Етика та консультаційна діяльність в контексті розвитку місцевого
самоврядування
У процесі взаємодії органів місцевого самоврядування та консультантів
професійно-етичні питання можуть виникати у двох площинах:
консультування органів місцевого самоврядування з питань етики;
етичні проблеми власне консультаційної діяльності.
Нашою метою є означення етичних проблем цих двох аспектів
консультативної практики.
В публічній політиці етичний вимір є одним із базових вимірів
діяльності. Взаємодія органів місцевого самоврядування з громадою, з
органами виконавчої влади, внутрішньо-організаційні взаємини вимагають
етично вивіреної, коректної поведінки. консультанти спроможні надати
допомогу органам місцевого самоврядування у питаннях формування етичної
складової організаційної культури.
Консультативна допомога з питань етики може надаватися:
на етапі створення етичного режиму в органах місцевого самоврядування;
в ситуаціях, коли необхідна незалежна оцінка, допомога у вирішенні
гострих питань місцевого самоврядування, коли відбуваються “збої” у
функціонуванні етичного режиму організації.
Для становлення сприятливої, етично чутливої до потреб громадськості
атмосфери, створення так званого етичного режиму в органах місцевого
самоуправління виникає необхідність в консультативних послугах щодо
формування, впровадження та ефективного функціонування “інструментів”
підтримки етики.
Консультанти можуть надавати допомогу при:
діагностиці етико-психологічних проблем в діяльності органів місцевого
самоврядування;
створенні загальної стратегії етизації їхньої діяльності;
формуванні етичних кодексів місцевих органів влади;
здійсненні навчання виборних осіб та персоналу етичним нормам
управлінської, службової, професійної етики;
проведенні просвітницької роботи в цьому напрямку;
створення механізмів контролю за дотриманням етичних кодексів;
етичних ревізіях існуючих соціальних програм організації;
запровадженні процедур етичної експертизи рішень, що приймаються, тощо.
В професійній діяльності етична експертиза (тобто дослідження будь-якого
питання етичного ґатунку, що потребує спеціальних знань, з наданням
аргументованого висновку) дозволяє здійснити всебічний аналіз тієї чи
іншої проблеми з точки зору її етичної коректності. Така експертиза має
на меті знайти етично прийнятне рішення, в якому враховані вимоги
професії і моральні встановлення суспільства.
Етичне консультування може стосуватися як рішень, які приймаються
організацією, так і поведінки працівників, тобто мати перспективну або
ретроспективну, безособову або особистісну направленість.
Потреба в консультаційній допомозі посилюється в періоди організаційних
криз, різкого зниження довіри до місцевої виборної влади, коли
актуалізується необхідність отримання консультативних послуг з питань
проведення переговорів, відшукування етично задовільного вирішення
конфліктів, змін у комунікаціях з громадськістю тощо.
Залучення консультантів з питань професійної етики до обговорення
проблем організації може бути корисним для вироблення рішень з етичних
проблем, для виконання ними функції “соціальної совісті” організації,
протидії груповому мисленню та вузькій корпоративності.
Деякі фахівці схильні розрізняти діяльність експерта та консультанта.
Наприклад, Ю.Сватко вважає, що задачею експертів є оцінка наявного стану
справ через необхідний смисловий план минулого як фактично втіленого, а
консультантів – оцінка ймовірного стану справ через смисловий план
майбутнього незалежно від його фактичного втілення [1, 59].
І хоча існують певні нюанси у роботі консультанта та експерта, зазвичай
і консультативну допомогу, і експертизу можуть здійснювати одні
спеціалісти.
Звернення до консультантів обумовлені тим, що останні володіють
теоретичним багажем для вирішення етичних проблем організацій:
кваліфікацією (вмінням виявляти, аналізувати поняття й проблеми,
формувати й оцінювати аргументи та позиції),
знаннями (філософських проблем, теорій, припущень, наслідків, і критики
різних точок зору, типів аргументацій та схожих проблем),
цінностями (розумінням різних точок зору, обґрунтованою підтримкою та
оцінкою тих чи інших положень, готовністю ставити під сумнів ключові
положення та зацікавленістю в пошуку ключа до вирішення філософських
проблем) [3, 364].
Тобто, вони опановували різними підходами до формування етики
організації, різноманітними способами вирішення етичних проблем та
обґрунтування управлінських рішень з точки зору моралі (Р.Т. Де Джордж).
Крім того, консультанти володіють методиками діагностики
етико-психологічних проблем й досвідом щодо їх вирішення, спроможні
надавати обґрунтовані поради стосовно вияву, запобігання, попередження,
управління етичними конфліктами (в тому числі й конфліктом інтересів).
Зовнішнє консультування здатне допомогти побачити проблеми не
заангажовано та оцінити її неупереджено. Після попереднього ознайомлення
з ситуацією, консультант пропонує різні сценарії вирішення проблем,
варіанти виходу із кризових, складних в етичному плані ситуацій. При
цьому важливим є виявлення не лише переваг, але й недоліків тих чи інших
стратегій підтримки етичного клімату, фіксація уваги на їх ефективності
в конкретних умовах тієї чи іншої громади.
Представники органів місцевого самоврядування почасти незадоволені
загальним декларативним характером консультаційних порад, в яких
неповною мірою відображена специфіка їхньої діяльності. При здійсненні
процесного консультування (тобто співробітництва замовника та
консультанта на всіх етапах консультування) консультант має бути
відкритим до сприйняття та розуміння специфічних особливостей регіону,
професійної діяльності, організації. Врахування соціокультурного та
організаційного контексту, існуючих в даній місцевості та в даній
організації норм, традицій, стереотипів, установок особливо важливо при
консультуванні з питань етики.
Консультантам з питань організаційної або професійної етики необхідно
співпрацювати з представниками місцевих рад, які відповідають за
підтримку етичного компоненту в діяльності органів місцевого
самоврядування. Бажання співпраці, налаштованість на діалог,
відкритість необхідної для консультанта інформації дуже важливі для
отримання повноцінної консультативної допомоги. Сприйняття
відповідальними за втілення етичних програм особами консультантів з
ворожістю, як тих, хто не знає контексти та здійснює ревізію їхньої
діяльності, ускладнює процес такої співпраці та знижує її ефективність.
Процес етичної експертизи іноді стає складним для самих експертів
—етиків через складність, суперечливість, “закритість” проблеми. Це
спонукає до мобілізації не лише професійних, інтелектуальних ресурсів
експерта, але й часто до складних духовних особистісних пошуків. За
такої ситуації виникає необхідність розширити коло суб’єктів етичного
дискурсу, залучити до нього професіоналів-практиків з їхнім знанням
контекстів та специфіки професійних проблем, громадян, на яких
направлені професійні зусилля спеціалістів, а також науковців,
релігійних діячів, управлінців, журналістів тощо. Кордони професії
розмикаються не лише для обговорення етичних ракурсів суспільно значимих
питань професії, але й для громадського контролю за діяльністю
професіоналів.
Експерти із питань етики можуть бути задіяними в обговоренні проблем,
що виникають в професійній діяльності, в двох іпостасях: як незалежні
консультанти та як члени офіційних комісій. Більш оптимальним вважається
залучення етиків до складу офіційної комісії, оскільки в цьому випадку
етик має вільний доступ до необхідної інформації та можливість брати
активну участь в процесі вироблення рішень з врахуванням морального
ракурсу.
>
”
h‚
h‚
h‚
h‚
h‚
h‚
h‚
h‚
>
????????????Q?чне навантаження й вимагає від представників консалтингу
не лише професійної компетентності, але й моральної зрілості. Це
актуалізує проблеми професійної етики самих консультантів.
Так, у відносинах консультантів з представниками органів місцевого
самоврядування суттєву роль відіграють особисті та професійні етичні
цінності консультантів. Від консультанта очікується вміння тонко відчути
внутрішньо-організаційні етичні проблеми та проблеми взаємодій із
громадою, здатність вибудувати відносини довіри із замовниками послуг,
виваженість, етична чутливість й тактовність у наданні порад щодо впливу
на людські відносини, жорстка установка на збереження конфіденційної
інформації тощо.
М.Кубр серед основних особистісних якостей консультанта з питань
управління виокремлює етику і чесність, тобто:
щире бажання допомогти іншим;
виняткова чесність;
здатність усвідомити границі власної компетентності;
здатність визнавати помилки й витягати уроки з невдач.
Однак етичні компоненти містяться й в інших виділених науковцем якостях
консультанта:
здатність розуміти людей і працювати з ними (повага до думки інших
людей, терпимість; здатність завойовувати довіру і повагу, ввічливість
і гарні манери, уміння вести спілкування);
інтелектуальна й емоційна зрілість (стабільність у поводженні і діях;
незалежність у висновках; здатність протистояти тискові ззовні і
справитися з фрустрацією і непевністю; здатність діяти врівноважено й у
спокійній об’єктивній манері; самоконтроль у всіх ситуаціях; гнучкість і
здатність до адаптації до мінливих умов);
особиста напористість й ініціатива (потрібний ступінь самовпевненості;
здорове честолюбство, мужність, ініціатива і самовладання в дії [2].
Крім того, потенційно консультант може стикатися із серйозними
конфліктами інтересів (між приватними інтересами та інтересами замовника
послуг, між інтересами різних замовників тощо), зловживати інформацією,
яка стала йому відомою під час виконання послуги, провокувати
недобросовісну конкуренцію, братися за реалізацію замовлень, які не
відповідають рівню його професіональних знань та навичок.
Ринок консультаційних послуг в Україні знаходиться в зародковому стані.
В цій ситуації існує небезпека відсутності, невизначеності, розмитості
уявлень консультантів про професійну етику, що підриватиме авторитет
інституту консультування. Світовий досвід свідчить: щоб попередити
укладення негативного образу консультантів, щоб утвердити свій високий
професійний статус, представники цієї сфери діяльності зазвичай
об’єднуються в асоціації, професійні союзи.
Ціллю існування асоціації є забезпечення та гарантування високого
професійного рівня надання послуг та професійно-етичної поведінки своїх
членів. Для цього виробляються кваліфікаційні вимоги до членів
асоціацій, створюються професійно-етичні кодекси та розробляються
механізми їх підтримки (професійно-етичне навчання, пропагування кращих
зразків професійної поведінки, механізми контролю за дотриманням етичних
стандартів професії, контролюючі органи асоціації тощо). Об’єднуючись в
асоціації, консультанти створюють професійне комунікативне середовище,
яке призводить до формування професійної корпоративної культури та
функціонування репутаційного контролю професіоналів.
В цьому контексті повністю підтримуємо думку В. Козловського, стосовно
того, що соціальний статус експерта і результати його роботи
засвідчують власне здатність вписуватися в професійну корпорацію
експертів. Фахівець стає експертом тоді, коли приймає рішення чітко
дотримуватись корпоративних чеснот і правил. Лише наявність у фахівця
таких “чеснот” зумовлює ефективність виконання ним соціальної ролі
експерта. Увійшовши в “департамент експертів”, фахівець отримує
можливість і спроможність грати за чітко визначеними правилами в
оркестрі, який виконує складну соціальну партитуру” [1,80].
Етичні кодекси можуть створюватися й асоціаціями консультантів, й
окремими консалтинговими організаціями. Кодекси виступають суттєвими
елементами інфраструктури регулювання та саморегулювання консалтингових
послуг. В них фіксуються такі важливі етичні стандарти консультаційної
діяльності, як професіоналізм, чесність, надання достовірної інформації
про свій минулий досвід та професійні спроможності, необхідність
глибокого вникання в ситуаційний контекст проблеми, забезпечення
довірливих відносин з клієнтами, збереження конфіденційної інформації,
запобігання конфлікту інтересів, протидії зловживанням експертним
знанням, постійне професійне вдосконалення тощо.
важливою етичною вимогою до консультантів виступає професіоналізм,
обов’язковими складовими якого є компетентність, незалежність,
об’єктивність, безпристрасність. Зовнішній або внутрішній тиск,
упередженість, стереотипність сприйняття не повинні впливати на точність
оцінок та порад консультанта.
Консультант має утримуватися від надання професійних послуг, що не
відповідають його кваліфікації або перевищують його рівень
компетентності. вимірами професіоналізму та поваги до клієнта стають
скрупульозність, ретельність, акуратність та пунктуальність. Оскільки до
консультанта звертаються як до людини найбільш обізнаній в певній
проблемі, він має постійно дбати про своє професійне зростання, розвиток
та оновлення професійних знань та навичок.
Ще однією із етичних основ професії консультанта є конфіденційність.
Незалежно від того, скільки часу пройшло з моменту надання послуг та
того, чи продовжуються стосунки із клієнтом, консультант має зберігати
конфіденційність інформації, яка стала відомою йому під час
консультування та не використовувати її у приватних інтересах або
інтересах третіх осіб. В кодексах професійної етики консультантів
спеціально проговорюються випадки, коли інформація може бути розголошена
– коли цього вимагає закон, коли на це є дозвіл клієнта тощо.
Професіоналізм ґрунтується на бажанні надати якісні послуги, принести
користь клієнтам. Для цього консультанти мають бути налаштовані на
партнерські відносини з замовниками послуг, вміти вибудовувати основані
на довірі ефективні комунікації, створити доброзичливу атмосферу
взаємодії. Консультант повинен вміти виявити незадоволеність клієнта та
вчасно скоригувати його більш ретельним поясненням своєї позиції,
коректною, чесною по відношенню до клієнта, бездоганною професійною
поведінкою тощо. Цьому сприятимуть й глибокий аналіз проблеми, стосовно
якої здійснюється консультування, пропозиція реалістичних способів її
вирішення, розгляд альтернативних шляхів розв’язання поставлених
завдань.
В середовищі консультантів активно обговорюється проблема
відповідальності, в тому числі моральної відповідальності за реалізацію
клієнтами консультативних порад. Ставлення до цієї проблеми
неоднозначне. Безумовно, на консультантів має покладатися певна
відповідальність, особливо тоді, коли ними не були враховані суттєві
ризики втілення тих чи інших консультативних проектів, або коли було
приховано інформацію про можливі труднощі, не визначені альтернативи
тощо. Однак, саме замовник відповідає за своє рішення скористатися тими
чи іншими порадами, звернутися до того чи іншого консультанта,
застосувати ті чи інші способи реалізації порад.
Нами розглянуті лише деякі етичні проблеми консультативної діяльності,
які, безумовно, потребують подальшого обговорення та оформлення в
етичних кодексах українських консультантів.
Сформованість консультативної мережі для органів місцевого
самоврядування дозволить останнім отримувати якісні послуги, що
базуються на етично обґрунтованій поведінці консультантів, та одержувати
консультації щодо впровадження етичних стандартів, вирішення професійних
етичних проблем в царині місцевого самоврядування.
Список використаної літератури:
Українські інтелектуали: погляд із сьогодення. Збірник статей. – К.:
Дельта, 2006. – 232с.
Управленческое консультирование: Путеводитель по профессии: В 2 т. / Под
ред. М. Кубра: Пер. с нем. 2-е изд., перераб. – М.: Интерэксперт, 1992.
Crosthwaite J. Moral expertise: A problem in the professional ethics of
professional ethicists//Bioethics. – Oxford, 1995. – Vol.9, № 5. –
P.361-379.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
