HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Життя і творчість А.С.Макаренка”

ПЛАН

Вступ

1. Біографічна довідка та особливості формування погляди А.С.Макаренка

2. Основні педагогічні проблеми за А.С.Макаренком

3. Ціль виховання і розвитку особистості за А.С.Макаренком

5. Виховання потреби «колективіста» за А.С.Макаренко

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Антон Семенович Макаренко (1888—1939) — один із найвідоміших педагогів,
який збагатив світову педагогіку, уніс великий доробок у теорію
виховання. У 1920— 1927 рр. очолював трудову колонію для неповнолітніх
правопорушників, а з 1927 по 1935 рік — комуну ім. Дзержинського в
Харкові. З 1935 р. — заступник начальника відділу дитячих колоній НКВС,
а з 1937 р. цілковито поринув у літературну роботу.

На думку А. Макаренка, педагогіка є найбільш діалектичною, рухливою,
дуже складною і різноманітною наукою. Серед основних рис макаренківської
педагогіки слід відзначити: діалектичне розрізнення методики навчання і
методики виховання; єдність вивчення дитини та її виховання; єдність
виховання дітей і організації їхнього життя; поєднання вивчення основ
наук з продуктивною працею учнів; науково організовану систему усіх
впливів; посилення уваги до дитячого колективу. Психологія має бути не
основою педагогіки, а продовженням її в процесі реалізації педагогічних
закономірностей та ін. Під цілями виховання А. Макаренко розумів
програму особистості, програму людського характеру («Методи виховання»).
На його думку, у виховному процесі має бути загальна програма виховання,
«стандартна», й індивідуальна корек-тива до неї залежно від особистості
конкретного учня.

А.Макаренко розробив теорію дитячого колективу, розкрив основні його
ознаки (наявність спільної соціальне цінної мети; спільна діяльність,
спрямована на досягнення цієї мети; відносини відповідальної залежності;
наявність органів самоврядування); визначив стадії його розвитку, шляхи
формування і методику використання виховних можливостей колективу.
Згідно з вченням А. Макаренка, характерними ознаками стилю життя і
діяльності дитячого колективу є: мажор, почуття власної гідності,
здатність до орієнтування, почуття захищеності, здатність до
гальмування, звичка поступатися товаришеві, єдність колективу.

Багато років працюючи із специфічним контингентом, він приділяв велику
увагу розумовому вихованню дітей і підлітків, удосконаленню
педагогічного процесу в школі, поліпшенню навчально-виховної роботи. А.
Макаренко завжди попереджував своїх вихованців: «Щоб я не чув таких
розмов: «навіщо мені школа, я й так навчань». Проводив зразкові уроки,
часто відвідував уроки інших учителів, вивчав передовий педагогічний
досвід.

Особливе місце в педагогічній теорії і практиці А. Макаренка посідає
трудове виховання дітей і молоді. У його системі виховання трудова
діяльність була стрижневою. Праця матиме виховне значення лише за умови,
якщо вона органічно пов’язана з моральним, естетичним, політехнічним,
фізичним та іншими аспектами виховання. У трудовому вихованні, на його
думку, мають бути дві нерозривні сторони: по-перше, у процесі праці
виховувати в учнів любов до неї; по-другу, формувати в них уміння і
навички працювати. Виховний вплив праці можливий тільки тоді, коли вона
посильна, результативна, має творчий характер, осмислена, колективна,
педагогічне доцільна.

Великого значення А. Макаренко надавав естетичному вихованню учнів,
вважаючи, що прагнення до прекрасного закладено в людині від природи.
Засобами естетичного виховання він вважав вроду природи, пісні, музику,
образотворче мистецтво, художню літературу, кіно, театр, чистоту й
охайність у всьому, розкішну шкільну садибу, приємне навколишнє
оточення, естетичне оформлення класних кімнат, гарний одяг, естетику
взаємовідносин у колективі тощо.

