HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Відрахування в соціальні фонди,

ставки податків”

ПЛАН

Вступ

1. Загальна характеристика соціальних фондів

2. Пенсійний фонд

3. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

4. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття

5. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань

6. Фонд Чорнобиля

7. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у відповідності до
законів.

Передача коштів з рахунка загального фонду на рахунки цільових фондів
бюджету дозволяється тільки у відповідності до бюджетних призначень.

Управління коштами державних цільових фондів є автономним відносно
бюджетів. Керівництво цих фондів самостійно визначає напрями витрачання
коштів відповідно до законодавства.

Цільові фонди певною мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго
цільове призначення і на інші цілі не використовуються.

По суті перелічені фонди є новою складовою частиною фінансів України,
яка перебуває на стадії становлення.

Державні цільові фонди — це форма перерозподілу і використання
фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних
потреб з визначених джерел, які мають цільові призначення.

До найважливіших соціальних фондів в Україні належать:

Пенсійний фонд;

Фонд Чорнобиля;

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття;

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань.

До економічних фондів належать:

Державний дорожній фонд України (у складі Державного бюджету України);

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища та
інші;

Державні цільові фонди — це сукупність фондів грошових коштів, які
знаходяться в розпорядженні центральних і місцевих органів влади.

1. ПЕНСІЙНИЙ ФОНД

Для забезпечення виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» у
1992 р. було створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансову
структуру.

Кошти фонду не входять до Державного бюджету і не можуть бути
використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.

Правові відносини у сфері пенсійного страхування базуються на
Конституції України і регулюються:

> Кодексом законів про працю України;

> Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 року №
1788-ХИ;

> Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року
№ 796-ХІІ;

> Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне
страхування» від 26.06.1997 року (400/97-ВР);

V Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо погашення
заборгованості з виплати пенсій» від 31.08.1998 року та іншими
законодавчими актами.

Джерела надходжень у Пенсійний фонд

Бюджет фонду формується за рахунок:

> зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування;

> сум фінансових санкцій, стягнених за порушення сплати зборів на
обов’язкове державне пенсійне страхування;

> коштів Державного бюджету на виплату окремих видів пенсій;

> відрахувань органами місцевого бюджету відсотків від суми
фіксованого податку (10%), від суми коштів, одержаних від продажу
спеціальних торгових патентів (17%);

> перерахувань відділеннями Державного казначейства України 42%
від суми єдиного податку, 68% від суми фіксованого
сільськогосподарського податку;

> сум відсотків за користування тимчасово вільними коштами
Пенсійного фонду;

> додаткових і спеціальних зборів;

> добровільних внесків підприємств, організацій, населення;

> інших надходжень.

Основним джерелом доходів Пенсійного фонду є збір на обов’язкове
державне пенсійне страхування. Платниками збору є:

1) суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності,
їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації,
об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи —
суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих
працівників;

2) філії, відділення підприємств, що не мають статусу юридичної особи,
розташовані на іншій території;

3) фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які не
використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх
помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб’єктами
підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов’язаною з
одержанням доходу;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно
з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок,
творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо.

Об’єктом оподаткування для платників першої і другої груп є фактичні
витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату
основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та
компенсаційних виплат, у тому числі в натуральні формі. До цих витрат не
відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з
цивільно-правовими договорами на виплату доходів у вигляді дивідендів,
процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні
середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких
затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зокрема пенсійний збір не нараховується на такі види виплат:

• вихідна допомога у разі припинення трудового договору;

• компенсації за невикористану відпустку;

• добові за відрядження у межах норм, встановлених законодавством, та
виплати замість добових;

• заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю, яка
перераховується до бюджету або на благодійні цілі;

• суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або
іншими ушкодженнями здоров’я, що пов’язане з виконанням ним трудових
обов’язків;

• стипендії студентам, аспірантам та іншим особам, які навчаються з
відривом від виробництва;

• державні стипендії видатним діячам науки, освіти і культури;

• державні премії в галузі науки і техніки, Державні іменні премії,
що присуджуються НАН України та галузевими академіями наук;

• інші виплати згідно з законодавством. Об’єктом оподаткування для
платників збору

третьої групи є сума оподатковуваного доходу, а для четвертої групи —
сукупний оподатковуваний дохід, обчислені відповідно до законодавства.

3. ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ

ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює
управління загальнодержавним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням.

Джерела надходжень

у Фонд соціального страхування

з тимчасової втрати працездатності

До джерел надходжень у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності належать:

> страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих
осіб;

> благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

> асигнування із Державного бюджету України;

> прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитному
рахунку;

> нарахування пені у випадках несплати страхових внесків у встановлений
строк, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до
страхувальників та посадових осіб.

Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, зараховуються на єдиний централізований
рахунок фонду в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України
для обслуговування коштів Державного бюджету України або
спеціалізованого банку, який обслуговує фонди з окремих видів
страхування.

Для забезпечення фінансової стабільності фонду утворюється резерв
страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування всіх видів
матеріального забезпечення в розрахунку на місяць. У разі невикористання
коштів фонду в поточному році вони переходять на наступний фінансовий
рік.

Усі юридичні і фізичні особи, які вносять відрахування до цього фонду,
зобов’язані реєструватися як страхувальники за місцем свого знаходження
в органах Фонду.

Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
сплачуються за тарифами, установленими Законом України «Про розмір
внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального
страхування» від 11 січня 2001 року № 2213-ІП.

Страхувальник — роботодавець несе відповідальність за ухилення від
реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та
неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що
сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за
порядок використання коштів. У разі виявлення порушень страхувальник
сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків
(недоїмки), штраф та пеню.

За порушенням строку реєстрації страхувальника як платника страхових
внесків або несвоєчасність їх сплати штраф накладається у розмірі 50%
суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з
дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.

За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф
у розмірі 100% заниженої суми заробітної плати, на яку відповідно до
закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у
трикратному розмірі зазначеної суми.

За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у
розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків.

Пеня обчислюється виходячи із 120% облікової ставки Національного банку
України, що діяла на момент сплати нарахованої на повну суму недоїмки
(без урахування штрафів) за весь її строк. Не сплачені в строк страхові
внески, штраф та пеня стягуються в дохід Фонду у безспірному порядку.

Строк давності в разі стягнення страхових внесків, штрафу та пені,
передбачених законом, не застосовується.

4. ФОНД ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ НА
ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок
безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття,
провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за
використанням коштів для надання соціальних послуг.

Джерела формування

Фонду загальнообов’язкового державного

страхування на випадок безробіття

Джерелами формування фонду виступають:

> асигнування з Державного бюджету, розмір яких встановлюється
Верховною Радою України;

> страхові внески страхувальників-роботодавців, застрахованих осіб, що
сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

> суми фінансових санкцій застосованих до підприємств,
установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого
порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду,
недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми
адміністративних штрафів, накладених відповідно до законодавства на
посадових осіб та громадян за такі порушення;

> прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі
резервів Фонду, на депозитному рахунку;

> благодійні внески громадських об’єднань, підприємств,
організацій громадян, зарубіжних фірм;
~*

> кошти служби зайнятості за надані послуги підприємницьким
структурам;

> інші кошти.

Нормативи обов’язкових відрахувань до фонду визначає щороку Верховна
Рада України при затвердженні бюджету,

5. ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА
ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Страхування від нещасного випадку та професійного захворювання є
самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального
страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони
життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданням страхування від нещасного випадку є:

> проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і
небезпечних

виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві,
професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю
застрахованих, викликаним умовами праці;

> відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від
нещасних випадків або професійних захворювань;

> відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і
членам їх сімей.

Джерела надходжень у Фонд соціального страхування

від нещасних випадків

Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить збір та
акумуляцію страхових внесків, має автономну, незалежну систему
фінансування.

Фінансування Фонду здійснюється за рахунок:

> внесків роботодавців:

• для підприємств — з віднесенням на валові витрати виробництва;

• для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених
на їх утримання та забезпечення;

> капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації
страхувальників;

> прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на
депозитних рахунках;

> коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів
і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у
порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

> добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не
суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

6

8

u

ue

8

ue

i ? ue th  

c

#ue th c

????

призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду
соціального страхування від нещасних випадків в установах банків,
визначених Кабінетом Міністрів України, або спеціального банку, який
обслуговує фонди соціального страхування.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику
виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі
рівні травматизму, професійної захворюваності

належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму,
професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах
робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюється
законом.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування
від нещасних випадків повинна забезпечувати:

фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань Фонду;

резерви коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування;

покриття витрат Фонду, пов’язаних із здійсненням соціального страхування
від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

> для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату
праці найманих працівників, що включають витрати на оплату основної і
додаткової заробітної плати та інші заохочувальні і компенсаційні
виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до
Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню прибутковим
податком з громадян;

> для добровільно застрахованих осіб — у відсотках до мінімальної
заробітної плати.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства
провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків
відповідно до порядку визначення страхових тарифів для підприємств,
установ та організацій на загальнообов’язкове соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що
затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування
від нещасних

випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Залишки сум від можливого перевищення доходів над витратами Фонду за
підсумками фінансового року використовуються для коригування (зменшення)
суми внесків страхувальників.

Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за
порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку
страхового тарифу.

Суми надбавок до страхових тарифів і штрафів сплачуються страхувальником
із суми прибутку, а при відсутності прибутку відносяться на валові
витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій — із коштів на
утримання страхувальника.

6. ФОНД ЧОРНОБИЛЯ

Фонд для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення (Фонд Чорнобиля) було
створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 2006-ХП від 20
грудня 1991 р.

Подальше реформування Фонду було визначено Законом України «Про
формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для
здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
та соціального захисту населення» від 10 лютого 2000 року № 1445-ІП,
Постановою КМУ «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для
здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
та соціального захисту населення» № 987 від 20.06.2000 р. та іншими
законодавчими актами.

Розпорядником коштів є: Міністерство України з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи.

Кошти Фонду витрачаються виключно на фінансування заходів щодо
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення.

Надходження у Фонд Чорнобиля зараховуються до складу доходів Державного
бюджету України на спеціальний рахунок, що утворює Фонд. (На сьогодні
спеціального збору у Фонд Чорнобиля немає).

Допомоги і компенсації виплачуються громадянам на підставі документів,
що підтверджують статус постраждалих та письмової заяви.

Контроль за цільових використанням коштів Фонду здійснюється
Міністерством з надзвичайних ситуацій, Мінфіном, Державним казначейством
і Головним контрольно-ревізійним управлінням, міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної
Республіки Крим та обласними, Київською та Севастопольською міськими
держадміністраціями у межах їх компетенції.

7. ДЕРЖАВНИЙ ФОНД ОХОРОНИ

НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО

СЕРЕДОВИЩА

Для концентрації коштів з метою цільового фінансування природоохоронних
і ресурсозберігаючих заходів, а також для зменшення впливу забруднення
навколишнього природного середовища на здоров’я населення у 1991 році
було створено Державний фонд охорони навколишнього природного
середовища.

Правовою основою функціонування Фонду є Закон України «Про охорону
навколишнього природного середовища» № 1264 від 25.06.1991, Постанова
КМУ «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за
забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»
№ 634 від 07.05.1998, Постанова КМУ «Положення по Державний фонд охорони
навколишнього природного середовища» № 181, від 15.02.2002 р.

Головним розпорядником коштів Фонду є Міністерство екології і природних
ресурсів в особі його Міністра.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища є складовою
Державного бюджету України.

Фонд діє на державному, обласному і місцевому рівнях.

Джерела надходженьдо Державного фонду охорони

навколишнього природного середовища

До джерел надходжень Фонду належать:

> збір за забруднення навколишнього природного середовища;

> штрафи за порушення норм і правил охорони навколишнього природного
середовища;

> добровільні внески і пожертвування підприємств, організацій,
громадян;

> інші кошти, визначені законодавством.

Основним джерелом надходжень є збір за забруднення навколишнього
природного середовища, який встановлюється за:

> викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними
джерелами забруднення;

> скиди забруднюючих речовин у водні і підземні горизонти;

> розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Ставки збору запроваджуються урядом Автономної Республіки Крим та
органами місцевого самоврядування на підставі лімітів викидів та скидів
забруднюючих речовин і розміщення відходів, а також нормативів плати за
них.

Ліміти викидів стаціонарними джерелами забруднення встановлюються
Міністерством охорони навколишнього природного середовища і ядерної
безпеки України у формі видачі дозволів на викиди і скиди строком на 5
років.

Об’єктами обчислення збору є:

> обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря
або скидають безпосередньо у водний об’єкт, та обсяги відходів, що
розміщуються у спеціально відведених для цього об’єктах — для
стаціонарних джерел забруднення;

> обсяги фактично спожитих видів пального, завдяки використанню яких
утворюються забруднюючі речовини — для пересувних джерел
забруднення.

Нормативи збору встановлюються Кабінетом Міністрів України як фіксовані
суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщення
відходів.

За викиди пересувними джерелами забруднення нормативи збору
встановлюються залежно від виду пального та транспорту.

За понадлімітні обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин та
розміщення відходів збір обчислюється і сплачується у п’ятикратному
розмірі.

Суми збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення обчислюються
платниками самостійно щоквартально наростаючим підсумком з початку року
як добуток затверджених лімітів, фактичних обсягів викидів, нормативів
збору, коригувальних коефіцієнтів.

Загальна сума збору визначається як сума збору в межах ліміту і за
понадлімітні викиди, враховуючи названі чинники.

Збори за забруднення навколишнього природного середовища підприємства
(крім розташованих у містах загальнодержавного значення) перераховують у
таких розмірах:

> 20 відсотків — до місцевих фондів охорони навколишнього природного
середовища, що утворюються у складі бюджетів місцевих рад (село, селище,
місто), на окремі рахунки;

> 50 відсотків — до місцевих фондів охорони навколишнього природного
середовища, що утворюються у складі бюджетів Автономної
Республіки Крим, обласних рад, на окремі рахунки;

> 30 відсотків — до Державного фонду охорони навколишнього природного
середовища, що утворюється у складі Державного бюджету України, на
окремий рахунок.

Підприємства, розташовані у містах Києві та Севастополі, збори за
забруднення навколишнього природного середовища перераховують у таких
розмірах:

> 70 відсотків — до місцевих фондів охорони навколишнього природного
середовища, що утворюються у складі місцевих бюджетів міських
рад, на окремі рахунки;

> 30 відсотків — до Державного фонду охорони навколишнього природного
середовища, що утворюється у складі Державного бюджету України, на
окремий рахунок.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Державні цільові фонди — це форма перерозподілу і використання
фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних
потреб з визначених джерел, які мають цільові призначення.

Державні цільові фонди поділяють на: соціальні та економічні.

Державні цільові фонди — це сукупність фондів грошових коштів, які
знаходяться в розпорядженні центральних і місцевих органів влади.

Шляхи утворення державних цільових фондів:

відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають
першорядне значення для країни в даний момент;

формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні призначення виключно на
конкретні цілі у таких випадках:

якщо законом передбачене покриття видатків із конкретно визначеного
джерела надходжень;

у випадку одержання центральними, місцевими органами влади або
безпосередньо розпорядником бюджетних коштів дотації, гранту чи дарунка
у вартісному розрахунку на конкретну мету.

Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у відповідності до
законів.

Передача коштів з рахунка загального фонду на рахунки цільових фондів
бюджету дозволяється тільки у відповідності до бюджетних призначень.

Управління коштами державних цільових фондів є автономним відносно
бюджетів. Керівництво цих фондів самостійно визначає напрями витрачання
коштів відповідно до законодавства.

Цільові фонди певною мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго
цільове призначення і на інші цілі не використовуються.

По суті перелічені фонди є новою складовою частиною фінансів України,
яка перебуває на стадії становлення.

Для забезпечення виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» у
1992 р. було створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансову
структуру.

Кошти фонду не входять до Державного бюджету і не можуть бути
використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює
управління загальнодержавним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок
безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття,
провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за
використанням коштів для надання соціальних послуг.

Страхування від нещасного випадку та професійного захворювання є
самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального
страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони
життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Фонд для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення (Фонд Чорнобиля) було
створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 2006-ХП від 20
грудня 1991 р.

Для концентрації коштів з метою цільового фінансування природоохоронних
і ресурсозберігаючих заходів, а також для зменшення впливу забруднення
навколишнього природного середовища на здоров’я населення у 1991 році
було створено Державний фонд охорони навколишнього природного
середовища.

Головним розпорядником коштів Фонду є Міністерство екології і природних
ресурсів в особі його Міністра.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища є складовою
Державного бюджету України.

Список використаної літератури

Бровкова Е. Г., Прондус Й. П. Финансово-кредитная система государства.-
К.: Сирин.- 1997.

Вавилов Ю. Я. Государственньш кредит: прошлое й настоящее.- М.:
ФинансьІ й статистика, 1992.- С. 91.

Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник.- К.:
НІОС.- 2002.- С. 608.

Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник.- К.: Вища школа,
1997.- С. 383.

Велично О. Бюджетне фінансування соціальної інфраструктури: Вища школа,
1997.

Держава, податки, бізнес / В. М. Суторміна, В. М. Федосов, В. Л.
Андрущенко: За ред. В. М. Федосова.- К.: Либідь, 1992.- С. 328.

Деркач М., Гордєєва Л. Бюджет і бюджетний процес в Україні: Навч.
посібник.- Дніпропетровськ, Пороги, 1995.- С. 256.

Економічна теорія: Політекономія. Підручник / За ред. В. Д. Базилевича.-
К.: Знання, 2001.- С. 581.

Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика
України: Навч. посібник. -К.: Наукова думка, 1997.- С. 303.

60. Загальна теорія фінансів. Б. М. Діденко, В. Д.
Попова, В. В. Прядко.- Чернівці: Ратуша, 2000.-С. 638.

Похожие записи