HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Основні напрями самостійної роботи майбутнього вчителя

з удосконалення виразного мовлення»

ПЛАН

Вступ

1. Складові виразного мовлення та особливості їх удосконалення

2. Шляхи самовдосконалення виразного мовлення майбутнього вчителя

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Обов’язковою передумовою ефективності професійного мовлення вчителя є
володіння ним технікою мовлення. Компоненти техніки мовлення – голос,
дикція, темп, інтонація – виконують важливі функції: створюють імідж
людини, дають змогу виявити психічну індивідуальність людини, визначити
її емоційний стан. Володіння технікою мовлення є не лише елементом
культури педагогічної діяльності вчителя, а й передумовою позитивного
сприйняття його учнями, батьками, колегами.

Мовлення вчителя може по-різному впливати на учнів. Значною мірою це
залежить від його комунікативних якостей, зокрема, такого важливого
показника, як виразність. Безбарвне, монотонне мовлення не викликає в
учнів емоційного ставлення до того, про що говорить учитель, не збуджує
їхньої думки. Вчитель просто інформує про ті чи інші явища, предмети,
залишаючи учнів пасивними слухачами, які мусять механічно сприймати і
відтворювати цю інформацію. Виразне ж мовлення активізує увагу учнів,
їхню відтворювальну і творчу уяву, викликає співроздуми і
співпереживання.

Образне, емоційне, естетичне, привабливе мовлення і називають виразним.
Для виразного мовлення характерними є також конкретність,
безпосередність, здатність викликати у слухачів візуальні картини,
яскраві бачення і відчуття.

1. Складові виразного мовлення та особливості їх удосконалення

Різні ситуації педагогічного спілкування потребують використання
відповідних типів мовленнєвої виразності. Певну специфіку має мовлення
вчителя у ситуаціях розповіді. Учитель має повідомляти так, щоб учні
бачили те, що бачить він, відчували те, що він відчуває, коли говорить.
Майстерність виразної педагогічної розповіді і полягає в умінні
викликати в учнів реальні життєві відчуття, активізувати діяльність
уяви, пам’яті. Розповідаючи, вчитель не просто пояснює, інформує, а ніби
перекладає суху мову наукових понять на емоційну мову чуттєвих образів.

   В техніці виразного мовлення виділяють дві групи засобів – виражальні
засоби художнього мовлення і виражальні засоби звукового мовлення. До
першої групи належать виражально-зображальні засоби мови – тропи
(епітети, метафори, порівняння, гіперболи, алегорії тощо). Підсилювати
образно-емоційну виразність мовлення можуть також введення в розповідь
віршованих цитат, крилатих висловів, використання прийомів стилістичного
синтаксису (введення в оповідання діалогу, антитези, емоційних окликів).

   У другій групі засобів виразності мовлення слід виокремити насамперед
мовленнєву інтонацію. Інтонаційну забарвленість мовлення забезпечують
якості його звучання: сила звуку (посилення і послаблення), що зумовлює
динаміку мовлення і відбивається в наголосі; висота звуку (підвищення і
зниження), що передає мелодику мовлення; швидкість звуку, що визначає
темп і ритм мовлення; тембр мовлення, що надає йому емоційної
забарвленості. Сукупність цих компонентів, які зумовлюються змістом і
метою висловлювання, і допомагає знайти точну мовленнєву інтонацію.

Для успішного формування мовленнєвої культури майбутнім вчителям,,
необхідно:

1. Виробляти у собі потребу і звичку в постійному навчанні і підвищенні
рівня мовленнєвої культури. Особливу увагу при цьому слід приділяти
питанням правильності і чистоти мови. Велике значення тут має робота з
тлумачними лексичними словниками, словниками із літературного
словотворення, слововживання, наголошення, сполучуваності, правопису.

2. Розвивати самоконтроль та уміння виразного мовлення. Тому, готуючись
до публічного виступу у студентській групі чи шкільному класі, треба
орієнтуватись на майбутню аудиторію слухачів.

3. Розвивати самоконтроль, комунікативні уміння, соціальні установки у
спілкуванні. У процесі професійного самовиховання важливо не лише
розібратися в питаннях техніки комунікації, а й з’ясувати свою соціальну
позицію у спілкуванні.

Продуктивна мовленнєва комунікація вчителя передбачає також розвиток у
нього спеціальних здібностей: соціально-перцептивних, вольового впливу,
здатності до ідентифікації, саморегуляції, навіювання, керування своїм
психічним станом у спілкуванні.

Передумовою вдосконалення професійно-педагогічного мовлення майбутнього
вчителя є також розвиток його психофізичних особливостей, насамперед
уяви, асоціативної та образної пам’яті.

2. Шляхи самовдосконалення виразного мовлення майбутнього вчителя

,

???????H?H???????????????H?H???????????????H?H???????????????H?H????????
????? ? ?????Т??,

.

?????Т??вашому мовленні під час спілкування з людьми. Зосередьте увагу
на таких питаннях: моя інтонація жива, емоційно забарвлена чи
одноманітна, невиразна? чи можу я урізноманітнювати мелодійний малюнок
свого мовлення залежно від умов спілкування?

Готуючись до публічного виступу в аудиторії або в шкільному класі,
намагайтеся визначити, для кого і з якою метою ви будете говорити, які
роздуми, почуття ви хотіли б збудити у своїх слухачів, яку атмосферу
створити, яким має бути інтонаційний малюнок, ритм, темп вашого
мовлення.

Спробуйте, конструюючи розповідь, використати різні описи, деталі,
уривки з художньої літератури, власні оцінки та враження. При цьому не
забувайте про вимогу виправданого використання зображальних засобів.

Якщо умовою продуктивної комунікативної поведінки вчителя є його
індивідуальний стиль спілкування, то в процесі професійного
самовиховання важливо не тільки розібратися в питаннях техніки
комунікації, а й з’ясувати свою соціальну позицію у спілкуванні. Для
цього спробуйте щиро відповісти на запитання, чи думаєте ви про партнера
у процесі спілкування, чи намагаєтеся побачити ситуацію його очима, чи
допомагаєте йому спілкуватися, чи вам цікавий сам процес спілкування з
людиною чи його результат, чи завжди розуміють вас люди, з якими ви
спілкуєтеся, чи прагнете ви зрозуміти їх.

Продуктивна мовленнєва комунікація вчителя передбачає також розвиток у
нього спеціальних здібностей: соціально-перцептивних (розуміти
внутрішній стан партнера через сприйняття його зовнішньої поведінки,
вигляду), здібності до ідентифікації (здатність поставити себе на місце
іншої людини й передбачити її можливу реакцію), саморегуляції, вольового
впливу, навіювання, керування своїм психічним станом у спілкуванні.

Важливе значення належить і розвитку загальних психофізичних
особливостей своєї особистості, які є передумовою оволодіння вміннями
професійно-педагогічного мовлення. Маємо на увазі насамперед розвиток
уяви (відтворювальної і творчої), асоціативної і образної нам’яті. Ми
вже згадували, що обов’язковою умовою виразності мовлення вчителя є
бачення ним тих предметів, подій, про які він розповідає.

За цієї умови мовлення вчителя набуває емоційності, він ніби створює
картини засобами мовлення, говорить, за влучним висловом
К.Станіславського, не тільки вухам слухачів, а й їхнім очам. Штучно,
одним вольовим зусиллям зробити це неможливо. Тому слід розвивати в собі
вміння бачити, відчувати навколишній світ у звуках, барвах, картинах і
відтворювати своє бачення в слові. Тут стануть у пригоді вправи, що
використовуються в театральній педагогіці (див. праці К.
Станіславського, С. Гіппіус; ці вправи подано також у
лабораторно-практичних заняттях до курсу педагогічної майстерності).

Висновок

Отже, щоб сприяти успішному виконанню педагогічних завдань, мовлення
вчителя повинне відповідати певним вимогам, тобто мати певні
комунікативні якості. Так, вимога правильного мовлення педагога
забезпечується його нормативністю (відповідністю мовлення педагога до
норм сучасної літературної мови – акцентологічних, орфоепічних,
граматичних та інших), точністю слововживання; вимога виразності
мовлення – його образність, емоційність, яскравість.

До технічних показників виразного мовлення належать: дихання, голос,
дикція (вимова), інтонація (тон), темп, жест і міміка. Лише добре
оволодіння кожною складовою техніки виразності мовлення може гарантувати
його високу якість.

Виразність мовлення – не менш важлива його якість, ніж інші. Але ця
якість найбільше залежить від особи мовця, його ерудиції, знання мов,
мовленнєвих умінь і навичок. Мовна практика свідчить, що мовлення здатне
збуджувати увагу, викликати інтерес людей до сказаного чи написаного. Ці
особливості культури мовлення називають виразністю. У мові є невичерпним
запаси виражальних засобів, які роблять наше мовлення виразним. Це
насамперед засоби художнього мовлення і засоби звукового мовлення.
Виразність уключає в себе й образність мовлення.

Виразність мовлення досягається за таких умов:

самостійність (а не за шпаргалкою) мислення мовця;

інтерес мовця до того, про що він говорить чи пише;

добре знання мови й виражальних засобів;

досконале володіння стилями мовлення;

систематична мовна практика;

свідоме бажання мовця говорити або писати виразно;

розвинутий хист, «чуття» мови.

Отже, вчитель має досконало володіти мовою, її виразними можливостями,
систематично вдосконалювати техніку і культуру мовлення.

Список використаної літератури

Все начинается с учителя / під редакцією К.А. Іванов, — М., 1983. – с.
41-43.

Кан-Калик В.А., Учителю о педагогическом общении. – М., 1987.- с. 97.

Коваль А.П., Культура ділового мовлення: писемне та усне ділове
спілкування. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К., 1997. – с.193-280.

Педагогічна майстерність / За ред. І.А.Зязюна. – К., 1977.

Сухомлинський В.О., Слово про слово. Слово вчителя в моральному
вихованні // Вибрані твори: том 5, — К., 1977. – том 5,- с.82, 321.

Учіться висловлюватися / П.І. Білоусенко, Ю.О. Арешенков, Г.М. Віняр та
ін. – К.,1990. – с. 126.

Чак Є.Д., Барви нашого слова, — К., 1989. – с.176.

PAGE

PAGE 8

Похожие записи