HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Біржова і банківська справа”

на тему:

“Котирування цін на товарній біржі”

ПЛАН

Вступ

1. Роль товарної біржі у формуванні цін

2. Основні підходи до операції котирування

3. Види котирування цін. Функції котирувальної комісії

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Товарна біржа є господарською організацією, що виконує певні, а саме
ринкові регулятивні (організаційної й економічні) функції в економіці
завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту та пропозиції. При цьому
функції (основні напрямки діяльності) біржі випливають, насамперед, з
поняття товарної біржі як особливого суб’єкта господарювання (ст. 279 ГК
України). До таких функцій відноситься і котирування цін.

Котирування й регулювання біржових цін — це визначення спеціальної
(котирувальної) комісією біржових цін, станом на початок і закінчення
торгів. Котирування цін носить офіційний характер і біржі зобов’язані
публікувати ціни на товари в біржових бюлетенях.

Біржа бере участь у формуванні і регулюванні цін на всі види біржових
товарів. Концентрація попиту і пропозиції на біржі, укладання великої
кількості угод виключають вплив неринкових факторів на ціну), роблять її
максимально наближеною до реального попиту і пропозиції. Біржова ціна
встановлюється в процесі її котирування, що розглядається як найбільш
важлива функція біржі. При цьому під котируванням розуміють фіксування
цін на біржі протягом кожного дня її роботи; реєстрацію курсу валюти або
цінних паперів; ціну біржових товарів. Котирування цін — це реєстрація
біржових цін згідно біржових правил з їх наступною публікацією.

Публікація цін на біржові товари служить орієнтиром для продавців і
покупців, допомагає їм виробити свою стратегію поведінки на чергових
біржових торгах.

1. Роль товарної біржі у формуванні цін

Головними завданнями сучасної товарної біржі є:

* визначення цін товарів на перспективу і забезпечення цінової
гласності;

* узгодження планового та фактичного попиту і пропозиції;

* страхування від коливань цін.

Легко помітити, що в директивній економіці ці завдання вирішували
Держплан, галузеві і регіональні планові органи, Держкомітет цін,
Держстрах. Однак методи їх вирішення в директивній і ринковій економіці
абсолютно різні. При цьому треба визнати, що до тих пір, поки директивна
економіка виробляла і вдосконалювала свої методи планування, ринкова
економіка наближалася до тієї ж мети, але тільки своїм шляхом.

Інструментом, що дозволяє визначити перспективну ціну в ринковій
системі, є біржі. Початкова вимога до торгів на біржі — це гласність.

Ціна, за якою на біржі укладаються контракти на поставку продукції в
майбутньому, завжди визначається гласно. Встановлена на торгах ціна
відразу ж поступає в комп’ютерну систему, і на наступний день передові
газети публікують ціни, за якими укладалися контракти на кожний вид
товару кожного місяця перспективного періоду. Тому кожний продавець і
покупець, в якій би частині земної кулі він не знаходився, перш ніж
укласти контракт на купівлю-продаж продукції, спочатку ознайомиться з
цінами на найбільших біржах світу, які відіграють важливу роль у
ціноутворенні.

Однією з основних функцій товарних бірж є формування ринкових цін, які
застосовуються у світогосподарській практиці як загальний індикатор цін.

Розвиток міжнародної біржової торгівлі сприяє концентрації попиту і
пропозиції у визначених місцях. Це забезпечує можливість формування
біржових цін на основі світового рівня попиту і пропозиції за широким
асортиментом товарної продукції.

Для міжнародної торгівлі характерне розмаїття таких ринкових цін, яке
грунтується на тому, що один і той же товар може бути реалізований за
різними цінами, залежно від місця і часу продажу, а також від умов угоди
та базису поставки, характеру ринку і джерел цінової інформації.

Узагальненим виразом такої ринкової ціни при укладенні міжнародних угод,
є поняття світової ціни (word market price), під яким розуміють ціни
угод на великі партії товарів, укладені в основних центрах світової
торгівлі. Такі угоди укладаються на умовах платежу у вільно
конвертованій валюті, а вибрані ринки регулюються загальним, а не
спеціальним торговельно-політичним режимом.

Для кожного конкретного центру торгівлі характерна своя ціна, і вона є
ринковою ціною (market price). 

Якщо ринок дефіцитний, тобто попит на його товари перевищує пропозиції,
то він вважається ринком продавця і диктується ціна продавця (seller’s
price).

При ціні продавця існує ситуація беквардейшн, коли пропозиція відстає
від попиту, а ціни на реальний товар вищі котирувань з ф’ючерсних угод,
то ціни на товар з короткостроковими термінами поставок вищі котирувань
довгострокових позицій. Ринок з таким співвідношенням цін називають
перевернутим.

Якщо пропозиція на ринку перевищує попит, то це ринок покупця і
диктується ціна покупця (buyer’s price).

При ціні покупця існує позиція форвардейшн, коли пропозиція товару
повністю задовольняє попит, при якому котирування з ф’ючерсних угод
перевищують ціни реального товару, а ціни на довгострокові поставки вищі
ближніх. Такий стан типовий для ринку товарів з тривалим періодом їх
зберігання (зернові, соєві боби, олія, шрот, бавовна, кава, цукор тощо).

Однак у процесі визначення реального рівня цін на обігових товарних
ринках, у тому числі й на агропродукцію, виникають проблеми, які
ускладнюють їх розрахунки. Перш за все, це наявність постійних цінових
коливань, системи надбавок і знижок з урахуванням стану ринкової
кон’юнктури, місця і часу торгової угоди тощо.

У кінцевому результаті це й обумовлює явище, коли ціни на ідентичну
продукцію мають певні коливання за рівнем.

Інструментом кількісної оцінки змін динаміки та рівня світових цін є
цінові показники, найважливішими з яких є:

* контрактні ціни на конкретному товарному ринку відображають рівень цін
на продукцію певної якості за відповідних умов поставки та оплати;

* ціни пропозиції — це ціни офіційної пропозиції продавця, які
відрізняються від контрактних цін на величину знижки, якої у ході
переговорів досягає покупець.

Ціни біржових товарів активно реагують на зміни кон’юнктури ринку.
Незначне погіршення або покращання загальногосподарської кон’юнктури
відразу ж впливає на рівень біржових котирувань, оскільки ціни фактичних
угод відображають їх реальний рівень на даний момент.

У світовій практиці на сировинних товарних ринках для позабіржових
товарів широко застосовують як критерій рівня цін довідкові ціни, тобто
ціни продавців. Так, при зниженні попиту довідкові ціни протягом певного
періоду ще залишаються незмінними, а реагування на його зміну
здійснюється шляхом збільшення або зменшення знижок.

Тому довідкові ціни є тільки відображенням тенденцій у розвитку цін.
Дійсний рівень цін на даний момент можна оцінювати тільки з урахуванням
тих знижок (або надбавок), які, як правило, надаються при укладенні
угоди. При цьому розмір знижки при збільшенні попиту зменшується або
взагалі ціна продажу перевищує довідкову.

При погіршенні кон’юнктури і спаду попиту знижки з довідкової ціни
збільшуються. Тому більш об’єктивну уяву про рівень цін можуть дати не
довідкові ціни, а реальні, тобто ціни фактичних угод.

Довідкові ціни регулярно публікуються, зокрема, у щорічнику ЮНКТАД —
«Monthly Commodity Price Bulleten», Міжнародного валютного фонду —
«International Finacial Statistics» та інших виданнях.

Залежно від кон’юнктури та взаємовідносин між покупцями і продавцями,
між рівнем довідкових цін та цінами фактичних угод формуються ціни
біржових котирувань. Однак, на відміну від біржових котирувань,
встановлення рівня реальних цін позабіржових товарів має певні труднощі,
оскільки ціни в більшості випадків відомі тільки продавцеві та
покупцеві.

За існуючої практики визначення світов.ої ціни ми фактично фіксуємо
ціни, які не достатньо точно відображають реальний їх рівень. Адже, як
правило, ціни на певний вид товару визначають на основі кількох біржових
котирувань, а саме: ціни реального товару (spot prices), термінових угод
або ф’ючерсних цін (futures) на різних товарних біржах світу та при
різних базисах поставок. Ціни, визначені таким способом, коливаються
кількісно.

При такому підході до визначення рівня світової ціни на той чи інший
продукт не можна назвати реально існуючий її рівень. Ми можемо тільки
стверджувати, що за цими цінами реалізувалася продукція на певну дату,
місяць, рік, тобто в минулому, але не реалізується в даний момент на
світових товарних ринках. 

Підхід, за якого у значенні світової ціни виступають біржові
котирування, дає змогу об’єктивно аналізувати кон’юнктуру на світових
ринках певних товарів на короткостроковий період та розраховувати їх
прогнозні рівні на найближчу перспективу, Крім того, в основу аналізу
повинні закладатися співставні, згідно з міжнародними методиками,
натуральні та вартісні показники.

Виходячи з вищевикладеного, на значно тривалий термін часу та при
вивченні проблем формування ринкових цін у міжнародній торгівлі найбільш
об’єктивно світовий їх рівень відображає так званий показник питомої
вартості товару, або питомі ціни, тобто відношення загальної вартості
реалізованого (експорт) або купленого (імпорт) даного виду товару у
всьому світі до його загальних фізичних обсягів.

Отже, питомі ціни є практично статистичною «звітною» угодою, яка
відображає тенденції у формуванні рівня світової ціни, а не ціну на
певну дату. Світові ціни, визначені як питомі ціни, є об’єктивним
показником при дослідженні динаміки товарних ринків, руху цін у
міжнародній торгівлі, оскільки є середньозваженими цінами по усіх ринках
даного асортименту товару. Як правило, питомі ціни є об’єктивною базою
для аналізу таких проблем, як співвідношення світових та внутрішніх цін
в окремих країнах, формування цін під впливом інфляційних процесів тощо.

У світовій практиці, виходячи з особливостей формування категорії
світових цін, застосовують співвідношення цін питомих та біржових
котирувань на той чи інший продукт. Це дає змогу об’єктивно аналізувати
такі проблеми, як значення біржової торгівлі у ціноутворенні на
світовому ринку продукції, стабільність та нестабільність цін тощо.

Вплив біржових цін на процес ціноутворення в зовнішній торгівлі має
різний ступінь, але на агропродукцію він найбільш суттєвий. Насамперед
це стосується так званих «класичних» біржових продуктів, а саме:
зернових, олійних та іншої сільськогосподарської сировини, яка
реалізується через товарні біржі та аукціони.

Розглядаючи тенденції обох категорій світових цін — біржових котирувань
та питомих цін, можна дійти висновку, що у значний проміжок часу їх
рівні майже співпадали.

2. Основні підходи до операції котирування

Як вже було зазначено вище, одним з найважливіших завдань брокерської
діяльності є участь у визначенні довідкової біржової ціни — котирування.

4

6

8

D

V

X

^

`

b

oeoUeoeOAe··§?’?|t|t|k`?·ZSLZS

6

D

b

?

?

?

®

°

?

1/4

U

Ue

o

o

,

.

4

6

:

< ’ – ? ? ? Ae AE I YD @!>$j&b)0*^+®-?.?3’4r5?6E7Oe9ooooea*******************

aJ o(Z законом великих чисел відхилення взаємно компенсуються, і за
основу з великою впевненістю можна брати середню ціну. Однак при малій
кількості угод типову ціну визначити значно важче. Тут необхідною була
висока компетентність членів котирувальної комісії. Ціна виводилася з
урахуванням всіх ціноутворюючих чинників: співвідношення попиту і
пропозиції, кількості учасників торгів, умов розрахунку, поставки,
транспортування. При цьому необхідно забезпечувати відповідність (але не
збіг) раніше виведеної типової ціни і тієї, що виводиться (нинішньої).
Таким чином, типова ціна відображає вартість одиниці товару при типових
обсягах продажу й умовах реалізації. Крім неї в біржовий бюлетень
заносяться на кожний вид товару межі відхилень, встановлені продавцями і
покупцями цін укладених угод: найбільша і найменша. Важливу роль у
котируванні відіграло правильне визначення кон’юнктури ринку, тобто того
середовища (співвідношення попиту і пропозиції, кількість операцій, руху
цін), в якому сформувалися відображені в котируванні ціни.

У біржовому зведенні вказується мінімальна і максимальна ціни, визначені
в ході кожного з біржових торгів, а також останні (при закритті торгів)
ціни продавців і покупців, тобто ціни, за якими продавці виявили бажання
продати, а покупці купити товар. Офіційною котирувальною або
розрахунковою ціною для кожної позиції на даний день є ціна при закритті
біржі. Брокери і клієнти, аналізуючи ситуацію з цінами на біржі за
попередній період, а також кон’юнктуру (співвідношення попиту і
пропозиції в попередній і майбутній періоди) можуть прогнозувати
котирування на сьогодні і завтра.

Сучасні біржові бюлетені і методи котирування дещо відрізняються від
тих, які були в дореволюційний період і в період непу. За останні
десятиріччя у світі відбулася значна уніфікація біржової справи.

Серед методів котирування найбільше поширення отримали:

* метод єдиного біржового курсу, тобто встановлення такої ціни, за якою
може бути виконана більшість доручень, що отримали брокери;

* метод простого опублікування цін, за якими на біржі укладаються угоди,
з вказівкою «від — до».

У біржові бюлетені заноситься як довідкова ціна, яка відображала
вартість одиниці товару при типових обсягах і умовах продажу, так і
коливання цін на кожний вид товарів.

Сьогодні біржові котирування є офіційними цінами угод, які укладаються
на товар передбаченої біржовими правилами стандартної якості
безпосередньо на біржі в години її офіційної роботи. Ціни на всі
позиції, що котируються, можуть публікуватися один або декілька разів на
день у встановлений час. Таким чином, розрізняють котирування за
результатами біржового дня і проміжне, або поточне котирування, що
виникає в результаті торгів. Частота публікації котирування залежить від
інтенсивності біржової торгівлі та величини обороту товарів (контрактів)
на біржі. При незначній кількості операцій проводиться тільки підсумкове
котирування, а при великій біржовій торгівлі виникає необхідність
визначення рівня цін протягом біржового дня (або хоча б за першу його
половину).

На найбільших біржах поточне котирування цін являє собою, як правило,
просту демонстрацію фактичних цін укладених в цей день угод. Підсумкове
котирування здійснюється різними способами, але у будь-якому разі її
здійснює ЕОМ шляхом фіксування дійсних цін укладених угод.

3. Види котирування цін. Функції котирувальної комісії

Способи відображення котирування цін на біржах поступово змінюються й
удосконалюються з часом. Можна виділити основні види котирування:

1. Як котирування, вказуються відхилення цін, тобто даються найбільша
(максимальна) і найменша (мінімальна) ціни укладених на біржі угод з
кожного товару (контракту).

2. Фіксуються ціни першої й останньої угоди дня. Причому фіксується
тільки ціна останньої укладеної на біржі угоди, яка вважається ціною
ринкового співвідношення попиту і пропозиції на даний товар (контракт).в
умовах кон’юнктури даного дня.

3. Визначаються ціни першої і останньої угоди на даний товар (контракт),
але одночасно вказуються і проміжні «переломи» в динаміці цін, що
відбуваються протягом біржового торгу.

4. Котирування цін визначається у вигляді комбінованого поєднання певних
відхилень цін: максимальна і мінімальна ціни угоди або ціни першої і
останньої угоди дня.

Здійснення самого котирування цін підпорядковується певним правилам,
більшість з яких на сучасних біржах дотримується як результат уніфікації
вимог до угод, що здійснюються наявністю типового обсягу партії,
типового порядку розрахунків і поставки тощо.

Все це відноситься головним чином до угод з реальними товарами і цінними
паперами. На сучасних ф’ючерсних ринках роль котирування цін дещо інша.
У договорах, що укладаються на строк (з виконанням контракту у
майбутньому), ціни, угод не завжди вказуються. У такому випадку ці
контракти укладаються за цінами, що склалися в той день, коли за умовами
договору угода повинна бути виконана. Таким чином, мова йде про ціни
котирування цього дня, вони стають не просто орієнтиром для брокерів, а
встановленою для такої угоди ціною.

Обороти ф’ючерсних операцій на біржі, як правило, рівні року (особливо
це стосується сільськогосподарських товарів), і в біржових бюлетенях
котирування товарів вказується відповідно по місяцях.

Стандартні котирувальні таблиці складаються з шести граф, у яких
вказуються рік і місяць поставки даного виду товару, відповідні ціни на
товари по місяцях і величина підвищення або падіння цін.

За своєю природою біржові котирування універсальні. Вони являють собою
ряд цін на однорідний товар із стандартними, протягом тривалого періоду
незмінними умовами контракту. Це й дозволяє використати їх як світові
ціни.

Угоди з біржовим товаром можуть укладатися:

1) за ціною, що склалася на ринку в момент укладення угоди;

2) за ціною, що склалася на ринку на момент поставки товару;

3) коли ціна досягне певної (граничної) величини;

4) за довідковою котирувальною ціною даних біржових зборів, яка
опублікована у встановленому порядку.

Якщо в обумовлений день довідкова котирувальна ціна відсутня, то
розрахунок проводиться за ціною, яка опублікована в останній, попередній
дню ліквідації день, в який проводилося котирування. Якщо котирування на
цей товар не проводилося більше трьох біржових днів до дня ліквідації,
то розрахунок проводиться за угодою сторін, а якщо такого не буде
досягнуто, — за ціною, що встановлена арбітражною комісією і
котирувальним комітетом.

При укладенні угод на товар, що не котирується на даній біржі, довідкова
котирувальна ціна встановлюється на основі довідкових котирувальних цін
основних товарів і операцій.

В інституційній структурі товарної біржі важлива роль належить
котирувальній комісії, яку очолює один із членів біржового комітету. До
складу комісії входять брокери та маклери, які репрезентують брокерські
контори. Котирування цін, тобто фіксація цінової інформації та її
публікація здійснюється за результатами кожної біржової сесії по
завершенні біржового дня.

Котирування біржових цін відображає ціни укладених угод, ціни продавців,
ціни покупців, а також ціни на момент відкриття біржі, ціни впродовж
біржової сесії, ціни на момент закриття біржі.

До функцій котирувальної комісії належать:

складання біржових бюлетенів цін на товари;

нагляд за своєчасним наданням брокерами, членами та відвідувачами біржі
відомостей про укладені за їхньою участі угоди;

надання інформаційно-довідковому відділу інформації про ціни та
кон’юнктуру щодо товарів, які не включені в котирування цін;

надання біржовому комітетові пропозицій стосовно змін або доповнень до
порядку котирування чи змін форми бюлетеня, а також про способи та
засоби його публікації.

Висновки

Отже, інструментом, що дозволяє визначити перспективну ціну в ринковій
системі, є біржі. Початкова вимога до торгів на біржі — це гласність.

Ціна, за якою на біржі укладаються контракти на поставку продукції в
майбутньому, завжди визначається гласно. Однією з основних функцій
товарних бірж є формування ринкових цін, які застосовуються у
світогосподарській практиці як загальний індикатор цін.

Розвиток міжнародної біржової торгівлі сприяє концентрації попиту і
пропозиції у визначених місцях. Це забезпечує можливість формування
біржових цін на основі світового рівня попиту і пропозиції за широким
асортиментом товарної продукції.

Залежно від кон’юнктури та взаємовідносин між покупцями і продавцями,
між рівнем довідкових цін та цінами фактичних угод формуються ціни
біржових котирувань. Серед методів котирування найбільше поширення
отримали:

* метод єдиного біржового курсу, тобто встановлення такої ціни, за якою
може бути виконана більшість доручень, що отримали брокери;

* метод простого опублікування цін, за якими на біржі укладаються угоди,
з вказівкою «від — до».

Сьогодні біржові котирування є офіційними цінами угод, які укладаються
на товар передбаченої біржовими правилами стандартної якості
безпосередньо на біржі в години її офіційної роботи. Ціни на всі
позиції, що котируються, можуть публікуватися один або декілька разів на
день у встановлений час. Таким чином, розрізняють котирування за
результатами біржового дня і проміжне, або поточне котирування, що
виникає в результаті торгів. Способи відображення котирування цін на
біржах поступово змінюються й удосконалюються з часом. Можна виділити
основні види котирування:

1. Як котирування, вказуються відхилення цін, тобто даються найбільша
(максимальна) і найменша (мінімальна) ціни укладених на біржі угод з
кожного товару (контракту).

2. Фіксуються ціни першої й останньої угоди дня. Причому фіксується
тільки ціна останньої укладеної на біржі угоди, яка вважається ціною
ринкового співвідношення попиту і пропозиції на даний товар (контракт).в
умовах кон’юнктури даного дня.

3. Визначаються ціни першої і останньої угоди на даний товар (контракт),
але одночасно вказуються і проміжні «переломи» в динаміці цін, що
відбуваються протягом біржового торгу.

4. Котирування цін визначається у вигляді комбінованого поєднання певних
відхилень цін: максимальна і мінімальна ціни угоди або ціни першої і
останньої угоди дня.

Котирування біржових цін відображає ціни укладених угод, ціни продавців,
ціни покупців, а також ціни на момент відкриття біржі, ціни впродовж
біржової сесії, ціни на момент закриття біржі.

Список використаної літератури

Биржевая деятельность. Учебник / Под ред. проф. А. Г. Грязновой, проф.
Р. В. Корнеевой, проф. В. А. Галанова.- М.: Финансы и статистика, 1995.-
240 с.

Биржевая деятельность: учебник /Под ред Грязновой Л.Г., Корнеевой Р.В.,
Галанова В.А,, М.: Финансы и статистика, 1995 – 239 с.

Биржевая деятельность: учебное пособие/ Ред В.И. Крамаренко и др. –
Симферополь: Таврида, 2000 – 252с.

Биржевое дело: учебное пособие / И.В. Зотов, В.И. Успаленко. – Х.: Бурун
Книга, 2005, — 256 с.

Васильев Г. А., Каменева Н. Г. Товарные биржи. — М.: Высшая школа,
1991.-112с.

Губський Б.В. Біржові технології ринку. – К.: Нора-принт, 1997. – 296 с.

Дегтярёва И. Биржевое дело: учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000 –
679 с.

Калинушкин А.В. Биржи: краткий курс лекций. – Минск: Белорусский
гос.экон.ун-т, 2004, 148 с.

Корельский В.Ф. Биржевой словарь. В 2-х томах. – М.: Международные
отношения, 2000 – 588с.

Масленников В.В. Биржевое дело: учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2000 –
304 с.

Мойтано Д. Биржи и банки ХХІ столетия: новая волна. – К.: Амадей, 2001,
270 с.

Солодкий М.О. Біржовий ринок. – К.: Джерела М, 2001, — 336 с.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи