HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Місцеве самоврядування і соціальна робота”

на тему:

“Громадське суспільство – умовний простір

між громадянином і державою”

ПЛАН

Вступ

1. Сутність та основні засади громадського суспільства

2. Функції громадянського суспільства та участь громадськості

3. Принципи взаємодії органів виконавчої влади та місцевого
самоврядування з інститутом громадянського суспільства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Чим вищою є організація громадянського суспільства, тим повніше
виявляється його єдність, інтегративність, соборність, що упорядковує,
підсилює різноманітні індивідуальні, групові, організаційні центри. Не
кожну сукупність людей на певній території можна назвати громадянським
суспільством, а лише таку, члени якої об’єднані спільними інтересами і
між собою, і з деяким цілим, що може бути спільною метою або джерелом
життєдіяльності даної спільноти. Потенційна самоорганізація індивіда
народжується в єдності, яка онтологічно передує автономії в соціальному
бутті. Як підкреслював С.Л. Франк, «громадянське суспільство є
своєрідним молекулярним суспільним зв’язком, що внутрішньо скріплює
окремі елементи у вільне та пластичне гнучке ціле».

Громадянському суспільству властиве органічне співіснування
різноманітних соціальних сил, інститутів, організацій, зацікавлених
груп, об’єднаних загальним потягом до спільного життя. Визнання
самоцінності особи, її прав та свобод обумовлює і відповідальність особи
перед суспільством, іншими його членами.

Чим вищим є рівень розвиненості громадянського суспільства, тим більшою
є міра свободи індивідуальності. Тільки за умови існування
громадянського суспільства як органічної системи, що забезпечує творче
самовираження людини, соціум набуває такі риси, як відкритість, має
змогу до конструктивного саморозвитку. Громадянське суспільство – це
своєрідний соціальний простір, в якому відкритість індивідів
опосередкована їх взаємодією, умовами для самореалізації.

В процесі саморозвитку соціуму громадянське суспільство відіграє ще й
своєрідну стабілізуючу роль. Як говорив І. Кант, «людина прагне
гармонії, але природа краще знає, що добре для роду людського: вона хоче
дисгармонії». Це значною мірою вірно й для суспільства. Засобом розвитку
соціальних сил природа обирає протистояння їх у суспільстві. І саме
громадянські структури покликані визначити норми, що здатні блокувати
руйнівні потенції боротьби різноманітних сил та направити її в
позитивне, творче русло. Хаос у вигляді нескінченних протиріч ніколи не
зміг би еволюціонувати у порядок, таким чином, забезпечуючи саморозвиток
системи, якщо б ці протиріччя мали безвихідний та непримиримий характер.
Суспільство, що має громадянську організацію, повинне самостійно,
незалежно від держави, власними засобами примушувати окремого індивіда
виконувати загальноприйняті норми.

1. Сутність та основні засади громадського суспільства

Поняття «громадянське суспільство» не має однозначногго трактування. Є
кілька підходів до його визначення.

Громадянське суспільство — це сукупність усіх громадян, їх вільних
об’єднань та асоціацій, пов’язаних суспільними відносинами, що
характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної
культури, які перебувають за межами регулювання держави, але
охороняються та гарантуються нею (Піча В.М., Хома Н.М.)

Громадянське суспільство — це суспільство, якому властиве самоврядування
вільних індивідів та добровільно створених ними організацій.
Громадянське суспільство як сферу самоврядування вільних індивідів
захищають від свавілля державної влади та жорсткої регламентації з боку
її органів відповідні закони. Ось чому в реальному суспільному житті
громадянське суспільство та правова держава є взаємозв’язаними
інститутами, функціонування яких забезпечується верховенством закону, що
надійно гарантує та захищає права і свободи громадян (Брегета А.Ю.)

Громадянське суспільство — це система самостійних і незалежних від
держави суспільних інститутів і відносин, які забезпечують умови для
реалізації приватних інтересів і потреб індивідів та колективів,
життєдіяльності соціальної, культурної та духовної сфер, їх відтворення
і передача від покоління до покоління (Тодика Ю.) 

На думку Політюка Б. С., громадянське суспільство — це система відносин,
які об`єднують громадян на основі їх приватних, а не публічних,
інтересів.

Є. Бистрицький вважає, що громадянське суспільство — «це сукупність
окремих, незалежних особистостей (кожна з яких має свої власні потреби,
приватний інтерес), у якій виокремлюються групи громадян на
різноманітних засадах єднання, створюючи відповідні самоврядні
угрупування». Осередки громадянського суспільства створюються для
захисту приватних інтересів громадян, які пов’язані виключно
необхідністю дотримання моральних та правових норм, правовими та
культурними обмеженнями. Громадянське суспільство відрізняється від
суспільства загалом тим, що залучає громадян до колективних дій в
суспільній сфері для вираження своїх інтересів, ідей, обміну
інформацією, досягнення спільної мети, висування вимог до держави і
закликів до відповідальності офіційних осіб. Воно виступає посередником
між приватною сферою життя людей та державою і об’єднує величезне
розмаїття формальних і неформальних організацій. Становлення такого
суспільства пов`язане з відповідним етапом розвитку людства, держави та
права. Суспільство, відмінне від держави, було завжди, але воно не
завжди було громадянським. Підґрунтям і ознаками громадянського
суспільства, на думку Р. Павленка та С. Рядова є ринкова економіка з
властивою їй багатоманітністю форм власності, відкритою комунікацією,
структурованістю суспільства, багатопартійність, не директивно
сформована громадська думка і, найголовніше, вільна особистість з
розвинутим почуттям громадянськості і власної гідності. Суттєвою ознакою
громадянського суспільства є плюралізм, різноманіття інтересів і
пріоритетів, які виражають інтереси найрізноманітніших верств населення.

Сутність громадянського суспільства — забезпечення прав людини. Особа в
громадянському суспільстві має гарантоване законами право вибору
різноманітних форм економічної, соціальної та іншої діяльності, право
вибору певної ідеології, світогляду тощо.

З метою вступу України до Європейського Союзу, Україна повинна бути
готовою взяти на себе зобов’язання членства і відповідати необхідним
економічним та політичним вимогам прийнятими Радою Європи у Копенгагені
22 червня 1993 року (Копенгагенські критерії), які і встановлюють
основні засади громадянського суспільства.

Політична основа громадянського суспільства – це демократична правова
держава, що забезпечує кожному громадянину можливість взяти участь у
державних та громадських справах. У демократичній правовій державі
абсолютно неприпустимою є  будь-яка дискримінація за
національно-етнічними, політичними, релігійними та іншими ознаками.

Економічна основа громадянського суспільства – відносини ринкового
характеру, передовсім різноманітні форми власності, особливо приватної.
Наявність власності в громадянина спонукає його до ділової активності та
плідної роботи, стає умовою свободи особистості в суспільстві.

Суспільна основа – суспільство з динамічною соціальною структурою, яка
весь час розвивається та вдосконалюється. Щодо духовного життя,
характерною ознакою громадянського суспільства можна вважати  високий
розвиток освіти, науки, мистецтва, індивідуальний вибір культурних
цінностей. Культурно-політичний плюралізм сприяє реалізації
різнопланових духовних інтересів людей і стає важливою умовою розвитку й
удосконалення такого суспільства.

Громадянське суспільство може існувати тільки за умови демократії.
Водночас високий рівень розвитку й функціонування громадянського
суспільства може забезпечити тільки демократична держава. Як свідчить
практика, саме нерозвиненість громадянського суспільства є однією з
головних умов існування тоталітарних та авторитарних режимі.

2. Функції громадянського суспільства та участь громадськості

Функції громадянського суспільства – основні напрями діяльності
інститутів громадянського суспільства та їх впливу на суспільне життя.

Інститути громадянського суспільства:

e

ue

e

????????????остійної реалізації ними власних інтересів, розв’язують
самотужки або на рівні місцевого самоврядування значну частину
суспільно-важливих питань, полегшуючи виконання державою її функцій;

по-друге, виступають гарантом непорушності особистих прав громадян,
дають їм впевненість у своїх силах, слугують опорою в їх можливому
протистоянні з державою, формують „соціальний капітал”, здатний до
кооперації та ефективних солідарних дій;

по-третє, систематизують, впорядковують, надають урегульованості
протестам і вимогам людей, які в іншому випадку могли б мати руйнівний
характер, і в такий спосіб створюють сприятливі умови для функціонування
демократичної влади;

по-четверте, виконують функцію захисту інтересів певної групи в її
протиборстві з іншими групами інтересів, завдяки чому кожна група
отримує шанс бути почутою владою.

Участь громадськості – широкий спектр прямих і непрямих форм участі
представників громадськості в прийнятті управлінських рішень. У.г.
сприяє цінному обміну інформацією між владою та громадянами, завдяки
чому політики й державні службовці більше дізнаються про вплив своїх
рішень, зокрема на людей та їх групи, погляди й інтереси яких могли б
залишитися непоміченими.

3. Принципи взаємодії органів виконавчої влади та місцевого
самоврядування з інститутом громадянського суспільства

Соціальне партнерство

Принцип соціального партнерства передбачає налагодження конструктивної
взаємодії між органами влади, суб’єктами господарської діяльності та ІГС
при вирішені соціально значимих проблем та надані конкретних послуг
органами влади.

Встановлення балансу між державними інтересами та інтересами окремо
взятих ІГС

Принцип встановлення балансу між державними інтересами та інтересами
окремо взятих ІГС передбачає встановлення рівноваги, що характеризується
оптимальним співвідношенням державних інтересів та інтересів окремо
взятих ІГС при вироблені та прийнятті рішень.

Узгодження інтересів громадян і суспільства, їх гармонізація є
визначальною умовою формування громадянського суспільства.

Надання рівних можливостей

Держава має сформувати таке правове поле, яке б містило гарантії для
забезпечення рівних можливостей ІГС у здійсненні їх основної діяльності
щодо захисту прав і свобод людини, а також у сфері надання соціальних
послуг. При цьому принцип надання рівних можливостей повинен
забезпечуватися шляхом створення прозорого механізму конкуренції.

Взаємовідповідальність і обов’язок давати звіт

Діяльність, що спрямована на задоволення суспільних інтересів вимагає як
від громадянського суспільства, так і від органів влади відкритості,
почуття відповідальності і готовності давати звіт про свою діяльність та
витрачені кошти.

Розробка механізмів громадського контролю за діяльністю органів влади і
прийняттям ними рішень, пов’язаних з дотриманням прав і свобод громадян,
відкритістю і прозорістю бюджетів і бюджетного процесу передбачає
розроблення моделі звіту органів влади перед громадськістю в публічній
формі.

З боку ІГС обов’язок давати звіт передбачає необхідність дотримуватися
норм звітності за використання державних коштів.

Невтручання держави у діяльність ІГС, за винятком випадків, встановлених
законом

Органи влади не втручаються у діяльність ІГС і діють по принципу
дозволеності лише того, що прямо передбачено законодавством.

Мінімізація контролю держави за діяльністю ІГС має стати одним з
пріоритетних напрямків вдосконалення законодавства.

Участь у вироблені політики, прийнятті рішень та їх реалізації

ІГС є каналами представлення існуючих у суспільстві різноманітних
інтересів, через які громадяни одержують інформацію і виражають свою
думку з приводу планованих рішень. ІГС сприймаються не як пасивні
суб’єкти політики й управлінських рішень, а як безпосередні, активні і
зацікавлені сторони, що мають право брати широку участь у процесі
прийняття та реалізації таких рішень на всіх його етапах – від
початкових стадій обговорення доцільності їх прийняття до остаточного
прийняття та реалізації.

Інформаційна відкритість

Принцип інформаційної відкритості передбачає: прозорість, гласність і
доступ засобів масової інформації та інститутів громадянського
суспільства до офіційної інформації з метою боротьби з корупцією та
надання відкритої і достовірної інформації для ефективної взаємодії;
активну комунікацію із ІГС стосовно завдань і обов’язків органів влади,
а також рішень, які приймаються ними; визначення взаємних, прозорих і
доступних каналів спілкування й інформування про ці канали зацікавлені
групи і громадськість; надання необхідної інформації, уточнюючи при
необхідності її конфіденційність і гарантуючи конфіденційність
інформації, отриманої на тих же умовах від іншої сторони з метою
достатньої обізнаності предмету співробітництва; популяризацію і
підтримку через засоби масової інформації й у публічних виступах
політики взаємного співробітництва.

Визнання державою багатоманітності видів діяльності ІГС

Держава визнає та схвалює існування різноманітних за видами діяльності
ІГС, а також їх галузеву спрямованість, та передбачає розвивати
співробітництво з ІГС на професійно-профільній основі.

Ефективність, гнучкість

Державна політика повинна відповідати реальним суспільним потребам, мати
чіткі цілі й прийматися із врахуванням оцінки їх очікуваного впливу та
попереднього досвіду. Управлінські рішення мусять прийматися своєчасно й
передбачати певну міру гнучкості в їх реалізації.

Повага, довіра, толерантність, визнання своєрідності іншої сторони

ІГС і органи влади відіграють при формуванні і здійсненні політики
різні, але взаємодоповнюючі ролі. Органи влади поважають право громадян
і їхніх об’єднань самостійно ставити перед собою мету і направляти свою
діяльністю на її досягнення в рамках правового поля України.

Висновки

Отже, громадянське суспільство — система інститутів поза межами
державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток
населення.

Це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних
заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у
противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від
політичної системи).

Громадянське суспільство це насамперед сукупність громадян одного
суспільства, одного регіону, однієї країни чи регіонального об’єднання.
У будь-якому разі, на практиці, ГС не досягається індивідуально, лише
спільнотою. Таку спільноту можна розглядати як утворену на добровільних,
волонтерських засадах і сукупні особисті зацікавлення громадян формально
від імені членів спільноти (організації).

Біла книга урядування ЄС дає таке визначення: «ГС об’єднує переважно
організації самоутворені або утворені під керівництвом, організації
неурядові, професійні асоціації, харитативні, засновничі, організації,
які заохочують до соціально активного життя на рівні району і міста,
часом з внеском місцевої церкви і її громади».

Список використаної літератури

Банчук М. Громадянське суспільство в Україні: поняття і реальність. //
Людина і політика. – 2003. — №1. — С. 42-49.

Кіндратець О. Нові форми взаємодії держави і громадянського суспільства
// Людина і політика. – 2004. — №1. – С. 42 – 49.

Кін Дж. Демократия и гражданское общество / Пер. с англ. – М.: Прогресс
– Традиция, 2001.-256с.

Джин Л. Коэн, Эндрю Арато. Гражданское общество и политическая теория.
Пер.с англ. \ Общ. ред. И.И. Мюрберг. – М.: Издательсво “Весь Мир”,
2003. – 784 с.

Колодій А. На шляху до громадянського суспільства: Теоретичні засади й
соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. —
Львів: Каменяр, 2002. – 276 с.

Корені трави: громадянське суспільство в Україні: стан та перспективи
розвитку. – К.: Європа ХХІ ст., 2003. – 288 с.

Лазоренко О. Теоретичні проблеми суспільної модернізації у процесі
розбудови громадянського суспільства. // Сучасність. – 2003. — №2. –
С.90-102.

Політична наука: Словник: категорії, поняття, терміни / За ред. В.
Кухти. – Львів: Кальварія, 2003. – 500 с.

Політичний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ.
навч. закладів. – К.: Ґенеза, 1997. – 400 с.

Рудич Ф. Демократія і громадянське суспільство в Україні: сприяння і
перешкоди для розвитку. // Актуальні проблеми внутрішньої політики.
2004. — №1. – С. 32-38.

Хомяков Л. Парадокси громадянського суспільства в Україні // Сучасність.
– 2003. — №12. — С. 55-74.

Щедрова Г. Громадянське суспільство: тенденції становлення і проблеми
дослідження // Наукові записки. Сер. “Політологія і етнологія”. – К.:
ІПІЕНД, 2002.-С.14-16.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 12

Похожие записи