HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Предмет глобалістики, її понятійний апарат»

ПЛАН

Вступ

1. Предмет глобалістики

2. Понятійний апарат глобалістики

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

З кінця ХХ-го століття на базі економічної політичної глобалістики пішло
активне становлення нової науки – глобалістики – нової галузі наукового
знання про світознавство. Феномен глобалізму і глобалізація світової
економіки, політики, культури є провідною темою міжнародних досліджень.
Як нам здається, таке положення збережеться і на наступні 20-25 років.
Міжнародна асоціація політичних наук (МАПН) вже виділила глобалістику як
окрему галузь науки.

Глобалістика як нова інтегральна наука про сучасний світ закладає
підвалини загальнонаукової картини світу і нового світогляду.
Глобалістика вперше виявила фундаментальні закономірності динаміки
саморуйнування сучасного світу, використовуючи власну модель керованого
світу. З її допомогою доведено, що вихід земної цивілізації з
критичного стану є неможливим в умовах сучасного стихійного руху і може
бути досягнутим виключно на основі науки. Таким чином глобалістика – це
головна інтелектуальна зброя першої половини ХХІ ст. в боротьбі за
створення майбутнього – Земної ноосферної цивілізації.

1. Предмет глобалістики

Об’єктом глобалістики, як науки, є глобалізм і глобалізація, предметом —
пошук і розкриття закономірностей і законів глобалізації розвитку.

У доповідях Римського клубу та роботах його творців предмет глобалістики
(виражений швидше імпліцитно, ніж експліцитно) постає подвійно — і як
набір проблем, які загрожують самому існуванню людства і тим не менш
підлягають невідкладним практичним рішенням, так і у зв’язку з ідеєю
буття людства як системного цілого (А. Печчеї) і невід’ємного компонента
еволюції Всесвіту (концепція універсальної еволюції Е. Янча). Ця
двоїстість розуміння предмета постійно відтворювалася в ході еволюції
глобалістики і виступала як її основне внутрішнє протиріччя, протиріччя
і нині до кінця не переборена. Підкреслимо, що це двоїсте уявлення про
предмет далеко не проаналізовано і в нинішній літературі з глобалізації,
в тому числі в її «історіографічної» частини (В. Кузнєцов, Ю. Гладкий).
Більш того, вихідний дуалізм задав і невизначеність наукового статусу
цієї народжуваної області наукового знання.

Український дослідник О.Білорус стверджує, що об’єктом глобалістики є
процеси глобалізації, а предметом – виявлення законів і закономірностей
формування нової системи світового порядку – глобалізму.

Наука глобалістика сьогодні є однією з гостроактуальних дисциплін, бо
має велике ще не виконане соціальне замовлення. Ледве виникнувши і
сформувавшись наука глобалістика почала ділитись на ряд складових.
Сьогодні мова йде про існування політичної, економічної, соціальної,
екологічної, інформаційної глобалістики. Неминучим є відпочкуванням
інших напрямів. В даному випадку нас цікавить взаємозв’язок політичної і
економічної глобалістики.

Якщо об’єктом політичної глобалістики є глобальний світ як цілісність,
що розвивається, то відповідно, об’єктом економічної глобалістики є
глобальна економіка як інтегрована цілісна система.

Предметом політичної глобалістики є дослідження закономірностей і
законів політичної глобалізації світу і механізмів впливу політичної
глобалізації на світовий соціум.

Відповідно, предметом економічної глобалістики є дослідження
закономірностей, законів і механізмів  дії глобалізму і глобальної
економічної системи як єдиного цілого. 

Як бачимо і політична, і економічна глобалістика мають якісно однорідні
об’єкт і предмет дослідження. Тому і методологічні підходи і принципи
цих наук повинні бути однорідними, але специфічно-особливими.

В сучасній політичній і економічній глобалістиці домінуючим є єдиний,
інтегрований, глобально-цивілізаційний підхід. Відповідно до точного
визначення А.Нічіфоро, цивілізація – це сукупність способів існування і
діяльності великої групи людей, яка характеризується особливостями:

а) матеріального життя,

б) інтелектуального життя,

в) морального життя;

г) політичної і соціальної організації.

До цього слід  додати спільні цінності і стратегічні цілі розвитку. Без
цих елементів поняття цивілізації втрачає сенс.

З позицій цивілізаційного підходу, економічні цивілізації слід,
очевидно, розрізняти і бачити як зростаючі за рівнем розвитку і якістю
системи такі як, наприклад, доіндустріальна, індустріальна цивілізація,
постіндустріальна цивілізація, інформаційно-інтелектуальна цивілізація,
ноосферна цивілізація.

Економічна глобалістика, в нашому розумінні, повинна бачити процес
глобалізації як об’єктивний неминучий процес прогресивної кооперації і
інтеграції, підтягування нижчих цивілізаційних форм до більш високих.
Політична глобалістика також представляє процес глобалізації в
історичній динаміці як можливий і бажаний результат взаємодії і
консолідації цивілізацій.

Одним з найголовніших завдань політичної глобалістики є розробка
концепцій діалогу цивілізацій для спільної адекватної відповіді на
глобальні виклики сучасності.

Політична глобалістика за своїми завданнями і методологічними принципами
постійно проникає в сферу економічної глобалістики. Це має об’єктивні і
суб’єктивні причини. Об’єктивні в тому, що взаємно переплітаючись
політична і економічна глобалізація формують інтегровану
політико-економічну  глобалістику. Суб’єктивні причини в тому, що багато
дослідників штучно розширюють поле діяльності саме політичної (близької
їм) глобалістики. Так, вищезгаданий автор вважає, що до принципових
методологічних завдань політичної глобалістики відноситься визначення
глобальних меж зростання, що вимагають зміни самої самої парадигми
розвитку сучасної технотронно-інтелектуальної цивілізації.

Не може економічна глобалістика обійти осторонь і такі важливі проблеми
як запізнення зворотного зв’язку в глобальній системі «населення –
економіка – довкілля», бо це пріоритетні економічні проблеми,
невирішення яких робить глобальні процеси некерованими, стохастичними.  
Тут є прямий зв’язок економічної та екологічної глобалістики, який
втілюється в теоріях і концепціях сталого розвитку.

2. Понятійний апарат глобалістики

Термін “глобалістика” вводиться в обіг в статті польського вченого та
письменника-фантаста С.Лемма “Планета Земля. Століття ХХІ” в газеті “
Комсомольська правда” в  1992 р. Він вказував на необхідність створення
глобалістики як методології наддержавного, тобто планетарного та
загальнолюдського підходу до світових проблем, тому  що або людство
врятується    разом, або   не врятується ніхто.

Міждисциплінарний характер глобальних досліджень пояснює  недостатню
визначеність її концептуальних засад та категоріального апарату. Але
важливим досягненням глобалістики стало  поступове формування прийнятної
та загальнозрозумілої мови спілкування – категоріального апарату. До 
найбільш вживаних   відносимо такі категорії, як глобалізація,
глобалізм, глобальний розвиток,  глобальні проблеми та ін.

Ці поняття не є сталими, а їх зміст  загальновизнаним. Враховуючи певну
термінологічну невизначеність, українські дослідники  В.М.Бебік і
С.О.Шергін  пропонують змістовно і методологічно визначитись з
глобалізацією як процесом, глобалістикою як наукою, глобалізмом як
ідеологією.

Цілісне осмислення глобальних політичних процесів привело до широкого
застосування терміну «глобалізація», яке покликане відтворити те
загальне, що складає специфіку процесів та явищ на глобальному рівні.

z

A

Ae

AE

Ae

AE

/дні він охоплює вже не тільки економіку, але й політичну та соціальну
сфери. Глобалізація – це не тільки одна з головних тенденцій світового
розвитку. З цим терміном  пов’язують  виникнення нової системи 
міжнародних відносин, яка замінила систему ялтинсько-потсдамську.

Глобалізація (англ. globalization) –  це процес інтенсифікації
взаємозв’язків між різними формами організації суспільного життя, що
призводить до стану взаємозалежності між компонентами системи
взаємозв’язків. Він використовується також загалом для пояснення явищ, в
основі яких лежить феномен росту взаємозалежності.

Глобальний розвиток – це поняття, яке  найчастіше застосовується для
визначення максимально можливої сукупності змін  у просторі та часі, які
охоплюють людство в цілому, а його використання дозволяє виявити головні
тенденції розвитку людства.

В умовах глобалізації ускладнюється структура світового розвитку,
трансформуються цінності та норми життєдіяльності людей, видозмінюється
система взаємодії між ними (глобальні відносини), встановлюються нові
пріоритети у розв’язанні глобальних системних проблем. У результаті
цього формується така нова форма соціальної організації в умовах впливу
сучасних процесів глобалізації , як глобальне суспільство.

Глобалізація як процес характеризується об’єднанням між народами та
початком зародження глобальних форм співіснування людства. В контексті
з’ясування сутності глобального суспільства важливим методологічним
аспектом є необхідність чіткого розмежування понять «глобальне
суспільство», «світове суспільство»,«глобальна система», «міжнародна
спільнота», «світове співтовариство» та ін. Ця проблема  викликає значні
теоретико-методологічні складнощі.

 В глобалістиці використовується   поняття “глобальна система”  як
складова частина глобального розвитку  як нова політична,
соціокультурна, інформаційно-технологічна, економіко-технічна спільнота
з її специфічними структурами та процесами, які функціонують та
розвиваються в межах усього людства з його складними переплетіннями
світогосподарських та міжнародних відносин, сукупність усіх досягнень
людства в процесі його розвитку.

Сталість глобальної системи визначається не здатністю до управління
шляхом примусу всіх її елементів працювати в заданому режимі – тобто
внутрішньому примусу. Природна сталість системи передбачає таку
структуризацію її елементів, коли їх узгоджене функціонування
здійснюється на підставі внутрішньої здатності до самоорганізації
Підтримання програми функціонування  глобальної системи, її внутрішніх
характеристик в певних межах (гомеостаз)  дозволяють їй досягати 
самозбереження  та  безпеки .

Інколи використовують і поняття “світове співтовариство”, “глобальне
співтовариство”, “міжнародна спільнота”, “світова спільнота” тощо.

Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. Хедлі Булл вводить в науковий обіг поняття 
міжнародне суспільство (international society). Концепція Х.Булла 
базувалась на тому, що на протязі всіх історичних періодів в міжнародній
системі (international system), яка охоплювала всі держави світу,
існувало протоядро —  міжнародне суспільство. Різниця між цими
поняттями, з його точки зору, полягала в тому, що країни, які входили до
міжнародного суспільства , в відносинах між собою керувались не тільки
практичними інтересами, але й певним загальновизнаним кодексом
поведінки, наявність якого визначалась спільними нормами моралі. Для
з’ясування його сутності він використовує формулу, відповідно до якої
міжнародне суспільство існує в тому випадку, коли група держав,
усвідомлюючи наявність у них спільних інтересів та спільних цінностей,
формує суспільство, в межах якого у відносинах одного з одним вони
вважають себе пов’язаними загальним набором правил, а також підтримують
діяльність спільних інститутів. Він виокремлює такі історичні  типи
міжнародних   суспільств, як «християнське», «європейське» та ін. 
Характеризуючи міжнародне суспільство грецьких полісів, він зауважує, що
вона була ядром міжнародної системи, до складу якої входили і негрецькі
держави, зокрема Персія і Карфаген. Таким чином, під міжнародним
суспільством він розуміє сукупність країн, які є носіями його
свідомості, мали не тільки економічні, військові, але й моральні
переваги. На підставі цього Х.Булл формулює ідею «світового міжнародного
суспільства » (world international society), чітко  відділяючи його від
«решти», що складає міжнародну систему.

В продовження цієї тези І.Валлерстайн висловлює точку зору, що рівень
розвитку глобального суспільства в межах кожної національної держави є
принципово різним, оскільки він визначається, в першу чергу, ментальними
традиціями та рівнем розвитку глобальної свідомості. 

 Термін “світове співтовариство” було використано в 1969 р. Президентом
Сполучених Штатів Р. Ніксоном в його виступі на сесії Генеральної
Асамблеї ООН. Зокрема, він зазначив, що “вперше за всю історію ми дійсно
стали світовим співтовариством”. Таким чином, під “світовим
співтовариством” розумілась глобальна світова система, що формується
внаслідок глобалізації.

 Зміст поняття “міжнародне співтовариство”   визначається в міжнародному
праві як глобальна політична система, елементами якої є держави, тобто
система, що має міждержавний характер.

Поняття “світове співтовариство” в такому сенсі набуває більш широкого
значення, тому що використовується для визначення глобальної
соціально-економічної і політичної системи, яка включає як держави, так
і нетрадиційних акторів.

Узагальнюючи вищенаведені точки зору, приходимо до висновку, що
глобальне суспільство – це сукупність відносин, яка формується в
результаті спільної діяльності людей, реалізації спільних інтересів та
виробництва спільних благ на глобальному рівні. Такими спільними
інтересами виступають міжнародний мир, безпека, вирішення глобальних
проблем, регуляція економічних відносин.

Висновок

Отже, об’єктом глобалістики, як науки, є глобалізм і глобалізація,
предметом — пошук і розкриття закономірностей і законів глобалізації
розвитку.

Предметом політичної глобалістики є дослідження закономірностей і
законів політичної глобалізації світу і механізмів впливу політичної
глобалізації на світовий соціум.

Відповідно, предметом економічної глобалістики є дослідження
закономірностей, законів і механізмів  дії глобалізму і глобальної
економічної системи як єдиного цілого. 

Враховуючи певну термінологічну невизначеність, українські дослідники 
В.М.Бебік і С.О.Шергін  пропонують змістовно і методологічно визначитись
з глобалізацією як процесом, глобалістикою як наукою, глобалізмом як
ідеологією.  В глобалістиці використовується   поняття “глобальна
система”  як складова частина глобального розвитку  як нова політична,
соціокультурна, інформаційно-технологічна, економіко-технічна спільнота
з її специфічними структурами та процесами, які функціонують та
розвиваються в межах усього людства з його складними переплетіннями
світогосподарських та міжнародних відносин, сукупність усіх досягнень
людства в процесі його розвитку.

Список використаної літератури

Василенко И.А. Политическая глобалистика: Учебное пособие для вузов. –
М.: Логос, 2000. – 360 с.

Гелл Д., Е. МакГрю, Д. Голдбрайт, Дж.Перратон. Глобальні трансформації.
Політика, економіка, культура. Пер. з англ. Переднє слово Ю. Павленка. –
К.: Фенікс, 2003.

Глобалистика. Энциклопедия./ Гл.ред. И.И.Мазур,А.Н.Чумаков. М. 2003.
-1328 С.

Дергачов В.А. Глобалистика.М.: ЮНИТИДАНА, 2005. – 303 С.

PAGE

PAGE 9

Похожие записи