.

Фінансування проекту (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4080
Скачать документ

Фінансування проекту.

Фінансування проекту має забезпечити розв’язання двох основних завдань:

забезпечити таку динаміку інвестицій, яка б уможливила виконання проекту
відповідно до часових і фінансових (грошових) обмежень;

зменшити витрати фінансових ресурсів і проектні ризики за рахунок
оптимізації структури інвестицій та максимізації податкових пільг.

Фінансування проекту пердбачає 4 етапи:

Попередній аналіз життєздатності проекту – визначає, чи вартий проект
витрат часу й ресурсів,і чи буде потоку ресурсів достатньо для покриття
витрат та одержання прибутку.

Планування реалізації проекту – оцінюють всі показники і ризики за
проектом, прогнозують вплив на життєздатність проекту процентних ставок
за кредитами, темпи інфляції, валютні ризики.

Організація фінансування – пропозиції щодо схеми фінансування проекту.

Контроль за виконанням плану та умовами фінансування – на стадії
реалізації проекту.

Існують такі джерела фінансування проектів:

Власні фінансові кошти (прибуток, амортизаційні відрахування,
відшкодування страхових органів), інші види активів (основні фонди,
земельні ділянки) і залучених коштів(кошти від продажу акцій, добродійні
внески, кошти, які виділяють вищі за рівнем холдінгові чи акціонерні
компанії, промислово-фінансові групи на безоплатній або пільговій
основі);

Асигнування з державного, регіональних і місцевих бюджетів, фонду
підтримки підприємництва, надані на безоплатній основі;

Іноземні інвестиції, надані у формі фінансової чи іншої участі у
статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих
грошових внесків міжнародних організацій і фінансових установ, держав,
підприємств та організацій різних форм власності;

Різні форми позикових коштів: кредити, надані державою на зворотній
основі; кредити іноземних інвесторів; облігаційні позики; кредити
банків, інвестиційних фондів і компаній, страхових товариств, пенсійних
фондів; векселі.

Засоби фінансування проекту:

Бюджетне фінансування. Перелік інвестиційних проектів, які здійснюються
за рахунок державних інвестицій, формують у суворій відповідності до
цілей і приорітетів інвестиційної політики. Централізовані інвестиції з
бюджету у виробничу сферу виділяються, як правило, на платній і
зворотній основі.

Акціонерне фінансування. Одна з найпоширеніших форм фінансування
проектів – одержання фінансових ресурсів через випуск акцій і облігацій.
Акціонерний капітал може мати форму грошових внесків, техніки і
технології, послуг, документації, майнових прав.Основний обсяг
необхідних ресурсів надходить на початку реалізації проекту, розрахунки
з інвесторами можна перенести на пізніші терміни, коли підвищується
спроможність проекту генерувати прибутки. Водночас проекти фінансуються
через випуск як акцій, так і боргових зобов’язань.

Боргове фінансування. Джерела – довгострокові кредити в комерційних
банках, кредити в державних установах, іпотечні позички, приватне
розміщення боргових зобов’язань. Варіанти фінансування проекту треба
вибірати з урахуванням можливості погашення кредиту і виплати процентної
ставки.

Альтернативне фінансування. Фінансування у вигляді кредитів доцільнише
для залучення в ефективно діючі підприємства. Від таких підприємств не
вимагають підвищеної плати за кредит через незначний ризик; крім того,
вони забезпечують кредит своїми активами.

При створенні нових підприємств, реалізації нових інвестиційних проектів
найкраще джерело фінансування – акціонерний капітал, позики і випуск
облігацій. Прибуток на акцію залежить від результату діяльності
підприємства, а випуск акцій у відкритий продаж підвищує їх ліквідність;
за допомогою акцій капітал залучається на невизначений термін і без
зобов’язань щодо повернення; відкрите акціонерне товариство має більше
можливостей для притягнення капіталу, ніж закрите.

Основна відмінність між власними та запозиченими фінансовими ресурсами в
тому, що в разі залучення останніх відсотки за кредитами відраховуються
до сплати податків, тобто включаються у валові витрати, а дивіденди
виплачуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Лізінгове фінансування. Замість позичання фінансових коштів підприємство
може взяти устаткування чи інші виробничі активи в оренду у лізінговій
компанії. Відповідно до укладеного договору лізінгова компанія повністю
виплачує виробнику (або власнику) вартість устаткування і здає його в
оренду з правом викупу наприкінці оренди. Лізінг дає змогу підприємству
одержати устаткування й почати його експлуатацію, не відволікаючи кошти
з обороту. У ринковій економіці доля лізінгу становить 25-30% загальної
суми позичкових грошей.

Іпотека – це позичка під заставу нерухомості, є одним з найважливіших
джерел фінансування проектів у ринковій економіці. Об’єктом застави
можуть бути будівлі, споруди, будинки, земля та інші види власної
нерухомості підприємств і фізичних осіб. Для фінансування проектів
застосовують такі форми іпотечних позичок: стандартну, зі зростанням
платежів, зі змінною сумою виплати, із заставним рахунком.

Проектне фінансування – один із видів боргового. Спеціальна банківська
послуга (merchant banking): банк-кредитор аналізує пропонований проект,
доводить його дорівня, що дає змогу організувати його успішне
фінансування, веде переговори з кредиторами, передає на комерційних
умовах замовнику сформований варіант з конкретними висновками та
пропозиціями. Інвестори мають істотну гарантію життєздатності та
ефективності проекту. Залежно від частки ризику, яку бере на себе
кредитор, розрізняють такі форми проектного фінансування: з повним
регресом на позичальника; без регресу на позичальника; з обмеженим
регресом на позичальника (регрес – це вимога про відшкодування наданої в
борг суми).

Контроль за дотриманням умов фінансування здійснюють на основі
регулярних ревізій за такими аспектами: фактичні витрати; потік реальних
грошей; фінансовий стан проекту і компанії, що реалізує проект;
звітність; управління фінансами; помилкові витрати. Ефективність роботи
керівника проекту оцінюють за тим, як успішно він організовує роботу з
контролю за витратами на проект.

Інструменти управління ризиками інвестора.

У процесі управління проектними ризиками банк розв’язує два
взаємозалежних завдання: управляє ризиками за проектом загалом і
ризиками непогашення боргу за кредитом з боку проектної компанії. В
межах проектного фінансування банки виконують певні дії:

Розмір фінансування проекту банк визначає не тільки згідно з кошторисом
і бюджетом проекту, а й з огляду на оптимізацію структури кредитного
портфелю банку (за видами проектів і регіонами) з метою зниження ризиків
банківської діялькості загалом.

Частка фінансової участі банку у проекті так само залежить від рівня
прийнятих ним на себе ризиків.

Що вищий рівень ризиків за проектом, то гнучкіші мають бути умови
кредитної угоди. Темпи і абсолютні розміри чергових погашеньзалежать від
фінансово-економічних показників проекту.

Оптимізуючи структуру фінансування проекту з метою зниження ризиків,
банк зацікавлений у залученні субординованих щодо основного кредитів:
вимоги за ними задовольняються після задоволення вимог за основним
кредитом. Банк вибирає найменьш ризиковану схему фінансування проекту.
Крім класичної схеми, коли кредит надається проектній компанії, яка є
замовником проекту, можливі й інші:

Фінансування з використанням різних форм лізингу;

Надання кредиту підрядчику, що бере участь у реалізації проекту;

Надання кредиту покупцю проектного продукту;

Надання гарантій у різних формах проектній компанії чи підрядчику, що
бере участь у реалізації проекту;

Форфейтування контрактів на постачання інвестиційних товарів і виконання
підрядних робіт.

Лізинг – середньо- та довгострокова оренда устаткування, нерухомого
майна. Роль проектної компанії відіграє лізінгова компанія, фундатором
якої є банк або консорціум банків. Основні ризики для банку-кредитора
пов’язані з діяльністю не проектної компанії, а компанії-оператора
(лізингоотримувача).

Для банків лізінгова форма фінансування проектів є найменьш ризикованою.
На відміну від фінансових інвестицій вкладений в інвестиційно-лізінговий
бізнес капітал не схільний до інфляції – об’єкти нерухомості за умов
ринкової економіки мають тенденцію до подорожчання. Банк надійно
застрахований від ризику неплатоспроможності лізінгоотримувача, тому що
з метою погашення зобов’язань він може повернути собі об’єкт лізінгу,
віддати його в оренду іншій особі чи навіть продати.

PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019