HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Марко Вовчок

як перекладач дитячої літератури”

ПЛАН

Вступ

1. Марко Вовчок – перекладач й популяризатор дитячих творів французьких
письменників в Росії та в Україні

2. Твори Жуль Верна в перекладах Марка Вовчка – вершина перекладацької
роботи для юнацтва

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Взаємозв’язки літератур – один із важливих чинників їхнього художнього
збагачення і розвитку. Без глибокого і конкретного вивчення цих
взаємовпливів і залежностей неможливо науково осмислити літературний
процес того чи іншого народу. Літературні та культурні взаємини XIX
століття, що розвивалися в багатьох напрямках, слугували передусім
потребам поступу кожної конкретної національної літератури.

Тому кожній літературі притаманні, з одного боку, специфічні
закономірності розвитку, які випливають з вітчизняних умов і самобутніх
традицій, а з іншого, – закономірності загального порядку, зумовлені
міжнародним характером літературного процесу.

У другiй половинi ХIХ столiття в культурному та громадському життi
України перекладна лiтература виконувала важливi естетичні та
соціально-культурні функції, значно зростав її обсяг,
урiзноманiтнювалась тематика. Якiсно iншою стала проблема пiднесення
духовного рiвня нацiонального читача. До неї примикає і проблема
пiднесення нацiональної художньої практики до рівня видатних явищ
світового літературного процесу.

В історії українських перекладів важлива роль належить Марку Вовчку.
Переклади не були основним видом її творчої діяльності, і все ж таки
важко навіть перелічити всіх іноземних авторів (французьких,
англійських, німецьких, польських), до яких вона зверталася як
перекладач.

Особливе місце у творчому доробку української письменниці займають
переклади французьких авторів і переклади власних творів французькою
мовою. Така посилена увага саме до французької літератури, намагання
прилучити до своїх читачів французьку громаду не були випадковими ні для
Марка Вовчка, ні для всієї української літератури. Адже знайомство з
передовими ідеями й літературою Франції позитивно вплинуло на творчість
Марка Вовчка. Беручи активну участь у літературному процесі Франції,
вона не тільки перекладала власні україномовні твори для французького
читача, а й творила нові художні структури французькою мовою, сприяючи
тим самим виходу української літератури на світову арену й підвищенню її
авторитету.

1. Марко Вовчок – перекладач й популяризатор дитячих творів французьких
письменників в Росії та в Україні

Перекладацька діяльність займає чільне місце в творчому доробку Марка
Вовчка. На відміну від багатьох своїх попередників Марко Вовчок добирала
для своїх перекладів твори лише сучасних їй письменників, прилучаючись
тим самим до актуальних літературних проблем.У виборі творів для
перекладу вона керувалася насамперед власними світоглядними принципами,
які полягали передусім у намаганні принести максимальну користь
найширшому загалу читачів, ознайомити їх з кращими зразками сучасної
зарубіжної літератури. Тим самим розширювалися і зміцнювалися зв’язки
української літератури зі світовим красним письменством.

Зацікавленість перекладацькою діяльністю виникла у Марка Вовчка дуже
рано. Однак їй доводилося перекладати твори зарубіжних авторів переважно
російською мовою, зважаючи на ганебні цензурні закони, які забороняли
друкувати зарубіжну літературу українською мовою. І все ж значення
перекладів Марка Вовчка було суттєвим не тільки для російського, а й для
українського читача, який отримував можливість долучитися до кращих
зразків західноєвропейської, переважно французької літератури.

Увага письменниці саме до французької літератури пояснюється не тільки
біографічними причинами (вільне володіння французькою мовою,
неодноразове тривале перебування у Франції, тісні творчі контакти з
багатьма видатними французькими діячами культури), а й бажанням
ознайомити своїх співвітчизників із кращими здобутками французької
літератури, яка займала одне з центральних місць у тогочасному
європейському інтелектуальному житті. Марко Вовчок усвідомлювала, що в
ХІХ столітті саме Франція залишалася провідним центром світової
культури.

Важливе значення для Марка Вовчка мала співпраця з відомим паризьким
письменником і видавцем П’єром-Жулем Етцелем, який запросив молоду
письменницю до участі у своєму “Журналі виховання та розваги” і постійно
спонукав її до творчої праці. Саме він пропонував Марку Вовчку видавати
власні твори у перекладі французькою мовою і водночас всіляко
підтримував її намір перекладати французьких авторів для видання на її
батьківщині. Після дебюту в етцелівському часописі казкою “Мелася” Марко
Вовчок друкує вільну інтерпретацію словацької казки про дванадцять
місяців – “Зла Колючка та Добра Троянда”, а потім – первісний варіант
російської казки “Королевна – Я”. У цьому ж виданні з’являлися
оригінальні твори письменниці, відомі тільки французькою мовою
(“Мандрівка на крижині” та “Сестричка”). Окремими книжками у Франції в
серії “Альбоми П.Ж. Сталя” вийшли оповідання Марка Вовчка для дітей
молодшого віку “Прудконогий олень” та “Сибірський ведмідь і дівчинка
Чепурушка”. У цих творах, як і в українських казках та оповіданнях,
письменниця виявила себе глибоким знавцем дитячої психології і видатним
майстром захоплюючих сюжетів.

Твори Марка Вовчка, які друкувалися у Франції, збагачували французьку
дитячу літературу, розширюючи її тематику, знайомлячи маленьких читачів
з новими героями та сюжетами. Дитяча література ще не була тоді в центрі
особливої уваги, тому переклади української письменниці були значущими.
Казки та оповідання, які вона писала українською й французькою мовами (а
потім перекладала з української мови французькою і навпаки), стали
помітною віхою у розвитку дитячої літератури як в Україні, так і у
Франції.

Перекладаючи французьких авторів, Марко Вовчок надавала перевагу книжкам
для дітей (зокрема літературним казкам   П.–Ж. Сталя, Жана Масе,
Альфреда Мюссе та ін.). Сам жанр анімалістичної казки приховує в собі
необмежені можливості вільного вибору автором різних художніх засобів
для створення сатиричних ситуацій та персонажів. Казкові герої існують
зазвичай наче у двох вимірах: вони можуть поводитися відповідно до своєї
звірячої суті і водночас виявляти суто людські якості. Яскравий приклад
цього – казка П.-Ж.Сталя (Етцеля) “Спогади старої Ворони”, яку Марко
Вовчок переклала у 1871 р. У творі найфантастичніші ситуації
переплітаються з відвертими алюзіями на тогочасні події і з конкретними
реалістичними деталями. Зіставлення французького оригіналу казки з
перекладом Марка Вовчка свідчить, що письменниця значно скоротила
етцелівський текст, послідовно знімала моралістичні судження, вважаючи
їх занадто важкими для сприйняття дитячою аудиторією. Вона вилучала
великі фрагменти тексту, які торкалися суто абстрактних тем і порушували
жанрові канони літературної казки. Водночас українська письменниця
вносила в текст певні уточнення, які робили розповідь Етцеля більш
виразною, конкретною, яскравою.

Постійний інтерес Марка Вовчка до дитячої літератури виявився також в її
перекладі творів Гектора-Анрi Мало, який написав майже шістдесять
популярних реалiстично-соцiальних романiв. Роман “Пригоди Ромена
Кальбрi” пiсля появи в “Журналі виховання та розваги” мав кiлька
перевидань у кiнцi 60 – на початку 70-х рокiв i викликав хвилю
наслiдувань, зробивши модною в літературі тему дiтей у цирку. Марко
Вовчок у 1868 роцi здiйснила переклад цього твору.

Для української письменниці принципово важливими були твори, які
допомагали прищеплювати дітям шанобливе ставлення до батьків, любов і
повагу до національних традицій, рідної культури, виховували
громадян-патріотів.

¬

3/4

ue

3/4

ue

th

???????¤?¤?$??????ранцузьких літературних взаємин Марко Вовчок відіграла
важливу роль не тільки як перекладач, а й як організатор перекладацької
справи, як редактор журналу “Переводы иностранных писателей“, в якому
друкувалися тільки перекладні твори. Серед помiтних матерiалiв, що
друкувалися на шпальтах часопису, варто назвати статтi педагогiчного
характеру, природознавчi, етнографiчнi i подорожнi нариси. Вони
створюють досить розмаїту загальну картину, але прагнення не оминати
гострих соцiальних проблем чітко простежується у кожному номерi.

Подiбнi тенденцiї були властивi й розділові “Для дитячого читання”. Його
майже повнiстю заповнювали художні і науково-популярні твори французьких
авторів, які публікувалися в етцелівському “Журналі виховання та
розваги” або видавалися окремими книжками у видавництві Етцеля – Жана
Масе, Еркмана-Шатріана, Альфреда де Мюссе, Жуля Верна, П.Ж. Сталя,
Густава Дроза, Люсьєна Біара.

2. Твори Жуль Верна в перекладах Марка Вовчка – вершина перекладацької
роботи для юнацтва

Особливе значення мали переклади романів Жуля Верна. Саме Марко Вовчок
була одним з перших перекладачів його творів не тільки на своїй
батьківщині, а й у Європі (всього українська письменниця переклала
п’ятнадцять романів Жуля Верна). Романи Жуля Верна в перекладах Марка
Вовчка з’являлись друком одночасно із паризькими виданнями. Читачі з
прихильнiстю зустрiчали кожний новий твiр французького
письменника-фантаста у перекладi Марка Вовчка. Про появу кожного нового
тому “Незвичайних мандрiвок” широко повiдомлялося в пресi з похвалами на
адресу перекладачки. Не випадково сам письменник-фантаст високо оцінив
працю Марка Вовчка і був дуже задоволений, що його твори
розповсюджуються у фахово виконаних перекладах.

Жуль Верн вабив перекладачку насамперед своїми високогуманними iдеалами,
любов’ю до людини, палкою вiрою в чудодiйну силу її невтомної працi на
благо поступу й процвiтання культури.

Доробок французького письменника-фантаста був близьким Марку Вовчку
своїми просвiтительськими устремлiннями – поширювати в доступнiй для
юнацтва формi досягнення науки й технiки. Українській  письменниці, яка
захоплювалася природничо-науковими iдеями, імпонував талант романіста,
майстра пригодницької інтриги, першовідкривача нового позитивного героя,
який втілював в собі риси людини майбутнього.

Перекладаючи романи Жуля Верна, Марко Вовчок працювала творчо.
Письменниця підсилює емоційну виразність мови персонажів, тим самим
змінюючи тональність оригіналу, привносячи у нього більшу
експресивність. У тексті перекладу постійно відчувається присутність
перекладачки, яка не залишається байдужою до подій і героїв твору.
Стилістично нейтральний тон розповіді Жуля Верна стає яскравішим у
перекладах Марка Вовчка, суто інформативні речення набирають більшої
образності, даючи чіткіше уявлення про зовнішність героїв. Часом
письменниця, змінюючи тон розповіді Жуля Верна, створює мікрообрази,
причому така конкретизація допомагає читачеві яскравіше уявити собі дії
персонажів, про які розповідає автор. Власне, перекладаючи Жуля Верна,
вона використовувала особистий письменницький досвід, що й надавало її
перекладам певної своєрідності, емоційності, оригінальності. Тому її
переклади, що здобули позитивну оцінку французького автора, надовго
зберегли своє значення. Велика кількість читачів (особливо молодих) і
сьогодні захоплено читають твори Жуля Верна у перекладах української
письменниці.

Висновки

Отже, переклади Марка Вовчка взагалі (а особливо з французької
літератури) мали велике літературне і загальнокультурне значення.
Письменниця донесла українську тему до свідомості європейських
(передусім французьких) читачів, знайомила їх з історією, національною
самобутністю, культурою, звичаями та побутом свого народу. Водночас
Марко Вовчок доклала чимало зусиль до зміцнення українсько-французьких
літературних взаємин, перекладаючи і пропагуючи твори французьких
авторів у себе на батьківщині.

У своїй перекладацькій діяльності Марко Вовчок виходила з твердого
переконання, що найважливішим завданням літератури є служіння рідному
народові. Тому вона обирала для перекладів такі твори, які, на її
погляд, мали перш за все пізнавальне значення, допомагали читачеві краще
орієнтуватися у складних процесах тогочасного суспільно-політичного
життя, виховували почуття людської гідності, честі й патріотизму. До них
належать твори Еркмана–Шатріана, А. Лео, П.–Ж. Сталя, Ж. Масе, Г. Мало,
А. Мюссе.

Марко Вовчу належить активна популяризація творчості Жуля Верна. Завдяки
особистим зв’язкам письменників перше знайомство російських і
українських читачів із романами видатного француза відбувалося
надзвичайно швидко – за кілька тижнів після виходу у світ оригіналів.
Саме Марку Вовчку Жуль Верн доручив переклад своїх творів російською
мовою. Він заявив видавцю Етцелю, що цілком і повністю довіряє “цій
розумній, інтелігентній жінці, яка тонко відчуває і прекрасно знає
французьку мову”. З 1869 по 1876 роки Марко Вовчок переклала і видала
п’ятнадцять романів Жуля Верна. “До справи перекладу загалом і до
перекладу творів Жуля Верна зокрема Марко Вовчок ставилася з величезною
увагою. Вважаючи, що переклад з однієї мови на іншу – це не якесь
ремесло, а така ж відповідальна перед читачем творча праця, як і
написання оригінальних творів…”.

Переклади української письменниці були невід’ємною частиною її
загального творчого доробку. У своїх перекладах Марко Вовчок
дотримувалась точної інтерпретації змісту та ідеї першоджерела, прагнула
адекватного відтворення найтонших відтінків оригіналу.

Перекладацька діяльність Марка Вовчка стала помітною віхою історії не
тільки української, а й французької літератури, яскравим прикладом
багатогранних зв’язків, які існували між українською й французькою
літературами, що мало не лише культурологічне, а й суспільно-політичне
значення. Своєю багаторічною невтомною працею Марко Вовчок сприяла
поширенню української літератури у світі, зміцненню її авторитету.

Список використаної літератури

Виховання національної самосвідомості учнів у процесі вивчення
історичної повісті Марка Вовчка “Маруся” // Українська система
виховання: проблеми, перспективи. Матеріали Всеукраїнської
науково-практичної конференції. Серія “Педагогіка, етнопедагогіка”. –
Івано-Франківськ: Науково-методичний центр “Українська етнопедагогіка і
народознавство”. – 1999. Випуск 27. – С. 101–105.

Генеза перекладу, публікації та рецепції французького варіанта
історичної повісті Марка Вовчка “Маруся” // Вісник Прикарпатського
університету. Філологія. Випуск І. – Івано-Франківськ: Плай, 1995. – С.
158–162.

Грицай М. Марко Вовчок: Творчий шлях.-К., 1983.

З історії перекладацької діяльності Марка Вовчка // Наукові записки
Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди.
Серія літературознавство. Випуск 3 (24). – Харків: Вид-во Харківського
державного автомобільно-дорожнього технічного ун-ту, 1999. – С. 50–56.

Зеров М. Марко Вовчок //Зеров М. Твори: У 2 т.-К.,
1990.-Т.2.-С.234-235.

Лобач-Жученко Б.Ліропис життя і творчості Марко Вовчок.-К., 1983.

Марко Вовчок.Статті і дослідження,-К., 1985.

Надзвідський А.В. Марко Вовчок: Семінарій.-К., 1981.

Перекладацька діяльність Марка Вовчка (до питання про
українсько-французькі літературні зв’язки) // Тези доповіді на І
Міжнародній конференції “Мова, культура, література та філософія
Франції. Досвід  Вищої школи України та інших країн СНД”. –
Дніпропетровськ, 1994. – С. 23–24.

Творча спадщина Жуля Верна у перекладах Марка Вовчка // Зарубіжна
література в навчальних закладах. – К.: Преса України. – 2001. – № 6. –
С. 45-47.

Українська дитяча література: Хрестоматія /Упоряд. Л.П.Козачок. — К.:
Вища школа, 2002.- С.100-107.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи