HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Активізація психічних процесів

у музичній діяльності»

План

ВСТУП

РОЗДІЛ I. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ УЧНІВ У РІЗНОМАНІТНІЙ МУЗИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Застосування методів наступності і послідовності у процесі навчання
дітей музики

1.2.Міжпредметні зв`язки — один із засобів творчої активності учнів у
різноманітній музичній діяльності

1.3. Музикування — необхідний етап формування активності

1.4. Активізація сприймання музики — важливий фактор музичних здібностей
учнів та творчої активності

1.5. Активізація внутрішнього слуху

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Методи використання наочності на уроках музики як шлях розвитку
творчої активності

2.2. Музично — дидактична гра на уроці музики

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Одним з дійових засобів естетичного виховання людини є музика.

Музика — це мова почуттів. Мелодія передає найтонші відтінки почуттів,
недоступні слову. Музика починається там, де закінчується слово. І якщо
словом обмежується проникнення вихователя в потаємні куточки юного
серця, якщо після слова не починається тонше й глибше проникнення —
музика, виховання не може бути повноцінним.

Музика й співи в школах — не тільки навчальний предмет, а й могутній
засіб виховання, який має надати емоційного й естетичного забарвлення
всьому духовному життю людини. Пізнання світу почутті неможливе без
розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати
музику й одержувати насолоду від неї. Без музики важко переконати
людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це
переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної
культури.

У школі закладаються основи музичної культури. Навчаючи дітей співу,
виховуючи в них активний, жвавий інтерес до музики, сповненої глибокого
змісту, здатної пробудити в людині прекрасні піднесені почуття, школа
стає одним з осередків масової музичної культури в нашій країні.

Навчаючи дитину, ми не знаємо, ким вона стане в майбутньому: вченим чи
лікарем, трудівником чи вчителем. Але кожен з наших учнів обов’язково
відвідуватиме картинні галереї і концерти, театральні вистави, слухатиме
музику, якщо змалку навчити їх спілкуватися з мистецтвом, розуміти
музику. І в цьому — велика роль надається вчителеві. Він покликаний
навчити дітей розуміти музику, не тільки слухати її, а й чути, наочно
показати своїм вихованцям зв’язок музичного мистецтва з життям, його
моральне значення.

Саме тому тема «Активізація психічних процесів у музичній діяльності»
надзвичайно актуальна на сучасному етапі. Це і зумовило вибір теми
курсової роботи.

Об’єктом дослідження є активізація психічних процесів у музичній
діяльності.

Предметом дослідження є методи активізації та сам процес музичного
виховання в умовах використання методів активізації психічних процесів у
музичній діяльності школярів.

Метою дослідження є – виявити вплив методів активізації музичної
діяльності учнів, та розвиток творчої активності.

Завдання дослідження:

дослідити розвиток методів активізації в педагогіці та музиці;

розглянути метод наступності і послідовності у процесі навчання дітей
музики;

виявити міжпредметні зв’язки, як один із засобів розвитку творчої
активності;

музикування, як необхідний етап формування активної музичної діяльності;

застосувати метод активізації сприймання музики, як важливий засіб
розвитку музичних здібностей учнів, та творчої активності;

музично-дидактичні ігри на уроках музики як засіб творчої активності
учнів на уроці музики.

РОЗДІЛ I . МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ УЧНІВ

У РІЗНОМАНІТНІЙ МУЗИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Методи навчання як шляхи досягнення мети представляють собою систему
дій учителем, які спрямовані на організацію діяльності учнів у засвоєнні
змісту навчання . Методи музичного навчання можна розглядати як способи
організації засвоєння предмету, які відповідають цілям і завданням
учбового процесу . Нова програма по музиці з її тематичним змістом
об’єднала всі форми і види музичної діяльності на уроці. Всі вони
сприяють творчій активності учнів у музичній діяльності.

Метод, який спрямований на організацію засвоєння змісту навчання, в
основі якого лежить узагальнене знання про музику, умовно називають
методом музичного узагальнення. Його необхідно розглядати не тільки як
метод організації, але і як стимулювання процесу навчання. Адже його
застосовування допомагає школярам переконатися в своїх можливостях
пізнати музику. А це сприяє вихованню зацікавленості до мистецтва.

Зміст нової програми представляє собою систему взаємозв’язаних між собою
тем. Ні одна із них не може розглядатись окремо від других. Метод
узагальнення допомагає встановлювати цілісне уявлення про музичне
мистецтво. Цей метод, розроблений Д.П.Кабалевським, називають методом
забігання вперед і повернення до пройденого.

Досліджуючи розвиток методів активізації в педагогіці та музиці виявила,
що метод узагальнення застосовують не тільки в музичному вихованні, а й
в педагогіці. Отже, методи двох дисциплін тісно пов’язані між собою.

1.1. Застосування методу наступності і послідовності у процесі
навчання дітей музики

Метод наступності і послідовності у процесі навчання дітей музики
полягає у поступовому переході засвоєння інформації від відомого до не
відомого, від загального до конкретного.

Музичне виховання має становити єдину, цілісну струнку систему. В
перехідний період від дитячого садка до школи ця система не повинна
перериватися, методи і форми музичного розвитку дітей мають змінюватись
плавно, а не стрибкоподібно. Повторюваність творів корисна дітям ,
оскільки вони міцніше закріплюють певні навички, а також мають змогу на
відомому матеріалі детальніше і яскравіше відтворити музичний зміст цих
творів.[8, c.51]

Найефективнішими видами музичної діяльності дітей дошкільного і
молодшого шкільного віку є спів, слухання музики, гра на дитячих
музичних інструментах, рух під музику і музична творчість. Наукові
дослідження і педагогічна практика переконують, що всі ці види музичної
діяльності різною мірою доступні дітям. Сучасна програма з дошкільного
виховання приділяє увагу кожному виду. Так як і велику увагу приділяють
сучасній програмі з музики для початкових класів, де і застосовують
метод наступності і послідовності у процесі навчання дітей музики.

Розгляд тем початкових класів являє спрямованість на розкриття специфіки
музичного мистецтва, особливостей його функціонування у суспільстві.
Кожна тема послідовно, від уроку до уроку, поглиблюється і розвивається.
Критерієм успішності навчання стає те, наскільки учні відчули і
зрозуміли головну тему. Підпорядкування матеріалу уроку його основній
темі створює можливість для вчителя вільно замінювати один твір іншим з
аналогічними художньо-педагогічними якостями. Вільне маневрування про
орієнтації на тематичний компас дає вчителю змогу узгодити матеріал
програми з конкретними умовами роботи, рівнем розвитку учнів, своїми
можливостями.

Взаємозв’язок між темами чвертей уможливлює збагачення вражень учнів
систематизує набуті знання, розвиває музичні здібності. Внутрішня
наступність встановлюється також між усіма роками навчання. Наприклад,
при розкритті тем 1-го класу «Які почуття передає музика», «Про що
розповідає музика», «Як розповідає музика» учні «забігають» до теми «Три
типи музики—пісня, танець, марш»(2-й клас), слухаючи і виконуючи твори
цих жанрів. У свою чергу тема «Три типи музики-пісня, танець, марш»
тісно пов’язана з темами «Куди ведуть нас пісня, танець, марш» і «Пісня,
танець, марш переростають у пісенність, танцювальність, маршовість» (3-й
клас). Хоча тема «Інтонація» вивчається у 3-му класі, учні
опосередковано звертаються до неї під час розгляду тем «Як розповідає
музика?»(1-й клас), «Про що говорить музика?» і «Що таке музична
мова?»(2-й клас). Тема «Музика мого народу»(4-й клас) значною мірою є
узагальнюючою, оскільки вона присутня у матеріалі усіх чвертей
попередніх класів. Такий взаємозв’язок тем чвертей усіх класів
забезпечує безперервність розвитку музичної культури учнів.[11,с. 98]

У шкільних програмах перевага справедливо надається співу і слуханню
музики. Такі ж форми музичної діяльності, як гра на дитячих
інструментах, рухи під музику, до яких діти вдаються щоранку, виконують
зарядку під музичний акомпанемент радіо чи телебачення, і які ефективно
сприяють музично — естетичному вихованню, не відображені у програмах
загальноосвітньої школи. Але ж поряд із співом і слуханням музики щирим
визнанням дітей користуються гра на музичних інструментах, танці,
ігри під музику, — вони створюють якнайсприятливіші умови для розвитку
творчих здібностей і музичного мислення дітей.[7, с.61]

Можливість виявити себе у музичній діяльності створює атмосферу
радості, захопленості і закладає міцний фундамент музикальності дитини.

1.2. Міжпредметні зв’язки — один із засобів творчої активності учнів у
різноманітній музичній діяльності

Невід`ємну складову частину всього навчально — виховного процесу в школі
становлять міжпредметні зв’язки.

Так у 1класі особливу увагу при розучуванні музичних творів необхідно
звертати на словникову роботу. Адже учні отримують найрізноманітнішу
інформацію і трапляється, що багато слів, термінів, висловів не
розуміють. Кожного разу, після показу нової пісні, слід докладно
з`ясовувати з учнями значення слів. Таке опрацювання тексту твору
допомагає дітям швидше його запам`ятовувати, глибше розуміти зміст; спів
стає більш емоційним, виразнішим. В цьому випадку у системі музичних
понять відіграє важливу роль міжпредметний зв’язок з дисципліни «Читання
та письмо».

Для прикладу: у «Пісні про школу» М. Дремлюги осмислюємо слова:
«Найсвітліший край у нас, найсвітліша школа.» — Діти мають зрозуміти, що
головне тут — не тільки саме світло у школах, а світлий, мажорний
настрій, який там панує, щасливе і радісне дитинство дітвори. Слід
розібрати і пояснити деякі слова та вислови з жартівливої пісні
Л.Кніппера «Чому ведмідь взимку спить «(сл. О. Коваленкова, переклад В.
Бичка), яка вивчається у 2 класі:

Здійняла лисиця крик

Зашумів темний ліс.

Тут можна сказати так: від галасу, який зчинила лисиця, навіть темний
ліс прокинувся і невдоволено зашумів; або:

На сосні веселий дятел

Білці хатку конопатив.

Часом діти не розуміють слова «конопатив» і дивуються, дізнавшись, що
воно означає — шпаклював, тобто замащував щілини, крізь які дме вітер.

За програмою з музики в кожному класі вивчаються пісні обрядового циклу.
Розучуючи їх, необхідно розповісти дітям про призначення цих пісень, їх
роль в житті, а саме праці людей.

Отже, перед розучуванням кожної з пісень необхідно проводити з дітьми
бесіду: яке він має спрямування, які він викликає почуття.

Щодо вивчення музичної грамоти, то тут варто пояснювати матеріал на
конкретних прикладах, вдаючись до зіставлення і порівнянь, у доступній
дітям формі. Вчитель пояснює так:

Під час читання або переказування оповідань, після розділових знаків
необхідно зупинятись, щоб не тільки набрати повітря в легені, а й для
того щоб краще передати і зрозуміти зміст прочитаного. У музиці у певних
місцях теж є зупинки — перерви, які називаються паузами. В такий спосіб
першокласники краще запам’ятовують невідоме їм слово пауза та її
значення в музичних творах.

Щоб учні мали конкретне уявлення про тривалість нот, у 2 класі прикладом
слугуватиме здобування і порівняння частин з математики. Малюємо 3
однакових прямокутники, ділимо половину ноту і другий — на чотири
частини і поряд — четвертну ноту; третій — на вісім частин поряд —
восьму ноту.

Так учні одержують наочне уявлення про співвідношення тривалості.

Важливу роль у вихованні дітей відіграє слухання музики.

Третьокласники слухають гімн України. Подання цього твору сприяє
розвитку у дітей відчуття патріотизму, любові до рідної України і
ненависті до ворогів.

Слухаючи «Пташка» Є. Гріга. і «Ведмідь» Рєбікова, пригадується з дітьми,
яких птахів і тварин вами знають, котрі із них проживають у їх
місцевості.

Музика надзвичайно тісно пов’язана з образотворчим мистецтвом. На
закріплення пісні чи прослуханого твору ставиться домашнє завдання
намалювати те, про що говориться у музичному твору ставиться домашнє
завдання намалювати те, про що говориться у музичному творі. Із цих
малюнків вчитель у класі робить виставку на дану тематику під назвою «Як
ми бачимо музику?»

Але не слід захоплюватись надмірно міжпредметними зв’язками. На уроці
музики має домінувати спів і слухання творів (в залежності від теми
уроку).

Застосування міжпредметних зв`язків сприяє розширенню кругозору,
формуванню вмінь і навичок самостійного мислення, розвитку уявлення.

1.3. Музикування — необхідний етап формування активної музичної
діяльності

Одним з важливих засобів самостійної творчої діяльності є музикування на
дитячих інструментах-іграшках. Так одні діти грають на металофонах, а
інші – виконують поспівки «Співаймо», «Слухайте нас», «Стоїмо на місці»,
«Вгору ми йдемо», «Ми крокуєм вниз». Учні музикують на дитячих
інструментах, імпровізуючи різні ритми, музичні звороти; вони
відтворюють сприйняте, підбирають розучені мелодії, ритмічний супровід
до виконуваних пісень.

Перший період розвитку самостійної музично-ритмічної діяльності
визначається у п’яти етапах, поєднаних у логічній послідовності з
урахуванням відповідних дидактичних принципів і методів. Ритмічний
супровід, організований на слуховому контролі, що має місце в роботі з
дітьми ще в до нотний період, не тільки дає змогу вчителю залучати
молодших школярів до активної діяльності, а й сприяє розвитку відчуття
музичного часу – «переживання» змінюваних тривалостей, рівного темпу і
метричної пульсації.

На 1 етапі занять з формування чуття ритму в дітей доцільніше проводити
як ритмічні ігри, які б мали конкретну мету і чіткий магічний зв’язок.
Так, повторення на слух ритму, що пропонується вчителем або учнями,
ритмічна гра «Запитання – відповідь»; закінчення ритмічних фраз,
спеціально обірваних учителем на слабких долях такту.

На 2 етапі – навички відтворення ритмічного тексту бажано здійснювати на
логічно – закінчених ритмічних мотивах, оскільки такі заняття на
елементарних ударних інструментах через слухо-зоровий контроль створює
додаткову опору закріплення слухо-ритмічної уяви і прискорюють музичний
розвиток дітей.

Перенесення графічного зображення ритмічних структур на елементарні
інструменти, що відбувається на 3 етапі, і водночас самоконтроль за
якістю виконання є суттєвим фактором розвитку самостійної музичної
діяльності.

Він стимулює розвиток музично-слухових здібностей учнів, допомагає їм
зосередитись, без чого важко навчити дітей стежити за музичними мотивами
і нотним записом. Оскільки молодшим школярам відтворення на ударних
інструментах нотного тексту дається важко, на початковому етапі можна
вдавати до відтворення ритмічних малюнків за предметно-графічними
партитурами. Принципи кількісного співвідношення малюнків і відтворення
тривалості (четвертних, восьмих) залишається той самий:

На 4 етапі це забезпечує функцію плавного переходу зорового сприйняття
від художньо зображеної партитури до загально прийнятої нотної: Якщо в
першій фазі рухову реакцію викликав ритм, відтворений на слух, то в
четвертій при ритмізації по графічному зображенню – це фіксований на
плакаті графічний запис.

На 5 етапі розвитку самостійної музичної діяльності передбачає ритмічний
супровід на нотному записі. Від попередніх вона відрізняється двома
напрямками:

-По-перше, навчальна мета такої діяльності визначає не лише закріплення
самостійних навичок гри за нотними знаками, а й концентрацію всіх умінь
і навичок у єдиний комплекс, що забезпечує самостійність виконання
музично-ритмічних завдань.

-По-друге, внаслідок використання на уроці ударних інструментів на
спеціально розроблених партитурах для супроводу у молодших школярів
формується відчуття долей такту, музичних фраз, кульмінаційних моментів
у фразах, тих музично-практичних навичок, які ще недостатньо розвинені.

Впровадження етапно-фазової послідовності використання на уроці музики
ритмічних і звуковисотних інструментів уможливлює органічне поєднання
теоретичних знань учнів з музично-практичною діяльністю, підвищуючи
якість уроків музики.

У процесі музикування діти вчаться елементів музичної грамоти, в них
розвивається слух (звуковисотний, ритмічний, тембровий, динамічний,
творчі музично-сенсорні здібності.)

1.4. Активізація сприймання музики – важливий фактор розвитку музичних
здібностей та творчої активності учнів

На сучасному етапі у зв’язку з розвитком і розповсюдженням засобів
масової комунікації, сприймання музики стало важливою формою задоволення
духовних запитів школярів. Адже музика сьогодні дуже поширена, фактично
духовний розвиток молоді відбувається під безпосереднім її впливом.

Молодший шкільний вік – це період нагромадження естетичної інформації,
появи перших навичок естетичної культури, сприймання і діяльності.

Сприймання музики нашими вихованцями, як і інші види музичної
діяльності, охоплює широке коло понять (пізнання, творення,
перетворення, відтворення, оцінювання, спілкування).

Важливими умовами розвитку сприймання вважають такі:

слухання високохудожніх музичних творів;

багаторазове їх прослуховування з наступним аналізом – від виявлення
загального характеру до усвідомлення музичних засобів виразності;

постановка питань, що загострюють і спрямовують слухову увагу, акти
“впізнавання”;

порівняння і зіставлення музичних творів і формування системи ключових
знань у галузі музичного мистецтва;

співвідношення на основі цих знань соціального досвіду, закладеного у
музичному творі, з індивідуальним досвідом учнів;

співвідношення узагальнених знань дітей з музичними вміннями і
навичками.[3,с.46]

Необхідно підтримувати активність учнів під час слухання музики.
Донедавна цей вид музичної діяльності вважався пасивним. Для того, щоб
діти були активні під час слухання необхідно створити проблемну
ситуацію: запропонувати дітям вслухатися в музику і спробувати визначити
її характер, про що вона розповідає, які думки і почуття викликає, за
допомогою яких засобів музичної виразності. Доцільно практикувати
колективні відповіді за диригентським жестом учителя, якщо вони
нескладні, однослівні (жанр твору, його характер). Це економить час і
подобається дітям.

Перш ніж привчати дітей слухати музику у виконанні симфонічного
оркестру, треба продемонструвати їм зблизька скрипку, віолончель,
флейту, трубу, фагот, показати їх звучання, розповісти про кожен із них.
Це збуджує у дітей інтерес. Їм і самим хочеться послухати симфонічний
оркестр, спробувати відрізнити звучання інструментів. Тому доцільно
проводити екскурсії у філармонію, театр оперу та балету, ляльковий (якщо
є можливість), щоб послухати концерти, виступи майстрів художньої
самодіяльності. Щоб розвивати естетичне почуття дітей слід не втрачати
можливості безпосереднього спілкування з природою, а особливо слухання
голосів птахів, впізнавання їх, розуміння.

1.5. Активізація внутрішнього слуху

В книзі Назарова «Основи музично-виконавської техніки і метод її
вдосконалення» /»Музика», Я., 1969/ автор пропонує практичні вправи по
культурі муз. слуху і ритму. Вправи ці скеровані на розвиток в основному
слуху і ритму внутрішнього, відтворюючого, тобто сполученого воєдино з
виконавськими рухами, з мотори кою. При чому в цій єдності внутрішньому
слуху і ритму повинна належати ведуча роль.

h

8 ? t

3/4

o

h

p

8 > ? ? t

?????????????$??$?????? ?????????$??$???????Практичні вправи для
розвитку музичного слуху сприяють відновленню розвитку здатності гри по
слуху. Багато музикантів професіоналів із-за неправильної роботи на
своєму інструменті, що виражається в перебільшеній увазі до ізольованих
від змісту музики технічних завдань, нищать цю природну здібність гри по
слуху.

їх виконавські рухи /недостатньо зв’язані зі слухом/ гублять свою
виразність і оправданість, в результаті чого саме виконання /як п’єс так
і етюдів/ стає неживим, механічним.

Щоб бути добрим музикантом необхідно мати добрий музичний слух. Це
вважають аксіомою. Чи це так?

В житті є випадки, коли людина має дуже добрий музичний слух, іноді
винятковий слух, і не дивлячись на Це, вона посеред¬ній музикант, що
грає фальшиво. І навпаки, нерідкі випадки, коли людина, що має
посередній слух — добрий музикант. Другий випадок говорить про те, що
така людина володіє доброю координацією /узгодженістю/ між слухом і
руховими центрами.

Очевидно, щоб бути добрим музикантом, треба мати нормальний слух,
моторику і т.д. і крім цього мати добру координацію їх, з переважаючою
роллю слуху.

Навчитися грати або співати «по слуху». Вправи для цієї мети /по
Назарову/ «Сольфеджіо для інструментів»:

Розділ І. Інтервали. Одним пальцем на всіх струнах. А також розбиті
акорди, модуляції.

Розділ 2. Те ж саме. Інші тональності. Грати спочатку 1-м, потім 2, З,
4м пальцями.

Після всіх цих вправ можна грати кожним пальцем зокрема невеликі п’єси
або частини п’єс… Ні ж мелодії грати на інших струнах в різних
тональностях…

Ще дещо про культуру музичного слуху. Якщо зосередження уваги на
повільних рухах сприяє покращенню механіки руху, то зосередження уваги
на музичному звукові покращує роботу слухового апарату музиканта.

При розвитку слуху по запропонованому методу необхідно мати на увазі
наступне:

1. зосередження уваги на звукові має за мету:

а/ розвиток органу слуху взагалі;

б/ загострення точності сприйняття муз. звукової висоти;

в/ вдосконалення сприйняття краси звука.

2. зосередження уваги на враженні, що виникає від послідовності двох
або більше звуків /установка та інтервал або мелодичну послідовність/
має за мету розвиток здатності музичного співвідношення або узагальнення
їх /мелодичний слух/.

3. зосередження уваги на враженні від двох або більше одночасно взятих
звуків /установка на гармонічний інтервал або акорд/ має за мету
розвиток здібності сприйняття складних звуків або сполучення їх
/гармонічний слух/.

Взагалі слух — психофізіологічний процес: зовнішній подразнювач у виді
звукових хвиль, дратуючи закінчення слухово¬го нерву у внутрішньому
вусі, викликає у вищих слухових центрах в корі головного мозку, той
суб’єктивний стан, який ми назива¬ємо слуханням того чи іншого звуку.

Цей фізіологічний процес називають почуттям слуху. Психічний процес
/стан свідомості/ при цьому фізіологічному процесі відіг¬рає величезну
роль.

Наприклад: при концентрації уваги на звукові тонкість /точність/ слуху
підвищується до максимуму і навпаки при розсіяній увазі точність
сприйняття звуку сильно понижується,

1. Музичний слух — це той же слух, про який мм вже гово¬рили вище,
вроджений чи вироблений, але той, що спеціально сприймає рівномірні
періодичні коливання різних тіл від 16 до 4000 коливань в секунду, що
застосовується в музиці.

Людина, яка має музичний слух, може відтворити голосом чи на
інструменті музичний звук, який чує. Людина, що не має музичного слуху,
чує музичний звук, але відтворити його не може.

2. Музичний слух — це слух відносний, а не абсолютний. Відносний слух
визначає звуковисотне співвідношення між двома звуками, взятими
послідовно чи одночасно. Абсолютний слух визначає один чи більше звуків
в їх абсолютному значенні, не виходячи від якого-небудь попередньо
заданого звуку. Сполучення абсолютного слуху з відносним явище
випадкове, що не є необхідним для музичного слуху. Цим можна пояснити ті
випадки, коли музикант-виконавець, що має абсолютний слух, грає
недостатньо чисто у відношенні інтонації: маючи абсолютний слух, він в
той же час має поганий відносний слух.

3. Людина, що має музичний слух, повинна вміти не тільки відтворювати
поодинокий музичний звук, мелодичні інтервали і розбиті акорди, але й
розпізнавати сполучення звуків /гармонічні інтервали і акорди/ взяті
іншою особою на будь-якому інструменті.

4. Музичний слух може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній слух —
той, що сприймає, внутрішній – відтворюючий /реально або подумки/.
Іншими словами, реакція слуху на реальну появу звуку буде називатися
зовнішнім слухом; навпаки, реакція, що виникає тільки від погляду на
ноти або від мисленої уяви їх, без реального їх відтворення, буде
називатися внутрішнім слухом. В цьому випадку виникає уява музичної
думки в голові. Обидва види слуху є двома сторонами єдиного музикального
слуху при виконанні внутрішній слух на мить попереджає відтворення
даного звуку. Наприклад, треба відтворити заданий інтервал: під впливом
вольового зусилля виникає збудження вищих кортикальних слухових центрів
потім слухових центрів, що лежать у нижчих відділах головного мозку і
зв’язані з відповідними руховими центрами і, нарешті, відтворення даного
інтервалу.

Весь внутрішній слуховий процес до його реалізації, проходить миттєво і
підсвідомо. Ось цей слух і є справжній правдивий музичний слух, до
розвитку якого треба прагнути. Зовнішній і внутрішній слух є засобами
розвитку правдивого музичного слуху.

5. Музичний слух повинен бути скоординований з моторикою, відігравати
тут ведучу роль. Тільки тоді музичний слух може бути життєдайним, а
інтонація виразною, чистою.

6. Музичний слух на початку свого розвитку повністю залежить від
загального слуху, але після того, як він стане внутрішнім слухом, що не
потребує обов’язкового зовнішнього подразнювача /звуку/, він стає
незалежним від загального слуху. Музикант може втратити загальний слух
/глухота/ і все-таки внутрішній музичний слух при цьому може залишитись
незачепленим. Тільки ураження центрів слуху знищить і внутрішній
музичний слух.

7. В поняття музичного слуху входить здатність аналізу /стан
свідомості/ якості звуку як відтвореного самим музикантом, так і того,
що сприймається зовні.

З вище сказаного випливає висновок: музичний слух — явище не просте, яке
легко пояснити фізіологічно, а явище дуже складне, що складається з
багатьох компонентів. Коли ці компоненти між собою скоординовані, то
людина буде мати високорозвинений музичний слух.

Розвинутий музичний слух відіграє керівну роль в технічній стороні
музичного виконання і контролює одночасно звуковисотну і ритмічну
сторону музичної думки, що відтворюється на інструменті, сам, однак,
підкоряючись емоційній стороні виконання. Всією цією складною системою
керує музичне мислення.

На закінчення хочу подати вправи, розроблені Назаровим для підвищення
культури внутрішнього музичного слуху.

1. Уявити в голові один звук.

На фортепіано взяти якийсь тон. Після паузи в декілька секунд —
відтворити його в пам’яті. Так повторити до 10 раз. З іншими тонами
вправляти так само.

2. Вивчення /в уяві/ мелодичних інтервалів. Взяти звук, уявити собі
інтервал якийсь вверх або вниз від першого реального. Потім провіряють
на фортепіано. Декілька разів.

3. Вивчення /в уяві/ гармонічних інтервалів. Беруть на фортепіано
гармонічний інтервал. Потім уявляють, перевіряють.

Порядок вивчення інтервалів: ч.В, ч.5, чЛ, в.З, м.З, в.б, м.б, в.2,
м.2, в.7, м.7, зб.4.

4. Вивчення /в уяві/ розкладених акордів. Грати мелодич¬но тризвук.
Уявляти. Потім: грати один звук, від нього уявляють інші.

Тризвук, 6, 6/4 Д7, 6/5, 4/3, 2;

зм. септакорд; зб. тризвук з розв’язками.

5. Вивчення /в уяві/ акордів гармонічно.

6. Вивчення /в уяві/ мелодії без акомпанементу. «Співають» мисленно по
фразах. Перевіряють. Потім в цілості /після паузи 2-? хв./.
Перевіряють.

Дальше — більш складні і довгі мелодії. Мисленно «співати» з нот,
слідкуючи очима за малюнком мелодії.

7. Вивчення /в уяві/ мелодії з акомпанементом. Спочатку легкі і
невеликі п’єси. Попередньо — окремі акорди твору.

Дальше вдосконалення внутрішнього слуху йде шляхом мисленного читання
хорових, квартетних і оркестрових партитур.

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1.Методика використання наочності на уроках музики як шлях розвитку
творчої активності

Сучасний урок музики неможливо уявити без наочності. Залежно від
конкретної дидактичної мети, змісту, матеріалу на уроці музики
практикуються різноманітні види унаочнення – таблиці з нотної грамоти,
плакати з піснями, діафільми фото, малюнки, навчальні кінофільми, показ
рукою напрямку руху мелодії або використання пальців лівої руки як
нотного стану. Всі ці наочні засоби можуть бути використані на різних
етапах навчального процесу: при початковому ознайомленні з матеріалом,
його закріпленні, а також для контролю знань під час проведення
підсумкових уроків з певної теми.

З І чверті наймолодші школярі користуються “рухомою” нотою, що
виготовляють для них батьки. Для цього у картоні прямокутної форми
зверху і знизу протягується капронова жилка, на яку натягуються картонні
кружечки або ґудзики.

Необхідно щоб першокласники ще у до нотний період чітко уявили собі, що
звуки бувають різної висоти, й уміли визначати серед них “високі” і
“низькі”.

Наступний етап – орієнтація в напрямку руху мелодії (звуки ідуть вгору,
вниз, на місці). Унаочнити це і допомагає “рухома” нота.

Пересуваючи ґудзик, учень ще не знає розміщення нот, але

вже може відтворити рух почутої мелодії, — наприклад у пісні “Галя по
садочку ходила”.

З такими карточками можна проводити музично-дидактичні ігри.

Гра “Луна”.

Вчитель розвішує декілька ритмічних карток на дошці. Один учень
пропонує ритм будь-якої з них, інші повторюють. Другий школяр виходить
до дошки і показує, якою карткою користувався перший учень.

2.2. Музично-дидактична гра

на уроках музики

Відомий грузинський педагог Ш.Амонашвілі зазначив, що якщо ми забудемо
про те, що діти не можуть розлучитися зі своєю потребою гратися, то
зробимо нашу методику не добрим путівником їх у світі пізнання, а
бездушною мачухою… Почуття вільного вибору складає психологічну основу
гри. Однак це не означає, що, користуючись правом вибирати, дитина
віддає перевагу тільки таким формам активності, які не будуть пов’язані
з труднощами. Вибираючи гру, дитина тим самим приймає і пов’язані з нею
труднощі, стає цілеспрямованою, вольовою, зосередженою у їх подоланні,
що робить гру емоційно забарвленою і вмотивованою. Що поганого, коли
процес навчання дитина буде переживати так само, як вона переживає гру?
Тоді ми будемо говорити не про ігрове навчання, а про навчання, що
ґрунтується на позиціях самих дітей, на переживанні дітьми у цьому
процесі почуття вільного вибору. Адже радіє дитина грі! Вона має радіти
і навчанню! А таку радість повинні приносити їм ми – педагоги,
вихователі, вчителі».[2,с.202-203]

Музично-дидактичні ігри зручний засіб активізації мислення учнів на
уроці. Ігрові елементи широко застосовуються на уроках музики. Непомітно
для себе, мимовільно, граючись, дитина, оперує вкладеними в гру
знаннями, набуває певних вмінь та навичок. Музичні ігри допомагають
дітям краще засвоїти нотну грамоту, формують і розвивають музичні
здібності – пам’ять, слух, ритмічне та ладове відчуття. В процесі
музичних ігор діти набувають потрібні навички – вокально-хорові,
творчо-імпровізаційні, ритмічно-слухові.

Крім дидактичних задач, музична гра виконує неабиякі виховні функції:
збагачує духовне життя школярів, вчить їх спілкуватись, розвивають
дитячу ініціативу, сприяє формуванню колективізму. Введення в шкільне
життя музичних ігор викликає в учнів радісний настрій, створює
оптимістичний ритм її навчання та виховання, благотворно впливає на
емоційну сферу дітей. Музична гра підвищує інтерес учнів до навчання, бо
дає кожній дитині можливість випробувати свої сили, пережити хвилювання
успіху, піднести самооцінку. Такі вчені як О.С.Богданова і В.У.Петрова
зазначають, що застосування в навчанні гри дійсно можна назвати методом
дитячої радості у вихованні позитивного становлення до навчання. [14,
с.5]

Методика організації музичної гри передбачає виконання певних умов.
Насамперед учителеві слід чітко визначати, яку музичну гру він
проводитиме, чи відповідає вона темі і змісту уроку. Для того, щоб
провести музичну гру на належному рівні, необхідно скласти її план, в
якому визначити: дидактичну спрямованість, розвиваючі і виховні цілі,
ігровий реквізит (унаочнення, роз даткові картки, музичні інструменти),
хід ігри.

“Три кити”. Дидактична спрямованість – Формування навичок слухання
музики, вмінь розрізнити різнохарактерні твори, зокрема, пісню, танець,
марш.

Розвиваюча і виховна цілі – активізація довільної уваги, зміцнення
музичної пам’яті, нагромадження музичних вражень з метою виховання
інтересу до музичного мистецтва, формування емоційної культури.

Хід гри: учитель розпочинає гру з цікавої, емоційно насиченої бесіди про
безмежно великий світ людини і музики, про природу музичного мистецтва,
про три основні типи музики – пісню, танець, марш.

Дітям роздаються різнокольорові барвисто оформлені картки з відповідним
зображенням.

Умови гри слідуючі: уважно слухати музику, яку виконує вчитель
розрізнити пісню, танець, марш і піднімати відповідні картки. Гру бажано
проводити між рядами учнів або окремими учнями.

“Живий рояль”. Дидактична спрямованість – закріпити поняття про
звуковисотне співвідношення нот, формування навичок сольфеджування,
колективного музикування.

Розвиваюча і виховна ціль – розвиток мелодичного і гармонічного слуху,
ладового відчуття, виховання емоційної культури, колективізму,
відповідальності.

Хід гри: Групі учнів доручає роль “живого роялю”. Вчитель – в ролі
виконавця. Перед тим, як розпочати, потрібно настроїти її учасників на
певний лад і тональність. Можна проспівати з учнями мажорну чи мінорну
гаму від обраного звуку, тонічний тризвук.

Після цього учасникам гри “роздаються” певні звуки, тобто діти повинні
запам’ятати висоту “своїх” ступенів лади і по команді вчителя правильно
і своєчасно їх відтворювати. Під керівництвом учні можуть співати звуки
як послідовно так і одночасно. Таким чином “живий рояль” може виконувати
невеличкі мелодії, інтервали і навіть акорди.

Таким чином, впровадження на уроці музики ігрового методу навчання
прискорює розвиток у школярів певних музичних здібностей – пам’яті,
відчуття ладу і ритму. Застосовуючи під час педагогічної практики на
уроках музики метод ігрового навчання, я помітила, що у дітей
активізуються такі загальні психологічні процеси як увага, мислення,
емоційно – образна уява дітей. Крім того, музичні ігри як колективна
форма діяльності учнів благотворно впливають на формування характеру,
вольових якостей, загальної естетичної культури дитини. Позитивний
емоційний клімат, що створює гра на уроці, сприяє підвищенню молодших
школярів інтересу до музики.

ВИСНОВКИ

Для реалізації кожного питання теми необхідна активна робота самих
школярів, адже пасивного, байдужого учня музично грамотним і естетично
вихованим зробити неможливо. Тому величезне значення як на уроці музики,
так і в позаурочний час має розкриття проблеми, яким шляхом залучити
учня до активної діяльності у спілкуванні з учителями. Використовуючи
вищезгадані методи діяльності, вчитель зможе на протязі всього заняття
тримати учнів в атмосфері зацікавленості і активності.

Процес пізнання дитиною об’єктивного світу виключає чуттєве і
раціональне начала, які перебувають в органічних взаємозв’язках.
Розвиток відчуттів і сприймань – передумова до складніших процесів
розумового, естетичного виховання, – тому важливо щоб на уроці завжди
була активність сприймання, що сприяє ефективному засвоєнню музичного
матеріалу.

Важливе місце у вихованні – зацікавленості до музичного мистецтва займає
метод музичного узагальнення, в основі якого лежить узагальнення знання
про музику. Щоб у дітей склалося цілісне уявлення про музичне мистецтво,
в цьому допоможе метод забігання вперед і повернення до пройденого, а на
активізацію емоційних відносин школярів до музики направлений метод
емоційної драматургії.

Велике значення у навчальному процесі надається методу послідовності та
здійсненню між предметних зв’язків, що сприяє розширенню світогляду,
формуванню вмінь і навичок самостійного мислення. Для формування
самостійної музичної діяльності необхідно застосувати музикування, як
важливий метод активізації навчання. Не слід забувати про використання
наочності та дидактичних ігор на уроці, що підносить емоційність дітей,
захопленість, цікавість, стимулює мислення, уяву.

Нерідко, проте, уроки музики проводяться ще на неналежному низькому
художньому і педагогічному рівні, а набутий досвід передових учителів ще
не достатньо узагальнений. У боротьбі за поліпшення результативності
уроку музики слід всебічно поглибити, з одного боку педагогічну основу
його – дидактичні принципи а з другого – максимально спеціалізувати ці
загальні принципи, творчо застосувати їх у галузевій методиці,
використовуючи ефективні методи навчання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися
//Дошкільне виховання. — 2000. — №5. — 6-7 с.

Беляева-Экземплярская С. Н. Заметки о психологии восприятия времени в
музыки // Проблемы музыкального мышления: Сб. ст. / Сост. и ред. М.
Г.Арановский. — М.: Музыка, 1974. — С. 303 – 329.

Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. — К.:
Віпол, 1987.-96 с

Бочкарёв Л. Л. Применение психологических знаний в практической
деятельности музыканта-педагога: Метод. разраб. — М., 1981. — 27 с.

Готсдинер А. Л. Музыкальная психология. — М.: Магистр, 1993. — 263 c.

Григоров В.Ю. Методические взгляды П.И. Янкелевича. – М., 1987

Иванченко Г. В. Психология восприятия музыки: подходы, проблемы,
перспективы. — М.: Смысл, 2001. — 264 с.

Кадцын Л. М. Музыкальное искусство и творчество слушателя. – М.: Высшая
школа, 1990. – 303 с.

Киричук О.І. Навчальні інтереси школярів. — К.: Рад. Школа, 1982.-128 с

Коваленко А. Б. Психологія розуміння. — К., 1999. — 184 с.

Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості /
За ред. Л.М. Проколієнко. — К.: Рад. Школа, 1989. — 608 с

Лосев А. Ф. Основной вопрос философии музыки // Лосев А. Ф. Философия.
Мифология. Культура. – М.: Политиздат, 1991. – С. 315 –

Місячник “Українська музика” (1937-1939) Сист. покажчик змісту журналу /
Ред. П.Костюк. – Львів, 2003. – 59 с.

Музыкальное мышление: сущность, категории, исследования: Сб. науч. ст. —
К.: Муз. Украина, 1988. — 128 с.

Назайкинский Е. В. О психологии музыкального восприятия. — М.: Музыка,
2002. — 383 с.

Назаров И. Основы музыкально-исполнительской техники и метод ее
совершенствования. «Музыка», Л., 1999.

Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів. -К.:
Рад. Школа, 1982. — 176 с

Скрипниченко О.В. Зміна динаміки розумового розвитку учнів 1-2 класів
залежно від змісту навчання // Психологія: Респ. наук. мет. зб. — К.:
Рад. шк., HYPERLINK «http://1967.-c.3-20» 1997. Вип.А -c.3-20 .

Фільц Б. Джерела музичної культури України // Дзвін. – 1990.

Янкелевич Ю.И. Педагогическое наследие. — М., 1983.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи