.

Методика викладання образотворчого мистецтва в початковій школі (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
60 26631
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Методика викладання образотворчого мистецтва

в початковій школі” ПЛАН

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПОЧАТКОВІЙ
ШКОЛІ

1.1. Особливості уроків образотворчого мистецтва в початкових класах

1.2. Місце уроків образотворчого мистецтва в початковій школі

у вихованні школярів

1.3. Педагогічні та психологічні особливості образотворчої діяльності
дітей у початковій школі

2. ГОЛОВНІ ПІДХОДИ У МЕТОДИЦІ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В
ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1. Методика викладання уроків малювання в початковій школі

2.2. Методика проведення уроків ліплення у початковій школі

3. РОЗРОБКИ УРОКІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

З ЖИВОПИСУ В І-ІІІ КЛАСАХ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Одним із пріоритетних завдань, визначених
Національною доктриною розвитку освіти в Україні, є створення передумов
для виховання особистості, здатної творчо мислити, самостійно приймати
нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах докорінної
перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства. У зв’язку з цим нині
відбувається модернізація національної системи освіти та вироблення
новітніх концепцій виховання людини.

Варто відзначити, що проблема творчого розвитку особистості школяра не є
новою. Значний внесок у теоретико-методологічне та психолого-педагогічне
забезпечення навчально-виховного процесу зробили: Я.Коменський,
Й.Песталоцці, В.Сухомлинський, К.Ушинський та інші схарактеризували
сензитивність молодшого шкільного віку до творчості, зокрема,
художньо-образної; І.Бех, Л.Божович, Л.Виготський, В.Давидов, С.Діденко,
О.Леонтьєв, А.Щербо та інші довели, що молодший шкільний вік є періодом
найінтенсивнішого креативного становлення; Б.Ананьєв, Р.Арнхейм,
Н.Брюсова, Т.Шпікалова дійшли висновку, що образотворче мистецтво –
унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей для
творчого самовтілення, розвитку образно-асоціативного мислення, уяви,
фантазії, художнього сприйняття тощо.

Кожен вид мистецтв безпосередньо характеризується способом матеріального
буття його творів і застосовуваним типом образних знаків. У цих межах
усі його види мають різновиду, що визначаються особливостями того чи
іншого матеріалу і своєрідністю художньої мови, що випливає звідси.

В даній роботі планую дослідити основні методичні підходи щодо
викладання образотворчого мистецтва в початковій школі.

Об’єкт дослідження: методика викладання образотворчого мистетцва в
початковій школі.

Предмет дослідження: теоретичні основни викладання образотворчого
мистецтва в початковій школі, методика викладання живопису та ліплення
на уроках образотворчого мистецтва, розробки уроків образотворчого
мистецтва для учнів 1-3 класів тощо.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної частини,
яка містить три розділи з параграфами, висновків, списку використаних
джерел.

Методи дослідження: літературний, методи аналізу, синтезу, порівняння,
узагальнення тощо.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПОЧАТКОВІЙ
ШКОЛІ

1.1. Особливості уроків образотворчого мистецтва

в початкових класах

Образотворче мистецтво – один із важливих предметів у початкових класах.
Однак далеко не всі шкільні учителі вміють малювати. Ні інспектор, ні
методист, ні завуч особливих претензій до уроку ніколи не пред’являють.
Але недооцінка предмета приводить до серйозних прорахунків у
навчально-виховній роботі.

Діти не завжди виявляють цікавість до гарного, нечуйні, нечутливі. Ми
погоджуємося з тим, що той, хто по-справжньому почуває красу людських
справ і відносин, красу навколишнього світу, не здатний на погані
вчинки, але ще занадто мало робимо для того, щоб навчити дітей усьому
цьому. Чи учимо ми їхній культурі емоцій? Чи вміє дитина розуміти і
переживати навколишнє його прекрасне? Чи не самі ми винуваті в багатьох
недоліках дітей, яких ми виховуємо?

У процесі виховання почуттів і творчого розвитку особистості урок
образотворчого мистецтва відіграє незамінну роль. Він здатний увести
маленьку людину у світ творчості, якоюсь мірою прилучити його до скарбів
художньої культури. Урок може принести дитині перші творчі радощі, а
радість творчості — одна з найбільших радощів на землі [7, с.45].

Конституція проголошує право кожної людини на гармонічний розвиток усіх
його талантів і здібностей. Це реалізується у творчому вихованні людей у
процесі навчання в школі. Не останнє місце у всебічному розвитку
займають уроки образотворчого мистецтва, про важливу роль якого в
ідейно-моральному і художнім вихованні вже не раз писали і говорили.

Образотворче мистецтво – – це художній предмет. А викладання художнього
предмета має свою специфіку. Визначимо деякі особливості уроку
образотворчого мистецтва в школі: урок повинний торкатися емоції учнів;
у процесі образотворчої діяльності необхідно будити творчі здібності
кожної дитини, сприяти їх розвитку; на уроках образотворчого мистецтва
учні, крім власної творчості, повинні прилучатися до досягнень світової
художньої культури. Ознайомлення зі світом мистецтва збагачує не тільки
розум, по й емоції дитини, формує чуйність, уміння розуміти прекрасне.
Усі уроки, у тому числі й уроки образотворчого мистецтва, повинні
проводитися з урахуванням вікових особливостей школярів. Відомо, що діти
дошкільного і молодшого шкільного віку охоче беруться за малювання,
користаються фарбами, із задоволенням ліплять. Роботи їх, сміливі,
емоційні, але схематичні. Діти не передають об’ємність, реальні
пропорції предметів, розташування їх у просторі. Однак їхні малюнки
мають щирість, безпосередністю і переконливістю. Ці якості додають
дитячій образотворчій творчості незвичайну принадність і дають підстави
розцінювати роботи дітей, як своєрідні твори мистецтва.

У перший клас діти приходять вже з розумінням особливостей образотворчих
(«намалюй») і графічних («напиши») прийомів кодування інформації на
листі. І хоча надалі ці прийоми будуть переплітатися, впливати один на
іншій (не завжди благотворно), усе-таки діти повинні будуть чітко
відрізняти малювання від інших способів графічного закріплення
інформації.

Малюнки молодших школярів завжди несуть змістовне навантаження,
пояснюють щось. Часто вони бувають схематичні. Спостережливість у дитини
в цей час слабко розвита, але вона уже знає істотні ознаки предметів і
намагається закріпити їх у малюнку. Діти, як прийнято зараз говорити,
дають «відкритий» колір, тобто користаються чистою фарбою, що, звичайно,
передає не конкретний відтінок, а колір у принципі (червоний, жовтий і
т.д.). Просторові ж відносини на площині передаються за допомогою до
перспективних прийомів. При малюванні по пам’яті і представленню діти
можуть легко переходити від одного сюжету до іншого, змінювати задум
[17, с.29].

Усі ці особливості образотворчих робіт порозуміваються: недостатніми
знаннями дитини, хитливою його увагою, невмінням цілеспрямовано
спостерігати, а також швидкою стомлюваністю.

Одна із загальноосвітніх задач уроків образотворчого мистецтва навчити
дітей спостерігати навколишню дійсність, усвідомлювати зорові враження і
розвивати спостережливість. Усе це дуже важливо і для загального
розумового розвитку людини. Хочеться особливо підкреслити значення
розвитку зорової системи дитини, оскільки, згідно даним науки, понад 90%
інформації про навколишній світ ми одержуємо саме через неї.

Образне мислення, розвиток якого стимулюється заняттями образотворчим
мистецтвом, сучасна наука розглядає не як нижчу ступінь мислення, а як
найважливіший компонент вищої інтелектуальної діяльності.

Особливості дитячої образотворчої творчості необхідно враховувати в
процесі викладання. Крім того, тією ж мірою, як і на інших уроках,
учитель повинен враховувати особливості розумового й фізичного розвитку
дітей даного віку. Саме знання психології молодших школярів, уміння
знайти підхід до дитини і допомогти їй перебороти виниклі труднощі дають
учителям початкових класів незаперечні переваги перед
фахівцями-художниками, що не одержали спеціальної психолого-педагогічної
підготовки, у справі навчання образотворчому мистецтву [16, с.72].

Емоційність, зацікавленість, захопленість – – обов’язкові компоненти
уроків образотворчого мистецтва. Але, захоплюючись, дитина часто не може
стриматися; малюючи, вона щось розповідає про себе, сміється, радується,
дивується. Що у таких випадках робити вчителю? Звичайно, дисципліну
необхідно дотримувати. Але необхідно усе-таки відрізняти робочий шум від
порушень дисципліни. Якщо ж хто-небудь, захоплюючись, заважає товаришам,
йому потрібно нагадати, що працює він не один. Однак, у цьому випадку
треба бути гранично делікатним, щоб не перервати хід думок дитини.
Найкраще спочатку тихенько запитати учня, що він малює, як посувається
робота. Дати пораду і тільки після цього нагадати, щоб він не шумів.
Часто тихий голос учителя, неголосна бесіда з учнем про його роботу самі
по собі впливають на дитину: він переходить на шепіт і поводиться більш
стримано.

Захоплена робота дітей додає урокам образотворчого мистецтва свою
специфіку. Діти почувають себе розкутими, впевненими. Не треба їх
стримувати, коли, дивлячись на комічну ілюстрацію, вони дружно сміються.
Учитель повинен у подібних випадках пам’ятати — найближча мета
досягнута, витвір вразив учнів, і подальшою задачею буде більш повне
ознайомлення з ним, формування усвідомленого відношення до нього,
включення художнього твору в духовний світ дитини.

Крім вікових особливостей образотворчої діяльності молодших школярів,
варто враховувати неоднорідність структури їхніх здібностей.

Згідно експериментальних даних, усіх дітей по їхніх схильностях і
характеру здібностей до малювання можна розділити на три групи.

До першого – – відносяться діти з вираженою графічною обдарованістю.
Вони виконують малюнки контурними лініями, чітко передають форми, рівним
тоном заливають зображення по контурі.

До другої групи відносяться діти з превалюванням мальовничим початком.
Вони малюють невпевненими плутаними лініями, пишуть плямами, добре
почувають колірні відносини, їм важко залити поверхня рівним кольором,
дотримати контур.

Діти третьої групи мають в однаковій мірі виражені графічні й мальовничі
здібності, і досить успішно справляються з тими й іншими роботами.

Кожен учитель із практики знає, що одна дитина виконує чіткий контурний
малюнок чи узагалі не може його зробити. Для іншого ж це просте
завдання. І на основі цих даних багато хто поспішає зробити висновок, що
одна дитина здатна до образотворчого мистецтва, а інша – – ні. Справа
тут не в загальній обдарованості, а в різній її структурі. Дитина, що не
виконує чіткого контурного малюнка, може, наприклад, відмінно підібрати
колір, вирішити складну колористичну задачу, що важкіше для першого [11,
с.48].

Роботи, виконані в лінійній манері, простіше оцінювати, чим зроблені в
мальовничій. Учителя часом жадають від дитячих робіт тільки чіткості та
акуратності. Тому графічна обдарованість як правило високо розцінюється
в школі. Мальовничі ж роботи сприймаються часто як мазанина, ляпки і
т.п. Звичайно, не кожен учитель може побачити й оцінити мальовничу
обдарованість дитини. Однак, перш ніж ставити оцінку, потрібно
задуматися над структурою здібностей дитини.

Зараз над цими питаннями працюють багато експериментаторів. Вони
індивідуалізують завдання для дітей з різною структурою здібностей,
намагаються навчити здатних до графіки почувати й передавати колір, а
здатних до живопису учать оволодінню графічними навичками. Робота ця ще
не кінчена, але її результати уже свідчать про те, що не можна називати
нездатними до образотворчої діяльності дітей з мальовничим типом
обдарованості. Ці діти при індивідуалізації завдань дуже часто створюють
цікаві творчі роботи.

Програма по образотворчому мистецтву за довгі роки мало змінилася і
трохи випадає із загального напрямку початкового навчання. Усе-таки
завдання, пропоновані нею, дають учителю досить велику волю. Наприклад,
він може вибрати з переліку завдань яку-небудь одну чи запропонувати
свою тему. Учитель сам уводить вправи, що підготовляють дітей до
складної роботи ( вправи з кольором, композицією, розвитком просторових
уявлень і т.п.). Щоб активізувати творчу й розумову діяльність молодших
школярів, деякі завдання програми (наприклад, малювання з натури дерев)
можна методично доробити. Усі завдання, вправи, усі роботи з
образотворчого мистецтва виконуються в різних техніках і матеріалах:
олівцем, гуашшю й аквареллю, восковими крейдами, процарапанням,
найпростішими прийомами друкування й ін.

1.2. Місце уроків образотворчого мистецтва в початковій школі

у вихованні школярів

Важливий навчальний предмет художнього циклу в школі — «Образотворче
мистецтво». Варто мати на увазі те, що цей предмет знайомить учнів не
тільки з живописом, графікою і скульптурою, які складають групу
образотворчих мистецтв, але також з архітектурою і декоративним
мистецтвом. Серед існуючих мистецтв п’ять перерахованих займають
особливе місце.

У змісті предмету «Образотворче мистецтво» вводиться одночасні
сприйняття і вивчення творів образотворчого мистецтва, освоєння
образотворчої грамоти, розвиток творчого відношення до дійсності і
дитяча художня творчість.

Заняття образотворчим мистецтвом розвивають уміння бачити,
спостерігати, диференціювати, аналізувати і класифікувати естетичні
явища дійсності. Вони формують розумове почуття, уміння милуватися
красою реальної дійсності і творів мистецтва. Вони роблять людину
художником.

Образотворче мистецтво дає дітям розвиток психічних властивостей,
уміння творчо і естетично підходити до вирішення життєвих задач [8,
с.51].

Програма формулює наступні задачі викладання образотворчого мистецтва:
розвиток розуміння явищ навколишньої дійсності; формування практичних
навичок художньої діяльності; систематичний і цілеспрямований розвиток
зорового сприйняття, почуття кольору, композиційної культури,
просторового мислення, фантазії, зорової уяви і комбінаторики, уміння
виражати у виразних образах рішення творчих задач (ілюстрації,
конструювання); виховання активного розумового відносини до дійсності і
мистецтва, уміння практично застосовувати художні здібності в процесі
трудової, навчальної і суспільної діяльності.

Таким чином, головна мета образотворчого мистецтва в школі – духовно
збагатити дитину, навчити проникати в естетичну сутність твору
мистецтва.

Таким чином, з огляду на естетичну сутність самого мистецтва і те, що
саме програми по предметах художнього циклу ставлять перед собою задачі
розумового розвитку дитини, можна зробити висновок, що в рамках шкільної
програми мистецтво є основним засобом розумового виховання. Ця думка
також відзначається в роботах Б.М. Неменського, Б.Т. Ліхачова, А.І.
Бурова й інших педагогів по естетичному вихованню.

Важливість мистецтва в естетичному вихованні не викликає сумніву, тому
що воно є власне його суттю. Особливість мистецтва як засобу виховання
полягає в тому, що в мистецтві “згущений, сконцентрований творчий досвід
людини, духовне багатство”. У художніх творах різних видів мистецтва
люди виражають своє розумове відношення до нескінченно розвивається
світу громадського життя і природи. “У мистецтві відбивається людський
духовний світ, його почуття, смаки, ідеали”. Мистецтво дає величезний
матеріал для пізнання життя. «У тому і полягає основна таємниця
художньої творчості, що художник, помічаючи основні тенденції розвитку
життя, утілює їх а такі повнокровні художні образи, що з величезною
емоційною силою діють на кожну людину, змушуючи його постійно міркувати
про своє місце і призначення в житті» .

У процесі спілкування дитини з явищами мистецтва, накопичується маса
різноманітних, у тому числі і естетичних, вражень [8, с.53].

Мистецтво робить широкий і багатобічний вплив на людину. Художник,
створюючи свій добуток, глибоко вивчає життя, разом з героями любить,
ненавидить, боре, перемагає, гине, радується і страждає. Будь-який
добуток викликає наше відповідне почуття. Б.М. Неменський так описав це
явище: “И хоча сам по собі творчий процес створення художнього твору
начебто уже вчинився, кожна людина слідом за художником творцем
занурюється в нього всякий раз, коли сприймає твір мистецтва. Він знову
і знову в міру своїх особистих здібностей стає творцем, “художником”,
переживаючи життя як би “душею автора” того чи іншого добутку, чи
радуючись захоплюючись, чи дивуючи випробовуючи гнів, досаду, відразу”.

Зустріч з явищем мистецтва не робить людини відразу духовно багатим чи
естетично розвитим, але досвід розумового переживання пам’ятається
довго, і людині завжди хочеться знову відчути знайомі емоції,
випробувані від зустрічі з прекрасним.

“Збагнення мистецтва є пізнавальний процес глибоко творчого характеру”,
– відзначають автори книги “Розумове виховання школярів”. “Енергія
активного, творчого відношення людини до мистецтва залежить як від
якості самого мистецтва, так і від індивідуальних здібностей людини, від
його власної духовної напруги і від рівня його художнього утворення”. Ті
ж автори зробили правильне зауваження: “Тільки справжнє мистецтво
виховує, але тільки людина з розвитими здібностями може пробудитися
співтворчості і творчості”. Мистецтво може і не виконати своєї виховної
ролі, якщо дитина не одержить власне художнього розвитку й утворення, не
навчиться бачити, почувати і розуміти прекрасне в мистецтві і житті.

Образотворче мистецтво як комплексний предмет поєднує пізнання самих
художніх творів, елементи мистецтвознавства, теорії образотворчої
діяльності, освоєння навичок практичного зображення, образотворчої
грамоти і творчого самовираження.

1.3. Педагогічні та психологічні особливості образотворчої діяльності
дітей у початковій школі

Образотворча діяльність дітей вивчається педагогами та психологами з
різних сторін: як відбувається вікова еволюція дитячого малюнка,
проводиться психологічний аналіз процесу малювання, аналіз зв’язку
розумового розвитку і малювання, а також зв’язку між особистістю дитини
і малюнком. Але, незважаючи на всі ці різноманітні підходи, дитячий
малюнок з погляду його психологічної значимості вивчений ще недостатньо.
З цим зв’язане велике число суперечливих теорій, що пояснюють
психологічну природу дитячих малюнків.

На думку деяких фахівців, образотворча діяльність має особливий
біологічний зміст. Дитинство – період інтенсивного становлення
фізіологічних і психічних функцій. Малювання при цьому відіграє роль
одного “з механізмів виконання програми удосконалювання організму і
психіки.

В перші роки життя дитини особливо важливий розвиток зору і моторики, а
також сенсомоторної координації. Від хаотичного сприйняття простору
дитина переходить до засвоєння таких понять, як вертикаль і горизонталь.
І перші дитячі малюнки, що з’являються в цю пору, природно, лінійні.
Малювання бере участь у формуванні зорових образів, допомагаючи
опановувати формами, координувати перцептивні та моторні акти [3, с.92].

Що стосується характерних рис дитячого малюнка, то вони чітко відбивають
етапи розвитку зорово-просторово-рухового досвіду дитини, на який вона
спирається в процесі малювання. Так, діти приблизно до 6 років не
визнають просторового зображення, вони малюють тільки вигляд спереду чи
зверху. Навчання при цьому вкрай малоефективне: навіть учачи малюванню в
кружках, діти в неформальній обстановці воліють виконувати ті
зображення, що відповідають їх рівню розвитку і які відповідають їх
рівню розвитку і які вони самі вважають більш правильними.

Образотворча діяльність вимагає поєднаної участі багатьох психічних
функцій. На думку ряду фахівців, дитяче малювання сприяє також
погодженості міжпівкульової взаємодії. У процесі малювання координується
конкретно-образне мислення, зв’язане в основному з роботою правої
півкулі головного мозку, а також абстрактно-логічне, за яке
відповідально ліва півкуля.

Особливо важливий зв’язок малювання з мисленням дитини. Усвідомлення
навколишнього відбувається в дитини швидше, ніж нагромадження слів і
асоціацій, і малювання надає йому можливість найбільше легко в образній
формі виразити те, що він знає і переживає, незважаючи на недостачу
слів. Більшість фахівців сходиться в думці, що дитяче малювання – це
один з видів аналітико-синтетичного мислення. Будучи прямо зв’язаним з
найважливішими психічними функціями – зоровим сприйняттям, моторною
координацією, мовою і мисленням, малювання не просте сприяє розвитку
кожної з цих функцій, але і зв’язує їх між собою, допомагаючи дитині
упорядкувати бурхливо засвоювані знання, оформити і зафіксувати модель
усе більш складного представлення про світ.

Чим спостережливіша дитина, тим вона допитливіша, тим переконливішим
буде її малюнок, навіть при технічній безпорадності автора. Малюючи,
дитина не просто зображує інші предмети чи явища, але і виражає
посильними їй засобами своє відношення до зображуваного. Тому процес
малювання в дитини зв’язаний з оцінкою того, що він зображує, і в цій
оцінці завжди велику роль грають почуття дитини, у тому числі естетичні.
Прагнучи передати це відношення” дитина шукає засоби вираження,
опановуючи олівцем і фарбами.

Дорослі, які стикаються з образотворчою діяльністю дитини і хочуть
допомогти їй, насамперед необхідно розуміти, як малює дитина і чому вона
так малює.

Захоплюючись малюванням, навіть самі непосиди здатні годину чи дві
просидіти за малюнком із зосередженим видом, іноді щось, бурмочучи собі
під ніс, швидко заповнюючи зображеннями людей, тварин, будинків, машин,
дерев великі аркуші паперу.

Малюють діти звичайно по представленню, спираючи на наявний у них запас
знань про навколишні їхні предмети і явищах, ще дуже неточних і
схематичних.

Характерна риса образотворчої творчості дітей на першому його етапі –
велика сміливість. Дитина змалку зображує самі розмаїтості події зі
свого життя і відтворює особливо захопливі його літературні образи і
сюжети з прочитаних книг.

Серед дітей, що малюють, можна зустріти два типи малювальників:
спостерігача і мрійника.

Для творчості спостерігача характерні образи і сюжети, побачені в житті,
для мрійника – образи казок, образи уяви. Одні малюють машини, будинку,
події зі свого життя, інші – пальми, жирафів, крижані гори і північних
оленів, космічні польоти і казкові сценки.

Дитина, малюючи, часто думкою діє серед зображуваних їм предметів, він
тільки поступово стає стосовно свого малюнка стороннім глядачем, що
знаходиться поза малюнком і дивиться на нього з визначеної точки зору,
як дивимося ми.

Початківець малювати дитина з працею мислить і передає в малюнку
горизонтальну площину столу у виді більш-менш вузької смуги, як вона
видна в перспективі. Він знає, що на столі можна розставити багато
предметів і тому малює площина без відповідного скорочення. Точно також
малюючи дорогу, діти проводять її чергу весь лист” спираючи на свій
досвід – на відчуття довжини дороги, по якій йдеш.

Представлені самим собі, маленькі малювальники легко переключаються на
змальовування випадково потрапили їм чи образів починають повторювати
себе, що веде до штампа [4, с.63].

Більш же старші діти, у яких розвивається поступово критичне відношення
до своєї продукції, часто бувають не задоволені своїм малюнком, шукають
ради і заохочення в дорослого і, якщо не знаходять, розчаровуються у
своїх можливостях.

Всі удавані нісенітниці дитячого малюнка обумовлені не тим, що дитина
малює несвідомо, ні, у дитини є своя особлива логіка, свої реалістичні і
естетичні запити і це треба пам’ятати.

Малюють діти з захопленням, і здається, що усяке втручання тут досконале
зайво, що ніякої допомоги з боку дорослих маленьким художникам не
потрібно. Розуміється це не так. Прояв інтересу дорослих до малюнка
дитини і деякі судження про нього не тільки заохочують його до подальшої
роботи, але і допомагають йому зрозуміти, у якому напрямку він повинний
і може удосконалитися в роботі над малюнком.

2. ГОЛОВНІ ПІДХОДИ У МЕТОДИЦІ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В
ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1. Методика викладання уроків малювання в початковій школі

Урок малювання на теми вимагає від учителя високої підготовки. Але в той
час для дітей це самий цікавий урок по зображувальному мистецтву. Цей
розділ передумовлює малювання по пам’яті (наприклад “Як я провів літо”),
по спостереженню (Осінь в саду), за уявою (На невідомій планеті). Але
всі ці види діяльності можуть бути з’єднані в одній роботі. Малюючи на
тему “Зимові ігри”, учень може використовувати спогади проте, як він
катався взимку на ковзанах, спостереження за дитячими іграми і зобразити
яким вони уявляють майбутній льодовий стадіон.

Урок малювання на тему складається з таких елементів :

а) ознайомлення з темою або літературним твором, вибір сюжету,
характеристика персонажів.

б) складання ескізу композиції.

в) необхідні для роботи спостереження та замальовки;

г) виконання роботи

д) аналіз та оцінювання виконаних робіт [9, с.168].

Малювання по пам’яті, або за спостереженням – цей вид малювання слід
відносити до тематичного. Головне на уроці тематичного малювання у 1-2
класі – передача у малюнку сюжетного зв’язку, з місту та розкриття теми
в малюнку. Помічені дитиною особливості предметів притягують його увагу.
Пояснення вчителя розширюють його знання, розвивають інтерес до
подальших спостережень.

Розглядаючи дерева, діти намагаються зрозуміти, чому дерева однієї
породи всі різні. Їх цікавить і архітектура. „У всіх будинків є дах,
стіни вікна, – підкреслюють діти. – І всі ж будинки різні”.

Нові враження і знання відображаються в дитячих малюнках. Це у свою
чергу веде до необхідності розширити технічні можливості відображення з
допомогою нових прийомів і матеріалів. Індивідуальні образотворчі
характеристики предметів приводять до більш частому спостереженню
реальних предметів, а не тільки їх зображеннях в малюнках.

Великого значення набуває індивідуальна робота з дітьми під час уроку
малювання. Деякі діти зазнають труднощів в зображенні якого не будь
предмету, потрібного в їх сюжетному малюнку. В цьому випадку вчитель
може показати, як малювати весь предмет або якусь його частину. Іноді
варто запропонувати дитині зробити зображення нарядним, вводячи в
малюнок якийсь орнамент. прикрасити можна не тільки зображення, але й
фон, що зробить малюнок більш завершеним.

Важливою опорою на уроках малювання в 1-2 класах являються спостереження
реальних предметів і явищ. Пропонуючи дітям зобразити місцевий пейзаж,
необхідно під час прогулянок, екскурсій по місту роздивитись з ними
оточуючі будинки, допомогти кожному вибрати будинок який він буде
малювати, добре роздивитися його і запам’ятати, чим він відрізняється
від інших: якщо є архітектурні прикраси, вітрини магазинів, арки і т.д.

Роздивляючись будинки, діти одразу ж спостерігають і за рухом
транспорту, людьми. Кожна дитину бачить і запам’ятовує те, що найбільш
приваблює її увагу.

Звичайно діти, особливо хлопчики, проявляють добрі знання про машини.
Особливий інтерес викликають машини-прибиральники снігу, технічної
допомоги, автокрани та інші. Діти можуть годинами спостерігати за їх
роботою.

Треба показати прийоми зображення машин, будівель, дерев, використовуючи
фарби та папір.

Роботу на тему „Наша вулиця” можна виконати з дітьми за 2 уроки. Між
уроками під час прогулянок по вулиці, діти ще раз з великою цікавістю
розглядають будинки, транспорт, людей. Усе це збагачує подальше
розвертання теми та виховує стійкий інтерес до роботи.

Як же діти 3 класу малюють людину, птахів, тварин ? Складність
заключається у тому, що потрібно не тільки передати індивідуальні
особливості предмета, але й зобразити його у русі. До цього діти
підготовлені попередньою роботою у 1-2 класах, де вони малювали спочатку
окремих представників тваринного світу, а потім вже тварин які йдуть чи
біжать. У малюнках дітей третього класу ще більше місця займає передача
руху. Але ці рухи однообразні.

Для того щоб діти мали змогу передати різноманітні рухи людини, потрібно
звертати їхню увагу на положення рук, ніг, тулуба при ходьбі, бізі.

Мал. 4, 5, 6.

Спостереження рослинного світу також знаходять велике місце у малюнках
дітей 6-9 років. Вони малюють дерева, особливо квітучими, кімнатні
рослини, садові і польові квіти.

Дотримуючись мети розвиток творчої самостійності на уроках
образотворчого мистецтва, треба намагатися давати дітям такі теми в
малюванні, щоб вони в першу чергу були пов’язані безпосередньо з життям
дітей, з тими виховально-освітніми задачами, над виконанням яких зараз
працює вчитель.

Від цього залежить, як він сприймається тим хто малює в процесі його
детального аналізу при малюванні з натури, з точки зору різних задач,
які виникають в цьому процесі. При малюванні по пам’яті і за уявою
важливим моментом є ясне уявлення не тільки предмету, але й самого
процесу зображення.

Зоровий образ, який формується в процесі зображення, має тенденцію до
зміни, доти, поки він не буде максимально повно відображати реальну
дійсність, тобто доти, поки малюнок не стане найкраще відображати
зображувальний предмет.

Кінцевою метою в процесі зображувальної діяльності є такий розвиток
пам’яті, при якому один раз спостерігавши змогло б міцно закріпитися у
пам’яті і за надібністю бути відображеним з абсолютною точністю.

Велику користь приносить малювання по пам’яті чи за уявою, коли
заздалегідь проводяться спеціальні спостереження предмету що
зображується на протязі якогось часу (1-5 хвилин).

У молодшому шкільному віці пам’ять розвивається в умовах систематичного
цілеспрямованого навчання, це значно прискорює та підвищує рівень
розвитку пам’яті дітей. Участь у грі, порівняно тривалі заняття
малюванням, ліпленням потребують постановки певних цілей, у
відповідності з якими школяр повинен планомірно запам’ятовувати те, що
пов’язано зі змістом гри, чи заняття.

Малювання по пам’яті та за спостереженням, дуже важливі види тематичного
малювання для молодших школярів. Під час їх застосування розвиваються
такі психологічні механізми дитини як пам’ять, спостереження. Діти також
вчаться не тільки спостерігати та запам’ятовувати певний об’єкт, а й
аналізувати його, порівнювати його характерні властивості.

Дітей треба не тільки вчити створювати нові зображення, але й озброювати
досвідом творчої діяльності. Для цього потрібні спеціальні методи.
Розглянемо декілька з них – евристичний та дослідницький методи. Ці
методи спрямовані на навчання пошукам самостійного рішення
зображувальної задачі, можливих варіантів, розвиток творчого мислення,
уяви. Ці методи можна використати, коли вчитель пропонує дітям виконати
якесь творче завдання, створити щось по своєму замислу.

Робота по розвитку образотворчої діяльності в малюванні природи повинна
будуватися у відповідності з вимогами програми виховання і навчання в
школі, які націлюють на формування в кожної дитини морально-естетичні
почуття при зустрічі з прекрасним у природі та мистецтві, при знайомстві
з подією та пейзажами.

Програма ставить задачу розвитку поетичного слуха і естетичного
сприйняття школярів, вміння розрізняти та розуміти своєрідне
використання тих чи інших художніх засобів у витворах мистецтва.

Однією з форм систематичної роботи по естетичному вихованню є заняття
сюжетно-тематичним малюванням. Основною метою яких є – розвиток
розумової активності і творчої уяви дітей.

Ці заняття включають і малювання на теми літературних творів о природі.

Педагог вчить дітей відображати на папері побачене, почуте, т.е. відомий
зміст у новій трактовці. Без допомоги дорослого у дітей часто виникають
труднощі у визначенні художнього засобу, який поет використовує при
описі природи, або не приділяє їм належної уваги, що у свою чергу
призводить до невиразності образів. Іноді діти навпаки, відчувають і
розуміють, що і як хотів показати поет, но у них немає достатнього
досвіду в передачі вражень у своєму малюнку, часто вони просто погано
володіють засобами зображення описаних в стилі картин природи.

Існують основні методи якими педагог користується для розвитку
естетичного сприймання і дитячої творчості. До них належать:
спостереження явищ та об’єктів природи, які описані в поетичному
витворі; бесіда о поетичних образах; розглядання відповідних ілюстрацій
та картин о природі; показ декількох прийомів зображення; аналіз
малюнків які виявляють степінь творчості дитини при передачі поетичного
образу.

Діти повинні навчитись зображати окремі об’єкти природи. Це доречно
здійснювати на уроках предметного малювання яке передує
сюжетно-тематичному.

Для зображення пейзажу діти можуть використовувати гуаш, акварель також
можливе використання таких зображувальних матеріалів як вугляний
олівець, сангіна, воскові крейди, пастель. Вони вже знають, що на
темному фоні світлі кольори здаються світлішими, і навпаки.

Колористичному рішенню пейзажу допомагають цільові спостереження
природи, розглядання репродукцій з картин художників – пейзажистів.
Живописний малюнок, виконаний вчителем по мотивам якого не будь твору о
природі, також допоможе дітям зрозуміти красоту та доступність того чи
іншого засобу передачі певної кольорової гами.

Для розвитку гостроти сприйняття насиченості кольору можна
використовувати ігрові завдання типу: „Знайди відтінки кольору на
картинці”, „Склади смужки синього кольору так, щоб зліва була сама
темна, а праворуч – найсвітліша” і т.д.

Приклади подібних ігор, вправ, а також поради вчителям про засоби роботи
з різними зображальними матеріалами можна знайти в спеціальній
методичній літературі.

Вчитель перш ніж навчати дітей, повинен сам оволодіти засобами роботи з
різними фарбами – гуашшю, аквареллю…

Школярі вже вчаться сопоставляти відтінки кольорів з фоном малюнка:
жовто-зелені листя гарно співпадають з блакитним фоном, на сірому фоні,
світло-зелений окрас стебелинки.

Можна навчити дітей використання різних засобів замальовування фону і за
допомогою ватного тампону розбризкування фарби, розливу і т.д.

Для цього вчитель підбирає різні за розміром пензлики, організовує
роботу дітей в класі так, щоб діти самі обрали потрібні кольори фарб,
пензлики, підготували їх до використання і т.д.

Якщо гуашеві фарби краще давати дітям для зображення таких пір року як
зима, осінь, то для літніх та весняних пейзажів можна використовувати
акварель. Вчитель навчає дітей розводити фарби водою, отримуючи потрібні
відтінки для малювання ніжної весняної зелені, легких пелюстків і т.д.

Дуже важливо при зображенні пейзажу уникати штампів в зображенні неба та
землі. У цьому допоможе накладання фарби на кольоровий фон, на іншій
колір та засіб промальовки кольорових плям, отриманих шляхом розмивки,
мазків. Іноді вчитель дає для малювання готовий фон, використовуючи
кольоровий папір. Але більшої виразності набувають малюнки, на яких фон
зображень самими дітьми, у відповідності з темою та змістом роботи.

Колір фона різної насиченості створює настрій у дітей. До такого заняття
не потрібно спеціально розташовувати баночки з певними кольорами фарб,
діти обирають їх самі перед заняттям.

При оцінці дитячих малюнків вчитель додержується певних критеріїв:

– передача кольором відтінків окраски образів природи, загального
колориту, настрій маленького малювальника;

– різноманітність композиції (зв’язок між предметами, їх об’єднання,
виокремлення головного образу);

– зображення форми, її характерних ознак, деталей;

– передача пропорцій предмета, його розмірів.

Систематичність і послідовність педагогічної роботи, пов’язаної з
розвитком естетичного сприйняття і творчості дітей, сприяє тому, що діти
успішно справляються з поставленими перед ними програмними задачами.

2.2. Методика проведення уроків ліплення у початковій школі

Методика викладення міцно зв‘язана з самою темою уроку. Методика
зв‘язана з тією метою, яка стоїть перед школою.

А також насамперед пов‘язана із знанням об‘єкту дії (дитини) до якого
вона застосовується.

Одна із основних задач уроків ліплення – розвиток творчого мислення
учнів, тому необхідно першза все турбуватися не про те , щоб діти
виліпили якійсь виріб, а про те , щоб в процесі роботи у них розвивалос
визначення якості особистості і розуму.

Окрім цього на уроках лілення немало важливе значення має наявність у
чнів здібностей:

Уміння сприйняти дійсніть і конструювати образ, уяву.

Художньої інтуіції, чутливості до здорової форми, гармонійності деталей.

Критичності, гнучкості та орігінальності мислення.

Пізнавальної самостійності та акивності.

Відомо, що розвиває те навчання, яке засноване на акивності,
самостійності та ініціативі учнів. Але для того, щоб ці якості могли
проявитись у робаті, на уроках необхідно створити відповідні умови,
застосовувати відповідні цим умовам методи та прийоми навчання.

Робота за зразком спонукає дітей до механічного засвоєння матеріалу і
стає серьозною перешкодою у розвитку дітей.

Розглянемо в якості приклада бесіду на уроці ліплення чашки (1 клас).

Це тема одна з традиційних в початковій школі, вона містить в собі
великі пізнавальні і розвиваючі можливості для учнів. Але для досягнення
поставленої мети, урок повинен бути відповідно побудований.

Порівняємо 2 види організації даного заняття.

Поширений на практиці варіант, коли кожна дія учнів на уроці підкорена
суворому керівництву.

У вступній бесіді, учитель використовуючи зразок, пояснює з яких частин
складається виріб, повторює, як діти це запам‘ятали; далі розповідає, як
його можна зробити, після чого кожен учень ліпить чашку.

В результаті чого діти засвоюють будову виробу, деяки прийоми його
виготовлення, розвивають та удосконалюють навички роботи з глиною
(пластелином).

Але ця тема може дати значно більше в емоційно-естетичному і
інтелектуальному розвитку учнів, якщо в хід уроку ввести окремі
розвиваючі елементи.

Перш за все це – органічне, звичайне для даного заняття коло знань та
понять, які дітям необхідно засвоїти.

Бесіда такого варіанта уроку може будуватися таким чином.

Спочатку вчитель акцентує увагу дітей на емоційному сприйнятті зразків,
підбираючи для показу вироби різноманітні по формі, величіні, матеріалу
та призначенню.

Потім учні за допомогою вчителя аналізують властивості та закономірності
виробів.

На цьому етапі потрібно зауважити, що заключається зміст форми та
побудови чашки від деяких факторів: що значить органічне поєднання краси
та раціональності, зручності. Ще при першому спостереженні зразків учні
дивуються невичерпаному різноманіттю цих однакових по загальному
призначенню та будові виробів.

Це для дітей важливе відкриття. Вони також визнають, що добре знайомий
предмет повинен задовольняти якісь вимоги,про які вони раніше не
замислювались: бути зручним та гарним.

Увагу учнів до цього боку виробів можна повернути порівнянням. Спочатку
показати дві зручні у використанні чашки, але одна з яких виконана більш
художньо.

Відповідаючи на запитання вчителя « Якою чашкою приємніше
користуватися, та чому?», діти відмічають, що приємніше користуватися
гарною чашкою, вони виділяють таким чином красу кожної чашки, як
необхідну якість.

Далі, можна порівняти дві чашки одна з яких меншзручна у використанні.

В даному випадку краща буде та, котра зручніша. Таким чином діти
засвоюють основну закономірність: одна з головних властивостей які
повинна мати чашка.

Наступне, що вони повинні зрозуміти в результаті бесіди,- як ця
закономірність проявляється у виробах. Вчитель не диктує цих законів, а
навчає дітей розмірковувати. Чашка для кофе та кружка для кваса. Що
означає для кожної з них бути зручною та гарною? Які технічні рішення
можливі в одній і неможливі в іншій? А можливо немає ніякої різниці?

Якщо кружка для кваса хороша, велика, навіть трохи груба, з товстими
стінками і не обов‘язково гладкими, і це буде гарно – то для кофейної
чашки це не потрібно. Вона повинна бути маленькою, з тонкими стінками ,
більш витонченої форми із тонкою розкраскою.

Якщо на цьому занятті учні дістануть завдвння виліпити виріб з більш
конкретним призначенням ( у кожного своє!), це змусить їх більш активно
продумувати всі сторони виконуваного виробу:

форму;

величину;

розкраску.

Але в залежності від призначення. Діти можуть ліпити чашки і для героїв
казок : Бармалія, Мальвіни і т.д.

На обговореня прийомів художнього рішення виробів вчитель звертає увагу
в зв‘язку з розглядом та аналізом предметів вцілому, так як художнє
вирішення їх не відокремлене від інших якостей, та навіть визначає всі
інші сторони виробів.

Діти повинні зрозуміти, що не зовнішні прекраси роблять виріб художнім,
а краса пропорцій та ліній контура, зміст прикрас.

Під час бесіди виділяються і приклади обробки поверхні виробів. Не у
всякому виробі вона рівна і гладка: іноді нерівна поверхня передаї
особливості виробу (медвідь). В окремих випадках вона необхідна для
підсилення художнього вираження характера предмета.

При цьому учні не вивчають ніяких спеціальних законів, розвиваїться їх
художнї чуття, вони підходять до розуміння того, що ці закони все-таки
існують, що в художньому образі все поїднане не менш важливою
вимогою до уроку, на котрому розвиваються творчі здібності учнів, ї
сама атмосфера, стиль роботи. Безумовно, тут уже не може бути місця
суворій, сухій регламентації кожної дії, кожної відповіді. Необхідно
підтримувати в діях усіляке прагнення до ініціативи, оригінальності
суджень, не забуваючи при цьому, звісно, тактовно оцінювати її
розумність і доцільність.

Це вимога зовсім не означаї анархію на уроці. Вчитель керуї кожним
його етапом, направляї дію та думки дітей, але не шляхом диктовки, а
відповідно до можливостей кожного учня.

На занятті важливий емоційний підйом, котрий в першу чергу прямуї від
вчителя. Такий підйом, як правило, не можливо створити штучно, тому
вчитель повинен підбирати для показу зразки таких виробів, які
подобаються йому самому, інакше він не зможе про них розповідати з
захопленням і захопити учнів ідеїю урока. Звісно, при цьому потрібно
уникати надмірності. Відчуття міри, гармонійність всіх частин уроку,
доцільність кожної фрази та інтонації це головні вимоги, котрі
забезпечують його естетичність.

Якщо уроки ліплення добре сплановані, збагачені цікавим матеріалом, якщо
учні на уроках активно думають, творчо працюють, то завжди у кожного
учня вироби виходять надзвичайно цікавими.

Досягнення корисно демонструвати учням, батькам, учителям. З цією метою
в школі щорічно проводять виставки дитячих виробів, які потім
відправляють до районного фестивалю дитячих виробів.

Від кожного класу на виставку можуть попасти 1-2 дитячі роботи. Багато
вчителів, особливо початкових класів, приготовляють виставку свого класу
до свят або ж до кінця навчального року. В цих виставках приймають
участь майже всі діти класу. А тому, в початкових класах, дуже важливо
частіше показувати учням чого вони досягли і чому навчилися. З цією
метою учителі в кінці кожного уроку демонструють кращі вироби,
встановлюють на задній стіні класу відкриті полички , стелажі, де
розміщуються дитячі вироби. Погані роботи висавляти не потрібно. Вчитель
повинен дивитись, щоб кожний учень класу хоча б один раз на рік був
учасником такої виставки, щоб вона не підносила досягнення одних і тих
самих учнів.

Кращі роботи учитель за допомогою учнів відбирає для показу на святкових
або звітних виставках. Підсумкові експонати повинні бути показані учням,
як важливі події в їх житті.

Готуватись до кожного такого звіту потрібно не тільки на уроках, але й
на позакласних роботах, не спеціально, а постійно , із дня на день.

Встановлюється така виставка більш урочисто. Порядок її відкриття
продумується кожним учителем особисто, зовнішнє оформлення повинно бути
не буденним, а більш святковим.

Краще всього, якщо в школі є кімната для проведення подібних виставок ,
тоді кожна з них могла б проводитись стільки часу, скільки потрібно для
цього, щоб могли її всі подивитись.

Цією кімнатою може користуватись кожний клас по черзі, навіть можно
проводити об‘єднані покази досягнень декількох класів.

3. РОЗРОБКИ УРОКІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

З ЖИВОПИСУ В І-ІІІ КЛАСАХ

І клас

ТЕМА: Малювання лісу

МЕТА:

• навчити дітей правильно малювати дерева;

• вдосконалювати техніку малювання фарбами;

• розвивати увагу, пам’ять, окомір;

• виховувати почуття прекрасного, любові до природи.

ОБЛАДНАННЯ:

1) демонстраційне: фотокартки з різними видами дерев, таблиця з
деревами;

2) роздаткове: фарби (гуаш), пензлі, альбоми.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I Організаційний початок уроку

(Привітання. Перевірка готовності до уроку )

II Актуалізація набутого досвіду

1) Бесіда.

– Діти, послухайте та відгадайте загадку:

У них багато є роботи,

Хоч стоять вони весь час.

Від дощу та від спекоти

Захистять. Врятують нас.

Не лягають спати ніколи,

На ногах вони одвіку.

Не бояться плину рік,

Не завій, ні вітру реву,

Хто ж вони такі ?..(Дерева)

– А які дерева ви знаєте?

– Де ростуть дерева, що вони собою утворюють? (Ліс)

III. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку

– Сьогодні мі будемо малювати ліс у літню пору року. Та для цього вам
треба потрапити в атмосферу гарного, зеленого лісу. Послухайте.

…Як гарно в лісі, тихо, затишно !.. Зелений, м’якенький килим під
ногами та сила-силенна квітів, а як піднімеш голову догори, до сонця, ти
побачиш могутню крону дерев. А дерева отут різні : і берізки, і клени, і
липи, і сосни з ялинками – усі поряд стоять та, наче, переговорюються.
На небі сяє сонечко та дме легесенький вітерець. А що це за звук? Це
маленькі пташечки співають свою веселу, дзвінку пісеньку про літо!

– Діти, а що це за ліс, у якому ростуть одразу всі дерева. Як він
називається? (Мішаний ліс)

IV Формування вмінь та навичок

1) Демонстрація й аналіз наочності

– Діти, подивіться (показую фотокартки дерев)

– Що це за дерева? (Дуб, береза, ялинка …)

– Давайте подивимось, які ці дерева. У дуба стовбур товстий, гілки
зігнуті; у берези – стовбур стрункий, білий, із темними смугами, тонкі
гілки звисають додолу; у ялинки гілочки довші донизу й опускаються вниз,
голочки хвої біля стовбура довші, а на кінці гілки – коротші.

2) Інструктаж з показом

– Зараз я вам покажу, як треба малювати ці дерева .(Показую плакат з
деревами. Малюю дерева на дошці та коментую).

– Ви зрозуміли, як треба малювати?

– А якщо мі домалюємо травицю, квіти, сонечко на небі, то вийде
справжній ліс. (Малюю на дошці)

– Вже можна починати малювати фарбами .Починаємо розфарбовувати малюнок
зверху.

– З чого почнемо?

– А якого кольору сонечко?

– А дерева? (Береза – біла з чорними рисками, дуб має коричневий стовбур
та зелене листя, а ялинка вся зелена)

3) Практична робота (Підчас роботи я допомагаю дітям, вказую на помилки,
даю вказівки)

V Підсумок

– Давайте подивимось, що ви намалювали.

– Так, ви малювали ліс, а який цей ліс? (Мішаний). Проводжу виставку
робіт, оцінюю малюнки.

ІІ клас

ТЕМА: Весняний пейзаж

МЕТА:

– навчити дітей новому прийому малювання фарбою “по сирому”;

– розвивати творчі здібності, зорову пам’ять;

– формувати вміння передавати простір;

– виховувати любов та бережне ставлення до природи.

ОБЛАДНАННЯ:

1) демонстраційне: таблиця з деревами, плакати із зображенням пейзажів,
малюнок з пейзажем;

2) роздаткове : альбоми, пензлі, фарби (гуаш), палітри.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I Організаційний початок уроку

(Привітання, перевірка готовності до уроку)

II Актуалізація набутого досвіду

– Діти, що ви малювали на попередньому уроці?

– Чим ви виконували свої малюнки?

III. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми.

– Сьогодні на занятті ми будемо малювати фарбами. Цей малюнок буде
називатись живописним, а вид мистецтва – живописом.

– Ми будемо малювати пейзаж. А хто знає, що таке пейзаж?

– Термін “пейзаж” (фр. – місцевість) означає вид, зображення якоїсь
місцевості. Пейзажний живопис дуже різноманітний. Є пейзажі, що точно
передають ті чи інші куточки природи, або місто, а є такі, які створила
фантазія художника. Є пейзажі, у яких художники передають стани природи.
Художники зображують природу, перш за все, для передачі певного настрою,
стану. Пейзажний живопис виражає почуття, настрій художника, що
викликані переживаннями природи.

– Ми з вами будемо малювати весняний пейзаж. Послухайте віршик

Помилуйся, весна настає,

Журавлі караваном летять,

У яснім золоті день потопає

І струмки по ярочках шумлять –

Зараз гості до тебе зберуться,

Потім гнізд по нав’ють – подивись!

Що за звуки, за пісні поллються.

День – деньський від зорі до зорі!

IV Формування вмінь та навичок

1) Демонстрація й аналіз наочності.

– Діти, перед вами весняні пейзажі. Які кольори переважають на цих
малюнках? Чому?

– Погляньте, перед вами плакат на якому показано, як вірно малювати
дерева. Ви вже його бачили в першому класі, але давайте все-таки
пригадаємо (показую).

2) Інструктаж з показом.

– Спочатку ми виконуємо малюнок олівцем. При передачі простору, слід
пам’ятати про те, що є передній, середній та задній плани. Об’єкти, що
знаходяться на передньому плані, мають бути більшими, об’єкти іншого і
дальнього планів по мірі віддалення в глиб простягну зменшується.

– Тепер починаємо малювати фарбами. Щоб намалювати гарно небо,
використаємо прийом “по сирому”. Для цього змочуємо папір пензлем, а
потім наносимо фарбу. Зачекаємо, поки фарба підсохне, а потім почнемо
малювати дерева. Можна домалювати квіти та пташок, і отримаємо чудовий
весняний пейзаж.

3) Практична робота.

V Підсумок заняття.

Діти, що ми малювали сьогодні ні уроці?

– А що таке “пейзаж”? (Проводжу виставку робіт)

ІІІ клас

ТЕМА: Наша вулиця

МЕТА:

– навчити дітей малювати на тонованому папері;

– закріпити вміння малювати будинки широкими мазками, використовувати
спосіб загородження;

– розвивати творчі здібності, пам’ять, окомір, відчуття кольору;
виховувати любов до малювання, до природи, до рідного міста.

ОБЛАДНАННЯ:

1) демонстраційне: фотокартки з видами вулиці;

2) роздаткове: фарби, пензлі, тонований папір, палітри.

ХІД ЗАНЯТТЯ.

I Організаційний початок заняття. (Привітання. Перевірка готовності до
уроку)

II Актуалізація набутого досвіду.

1) Бесіда.

– На попередньому занятті ми з вами були на екскурсії.

– Чи подобається вам наше місто?

– А що можна побачити на вулицях міста? (Будинки, дерева, машини…)…

III Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення тими уроку.

Сьогодні мі будемо малювати вулицю міста.

IV Формування вмінь та навичок.

1) Демонстрація й аналіз наочності.

– Діти, а на якому папері мі малювали раніше?

– Сьогодні мі будемо малювати на тонованому папері. А якою фарбою можна
малювати на такому папері? Чому?

– Зараз мі будемо малювати пейзаж, використовуючи спосіб загородження. А
хто з вас може пояснити, що це таке ?

– Якщо виходиш на вулицю, те можна побачити, як поруч розташовані
предмети частково

– загороджують, перекривають предмети, що розташовані далі. Так, машина
може загороджувати дім, а дім – дерево і т.д. (Показую дітям фотокартки
вулиць).

2) Інструктаж з показом

– Мі вже малювали будинки широкими мазками. Хто може розказати, як це
робиться?

– Тепер мі намалюємо дерева одразу фарбами (малюю). Бачите, як дерева
частково перекривають будинки?

– Діти, подивіться, мі вже намалювали вулицю. А що ще, на вашу думку,
можна домалювати?

– Я малювала одразу фарбами, без олівця. Вам подобається цей малюнок?

1) Практична робота.

(Під година роботи я допомагаю дітям, вказую на помилки, даю вказівки)

V Підсумок

– Діти, що мі сьогодні малювали?

– А на якому папері?

– Який спосіб мі використовували при малюванні будинків?

Проведення виставки кращих робіт.

ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити наступні висновки:

Образотворче мистецтво знайомить учнів не тільки з живописом, графікою і
скульптурою, що складають групу образотворчих мистецтв, але також з
архітектурою і декоративним мистецтвом. Серед існуючих мистецтв п’ять
перерахованих займають особливе місце.

У зміст предмета «Образотворче мистецтво» вводиться одночасні сприйняття
і вивчення творів образотворчого мистецтва, освоєння образотворчої
грамоти, розвиток творчого відношення до дійсності і дитяча художня
творчість.

Заняття образотворчим мистецтвом розвивають уміння бачити,
спостерігати, диференціювати, аналізувати і класифікувати естетичні
явища дійсності. Вони формують розумове почуття, уміння любуватися
красою реальної дійсності і творів мистецтва. Вони роблять людину
художником.

Образотворче мистецтво дає дітям розвиток психічних властивостей,
уміння творчо і естетично підходити до рішенню життєвих задач.

Важливість мистецтва в естетичному вихованні не викликає сумніву, тому
що воно є власне його суттю. Особливість мистецтва як засобу виховання
полягає в тім, що в мистецтві “згущений, сконцентрований творчий досвід
людини, духовне багатство”. Зустріч з явищем мистецтва не робить людини
відразу духовно багатим чи естетично розвитим, але досвід розумового
переживання пам’ятається довго, і людині завжди хочеться знову відчути
знайомі емоції, випробувані від зустрічі з прекрасним.

Психологічні механізми образотворчої діяльності молодших школярів
ґрунтуються на індивідуальних особливостях: генетичних задатках,
належності до типу темпераменту, характеру сприйняття. Вікові
особливості образотворчої діяльності молодших школярів характеризуються
стійким відчуттям засобів образотворчого мистецтва, на основі чого у
малюнках вони здатні адекватно відтворювати дійсність. Функціональними
компонентами образотворчої діяльності учнів початкової школи є:
мнемістична підсистема, сенсорно-перцептивний блок, інтелектуальний блок
та підсистема моторних операцій.

Головним смисловим засобом у творчому розвитку молодших школярів є
комунікативна функція образотворчого мистецтва, завдяки якій
реалізується виховання через мистецтво і виховання у мистецтві.
Структурними компонентами засобів образотворчого мистецтва є: малюнок,
лінія, колір, форма. Стрижнем цієї структури є композиція художнього
твору. Творчо-розвивальні можливості засобів образотворчого мистецтва у
дитячій діяльності полягають у функції відтворення зовнішніх ознак
об’єкта, у вираженні ставлення до переданого змісту.

Ефективний творчий розвиток молодших школярів засобами образотворчого
мистецтва забезпечується дотриманням таких педагогічних умов: врахування
індивідуальних особливостей учнів; стимулювання емоційно-почуттєвої
сфери молодших школярів; сприяння дієвості уяви і фантазії дітей;
різноманітність способів реалізації художнього образу в образотворчій
діяльності (самовираження) учнів; використання міжпредметних зв’язків,
інтеграції змісту художніх дисциплін та елементів міжгалузевої
інтеграції.

Розглядаючи проблему розумового виховання засобами мистецтва необхідно
враховувати вікові особливості школярів. Первинне освоєння твору
мистецтва висуває специфічні вимоги до форм організації сприйняття. Д.Б.
Ліхачов приділяє особливе місце у своїй роботі питанням методики.
“Найбільше ефективно перша зустріч дитини з твором мистецтва
відбувається у формі вільного спілкування. Педагог попередньо зацікавлює
дітей, указує, на що звернути особливу увагу і спонукає до самостійної
роботи. Таким чином, реалізується педагогічний принцип єдності
організації колективної класної, позакласної, позашкільної і домашньої
роботи.

Позакласна і домашня робота зі своїми більш вільними формами поступово
стає органічною частиною навчальних занять. З цією метою вчитель на
уроці учить дітей навичкам і прийомам самостійної роботи. На уроках
образотворчого мистецтва як додаткове завдання Д.Б.Ліхачов радить
використовувати словесний опис сюжету, основної ідеї, оцінку композиції,
засобів художньої виразності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Використання інтерактивних технологій навчання при викладанні
образотворчого мистецтва у початковій школі. Мистецька освіта у
контексті європейської інтеграції: Теоретичні та методичні засади
розвитку / Тези Міжнародної наукової конференції. – К. – Суми: СумДПУ
ім. А.Макаренка, 2004. – С. 244-246

Виппер Б. Р. Статті про мистецтво. – М., 1990.

Возрастная и педагогическая психология: Учебник/ В.В.Давыдов,
Т.В.Драгунов, Л.Б.Ительсон и др.; Под. Ред.А.В.Петровского – М.:

Вчимося малювати. Підручник / За ред. Мостового А.І. – Харків, 2000.

Демченко І.І. В.О.Сухомлинський про творчий розвиток молодших школярів
через образотворче мистецтво // Рідна школа. – 2002. – №12. – С.18-19.

Демченко І.І. Вплив образотворчого мистецтва на творчий розвиток учнів
початкових класів // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи:
Збірник наукових праць УДПУ ім. Павла Тичини. Вип. 2. – К.: Науковий
світ. – 2002. – № 2. – С. 99-104.

Демченко І.І. До питання розвитку художньої творчості учнів початкової
школи // Рідна школа. – 2003. – № 2. – С.45-47.

Демченко І.І. Роль художньої діяльності у формуванні творчої особистості
молодшого школяра // Вісник Харківської державної академії дизайну і
мистецтв: Збірник наукових праць. – Харків: ХДАДМ, 2002. – №12. –
С.50-53.

До проблеми творчого розвитку учнів початкової школи // Проблеми
педагогічних технологій: Збірник наукових праць за редакцією
О.Дем’янчука, В.Зубовича, О.Нікітчиної та ін. / В.Зубович – гол. ред. –
Луцьк, 2002. – С. 166-171.

Загальна історія мистецтв. Т. 1—6. – М., 1986.

Искусство в жизни детей: Опыт художественных занятий с младшими
школьниками/ А.П.Ершова, Е.А.Захарова, Т.Г.Пеня и др. – М.: Просвещение,
1991.

Молева Н., Скульптура. Нариси закордонної скульптури. – М., 1990.

Найниш Л., А.Борисов, В.Горбунова, С.Шибанов. Можно ли научить рисовать
любого? // АLMA MATER, №8. – 2000.

Степанов С. Тайна детского рисунка // Няня. – №9. – 1997.

Фолькельт Г. Экспериментальная психология дошкольника. – М.-Л.: Гос.
изд-во, 1990.

Чернега В.М. Уроки рисования. – М., 2003.

Яременко В.І. Методика викладання образотворчого мистецтва. – Тернопіль,
2005.

PAGE

PAGE 4

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019