У своїх творах («Педагогічна поема», «Прапори на баштах») яскраво
показавши значення фізичного виховання у всебічному розвитку
особистості. Шляхами фізичного загартування він вважав створення
відповідних санітарно-гігієнічних розумів, дотримання правильного режиму
життя, використання природних чинників, правильний режим харчування,
добру організацію відпочинку, широку програму фізичного виховання
(гімнастика, акробатика, теніс, волейбол, футбол, верхова їзда,
парашутний спорт, стрілецька праворуч, лижний і водний спорт тощо).

1. Біографічна довідка та особливості формування погляди А.С.Макаренка

Педагогічні погляди А.С. Макаренко про виховання і розвиток особистості
пов’язані з дореволюційним періодом розвитку суспільно-педагогічної
думки і практики.

Антон Семенович Макаренко народився в 1888 р. і одержав освіту в «старій
школі». Спочатку було навчання в двокласному початковому училищі в
Білопіллі, де одержали розвиток пізнавальні і художні здібності
А.С.Макаренко (1895—1901), потім, після переїзду родини в Гаків
Полтавської губернії, — у Кременчуцькому 4-х класному міському училищі
(1901—1905). У цей період майбутній великий педагог захоплюється
живописом, учиться грати на скрипці, стежить за театральним життям
Кременчука, робить перші літературні досвіди, пише вірші, веде щоденник.

Рік навчання на педагогічних курсах (1905—1906) дозволяє 17-літньому
юнаку одержати звання вчителя початкових училищ із правом викладання в
сільських двокласних училищах, тобто приступити до педагогічної
діяльності. Він викладав російську мову, малювання, креслення в том ж
училищі, що закінчив. Після вісімнадцятирічної педагогічної роботи в
залізничному училищі (спочатку в Крюкові (1906—1911), потім у станиці
Долинська Херсонської області (1911—1914) А.С. Макаренко поступає у
Полтавський вчительський інститут, який закінчує через три роки з
золотою медаллю. Диплом інституту надав право стати інспектором
(директором), а не просто вчителем початкових класів.

Таким чином, формування А.С. Макаренка-педагога завершилося в
дореволюційний період його життя.

Що ж собою представляла школа і педагогічна думка цього періоду?

До кінця ХІХ ст. в Україна та Росії грамотність трудового населення була
надзвичайно низькою: на 1000 жителів грамотних нараховувалося 223
чоловік; на Україні — батьківщині А.С. Макаренко — грамотного населення
нараховувалося 24%. Школи (початкові, підвищені, середні) були
різнотипними. Так, наприклад, початкові училища були однокласними з
3—4-річним терміном навчання. Школа називалася однокомплексною, якщо на
50 учнів був один учитель. Менше було двокласних училищ, де курс
навчання складав 5—6 років. Вище початкове училище з 4-літнім курсом
навчання було засновано в 1912 р. і поділялося на чоловіче, жіноче і
змішане училище. Вони давали підвищену освіту для більш забезпеченої
частини населення. Середню освіту можна було одержати в гімназіях,
реальних і комерційних училищах, у духовних семінаріях.

У той час в духовні училища, духовні семінарії, єпархіальні училища,
кадетські корпуси, інститути шляхетних дівиць могли потрапити тільки
діти духівництва і дворянства. А.С. Макаренко не міг одержати освіти в
цих установах, тому навчання в Полтавському вчительському інституті
давало йому право поступити у вищий навчальний заклад, що він і
намагався зробити влітку 1917 р., намагаючись подати заяву в Московський
університет. Спроба закінчилася невдачею, тому що він був у Полтавському
інституті державним стипендіатом і був зобов’язаний відробити 6 років у
школі чи виплатити казначейству витрачені на навчання гроші.

А.С. Макаренко змушений був відкласти спробу одержання подальшої більш
високої освіти, але в 1922 році, будучи вже завідувачем колонії імені
М. Горького, він став таки студентом — у Москві, у Центральному
інституті організаторів народної освіти ім. Е.А. Літкенса.

Однак студентом він був недовго, тому що справи в колонії без нього йшли
вкрай погано. У заяві ж із проханням перервати навчання в інституті
А.С. Макаренко писав, що вважає за необхідне негайно повернутися в
колонію, щоб вчасно зупинити процес її загибелі.

Дуже показовий той факт, що А.С. Макаренко в 1922 р., поступаючи в
Московський інститут приклав до своєї заяви надзвичайно цікавий
документ, що у макаренкознавстві названий «Замість колоквіуму». У ньому
34-літній педагог викладає в письмовій формі, «якими знаннями він
володіє в різних областях». Ці знання були набуті ним ще в
дореволюційний період життя і свідчать про глибокі знання.

За свідченням брата Віталія Семеновича Макаренко, Антон Семенович у
молоді роки перечитав усю художню літературу, закордонну і вітчизняну,
котра випускалася в ті роки російською мовою. Це свідчить про те, що
Антон Семенович дійсно був людиною великих енциклопедичних знань. Сам
педагог вважав, що людина розвивається, самоудосконалюється все життя.

Приведений вище документ цінний тим, що дає уявлення про самооцінку А.С.
Макаренко. Цей документ відбиває уявлення А.С. Макаренко про себе як
особистість.

Своїми знаннями він зобов’язаний школі і педагогічній думці XIX— початку
ХХ ст. Звернемося до оцінки А.С. Макаренко своїх знань, набутих в
області психології і педагогіки.

2. Основні педагогічні проблеми за А.С.Макаренком

Головні проблеми, що виділяє А.С. Макаренко:

1. “Створення наукового методу педагогічного дослідження. В даний час
вважається абеткою, що об’єктом педагогічного дослідження є дитина. Мені
це здається невірним”.

Об’єктом дослідження з боку наукової педагогіки повинен вважатися
педагогічний факт.

2. Посилення уваги до дитячого колективу як до органічного цілого, для
цього необхідна перебудова всієї психології шкільного працівника.

3. Повна відмова від думки, що для гарної школи потрібні насамперед
гарні методи в стінах класу. Для гарної школи насамперед потрібна
науково організована система усіх впливів.

4. Психологія повинна зробитися не підставою педагогіки, а продовженням
її в процесі реалізації педагогічного закону.

5. Російська трудова школа повинна зовсім заново перешикуватися, тому що
в даний час вона по ідеї буржуазна. Підставою російської школи повинна
зробитися не праця-робота, а праця-турбота. «Тільки організація школи як
господарства зробить її соціалістичної» [3].

Не випадково так докладно процитовані сторінки документа «Замість
колоквіуму».

А.С. Макаренко підбиває своєрідний підсумок, резюмує свої знання в
області сучасної йому педагогіки. Не просто так він підкреслює, що в
області педагогіки багато читав і багато думав, а у вчительському
інституті півроку працював над твором «Криза сучасної педагогіки». На
жаль, ця робота загублена.

А.С. Макаренко за два роки роботи в колонії ім. М.Горького, де первісною
метою було перевиховання малолітніх злочинців, сформулював наступні
концептуальні положення:

— Колонія збирає самий «запущений дитячий елемент, запущений однаково як
у виховному відношенні, так і в області знань». Однак цих дітей не слід
називати «морально дефективними». Тут у наявності присутність
нездорового, «дефективного» соціально-морального досвіду.

— Нездоровий («дефективний») соціально-моральний досвід і пояснює
соціально нездорову мотивацію вчинку безпритульного, злочинця (так
називали в ті роки правопорушників).

— «Щира причина дефективності відносин лежить у порушенні гармонії
інтересів між особистістю, родом і суспільством… Корені цих причин
знаходяться в порушенні дефективних мотивацій, що виникають з
нездорового в соціальному відношенні досвіду особистості» [4].

3. Ціль виховання і розвитку особистості

за А.С.Макаренком

h

O

ae

gdF;Y

„A`„AgdF;Y

?????? ??????а, обов’язку, цілеспрямованість, мужність, воля. І цю мету
йому за 16 років роботи в колонії, а потім комуни вдалося здійснити. Без
сумніву, йому в цьому допомогли і глибокі теоретичні знання, набуті в
дореволюційній Росії.

Серед моральних якостей, які необхідно сформувати в школярів, А.
Макаренко чільне місце відводить вихованню свідомої дисципліни,
розглядаючи її в тісному зв’язку з вихованням волі, мужності й
характеру. Він розробив також методику дисциплінування: пояснення,
переконання, громадська думка, авторитет старших, особистий приклад
педагогів і батьків, добрі традиції школи, чіткий режим і розпорядок у
школі, різні форми заохочення і покарання (алі в жодному разі не
фізичні).

Особливе місце в педагогічній теорії і практиці А. Макаренка посідає
трудове виховання дітей і молоді. У його системі виховання трудова
діяльність була стрижневою. Праця матиме виховне значення лише за умови,
якщо вона органічно пов’язана з моральним, естетичним, політехнічним,
фізичним та іншими аспектами виховання. У трудовому вихованні, на його
думку, мають бути дві нерозривні сторони: по-перше, у процесі праці
виховувати в учнів любов до неї; по-другу, формувати в них уміння і
навички працювати. Виховний вплив праці можливий тільки тоді, коли вона
посильна, результативна, має творчий характер, осмислена, колективна,
педагогічне доцільна.

Великого значення А. Макаренко надавав естетичному вихованню учнів,
вважаючи, що прагнення до прекрасного закладено в людині від природи.
Засобами естетичного виховання він вважав вроду природи, пісні, музику,
образотворче мистецтво, художню літературу, кіно, театр, чистоту й
охайність у всьому, розкішну шкільну садибу, приємне навколишнє
оточення, естетичне оформлення класних кімнат, гарний одяг, естетику
взаємовідносин у колективі тощо.

У своїх творах («Педагогічна поема», «Прапори на баштах») яскраво
показавши значення фізичного виховання у всебічному розвитку
особистості. Шляхами фізичного загартування він вважав створення
відповідних санітарно-гігієнічних розумів, дотримання правильного режиму
життя, використання природних чинників, правильний режим харчування,
добру організацію відпочинку, широку програму фізичного виховання
(гімнастика, акробатика, теніс, волейбол, футбол, верхова їзда,
парашутний спорт, стрілецька праворуч, лижний і водний спорт тощо).

Значну увагу А. Макаренко приділяв проблемам педагогічної майстерності.
На його думку, педагог-вихователь винний відповідати певним вимогам:
бути патріотом своєї батьківщини; мати добру загальноосвітню, професійну
і педагогічну підготовку; бути ініціативним, активним, енергійним і
життєрадісним, гуманним і чуйним товаришем і іншому, вимогливим до собі
й вихованців; працювати творчо; уміти аналізувати свою роботу і вивчати
досвід роботи товаришів; мати педагогічний такт. Для того, щоб статі
гарним педагогом, треба багато працювати над собою.

А. Макаренко надавав великого значення вихованню дітей у сім’ї («Книга
для батьків»). На його думку, необхідними умовами правильного виховання
дітей є «повна сім’я» як виховний колектив; гарні взаємини між батьком і
матір’ю, приклад батьків для дітей у всьому, правильні стосунки між
батьками й дітьми, чіткий і строгий режим життя, правильно організована
трудова діяльність членів сім’ї. «Книга для батьків» є своєрідною
енциклопедією сімейного виховання.

Виділимо основні ідеї педагогів XIX — початку ХХ ст. про виховання і
розвиток особистості, що були сприйняті і реалізовані в практиці Антоном
Семеновичем Макаренко.

Кумиром А.С. Макаренко, чию спадщину він вивчив напам’ять (за
твердженням Е.Ф. Григорович), був Костянтин Дмитрович Ушинський
(1823—1870). Багато теоретичних положень К.Д. Ушинського одержали
подальший розвиток у педагогічній творчості А.С. Макаренко. До них
відносяться наступні.

1. Людина є предметом (об’єкт) виховання, що представляє собою всю суму
впливів навколишнього світу. Але людина є і суб’єктом свого послідовного
розвитку, самосвідомості.

