HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Використання елементів інтерактивного навчання на уроках біології”

 

ПЛАН

Вступ

1. Місце інтерактивного навчання на уроках біології

2. Прийоми і методи інтерактивного навчання

Висновок

Список використанної літератури

Вступ

Біологія як базовий шкільний предмет належить до природничо –
математичної дисципліни і є комплексною наукою, яка сприяє формуванню
наукового світогляду, інтелектуальному розвиткові учнів, формуванню в
них загальнолюдської валеологічної та екологічної культури. Аналіз
шкільної практики свідчить, що більшість учнів не вміють у процесі
навчання самостійно вирішити найважливіші структурні елементи знання,
встановити причинно – наслідкові зв’язки між ними. Отже, після
закінчення школи замість структурованої, усвідомленої системи знань,
володіють розрізненими, механічно запам’ятованими відомостями. Тому
одним із актуальних напрямків вдосконалення навчання в школі є пошук і
впровадження інтелектуальних засобів, форм, та методів навчання, що
забезпечують системність знань учнів, їх міцність.

Видатний психолог ХХ століття Л.С.Виготський наочно охарактеризував
ситуацію різних способів навчання, запитавші: ”Що важливіше – нагодувати
з ложки дитину чи навчити її їсти?”. Щоб навчити дитину мислити, треба
навчити її діяти, причому діяти з навчальним матеріалом свідомо.
Дослідження останніх десятиріч переконливо свідчать, що діалогічна форма
спілкування вчителя з учнями між собою в умовах колективної пошукової
діяльності дає можливість розвивати не тільки мислення дитини, а й
навчити її спілкуватися, оволодіти способами співпраці в процесі
розв’язання навчальних завдань.

Потреби життя, шкільна практика дають нове розуміння навчання. Згідно із
Законом України “Про освіту”, Державною національною доктриною розвитку
освіти України в XXI столітті, Концепцією загальної середньої освіти ми
маємо здійснити  кардинальний перехід від традиційного
інформаційно-пояснювального навчання, зорієнтованого на передачу готових
знань, до особистісно-розвиваючого, спрямованого не тільки на засвоєння
знань, а й на способи навчальної діяльності, розвиток творчої
особистості учнів.

Сутність інтерактивної методики в тому, що навчальний процес ґрунтується
на постійній активній взаємодії всіх учнів. Безперервна співпраця в
тандемах „учитель – учень” і „учень – учень”. При цьому і педагог, і
дитина рівнозначні суб’єкти навчального процесу. Це моделювання життєвих
ситуацій, рольові ігри, диспути, в ході яких аналізується і виконується
завдання. У цілому атмосфера співробітництва, взаємодії, довіри. У
такому процесі педагог легко і природно стає справжнім лідером дитячого
колективу. ”Інтерактив” у перекладі з англійської «inter» — взаємний,
«act» — діяти. Отже, інтерактивний – здатний до взаємодії.

Кажуть, нове – це добре забуте старе. В історії освіти в Україні вже
були спроби використання методик, що ґрунтуються на принципах взаємного
навчання. В 20-ті роки минулого століття, епоху масштабного реформування
освіти, в школах вводили бригадно-лабораторний і проектний методи,
випробовували роботу в парах змінного складу, екскурсії і практику на
виробництва. Все це було передовим словом у радянській та світовій
педагогіці

Уже пізніше розробкою елементів інтерактивного навчання займались Василь
Сухомлинський, педагоги-новатори 70 – 80-х років Віктор Шаталов, Шалва
Амонашвілі, Євген Ільїн, Софія Лисенкова. На їхніх творчих знахідках
ґрунтується теорія і практика розвивального навчання. Однак, на жаль, у
радянських школах використання таких методів було швидше винятком, ніж
правилом. Тим часом у Західній Європі і США групові форми навчання,
можна сказати, сіялися і колосилися. З кожним роком методики розвивались
і вдосконалювались. Аналіз засвоєння матеріалу при інтерактивному
навчанні порівняно з традиційними методами показує разючі результати.

