HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Порушення постави та їх профілактика»

Зміст

ВСТУП………………………………………………………….
………………………………………. 3

РОЗДІЛ I. ПРИЧИНИ ТА ПРОЯВИ ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ,

КОРЕКЦІЯ ТА
ПРОФІЛАКТИКА……………………………………………………
……… 5

1.1 Сутність та види порушення постави
………………………………………………… 5

1.2. Причини порушення
постави………………………………………………………..
…… 12

РОЗДІЛ 2. ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ ТА ЇХ
ПРОФІЛАКТИКА ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ … 16

2.1. Методики корекції порушень постави та їх
профілактика…………………… 16

2.2. Комплексне застосування засобів корекції постави та профілактики
порушення постави у системі фізичного виховання школярів
…………………… 18

2.3. Форми фізичного виховання у поєднанні з масажем, що забезпечують
процес корекції порушень
постави………………………………………………………..
….. 20

2.4. Профілактичні вправи
………………………………………………………………
……….. 24

ВИСНОВКИ……………………………………………………….
……………………………………. 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………. 29

ДОДАТОК………………………………………………………..
……………………………………… 33

ВСТУП

Актуальність вивчення проблеми. Питання порушень постави серед дітей
шкільного віку детально описані в працях вітчизняних і зарубіжних
авторів. Проте, ця проблема залишається актуальною і в даний час,
викликаючи інтерес фахівців в області фізичної культури.

Постава має нестійкий характер в період посиленого росту тіла дитини, що
припадає на молодший шкільний вік. Це пов’язано з неодночасним розвитком
кісткового, суглобово-зв’язкового апаратів і м’язової системи дитини.
Кістки і м’язи збільшуються у довжині, а рефлекси статики ще не
пристосувалися до цих змін [35]. Створення загальноосвітніх шкіл нового
типу веде до перевантажень дитячого організму через збільшення
тривалості занять і об’єму навчального матеріалу [10,11]. Сумарний об’єм
знань, який отримують учні у сучасній українській школі набагато
перевершує їх можливості його засвоєння, що веде до погіршення стану
здоров’я дітей. Зокрема, це є причиною виникнення відхилень від
нормальної постави. Вже через рік після початку навчання у школі
кількість дітей з поганою поставою значно збільшується [36].

Дефектна постава створює умови для прояву захворювань хребта і інших
органів опорно-рухового апарату, що приводять до розладів діяльності
внутрішніх органів. У дітей з порушеннями постави понижена життєва
ємкість легенів, зменшена екскурсія грудної клітки і діафрагми, що
несприятливо відбивається на діяльності серцево-судинної і дихальної
систем. Порушенню нормальної діяльності органів черевної порожнини
сприяє слабкість м’язів живота. Зниження ресорної функції хребта у дітей
з плоскою спиною спричиняє постійні мікротравми головного мозку під час
ходьби, бігу і інших рухів, що негативно позначається на вищій нервовій
діяльності, супроводжується швидким настанням втоми, а нерідко і
головними болями [38].

У системі фізичного виховання школярів з порушеннями постави
застосовується переважно один засіб корекції — фізичні вправи. Разом з
тим можна вважати, що масаж може ефективно доповнити дію фізичних вправ,
оскільки він є активним засобом оздоровлення організму людини.
Позитивний вплив масажу позначається на лімфатичній системі і системі
кровообігу, нервово-м’язовому і зв’язковому апараті. У зв’язку з цим є
доцільним розглядати масаж як процедуру, що створює оптимальні умови
корекції постави школярів молодших класів у комплексі з фізичними
вправами. Вказане поєднання в клінічних умовах виявилося дуже ефективним
[8, 68], і перенесення такого досвіду на практику роботи у лікувальній
фізичній культурі з учнями загальноосвітніх шкіл є вельми перспективним.

Школярі з порушеннями постави мають можливість усунення їх при повному
застосуванні лікувальних заходів в умовах поліклініки, фізкультурного
диспансеру і спеціальних шкіл-інтернатів [9]. Використання масажу в
загальноосвітній школі дозволить охопити більшу кількість учнів з
початковими стадіями відхилення від нормальної постави, оскільки до
лікувальних установ звертаються діти вже з значно вираженими порушеннями
постави.

Мета дослідження — розробити методику корекції порушень постави школярів
на основі поєднання фізичних вправ і масажу.

Об’єктом дослідження є профілактика порушення постави.

Предметом дослідження є методика профілактики та корекції порушень
постави у школярів засобами фізичних вправ.

Завдання дослідження:

Вивчити місце і роль профілактичних заходів для протистояння порушенні
постави у фізичному вихованні молодших школярів і виявити найбільш
раціональні підходи.

Методи дослідження: Аналіз наукової та методичної літератури з проблеми
дослідження, аналіз нормативної документації вищих закладів освіти;
статистичний та графічний методи, узагальнення та ін.

РОЗДІЛ I

ПРИЧИНИ ТА ПРОЯВИ ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ,

КОРЕКЦІЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА

1.1 Сутність та види порушення постави

Формування хребетного стовбура і його функціональне вдосконалення
займають вельми тривалий період онтогенезу, закінчуючись до 20-22 років.
З одного боку, в процесі зростання і розвитку дитини досягають певної
зрілості такі основні функції хребетного стовбура, як опора, захист і
рух. Кожна з цих функцій здійснюється завдяки складній взаємодії
структурних елементів хребта — хребців, міжхребетних дисків,
зв’язково-суглобового апарату і м’язів. З іншого боку, формування
хребетного стовбура в період зростання і розвитку дитини робить вплив на
його поставу.

Питання характеристики постави розглядалося в значній кількості робіт
сучасних авторів [1, 4, 9,, 30, 36]. Їх думки у визначенні постави (за
винятком незначних відмінностей) в основному співпадають. Постава — це
звична поза людини в стані спокою і руху, яка зберігається без зайвої
м’язової напруги.

Постава залежить від ряду анатомічних, фізіологічних і соціальних
чинників. До анатомічних чинників, що визначають поставу дитини,
відносяться форма хребта, його розташування щодо передньої серединної
осі тіла, вираженість фізіологічних вигинів, наявність деформацій,
розвиток мускулатури. Останній з названих чинників вважається провідним.
До фізіологічних чинників, що впливають на поставу, відносяться темпи і
характер індивідуального розвитку рухових навиків і статичних реакцій,
застосування як тренувальна дія спеціальних фізичних вправ для постави і
систематичність їх використання. Постава дитини може змінитися, не
дивлячись на відносну стабільність анатомічних чинників, оскільки є
динамічним стереотипом. Вона може покращитиcя в процесі спеціальних
фізкультурних занять, але вона може і погіршитися при порушені
стереотипу, наприклад при зміні режиму, у зв’язку зі вступом до школи, в
період статевого дозрівання та ін. [33, 14].

Частота порушень постави у школярів значно зростає при недоліках
педагогічної дії в дошкільному віці, оскільки з початком навчання в
школі в режимі дня дітей, а значить, і діяльності всіх систем організму,
відбувається значна перебудова [26, 33;].

Відповідно до вищесказаного, в ортопедії прийнято розрізняти наступні
види постави:

правильна (нормальна) постава;

порушена (дефектна) постава.

Правильна постава має свої певні характеристики, що чітко відрізняють її
від порушеної постави. Так, З.П. Ковалькова вважає, що при правильній
поставі сагиттальні вигини хребта гармонійно розподілені, голова
піднята, плечі злегка відведені назад, груди видаються вперед, живіт
підтягнутий, ноги прямі, руки вільно розігнуті [24, 3].

В.А. Гамбурцев під правильною поставою розуміє пряме положення голови,
помірну вираження сагиттальних вигинів хребта при середньому куті нахилу
тазу до вертикалі, середнє положення лінії остистих відростків,
однаковий рівень і симетричне розташування лопаток, симетричну
конфігурацію трикутників талії, деякі виступаючі вперед контури грудної
клітки, відносно пряму форму живота, правильну форму нижніх кінцівок
[16].

М.Д. Ріпа характеризує правильну поставу однаковим рівнем надпліччя,
сосків, кутів лопаток, рівною довжиною шийно-плечових ліній (відстані
від вуха до плечового суглоба), глибиною трикутників талії (поглиблення,
що утворюється виїмкою талії і вільно опущеною рукою), прямою
вертикальною лінією остистих відростків хребта сагиттальної площини,
однаковим рельєфом грудної клітки і поперекової області (при нахилі
вперед). У нормі глибина лордозу в шийному і поперековому відділах
хребта відповідає товщині долоні обстежуваного [33,122].

Відхилення від нормальної постави виникають при наявності захворювань
хребта і інших органів опорно-рухового апарату. У цих випадках патологія
постави є симптомом основного ортопедичного захворювання. У більшості ж
випадків дефекти постави зустрічаються у дітей у зв’язку з порушенням
умов її формування, як анатомічних, так і фізіологічних. В цьому випадку
дефект постави не може розглядатися як захворювання, проте, створює
умови для прояву інших патологічних чинників.

Існують різні думки щодо питання про види порушення постави. У справжній
роботі ми приймаємо загальновизнану точку зору у визначенні дефектів
постави [38, 237-240; 34, 16-18]. Дефекти постави можуть бути як в
сагиттальній, так і у фронтальній площинах. У сагиттальній площині
розрізняють наступні варіанти порушення постави.

I. Дефекти постави із збільшенням фізіологічних вигинів хребта.

1) Сутулуватість. При цьому дефекті постави є збільшення грудного кіфозу
при одночасному згладжуванні поперекового лордозу. Для сутулуватості (на
відміну від круглої спини) характерне збільшення кіфотичної дуги у
верхніх відділах. Плечі при цьому зведені вперед, лопатки виступають.

2) Кругла спина. Цей варіант порушення постави характеризується
дугоподібно збільшеним грудним кіфозом, рівномірно посиленим на всьому
участку грудного відділу хребта. Поперековий лордоз при цьому може бути
дещо згладжений. Плечі опущені і приведені, лопатки не прилягають до
спини. При круглій спині голова нахилена вперед. При тотальному кіфозі
дитина зберігає стійке положення тіла при зігнутих в колінах ногах. Для
круглої спини характерні западання грудної клітки і сплющення сідниць.
М’язи тулуба ослаблені, ухвалення правильної постави можливе лише на
короткий час.

3) Кругло-увігнута спина. При кругло-увігнутій спині збільшуються всі
вигини хребта, кут нахилу тазу вищий за фізіологічну норму. Коліна
максимально розігнуті, може спостерігатися рекурсація (надмірне
розгинання) колінних суглобів. М’язи задньої поверхні стегон, що
прикріпляються до сідничого горба, сідничні м’язи розтягнуті і
виснажені.

П. Дефекти постави із зменшенням фізіологічних вигинів хребта.

1) Плоска спина. Цьому виду порушення постави властиве згладжування всіх
вигинів хребта. Поперековий лордоз ледве помічається та зміщений догори,
нахил тазу зменшений. Грудний кіфоз виражений погано, грудна клітка
зміщена наперед. Живіт в нижній частині виступає вперед. Скелетна
мускулатура погано розвинута, м’язи тулуба і спини виснажені.

2) Плоско-ввігнута спина. Даний дефект супроводжується зменшенням
грудного кіфозу при нормальному або декілька збільшеному лордозі. Грудна
клітка вузька, м’язи живота ослаблені. Кут нахилу тазу збільшений.

Сідниці виступають назад, живіт виступає і звисає донизу.

У фронтальній площині дефекти постави не поділяються на окремі види. Для
них характерні порушення серединного розташування лінії остистих
відростків хребта і зсув її у вертикальному положенні дитини вправо або
вліво. При дефекті постави в бічному напрямі порушується симетричне
розташування тіла і кінцівок щодо хребетного стовбура: голова нахилена
вправо або вліво, плечі встановлені на різній висоті. Пояс верхніх
кінцівок весь розташований асиметрично — лопатки на різних рівнях,
трикутники талії асиметричні. При функціональних порушеннях постави у
фронтальній площині є асиметрія м’язового тонусу на правій і лівій
половинах тулуба, зниження загальної і силової витривалості м’язів.

Порушення постави в сагиттальній площині є наслідком зміни фізіологічних
вигинів хребта. До змін такого типу відносяться: збільшений шийний
лордоз, збільшений грудний кіфоз, збільшений поперековий лордоз,
посилений нахил тазу. При зміні вигинів хребта (їх збільшенні або
посиленні) відповідно міняється розподіл м’язових Сил, що впливають на
поставу. У зв’язку з цим, представляється правомірним охарактеризувати
детальніше зміни фізіологічних вигинів хребта.

Збільшений шийний лордоз. Важливим чинником в статиці тіла є тяжкість
голови, яку необхідно постійно тримати в рівновазі над точкою опори сили
тяжіння. Це полегшується утворенням помірного шийного лордозу. При
напрузі м’язів з боку угнутості шийного вигину збільшується лордоз.
Збільшення шийного лордозу зменшує висоту шийного відділу хребта і
довжину м’язів, які прикріплюються на шийних хребцях і до підстави
черепа. Прикріплення сходовою, грудино-ключично-сосцевидних м’язів і
частково верхній частині трапецієвидного м’язу з обох боків зближується
і м’язова сила зменшується. Як наслідок ослаблення цих м’язів верхня
частина грудної клітки ззаду западає, а вся передня частина опускається
вниз, внаслідок чого верхні точки прикріплення м’язів живота (зовнішня
коса і внутрішня коса м’язи живота, поперечний м’яз живота), особливо
прямого м’язу живота, опускаються. Місця початку прикріплення м’язів
живота наближаються один до одного, діяльність м’язів живота
погіршується, вони не утримують переднього краю тазу, який нахиляється.

Збільшення шийного лордозу викликає компенсаторне збільшення грудного
кіфозу і поперекового лордозу. В результаті збільшення грудного кіфозу
ребра встановлюються криво, грудна клітка стає плоскою і опускається,
розслаблюючи м’язи живота. У прямому зв’язку з цим посилюються наслідки
збільшення шийного лордозу. Збільшений поперековий лордоз, який наступає
в результаті компенсаторного грудного гіперкіфозу, позбавлений
антилордозної дії м’язів живота, посилює цей стан.

Збільшений грудний кіфоз. З грудним кіфозом пов’язане положення
плечового поясу (ключиця, лопатка). Плечовий пояс спереду з’єднується з
грудиною. Лопатка сполучена з тулубом тільки за допомогою м’язів, а в
плечовому суглобі вона з’єднується з верхньою кінцівкою.

При збільшеному кіфозі лопатки переміщуються на край грудної клітки, а
своїми верхніми частинами пересуваються наперед, з’являються
крилоподібні лопатки. Плечовий пояс, що округлюється, зміщується
наперед, надключична ямка заглиблюється. Відхилення наперед плечового
поясу при поганій поставі обтяжує верхню частину грудної клітки,
збільшує грудний кіфоз. Це утрудняє функцію м’яза, що випрямляє хребет,
яка протидіє кіфозу, що утворюється. зміщення плечового поясу вперед
наближає до себе прикріплення великою і малою грудною м’язів, сприяючи
утворенню контрактур.

Верхня частина трапецієвидного м’яза, що піднімає лопатку, великого і
малого ромбоподібних м’язів активно допомагають в піднятті догори
лопатки. Передній зубчатий м’яз забезпечує прилягання лопатки до грудної
клітки.

Зміщення плечового поясу назад і пов’язане з цим наближення лопаток один
до одного (головним чином завдяки роботі трапецієвидного і
ромбоподібного м’язів) значно полегшує акт дихання. Збільшений грудний
кіфоз викликає поперековий і шийний компенсаторний гіперлордоз.

Збільшений поперековий лордоз. Збільшення поперекового лордозу пов’язане
з випинанням живота, яке зникає при ліквідації причини його виникнення.
Випинання живота пов’язане з в’ялістю м’язів його стінок. Збільшений
грудний кіфоз і посилений нахил тазу компенсує збільшений лордоз.

Посилений нахил тазу. У вертикальному положенні людини, плечовий пояс є
чинником навантаження, тоді як тазовий пояс приймає на себе всю тяжкість
тіла. Тазовий пояс грає дуже важливу роль при формуванні постави. При
активній допомозі м’язів вдається збільшити або зменшити кут нахилу тазу
на 10-15°.

Так, прямий м’яз живота, великий сідничний м’яз і ціла група м’язів
стегна і гомілки (двоголовий м’яз стегна, напівперетинчастий,
напівсухожильний і тонкий м’язи) піднімають передній край тазу. При
цьому тазостегнова група м’язів бере участь у нахилі тазу у
вертикальному положенні тільки тоді, коли фіксовано прикріплення цих
м’язів до стегнової кістки. У свою чергу прямий м’яз стегна,
клубово-поперековий м’яз, напружувач широкої фасції, кравецький м’яз,
який випрямляє хребет, квадратний м’яз поясниці, міжостисті м’язи
опускають передній край тазу за рахунок підняття заднього краю.

Положення тазу має істотний вплив на формування постави. Посилений нахил
тазу створює збільшений лордоз, зменшення кута нахилу згладжує лордоз і
поперековий кіфоз.

Таким чином, всяке відхилення від фізіологічної норми одного відділу
хребта спричиняє за собою відхилення в інших його відділах і приводить
до змін постави.

Виходячи з викладеного вище за аналіз понять нормальної і дефектної
постави, а також змін фізіологічних вигинів хребта, на наш погляд є
необхідним дати характеристику нормальної постави молодшого школяра,
уточнивши при цьому її відмінність від нормальної постави інших вікових
груп.

У зв’язку із змінними пропорціями тіла в різні вікові періоди стійке
вертикальне положення дитини досягається різним ступенем м’язових зусиль
і різним взаєморозташуванням частин тіла. Тому нормальна постава
молодшого школяра має свою характеристику, відмінну від характеристик
постави дошкільника, хлопця і дівчини.

Зазвичай нормальна постава дошкільника характеризується зменшенням кута
нахилу тазу від 22 до 25°, намічається поперековий лордоз, живіт
видувається, лопатки злегка виступають.

Нормальній поставі хлопця і дівчини властиве вертикальне розташування
голови і тулуба при випрямлених ногах. Плечі опущені і знаходяться на
одному рівні. Лопатки притиснуті до спини. Грудна клітка симетрична.
Живіт плоский, втягнутий по відношенню до грудної клітки. Фізіологічні
вигини хребта добре виражені, у дівчат підкреслений лордоз, у хлопців —
кіфоз. Остисті відростки розташовані по середній лінії. Трикутники талії
добре виражені і симетричні.

При нормальній поставі молодшого школяра голова і тулуб розташовані
вертикально, плечі горизонтальні, лопатки притиснуті до спини.
Фізіологічні вигини хребта помірно виражені, лінія остистих відростків
розташована по середній лінії. Випинання живота зменшене, але передня
поверхня черевної стінки розташована наперед від грудної стінки.
Наголошується різниця у куті нахилу тазу у хлопчиків і дівчаток 28-31°
[34, 15].

Дане визначення, на нашу думку, є найбільш вдалим. У зв’язку з цим воно
приймається як робоче визначення нормальної постави молодшого школяра в
справжньому дослідженні.

1.2. Причини порушення постави

Використання профілактичних заходів порушень постави та визначення
змісту засобів корекції її вад вимагають знань про причини порушень
правильного звичного положення тіла для їх усунення.

Порушення постави спричиняються комплексом причин різного характеру,
серед яких одні мають визначальне значення, а інші є сприятливим фоном
для їх прояву. Групи причин, що пропонуються нижче, лежать в основі
порушень правильного положення тіла, що мають автономний характер та
тих, які є наслідком деформації хребта. Також пропонується зміст причин
традиційного тлумачення та тих, що є результатами останніх наукових
досліджень. Можна виділити такі групи причин порушень постави:

— вродженого характеру. До них належать: наявність у дитини клиновидного
хребця, порушення росту та розвитку хребців, наявність додаткового ребра
та інші. Через такі причини порушення постави супроводжуються
деформацією хребта.

— Набуті, як наслідок інших хвороб. Порушення постави в цьому випадку
можуть виникати через паралітичні зміни в м’язах, рахіт, патологічні
стани суглобів (вроджений вивих кульшового суглоба, контрактури в
кульшових суглобах), наявність великих опікових та іншого походження
рубців на одній стороні тіла і також супроводжуються викривленням
хребта. До цієї групи причин належать також і ожиріння, порушення зору,
плоскостопість ( через порушення опорної функції стоп, змінюється
правильне положення тазу і хребта), тощо – патології, які можуть
супроводжуватись порушеннями постави, але, як правило, без викривлення
хребта.

— Набуті, внаслідок негармонійного розвитку окремих м’язових груп.
Прикладом такої дисгармонії є переважання у розвитку м’язів грудей над
м’язами спини. Від гармонії розвитку м’язів прикріплених до передньої і
задньої поверхонь тазу також залежить постава людини. При скороченні
квадратних м’язів попереку та м’язів передньої поверхні стегна
збільшується кут нахилу тазу і поперековий лордоз. При розтягненні
квадратних м’язів і м’язів передньої поверхні стегна кут нахилу таза
зменшується і поперековий лордоз згладжується. Відхилення показників
поперекового лордозу від фізіологічних норм є ознаками порушення
постави.

— Набуті внаслідок звичайної неправильної пози, асиметричного статичного
навантаження на фоні загального слабкого фізичного розвитку. Існує
традиційна думка (Дубовис М.С.) про те, що найчастіше порушення постави
у школярів виникають через неправильне положення тіла при сидінні за
партою. Адже діти та підлітки сидять в школі за партами та вдома за
столом, готуючи уроки, біля телевізора та ін. протягом 5,5 — 8,5год.
Робота за незручною -високою, або занизькою партою — поступово створює
умови для порушення постави і, навіть, викривлення хребетного стовпа,
яке згодом фіксується внаслідок швидких процесів окостеніння,
притаманних шкільному віку. У дітей, які сидять за високим столом,
розвивається грудний сколіоз, оскільки тулуб нахиляється в один бік,
плече піднімається, а хребет в грудному відділі викривлюється. Низький
стіл спонукає дитину нахиляти тулуб вперед, горбитися, лягати грудьми на
парту, низько опускати голову внаслідок чого збільшується вигин хребта в
грудному відділі.

Формуванню неправильної постави сприяють також такі шкідливі звички, як
сидіння з піднятою на стілець ногою, або з закинутою рукою за спинку
стільця, чи сидіння на далеко відставленому стільці тощо.

Ця група причин стосуються не лише дітей молодшого шкільного віку, який
характеризується несформованістю опорно-рухового апарату та слабкістю
м’язів, але й підлітків. Саме у підлітковому віці (дівч.12-15 років;
хлоп. 13-16 років) кісткова тканина активно розвивається. Особливо
швидко ростуть трубчасті кістки верхніх і нижніх кінцівок, прискорюється
ріст тіл хребців в висоту, а ріст кісток в ширину є незначним. Процес
окостеніння скелета продовжується. Посилений ріст кісткового апарату у
підлітків супроводжується відставанням розвитку м’язової тканини. Таким
чином, саме у підлітковому віці незручні, напружені, тривалі пози, а
також надмірні фізичні навантаження є небезпечними для постави дитини.

Результати наукових досліджень останніх років свідчать про те, що
вищезазначені причини, на жаль, є не єдиними. Підтвердження цьому –
статистика. Якщо донедавна сколіоз починав свій розвиток в школі і
випадки цього захворювання були поодинокими, то сьогодні така хвороба та
інші дефекти постави значно «помолодшали». Наукові дослідження,
проведені на Україні в дитячих садочках міст Рівного, Києва, Обухова,
Українки засвідчують, що лише 5-6 дітей з кожних 30 досліджуваних не
мають порушень постави. Тому особливого значення набуває ще одна група
причин.

— Умови життя: а) гігієнічні умови (м’яка постіль, одяг); б) екологічні
умови; в) харчування; г) гіпокінезія.

Тісний одяг може викликати у дітей молодшого шкільного віку зміни форми
тіла, а також порушення тонусу і координації м язів, які підтримують
хребет і стати причиною порушення постави. Діти повинні спати на окремій
постелі, досить широкій і довгій, з рівним і жорстким матрацом. Сон на
дивані з сильно пролежаними місцями може призвести до викривлення
хребта, особливо, якщо дитина звикла спати в одній і тій же позі.

Ми живемо в умовах технічного та радіаційного забруднення планети,
більше того в зоні підвищеного радіаційного забруднення, яке виникло в
результаті Чорнобильської аварії. Саме радіаційне забруднення стало
причиною розвитку різних патологій, в тому числі дегенеративних та
дистрофічних змін в кістковій та хрящовій тканинах. Основним
мікроелементом, що приймає участь у формуванні кісткової тканини є
кальцій. В умовах радіаційного забруднення цей мікроелемент заміщується
іншим — радіоактивним аналогом — стронцієм 90. Радіоізотопи, що
накопичуються в кістковій тканині являються джерелом іонізуючого
випромінювання, яке згубно впливає на кісткову тканину, уражуючи руховий
апарат.

Для розвитку дитячого організму і формування правильної постави
необхідним є раціональне харчування Недостатнє надходження з їжею
кальцію та інших необхідних для побудови кісткових структур
мікроелементів та вітамін сприяє виникненню дефектів постави. Особливо
ця причина є актуальною в зонах радіаційного забруднення. Радіонукліди
накопичуються, в першу чергу, в «гарячих п’ятнах» — місцях зі слабкою
мінералізацією, де недостатньо кальцію, особливо в губчастій кістковій
тканині до якої, зокрема, належать і хребці.

Малорухомий спосіб життя сприяє виведенню кальцію із організму
(кальційурії), що може стати причиною розвитку остеопорозу та порушення
постави через викривлення хребта.

РОЗДІЛ 2

ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ

ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ

2.1. Методики корекції порушень постави та їх профілактика

Лікувальна фізична культура як клінічна дисципліна є частиною системи
фізичного виховання, пов’язаної з особливими завданнями виховання дітей,
що мають відхилення у стані здоров’я, зокрема, у порушенні постави.

До засобів лікувальної фізичної культури відносять: фізичні вправи,
рухливі ігри, масаж і загартування [17, 139].

Думки більшості авторів робіт, присвячених порушенню постави, сходяться
на тому, що основним засобом у вихованні правильної постави і в корекції
порушеної постави є фізичні вправи [10, 17, 37, 43].

А.М. Шлемін у своїй роботі застосовував гімнастичний метод, в якому
фізичні вправи ізольовано впливають на різні м’язи тіла. Вправи
розтягуючого характеру забезпечують природну анатомічну рухливість
хребетного стовбура. Автор пропонує виконувати комплекси вправ для
вироблення м’язово-рухових і м’язово-статичних відчуттів по ступеню їх
трудності і складності. До першої групи входять вправи, що надають
загальну дію на організм тих, що займаються, що гармонійно розвивають
руховий апарат. Друга група включає вправи для вироблення відчуттів
правильної постави. Вправи третьої групи направлені на виправлення
певних недоліків у формуванні постави [42].

З.М. Шубіна вважає, що фізіологічна основа постави — своєрідний навик,
формування якого підпорядковане тим же закономірностям, що і формування
будь-якого рухового навику і невіддільно від нього. На погляд автора,
формування навику правильної постави відноситься більшою мірою до
навчання, головним чином, на уроках фізичної культури, а переклад навику
в звичку — це, в основному, область виховання, в якій вирішальне слово
повинне належати вчителям і батькам. В процесі виховання правильної
постави початкових класів, що вчаться, дослідник робить акцент на
зближення правим і лівим верхніх кінцівок. З цією метою
використовувалися спеціальні динамічні вправи з початкового положення
лежачи [43,3].

Для дітей з кіфотичною деформацією хребта деякі учені пропонують систему
комплексного відновного лікування. Ця система включає такі форми
лікувальної фізичної культури: урок коригуючої гімнастики, лікувальне
плавання і фізичні вправи у воді, дозовані рухливі ігри з елементами
корекції, лікувальний масаж [1].

Новий підхід до рішення цього питання викладений в дослідженні Л.Г.
Мірхайдарової. Традиційні засоби, використовувані на уроках фізичної
культури в школі, доповнюються новими: загально-розвиваючими вправами з
типової програми у поєднанні з вправами йоги; комплексами по художній
гімнастиці; загально-розвиваючими вправами з типової програми у
поєднанні з вправами коригуючої гімнастики; комбінованими комплексами
вправ, що проводяться у формі музично-ритмічного уроку з елементами
сюжетно-ролевої гри [29].

Правильно організований загальний руховий режим має важливе значення в
оздоровчій роботі з дітьми і створює здорову основу для зростання і
розвитку організму і запобігає багатьом захворюванням [21].

Ефективність процесу формування правильної постави В.А. Арсланов
пропонує підвищити комплексним підходом за рахунок використання
цілеспрямованих педагогічних дій на школярів у всій навчально-виховній
діяльності колективу школи [2].

Діти з порушенням постави повинні займатися лікувальною гімнастикою
вдома, отримавши детальні вказівки лікаря. При різкій формі порушення
постави заняття краще проводити в кабінетах лікувальної фізкультури
групами по 10-12 чоловік. Вважається показаним створення в школах
спеціальних груп з порушенням постави. У подібних групах заняття
проводяться спеціальною лікувальною фізкультурою, що поєднується з
такими видами спорту, як плавання, гімнастика, лижі [30, 190].

Слід зазначити, що для виправлення дефектів постави цілеспрямоване
використання засобів фізичного виховання виявляється недостатнім.
Необхідною умовою є також вживання заходів, які сприяють покращенню
фізичного розвитку дитини. До таких заходів перш за все належить
організація сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища — умов
статичного навантаження, харчування, режиму дня, гігієнічних умов [27,
128].

Таким чином, підводячи підсумок вищевикладеному, можна стверджувати, що
процес корекції постави ґрунтується на використанні різних видів
фізичних вправ і дотриманні прийомів для покращення фізичного розвитку
дитини.

2.2. Комплексне застосування засобів корекції постави та профілактики
порушення постави у системі фізичного виховання школярів

Виправленням різних видів порушень постави є складний і тривалий процес.
Він може бути успішним, якщо проводиться комплексно, з використанням
ЛФК, масажу, ортопедичних заходів, що включають застосування приладів,
пристосувань, предметів (гімнастичні стінки, лавки, медицинболи, палиці
і ін..).

Комплексному підходу до виправлення порушень постави відводиться значне
місце в багатьох роботах сучасних дослідників.

На думку В.А. Епіфанова при викривленні хребта в сагиттальній площині
(кіфозі і лордозі) слід застосовувати комплекс заходів, які сприяють
досягненню позитивного результату. Подібний комплекс включає дотримання
раціонального режиму статичного навантаження на хребет, лікування
положенням, масаж і інші ортопедичні засоби консервативного лікування, а
також фізичні вправи, що вигинають корпус, зміцнюючи м’язи спини, що
збільшують рухливість хребта в грудному відділі і «витягують» його,
формують правильну поставу. Сюди відносяться різні варіанти вправ лежачи
на животі, лікування положенням на клиновидній підставці і ін. [27,
416].

Деякі учені, вказуючи на доцільність комплексної дії при порушеннях
постави, виділяють один із засобів як провідний. Згідно А.Ф. Каптеліну у
комплексі лікувальних вправ особливе місце відводиться масажу, який
допомагає усунути деформації і підсилює вплив інших засобів [22, 43].

Виняткову важливість масажу при виконанні вправ підкреслює С.М. Іванов.
Масаж створює передумови для повнішого використання направлених рухів
зменшенням хворобливості і поліпшенням кровообігу [43, 188].

Посилення лікувального ефекту фізичних вправ за допомогою масажу
наголошується М.І. Фонаревим і Т.А. Фонаревою [38, 253]. При викривленні
хребта масаж використовується у методиці ЛФК разом з фізичними вправами
і рухливими іграми [38].

Перелічене вище дає змогу зробити висновки про те, що всі дослідники
підкреслюють необхідність комплексної дії при виправленні порушень
постави; масаж включається у комплекс лікувальних заходів як
обов’язковий складний засіб, який доповнює фізичні вправи; запропоновані
комплекси корекції порушень постави, що містять масаж і фізичні вправи,
в загальноосвітній школі до сьогодні не знайшли застосування. Фахівці
говорять про можливість застосування комплексної дії при викривленні
хребта в умовах дошкільних установ, поліклініки, фізкультурного
диспансеру і спеціальних шкіл-інтернатів.

У загальноосвітніх школах профілюючим засобом є тільки спеціальні
фізичні вправи, що поєднуються, в кращому випадку, з плаванням на фоні
організації сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища (умов
статичного навантаження).

Враховуючи ефективність масажу як складного засобу комплексної дії при
виправленні порушенні постави, ми схильні вважати його застосування у
поєднанні з фізичними вправами в загальноосвітній школі необхідним.

2.3. Форми фізичного виховання у поєднанні з масажем, що забезпечують
процес корекції порушень постави

У процесі корекції порушень постави дітей частина завдань виявляється
вирішеною раніше інших. В той же час, у зв’язку з динамікою постави
посилюється увага до вирішення окремих завдань.

?

oe

~

I

e

o

?????????????????????oe

????????????A????????¤?¤?$???????A?Враховуючи зміни, що відбуваються в
процесі корекції порушеної постави, до яких відносяться зростаюча
адаптація організму дитини до фізичного навантаження, а також перебудова
змісту рухового режиму, ми поділяли весь процес на три етапи — вступний,
основний і завершальний.

На вступному етапі вирішувалися завдання відновлення механізмів
адаптації організму дитини до фізичного навантаження, захисних
механізмів і систем, які в нормі підтримують необхідну рівновагу
організму. Протягом цього етапу дітям пояснювалося, як слід правильно
виконувати вправи, а також розучувалися фізичні вправи, призначені для
самостійних занять вдома. Основними засобами були загально розвиваючі
гімнастичні вправи і вправи для формування навику правильної постави.

Виправлення наявного дефекту, покращення фізичного розвитку і фізичної
підготовленості, прискорення процесу корекції постави були завданнями
основного етапу. Для вирішення цих завдань використовувалися вправи для
вироблення м’язового корсета, що загально розвивають вправи з
предметами, вправи для формування і закріплення навику правильної
постави і рухливі ігри. Разом з тим застосовували прийоми масажу
відповідно до виду порушення постави.

Завершальний етап забезпечував перехід до наступного етапу виправлення
порушеної постави, а також до звичайних умов фізичного виховання. У цей
період розучувалися комплекси фізичних вправ для самостійних занять
вдома. До завдань завершального етапу входили закріплення навику
правильної постави і вміння зберігати її при динамічній і статичній
м’язових роботах. На цьому етапі застосовувалися вправи для загального
тренування організму і вправи, направлені на виправлення порушеної
постави дитини.

Як було зазначено вищим заняття по виправленню порушень постави школярів
молодших класів проходили під час спортивної години в групі продовженого
дня. На заняття входили фізичні вправи і рухливі ігри для виправлення
порушень постави.

Фізичні вправи і рухливі ігри підбиралися відповідно до завдань занять,
вікових і індивідуальних особливостей дитини.

Завдання занять по виправленню порушень постави в сагиттальній площині
зводяться до нормалізації емоційного тонусу дитини; поліпшення фізичного
розвитку; вироблення силової і загальної витривалості м’язів тулуба;
розвитку і підвищенню якості рухових навиків; виправленню наявного
дефекту і формуванню правильної постави.

Заняття будувалися відповідно до фізіологічних і педагогічних принципів.
При організації занять враховувалися також фізіологічні особливості дій
м’язових скорочень на організм дитини. У зв’язку з цим, кожне заняття,
тривалістю 45 хвилин, мало вступну, основну і завершальну частини.
Заняття проводилися груповим способом.

Вступна частина заняття складала приблизно 11-17% часу всього заняття і
включала прості за характером виконання вправи, такі як ходьба і її
варіанти, біг. Подібні вправи використовувалися з метою підготовки
організму дитини до підвищеного рівня навантаження. У цю частину заняття
так само входили власне гімнастичні вправи для формування і закріплення
навику правильної постави і комплекси вправ ігрового характеру. Постава
вихователя, провідного заняття і що демонструє правильну поставу на
дітях, сприяла формуванню зорового способу правильної постави. Зоровий
самоконтроль здійснювався перед дзеркалом, де діти приймали правильну
поставу і виправляли зазначені порушення.

Від 67 до 78% часу заняття відводилося його основній частині. Тут
використовувалися фізичні вправи для вироблення м’язового корсета, що
загально розвивають гімнастичні вправи і рухливі ігри. У групу вправ для
вироблення м’язового корсета увійшли гімнастичні вправи для м’язів
спини, черевного пресу і бічних м’язів тулуба. Ці вправи застосовувалися
з метою відновлення і нарощування загальної і силової витривалості даних
груп м’язів. Загально розвиваючі гімнастичні вправи забезпечували під
час занять стимуляцію і нормалізацію м’язів поясу верхніх кінцівок,
м’язів тазового поясу, м’язів черевного пресу і так далі для посилення
дій цих вправ використовувалися предмети — палиці, обручі, м’ячі і тому
подібне, а також гімнастичні снаряди — стінки, лавки.

Завершальна частина заняття, що займає від 9 до 16% часу, забезпечувала
поступове зниження фізичного навантаження до рівня, близького до
початкового рухового режиму, на якому знаходилися діти. Для цього
використовувалися вправи, сприяючі прискоренню відновного процесу.

В процесі корекції порушень постави школярів молодших класів широко
використовуються і рухливі ігри.

Рухливі ігри включалися в щоденні заняття по одній-дві гри. В той же
час, рухливі ігри проводилися як самостійне заняття один раз на тиждень.
Тривалість заняття — 45 хвилин. При включенні рухливих ігор у зміст
занять використовувалися наступні методичні прийоми:

відповідність характеру гри віку дітей;

підбір ігор відповідно до лікувально-педагогічних і виховних завдань;

чітке пояснення правив і розподіл ролей;

контроль керівником за виконанням правил гри її учасниками;

дотримання фізіологічних закономірностей адаптації до навантажень.

Включення рухливих ігор в заняття з школярами є обґрунтованим і
доцільним з ряду причин. По-перше, вплив гри сприятливо позначається на
функціональному стані організму дітей, на вдосконаленні функцій
серцево-судинної і дихальної систем. По-друге, як засіб лікувальної
фізичної культури рухлива гра володіє цілою низкою якостей, серед яких
найважливіше місце займає висока емоційність гравців. Під час гри дитина
отримує позитивний заряд емоцій — це задоволення від м’язової роботи в
грі, відчуття бадьорості та енергії, можливість дружнього спілкування в
колективній грі, досягнення поставленої в грі мети. Окрім цього,
здійснюється комплексна дія на моторику і нервово-психічну сферу дитини.
По-третє, при проведенні рухливих ігор вирішуються такі конкретні
завдання, як зміцнення опорно-рухового апарату дітей, посилення
м’язового корсета хребта, поліпшення функції дихання, серцево-судинної
системи. Ігри, що у зв’язку з цим включаються в заняття, носили
цілеспрямований характер (наприклад, ігри на збереження правильної
постави, зміцнення м’язів спини), а також тренувальний.

Проте, при проведенні рухливих ігор треба враховувати деякі методичні
вказівки, а саме: заохочувати правильну поставу дітей, красиве положення
голови і тулуба під час ходьби і вправ, чіткість виконання правил гри.

Не можна давати в грі активні ролі слабким або втомленим дітям.
Використовувати їх як своїх помічників (в ролі «суддів»).

При розподілі ролей в грі, подачі команд необхідно враховувати ступінь
збудливості дітей. Із збудженими дітьми тон розмови керівника повинен
бути неголосний, строгий, а з боязкими, тихими дітьми — заохочувальний,
м’який.

Не загострювати увагу групи дітей на успіхах в грі соромливої дитини з
метою його заохочення. Це може привести до зворотного, небажаного
результату: дитина втрачається, замикається. Таку дитину краще
підбадьорювати і хвалити тихо, без свідків.

Враховувати реакцію організму дітей на заняття рухливими іграми.

2.4. Профілактичні вправи

Серед вправ, які складають комплекс лікувальної гімнастики для
профілактики порушень постави слід виділити вправи з гімнастичною
палицею, на шведській стінці, на гімнастичних мячах а також використання
профілактора Євмінова.

Гімнастична палиця — широко застосовується в навчальному процесі на
заняттях лікувальною гімнастикою, сприяє формуванню і виправленню
постави. Регулярні заняття з цим простим снарядом взагалі попереджають
появу яких-небудь дефектів хребта. Так, положення палиці на плечах за
головою дозволяє успішно корегувати поставу, змушує тримати спину прямо,
розвиває рухливість в плечових суглобах, чітко фіксує тулуб в тій чи
іншій площині. У цьому положенні можна виконувати нахили вперед, в
сторони, присідання, скручування і т.д.Гімнастична палиця, крім своїх
спеціальних можливостей, дозволяє розвивати рухові якості, спритність,
координацію і витривалість. Наприклад, цьому сприяють такі вправи, як
утримання палиці на долоні, обертання її однією рукою, з передачею з
руки в руку та ін …Деякі м’язи і зв’язки найкраще піддаються
опрацюванню лише за допомогою Вправи з гімнастичними палицями
допомагають зміцнити м’язи рук і плечового пояса, збільшити розмах рухів
при нахилах, поворотах, можуть використовуватися для розвитку кисті і
стопи. Комплекси вправ з палицею добре розроблені, в тому числі і для
парних занять

Шведська стінка

Вправи на шведській стінці сприяють розвитку практично всіх груп м’язів,
зміцненню імунітету. Шведська стінка допоможе зміцнити м’язи спини, рук,
черевного преса і стегон. Вправи на шведській стінці забезпечують
відмінну розтяжку і відмінний тонус. Гімнастичні вправи у шведської
стінки корисні при захворюваннях вестибулярного апарату та
опорно-рухової системи. Велику користь шведська стінка приносить і тим,
хто страждає хворобами центральної нервової системи (наприклад
вегето-судинну дистонію)

Вправи на гімнастичних мячах

Зміцнюються всі групи м’язів, виробляється правильна постава,
поліпшується самопочуття, забезпечується щадна навантаження на суглоби,
поліпшується координація рухів. Вправи на м’ячах є ідеальним засобом
реабілітації після травм і дуже корисні для людей з надмірною вагою.

Профілактор Євмінова

В результаті регулярних занять на профілакторі  зміцнюються і тренуються
м’язи, що підтримують хребет у анатомічно правильному положенні.
Тренування цих м’язів досягається за рахунок виконання спеціальних
вправ, що виконуються з малою амплітудою рухів. У результаті занять
відбувається зміцнення саме коротких м’язів спини, що утворюють м’язовий
корсет.

ВИСНОВКИ

Отже, постава — це звичне положення тіла людини у спокої та в русі. Вона
визначається під час стояння, сидіння, ходьби та виконання інших видів
рухової діяльності. Відхилення від правильної постави називають
порушенням або дефектом постави.

Постава відіграє в житті людини естетичне та функціональне значення.
Естетична функція постави полягає у створенні краси та гармонійності
рухів. Люди з правильною поставою рухаються гарно, вільно, не вимушено.
І, навпаки, ті, хто мають порушення постави рухаються важко, незграбно,
з дискоординацією рук і ніг так, «ніби пишуть зламаним олівцем»
(Берштейн М.О.).

Однак, порушення постави — це не тільки косметичний дефект, існування
якого є неприємним фактом. Порушення постави, до того ж, супроводжуються
серйозними і складними наслідками у функціонуванні організму людини.
Відбувається це внаслідок стискання внутрішніх органів, порушення їх
правильного розташування в організмі. Неправильне положення тіла порушує
легеневу вентиляцію, зменшує надходження кисню до мозку, утруднює
приплив крові до нього. Порушення постави може, навіть, спричиняти
розвиток захворювань серцево-судинної (інсульт, інфаркт, гіпертонічна
хвороба) та дихальної систем (бронхіт, бронхіальна астма, запалення
легень).

Через неправильну поставу порушується робота нервової системи, оскільки
у міжхребцевих отворах проходять багаточисельні нерви, що регулюють
роботу окремих органів та організму в цілому.

Неправильна постава та хвороби, що її супроводжують можуть викликати у
дітей психічні розлади. Отже, постава — це критерій стану здоров’я
дитини.

Постава не передається по спадковості, а формується в процесі росту,
розвитку і виховання дитини. Це починається ще в період раннього
дитинства. У дітей паралельно із формуванням навичок утримання голови,
сидіння, стояння поступово окреслюються фізіологічні вигини хребта.
Людина народжується з грудним та крижово-куприковим кіфозами ( за
Смиковим А.С. грудний кіфоз з являється при формуванні навички сидіння).
Шийний лордоз з’являється при формуванні навички утримання дитиною
голови. Поперековий лордоз формується, коли дитина починає ставати та
ноги і ходити. Всі фізіологічні вигини набуваються до того часу, поки
малюк почне ходити. (За Козловим В.І. фізіологічні вигини хребта чітко
проявляються до 5 — 6 років). Проте, фізіологічна хвилеподібна форма
хребта лишається не зафіксованою до 7-12 років і зберігається лише
завдяки активній роботі м’язів. Після 12 років вигини хребта фіксуються
внаслідок зміни співвідношення кісткових та хрящових елементів.
Остаточне формування і закріплення всіх вигинів хребта завершується до
18-20 років ( до 20 – 25 років за Смиковим А.С.). Хвилеподібна форма
хребта (та наявність буферних утворень у вигляді дисків) забезпечує
ресорну (амортизаційну) функцію.

Розглядають такі характерні ознаки правильної постави:

– пряме розташування голови (лоб і підборіддя знаходяться в одній
площині, перпендикулярній до підлоги, а мочка вух розташовані на одному
рівні);

– симетричність плечового поясу (плечі опущені, дещо відведені назад і
знаходяться на одній лінії, паралельній підлозі);

– симетричність обох лопаток ( нижні кути лопаток розташовані на одному
рівні);

– однакова довжина рук і ніг;

– однакова форма трикутників талії — простору що утворюються боковою
поверхнею тулуба та внутрішньою поверхнею опущених рук;

– симетричне розташування тазу (гребені клубових кісток знаходяться на
одному рівні; сідничні складки також розташовані на одному рівні);

– помірно окреслені фізіологічні вигини хребтового стовпа (живіт злегка
підтягнутий, груди незначно виступають уперед, лордози шийного та
поперекового відділів знаходяться, відповідно, у межах до 2 та до 5 см);

– ноги в положенні стоячи помірно розігнуті в кульшових і колінних
суглобах.

Для перевірки власної постави необхідно стати біля вертикальної площини,
торкаючись її одночасно потилицею, лопатками, плечима, сідницями,
литками та п’ятками. Якщо таке положення тіла є звичним для вас, то
постава у вертикальній (сагітальній) площині є правильною. Щоби
перевірити правильність постави у фронтальній площині, накресліть на
дзеркалі вертикальну лінію. Станьте перед дзеркалом так, щоби така лінія
проходила через середину тіла і оцініть симетричність лівої і правої
його половин.

Серед вправ, які складають комплекс лікувальної гімнастики для
профілактики порушень постави слід виділити вправи з гімнастичною
палицею, на шведській стінці, на гімнастичних мячах а також використання
профілактора Євмінова.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Аксенова Н.Г. Дифференцированная методика лечебной физической культуры
при кифотической деформации позвоночника частично фиксированной формы у
детей. Дисс… к. п. н. — М., 1984. — 136с.

Арсланов В.А. Осанка, рабочая поза и здоровье // Методическое пособие. —
Казань, 1987. — 42с.

Баранов В.М. В мире оздоровительной физкультуры. — 2-е изд., перероб. и
доп. — К.: Здоровье, 1991. -133с.

Белая Н.А. Руководство по лечебному массажу. — М.: Медицина, 1983. —
288с.

Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів.
Навчальний посібник. — 2-ге вид. перероб. і доп. — К.: Радянська школа,
1989. — 190с.

Бубела О. Ю.700 вправ для формування правильної постави.
Навчально-методичний посібник. -Львів: Українські технології, 2002.
-164с.

Бурмистрова Н.И. Профилактика нарушений осанки: физкультминутки на
уроках с шестилетними школьниками // Физическая культура в школе. —
1990. — № 9. — С.4 9-52.

Буровых А.Н. О правильной осанке у детей дошкольного возраста //
Дошкольное воспитание. 1970. — № 2. — С.26-27.

Буровых А.Н. Профилактика и коррекция нарушений осанки в режиме дня
школы-интерната. АКД — М, 1967. — 23с.

Вайнер Э.Н. Общая валеология: Учебник. — Липецк: Липецкое издательство,
1998. — 183с.

Валеологическая система сохранения здоровья населения России //
Валеология. — 1996. — С.7-18.

Васичкин В.И. Справочник по массажу. — СПб: Гиппократ, 1996. — 176с.

Вербов А.Ф. Лечебный массаж. — М.: Селена -, 1996. — 288с.

Вернштейн Н.А. О построении движений. М.: Медгиз., 1947. — 162с.

Гамбурцев В.А. Гониометрия человеческого тела. — М.: Медицина, 1973. —
200с.

Гамза И.А. Физическое воспитание учащихся с нарушенной осанкой //
Методические рекомендации для студентов. — Минск, 1982. — 29с.

Дега В. Пороки осанки // Многотомное руководство по ортопедии и
травматологии. Т. II. / Под ред. М.В. Волкова. — М.: Медицина, 1968. —
С.267-300.

Дубогай О.Д., Завацький В. Ы., Корон Ю.О. Методика фізичного виховання
студентів віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи.
Навчальний посібник. — Луцьк: Надетир’я, 1995. -220с.

Душанин С.А., Пирогова С.А., Иващенко Л.Я. Самоконтроль физического
состояния. — К.: Здоров’я, 1980. -120с.

Душанин С.А., Пирогова С.А., Иващенко Л.Я. Тренировочные программы для
здоровья. — К., 1985. -18с.

Икова В.В. Лечебная физическая культура при дефектах осанки и сколиозах
у школьников. — Л.: Медгиз, 1963. — 64с.

Каптелин А.Ф. Предупреждение деформаций позвоночника в передне-заднем
направлении усиления (кифоза и лордоза) / Профилактика некоторых
деформаций опорно-двигательного аппарата у детей. — М., 1962. — С.17-23.

Каптелин А.Ф. Восстановительное лечение (лечебная физкультура, массаж и
трудотерапия) при травмах и деформациях опорно-двигательного аппарата. —
М.:

Ковалькова З.П. Методические указания для определения осанки детей
школьного возрастаизмерительным способом и основные принципы методики
лечебной физической культуры для восстановления правильной осанки при ее
отклонениях. — Харьков, 1955. — 14с.

Лечебная физическая культура / Под ред. В.А. Епифанова. — М.: Медицина,
1987. — 528с.

Лечебная физическая культура при заболеваниях в детском возрасте / Под
ред. С.М. Иванова. — М.: Медицина, 1983. — 400с.

Лечебная физическая культура. Учеб. для ин-тов физ. культ. / Под ред.
С.Н. Попова. — М.: Физкультура и спорт, 1988. — 271с.

Ловейко И.Д., Фонарев М.И. Лечебная физическая культура при заболеваниях
позвоночника у детей. — Л.: Медицина, 1988. — 144с.

Мирхайдарова Л.Г. Воспитание осанки у детей младшего школьного возраста
средствами гимнастики. Дисс… к. п. н. — Волгоград, 1997. — 135с.

Огнистий А.В. Атлас загально-розвиваючих вправ. Навчально-методичний
посібник — Тернопіль: ТНПУ, 2004. — 148с.

Огнистий А.В., Огниста К.М., Кривокульський О.І., Божик М.В. Основи
професійно-прикладної фізичної підготовки. Навчальний посібник. —
Тернопіль: ТНПУ, 2007. — 104с.

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів “Основи здоров’я та
фізична культура”1-11 класи. — К.: Початкова школа, 2001. — 112с.

Рипа М.Д. Занятия физической культурой со школьниками, отнесенными к
специальной медицинской группе. — М.: Прсвещение, 1988. — 175с.

Сердюков О.Э. Обоснование модельных характеристик физического состояния
младших школьников и разработка методики их достижения. АКД. — М., 1993.
— 19с.

Справочник по детской лечебной физкультуре / Под ред.М.И. Фонарева. —
Л.: Медицина, 1983. — 360с.

Тюрин М.А., Васичкин В.И. Техника массажа. — М.: МТР, 1997. — 160с.

Фомин Н.А., Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания. — М.:
Физкультура и спорт, 1972. — 175с.

Фонарев М.И. Фонарева Т.А. Лечебная физкультура при детских
заболеваниях. — Л.: Медицина, 1981. — 280с.

Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів. Практикум. — Львів:
Світ, 1993. -184с.

Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина І. —
Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2001. — 272с.

Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина ІІ. —
Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2001. — 248с.

Шлемин A. M. Исследование и воспитание осанки подростков. АКД. — М.,
1947. — 20с.

Шубина З.М. Воспитание осанки учащихся начальных классов школы
продленного дня в процессе учебно-воспитательной работы. АКД. — М. 1975.
— 24с.

ДОДАТОК

ВПРАВИ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ НАВИКУ

ПРАВИЛЬНОЇ ПОСТАВИ

1. Стоячи біля стіни або гімнастичної стінки. В. п. — основна стійка.
Прийняти правильну поставу, торкаючись спиною стіни (стінки). При цьому
лопатки, сідниці, гомілки ніг і п’яти повинні фіксуватися стінки, голова
відведена. Правильність постави контролюється самою дитиною у дзеркалі,
інструктором ЛФК, одним з дітей по вказівці інструктора.

2. Стоячи біля стіни, прийняти правильну поставу. Закрити очі, зробити
крок вперед, Знову прийняти правильну поставу. Розплющити очі —
перевірити правильність постави, виправити відмічені дефекти.

3. Прийняти правильну поставу, зробити 2-3 кроки вперед, сісти, встати.
Знову прийняти правильну поставу. Ту ж вправу можна робити, як і
передування, із закритими очима.

4. Прийняти правильну поставу біля гімнастичної стінки. Зробити 2-3
кроки вперед, розслабити послідовно м’язи шиї, плечей, рук і тулуба.
Знову прийняти правильну поставу. Перевірити поставу, виправити дефекти.

5. Стоячи у гімнастичної стінки, прийняти правильну поставу. Підвестися
на носки, утримуючись в цьому положенні 3-5 секунд. Повернення в вихідне
положення.

Вправи даються згідно І. Д. Ловейко, М.І. Фонареву (1988).

6. Та ж вправа, але без гімнастичної стінки.

7. Прийняти правильну поставу, сісти, розвівши коліна в сторони і
зберігаючи пряме положення голови та хребта. Поволі встати, прийняти
правильну поставу, перевіряючи себе перед дзеркалом.

8. Стоячи в правильній поставі, покласти на голову мішечок з піском.
Сісти, прагнучи не упустити мішечок. Встати в вихідне положення.

9. Ходьба з мішечком на голові із зупинками для контролю правильної
постави.

Ходьба з мішечком на голові з переступанням через перешкоди — мотузочок,
гімнастичну лавку і тому подібне.

Стоячи в правильній поставі з мішечком на голові напроти партнера.
Перекидання і ловля м’яча із збереженням правильної постави, прагнучи не
упустити мішечок з голови.

Ходьба з мішечком на голові з виконанням завдання: у напівприсіді, з
високим підняттям колін, перехресним кроком, боком, приставним кроком і
так далі.

Лежачи на спині з симетричним розташуванням тіла щодо хребта, руки
вздовж тулуба. Підвести голову і плечі — перевірити правильність
розташування тіла.

Лежачи на спині, прийняти правильну позу, притиснути поперекову частину
до підлоги. Перехід в положення сидячи із збереженням прямої спини.
Встати, зберігаючи правильну поставу.

У положенні лежачи на спині, зігнути ліву ногу в колінному і
тазостегновому суглобах, схопивши коліно руками, притиснути до живота,
одночасно притиснути до підлоги поперекову область. Повернутися в
вихідне положення. Те ж з правою ногою.

Лежачи на спині, прийняти правильне положення. Перевірити його,
підводячи голову і плечі. Обернутися «колодою» на живіт, підвести голову
і плечі, кисті до плечей. Лягти на живіт, обернутися «колодою» на спину.
Перевірити і виправити положення тіла.

Сидячи на гімнастичній лаві біля стіни, прийняти правильну поставу
(потилиця, між лопаткова область, сідниці притиснуті до стіни, голова
вертикально вгору, плечі на одному рівні). Правильність постави
перевіряється інструктором або одним з дітей.

Та ж вправа. Після фіксування правильної постави розслабити послідовно
м’язи шиї, плечового поясу, спини і живота. Закрити очі і по команді
прийняти правильне положення тіла. Розплющити очі і перевірити поставу.

Сидячи на гімнастичній лавці, прийняти правильну поставу, покласти на
голову мішечок з піском. Утримуючи мішечок правильним положенням голови
і тіла, встати, зробити вперед 1-2 кроки, повернутися назад, сісти на
лавку.

Сидячи на гімнастичній лавці напроти один одного, прийняти правильну
поставу, покласти мішечки з піском на голову, узяти в обидві руки м’яч.
Кидки м’яча від грудей обома руками партнерові і ловля м’яча із
збереженням правильної постави, не упускаючи мішечок.

ЗАГАЛЬНО РОЗВИВАЮЧІ ГІМНАСТИЧНІ ВПРАВИ.

I. Вправи для м’язів поясу верхніх кінцівок

Вихідне положення стоячи:

1. П’яти разом, носки нарізно, руки опущені вздовж тулуба (основна
стійка). Руки через сторони вгору, повернення в вихідне положення.

2. Руки до плечей, кисті стиснуті в кулак. Почергове розгинання рук
вгору.

3. Права рука піднята вгору, ліва опущена. Зміна положення рук.

4. Руки зігнуті в ліктях, кисті у плечей. Кругові рухи зігнутими руками
вперед, потім назад.

5. Руки випрямлені вперед, скрестні рухи рук і відведення їх в сторони.

6. Ноги нарізно на ширині плечей або ширше за плечі. Руки зігнуті в
ліктях перед грудьми, пальці торкаються кінчиками, долоні випрямлені.
Відведення ліктів ривками назад.

7. Те ж, що і у вправі 6, але з поворотами тулуба управо і вліво.

8. Руки опущені вздовж тулуба. Кругові рухи рук.

9. Права нога попереду, ліва ззаду, руки зігнуті в ліктях, кисті в
кулак, ліва рука попереду, права — позаду. Почергове різке розгинання
рук вперед — «бокс».

Вихідне положення сидячи:

1. Руки опущені вздовж тулуба, ноги випрямлені і розставлені нарізно під
кутом 30-40°. Руки через сторони вгору, повернення в вихідне положення.

2. Та ж вправа з хлопком рук над головою.

3. Кисті рук за головою. Випрямляння рук в сторони, вгору, прогнутися в
грудях, повернутися у вихідне положення.

4. Руки на поясі — відвести лікті назад, прогнутися, повернутися в
вихідне положення.

Вихідне положення лежачи:

1. Лежачи на животі, кисті рук біля плечей, лікті притиснуті до тулуба.
Підводячи голову і плечі, проводити руками рухи, що імітують плавання
брасом.

2. Руки перед грудьми в упорі долонями в підлогу. Розгинання рук в
ліктях, підведення голови і плечей, повернення в вихідне положення.

3. Лежачи на спині, руки випрямлені вперед перед грудьми. Відведення рук
в сторони і схрещування їх перед грудьми.

4. Права рука вгору, ліва вздовж тулуба. Зміна положення рук.

II. Вправи для м’язів нижніх кінцівок

Вихідне положення стоячи:

1. Руки на поясі. Присідання з відведенням випрямлених рук вперед,
повернення в вихідне положення.

2. Те ж, але з розведенням колін в сторони.

З. Руки вперед перед грудьми, долонями вниз. Почергове підняття коліна
до долонь однойменних рук.

4. Стоячи, руки попереду і в сторони під кутом 45°. Махові рухи ніг до
долоні різнойменної руки.

5. Руки вздовж тулуба. Випад правою ногою вперед з упором руками в
коліно правої ноги. Пружні присідання 2-3 рази. Повернення в вихідне
положення. Те ж з лівої ноги.

Вихідне положення сидячи:

1. Ноги випрямлені, опора на повну ступню, руки ззаду в упорі.
Розведення ніг в сторони і схрещування прямих ніг — «ножиці».

2. Сидячи із зігнутими в колінах ногами. Ходьба на місці з високим
підняттям колін.

З. Сидячи із зігнутими колінами, руки випрямлені перед грудьми.
Почергове підняття колін до долоні однойменної руки.

4. Те ж, але стосуючись долоні різнойменної руки.

5. Сидячи на підлозі, ноги прямі. «Ходьба» на сідничних м’язах —
пересування вперед за рахунок роботи м’язів сідничної області і тазу.

Вихідне положення лежачи:

1. Лежачи на спині, почергове згинання і розгинання ніг в колінних,
тазостегнових і гомілковостопних суглобах — «велосипед».

2. Лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Зігнути обидві ноги в колінах,
випрямити, опустити.

З. Лежачи на спині. Згинання і розгинання ніг з ковзанням п’ятами по
опорі.

4. Лежачи на животі. Почергове відведення прямих ніг назад.

5. Лежачи на животі, руки в упорі перед грудьми долонями вниз. Відвести
назад прямі ноги, розвести їх в сторони, з’єднати, повернутися в вихідне
положення.

III. Вправи для м’язів тулуба

Вихідне положення стоячи:

1. Руки на поясі. Нахили тулуба вперед і повернення в вихідне положення.

2. Та ж вправа, але з відхиленням тулуба назад.

3. Руки на поясі. Поворот тулуба вправо повністю з відведенням у бік
правої руки, повернення в вихідне положення. Те ж вліво.

Вихідне положення сидячи:

1. Сидячи на гімнастичній лавці, коліна зігнуті, ступні на підлозі, руки
на поясі. Повороти тулуба в сторони.

Те ж, але з відведенням випрямленої руки.

Сидячи верхи на гімнастичній лавці, ноги прямі, розведені в сторони,
руки на поясі. Повільне відхилення назад до торкання спиною лавки,
повернення в вихідне положення.

Сидячи верхи на гімнастичній лавці, ноги зігнуті в колінах, руки на
поясі. Бічні нахили тулуба.

Сидячи на лавці, ноги прямі. Нахили тулуба вперед і повернення в вихідне
положення.

Вихідне положення лежачи:

Лежачи на спині, руки прямі вгорі. Одночасно з махом рук перейти в
положення сидячи, руки вперед.

Та ж вправа, але при переході в положення сидячи, нахили вперед до
торкання кінчиками пальців гомілок і тильної поверхні стоп.

Руки зігнуті в ліктях, опора на лікті, ноги зігнуті в колінах, опора на
стопи. При піднятті тазу — вправа «місток».

Лежачи на животі, долоні в упорі перед грудьми на рівні плечей.
Розгинаючи руки і згинаючи ноги в колінах, перехід в положення рачки;
продовжуючи рух в тому ж напрямі, тягнутися потилицею до п’ят.
Повернення в вихідне положення.

З положення лежачи на животі, руки перед грудьми в упорі — перехід в
положення рачки з відведенням назад прямої правої ноги. Повернення в

вихідне положення. Те ж, але з відведенням лівої ноги.

ЗАГАЛЬНО РОЗВИВАЮЧІ ВПРАВИ З ПАЛИЦЯМИ.

З в. п. лежачи на спині палицю горизонтально наголову — ноги зігнути,
палицю до носків.

В. п. — лежачи на спині, палиця горизонтально над головою — махом рук
палицю горизонтально вниз (на стегно); зігнути, протягнути праву ногу,
опустити, зігнути, протягнути ліву ногу, опустити. Зігнути обидві ноги в
колінних і тазостегнових суглобах, провести їх під палицею, випрямити.
Повернутися в початкове положення.

В. п. — лежачи на спині, палиця горизонтально над головою. Махом рук
сісти, палицю вниз.

Лежачи на животі, палиця горизонтально перед грудьми — підняти голову,
тулуб, палицю горизонтально над головою, утримати 3-5 секунд.

Те ж, але палицю горизонтально на головою.

Те ж, але палицю горизонтально за голову.

В. п, — лежачи на спині, палицю горизонтально за голову, ноги нарізно.
Махом рук палицю вниз, сісти «по-турецьки».

8.В. п. — сидячи «по-турецьки», палицю горизонтально над головою. Махом
рук встати

ВПРАВИ ДЛЯ ВИРОБЛЕННЯ М’ЯЗОВОГО КОРСЕТА.

Для м’язів спини:

1. З В. п. — лежачи на животі, підборіддя на тильній поверхні кистей,
покладених один на одного.

Перекласти руки на пояс, підвести голову і плечі, лопатки з’єднати,
живіт не піднімати, дихання не затримувати. Зберігати прийняте положення
до певного рахунку або по команді інструктора.

Та ж вправа, але кисті рук переводити до плечей за голову.

В. п. — те ж. Підводячи голову і плечі, поволі перевести руки вгору, в
сторони і до плечей (імітація рухів при плаванні брасом).

В. п. — те ж. Рух рук в сторони, назад, в сторони — вгору.

В. п. — те ж. Підняти голову і плечі. Руки в сторони. Стискати і
розтискати кисті рук.

В. п. — те ж. Підвести голову і плечі, руки в сторони. Кругові рухи
руками.

І. п. — те ж. Почергове відведення назад прямих ніг, не відриваючи тазу
від підлоги. Темп повільний.

Та ж вправа, але з одночасним підведенням і утриманням до рахунку 3-5
обох ніг. В. п. — те ж. Відвести назад пряму праву ногу. Підвести і
приєднати до правої ноги пряму ліву ногу. Поволі опустити обидві ноги.

В. п. — те ж. Відвести назад обидві ноги, розвести їх в сторони,
з’єднати разом, опустити.

В. п. — те ж, лицем до партнера. Узяти гімнастичну палицю хватом зверху,
підвести голову і груди, утримуючи палицю біля грудей, — кидання палиці
партнерові, ловля хватом зверху і знизу, утримуючи голову і груди в
відведеному положенні. Кількість повторень — за командою інструктора.

12. Та ж вправа, але на гімнастичній лавці.

13. Та ж вправа з медицинболом. Для м’язів черевного преса:

В. п. для всіх вправ — лежачи на спині з притисненням поперекової
частини хребта до опори. Зігнути і розігнути ноги в колінному і
тазостегновому суглобах по черзі — «велосипед».

Зігнути обидві ноги, розігнути їх вперед, поволі опустити. Руки за
головою, почергове підведення прямих ніг вперед.

Руки вгору, поволі підняти обидві прямі ноги о кута 45° і поволі
опустити вихідне положення.

Зігнути ноги в колінах, випрямити вперед — вгору, розвести в сторони,
з’єднати і поволі опустити.

Утримуючи м’яч між колінами, зігнути ноги,розігнути їх вперед до кута
45°, поволі опустити.

7. Те ж, але утримуючи м’яч між кісточками.

8. Схрещування прямих ніг — «ножиці». Перехід в положення сидячи з махом
рук.

Те ж, але руки на поясі.

Ноги фіксовані у гімнастичної лавки або утримуються партнером — поволі
сісти і поволі повернутися в вихідне положення.

12. Сидячи верхи на гімнастичній лавці, відхилитися назад до положення
лежачи, утримуючись прямими ногами, перейти в вихідне положення.

Для бічних м’язів тулуба:

Лежачи на правому боці, права рука витягнута вгору, ліва рука вздовж
тулуба. Утримуючи тіло в положенні на боці, підводити і опускати
випрямлену ногу. Те ж на лівому боці з підведенням і опусканням правої
ноги.

Лежачи на правому боці, права рука витягнута вгору, ліва рука зігнута в
лікті і долонею упирається в підлогу на рівні плеча — «віконце».
Відвести обидві прямі ноги, утримувати на вазі до рахунку 3-5, поволі
опустити в вихідне положення.

Те ж, лежачи на лівому боці. Утримування прямих ніг на вазі може
проводитися по заданому рахунку або по команді інструктора.

В. п. на боці підвести одну ногу, приєднати до неї іншу, поволі опустити
ноги.

І. п. — лежачи на боці на кушетці або підведеній опорі, тулуб на вазі,
однойменна рука спирається на підлогу, інша — вздовж тулуба. При
фіксації ніг партнером — перекласти руки на пояс, вгору, вперед, до
плечей — повернення в початкове положення.

Те ж на іншому боці.

PAGE

PAGE 37

Похожие записи