Це положення К.Д. Ушинського А.С. Макаренко розвивав далі. Він писав, що
об’єктом педагогічного дослідження не повинна бути тільки дитина
(об’єкт), а важливий педагогічний факт, науково організована система
усіх впливів. Тобто людина — суб’єкт свого послідовного розвитку.

К.Д. Ушинський вказував на навмисну виховну діяльність і ненавмисну,
куди відносить природу, суспільство, народ, релігію і т.д. У цих впливах
велику роль грає сама людина в його послідовному розвитку. Ці висновки
не залишилися не заміченими А.С. Макаренко. Він перетворював у своїй
практиці величезна увага на «живе» і «мертве» (практичне) вплив на
воспитуемого.

Створюючи в колонії ім. М.Горького кабінет психологічних спостережень,
А.С. Макаренко 13 липня 1925 року записав наступне:

«Дослідження питання про протилежність вихователя і вихованця в єдиному
колективі. Статистика динамічних і статистичних елементів протилежності
протягом тимчасового періоду. Реєстрація ефектів впливу як наслідків
протилежності на особистості окремих вихованців і на загальному тоні.
Класифікація протилежностей. Позитивні і негативні протилежності,
корисні і шкідливі, прості і складні. Вироблення спеціальної
класифікації. Дослідження елементів мертвого впливу (вплив
організаційних форм)… Повний перелік мертвих впливів…» [5].

Таким чином, випливаючи принципам К.Д. Ушинського, А.С. Макаренко
розробив систему впливів («живих» і «мертвих») на особистість, що
формується. Проблема психології особистості і її формування з’явилася
центральної для психологічної концепції А.С. Макаренко. Вона була їм
поставлена як питання про взаємини особистості і колективу, як питання
про перспективні лінії розвитку особистості, про формування мотиваційної
сфери особистості, про становлення характеру.

Поради К.Д. Ушинського про те, що без глибоких знань в області
психології, фізіології, філософії й інших наук педагогіка стає мертвою
наукою, не здатною керувати вихованням і розвитком особистості, були
реалізовані А.С. Макаренко в його практичній діяльності.

5. Виховання потреби «колективіста» за А.С.Макаренко

«…По самій властивості своїй звичка викорінюється від недоліку
підживлення, тобто від припинення тих дій, до яких вела звичка, чи іншою
ж протилежною звичкою…». Ці положення Ушинського А.С. Макаренко також
розвив у своїй діяльності.

У творах А.С. Макаренко міститься програма вивчення рушійних сил
розвитку сутнісних сил людської особистості, де чільна роль приділяється
вихованню потреб «колективіста». Колектив у досвіді А.С. Макаренко був
необхідною умовою найбільш повного розвитку здібностей і свободи особи.
Для підлітка найбільш значимим є визнання його референтною групою. Для
відчуття цього визнання і, навпаки, неприйняття себе своїми однолітками
А.С. Макаренко використовував суспільну думку як одну з форм
впливу на вихованців. Колективну думку педагог використовувала як засіб
зміни спрямованості домагання на визнання вихованців.

А.Макаренко розробив теорію дитячого колективу, розкрив основні його
ознаки (наявність спільної соціальне цінної мети; спільна діяльність,
спрямована на досягнення цієї мети; відносини відповідальної залежності;
наявність органів самоврядування); визначив стадії його розвитку, шляхи
формування і методику використання виховних можливостей колективу.
Згідно з вченням А. Макаренка, характерними ознаками стилю життя і
діяльності дитячого колективу є: мажор, почуття власної гідності,
здатність до орієнтування, почуття захищеності, здатність до
гальмування, звичка поступатися товаришеві, єдність колективу.

Висновки

На думку А. Макаренка, педагогіка є найбільш діалектичною, рухливою,
дуже складною і різноманітною наукою. Серед основних рис макаренківської
педагогіки слід відзначити: діалектичне розрізнення методики навчання і
методики виховання; єдність вивчення дитини та її виховання; єдність
виховання дітей і організації їхнього життя; поєднання вивчення основ
наук з продуктивною працею учнів; науково організовану систему усіх
впливів; посилення уваги до дитячого колективу.

Серед моральних якостей, які необхідно сформувати в школярів,
А.Макаренко чільне місце відводить вихованню свідомої дисципліни,
розглядаючи її в тісному зв’язку з вихованням волі, мужності й
характеру. Він розробив також методику дисциплінування: пояснення,
переконання, громадська думка, авторитет старших, особистий приклад
педагогів і батьків, добрі традиції школи, чіткий режим і розпорядок у
школі, різні форми заохочення і покарання (алі в жодному разі не
фізичні).

А.С. Макаренко вніс великий вклад у творче освоєння прогресивних ідей
досвіду минулого, у їх подальшу розробку і розвиток стосовно до
конкретних умов виховання як в установах інтернального типу, так і в
освітній школі.

А.С. Макаренко істотним у вихованні вважав наступні риси:

— мобільність методів виховання, що повинні застосовуватися відповідно
до обставин. Таким чином, А.С.Макаренко заперечував незмінні абстрактні
виховні методи;

— акторська майстерність педагога, його поведінку, тон голосу, манери,
жестикуляція, міміка, тілорухи;

— уважна, увічлива манера, стиль взаємин, бадьорий настрій,
взаєморозуміння — саме це впливає благотворно в ході виховання;

— такі виховні фактори, як краса, естетика навколишньої дитини життя, є
важливими виховними факторами, так само як і радість, позитивні надії на
майбутнє;

— позитивне відношення до людини, до життя, велике значення точного і
повного представлення вчителя про ту чи іншу дитину, молоду людину. Ця
горьковська точка зору цілком визначає спілкування педагога з дітьми.

Значну увагу А. Макаренко приділяв проблемам педагогічної майстерності.
На його думку, педагог-вихователь винний відповідати певним вимогам:
бути патріотом своєї батьківщини; мати добру загальноосвітню, професійну
і педагогічну підготовку; бути ініціативним, активним, енергійним і
життєрадісним, гуманним і чуйним товаришем і іншому, вимогливим до собі
й вихованців; працювати творчо; уміти аналізувати свою роботу і вивчати
досвід роботи товаришів; мати педагогічний такт. Для того, щоб статі
гарним педагогом, треба багато працювати над собою.

А. Макаренко надавав великого значення вихованню дітей у сім’ї («Книга
для батьків»). На його думку, необхідними умовами правильного виховання
дітей є «повна сім’я» як виховний колектив; гарні взаємини між батьком і
матір’ю, приклад батьків для дітей у всьому, правильні стосунки між
батьками й дітьми, чіткий і строгий режим життя, правильно організована
трудова діяльність членів сім’ї. «Книга для батьків» є своєрідною
енциклопедією сімейного виховання.

Глибоке вивчення педагогічної спадщини А. Макаренка, уникнення
«вишукувань» недоліків у ній, творче використання плідних ідей може дати
неабияку користь для вдосконалення навчально-виховного процесу сучасної
української школи.

Список використаної літератури

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч.
Посібник.- К.:Вища шк., 1995

Історія педагогіки / За ред. М.С.Гриценка.-К.: Вища шк., 1973

Константинов Н.А., Медынский Е.Н., Шабаева М.Ф. История педагогики.- М.:
Просвещение, 1982

Макаренко А.С. Пед. соч.: У 8 т. Т. 1. С. 9.

Макаренко А.С. Пед. соч.: У 8 т. Т. 1. с.10—11.

Невська С.С. Формування самосвідомості вихованця в процесі стимулювання
трудової діяльності: Педагогічний досвід А.С. Макаренко. М.: 1997. С.12.

Педагогіка: Навчальний посібник / В.М.Галузяк, М.І.Сметанський,
В.І.Шахов.- Вінниця, 2001

Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов пед. вузов:
В 2 кн.- М., 1999.- Кн.1

Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих
педагогічних закладів освіти.- К., 2000

PAGE

PAGE 2

Похожие записи