HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Староукраїнське мовознавство”

ПЛАН

Вступ

1. Джерела східнослов’янських граматичних традицій (XI-XIII ст.)

2. «Сказаніє» чорноризця Храбра

3. Граматичні трактати на українських землях у XIV-XVI ст.

4. Граматична теорія і практика в Україні в XVI—XVII ст.

5. Філологічні видання Івана Федорова

6. «Грамматіка словенска» Л. Зизанія

7. Мовознавча діяльність М.Смотрицького

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У давній східнослов’янській лінгвістичній традиції теоретичне
мовознавство представлене насамперед трактатами з загальних граматичних
й лінгвістичних питань. Принагідно теоретичних питань мовознавства
торкалися автори деяких філософських і літературознавчих праць.

Найрозвиненішим було теоретично-практичне мовознавство, яке
репрезентують граматики, призначені для вивчення конкретних мов —
церковнослов’янської, української, грецької. Граматики латинської мови в
староукраїнській філології не представлені, бо в школах на Україні
користувалися посібниками, створеними в інших європейських країнах.
Вітчизняні підручники латинської та інших мов з’явилися тільки у XVIII
ст. В граматиках українських учених XVI — XVII ст. лінгвістична думка
виявляється не тільки в теоретичних розробках, але й у конкретному
викладі матеріалу церковнослов’янської мови, близькоспорідненої з рідною
мовою, у визначенні специфічних рис цієї мови, в кодифікації її, умінні
поєднувати традиційно-книжне й живомовне. У зв’язку з цим при
дослідженні розвитку конкретної лінгвістичної думки необхідно
прослідкувати, як той або інший граматист застосовує на практиці
теоретичні засади, який матеріал для ілюстрації та кодифікації він
обирає.

На першій стадії розвитку мовознавства у східних слов’ян не було
настійної потреби в нормативних граматиках, тому в Київській Русі
задовольнялися загальними граматичними трактатами, перекладеними з
грецької мови. Очевидно, такої проблеми не існувало на українських
землях і в XIV — XV ст., тому для освітніх цілей використовувалася
теоретична розвідка про вісім частин мови, укладена на основі грецьких
розробок на слов’янському півдні. Вона дає уявлення про зміст і характер
граматичних розробок XI — XIII ст. Оригінальні твори з граматики,
присвячені вивченню будови конкретних мов, українські лінгвісти створили
лише наприкінці XVI, в XVII ст.

Отже, граматична думка на Україні старої доби в своєму розвитку пройшла
дві стадії: стадію граматичних трактатів (XIV — друга половина XVI ст.)
і стадію вивчення граматичних систем конкретних мов (кінець XVI — XVII
ст.). У другій стадії виділяються два етапи: 1) етап становлення
оригінальної граматичної творчості (кінець XVI ст.); 2) етап найвищого
розвитку (XVII ст.).

Об’єктом дослідження староукраїнських лінгвістів була майже виключно
церковнослов’янська мова східнослов’янської редакції — словенороська
(словеноруська) за тодішньою термінологією. Вчені ставили перед собою
завдання кодифікації, а не з’ясування особливостей системи її в далекому
минулому, тому закиди поодиноких історіографів щодо звукової
інтерпретації літер ъ, ь, Ж, А, Ђ тощо в граматиках XVI — XVII ст.
позбавлені історичних підстав.

Характерною особливістю давнього мовознавства, в тому числі й
граматичного мистецтва, є щільне поєднання наукових, кодифікаційних і
навчальних завдань.

1. Джерела східнослов’янських граматичних традицій

(XI-XIII ст.)

У Київській Русі X — XIII ст. функціонували дві генетично споріднені
літературні мови — старослов’янська східнослов’янської редакції й
давньоруська. Найбільші відмінності між старослов’янською й
давньоруською літературно-писемною мовами та живим мовленням існували в
лексиці. Слова, не зрозумілі для людей без спеціальної підготовки,
функціонували не тільки в старослов’янській, але й давньоруській
писемній мові. Крім цього, існувала потреба вироблення власного,
давньоруського лексичного узусу. Зазначена мовна ситуація спричинила те,
що давньоруська лексикографія (в першу чергу несловникова —
глосемографія) є ровесницею давньоруської писемності.

Натомість фонетико-граматична будова старослов’янської мови, яка
поступово зазнала величезного (але не нівелюючого) впливу живого
мовлення Русі, не вимагала спеціального вивчення, була загалом
зрозуміла, не дуже відрізнялася від давньоруської. Близький до
фонематичного правопис обох літературних мов, мабуть, також не
потребував для засвоєння розгорнутих правил (принаймні до часу повного
занепаду зредукованих голосних і нових континуантів звука, позначуваного
буквою Ђ). Труднощі викликало тільки написання букв на позначення
носових голосних у старослов’янських текстах, бо ще до X ст. на місці
таких звуків усталилися чисті голосні. Але в кінці XI — на початку XII
ст. в них літери А, ІА; Ж, ІЖ згідно з давньоруською фонетикою масово
замінюються на ?а (а), у, ю. Для оволодіння головними нормами правопису
досить було засвоїти азбуку, навчитися писати й читати. За таких умов на
Русі в XI — XIII ст. навряд чи існували шкільні підручники граматики.
Оригінальні давньоруські граматичні праці не збереглися. В Західній
Європі, де в письменстві панувала латинська мова, яка в більшості країн
не мала близького живомовного середовища, та у Візантії, що дістала в
спадщину античну грецьку писемно-художню культуру, основи латинської та
старогрецької мов треба було спеціально студіювати, тому з зазначених
територій і походять давні граматичні праці.

У житії Феодосія Печерського (помер 1074 р.) відомий давньоруський
історик, письменник і мовознавець Нестор писав, що тринадцятирічний юнак
«изволи… дати с?а на оучени?є бж?ствьныхъ книгъ. ?єдиномоу ?т оучитель
?ако же и створи. и въскорЂ извыче вс?а граматики?а и Ако же всЂмъ
чюдити с?а о премудрости и разоумЂ дЂтища. и оскорЂмь ?єго оучении»
(Усп. сб., 75). Імовірно, тут ідеться про навчання граматики, а не
письма, яке на Русі іменувалося грамотою. Термін граматики?а (із грецьк.
??????????) засвідчується уже в старослов’янській мові, з якої він
увійшов у давньоруську. Немає сумніву, що мешканці Русі XI — XIII ст.
вивчали граматику, але не рідної мови і не старослов’янської. Очевидно,
в житії Феодосія говорилося про візантійські граматичні трактати, вчення
про вісім частин слова (мовлення), яке необхідно було знати тодішнім
книжникам, у першу чергу перекладачам, герменевтам (тлумачам святого
письма), ораторам-проловідникам, письменникам.

У східнослов’янських списках дійшли поодинокі твори старослов’янської
книжності, які мають відношення до історії граматичної думки,
термінології. Такими є, зокрема, Житіє Костянтина (Кирила) Філософа,
Житіє Мефодія, трактат Храбра про букви (найдавніші списки датуються XV
ст.), передмова Іоанна екзарха болгарського до перекладу Богословія
Іоанна Дамаскина (спискок XII ст.).

З погляду історії мовознавства Житіє Костянтина (Кирила) важливе не лише
як оповідь про створення слов’янської писемності й життєвий шлях
видатного просвітителя, а й як документ, де вперше засвідчується
знайомство слов’янських книжників IX — X ст. з основами граматичного
мистецтва, де фіксуються поодинокі найдавніші лінгвістичні терміни —
осмь чАстіш граматикиІА (вісім частин граматики), писмА гласьно?є,
съгласьно?є (голосна, приголосна буква): осмъ чАстїи грамотикїа преложь;
ОбрЂте же тоу еvаггелїе и ?алтирь роусьскыми писмены писано, и чловЂка
?брЂтъ глаголюща тою бесЂдою, и бесЂдова съ нимъ, и силоу рЂчи прїимъ,
своеи бесЂдЂ прикладаа различнаа писмена, гласнаа и съгласнаа, и къ
богоу молитвоу творА, въскорЂ начАтъ чести и сказати… (список XV ст.)
(Лавров, 11, 12). Згадка про руські письмена (коли це не пізніша
інтерполяція, що мало ймовірно) не могла не викликати почуття
патріотичної гордості читачів Київської Русі.

Передмова Іоанна екзарха відноситься до кінця IX ст. (цитується за
давньоруським списком XII ст.). Для історії слов’янської лінгвістичної
думки вона цінна й тим, що в ній уперше засвідчуються окремі граматичні
терміни — им?а «іменник», им?а моужьско «іменник чоловічого роду», им?а
женьско «іменник жіночого роду».

Зазначені твори зберігали популярність в Росії, Білорусії та на Україні
навіть у XIV — XVIII ст., на що вказують численні списки.

2. «Сказаніє» чорноризця Храбра

Найдавніші відомі давньоруські списки трактату про створення
слов’янської азбуки й перші переклади старослов’янською мовою дійшли до
нашого часу з XV ст.: «? писменехъ черноризца Храбра» (московський
список), «Сказанїє, како състави ст?ыи Кирилъ словено(м) писмена,
противоу ?азыкоу» (чудовський список — Куев, 192, 198). Про популярність
трактату на Русі свідчить той факт, що з опублікованих 73-х списків
пам’ятки 64 походять із східнослов’янських земель. Болгарський список
пам’ятки дійшов із 1348 р. — «О писменехь чръноризца Храбра» (там же,
187 — 188).

Але деякі східнослов’янські списки — між ними й пам’ятка XV ст. —
зберігають важливу вказівку на час виникнення її в кінці X або на
початку XI ст.: «ст?ыи К?нстантинъ филос?фъ нарицаемыи Кvрилъ, тъ(и)
писмена сътвори, и книгы прЂл?жи, и Ме?одїи братъ его. сЖт б? еще живи,
иже сЖть видЂли и(х)» (Ягич 1895, 302).

Храбр — це, мабуть, особове слов’янське ім’я ченця (черноризца), а не
апелятив (Сказання, 174). Слов’янське ім’я носив і один із безпосередніх
учнів Кирила й Мефодія — Горазд. Наведене свідчення «сЖть б? еще живи,
иже сЖть видЂли и(х)» вказує, що Храбр, можливо, не був безпосереднім
учнем солунських братів. Питання про те, де виникла пам’ятка — в Моравії
чи Болгарії — не розв’язане (там же, 175). Висновковий сполучник оубо на
початку розповіді Храбра — «ПрЂже оубо словене не имЂахЖ писменъ…»
(Ягич 1895, 300. Далі покликаємося на цю публікацію в тексті після
цитат) став основою для припущення про те, що до наших днів дійшов
тільки витяг із якогось більшого твору (Куев, 45). Та після іншого
варіанта заголовка пам’ятки — «Сказаніє, како състави ст?ыи Кирилъ
словено(м) писмена…» — висновковий сполучник доречний і він
пояснюється й без зазначено! гіпотези.

Трактат Храбра безпосередньо пов’язаний із старослов’янською
кирило-мефодіївською тематикою. Він звеличує творців слов’янської
писемності, показує їх визначну роль в історії слов’янської освіти.

Авторитет просвітителів Кирила й Мефодія Храбр підносить як щит проти
зазіхань на право слов’ян на питому культуру, власну писемність,
літературну мову. Автор порівнює шлях створення слов’янської азбуки з
історією виникнення грецької абетки, зіставляє шлях перекладу святого
письма на старослов’янську з перекладом Біблії на грецьку, виступає
проти тримовної догми. З цього видно, що Храбр прагне довести не
переваги нової графіки, яку нині називають кирилицею, перед старою —
глаголицею (Сказания, 176), а обгрунтувати законність, природність
слов’янської писемності, намагається спростувати неприязне ставлення до
неї панівних кіл Візантії. У свій час і Кирилові доводилося відстоювати
слов’янське письмо й літературу старослов’янською мовою перед
латиномовним духовенством у Моравії і Паннонії. Для аргументації Храбр
використав запаси знань тодішньої візантійської філології, насамперед,
із питань походження грецького алфавіту (Ягич 1895, 311 — 319).

Храбр говорить, що раніше, до хрещення, слов’яни не мали власної азбуки,
а читали й ворожили за допомогою рисок і зарубок; прийнявши хрещення,
вони пробували записувати слов’янське мовлення римськими (латинськими) й
грецькими літерами, та без ладу, бо не можна вдало написати грецькими
літерами слова, в яких є характерні слов’янські звуки — «но како может
сА писати добрЂ гречьсками писмены б?ъ или жив?(т), или sЂло, или цр?кы,
или чаанїе, или широта, или ?адь, или Жды, или Жность, или Азыкъ, или
ина под?(б)на(а) симь» (300). Костянтин (Кирило) створив для слов’ян 38
букв: одні за зразком грецьких, інші згідно з слов’янською мовою — «т
сътвори имъ тридесАть писменъ т ?смь, ?ва уб? по чинЖ гречьскы(х)
писменъ, ?ва же по словенсцЂи рЂчи» (300). До грецьких літер подібні 24
букви — а, в, г, д, е, з, и, і, к, л, м, н, о, п, р, с, т, оу, ф, x, ? и
пЂ, хлъ, тъ, а 14 відповідають слов’янській мові — б, ж, s, л[!], ц, ч,
ш, ъ, шь, мь, Ђ, ІЖ, ю, А. Гадають, що оригінал твору «? писменехъ…»
був написаний глаголицею, і в переліку букв первісне фіксувалася
особливо давня редакція першої слов’янської азбуки (Сказання, 180 —
183). У збережених списках трактату ця редакція передається недосконало,
тому перелік слов’янських букв тепер не завжди вдається ідентифікувати з
глаголичними.

Старослов’янське (церковнослов’янське) письменство в Київській Русі
розвивалося без перешкод, і трактат Храбра сприймався насамперед як твір
із історії слов’янської культури й освіти. Але він знову зазвучав
актуально на Україні й у Білорусії в XVI — XVII ст., коли з боку
шляхетсько-королівських кіл у Речі Посполитій посилювався утиск
української й білоруської культур, робилися нападки на
церковнослов’янську писемність і мову. Як твір, спрямований проти спроб
принизити слов’янську писемність, на ствердження рівнозначності
церковнослов’янської мови з іншими міжнародними літературними мовами,
трактат «? писменехъ…» був надрукований в Острозі в 1578 — 1580 р.
Іваном Федоровим під заголовком «Сказанїє. како состави ст?ыи Кирилъ
Философъ азъбуку по языку словеньску и книги преведе ?(т) греческихъ на
словеньскїи языкъ» (Grasshoff, Simmons, табл. XXIX — XXXIII; пор. також:
Ягич 1895, 305-308) Не виключено, що надрукування праці Храбра було
прямою реакцією на нападки єзуїта Петра Скарги на церковнослов’янську
мову. Треба мати на увазі, що в давнину під буквою розуміли і літеру, і
позначуваний нею звук, тому письмо, за допомогою якого передавалися
звуки, вважалося невід’ємною частиною самої мови (пор.: Otwinowska,
225). За цим острозьким виданням, стаття Храбра багато разів
передруковувалася у східнослов’янських букварях XVI — XVII ст.
(Barnicot, Simmons, іл. 2, 8), отже, була відома з шкільної лави
великому колу людей, поширювалася в рукописному вигляді Уривок із неї
під назвою «? грамотЂ» містить збірник кінця XVI ст., який зберігається
у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР в Києві шифр: Мел. М./П. 119.

Звичайно, на Русі в XI — XIII ст. освічені люди були обізнані з
філософсько-граматичними (філологічними) творами візантійських учених.
Багатий матеріал цього типу міститься в Ізборнику Святослава 1073 p.

3. Граматичні трактати на українських землях у XIV-XVI ст.

Протягом XIV — XV ст. на основі давньоруської народності відбувався
процес оформлення трьох нових східнослов’янських етно-мовних спільностей
— російської, української і білоруської народностей. Більша частина
українських земель (Київська, Переяславська, Чернігівська, Поділля,
частина Волині) разом із усіма білоруськими опинилися в складі Великого
князівства Литовського, тому східні слов’яни в ньому становили основне
населення. Частину Волині й Галичину захопила Польща. Північна Буковина
ввійшла у склад Молдавського князівства. Наприкінці XI — на початку XII
ст. Закарпаття від решти давньоруських земель відірвали угорські
феодали.

На основі давньоруської писемної мови постає українсько-білоруська
літературна мова, що, залежно від живого розмовного оточення,
реалізується у двох варіантах — південному, українському, і в
північному, білоруському. Давньоруська редакція старослов’янської мови,
яка сформувалася в XI — XIII ст., продовжує функціонувати на Україні і в
Білорусії як редакція (різновид) церковнослов’янської мови, взаємодіючи
з живим українським і білоруським мовленням. Але різниця між
церковнослов’янською, з одного боку, і українською та білоруською
мовами, з другого, була відчутна на всіх рівнях системи, тому робилися
спроби перекладу деяких конфесійних текстів на мову, близьку до живої. В
XV ст. завершується формування східнослов’янських мов, у зв’язку з чим у
XVI ст. спостерігається тенденція до розвитку з двох варіантів
українсько-білоруської писемної мови окремих української і білоруської
літературних мов. Спільність походження, близькість живих розмовних мов,
етимологічний правопис, активні культурні взаємозв’язки між братніми
народами, їх однакова історична доля зумовили велику близькість
староукраїнської й старобілоруської літературних мов.

В перекладних текстах XV ст. спостерігається продовження традиції
давньоруської несловникової лексикографії — глосографії (глосемографії).
Особливо часто застосовувалися контекстуальні (внутрірядкові), іноді —
покрайні (маргінальні) глоси (Німчук 1980а, 32 — 34). Глосування часом
застосовувалося і в церковнослов’янських текстах.

Не тільки лексична, а й граматична система церковнослов’янської мови
потребували пояснення, спеціального вивчення. При монастирях і церквах у
XIV — XV ст. існували школи, де навчали письма й, можливо, елементів
граматики церковнослов’янської мови. Про це опосередковано свідчать
переклади з церковнослов’янської мови на українську, в яких відбивається
досить добре володіння обома мовами. Одним із найголовніших освітніх
осередків України був Київ, зокрема Києво-Печерська лавра. З Києвом,
наприклад, пов’язані чудово ілюстрований Київський псалтир 1397 р.
(церковнослов’янський) та Четья 1486 р. (переклад із
церковнослов’янської мови на українську).

Чи були створені на Україні в XIV — XV ст. оригінальні граматичні твори,
невідомо. Але до нашого часу збереглися в багатьох східнослов’янських
списках, у тому числі й українських, дві праці південнослов’янського
походження — трактат про вісім частин мови (мовлення, речення) та
орфографічний трактат болгарсько-сербського філолога Костянтина
Костенецького.

4. Граматична теорія і практика в Україні в XVI—XVII ст.

На основі двох варіантів українсько-білоруської мови XIV — XV ст. з
початку XVI ст. формуються дві окремі літературні мови — українська та
білоруська. Українська мова обслуговує основні сфери суспільного й
культурного життя народності. В XVI — XVII ст. функціонують
офіційно-діловий, літописний та конфесійний стилі української мови;
розвиваються полемічний, проповідницько-ораторський, художній і
науковий.

Церковнослов’янська мова функціонує майже виключно в конфесійному
письменстві, особливо в канонічному жанрі. Вона помітно відрізняється
від живої не тільки лексикою, але й граматичною системою, бо живомовні
морфологія й синтаксис постійно розвиваються, а церковнослов’янська
система, хоч і зазнавала впливу народного мовлення, залишалася відносно
незмінною, архаїчною. Її вже необхідно було спеціально вивчати. У
зв’язку з організацією друкарства на Україні в останній чверті XVI ст.
ширше, ніж у попередню епоху, розповсюджуються церковнослов’янські
тексти, хоч монастирі й церкви втрачають монополію на книжкову справу.
Внаслідок Люблінської унії 1569 р. абсолютна більшість українських
земель опинилася в складі Польського королівства, де в розпалі була
контрреформація й посилився тиск на некатоликів, особливо на православне
населення України й Білорусії. Церковнослов’янська мова — знаряддя
православ’я — піддається нападкам.

Погляди шляхетсько-католицьких ідеологів виклав у 1577 р. відомий
проповідник П. Скарга. Він писав, що тільки грецькою й латинською
«існують науки, і перекласти їх іншими мовами задовільно не можна» і «на
словенській мові ніколи ніхто вченим бути не може», що «тепер її ніхто
як слід не розуміє… а своїх граматик, правил і пам’ятних книжок для
викладання вона не має і не може мати» (Рус. ист. библ., 485). Сам П.
Скарга обороняв латинь як мову літургії на противагу польській
(Mayenowa, 25, 118). Необхідно зазначити, що багато видатних діячів
польської культури часу Відродження й пізніше віддавали належне
церковнослов’янській мові, її давній культурній ролі, висловлювали
повагу до «руської» мови (Otwinowska, 147 — 150, 177 — 180).

Діячі української й білоруської науки і освіти XVI — XVII ст. не тільки
стають на захист рідної культури, але й працюють над нормалізацією
церковнослов’янської мови.

Першорядну роль у розвитку східнослов’янської культури відіграли школи.
Відомості про українські школи виявлено в документах середини XVI ст.,
але навчання в них, мабуть, не виходило за рамки початкового (Ісаєвич,
127 — 128). За ініціативою братств у 80-х рр. XVI ст. розпочато
організацію шкіл вищого ступеня. Львівське Успенське братство заснувало
школу в 1585 р., київське Богоявленське — в 1615 — 1616 рр., луцьке
Воздвиженське братство — в 1618 — 1619 рр. Згодом такі школи виникли у
Вінниці, Кам’янці-Подільському та інших містах України й Білорусії, а
також у Вільні.

Особливо велика роль належить Львівській та Київській братським школам.
Київська школа в 1632 р. була об’єднана з Київською лаврською школою і
стала колегіумом.

У системі освіти XVI й XVII ст. засвоєнню граматики відводилося провідне
місце, оскільки її вважали засобом, за допомогою якого можна досягти
всіх інших знань. У Західній Європі першочергового значення надавали
вивченню класичних мов, передусім латинської — мові тодішньої науки,
художньої літератури й католицької церкви. Українські й білоруські школи
другої половини XVI — першої чверті XVII ст. чільне місце відводили
вивченню церковнослов’янської мови — міжнаціональної мови всіх
православних слов’ян.

Саме для шкіл були призначені створені в кінці XVI — XVII ст. граматичні
праці українських лінгвістів. Однак вчені цієї доби ставили перед собою
поруч із педагогічними й кодифікаційні завдання. В основному в рамках
шкільних граматик відбувався також розвиток теоретичної лінгвістичної
думки.

Перше повідомлення про граматичні праці українців дав Ян Благослав у
манускрипті своєї граматики чеської мови в 1571 р.: «Кажуть, що й
граматику свою мають, але я не бачив її» (Франко, 8). Можливо, що
йдеться про шкільний підручник, який не зберігся, або про трактат про
вісім частин мови.

5. Філологічні видання Івана Федорова

Історія граматичної думки на Україні тісно пов’язана з ім’ям
вітчизняного першодрукаря Івана Федорова.

2

4

P

V

l

n

P

?

e

ue

?

?

?

e

ue

: < F H J L X Z ~ ? ? ? ¬ ® A Ae Ue TH oe o " $ & ( : < R T V X r t ? „ ? ? ° ? 3/4 A O U i i u ue h1/2h‹CJ o(>ue

uouououououououououououououououououououououououououououououououououououo
uouououououououououououo

uouououououououououououououououououououououououououououououououououououo
uouououououououououououo

&-&&&(&2&6&F&H&V&X&l&n&~&‚&?& &?&¶&A&Ae&Oe&O&a&ae&o&uouououououououououo
uouououououououououououououououououououououououououououououououououououo
uouo

*
*$*uouououououououououououououououououououououououououououououououououou
ouououououououououououououo

1″1$12141B1D1R1T1b1uouououououououououououououououououououououououououou
ouououououououououououououououououououououo

o(

;”;?; ;®;?;A;A;I;uououououououououououououououououououououououououououou
ououououououououououououououououououououo

>4>8>:><>>>@>D>F>V>Z>^>`>l>n>?>?>?> >?>?>I>uouououououououououououououou
ouououououououououououououououououououououououououououououououououo

o(

M
M»M(M*M>[email protected]
ououououououououououououououououououo

o(

U,U.U>[email protected]?U?U?U¶U?UOUOUeUeUiUuouououououououou
ouououououououououououououououououououououououououououououououououououou
ouououo

X?X?X¶X?X?X1/4XIXIXaXaeXoXuououououououououououououououououououououououo
uououououououououououououououououououououououououo

[”[?[¬[A[Ae[Oe[O[e[i[?[uouououououououououououououououououououououououou
ouououououououououououououououououououououououo

^-^
^,^.^B^D^V^X^h^l^t^?^?^?^¤^¦^¶^?^3/4^A^I^?^O^Oe^ae^e^u^uouououououououou
ouououououououououououououououououououououououououououououououououououou
ouououo

[email protected]uououou
ouououououououououououououououououououououououououo

c-c&c(c,c.ccNcRcZc\chcoe?e?eoe?e?e?e?e?e?e?e?oee?e?e?e?e?e?e?e?e?e?oe
e?e?oee?e?oee?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e?e

}-}
}&}(}4}6}J}uouououououououououououououououououououououououououououououou
ouououououououououououououououououo

?0?4?6?8?D?F?N?R?T?uouououououououououououououououououououououououououou
ouououououououououououououououououououououo

?
?uououououououououououououououououououououououououououououououououououou
ououououououououououououo

†(†*†,†.†D†H†b†h†x†z†„†††¤†¦†A†uouououououououououououououououououououou
ouououououououououououououououououououououououououououo

‰-‰.‰0‰:‰>‰B‰D‰R‰T‰`‰b‰d‰h‰v‰z‰?‰?‰ ‰c‰E‰I‰O‰O‰TH‰uououououououououououo
uouououououououououououououououououououououououououououououououououououo
uo

?
?»?0??D?l?p?t?v???????”?¤?¦???¬?O?Oe?TH?a?ae?ae?u?uououououououououou
ouououououououououououououououououououououououououououououououououououou
ououo

uouououououououououououououououououououououououououououououououououououo
uouououououououououou

• •
•»•$•&•8•:•J•L•d•uououououououououououououououououououououououououououou
ououououououououououououououououououououo

?
?»?&?(?8?:?F?J?\?uououououououououououououououououououououououououououou
ououououououououououououououououououououo

›$›&›*›8›:›P›R›T›X›d›uououououououououououououououououououououououououou
ououououououououououououououououououououououo

uouououououououououououououououououououououououououououououououououououo
uouououououououououououo

 ( * 2 V X l n | † ? ?   c ¤ ? uouououououououououououououououououououou
ouououououououououououououououououououououououououououo

F-F»F$F4F6F:F?@?N?P?^?b?f?h?z?|?†???’?”?c?¤?¬?®?????Ae?E?E?I?Ue?uououououou
ouououououououououououououououououououououououououououououououououououou
ououououououo

«:«<«D«F«N«P«h«j«x«|«„«†«?«?«–«?« «c«¶«?«E«E«I«I«O«uouououououououououou ouououououououououououououououououououououououououououououououououououou ouo ® ®&®(®.®0®4®6®H®J®L®N®d®f®p®r®„®†®”®–®?® ®c®®®°®uouououououououououououou ouououououououououououououououououououououououououououououououououououo _справедливо називають засновником друкарства в Росії та на Україні. Відомі спроби книгодрукування (так звані анонімні видання) в Росії і за якихось десять років до виходу в світ у Москві федоровського Апостола 1564 р. Проте саме Іван Федоров заклав міцний грунт для розвитку друкарства, організувавши державну друкарню в Москві, налагодивши випуск високомистецьких книг, підготувавши гурток знавців справи. Іван Федоров заслуговує глибокої вдячності і поваги нащадків не тільки як першодрукар, видатний майстер книжного мистецтва й художник-гравер. Порівняно недавно виявлені й перевидані три невідомі науці друки Івана Федорова свідчать про те, що славетний книгодрукар був також видатним східнослов’янським гуманістом і просвітителем XVI ст. Як показали старі й новітні студії, у текст 1564 р. (порівняно з попередніми рукописними примірниками) введено чимало поправок, причому поправок у багатьох випадках дуже слушних (Сборник, 30 — 35; Коляда). Їх могла зробити тільки людина (або й кілька чоловік), що мала добру для свого часу філологічну освіту. Іван Федоров міг набути таку освіту від учнів або послідовників авторитетного вченого тих часів Максима Грека, який не раз підкреслював необхідність граматичних та інших знань (Иванов 1969, 89) для розуміння грецьких книг і їх перекладання. Є підстави гадати, що Іван Федоров навчався в Краківському університеті, де оволодів грецькою та латинською мовами (Немировский 1983, 80). Реакційні кола після виходу в світ Апостола 1564 р. висунули проти нього обвинувачення в єресі. Іван Федоров писав про них у післямові до Апостола 1574 р. як про людей «не наоучены(х)... грамотическіА хитрости». «Ті дійсно великі зміни, які вніс Іван Федоров до тексту Апостола й другого видання Часовника, легко було оголосити єрессю», — справедливо зауважують О. О. Сидоров та Г. І. Коляда (Сидоров, Коляда, 28). Аналогічні обвинувачення були висунуті й проти вчених — редакторів Острозької біблії, на що вказував у передмові до неї Г. Д. Смотрицький («велїє смущеніє прїАхомъ... много разорителеи, и хулниковъ сеА преславныА и неизреченныА вещи показовашесА...»). Працюючи в Білорусії та на Україні, Іван Федоров як справжній гуманіст і просвітитель близько сприйняв до серця культурні потреби братніх українського та білоруського народів, які зазнавали дедалі більших утисків з боку шляхетсько-католицьких панівних класів. Дбаючи про поширення освіти серед простого народу, Іван Федоров уклав і надрукував для шкіл «Буквар» (так називаємо книжечку Івана Федорова, виходячи з її характеру й призначення, яка не має спеціального заголовка, пор.: Быкова, 469 — 473). У післямові до нього автор пише: «ради скораго младеньческаго наоученїА... сложи(х)». Ця книжка з успіхом могла бути використана і для навчання письму поза школою. «Выдруковано во ЛвовЂ, року, ?а?, фо?д» (1574-го), — читаємо в останньому рядку книжки. Зауваження Івана Федорова у післямові до «Букваря» — «аще сїи труды моА блг?ооугодны будутъ... приїмЂте сїА c любовїю, а А о иныхъ писанїихъ блг?ооугодны(х) съ вожделЂнїє(м) потрудитисА хощу...» — викликало в дослідників діяльності першодрукаря різні міркування. О. О. Сидоров та Г. І. Коляда, наприклад, вважають, що, можливо, Іван Федоров і виконав свою обіцянку, склав і надрукував інші книги, але про них нічого не відомо (Сидоров, Коляда, 31). М. П. Ковальський припускає, що автор книжки так «висловив думку продовжити в майбутньому видання шкільних підручників» і це він здійснив пізніше в Острозі (Ковальський, 27). Дієслово хощу в зазначеному контексті, без сумніву, виражає намір, а не виступає як допоміжне для творення форми майбутнього часу, оскільки перед ним стоїть префіксований інфінітив потрудитися (пор.: Кузнецов 1956, 96). На наш погляд, у післямові до «Букваря» Іван Федоров робить вказівку на те, що це — його перша праця на Україні, а інші писання — це львівський Апостол, який ще перебував у стані друкування. У зв’язку з цим слід врахувати і той факт, що в Острозі перед тим, як випустити в світ Новий завіт із псалтирем (1580 р.), Іван Федоров надрукував друге видання свого «Букваря» (бл. 1578 р.). Отже, є досить певні підстави для висновку, що першою відомою друкованою книгою на Україні є не Апостол, а «Буквар» 1574 р. Івана Федорова. До такого ж висновку прийшов Є. Л. Немировський на основі вивчення філіграней «Букваря» й львівського Апостола (Немировский, 74 — 75). Але й безвідносно до цього «Буквар» є першою східнослов’янською друкованою книжкою нецерковного призначення, першим друкованим шкільним підручником. Деякі вчені навіть називають «Буквар» першою «світською» друкованою книгою (Сидоров, 66). Широкій науковій громадськості «Буквар» Івана Федорова став відомим лише у 1954 р., а наступного року з’явилися перше дослідження його та перша фоторепродукція в «Бюлетені бібліотеки Гарвардського університету» (у цій бібліотеці США пам’ятка зберігається й тепер) (Harvard libr. bul.). У радянській літературі про цей друк Івана Федорова написано досить багато. Зокрема, місце «Букваря» в колі інших посібників для навчання грамоти та основне джерело, звідки Іван Федоров брав матеріал для своєї книжки, стисло характеризувала книгознавець Т. А. Бикова (Быкова, 469 — 473). Надруковано також розгорнуту розвідку про джерела «Букваря» (Лукьяненко, 208 — 223). Йому присвячена лінгвістична праця П. C. Кузнецова (Кузнецов 1956, 91 — 97), де викладено в основному спостереження над мовними особливостями пам’ятки. З погляду історії вітчизняного мовознавства пам’ятка вивчена зовсім мало. Посібник першодрукаря — не звичайний буквар. У ньому, крім суто букварного матеріалу, вміщено й важливі елементи для опанування граматики церковнослов’янської мови у східнослов’янській редакції. На першій сторінці «Букваря» подано тодішню азбуку. Тотожного розташування не виявлено в жодній із пам’яток великої рукописної спадщини граматичного й мовознавчого характеру, що її видав Г. В. Ягич (Ягич 1895, 638 — 702). Майже однакова з федоровською послідовність літер у статті «Грамматичество» (там же, 993), однак у ній, можливо механічно, пропущено букву ю. У рукописній праці «Просто писан(ъ)ныА буквы младен(ъ)ческаго наказанїА си(и) рЂчь грамотикіи начало, алфа» послідовність розміщення букв близька до федоровської (там же, 606), але ця праця вміщена в рукописі поруч із копією «Грамматіки» Л. Зизанія (там же, 997), звідки могла бути переписана. Друкар наводить поруч (це зустрічаємо й раніше) графічні різновиди букв и, у, додає ще один різновид з. Цікаво також, що в азбуці після ?а надруковано варіант літери о, а не ?, як можна було сподіватися. Це можна пояснити тільки тим, що в касах друкарні Івана Федорова була обмежена кількість букви ?. За нашими попередніми спостереженнями, літеру ? (з титлою над нею) Іван Федоров уживав тільки у слові і?аннъ як в Апостолі 1564 і 1574 рр., так і в «Букварі». Графічний варіант о замість ? використано і в Острозькому виданні львівського посібника (однак там ? виявляється в тексті «Сказанія...» в переліку літер при викладі історії виникнення слов’янського письма). Очевидно, послідовність розташування літер в азбуці «Букваря» відбиває більш-менш усталену традицію, особливо щодо місця букв, які притаманні тільки кириличному письму. Завдяки Івану Федорову вона міцно закріпилася і через наступні букварі й граматики дійшла до нашого часу. З відповідними змінами, що пов’язані з вилученням з ужитку окремих літер чи введенням додаткових, така послідовність літер у азбуці зберігається в усіх писемностях, які користуються кирилицею в гражданському варіанті. У пам’ятці азбука наводиться і в зворотному порядку (таке засвоєння її обстоював Костянтин Граматик у XV ст. — Ягич, 433, 503), потім — упереміш. Далі автор друкує дво- і трибуквені сполуки для вправ у читанні. Новим етапом в опануванні грамоти мали бути три спеціально виділені невеликі розділи. Вони складені так, щоб готувати дітей до вивчення систематичної граматики в майбутньому. 6. «Грамматіка словенска» Л. Зизанія Зовсім новий етап в історії нашого мовознавства ознаменувала «Грамматіка словенска. Съвер(ъ)шен(ъ)на(г)(о) искуства осми частій слова, и ины(х) ну(ж)дны(х). Нов? съста(в)ле(н)на Л. Z», надрукована у Вільні 1596 р. (далі «Граматика»). Літерами Л, Z скромно позначив своє ім’я і прізвище Лаврентій Іванович Зизаній-Тустановський — видатний український мовознавець, перекладач, письменник, педагог і церковний діяч XVI — XVII ст. За численними свідченнями його сучасників, Лаврентій Іванович Зизаній народився в Галичині, але населений пункт, звідки він походив, точно не встановлено (очевидно, це містечко Тустань, тепер село Галицького р-ну Івано-Франківської обл. або містечко Потелич, нині село Нестеровського р-ну Львівської обл.). Дата народження достовірно не встановлена — приблизно 50 — 60-ті роки XVI ст. Л. Зизаній був високоосвіченою людиною свого часу, на що вказують його оригінальні твори й переклади з грецької мови, згадки про нього культурних діячів XVII ст. Можливо, навчався у Львівській братській школі, після закінчення якої він тут викладав до початку 1592 р. Протягом 1592 — 1595 рр. був викладачем Берестейської (Брестської) школи. У 1595 р. переїхав на роботу до Віленської братської школи. Викладав Л. Зизаній церковнослов’янську (словенороську) й грецьку мови. Наслідком його педагогічної діяльності є широко відомі твори, надруковані 1596 р. у Вільні (Вільнюсі) — «Грамматіка словенска», буквар «Наука ку читаню и розумЂню писма словенского...», а разом із ним словник «Лексис, сирЂчь реченія въкратцЂ събранъны и из словенскаго языка на простый рускій діялектъ истолъкованы». Протягом 1597 — до квітня 1600 р. Л. Зизаній — домашній учитель у князя Б. Соломирецького в Баркулабові коло Мінська. Від квітня 1600 до 1602 р. Л. Зизаній навчав синів князя О. К. Острозького в м. Ярославі (тепер у ПНР). У 1612 — 1618 рр. він був священиком при соборній церкві м. Корця (тепер Ровенська обл.). Близько 1619 р. архімандрит Києво-Печерської лаври Є. Плетенецький, що зібрав гурток учених, запросив Л. Зизанія до Києва. Тут Л. Зизаній займався редагуванням капітальних лаврських видань, перекладами з грецької мови, проповідництвом. Створивши в Києві «Катехизисъ», у 1626 р. з рукописом книги поїхав до Москви, де був належно прийнятий царем і патріархом. У перекладі із староукраїнської на церковнослов’янську книгу 1627 р. надруковано в Москві. Повернувшись до Києва, в 1628 р. брав участь у церковному соборі, що засудив «Апологію» М. Смотрицького. З Києва Л. Зизаній повернувся до Корця, де, мабуть, жив до кінця життя. Помер після лютого 1634 р., але коли саме — невідомо (Німчук 1980, 12 — 19). 7. Мовознавча діяльність М.Смотрицького М. Смотрицький був першим дослідником давніх слов’янських пам’яток. У його розпорядженні були, можливо, навіть деякі старослов’янські тексти, через це описана ним система загалом близька до старослов’янської пізнього періоду (XII ст.). Він досить чітко відрізняв старослов’янську (церковнослов’янську) й живі слов’янські мови, в тому числі рідну українську. М. Смотрицький — єдиний староукраїнський граматист, який застосував екземпліфікацію — важливий елемент об’єктивного наукового опису мови. Щоправда, цей засіб учений використав тільки при описі синтаксису, що протягом історії старослов’янських текстів залишався відносно стабільним: конструкції повторялися в хронологічно віддалених пам’ятках із різноманітних територій. Проте і в його книзі «Грамматіки Славенскія правилноє Сvнтаґма» наявний східнослов’янський та специфічний український (загальнонародний і діалектний, тепер південно-західний) елементи. Отже, в міру розвитку граматичного мистецтва на Україні все чіткіше провадилося розрізнення систем книжно-церковнослов’янської й живої розмовної мов. Серед староукраїнських лінгвістичних творів чільне місце справедливо займає «Грамматіки СлавенскиА правилноє Сvнтаґма» (далі — «Граматика») Мелетія (Максима) Герасимовича Смотрицького. Вона тривалий час впливала на розвиток лінгвістичної думки слов’янських народів і відіграла видатну роль у теоретичній підготовці граматик східнослов’янських мов та лінгвістичної славістики, в історії освіти й мовознавства українського, російського, білоруського, сербського, хорватського, болгарського, молдавського й румунського народів. «Граматика» виросла на грунті східнослов’янської філології. На тлі попередніх і наступних граматичних праць яскраво вимальовується її основоположне значення в історії вітчизняного й слов’янського мовознавства. «Грамматїки СлавенскиА правилноє Сvнтаґма» — один із найвидатніших творів давнього слов’янського мовознавства. Його написав молодий учений, добре обізнаний із тодішньою європейською та вітчизняною граматичною наукою і церковнослов’янськими текстами, досвідчений педагог, що викладав церковнослов’янську мову у школах Вільна, Острога, Києва. Автор створив працю в несприятливих умовах переслідувань його після надрукування книги «??????» («Плач»). Він змушений був блукати з місця на місце, але найдовше (приблизно чотири роки) він прожив у Києві, де йому надав притулок І. Борецький. Очевидно, під час викладання й перебування на посаді ректора Київської школи (1614 р. або 1615 — 1617 рр. — перша пол. 1618 р.) Мелетій створив коли не весь текст, то принаймні більшу частину «Граматики». Написання книги в період вимушеного мандрування автор наче засвідчує на титульній сторінці твору: Грамматіки... Сvнтаґма... Потщанїємь МногогрЂшнаг? Мніха МелетїА Смотриског?... назданномъ странствующаг? снисканноє u прижитоє...» (підкреслення наше. — В. H.). «Граматика» надрукована 1619 р., в маєтку князя Богдана Огинського (на це вказує і герб на другій сторінці) в Єв’ї (тепер м. Вевіс Тракайського р-ну) недалеко від Вільна. Це — книга in 8°, яка налічує 502 сторінки (1 — титульна, 2 — герб князя Огинського, 3 — 6 — передмова, 7 — 502 — текст граматики). Пагінації немає (сигнатура внизу, за зошитами).J «Граматика» Смотрицького була призначена передусім для викладачів. Вона велика обсягом, насичена визначеннями, прикладами, поясненнями винятків із правил, увагами. У передмові до неї («Учителемъ школънымъ...») автор згертається й до учнів. Скорочення «Д :С : и / Т: З : З: в заголовку передмови можна розкрити як «Авторъ: Д[идаскал?мъ] С[ловенскимъ] и Т[щателемъ] З[доровьА] З[ычитъ]». Отже, автор задумав її як підручник. Звертаючись у передмові до вчителів, він пише про велике значення граматики, котра служить «ку понАт(ь)ю як(ъ) языка чистости, такъ и правог? а сочинног? / ведлугъ власности діалект?въ мовен(ь)А и писан(ъ)А, и писмъ вырозумен(ь)А». Тут вперше у вітчизняному мовознавстві учений торкається питання про добрий стиль й нормативність у мові. Те, що й граматики грецькі та латинські «чинити звыкли, бе(з) вонтпен(ь)А и СлавенскаА в(ъ) своємъ языцЂ Славенскомъ оучинити можетъ». Цікаві також вказівки Смотрицького про методику викладання мови, тому його передмова — цінний документ педагогічної й методичної думки XVII ст. Він говорить, що, граматика «научить... и читати по Славенску и писати роздЂл(ь)не / и чтомоє вырозумЂвати лацн?», коли «читаны будутъ звыклымъ шк?лъ способо(м) Славенскїи Лекцїи / и на Рускій языкъ перекладаны». Рекомендується читати різноманітні тексти, писані «чисты(м) языкомъ Славенскимъ», причому необхідно вивчати й словниковий склад мови. М. Смотрицький вважає, що «діалектъ в(ъ) звыклой школной розмо†Славенскїи / межи тщателми по(д) каран(ь)ємъ» повинен бути «захованъ», отже, діти мають у школі розмовляти словенороською мовою. Учений усвідомлює, що «Славенскїи языкъ» у його часи був занедбаний. Учителі несуть велику відповідальність за те, щоб їм «повЂреныи дЂтки... лЂтъ своихъ / и часу... надаремне не тратили», й автор дає конкретні поради, як навчати мови (Кравченко, 128 — 129). М. Смотрицький перший в історії нашого мовознавства дав повний курс граматики (що «єсть извЂстноє художество бл?г? и гл?ати и писати оучащеє») в її тодішніх основних частинах: «Ор?оґрафїя, Етvмолоґїа, Сvнта?їс, Прос?дїа». Під впливом праці Л. Зизанія він розпочинає виклад граматики у формі запитань і відповідей. Але цей спосіб подачі матеріалу застосовано лише на початку пам’ятки (від загального визначення завдань граматики до визначення кількості літер). Висновки Отже, мовознавча література граматичного типу на східнослов’янських землях відома ще з доби Київської Русі, але конкретних оригінальних праць від того часу не збереглося. Не дійшли такі твори і з наступної епохи — XIV — першої половини XVI ст. У цей період (а, можливо, ще в давньоруську епоху) на Україні, в Росії та Білорусії набув значного поширення граматичний трактат південнослов’янського походження «О осмихъ частехъ слова», завдяки якому в вітчизняну лінгвістичну традицію міцно вкоренилося надбання старогрецького й греко-візантійського теоретичного мовознавства. Трактат залишив слід у всій слов’янській філології, адже в ньому розроблено початки лінгвістичної термінології, яку розширювали і вдосконалювали далі слов’янські мовознавці, особливо українські граматисти XVI — XVII ст. Граматична література південнослов’янського походження відіграла визначну позитивну роль у розвитку лінгвістичної освіти східних слов’ян, зокрема на Україні. У цьому відношенні помітне значення мали філологічні посібники, надруковані І. Федоровим. На південнослов’янську традицію й книги першодрукаря опиралися українські граматисти XVI ст. Перший етап розвитку граматичної думки на Україні представлений мовознавчими трактатами. Оскільки загальнограматичні положення у трактаті про вісім частин слова (речення) екземпліфікувалися старослов’янськими прикладами, в ньому був закладений виразний елемент граматики конкретної слов’янської мови. Ця давня інтерпретація старослов’янського матеріалу дає про себе знати не тільки в термінології, але й у підході до фактів мови навіть у кінці XVI ст. Оригінальні конкретно-предметні граматичні праці українські мовознавці створили в кінці XVI ст. Найбільших успіхів у цьому жанрі давнього мовознавства досягнуто в XVII ст. Староукраїнська граматична теорія розвивалася у сфері європейського мовознавства, що основувалося на греко-латинській ученій спадщині. Історичні обставини були склалися так, що українські філологи засвоювали як грецькі, так і латинські традиції. Це зумовило широту поглядів і позитивно відбилося на їх працях. Давні культурні зв’язки з греко-візантійським світом спонукали українських граматистів до надання переваг грецьким зразкам. Для цього певні підстави давав їм предмет дослідження — церковнослов’янська мова, що виросла на грунті старослов’янської, якою здійснено найдавніші переклади з грецької мови, освячені авторитетом слов’янських першовчителів. Заслугою староукраїнських лінгвістів є те, що вони в багатьох випадках вийшли за рамки греко-латинської теорії, виявили специфічні особливості слов’янської системи й адекватно її описали. Творчий підхід до лінгвістичних проблем характеризує творчість і Л. Зизанія, і М. Смотрицького, і І. Ужевича. Першим теорію свого часу при описі слов’янської фонетики (орфографії) та морфології застосував Л.Зизаній. Учений виявив низку особливостей слов’янської системи імені й дієслова, зокрема відкрив орудний відмінок, спробував зробити поділ слів за відмінами й дієвідмінами, осмислити систему часів церковнослов’янської мови. Але він ще міцно тримався теорії граматики, побудованої на грецькому матеріалі (навіть приписував церковнослов’янській мові артикль як окремий клас слів). І в теоретичному і в кодифікаційному аспектах староукраїнське мовознавство вийшло далеко за межі української культури. Здобутки його стали надбанням усієї слов’янської й європейської лінгвістики. Історія староукраїнського мовознавства показує, що прогрес у науці створюється зусиллями цілих поколінь дослідників. Важливу, роль у цьому відіграє спадковість у культурі народу. Не менше значення в розвитку науки має міжнародний обмін теоретичними досягненнями. Тісні зв’язки староукраїнської граматичної теорії з греко-візантійською очевидні. Помітні також її контакти з латино-західноєвропейською філологією періоду Відродження. В слов’янському науково-культурному ареалі староукраїнське мовознавство було щільно пов’язане з російським та південнослов’янським. Для розвитку науки важливе значення має також творчість талановитих учених. В історії граматичної думки на Україні XVI — XVII ст. видатною постаттю був М. Смотрицький. Розвиток мовознавства на Україні в XIV — XVII ст. характеризується його безперервним зв’язком із розвитком освіти. Помітний внесок у староукраїнську лінгвістику зробили викладачі Львівської школи, зокрема Л. Зизаній (і, можливо, Кирило Ставровецький) і, особливо Київського колегіуму (школи) — П. Беринда, М. Смотрицький, Є. Славинецький. Навчальний аспект давніх граматик робив філологічну науку постійно актуальною й суспільно корисною. Не будучи прив’язаною до конкретного текстового матеріалу (на відміну від лексикографії), староукраїнська граматична думка мала більш яскраво виражений світський характер (належність мовознавців XVI — XVII ст. до духовного стану виявлялася тільки час від часу в підборі ілюстративного матеріалу), а в середині XVII ст. перейшла в коло світських наук. Предметом вивчення й кодифікації більшості українських лінгвістів була міжслов’янська літературна мова, що сформувалася на базі старослов’янської, тому творчість граматистів XVI — XVII ст. мала загальнослов’янське значення. Список використаної літератури Німчук В. В. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. К., 1985; Німчук В. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. Київ, 1985. Огієнко І. Історія укр. літ. мови. К., 1995; Східнослов’янські граматики XVI—XVII ст. (збірка статей, Київ, 1982).

Похожие записи