HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Технологічні процеси і технологічні системи

та їх характеристика”

ПЛАН

Вступ

1. Технологічні процеси як економічні об’єкти

2. Технологічний процес

3. Класифікація технологічних процесів

4. Технологічна система та особливості її розвитку

5. Структура та класифікація технологічних систем, характеристика
основних видів технологічних систем

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Слово “технологія” в перекладі з грецької (техне – ремесло, логос –
наука) означає науку про виробництво. Класичне визначення технології
розглядає її як науку про способи переробки сировини і матеріалів в
засоби виробництва і предмети споживання.

В даний час проходить не тільки технологізація різних сторін виробничої
діяльності, але і глибокі перетворення самої технології. Сучасний рівень
виробництва вкладає і новий зміст в поняття технології. Тому технологія
– це наука про найбільш економічні способи і процеси виробництва
сировини, матеріалів та виробів.

Суспільне виробництво характеризується набором технологій, що
використовуються галузями. Галузь, в свою чергу, можна розглядати як
набір однорідних технологій з різними інтенсивностями їх застосування.
Подібно тому, як галузі утворюють в народному господарстві тісно
пов’язані блоки (комплекси), технології з’єднуються в біль-менш крупні
системи. Такі системи зв’язані з середини потоками засобів виробництва,
які для одних технологій представляють собою продукти (відходи)
виробництва, а для інших служать ресурсами.

1. Технологічні процеси як економічні об’єкти

Виробництво служить основою благополуччя і розвитку суспільства,
оскільки на виробництві здійснюється створення майбутніх благ. Народне
господарство в цілому представляє єдиний технологічний
народногосподарський комплекс, який складається із виробничої і
невиробничої сфер.

До невиробничої сфери відноситься охорона здоров’я, освіта, культура,
мистецтво, торгівля, обслуговування і т. ін.

Виробнича сфера включає в себе промисловість, сільське господарство,
будівництво.

Для виробничої сфери народного господарства характерне ділення на
галузі. Так, в даний час в промисловості нараховується більше 250
галузей і 500 виробництв.

Галузь промисловості – це сукупність підприємств, які характеризуються
спільністю сировинної бази, однорідністю споживання сировини,
однотипністю технологічних процесів, єдністю економічного призначення
вироблюваної продукції.

Базовими галузями, що визначають прискорення НТП є: металургія,
енергетика, машинобудування, хімічна промисловість. Велике значення
приділяється легкій і харчовій промисловості, що виробляють предмети
народного вжитку.

Об’єднання декількох спеціалізованих галузей промисловості утворює
комплексну галузь (наприклад, чорна металургія, паливна промисловість,
електроенергетика, металообробка, хімічна, легка, промисловість та ін.)

По економічному призначенню вироблюваної продукції промисловість
підрозділяється на групи А і Б. В групу А входять галузі, що виробляють
засоби виробництва, в групу Б – предмети вжитку.

За ознакою впливу на предмети праці галузі промисловості поділяються на
видобувні і переробні.

Видобувні галузі зайняті добуванням природної сировини і в свою чергу,
поділяються на галузі, що переробляють продукцію видобувної
промисловості і галузі, що переробляють сільськогосподарську сировину.

Сировина – це сирий матеріал, предмет праці, на видобування чи
виробництво якого була затрачена праця (залізна руда, бавовник, зерно і
т.д.)

Первинна сировина – предмет, на який була затрачена праця вперше.

Вторинна сировина – відходи виробництва, фізично чи морально застарілі
предмети праці, які підлягають переробці.

Сировина класифікується на природну і штучну.

Природна сировина видобувається з надр землі, рослин, тварин,
поділяється на органічну (вовна, льон, бавовна, деревина та ін.) і
мінеральну (залізна руда, крейда, азбест та ін.)

Штучну сировину одержують шляхом переробки природної сировини (хімічні
волокна, синтетичний каучук, кислоти, сода та ін.). Штучна сировина так
же як і природна поділяється на органічну (віскоза, ацетатне волокно та
ін.) і мінеральну (силікатні, металеві волокна та ін.).

Залишок вихідної сировини чи матеріалу, який не може бути використаний в
процесі виробництва виду продукції, що планується називається відходами.
Відходи можуть бути використані в якості вихідної сировини при
виробництві інших видів продукції на даному підприємстві або реалізовані
в якості вторинної сировини. Відходи не слід плутати з втратами.

Втрати – це кількість вихідної сировини і матеріалів, які безповоротно
втрачаються в процесі виготовлення продукції.

Основою діяльності кожного підприємства, що входить в галузь
промисловості або сільського господарства, є виробничий процес.

Виробничий процес – це сукупність всіх дій людей і знарядь праці, що
застосовуються на даному підприємстві для виготовлення чи ремонту
виробів, що випускаються. Виробничий процес неможливий без реалізації
одного або декількох технологічних процесів.

Технологічний процес – це частина виробничого процесу, що вміщує дії по
зміні стану предмета праці.

Для здійснення технологічного процесу складається схема або технологічна
карта, в якій описуються всі технологічні операції переробки сировини чи
напівфабрикатів в готову продукцію. Першим етапом побудови технологічної
схеми є блок-схема, яка представляє собою графічне зображення переліку
виробничих операцій.

Якісно-кількісна схема – це технологічна блок-схема з нанесеними на ній
відомостями про якість і кількість кожного із продуктів, які одержують в
даному процесі. В технологічну схему (карту) входить також схема, в якій
вказується послідовність розміщення обладнання, що застосовується в
технологічному процесі (як основного так і допоміжного, включаючи і
транспортне).

2. Технологічний процес

Технологічний процес складає основу будь-якого виробничого процесу, є
важливою його частиною, пов’язаною з переробкою сировини і перетворенням
її в готову продукцію.

Технологічний процес включає в себе ряд стадій (стадія по грецькі
“ступень”). Підсумкова швидкість процесу залежить від швидкості кожної
стадії. В свою чергу стадії розподіляються на операції.

Операція – це закінчена частина технологічного процесу, що виконується
на одному робочому місці і характеризується сталістю предмета праці,
засобів праці і характером дії на предмет праці.

Практично будь-який конкретний технологічний процес можна розглядати як
частину більш складного процесу і сукупність менш складних технологічних
процесів. У відповідності з цим технологічна операція може служити
елементарним технологічним процесом. Елементарний технологічний процес –
це найпростіший процес, подальше спрощення якого призводить до втрат
характерних ознак технологічного процесу.

Робочий хід – це закінчена частина операції, безпосередньо пов’язана із
зміною форми, розмірів, структури, властивостей, стану чи положення в
просторі предмета праці. Робочий хід – це головна частина технологічного
процесу. Всі інші його частини по відношенню до робочого ходу є
допоміжними.

В будь-якому виробничому процесі мають місце затрати живої і
матеріалізованої праці. Удосконалення кожного технологічного процесу
здійснюється при підвищенні ефективності використання минулої праці і
зниженні затрат живої праці. Для характеристики технологічного процесу
необхідно знати співвідношення живої й матеріалізованої праці в даному
процесі.

Доцільність цих параметрів пояснюється ще і тим, що вони пов’язані з
такою основоположною характеристикою як продуктивність праці.

Одним із відносних показників співвідношення живої і матеріалізованої
праці в конкретному технологічному процесі є технологічна озброєність,
що представляє собою долю технологічних фондів, які приходяться на
одного працюючого в даному технологічному процесі.

,

де Фт – технологічні фонди грн./рік;

К – кількість працюючих.

Технологічні фонди – це річні затрати минулої праці в технологічному
процесі. Вони визначаються як сума річних амортизаційних відрахувань від
вартості обладнання, зайнятого у технологічному процесі і всіх річних
технологічних затрат в цьому процесі, за виключенням затрат на предмет
праці.

3. Класифікація технологічних процесів

В основу класифікації технологічних процесів покладені різні признаки,
такі як: вид впливу на сировину і характер її якісних змін, спосіб
організації, кратність обробки сировини і т.ін.

