HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Тема 7 Аналіз ділових ситуацій

7.1 Класифікація методів аналізу ділових ситуацій.

7.2 Аналіз ситуації шляхом особистого спостереження і проведення
експерименту.

7.3 Аналіз ділової ситуації на основі бесіди та інформації, отриманої
анкетуванням.

7.4 Систематизація інформації про ділову ситуацію.

7.5 Результативність аналізу ділових ситуацій.

7.6 Особливості проведення контент-аналізу.

7.7 SWOT – аналіз.

7.1 Класифікація методів аналізу ділових ситуацій

Збір фактів в деяких дослідженнях інформаційного характеру є
найважливішою частиною всієї роботи. В кожному дослідженні збір фактів
для аналізу ситуацій є й дуже відповідальною справою, оскільки як кожен
подальший крок залежить від достовірності, повноти і точності
інформації, які є вихідним матеріалом, на основі якого шляхом аналізу і
синтезу складаються кінцеві судження і висновки, а також приймаються
практичні рішення.

Методи аналізу ділових ситуацій можуть бути класифіковані за способом
отриманої інформації на такі чотири групи. Це інформація, отримана
шляхом:

особистих спостережень і експериментів;

вивчення бібліографії з метою встановлення, який матеріал з даного
питання був уже опублікований;

використання інтерв’ю і особистого опитування осіб, у яких є
конфіденційні відомості з даного питання;

використання анкет, метою яких є отримання відомостей з даного питання
від осіб, з якими немає можливості контактувати іншими способами.

При аналізі і попередньому обговоренні плану дослідження рекомендується
ретельно розділяти ці методи, але в процесі ситуаційного дослідження
рідко приходиться обмежуватись якимсь одним з них. Перераховані чотири
методи ніби складають частини єдиного цілого, і аналіз може бути повним
лише настільки, наскільки ним використані всі можливі джерела
інформації.

Нестача часу і засобів може, звичайно, обмежити обсяг і характер
доступної інформації, тим не менше для отримання точних і надійних
висновків необхідно рахуватися зі всіма факторами, які мають відношення
до досліджуваної проблеми.

У зв’язку з цим необхідно зупинитися на послідовності збору фактичного
матеріалу. В наведеній класифікації вони розміщені від простого методу
до найбільш складного. Перевага такої послідовності полягає в її
логічній обгрунтованості. Але не треба вважати, що таке розміщення
відповідає тій послідовності, в якій названі методи повинні обов’язково
застосовуватись в кожному окремому випадку, оскільки ринкова
господарська діяльність характеризується необмеженою різноманітністю
ситуацій.

Аналітик-практик при зборі фактів керується тільки мотивами зручності
дальше оперувати ними. Він може вибрати метод особистого спостереження
або почати з консультації у особи, компентентної у даній сфері, або ж з
вивчення опублікованих матеріалів.

При аналізі ситуації доцільно користуватися схемою, представленою в
таблиці 6.1. Застосування цієї схеми має дві переваги — вона концентрує
увагу та надає наочності основним моментам аналітичної роботи.

Таблиця 7.1-Схема аналізу господарських ситуацій

На що треба звернути увагу В чому була помилка при веденні бізнесу Що
слід би

зробити Яких результатів можна очікувати

Якщо є проблема в бізнесі і є достатня кількість фактів, то перш за все
треба встановити, які з них заслуговують уваги в першу чергу. Їх перелік
вносить ясність в аналітичну роботу. Наведена схема може мати декілька
різновидностей, але в будь-якому випадку систематичне зображення окремих
етапів аналітичної роботи має багато переваг. Схема через зорове
сприйняття скріплює складене уявлення про ситуацію, а весь процес
аналізу стає більш прозорим і переконливим.

7.2 Аналіз ситуації шляхом особистого спостереження і проведення
експерименту

Вибір найкращого джерела інформації певною мірою залежить від характеру
проблеми, що вирішується. Для більшої частини питань господарської
діяльності основні дані запозичують із досвіду інших осіб, який
передається усно чи письмово. Але все ж найбільш суттєві відомості
можуть бути отримані із першоджерела шляхом особистого спостереження і
здійснення експериментів.

Існує низка правил, які полегшують успішне використання спостережень при
аналізі різних ситуацій в господарській діяльності. Основні правила
такі:

1 Ясно формулюйте проблему.

2 Добийтесь належної установки свідомості.

3 В даний момент часу проводьте спостереження тільки над однією
ситуацією.

4 Розглядайте явища і об’єкти у взаємозв’язку.

5 Зберіть всі суттєві факти.

6 Виключте маловажливі факти.

7 Зберігайте ентузіазм і зацікавленість у встановленні істини.

8 Фіксуйте результати спостережень.

9 Враховуйте людський фактор.

Порушення наведених правил аналізу господарських ситуацій тягне за собою
неточність спостережень. Як би логічно не виглядали роздуми, але якщо
вихідні припущення несуттєві, то результати аналізу будуть помилковими.
Тому дуже важливо, щоб відомості, отримані в результаті проведеного
аналізу, що поступають на обробку і обговорення, були точними.
Пам’ятайте, що діловий світ не прощає помилок.

Помилки аналізу діляться на два основних класи. До першого класу
відносяться помилки, які є наслідком неправильного сприйняття ситуації,
їх можна назвати неправильним спостереженням. До другого класу можуть
бути віднесені помилки, які перебувають в неповноті спостережень. Вони
зазвичай випливають із неуваги або неуміння охопити ситуацію в усіх
деталях.

Аналітик може запобігти помилкам, якщо він безперервно буде контролювати
себе запитаннями:

Чи можливе при даних умовах правильне спостереження?

Чи добре я володію всіма своїми почуттями?

Чи не дуже я втомлений, щоб уважно спостерігати?

Як можуть впливати мої звички при спостереженні даного явища?

Який вплив на спостереження здійснює упередженість?

Чи був я під час спостереження достатньо уважним або уважним не до того,
що треба?

Чи володію я достатньою підготовкою і професіоналізмом для правильного і
точного спостереження?

Уміння аналізувати ситуацію полягає головним чином в тому, щоб не
допускати неправильного спостереження або прогалин в спостереженні.
Наведені вище контрольні запитання значно полегшують правильне
спостереження в процесі аналізу ділової ситуації.

Необхідно пам’ятати, що досвідчений аналітик відрізняється від
недосвідченого вмінням спостерігати і точно фіксувати свої враження.
Справжній спеціаліст, вміючи спостерігати, аналізувати і узагальнювати,
може зайти в цех або відділ і за декілька хвилин побачити більше, ніж
недосвідчений за декілька годин.

Всі знання і досвід, запозичені в інших осіб, повинні бути віднесені до
загального класу “свідчень другого порядку” зовсім не через те, що вони
менш суттєві, а просто через те, що вони отримані дослідником
безпосередньо не в результаті особистого досвіду, своїх спостережень чи
розрахунків. В більшості випадків дослідження значно програло, якщо б
аналітик покладався лише на власне вміння спостерігати і не бажав
використовувати досвід своїх попередників.

Із другорядних джерел інформації можна почерпнути свідчення і досвід
різного роду і якості. Ці джерела можуть являти собою опубліковані
видання, свідчення, які зберігаються в пам’яті інших, відтворення
аналогічних ситуацій, аудіо- і відео- матеріалів, записи на електронних
носіях інформації .

Перш ніж приступити до аналізу господарської ситуації необхідно
визначити, коли і як вам найзручніше ознайомитись з наявною літературою
з даного питання. На це не можна відповісти однозначно, бо кожне
дослідження є автономним. Єдине загальне правило зводиться до того, що
з літературою, яка допомагає досліджувати ситуацію, доцільно
ознайомитись перш ніж будуть зроблені остаточні висновки. Питання про
методику роботи з бібліографією повинно бути представлено на розгляд
дослідника.

Бібліографія є предметом дослідження. Знайомство аналітика з побудовою
вказівників або з розподілом матеріалу в спеціальних довідниках дає
змогу знайти в них свідчення про необхідну літературу і відкриває доступ
до інших посилань, які розміщені в суміжних корисних йому каталогах.

Складання бібліографії з будь-якої тематики потребує часу і
систематичної роботи. В даному випадку можна звернутися за допомогою до
бібліографа, який завдяки великому досвіду роботи з науковою літературою
може допомогти.

В аналітичній роботі не можна обмежуватись знайомством тільки з
опублікованими матеріалами. Звіти, що складаються на підприємстві,
містять суттєві свідчення, включаючи аналоги даній господарській
ситуації. Коли публікації не мають цінності, ознайомлення з звітами
створює загальну господарську картину, яка необхідна для правильного
аналізу і успішної розробки плану дослідження. Маючи реальні звітні дані
за певний час, дослідник може в результаті аналізу виявити чимало
можливостей щодо покращання роботи, які призведуть до зростання обсягу
виробництва, скорочення браку, зниження собівартості продукції і т.д.

7.3 Аналіз ділової ситуації на основі бесіди та інформації, отриманої
анкетуванням

Бесіда є одним із найсуттєвіших способів отримання свідчень і всюди
знаходить широке застосування. Основні переваги ділової бесіди можуть
бути сформульовані так:

— вона дає безпосередні свідчення і зазвичай потребує мінімальних
витрат;

— є єдиним способом отримання певних свідчень;

— гнучкість позиції дає змогу в кожну хвилину змінити характер розмови.

В багатьох випадках бесіда майже така ж безпосередня, як і особисте
спостереження, а за умови ретельного і вдалого вибору особи вона є
надійним і достовірним джерелом інформації. В міру роботи дослідник
регулярно користується бесідою, щоб доповнити власне спостереження і
піддати перевірці свій досвід і здогадки. Досвідчений експерт надає
важливого значення бесіді. Приступаючи до дослідження, він обговорює
проблеми з особами, добре компетентними в даній області. Отримані таким
чином свідчення разом з власною думкою допомагають йому розробити план
підходу до досліджуваної проблеми. Але доступність інформації, отриманої
цим шляхом, нерідко робить досліднику погані послуги. Через недостатнє
знання або неуміння розрізняти між припущенням і фактом він часто
потрапляє впросак, якщо покладається на те, що йому повідомляють. При
недостатньо критичному відчутті аналітик завжди ризикує надати цим
свідченням перебільшеного значення і цим нанести збитки своїй роботі.

Головна перевага бесіди в тому, що вона дає такі свідчення, які
неможливо здобути ніяким іншим шляхом; в бесіді виясняються такі
подробиці, які якраз дуже цінні для даного дослідження. Крім того, в
процесі ділової розмови майже завжди вдається ознайомитись з новими
пропозиціями і прийомами, перш ніж виклад надрукується, хоч чимало
цінних свідчень ніколи не потрапляє в друк. На підприємствах є багато
розумних, талановитих спеціалістів, які не впевнені в собі, або не
вміють викладати свої думки письмово, а між тим вони діляться своїм
досвідом з тими, кому довіряють, і часто цим шляхом поширюються цінні
ідеї, які в іншому випадку залишились би невідомими. В цьому відношенні
бесіда має великі переваги.

Слабка сторона бесіди як методу збору інформації полягає в тому, що
чимало свідчень є неточними і випадковими. Тому аналітик повинен завжди
враховувати при бесіді перебільшення або інші неточності і перевіряти
отримані в усній формі свідчення, перш ніж посилатися на них в своїй
роботі.

Бесіда є такою ж гнучкою, як особисте спостереження, вона визначається
тільки характером учасників, і штучно спрямовуючи її течію дослідник
може змінювати бесіду в бажаному йому напрямку.

Важлива перевага бесіди полягає в тому, що сама по собі вона є добрим
стимулом для учасників. Добре відомо, що ніщо так сприяє так появі нових
ідей, як обговорення, в якому кожен із учасників вносить свою лепту.

Перевага і корисність ділової бесіди обмежується умовами часу, місця і
наявності грошей.

Анкета складається із низки запитань. Відповіді повинні містити
необхідні свідчення. Анкета, звичайно, безособова і розсилається
адресатам, незалежно від того, чи знає їх ініціатор анкети чи ні.
Зазвичай анкета супроводжується листом, ціль якого – спонукати
отримувача дати необхідну інформацію.

В останні роки анкети широко застосовуються для отримання свідчень із
віддаленних від дослідника місць.

Головні переваги анкети – це легкість розповсюдження і економність.

Анкета містить також і деякі незручності, котрі обмежують її корисність:
труднощі з отриманням відповідей, беззмістовність відповідей. Порівняно
небагато осіб, які отримали анкети, відповідають на них навіть тоді,
коли вони зацікавлені в цьому. Неможливо навести точні дані стосовно
відсотка отримуваних відповідей, оскільки вони змінюються залежно від
характеру анкети і від класу осіб, яким вона послана. Крім того, анкета
нерідко потрапляє в руки не тих осіб, для яких вона призначена.

Складність отримання розумних відповідей є значним недоліком даного
методу, але в багатьох випадках незадовільність результатів є наслідком
недоопрацювання даної анкети.

Для отримання задовільних результатів необхідно враховувати і звертати
увагу на:

— визначення основної теми і на форму, в якій повинні бути сформульовані
питання;

— створення мотиву для відповідей в анкеті;

— розповсюдження серед такого контингенту осіб, які б сприяли отриманню
бажаних результатів;

— сучасні прийоми обробки отриманої інформації.

Успіх анкетування залежить від того, наскільки уміло була складена
ділова анкета. Правила, що допомагають забезпечити змістовність
відповідей на питання анкети:

Ретельно проаналізувавши тему анкети, встановіть, які свідчення мають
для вас суттєве значення.

Чітко представте собі тих осіб, від яких ви хочете отримати інформацію.

Переконайтесь в тому, що ви розраховуєте отримати лише такі свідчення,
які дійсно можуть бути дані цими особами.

Не задавайте запитань, на які опитуваний не побажав би відповісти.

Формулюйте всі запитання так, щоб було зрозуміло, які свідчення ви
хочете отримати.

Ставте запитання так, щоб опитуваному було легко сповістити бажані вам
свідчення.

Обходьтеся без довгих і нечітких запитань.

Розміщуйте запитання в логічному порядку.

Формулюйте запитання так, щоб вони заздалегідь не підказували очікувану
вами відповідь.

Думайте про те, щоб анкета була настільки коротка, наскільки б це не
наносило збитків її повноті.

Ретельно складена і вдало “подана” анкета – тільки половина справи. Для
того, щоб забезпечити більшу кількість і добру якість відповідей, треба
доставити ці анкети в руки осіб, які здатні надати корисну інформацію.
Для умілого розповсюдження анкет можна рекомендувати:

— провести відбір осіб, яким вона буде відіслана;

— в першу чергу апробувати анкету в обмеженому колі опитаних;

— визначити оптимальну кількість призначених до відсилання анкет;

— вдало вибрати час для нагадування про необхідність повернення анкети;

— встановити спосіб виготовлення анкети і шлях доставки її опитуваним
особам.

7.4 Систематизація інформації про ділову ситуацію

Коли зібрана достатня кількість матеріалів про ситуацію, що вивчається,
переходимо до наступного етапу аналізу – систематизація наявних даних.
Систематизація і класифікація, перевірка і складання таблиць тісно між
собою пов’язані, але утворюють самостійні етапи процесу вироблення
суджень.

Чимало суджень виникають в процесі аналізу конкретної ситуації, але слід
врахувати, що вони підлягають перевірці, допускають коректування, а
деколи і зовсім відкидаються. Дійсне судження може бути складене лише
після того, як спостереження і факти узагальнені і став зрозумілим їх
зміст, значення і взаємообумовленість.

Щоб описати або зрозуміти факти, необхідно перш за все їх визначити і
класифікувати. Це є першим етапом формування судження.

Перевірка суджень, визначень і класифікації утворюють другий етап
формування судження про предмет, явища або господарський процес. Чимало
фактів за своїм характером потребують оформлення в таблицях або
діаграмах. Накопичені статистичні дані доцільно представити у формі
таблиць. Складання таблиць і наочне зображення є третім етапом в процесі
творення суджень.

Ідентифікувати – означає поставити кордони або межі явища чи процесу. В
результаті ідентифікації точно визначаються групові ознаки фактів, які
стосуються даної події. Для аналітика дуже важливо, щоб всі наявні
факти, були визначені.

Правила проведення ідентифікації:

Вона повинна вказувати всі ознаки, дійсно властиві визначеному поняттю,
і виключати всі ознаки йому не властиві.

Вона повинна бути по можливості виражена зрозуміло.

Вона повинна вироблятися з використанням визначеного терміну.

Визначення повинні бути сформульовані в додатній, а не від’ємній формі.

Формулювання повинні бути настільки короткими, наскільки це відповідає
основній характеристиці явища.

Ціль класифікації інформації про ділову ситуацію – визначити місце
кожного факту серед інших фактів. Класифікацію можна проводити двома
методами: аналітичним і синтетичним.

При першому методі класифікації від загального до часткового проходить
насамперед розподіл фактів за обширними розділами, які піддаються
подальшому діленню, поки не буде визначено відповідне місце для кожного
факту.

При другому методі процес класифікації проходить у зворотному порядку.
Обидва методи приводять до однакових результатів і відрізняються тільки
підходом до вирішення завдання. Обидва методи підпорядковуються тим
самим правилам і можуть застосовуватися до тих же ситуацій.

Класифікацію можна поділити на два види: штучну і природну. Штучною
називається класифікація, яка базується на зовнішніх або випадкових
ознаках. Класифікація книг в бібліотеці за ознакою початкової букви
імені автора – приклад штучної класифікації. Природна класифікація
базується на суттєвих ознаках фактів і явищ, що розглядаються. Розподіл
книг в бібліотеці за ознакою їх змісту являє собою природну
класифікацію.

Цінною є і штучна, і природна класифікація. Природна класифікація більш
наукова і, ймовірно, більш точна, але для практичних цілей деколи
корисніше застосовувати штучну класифікацію. Перевіркою цінності
класифікації є її корисність, а не привабливість або побудова.

Успіх всієї наступної роботи залежить від того, наскільки ретельно буде
проведене групування і систематизація фактів. Класифікація незмінно
супроводжує кожен крок дослідника та практика. Успіх дослідника,
цінність висновків прямо пропорційна дотриманню принципу наукової
систематизації.

Класифікація будь-якої сукупності господарських явищ або процесів
складається із чотирьох окремих кроків.

Вибір основи або ознаки для класифікації. Будь-яку сукупність
господарських явищ або фактів можна класифікувати різними способами
залежно від цілі і фактів, які переслідує класифікатор. Наприклад,
обладнання може класифікуватися відділом бухгалтерського обліку за
ознакою вартості, плановим відділом – за ознакою виконуваної функції,
господарським відділом – за ознакою місцезнаходження.

В більшості випадків в результаті попереднього аналізу встановлюється
загальний план роботи, який в свою чергу, визначає найбільш бажану
класифікацію або групування фактів. На практиці користуються як
штучними, так і природніми методами. Єдине правило, яким можна
керуватися при виборі між ними, полягає в тому, щоб групувати факти
найбільш відповідним для цілі способом.

Реєстрація фактів, що підлягають класифікації. До самої класифікації не
слід приступати, поки немає достатньої кількості зібраного і ретельно
зареєстрованого матеріалу. Така реєстрація повинна бути по можливості
більш повною, оскільки пропуск хоча би одного суттєвого факту може
звести нанівець цінність всієї класифікації. Якщо неможливо
зареєструвати абсолютно всі факти, потрібно звернути особливу увагу на
те, щоб були враховані хоча би найбільш характерні з них.

Утворення широких загальних класів явищ, що базуються на найбільш
характерних ознаках. Якщо аналітик має точне уявлення про факти, то він
може приступити до їх групування в загальні класи або обширні розділи на
основі властивих їм ознак. При першому розподілі приймаються до уваги
тільки основні ознаки, а дрібніші відмінності тимчасово не враховуються.
Коли встановлені головні розділи, то факти, що харакетеризують кожен з
них, підлягають перегляду і підрозподіляються в свою чергу на більш
дрібні групи на основі властивих ознак. Цей процес продовжується, поки
класифікація не стає достатньо детальною для цілей даного дослідження.
Щоб точніше проводити розподіл на класи і на види, аналітику корисно
засвоїти шість правил класифікації:

класифікація повинна мати визначену ціль;

необхідно дотримуватись єдиної бази для всієї класифікації;

класифікація повинна охоплювати всі явища і факти, що розглядаються;

простим і природним групуванням слід надавати перевагу перед складними;

порядок розподілу повинен бути природним і логічним;

класифікація повинна бути гнучкою.

Після того, як встановлена база для класифікації, її треба дотримуватись
впродовж всієї аналітичної роботи. Кожна наступна рубрика повинна
конкретизувати початковий розподіл на класи.

Наукова побудова розділів класифікації така, що вони включають всі
факти, але і взаємно виключають дублювання один одного. Іншими словами,
межі окремих розділів повинні бути настільки ясно окреслені, щоб для
кожного явища, предмета або факту призначалось визначене місце. Оскільки
ціллю класифікації є встановлення логічного порядку і об’єднання
однорідних явищ, то вона тим зручніша, чим простіший і природніший
принцип групування. Розподіл за класами логічно і явно підкреслює ціль
класифікації.

Якщо є вибір між декількома системами групування, із яких кожна володіє
певними перевагами, зупиняються на тій, яку здійснити найлегше. Треба
прагнути того, щоб класифікація була гнучкою. Потрібно намагатися звести
до мінімуму кількість явищ, які не піддаються точній класифікації.

Найважче класифікувати думки, мотиви деяких поступків, досвід і т. д.
Одним із можливих способів в цій області є, наприклад, групування думок
і класифікація їх в номерному порядку. Але в такому випадку треба
стежити за тим, щоб думки різних груп, таких як: експерти, споживачі,
представники торгових підприємств і т.д. розподілялись в різні класи.

»

?

O

th

&

»

&

(

?

O

Ue

a

e

ue

th

& d f ‚ (

*

?

a

e

&

?. Практичне значення класифікації полягає в групуванні фактів за раніше
встановленими класами. При дослідженні ординарних господарських проблем,
що часто повторюються це зробити не важко. В процесі аналізу найчастіше
факти самі по собі розпадаються на декілька груп, що легко
розрізняються, їх порівняння вдається зробити подумки.

Але при багаточисельності і різнорідності фактів, що характеризують
ситуацію, доводиться користуватися комп’ютерними засобами групування,
вибір яких залежить від природи і характеру фактів. При цьому дані у
відповідні розділи вносяться у будь-якій послідовності. Спочатку
включаються факти, суттєві для відповіді на основні питання
дослідження, відтак додатково збираються дані, необхідність яких
підказана ходом аналітичної роботи.

Із цих чотирьох кроків перші два є попередніми і стосуються до збору
фактів і послідовної їх реєстрації та перевірки. Сам акт класифікації
починається з утворення груп і закінчується розподілом фактів по
сформованих групах.

Зведення являє собою другий прийом групування фактів. Воно найчастіше
застосовується для узагальнення інформації, добутої в ході бесід або із
отриманих ділових анкет. Крім того, зведеннями можна користуватися, щоб
наочно представити дані, накопичені в записних книжках.

Зведення можуть бути складені в різних формах, залежно від характеру
розміщених в них свідчень і цілі аналізу. Зазвичай в зведенні з одного
краю розміщують найменування різних показників, із яких узагальнюються
свідчення, а з другого – джерела, з яких взяті свідчення. В точці
перетину знаходяться шукані дані.

Карточки через їх рухомість інколи дуже зручні для збору матеріалу.
Зручно користуватися карточками формату 3х5 см. Дослідник швидко вносить
свої спостереження в карточку і кладе її в кишеню, відтак вкладає її у
відповідний розділ. Таким чином вдається згрупувати для подальшої роботи
найрізноманітніші дані: цифри, думки, факти, догадки і т.д.
Користуючись цим прийомом, необхідно вписувати в кожну карточку дані
лише з одного питання і скласти детальний предметний вказівник всього
наявного матеріалу.

Але для обширних досліджень, карточна система менш зручна, ніж зведення.
Виключенням є лише ті випадки, коли треба зберегти свідчення надовго або
для використання в якості посилань в подальшому, або тому, що ці джерела
будуть використовуватися знову і час від часу треба буде проводити
порівняльний аналіз даних. Для перерахованих вище випадків карточка
незамінима. Класифікація – початок вивчення ситуації, а також фундамент
всякого пізнання.

Результативність аналізу ділових ситуацій

Результатів проведеного аналізу ситуації залежно від методів роботи
можна досягнути, діючи систематично або епізодично. Щоб прийти до певних
припущень, аналітикові необхідно систематично будувати різні нові
комбінації, користуватися попереднім досвідом або свідомо спрямовувати
думку у визначеному напрямку, конкретизуючи висновки і можливі рішення.
Впродовж всього процесу аналітичної роботи у виконавця виникають різні
здогадки про можливі пояснення і вирішення проблеми. Навіть побудова
плану роботи можлива тільки завдяки тому, що у аналітика були добре
обгрунтовані робочі гіпотези. На їх основі будується вся подальша
робота.

Щоб підготувати висновки, дослідник може користуватися такими методами:

1 Побудова системи і випробовування нових комбінацій фактів. Суть
висновків полягає в тому, що вони розробляються в результаті нових
комбінацій із уже відомих фактів. Якщо у аналітика вистачає часу і
терпіння, щоб випробувати достатню кількість комбінацій, йому вдається
знайти потрібне рішення. Але якщо він починає пробувати різні комбінації
без визначеної методики або системи, він потратить багато часу і може
нічого не добитися. Тому дуже важливо діяти за уже відомою схемою і
обмежуватися розглядом тих комбінацій, які здаються найкращими.
Недосвідченому досліднику-початківцю дуже важко сформулювати висновки.
Він зазвичай схильний до рутинного мислення, і народження нових ідей для
нього є незвичним. Наведені нижче правила допоможуть дослідникові
розвити навички аналітичної роботи:

— рішуче приступайте до справи. Зосередьте увагу на об’єкті дослідження.
Це стимулює розумову діяльність, і у дослідника виникають нові ідеї;

— будь-який крок в аналітичній роботі починайте з постановки питання,
вирішення якого може стати ключем до ідей та відкриттів;

— фіксуйте нові ідеї в міру їх виникнення. Різні новації часто приходять
в той момент, коли їх найменше очікують, деколи вночі, під час
відпочинку і т.д.;

— обов’язково обговоріть з ким-небудь проблему, яку ви вивчаєте. Це
спонукає вас до нових пошуків;

— час від часу робіть перерив в роботі. Коли ви бачите, що робота не
просувається, займіться деякий час чим іншим;

— будьте наполегливим. Цінні ідеї найчастіше приходять, якщо знов і знов
повертатися до аналізованої ситуації.

2 Узагальнення як основа висновків і рішень. Зазвичай узагальнення є
простішою формою умовиводу. Узагальнення не дають твердої впевненості в
правильному відображенні ситуації, і в цьому полягає набезпека їх
використання. У випадку вичерпного аналізу зібраних фактів узагальнення
є повністю достовірним, але це буває дуже рідко. В більшості випадків
умовивід будується на основі декількох фактів, і тому точність
узагальнення майже повністю залежить від типовості відібраних фактів.

Відбір зразків є звичайним прикладом підготовки узагальнення.
Узагальненням користуються на кожній стадії дослідження, але результат
його треба завжди вважати простим припущенням, а не кінцевим висновком.

Процес класифікації також базується на узагальненні. Між фактами
встановлюється певна подібність, за якою їх групують. Як тільки факти
згруповані, відразу проходить їх подальше узагальнення. Умілі керівники,
спеціалісти і аналітики відзначаються головним чином схильністю до
вдалих узагальнень.

Користуватися узагальненням треба з великою обережністю. Вміння робити
узагальнення – одна з найбільш цінних схильностей, якими можуть володіти
професійні аналітики і експерти.

3 Аналогія як сукупність якісних сторін ділової ситуації. Аналогія
являє собою заключення про якісну подібність явищ, що вивчаються, або
процесів.

Аналогія служить типовим способом мислення. Для того, щоб перевірити
правильність аналогії, треба впевнитись в тому, що відмічені риси
подібності мають вирішальне значення для даного явища. Це можна зробити,
відповівши на такі запитання:

— чи дійсні факти, на яких базується аналогія?

— чи тотожні вибрані пункти порівняння?

— якщо вони не тотожні, то чи переважає подібність над відмінностями?

— підтверджується чи заперечується висновок, зроблений за аналогією,
іншими доказами?

Без сумніву, чимало ділових ситуацій реально оцінюються, дякуючи
мисленню за аналогією.

Кожний управлінець користується узагальненнями і аналогіями, які в
поєднанні з достатнім знанням справи і досвідом підказують багато
корисних ідей і можливих рішень. Але яким шляхом він би до них не
прийшов, усі висновки повинні піддаватися строгій перевірці. Це в свою
чергу допомагає виробити правильний висновок і на його основі прийняти
правильне рішення.

Закінчуючи розгляд питання про висновки і рекомендації, доцільно дати
декілька основних узагальнених порад:

— переконайтесь в тому, що сама бізнес-ідея (інновація, угода) вірна,
обговоріть без попередження наявні заперечення і докажіть собі правоту
ваших рекомендацій;

— постарайтесь відкинути слабкі місця вашої ідеї і переконайтесь, що
вона витримає випробовування на практиці;

— пам’ятайте, що бізнес-ідеї залишаються дійсними тільки певний термін,
не треба виступати з ними передчасно, але не треба також запізнюватись;

— переконайтесь в тому, що ваша ідея принесе відчутну користь – дасть
можливість зекономити час і гроші, збільшити прибуток або отримати
переваги, заради яких варто було би відмовитися, наприклад, від наявного
обладнання і обумовити впровадження нової більш ефективної технології;

— підготуйтесь до того, що вам треба буде захищати свою бізнес-ідею;

— якщо ви впевнені в своїй правоті, не давайте себе засмучувати, що би
не говорили оточуючі, на вашій стороні – знання, у опонентів – лише
припущення;

— проводячи будь-які реформи, управлінець повинен завжди пам’ятати, що
покращання методів роботи не може проходити швидше, ніж пристосування до
нього працівників підприємства.

Розробкою рішення закінчується процес дослідження господарської
ситуації, наступний крок – скласти доповідь про результати проведеної
аналітичної роботи і внесення пропозицій.

В доповіді офіційно має бути викладена суть проблеми, надана відповідна
інформація, даються поради і рекомендації управлінцям відносно подальших
практичних дій. Жодне дослідження не вважається закінченим, поки не
зроблена доповідь про результати проведеної аналітичної роботи.
Недостатньо того, що сам дослідник впевнений в практичній здійснимості
пропонованих рішень, він повинен уміти переконати інших, викласти
результати свого аналізу усно чи письмово так, щоб зацікавлені особи
знали про його підхід до вирішуваної проблеми, про виявлені факти і їх
значення, про зроблені висновки, про можливі рішення і їх цінність.

Усна доповідь є гнучкою, простою, але вона легко забувається або
змінюється в пам’яті. Тому навіть в тих випадках, коли за умовами роботи
допускається усна доповідь, все ж таки необхідно доповнити її письмовою.

Письмові доповіді подаються в двох формах:

— неофіційний лист або записка;

— офіційний доповідь.

Особливої різниці між ними немає. Першим типом доповіді в основному
користуються для звичайного обміну свідченнями між колективом і
керівництвом і для неофіційних повідомлень іншим особам, коли в цих
свідченнях зацікавлений тільки той, хто їх отримує, і коли інформація
нескладна і коротка. Офіційною доповіддю користуються переважно для
детального викладу складних питань, в яких зацікавлена більша кількість
осіб.

Можна рекомендувати типову структуру підсумкових доповідей:

Заголовок. Він повинен бути коротким, але чітко визначати предмет
доповіді.

Зміст. Являє собою короткий перелік питань, що викладаються в доповіді.

Передмова і вступ. Передмова коротко визначає характер ситуації або
проблеми, ціль і призначення аналітичної роботи, яка виконалась, а також
практичну цінність, яку вона може принести. Вступ є самостійною частиною
офіційної доповіді, як передмова, або в простій доповіді може зводитися
до вступних слів, в яких виражається ціль, наміри і межі доповіді.

Резюме висновків і пропозицій. Тут в короткій формі викладається суть
доповіді, щоб читач міг відразу і швидко збагнути, про що йде мова, не
вдаючись до маси деталей. Резюме є бажаним у доповідях будь-якого типу,
винятком можуть бути інформаційні.

Виклад. Цей розділ охоплює повне описання процесу аналітичної роботи. В
ньому додається детальна характеристика ситуації і методика
застосовуваного дослідження, вказується, якому аналізу були піддані
факти, які були зроблені висновки, які внесені пропозиції і до яких
досягнень призведе здійснення цих пропозицій.

Додаток. Додатки містять додаткові відомості, необхідні для повного
засвоєння змісту доповіді.

Вказівник. Він містить алфавітний перелік понять, термінів, явищ або
предметів, які вживаються у викладі, з вказанням відповідних сторінок
доповіді.

Не кожна доповідь має всі перераховані частини і не завжди дотримуються
вказаного порядку їх розміщення. Найкращим способом представлення
доповіді є особисте подання, що дає можливість переконати того, кому
воно призначене. Супровідний лист складається тоді, коли доповідь
подається іншим способом. Це лист неофіційного характеру, його ціль –
привернути увагу до доповіді і спонукати адресата використати його
повністю.

Доповідь повинна містити не тільки цінні свідчення, але й їх
обгрунтування. Суттєві риси позитивної доповіді наведені нижче.

Доповідь повинна бути:

точною стосовно фактичного матеріалу і містити обгрунтовані висновки і
припущення;

складною з врахуванням точки зору адресата;

присвячена проблемам, які тільки безпосередньо стосуються до даного
дослідження;

ретельно поділена на частини, логічно побудована;

достатньо широка, щоб розкрити предмет, але не настільки, щоб змучити
читача;

цікаво написана і легко читатися, бути зрозумілою, та привабливою щодо
оформлення.

7.6 Особливості проведення контент-аналізу

Протягом останніх років кількість методів, які застосовуються
маркетологами і спеціалістами в галузі PR, суттєво збільшилась.
Наприклад, усе більше компаній хотіли б знати, в якому контексті вони
згадуються в ЗМІ і який їх імідж. Найчастіше для цього застосовувались
традиційні аналітичні методи:

— простий підрахунок кількості виходів публікацій (в кращому випадку —
в комплексі з визначенням тональності публікації);

— порівняння кількості опублікованих абсолютних і відносних матеріалів
(матеріали, присвячені тільки компанії, якою цікавиться дослідник, і
матеріали, в яких вона була згадана в числі інших);

— порівняння кількості матеріалів, які вийшли, в яких згадуються різні
бренди (торгові марки) і т.д.;

— підрахунок згадувань компаній (персон).

Всі перелічені засоби по суті є окремими елементами повноцінного
контент-аналізу (КА). Власне КА являє собою скурпульозне і ретельне
дослідження текстів в цілях жорсткої систематизації інформації у
відповідності з заданими параметрами. Вживаючи цей інструмент, можна
досліджувати такі параметри, як відношення ЗМІ до тематики, що їх
цікавить, диференціювати матеріали за ініціаторами їх подачі (клієнт /
конкурент / посередник), відстежити канали поширення інформації,
вирахувати за допомогою формул запам»ятовування тих чи інших матеріалів,
зробити семантичний аналіз тексту (у випадку неоднозначної трактовки).
На сучасному етапі розвитку ринку PR-послуг на контент-аналіз припадає
5-10% загального обсягу замовлень.

Алгоритм проведення контент-аналізу виглядає таким чином.

Етап 1 Формування списку видань

Список видань – суто індивідуальний продукт, який розробляється виходячи
з індивідуальних потреб кожного замовника. Одна з небагатьох
закономірностей КА пов»язана з високою популярністю ведучих ділових
видань. Зрозуміло, що при подібному дослідженні неможливо не помітити
таке рейтингове видання, як «Бізнес» в якості об’єкта аналізу. В інших
випадках, дослідницька компанія розраховує на своє знання медіа-ринку.
Відбір в даному випадку здійснюється вибірково залежно від імовірності
присутності у виданні матеріалів тематики, яка цікавить дослідників.
Включення в список видання, можливість згадування в якому 10-20%, буде
залежати від бажання і фінансових можливостей замовника.

Етап 2 Підбір публікацій (кліппінг)

Кінцевим продуктом є підбір матеріалів, що вийшли за одиницю часу
(день/тиждень/місяць) і структурованих або по компанії/бренду, або по
виданнях, або по часу виходу, або по кількох параметрах одночасно. В
10-20% випадків на цьому робота закінчується, оскільки отримані дані, в
принципі, можна розглядати як закінчений продукт. Його замовляють або
клієнти-новачки, або досвідчені служби PR і маркетингу великих компаній,
для яких масив даних є лише вихідною «сировиною».

Більшість дослідницьких продуктів при КА супроводжуються реєстраційною
картою, в яку заносять базові характеристики матеріалів: назва
публікації, автор, назва, номер і дата виходу видання, компанія/бренд.
Наприклад, при моніторингу банківської активності в карті реєструється
найменування банку, що фігурує в матеріалі, а також вид
діяльності/послуги, про яку йде мова (інтерв»ю зі Станіславом
Аржевітіним, Антон Одарюк, газета «БІЗНЕС», №12 від 22.03.04р., банк
«АЖІО», «поява на ринку філіалів іноземних банків»).

Етап 3 Аналітична обробка інформації

Аналіз вихідної бази матеріалів проводиться в такій послідовності:

— визначаються ключові поняття (смислові одиниці);

— обирається одиниця контент-аналізу — найчастіше повторювана смислова
одиниця тексту (номер журналу, стаття, частина тексту, слово, речення,
тема, ідея, автор, персонаж, соціальна ситуація);

— розробляються індикатори вимірювання і система кодування (правила
класифікації спостережень);

-вихідний масив заноситься в протокол, дані одиниць аналізу заносяться
в реєстраційну карту, в якій відмічається кількість одиниць рахунку.

Етап 4 Підготовка звіту за результатами дослідження

В повноцінному дослідженні кінцевим продуктом є аналітичний звіт
спеціалістів.

7.7 SWOT – аналіз

Методика SWOT — аналізу дуже популярний інструмент стратегічного аналізу
управлінських і економічних організацій. Перевагою цього методу є його
простота. Методика SWOT передбачає чотири напрямки аналізу:

— ідентифікація сильних сторін об’єкта управління;

— ідентифікація слабких сторін об’єкта управління ;

— ідентифікація можливостей об’єкта управління;

— ідентифікація загроз для об’єкта управління.

Абревіатура SWOT утворена з перших букв англійських назв цих напрямків
аналізу. Два перших напрямки (встановлення сильних і слабких сторін)
стосуються ідентифікації ознак самого об’єкта аналізу, що характеризують
його на даний момент, два останніх (можливості і загрози) —
ідентифікація явищ, що виникають в його середовищі і незалежні від
нього, але впливають на нього.

Найпростіша форма представлення результатів SWOT-аналізу наведена на
рис. 7.1, де перераховуються сильні і слабкі сторони, можливості і
загрози. Завдяки своїй простоті SWOT нерідко використовується
менеджерами і управлінцями, і тому він ризикує бути застосованим
невірно. Простота цього виду аналізу може призвести до поспішних і
несуттєвих висновків.

Щоб запобігти вказаним помилкам і досягти максимальної ефективності із
SWOT-аналізу слід дотримуватись таких правил:

1 Визначіть сферу кожного SWOT-аналізу. Фокусування SWOT-аналізу
на конкретному сегменті забезпечує виявлення найважливіших для нього
сильних і слабких сторін, можливостей і загроз.

2 Розмежуйте різницю між елементами SWOT: силами, слабкостями,
можливостями і загрозами. Сильні і слабкі сторони — це внутрішні риси
об’єкта аналізу, тобто перебувають під його контролем. Можливості і
загрози не піддаються впливу об’єкта аналізу.

3 Дотримуйтесь принципу об’єктивності і використовуйте різносторонню
вхідну інформацію. Проте не завжди вдається проводити аналіз за
результатами масштабних маркетингових досліджень, але не можна доручати
його одній людині, оскільки він не буде настільки точним і глибоким, як
аналіз, проведений у вигляді групової дискусії і обміну ідеями.
SWOT-аналіз повинен якомога більше базуватися на об’єктивних фактах і
даних дослідження.

4 Уникайте узагальнених і двозначних висновків. Часто SWOT-аналіз
послаблюється через те, що в нього включають твердження, які нічого не
означають для більшості управлінців. Чим точніше формулювання, тим
ефективніший аналіз.

Елементи внутрішнього середовища

Під сильними і слабким сторонами можуть ховатися різноманітні аспекти
об’єкта управління. Кожен SWOT-аналіз унікальний і може включати одну
або кілька нище наведених категорій. Кожен елемент залежно від
сприйняття управлінця може буде як силою, так і слабкістю.

Категорії, що найчастіше використовуються в аналізі:

— економічна;

— інноваційна;

— кадрова;

— управлінська;

— ресурсна;

— технічна.

Елементи зовнішнього середовища

Можливості і загрози знаходяться поза контролем об’єкта аналізу. До них
належать такі категорії:

— законодавча;

— регулююча;

— соціальна;

— гуманітарна;

— макроекономічна.

Сильні сторони потрібно використовувати тоді, коли в об’єкта аналізу
вони уже є і для їх реалізації не потрібно ніяких додаткових зусиль.

Дуже часто оточення визначеного об’єкта аналізу не знає про його слабкі
сторони і недоліки. Слабкі сторони і недоліки в роботі об’єкта аналізу
можуть бути потенційним об’єктом атаки зі сторони конкурентів, тому на
них потрібно акцентувати основну увагу.

Можливості об’єкта аналізу, на які вказує аналіз, повинні бути
використані. Об’єкт аналізу повинен діяти так, щоб наявна можливість
могла збільшити його конкурентоздатність,

Загрозам, які виявлені при аналізі, потрібно протидіяти. Тоді об’єкт
аналізу може попередити їх можливі негативні наслідки — за умови
своєчасно застосованих попереджувальних заходів і підвищення активності.
SWOT-аналіз повинен проводитися за участі всіх найважливіших членів
даного об’єкта аналізу. Доцільно було б зібрати варіанти аналізу,
зроблені кожним членом об’єкта аналізу, відтак узагальнити їх і подати
на обговорення. Якість аналізу можна підвищити, залучаючи до його
проведення осіб, які не мають відношення до об’єкта аналізу.

Для проведення ефективного SWOT – аналізу впершу чергу необхідно
конкретизувати усі можливості і загрози, а відтак порівняти їх з
сильними і слабкими сторонами. Практично це порівняння робиться за
допомогою відповідної форми (матриці). Бажано, щоб кількість показників,
які аналізуються по всіх напрямках, була однаковою. Це дасть можливість
побудувати квадратну матрицю перехресного впливу (рис.7.1).

За підсумками проведеного SWOT – аналізу надаються пропозиції щодо:

— ліквідації наявних слабких місць;

— ефективного використання потенціалу (сильних сторін);

— нейтралізації можливих ризиків;

— використання додаткових можливостей.

Можливості Сума Загрози Сума Всього

Сильні сторони

1. 2. 3. 4.

1. 2. 3. 4.

1.

2.

3.

4.

Слабкі сторони

1.

2.

3.

4.

Всього

Рис. 7.1 — SWOT – матриця перехресного впливу сильних і слабких сторін
на можливості і загрози

Питання для розгляду та обговорення

Проаналізуйте класифікацію методів аналізу ділових ситуацій.

Обгрунтуйте необхідність проведення особистого спостереження і
експерименту.

Переваги і недоліки ділової бесіди .

Метод анкетування. Правила складання анкет.

Види запитань, які використовують при складанні анкет. Апробація анкет.

Методи, за допомогою яких оцінюють результативність аналізу ділових
ситуацій.

Обгрунтуйте необхідність проведення контент-аналізу.

Охарактеризуйте алгоритм проведення контент-аналізу.

Особливості SWOT – аналізу.

Послідовність і правила проведення SWOT – аналізу.

Похожие записи