HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Жінка-менеджер – хто вона?” ПЛАН

ВСТУП

1. СУТНІСТЬ ЖІНКИ-МЕНЕДЖЕРА, ЇЇ ГОЛОВНІ ОЗНАКИ

1.1. Особливості жінки-керівника

1.2. Жінка-керівник. Типологія жінок-керівників

1.3. Сфери діяльності жінки-керівника

2. ПСИХОЛОГІЧНА ТА УПРАВЛІНСЬКІ ОСОБЛИВОСТІ ЖІНКИ-МЕНЕДЖЕРА

2.1. Формування ділової жінки

2.2. Особливості жіночого мислення

2.3. Значення іміджу для жінки-менеджера

2.4. Якість і стиль жіночого керівництва

3. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЖІНКОЮ-МЕНЕДЖЕРОМ

3.1. Прийняття рішень жінкою-керівником

3.2. Чоловіки і жінки як керівники: відмінності в ухваленні рішень

3.3. Прийняття рішень в різних умовах

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність дослідження зумовлена тим, що з настанням ХХI століття і
розвитком технологій техніки і машинної праці, багато спеціальностей
зникають, застарівають. Оскільки сучасний технічний розвиток зв’язаний,
перш за все, з розробкою і упровадженням нових засобів інформації,
зв’язку і управління, на ринку праці відмирають професії, пов’язані з
обслуговуванням застарілих інформаційних засобів, наприклад, друкарка,
телефоніст, друкарський складач.

Зараз дуже активно розвивається сфера торгівлі, управління і
інформаційного обслуговування. В цій сфері немає розділень на «чоловічі»
і «жіночі» професії. Комерційні агенти, агенти з нерухомості, туризму,
банківські працівники, менеджери із персоналу, маркетингу, реклами,
фінансові менеджери, офіс-менеджери, у цих і багатьох інших популярних
сьогодні професіях без проблем уживаються представники обох статей. Це
яскраво показано в статті зі збірки «Сучасний кадровий менеджмент» —
випуск №4 2005: «Жінка-менеджер в процесі управління відрізняється
великим прагненням до нового, радикалізму, високою чутливістю, турботою
про людей. Проте ми вважаємо, що значення суто «чоловічих» і суто
«жіночих» управлінських характеристик не таке важливе при реалізації
управлінської діяльності. Вирішальним є комплекс
індивідуально-типологічних характеристик особистості.»

В XXI столітті також популярні професії, безпосередньо пов’язані з
інформаційними технологіями. Менеджер інформаційних систем, мережевий
адміністратор, адміністратор баз даних, фахівець із мереж та
телекомунікаціях, системний аналітик — в цих спеціальностях лідерами є
чоловіча половина людства.

Сьогодні можна все більш частіше зустріти жінку в ролі керівника в
досить різних сферах діяльності. Як в держаних установах, так і в
приватній діяльності.

Для успішної кар’єри в державній установі або приватній фірмі жінці
необхідно бути більш висококваліфікованим фахівцем, ніж колеги-чоловіки.
За статистикою працюючі жінки більш досвідчені , ніж чоловіки.

Можливо, в бізнесі у жінок дійсно псується характер: вони стають
жорсткішими, прагматично. Проте і чоловіки міняються не в кращу сторону.
Багато хто перетворюється на безпринципних циніків, і, до речі, набагато
частіше, ніж жінки, не стримують себе в емоціях.

Також процес прийняття рішень не зовсім однаковий між менеджерами
жіночої та чоловічої статі.

Існують деякі переваги жіночої психології, які позитивно впливають на
процес прийняття рішень жінкою-керівником. Все це складає актуальність
моєї курсової роботи.

У своїй роботі я спробую розкрити деякі таємниці жіночої психології,
особливості прийняття рішень жінкою-керівником, з’ясувати, в чому
відмінності в прийнятті рішень між чоловіком-керівником та
жінкою-керівником.. А так само довести, що це не так вже погано, коли
ваш начальник – представниця слабкої статі.

Об’єкт дослідження: жінка як менеджер.

Предмет дослідження: статус жінки-менеджера, особливості роботи
жінки-менеджера з точки зору психології, менеджменту, кадрової роботи,
вивчення психологічних особливостей жінки-менеджера в процесі прийняття
рішень.

Мета – проаналізувати особливості прийняття рішень жінкою-керівником.

Досягнення цієї мети передбачає виконання таких дослідницьких завдань:

— переглянути сфери діяльності жінки-менеджера;

— розглянути жінку-менеджера як соціально-психологічне явище;

— дати оцінку особливостям жіночого мислення;

— охарактеризувати значення іміджу для жінки-менеджера, а також якість
та стиль жіночого керівництва;

— вивчити специфіку процесу прийняття рішення жінкою-керівником.

— виявити і структурувати дані про відмінності в процесі прийняття
рішення між чоловіками і жінками-керівниками.

1. СУТНІСТЬ ЖІНКИ-МЕНЕДЖЕРА, ЇЇ ГОЛОВНІ ОЗНАКИ

1.1. Особливості жінки-керівника

Результати соціологічного опитування свідчать, що більшість жінок
вважає, що робота дозволяє їм виявити творчість, ініціативу, що праця
викликає поважне ставлення з боку знайомих, родичів, друзів. І тут зразу
ж перша пастка. Увага до думки оточення, як зовнішнього фактору,
превалює над оцінкою праці як такою, що є самостійною вартістю. Жінки
зазначили, що важко суміщати професійні і домашні обов’язки, при цьому
близько третини вказують на підвищену нервову напругу та стомленість в
зв’язку з цим. Відмічають також страх від сподівання не справитись з
завданнями, не встигнути і т.д.

Рівноправне положення жінки в суспільстві значним чином нівелювало такі,
риси як мужність і жіночість. Все більше і більше слабкій статі
притаманні такі зразки поведінки чоловічого типу, як навички приймати
рішення, відстоювати свою точку зору, незалежність. А керівника якраз і
характеризує здібність приймати рішення одноосібно, не піддаючись
зовнішньому тиску чи тиску обставин. Інтелектуальна незалежність і
емоційна стабільність з цього ж ряду. Психологи називають це
„інфарктостійкістю”, тобто відсутністю страху та тривоги. Та й взагалі,
невротичні прояви протипоказані керівнику.

Зараз жінкам притаманні ці якості, і ми спостерігаємо за ними, такими
яскравими особистостями, ініціативними, енергійними, що не зважають на
труднощі. Але коли жінка перебрала на себе лідерські якості, чоловік все
рівно відсторонений від сімейної відповідальності [5, c.81].

Виникає конфлікт протиріччя понять „родина, дом, кохання” і
„незалежність, кар’єрний ріст”. Близько третини нервових розладів у
бізнес-леді від зіткнення ролі керівника на роботі і ролі виконавця,
підлеглого вдома. Жінок ще й чатує небезпека піти за своїми емоціями, а
істеричність і лідерство несумісні.

Представниці прекрасної половини людства, як правило, сумлінно
ставляться до своїх обов’язків, при цьому сподіваючись на підтримку, чи
то економічну, чи хоча б моральну з боку держави, суспільства,
керівництва, колег по роботі та чоловіка вдома. Жінка сподівається на
справедливе визнання своїх намагань і зусиль. Забуваючи чи не бажаючи
розуміти, що ніколи такого не буде, про очевидну абсурдність таких
сподівань.

Так жінка потрапляє до замкненого кола, коли їй важко бути керівником,
бо в неї діти, сім’я, особисті потреби, в той же час бути господинею
дома, матір’ю, дружиною їй не дає посада керівника. Це протиріччя і
супроводжує її незалежно від рівня , який вона обіймає.

Якщо чоловік постійно і легко відсторонюється від сімейних проблем, і на
роботі він ніби знімає їх разом з верхнім одягом, то жінка завжди носить
їх з собою. Ця постійна увага на два фронти ще більш ускладнює долю
жінки-керівника. А, коли вона вимагає від рідних більшої самостійності у
повсякденному житті, натикається на стіну нерозуміння. Суспільна думка
ніколи не запитує у чоловіка чи голодна його дружина, але завжди кидає
докір жінці, що чоловік ненагодований, і так його жаль, що він якийсь
неохайний, що діти без уваги. Причому такі докори вважаються
самоочевидними.

Не оминемо ще й таку проблему в кар’єрному рості, як особиста симпатія.
Не секрет, що деякі жінки стають керівниками завдячуючи приязному
ставленню до них і за підтримки чоловіків. При цьому не заперечуються
організаторські здібності жінки, просто за інших умов у неї не було б
шансів їх проявити, ніхто б не допоміг ні словом не ділом.

Звернемо увагу ще на таку особливість, чоловіки заради мети об’єднуються
в команду, сподіваючись, що лідер потягне їх за собою. Жінка-лідер
завжди одна, вона вирішує проблеми в теперішньому часі, без уваги, що це
спричинить у майбутньому. Вчорашні хлопчаки, вже з дитинства, граючи в
футбол, вчаться грати на командний успіх, загальну мету, знаючи, що
можна і виграти і програти, і що в команді можуть бути і гравці з
поганим характером, але команда нараховує 11 членів. Вчорашні дівчата
такого досвіду не мають, надаючи перевагу одиночним видам спорту [6,
c.32].