У схемі, відомій під назвою „Піраміда навчання”, вражаючі данні: лекція
гарантує п’ять відсотків засвоєння викладеного матеріалу, читання — 10,
дискусійні групи вже – 50, а навчання інших чи практичне застосування
знань – 90 відсотків.

Досі школа була зорієнтована дати більше інформації дитині. Час диктує
потребу в іншому. Навіть у вузькій галузі неможливо одній людині знати
все. Для цього є довідники, комп’ютери з великими обсягами пам’яті. Учня
треба навчити розуміти суть речей, аналізувати інформацію, вміти її
шукати і застосовувати. Всім цим озброюють інтерактивні технології.

1. Місце інтерактивного навчання на уроках біології

Повторюючи високі слова про права людини, рівність і свободу, ми
забуваємо про те, що дитина в класі лишається „одиницею навчального
процесу”. Інтерактивна технологія – жива нитка, що пов’язує  вчителя з
кожним учнем і учнів між собою. Таке нововведення – не данина молоді й
не самоціль. Це лише простий і надійний спосіб створити атмосферу
активної праці, творчості і співробітництва, взаєморозуміння в класі.

Біологія як предмет природничого циклу має на меті формувати цілісний
світогляд, екологічний спосіб мислення, здоровий спосіб життя. Тому дуже
важливо розглядати шкільну біологію як компонент у загальній системі
освіти та забезпечувати на уроках цього предмета реалізацію цілей
загальної середньої освіти.

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в
системі особистісно-розвиваючого навчання суттєво змінюється режисура
уроку.

Зодчий будує храми та палаци. Композитор пише музичні твори, художник –
картини… А вчитель, якщо він не «урокодатель», а творець, створює урок
як твір педагогічної майстерності, створює його для дітей й разом із
дітьми. 

Основним завданням нині є модернізація освіти. Здатність сприймати зміни
і творити їх – це найважливіша характеристика способу життя людини у ХХІ
столітті. Освіта має набути інноваційного характеру, тобто постійно
змінюватися, доповнюватися, удосконалюючи вміння і навички. Адже знання,
які здобуває учень, мають велике значення, і це не єдиний критерій.
Поряд із цим існує потреба розвитку здатності учня до самостійного
засвоєння знань: навчати вчитися, формувати уміння так чи інакше здобуті
знання застосовувати у практичній діяльності. Сприяє досягненню
поставлених завдань зміна стосунків між вчителем та учнем.

Кожний учитель вважає свій предмет найважливішим і вимагає ґрунтовної 
підготовки від учнів. Слід оцінювати учнів за результатами опанування
ними конкретної теми. Якщо врахувати кількість тем з усіх предметів,
скільки учню доводиться складати тематичних оцінювань за навчальний рік?
Диктанти, перекази, письмові контрольні роботи, усні заліки,
міні-іспити, тестування – усі ці форми перевірки вчителі використовують
для тематичного оцінювання. І це правильно, не треба від них
відмовлятися. Як зацікавити учня, запалити в ньому вогник творчості,
бажання отримувати задоволення від підсумкового оцінювання, а не
змушувати його «просидіти» цей урок або взагалі не з’явитися на нього? Я
вважаю, що під час проведення тематичного оцінювання, особливо коли тема
містить великий обсяг теоретичного матеріалу, потрібно використовувати
елементи гри, змінювати форми роботи, щоб дати можливість кожному учню
виявити себе, показати свої здібності та вміння.

Контроль результатів засвоєння знань, умінь та навичок учнів є важливою
дидактичною ланкою навчального процесу. Він виконує різні функції,
насамперед – навчальну, виховну й розвивальну.

Важливо на уроках активно застосовувати обговорення, дискусії, роздуми,
які дають учням можливість обмінюватися ідеями, враженнями, активізують
розумову діяльність, навчають умінню висловлювати власні ідеї та думки,
а також почути міркування однокласників, це елементи кооперативного
навчання-робота в парах, ротаційні трійки, карусель, “Один-удвох-усі
разом”..

Особливо ефективними є методи взаємодіючого навчання (фронтальне
навчання): “мозковий штурм -. форма колективної роботи, яка
характеризується спільною спрямованістю мислення і має на меті розробку
ідей та підходів до розвcязання певної проблеми, але не їх оцінку. 
Застосовую  групові методи навчання, взаємонавчання (“консультаційні
центри”), рольові ігри, дослідні проекти, навчальні екскурсії,
інтегровані уроки та інші.

Для підтримання пізнавального інтересу учнів слід використовувати
нестандартні уроки або їх елементи: наприклад, урок-аукціон, брейн-ринг.

Найбільш  об’єктивно можна перевірити рівень знань, умінь та навичок
учнів за допомогою  системи уроків тематичного оцінювання. Ці уроки
найскладніші, бо вимагають синтезу  роботи як учителя, так  і учнів.

До різноманітних навчальних умінь, якими має оволодіти учень, належать і
уміння перевіряти та оцінювати результати навчання. Тобто йдеться про
формування  в учнів об’єктивного самооцінювання навчальних досягнень.
Увага акцентується на груповій навчальній діяльності учнів. Працюючі  в
малій групі, учні мають змогу порівнювати особисті досягнення з
досягненнями однокласників, брати участь у оцінюванні їхніх і своїх
результатів. Методика групової роботи у процесі перевірки та оцінювання
знань уможливлює проведення усного опитування всіх присутніх на занятті
учнів, чого не вдається зробити під час фронтального опитування.
Навчання у складі малих груп відбувається під опосередкованим
керівництвом учителя та за  безпосередньої участі лідера групи.Це
суттєво індивідуалізує процедуру контролю, виставлена консультантом
оцінка підкріплюється самооцінюванням учня.  

Перед проведенням контрольної  роботи або заміст тематичної атестації
доцільно проводити взаємоконтроль знань учнів.  Працюють в групах  по 3
учня,  після взаємооцінювання  кожна група здає відомість вчителю,
пропонується елемент гри. Представник групи витягує табличку. Табличка
“Довір’я” — вчитель виставляє оцінки групи як поточні, “Демократія” –
група  пропонує учня, який буде захищати свою оцінку. Якщо він  не
підтвердить свої знання, то знижається оцінка всім членам групи на
відповідну кількість балів, на яку зніжена оцінка представнику групи.
При отриманні таблички “Демократія” опитування учнів здійснюється  за
бажанням вчителя  і відповідно корегуються оцінки. Можливе проведення
тематичної атестації у вигляді іспиту. Вчитель готує собі помічників
,які будуть допомогати вчителю опитувати учнів з певних питань та
виставляти оцінки, що дозволяє провести щільне опитування  учнів.

Потрібно завжди бачити  в учнях особистості, шанувати їхні думки,
почуття, право на свободу вибору, визначати їхню неповторність, право на
співтворчість.

Протягом усіх років роботи слід систематично працювати з обдарованими
дітьми. Працюючи з обдарованими дітьми, педагоги дійшли висновку, що  є
багато дітей, у котрих біологія викликає поглиблений інтерес. Які умови
для цього потрібні, щоб виник інтерес?

  По-перше, вчитель повинен уміти, могти і мати бажання викликати такий
інтерес, тобто зацікавити дітей своїм предметом. Проте одного таланту
вчителю замало, потрібна постійна праця над собою.

По-друге, обдарована дитина повинна мати не тільки природні здібності, а
найголовніше, бути наполегливою, дуже працьовитою і бачити, що вчитель
щиро хоче допомагати їй.

А яку дитину можна вважати обдарованою? Ту, котра навчається легко і
швидко? Так дуже часто думають батьки і вчителі. Легкість у навчанні
хоча і свідчить про обдарованість, є лише одним з її можливих виявів.
Учити обдаровану дитину не завжди так легко, як декому здається. До цих
своєрідних дітей необхідно знайти правильний підхід.

2. Прийоми і методи інтерактивного навчання

Які прийоми і методи слід використовувати для розвитку логічного
мислення учнів? Важливе місце посідають такі методи навчання, коли учні
разом працюють у пошуку істини, допомагаючи один одному.

?????¤?¤?$????ідь”. Це одна із форм інтерактивного навчання. Дуже
цікавою формою роботи є “інформаційно-пізнавальна” суперечність.
Характерна особливість полягає в тому, що її елементами є істинні, але,
на перший погляд суперечливі судження.

Як писав відомий психолог С. Л. Рубін штейн: “Важливо, щоб людина,
зіткнувшись із суперечливими фактами, що породжують запитання,
здивувалася, “емоційно” загорілася цим питанням, щоб незрозуміле
викликало в неї емоцію здивування…”.

У розвитку логічного мислення учнів ефективною є побудова гіпотез. Для
здійснення гіпотетичного мислення необхідні розумова активність,
самостійність думки, потяг до інтелектуального напруження.

Для розвитку логічного мислення в учнів користуються таким прийомом
роботи, як “матрьошка”. Суть її полягає в тому, щоб скласти з простого
складне або розібрати складне до простішого.

Як свідчать дослідження сучасної дидактики одне з найважливіших завдань
стратегії активного навчання полягає у зміні форм спілкування в освітній
діяльності. Ця зміна означає перехід від монологічного до багато
опозиційного навчання, при якому відсутні концепція та позиція вчителя.

Організація такого процесу спілкування на уроках біології ефективно
впливає на формування творчих здібностей учнів, але слід передбачити
використання відповідних методів навчання, які переважно базуються на
інтерактивних вправах. Під інтерактивністю розуміють не тільки процес
взаємного впливу об’єктів, а й спеціально організована пізнавальна
діяльність, котра має чітко окреслену соціальну спрямованість .

Наводжу деякі приклади інтерактивних вправ, які можна використати на
уроках біології :

— робота в парах ( один із партнерів є носієм інформації, знає шляхи
розв’язування завдань. Він передає інформацію іншому );

— діалог рівнина ( читання або вивчення тексту абзацами – знайдіть в
тексті нові слова, поясніть їх значення, наведіть основні об’єкти про
які йдеться в цьому абзаці ) ;

— діалог Сократа ( учні самостійно формулюють проблеми та пропонують
шляхи їх розв’язання ) ;

— навчальна пара ( усі учні вивчають навчальний матеріал за алгоритмом,
який поданий на картці. у правому ряду сидять „учні „, у лівому – „
вчителі „. Завдання вчителя ставити питання, щодо опрацьованого
матеріалу, тлумачити незрозумілі поняття ) ;

— мозковий штурм ( метод колективного обговорення, що здійснюється через
вільний вияв поглядів усіх учасників. Дає змогу швидко і ефективно
розв’язувати завдання. Ідеї можна записувати на дошці ) ;

— кооперативне навчання ( ґрунтується на спільній роботі учнів і сприяє
гуманізації відносин між учителями та учнями. Навчальна співпраця буде
результативною, якщо вчитель підготує учнів до роботи в групі );

— техніка полікантних груп ( чітко формується завдання, самостійне
продумування і записування ідей попереднє голосування, дискусія за
попереднім голосуванням, остаточне голосування ) ;

— метод снігова куля ( використовується коли необхідно, щоб учасники
спочатку обговорили питання в парах, потім в квартетах і т. д. ) ;

— метод карусель ( ефективний для одночасного включення всіх учасників в
активну роботу з різними партнерами і передбачає добір аргументів кожним
учасником на задану тему, слухання одним учнем досить великої кількості
однокласників. Учні розсаджуються у вигляді каруселі, що рухається ) ;

— метод броунівський рух ( цей метод дозволяє кожному учневі виступити в
ролі вчителя ) ;

— уявний мікрофон (учні висловлюють свою думку тримаючи в руках уявний
мікрофон ) ;

— ланцюжок ( учні ланцюжком задають один одному питання і відповідають
на них ) ;

— методика тренінгу ( обговорення доповідей, проблем у колі тримаючи
один одного за руки ) ;

— робота в малих групах ( розподіляються обов’язки між членами групи :
секретар, доповідач, дослідник ,аналітик. Кожен виконує свою функцію ).

Для розвитку творчих здібностей учнів слід підбирати творчі завдання і
причому завдання, які б зацікавили дитину, надихнули її на пошук . Це
може бути написання вірша, казки , виготовлення аплікації моделі,
малюнка. За допомогою таких завдань у дітей розвивається уява, образне
мислення. Навіть самостійна робота може перетворитися на творчий процес,
якщо перед учнями поставити проблему і вказати можливі шляхи її
вирішення. При цьому слід враховувати вікові особливості дітей та їх
індивідуальні здібності, щоб рівень складності був на рівні можливостей
учнів. Не слід підбирати легких завдань, може швидко зникнути
зацікавленість. проблемні завдання розвивають логічне мислення,
здатність до пошуку .

Є різноманітні форми самостійної діяльності учнів. Це і робота з
додатковою літературою. В даному випадку вчитель вказує автора, назву,
місце знаходження літератури та завдання, яке треба виконати. Слід
намагатися, щоб під час виконання завдання учні використовували кілька
джерел, а також грамотно захищали свої проекти.

Виконання практичних та лабораторних робіт є також самостійним творчим
процесом, який спонукає до творчого мислення. Задача вчителя полягає в
тому, щоб чітко поставити мету і завдання, забезпечити необхідним
обладнанням. Даний вид роботи навчає їх бути дослідниками, закріплює
навики роботи з обладнанням.  Учням можна запропонувати алгоритм
виконання експерименту або спостереження.

ПЛАН ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЕКСПЕРЕМЕНТУ

— з’ясуй мету експерименту ;

— сформулюй і обґрунтуй гіпотезу, яку можна покласти в основу
експерименту ;

— з’ясуй умови, необхідні для досягнення поставленої мети ;

— сплануй експеримент ;

— відбери необхідні прилади та матеріали ;

— проведи дослід. Спостерігай та записуй ;

— оброби результати вимірів та спостережень ;

— проаналізуй результати експерименту, сформулюй висновки.

ПЛАН ДІЯЛЬНОСТІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

— сформулюй мету спостереження ;

— обери об’єкт спостереження ;

— з’ясуй умови необхідні для спостереження ;

— створи умови необхідні для спостереження ;

— сплануй спостереження ;

— обери спосіб фіксації того , що спостерігаєш ;

— проаналізуй результати спостереження, сформулюй висновки.

Останнім часом, у зв’язку зі становленням парадигми особистісно
орієнтованої освіти переживає друге народження ще одна форма самостійної
діяльності учнів – це метод проектів. Дана форма роботи є ефективним
доповненням  до інших педагогічних психологій, що сприяють становленню
особистості – суб’єкта діяльності та соціальних стосунків. Це система
навчання за якою учні здобувають знання й уміння в процесі планування і
виконання поступово ускладнених практичних завдань – проектів. мета
творчих проектів – сприяти формуванню інтелектуальних знань і вмінь
учнів, сприяти розвиткові таких умінь як ініціатива, співробітництво,
навички роботи в колективі, логічне мислення, бачення проблем і
прийняття рішень, одержання і використання інформації, самостійне
навчання, планування, розвиток комунікаційних навичок. Метод проектів
орієнтований на творчу самореалізацію особистості, що розвивається в
процесі навчання.

Щоб самостійна діяльність учнів була ефективною вчитель має створити
умови за яких ці процеси могли б адекватно розвиватися. Це можливо, якщо
педагог опрацьовує теорію самостійної діяльності, вміє діагностувати
можливості та інтереси школярів, веде моніторинг результатів взаємодії з
учнями .Вивчення теорії самоосвіти дозволить вчителеві в процесі
навчальної діяльності відслідкувати характеристики суб’єктної позиції
школяра у навчальному процесі : стійкість навчальної мотивації,
здатність ставити цілі й визначати умови їх досягнення ; оволодіння
діями, що дозволяють розв’язувати навчальні задачі; здатність до
самоконтролю і самооцінки результатів .

Щоб створити відповідні умови для самореалізації і саморозвитку учнів
через самоосвіту  потрібно, насамперед, визначити їхні потенційні
можливості, інтереси і запропонувати школярам цікаві і дотепні завдання.
В педагогічній теорії самоосвітня діяльність учнів розглядається як
сукупність цілого ряду понять:

— самооцінка – вміння оцінювати свої можливості ;

— самооблік – вміння брати до уваги свої особисті якості ;

— самовизначення – вміння усвідомлювати свої інтереси, вибирати своє
місце в житті ;

— самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання і відповідно до своїх
можливостей організувати робоче місце, власну діяльність та самоосвіту ;

— самореалізація – реалізація своїх можливостей ;

— самокритичність – вміння критично оцінювати власні переваги та
недоліки;

— самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність ;

— самовиховання та саморозвиток розглядається як результат самоосвіти.

Одним із важливих методів формування творчих здібностей учнів є гра
.Процес навчання занурений тут у процес спілкування, активність школярів
прирівнюється або навіть перевищує активність вчителя. Під час гри
формуються не тільки вміння і навички, а й позитивні стосунки між
учнями, учнями і вчителем. Крім того гра виступає суттєвим фактором для
емоційно – вольової сфери школярів, стимулює до внутрішньої пізнавальної
активності. Можна запропонувати різні види ігор. Наприклад, «КВК», «Що?
Де? Коли?», “Брейн – ринг”, «Найрозумніший», «Слабка ланка», «Перший
мільйон» та інші.

У своїй роботі можна практикувати міжкласний факультатив, в якому беруть
участь учні 6-9 класів. Найважливішим завданням факультативу є
підготовка “консультантів” – учнів, які є першими помічниками учителя на
уроках. Такі заняття учні відвідують за власним бажанням. Готуючись до
різних етапів олімпіад з біології та екології, вони повторюють
теоретичний матеріал. Учні старших класів виступають консультантами для
молодших школярів.

Висновок

Кажуть, що всі діти талановиті. І це щира правда. Все залежить від
вчасно виявленого таланту і від його розвитку. Просто комусь таланить на
людей, які помічають дитячий талант, розвивають його, а комусь – ні. Для
того щоб розвивати талант, потрібно створити умови, щоб іскра в душі
дитини могла розгорітися. Це залежить від батьків і вчителів.

Тема педагогічних інновацій надзвичайно актуальна і об’єктивно
обумовлена.Світ ідей змінювається швидше, ніж покоління людей. Завдання
освітян – створити атмосферу суспільного прийняття інновацій.
Національна доктрина розвитку освіти України передбачає поступовий
перехід від репродуктивної, авторитарної освіти до освіти інноваційного,
гуманістичного  типу.

Уже минув той час, коли експериментували в усіх напрямках, копіювали
чужі технології та запроваджували їх без наукової експертизи й
апробації.Зараз будь яка інновація стала сприйматися стриманно. Ми
починаємо не тільки зважувати нові ідеї та концепції, а й аналізувати,
систематизувати їх , співвідносити із власним педагогічним досвідом.

Список використанної літератури

Активні та інтерактивні технології громадської освіти // Директор школи.
— Лютий 2005 р. — № 6 (342 )

Браташ Н. Особистість ХХІ століття – яка вона? // Завуч . — Листопад
2002 р. — № 33 ( 147 )

Калініченко Н. Діяльність учителя в організації самоосвіти учнів //
Освітянське слово. — Березень 2004 р .

Кулініч, Ольга. Інтерактивні уроки біології людини. 9 клас/ О. Кулініч,
Л. Слободянюк. — 2007

Логін В. Метод проектів у концепції сучасної освіти // Завуч. — Січень
2003 р. — № 2 ( 152 )

Мельников А. Творчість: від проблеми до дії // Шкільний світ. — Квітень
2002 р. — № 14 ( 142 )

Позакласні заходи з біології. Вип. 4: Навч.-метод. посіб. / Упоряд. К.М.
Задорожний. – К., 2007

Слободянюк, Людмила. Сучасні уроки біології людини. 8 клас /
Л.Слободянюк, Т. Руснак. – К., 2007

Технології навчання біології: Навч.-метод. посіб. / Упоряд. К.М.
Задорожний. – К., 2007

Тиждень біології в школі. Випуск 3: Навч.-метод. посіб. / Упоряд. К.М.
Задорожний. – К., 2007

Чернігова В. Плекаймо особистість // Завуч. — Квітень 2003 р. — № 11
(16).

Яковлева Є.В. Уроки біології в 9 класі. Методичний посібник для вчителів
біології. – Запоріжжя.: Просвіта, 1999. – 224 с.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи