Реферат

Язичницькі релігії:

буддизм, іслам, іудаїзм

та сучасні нетрадиційні релігії

БУДДИЗМ

Буддизм — найдавніша з трьох світових релігій. Більшість її
послідовників мешкає у країнах Південної, Пів-денно-Східної і Східної
Азії: Шрі-Ланці, Індії, Непалі, Китаї, Монголії, Кореї, В’єтнамі,
Японії, Камбоджі, Мьянмі (Бірмі), Таїланді, Лаосі.

Наприкінці XIX — початку XX ст. прихильники буддизму з’явилися у країнах
Європи і США.

Нині у світі є близько 400 млн. мирян, які сповідують буддизм, і близько
1 млн. ченців та черниць; загальну кількість визначити важко, оскільки
відповідного перепису не проводилось.

У країнах СНД буддизм традиційно сповідують жителі Буряти, Калмики,
Туви, а в останні роки буддійські общини виникли у Москві,
Санкт-Петербурзі, містах Балтії.

В Україні релігійні громади буддистів є у Донецькій, Луганській,
Львівській, Херсонській, Одеській областях та в Києві. На початку 1995
р. в нашій державі налічувалося 18 громад, 17 служителів цього культу.

Буддизм — жива і життєдайна релігія. У різних частинах земної кулі і
нині продовжують виникати нові буддійські общини, споруджуються храми.

Буддисти світу об’єднані в дві міжнародні організації — Всесвітнє
Братство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці, Таїланд) і Азіатську
буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія).

1. Виникнення і поширення буддизму. Буддизм виник в VI ст. до н.е. в
Північній Індії у рабовласницькій державі Магадха. Класова нерівність
доповнювалась становою нерівністю: суспільство поділялось не лише на
класи, а й касти. Належність до тієї чи іншої касти була спадкоємною.
Чотири касти утворювали чотири стани: брахмани (служителі культу),
кшатрії (рабовласницька знать), вайш’я (частина вільної бідноти), шудри
(частково вільне біднота і частково раби). Фактично був і п’ятий стан —
найнижчий на ієрархічному шаблі — чандали (частина вільної бідноти і
частина рабів); належні до нього не мали ніяких прав, перебували поза
будь-якими кастами. Вищі касти користувалися істотними привілеями, а
нижчі зазнавали утисків.

Панівна у цей час релігія — брахманізм — була культом лише
привілейованих каст і класів, тому до культових дій допускались лише
представники трьох вищих станів. Однак з розвитком рабовласництва і
класовим розшаруванням чисельність нижчих верств зростала. Виникла
необхідність у релігії, яка виражала б їхні інтереси.

Буддизм сформувався у середовищі двох нижчих станів, які шукали таку
релігію, яка могла б компенсувати їхню безправність у реальному житті.

ІСЛАМ

Мухаммад — пророк ісламу. Іслам (з арабської — покірність) — одна з
трьох світових релігій, які надзвичайно поширені в сучасному світі. Нині
чисельність мусульман перевищує 1 млрд. чоловік.

Іслам сформувався на стику європейської та східної цивілізацій,
увібравши чимало надбань іудаїзму, християнства, а також зороастризму,
буддизму, грецької філософії, римського права, а також культури давніх
народів Сходу і Північної Африки. Виникнення ісламу — закономірний
результат поступального духовного прогресу всього людства.

Іслам зародився на початку VII ст. н.е. в Західній Аравії, у місцевості
Хіджаз. Його витоки пов’язані з містами Мекка і Медина. Це був період
розпаду родового устрою в арабів, економічного і політичного об’єднання
племен, а головне — формування класової держави, коли виникла потреба в
її ідеологічній основі. Такою могла стати єдинобожна релігія. На той час
у арабів побутували первісні анімістичні уявлення, численні міфи, були
дуже розвинуті фетишизм та магія.

Стрижнем нової релігії стали вірування економічно і політичне
найрозвиненішого племені курейш, яке поклонялося богу Аллаху (від
арабського «аль-ілах» — божество).

На честь численних богів, яких вшановували у Хіджазі, у Мецці було
побудовано храм Кааба, що мав форму куба (від арабського ка’ба — куб).
Однак, за мусульманською міфологією, храм Кааба спорудили доісламський
пророк Ібрахим (біблійний пророк Авраам) та його син Ісмаіл, який був
праотцем мекканського племені курейшитів. Проте відомо, що до виникнення
ісламу в Каабі знаходились 360 кам’яних зображень богів різних племен
Аравійського півострова. В околицях Мекки чотири місяці на рік тривали
ярмарки, на цей період заборонялися війни і міжплемінні сутички.
Спорудженням Кааби ніби доводилася можливість співіснування різних
релігійних вірувань. Але з поступовим утвердженням ісламу всі боги з
Кааби були вилучені, а Аллаха оголошено єдиним Богом нової
монотеїстичної релігії.

ІУДАЇЗМ

Еволюція іудаїзму. Віровчення і культова практика іудаїзму протягом
всієї його історії удосконалювалися жрецями і рабинами. Його еволюція
складається з кількох основних етапів. Іудаїзм часу виникнення і
становлення називається біблійним, його віровчення і культ стали основою
для подальшого розвитку цієї релігії. У період розкладу давньоєврейської
рабовласницької держави утворився так званий талмудичний іудаїзм.
Трансформація іудаїзму у феодальну добу обумовила формування
рабиністичного іудаїзму.

Іудаїзм реформувався і в умовах капіталізму, коли перед ідеологами
церкви надзвичайно гостро постала проблема осучаснення релігійних
уявлень, пристосування їх до ідей, що набули великого поширення у
народі. Такий іудаїзм називається модерністським. Основна його мета —
зміцнення позицій релігії з тим, щоб пом’якшити силу ударів, яких зазнає
релігія з розвитком виробництва, науки і культури, суспільної практики.

«Міжнародне товариство свідомості Кришни» («Ха-ре Кришна»). Цю
організацію було створено наприкінці 60-х pp. у США. Згодом її
віровчення поширилось в інших країнах світу, зокрема і в СРСР, згодом і
в Україні. Передусім це було зумовлено соціально-психологічними
причинами: духовною кризою і соціальною апатією, відсутністю необхідних
соціальних орієнтирів та цінностей, пошуками культурної самобутності та
простих однозначних відповідей на складні питання буття. Певне значення
має і соціальна пропаганда кришнаїтів, яка на основі модернізованого
індуїстського вчення пропонує релігійний шлях подолання проблем, що
протягом років безуспішно розв’язуються нашим суспільством: продовольча,
злочинності, проституції, наркоманії.

Нерідко молодь та інтелігенцію в кришнаїзмі приваблюють їхня потреба в
духовному наставникові (харизматичні лідери, гуру, пророки), прагнення
до «нового бачення» світу та участі в його перетворенні з допомогою
нового цілісного світогляду на основі гармонійного поєднання інтересів
душі та тіла.

Похожие записи