HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Методика викладання образотворчого мистецтва

в початковій школі” ПЛАН

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПОЧАТКОВІЙ
ШКОЛІ

1.1. Особливості уроків образотворчого мистецтва в початкових класах

1.2. Місце уроків образотворчого мистецтва в початковій школі

у вихованні школярів

1.3. Педагогічні та психологічні особливості образотворчої діяльності
дітей у початковій школі

2. ГОЛОВНІ ПІДХОДИ У МЕТОДИЦІ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В
ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1. Методика викладання уроків малювання в початковій школі

2.2. Методика проведення уроків ліплення у початковій школі

3. РОЗРОБКИ УРОКІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

З ЖИВОПИСУ В І-ІІІ КЛАСАХ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Одним із пріоритетних завдань, визначених
Національною доктриною розвитку освіти в Україні, є створення передумов
для виховання особистості, здатної творчо мислити, самостійно приймати
нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах докорінної
перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства. У зв’язку з цим нині
відбувається модернізація національної системи освіти та вироблення
новітніх концепцій виховання людини.

Варто відзначити, що проблема творчого розвитку особистості школяра не є
новою. Значний внесок у теоретико-методологічне та психолого-педагогічне
забезпечення навчально-виховного процесу зробили: Я.Коменський,
Й.Песталоцці, В.Сухомлинський, К.Ушинський та інші схарактеризували
сензитивність молодшого шкільного віку до творчості, зокрема,
художньо-образної; І.Бех, Л.Божович, Л.Виготський, В.Давидов, С.Діденко,
О.Леонтьєв, А.Щербо та інші довели, що молодший шкільний вік є періодом
найінтенсивнішого креативного становлення; Б.Ананьєв, Р.Арнхейм,
Н.Брюсова, Т.Шпікалова дійшли висновку, що образотворче мистецтво –
унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей для
творчого самовтілення, розвитку образно-асоціативного мислення, уяви,
фантазії, художнього сприйняття тощо.

Кожен вид мистецтв безпосередньо характеризується способом матеріального
буття його творів і застосовуваним типом образних знаків. У цих межах
усі його види мають різновиду, що визначаються особливостями того чи
іншого матеріалу і своєрідністю художньої мови, що випливає звідси.

В даній роботі планую дослідити основні методичні підходи щодо
викладання образотворчого мистецтва в початковій школі.

Об’єкт дослідження: методика викладання образотворчого мистетцва в
початковій школі.

Предмет дослідження: теоретичні основни викладання образотворчого
мистецтва в початковій школі, методика викладання живопису та ліплення
на уроках образотворчого мистецтва, розробки уроків образотворчого
мистецтва для учнів 1-3 класів тощо.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної частини,
яка містить три розділи з параграфами, висновків, списку використаних
джерел.

Методи дослідження: літературний, методи аналізу, синтезу, порівняння,
узагальнення тощо.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПОЧАТКОВІЙ
ШКОЛІ

1.1. Особливості уроків образотворчого мистецтва

в початкових класах

Образотворче мистецтво — один із важливих предметів у початкових класах.
Однак далеко не всі шкільні учителі вміють малювати. Ні інспектор, ні
методист, ні завуч особливих претензій до уроку ніколи не пред’являють.
Але недооцінка предмета приводить до серйозних прорахунків у
навчально-виховній роботі.

Діти не завжди виявляють цікавість до гарного, нечуйні, нечутливі. Ми
погоджуємося з тим, що той, хто по-справжньому почуває красу людських
справ і відносин, красу навколишнього світу, не здатний на погані
вчинки, але ще занадто мало робимо для того, щоб навчити дітей усьому
цьому. Чи учимо ми їхній культурі емоцій? Чи вміє дитина розуміти і
переживати навколишнє його прекрасне? Чи не самі ми винуваті в багатьох
недоліках дітей, яких ми виховуємо?

У процесі виховання почуттів і творчого розвитку особистості урок
образотворчого мистецтва відіграє незамінну роль. Він здатний увести
маленьку людину у світ творчості, якоюсь мірою прилучити його до скарбів
художньої культури. Урок може принести дитині перші творчі радощі, а
радість творчості — одна з найбільших радощів на землі [7, с.45].

Конституція проголошує право кожної людини на гармонічний розвиток усіх
його талантів і здібностей. Це реалізується у творчому вихованні людей у
процесі навчання в школі. Не останнє місце у всебічному розвитку
займають уроки образотворчого мистецтва, про важливу роль якого в
ідейно-моральному і художнім вихованні вже не раз писали і говорили.

Образотворче мистецтво — — це художній предмет. А викладання художнього
предмета має свою специфіку. Визначимо деякі особливості уроку
образотворчого мистецтва в школі: урок повинний торкатися емоції учнів;
у процесі образотворчої діяльності необхідно будити творчі здібності
кожної дитини, сприяти їх розвитку; на уроках образотворчого мистецтва
учні, крім власної творчості, повинні прилучатися до досягнень світової
художньої культури. Ознайомлення зі світом мистецтва збагачує не тільки
розум, по й емоції дитини, формує чуйність, уміння розуміти прекрасне.
Усі уроки, у тому числі й уроки образотворчого мистецтва, повинні
проводитися з урахуванням вікових особливостей школярів. Відомо, що діти
дошкільного і молодшого шкільного віку охоче беруться за малювання,
користаються фарбами, із задоволенням ліплять. Роботи їх, сміливі,
емоційні, але схематичні. Діти не передають об’ємність, реальні
пропорції предметів, розташування їх у просторі. Однак їхні малюнки
мають щирість, безпосередністю і переконливістю. Ці якості додають
дитячій образотворчій творчості незвичайну принадність і дають підстави
розцінювати роботи дітей, як своєрідні твори мистецтва.

У перший клас діти приходять вже з розумінням особливостей образотворчих
(«намалюй») і графічних («напиши») прийомів кодування інформації на
листі. І хоча надалі ці прийоми будуть переплітатися, впливати один на
іншій (не завжди благотворно), усе-таки діти повинні будуть чітко
відрізняти малювання від інших способів графічного закріплення
інформації.

Малюнки молодших школярів завжди несуть змістовне навантаження,
пояснюють щось. Часто вони бувають схематичні. Спостережливість у дитини
в цей час слабко розвита, але вона уже знає істотні ознаки предметів і
намагається закріпити їх у малюнку. Діти, як прийнято зараз говорити,
дають «відкритий» колір, тобто користаються чистою фарбою, що, звичайно,
передає не конкретний відтінок, а колір у принципі (червоний, жовтий і
т.д.). Просторові ж відносини на площині передаються за допомогою до
перспективних прийомів. При малюванні по пам’яті і представленню діти
можуть легко переходити від одного сюжету до іншого, змінювати задум
[17, с.29].

Усі ці особливості образотворчих робіт порозуміваються: недостатніми
знаннями дитини, хитливою його увагою, невмінням цілеспрямовано
спостерігати, а також швидкою стомлюваністю.

Одна із загальноосвітніх задач уроків образотворчого мистецтва навчити
дітей спостерігати навколишню дійсність, усвідомлювати зорові враження і
розвивати спостережливість. Усе це дуже важливо і для загального
розумового розвитку людини. Хочеться особливо підкреслити значення
розвитку зорової системи дитини, оскільки, згідно даним науки, понад 90%
інформації про навколишній світ ми одержуємо саме через неї.

Образне мислення, розвиток якого стимулюється заняттями образотворчим
мистецтвом, сучасна наука розглядає не як нижчу ступінь мислення, а як
найважливіший компонент вищої інтелектуальної діяльності.

Особливості дитячої образотворчої творчості необхідно враховувати в
процесі викладання. Крім того, тією ж мірою, як і на інших уроках,
учитель повинен враховувати особливості розумового й фізичного розвитку
дітей даного віку. Саме знання психології молодших школярів, уміння
знайти підхід до дитини і допомогти їй перебороти виниклі труднощі дають
учителям початкових класів незаперечні переваги перед
фахівцями-художниками, що не одержали спеціальної психолого-педагогічної
підготовки, у справі навчання образотворчому мистецтву [16, с.72].

Емоційність, зацікавленість, захопленість — — обов’язкові компоненти
уроків образотворчого мистецтва. Але, захоплюючись, дитина часто не може
стриматися; малюючи, вона щось розповідає про себе, сміється, радується,
дивується. Що у таких випадках робити вчителю? Звичайно, дисципліну
необхідно дотримувати. Але необхідно усе-таки відрізняти робочий шум від
порушень дисципліни. Якщо ж хто-небудь, захоплюючись, заважає товаришам,
йому потрібно нагадати, що працює він не один. Однак, у цьому випадку
треба бути гранично делікатним, щоб не перервати хід думок дитини.
Найкраще спочатку тихенько запитати учня, що він малює, як посувається
робота. Дати пораду і тільки після цього нагадати, щоб він не шумів.
Часто тихий голос учителя, неголосна бесіда з учнем про його роботу самі
по собі впливають на дитину: він переходить на шепіт і поводиться більш
стримано.

Захоплена робота дітей додає урокам образотворчого мистецтва свою
специфіку. Діти почувають себе розкутими, впевненими. Не треба їх
стримувати, коли, дивлячись на комічну ілюстрацію, вони дружно сміються.
Учитель повинен у подібних випадках пам’ятати — найближча мета
досягнута, витвір вразив учнів, і подальшою задачею буде більш повне
ознайомлення з ним, формування усвідомленого відношення до нього,
включення художнього твору в духовний світ дитини.

Крім вікових особливостей образотворчої діяльності молодших школярів,
варто враховувати неоднорідність структури їхніх здібностей.

Згідно експериментальних даних, усіх дітей по їхніх схильностях і
характеру здібностей до малювання можна розділити на три групи.

До першого — — відносяться діти з вираженою графічною обдарованістю.
Вони виконують малюнки контурними лініями, чітко передають форми, рівним
тоном заливають зображення по контурі.

До другої групи відносяться діти з превалюванням мальовничим початком.
Вони малюють невпевненими плутаними лініями, пишуть плямами, добре
почувають колірні відносини, їм важко залити поверхня рівним кольором,
дотримати контур.

Діти третьої групи мають в однаковій мірі виражені графічні й мальовничі
здібності, і досить успішно справляються з тими й іншими роботами.

Кожен учитель із практики знає, що одна дитина виконує чіткий контурний
малюнок чи узагалі не може його зробити. Для іншого ж це просте
завдання. І на основі цих даних багато хто поспішає зробити висновок, що
одна дитина здатна до образотворчого мистецтва, а інша — — ні. Справа
тут не в загальній обдарованості, а в різній її структурі. Дитина, що не
виконує чіткого контурного малюнка, може, наприклад, відмінно підібрати
колір, вирішити складну колористичну задачу, що важкіше для першого [11,
с.48].

Роботи, виконані в лінійній манері, простіше оцінювати, чим зроблені в
мальовничій. Учителя часом жадають від дитячих робіт тільки чіткості та
акуратності. Тому графічна обдарованість як правило високо розцінюється
в школі. Мальовничі ж роботи сприймаються часто як мазанина, ляпки і
т.п. Звичайно, не кожен учитель може побачити й оцінити мальовничу
обдарованість дитини. Однак, перш ніж ставити оцінку, потрібно
задуматися над структурою здібностей дитини.

Зараз над цими питаннями працюють багато експериментаторів. Вони
індивідуалізують завдання для дітей з різною структурою здібностей,
намагаються навчити здатних до графіки почувати й передавати колір, а
здатних до живопису учать оволодінню графічними навичками. Робота ця ще
не кінчена, але її результати уже свідчать про те, що не можна називати
нездатними до образотворчої діяльності дітей з мальовничим типом
обдарованості. Ці діти при індивідуалізації завдань дуже часто створюють
цікаві творчі роботи.

Програма по образотворчому мистецтву за довгі роки мало змінилася і
трохи випадає із загального напрямку початкового навчання. Усе-таки
завдання, пропоновані нею, дають учителю досить велику волю. Наприклад,
він може вибрати з переліку завдань яку-небудь одну чи запропонувати
свою тему. Учитель сам уводить вправи, що підготовляють дітей до
складної роботи ( вправи з кольором, композицією, розвитком просторових
уявлень і т.п.). Щоб активізувати творчу й розумову діяльність молодших
школярів, деякі завдання програми (наприклад, малювання з натури дерев)
можна методично доробити. Усі завдання, вправи, усі роботи з
образотворчого мистецтва виконуються в різних техніках і матеріалах:
олівцем, гуашшю й аквареллю, восковими крейдами, процарапанням,
найпростішими прийомами друкування й ін.

1.2. Місце уроків образотворчого мистецтва в початковій школі

у вихованні школярів

Важливий навчальний предмет художнього циклу в школі — «Образотворче
мистецтво». Варто мати на увазі те, що цей предмет знайомить учнів не
тільки з живописом, графікою і скульптурою, які складають групу
образотворчих мистецтв, але також з архітектурою і декоративним
мистецтвом. Серед існуючих мистецтв п’ять перерахованих займають
особливе місце.

У змісті предмету «Образотворче мистецтво» вводиться одночасні
сприйняття і вивчення творів образотворчого мистецтва, освоєння
образотворчої грамоти, розвиток творчого відношення до дійсності і
дитяча художня творчість.

Заняття образотворчим мистецтвом розвивають уміння бачити,
спостерігати, диференціювати, аналізувати і класифікувати естетичні
явища дійсності. Вони формують розумове почуття, уміння милуватися
красою реальної дійсності і творів мистецтва. Вони роблять людину
художником.

Образотворче мистецтво дає дітям розвиток психічних властивостей,
уміння творчо і естетично підходити до вирішення життєвих задач [8,
с.51].

Програма формулює наступні задачі викладання образотворчого мистецтва:
розвиток розуміння явищ навколишньої дійсності; формування практичних
навичок художньої діяльності; систематичний і цілеспрямований розвиток
зорового сприйняття, почуття кольору, композиційної культури,
просторового мислення, фантазії, зорової уяви і комбінаторики, уміння
виражати у виразних образах рішення творчих задач (ілюстрації,
конструювання); виховання активного розумового відносини до дійсності і
мистецтва, уміння практично застосовувати художні здібності в процесі
трудової, навчальної і суспільної діяльності.

Таким чином, головна мета образотворчого мистецтва в школі — духовно
збагатити дитину, навчити проникати в естетичну сутність твору
мистецтва.

Таким чином, з огляду на естетичну сутність самого мистецтва і те, що
саме програми по предметах художнього циклу ставлять перед собою задачі
розумового розвитку дитини, можна зробити висновок, що в рамках шкільної
програми мистецтво є основним засобом розумового виховання. Ця думка
також відзначається в роботах Б.М. Неменського, Б.Т. Ліхачова, А.І.
Бурова й інших педагогів по естетичному вихованню.

Важливість мистецтва в естетичному вихованні не викликає сумніву, тому
що воно є власне його суттю. Особливість мистецтва як засобу виховання
полягає в тому, що в мистецтві «згущений, сконцентрований творчий досвід
людини, духовне багатство». У художніх творах різних видів мистецтва
люди виражають своє розумове відношення до нескінченно розвивається
світу громадського життя і природи. «У мистецтві відбивається людський
духовний світ, його почуття, смаки, ідеали». Мистецтво дає величезний
матеріал для пізнання життя. «У тому і полягає основна таємниця
художньої творчості, що художник, помічаючи основні тенденції розвитку
життя, утілює їх а такі повнокровні художні образи, що з величезною
емоційною силою діють на кожну людину, змушуючи його постійно міркувати
про своє місце і призначення в житті» .

У процесі спілкування дитини з явищами мистецтва, накопичується маса
різноманітних, у тому числі і естетичних, вражень [8, с.53].

Мистецтво робить широкий і багатобічний вплив на людину. Художник,
створюючи свій добуток, глибоко вивчає життя, разом з героями любить,
ненавидить, боре, перемагає, гине, радується і страждає. Будь-який
добуток викликає наше відповідне почуття. Б.М. Неменський так описав це
явище: «И хоча сам по собі творчий процес створення художнього твору
начебто уже вчинився, кожна людина слідом за художником творцем
занурюється в нього всякий раз, коли сприймає твір мистецтва. Він знову
і знову в міру своїх особистих здібностей стає творцем, «художником»,
переживаючи життя як би «душею автора» того чи іншого добутку, чи
радуючись захоплюючись, чи дивуючи випробовуючи гнів, досаду, відразу».

Зустріч з явищем мистецтва не робить людини відразу духовно багатим чи
естетично розвитим, але досвід розумового переживання пам’ятається
довго, і людині завжди хочеться знову відчути знайомі емоції,
випробувані від зустрічі з прекрасним.

«Збагнення мистецтва є пізнавальний процес глибоко творчого характеру»,
— відзначають автори книги «Розумове виховання школярів». «Енергія
активного, творчого відношення людини до мистецтва залежить як від
якості самого мистецтва, так і від індивідуальних здібностей людини, від
його власної духовної напруги і від рівня його художнього утворення». Ті
ж автори зробили правильне зауваження: «Тільки справжнє мистецтво
виховує, але тільки людина з розвитими здібностями може пробудитися
співтворчості і творчості». Мистецтво може і не виконати своєї виховної
ролі, якщо дитина не одержить власне художнього розвитку й утворення, не
навчиться бачити, почувати і розуміти прекрасне в мистецтві і житті.

Образотворче мистецтво як комплексний предмет поєднує пізнання самих
художніх творів, елементи мистецтвознавства, теорії образотворчої
діяльності, освоєння навичок практичного зображення, образотворчої
грамоти і творчого самовираження.

1.3. Педагогічні та психологічні особливості образотворчої діяльності
дітей у початковій школі

Образотворча діяльність дітей вивчається педагогами та психологами з
різних сторін: як відбувається вікова еволюція дитячого малюнка,
проводиться психологічний аналіз процесу малювання, аналіз зв’язку
розумового розвитку і малювання, а також зв’язку між особистістю дитини
і малюнком. Але, незважаючи на всі ці різноманітні підходи, дитячий
малюнок з погляду його психологічної значимості вивчений ще недостатньо.
З цим зв’язане велике число суперечливих теорій, що пояснюють
психологічну природу дитячих малюнків.

На думку деяких фахівців, образотворча діяльність має особливий
біологічний зміст. Дитинство — період інтенсивного становлення
фізіологічних і психічних функцій. Малювання при цьому відіграє роль
одного «з механізмів виконання програми удосконалювання організму і
психіки.

В перші роки життя дитини особливо важливий розвиток зору і моторики, а
також сенсомоторної координації. Від хаотичного сприйняття простору
дитина переходить до засвоєння таких понять, як вертикаль і горизонталь.
І перші дитячі малюнки, що з’являються в цю пору, природно, лінійні.
Малювання бере участь у формуванні зорових образів, допомагаючи
опановувати формами, координувати перцептивні та моторні акти [3, с.92].

Що стосується характерних рис дитячого малюнка, то вони чітко відбивають
етапи розвитку зорово-просторово-рухового досвіду дитини, на який вона
спирається в процесі малювання. Так, діти приблизно до 6 років не
визнають просторового зображення, вони малюють тільки вигляд спереду чи
зверху. Навчання при цьому вкрай малоефективне: навіть учачи малюванню в
кружках, діти в неформальній обстановці воліють виконувати ті
зображення, що відповідають їх рівню розвитку і які відповідають їх
рівню розвитку і які вони самі вважають більш правильними.

Образотворча діяльність вимагає поєднаної участі багатьох психічних
функцій. На думку ряду фахівців, дитяче малювання сприяє також
погодженості міжпівкульової взаємодії. У процесі малювання координується
конкретно-образне мислення, зв’язане в основному з роботою правої
півкулі головного мозку, а також абстрактно-логічне, за яке
відповідально ліва півкуля.

Особливо важливий зв’язок малювання з мисленням дитини. Усвідомлення
навколишнього відбувається в дитини швидше, ніж нагромадження слів і
асоціацій, і малювання надає йому можливість найбільше легко в образній
формі виразити те, що він знає і переживає, незважаючи на недостачу
слів. Більшість фахівців сходиться в думці, що дитяче малювання — це
один з видів аналітико-синтетичного мислення. Будучи прямо зв’язаним з
найважливішими психічними функціями — зоровим сприйняттям, моторною
координацією, мовою і мисленням, малювання не просте сприяє розвитку
кожної з цих функцій, але і зв’язує їх між собою, допомагаючи дитині
упорядкувати бурхливо засвоювані знання, оформити і зафіксувати модель
усе більш складного представлення про світ.

Чим спостережливіша дитина, тим вона допитливіша, тим переконливішим
буде її малюнок, навіть при технічній безпорадності автора. Малюючи,
дитина не просто зображує інші предмети чи явища, але і виражає
посильними їй засобами своє відношення до зображуваного. Тому процес
малювання в дитини зв’язаний з оцінкою того, що він зображує, і в цій
оцінці завжди велику роль грають почуття дитини, у тому числі естетичні.
Прагнучи передати це відношення” дитина шукає засоби вираження,
опановуючи олівцем і фарбами.

Дорослі, які стикаються з образотворчою діяльністю дитини і хочуть
допомогти їй, насамперед необхідно розуміти, як малює дитина і чому вона
так малює.

Захоплюючись малюванням, навіть самі непосиди здатні годину чи дві
просидіти за малюнком із зосередженим видом, іноді щось, бурмочучи собі
під ніс, швидко заповнюючи зображеннями людей, тварин, будинків, машин,
дерев великі аркуші паперу.

Малюють діти звичайно по представленню, спираючи на наявний у них запас
знань про навколишні їхні предмети і явищах, ще дуже неточних і
схематичних.

Характерна риса образотворчої творчості дітей на першому його етапі —
велика сміливість. Дитина змалку зображує самі розмаїтості події зі
свого життя і відтворює особливо захопливі його літературні образи і
сюжети з прочитаних книг.

Серед дітей, що малюють, можна зустріти два типи малювальників:
спостерігача і мрійника.

Для творчості спостерігача характерні образи і сюжети, побачені в житті,
для мрійника — образи казок, образи уяви. Одні малюють машини, будинку,
події зі свого життя, інші — пальми, жирафів, крижані гори і північних
оленів, космічні польоти і казкові сценки.

Дитина, малюючи, часто думкою діє серед зображуваних їм предметів, він
тільки поступово стає стосовно свого малюнка стороннім глядачем, що
знаходиться поза малюнком і дивиться на нього з визначеної точки зору,
як дивимося ми.

Початківець малювати дитина з працею мислить і передає в малюнку
горизонтальну площину столу у виді більш-менш вузької смуги, як вона
видна в перспективі. Він знає, що на столі можна розставити багато
предметів і тому малює площина без відповідного скорочення. Точно також
малюючи дорогу, діти проводять її чергу весь лист” спираючи на свій
досвід — на відчуття довжини дороги, по якій йдеш.

Представлені самим собі, маленькі малювальники легко переключаються на
змальовування випадково потрапили їм чи образів починають повторювати
себе, що веде до штампа [4, с.63].

Більш же старші діти, у яких розвивається поступово критичне відношення
до своєї продукції, часто бувають не задоволені своїм малюнком, шукають
ради і заохочення в дорослого і, якщо не знаходять, розчаровуються у
своїх можливостях.

Всі удавані нісенітниці дитячого малюнка обумовлені не тим, що дитина
малює несвідомо, ні, у дитини є своя особлива логіка, свої реалістичні і
естетичні запити і це треба пам’ятати.

Малюють діти з захопленням, і здається, що усяке втручання тут досконале
зайво, що ніякої допомоги з боку дорослих маленьким художникам не
потрібно. Розуміється це не так. Прояв інтересу дорослих до малюнка
дитини і деякі судження про нього не тільки заохочують його до подальшої
роботи, але і допомагають йому зрозуміти, у якому напрямку він повинний
і може удосконалитися в роботі над малюнком.

2. ГОЛОВНІ ПІДХОДИ У МЕТОДИЦІ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В
ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1. Методика викладання уроків малювання в початковій школі

Урок малювання на теми вимагає від учителя високої підготовки. Але в той
час для дітей це самий цікавий урок по зображувальному мистецтву. Цей
розділ передумовлює малювання по пам’яті (наприклад “Як я провів літо”),
по спостереженню (Осінь в саду), за уявою (На невідомій планеті). Але
всі ці види діяльності можуть бути з’єднані в одній роботі. Малюючи на
тему “Зимові ігри”, учень може використовувати спогади проте, як він
катався взимку на ковзанах, спостереження за дитячими іграми і зобразити
яким вони уявляють майбутній льодовий стадіон.

Урок малювання на тему складається з таких елементів :

а) ознайомлення з темою або літературним твором, вибір сюжету,
характеристика персонажів.

б) складання ескізу композиції.

в) необхідні для роботи спостереження та замальовки;

г) виконання роботи

д) аналіз та оцінювання виконаних робіт [9, с.168].

Малювання по пам’яті, або за спостереженням — цей вид малювання слід
відносити до тематичного. Головне на уроці тематичного малювання у 1-2
класі — передача у малюнку сюжетного зв’язку, з місту та розкриття теми
в малюнку. Помічені дитиною особливості предметів притягують його увагу.
Пояснення вчителя розширюють його знання, розвивають інтерес до
подальших спостережень.

Розглядаючи дерева, діти намагаються зрозуміти, чому дерева однієї
породи всі різні. Їх цікавить і архітектура. „У всіх будинків є дах,
стіни вікна, — підкреслюють діти. — І всі ж будинки різні».

Нові враження і знання відображаються в дитячих малюнках. Це у свою
чергу веде до необхідності розширити технічні можливості відображення з
допомогою нових прийомів і матеріалів. Індивідуальні образотворчі
характеристики предметів приводять до більш частому спостереженню
реальних предметів, а не тільки їх зображеннях в малюнках.

Великого значення набуває індивідуальна робота з дітьми під час уроку
малювання. Деякі діти зазнають труднощів в зображенні якого не будь
предмету, потрібного в їх сюжетному малюнку. В цьому випадку вчитель
може показати, як малювати весь предмет або якусь його частину. Іноді
варто запропонувати дитині зробити зображення нарядним, вводячи в
малюнок якийсь орнамент. прикрасити можна не тільки зображення, але й
фон, що зробить малюнок більш завершеним.

Важливою опорою на уроках малювання в 1-2 класах являються спостереження
реальних предметів і явищ. Пропонуючи дітям зобразити місцевий пейзаж,
необхідно під час прогулянок, екскурсій по місту роздивитись з ними
оточуючі будинки, допомогти кожному вибрати будинок який він буде
малювати, добре роздивитися його і запам’ятати, чим він відрізняється
від інших: якщо є архітектурні прикраси, вітрини магазинів, арки і т.д.

Роздивляючись будинки, діти одразу ж спостерігають і за рухом
транспорту, людьми. Кожна дитину бачить і запам’ятовує те, що найбільш
приваблює її увагу.

Звичайно діти, особливо хлопчики, проявляють добрі знання про машини.
Особливий інтерес викликають машини-прибиральники снігу, технічної
допомоги, автокрани та інші. Діти можуть годинами спостерігати за їх
роботою.

Треба показати прийоми зображення машин, будівель, дерев, використовуючи
фарби та папір.

Роботу на тему „Наша вулиця» можна виконати з дітьми за 2 уроки. Між
уроками під час прогулянок по вулиці, діти ще раз з великою цікавістю
розглядають будинки, транспорт, людей. Усе це збагачує подальше
розвертання теми та виховує стійкий інтерес до роботи.

Як же діти 3 класу малюють людину, птахів, тварин ? Складність
заключається у тому, що потрібно не тільки передати індивідуальні
особливості предмета, але й зобразити його у русі. До цього діти
підготовлені попередньою роботою у 1-2 класах, де вони малювали спочатку
окремих представників тваринного світу, а потім вже тварин які йдуть чи
біжать. У малюнках дітей третього класу ще більше місця займає передача
руху. Але ці рухи однообразні.

Для того щоб діти мали змогу передати різноманітні рухи людини, потрібно
звертати їхню увагу на положення рук, ніг, тулуба при ходьбі, бізі.

Мал. 4, 5, 6.

Спостереження рослинного світу також знаходять велике місце у малюнках
дітей 6-9 років. Вони малюють дерева, особливо квітучими, кімнатні
рослини, садові і польові квіти.

Дотримуючись мети розвиток творчої самостійності на уроках
образотворчого мистецтва, треба намагатися давати дітям такі теми в
малюванні, щоб вони в першу чергу були пов’язані безпосередньо з життям
дітей, з тими виховально-освітніми задачами, над виконанням яких зараз
працює вчитель.

J

t

?????Т??Ue V

I

.‘i‘???aaUUUUUUIIIIIIUA

^„gdzBV

Похожие записи