HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Основи екології»

ПЛАН

1. Стан повітряного середовища України

2. Класифікація екологічних факторів

3. Закон біогенної міграції атомів (закон В.І.Вернадського)

Висновки

Список використаної літератури

1. Стан повітряного середовища України

Атмосфера — це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею.

Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього
живого випромінювання Сонця. Енергія радіації, що абсорбується,
перетворюється у теплову енергію газових молекул. Сонячна радіація, яка
проходить до земної поверхні, має зовсім безпечні границі, а всі
ультрафіолетові промені з меншою довжиною хвилі в’язнуть у цьому
невидимому, легкому, але непроникному шарі повітряного океану.

Атмосферне повітря — один з найважливіших природних ресурсів, без якого
життя на Землі було б абсолютно неможливим. Атмосферний кисень О2,
необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і
мікроорганізмів. Організму людини і тварин необхідний постійний приток
кисню. Основне джерело утворення кисню — це фотосинтез зелених рослин.
Підраховано, що рослини за рік виділяють в атмосферу близько 70 млрд т
кисню. Близько 80% всього кисню в атмосферу постачає морський
фітопланктон, 20% виробляє наземна рослинність.

В Україні, як і в багатьох інших країнах, стан повітряного середовища
явно незадовільний, а у деяких регіонах (наприклад, Маріуполь, Кривий
Ріг, Запоріжжя та ін.) — вкрай загрозливий.

Диктат центру тривалий час впливав на відповідну структурну деформацію
народного господарства, коли перевага надавалася розвитку
сировинно-видобувних і метало ливарних (металургійних, гірничорудних,
хімічних), досить е брудних і надзвичайно екологічно небезпечних галузей
промисловості. Економіці України властива також висока питома вага
ресурсних та енергоємних технологій, впровадження і нарощування яких у
промисловості та сільському господарстві здійснювалося найбільш
«дешевим» способом — без будівництва відповідних очисних споруд.

Злочинна діяльність всевладних монополій — одна з основних причин
безпрецедентного радіаційного і хімічного забруднення величезних
територій. Роки безконтрольної експлуатації багатств України призвели до
того, що у багатьох районах забруднення повітря у десятки разів
перевищує граничне допустимі норми. Хіба не вражають такі дані:
територія України становила 2,7% колишнього Союзу, а шкідливих викидів
на неї припадало майже 30%. Це 17 млн. т шкідливих речовин, тобто по 300
кг на кожного жителя, а в деяких регіонах, наприклад
Дніпровсько-придніпровському, ця цифра становить 500 кг і більше (у
Кривому Розі — 1,6 т на мешканця, що становить 10,1% усієї кількості
викидів в Україні).

Державна гідрометеорологічна служба регулярно здійснює моніторинг 54
великих та малих міст, 13 агломераційних виробництв, що зосереджені
переважно у Донецько-Придніпровському промисловому регіоні і
характеризуються високим рівнем викидів в атмосферне повітря не тільки
класичних забруднювачів, а й специфічних канцерогенних речовин.

Загалом протягом останніх кількох років щорічні концентрації пилу,
оксидів азоту, діоксиду сірки та оксиду вуглецю зменшилися разом із
рівнем забруднення. Все ж вони часто перевищують гранично допустимі
концентрації (ГДК), унормовані українськими стандартами якості
атмосферного повітря, в 1,1 рази і більше. Перевищення, скажімо,
діоксиду азоту спостерігалося майже у всіх великих містах, а загалом із
двох проведених щорічних вимірювань різних забруднювачів на території
України принаймні одне перевищує ГДК. Головним чином це стосується
іроксичних забруднювачів повітря.

Високі промислові викиди, що змінюються для основних забруднювачів від
500 тис. т до 100 тис. т на рік, спостерігаються у Кривому Розі,
Маріуполі, Донецьку, Єнакієвому, Дніпропетровську, Дебальцеві,
Запоріжжі, Макіївці та Горлівці.

Стаціонарні джерела, внесок яких у забруднення повітря є найбільшим,
належать до енергетичного та теплоенергетичного сектора (32%), чорної та
кольорової металургії (27%), вугільної промисловості (27%), включаючи
нафтопереробні заводи (2%). Найбільші забруднювачі — електростанції.
Вони скидають до 85 тис.т, 25 тис. т N02 (Криворізька ТЕС) та 50 тис. т
твердих речовин за рік (Луганська ТЕС). Бурштинська ТЕС — найбільший
точковий забруднювач, щорічні викиди якого за трьома
речовинами-забруднювачами становлять навіть 140 тис. т.

Хоча звітування щодо викидів від стаціонарних джерел охоплює 15 тис.
підприємств та 103 забруднювачі і сім з них становлять 90% від загальної
маси викидів у країні, джерела, що належать до комунальним

2008 року викиди забруднювачів від пересувних джерел становили 1885 тис.
т (на 30% більше, ніж у 2007 році), сягаючи 31% загального обсягу цих
викидів. Обсяги викидів різні для різних забруднювачів: 63% загальних
викидів свинцю, 54% СО та ін.

У багатьох областях та містах вони перевищують викиди від стаціонарних
джерел, становлячи від 60 до 90%) від усіх викидів в області та/або
місті (Рівне, Ужгород, Київ, Одеса, Житомир, Тернопіль, Чернівці, Луцьк
та Чернігів). Ці викиди в цілому по країні поступово скорочуються, але
пересувні джерела все ще викидають 45% оксиду вуглецю, 30%) НМЛОС та
майже 20% оксидів азоту. Вони також щорічно викидають 260 т свинцю.

Основними речовинами-забруднювачами є оксиди сірки, азоту, аміак,
феноли, формальдегід, бензапірен. Об’єми викидів забруднюючих речовин
останнім часом, перш за все через зупинку багатьох підприємств,
зменшились, проте в деяких промислових регіонах (особливо в
Донецько-придніпровському) вони і нині значно перевищують гранично
допустимі норми. «На жаль, маючи мало лісів і розвинуту металургійну
промисловість, теплоенергетику, Україна є однією з тих країн, що
спалюють кисень планети».

Особливе занепокоєння викликають понад тисяча шкідливих хімічних
підприємств. Так, на Луганщині жителі прозвали «Бермудами» трикутник між
містами Сєвєродонецьк, Лисичанськ і Рубіжне. Можна довго перераховувати
«дива», що спостерігаються там з «ласки»хімічних підприємств. Зокрема,
за 10 років подвоїлась кількість дітей, які народжуються тут з
відхиленнями. Не кращий стан атмосферного середовища й у
Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Донецьку, Кривому Розі, Макіївці,
Києві та Одесі.

Економіка України не була орієнтована на такі «дрібниці», як турбота про
екологічно чисте середовище, екологічно безпечні технології виробництва,
здоров’я людей.

2. Класифікація екологічних факторів

Екологічний фактор – це будь-яка умова середовища, на яку реагує
організм пристосувальними реакціями (за межами пристосування лежать
летальні фактори). За своїми особливостями вони досить різноманітні,
мають різну природу і специфіку дії. Екологічний фактор ділиться на 3
великі групи: біотичні, абіотичні і антропогенні.

Середовище кожного організму складається з компонентів органічної і
неорганічної природи, кожен з яких має своє значення для організму. Не
всі вони однакові за своїм значенням, вплив окремих компонентів взагалі
незначний.

Фактори-елементи середовища, які впливають на живі організми. Під
елементами середовища слід розуміти тепло, світло, воду, мінеральні
речовини тощо. Один і той же фактор може мати різне значення для різних
організмів.

Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і
характером дії на дві великі групи – абіотичні (гр. а – заперечна частка
і bios – життя) і біотичні. До біотичних відносять фактори неорганічної,
або неживої, природи, до біотичних – вплив живої природи, а також
людини. Такий поділ певною мірою є умовним, бо кожен з факторів існує і
проявляється лише як результат загальної дії середовища.

До абіотичних факторів належать:

1.Кліматичні – світло, тепло, волога, повітря (його склад і рух); 2.
Едафічні, або ґрунтові (гр. edaphos – грунт) – механічний і хімічний
склад, вологість, аерація, забарвлення; 3. Орографічні (гр.oros – гора,
grapho — пишу) – рельєф, експозиція; 4. Гідрологічні – прозорість,
температура води.

До біотичних факторів належать:

1. Фітогенні (гр. phyton – рослина і genos — народження) – як прямий так
і побічний вплив рослин. Прямий – механічні контакти, симбіоз,
паразитизм, епіфітизм тощо. Побічний – фітогенні зміни середовища;

2. Зоогенні (гр. zoon – тварина і genos) – поїдання, запилення,
поширення, витоптування (механічна дія на середовище, на хімічний склад
грунту), а також побічний вплив на середовище;

3. Антропічні (гр. anthropos – людина) – антропічний фактор найбільш
впливовий. Його значення особливо зросло в останні роки.

У природних умовах не завжди можна розрізнити вплив окремих факторів та
їх наслідок. Рослини в природі завжди відчувають на собі спільний вплив
комплексу різних екологічних факторів. На них одночасно впливають
взаємопов’язані між собою температура, вологість, світло, повітря,
сусідні організми. Діапазон дії екологічного фактора обмежений точками
мінімуму і максимуму, що відповідають крайнім значенням даного фактора,
при яких можливе існування рослин.

Найкращими для рослин є оптимальні умови життєдіяльності, що визначають
її розміри, вік і плодоношення. Точки оптимуму, мінімуму і максимуму
складають три кардинальні точки, що визначають можливості реакції
організму на даний фактор. Умови середовища, в яких даний фактор
виходить за межі зони оптимуму і спричиняє пригнічення індивідууму або
групи рослин, називають крайніми, оскільки за ними йде загибель рослини.
Подібні явища характеризують не тільки екологічні ситуації (посуху, дуже
низьку або високу температуру), а й такі місця зростання, де умови
близькі до граничних можливостей існування рослини. Наприклад, пустелі,
арктичні і антарктичні області, печери тощо.

Треба відмітити, що кількісні закономірності і реакції організмів на дію
якогось екологічного фактора різні відповідно до умов їх зростання.

Здатність виду існувати при різних значеннях фактора називають його
екологічною валентністю або екологічною амплітудою.

~

?

?

Організми які можуть існувати при широкій амплітуді фактора називають
еврибіонтними, а ті які існують при обмежених значеннях будь-якого
фактора – стенобіонтні.

Для нормального існування організму необхідний набір факторів. Якщо хоч
один із життєво необхідних факторів відсутній або дія його недостатня,
організм існувати не може або не може нормально розвиватись і давати
потомство. Це явище називають законом мінімуму, або законом Лібіха, а
фактор, дія якого недостатня для нормального життя, — лімітуючим.

У 1958 р. А.С. Мончадський запропонував класифікацію факторів за
характером їхньої дії.

Стабільні фактори – ті, що не змінюються протягом тривалого часу (земне
тяжіння, сонячна стала, склад атмосфери та ін.). Вони зумовлюють
загальні пристосування організмів, визначають належність їх до мешканців
певного середовища планети Земля.

Змінні фактори, які в свою чергу, поділяються на закономірно-змінні і
випадково-змінні До закономірно-змінних належить періодичність добових і
сезонних змін. Ці фактори зумовлюють певну циклічність у житті
організмів (міграції, сплячку, добову активність та інші періодичні
явища і життєві ритми). Випадково-змінні фактори об’єднують абіотичні,
біотичні, і антропічні фактори, дія яких повторюється без певної
періодичності (коливання температур, дощ, вітер, град, епідемії, вплив
хижаків та ін.). Ці фактори впливають на чисельність популяцій і значною
мірою зумовлюють амплітуду її коливань.

Крім цих груп слід виділити сигнальні і орієнтаційні фактори, які
безпосередньо на метаболізм не впливають, але є причиною зміни стану або
поведінки організмів. До сигнальних факторів належать різні природні
явища, які передують появі несприятливих факторів і завдяки сприйманню
яких організм завчасно може перебудувати свій метаболізм або поведінку.
Наприклад, скорочення дня є сигналом для підготовки до зими (накопичення
жиру, формування міграційних зграй, міграції і впадання у сплячку деяких
видів тварин). Орієнтаційні фактори також виконують сигнальну роль і
сприймаються органами чуттів для визначення положення в просторі і часі.
Деякі риби і птахи за розташуванням зірок на небі визначають міграційні
шляхи. Орієнтиром можуть бути також особливості рельєфу, споруди людини.

Отже, екологічні фактори – всі складові (елементи) природного
середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які
живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами здатності
пристосування настає смерть).

Раніше виділяли три групи екологічних факторів – абіотичні (неорганічні
умови: хімічні й фізичні, такі, як склад повітря, води, ґрунтів,
температура, світло, вологість, радіація, тиск тощо), біотичні (форми
взаємодії між організмами – хазяїн – паразит) та антропогенні (форми
діяльності людини). Сьогодні розрізняють десять груп екологічних
факторів (загальна кількість – близько шістдесяти), об’єднаних у
спеціальну класифікацію: за часом – фактори часу (еволюційний,
історичний, діючий), періодичності (періодичний і неперіодичний),
первинні та вторинні; за походженням (космічні, абіотичні,
природноантропогенні, техногенні, антропогенні); за середовищем
виникнення (атмосферні, водні, геоморфологічні, фізіологічні, генетичні,
екосистемні); за характером (інформаційні, фізичні, хімічні,
енергетичні, термічні, біогенні, комплексні, кліматичні); за об’єктом
впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні); за ступенем впливу
(летальні, екстремальні, обмежуючі, мутагенні, тератогенні); за умовами
дії (залежні чи незалежні від щільності); за спектром впливу (вибіркової
чи загальної дії).

3. Закон біогенної міграції атомів (закон В.І.Вернадського)

Наша Земля — дуже активна планета. Змінюються, хоч і повільно,
обриси її материків і океанів, руйнуються, розсипаючись на порох, цілі
гірські хребти, й натомість здіймаються нові, вивергаються вулкани,
землетруси прокочуються через великі райони, міняється клімат.

Безперервно змінюються важливі параметри навколишнього середовища —
температура повітря й води, їхній хімічний склад, вологість ґрунтів
і вміст у них життєво необхідних компонентів тощо.

Безперервно оновлюється жива природа — тварини, рослини,
мікроорганізми. Утворення живої речовини та її розклад — це дві
сторони єдиного процесу, що має назву — біологічного кругообігу
хімічних елементів.

Розрізняють великий (біосферний) кругообіг і малі кругообіги різних
рівнів (наприклад, кругообіг речовин в океані, озері чи лісі).
Кругообіг хімічних елементів на Землі відбувається переважно за
безпосередньої участі живих організмів.

Вперше це було доведено В.І. Вернадським у вигляді закону міграції
хімічних елементів: «Міграція хімічних елементів на земній поверхні та
в біосфері в цілому здійснюється або за безпосередньої участі живої
речовини (біогенна міграція), або в середовищі, геохімічні
властивості якого (О2, СО2, Н2О і т. д.) зумовлені живою речовиною — як
тією, що в наш час складає біосферу, так і тією, що діяла на Землі
протягом всієї геологічної історії».

Закон біогенної міграції атомів (закон В.І. Вернадского): міграція
хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері в цілому
здійснюється під переважаючим впливом живої речовини, організмів.

Жива речовина або бере участь у біохімічних процесах безпосередньо, або
створює відповідне, збагачене киснем, вуглекислим газом, воднем, азотом,
фосфором та іншими речовинами, середовище.

Розуміння всіх хімічних процесів, що відбуваються в геосферах, неможливе
без врахування дії біогенних факторів, зокрема — еволюційних.

Люди впливають на стан біосфери, змінюють її фізичний і хімічний склад,
умови збалансованої віками біогенної міграції атомів.

У майбутньому це спричинить дуже негативні зміни, котрі вже нині
набувають здатності саморозвиватися і стають глобальними, некерованими
(спустелювання, деградація ґрунтів, вимирання тисяч видів організмів).

Отже, міграція хімічних елементів на земній поверхні і в біосфері в
цілому здійснюється або при безпосередній участі живої речовини
(біогенна міграція), або ж відбувається в середовищі, геохімічні
особливості якого (кисень, окис вуглецю, водень та інші) зумовлені живою
речовиною як тією,що в даний час заселяє біосферу, так і тією, що була
на Землі протягом всієї геологічної історії.

Висновки

В Україні, як і в багатьох інших країнах, стан повітряного середовища
явно незадовільний, а у деяких регіонах (наприклад, Маріуполь, Кривий
Ріг, Запоріжжя та ін.) — вкрай загрозливий.

Загалом протягом останніх кількох років щорічні концентрації пилу,
оксидів азоту, діоксиду сірки та оксиду вуглецю зменшилися разом із
рівнем забруднення. Все ж вони часто перевищують гранично допустимі
концентрації (ГДК), унормовані українськими стандартами якості
атмосферного повітря, в 1,1 рази і більше. Перевищення, скажімо,
діоксиду азоту спостерігалося майже у всіх великих містах, а загалом із
двох проведених щорічних вимірювань різних забруднювачів на території
України принаймні одне перевищує ГДК. Головним чином це стосується
іроксичних забруднювачів повітря.

Високі промислові викиди, що змінюються для основних забруднювачів від
500 тис. т до 100 тис. т на рік, спостерігаються у Кривому Розі,
Маріуполі, Донецьку, Єнакієвому, Дніпропетровську, Дебальцеві,
Запоріжжі, Макіївці та Горлівці.

Основними речовинами-забруднювачами є оксиди сірки, азоту, аміак,
феноли, формальдегід, бензапірен. Особливе занепокоєння викликають понад
тисяча шкідливих хімічних підприємств.

Раніше виділяли три групи екологічних факторів – абіотичні (неорганічні
умови: хімічні й фізичні, такі, як склад повітря, води, ґрунтів,
температура, світло, вологість, радіація, тиск тощо), біотичні (форми
взаємодії між організмами – хазяїн – паразит) та антропогенні (форми
діяльності людини). Сьогодні розрізняють десять груп екологічних
факторів (загальна кількість – близько шістдесяти), об’єднаних у
спеціальну класифікацію: за часом – фактори часу (еволюційний,
історичний, діючий), періодичності (періодичний і неперіодичний),
первинні та вторинні; за походженням (космічні, абіотичні,
природноантропогенні, техногенні, антропогенні); за середовищем
виникнення (атмосферні, водні, геоморфологічні, фізіологічні, генетичні,
екосистемні); за характером (інформаційні, фізичні, хімічні,
енергетичні, термічні, біогенні, комплексні, кліматичні); за об’єктом
впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні); за ступенем впливу
(летальні, екстремальні, обмежуючі, мутагенні, тератогенні); за умовами
дії (залежні чи незалежні від щільності); за спектром впливу (вибіркової
чи загальної дії).

Закон біогенної міграції атомів (закон В.І. Вернадского): міграція
хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері в цілому
здійснюється під переважаючим впливом живої речовини, організмів.

Жива речовина або бере участь у біохімічних процесах безпосередньо, або
створює відповідне, збагачене киснем, вуглекислим газом, воднем, азотом,
фосфором та іншими речовинами, середовище.

Розуміння всіх хімічних процесів, що відбуваються в геосферах, неможливе
без врахування дії біогенних факторів, зокрема — еволюційних.

Люди впливають на стан біосфери, змінюють її фізичний і хімічний склад,
умови збалансованої віками біогенної міграції атомів.

У майбутньому це спричинить дуже негативні зміни, котрі вже нині
набувають здатності саморозвиватися і стають глобальними, некерованими
(спустелювання, деградація ґрунтів, вимирання тисяч видів організмів).

Список використаної літератури

Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник. — К.:
Либідь, 1995. — 288 с.

Злобін Ю.А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998. — 248 с.

Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навч. Посібник. — 2–ге
вид,, стереотип. — К.: МАУП, 2000. — 240 с.

Основи екології / Під ред. В.М. Черняка. — Тернопіль, 1994. — 122 с.

Основи екології. Навчальний посібник для підприємств зв’язку / Під ред.
В. Єнколо. — Львів1998. — 210 с.

Чернова Н М., Билова А.М. Екологія. — К.: Вища школа, 1986. — 231 с.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи