.

Небезпечні та типові фактори середовища людини. Значення адаптації у трудовому процесі. Державні нормативні акти з охорони праці. Здоровий спосіб житт

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
1 1279
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

РЕФЕРАТ

з безпеки життєдіяльності та основи охорони праці

ПЛАН

Вступ

1. Небезпечні та типові фактори середовища людини (безпека
життєдіяльності та основи охорони праці)

2. Значення адаптації у трудовому процесі

3. Державні нормативні акти з охорони праці

4. Здоровий спосіб життя і його вплив на професійну діяльність

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У своєму розвитку охорона праці пройшла великий історичний шлях, але
інтенсивного розвитку набула з початком машинного виробництва, яке поруч
з полегшенням праці, підвищенням її продуктивності становило небезпеку
для життя і здоров’я працюючих.

Науково-технічний прогрес поряд з благами приніс людству, на жаль, і
численні лиха. Людина — творець науково-технічного прогресу — стала його
заручником. Так, щорічно в Україні у процесі суспільного виробництва
травмується майже 35 тис. осіб, з них близько 1,4 тис. гине. На
підприємствах 40 % робітників працює в умовах, що не відповідають
санітарно-гігієнічним нормам та нормативно-правовим актам про охорону
праці.

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці
безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або
повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на
організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та
професійних захворювань.

Протягом ХХ століття життя людства змінилося кардинально. З року в рік 
зростає загроза екологічної кризи, збільшується кількість природних та
техногенних катастроф, постійно посилюється загроза міжнародного
тероризму. І тому вирішення надзвичайно особливої комплексної проблеми
безпеки життєдіяльності є основним завданням, зусиллям усіх рівнів
суспільства та держави для забезпечення подальшого стійкого розвитку
людства.

Тому виникає дуже гостра необхідність в підготовці людей до рішення цієї
проблеми, в зміні підходів у навчанні правилам створення безпечних умов
існування. Саме цьому найбільш сприяє дисципліна “Безпека
життєдіяльності” (БЖД), яка повинна займати в системі освіти та
виховання більш стійкі та високі позиції, зміцнюючи тим самим і
національну безпеку України.

В даній роботі будуть розглянуті такі питання як:

Небезпечні та типові фактори середовища людини (безпека життєдіяльності
та основи охорони праці);

Значення адаптації у трудовому процесі;

Державні нормативні акти з охорони праці;

Здоровий спосіб життя і його вплив на професійну діяльність.

1. Небезпечні та типові фактори середовища людини (безпека
життєдіяльності та основи охорони праці)

Небезпека — це негативна властивість матерії, яка проявляється у
здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне
джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища,
процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди
здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність
людей.

Коли говорять про такі джерела небезпеки, як професійна захворюваність,
професійній травматизм тощо, то мають на увазі не захворювання однієї
особи, конкретний вид хвороби, травму чи нещасний випадок, а явище в
певній галузі, регіоні, країні, яке призводить до – зменшення
продуктивного потенціалу суспільства, соціальної напруженості,
підвищення загальної захворюваності населення, а інколи і до соціальних
конфліктів, які вже у свою чергу є носіями різного роду небезпечних та
шкідливих факторів.

Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає
того, що людині чи групі людей обов’язково повинна бути причинена якась
шкода чи пошкодження. Існування джерела небезпеки свідчить передусім про
існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації,
при якій буде причинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження,
шкоди здоров’ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний вражаючий
фактор.

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середовища,
які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам
життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків.

За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути

* фізичні, в тому числі

* енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне,
акустичне, іонізуюче випромінювання, об’єкти, що рухаються з великою
швидкістю або мають високу температуру тощо),

* хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають
на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, призводять до
руйнації об’єктів життєвого середовища),

* біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми),

* соціальні (збуджений натовп людей) та

* психофізіологічні.

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм
людини вони в деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються
на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого
середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження
працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку
захворювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які
призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або
окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин

У процесі життєдіяльності людина постійно стикається з великою кількістю
шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювання, розлади
здоров’я, а також травматизм як у процесі контакту, так і через певний
проміжок часу. На сьогодні відомо близько 7 млн. хімічних речовин та
сполук, із яких 60 тис. використовуються у діяльності людини. На
міжнародному ринку кожного року з’являється від 500 до 1 000 нових
хімічних сполук та сумішей.

Залежно від практичного використання хімічні речовини можна поділити на:

промислові отрути, які використовуються у виробництві (органічні
розчинники, барвники) і є джерелом небезпеки гострих і хронічних
інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть,
свинець, ароматичні сполуки тощо);

отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для
боротьби з бур’янами, гризунами, комахами (гербіциди, пестициди,
інсектициди);

лікарські препарати;

побутові хімічні речовини, які використовуються у якості харчових
добавок, засобів санітарії, особистої гігієни, косметичних засобів;

біологічні отрути: рослинні та тваринні, які містяться у рослинах і
грибах, тваринах і комахах;

отруйні речовини: зарин, іприт, фосген та ін.

Шкідливими називають речовини, які при контакті з організмом людини
можуть викликати травми, захворювання або відхилення у стані здоров’я.

Більша частина хімічних речовин являють собою відходи різних виробництв
і надходять у навколишнє середовище у вигляді газів, рідин, твердих
хімічних сполук. Вони вступають у взаємодію з компонентами навколишнього
середовища, потрапляють в організм людини і можуть виникати різні
отруєння.

Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини: через органи
дихання, шкіру, рани, шлунково-кишковий тракт. Вплив шкідливих речовин
на організм людини залежить від кількості речовини, що потрапила в
нього, її токсичності, тривалості надходження і механізму взаємодії.
Крім того, він залежить від статі, віку, індивідуальних особливостей
організму, метеорологічних умов навколишнього середовища, хімічної
структури і фізичних властивостей речовини. 

Токсичність – це ступінь фізіологічної активності шкідливої речовини.
Фізіологічну активність шкідливих речовин вивчає наука токсикологія, яка
є однією з галузей медицини. Токсикологія називає шкідливими такі
речовини, які в умовах різної діяльності людини можуть викликати
погіршення здоров’я або смерть.

Дія шкідливих речовин проявляється у вигляді гострих та хронічних
отруєнь.

Гострі отруєння характеризуються короткочасною дією відносно великої
кількості шкідливих речовин і яскравим проявом безпосередньо в момент
дії через невеликий проміжок часу.

Хронічні отруєння виникають при тривалій дії шкідливих речовин, що
проникають в організм у відносно невеликій кількості.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні шкідливі речовини
поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні,
задушливої дії та ті, що впливають на репродуктивну функцію,
сенсибілізатори.

Загальні токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння усього
організму людини або впливають на його окремі системи (наприклад,
кровотворення, ЦНС). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни
певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать
такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи
лугів тощо. 

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних
шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, хлорацетофенон, адамсит, хлор,
фтор і азотомісткі сполуки).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни
спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо).

Канцерогенні речовини – викликають, як правило, злоякісні новоутворення
– пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром
тощо).

Речовини задушливої дії призводять до токсичного набрякання легень
(оксид азоту, отруйні речовини).

Серед небезпечних хімічних речовин виділяється особлива група речовин,
що є найбільш небезпечними для людей у випадку потрапляння в навколишнє
середовище. Речовини цієї групи називаються сильнодіючими отруйними
речовинами (СДОР).

Гранично допустимі концентрації (ГДК) належать до показників якості
навколишнього середовища стосовно здоров’я людини. ГДК змісту шкідливих
речовин, а також шкідливих мікроорганізмів та інших біологічних речовин
належать до нормативів санітарно-гігієнічного характеру.

Цей вид нормування охоплює не тільки екологічну, але й виробничу,
житлово-побутову сфери життя людини.

Шум — це одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього
середовища. Шум — це сукупність звуків різноманітної частоти та
інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у
пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних).

Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо
це стосується великих міст. Опитування жителів міст довело, що шум
турбує більше 50% опитаних. Причому, в останні десятиліття рівень шуму
зріс у 10—15 разів.

Шум — один з видів звуку, який називають «небажаним» звуком. Як відомо з
фізики, процес поширення коливального руху в середовищі називається
звуковою хвилею, а область середовища, в якій поширюються звукові хвилі
— звуковим полем. Розрізняють такі види шуму:

* ударний (штампування, кування);

* механічний (тертя, биття);

* аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху
повітря).

Основними фізичними характеристиками звуку є: * частота /(Гц),

* звуковий тиск Р (Па), * інтенсивність або сила звуку / (Вт/м2),

* звукова потужність 1О (Вт). Швидкість поширення звукових хвиль в
атмосфері при 20°С становить 344 м/с. Як було сказано раніше у розділі 2
, органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот
від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху
людини: коливання з частотою нижче 16 Гц — інфразвуки, з частотою вище
20 000 Гц — ультразвуки.

Електро-магнітні поля (ЕМП) мають певну потужність, енергію і
поширюються у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами
електромагнітних коливань є: *довжина хвилі, *частота коливань і *
швидкість розповсюдження.

За частотою антропогенні електромагнітні випромінювання класифікуються
так:

* низькочастотні випромінювання: 0,003 Гц — 30 кГц;

* радіохвилі високочастотного (ВЧ) діапазону: 30 кГц — 300 МГц;

* радіохвилі ультрависокочастотного діапазону (УВЧ): 30 — 300 МГц;

* надвисокочастотні (НВЧ): 300 МГц — 300 ГГц. Частота коливань
визначається в герцах (Гц). Похідні одиниці: кілогерц (1 кГц = 103 Гц);
мегагерц (1 МГц = 106 Гц); гігагерц (1 ГГц = 109 Гц).

ЕМП негативно впливають на людей, які безпосередньо працюють з джерелами
випромінювань, а також на населення, яке проживає поблизу джерел
випромінювання. Установлено, що більшість населення живе в умовах
підвищеної активності ЕМП.

Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини
залежить від:

О діапазону частот

О інтенсивності впливу відповідних чинників

О довготривалості опромінення

О характеру випромінювання

О режиму опромінення

О розмірів поверхні тіла, яка опромінюється

О індивідуальних особливостей організму

Внаслідок дії ЕМП можливі як гострі, так і хронічні ураження, порушення
в системах і органах, функціональні зміни в діяльності
нервово-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотворної та інших
систем.

Звичайно, зміни діяльності нервової та серцево-судинної системи
зворотні, і хоча вони накопичуються і посилюються з часом, але, як
правило, зменшуються та зникають при усуненні впливу і поліпшенні умов
праці. Тривалий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до стійких порушень
і захворювань.

Внаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань ВЧ та
УВЧ діапазонів (діапазони 30 кГц — 1300 МГц) спостерігаються: загальна
слабкість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад сну,
головний біль, болі в області серця. З’являються роздратування, втрата
уваги, продовжується тривалість мовно-рухової та зорово-моторної
реакцій, збільшується межа нюхової чутливості. Виникає низка симптомів,
що свідчать про порушення роботи окремих органів — шлунка, печінки,
селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічуються харчові та статеві
рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної системи, фіксуються
зміни показників білкового та вуглеводного обміну, змінюється склад
крові, зафіксовані порушення на клітинному рівні.

Серед факторів зовнішнього середовища, які впливають на організм, світло
(освітлення) займає одне з перших місць. Воно діє не тільки на орган
зору, а й на організм в цілому, впливаючи на різноманітні фізіологічні
процеси обміну речовин.

Важливою гігієнічною вимогою до житла є забезпечення його природним і
штучним освітленням. Сонячне проміння має велике біологічне та
психологічне значення, під його впливом прискорюється ріст тканин,
покращується обмін речовин, змінюється хімічний склад крові,
поліпшується самопочуття і робота залоз внутрішньої секреції.

Сонячне світло має бактерицидну дію, ультрафіолетове проміння сприяє
утворенню в організмі вітаміну Д, попереджуючи розвиток рахіту.

Несприятливі умови освітлення погіршують загальне самопочуття, зменшують
фізичну і розумову працездатність.

2. Значення адаптації у трудовому процесі

Праця людини безпосередньо пов’язана із виробничим середовищем.
Працівник може нормально здійснювати трудову діяльність лише тоді, коли
умови зовнішнього середовища відповідають оптимальним. Якщо вони
змінюються, стають несприятливими, то на протидію їм організм людини
включає спеціальний механізм, який зберігає постійність внутрішнього
середовища, або змінює його в межах допустимого. Такий механізм
називається адаптацією. Адаптація є важливим засобом попередження
травмування, виникнення нещасних випадків у трудовому процесі і відіграє
значну роль в охороні праці.

Адаптація (від лат. adapto – пристосування) – це динамічний процес
пристосування організму та його органів до мінливих умов зовнішнього
середовища.

Адаптація в трудовій діяльності поділяється на фізіологічну, психічну,
соціальну та професійну.

Фізіологічна адаптація – це сукупність фізіологічних реакцій, які є в
основі пристосування організму до змін зовнішніх умов, і направлені на
збереження відносної постійності його внутрішнього середовища –
гомеостазу.

Гомеостаз (від грец. homoios – подібний, однаковий та грец. stasis –
стан, непорушність) – це відносна динамічна постійність складу та
властивостей внутрішнього середовища і стійкість основних фізіологічних
функцій організму людини. Гомеостаз в організмі підтримується на усіх
рівнях його організації і забезпечує динамічну рівновагу організму і
зовнішнього середовища.

Список використаної літератури Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Под общей ред. С.В. Белова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая шк., 1999. – 448 с. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. – 2-ге видання. – Л.: Банк. Коледж; К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 186 с. Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці: Підручник. – К., 2001. Єлисєєв А.Г. Охорона праці. – К., 1995. Ярхо А.А. Законодательство об охране труда. — М 1988.-112 с. PAGE PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020