HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

з бухгалтерського обліку

на тему:

“Облік витрат на поліпшення основних засобів”

ПЛАН

Вступ

1. Загальні підходи щодо обліку витрат, пов’язаних з основними засобами

2. Сутність поліпшення основних засобів, головні підходи щодо обліку
витрат на поліпшення

3. Класифікація витрат на поліпшення основних засобів в бухгалтерському
обліку

4. Методика обліку поліпшення основних засобів

5. Порівняльна характеристика фінансового та податкового обліку витрат
на поліпшення основних засобів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена тим, що у результаті реформування
системи обліку зазнала суттєвих змін методика обліку основних засобів.
Проблема його удосконалення знаходиться в центрі уваги, тому що значною
мірою визначає можливості ефективного використання основних засобів та
оптимізації пов’язаних з цим витрат.

В даній курсовій роботі планується розглянути проблеми бухгалтерського
та податкового обліку основних засобів на етапі реформування. Будуть
досліджені нормативні засади обліку, що впроваджуються згідно з П(С)БО 7
«Основні засоби» та податковим законодавством.

З наближенням вітчизняного обліку до міжнародних стандартів з’явилося
багато публікацій з питань застосування П(С)БО 7 «Основні засоби». Так,
деякі автори розглядають питання амортизації основних засобів [13; 15]
та їх оцінки [16; 25]. Вийшли в світ «Методичні рекомендації з
бухгалтерського обліку основних засобів», які роз’яснюють принципи
бухгалтерського обліку на етапах життєвого циклу об’єктів (далі
-Рекомендації) [19].

В умовах реформування виявляються дискусійними та невирішеними важливі
питання теоретичного і практичного значення. Так, немає єдиного підходу
до формування структури облікової інформації, яка б відповідала
загальним управлінським завданням, не вирішено проблему розбіжності
фінансового і податкового обліку, тому, в найбільш загальному вигляді,
проблема обліку основних засобів полягає в удосконаленні нормативної
бази і формулюванні вимог до облікової інформації.

Одним із складників загальної проблеми є питання, пов’язані з обліком
витрат з поліпшення основних засобів. Як ресурси довгострокового
використання, основні засоби потребують систематичного нагляду за їх
станом. Своєчасне і доцільне поліпшення стану об’єктів нерухомості,
виробничого обладнання, автотранспорту, комп’ютерної техніки дозволяє не
тільки подовжити термін їх експлуатації, а й підвищити ефективність їх
використання.

Фінансовий облік операцій з поліпшення основних засобів має вирішувати
важливе завдання з визначення відповідних витрат.

У літературі питання обліку операцій з поліпшення основних засобів
розглядаються як в науковому, так і в практичному ракурсі. В роботах
Павлюка І., Кириченко В., Хомина П. запропоновано схеми кореспонденції
рахунків з господарських операцій [17; 22; 24]. Автори досліджують
взаємозв’язок фінансового та податкового обліку та можливість їх
поєднання. Назарбаева І. розглядає проблеми податкового обліку
відокремлено від фінансового та надає корисні рекомендації з розподілу
витрат [21].

Проте висновки авторів дещо не збігаються з Рекомендаціями. Залишається
чимало питань, які потребують подальшого дослідження і з’ясування.
Зокрема, необхідно визначити критерії витрат, що підлягають
капіталізації та конкретизувати умови їх застосування. Також, важливо
відповісти на питання: «чи доцільно поєднання показників фінансового та
податкового обліку витрат з поліпшення основних засобів, які мають
суттєві розбіжності?»

В зв’язку з наведеним, метою даного дослідження є дослідження принципів
капіталізації витрат з поліпшення стану основних засобів, порівняння
методик фінансового та податкового обліку цих витрат, виявлення їх
взаємозв’язку та визначення напрямків удосконалення.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної частини,
який складають п’ять розділів, висновків, списку використаної
літератури, додатків.

Методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, літературний метод,
узагальнення та ін.

Загальний обсяг: 36 сторінок.

1. Загальні підходи щодо обліку витрат,

пов’язаних з основними засобами

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не
перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській
діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат
платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей
застосування пункту 5.9 Закону про прибуток.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до
валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних
фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення
орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків
сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок
такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі
фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних
фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 та
збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи
окремих об’єктів основних фондів групи 1 станом на початок
розрахункового кварталу.

З метою забезпечення контролю за такими витратами їх доцільно
узагальнювати на окремому синтетичному рахунку або субрахунку. На
практиці для обліку таких витрат використовують окремі субрахунки до
рахунка 15 „Капітальні інвестиції». У валові витрати включають суми
відображені записами Дт 23,91,92,93 Кт 156 ( рядок 04.1 декларації про
прибуток).

У валові витрати на поліпшення основних фондів можна включити витрати на
проведення їх ремонтів, реконструкцій, модернізацій за умови, що такі
ремонти, реконструкції закінчені і оформлені відповідними документами:
актом відремонтованих, реконструйованих основних засобів (форма ОЗ-3),
актом на проведення ремонтів довільної форми, підписані членами комісії
і затверджені керівником підприємства, включаючи заступників та
головного інженера.

До валових витрат пов’язаних з основними засобами відноситься також
донарахований знос по основних фондах 1-ї групи у випадку, якщо
залишкова вартість таких засобів становить менше 1700 грн. (Дт
232,91,92,93 Кт 131).

Виходячи з вище сказаного, підприємство згідно із законом про прибуток
має право у першому місяці наступного кварталу донарахувати знос по
окремих об’єктах 1-ї групи основних фондів, якщо їх залишкова вартість
на початок періоду становить 1700 грн. і менше (Дт 232,91,92,93 Кт 131;
рядок 04.12 декларації про прибуток).

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на
підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового
відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, пов’язаних з поліпшенням основних фондів,
без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення
таких основних фондів із експлуатації.

У разі виведення з експлуатації окремих об’єктів основних фондів групи 1
у зв’язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму
балансової вартості такого об’єкта.

До складу валових витрат, пов’язаних з основними фондами відносять і
збиток від продажу основних фонді 1 групи (продажна вартість менша за їх
залишкову вартість), залишкова вартість основних фондів невиробничого
призначення проданих на сторону. Тобто при продажі основних засобів
виробничого призначення валовими витратами є збитки від цієї продажі
(дебетове сальдо по рахунку 793 в частині такої продажі), а при продажу
об’єктів невиробничого призначення валовими витратами є їх залишкова
вартість.

Приклад. БМУ „Промбуд» в звітному кварталі здійснювала продаж приміщення
бази відпочинку, залишкова вартість якого 5 тис. грн., сума зносу 25
тис. грн.., продажна вартість разом з ПДВ 9 тис. грн.. Крім цього, був
здійснений продаж складського приміщення, первісна вартість складала 20
тис. грн., сума зносу 10 тис. грн., продажна вартість разом з ПДВ — 18
тис. грн. Знайти суми валового доходу і валових витрат, пов’язаних з
основними фондами.

Розв ‘язок. Дт 36 Кт 742 — 9000 грн.; Дт 742 Кт 641-1500 грн.;
Дт97Кт10-5000грн.; Дт 13 Кт 10-25000 грн.; Дт 742 Кт 793 — 7500 грн.; Дт
793 Кт 97-5000 грн.; Кредитове сальдо по рахунку 793 — 2500 грн.

Валовим доходом від продажу бази відпочинку є її продажна вартість за
мінусом ПДВ — (9000-1500)=7500 тис.грн., оскільки це об’єкт
невиробничого призначення, а валовими витратами — залишкова вартість —
5000 грн.:

Дт 36 Кт 742-18000 грн.; Дт 742 Кт 641-3000 грн.; Дт 97 Кт 10 —
10000грн. (20000-10000); Дт 13 Кт 10 — 10000 грн.; Дт 742 Кт 793 — 15000
грн. (18000-3000); Дт 793 Кт 97-10000 грн.;

Кредитове сальдо по рахунку 793 — 5000 грн. (15000-10000). Валовий дохід
від продажі складського приміщення — 5000 грн., а валових витрат немає.

2. Сутність поліпшення основних засобів,

головні підходи щодо обліку витрат на поліпшення

Поняття «поліпшення основних засобів» вперше з’явилося в Законі України
про оподаткування прибутку (далі — Закон) [1], але, як термін, воно в
Законі не визначено. Назва пункту 8.7. Закону свідчить про те, що під
поліпшенням доцільно розуміти поточний і капітальний ремонт,
реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види робіт,
що поліпшують стан основних засобів. Визначення цього поняття необхідне,
тим більше, що воно застосовується в П(С)БО 7 «Основні засоби» та
Рекомендаціях, причому в цих документах ремонти не відносяться до
операцій з поліпшення.

Поліпшення основних засобів відбувається в результаті:

модернізації;

модифікації;

добудови;

дообладнання;

реконструкції.

Витрати, пов’язані поліпшенням основних засобів, являють собою за
економічним змістом капітальні інвестиції і призводять до збільшення
первісної вартості основних засобів.

Склад витрат з поліпшення неоднорідний (див. додаток, мал.1). Залежно
від впливу на стан об’єктів, вони складаються з поточних і капітальних
витрат, що породжує відмінності в їх обліку.

У П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачено, що первісна вартість основних
засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкту,
які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від
використання об’єкту [10]. Визнання витрат як частини собівартості
активу, зокрема основних засобів, називається капіталізацією [18,
с.1212]. Таким чином, збільшення економічних вигод є головною
передумовою капіталізації витрат.

У відповідності до Рекомендацій рішення про характер і визнання робіт
такими, що призведуть до збільшення майбутніх вигод, приймається
керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої
ситуації та суттєвості цих витрат. При цьому якщо витрати на капітальний
ремонт відновлюють чи підтримують первісно очікувані економічні вигоди і
списуються в періоді здійснення, то вони є поточними. Але, якщо в ході
капітального ремонту здійснюється заміна окремої частини, яка повністю
зношена, то такі витрати капіталізуються як окремий об’єкт, тому що
термін його корисної експлуатації значено менший, ніж об’єкту, до складу
якого вона відноситься. Такий підхід узгоджується з поняттям «об’єкт
основних засобів», наведеним в П(С)БО 7 «Основні засоби».

Капіталізуються також витрати з капітальних ремонтів, пов’язаних з
доведенням до робочого стану об’єкту, який вже був в експлуатації в
інших власників. Такі витрати передбачені в процесі узгодження, а саме
зниження, покупної вартості об’єкту. Ця норма випливає з порядку
формування первісної вартості основних засобів, наведеному в статті 8
П(С)БО 7 «Основні засоби».

Принцип обачності диктує ще одне обмеження: капіталізуються лише ті
витрати, які будуть відшкодовані у формі амортизації, або у складі
виручки від продажу активу.

Таким чином, поняття «поліпшення» не можна ототожнювати з поняттям
«капіталізація», тому що останнє — це наслідок першого, але він наступає
не завжди. Капіталізація повинна бути підтверджена результатами
попереднього аналізу майбутніх надходжень грошових коштів від
використання об’єкту після поліпшення.

Порядок відображення операцій з поліпшення на рахунках фінансового
обліку регламентовано Рекомендаціями у відповідності з діючим Планом
рахунків. При цьому витрати капітального характеру проводять через
рахунок 15 «Капітальні інвестиції» з подальшим віднесенням вартості
закінчених робіт на рахунок 10 «Основні засоби». Поточні витрати
списуються на відповідні рахунки 8 та 9 класів залежно від облікової
політики підприємства та напрямків використання основних засобів. Але
деякі спеціалісти рекомендують варіанти поєднання методик фінансового та
податкового обліку на рахунках бухгалтерського обліку.

Зокрема, Павлюк І. пропонує застосування субрахунку 156 «Витрати на
поліпшення об’єктів основних засобів», з якого розподілені витрати
списуються, відповідно, на витрати поточного періоду (в межах 10%
балансової вартості на початок року) і на збільшення балансової вартості
основних засобів, тобто в дебет рахунку 10 «Основні засоби» (понад 10%)
[22, с.13]. Але така схема не узгоджується з наведеним вище принципом
капіталізації витрат, а ґрунтується лише на нормах податкового
законодавства. її застосування призведе до викривлення оцінки основних
засобів.

Ще один варіант поєднання розроблено Хоминим П. [24, с.26]. Він пропонує
застосовувати транзитні рахунки валових доходів та витрат, тобто
податкового обліку. Через ці рахунки проводять витрати, в межах 10%
балансової вартості основних засобів на початок року. Але залишок
витрат, що перевищує встановлену межу, як і в першому варіанті,
списується на рахунок 10 „Основні засоби», а це викривлює балансову
вартість.

Під час визначення складу витрат за видами поліпшень необхідно
керуватися чинними державними нормативними документами:

1. З поточного ремонту:

а)  виробничих будівель і споруд — Доповненням 4 до “Положення про
безпеку і надійну експлуатацію виробничих будівель та споруд”,
затвердженим наказом Держбуду України і Держнаглядохоронпраці України
від 27.11.97 р. за № 32—288 і зареєстрованого в Мінюсті України 6.07.98
р. за № 424/2864 (далі Положення № 288);

б)  житлових та громадських будівель — листом Держбуду України “Про
визначення понять поточного та капітального ремонтів житлових і
громадських споруд” від 13.01.98 р. №7/11;

в)  машин та обладнання — Положенням галузевих міністерств бувшого СРСР
про систему технічного обслуговування й планово-попереджувальних
ремонтів;

г) автомобільного транспорту — Положенням про технічне обслуговування та
ремонт дорожніх, транспортних засобів, автомобільного транспорту,
затверджених наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. №
102 (далі Положення № 102).

2. З технічного обслуговування:

а) машин та обладнання — Положенням галузевих міністерств бувшого СРСР
про систему технічного обслуговування і планово-попереджувальних
ремонтів;

б) автомобільного транспорту — Положенням № 102.

3. З капітального ремонту:

а)  виробничих будівель і споруд — вищевказаним Положенням № 288,
доповнення 5 до пункту 3.12;

б)  житлових і громадських будівель — вищевказаним Положенням № 7/11;

в)  машин та обладнання — Положенням галузевих міністерств бувшого СРСР
про систему технічного обслуговування і планово-попереджувальних
ремонтів;

г)  автомобільного транспорту — вищевказаним Положенням № 102.

4. З реконструкції, модернізації та технічного переобладнання —
“Інструкцією про порядок складання статистичної звітності з капітального
будівництва”, затвердженою наказом Мінстату України від 28.03.96 р. № 93
та зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 16.05.96 р. за
№ 231/125 (далі — Інструкція № 93).

Бухгалтерський облік витрат на поліпшення основних фондів (модернізацію,
модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію), що збільшують
первісну вартість об’єкта, підприємства, згідно з п. 14 П(С)БО 7 ведуть
у розрізі об’єктів аналітичного обліку на рахунку 15 “Капітальні
інвестиції” (на відповідних субрахунках) з наступним зарахуванням їх на
рахунок 10 “Основні засоби” після введення в експлуатацію.

Документальною підставою виконаних підрядним способом робіт є: Акт
приймання виконаних робіт (форма № КБ-26); Довідка про вартість
виконаних робіт витрат (форма № КБ-3) для

оплати їх; — господарським способом — аналогічні документи на здійснення
витрат з капітального ремонту.

Бухгалтерський облік витрат на підтримання об’єкта в робочому стані та
його відновлення способом експлуатаційного й технічного обслуговування
та поточних і капітальних ремонтів, що не збільшують первісну вартість
об’єкта основних засобів, ведеться згідно з П(С)БО 16 “Витрати”,
затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №
318.

У бухгалтерському обліку ці витрати обліковуються на рахунках обліку
витрат, а саме: 23 “Виробництво” — у разі, якщо ремонтуються основні
засоби виробничого призначення; 91 “Загальновиробничі витрати” — при
ремонті основних фондів загальновиробничого призначення, тобто таких, що
беруть участь в управлінні цехами, дільницями, відділеннями, бригадами
та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва; 92
“Адміністративні витрати” — під час ремонту основних засобів, що беруть
участь в управлінні та обслуговуванні підприємства; 93 “Витрати на збут”
— у разі ремонту основних фондів, пов’язаних зі збутом продукції,
товарів, робіт, послуг; 941 “Витрати на дослідження і розробки” — при
ремонті основних засобів, що беруть участь у дослідженнях і
розробленнях, які здійснює підприємство.

Документальною підставою для відображення витрат при підряді є договір
на виконання робіт, кошторис і акт приймання, а за господарського
способу:

з оплати праці — наряди на роботу за типовими формами (№ Т-20, 21, 23,
25, 26, 27, 28, 40); табелі обліку використання робочого часу (П-12, 13,
14, 15); трудові угоди та акти приймання виконаних робіт;

з використаних матеріалів: накладна на відпускання та матеріальні звіти;

з наданих послуг допоміжними підприємствами: дорожні листки, виробничі
звіти.

На мал.2.1 відображена кореспонденція рахунків з обліку витрат на
поліпшення основних засобів.

Мал.2.1. Облік витрат на реконструкцію та модернізацію основних засобів

Пояснення: 1. Відображена заборгованість підрядчикам за реконструкцію,
модернізацію та дообладнання об’єктів основних засобів.

1а. Нараховано ПДВ на вартість прийнятих за актом робіт.

2. Списані витрати з реконструкції, модернізації та дообладнання на
збільшення балансової вартості основних засобів.

Утримання основних засобів у робочому стані вимагає їхнього поточного
обслуговування, а також проведення поточного і капітального ремонтів.

Витрати на обслуговування і ремонт основних засобів відносяться на
витрати діяльності підприємства.

На мал.2.2 наведена схема кореспонденції рахунків при обслуговуванні та
ремонті основних засобів господарським (кредит рахунка 23 «Виробництво»,
субрахунки відповідного цеху допоміжного виробництва —
ремонтно-будівельного або ремонтно-механічного) і підрядним (кредит
рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками») способами.

Мал. 2.2. ***. Облік витрат на утримання основних засобів

Пояснення:

1. Здійснені витрати на обслуговування та ремонт основних засобів
виробничого призначення.

2. Здійснені витрати на обслуговування та ремонт основних засобів, що
забезпечують збут.

3. Здійснені витрати на обслуговування та ремонт основних засобів
загальногосподарського призначення.

4. Здійснені витрати на обслуговування та ремонт основних засобів, що
використовуються для досліджень і розробок.

5. Здійснені витрати на обслуговування та ремонт основних засобів ЖКГ і
соціальної сфери.

3. Класифікація витрат на поліпшення основних засобів

в бухгалтерському обліку

Важливе значення в рішенні багато масштабних економічних завдань, які
стоять перед промисловістю на сучасному етапі є подальший розвиток
організаційних систем, методів та технічних засобів управління. Контроль
є однією з основних функцій управління. Його розвиток пов’язаний з
поглибленням досліджень, що мають на меті поліпшення організаційних форм
і удосконалень способів впливу на економічні об’єкти.

Підвищення якості та конкурентоспроможності продукції підприємств,
зниження витрат виробництва та обігу вимагають поліпшення використання
основних засобів. Процес поліпшення основних засобів повинен забезпечити
не лише розширення обсягів виробництва продукції, а й суттєве зростання
продуктивності праці, швидке впровадження в практику нових технічних
рішень.

Дослідження теоретичних положень та діючої практики бухгалтерського
обліку операцій з поліпшення основних засобів дозволило визначити ряд
невирішених проблем. Серед них єдність загальноекономічної, податкової
та бухгалтерської термінології, економічної суті, питань методики та
організації обліку і контролю витрат на поліпшення основних засобів.

Проблеми обліку поліпшення основних засобів є предметом пильної уваги
економічної науки. Вагомий внесок в розробку теоретичних основ і
концептуальних методичних підходів до проблеми обліку поліпшення та
ремонту основних засобів, сутності  ремонтів, їх класифікації  на
підприємствах України внесли, зокрема, вчені економісти М.Т.Білуха,
С.Ф.Голов, О.М.Голованов, В.П.Завгородній, В.М.Кужельний, В.Г.Линник,
В.В.Сопко, Л.К.Сук,  М.Г.Чумаченко та ін.

Експлуатація  основних засобів — це складний і трудомісткий процес. В
процесі експлуатації основні засоби зношуються, зменшується ефективність
їх використання, тому підприємству необхідно постійно витрачати грошові
кошти для відновлення працездатності або поліпшення основних засобів з
ціллю збільшення майбутніх економічних вигод. Основні засоби потребують
постійного  технічного обслуговування. Крім того, для їх використання
необхідно проводити  поточний та капітальний ремонт та інші поліпшення
основних засобів. Все це потребують певних витрат, які  необхідно
відобразити в бухгалтерському обліку.

Витрати на ремонт та поліпшення об’єктів основних засобів згідно з 
Методичними  рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів,
затвердженими наказом МФ України від 30.09.2003 р. №561  поділяються на:

—    витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані
та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від
його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт,
тощо), включаються до складу витрат  звітного періоду (п.32 Методичних
рекомендацій);

?

¤

u

ue

(

*

6

??$

?

ue

(

6

?6

??????????

?????? ????????визначення капітальними інвестиціями витрат, пов’язаних з
поліпшенням  основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат
очікуваного терміну використання об’єкта, кількості  та/або якості
продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об’єктом 
(п.31  Методичних рекомендацій);  .

    Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об’єкта основних засобів з метою подовження
терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої
потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції
(робіт, послуг);

в)  впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить
зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г)  добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу)
будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх
виконання.

     На практиці також широко застосовують поняття поточного та
капітального ремонтів. Деталізація цих понять звичайно наводиться у
технічних нормативних та методичних документах, що регулюють ремонтну
специфіку окремих видів основних засобів.

Недоліки класифікації ремонтів системи полягають в тому, що
застосування  понять капітального ремонту в якісно різних класифікаціях 
явно не правомірно, та не забезпечує чіткості визначень.

Поняття  капітального ремонту економічної класифікації включає як
складову частину капітальний ремонт технічної класифікації.

Класифікація ремонтів по кількісних ознаках не досить повно забезпечує
характеристики видів ремонтів як складових частин окремого виробничого
процесу і як слідство такі поняття ремонтів устаткування не досить
прийняті стосовно інших об’єктів ремонту (будинкам, спорудам).

Таким чином для організації бухгалтерського обліку і  використання
джерел фінансування вважаємо правомірним таке визначення видів
поліпшення основних засобів:  технічний огляд, технічне обслуговування,
поточний ремонт, капітальний ремонт, модернізація, реконструкція,
технічне переозброєння.

Відображення витрат, пов’язаних з утриманням основних засобів, залежить
від їх впливу на майбутні економічні вигоди, очікувані від використання
об’єкта, і тому для цілей бухгалтерського обліку необхідний чіткий
розподіл заходів щодо поліпшення основних засобів на:

   — заходи щодо поліпшення основних засобів, здійснення яких спричинить
збільшення майбутніх економічних вигод від використання такого об’єкта
основних засобів;

   — заходи щодо поліпшення основних засобів, проведення яких спрямоване
на підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані та одержання в
майбутньому первісно очікуваних економічних вигод від використання
такого об’єкта.

Залежно від функціонального призначення об’єкта основних засобів
витрати, понесені при ремонті, будуть відноситися до складу певної групи
витрат:

— до загальновиробничих витрат — при ремонті основних засобів,  
використовуваних  безпосередньо для  виробництва продукції (виконання
робіт, надання послуг);

— до адміністративних витрат — при ремонті основних засобів,  що 
використовуються для загальновиробничих потреб;

—  до витрат на збут — при ремонті основних засобів, використовуваних
для збуту продукції;

—  до інших операційних витрат — при ремонті об’єкта основних засобів,
що використовується для наукових розробок, для обслуговування власних
об’єктів соціальної сфери.

Облік витрат на ремонт на окремих рахунках дозволить визначити фактичну
суму витрат, понесених при ремонті основних засобів.

В процесі дослідження нормативних документів, Положень (стандартів)
бухгалтерського обліку України, діючого законодавства України для
удосконалення вирішення завдань з організації та методики обліку і
контролю витрат на поліпшення основних засобів  запропоновано:

1. Для організації бухгалтерського обліку  і  використання джерел
фінансування  вважаємо  правомірним таке визначення видів поліпшення 
основних засобів:  технічний огляд, технічне обслуговування, поточний
ремонт, капітальний ремонт, модернізація, реконструкція, технічне
переозброєння.      

2.  Для відображення витрат на ремонт основних засобів вважаємо за
доцільне відкривати окремий субрахунок до відповідних рахунків обліку
витрат, що дозволить визначити фактичну суму витрат, понесених при
ремонті основних засобів.

4. Методика обліку поліпшення основних засобів

Перш ніж відобразити в бухгалтерському або податковому обліку операції з
ремонту або поліпшення основних засобів (фондів), необхідно
пересвідчитися в тому, що це саме операція з ремонту або поліпшення, а
не витрати, пов’язані, скажімо, з утриманням та експлуатацією об’єкта.

Для цілей податкового обліку, на відміну від бухгалтерського,
«спрямованість» ремонтних робіт не має значення, оскільки податковий
облік усіх видів ремонтів та поліпшень, що проводяться, однаковий і
регулюється Законом про податок на прибуток (в цілях податкового обліку
всі види ремонтів та поліпшень об’єктів, що проводяться, — їх
модернізація, реконструкція, технічне переозброєння тощо —
кваліфікуються як поліпшення ОФ).

Відбиття витрат на ремонт у бухгалтерському обліку визначається впливом
на майбутні економічні вигоди, які очікуються від використання об’єкта.
Згідно з П(С)БУ № 7 «Основні засоби» і П(С)БУ № 16 «Витрати» витрати на
ремонти й інше поліпшення основних засобів, які призводять до збільшення
очікуваних майбутніх вигод від використання даних об’єктів,
капіталізуються, тобто включаються в первинну вартість основних засобів.
Отже, залишкова вартість зростає, але розмір раніше нарахованої
амортизації при цьому залишається на попередньому рівні.

Відповідно до зазначених вище нормативних документів витрати на ремонт
основних засобів відбиваються в бухгалтерському обліку таким чином:

• у першому випадку на суму здійснених витрат збільшується балансова
вартість, що згодом призводить до зростання амортизаційних відрахувань
й, отже, до збільшення витрат підприємства за елементом собівартості
«амортизація». Однак встановлене джерело (амортизація) по виконаних
роботах при цьому не змінює своєї величини, тому що відбувається
збільшення первинної вартості основних засобів;

• у другому випадку витрати на зазначені ремонтні роботи відразу
потрапляють у витрати поточного періоду, не змінюючи ні первісну
вартість, ні розмір амортизаційних відрахувань.

Про правила податкового обліку витрат на поліпшення можна говорити
тільки на етапі (в періоді) їх здійснення. Надалі ці витрати стають
частиною балансової вартості груп або окремими об’єктами групи 1 (кожний
зі своєю балансовою вартістю) і як окремий об’єкт податкового обліку
перестають існувати.

Між витратами на поліпшення і витратами на придбання й виготовлення є ще
одна серйозна відмінність. У Законі про прибуток наведено конкретні види
витрат, що належать відповідно до витрат на придбання і до витрат на
виготовлення. Обидва переліки не є вичерпними, але вони дають більш-менш
достатнє уявлення про склад кожного виду витрат. Схожого переліку
конкретних витрат, що належать до витрат на поліпшення, в Законі про
прибуток немає. Тому на практиці зустрічаються різні підходи до
формування такого переліку, і далеко не завжди позиція платників
податків збігається з позицією контролюючих органів. А в цілому норми
Закону про прибуток, що визначають порядок податкового обліку витрат на
ремонт та поліпшення, викладено не досить чітко, а отже, їх навряд чи
можна назвати правилами.

Порядок відображення витрат на поліпшення основних засобів у
бухгалтерському обліку залежить від того, приведе поліпшення до
збільшення економічної вигоди чи його направлено на підтримку об’єкта у
робочому стані (табл. 4.1)

Регламентовано цей порядок П(С)БО 7 і П(С)БО 14. Крім того, у
Рекомендаціях № 561 [4] є спеціальний розділ «Облік ремонту і поліпшення
основних засобів».

Таблиця 4.1

Бухгалтерський облік витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів

№ з/п Правила бухгалтерського обліку Нормативні акти

1 Витрати на поліпшення основних засобів можуть бути включені до складу
поточних або капітальних витрат П(С)БО 7, Інструкція № 291 [4]

2 Витрати на поліпшення об’єкта основних засобів збільшують його
первісну вартість, якщо такі витрати призводять до збільшення
економічних вигод П. 14 П(С)БО 7

3 Витрати, які здійснюються для підтримки об’єкта у робочому стані й
отримання первісно визначеної суми економічних вигод від його
використання, включаються до складу витрат П. 15 П(С)БО 7, Інструкція №
291

4 Рішення про характер та ознаки здійснюваних підприємством робіт
(приведуть вони до збільшення економічних вигод чи направлені на
підтримку об’єкта у робочому стані) приймає керівник підприємства з
урахуванням результатів аналізу ситуації, що склалася, та істотності
таких витрат П. 29 Рекомендацій № 561

У бухгалтерському та податковому обліку операції з ремонту та поліпшення
власних основних фондів відобразяться так (табл. 4.2):

Таблиця 4.2

Бухгалтерський та податковий облік операцій з ремонту та поліпшення
власних основних засобів

Первинний документ Зміст операції Бухгалтерський облік Су-ма, грн
Податковий облік

Дт Кт

ВД ВВ

1 2 3 4 5 6 7

Накладні на внутрішє переміщення матеріалів, наряди на відрядну роботу,
змінні завдання, відомість розрахунку амортизації Відображено витрати з
поліпшення об’єкта ОЗ 15 20, 22, 13, 661, 65 5500 ? 5000

Бухгалтерська довідка Зменшено залишок на позабалансовому рахунку 09
«Амортизаційні відрахування» ? 09 5000 ? ?

Поліпшення власних ОЗ підрядним способом

Акт виконаних робіт Відображено витрати з поліпшення об’єкта ОЗ 15 63,
68 9000 ? 9000

Продовження таблиці 4.2

1 2 3 4 5 6 7

Платіжне доручення Перераховано оплату підрядній організації за виконані
роботи з поліпшення ОЗ 63, 68 311 10800 ? ?

Акт приймання – здачі відремонтованих, реконструйованих та
модернізованих об’єктів Віднесено витрати з поліпшення об’єкта на
збільшення його первісної вартості 10 15 9000 ? ?

У податковому обліку підприємство відображає витрати на ремонти та
поліпшення власних основних фондів у порядку, установленому Закону про
податок на прибуток. У прикладах передбачається, що ремонтні витрати не
перевищили 10 % ліміт і тому всю їх суму віднесено до валових витрат.
Норми Закону про податок на прибуток мають альтернативний характер, і їх
застосування є правом, а не обов’язком платника податків, на що
вказувалося і в листі ДПАУ від 07.11.2003 р. № 9171/6/15-1316 //
«Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 76.

5. Порівняльна характеристика фінансового та податкового обліку витрат
на поліпшення основних засобів

З метою обґрунтування методики обліку поліпшення основних засобів
необхідно систематизувати основні положення фінансового та податкового
обліку в їх порівнянні (табл. 5.1).

Як видно з табл. 1, порядок розподілу та списання витрат на поліпшення
основних засобів у фінансовому та податковому обліку суттєво
відрізняються. Це викликано необхідністю ведення групового обліку
балансової вартості основних засобів з метою оподаткування, на відміну
від обліку окремих об’єктів у бухгалтерському обліку. Вказані
відмінності не дозволяють забезпечити єдність показників.

Чи можливо поєднання методик, або їх узгодження? Виходячи з наведеного,
поєднання — неможливе, а узгодження є необхідним, тому що бухгалтерський
облік є єдиною підставою для податкових розрахунків. Крім того,
порівняння даних бухгалтерського та податкового обліку є дійовим
прийомом контролю правильності звітної інформації.

Раціональним, на наш погляд, варіантом ведення податкового обліку в
системі бухгалтерських рахунків є використання спеціального рахунку
обліку валових витрат серед рахунків класу 8. Це може бути, наприклад,
рахунок 86, до якого відкривається субрахунок «Витрати з поліпшення
основних засобів». На цей рахунок мають відноситися лише витрати в межах
10% балансової вартості основних засобів на початок року.

Так звані понаднормативні витрати відображаються у фінансовому обліку за
загальною методикою (табл. 2).

Таблиця 5.1

Порівняльна характеристика методики обліку витрат з поліпшення основних
засобів

Як видно з табл. 2, неможливо зібрати на окремому рахунку всі витрати з
поліпшення стану основних засобів, тому що серед них є капітальні та
поточні. Хоча узагальнююча інформація про ці операції не відноситься до
змісту фінансової звітності, вона є необхідною для контролю правильності
податкових розрахунків.

Таблиця 5.2

Кореспонденція рахунків по операціях з поліпшення основних засобів

Продовження таблиці 5.2

З метою забезпечення точності та обґрунтованості розрахунків сум
валових витрат доцільно складати «Відомість витрат з поліпшення основних
засобів», яка буде містити такі дані:

— балансову вартість всіх основних засобів, що застосовуються у
господарській діяльності на початок року;

— 10% балансової вартості всіх основних засобів, що застосовуються у
господарській діяльності на початок року;

— реквізити первинного документу, яким оформлено господарську операцію
з поліпшення основних засобів та її зміст;

— запис, яким відображено операцію у фінансовому обліку;

— загальну вартість витрат з поліпшення наростаючим підсумком з початку
року;

— розрахунок розподілу витрат, що приєднуються до балансової вартості
основних засобів, по окремих їх групах. У цьому і полягає наукова
новизна запропонованого регістру.

Підводячи підсумок, можна сказати, що діючі законодавчі та нормативні
документи передбачають отримання повної інформації про витрати з
поліпшення стану основних засобів, тому сукупність таких витрат повинна
розглядатися як самостійний об’єкт обліку.

Поліпшення стану основних засобів, яке призводить до збільшення
очікуваних економічних вигод від їх використання відображається у
фінансовому обліку як капіталізація витрат, тобто приєднання до
первісної вартості об’єктів. Витрати, що не капіталізуються, підлягають
списанню в періоді їх здійснення. Відповідно до впливу на стан об’єкту
витрати поділяються на капітальні та поточні. Суттєві відмінності вимог
податкового законодавства та нормативів фінансового обліку не дають
можливості системного податкового обліку витрат з поліпшення основних
засобів на бухгалтерських рахунках. Уявляється можливим лише узгодження
двох методик.

З метою забезпечення повноти і точності відображення витрат з поліпшення
основних засобів доцільно використання спеціального рахунку для
відображення їх частки, що підлягає віднесенню на валові витрати у
податковому обліку.

Для проведення розподілу витрат у податковому обліку необхідно
застосовувати «Відомість витрат з поліпшення основних засобів».
Вбачається необхідним доповнення Рекомендацій визначенням поняття
«поліпшення основних засобів» як сукупності операцій, що пов’язані з їх
ремонтами та якісним удосконаленням.

Втілення цих рекомендації сприятиме точнішому відображенню витрат у
відповідності з принципами фінансового обліку, а також забезпечить
контроль податкового обліку операцій з поліпшення основних засобів.

Висновки

Отже, можна зробити такі висновки:

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою
використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання
послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення
адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк
корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або
операційного циклу, якщо він довший за рік).

Поняття «поліпшення основних засобів» вперше з’явилося в Законі України
про оподаткування прибутку (далі — Закон) [1], але, як термін, воно в
Законі не визначено. Назва пункту 8.7. Закону свідчить про те, що під
поліпшенням доцільно розуміти поточний і капітальний ремонт,
реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види робіт,
що поліпшують стан основних засобів. Визначення цього поняття необхідне,
тим більше, що воно застосовується в П(С)БО 7 «Основні засоби» та
Рекомендаціях, причому в цих документах ремонти не відносяться до
операцій з поліпшення.

Поліпшення основних засобів відбувається в результаті:

модернізації;

модифікації;

добудови;

дообладнання;

реконструкції.

Витрати, пов’язані поліпшенням основних засобів, являють собою за
економічним змістом капітальні інвестиції і призводять до збільшення
первісної вартості основних засобів.

Перед відображенням у бухгалтерському або податковому обліку операцію з
ремонту або поліпшення основних засобів (фондів), необхідно точно
визначити, що це саме операція з поліпшення чи з ремонту.

Щодо бухгалтерського обліку витрат на поліпшення або ремонт основних
засобів питань не виникає, а ось у податковому обліку існує багато
неточностей через недосконале законодавство.

Удосконалення обліку витрат на ремонти основних засобів дозволить
виключити подвійне включення витрат по ремонту у витрати виробництва. Це
відбувається тому, що в цей час на будь-який вид ремонту
використовуються оборотні кошти підприємства, а віднесення витрат
відбувається або через наступне нарахування амортизації в майбутніх
періодах, або через віднесення витрат по ремонту на поточні витрати, що
неминуче призводить до подвійного обліку витрат.

Принципові відмінності у бухгалтерському та податковому обліку в цілому
значно ускладнюють роботу підприємств усіх галузей національної
економіки. Численні публікації на цю тему свідчать про те, що серед
науковців і бухгалтерів-практиків існує єдина думка щодо потреби в
узгодженні бухгалтерського і податкового обліку. Проте повне поєднання
методик бухгалтерського та податкового обліку взагалі неможливе,
оскільки вони мають різну мету. Однак важливим та необхідним є рух у
напрямі їх найбільш повного наближення.

Список використаної літератури

Закон України «Про внесення змін до закону України» Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22.05.1997p. //Електронна бібліотека
«Експерт-юрист». — К: ООО РА «Високітехнології»‘, 2004.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від
22.05.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та
організацій № 291, від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції
України № 893/4186 від 21.12.99 р.).

Єдина система планово-попереджувального ремонту  та раціональної
експлуатації технологічного обладнання машинобудівного обладнання
машинобудівних підприємств. М. “Машинобудування”, 1967

Лист Держкомбуду України № 7/7-401 від 30.04.2003р. “Щодо віднесення
ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів”

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів,
затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.03р. №561

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”,
затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене
наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318

Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних
засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства
транспорту України від 30. 03. 1998 р. № 102

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні
засоби». // Електронна бібліотека «Експерт-юрист». — К: ООО РА
«Високітехнологи»‘, 2004.

Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах /За
редакцією проф. М.Ф. Огійчука. – К.: Вища освіта, 2003. – 800 с.

Бухгалтерський фінансовий облік /За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. –
Житомир: ПП. “Рута”, 2002. – 688 с.

Г(2)ородянская Л. Налоговый и бухгалтерский учет амортизации на
предприятии. // Бухгалтерский учет и аудит. — 2003. — № 2. — С. 12-18.

Голенко О. Ремонти та поліпшення основних фондів // Податки та
бухгалтерський облік. – 2007. – № 50. – с. 17.

Кононенко Т., Замлинский В. О возможностях интеграции методики
начисления амортизации. // Бухгалтерский учет и аудит. — 2003. -№10.-С.
24-28.

Крупка Я. Облік інвестицій. — Тернопіль: Економічна думка, 2001. — С.
33-38.

Кириченко В. Ремонт основных средств: документальное оформление и учет.
// Бухгалтерский учет и аудит. — 2004. — № 2. — С. 38-44.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000. Переклад з англ. За
ред. С. Ф. Голова. — К: ФПБАУ, 2000. — 1272 с

Методические рекомендации по бухгалтерскому учету основных средств. //
Бухгалтерский учет и аудит. — 2003. — № 10. — С. 3-13.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів,
затверджені Наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2004
р.

Назарбаева И. Основные фонды: меж трех законов… //Бухгалтерия. — 2004.
— № 37. — С. 48-53.

Павлюк И. Бухгалтерский учет затрат на улучшение и
содержание основных средств // Бухгалтерский учет и аудит. — 2004.
— № 5. — С. 12-16.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
– К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 784 с.

Хомин П. Отличия финансового и налогового учета основных средств как
следствие несогласования отчетности. //Бухгалтерский учет и аудит. —
2003. — № 9. — С. 24-31.

Чалый И. Справедливая стоимость — это непросто, но ничего лучшего
бухгалтерия не придумала. // Вестник бухгалтера и аудитора Украины. —
2002. — № 5. — С. 4-6.

Додатки

Додаток 1

Рис. 1 Класифікація витрат з поліпшення основних засобів

Додаток 2

Облік витрат на поточний та капітальний ремонт

і модернізацію основних засобів

№ Зміст операції Кореспонденція

рахунків Сума

Д-т К-т

Підрядний спосіб

1 Роботи з модернізації об’єкта прийнято за актом, а їх вартість
зарахована до складу капітальних витрат 152 631 12 000

2 Нараховано податковий кредит  з ПДВ (одночасно з проведенням № 1) 641
631 2400

3 Виконання поточних ремонтних робіт прийнято за актом, а їх вартість
зараховано до складу витрат звітного періоду 23

91

92

93

94 631

631

631

631

631 1500

2000

2300

1200

1000

4 Нараховано податковий кредит з ПДВ (одночасно з проведенням № 3) 641
631 1600

5 Сплачено підрядчикам за виконані роботи 631 311 24 000

6 Капітальні витрати (на ремонт і модернізацію зараховуються на
збільшення первісної вартості об’єкта 10 152 12 000

Господарський спосіб

1 Відображення витрат на поточний ремонт основних засобів, що
виконується ремонтною бригадою або ремонтним цехом підприємства 23 20,
66, 65, 24 20 000

2 Списання здійснених витрат на обслуговування та ремонт основних
засобів виробничого призначення 23, 91 23 14 500

3 Списання здійснених витрат на обслуговування та ремонт основних
засобів загальногосподарського призначення 92 23 2500

4 Списання здійснених витрат на обслуговування та ремонт основних
засобів, що забезпечують збут 93 23 1700

5 Списання здійснених витрат на обслуговування та ремонт основних
засобів, що використовуються для дослідження і розробок 941 23 1300

PAGE

PAGE 4

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Похожие записи