HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Реферат

НА ТЕМУ:

“нАЦІОНАЛЬНІ ОЛІМПІЙСЬКІ КОМІТЕТИ

У МІЖНАРОДНОМУ ОЛІМПІЙСЬКОМУ РУСІ” ПЛАН

Вступ

1. Міжнародний олімпійський рух, його національні складові

2. Внесок національних олімпійських комітетів країн Європи у міжнародний
олімпійський рух

3. Місце НОК України у міжнародному олімпійському русі

Список використаної літератури

Вступ

У сучасному спорті національні олімпійські структури є важливим
елементом міжнародного олімпійського руху, роль і значення яких в
останні роки істотно зростає.

Незважаючи на те, що роль, функції, напрямки й форми діяльності НОКів
регламентуються Олімпійською хартією, слід виділити низку наукових
досліджень щодо організаційних, соціально-економічних та правових
аспектів функціонування НОКів (В.М. Платонов, С.И. Гуськов, 1994;
І. Крікос, 1997; В.А. Васин, 2000); співвідношення НОКів і держави
(С.И. Гуськов, 1996, І. Крікос, 1997; Я.Л. Кулик, С.А. Костюк,
B.I. Олійник, 1997) тощо.

Водночас, зважаючи на активні тенденції європейської інтеграції України,
в українській науково-методичній літературі бракує фундаментальних
наукових досліджень, які б стосувалися різних аспектів утворення,
формування, розвитку та особливостей діяльності національних
олімпійських структур.

Особливе місце серед різних національних олімпійських комітетів
посідають національні олімпійські структури країн Європи. Саме європейці
були біля витоків олімпійського руху сучасності. Сьогодні саме на
європейському континенті зберігаються багаті традиції олімпізму, а НОКи
цих держав у сучасній структурі міжнародного олімпійського руху є одними
з найвпливовіших.

1. Міжнародний олімпійський рух, його національні складові

Основоположні принципи міжнародного олімпійського руху Сучасний
олімпійський рух організований та функціонує на основі прийнятої
Міжнародним олімпійським комітетом (МОК) Олімпійської хартії, яка
поєднує в єдиному кодексі основні принципи, правила та офіційні
пояснення, що регламентують різноманітні сфери діяльності учасників
олімпійського руху та визначальні умови проведення Олімпійських ігор.
МОК, самозаснований 23 червня 1894 року, здійснює керівництво розвитком
олімпізму згідно з положеннями Олімпійської хартії.

Основоположними принципами, сформульованими в Олімпійській хартії, є
наступні: Ідея сучасного олімпізму належить П’єру де Кубертену, за
ініціативою якого в червні 1894 року в Парижі відбувся Міжнародний
атлетичний конгрес, що прийняв рішення про відродження Олімпійських
ігор.

Олімпізм — це філософія життя, що звеличує та об’єднує в гармонійне ціле
якості тіла, волі та розуму. Поєднуючи спорт з культурою та освітою,
олімпізм намагається створити спосіб життя, який базується на радості
від зусилля, освітній цінності доброго прикладу та повазі до
універсальних фундаментальних етичних принципів.

Мета олімпізму полягає в тому, щоб скрізь поставити спорт на служіння
гармонійному розвитку людини з наміром підтримати встановлення мирного
суспільства, яке зацікавлене в збереженні людської гідності.

Олімпійський рух, яким керує МОК, походить від сучасного олімпізму.
Діяльність міжнародного олімпійського руху, яка символізується п’ятьма
сплетеними кільцями, є універсальною та постійною, охоплює п’ять
континентів. Вона досягає своєї вершини, коли збирає разом атлетів світу
на величезному спортивному фестивалі — Олімпійських іграх. Місією
національних олімпійських комітетів є розвиток та захист олімпійського
руху в своїх країнах.

Основна спрямованість маркетингових програм Міжнародного олімпійського
комітету у 80 -ті роки ХХ століття МОК під керівництвом президента Хуана
Антоніо Самаранча взяв на себе координуючу роль в галузі олімпійського
маркетингу з метою практичного вирішення наступних завдань:

— забезпечити повну фінансову самостійність та стабільність
олімпійського руху і таким чином отримати можливість реально допомогти
розвитку олімпізму в усьому світі;

— створити постійно діючу довгострокову програму, на базі якої кожний
організаційний комітет Олімпійських ігор зміг би успішно здійснювати
свою діяльність, не створюючи кожного разу нову маркетингову структуру
до наступних Олімпійських ігор;

— забезпечити розподіл прибутку, що надходить в МОК, по справедливості,
серед усіх учасників олімпійського руху — оргкомітетів  Олімпійських
ігор, національних олімпійських комітетів та їх континентальних
асоціацій, спортивних міжнародних федерацій та інших визнаних МОК
спортивних міжнародних організацій, надаючи їм фінансову допомогу, в
першу чергу країнам, що розвиваються;

— обмежити безконтрольну комерціалізацію Олімпійських ігор, зменшивши
загальну кількість своїх комерційних партнерів та підсиливши контроль за
використанням олімпійської символіки.

Права Міжнародного олімпійського комітету Відповідно до одного з
основних положень Олімпійської хартії, «Олімпійські ігри є винятковою
власністю МОКу, якому належать всі права, пов’язані з ними, зокрема, та
без обмежень, та права на їх організацію, використання, радіо і
телемовлення, а також висвітлення їх будь-якими засобами.

Всі прибутки від проведення Олімпійських ігор повинні використовуватись
на розвиток олімпійського руху та спорту».

Саме це положення є загальноприйнятим і дає можливість МОК проводити
широкомасштабну маркетингову діяльність в інтересах усіх учасників
олімпійського руху.

2. Внесок національних олімпійських комітетів країн Європи у міжнародний
олімпійський рух

Наприкінці ХХ ст. в окремих країнах Європи національні олімпійські
комітети перебрали на себе функції керівництва усіма громадськими
спортивними організаціями (спортивними федераціями, асоціаціями,
клубами) у державі. Зокрема, у 1993 році Спортивна федерація Нідерландів
об’єдналася з національним олімпійським комітетом; у 1996 році НОК
Норвегії об’єднався з Конфедерацією спорту цієї країни. В 1997 році
Датська спортивна конфедерація та Датський Олімпійський комітет
об’єдналися у нову організацію – Національний олімпійський комітет і
Спортивна конфедерація Данії. У цьому ж році Ісландська спортивна
федерація об’єдналася з НОКом цієї країни утворивши Національну
олімпійську і спортивну асоціацію Ісландії.

Іншою сучасною тенденцією функціонування національних олімпійських
комітетів окремих європейських країн є широке залучення позабюджетних
коштів для функціонування НОКів. Зокрема, в Угорщині на підготовку до
Олімпійських ігор держава надає 35-40 % необхідних коштів, решта
отримується за рахунок реалізації маркетингової програми.

Інколи з метою залучення додаткових коштів до складу керівництва НОК
обирають заможних осіб або представників влади. Так, у 1990 році
президентом Австрійського олімпійського комітету було обрано Лео
Варнера, генерального менеджера компаній ”Casino Austria AG” і ”Austrian
Lotteries”. За його сприяння було прийнято закон згідно якого АОК
отримував чималі кошти з доходів національної лотереї. У 1997 році
президентом обрано Ілхама Алієва, віце-президента Державної нафтової
компанії, сина тодішнього президента Азербайджану. У 1997 році
президентом НОК Білорусі обрано президента цієї країни О. Лукашенка.

Наприкінці ХХ ст. помітно зросла роль світового та континентальних
об’єднань НОКів. Тривалий час реальні стосунки МОК і НОКів не сповна
відповідали Олімпійській Хартії. МОК обмежувався епізодичними нарадами
виконкому з делегатами НОКів. Такі зустрічі були не регулярними, носили
інструктивний характер, проблеми розвитку міжнародного олімпійського
руху, які цікавили НОК не обговорювалися, МОК ухвалював свої рішення не
консультуючись з НОКами. Особливе незадоволені таким станом країни, які
не мали свого представника в МОК.

Ще в 60-х роках ХХ ст. помітними були прагнення НОКів до якісної зміни
своєї ролі і пошуку ними нових форм роботи. З метою координації
діяльності по розвитку олімпійського спорту та впливу на політику МОК
НОКи об’єдналися в різні асоціації, сформовані на всесвітньому чи
континентальному рівнях.

Організацією всесвітнього рівня є Асоціація Національних олімпійських
комітетів (АНОК), утворена в 1968 р., після проведення серії заходів
щодо налагодження співробітництва між НОК у справі розвитку
олімпійського спорту.

8

x

|#¤%o&O(I+:-I/¶0?1o1¦288iieaeaOOOOOOOOOOOOIA?

???????????Після утворення АНОК зв’язки між МОК і НОКами активізувалися.
Національні олімпійські комітети стали активніше впливати на розвиток
олімпійського руху. Основними напрямками роботи АНОК є: забезпечення
тісного співробітництва між МОК і НОК, поширення передового досвіду
роботи й інформації, розробка і внесення на розгляд МОК проектів і
пропозицій, спрямованих на удосконалювання олімпійського руху, посилення
ролі НОКів у спортивному русі країн, надання в різній формі
різноманітної технічної допомоги НОКам в сфері організаційних питань,
підготовки кадрів, будівництва спортивних споруд тощо.

Вперше ідею об’єднати європейські олімпійські комітети було висловлено у
1967 році в Тегерані. Створення континентальної асоціації НОКів
європейських країн відбулося у 1968 р. Але тільки у 1975 у Лісабоні було
прийнято статут і затверджено назву – Асоціація Європейських
національних олімпійських комітетів (АЄНОК).

АЄНОК регулярно організовує конгреси для президентів і генеральних
секретарів НОКів. У 1989 президентом АЄНОК став Жак Рогге. У 1995 році
АЄНОК було перейменовано у Європейський олімпійський комітет. Загальна
кількість НОК європейських країн, що входять до ЄОК складає 48.
Штаб-квартира цієї організації знаходиться у Лозанні. ЄОК одна з
найвпливовіших асоціацій НОКів у світі, оскільки її члени були біля
витоків олімпійського руху.

Органами ЄОК є Генеральна Асамблея, Виконком. При ЄОК створено такі
комісії:

Технічна співпраця і розвиток спорту;

Підготовка до Олімпійських ігор;

Зв’язки з Європейським Союзом;

Європейський юнацький олімпійський фестиваль;

Медицина і наука;

Комісія атлетів.

Варто зауважити, що першим головою комісії атлетів ЄОК був представник
України, Олімпійський чемпіон Сергій Бубка, котрий залишив цю посаду,
коли його було обрано головою комісії атлетів МОК.

Також при ЄОК створено дві спеціальні робочі групи: ”Нові контакти” і
”Спорт і навколишнє середовище”.

ЄОК організовує семінари за напрямами: технічна співпраця, маркетинг,
спортивна журналістика, конференції для атлетів високого рівня,
спортивних організацій.

У 1999 році було створено Європейський освітній центр, який збирає і
обробляє інформацію про розвиток спорту у країнах Європи.

ЄОК активно співпрацює з організаторами континентальних ігор
(Середземноморські, Балканські, Ігри малих країн Європи).

Завданнями діяльності ЄОК є поширення олімпізму у Європі; виховання
молоді засобами спорту в дусі взаєморозуміння, дружби і поваги до
навколишнього середовища; сприяння співпраця, обмін досвідом, захист
інтересів НОКів європейських країн; розвиток програми Олімпійська
солідарність” у Європі.

МОК визнає також інші континентальні об’єднання НОК, що покликані
сприяти розвитку олімпійського спорту на континентальному і
регіональному рівнях. Основною задачею цих організацій, статути яких
відповідають Олімпійської хартії і схвалені МОК, є розвиток
олімпійського спорту на різних континентах і в різних регіонах світу. В
даний час МОК визнав асоціації НОКів, що сформовані на континентальному
або світовому рівнях, а саме такі олімпійські структури:

Асоціація національних олімпійських комітетів (АНОК);

Асоціація національних олімпійських комітетів Африки (АНОКА);

Олімпійська рада Азії (ОРА);

Панамериканська спортивна організація (ПАСО);

Європейський олімпійський комітет (ЄОК);

Національні олімпійські комітети Океанії (НОКО).

Таким чином, проведене дослідження, яке є частиною масштабної наукової
праці, дозволило виділити сучасні тенденції розвитку олімпійських
структур європейських країн, насамперед НОКів. Серед новітніх тенденцій
розвитку національних олімпійських комітетів зазначимо посилення впливу
НОКів на розвиток міжнародного олімпійського руху; закріплення за НОКами
функцій керівництва та координації діяльності громадських організацій
спортивної сфери в межах країни; активізацію маркетингової політики та
істотне залучення позабюджетних коштів для виконання статутної
діяльності; співпраця НОКів для вирішення глобальних проблем розвитку
олімпійського руху.

3. Місце НОК України у міжнародному олімпійському русі

Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли
спортсмени України у складі збірної команди Радянського Союзу вперше
прийняли участь в Іграх XV Олімпіади в Хельсінкі.

З 1952 по 1990 роки олімпійський рух в Україні розвивався та зміцнював
свою позицію в житті країни. Українські атлети складали щонайменше 25%
кожної олімпійської команди СРСР. Під час Ігор ХХІІ Олімпіади 1980 року
деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводилися в Києві.

22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення
створити Національний олімпійський комітет України і ця дата є офіційною
датою його створення. У вересні 1993 року НОК України був остаточно
визнаний Міжнародним олімпійським комітетом.

НОК України діє у відповідності до положень Олімпійської хартії,
Конституції України та чинного законодавства України і свого Статуту.

Основні завдання НОК України — організація підготовки та участі
спортсменів в Олімпійських іграх, розширення міжнародного
співробітництва, популяризація масового спорту і здорового образу життя,
фізичне і духовне збагачення людей. З цією метою НОК України співпрацює
з державними, громадськими та іншими організаціями. На засадах
незалежності та доброї волі Національний олімпійський комітет України
об’єднує більше 50 федерації з видів спорту. Він також має 24 відділення
у всіх областях та по одному відділенню в Автономній республіці Крим,
містах Києві і Севастополі. Колективними членами НОК України є більше 80
організацій.

Першим президентом НОК України був обраний олімпійський чемпіон Валерій
Пилипович Борзов (Ігри ХХ Олімпіади в Мюнхені, легка атлетика 100 м та
200 м). У 1994 році В.П.Борзов був обраний членом Міжнародного
олімпійського комітету в Україні та перевибраний президентом НОК в
грудні цього ж року.

10 грудня 1998 року ІХ Генеральна асамблея НОК України обрала
президентом Івана Никифоровича Федоренка.

Вперше НОК України представляв самостійну національну команду на Іграх
XVII Олімпіади в Лілехамері, де українські атлети завоювали 1 золоту і 1
бронзову медалі і посіли 13 місце в неофіційному командному заліку. На
іграх ХХVI Олімпіади в Атланті національна команда України завоювала 9
золотих, 2 срібні і 12 бронзових медалей, посівши 9 загальнокомандне
місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано 1 срібну
медаль.

Всього 959 атлетів України приймали участь в Олімпійських іграх. Ними
завойовано 207 золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей.

НОК України брав участь в 4 зимових (1993 — 1999 роки) та 3 літніх (1993
— 1997 роки) Європейських юнацьких олімпійських днях. Учасники завоювали
всього 60 медалей (зимові дні: 4 срібних та 1 бронзова медаль, літні
дні: 19 золотих, 15 срібних та 21 бронзова медаль).

НОК України має угоди з відомими у світі фірмами «Adidas», «Coca-Cola»,
«Samsung», оператором мобільного зв’язку «UMC», українською правничою
фірмою «Юріс», яка надає постійну юридичну допомогу в діяльності
організації. Офіційним Інтернет-провайдером НОК є компанія
«Relcom-Ukraine».

В 1995 році НОК україни почав випускати свій офіційний (квартальний)
журнал, який виходить кожних три місяці, під назвою «Олімпійська арена»,
а з 1997 року видає щомісячний бюлетень «Олімпійські новини від НОК
України».

НОК України має широкі зв’язки з НОКами сусідніх країн та олімпійськими
організаціями. 16 представників НОК України є членами різних міжнародних
організацій і об’єднань.

Тісні зв’язки НОК України має з українськими спортивними осередками за
кордоном. Комітети друзів НОК України були створені і працюють зараз у
США, Канаді, Австралії.

Список використаної літератури

Романов А.О. Международное спортивное движение (Учебное пособие для
институтов физической культуры).– М.: Физкультура и спорт, 1973.– 255 с.

Павлов С.П. Олимпийская энциклопедия, Москва, 2005.

Платонов В. Н., Гуськов С. И. Олимпийский спорт: Учебник [в 2кн., т.1] –
К.: Олимпийская литература, 1994 – 496 с.

HYPERLINK http://www.eurolympic.org www.eurolympic.org .

www.noc-ukr.org/ua/home.html

PAGE

PAGE 4

Похожие записи