.

Основні конвенції та договори з охорони авторського права та суміжних прав (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
7 3681
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Патентознавство”

на тему:

“Основні конвенції та договори

з охорони авторського права та суміжних прав”

ПЛАН

Вступ

1. Міжнародні акти забезпечення авторських прав

2. Огляд основних міжнародних конвенцій та договорів по авторському та
суміжних правах

Всесвітня конвенція про авторське право

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників
фонограм і організацій мовлення

Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське
право

Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання
і фонограми

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

ХХІ ст. справедливо називають століттям інтелектуальної власності. Адже
щодоби з’являються нові літературні, художні, музичні твори
різноманітних жанрів та напрямів. Розпочався цей процес не сьогодні і
принаймні вже понад два століття людство усвідомлює необхідність
ефективної правової охорони авторського і суміжних прав.

Ще у 1886 р. з цією метою на рівні міжнародного співтовариства було
прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів,
у 1952 р. – Всесвітню конвенцію про авторське право, у 1961 р. – Римську
конвенцію про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та
організацій мовлення, у 1971 р. – Женевську конвенцію про охорону
інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх
фонограм. Дані міжнародні акти проголошують необхідність створення
національного режиму охорони прав авторів, інтересів виконавців,
виробників фонограм.

В Україні підвищення уваги до охорони прав на інтелектуальну власність
пов’язують зі здобуттям нею незалежності. Правовідносини в сфері
інтелектуальної власності регулюються окремими положеннями Конституції
України, Цивільного, Господарського, Митного та Кримінального кодексів,
Кодексу України про адміністративні правопорушення та процесуальними
кодексами, діють спеціальні закони. Крім того, Україна є учасницею
багатьох міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності.

1. Міжнародні акти забезпечення авторських прав

Міжнародний досвід свідчить про недостатність захисту авторських прав
лише на основі національних засобів. З цією метою цивілізовані держави
давно стали на шлях міжнародної співпраці в даній галузі права.

Позитивним є те, що Україна не залишилась осторонь міжнародної співпраці
і приєдналась до ряду міжнародних актів. Найстарішим нормативним актом
міжнародно-правової охорони авторських прав є Бернська конвенція про
охорону літературних і художніх творів. Вона неодноразово змінювалася та
редагувалася і на сьогодні це найбільш регламентований міжнародний акт,
що забезпечує захист інтересів авторів (в тому числі програм для ЕОМ.
Основними принципами Бернської конвенції є принципи національного режиму
і мінімальності прав.

Всесвітня конвенція про авторське право передбачає охорону прав на
твори, опублікувалися, для громадян держав, які беруть в ній участь.6

Суттєві норми авторського права з’явилися в національному законодавстві
за останні десять років. Приєднання до Міжнародної конвенції про охорону
інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення надало
можливість застосовувати принцип національного режиму: охорона прав
українським виконавцям, виробникам фонограм і організаціям мовлення
надається за кордоном та іноземним виконавцям, виробникам фонограм і
організаціям мовлення на території України. Приєднання до Договору
Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і
фонограм передбачає охорону суб’єктів суміжних прав, а саме: виконавців
і виробників фонограм на рівні охорони прав, що надається передовими
країнами світу, що дозволяє ефективно здійснювати охорону прав
українських та іноземних виконавців і виробників фонограм на території
України. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про
авторське право. (Інтернет – Договору), дозволяє ефективно здійснювати
охорону прав на території України і за її межами українських та
іноземних авторів художніх та літературних творів, у тому числі
прирівняних до літературних творів комп’ютерних програм, баз даних.
Законодавство України у сфері авторського права і суміжних прав
адаптоване до вимог Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної
власності виконання яких є обов’язковими при вступі України в СОТ.

Отже, можемо констатувати, що Українське законодавство в сфері захисту
авторських прав в достатній мірі узгоджене із міжнародними стандартами.

2. Огляд основних міжнародних конвенцій та договорів

по авторському та суміжних правах

Всесвітня конвенція про авторське право (англ. Universal Copyright
Convention) – це одна з двох основоположних конвенцій про авторське
право (інша – це Бернська конвенція), підписана 6 вересня 1952 року у
місті Женева (Швейцарія).

Всесвітня конвенція про авторське право була розроблена за участю ЮНЕСКО
як альтернатива до Бернської конвенції для тих країн, що не згодні з її
точкою зору, але все ж таки хочуть стати учасницями багатосторонньої
конвенції про авторське право. Такі країни включають до себе країни що
розвиваються, а також Радянський Союз, котрий вважав, що Бернська
конвенція надає надзвичайні переваги західно-європейським країнам із
розвинутим експортом об’єктів авторського права, а також Сполученим
Штатам Америки та більшій частині Латинської Америки. Сполучені Штати та
Латинська Америка вже були членами регіональної Пан-Американської
конвенції про авторське право, котра була «слабшою» за Бернську
конвенцію. Багато з країн-учасниць Бернської конвенції одночасно
вступили й до Всесвітньої конвенції, таким чином їх об’єкти авторського
права також отримують охорону поза межами Бернської конвенції.

Оскільки майже всі країни світу є членами Світової організації тогівлі
та погоджуються з Угодою щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної
власності, Всесвітня конвенція про авторське право таким чином втратила
свою минулу значущість.

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (англ.
Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works)
підписана 9 вересня 1886 року у Берні є міжнародною угодою щодо
авторського права.

Ця конвенція була розроблена за участю Віктора Гюґо та його «Міжнародної
Асоціації Літератури та Мистецтва» під впливом французького «права
автора» (англ. right of the author, фр. droit d’auteur), що розбігається
із англо-саксонською концепцією авторського права, яка торкалась тільки
економічних аспектів. За Бернською конвенцією, авторське право на творчу
працю не повинно декларуватися, бо воно автоматично є діючим з моменту
створення твору. Таким чином, автору не треба реєструвати, подавати
будь-які заяви про авторське право у країнах, що прийняли цю конвенцію.
Як тільки твір зафіксовано на будь-якому фізичному носії, його автор
автоматично стає власником всіх авторських прав на цей твір та будь-які
похідні твори до тих пір, доки він сам явно не відмовиться від них, або
доки не закінчиться строк дії авторського права.

Перед прийняттям Бернської конвенції, національні відомства з
авторського права захищали права на поданий твір тільки всередині
країни. Таким чином, твір, опублікований у Лондоні британським
громадянином є захищеним авторським правом на території Великої
Британії, та водночас може бути вільно скопійований та проданий будь-ким
у Франції, та навпаки.

Бернська конвенція пішла по стопах Паризької конвенції 1883 року, що так
само створила умови для міжнародної інтеграції інших видів об’єктів
права інтелектуальної власності: патентів, торговельних марок та
промислових зразків.

Так само, як Паризька конвенція, Бернська утворила бюро, що виконувало
адміністративні задачі. У 1893 році два цих маленьких бюро об’єдналися
та утворили Об’єднане міжнародне бюро з захисту інтелектуальної
власності (більш відоме за своїм французьким акронімом «БІРПІ» (фр.
BIRPI), розташоване у Берні. У 1960 році, БІРПІ переїхало з Берну до
Женеви, щоби бути ближче до Організації об’єднаних націй (ООН) та інших
міжнародних організацій цього міста. 1967 року БІРПІ змінило назву на
ВОІВ, Всесвітню організацію інтелектуальної власності, що, починаючи з
1974 року, є організацією, підпорядкованою ООН.

За станом на червень 2007, 163 країни є членами Бернської конвенції

Бернська конвенція вимагає, щоб усі сторони, що її підписали,
враховували авторські права на твори авторів з інших країн-учасниць
конвенції (відомих як члени Бернського союзу) так само, як вони
враховують авторські права своїх власних громадян. Це значить, що,
наприклад, французьке авторське право є дійсним для будь-яких
опублікованих або виконаних творів у Франції, незалежно від того, де цей
твір був створений.

У доповнення до заснування системи рівного співвідношення авторського
права у країнах-учасницях, угода також потребує, щоб країни-члени
забезпечили виконання «мінімальних» стандартів у сфері авторського
права.

Авторське право за Бернською конвенцією повинно набуватись автором
автоматично, тобто воно не потребує формальної реєстрації. Тут треба
зазначити, що хоча Сполучені Штати Америки приєдналися до конвенції у
1988 році, вони продовжують компенсувати авторські збитки та виплачувати
авторську винагороду тільки за твори, що є зареєстрованими.

?

i

?

jn0

4

?

?

n4

4

I

O

??????????????4

O

mH sH Список використаних джерел Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 4 лютого 1994 р. Адміністративне право України / Підручник за редакцією професора Ю.Є.Битяка. – К., 2004. Вісник Господарського Судочинства. - № 2. – 2005. Интеллектуальный капитал /Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. — Питер, 2001. — 288 с. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 336 с. , Лазуренко Ю. В.Вісник Господарського Судочинства. - № 2. - 2005. - С.204 Звіт про діяльність Державного департаменту інтелектуальної власності за 2000-2007 роки. PAGE PAGE 4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020