В своїй більшості вони ніколи не взнають, як перемагати з групою, і як
це грати за людину і з людиною, яка не подобається. Також різниться і
ставлення до ризику. Для чоловіка ризик це втрата зиску, прибутку, але
це шанс. Жінки вважають ризик негативним, для них він асоціюється з
втратою, небезпекою, болем. І при можливості вони його уникають. В
зв’язку з цим жінки більш болісно ставляться до критики, сприймаючи її
надто персоніфіковано, не як вказування на недоліки в роботі, а як
негативну оцінку своєї особистості.

Підсумовуючи, можна зазначити, що знаючи про всі ці особливості, можна
адекватно сприймати виклики, які пропонує життя. Не забувати, що ніхто
не повинен відповідати ні чиїм сподіванням, і не запаморочувати собі
свідомість, спрямовуючи по життю з усмішкою.

1.2. Жінка-керівник. Типологія жінок-керівників

Існує думка (його, до речі, розділяють і чоловіки, і жінки), що
працювати під керівництвом жінки — завдання не з легких. Мова не про те,
звичайно, що жінці бракує розум бути стратегом або політиком.

Безліч прикладів (Катерина II, Маргарет Тетчер, Індіра Ганді) говорить
про зворотну. Та все ж керівників розрізняють перш за все за статевою
ознакою, ділові якості в цьому розкладі залишаються «за кадром». Чому
так? Функція керівника — об’єднувати людей в колектив, планувати і
координувати їх дії і здійснювати контроль над виконання своїх
розпоряджень, Для цього мало бути професіоналом — тут потрібна якість,
що іменується «лідерством». Підлеглі повинні визнавати безперечний
авторитет начальника-лідера, який:

здатний бачити далі і бути проніцательнєє будь-якого з них;

уміє брати на себе ініціативу;

визнаний арбітр в міжособових відносинах;

не боїться риски (ухвалювати рішення — означає ризикувати).

Хіба психологічний портрет жінки — м’якою, пасивною, загадковою — не
повна протилежність намальованому вище? Прекрасна ілюстрація до
сказаного — дошлюбні відносини полови. Чоловік, завойовуючи жінку,
заповзятливий, напористий, йде напролом, ігноруючи зміни в «серці
красуні, схильному до зради». Це його якість — завойовника, лідера у
відносинах полови — розповсюджується і на службові відносини.

Лідерство — поняття багатопланове (як пиріг з тришаровою начинкою).
Перший план — професійні якості: другий — ступінь інформованості (і
уміння здобувати інформацію) і третій — емоційна сфера. Що стосується
професіоналізму і інформованості, тут на висоті обидві підлоги. З
емоціями складніше. Слабка стать випереджає в цьому відношенні
чоловіків. Жінки більш непередбачувані (горезвісна «жіноча логіка»),
частіше схильні до зміни настроїв, вважають за краще оцінювати
співробітників за принципом «подобається — не подобається», не можуть
зосередитися на одній проблемі, відмовившись від всього останнього, і
т.д. [7, c.44]

Звичайно, ніхто не звинуватить Маргарет Тетчер в невмінні зосередитися,
або у відсутності ділової хватки. Та все ж виключення тільки
підтверджують правило: фундаментальна різниця між чоловічою і жіночою
психікою існує.

Жінок-керівників можна класифікувати таким чином:

«Чоловік в спідниці»

У жінок цього типу емоційна сфера розвинена слабо, і вони намагаються
компенсувати «недостачу» жорсткістю, підкресленою авторитарністю у
відносинах з підлеглими. Комплекс емоційної неповноцінності примушує їх
брати за зразок не дуже педантичних у виборі засобів, самовпевнених,
прагматичних колег — представників сильної підлоги. Товаришам по службі
такого керівника не позаздриш: «чоловік в спідниці» веде своїх підлеглих
по виробничому життю залізною рукою, та ще в «їжакових рукавицях».

Вільнодумство, обмін думками виключаються в корені. У такому колективі
панує етична духота, прокидаються гірші сторони людської натури —
заняття склоками, підлабузництво. З «чоловіком в спідниці»
співробітничають, як правило, малокваліфіковані працівники;
професіоналам тут нічого робити. Але якщо трапилося так, що ваш
начальник — з цієї когорти і у вас є вагомі підстави миритися з таким
станом речей, пам’ятаєте: Будь-яка службова помилка викликає у «чоловіка
в спідниці» стрес. І ваше завдання — перевести розмову з площини
скандалу в діалог, по можливості конструктивний. Для цього вам перш за
все знадобиться уміння мовчати (поки не пройде гроза) і дар переконання
(не забувайте про прагматизм «чоловіка в спідниці»).

«Добра мама»

Ця категорія жінок-керівників — пряма протилежність описаної вище. Тут
все будується на емоціях. Особиста чарівливість — один з головних
робочих «інструментів» «доброї мами». Стиль її звернення до підлеглим —
«хлопчики», «дівчатка», «давайте жити дружно». «Добра мама»
сверхліберальна, і тому в колективах, очолюваних нею, мало-помалу
запанував хаос. Всі висловлюють свою точку зору, ігноруючи думку сусіда,
а погоджувати їх і вибрати єдино вірну нікому: диригент («добра мама»)
розчинився в оркестрантах (підлеглі), і симфонія перетворюється на
какофонію.

Якщо ви трудитеся під керівництвом «доброї мами» і проте твердо вирішили
присвячувати свій робочий час роботі, поводьтеся зі своїми проблемами не
до сотовариша, а безпосередньо до неї. При цьому спробуйте як можна
емоциональнєє живописати своя пропозиція, опускаючи деталі і технічні
подробиці. Якщо їй сподобається, як ви говорили, вона неодмінно вникне в
те, про що ви тлумачили з таким жаром. Природно, будучи керівником,
«добра мама» вимушена пред’являти претензії підлеглим. Виглядає це
зразково так: «Я стільки роблю для вас! Як вам не совісно» (без кінця
брати відгули… затримувати звіт… годинами висіти на робочому
телефоні…). Заспокоїти засмучене начальство не складає труднощів —
варто лише звернутися до його (її) відчуттів: «У метро була така
тиснява…»

«Ситуативний»

Тип жінки-керівника впритул примикає до попереднього типу, тільки гасло
«Давайте жити дружно» змінявся гаслом «Все для перемоги!» Жінка-керівник
цього типу ~ ентузіаст. Вона буквально горить на роботі: приходить
раніше всіх і йде останньою. Робочий стіл її завален паперами, де
«важливі» перемішані з «неважливими», а «термінові» — з
«довгоиграючими». Такі ж хаотичні її відносини з підлеглими: начальник
«ситуативного» типу може раптом забути, хто за що відповідає, до якого
терміну повинен бути виконаний той або інший проект і так далі [10,
c.78].

Для людей, звиклих до розміреного, неспішного ведення справ, це суще
покарання. Але якщо ви твердо знаєте свої службові обов’язки і в стані
спокійного роз’яснити їх — все не так вже погано. «Галерею»
жінок-керівників можна, зрозуміло, продовжити. Будь-який з вас з
легкістю зробить це, пригадавши свого начальника. Можливо, помянув її
при цьому не дуже добрим словом.

І проте жінка-керівник не тільки не поступається своєму колезі чоловічої
статі, але багато в чому і перевершує його, тому що:

вона твердіше відстоює інтереси колективу, будучи спочатку — і на роботі
теж — «хранителькою вогнища»;

легше йде на поступки під час переговорів;

щедріше оплачує працю підлеглих, знаючи із власного досвіду (господині
будинку) почому фунт відважна;

«вирощує» бізнес терпляче, як дитини, без стрибків і авантюр, тому
очолювана жінкою справа (підприємство) стабільніше.

Крім того, одвічна жіноча тяга до охайності і чистоти рятує
жінку-начальника від докорів в дріб’язковості і прискіпливості. А
душевна грація жінки дозволяє їй віддавати накази в манері, що не
зачіпає нічиєї самолюбності.

1.3. Сфери діяльності жінки-керівника

Є певні сфери, в яких жінка може бути вельми успішна. Наприклад, на
телебаченні, в шоу-бізнесі, в моді — в тих областях, де важливо, як
одягнена людина, як він поводиться, як спілкується із співбесідником.

Менше успішних прикладів в банківській справі. Жінок-керівники там дуже
мало. Як виконавці вони цілком хороші, але у вищій ланці фінансового
бізнесу їх майже немає. Був час, коли жінки прийшли в керівництво
банків, але всі ці структури згодом розорилися. Причина — жорстка
конкуренція, в ній здатні вижити лише чоловіки. А в тому ж шоу-бізнесі
висока конкуренція між артистами, але між бізнесменами поки мала:
професіоналів, що просувають «шоу-товар», одиниці. Тому жінок так багато
в телеіндустрії.

Що заважає жінці в бізнесі? Фантазування, надмірна емоційність. Маса
жінок згоріла на цьому. Був стабільний, налагоджений бізнес, хороші
гроші, але періодично виникаюче бажання узяти і відлетіти до біса на
роги з улюбленою людиною призводило до краху.

Бізнес — різка гра, не завжди жінка може витримати її правила. Якщо
проглянути число пасажирів літаків, в яких подорожують бізнесмени,
ділову жінку побачиш там рідко — в основному дружини і коханки самих
бізнесменів.

Як правило, «нові українські» жінки розведені, живуть поза браком і
роблять це здійснено усвідомлено. Є більш-менш постійний коханець, друг,
але «новою українкою» хочеться відчувати себе максимально незалежною. З
іншого боку, їй набагато важче, ніж жінці звичайною, знайти партнера.
Інші вимоги до чоловіка — інтелектуальні, емоційні… «Середній» чоловік
її дратує.

Бізнес — штука тяжка, він фізично вимотує, не кожна жінка здатна
витримати. Іноді їй доводиться повністю мінятися психологічно.

Пріоритетні для жінок, прагнучих зайняти певне положення в бізнесі
наступні області:

а) Сільське господарство. Так, перші асоціації не дуже приємного
характеру. І, звичайно, купуючи парфум, про сільське господарство думати
якось не хочеться. Але так історично склалося, що Україна, в першу
чергу, агропромислова країна. Дивно, але цей сектор у нас дійсно не
розвинений. Відповідно, саме ця галузь зараз виділяється економістами як
найбільш перспективна для підприємців, що починають.

До того ж, починати свій бізнес в сільському господарстві зовсім не
означає, що вам доведеться кинути міську квартиру — і їхати «в глушину,
в село», доїти корів і косити сіно. Виявляється, немає. Найбільший попит
продукція сільського господарства знаходить саме в містах — великих і не
дуже. Отже фермерські господарства, які вирощують і поставляють,
наприклад, фазанів, які чудово розлучаються в наших умовах, приносять
непоганий прибуток. При цьому їх власники живуть, як і раніше, в міських
квартирах і не відмовляються від благ цивілізації. Головне в цій області
— знайти потенційного покупця, який був би зацікавлений саме у вашій
продукції. Якщо такий у вас є (або ви думаєте, що знайдете) — можете
сміливо освоювати новий вигляд бізнесу.

б) Промисловість. Пам’ятаєте нехитрий серіал «Просто Марія», де головна
героїня зробила кар’єру саме в промисловій сфері, вони цілком хороші,
але у вищій ланці фінансового бізнесу їх майже немає. Був час, коли
жінки прийшли в керівництво банків, але всі ці структури згодом
розорилися. Причина — жорстка конкуренція, в ній здатні вижити лише
чоловіки. А в тому ж шоу-бізнесі висока конкуренція між артистами, але
між бізнесменами поки мала: професіоналів, що просувають «шоу-товар»,
одиниці. Тому жінок так багато в телеіндустрії.

Що заважає жінці в бізнесі? Фантазування, надмірна емоційність. Маса
жінок згоріла на цьому. Був стабільний, налагоджений бізнес, хороші
гроші, але періодично виникаюче бажання узяти і відлетіти до біса на
роги з улюбленою людиною призводило до краху.

Бізнес — різка гра, не завжди жінка може витримати її правила. Якщо
проглянути число пасажирів літаків, в яких подорожують бізнесмени,
ділову жінку побачиш там рідко — в основному дружини і коханки самих
бізнесменів.

Як правило, «нові українські» жінки розведені, живуть поза браком і
роблять це здійснено усвідомлено. Є більш-менш постійний коханець, друг,
але «новою українкою» хочеться відчувати себе максимально незалежною. З
іншого боку, їй набагато важче, ніж жінці звичайною, знайти партнера.
Інші вимоги до чоловіка — інтелектуальні, емоційні… «Середній» чоловік
її дратує.

Пріоритетні для жінок, прагнучих зайняти певне положення в бізнесі
наступні області:

а) Сільське господарство. Так, перші асоціації не дуже приємного
характеру. І, звичайно, купуючи парфум, про сільське господарство думати
якось не хочеться. Але так історично склалося, що Україна, в першу
чергу, агропромислова країна. Дивно, але цей сектор у нас дійсно не
розвинений. Відповідно, саме ця галузь зараз виділяється економістами як
найбільш перспективна для підприємців, що починають.

До того ж, починати свій бізнес в сільському господарстві зовсім не
означає, що вам доведеться кинути міську квартиру — і їхати «в глушину,
в село», доїти корів і косити сіно. Виявляється, немає. Найбільший попит
продукція сільського господарства знаходить саме в містах — великих і не
дуже. Отже фермерські господарства, які вирощують і поставляють,
наприклад, фазанів, які чудово розлучаються в наших умовах, приносять
непоганий прибуток. При цьому їх власники живуть, як і раніше, в міських
квартирах і не відмовляються від благ цивілізації. Головне в цій області
— знайти потенційного покупця, який був би зацікавлений саме у вашій
продукції. Якщо такий у вас є (або ви думаєте, що знайдете) — можете
сміливо освоювати новий вигляд бізнесу.

б) Промисловість. Пам’ятаєте нехитрий серіал «Просто Марія», де головна
героїня зробила кар’єру саме в промисловій сфері, бюджету). У 70-і роки
на передній план все більш виходили особисті мотиви: прагнення знайти
економічну незалежність від чоловіка, просто отримати задоволення від
роботи, розширити соціальні контакти.

Професійна діяльність займає сьогодні одне з лідируючих місць в
ціннісних орієнтаціях жінок, знаходячи самостійну значущість перш за все
як сфери самореалізації (хоч і не виключаючи економічної мотивації) [11,
c.63].

Важ сучасний мир демонструє тенденцію до посилення економічної
активності жінок, що становлять приблизно 40% загальній чисельності тих,
що працюють. Як основні причини цієї активності виділяють [6;45]:

зростання потреби в робочій силі у всіх галузей народного господарства;

зміна характеру праці в результаті НТР (зокрема, зниження його
важкості);

активний розвиток сфери послуг;

фемінізація освіти (за останні двадцять років кількість студенток в
західних університетах подвоїлася);

демографічні особливості сучасного етапу: зменшення числа дітей в сім’ї,
скорочення розмірів сім’ї. (Це пов’язано з підвищенням економічного
добробуту, що сприяв зниженню дитячої смертності і зниженню їх
економічної цінності; а також з можливостями планування сім’ї, що
з’явилися, завдяки винаходу в 60-і роки контрацептивних препаратів).

Особливості робочої сили жінки визначені тим, що біологічна основа її
праці знаходиться в певній єдності з її соціальними сторонами. Знання
біологічної основи живої праці по підлозі дозволяє здійснити його
організацію відповідно до психофізіологічних особливостей організму і
особи жінки, ефективніше використовувати механізм взаємодії економічних
законів з біологічними законами, відповідно до яких функціонує її
організм.

В Україні жінці завжди було складно зробити кар’єру керівника. На
початку 90-х років питома вага жінок-керівників підприємств і
організацій не перевищувала в цілому по галузях 6-9% [12]. В ході
економічних перетворень процес витіснення  жінок з
сфери ухвалення рішень тільки посилився. 

Наприклад, у складі перших керівників промислових підприємств в
порівнянні з 1985 р. їх питома вага знизилася майже удвічі (з 11% до
5,6%). В цілому ж в 1998 р. серед керівників органів влади і управління
всіх рівнів жінки складали небагато чим більш за третину, і це за умови,
що вони більш кваліфіковані. Так жінок — фахівців вищого рівня
кваліфікації мало не удвічі більше, ніж чоловіків [7;32-38].

Частково позначаються ціннісні установки самих жінок. Лише 36-42% з них
є професійно орієнтованими, тобто розглядають роботу як самоцінне
заняття, а не просто джерело засобів існування.
Причому, прагнуть зробити кар’єру всього 6% жінок [12]. У результаті
більшість українок займають порівняно низькі посадові рівні і фактично
позбавлені реальних перспектив зростання.

Як аргументи проти жіночої кар’єри в бізнесі наводяться приклади того,
як жінки, займаючи високі пости, ставали жорсткими, різкими,
непривабливими, втрачали сім’ї — іншими словами переставали бути жінками
в психологічному плані, копіюючи чоловічий стиль поведінки. Пояснюється
ситуація, що складається, тим величезним опором, який виявляється
жінці-керівникові з боку персоналу, перш за все — з боку чоловіків,
якими вона керує.

На думку експертів ООН, для того, щоб жінки могли надавати реальну дію
на політику, включаючи захист власних інтересів, їх чисельність в
структурах влади повинна бути не меншого 40%. Якщо ж їх представництво
не досягає 15% — неминучі серйозні диспропорції і незбалансована
політика [9].

Розглянемо специфіку жіночого лідерства. Жінці-лідерові властивий
гнучкий демократичний стиль керівництва, вона більш емпатійна,
товариська, стійка до стресів в порівнянні з чоловіком, менш уразлива
фізично, рідше хворіє. Вона менш агресивна, має пластичнішу нервову
систему, що сприяє більшій адаптивності, частіше виступає в ролі
емоційного лідера, орієнтуючись на міжособові відносини в групі, а не на
завдання [5].

Жінки-лідери більш відкриті і експансивніші, мають яснішу позицію, краще
взаємодіють з персоналом. Жінки-лідери частіше домінують в малих групах.

Жінки, що добилися успіху, мають загальні характеристики. У них хороші
здібності, висока самооцінка, ясне уявлення про свої цілі. Вони
дотримуються ліберальних поглядів на роль жінки в суспільстві,
усвідомлюють свій потенціал і не відчувають обмежень, що накладаються їх
статтю. Такі жінки поєднують в собі різноманітні особові властивості і
володіють як жіночими рисами, наприклад, теплота, відвертість,
чоловічими, що так і вважаються: розсудливість, напористість,
незалежність. У них високий рівень освіти, часто з математичним ухилом.
Не дивлячись на наявність жіночої ролевої моделі, вони не прагнуть до
шлюбу і створення сім’ї [9].

Але в суспільній і особливо чоловічій думці успіх жінок часто оцінюється
як випадковий, а їх досягнення як менш значні. В той же час
чоловіки-керівники вважають, що вони діють успішніше, ніж жінки, через
свої великі здібності і інтелектуальну перевагу [1;75] цьому ним,
очевидно, допомагають стереотипи, що історично склалися, пов’язані зі
статтю , які відводять жінці підпорядковану, обслуговуючу роль, тоді як
чоловіки сприймаються як пануюча, агресивніша стать. Чоловік
наполегливий, напористий, а напористій поведінці приписують такі
характеристики, як об’єктивність, неупередженість, орієнтація на рішення
проблеми, досягнення результату. Тому в психології лідерства досить
часто зустрічаються зіставлення агресивності і домінантності з одного
боку, конформності і залежності — з іншою. Дійсно, через соціалізацію
статевої ролі жінкам деколи не вистачає упевненості, незалежності,
високої самооцінки. В результаті вони недооцінюють свої уміння і
інтелект, що передається і таким, що оточує [11].

Крім того, чоловік сприймається як керівник, як щось само собою
зрозуміле. Жінці ж треба довести, що вона компетентна і справиться з
керівництвом.

Згідно А.Адлеру, із-за невпевненості в собі розвивається відчуття
збитковості, що виявляється у всьому житті і викликає постійну тривогу,
жадаю діяльності, пошук ролей, прагнення до вдосконалення. Характер цієї
компенсаторної динаміки у жінки може видавати неповноцінність статевої
ролі і її прагнення до надчоловічих цілей, що вимагає великих зусиль в
нашій орієнтованій на чоловіка культурі [10].

При вивченні невербальної поведінки виділяють експресивність,
невербальну чутливість, просторову і тактильну поведінку. Вважається,
що жінки емоційніші, їх особи жвавіші, голоси більш хвилюючі.
Дослідження показали, що жінки експресивніші [4;25]. Деякі психологи
схильні пояснювати це підвищеною емоційністю жінок, але більшість
рахують, що статеві відмінності по виразу емоцій обумовлені соціально, а
не біологічно. Так, доведено, що чоловіки і жінки використовують різні
принципи для виразу емоцій. Соціальною нормою для жінок вважається
акцентування своїх емоцій, а для чоловіків — заборона. [4; 26].

Відмічено, що жінки краще декодують невербальну інформацію, яка поступає
від інших людей. Більшість дослідників пояснюють це тим, що жінка від
природи чутливіша, або тим, що жінці властива роль, що вимагає від неї
бути такій [6].

2. ПСИХОЛОГІЧНА ТА УПРАВЛІНСЬКІ ОСОБЛИВОСТІ ЖІНКИ-МЕНЕДЖЕРА

2.1. Формування ділової жінки

Характерні психологічні риси сучасної жінки. У проведених Науковим
центом дослідженнях, опитані жінки відзначили, що робота дозволяє їм
проявляти творчість, ініціативу, викликає шанобливе відношення з боку
знайомих, друзів, родичів. Але ці престижні останні моменти мають мале
значення. Насторожує і дає поживу для роздумів той факт, що для жінок
мотиви праці є як би зовнішніми, праця у меншій мірі є самоцінністю.

На професійний статус жінки серйозний вплив робить її сімейний стан,
необхідність поєднання ролей, що обмежує вибір діяльності, утрудняє
посадове просування, створює труднощі в роботі. Близько 1/3 опитані
вказали на велике нервове навантаження, 14% робітниць і 19% службовців
відзначили втому, що викликається домашньою роботою і хворобою дітей.

Таким чином, власне професійні труднощі відступають перед надмірним
навантаженням жінок – на роботі і удома. Звідси і втома, і нервова
постійна напруга, боязнь не встигнути, не справитися і т.п. Зрозуміло,
всі ці обставини, що приводять, утрудняють повноцінне включення жінок в
професійну діяльність.

Спробуємо узагальнити ті психологічні риси, які характеризують сучасну
жінку.

Перш за все, це глибоке усвідомлення рівноправ’я, рівність своїх
можливостей і здібностей до участі у всіх сферах життя суспільства.

Іншою важливою межею є визнання необхідності поєднання різних соціальних
ролей – не тільки активної учасниці трудового і суспільного життя, але і
«господині будинку», матері. Жінки обирають різні варіанти поєднання цих
ролей, хоча більшість стійко орієнтуються на однакову їх значущість.
Конкретний вибір життєвого шляху жінка робить сама відповідно до своїх
особистих якостей, переваг, смаків, обставин життя, але можливість
такого вибору сильно залежать від того, яку економічну і моральну
підтримку подасть їй держава і суспільство на кожному з вибраних нею
шляхів.

Проте ніяка, навіть найпрогресивніша, соціальна практика не може
відмінити психологічні труднощі, які виникають при «подвійній»
зайнятості жінки на роботі і удома.

Рівноправне положення жінки в суспільстві істотно змінює традиційні
уявлення про такі риси, як мужність і жіночність. Жінці тепер більшою
мірою властиві такі зразки поведінки, які раніше закріплювалися за
чоловіками, наприклад, навик і здатність ухвалювати рішення, обстоювати
свою думку, незалежність.

Образ ділової жінки. Відмічено, що серед дійсних керівників немає явних
дурнів. Інтелект для них обов’язковий. Вони навіть можуть бути
необразованны з погляду абстрактного інтелекту, але уміння управляти
людьми або соціальний інтелект їм властивий неодмінно. Дуже важливе те,
що більшість керівників схильна ухвалювати рішення індивідуально, не
підкоряючись зовнішньому тиску. Інтелектуальна незалежність – ось, що
відрізняє справжнього керівника. Крім того, він емоційно стабільний. На
мові психологів це цінна якість називається «інфарктна стабільність» –
відсутність страху і тривоги. Невротизм керівникові протипоказаний.

Напевно, у вашій уяві вже виник образ процвітаючого чоловіка, упевненого
в собі керівника або бізнесмена… Так і було до недавнього часу, поки
на життєвій арені не з’явилися ділові жінки, яскраві особи, ініціативні,
енергійні, такі, що не бояться труднощів. Наше суспільство ще далеко від
стабільності, адже саме в стійкому суспільстві жінка має більше шансів
зайняти лідерські позиції. У нашому суспільстві жінка опинилася в
парадоксальній ситуації: на неї звалили всю відповідальність за сім’ю,
тоді як чоловік від сімейної відповідальності був відчужений. У жінок не
було можливостей для функціонування поза сім’єю, можливостями для
ділової активності.

Зараз на наш грунт все більше переноситься західна модель культури, і
з’явився раніше не існуючий тип ділової жінки. Але за все треба
платити в новій ролі жінки вимушені відмовитися від традиційних жіночих
цінностей, приймаючи цінності традиційно чоловічі. Конфлікт полягає в
суперечності цінностей «сім’я, будинок, любов» і цінностей незалежності
і зростання. Займаючи керівний пост, вони всіма силами прагнули
скасувати в собі лідера, тому що беззаперечна слухняність вищестоящим
особам була несумісна з такими якостями справжнього лідера, як азарт,
ініціатива, норовистість, врешті-решт, через ці причини багато хто був,
схожий на секретарок.

Сходження по сходах успіху виявилося справою важким і небезпечним.
Ділова жінка повинна постійно доводити собі і що оточує, що займається
саме своєю справою. Приблизно 1/3 всі нервові розлади у бізнес-леді
походить від зіткнення їх ролі керівника на роботі і виконавця будинку.
Звідси можна зробити висновок, що головна перешкода ділової кар’єри
багатьох жінок в невмінні дівчаток, а потім і жінок ладнати між собою,
«грати в команді», бути поблажливими до недоліків інших людей. Приклади
такої поведінки, а так само особливості і відмінності в поведінці
хлопчиків і дівчаток, а пізніше за чоловіків і жінок, представлені в
розділі «Особливості жіночого мислення».

Але у жінки є ряд переваг, реалізувавши які, вона може стати успішним
керівником. Жінка-лідер володіє тоншим соціальним інтелектом, вона тонше
відчуває нюанси відносин, у тому числі і відношення до себе. Вона уміє
оцінювати і прогнозувати поведінку інших людей. Правда, її більше, ніж
чоловіків, підстерігає небезпеку піти на поводі у своїх емоцій. А
істеричність і лідерство є речі несумісні.

Жінка володіє більшою контактністю і практичністю мислення. Якщо чоловік
схильний будувати довгострокові плани, розраховувати на довгострокову
перспективу, то жінка віддає перевагу конкретно гарантованому
результату, «тут і зараз». Жінка краще за чоловіка контролює свої і чужі
помилки; вона, як правило, краще формулює свої думки і виражає ідеї.
Відмічено, що вона менша, ніж чоловіки реагує на залицяння і сексуальні
домагання в ділових відносинах. Вона чітко розрізняє справу і розваги.

Один з головних підводних каменів на шляху розвитку кар’єри ділової
жінки брак глобального, оглядового погляду на проблему, розвиненіший
консерватизм, тенденція грузнути в дрібницях і емоціях, в’язнути в
системі людських відносин. Ці «демони» можуть зіграти злий жарт з
діловою жінкою. Тому завжди бажана рада чоловіка [10].

2.2. Особливості жіночого мислення

\

c

o

F ? u ?

I

TH

¬

a

o

o

D F L „ ? ? ? o u @

B

~

?

?

E

I

??оточенні, такими, скажімо, як система відносин і інформаційних каналів
на підприємстві, що виникають на неофіційному рівні. Вони не визнають і
не сприймають яких-небудь лояльних взаємних відносин, залежностей
відносин типу «ти мені, я тобі», взаємної корисності, протекцій, що
виникають між співробітниками і завжди враховуються до певної міри в
своїй діяльності чоловіками.

Жінки сприймають кар’єру як особисте зростання, як самореалізацію.
Чоловіки ж розуміють під кар’єрою престижні і перспективні посади.

Чоловіки співвідносять виконувану ними роботу виключно з своїми
уявленнями про кар’єру, тобто розглядають її як просування по службі,
досягнення успіху. Жінки розділяють два поняття: виконувану роботу і
кар’єру. Робота для них здійснюється «тут і зараз», а кар’єра є виключно
особистою метою, про результати досягнення якої може судити тільки сама
жінка.

З самого дитинства чоловіки настроєні на те, що вони працюватимуть, щоб,
щонайменше, зуміти прогодувати сім’ю. Тільки незначна частина жінок в
дитинстві замислювалася над цим питанням. Більшість же з них намагається
знайти когось, хто їх міститиме. Різниця в настрої і напрямі мислення,
витікаюча з різних уявлень, що складаються ще в дитинстві, величезна.

Чоловіки розглядають кар’єру як істотну складову частину свого життя.
Якщо виникають які-небудь проблеми особистому характеру, то чоловіка
шукають можливості «перекручувати» особиста і професійна «карти». Жінки
ж наполягають на чіткому розмежуванні особистих і професійних проблем, у
разі конфлікту вони однозначно вибирають той або інший шлях.

Інша типова відмінність відноситься до поняття «Особиста стратегія».
Чоловіки визначають її як досягнення поставленої мети. Коли перед ними
постає нове завдання, вони завжди задаються питанням: «Що мені це
дасть?» Це вирішальне питання, оскільки він ставить на карту їх
майбутнє. Елемент часу відсутній в міркуваннях у жінок. Вони лише
думають про те, як найкраще вирішити проблему в даному місці і зараз, не
враховуючи, які наслідки ця проблема матиме для них в майбутньому.

Вже під час гри у футбол хлопчики вчаться тому, як необхідно
об’єднуватися в команду, що можна виграти і програти, що окремі члени
команди можуть мати поганий характер. Адже команда повинна налічувати
одинадцять гравців!

Як правило, дівчата не набувають досвіду діяти у складі команди. Якщо
вони займаються спортом, то віддають перевагу одиночним видам спорту,
такі, як кінний спорт або теніс. Більшість дівчат ніколи не дізнаються,
що означає «командний дух», вони не вчаться об’єднуватися в групи і
перемагати всім разом, не дивлячись на те, що окремі члени групи не
викликають симпатії.

Наступною типовою відмінністю в мисленні чоловіка і жінки є їх оцінка
ризику. Для чоловіка ризик означає втрату або прибуток, перемогу або
поразку, небезпеку або шанс. Жінки оцінюють ризик як принципово
негативний момент. Для них він означає втрату, небезпеку, біль. По
можливості вони уникають ризику.

В іншому жінки схильні в протилежність чоловікам в своїй ролевій
поведінці найчастіше дотримуватися погляду: «Я саме така, яка є,
подобається це іншим чи ні!» Тому ним важче відмежуватися від керівника,
роботи або якоїсь виниклої ситуації. Жінки приймають все дуже серйозно.
Вони вкладають в походження щось абсолютно особливе, тому особливо
хворобливо реагують на критику і особисті образи. Вони менше всього
думають про те, що можуть справитися з роботою, з якою ще незнайомі, або
яку ніколи не виконували.

Групова поведінка чоловіка є насправді таким феноменом, який примушує
жінок творити приблизно наступне: «Як тільки можуть двоє чоловіків, що
абсолютно не переносять один одного, сидіти разом на зборах і вдавати,
що поважають і допомагають один одному, тоді як інші знають, як йде
справа насправді? Як вони можуть бути такими лицемірами?» Це питання
багато що пояснює.

Діяльність фірми відповідає діям колективу, члени якого піклуються, з
одного боку, про прибуток, а з іншої тільки про власне виживання,
відповідна ситуація відносно прибутку і виживання визначає найчастіше
положення кожному окремого члена колективу. До тих пір, поки немає
прибутку, виграшу, необхідно дотримувати розсудливість. Чого ради
навмисно наживати ворогів, якщо можна просунутися вперед, придбати
друзів? Навіть дванадцятирічні хлопчиська знають, що вони ручаються в
десяти інших, щоб утворити футбольну команду, а такі що вони, можливо,
можуть нормально переносити один одного, а можливо, і ні. Жінки ж
піклуються про збереження хороших відносин, оскільки ці відносини є для
них самоціллю, і в традиційному жіночому досвіді навряд чи є щось, що
може суперечити цій самоцілі. На підставі цього від жінки не рідко
можна почути: «Він/вона мені не подобається, я не можу з ним/з нею
працювати».

На закінчення хотілося б виділити, що різниця в мисленні обумовлює те,
що велика кількість хлопчиків вчиться жити між собою, а дівчатка дуже
рідко вважають це необхідним. Пізніше з причин сумісних очікувань і
раннього досвіду чоловіка вчаться брати участь в засіданнях і
домовлятися між собою, терпіти один одного. Все це жінки знаходять
незбагненним [12].

2.3. Значення іміджу для жінки-менеджера

Ні для кого не секрет, що в світі ділових людей надзвичайно високо
цінується серйозне відношення до свого іміджу і до підтримки
сприятливого іміджу своєї фірми. І це не дивно, адже одними з
найважливіших складових бізнесу є міжособові контакти. Успіх же
спілкування безпосередньо залежить від уміння людей подати себе і
залишити хороше враження.

Можна знати напам’ять всі книги Дейла Карнегі, проте пляма на спідниці
або дуже яскрава губна помада зведуть нанівець всі спроби впливати на
ділового партнера. Можна бути семи п’ядей в лобі і дуже добре
розбиратися в предметі своєї справи, проте чарівні кучерики стануть
каменем спотикання на шляху вгору по службових сходах. Тоді як знання і
застосування хоч би основних законів бізнес-іміджу і ділового етикету
здатні перетворити жінку на істинну бізнес-леді (звичайно, за наявності
у неї відомої частки ділової хватки).

Отже, що таке імідж? Залишивши осторонь все складні соціо-психологічні і
філософські концепції і визначення, його можна розкласти на цілком
конкретні складові. Це — одяг, зачіска, макіяж, хода, манери, мова,
місце роботи, квартира, машина, дача, чоловік, діти, домашні тварини
(втім, як і відсутність будь-якої живності будинку), звички, смакові
пристрасті, відношення до алкоголю, літературні переваги (або
відсутність таких), любов (або байдужість) до мистецтва і т.д. — все це
працює на ваш імідж (або проти нього). Від одного цього перерахування
голова може піти довкруги і може виникнути враження, що жодній жінці зі
всім цим не справитися. Проте не варто опускати руки і покладати надії
на іміджмейкера (втім, якщо дозволяють фінансові можливості, то чом би і
ні?). Жінці властиво природне чуття (інтуїція, шосте відчуття) як
потрібно виглядати і поводитися. У цьому у неї величезна перевага перед
представниками сильної статі.

Одним з цегли будівлі іміджу є одяг. Ми звикли акцентувати увагу на
другій частині розхожого виразу: «Зустрічають по одягу, а проводжають по
розуму». Звичайно, частково це вірно. Але навіщо чекати, поки партнери і
співбесідники оцінять всі тонкощі блискучого розуму? Чи не краще відразу
пред’явити їм візитну картку своєї серйозності і респектабельності? Адже
перше сприятливе враження тільки сприятиме оцінці здібностей по
гідності. Крім того, стиль одягу жінки може вплинути на відношення до
неї начальства і на те, виконання яких доручень буде їй довірено.
Звичайно, чоловікам (через властиву ним консервативність) набагато
простіше постійно носити якусь бізнес-уніформу. Для жінок же одяг — це,
перш за все, спосіб самовираження. І хоча ним і доводиться приймати
правила колективу, іноді виникає потреба виділитися, і неодмінно в
чомусь оранжевому або ліловому. Проте незайве пам’ятати, що в
начальницьку голову при цьому може закрастися наступна думка: «А чи можу
я довірити важливого клієнта он тій в квіточку?»

Загалом, працюючи в солідній фірмі або бажаючи зайняти в ній вакантне
місце – краще одягатися так, щоб не шокувати що оточують і не ображати
своїм видом іміджу фірми. Усілякі «останні писки моди» здатні лише
викликати подив серед співробітників (і це в кращому разі). А ось
безпрограшним варіантом завжди була і залишається класика. Пара-трійка
бездоганних костюмів, декілька елегантних, але строгих блуз і класичні
туфлі — цього майже достатньо для створення потрібного образу. Дуже
важливо опанувати мистецтвом підбирати елементи одягу і аксесуари. За
допомогою цього можна створювати самі різні композиції, перемагаючи
одноманітність.

Ніякого ефекту від як там не є найреспектабельнішого одягу не буде, якщо
немає зачіски. При цьому діловій жінці зовсім не обов’язково
демонструвати всю красу свого волосся, розпускаючи їх по плечах або
накручувавши надзвичайні локони. Правила етикету ділового миру наказують
жінці мати не коротку стрижку і не складну зачіску, а волосся середньої
довжини (не нижче за лінію плечей). Колір волосся потрібно вибирати
залежно від цілей і намірів. Безумовно, червоні, фіолетові і подібні до
них відтінки гратимуть тільки проти. Зате відомо, що жінка-керівник з
темним волоссям мимоволі викликає пошану до себе, біляві ж користуються
популярністю і доброзичливим відношенням з боку підлеглих.

Правильно виконаний і відповідний ситуації макіяж може не тільки
підкреслити природну чарівливість, але і стати одним з чинників успішної
кар’єри. І, навпаки, з’явившись одного разу в офісі з обличчям а для
«жінка-вамп», існує ризик нарватися на безсторонні зауваження.

Чи варто повторювати прописну істину, що ні одяг, ні зачіска, ні макіяж
не зроблять жінку респектабельною, якщо вона не може відучити себе
гризти нігті або шмигати носом. Згадується героїня Одрі Хепберн: хороші
манери перетворили вуличного дівчати на справжню леді! Хода, міміка і
жести так само піддаються змінам, як одяг або зачіска.

І, нарешті: всі компоненти вибраного іміджу тільки тоді поєднуються один
з одним і сприймаються природно, коли вони натхненні власне внутрішнім
змістом. І якщо прагнення до успіху є щирим і підкріплюється щоденною
працею, то жінці навряд чи доведеться насилувати себе, звикаючи до
нового іміджу. Просто на певному етапі своєї кар’єри вона зрозуміє, що
вже є тією самою бізнес-леді, образ якої так довго розбурхував її
свідомість [7; 36].

2.4. Якість і стиль жіночого керівництва

Автори управлінської літератури настільки звикли «танцювати від
чоловіка», що тривалий час всякі спроби визначити якість і стиль
жіночого керівництва розглядалися як непотрібні. Типовим аргументом була
теза, що керівникам і однієї і іншої статі доводиться однаково
крутитися. Але чоловіки і жінки грають по-своєму.

Чоловіки про керівника-жінку. В даний час в науці управління
сформульовано понад 80 позитивних якостей, кожне їх яких має свою
протилежність. При цьому не слід абсолютизувати саму послідовність
якостей: це на першому місці, інше на другому і т.д. У кожної людини
своє сприйняття конкретного керівника. Але багато думок в сумі створюють
узагальнений образ з своїм набором властивостей.

На перше місце чоловіки ставлять жіночність, хорошу зовнішність,
чарівливість. Чоловіки не люблять в жінці взагалі, а в жінці-керівнику
особливо неохайність. Їм не подобаються одягнені без смаку жінки, що не
знають міри в косметиці, прикрасах.

Для керівників випускаються самовчителі по міміці, жестам, усмішці,
діловому мовленню і одягу, етикету спілкування. Ці атрибути керівництва
дуже важливі. До речі, правила етикету жінка добре відчуває інтуїтивно.

Друга група найбільш цінованих якостей у жінки-керівника —
компетентність (знання справи) і діловитість. Під діловитістю
розуміються цілеспрямованість, практичність, організованість, доведення
початого до кінця, єдність слова і справи, обов’язковість,
працездатність.

Деякі прояви діловитості пов’язані з жіночою психологією і фізіологією.
Наприклад, працездатність. Чоловік, багато працюючи, не уміє, як
правило, розслаблятися. Жінка в принципі краще володіє зміною ритму на
робочому столі і темпу праці, різними прийомами для зняття напруга,
серед якої, особливо в критичних ситуаціях займають перше місце сльози,
сповіді, а то і просто розмова по душах.

Враховуючи, що керівникові доводиться багато і постійно мати справу з
найсильнішим подразником – людиною і що його професія одна з найбільш
ризикованих в психофізичному відношенні, здатність знімати напругу
входить до числа професійних умінь.

Якщо узагальнити думки чоловіків і жінок, то якнайкращий жіночий стиль
керівництва – в гнучкому з’єднанні доброти і строгості, жіночності і
діловитості, спокою і вимогливості, м’якості і волі.

Від чоловіка чекають рішення питань при їх розумінні, а від жінки –
спочатку розуміння, потім рішення. Вважається, що керівник жінка здатна
більше співчувати, співпереживати. Тому-то чоловікові легше
перетворитися на бюрократа.

Третя група якостей уміння спілкуватися з людьми.

Представники сильної статі терпіти не можуть, коли жінка-керівник,
копіюючи далеко не кращих чоловіків, грубить, кричить, свариться.
Найкраще – залишатися собою, не втрачати те хороше, що властиво твоїй
природі.

Особлива якість керівників-жінок – емоційність. Чоловіки розуміють, що
без емоцій немає жінки. Але чисто емоційні методи вони не сприймають.
Проте є жінки, які уміють своєю емоційністю управляти, тримати в узді
природне бажання розпалитися в гострій ситуації.

Жінка оцінює жінку. Жінка виявилася строгішим суддею. Її також
привертають жіночність, чарівливість гарний зовнішній вигляд.

Причому жінці властиво бачити технологію і фінансову сторону створення
привабливості, відзначати індивідуально-виграшні і програшні моменти.
Якщо жінка зовні опускається, чоловік лише констатує це. Жінка ж прагне
зрозуміти, чому так відбулося, шукає глибокі внутрішні причини.

Жінки дуже високо оцінюють уміння спілкуватися з людьми і уміння
створювати дружний, згуртований колектив.

Керівник, що уміє спілкуватися з людьми, зовсім не схожий на доброго
дядечка або м’якосерду тіточку. Він може бути і жорстким, і вимогливим,
і різким. І підлеглі не вважають, що товариськість, уважність,
коректність – лише прийом для забезпечення собі дешевого авторитету.

Кожен керівник має свій почерк спілкування:

«Пані в білих рукавичках» зовні грає в порядність, шанобливість,
чесність, а насправді робить гидоти і принижує достоїнства інших
«пристойними методами».

«Холодно-зарозуміла леді» її цікавить тільки служба, і ніяких душевних
станів, вона уникає неформального спілкування з підлеглими, не
проникаються їх турботами і потребами, розмовляють звисока, всіляко
підкреслюючи свою керівну перевагу, легко ранить словом.

«Страшний пліткар». Трапляється, що про керівника-жінку підлеглі
відгукуються вельми непогано. Але, підкреслюють вони, дуже псує її
слабкість поклепати, перемити кісточки, переворушити чужу брудну
білизну.

«Капризна панночка». Відмінна риса замкнутість в собі, звинувачення всіх
і вся в злому намірі проти неї, недоброзичливості; нетактовність у
взаєминах з підлеглими, вічна незадоволеність результатами їх роботи.

«Синя панчоха». Відношення до цього типу керівника неоднозначно. Це, як
правило, самотня жінка категорично судить про все. Наполеглива і
працездатна. Оскільки багато що з типово жіночого не грає в її житті
провідну роль, то на першому місці у неї робота, робота і ще раз робота,
яка замінює їй все. В цьому відношенні вона ідеальна ділова жінка,
своєрідно підтверджуюча вивід про те, що професія керівника вимагає
великої віддачі, працездатності і чоловічої здатності відходити від
домашніх справ.

Є керівники з так званим стилем, що розмазав, в якому не виявляється або
слабо позначається їх індивідуальність, самобутність. Головні причини
формування такого стилю спроба перетворити себе на якийсь ідеал,
підстроювання під стиль вищестоящих керівників.

Портрет ідеальної «леді-бос». Його намалювали Маргарет Хенінг і Анн
Жарден. Це яскрава особа, вона жіночна, не жорстока і не холодна,
інтелектуально і фізично активна, рішення ухвалює сама, але чудово
уловлює настрої інших; їй невластива дріб’язкова опіка підлеглих. Вона
готова ризикувати, целеустремленна, уверенна в собі, гідно реагує на
критику, зауваження і навіть образи. Уміє оперативно перемикатися з
однієї соціальної ролі («керівник, ділова жінка») на іншу («дочка, мати,
дружина»), уверена в розумінні, підтримці і допомозі з боку чоловіка і
дітей.

І ще одна важлива умова, а може бути, і

найважливіше: проблема якнайповнішої реалізації своїх здібностей в
досягненні життєвої мети може бути вирішена тільки спільними зусиллями з
чоловіками. Жінка лідер часто демонстративно ігнорує і навіть
протистоїть можливій співпраці з чоловіками, підсвідомо оберігаючи свою
територію від суперника протилежної підлоги, тим більше що раніше, ця
територія належала йому. Це свідомо безперспективний хід, шляхом якого
жінка- лідер позбавляє себе «досвіду попереднього покоління», що
невірно, по суті.

Природжені якості необхідне, але недостатня умова для справжнього лідера
[8; 343].

3. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

ЖІНКОЮ-МЕНЕДЖЕРОМ

3.1. Прийняття рішень жінкою-керівником

Оскільки процес прийняття рішення керівником певною мірою обумовлений
його статтю, то передбачається, що статевий диформізм спостерігатиметься
і у виборі типів рішення. Тут треба мати на увазі, що керівники – і
жінки, і чоловіки – в цьому процесі стикаються з необхідністю
попереднього уявного ”програшу”, внутрішнього випробування різних
варіантів рішення, побудови гіпотез і допущень, за допомогою якого
імовірнісного передбачаються шуканий результат прийнятого рішення і
шляхи, що ведуть до нього. А це залежить не тільки від умов, в яких
ухвалюється рішення, але і від особливостей розумової діяльності, а
саме: процесів антиципації (А), перш за все швидкості висунення гіпотез
рішення, і контролю (К) за ходом ухвалення рішення.

Дослідження, проведені И.Грошевим [2;120], показали, що у
жінок-керівників на всьому віковому діапазоні (від 21 до 50 років)
незалежно від конкретного віку переважають  „обережні” рішення, тобто
тип прийняття рішення трохи залежить від віку.

Учений відзначає, що чим вище  рівень освіти жінок, тим більше
урівноваженим виявляється співвідношення між процесом висунення гіпотез
рішення і критичністю їх оцінок. Причому для жінок-керівників з високим
рівнем освіти характерні не тільки урівноважені, але і обережні, а також
ризиковані рішення. Крайні рішення мають незначний відсоток.

У ситуаціях, що вимагають покарання підлеглих, жінки-керівники частіше
удаються до заходів моральної і психологічної дії. »Жінки, як правило,
виправдовують своїх підлеглих, у тому числі і колег – персонажів
ситуацій із запитальника, схильні до докладнішого обгрунтування своїх
варіантів рішення і вчинків, пов’язаних з даним процесом. Вони
перебирають більше варіантів прийнятих рішень, посилаючись в основному
на свою інтуїцію. [12, с. 117].

Відповіді жінок-керівників характеризуються в більшості своїй чуйнішим,
уважнішим відношенням до людей, докладнішим описом діалогів з
підлеглими, відповіді чоловіків – загальними фразами. У своїх рішеннях
жінки майже завжди допускають мирний результат виникаючих конфліктів.
Вони на відміну від чоловіків-керівників схильні при ухваленні рішення
до коливань.

І.Грошев відзначає, що „жінки-керівники” в процесі ухвалення рішення
використовують і частіше спираються на „ситуативне” управління. Жінки
частіше включають у власні думки інші точки зору і частіше при прийнятті
рішення враховують (спираються на) думки і відчуття навколишніх людей, у
тому числі і своїх підлеглих. [12, с. 115].

З погляду властивостей особи схильність жінок-керівників до
„ситуативного” управління відповідає екстернальному (зовнішньому) локусу
контролю.

Для жінок характерний прояв невпевненості в своїх здібностях,
неврівноваженості, прагнення відкласти реалізацію своїх намірів на
невизначений термін, тривожності, підозрілості, конформності
(залежності) і вербальної (словесною) агресивності. Жінкам-керівникам в
області виробничих відносин і організації професійної діяльності, у тому
числі і в процесі ухвалення рішень, не властиво рахувати свої зусилля і
дії визначальним чинником.

Кажучи про стильові особливості процесу ухвалення рішення, необхідно
відзначити, що серед жінок-керівників більш виражена тенденція до
спотворення об’єктивних зв’язків, відношеності до себе як суб’єктові
пізнання і активності в рамках управлінської ситуації, чим серед
чоловіків. Серед останніх переважає тенденція до об’єктивнішого аналізу
управлінської ситуації, її перетворення, виходу за її межі, абстракції
від своїх думок і відчуттів. Але при цьому дії жінок-керівників
направлені на перебудову області відносин, а чоловіків – на перебудову
області правив і норм.

Таким чином, аналіз гендерних відмінностей в прийнятті рішень показав,
що жінки-керівники частіше ухвалюють обережні, урівноважені рішення,
спираються на ситуативне управління. Дії жінок-керівників направлені на
перебудову області відносин, а чоловіків – на перебудову області правив
і норм.

3.2. Чоловіки і жінки як керівники: відмінності в ухваленні рішень

Специфіка процесу прийняття рішення жінками і чоловіками-керівниками
вивчена недостатньо. Проаналізувавши особливості жінок і чоловіків при
виконанні даної стрижньової для керівника професійної функції, можна її
діагностувати, навчати їй і здійснювати корекцію. Крім того, проведений
аналіз індивідуально-типових особливостей розумової діяльності чоловіків
і жінок дозволив встановити зв’язки між типом прийняття рішення,
освітою і підлогою.

Вплив особових особливостей на процесприйняття рішень.

Загальна стратегія проведеного нами дослідження відноситься до типу
кореляційного експерименту (вона найчастіше застосовується в
дослідженнях, що мають пошуковий, “експлоративний” характер). Для
аналізу процесу прийняття рішення був вибраний і допрацьований
запитальник В. Кочеткова і І. Ськотникова. Його зміст склали не 13, а 23
типових ситуації, у тому числі і виробничі, такі, що допускають
ухвалення різноманітних по стилю рішень. Основним методом збору даних
був опит керівників різних ланок і рангів, як чоловіків, так і жінок,
яким було запропоновано знайти вдалий вихід із заданої ситуації, а також
заповнити стандартизовані тести. Опит проводився на промислових
підприємствах, підприємствах сфери обслуговування, в банках, школах і
інших учбових установах.

Типові соціально прийнятні реакції на ту або іншу ситуацію запитальника
у чоловіків і жінок виявилися різними. При обробці отриманих відповідей
вдалося виділити деякі особливості оцінювання ситуації по кожній з груп.

У ситуаціях, що вимагають покарання підлеглих, жінки-керівники частіше
удавалися до заходів моральної і психологічної дії, а чоловіки-керівники
– до адміністративних заходів. Жінки, як правило, виправдовують своїх
підлеглих, у тому числі і колег – персонажів ситуацій із запитальника,
схильні до докладнішого обґрунтування своїх варіантів рішення і вчинків,
пов’язаних з даним процесом. Вони перебирають більше варіантів
схвалюваних рішень, посилаючись в основному на свою інтуїцію, тоді як
чоловіки частіше посилаються на свою логіку і умови, що склалися.

Відповіді жінок-керівників характеризуються в більшості своїй чуйнішим,
уважнішим відношенням до людей, докладнішим описом діалогів з
підлеглими, відповіді чоловіків – загальними фразами. У своїх рішеннях
жінки майже завжди допускають мирний результат виникаючих конфліктів.
Вони на відміну від чоловіків-керівників схильні при прийнятті рішення
до коливань.

Подальша обробка результатів опиту велася щодо особливостей обліку
зовнішньої системи соціальних підкріплень, що пов’язане з поняттями
“ситуативне” і “диспозиційне” управління. Оскільки співвідношення
ситуативних і диспозиційних тенденцій у різних людей різне, то розумно
було припустити, що ця відмінність виявляється і за ознакою підлоги.

В результаті дослідження даного аспекту проблеми виявлено, що
жінки-керівники в процесі прийняття рішення використовують і частіше
спираються на “ситуативне”, а чоловіки – на “диспозиційне” управління.
Жінки частіше за чоловіків включають у власні думки інші точки зору і
частіше при ухваленні рішення враховують (спираються на) думки і
відчуття навколишніх людей, у тому числі і своїх підлеглих, тоді як для
чоловіків головне їх власні думки і відчуття.

В результаті нашого дослідження з’ясувалося, що у чоловіків-керівників з
віком спостерігається тенденція до зміни локусу контролю від зовнішнього
до внутрішнього, а у жінок такої тенденції не виявлено. Чоловіки
впевненіші в собі, послідовні і наполегливі в досягненні мети, схильні
до самоаналізу і незалежності. У них тривожність в процесах ухвалення
рішень пов’язана з обережністю; спостерігається дуже висока
назад-пропорційна залежність між тривогою, що проявляється, і соціальною
бажаністю. Для жінок характерніший прояв невпевненості в своїх
здібностях, неврівноваженості, прагнення відкласти реалізацію своїх
намірів на невизначений термін, тривожності, підозрілості, конформності
(залежності) і вербальної (словесною) агресивності. Жінкам-керівникам в
області виробничих відносин і організації професійної діяльності, у тому
числі і в процесі ухвалення рішень, не властиво рахувати свої зусилля і
дії визначальним чинником.

Кажучи про стильові особливості процесу ухвалення рішення, необхідно
відзначити, що серед жінок-керівників більш виражена тенденція до
спотворення об’єктивних зв’язків, віднесеності до себе як суб’єктові
пізнання і активності в рамках управлінської ситуації, чим серед
чоловіків. Серед останніх переважає тенденція до об’єктивнішого аналізу
управлінської ситуації, її перетворення, виходу за її межі, абстракції
від своїх думок і відчуттів. Але при цьому дії жінок-керівників
направлені на перебудову області відносин, а чоловіків – на перебудову
області правив і норм.

3.3. Прийняття рішень в різних умовах

У класичній теорії розрізняють три варіанти прийняття рішень: в умовах
визначеності, невизначеності і риски.

Прийняття рішення в умовах невизначеності. В цьому випадку вибір
однозначний і працює раціональна модель: індивід ранжирує можливі
альтернативи по порядку переваг і вибирає кращу.

Прийняття рішення в умовах невизначеності. Тут, у свою чергу,
розрізняють дві  ситуації: повну і часткову невизначеності. Вирішуючи
задачу в умовах повної невизначеності, керівник не знає, що відбудеться
в результаті цього. Досягнення раціональності стає проблематичним. У
даних умовах він дотримується деяких евристичних правил (стратегій)
прийняття рішення.

Прийняття рішення в умовах риски. У літературі часто змішуються поняття
“ризик” і “невизначеність”. Невизначеність має місце тоді, коли
вірогідність настання результатів невідома. Прийняття рішення в умовах
риски передбачає введення вірогідності в інформацію: при цьому керівник
точно не знає, який стан буде досягнутий і який розподіл вірогідності
можливих досяжних станів.

Виходячи з вищесказаного, можна припустити, що чоловіки-керівники,
враховуючи їх велику агресивність, більш виражену потребу в переважанні
і самоствердженні, будуть схильні до прийняття ризикованих рішень.
Результати нашого дослідження показали наступне.

Вплив підлоги на прийняття рішення в умовах риски. Спочатку відмітимо,
що у досвідченіших керівників (що мають стаж роботи на посаді керівника
більше 10 років) – і у жінок, і у чоловіків – готовність до прийняття
рішення в умовах риски нижче, ніж у працівників з меншим стажем. При
цьому жінки-керівники вибирають обережніші стратегії. Чоловіки ж схильні
при прийнятті рішення до вищого ступеня риски, що обумовлене їх більшою
мірою агресивності, незалежності в діях, більш вираженою потребою в
переважанні, самоствердженні.

У жінок-керівників ризик позитивно корелює з самоуспішністю, а негативно
– з

відповідальністю, у чоловіків позитивно – з соціальною і емоційною
стабільністю і значно негативно – з активністю, відповідальністю і
прагненням до домінування. При цьому у чоловіків з віком готовність
приймати рішення в умовах риски знижується, у жінок же такої
закономірності не відмічено, правда у них готовність до ризику при
прийнятті рішення реалізується за певніших умов, ніж у чоловіків, –
зокрема, із зростанням нервової напруги, в умовах стресу і при
переживанні відчуття розчарування. Взагалі у керівників готовність до
ризику виявляється сильніше в умовах групи (діада, тріада керівників або
заступників), але більшою мірою це властиво жінкам.

Вплив індивідуально-типових особливостей на процес прийняття рішення. У
чоловіків-керівників незалежність пов’язана з більшою обережністю, а
імпульсна – з психотизмом, а також з схильністю до ризику. В цілому
імпульсна поведінки, що виявляється при прийнятті рішення і полягає в
схильності діяти по першій спонуці, під впливом зовнішніх обставин або
емоцій, як у чоловіків, так і жінок значно пов’язана з активністю,
цілеспрямованістю і мотивацією [2; 115-120].

ВИСНОВКИ

Отже, вивчення соціальних, управлінських та психологічних особливостей
особи жінки-керівника, аналізу особливостей ухвалення рішень
жінкою-керівником є одним з найбільш важливих чинників в питаннях
підвищення ефективності роботи колективу.

Керівник повинен піклуватися про просування співробітників будь-якої
статі. А жінці як керівник можна віддати в деяких випадках перевагу,
оскільки вона більш глибоко відчуває відносини в колективі, інтуїтивно
оцінює поведінку інших людей, чуйніше реагує на нюанси взаємин між
людьми і по відношенню до себе.

При висуненні жінки на посаду менеджера дуже важливе визнання її
рівноправ’я, рівність її можливостей і здібностей в управлінні
колективом. У таких випадках для збереження паритету найбільш цінних
якостей чоловіків — і жінок-керівників рекомендується як заступник або
помічник призначати чоловіка.

Якщо жінка-керівник зуміє поєднувати якості справжнього лідера з
традиційно жіночими цінностями, такими як чуйність, гуманність,
гнучкість, хитрість, практичність і т. д., то вона може стати ідеальним
керівником.

Наукою не достатньо вивчається проблема вивчення чинників, що створюють
умови для висунення жінки на пост керівника. Враховується, як правило,
тільки виробнича сторона, і, на жаль, мало соціологічних досліджень
присвячених впливу сім’ї на виробництво. Інша перепона у висуненні жінки
на пост керівника стійке переконання чоловіків в тому, що жінка повинна
займатися більше будинком і дітьми. Не зовсім вірна і інша точка зору,
що жінка може бути керівником тільки на традиційно жіночих посадах під
керівництвом чоловіка. Ні суспільство, ні держава не можуть при
прийнятті рішень обійтися без урахування думки жінок. Тому жінки повинні
притягуватися на всі рівні прийняття рішень і бути представлені у
виконавчій і законодавчій владі. Хоча до повної реалізації права на
рівне представництво чоловіків і жінок в органах влади в даний час ще
далеко, необхідні цілеспрямовані зусилля по підвищенню частки
жінок-політиків і жінок-управлінців.

Чоловіче відношення до жінки, що існує в конкретному управлінському
середовищі, і погляди жінок на професію керівника з прийняттям різних
обставин, позначається на системі висунення і роботі з кадровим
резервом.

Питання бути або не бути керівником повинен вирішувати кожен сам, але
при цьому чоловіки і жінки повинні мати рівні можливості через побудову
системи підготовки висунення кадрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Андрієнко В.С. Жіночі підходи в питаннях менеджменту. – К., 2002.

Антология гендерных исследований. Сб. пер. / Сост. и комментарии Е. И.
Гаповой и А. Р. Усмановой. – Мн.: Пропилеи, 2000. – 384 с.

Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 320с.

Гендерная психология: Учебно-методическое пособие. – Донецк: ДИУ, ООО
„Компьютер норд”, 2004. – 144 с.

Гендерные исследования и социология пола // Контексты современности:
Хрестоматия. –Казань, 1998. с. 115-131.

Головньова І. В., Найдовська І. В. Жіноча самореалізація:
гендерно-рольовий аспект // Вісник Харківського державного педагогічного
університету ім. Г. С. Сковороди. Психологія. – 2001. – Вип. 7. – С.
37-43.

Голубєва О. Зміст гендерних стереотипів сучасних підприємців //
Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні / За
ред. Максименка С. Д., Шайгородського Ю. Ж. та ін. – К.: Український
центр політичного менеджменту, 2003. – С. 232 – 240.

Грошев И. Мужчины и женщины как руководители: различия в принятии
решений// Проблемы теории и практики управления. – 1998.-№ 6. – С.
115-120.

Женское предпринимательство: специфика и перспективы// СоцИс : Соц.
Исслед. 1999. — № 9. — С. 75-84.

Жінка на посаді управлінця / Упорядник Машин І.Р. – К., 2004.

Иванова М. Гендерные особенности самовыражения в общении// Женщина.
Образование. Демократия: Тезисы 2-й международной научно-практической
конф./ Под ред. И.Г.Шатон. – М., 1999.

Карьера женщины: социально-экономическая детерминация (проблемы
гендера)// Социально-экономические проблемы трансформации российского
общества. — Тюмень, 1998. — С. 32-38.

Костюк В. Лидерский потенциал женщины в информационном обществе//
Женщина. Образование. Демократия: Тезисы 2-й международной
научно-практической конф./ Под ред. И.Г.Шатон. – М., 1999.

Кухарчук А., Костюкович А. Женское лидерство как
социально-психологический феномен// Женщина. Образование. Демократия:
Тезисы 2-й международной научно-практической конф./ Под ред. И.Г.Шатон.
– М., 1999

Ложкін Г. В., Дорошенко Н. В., Волянюк Н. Ю. Стать як детермінанта
типового стилю керівництва // Оновлення змісту, форм та методів навчання
і виховання в закладах освіти. Зб. наукових праць. – Рівне, 2003. – Вип.
27. – Ч. І. Соціально-психологічні детермінанти формування гендерних
стереотипів в умовах сучасного суспільства. – С. 62 – 65.

Психология лидерства в бизнесе / В. Шеклтон. – СПб.: Питер, 2003. –
222с.

Психология менеджмента/ Под ред. Г.С.Никифорова. 2-е изд. –Харьков: И-во
Гуманитарный Центр, 2002. -556 с.

Рейгородский Д.Я. Психология руководства. Учебное пособие для
факультетов психологических, экономических и менеджмента. –Самара: Изд.
Дом «Бахрах-М», 2005. -768 с.

Хьел Л., Зиглер Д. Теория личности. –СП б., 1997.

Чаффинс С., Форбс М., Фукуа Г.Е.-младший, Кенджмени Дж.П. «Стеклянный
потолок»: занимают ли женщины в США должное положение в обществе//
Иностранная психология. 1998. № 10.

Ярыгина Т. Женщины могут все, а мужчины все остальное –М.: Эпицентр,
2004.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 41

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Похожие записи