По характеру якісних змін сировини технологічні процеси підрозділяються
на фізичні, механічні, біологічні, хімічні, фізико-хімічні.

Технологічні процеси класифікуютсья за такими ознаками:

за властивостями сировини, які змінюються в процесі її перероблення
(фізичні, механічні та хімічні);

за способом організації;

за напрямом рухів теплових і сировинних потоків;

за агрегатним станом складових сировини;

за тепловим ефектом;

за основними рушіями (чинниками), які спричиняють і прискорюють
технологічні процеси.

При фізичних і механічних процесах переробки сировини проходять зміни
розмірів форми та фізичних властивостей сировини. При цьому внутрішня
будова і склад речовини не змінюється. Наприклад, виготовлення металевих
деталей методом обробки різанням, подрібненням, приготування розчинів і
т.д. Хімічні процеси характеризуються зміною не тільки фізичних
властивостей, але і агрегатного стану, хімічного складу і т.д.

Однак розподіл процесів на фізичні, механічні і хімічні є умовним, тому
що важко провести чітку межу між ними, оскільки, механічні процеси часто
супроводжуються зміною і фізичних і хімічних властивостей. Хімічні
процеси, як правило, супроводжується механічними на всіх виробництвах.

По способу організації технологічні процеси поділяються на дискретні
(переривисті або періодичні) і безперервні.

Дискретний технологічний процес характеризується чергуванням робочих і
допоміжних ходів з чітким їх розмежуванням за часом реалізації
Наприклад, при металообробці проходить установка деталі в патрон станка
(допоміжний хід), підвід ріжучого інструменту (допоміжний хід), обробка
заготовки ріжучим інструментом (робочий хід), контроль (допоміжний хід),
зняття деталі з станка (допоміжний хід), установка в патрон нової деталі
і т.д.

:

¤

?

o

o

oe

¤

&·p·thth¶

o

o

???????$??????Такі технологічні процеси частіше всього розповсюджені в
машинобудуванні, будівництві, видобувних галузях промисловості.
Недоліком дискретних технологічних процесів є витрати робочого часу в
процесі виконання робочих ходів.

Безперервні процеси відрізняються тим, що вони не мають різко вираженого
чергування (під час здійснення) робочого і допоміжних ходів. В них
завжди можна виділити групу допоміжних ходів, які здійснюються одночасно
з робочими, і групу допоміжних ходів, які періодично повторюються в
часі, в залежності від результатів робочого ходу. Такі процеси
характерні для хімічної промисловості.

По кратності обробки сировини технологічні процеси підрозділяються на
процеси з відкритою (розімкнутою) схемою і процеси з циркуляційною
(замкнутою) схемою. В процесах з розімкнутою схемою сировина проходить
однократну обробку.

У процесах із замкнутою схемою сировина не однократно повертається на
початкову стадію процесу для повторної обробки. Прикладом процесу може
служити конверторний спосіб виплавки сталі. Процеси із замкнутою є більш
досконалими, більш економічними і екологічно чистими, хоча і
відрізняються більшою складністю. Ці процеси необхідні при переводі
технології на безвідходну.

В загальному вигляді будь-який технологічний процес можна розглядати як
систему, яка має входи і виходи. Входами можуть бути: склад сировини, її
кількість, температура і т. Ін., виходами – готова продукція, її
кількість, якість і т.д.

Схема:

Вхід Технологічний процес Вихід

4. Технологічна система та особливості її розвитку

Системою називають сукупність, утворена із кінцевої чисельності
елементів, між якими існують визначені відношення. Елемент може
одночасно бути системою менших елементів.

Система може бути розділеною на підсистеми різної складності.

Кожна система володіє властивими і чітко її визначаючими властивостями.
Сукупність значень властивостей системи у визначальний момент часу
називається станом системи.

Згідно визначення ДеСТа, технологічна система – це сукупність
функціонально пов’язаних засобів технологічного оснащення, предметів
виробництва та виконавців для виконання в регламентованих умовах
виробництва заданих технологічних процесів і операцій.

Перші технологічні системи з’явилися при організації цехів ремісників.
Слово “цех” попередньо визначало об’єднання ремісників однієї
спеціальності. Ріст продуктивності праці та її якості в таких цехах
забезпечувались за рахунок передачі досвіду і прийомів роботи,
розповсюдження передових технологічних методів виготовлення продукції,
застосування технічних засобів. Цехова структура стала важливим етапом
удосконалення виробничих сил суспільства.

Другий етап технологічного розвитку виробничих сил пов’язаний з
виникненням виробничих мануфактур, що забезпечили різкий ріст
продуктивності праці за рахунок раціональної організації виробництва.
Спрощення окремих операцій та їх строга повторність створили найбільш
сприятливі умови для використання техніки. В результаті при тих же
прийомах, інструменті і оснащенні, що і в окремих ремісників, робітники
мануфактур випускали в десятки і сотні раз більше продукції на одну
людину.

Цехи ремісників і виробничі мануфактури відображають найбільш важливі
технологічні зв’язки – послідовні і паралельні. Таким чином, в процесі і
в результаті суспільного розподілу праці створюються передумови
виникнення технологічних систем.

Сучасне виробництво, засноване на останніх досягненнях науки і техніки,
повинно бути організовано у вигляді єдиної цілісної
організаційно-технологічної системи, яка включає всі стадії і операції
основних, допоміжних і обслуговуючих процесів.

Структура системи характеризує внутрішню організацію, порядок і побудову
і визначає оптимальне функціонування системи.

 

5. Структура та класифікація технологічних систем, характеристика
основних видів технологічних систем

Структурою системи називають сукупність її елементів і зв’язків між
ними. Система, як правило, складається із великої кількості елементів,
пов’язаних між собою і оточуючим середовищем і діючих як єдине ціле.
Наприклад, станки, апарати, механізми, агрегати зв’язані між собою
транспортними потоками сировини, матеріалів, енергії і т.д. Структура
системи залежить від ступеня її складності, ієрархічного рівня, рівня
амортизації, спеціалізації і типу технологічних зв’язків. Всі системи
розділяються на малі й великі. Малі, як правило, обмежені типовим
технологічним процесом.

Класифікація технологічних систем:

1. чотири ієрархічні рівні технологічних систем: технологічний процес,
виробничий підрозділ, підприємство, галузь промисловості;

2. три рівні автоматизації: механізовані системи, автоматизовані і
автоматичні;

3. три рівні спеціалізації: спеціальна технологічна система, тобто
система призначена для виготовлення чи ремонту виробу одного
найменування і типорозміру; спеціалізована, тобто призначена для
виготовлення чи ремонту групи виробів; універсальна система, яка
забезпечує виготовлення виробів з різними конструктивними і
технологічними ознаками.

Розглядаючи системи технологічних процесів виробництва, можна виділити
системи технологій: паралельні, послідовні і комбіновані.

У сучасних паралельних технологічних системах знайшла своє відображення
реміснича цехова структура. Із самого початку розвитку промислових
методів виробництва однакові й однотипові технологічні процеси
виділялись в окремі групи. Таке виділення пояснюється зручністю
управління і обслуговування однотипових механізмів, можливістю
удосконалення технологічних прийомів навчання робітників і обміну
досвідом. Це сприяє підвищенню продуктивності праці і якості продукції.

В середині паралельних систем впровадження нових технологічних рішень
стає більш вигідним, так як труднощі освоєння і доводки в розрахунку на
одиницю обладнання зменшується пропорційно числу однакових одиниць.

Характерною особливістю технологічних систем з послідовним зв’язком є
та, що випуск продукції такою системою визначається її лімітуючою
ланкою. Послідовні технологічні системи різного рівня розрізняються між
собою. У випадку послідовної технологічної системи високого рівня діють
додаткові фактори: зв’язок одного елементу з іншим; можливість
використовувати запаси вихідних продуктів; значний розрив у часі у
виробництві і постачанні складових продуктів; можливість випуску
закінчених продуктів, які не використовують в середині даної системи
окремими її складовими. Результат праці одних складових складної системи
може бути предметом праці, засобом або знаряддям праці для інших
складових.

Комбінована технологічна система – це система, структура якої може бути
представлена у вигляді об’єднання послідовних і паралельних систем більш
низького рівня. Такий вид зв’язків характерний для більшості
технологічних систем, починаючи з цеха.

За рівнем механізації і автоматизації всі технологічні процеси
об’єднуються в три групи:

1. переважно з ручною працею;

2. механізовані технологічні процеси в дискретному виробництві;

3. процеси високоавтоматизованих і безперервних виробництв.

Для технологічних процесів з ручною працею не існує внутрішніх
закономірностей розвитку, так як їх ефективність залежить від
індивідуальних особливостей працівників.

Механізовані технологічні процеси характеризуються можливістю
нарощування техніки для заміни праці робітників на допоміжних ходах і
переходах і удосконалення робочих ходів.

Змішані технологічні системи включають механізовані операції з ручною
або неозброєною працею. Такі процеси складаються як би із двох систем –
одна з якої механізована, а інша не володіє внутрішніми закономірностями
розвитку.

Технологічні процеси високоавтоматизованих дискретних виробництв
(збірний цех автомашин) і безперервні виробництва (виробництво азотних
добрив, хімічна переробка нафти, виробництво електроенергії) сходні по
своїм закономірностям і виділяються у самостійну групу. Всі елементи
високоавтоматизованих і безперервних технологічних процесів жорстко
зв’язані один з одним і характеризуються обмеженою участю людини в їх
функціонуванні. Такі технологічні процеси можуть працювати деякий час
без зовнішнього впливу. Ці системи володіють особливостями свого
науково-технологічного розвитку, зв’язані з удосконаленням їх
організаційно-інформаційних процесів і базових технологій.

Висновок

Отже, по характеру якісних змін сировини технологічні процеси
підрозділяються на фізичні, механічні, біологічні, хімічні,
фізико-хімічні.

Технологічні процеси класифікуються за такими ознаками:

за властивостями сировини, які змінюються в процесі її перероблення
(фізичні, механічні та хімічні);

за способом організації;

за напрямом рухів теплових і сировинних потоків;

за агрегатним станом складових сировини;

за тепловим ефектом;

за основними рушіями (чинниками), які спричиняють і прискорюють
технологічні процеси.

Однак розподіл процесів на фізичні, механічні і хімічні є умовним, тому
що важко провести чітку межу між ними, оскільки, механічні процеси часто
супроводжуються зміною і фізичних і хімічних властивостей. Хімічні
процеси, як правило, супроводжується механічними на всіх виробництвах.

Технологічна система – це сукупність функціонально пов’язаних засобів
технологічного оснащення, предметів виробництва та виконавців для
виконання в регламентованих умовах виробництва заданих технологічних
процесів і операцій.

Структурою системи називають сукупність її елементів і зв’язків між
ними. Система, як правило, складається із великої кількості елементів,
пов’язаних між собою і оточуючим середовищем і діючих як єдине ціле.
Розглядаючи системи технологічних процесів виробництва, можна виділити
системи технологій: паралельні, послідовні і комбіновані.

Список використаної літератури

Васильєва И. Н. Економічні основи технологічного розвитку. — М.: Банки і
Біржі, 1995. — 165 с.

Глазьєв С. Ю. Економічна теорія технічного розвитку. М.: Наука, 1990. —
241 с.

Організаційно – економічні проблеми НТП /Під ред. Бялковской В.С. — М.:
Вища школа, 1990. — 298с.

Бляхман Л. С. Економіка, організація керування і планування НТП. М.:
Вища школа, 1991. — 228 с.

Дворцин М.Д. Основи теорій науково-технічного розвитку виробництва. М.:
Изд. МИНХ ім. Г.В.Плеханова, 1988. — 251с.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи