HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Реферат на тему:

«Правові форми охорони земель»

ПЛАН

Вступ

1. Правові аспекти охорони земельних ресурсів

2. Регіональний контроль за використанням і охороною земель

3. Завдання та функції правової охорони земель

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У житті будь-якої людини і товариства земля відіграє важливу
екологічну, економічну і політичну роль. Земля — це територія держави.
Як об’єкт господарської діяльності людини вона існує без усякого
сприяння з його сторони — як загальний предмет людської праці, як
основний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві. Земля
використовується також як фундамент, як просторовий операційний базис
для розвитку всіх галузей народного господарства.

Що являє собою «земля» як юридична категорія? За законодавством поняття
«земля» означає поверхню Земної кулі, що знаходиться в межах державних
меж України. У цьому змісті земля вимірюється квадратними метрами,
кілометрами, гектарами. Очевидно, що при характеристиці юридичної
категорії «земля» як об’єкта правової охорони від шкідливих впливів до
змісту повинні включатися інші елементи, що стосуються, насамперед,
якісного стану землі.

Щодо охорони земель від забруднення й інших чинників деградації
говориться про охорону грунтів. «Грунт» являє собою родючий поверхневий
прошарок землі, що утворився в результаті тривалої взаємодії органічних
і неорганічних природних чинників. Його товщина коливається від
декількох і сантиметрів до 2 метрів. У зв’язку з цим варто особливо
підкреслити, що ціллю правової охорони землі є не зберігання її
загальної площі (вона в основному залишається незмінною), а зберігання,
відновлення, поліпшення якісного стану земель.

Україна належить до держав з дуже високим рівнем антропогенних та
техногенних навантажень на земельні ресурси. Тільки внаслідок
забруднення побутовими відходами та стічними водами кожен рік з
користування вилучається близько 50 тисяч гектарів орних земель,
продовжують розорюватися нові земельні площі. Загальна площа розораних
земель сягає 57 відсотків.

Незважаючи нате що останнім часом внесення мінеральних добрив значно
скоротилося, спеціалісти стверджують, що сільськогосподарські угіддя
перенасичені пестицидами та отрутохімікатами, тобто надмірна
інтенсифікація сільськогосподарського виробництва супроводжується
максимально можливим освоєнням земельного фонду

Не достатньо врегульований законом продаж мінеральних добрив та
агрохімікатів спричинив ввезення в країну отрутохімікатів іноземного
виробництва, що може призвести до закупівлі їх у тих виробників,
продукція яких заборонена для використання з екологічних причин.

Значні площі сільськогосподарських угідь розміщені вздовж шляхів з
інтенсивним рухом машин і забруднюються важкими металами.

Отже, вирішення проблеми охорони землі в сучасних умовах є дуже
нагальними.

1. Правові аспекти охорони земельних ресурсів

Питання збереження і охорони землі посідають чільне місце в
законодавстві України, яке враховує специфіку земель як засобу
виробництва та умови життєдіяльності людей, об’єктивну обмеженість землі
у просторі, незмінність її розташування, нерозривний зв’язок з природним
середовищем.

Стаття 14 Конституції передбачає, що земля є основним національним
багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Таке
конституційне положення є підставою для правової охорони землі як
основного елемента навколишнього природного середовища. Правова охорона
землі передбачає систему правових засобів, за допомогою яких
здійснюються заходи з відновлення, підтримання та покращання якісного
стану земель. Ця охорона спрямована насамперед на забезпечення
раціонального використання землі, відновлення, збереження і підвищення
родючості грунтів, поліпшення інших корисних властивостей землі. Крім
того, вона має на меті забезпечення захисту земель від негативного
впливу антропогенної діяльності (псування, забруднення) та шкідливих
природних процесів (вітрова, водяна ерозія).

Правовому регулюванню охорони земель присвячений Закон України
загального характеру — «Про охорону навколишнього природного середовища»
і низка спеціальних законів по використанню, охороні та відтворенню
окремих природних ресурсів — Земельний кодекс, Кодекс про надра, Лісовий
кодекс, Водний кодекс. Кожний з цих законів, поряд з положеннями щодо
регулювання відносин з використання природних ресурсів, містить окремі
розділи з їх охорони і відтворення. У зв’язку з тим, що всі ці природні
ресурси є різною формою цільового використання землі (в тому числі і
сільськогосподарського), вони становлять частину єдиного земельного
фонду, і, таким чином, питання збереження окремих природних ресурсів так
чи інакше пов’язане з охороною і використанням землі.

Закон, охороняючи землю, закріплює у правових нормах певні вимоги, які
необхідно враховувати всім землевласникам і землекористувачам, що
здійснюють заходи виробничо-господарського, кономічного або наукового
характеру. Передусім це проявляється у наявності їх обов’язків щодо
землі (Закон «Про селянське (фермерське) господарство», Земельний
кодекс, «Про оренду землі»). Земельний кодекс, як головний закон, що
регулює земельні відносини, містить розділ, присвячений охороні земель.
Глава 26 Земельного кодексу визначає завдання, зміст і порядок охорони
земель, передбачає систему правових, організаційних, економічних та
інших заходів, спрямованих на раціональне використання, запобігання
необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення,
захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення
родючості грунтів. Передбачені Земельним кодексом заходи з охорони
земель спрямовані на боротьбу з природними та штучними процесами, які
погіршують стан грунтів. До них належать заходи по запобіганню ерозії
грунтів: організаційно-господарські — правильне розміщення на землі
різних господарських об’єктів, систематичне спостереження за станом
земель і правильністю їх використання; агротехнічні — застосування
належних засобів обробітку Грунту та вирощування сільськогосподарських
культур, введення спеціальних протиерозійних сівозмін; лісомеліоративні
— влаштування лісозахисних насаджень.

Законом передбачені граничне допустимі концентрації хімічних,
радіоактивних та інших шкідливих речовин у грунті і порядок їх
визначення. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення
земель і грунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації
небезпечних речовин, забороняється (ст. 167 ЗК).

2. Регіональний контроль за використанням і охороною земель

Як зазначають вчені-правознавці, одним з найбільш ефективних
інструментів забезпечення реалізації правових форм є контроль. Останній
становить собою одну із найважливіших функцій державного управління в
сфері екології, засобом забезпечення дієвості законодавства, його
реалізації всіма суб’єктами відповідної діяльності.

Відповідно до Земельного кодексу України, завдання державного контролю
за використанням і охороною земель полягають у забезпеченні додержання
всіма державними та громадськими органами, а також підприємствами,
установами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства з
метою ефективного використання та охорони земель.

Регіональний контроль в зазначеній сфері здійснюють державні управління
екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі,
Мінекоресурсів України, місцеві державні органи земельних ресурсів
Держкомзему України та органи місцевого самоврядування.

Загальна компетенція цих органів визначена у Законі України “Про місцеве
самоврядування в Україні” та відповідних положеннях (наприклад:
Положення про державне управління екології та природних ресурсів в
областях, містах Києві та Севастополі; Типове положення про місцеві
державні органи земельних ресурсів).

Разом із тим, слід зазначити, що особливої актуальності набуває питання
щодо регулювання порядку здійснення регіонального контролю за
використанням і охороною земель. Це пов’язано з прийняттям цілої низки
нормативно-правових актів, які регулюють земельні суспільні відносини.

Так, відповідно до Указу Президента України від 30 травня 2001 р. “Про
Основні напрямки земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки”1 ,
передбачено визначення основних засад реформування земельних відносин на
основі раціонального та ефективного використання землі, гарантування
громадянам, юридичним особам, територіальним громадам сіл, селищ та міст
права власності на землю, формування ефективного механізму регулювання
земельних відносин і державного управління земельними ресурсами.

Серед основних напрямів державної політики у сфері регулювання земельних
відносин в цьому Указі Президента України виділяється необхідність
поліпшення організації контролю за використанням та охороною земель. З
цією метою передбачається удосконалити порядок здійснення контролю за
використанням та охороною земель; запровадити економічне стимулювання
охорони земель, спрямоване на підвищення зацікавленості власників і
землекористувачів у захисті земель від негативних наслідків
господарської діяльності; удосконалити діяльність органів, які
здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель,
порядок їх взаємодії з прокуратурою, органами внутрішніх справ та
запровадити практику систематичного проведення спільних комплексних
перевірок додержання суб’єктами земельних відносин земельного
законодавства; опрацювати питання створення координаційних органів щодо
здійснення на міжвідомчій основі контролю за використанням земель.

У зв’язку із наведеним необхідно в земельному законодавстві України
передбачити відповідну процедуру діяльності державних органів по
виконанню контрольних функцій, розробити та затвердити на рівні Кабінету
Міністрів України положення про порядок здійснення регіонального
контролю за використанням та охороною земель, а також положення про
координацію та взаємодію державних і правоохоронних органів в процесі
провадження регіонального земельного контролю.

Важливим напрямом вдосконалення регіонального земельного контролю є
правова регламентація діяльності громадських екологічних організацій,
які здійснюють окремі повноваження в галузі охорони навколишнього
середовища, в т.ч. контроль за додержанням вимог земельного
законодавства. Необхідно в законодавстві закріпити положення стосовно
здійснення регіональними громадськими екологічними організаціями
контрольних функцій за використанням та охороною земель.

3. Завдання та функції правової охорони земель

Основним завданням правової охорони земель є забезпечення збереження та
відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих
якостей земель. Охорона земель є надзвичайно важливим чинником
забезпечення продовольчої та екологічної безпеки країни. Тому важливу
роль у здійсненні завдань правової охорони земель відіграє держава
шляхом виконання ряду своїх функцій, які закріплені в чинному
законодавстві, зокрема, шляхом: законодавчого регулювання земельних
відносин; розробки та реалізації загальнодержавної та місцевих програм
раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони
земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами;
передачі (продажу) земельних ділянок у власність та надання їх у
користування, вилучення (викупу) земель для суспільних потреб; державної
реєстрації прав на землю та інше нерухоме майно; поділу земельного фонду
країни на категорії земель та визначення цільового призначення земельних
ділянок; організації землеустрою; ведення державного земельного
кадастру; здійснення моніторингу ґрунтів; здійснення державного контролю
за використанням та охороною земель.

У процесі здійснення правової охорони земель держава виконує чотири
основні функції: регулюючу, стимулюючу, контрольну та каральну.

?????таження на земельні ресурси. Так, у статтях 91 та 96 ЗК визначені
обов’язки осіб, що використовують земельні ділянки. Власники землі й
землекористувачі зобов’язані додержуватися вимог законодавства про
охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші
корисні властивості землі, дотримуватися обмежень, пов’язаних із
встановленням охоронних зон, зберігати протиерозійні споруди, мережі
зрошувальних та осушувальних систем тощо.

Характерним проявом здійснення регулюючої функції держави у галузі
охорони земель є встановлення навколо окремих земельних ділянок та
територій охоронних зон, в яких обмежуються господарська та інша
діяльність людей саме в інтересах охорони земель. Так охоронні зони
створюються навколо особливо цінних природних об’єктів, об’єктів
культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і
захисту їх від несприятливих антропогенних впливів (ст. 112 ЗК). Навколо
об’єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні
та водоочисні споруди, водоводи, об’єкти оздоровчого призначення та
інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності створюються зони
санітарної охорони зазначених об’єктів. У межах цих зон забороняється
діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим
джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам,
об’єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (ст. 113
ЗК). Уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм із
метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення
та збереження їх водності в межах водоохоронних зон виділяються земельні
ділянки під прибережні захисні смуги, тобто природоохоронні території з
режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних
смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а)
розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення),
а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування
пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г)
будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та
лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок
автомобілів; г) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів
рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів
фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і
техніки. А об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть
експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Ті з них, які
не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають
винесенню з прибережних захисних смуг (ст. 61 ЗК).

Стимулююча функція правової охорони земель полягає в запровадженні
економічних стимулів раціонального використання та охорони земельних
ресурсів. Такі стимули передбачені в ст. 205 ЗК, згідно з якою
економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель
спрямовано на підвищення заінтересованості власників і користувачів
земельних ділянок у виконанні вимог законодавства щодо охорони земельних
ресурсів. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони
земель включає: а) надання податкових і кредитних пільг громадянам та
юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені
загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони
земель; б) виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам
та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених
не з їх вини; в) звільнення від плати за земельні ділянки, що
перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх
стану згідно з державними та регіональними програмами; г) компенсацію з
бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів
внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних
земель, що стали такими не з їх вини.

Контрольна функція правової охорони земель полягає у здійсненні
відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування
державного контролю за використанням та охороною земель. Провідна роль у
здійсненні такого контролю належить Державній інспекції з контролю за
використанням та охороною земель — урядовому органу державного
управління, який діє у складі Держкомзему України. Крім того, державний
контроль за використанням та охороною земель здійснюють Міністерство
охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет
лісового господарства України, Міністерство охорони здоров’я України та
інші центральні органи виконавчої влади. Нарешті, ЗК України на органи
місцевого самоврядування покладений обов’язок здійснення самоврядного
контролю за використанням та охороною земель, які перебувають у
комунальній власності. Органи місцевого самоврядування можуть також
призначати громадських інспекторів з контролю за використанням та
охороною земель з-поміж громадян, які не є посадовими особами
відповідних органів влади.

Каральна функція правової охорони земель проявляється у встановленні
санкцій за порушення правил раціонального використання і охорони земель
та їх застосуванні до порушників земельного законодавства. Санкції за
порушення норм земельного законодавства застосовуються судами, а також
державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель та
деякими іншими посадовими особами.

Важливим напрямом державної політики щодо охорони земель після прийняття
ЗК є стандартизація і нормування в галузі використання земель.
Стандартизація і нормування здійснюються шляхом прийняття нормативів і
стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого
антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території, а також
вимоги щодо допустимого сільськогосподарського освоєння земельного фонду
країни. З цією метою в Україні застосовуються нормативи: оптимального
співвідношення земельних угідь; якісного стану ґрунтів; гранично
допустимого забруднення ґрунтів; показники деградації земель та ґрунтів.
Охорона земельних ресурсів здійснюється також шляхом рекультивації
порушених земель, що включає комплекс організаційних, технічних і
біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву,
поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Висновок

Таким чином, питання охорони земель в умовах загострення екологічної
ситуації в Україні має стати одним з найважливіших напрямків державної
політики, оскільки поліпшення стану землі відкриває значні резерви
збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і
забезпечує суттєве оздоровлення екологічних умов життя людини.

Поділ земель на категорії має суттєве екологічне значення. Екологічно
значимі й особливо цінні землі виділені в окремі категорії. У
земельному законодавстві визначається їхній правовий режим. При рішенні
питань про надання земель у користування або оренду відповідно
враховується, до якої категорії вони відносяться, якими якісними й
іншими особливостями володіють. Власність на землю в Україні має такі
форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є
рівноправними.

Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї
компетенції передають землі у власність або надають у користування та
вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних
ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно
органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого
самоврядування.

Зміст охорони земель складають закріплені в законодавстві правові
заходи заходи попереджувального, заборонного, відбудовного й іншого
характеру, спрямовані на:

• відновлення і підвищення родючості грунтів, а також інших корисних
властивостей землі;

• захист земель від водяної і вітрової ерозії, селів, підтоплення,
заболочування, повторного засолення, висушування, ущільнення,
забруднення відходами виробництва, хімічними радіоактивними речовинами,
від інших процесів руйнації;

• захист від зараження сільськогосподарських угідь і інших земель
карантинними шкідниками і хворобами рослин, заростання бур’янами,
чагарником і дрібноліссям, інших процесів погіршення культуртехнічного
стану земель;

• рекультивацію порушених земель, відновлення їхньої родючості й інших
корисних властивостей землі і своєчасне залучення в господарський
оборот;

• зняття, використання і зберігання родючого прошарку грунту при
проведенні робіт, пов’язаних із порушенням земель.

Основне призначення попереджувальних правових мір полягає в тому, щоб
запобігти в процесі землекористування можливість виникнення негативних
наслідків, шкідливих для стана грунтів, забезпечити раціональне
використання земель. Такі міри реалізуються шляхом установлення правил
ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, подання і
вилучення земель, розробки і здійснення проектів землевпорядження,
використання земель підприємствами, установами, організаціями і
громадянами.

З урахуванням особливої екологічної й економічної цінності
сільськогосподарських земель принциповим є питання про екологічно
доцільні методи ведення сільського господарства. Методи, що зберігають
і покращують грунт, такі, як тестування, контурна оранка, компостування
і вирощування покривних культур, використання полікультур і сівозміни
застосовуються у світі протягом сторіч.

Мільйони фермерів в усіх країнах світу уже впроваджують обгрунтовані
сільськогосподарські технології, що охороняють грунти і екологічно.
Задача складається в тому, щоб усі фермери дізналися про неї і
навчилися ними користуватися, і це скоріше соціальна, чим технічна
проблема. В Україні роботу з формування агрокультури і впровадженню
таких методів може і повинно проводити Міністерство сільського
господарства і продовольства України. Цьому може сприяти також
упровадження спеціальних мір економічного стимулювання… З урахуванням
існуючих в Україні масштабів деградації землі особливе місце в системі
земельного законодавства займає Закон України «ПРО меліорацію земель».

Меліорація земель являє собою корінне поліпшення земель шляхом
проведення гідротехнічних, культуртехчних, хімічних, протиерозійних,
агролісомеліоративних, агротехнічних й інших меліоративних заходів. У
залежності від характеру меліоративних заходів Закон передбачає
проведення таких типів меліорації земель: гідромеліорація;
агролісомеліорація; культуртехнічна меліорація; хімічна меліорація.

Список використаної літератури

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року, №254/96-ВР.

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року
№ 8073-X.

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III // Відомості
Верховної Ради. -2002.-№3-4. -С.27.

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341—ІІІ.

Закон України „Про охорону земель” від 19 червня 2003 року N 962-IV //
Відомості Верховної Ради. -2003. -№39. -С.349.

Закон України „Про державний контроль за використанням та охороною
земель” від 19 червня 2003 року N 963-IV // Відомості Верховної Ради.
-2003. -№39. -С.350.

Закон України „Про охорону навколишнього середовища” № 1264-12.//В
редакції Закону N 824-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.269.

Використання і охорона земель в Західному регіоні України: Автореф.
дис… д-ра екон. наук: 08.08.01 / А.Я. Сохнич / Укр. держ. лісотехн.
ун-т. — Л., 2002. — 40 с.: рис. — укp.

Екологічне право України: Підручник. / В.К.Попов, А.П.Гетьман, С.В.
Размєтаєв та ін. – Харків: Право, 2001. – 479 с.

Екологічне право: Особлива частина : Підруч. для студентів юрид. вузів і
фак.: Повний акад. курс / За ред. акад. АпрН В.І.Андрейцева. –
К.:Істина, 2001. – 544 с.

Земельне право України : Підручник / За ред. Погрібного О.О., Куракаша
І.І. – К.: Істина, 2003. – 448 с.

Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування:
Автореф. дис. …канд. юрид. наук / Шульга А.М. – Х., 2004.- 20 с.

Миронов В. Економіко-правова та екологічна охорона земель // Право
України. -2003. -№8.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи