HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Поняття та причини виникнення маркетингу”

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….
………………………………………….. 3

1. Економічні причини виникнення маркетингу, головні етапи розвитку…..
5

2. Сутність та предмет
маркетингу……………………………………………………..
……. 9

3. Головні підходи та проблеми щодо визначення поняття
“маркетинг”…….. 16

4. Сучасна концепція
маркетингу……………………………………………………..
………. 21

5. Принципи та функції
маркетингу……………………………………………………..
…… 24

Висновки……………………………………………………….
…………………………………………. 27

Список використаної
літератури……………………………………………………..
………… 30

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена тим, що на сьогоднішній день
маркетинг посідає важливе місце в управлінні діяльність підприємства та
реалізації товарів (послуг, робіт), сприяє масовому збуту, пошуку ринків
чи споживачів тощо.

Маркетинг як теорія, як система теоретичних, методологічних та
практичних знань, яка розроблювалася в межах загального курсу
комерційної справи та викладалась в різних вищих та середніх учбових
закладах Заходу, сформувалась на початку XX століття.

На практиці ця теорія знайшла своє застосування в кінці 50-х — на
початку 60-х років XX віку, коли було намічено новий підхід до
підприємницької діяльності, коли замість ринку продавців прийшов ринок
покупців та зміцніла думка, що надійною гарантією досягнення цілі
підприємства є визначення потреб та бажань визначених груп споживачів та
задоволення їх потреб більш ефективними та якісними способами на
противагу конкурентів.

В західній економічній літературі діє декілька сотень визначень сутності
маркетингу. У звязку з цим є актуальним визначення предмету, завдання та
змісту маркетингу та визначення ролі маркетингових досліджень в
маркетинзі.

Маркетинг — це господарська концепція управління діяльністю підприємства
та реалізації товарів (послуг, робіт), що орієнтована на виробництво,
масовий збут, ринок чи споживача в залежності від стану ринку та
комерційних цілей, які виникають перед підприємством.

Маркетинг має відношення до маркетингу конкретних товарів та послуг. Він
виражається в розробці на рівні підприємства комплексних програм його
створення, організації та реалізації на окремих сегментах ринку
визначених товарів чи товарних груп.

Основний зміст маркетингу полягає в тому, що будь-яке господарське
рішення повинно прийматися виходячи з аналізу ринкової ситуації та
тенденцій її зміни, а також з урахуванням імовірної реакції ринку на
прийняте рішення. Цим визначаються місце і значення дослідницької
функції маркетингу, важливість розроблення добре скоординованої програми
вивчення й оцінки різних чинників, від яких залежить успіх виробничої і
ринкової політики фірми.

Об’єкт дослідження: маркетинг як господарська концепція.

Предмет дослідження: поняття маркетингу, причини виникнення та основні
напрямки еволюції маркетингу, принципи та функції маркетингу, головні
напрямки вдосконалення тощо.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної частини,
яка складається з 5 розділів, висновків та списку використаної
літератури.

Методи дослідження: літературний, аналіз, синтез, методи порівняння та
узагальнення тощо.

Загальний обсяг роботи — 30 сторінок.

1. Економічні причини виникнення маркетингу,

головні етапи розвитку

Досвід розвинутих країн переконливо доводить, що основною формою
економічної життєдіяльності підприємств в умовах ринкової економіки є
маркетинг. У перекладі з англійської маркетинг означає «робити ринок».
На відміну від ринку як системи відносин, пов’язаних з реалізацією
суспільного продукту, маркетинг являє собою певну форму діяльності
підприємства в ринковому секторі економіки.

Дана форма діяльності стала характерною для розвинутих капіталістичних
країн на рубежі ХІХ-ХХ ст. До цього, а саме в умовах капіталізму вільної
конкуренції, класичним був стихійний ринок. Товаровиробники були
безсилими перед ним; вони не могли на нього якимось чином впливати чи
регулювати його. Стихійний ринок — це багато продавців і покупців,
невідомі розміри попиту й пропонування, вільне коливання цін, вільний
перелив капіталів.

Частки окремих товаровиробників у загальному обсязі продажу на ринку
були дуже малі, тому ніхто з них не міг істотно впливати на рівень цін,
передбачати їхню динаміку. В цих умовах існувала головним чином цінова
конкуренція: перемогти конкурента можна було лише шляхом випередження
зниження цін.

У період вільної конкуренції на ринку тривалий час існував «середній»
стандарт певного товару, споживна вартість якого змінювалася відносно
повільно, тому що науково-технічний прогрес також був повільним,
продуктивні сили розвивалися не дуже швидко. За цих умов цінова
конкуренція, зниження цін за рахунок зменшення витрат виробництва були
головними у боротьбі за місце на ринку [5, c.41].

У XIX ст. зниження затрат досягалося переважно екстенсивно за рахунок
розширення обсягів виробництва товарів, при цьому великі підприємства як
економічніші перемагали дрібніші.

Ситуація змінюється при переході до монополістичного капіталізму. Як
відомо, цінова конкуренція неминуче обумовлює концентрацію і
централізацію капіталу, що врешті-решт породжує монополію. Остання,
оскільки вона панує, може активно втручатися в ринкові відносини:
утримувати певний час монопольні ціни, регулювати виробництво і таким
чином впливати на попит і пропонування тощо. Однак водночас з появою
монополій з’являються й антимонопольні закони. Це приводить до
виникнення олігополії: на ринку з’являються декілька продавців зі
значною питомою вагою продажу певних товарів. Сучасну розвинуту
капіталістичну економіку можна характеризувати саме як олігополістичну.

Олігополія створює сприятливі умови для активного втручання підприємців
у ринкові відносини: стає можливим визначити обсяг попиту й
пропонування, передбачити тенденції динаміки цін та можливі дії
конкурентів.

За цих умов цінова конкуренція стає неефективною, тому що на добре
інформованому ринку підприємство — ініціатор зниження цін, як правило,
не встигає розширити обсяг виробництва, якщо й інші продавці також
знижують ціни. На перший план замість цінової конкуренції висувається
конкуренція за споживача товарів. Щоб заінтересувати споживача,
необхідно гнучко й оперативно реагувати на його потреби, поліпшувати
сервіс, підвищувати якість товару, надавати інші послуги. Споживача
дедалі більшою мірою цікавить не стільки ціна, скільки якість товару,
його післяпродажна експлуатація й обслуговування [4, c.55].

Таким чином, важливою економічною передумовою активного втручання
підприємця в ринкові відносини стала олігополія. Другим, не менш
важливим фактором виникнення маркетингової діяльності є швидкі темпи
науково-технічного прогресу. Сучасний НТП, з одного боку, забезпечує
величезну різнорідність товарів, а з іншого — виключно високі темпи їх
оновлення. Наприклад, на ринку ЕОМ поява нової моделі веде до того, що
вже через 18 місяців конкуренти пропонують аналогічну, а через 36
місяців ця модель замінюється принципово новою, досконалішою.

НТП переносить боротьбу за споживача з ринку у сферу наукових
досліджень, які зосереджуються на вивченні потреб споживачів, що
постійно змінюються під впливом швидкого розвитку продуктивних сил, на
розробці та виготовленні нових товарів, нових послуг, які привертали б
споживача.

Третьою важливою передумовою маркетингової діяльності стає розвиток
транспорту, зв’язку, засобів науково-технічної інформації. Завдяки цьому
фактору стало можливим оперативно реагувати на зміни потреб і коливання
ринкової кон’юнктури.

І останнє: прискорення впровадження маркетингу було зумовлене
економічними кризами надвиробництва. Зокрема вирішальним поштовхом стала
глибока криза 1929-1933 рр., яка примусила шукати нові, ефективніші
форми життєдіяльності капіталу. Криза «надвиробництва» товарів та пошук
шляхів виходу з неї привели до заміни пріоритету «ринку виробника»
пріоритетом «ринку споживача». Відбулася глибока прив’язка виробництва
до споживача. В цьому якраз і полягає головна суть маркетингу [10,
c.36].

З точки зору практичного застосування, маркетинг в своєму розвитку
пройшов 5 етапів:

І етап — 50-ті роки XX століття

Цей етап увійшов в історію під назвою «Цикли життя». В цей період багато
фірм почали розробляти та аналізувати криві життєвого циклу товару,
займатися сегментацією ринку. В цей же час в побут увійшло таке поняття,
як «імідж фірми».

II етап — 60-ті роки XX століття

Цей етап увійшов в історію під назвою «Ера росту». В цей період чисельні
фірми почали розробляти маркетинг-мікс, а також застосовувати в своїй
діяльності концепцію маркетингу. До лексики увійшло таке поняття, як
«стиль життя».

III етап — 70-ті роки XX століття

Цей етап увійшов під назвою «Ера витрат». Він характеризується
застосуванням маркетингу в сфері послуг. Виникли такі поняття, як
«соціальний маркетинг», «стратегічний маркетинг».

IV етап — 80-ті роки

Етап увійшов під назвою «Ера диференціації». В цей період почали
застосовувати такі поняття, як прямий маркетинг, локальний маркетинг,
глобальний маркетинг, такі «воєнізовані» терміни, як захоплення клієнта,
розвідка ринку, тактика, стратегія. Спеціалісти маркетингу почали
говорити про «жорсткий» маркетинг японських та «м’який» маркетинг
західнонімецьких фірм.

V етап — 90-ті роки

Етап отримав назву «Ера персоніфікації». Цей період характеризувався,
перш за все, двома такими поняттями, як «маркетингові мережі» та
«маркетинг на замовлення» [11, c.52].

2. Сутність та предмет маркетингу

В західній економічній літературі діє декілька сотень визначень сутності
маркетингу. Так, один з засновників маркетингу, провідний спеціаліст
Американської асоціації маркетингу, професор Північно-Західного
Університету США Ф.Котлер дає наступне визначення: «Маркетинг — вид
людської діяльності, що спрямована на задоволення потреб шляхом обміну».

Теодор Левіт — один з відомих американських теоретиків сучасного
маркетингу відмічає: «…Комерційні зусилля по збуту — це турбота про
зацікавленість продавців перетворити свій товар в готівку, а сучасна
маркетингова орієнтація — це турбота про задоволення потреб споживача
шляхом надання потрібного йому товару та цілого ряду додаткових послуг,
пов’язаних зі створенням, постачанням та споживанням товару».

Відомий німецький спеціаліст в сфері маркетингу Х.Нефферт відмічає:
«Маркетинг — це координація, планування та контроль на фірмі з метою
утримання діючих ринків та завоювання потенційних».

Професор Гарвардського Університету Пітер Друкер дає наступну
характеристику маркетингу: «Маркетинг — це концепція управління фірмою,
в колі якої знаходиться покупець, клієнт з його потребами та запитом.
Діяльність фірми націлена на більш якісне задоволення цих потреб.» Далі
він підкреслює, що на підприємстві, дійсно орієнтованому на маркетинг,
неможливо зробити просте розмежування тих, хто працює в сфері
маркетингу, тому що кожний приймає своє рішення, мислить про результати
впливу на покупців та ринки.

Маркетинг, в першу чергу, є способом мислення та дій всіх співробітників
та функціональних відділів [2, c.29].

По своїй сутності, концепція сучасного маркетингу — це нова
підприємницька філософія, що орієнтована на потреби споживачів
(клієнтів), збудована на інтегрованому маркетингу, націлена на
забезпечення задоволеності споживачів, як основа для досягнення цілей
підприємства. Маркетинг, як філософія підприємництва, відображає
схильність підприємства до теорії та практики суверенності споживача.
Підприємство виробляє те. що потрібно споживачу і отримує прибуток за
рахунок найбільш повного задоволення його потреб.

Маркетинг — це господарська концепція управління діяльністю підприємства
та реалізації товарів (послуг, робіт), що орієнтована на виробництво,
масовий збут, ринок чи споживача в залежності від стану ринку та
комерційних цілей, які виникають перед підприємством.

Маркетинг має відношення до маркетингу конкретних товарів та послуг. Він
виражається в розробці на рівні підприємства комплексних програм його
створення, організації та реалізації на окремих сегментах ринку
визначених товарів чи товарних груп.

У маркетингу використовується двоєдиний підхід:

· всебічне вивчення ринку та адаптація діяльності підприємства під
змінні вимоги ринкового середовища;

· активна дія на ринок за допомогою всіх доступних заходів.

Аналізуючи різні етапи розвитку ринкової економіки, можна зробити
висновок, що не будь-яку діяльність, пов’язану із задоволенням потреб
споживачів через обмін, можна назвати маркетингом. Для маркетингу
характерне, що його діяльність орієнтується на потреби. Саме потреби
споживачів є основним об’єктом уваги виробників товарів і послуг. Через
задоволення потреб споживачів виробники реалізують свою кінцеву мету —
одержання прибутку. А як засіб для її досягнення маркетинг пропонує не
окремі зусилля, а комплекс заходів. Таким чином основними рисами
маркетингу є:

· цільова орієнтація, тобто забезпечення відповідного рівня
прибутковості у заданих границях часу;

· комплексність, тобто поєднання окремих маркетингових дій у єдиний
технологічний процес управління.

Говорячи про маркетинг як теоретичну концепцію, насамперед слід
підкреслити його значення для споживачів і виробників товарів і послуг.

Споживачеві маркетинг дає змогу стати більш інформованим та ефективним.
Підвищення рівня інформованості скорочує затрати часу на здійснення
купівлі та поліпшує координацію грошових ресурсів. Маркетинг значно
впливає на погляди людей і образ їх життя, а також сприяє покращенню
його якості.

Виробнику маркетинг дозволяє підвищити рівень інформованості, що дає
змогу краще пристосуватись до змінних умов ринку; регулювати ринкову
економіку на мікрорівні. Це, по суті, діяльність суб’єктів ринку з
регулювання своїх економічних відносин. Врешті решт маркетинг виступає
чіткою організаційною формою сучасного товарного виробництва з
відповідним змістом.

Американська маркетингова асоціація пропонує дещо ширше визначення:
маркетинг являє собою процес планування і втілення замислу
ціноутворення, просування і реалізацію ідей, товарів, послуг шляхом
обміну, що задовольняє цілі окремих осіб і організацій. Цікавим є ще
ширше визначення маркетингу, яке дав Дж. Р. Еванс: маркетинг — це
орієнтована на споживача інтегрована цільова філософія фірми,
організації чи людини. Ф. Котлер визначає маркетинг як вид людської
діяльності, спрямований на задоволення потреб через обмін. У збірці «Як
досягти успіху» (М., 2001) зазначається, що маркетинг — це система
управління діяльністю фірми щодо розробки, виробництва і реалізації
товару на основі вивчення ринку і з метою одержання прибутку.

Різнобій у визначенні маркетингу існує й нині. Виходячи з суті сучасного
маркетингу, можна запропонувати таке його визначення. Маркетинг- це
комплекс взаємопов’язаних і науково обґрунтованих форм і методів
господарювання в умовах цивілізованої ринкової економіки, що охоплюють
всі стадії руху товару, починаючи з вивчення потреб і попиту,
виробництва товарів і надання послуг різного роду, доведення їх до
кінцевого споживача і закінчуючи організацією післяпродажного
обслуговування (аж до утилізації).

Таким чином, найважливішим елементом маркетингу є аж ніяк не збут, не
обмін. Реалізація товару — це лише вершина маркетингової діяльності.
Продаж, збут- одна з його функцій, причому здебільшого не найістотніша.
Якщо підприємець добре опрацював такі розділи маркетингу, як виявлення
споживацьких потреб, розробка необхідних товарів і установлення на них
відповідної ціни, налагодження системи їх розподілу й ефективного
стимулювання, такі товари реалізовуватимуться легко.

Провідний американський теоретик з проблем управління П. Друккер
підкреслював, що мета маркетингу — зробити зусилля щодо збуту
непотрібними. Головне — так добре вивчити клієнта і дати йому зрозуміти,
що товар або послуга будуть обов’язково потрібні йому і тоді вони
продаватимуть самі себе.

Одним із важливіших принципів маркетингу є всебічне і глибоке пізнання
ринку, зростаючих запитів споживачів. Діяльність мар-кетів на ринку
здійснюється за принципом: не просто «споживач завжди правий», а
«споживач — король».

Не менш важливим у маркетинговій діяльності є також пристосування до
ринку, випуск товарів, що відповідають попиту. Суть цього принципу
нерідко виражається різноманітними висловлюваннями типу: «відшукайте
потреби і задовольніть їх», «виробляйте те, що можете продати, замість
того, щоб намагатися продати те, що можете виробити», «любіть клієнта, а
не товар», «хай буде по-вашому» та ін. Підсумовує подібний підхід девіз
багатьох американських торгових фірм: «Робити все, що в наших силах, щоб
максимально відшкодувати кожний витрачений клієнтом долар значною
цінністю, якістю і задоволеністю».

Маркетингова діяльність має здійснюватися таким чином, щоб впливати на
ринок, активно формувати попит (через рекламу, виготовлення нових
товарів, «створення» споживачів). Це також один із основних принципів
маркетингу.

Названі принципи фактично означають новий підхід до підприємницької
діяльності. Суть цього підходу досить чітко сформульована американським
науковцем Ф. Котлером. На його думку, концепція маркетингу стверджує, що
запорукою досягнення цілей організації є з’ясування нестач і потреб
цільових ринків і забезпечення їх задоволення більш ефективними, ніж у
конкурентів способами [9, c.31].

Характеризуючи маркетинг як принципово новий підхід до ринкової
діяльності фірм, інший американський маркетолог Т. Левітт підкреслює, що
на відміну від звичайної комерційної діяльності, яка зосереджена на
реалізації інтересів продавця, в центрі маркетингу знаходиться покупець
з його потребами.

Маркетингова фірма всю свою діяльність підпорядковує задоволенню потреб
клієнтів (покупців), одержуючи прибуток саме завдяки створенню і
підтримці споживацького попиту.

Таким чином, основою для досягнення цілей фірми — одержання прибутку — є
орієнтація всієї господарської діяльності на потреби споживача і їх
задоволення.

Прикладом того, що саме цей підхід створює широкі можливості для
розвитку фірми, може бути відома американська корпорація «Макдональдс».
Вона являє собою мережу підприємств громадського харчування з швидким
обслуговуванням. Основне блюдо, що пропонується, — рублені біфштекси. Ф.
Котлер наводить такі дані: за 28 років свого існування фірма
«Макдональдс» зуміла продати 40 млрд. порцій біфштексів. Вона має
близько 5500 торгових точок (1100 — за кордоном), міцно володіє 18%
ринку громадського харчування з швидким обслуговуванням, набагато
випереджаючи своїх конкурентів. Так, найближчий конкурент — фірма
«Бергер кінг» утримує всього 5,7% ринку. Завойовано це лідерство завдяки
ретельно продуманій маркетинговій програмі, що передбачає заходи щодо
поліпшення обслуговування людей, пристосування до потреб споживачів, які
постійно змінюються.

До появи закусочних «Макдональдс» американець міг одержати рублений
біфштекс у ресторані або дешевому ресторані-закусочній. У багатьох
місцях біфштекси були невисокої якості, клієнт стикався з повільним
обслуговуванням, непривабливим оформленням приміщень, непривітним
обслуговуючим персоналом, антисанітарією, гомінким оточенням тощо.

Застосовану в «Макдональдсі» стратегію маркетингу можна виразити трьома
словами: якість, сервіс, чистота. Відвідувачі заходять у бездоганно
чисте приміщення, підходять до привітної розпорядниці, роблять
замовлення і не пізніше ніж за 5 хв. одержують смачний біфштекс і тут же
можуть його чи з’їсти, чи забрати з собою.

Крім простого задоволення потреб, корпорація майстерно освоїла мистецтво
маркетингу й в інших напрямах. Вона ретельно вибирає місця для
розміщення нових підприємств, забезпечує ґрунтовну підготовку керівників
закладів у своєму так званому «Біфштексовому університеті», за допомогою
постійних опитувань відвідувачів стежить за якістю блюд і сервісом та
докладає чималі зусилля на вдосконалення технології приготування
біфштексів, маючи на увазі спрощення виробничого процесу, скорочення
затрат і часу обслуговування.

З самого визначення маркетингу випливає, що він являє собою багатогранну
діяльність. У ній беруть участь: виробник товару, відділ маркетингу,
який безпосередньо діє на ринку (в межах існуючих у нас структур
підприємств такий відділ має бути створений);

посередник (агент, оптовик, ділер), котрий забезпечує реалізацію товару
підприємства на ринку (у деяких випадках можливий прямий контакт «відділ
маркетингу — кінцевий споживач»);

колективний споживач (організація — покупець товару виробничого
призначення); кінцевий споживач (у випадку реалізації товарів
індивідуального споживання — особа чи сім’я; в умовах реалізації товарів
виробничого призначення — персонал, який безпосередньо використовує
товар, куплений колективним споживачем).

Фундаментальні відділи маркетингу почали створюватися у капіталістичних
країнах на початку нинішнього століття. В США, наприклад, перші
маркетингові організації з’явилися у 1908 р.: у великих фірмах стали
створюватися відділи маркетингу. В Мічиганському, Гарвардському та інших
університетах США були введені самостійні навчальні курси маркетингу,
які тоді ще зводилися до розробки питань збутової діяльності. В 1926 р.
починає діяльність Національна асоціація маркетингу й реклами, на базі
якої створюється Американське товариство маркетингу, перейменоване в
1973 р. в Американську асоціацію маркетингу. Згодом виникають
регіональні та міжнародні маркетингові організації в Західній Європі,
Японії. Це — Європейське товариство дослідження маркетингу й громадської
думки, Європейська академія маркетингу та ін. Створюється також Світова
асоціація маркетингу. На принципах маркетингу сьогодні здійснюють свою
управлінську діяльність більшість великих фірм США, Західної Європи,
Японії та інших країн. На маркетинг у світі витрачаються сотні мільярдів
доларів. За даними американських дослідників, ці витрати досягають
приблизно 50% ціни багатьох товарів. У США затрати на рекламу становлять
близько 100 млрд. дол. на рік. Тут від 1/4 до 1/3 зайнятих у цивільних
галузях працівників беруть участь у маркетинговій сфері.

Отже, маркетинг як теорія, як система теоретичних, методологічних та
практичних знань, яка розроблювалася в межах загального курсу
комерційної справи та викладалась в різних вищих та середніх учбових
закладах Заходу, сформувалась на початку XX століття.

На практиці ця теорія знайшла своє застосування в кінці 50-х — на
початку 60-х років XX віку, коли було намічено новий підхід до
підприємницької діяльності, коли замість ринку продавців прийшов ринок
покупців та зміцніла думка, що надійною гарантією досягнення цілі
підприємства є визначення потреб та бажань визначених груп споживачів та
задоволення їх потреб більш ефективними та якісними способами на
противагу конкурентів.

3. Головні підходи та проблеми

щодо визначення поняття “маркетинг”

Практично кожний пiдручник з маркетингу, який написаний в краiнах СНД i
на Заходi, починаеться з того, що поняття «маркетинг» ввiйшло в науковий
оборот на початку XX столiття в США. Звiдти воно поступово було прийняте
Европою. Причому, спочатку маркетинг був лише як модне слово, яке
використовувалося в якостi синонiму для визначення функцii збуту, яка
поряд з виробництвом i фiнансуванням стае третьою головною функцiею в
економiчнiй системi органiзацii пiдприемництва. Проте такому спрощеному
уявленню про маркетинг не судилося довге життя. Хоч фактор збуту
продовжуе вiдiгравати в ньому суттеву роль.

Так, наприклад, в словнику з маркетингу, написаному I.Центесом,
визначення маркетингу починаеться з того, що його необхiдно в першу
чергу пов’язувати зi збутом. При цьому вiдзначаеться, що в економiцi,
яка базуеться на подiлi працi, збут означае наступне за виробництвом
управлiння фiзичним i просторовим перемiщенням продукту новими
iнституцiйними ланками, тобто iншими дiловими партнерами.

O

n D

?????????

???????¤?¤?$?????? iнженер або головний технолог, а маркетинг-директор —
посадова особа, яка формуе ринковий успiх пiдприемства в умовах
конкурентноi боротьби за покупця. Визначення В.Е.Хруцького полягае в
тому, що маркетинг — це комплекс заходiв у галузi дослiдження
торговельно-збутовоi дiяльностi пiдприемства по вивченню усiх
факторiв,якi впливають на процес виробництва i просування товарiв i
послуг вiд виробництва до споживача.

Висування на переднiй план в управлiннi проблеми збуту пов’язане з
багатьма питаннями. Серед них чи ненайважливiше значення мае те, що у
наш час надзвичайно зросли виробничi можливостi промисловостi,
вiдбуваеться швидке оновлення i розширення асортимеенту продукцii,
змiнюеться характер попиту на ринку.

В такому розумiннi маркетинг зустрiчаеться в любiй економiчнiй системi.
Проте,в менш розвинутому виглядi маркетинг застосовувався в усiх
культурно-iсторичних епохах людства. Ще з давнiх часiв зерновi культури
з Русi продавалися через острiв Родос, який був центром посередницькоi
дiяльностi Середземноморського узбережжя. Велика кiлькiсть виготовлених
в Родосi амфор свiдчить про значимiсть цього порту для торгiвлi вином i
олiею. Дiловi люди, торговцi могли тут вiдкривати депозитивнi рахунки в
банках i здiйснювати оплату методом переказу з рахунку на рахунок або
чеком.

Вітчизняна вища школа мае порiвняно невеликий досвiд дослiдження i
викладання маркетингу. Предмет дисциплiни поки ще чiтко не визначився.
Найбiльш характернi риси маркетингу як об’екту наукового пiзнання можуть
бути викладенi на основi аналiзу, систематизацii i узагальнень досягнень
захiдних наукових шкiл.

У широкому розумiннi пiд маркетингом уявляють вiдносини людей i
iнституцiй, якi виникають при зародженнi i здiйсненнi обмiнних процесiв,
до яких мають iнтерес iх учасники. В якостi синонiмуму для визначення
цих процесiв використовуеться термiн «трансакцiя».

Приведене формулювання не обмежуе сферу використання маркетингу тiльки
матерiальним виробництвом. По сутi мова йде про управлiння дiями свого
роду рiзних «дiючих осiб», кожний з яких зацiкавлений в обмiнi чогось
свого на щось чуже. При цьому кожний щось вiддае, одержуючи одночасно
щось взамiн. При такiй iнтерпретацii iдеi маркетингу розповсюджуються на
полiтику, церкву, театр, об’еднання громадян i навiть шлюб.

Таким чином, маркетинг в межах предмету свого вивчення завжди повинен
мати три аспекти: об’екти обмiну, його учасникiв i iх iнтереси. В центрi
процесу обмiну стоять його учасники, мiж якими здiйснюеться обмiн.

Ключове значення для маркетингу мають товари, якi е наслiдком тiеi чи
iншоi дiяльностi. Вони подiляються на реальнi товари (матерiальнi блага,
послуги, права) i номiнальнi товари (грошi). Пiд правами, як
економiчними результатами, розумiються права на результати
геологiчно-пошукових випробувань, на оренду чи лiцензii. Iншi показники
зрозумiлi з самоi таблицi. Однако важливо пiдкреслити, що обмiн «реальнi
товари (блага)-грошi» е типовим для всiх трансакцiй, з якими мае справу
маркетинг.

Хоч «вiк» iдеi маркетингу наближаеться до сторiчного i е досить
поважним, дискусii навколо проблеми його сутi не тiльки не стихають,
але, навпаки, набувають все бiльший розмах. Перш за все необхiдно
вiдмiтити, що iнодi пiд сумнiв ставиться точнiсть визначення маркетингу,
яку ми взяли за основу, а саме, як вiдносини людей i iнституцiй, що
виникають при зародженi i здiйсненнi обмiнних процесiв.

У багатьох публiкацiях пiдкреслюеться, що об’ектом науки маркетинг е
вiдносини одного визначеного продавця, в якi вiн вступае з потенцiйними
i реальними покупцями своеi продукцii чи послуг. При такiй iнтерпретацii
рiдко включаються в маркетинг заготовки, постачання. В кращому випадку
вони видiляються в самостiйний напрямок, для якого використовують термiн
маркетинг постачання.

Велика гама вiдтiнкiв думок спостерiгаеться при характеристицi вiдносин,
якi е предметом маркетингу. Х.Штеффентаден приводить результати аналiзу
бiльш нiж 100 визначень |1|. Вони свiдчать про те, що при уточненнi
аспекту, пов’язаного з направленнiстю вiдносин оферента на трансакцii,
вимальовуються двi лiнii.

Перш за все, присутня спроба дати якiсну характеристику вiдносин.
Найбiльш часто вони представляються як «цiлеспрямованi»,»орiентованi на
клiентiв», «систематичнi», «методичнi»,»такi, якi задовольняють
потреби»,»концептуальнi»,»послiдовнi».

З другоi сторони, спостерiгаеться бажання знайти суттеве в змiстi
вiдносин. В зв’язку з цим в оборот включаються такi поняття, як
«активнiсть»,»дii»,»рiшення»,»способи здiйснення впливу».

Ось характернi приклади [1].

«Маркетинг став влучним символом для вiдзначення принциповоi позицii
вiдносно вiдповiдальностi пiдприемства, яка може бути списана як
безпосередне виконання ринком рiшень, якi стосуються вимог i потреб
споживачiв (покупцiв)». [2].

«Маркетинг є людською дiяльнiстю, яка направлена на задоволення потреб i
бажань через обмiннi процеси».[3].

«Маркетинг проявляеться як вiдображення систематичного пошуку
рiшень».[4].

Система вiдносин, якi формуються з приводу реалiзацii продукцii i послуг
i якi можуть бути класифiкованi «послiдовно», «з орiентацiею на
клiентiв» або «систематично», повинна розглядатися диференцiйовано. При
цьому можна видiлити два пiдходи. Один з них полягае в спробах
формування такоi системи дiй продавця, яка забезпечуе успiшне здiйснення
трансакцiй, що передбачаються. В даному випадку мова йде про наукову
систему методiв, якi мають кiлькiсну i якiсну визначенiсть.

При другому пiдходi iдея задоволення потреб покупцiв зводить науку
маркетинг до сфери суто соцiальних наук. Ось приклади подiбноi
iнтерпретацii. Так, Мефферт рахуе, що «маркетинг є свiдомо орiентованим
на ринок керiвництвом всiм пiдприемством або його можна розглядати як
вiдносини на пiдприемствi по прийняттю орiентованих на ринок рiшень»
|1|. Боккер i Томас пишуть про полiтику маркетингу, яка е систематичною
i орiентованою на збут загальнозаводською полiтикою |2|.

Повертаючись до першого аспекту i вiддаючи йому перевагу, пiдкреслимо,
що найбiльш плiдним е усвiдомлення маркетингу як функцii пiдприемства.
Вона знаходиться в тiсному зв’язку з iншими функцiями глобального
порядку (виробництво, постачання, фiнансування) для забезпечення единоi
цiлеспрямованостi в дiяльностi. При цьому змiст маркетингу як
орiентованих на ринок вiдносин продавця мае три головнi позицii:

а) одержання iнформацii про ринок;

б) визначення тих ринкiв, на яких пiдприемству е рацiя виступати в
якостi продавця;

в) здiйснення впливу на учасникiв ринку.

Робота з iнформацiею про ринки як предмет науки маркетингу в сучаснiй
лiтературi виражаеться термiном «дослiдження ринку». Ця сфера дiяльностi
е частковою функцiею маркетингу i ii значення на практицi дуже швидко
зростае. Зараз розроблена досить обширна система методiв i прийомiв, яка
дозволяе достатньо глибоко вивчати ринковi явища.

Встановлення ринковоi сфери дiяльностi пiдприемства передбачае, що
вирiшуються питання вiдносно того, кому i якi пропозицii доцiльно
винести на ринок, з тим, щоб вони були там прийнятi. При цьому дуже
важливим е правильний вибiр ринкiв збуту i iх послiдовне розширення.
Пошук такого роду рiшень складае стратегiю маркетингу.

Накiнець, спецiалiстам з маркетингу необхiдно постiйно шукати рiшення i
здiйснювати дiяльнiсть,яка направлена прямо i побiчно на учасникiв
ринку, в особливостi на формування iх попиту. Для цього необхiдно
висовувати i обгрунтовувати концепцii вiдносно об’ектiв, на якi
орiентуеться пропозицiя товарiв. Особлива увага придiляеться органiзацii
сервiсу для клiентiв, цiноутворенню, рекламi. Цi форми впливу на
учасникiв ринку в лiтературi одержали назву iнструментiв маркетингу. В
якостi синонiмуму застосовуеться також термiн iнструменти полiтики
збуту.

4. Сучасна концепція маркетингу

Як ринкова концепція управління маркетинг виник 1902 р. у США. На той
час у провідних університетах країни було започатковано курс лекцій з
раціональної організації товарообігу. І саме тоді в компаніях «Кертис
паблішинг К», «Ю. С. Раббер К», «Свіфт енд К» було створено служби на
зразок маркетингових. На початку XX ст. відомі вчені, зокрема Р. Батлер,
Т. Бекман, П. Конверс та ін., вперше спробували трактувати маркетинг як
науку. В Європу та Японію маркетинг поширився через ринок споживчих
товарів лише після Другої світової війни разом із планом Дж. Кетлера
Маршалла й оборотним курсом Дугласа МакАртура.

Ринок послуг було завойовано лише в 50-60-х роках, тобто наприкінці
індустріального етапу розвитку ринкової економіки. Саме тоді у США
маркетинг почали застосовувати на ринках товарів промислового
призначення: сировини, комплектуючих і устаткування. В Європі маркетинг
на ринки устаткування й сировини було впроваджено пізніше — після
енергетичної кризи середини 70-х років. Консервативний
фінансово-банківський світ сприйняв маркетинговий підхід лише наприкінці
70-х — на початку 80-х років. І знову Америка випередила Європу.

Лише наприкінці 80-х років маркетинг поширюється на соціальну та
політичну сфери й одразу посідає там домінуючі позиції. Стають
популярними дослідження політичних, мистецьких, медичних, туристичних та
рекламних ринків.

В Україні, Росії, а також у країнах Балтії та Східної Європи маркетинг
поширився лише на початку 90-х років. У 1991-1993 pp. його почали
застосовувати у фінансово-банківській сфері України та Росії.
Президентські вибори значною мірою сприяли проникненню маркетингових
технологій на політичний ринок. Із завершенням масової приватизації,
формуванням фінансово-промислових груп у 1994-1998 pp. маркетинговий
підхід почали використовувати і на промислових підприємствах. Часто
банки замовляли незалежній дослідницькій групі дослідження на користь
«підшефного» підприємства, а потім фінансували створення в ньому служби
маркетингу. Вітчизняні товаровиробники, яких значно потіснили міжнародні
компанії, у 1995-1999 pp. почали широко використовувати маркетинг з
метою відновлення своїх часток споживчого ринку. Нині на черзі
проникнення маркетингової ідеології у такі сфери, як кінематограф,
державне управління, індустрія готельного господарства, освіта, охорона
здоров’я, ринок релігійних концепцій і соціально-філософських ідей.

Маркетингові професії не нові для України. Вони існували й за радянських
часів. Наприклад, на підприємствах були фахівці, які складали плани зі
збуту продукції або плани матеріального забезпечення. Крім того, вони
налагоджували контакти, укладали угоди з найвигіднішими партнерами,
використовуючи особисті зв’язки. Замість реклами широко
використовувалась пропаганда, особливо політична. Ф. Тейлор наголошував,
що радянські спеціалісти у сфері пропаганди у своїх ініціативах частіше
вигравали, оскільки пропаганда залежала від політики. І саме політика
виконувала більшість маркетингових функцій. Спічрайтера називали
референтом; спіндоктор, або фахівець з «паблік рилейшнз», був
завідувачем відділу із зовнішньоекономічних зв’язків, однак їхні функції
від цього не змінювалися.

Певна річ, командно-адміністративна економіка заважала формуванню
маркетингу як науки, адже кожне підприємство чітко виконувало вказівки
«зверху», не замислюючись над тим, як залучити споживача та задовольнити
його потреби. Отож питання щодо конкурентоспроможності власної продукції
у підприємства навіть не виникало.

У 90-х роках функції маркетингу істотно змінилися. Нові технології (не
лише виробництва, а й зв’язку, комунікації, продажу) породжують і нові
методи маркетингового впливу. Особлива увага нині приділяється
електронному продажу й новим формам замовлень і доставки товарів.
Помітно змінилися системи просування товарів від виробника до споживача.

Завершення «холодної війни» та інтенсивний розвиток ділових міжнародних
зв’язків породили монстра, що дістав назву «глобалізація». Раніше
торгівлею із зарубіжними партнерами опікувалися спеціальні фірми й
транснаціональні корпорації. Нині навіть приватні фірми втягуються у
глобальні відносини: закуповують сировину в одній країні, виробляють
товари — у другій, продають готові вироби — у третій.

Парадокс полягає в тому, що глобалізація й технологічні відкриття,
порушуючи статус-кво, водночас відкривають величезні можливості.
Наприклад, завдяки глобалізації компанія «Volvo» продає свої автомобілі
в усьому світі людям, які хочуть їздити безпечно; «McDonald’s»
задовольняє смаки молоді. Старі компанії зникають, а на їх місце
приходять нові. Вони змушені проходити такий самий добір, як і тварини
за Ч. Дарвіном, — виживає найсильніший. Успіху на українському ринку
досягають фірми, які найкраще пристосовуються до умов зовнішнього
середовища, активно впроваджують маркетинг у систему виробництва. Серед
них найпомітнішими є «Оболонь», фармацевтична фірма «Дарниця», концерн
«Меркс», «Світоч», «Рошен», «Чумак», «Баланс», «Рогань» та ін. Сьогодні
українському виробнику потрібні нові розробки та технології у сфері
маркетингу для налагодження процесу виробництва і розробки економічної
політики, що його захищатиме, а не заважатиме працювати.

5. Принципи та функції маркетингу

Останнім часом маркетинг упевнено завойовує ринкові позиції як джерело,
що дає змогу створювати й підтримувати певні стандарти людського життя.
Докорінна трансформація світової економіки внаслідок упровадження таких
нових засобів зв’язку й сполучення, як глобальні телефонні та
комп’ютерні мережі, супутникове телебачення, факсимільні апарати,
уможливлює значне скорочення географічних відстаней. Завдяки новим
комп’ютерним і телекомунікаційним технологіям істотно змінилися методи
виробництва і маркетингу. Нині не обов’язково витрачати особистий час на
пошук необхідних товарів. Достатньо скористатись одним із каналів
повідомлень, щоб зробити замовлення, і менеджери з маркетингу за
допомогою комп’ютера вивчать потреби, що виникли, розроблять і
доставлять товар, проведуть у разі необхідності відеоконференцію в
реальному часі тощо.

В умовах переходу до ринку розвиток маркетингу залежить від
прибутковості підприємств. Річ у тім, що на початкових етапах діяльності
маркетингових служб потрібні додаткові кошти, а істотний ефект від них у
вигляді доходу від розширення асортименту, відновлення випуску продукції
(послуг), підвищення якості можна отримати лише на наступних етапах.
Тому суттєвою перешкодою на шляху розвитку маркетингу є збитковість
багатьох підприємств.

Основні принципи маркетингу:

1) досягнення кінцевого практичного результату виробничо-збутової
діяльності відповідно до довгострокових цілей підприємства, тобто
одержання прибутку від реалізації запланованої кількості й асортименту
продукції;

2) орієнтація не лише на поточний, а й на довгостроковий результат
діяльності підприємства, що надає особливого значення прогнозним
дослідженням виробництва й ринку;

3) застосування у взаємозв’язку тактики та стратегії активного
пристосування до вимог споживачів;

4) цілеспрямований вплив на попит споживачів з метою його належного
формування;

5) комплексність, тобто здійснення різноманітних маркетингових дій як
системи взаємозалежних заходів.

Проте наведеним переліком принципи маркетингу не обмежуються. А. В.
Войчак виділяє вісім принципів, серед яких:

• оптимальне використання в управлінні централізованих та
децентралізованих засад, тобто постійний пошук і реалізація резервів,
підвищення ефективності виробничо-збутової діяльності через залучення до
творчої роботи всіх працівників фірми;

• науковий підхід до вирішення маркетингових проблем, тобто
систематичний аналіз, використання програмно-цільового методу
управління, маркетингових досліджень, а також зворотного зв’язку.
Маркетинг має спрямовувати роботу всіх інших видів управлінської
діяльності на підприємстві на підставі досліджень ринку з метою
досягнення необхідного рівня ефективності роботи підприємства за
допомогою якнайповнішого задоволення потреб споживачів.

Отже, узагальнюючи наведене вище, можна дати досить повне визначення:
Маркетинг — це творча управлінська діяльність, спрямована на задоволення
потреб споживачів та отримання бажаного результату для підприємства на
основі врахування ринкових умов функціонування суб’єктів та можливостей
самого підприємства щодо розробленння нової продукції, організації
виробництва, забезпечення ефективного товароруху від виробника до
кінцевого споживача.

Це визначення розкриває сутність предмета маркетингу як управлінської
діяльності, що залежить від інших видів діяльності: виробничої,
конструкторської, дослідницької та розробної, торгової, кадрової,
фінансової тощо. Положення про здійснення постійного дослідження ринку
споживачів і вивчення всіх видів діяльності, що супроводжують рух
товарів від підприємств до кінцевих споживачів, розкриває зміст
маркетингу: необхідність постійно досліджувати ринок, що зумовлено
зміною потреб і смаків споживачів. При цьому виробники і продавці мають
спільно досліджувати ринки за певних умов, аби забезпечити необхідну
повноту і точність, оскільки виробничі підприємства не можуть виконувати
такі дослідження достатньою мірою. їх торговельні точки не охоплюють
весь ринок споживачів. Виходячи з цього, маркетинг слід розглядати як
комплекс важелів, що забезпечують результативні дії підприємства на
ринку.

Застосувавши певні наукові методи вивчення маркетингу і проаналізувавши
специфіку виробленого товару (якщо фірма є виробничою) і товару, що
купується (якщо це торговельне підприємство), або наданих послуг (якщо
фірма належить до інфраструктури), можна визначити маркетингові функції
й напрями використання результатів маркетингової діяльності для фірми,
яка спеціалізується у сфері виробництва або торгівлі в будь-якій країні,
незалежно від її соціального устрою.

Загальні функції маркетингу:

1) аналіз і дослідження ринку;

2) прогнозування попиту;

3) планування асортименту продукції;

4) організація маркетингових комунікацій (реклама, пропаганда,
стимулювання збуту, паблік рилейшнз, персональний продаж);

5) ціноутворення;

6) розподіл товару;

7) маркетингове планування.

Очевидно, що маркетинг охоплює всі аспекти діяльності підприємства.

Основні напрями маркетингової діяльності:

• управління і контроль за виробництвом;

• планування асортименту товарів і послуг на підставі вивчення попиту;

• розроблення політики ціноутворення на підставі аналізу цін конкурентів
і можливостей формування цін на готову продукцію на підприємстві;

• матеріально-технічне постачання на основі аналізу процесу постачання
сировини (рівень цін, якість постачання, відстань доставки тощо);

• відновлення основних виробничих фондів;

• вивчення і впровадження нових технологій у виробництві товарів і
послуг.

Висновки

Зі сказаного вище можна зробити наступні висновки:

В основі поняття «маркетинг» (англ. marketing) лежить термін «ринок»
(англ. market). Це поняття в найбільш загальному виді припускає ринкову
діяльність. Під маркетингом розуміється такий вид ринкової діяльності,
при якому виробником використовується системний підхід і
програмно-цільовий метод вирішення господарських проблем, а ринок, його
вимоги і характер реакції є критерієм ефективності діяльності.

Важливе місце в ринкових відносинах належить маркетингу саме у сфері
виробничого і торговельного бізнесу, оскільки тут стоїть питання
реалізації товару (продукції) та послуг. Успішна маркетингова діяльність
у цих сфера дає змогу отримувати високі результати.

Маркетингова діяльність саме у цих галузях повинна забезпечити:

надійну, достовірну і своєчасну інформацію про ринок, структурі і
динаміці конкретного попиту, смаках і перевагах покупців, тобто
інформацію про зовнішні умови функціонування фірми;

створення такого товару, набору товарів (асортименту), що більш повно
задовольняє вимогам ринку, чим товари конкурентів;

необхідний вплив на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує
максимально можливий контроль сфери реалізації.

В основі діяльності виробників, що працюють на основі принципів
маркетингу, лежить девіз: робити тільки те, що вимагають ринок,
покупець. Вихідним моментом, що лежить в основі маркетингу, виступає
ідея людських нестатків, потреб, запитів. Звідси сутність маркетингу
гранично коротко перебуває в наступному: варто робити тільки те, що
безумовно знайде збут, а не намагатися нав’язати покупцю «неузгоджену»
попередньо з ринком продукцію.

Із сутності маркетингу випливають основні принципи, що включають:

Націленість на досягнення кінцевого практичного результату
виробничо-збутової діяльності. Ефективна реалізація товару на ринку в
намічених кількостях означає, по суті, оволодіння його визначеної долі
відповідно до довгострокової мети, наміченої підприємством.

Концентрацію дослідницьких, виробничих і збутових зусиль на вирішальних
напрямках маркетингової діяльності.

Спрямованість підприємства не на короткочасний, а на довгостроковий
результат маркетингової роботи. Це вимагає особливої уваги до прогнозних
досліджень, розробки на основі їхніх результатів товарів ринкової
новизни, що забезпечують високоприбуткову господарську діяльність.

Застосування в єдності і взаємозв’язку стратегії і тактики активного
пристосування до вимог потенційних покупців з одночасним цілеспрямованим
впливом на них.

Методи маркетингової діяльності полягають у тому, що проводяться:

аналіз зовнішньої (стосовно підприємства) середовищ, у якому входить не
тільки ринок, але і політичні, соціальні, культурні й інші умови. Аналіз
дозволяє виявити чинники, що сприяють комерційному успіху або
перешкоджають йому. У підсумку аналізу формується банк даних для оцінки
навколишнього середовища і її можливостей;

аналіз споживачів, як реальних, так і потенційних. Даний аналіз полягає
в дослідженні демографічних, економічних, соціальних, географічних і
інших характеристик людей, що приймають вирішення про покупку, а також
їхніх потреб у широкому змісті цього поняття і процесів придбання ними
як нашого, так і конкуруючих товарів;

вивчення існуючих і планування майбутніх товарів, тобто розробка
концепцій створення нових товарів і/або модернізації старих, включаючи
їхній асортимент і параметричні ряди, упакування і т.д. Застарілі, що не
дають розрахункового прибутку товари наймаються з виробництва і ринку.

планування товарорух і збуту, включаючи створення, при необхідності, що
відповідають власних збутових мереж із складами і магазинами і/або
агентських мереж;

забезпечення формування попиту і стимулювання збуту (ФОССТИС) шляхом
комбінації реклами, особистого продажу, некомерційних престижних заходів
(«паблик рилейшнз») і різного роду матеріальних стимулів, спрямованих на
покупців, агентів і конкретних продавців;

забезпечення цінової політики, що полягає в плануванні систем і рівнів
цін на товари, що поставляються, визначенні «технології» використання
цін, кредитів, знижок і т.п.

задоволення технічних і соціальних норм реґіону, у якому збувається
продукція, що означає обов’язок забезпечити належну безпеку використання
товару і захисти навколишнього Середовища, відповідність
морально-етичним правилам, належний рівень споживчої цінності товару;

керування маркетинговою діяльністю (маркетингом) як системою, тобто
планування, виконання і контроль маркетингової програми й індивідуальних
обов’язків кожного учасника роботи підприємства, оцінка ризиків і
прибутків, ефективності маркетингових вирішень.

Якщо на початку XX ст. виробники та торговці витрачали гроші на
просування товару до споживача за допомогою реклами, то у другій
половині XX ст. значного поширення набули заходи зі стимулювання продажу
товарів. Список використаної літератури

Аркадієв В.М. Основи маркетингу. – К., 2005. – 242 с.

Багиев Г. Л. Маркетинг. — М.: Экономика, 2003. – 483 с.

Березин И. Маркетинг и исследование рынков. — М.: Рус. и деловая лит.,
2005. – 340 с.

Войчак А. В. Маркетинг: Навч.-метод, посіб. для самостійного вивчення
дисципліни. — К.: КНЕУ, 2003. – 402 с.

Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підручник. — К.: Лібра, 2002. – 411 с.

Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. —
К.:Вищашк., 2004. – 508 с.

Котлер Ф. Маркетинг и менеджмент. — СПб.: Питер, 2005. – 320 с.

Лиходій В. Г. Маркетинг: Навч.-практ. посіб. — К.: Вид-во НАУ, 2002. –
198 с.

Маркетинг: принципи і функції: Навч. посіб. для вищих навчальних
закладів. — 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О. М. Аза-рян. — Харків:
Студцентр, 2002. – 440 с.

Лавров С.Н.,Злобин С.Ю. Основы маркетинга промышленных объетов. -М:
Внешторгиздат, 2005. – 611 с.

Маркетинг во внешнеэкономической деятельности предприятия. -М:
Внешторгиздат, 2004. – 285 с.

Немчин А.М. Основы маркетинга. – С.-Пб.: Инженерно-экономический
институт, 2003. – 401 с.

Погорєлов К.М. Маркетинг: Підручник. – К., 2000. – 392 с.

Савельев Е.В.,Дяченко В.П.,Куриляк В.Е.,Фарина Л.В. Маркетинг и
стратегия конкуренции. – К.: УМК ВО, 2003. – 608 с.

Современный маркетинг / Под ред. Хруцкого В.Е. — М: Финансы и
статистика, 2004. – 391 с.

Яцура В.І. Маркетинг на порозі ХХІ століття. – К., 2006. – 519 с.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 30

PAGE

Похожие записи