HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Основи перекладознавства”

на тему:

“Точність перекладу”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття та роль точності перекладу

2. Дослівний і буквальний переклад, зв’язок з точністю перекладу

3. Труднощі у дотриманні точності перекладання, основні поради для
дотримання точності перекладу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Переклад – це дуже давній вид людської діяльності. Без нього важко
уявити такі добре відомі історичні факти, як утворення великих імперій,
населених багаточисленними багатомовними народами, панування культури
однієї нації, яка має більший соціальний престиж, розповсюдження
релігійних та соціальних вчень тощо.

Прикладами найдавніших відомих нам перекладів можна вважати переклади
Біблії. Як відомо, Старий Завіт первісно був написаний старовинною
єврейською мовою (гібрім), яка з часом стала мертвою. У ІІ-І ст. до н.е.
був зроблений переклад Біблії арамейською мовою (т.зв. Таргумім, від
арамейського “таргум” – пояснення), у ІІ-ІІІ ст. – грецькою мовою
(Переклад Сімдесятьох або Септуагінта. За переказом, він був зроблений
за 72 дні 72 старійшинами на о.Фарос під Олександрією), у IV ст. –
латинською (так званий простонародний або Vulgata).

Як бачимо, уже в той час переклад був важливою складовою життя
суспільства. Однак, за останні десятиліття масштаби перекладацької
діяльності настільки виросли, що є всі підстави говорити про початок
нового етапу в історії перекладу. У ХХ столітті значно розширилися
міжнародні контакти. На карті світу з’явилося багато нових незалежних
держав, виникли численні міжнародні та регіональні організації держав.
Бурхливий розвиток науки і техніки викликав велику потребу в активному
обміні інформацією. Щороку в світі відбувається багато міжнародних
конференцій, зустрічей, нарад. Значно виріс об’єм міжнародної торгівлі,
інтенсивність дипломатичної діяльності, міжнародної кореспонденції. 
Розширилися культурні зв’язки між народами, насправді масового характеру
набув туризм.

Усі ці зміни в житті людства викликали небачену до цього часу потребу в
перекладах та перекладачах. За короткий час у світі з’явилося багато
секцій, агентств та бюро перекладів, відділів та інститутів інформації,
методичних видань, які виходять одночасно декількома мовами.
Перекладацькою діяльністю займаються тисячі спеціалістів різного
профілю, референтів, інформаторів, секретарів.

Роль перекладача є величезною і до нього ставляться високі вимоги. Він
повинен вільно володіти двома мовами, бути високоосвіченою людиною з
широкими та багатосторонніми знаннями. Перекладач повинен, крім того,
добре розбиратися в предметі перекладу. Якщо йдеться про перекладача
суспільно-політичного тексту, то він повинен бути в курсі міжнародних
подій, знати політичну систему, економіку, географію, адміністративний
устрій тощо. Перекладач повинен вивчати культуру, історію, літературу
інших народів і особливо народу тієї країни, з мови якого він
перекладає. Він повинен знати побут і звичаї цього народу. На перше
місце у будь-якому з напрямків перекладацької діяльності ставиться
точність перекладу.

1. Поняття та роль точності перекладу

Переклад — це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням
єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням
ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній
своєрідності на іншій мовній основі.

Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних
відповідників. Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш
віддалених, можливе лише шляхом співставлення функцій, які виконують
різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній а
не формальній відповідності оригіналу.

Це положення вимагає пояснення на конкретному прикладі. У кожній мові
існують свої граматичні, лексичні та стилістичні норми, дійсні тільки
для даної мови. При переході до вираження думки на іншій мові необхідно
знайти такі засоби і, в першу чергу, такі граматичні форми, які б так
само відповідали змісту, так само зливалися б з ним, як зливається із
своїм змістом форма оригіналу.

Основна вимога, що пред’являється до перекладу, – повнота передачі
початкового тексту. Якщо щось при перекладі пропускається, то це вже не
переклад, а скорочений виклад, переказ; якщо щось додається, змінюється,
то це вже вольний переклад, а в самому крайньому випадку – власний
творчий твір перекладача, написаний “по мотивах” оригіналу. Таким чином
виходить, що головна вимога до справжнього перекладу – це точність.

Точність складається з декількох більш часткових вимог:

1-а вимога: Переклад винен можливо більш повно виражати зміст, ідею,
сенс оригіналу. У перекладі не повинно бути ніяких змін, додавань,
пропусків, що спотворюють думки автора.

2-а вимога: Переклад повинен бути естетично рівноцінним оригіналу. Мова
перекладу повинна бути правильною, зрозумілою, живою, багатою.

3-а вимога: Переклад повинен відтворювати художньо-національну
своєрідність оригіналу, особливості його форми, стиль автора.

Перекладемо фразу, типову для англомовних метеорологічних зведень:

Mist covered a calm sea in the Straits of Dover yesterday.

Недосвідчений перекладач скоріше всього збереже і синтаксичну
конструкцію, і порядок слів оригіналу:

*Туман покривав спокійне море в протоці Па-де-Кале.

Однак такий переклад навряд чи буде сприйматися читачем як
метеозведення.

Структура цього англійського речення різко відрізняється від прийнятого
в таких випадках оформлення думки в українській мові. Необхідно знайти в
українській мові таку форму, яка б відповідала змісту, складала з ним
повну єдність. Для українського метеорологічного зведення набагато
звичнішим є використання у цьому випадку двох самостійних речень:

Вчора над протокою Па-де-Кале стояв туман. Море було спокійним.

Хоча на перший погляд такий переклад може здатися «вільним», однак не
тільки за змістом, але й за стилем він повністю відповідає оригіналу.
Саме в такому перекладі відтворюється єдність змісту та форми, такий
переклад називають адекватним.

Очевидно, що з вищесказаного не можна зробити висновок, що адекватність
і точність перекладу — одне і те ж. Адекватність — це більш широке
поняття, ніж точність. В поняття адекватність входить передача
стилістичних і експресивних відтінків оригіналу. Крім того, навіть при
відсутності формальної точності передачі окремих слів та словосполучень
переклад в цілому може бути адекватним. А нерідко буває і так, що
переклад є адекватним саме завдяки порушенню цієї елементарної і
поверхової точності. Коли окремі, дрібні, деколи неперекладні елементи
тексту передаються у повній відповідності з ідейно-художнім задумом
автора, переклад досягає високого ступеня адекватності.

2. Дослівний і буквальний переклад,

зв’язок з точністю перекладу

У залежності від ступені володіння перекладачем іноземною мовою процес
перекладу може відбуватися по-різному. Перекладач-професіонал розуміє
іноземний текст і без перекладу; тому переклад для нього тісно
пов’язаний із підбором засобів вираження. У процесі навчального
перекладу розуміння іншомовного тексту часто не тільки не може
передувати перекладу, але й досягається через переклад або з його
допомогою . Перекладачу-початківцю нерідко самому потрібен переклад для
повного розуміння оригіналу. Тому для нього процес перекладу
складається, принаймні, з трьох етапів: 1) аналіз тексту, що
перекладається; 2) чорновий (часто дослівний) переклад; 3) адекватний
літературний переклад.

Під дослівним перекладом розуміють відтворення конструкції оригіналу без
будь-яких змін і без суттєвої зміни порядку слів у реченні. Під
буквальним перекладом слід розуміти переклад по зовнішній (графічній або
фонетичній) подібності між іноземним та українським словом або
словосполученням, без врахування смислових відмінностей між ними. звідси
зрозуміло, що дослівний переклад за певних умов є цілком закономірним
явищем, а буквальний не допускається ніколи.

Дослівний переклад, свого роду «фотографія» оригіналу, можу служити
початковим етапом для розшифровки складних місць оригіналу. Однак, якщо
в тексті є синтаксичні конструкції, яких немає в українській мові, то
дослівний переклад тільки ускладнить розуміння значення оригіналу.

Наприклад, дослівний переклад наведених нижче речень не сприяє
правильному їх розумінню:

He had his photo taken.

* Він мав свою фотографію зробленою.

The court martial had the spy shot.

* Військово-польовий суд мав шпигуна розстріляним.

Правильний переклад:

Він сфотографувався.

Шпигуна розстріляли за вироком військово-польового суду.

Буквалізм є основною перешкодою в роботі перекладачів-початківців, свого
роду їх «дитячою хворобою». Слід розрізняти буквалізм HYPERLINK
«http://www.franko.lviv.ua/faculty/intrel/tpp/glossary.htm» \l
«%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F»
етимологічний , тобто зв’язаний із походженням слова, та буквалізм
семантичний, тобто зв’язаний із його значенням. 

Етимологічний буквалізм полягає у використанні при перекладі зовнішньо
схожого слова чи словосполучення, котре не відповідає за своїм значенням
слову або словосполученню оригіналу:

complexion

the natural colour or appearance of the skin on your face комплекція

будова тіла

decade

a period of ten years  декада

десять днів

manufacturer

a company or industry that makes large quantities of goods
мануфактурник

власник мануфактури

patron

2. formal someone who uses a particular shop, restaurant or hotel;
customer патрон

начальник, хазяїн, покровитель

landlord

1. the man that you rent a room, building or piece of land from; 2. a
man who owns or is in charge of a pub лендлорд

(іст) поміщик

Під семантичним буквалізмом розуміють використання при перекладі
загального, як правило, найвідомішого значення слова або словосполучення
замість конкретного:

Слово Загальне значення Конкретні значення

man людина мужчина, солдат, робітник і т.д.

house дім житло, приміщення, будівля і т.д.

Буквальний переклад фразеологічних одиниць призводить в кращому разі до
порушення норм української мови, а нерідко і до смислових помилок.
Наприклад, фразеологічний зворот

to call names

перекладається «сварити», а не «називати імена».

Тут слід зупинитися на понятті HYPERLINK
«http://www.franko.lviv.ua/faculty/intrel/tpp/glossary.htm» \l
«%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%B0» \t «_top» калька , яке часто
плутають з буквалізмом. Калька ж особливою формою запозичення шляхом
дослівного перекладу. Це є слова або словосполучення, які створені із
мовного матеріалу мови перекладу під впливом морфологічної структури
іноземного слова чи словосполучення. Калька може бути повною, коли
відтворюються всі елементи оригіналу у відповідній формі:

a mission of good will            місія доброї волі

good neighbourly relations    добросусідські відносини

ammortization of debt         (деколи) амортизація боргу  

або частковою, коли спостерігаються деякі розходження у формі:

war effort                            воєнні зусилля (однина ::множина)

Калькування (як повне, так і неповне) часто зустрічається при перекладі
термінів та термінологічних виразів, а також фразеологічних зворотів, у
т.ч. приказок і прислів’їв:

the air-lift                            повітряний міст 

v

x

z

&

8

x

o

???????¤?¤?$??????on the brink of war                на грані війни

better late than never           краще пізно, ніж ніколи

Однак словотворення при калькуванні не може бути необмеженим. у цьому
випадку свого роду корективом є суспільна практика: вона або сприймає
кальку, або відкидає її. Прийнята калька фіксується в мові, входить в її
склад у якості слова або словосполучення. Але часто зустрічаються
кальки, які існують дуже короткий час і потім зникають. Прикладом такої
кальки може бути переклад англійського слова camelry (a force of men
mounted on camels — New Webster’s Dictionary, 1993). Це слово
перекладалося один час «верлюдерія» (по зразку «кавалерія»), але це
слово не увійшло в словник і залишилося лиш мовним жартом (зараз його
перекладають «отряд на верблюдах, войска на верблюдах» — Большой
англо-руский словарь, 1979).

Калькування — один із шляхів збагачення словника мови, оскільки вона не
є порушенням мовних норм, яким буквалізм.

3. Труднощі у дотриманні точності перекладання,

основні поради для дотримання точності перекладу

Процес перекладу, що складає специфіку комунікації з використанням двох
мов, має свої суттєві особливості. Перша особливість полягає в його
різноманітності. Переклад може здійснюватися письмово і усно, із
сприйняттям вихідного тексту через навушники і візуально, в спокійній
обстановці кабінету і в напруженій обстановці переговорів. Перекладатися
можуть художня проза і наукова стаття, вірші і листівки ворога, розмовні
кліше в побутовій ситуації і діалектизми в мові обвинуваченого чи свідка
на судовому засіданні. Переклад може здійснюватися з англійської мови на
українську, з української на французьку, з італійської на японську і в
будь-якій комбінації двох існуючих у світі мов.

Іншою особливістю процесу перекладу є “невловимість” деяких його сторін.
Дослідник зазвичай має у своєму розпорядженні два тексти (вихідний і
перекладу), а що відбувається в голові перекладача, як перекладач працює
– про це можна лише здогадуватися. Все це спонукає або обмежуватися
вивченням результатів міжмовних перетворень, або застосовувати метод
“чорної скриньки” при дослідженні процесу перекладу, тобто до
вимірювання даних на вході (текст оригіналу) і даних на виході (текст
перекладу). Цей метод дозволив не лише вийти за межі лінгвістики на
емпіричному рівні дослідження, але й зробити перспективні для теорії
перекладу висновки (наприклад, про тенденції перекладу збільшувати
складову величину тексту, про вплив прецизійних слів на процес усного
перекладу, про організуючу роль лексичних одиниць з нульовою та
повторною інформацією при оформленні перекладу тощо).

Різноманітність процесу перекладу, невловимість деяких його сторін, що
ускладнює дослідження, є причиною появи численних абстрактних моделей
процесу перекладу, до створення різних теорій перекладу. Серед них
теорія закономірних відповідників Я.І.Рецкера, трансформаційна теорію
перекладу Ю.А.Найда, ситуативна теорія В.Г.Гака, семантико-семіотична
модель Л.С.Бархударова, теорія рівнів еквівалентності В.Н.Комісарова.
Всі ці теорії перекладу, які складають предмет науки про переклад, в
основному правильно відображають різні сторони об’єкту, але вони не
відображають об’єкта в цілому.  Незважаючи на велику кількість моделей
перекладу, навряд чи сьогодні будь-яка теорія перекладу може
претендувати на домінуюче положення в науці. Однак, не викликає сумнівів
той факт, що всі теорії, які правильно відображають ту чи іншу сторону
об’єкта науки про переклад, роблять в неї свій внесок.

Нерозривність зв’язку між мовою та мисленням забезпечує можливість
спілкування, обміну думками між людьми, які розмовляють не тільки однією
і тією ж мовою, але й різними мовами. Таке різномовне спілкування
здійснюється при допомозі перекладу. Закони мислення, закони логіки для
всіх народів Землі одинакові. Однак вираження думки в кожній мові
підкоряється закономірностям, які специфічні для того чи іншого народу,
оскільки кожна мова розвивається за своїми внутрішніми законами.

Переклад – це пошук відповідностей між мовними засобами оригінала і
мовними засобами в мові, на яку перекладають. Процес перекладу
розпадається на два моменти. Щоб перевести, необхідно перш за все
зрозуміти, точно з’ясувати, тлумачити самому собі що переводиться, в
думках проаналізувати, критично оцінити його.

При цьому розрізняють два крайні випадки:

Перший випадок: Переклад на рівні однозначних, заздалегідь заданих
мовних відповідностей. Такий переклад найнаочніше демонструється
комп’ютерами. У програмах для перекладів заздалегідь зібрані можливі
відповідності між двома мовами. Комп’ютер просто підбирає для слова,
вирази, мовні відповідності, які вже задані в його пам’яті. Оскільки
комп’ютерна пам’ять обмежена, він може працювати тільки з невеликими за
об’ємом відповідностями, і не враховує контекст в цілому. Після
машинного перекладу зазвичай потрібна редакторська правка. Що цікаво,
приблизно так само протікає синхронний переклад, коли перекладач-людина
перекладає текст одночасно з його звучанням на іноземній мові. В
більшості випадків перекладач видає вже “готові” мовні відповідності,
які він пам’ятає, знає або інтуїтивно відчуває. Якщо він почне
замислюватися, підбирати найбільш відповідні слова і так далі, то він
просто не встигне, відстане від тексту, який перекладається. До речі, це
показує, що навіть при виконанні однопланової, однакової роботи людський
мозок невимірний перевершує найдосконаліші комп’ютери. Але в той же час,
синхронний переклад – це область, де комп’ютери зможуть теоретично
коли-небудь замінити людину.

Другий випадок: Такий переклад, коли буває необхідно для знаходження
вірних мовних відповідностей звертатися до позамовної сфери, коли
перекладач спочатку намагається з’ясувати, зрозуміти для себе
максимально повно сенс оригіналу і для пошуку слів в перекладі
звертається до всієї своєї пам’яті, до всього передуючого життєвого
досвіду, вдається до допомоги словників, довідників, всякого роду
літературних даних і лише після всестороннього аналізу оригіналу
знаходить необхідні засоби для перекладу. Відповідності в цьому випадку
встановлюються не прямо, а опосередковано – через пам’ять і досвід
людини, образи дійсності, що зберігають в собі, і їх мовні позначення у
всій безлічі їх варіантів, що дають матеріал для необхідного вибору.

Майстерність перекладача, як і в будь-якій професії, приходить з часом,
з досвідом. Але є базові рекомендації для перекладу, справедливі в
будь-якій ситуації.

Найбільш близькою з лінгвістичних наук до теорії перекладу виявляється
стилістика. Не випадкова ці дві науки розвивалися паралельно і робили
вплив один на одного. Стилістика – це наука про виразні засоби мови, про
те, як утілюється думка в мові, про те, як впливає форма, вибирання
мовних засобів, на загальний сенс вислову. Тому робота перекладача, за
великим рахунком, це робота стиліста. Звідси – основні рекомендації по
перекладу.

Перша рекомендація: Коли перекладач знайомиться з оригіналом, він, по
суті, повинен завжди ставити собі одне питання: “Чому, щоб висловити
дану думку, автор використав саме це слово – адже він міг би вибрати
інше?” те ж стосується і всіх інших мовних засобів: виразів, пропозицій,
граматичних конструкцій і ін.

Друга рекомендація: При виборі найбільш точного перекладу можна
застосувати так званий стилістичний експеримент. Потрібно створити
декілька варіантів перекладу, змінивши окремі слова, порядок слів і інші
елементи. В цьому випадку стилістична функція того або іншого мовного
засобу стає наочнішою. Такий підхід допомагає вибрати найбільш
оптимальний варіант.

Висновки

Основна вимога, що пред’являється до перекладу, – повнота передачі
початкового тексту. Якщо щось при перекладі пропускається, то це вже не
переклад, а скорочений виклад, переказ; якщо щось додається, змінюється,
то це вже вольний переклад, а в самому крайньому випадку – власний
творчий твір перекладача, написаний “по мотивах” оригіналу. Таким чином
виходить, що головна вимога до справжнього перекладу – це точність.

Переклад — це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням
єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням
ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній
своєрідності на іншій мовній основі.

Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних
відповідників. Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш
віддалених, можливе лише шляхом співставлення функцій, які виконують
різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній а
не формальній відповідності оригіналу.

Точніші, більш повніші переклади виходять тоді, коли перекладач не
просто механічно підбирає слова, але усвідомлює і інтерпретує початковий
текст. Справжню точність дає переклад – інтерпретація. І тут ми
стикаємося з діалектикою перекладу. З одного боку, кожен точний переклад
відповідає оригіналу, але з іншої – особа перекладача накладає свій
відбиток на переклад, що вийшов. Особливо наочно це видно при перекладі
віршів. Кожен переклад може бути точним, прекрасним з художньої точки
зору. І при цьому кожен переклад індивідуальний. Виходить, що немає
єдиного “правильного” перекладу, але можуть бути декілька точних. Кожен
з них заглиблює наше розуміння оригіналу.

Основним ворогом точності перекладу є буквалізм, спроба завжди
однозначно передавати мовні засоби однієї мови засобами іншої. Є мовні
засоби, непіддатливі буквальному перекладу, крім того, при буквальному
перекладі можуть порушуватися граматичні і стилістичні норми мови на яку
перекладають, наприклад, які стосуються порядку слів. Нарешті, в
оригіналі всі мовні факти узгоджені між собою і підібрані заради
висловлення певної думки думці і для досягнення певного ефекту. При
буквальному ж перекладі виходить суміш з окремих фактів, не підлеглих
загальному задуму. Але перекладач повинен прагнути передати саме
загальний сенс вислову, тому він користується всім арсеналом мовних
засобів мови, на яку перекладає, незалежно від того, наскільки вони
відповідають мовним засобам оригіналу.

Список використаної літератури

Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. — М.: Высшая школа, 1986

Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і
технічної літератури на українську мову. — Київ-Кременчук, 1999

Ковганюк С.П. Практика перекладу. (З досвіду перекладача). — К.,
«Дніпро», 1986.

Комиссаров В.Н. Теория перевода. — м,: «Высшая школа», 1990

Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. — К., «Вища школа», 1982

Лилова А. Введение в общую теорию перевода / Под общ. ред. П.М. Тора –
М., Высш. шк., 1985 – 256 с.

Лилова Анна Введение в общую теорию перевода. — М., «Высшая школа», 1985

Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы):
Для ин-тов и фак-тов иностранных языков. Учеб. пособие. – 5-е изд. –
СПб.: Филологический факультет СПбГУ; М.: ООО «Издательский дом
«Филология три», 2002. – 416 с.

Федоров А.В. Основы общей теории перевода: (Лингвистические проблемы). —
М.: «Высшая школа», 1983

Юсупов Р.А. Введение в теорию и практику перевода: Учебное пособия. –
Казань, КГПИ, 1988. – 97 с.

PAGE

PAGE 8

Похожие записи