ТЕМА

ІМІДЖ ЯК ІНТЕГРАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВ

1. Формування іміджу місцевих державних адміністрацій в Україні

2. Місцеві чиновники у формуванні іміджу влади

1. Формування іміджу місцевих державних адміністрацій в Україні

Публічна діяльність органів державної влади України є одним з
головних чинників позиціонування їх у соціумі, популяризації діяльності
урядових структур серед населення, створення їхнього позитивного іміджу
в свідомості громадян, формування сприятливої громадської думки з метою
утвердження власних позицій на засадах загальноприйнятих світових норм,
притаманних будь-якому громадянському суспільству.

Сучасне суспільство прямує до децентралізації державної влади,
передаючи частину своїх повноважень органам самоуправління, до
налагодження взаємодії органів влади з громадськістю на основі
узгодження їх позицій, взаємної співпраці та користі. Дієвим
інструментом досягнення такого взаєморозуміння у суспільстві є зростання
його поінформованості та побудова позитивного іміджу владних інституцій.

Сучасний розвиток українського суспільства, прагнення України
досягти стандартів європейської спільноти заохочують вивчати світовий
досвід формування позитивного іміджу інституцій державного управління, а
також розробляти власні моделі. Якщо у політиці, бізнесі проблеми
іміджу, репутації, перспективи їх формування вже почали досліджуватись,
то у державному управлінні ця проблема ще маловивчена.

Державне управління на сьогодні в Україні є складним. суперечливим
процесом з багатьма бюрократичними деформаціями. Невисокий рівень
ефективності системи державного управління, недосконалість політичної
системи викликає занепокоєння за реалізацію владними інституціями
політичних, соціальних та економічних реформ, за їх конкретні, практичні
результати. Позитивний імідж органів державного управління у
демократичному суспільстві є одним із елементів довіри населення.
Формування позитивного іміджу місцевих державних адміністрацій повинно
сприяти, з одного боку, підтримці населенням демократичних перетворень у
суспільстві та налагодженню ефективного зворотнього зв’язку, а з іншого
— підвищенню рівня ефективності та результативності діяльності органів
влади.

Здебільшого державна адміністрація розглядається лише як апарат,
машина, що здійснює певні функції за допомогою інтелектуальних чи
матеріальних ресурсів. Проте адміністрація — це, насамперед,
організована спільнота людей, яка забезпечує її діяльність. Ці люди, з
притаманними їм цінностями та інтересами, віддзеркалюють настрої
суспільства і складають основу формування внутрішнього іміджу місцевої
державної адміністрації.

Однак неможливо зрозуміти суть діяльності місцевої державної
адміністрації, якщо розглядати її поза середовищем громадськості, для
задоволення потреб якої вона призначена. Думка широкої громадськості
стосовно владних інституцій, як свідчать матеріали засобів масової
інформації, результати проведених досліджень, здебільшого не є
позитивною. Основне, на що нарікають споживачі адміністративних послуг,
— це ставлення до них чиновників, які утримуються платниками податків;
невисока якість послуг, що надаються; неефективність ухвалених
управлінських рішень; непрозорість діяльності органів державної влади
тощо. Загалом це свідчить про незадовільний зовнішній імідж владних
інституцій, який потребує реальної оцінки та розробки комплексу заходів
із його вдосконалення.

Актуальність теми обумовлюється також необхідністю реалізації
Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України,
законів України та указів Президента України, що стосуються забезпечення
відкритості у діяльності органів державної влади, та завдань,
поставлених Президентом України у щорічних посланнях до Верховної Ради
України.

Серед праць вітчизняних фахівців, які займаються дослідженням
теоретико — методологічних засад іміджу, заслуговують уваги роботи В.
Бебика, В. Королька, В. Мойсеєва, А. Москаленка, О. Панасюка, Г.
Почепцова, С. Серьогіна, 1. Слісаренка та інших. Значний вплив на
формування сучасних теоретичних розробок та концепцій іміджу здійснюють
дослідження зарубіжних вчених, зокрема Р. Барта, Е. Бернейса, Д.
Брустіна, Е. Вуд, Л. Гозмана, Б. Джи та інших.

Аналіз нормативно — правової бази засвідчує, що на сучасному етапі
в Україні загалом сформовано систему законодавства з питань, які
регулюють інформаційні відносини між органами державного управління та
громадянами. Здійснюється впровадження системи електронного уряду, що
сприятиме підвищенню рівня ефективності адміністративного управління як
у внутрішньому (апаратному) середовищі, так і в регулюванні суспільних
процесів.

І. Колосовською імідж місцевої державної адміністрації визначено
як узагальнене уявлення (розуміння і оцінку) громадянами та різними
групами громадськості на основі інформації, яка зберігається в їх
пам’яті, про різні аспекти діяльності владної інституції. Встановлено,
що основою іміджу є соціальний стереотип, який формує суспільну
свідомість доведено, що імідж владних інституцій формують такі складові:
імідж послуг (наскільки вчасно та якісно органи влади надають послуги і
наскільки вони потрібні); управлінський імідж(чи ефективна система
управління та чи ухвалюються оптимальні управлінські рішення);
громадський імідж (чи прозора діяльність органів влади і чи активні вони
у громадському житті); імідж державної служби (чи престижна посада
державного службовця та як мікроклімату владних структурах впливає на
працівників).

Модель іміджу владної інституції є ієрархічною, водночас кожен
рівень ієрархії впливає на попередній шляхом сукупного внеску. Отже,
запропонована модель системно описує різні аспекти формування іміджу і
може слугувати основою для подальшого процесу формування іміджу та
управління ним.

Через призму складових моделі іміджу владної інституції І.
Колосовською оцінено імідж Львівської, Рівненської та Івано —
Франківської обласних державних адміністрацій. Оцінювання здійснювалось
шляхом експертного опитування. Всього опитано 82 експерти, серед яких:
підприємці, представники освітянських установ, політичних партій і
громадських організацій, засобів масової інформації, вчені. Аналіз
отриманих результатів свідчить, що 75% експертів оцінили імідж обласних
державних адміністрацій в очах громадськості „радше негативно» і лише
25% — „радше позитивно». І. Колосовською з’ясовано, що із 12
запропонованих складових іміджу адміністрації найбільш позитивно
експертами оцінено такі: імідж облдержадміністрації в очах її
працівників; мікроклімат, який існує в адміністрації і досить високою є
оцінка внутрішнього дизайну приміщення. При оцінюванні іміджу обласних
державних адміністрацій експертами визначено ступінь важливості
зазначених складових для формування іміджу органу влади загалом.
Результати ранжування виявилися такими: найважливішими чинниками, які
формують імідж облдержадміністрації, визнано: якість послуг, що
надаються; рівень компетентності працівників адміністрації; діяльність
облдержадміністрації у вирішенні соціальних проблем; імідж голови
обласної державної адміністрації; дотримання державними службовцями
етичних норм. Водночас встановлено, що саме ці складові іміджу найнижче
оцінені експертами.

r t v ? o th »

$

?

?

oe

p r o »

»

?

?

Gсередній бал оцінки існуючих характеристик державного службовця складає
4, 4 бала проти 8, 6 бажаних бала. Встановлено, що найбільші відхилення
у фактичній та бажаній оцінках спостерігаються за такими показниками:
знання іноземних мов (- 4, 1 бала або 46, 1%), патріотизм (- 4, 1 бала
або 56, 4%), ставлення до громадян (- 4, 2 бали або 52, 7%),
добросовісність (- 3, 9 бала або 53, 9%), відкритість.

Для місцевих державних адміністрацій імідж має
соціально-економічний і політичний вимір і є опосередкованим індикатором
ефективності їх діяльності. Досягнення зрушень у формуванні позитивного
іміджу можливе лише за умови докорінної зміни існуючої практики
діяльності місцевих державних адміністрацій в цьому напрямку і переходу
на науково — обгрунтовані методи управління іміджем.

14. 2. Місцеві чиновники у формуванні іміджу влади

Як відомо, на формування іміджу влади впливає значна кількість
факторів. Цілком зрозуміло, що в умовах трансформування
суспільно-політичних відносин, що відбувається в цей час в Україні,
важливу функцію виконує група факторів, яка визначає ставлення людей до
самої політичної системи, рівень сприйняття її громадянами, носить і
певний час продовжуватиме носити визначальний характер у формуванні
іміджу влади. Багато в чому ці позиції залежать від ходу політичної
реформи в Україні, її результативності чи декларативності. Отже, можна
спрогнозувати, що з часом досягнення стабільності в суспільстві,
становлення сталого демократичного правління, побудова, як визначено
Конституцією України, демократичної, соціальної, правової держави так чи
інакше призведуть до зменшення впливу цієї групи факторів на імідж
влади. З іншого боку будуть набирати ваги комунікативна, ситуативна та
суб’єктивна групи факторів, які відтворюють процеси оцінок людиною влади
через сприйняття більшою частиною не самої державної влади к права і
можливості держави та її органів розпоряджатися життєдіяльністю
суспільства, громадян і їх об’єднань, а через сприйняття рівня
організації окремих інститутів влади, що можуть змінюватися досить
динамічно залежно від ситуації.

Для пересічного громадянина імідж влади, або уявлення про неї,
багато в чому залежить від особистого враження про владних осіб, їх
службову діяльність. Декларативно проголосивши свою орієнтацію на
надання управлінських послуг громадянам, влада не тільки визначила
пріоритети у професійній діяльності державних службовців, а й поклала на
себе відповідальність за стан суспільного устрою, за соціально —
економічний клімат у суспільстві. Перетворюючись на відкритий для
суспільного контролю інститут, окрім іншого, влада повинна піклуватися й
про те, як до державного службовця ставляться люди, яке враження він
справляє у суспільстві і як це враження має бути скориговано. Зрозуміло,
що загальне уявлення про державну особу, державного службовця
створюється не тільки в процесі прямих контактів, безпосереднього
спілкування між державними службовцями і громадянами під час різних
робочих та побутових зустрічей, прийомів, участі в масових заходах,
побутової поведінки тощо, а й на підставі впливу на суспільну свідомість
творів мистецтва, літератури, які розглядають проблеми чиновництва у
різних ракурсах його буття, а також при висвітленні питань діяльності
інститутів влади у засобах масової інформації, у виступах державних
службовців в пресі, на радіо, телебаченні. Саме сукупність реальних
оцінок та ідеалізованих бажань громадян бачити владних осіб в тому чи
іншому вигляді, того чи іншого походження, того чи іншого стилю
поведінки тощо визначають в умовах стабільної політичної системи рівень
сприйняття влади суспільством, рівень взаєморозуміння та співпраці між
ними чи антагонізму та неприйняття.

Якщо для рівня центральних та регіональних органів влади образи
чи-новників формуються здебільшого на підставі уявлень громадян
опосередковано (за публікаціями і виступами в ЗМІ, міфами, чутками
тощо),то на місцевому рівні — переважно під впливом прямих контактів
громадян з представниками владних інституцій, таких як місцеві органи
державної влади та органи самоврядування. А відповідно і рівень довіри
громадян до влади визначається залежно чи то від уявлень, чи то від
якості, результативності безпосереднього спілкування громадян з
державними службовцями.

Виходячи з багатовікових традицій авторитету «першої особи» міста,
села, селища слід визначити особливості правового регулювання її
діяльності в сучасних українських реаліях. Головна посадова особа
територіальної громади — сільський, селищний, міський голова — здійснює
свої повноваження протягом 5 років після обрання його територіальною
громадою. На підставі цього він повинен бути перш за все службовцем
громади, а не службовцем держави та представляти і захищати інтереси
мешканців села, селища, міста, які, таким чином, серед службових
пріоритетів у цих посадових осіб повинні стояти на першому місці.
Залежність від суспільної думки в громаді щодо компетентності та якості
виконання службових повноважень, яка формується протягом терміну роботи
міського, сільського, селищного голови, опосередковано «тисне» на
службову діяльність «першої особи», а також впливає на її подальшу
особисту долю і службову кар’єру. З іншого боку, у зв’язку з обмеженістю
строку діяльності голова не може у повному обсязі отримувати ті правові
та соціальні гарантії, що мають державні службовці, і постійно перебуває
під впливом невизначеності свого майбутнього, фінансових, соціальних та
морально — психологічних факторів.

Формування і розвиток позитивного й привабливого уявлення про
владу можливі завдяки цілій системі перетворень, що покладені в основу
одного з напрямів адміністративної реформи — реформування державної
служби і служби в органах місцевого самоврядування. Найважливішими
складовими цих змін є створення системи ефективної взаємодії
держслужбовців і посадових осіб місцевого самоврядування з
громадськістю, їх співпраці, а також реформування самих органів
державного управління і місцевого самоврядування в напрямі перетворення
їх в систему, що надає державні соціальні та інші послуги населенню.

Питання для розгляду та обговорення

1.Що Ви розумієте під поняттям „імідж”?

2.В чому полягає важливість створення позитивного іміджу чиновника?

3.Які Ви знаєте види іміджів?

4.Запропонуйте шляхи підвищення позитивного іміджу державних установ.

5.Назвіть науковців, які досліджують проблеми формування позитивного
іміджу? Оцініть ступінь новизни їх наукових розробок.

Список використаної літератури

1.Колосовська І.І. Формування іміджу місцевих державних адміністрацій в
Україні. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління. – Львів, 2004. — 19 с.

2.Логунова М.М.Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності.
— К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. —
196 с.

3.Порфімович О.Л. Імідж органів внутрішніх справ України (Організація.
Управління): Монографія. – Б.Церква: ТОВ “Червона Рута-Турс”, 2004. –
288 с.

4.Порфімович О.Л. Корпоративний імідж міліції України: Монографія. –
Б.Церква: АВРІО, ТОВ “Червона Рута-Турс”, 2005. – 144 с.

5.Cерант А. Зв’язки з громадськістю і місцеві органи влади//ВісникУАДУ.
— 2000.-№3.

6.Серьогін С. Місцеві чиновники у формуванні іміджу влади//Вісник НАДУ.
— 2005.-№2.

Похожие записи