Реферат
на тему:
“Трави в українській міфології: окремі трави
в українських міфах, легендах, обрядах”
В українській міфології та обрядах визначне місце належить рослинам,
зокрема – травам. Вони несли символічний зміст і розкривали
світосприйняття тогочасного народу України.
Барвінок – символ радісної життєвої сили, вічності усталеного буття,
провісника весни та емблема викривальних сил; невмирущої пам’яті про
покійних; незайманості, цнотливості.
Барвінок, поряд з іншими ранніми квітками /підсніжник, пролісок/,
вважали провісником весни. Його глянцево-зелене тверде листя не гине ні
влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу. Рослина стала
символом радісної життєвої сили, вічності і була перенесена з лісу в
сади біля людських жител. Її тулили до всього, що потребувало вічності,
краси, життєстійкості: народженій дитині до свічки, щоб життя було
довгим і щасливим; до свічок весільних, щоб любов наречених була
нев’янучою; до весільного калача, щоб людські серця до молодят
горнулися; до весільного гільця – як символ вічного усталеного буття.
Ось як описує завивання весільного деревця М.Ф.Золотницький: “Наречений
вирубує молоду сосонку або вишню й запрошує собі на допомогу товариша
або родича, котрий одержує назву “боярина”. “Боярин” вносить гільце до
хати, стромляє у коровай. Тоді наречена, попросивши благословення, сідає
з дружками за стіл, прикрашає гільця, в’ючи з барвінку гірлянди, складає
букетики.”
Із барвінку молодому плели весільне сердечко. Рослину зривали через
отвір калача, що спекла сестра. Г.Маковій у народознавчих оповіданнях
“Затоптаний цвіт” приводить такі рядки.
Гой на небі три зірнички,
А на землі три сестрички.
Перша несе гостру голку,
Друга несе нитку шовку,
Третя несе барвіночок
Молодому на віночок.
– Як цей барвінчик ніколи не блідне, так най і життя твоє не блідне, –
казали дружки молодій, молодому, коли закінчували початий матір’ю
віночок на голову чи віночок-сердечко, який пришпилювали молодому на
грудях.
Барвінок на могилах знаменує невмирущу вічну пам’ять про покійних. Тому
один із видів барвінку /барвінок малий/ українці називають могильником,
або хрещатим барвінком, а в Альпах його нарекли фіалкою мерців. До
весілля наречена брала на свій вінок барвінок із родинних могил – щоб
шлюб міцно оберігався. Дівчині, яка починала дівувати, мати давала у
пазуху крянгу барвінку із найдавнішої родової могили – щоб оберігав її
долю, дівочу честь, цноту. Барвінок, за П.Чубинським – разом із ягодами
калини – символ дівоцтва, незайманості. Про дівчину, що зганьбилася,
казали:”Барвінчик свій потоптала”, а ще співали, переважно в Західній
Україні:
Бо у того жовнірчика ще й не одна буде,
Він втре вуса, засмієси, а за ню забуде.
Усі її товарочки будуть мати вінчик,
А у неї коло хати висохне барвінчик.
Барвінок – емблема викривальних сил. Він допомагає викривати відьом.
Якщо почепити вінок з барвінку над вхідними дверима, тоді й відьму видно
– вірили у народі.
Мак – символ безмежності зоряного світу; Сонця, зорі; сну і смерті;
плодючості, заспокоєння; швидкоплинного життя; красивої дівчини;
безневинно пролитої крові /у християнстві/; надійного оберега від
нечисті.
Мак у міфопоетичних системах світу пов’язувався у першу чергу зі сном та
смертю. Римська богиня Церера ходила по землі, і за кожним її кроком
виростала вогниста квітка. Зібравши букет маків, богиня засинала.
Грецька міфологія змальовує образ вродливого юнака Мікона, перетвореного
після смерті у мак. Макова голівка була символом плодючості і
заспокоєння, атрибутом Афродіти, Гери, Кібели /Міфологічний словник. М.,
1991. – С. 365/. У християнській літературі поширений мотив про те, що
маки ростуть на крові розіп’ятого Ісуса Христа. Отже, мак – символ
безневинно пролитої крові.
На думку О. Братко-Кутинського, символ магічного маку такий же давній,
як і калина /див. Калина/. “Макові зерна, – вказує він, – як символ
безмежності зоряного світу і його астральної сили й досі зберігають своє
значення. І досі мак освячують двічі на рік – на Маковея і на Спаса.
Найяскравіше таке значення символу виявляється у різдвяному обряді
приготування ритуальної страви – куті, де макові зернята символізують
безконечну множинність зірок Всесвіту”.
В усній народній творчості мак – символ красивої дівчини /”Гарна дівка,
як маківка”, “Дівчина, як маків цвіт”, “Як маківочка”, “Як мак
процвітає” /про людину у повній силі і красі/.
Водночас мак пов’язувався із хтонічними істотами, смертю. Напр.: “маку
наївся” – очманів; “на мак розбити” – вщент; “маком сісти” – загинути/.
Окрім того, мак – видюк /польовий/ був надійним оберегом від лиходійства
відьом, упирів, нечистої сили. Ним обсипали навколо хати, у хліві.
Часто навколишній світ, оселя зіставлялися саме з маком /”Сей світ, як
маків цвіт”, “Збудуй мені світлоньку з макового цвітоньку” /Словарь
української мови /За ред.Б.Грінченка. – К., 1958. – Т.2. – С.392/. За
даними С. Килимника, однією із магічних веснянок”, скерованих на високий
урожай городньої рослини була веснянка “Мак”.
Окрім того, мак символізував світанкову зорю /”Ой зацвіла маківочка,
зачала бриніти”/, швидкоплинність людського життя /”Пройшов мій вік, як
маків цвіт”/.
Іноді найдорожчу людину – матір – порівнювали із маківкою /”Да нема
цвіту, світлішого над маківку, Да нема роду, ріднішого над матінку”/.
У літературі образ маку символізує козака, що героїчно загинув, боронячи
Україну /Ординці воїна скришили, На землю впало тіло біле І, наче зерно,
проросло, А влітку маком зацвіло…/ М. Стельмах/.
За астрологічними гороскопами, рослиною людей, народжених 1-10 березня,
є Мак. Шлях його “всіяний терном. Треба вірити у свої сили – тільки так
Мак може досягнути успіху”
Бур’янів символіка – символіка терну, очерету, кропиви, купини, полину
та ін.
Образи бур’янів у Біблії використовуються для алегоричного відображення
негативних якостей людини, переважно безгосподарності; кропива – символ
ледачкуватості господаря; терня – емблема, вінець безгосподарності;
полин – нечесності, людських пороків, а купина символізує нетлінність
Матері Божої.
Густі зарості кропиви – символ безгосподарності, ледачкуватості
господаря. “Я проходив край поля людини лінивої та край виноградника
недоумкуватого, – і ось все воно позаростало терням, кропивою покрита
поверхня його…” /Книга приповістей Соломонових, 24,31/.
Важко сказати, які рослини мають на увазі, вживаючи в Біблії термін
терня. Але, безсумнівно, це бур’яни, що символізують вінець
безгосподарності і запустіння. У Книзі приповістей Соломонових для
характеристики поля ледачої людини використовують вислів “Все воно
позаростало терням” /24,31/. Лукавим людям не минути
опустошіння:”Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою
душу, відійде далеко від них” /Книга приповістей Соломонових, 22,5/.
Очерет – символ слабкості, ламкості, непостійності. “Тепер ще ти
надієшся собі опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що, коли
хто спирається на неї, то вона входить у долоню йому і продірявлює”
/Друга книга царів, 18,21/. Так підкреслюється безсилля фараона. Вислів
“надломлена очеретина” вживається для означення слабкості віри,
надломленості характеру. У давнину очерет використовували як перо для
писання, як міру довжини.
У нас поширений полин гіркий, що містить гіркі речовини – ефірні олії.
Тому у Біблії “полин” поєднується із символом “отрута”. “…Щоб не був
серед нас корінь, що вирощує їдь та полин…” /Повторення Закону,
29.17/. Безчесність, людські пороки та їх наслідки гіркі, як полин.
Грішні люди зазнають кари Господньої полином. А Господь відказав: “За
те, що вони покинули Закона мого, що Я дав перед ними, і не слухалися
Мого голосу і не ходили за ним, за законом… …Я їх, цей народ,
полином нагодую й водою із жовчю напою!” /Книга пророка Єремії,
9.13-14/.
У книзі “Библейская энциклопедия” купиною називають терновий кущ, який
був біля м.Хорива, горів, але не згорав. У ньому з’явився Мойсеєві Ангел
Господній. Кущ, що горить і не згорає, прообразував Матір Божу, яка була
нетлінною і за втіленням, і за народженням від неї Сина Божого. На думку
тлумачів Св. Писання, описаний терновий кущ належав до одного з видів
мімоз чи акацій, а в ботаніці купина – лісова трав’яниста рослина з
білими квітами, схожа на конвалію.
Використана література:
Рослини і людина. – К., 1998.
Альманах гороскопів світу. – Житомир, 1993. – С.144/.
Братко-Кутинський О. Символіка світобудови. /Людина і світ, 1991.- №11.
– С.39/.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
