.

Будова і експлуатація автомобільного електрообладнання

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
73 1087
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Реферат на тему:

“Будова і експлуатація автомобільного електрообладнання”ПЛАН

1. Акумуляторні батареї: експлуатація та будова

2. Генератор, реле-регулятор, стартер

3. Освітлення

4. Звуковий сигнал

Список використаної літератури

1. Акумуляторні батареї: експлуатація та будова

Принцип дії акумулятора полягає у перетворенні електричної енергії на
хімічну при заряджанні або хімічної енергії на електричну при
розряджанні. Акумуляторні батареї виготовляють у вигляді бака,
розділеного перегородками на камери. У кожній камері знаходиться окремий
свинцево-кислотний акумулятор, який складається з позитивних і
негативних пластин, сепараторів, з’єднувальних містків з полюсними
штирями і кришки з пробкою. Камера складеного акумулятора заповнюється
електролітом.

Під час заряджання і розряджання свинцевого акумулятора в активній масі
й електроліті відбувається хімічні зміни.

Коли акумулятор розряджається, активна маса обох пластин перетворюється
на сірчанокислий водень. Частина сірчаної кислоти витрачається на
утворення сірчанокислого свинцю (сульфат свинцю) і води. Густина
електроліту при розряджанні зменшується. Коли акумулятор розряджається,
хімічні реакції відбуваються у зворотньому порядку. Кисень води
витрачається на утворення перекису свинцю на позитивній пластині, а
кислотний залишок сірчанокислого свинцю обох пластин і водень води йдуть
на утворення сірчаної кислоти в електроліті. Початковий склад активної
маси пластин відновлюється, а густина електроліту підвищується. При
дальшому зарядженні відбувається тільки розклад води на кисень і водень
який супроводиться сильним газотворенням: це свідчить про кінець
заряджання.

До основних несправностей акумуляторної батареї відносяться: розряд і
саморазряд, сульфатация, коротке замикання пластин. Найбільш
трудноустранімой несправністю є сульфатация, яка полягає в покритті
поверхні активного шару пластин крупними кристалами сірчанокислого
свинцю PbSO4 в результаті пониження рівня електроліту, тривалого
зберігання акумулятора без дозаряда, високої щільності електроліту,
експлуатації сильно розрядженої батареї і надмірного користування
стартером. Неглибока сульфатация пластин може бути знята шляхом
тривалого заряду акумулятора малою силою струму (не більше 0,04 від
ємкості акумулятора) при низькій щільності електроліту (не більше 1,11
г/см3). Коротке замикання пластин в акумуляторі виникає при випаданні з
пластин на дно банок великої кількості активної маси (шламу). Випадання
активної маси приводить також до пониження ємкості батареї. В процесі
експлуатації виникають тріщини стінок банок, відбувається зниження рівня
електроліту і його щільності

Електроліт – це розчин сірчаної кислоти у дистильованій воді. Він
повинен мати певну густину. Новий акумулятор сухими зарядженими
платинами заповнюють електролітом густиною 1,25-1,28. При виборі густини
електроліту необхідно враховувати кліматичні пояси і пори року. В умовах
низьких температур густина електроліту повинна бути більшою, а при
високій – навпаки.

Для приготування електроліту використовують чистий кислотостійкий
пластмасовий, керамічний, ебонітовий, свинцевий, фаянсовий посуд, у який
спершу заливають воду, а потім поступово кислоту за безперервного
перемішування скляною паличкою.

Правильний вибір концентрації електроліту не тільки поліпшує електричні
характеристики, а й збільшує термін роботи. Залежно від температурних
умов експлуатації стартерних батарей, оптимальна концентрація сірчаної
кислоти різна.

Для приготування електроліту застосовують акумуляторну сірчану кислоту з
молекулярною масою 98,08, яку поставляють трьох сортів: вищого гатунку,
1-го й 2-го. Із підвищенням сортності знижується кількість шкідливих
домішок.

Перевірка рівня електроліту виконується скляною трубкою діаметром 5-6
мм. Щоб виміряти рівень електроліту, треба опустити трубку в наливну
горловину кришки до упора в запобіжну сітку, закрити її зверху великим
пальцем, витягнути і вирахувати висоту стовба електроліту в трубці.
Рівень електроліту повинен бути на 10-15 мм вище запобіжної сітки.
Підвищувати рівень треба, тільки додавая дистильовану воду. Зимою, щоб
запобігти замерзанню води, рекомендується доливати її безпосередньо
перед виїздом або при працюючому двигуні.

Вимірювання густоти електроліту дає можливість визначити ступінь
зарядженості акумуляторної батареї. Густоту електроліту вимірюють
спеціальним пристроєм (денсиметром). При вимірюванні густоти електроліту
необхідно також визначити температуру електроліту батареї. Якщо
температура електроліту вище або нище +15°С, необхідно привести густоту
електроліту до 15°С.

Якщо густота електроліту в окремих акумуляторах відрізняється більше ніж
на 0,01г/см3, то її слід вирівняти, додавши електроліт густотою 1,4г/см3
або дистильовану воду. Доливати в акумулятор електроліт густотою
1,4г/см3 можливо тільки в тому випадку, якщо батарея повністю заряджена,
внаслідок “кипіння” електроліту забезпечується швидке та надійне його
перемішування.

При вимірюванні густоти електроліту після доливання в нього води або
після пуску двигуна стартером, батарею необхідно деякий час зарядити
невеликим струмом або дати їй постояти 1-2 години для того, щоб густота
електроліту в всіх акумуляторах вирівнялась.

Ступінь зарядженості акумулятора по густоті електроліту можна визначити
за такими даними (густота електроліту, приведена до температури 288°К
(+15°С), г/см3).

Ступінь розряду акумуляторної батареї та відповідна їм густота
електроліту:

Стан батареї Густота електроліту, г/дм 3

Батарея повністю заряджена 1,31 1,29 1,27 1,25

Батарея розряджена на 25%

1,27 1,25 1,23 1,21

Батарея розряджена на 50%

1,23 1,21 1,19 1,17

Перевірка нагрузочною вилкою дає можливість визначити стан акумуляторної
батареї в режимі її розряду, відповідно пуску гарячого двигуна. Для
цього нагрузочна вилка оснащена набором резисторів та вольтметром. В
залежності від ємності батареї включається необхідна величина
нагрузочного резистора гайками 4 і 8.

При визначенні ступеня зарядженості акумуляторної батареї нагрузочною
вилкою показання вольтметра під навантаженням, відповідно ємності
батареї, необхідна відповідати даним, приведеним нижче:

Ступінь заряда, % 100 75 50 25 0

Напруга акумулятора, В

1,7-1,8 1,6-1,7 1,5-1,6 1,4-1,5 1,3-1,4

При перевірці нагрузочною вилкою напруга справного акумулятора повина
бути постійною протягом не менше 5 секунд. Отвір в кришках акумуляторів
при перевірці нагрузочною вилкою повинні бути закриті пробками.
Акумулятори, густота електроліту в яких нижче 1,200 г/см 3, не
рекомендується перевіряти нагрузочної вилкої.

В теперішній час акумуляторні батареї сухозаряджені, тобто батареї
надходять з заводу в зарядженому стані без електроліту, тому перед
використанням такої батареї необхідно привести в робочий стан, виконавши
слідуючі операції:

Розгерметезувати вентиляційні отвори.

Залити електроліт відповідної густини в кожний акумулятор.

На протязі 2-3 годин пластини повинні вбирати електроліт, після чого
долити електроліт до потрібного рівня.

Підзарядити акумулятор силою струму 0,1 ємності протягом 5 годин. Якщо
цього не достатньо, то зарядний струм знижують і продовжують зарядку
протягом 2-3 годин. Ознакою кінця зарядки є сильне газовиділення і
постійні густина електроліту і величина напруги.

Якщо густина електроліту в кінці заряду не відповідає нормі, її потрібно
довести норми, заливши дистильованої води або електроліт підвищеної
густинию. Доливання кислоти – не допускається.

Ступінь зарядженості акумулятора можна визначити за напругою між клемами
навантажувальною вилкою і за допомогою ареометра. Ступінь зарядженості
всієї батареї визначається за допомогою акумуляторного пробника. Ступінь
зарядженості батареї можна визначити і по густині електроліту, яку
перевіряють ареометром. Зменшення густини на 0,01г/см3 показує що
акумулятор розряджений на 6%. Якщо один акумулятор розряджений взимку
більш ніж на 25%, а взимку – на 50%, то його необхідно підзарядити.
Максимальнео допустиме зниження густини електроліту для зони помірного
клімату:

Влітку до 1,19г/см3 ;

Взимку до 1,23г/см3

Аерометр виготовлений у вигляді скляної трубки, запаяної з обох сторін.
В нижній частині поміщений груз, а у верхній розміщена шкала. Чим вище
спливає ареометр, тим більшою буде густина електроліту.

2. Генератор, реле-регулятор, стартер

Через кожні 10 тис. км. пробігу автомобіля:

– перевірити у разі потреби відрегулювання натяг паса привода
вентилятора й генератора;

– перевірити кріплення генератора до двигуна, проводів на затискач
генератора й регулятора напруги;

– за допомогою шинного насоса видалити (продукти) пил з середини
генератора;

підтягнути гілки кріплення шкіра та стяжні гвинти кришок генератора.

Через кожні 60 тис. км. пробігу автомобіля:

– перевірити стан щіток; зачистити контактні кільця.

”y

IfI3/4InJ6K?KZL?L-M?o*q–r”z–z?zeeeeeeeeeesseeeeeeeeeeeOss

Натяг пасів приводу генератора повинне забезпечувати прогинання
найбільшої гілки на 15—22 мм при натисненні на ремінь із зусиллям 40 Н
(4 кгс). Для регулювання натягнення ременів потрібно ослабити гайки
болтів кріплення передньої і задньої лап генератора. Відхиливши
генератор вгору, потрібно забезпечити номінальне натяг пасів, затягніть
гайки і болти. При виході з ладу одного з ременів замінюйте обидва
ремені комплектно з різницею в довжині не більше 3 мм.

Справність системи генератор – реле-регулятор можна перевірити вимірюючи
напругу на клемах АКБ при працюючому двигуні. Воно повинне бути в межах
13,9 В- 14,4 В і не мінятися при зміні роботи двигуна.

Простій спосіб перевірки реле-регулятора: включити фари, світло повинне
бути інтенсивним (живлення від генератора). При зміні оборотів двигуна
яскравість світла не повинна мінятися.

В процесі експлуатації в стартері виникають головним чином механічні
несправності приводу, пов’язані з тією, що пробуксувала муфти вільного
ходу, зносом або заклинюванням шестерні. Ці несправності усувають шляхом
заміни приводу. Рідше зустрічаються несправності електричних ланцюгів
стартера, обумовлені окисленням силових контактів і контактів реле,
обривом обмоток, замасленням колектора, зносом щіток. При цьому
погіршується робота стартера, що викликає необхідність його зняття і
перегородки. У знятого стартера на спеціальному стенді перевіряють
нормативні величини крутного моменту, споживаного струму в робочому
режимі і в режимі повного гальмування, частоту обертання якоря в
робочому режимі. На основі цих показників робиться висновок про
придатність стартера. Безпосередньо на автомобілі у стартера перевіряють
тільки величину споживаного струму в режимі повного гальмування, яка
збільшується при замиканні ланцюгів стартера на масу і зменшується при
окисленні (підвищенні опору) контактів, щіток і колекторів.

3. Освітлення

Несправності приладів освітлення і сигналізації пов’язані найчастішим з
перегоранням ниток лампочок або виходом з ладу перемикачів вмикачів
стоп-сигналу і ліхтаря заднього ходу.

Найбільш серйозною несправністю є порушення регулювання положення фар на
автомобілях і їх сили світла, від чого залежить безпека руху.

Положення фари вважається відрегульованим, якщо її промінь направлений
уздовж осі дорогі із захопленням узбіччя і забезпечує їх освітлення на
відстані 30 м при ближньому світлі і 100 м при дальньому. Установку фар
перевіряють і регулюють на окремому посту або на лінії ТЕ за допомогою
настінного або переносного екрану або спеціальних переносних або
пересувних, оптичних приладів. Останні можуть застосовуватися в умовах
хорошої освітленості приміщень, вимагають малої площі і володіють
більшою точністю, оскільки легко орієнтуються щодо автомобіля. При
перевірці за допомогою пересувного оптичного приладу (мал. 6.68) його
корпус 3, що переміщається у вертикальному напрямі по штанзі 2, за
допомогою двох опорних штирів 7 встановлюють на візку 1 так, щоб оптичні
осі фари 8 і приладу співпали. При цьому промінь ближнього (або
дальнього) світла через лінзу 6 і дзеркало 4 потрапляє на матовий екран
5. Пересувну розмітку 9 екрану регулюють за допомогою нерухомої шкали 10
залежно від моделі автомобіля, що перевіряється (висоти установки фари і
дальності освітлення, що рекомендується, дорогі). При включенні
ближнього світла буде освітлена нижня частина екрану (див. мал. 6.68),
при включенні дальнього світла — верхня частина. При неспівпаданні
освітленості екрану з розміткою регулюють фари.

Рис. 1. Перевірка встановлення фар автомобіля

4. Звуковий сигнал

3вуковий сигнал – вiбрацiйного типу безрупорний. На автомобiлях ВАЗ i
ГАЗ-24 встановлюються два сигнали – низького й високого тонів. При цьому
вмикання сигналiв на автомобiлi ГАЗ-24 здiйснюється через реле сигналiв.

Сигнал (рис. 4) складається з корпусу, електромагнiту 2, якiрця 3,
контактiв 5, мембрани 6 та резонаторного диска 4. Пicля натискання на
кнопку струм вiд акумуляторної батареї через замкненi контакти 5
надходить в обмотку електромагнiту. При цьому електромагніт притягує
якiрець, який прогинає мембрану й водночас розмикaє контакти. Електричне
коло розривається, електромагнiт розмагнiчується, й якiрець пiд дiєю
пружностi мембрани вiдходить назад, внаслiдок чаго контакти 5 знову
змикаються, утворюючи замкнене електричне коло, якiрець притягується, й
процес повторюється. При цьому створюються частi коливання мембрани (до
100 коливань за секунду) i з’являється звук. Тон звука кожного сигналу
регулюється гвинтом 1, розташованим на заднiй стiнцi корпусу сигналу.
Обертанням гвинта за годинниковою стрiлкою сила звуку збiльшується, а
впротилежному напрямi – зменшується.

Рис. 2. Звукові сигнали автомобiлiв:

а – «МОСКВИЧ»; б – ВАЗ; 1 – регулювальний гвинт; 2 – електромагнiт; 3 –
якiрець; 4 – резонаторний диск; 5 – контакти; 6 – мембрана

Схема електрообладнання автомобіля ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

    Умовні позначення датчиків, органів керування та контролю схеми
електрообладнання автомобіля ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

1 – блок-фара ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

2 – датчики зношення колодок передніх гальм.

3 – датчик включення електродвигуна вентилятора ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ
2112.

4 – електродвигун вентилятора системи охолодження двигуна ВАЗ 2110, ВАЗ
2111, ВАЗ 2112.

5 – звуковий сигнал.

6 – генератор.

7 – датчик рівня масла ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

8 – блок управління електромагнітним клапаном карбюратора.

9 – контролер опалення.

10 – вмикач клапана рециркуляції.

11 – лампа підсвітки ручок управління пічки.

12 – комутатор.

13 – кінцевий вмикач карбюратора.

14 – датчик контрольної лампи тиску масла.

15 – свічки запалення.

16 – електромагнітний клапан карбюратора.

17 – датчик температури охолоджуючої рідини ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ
2112.

18 – датчик – розподілювач запалення ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

19 – котушка запалення.

20 – стартер.

21 – електродвигун вентилятора опалення ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

22 – додатковий резистор електродвигуна опалення.

23 – датчик швидкості ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

24 – вмикач світла заднього ходу.

25 – мікромоторедуктор приводу заслінки пічки.

26 – клапан рециркуляції.

27 – датчик рівня гальмівної рідини ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

28 – колодки для підключення електродвигуна змивача заднього скла.

29 – акумулятор.

30 – електродвигун змивача вітрового скла ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

31 – датчик рівня змиваючої рідини ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

32 – датчик рівня охолоджуючої рідини ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

33 – моторедуктор очищувача вітрового скла.

34 – монтажний блок.

35 – колодки для підключення жмута попереджуючого світла.

36 – перемикач зовнішнього світа.

37 – панель приладів ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ 2112.

38 – вмикач заднього протитуманного світла.

39 – контрольна лампа протитуманного світла.

40 – контрольна лампа обігріву заднього скла.

41 – годинник.

42 – вмикач обігріву заднього скла.

43 – підрульовий перемикач.

44 – колодка для переключення проводів при встановленні блок – фар
другого типу.

45 – регулятор підсвітка приладів.

46 – вмикач запалення.

47 – колодки для підключення жмута проводів очищувача фар.

48 – розетка для переносної лампи.

49 – плафон індивідуального освітлення салону.

50 – вмикач стоп-сигналу.

51 – плафон освітлення салону.

52 – блок бортової системи контролю.

53 – датчик рівня палива.

54 – вмикач аварійної сигналізації.

55 – датчик ременя безпеки водія.

56 – прикурювач.

57 – лампа підсвітки попільнички.

58 – вмикач лампи підсвітки бардачка.

59 – колодка для підключення бортового комп’ютера.

60 – лампа підсвітки бардачка.

61 – бокові покажчики повороту.

62 – вмикач в стійках передніх дверей.

63 – вмикач в стійках задніх дверей.

64 – вмикач контрольної лампи гальма стоянки.

65 – ліхтар підсвітки багажника.

66 – датчик температури для системи опалення ВАЗ 2110, ВАЗ 2111, ВАЗ
2112.

67 – зовнішні задні ліхтарі.

68 – внутрішні задні ліхтарі.

69 – ліхтарі підсвітки номерного знака.

70 – елемент обігріву заднього скла.

71 – колодка для підключення додаткового стоп-сигналу.

    В жмуті проводів панелі приладів другі кінці проводів білого,
чорного, оранжевого кольору, білого с червоною смугою і жовтого с
голубою смугою з’єднані між собою в одних точках. Електричні схеми ВАЗ
2111 и ВАЗ 2112 відрізняються (за винятком системи управління двигуном)
тільки добавленням очищувача і змивача дверей задка.

Список використаної літератури

Боровських Ю.І., Буральов Ю.В., Морозов К.А. Будова автомобілів. – К.,
1991.

Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник.
– К.: Либідь, 2002.

Румянцев С.И., Синельникове А.Ф., Штоль Ю.Л. Техническое обслуживание и
ремонт автомобилей. – М., 1989.

Шестопалов К.С., Чиняев В.Г. Устройство и эксплуатация автомобиля. – М.,
1994.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020