В Україні сьогодні налічується 53 громади мормонів. З них офіційно діє одна місія в Києві, яка підпорядкована Президентству Центральної і Східної Європейської Території, розташованому у Франції. Церква має 214 священнослужителів, значна частина яких є іноземцями (72), причому більшість з них – це молодь віком від 19 до 23 років
У наші дні Церква Ісуса Христа Святих останніх днів – це одна з великих всесвітніх релігій і одна з найбільш динамічно зростаючих. Вона має:
- понад 11 мільйонів членів Церкви;
- приблизно 60000 місіонерів в 162 країнах;
- 100 мільйонів виданих примірників Книги Мормона 93 мовами;
- понад 100 храмів по усьому світі.
Мормони — неофіційна, але дуже поширена назва послідовників Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів, заснованої Джозефом Смітом (Joseph Smith) в США в 1830 р. Загальна чисельність послідовників (за даними самої церкви) – більше 12,5 млн., більше половини членів Церкви проживає за межами США. Церква веде активну місіонерську політику, в даний час маючи більше 40 тис. добровільних місіонерів в 160 країнах. Побудовано 123 храми в багатьох країнах світу. Видає журнал «Ліахона» 50 мовами.
Основний релігійний текст мормонів – “Книга Мормона” – перекладений 93 мовою і виданий загальним тиражем більше 100 млн. екземплярів Священним Писанням виступають Біблія, “Книга Мормона” (що містить одкровення, одержані пророками, що жили на Американському континенті, і потім зібрані воєдино і відредаговані пророком Мормоном), “Навчання і Заповіти” (збори одкровень, отриманих сучасними пророками), “Дорогоцінна перлина” (збори перекладів стародавніх єврейських текстів, наново виконаних Джозефом Смітом). Крім того, на рівні Священного писання шанується все сказане і написане пророком – президентом Церкви.
Історія
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, на думку мормонів, є єдиною дійсною християнською церквою, заснованої Ісусом Христом в перші роки Нової ери. Потім, із смертю останнього апостола, члени Церкви почали змінювати навчання, дане їм Христом. Не дивлячись на те, що ще залишалися зраджені початковому навчанню люди, Відступництво привело до того, що Церква «була узята з лиця землі» і відновлена тільки в 1830 р.
Мормони тлумачать Діяння 3:19-21 як пророцтво апостола Петра про відновлення Церкви незадовго до другого пришестя Ісуса Христа.
Як свідчить офіційна церковна історіографія, в 1820 р. 14-річний хлопчик Джозеф Сміт з міста Пальміра, штат Нью-Йорк, молився про отримання поради, до якої християнської конфесії йому слід приєднатися.
У відповідь на його молитву йому з’явилися Бог-Батько і Ісус Хрістос, та повідомили, що дійсної церкви на землі не існує. Джозеф Сміт був вибраний відновити церкву. Протягом 10 років його відвідували різні небесні посланники, вони учили його і відкрили йому місцезнаходження “Книги Мормона”, яка була їм переведена. 6 квітня 1830 р. в місті Файетт, штат Нью-Йорк, Церква була офіційно утворена.
З ряду причин мормони були вигнані з штатів Середнього Заходу (Міссурі і потім Іллінойса) і в 1846-1848 рр. переселилися в пустинні землі сучасного штату Юта, де заснували місто Солт-Лейк-Сіті.
В кінці 19 століття мормони відмовилися від полігамії після багаторічного протистояння з федеральними властями. На знак протесту проти цього рішення деякі члени Церкви вийшли з її складу і утворили свої общини, де продовжували практикувати полігамію.
Вибрані місця з Історії Пророка Джозефа Сміта
Через те, що багато пересудів зловмисників та інтриганів було пущено в обіг стосовно зростання й розвитку Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, і що всіх їх було задумано їхніми авторами, аби шкодити її репутації як Церкви та її розвитку в світі, я був змушений написати цю історію, щоб вивести з омани громадську думку і надати усім шукачам істини можливість володіти фактами в тому вигляді, як вони відбувалися, стосовно і мене, і Церкви, і такою мірою, якою я ними володію.
У цій історії я викладу різні події стосовно цієї Церкви в істині й праведності такими, як вони відбувалися, або такими, як вони зараз [1838 р. ] є, тобто на восьмий рік від організації вищезазначеної Церкви.
На другому році нашого перебування у Манчестері там виникло надзвичайне релігійне заворушення. Розпочате методистами, воно скоро поширилося, охопивши всі секти в цій місцевості країни. Здавалося, що воно охопило всю округу, велика кількість людей приєднувалася до різних релігійних партій, а це викликало немале збудження й розділення між людьми. Дехто кричав: Ось, тут!, інші ж: Ось, там! Одні з них палко захищали методистську віру, інші – пресвітеріанську, а ще інші – баптистську.
Та незважаючи на ту велику любов, яку навернені цих різних віросповідань виявляли під час свого навернення, і на ту велику старанність, з якою священики, кожний зі своєї позиції, заохочували людей до вияву цього незвичайного релігійного почуття, щоб навернути у віру кожного, – поблажливо кажучи: Нехай люди приєднуються до будь-якої секти, яка їм подобається, – але вже на початку вступу до тієї чи іншої секти, виявлялося, що добрі почуття і у священиків, і у навернених були радше вдаваними, ніж щирими. Розпочалися великі заворушення й ворожнеча; священик сперечався зі священиком, а навернений – з наверненим, і навіть якщо вони й мали якісь добрі почуття один до одного, то вони швидко губились у словесних баталіях і суперництві думок.
Мені йшов тоді п’ятнадцятий рік. Родину мого батька залучали до пресвітеріанського віросповідання, і четверо з них приєдналися до цієї церкви, а саме: моя мати Люсі, мої брати Гайрум і Сем’юел Гаррісон та сестра Софронія.
У цей час великого збудження я часто серйозно замислювався і відчував великий неспокій, і незважаючи на те, що я переживав такі глибокі й часто гіркі почуття, я хоч і відвідував збори різних релігійних угруповань, коли випадала така можливість, але, разом з тим, стояв поза ними.
Згодом я почав прихилятися більше до методистської секти, і в мене виникло певне бажання приєднатися до них, але безладдя і суперечки між конфесіями були настільки великими, що неможливо було хлопцеві, настільки юному й не обізнаному в людях і житті, як я, дійти певного висновку – хто був правий, а хто помилявся.
Заворушення й галас були настільки великими й безупинними, що часами мій розум надзвичайно збурювався. Пресвітеріанці були найбільше настроєні проти баптистів і методистів і докладали всіх сил в аргументації й софістиці, щоб довести їхні помилки, або, щонайменше, змусити людей думати, що вони помиляються. З іншого боку, баптисти й методисти в свою чергу так само завзято намагалися встановити власні догмати і спростувати всі інші.
Серед цієї війни слів і зіткнення думок я часто розмірковував про себе: Що ж робити? На боці якої секти правда? Чи, може, вони всі помиляються? Чи, може, лише одна з них істинна? Як я можу дізнатися про це?
І в той час, коли відбувалася в мені ця тяжка внутрішня боротьба, викликана протистоянням партій релігійників, я одного дня читав Послання апостола Якова, п’ятий вірш першого розділу, в якому сказано: «А якщо кому з вас не вистачає мудрості, нехай просить від Бога, що всім дає просто та не докоряє, – і буде вона йому дана».
І, мабуть, ще ніколи жоден уривок з Писань не зворушував людського серця з такою силою, як тоді ці слова зворушили моє. Вони, здавалося, в повній мірі заволоділи почуттями мого серця. Я знову і знову вдумувався в ці слова, відчуваючи, що я, напевно, більше за всіх потребую саме Божої мудрості, адже я не знав, що мені робити, і так ніколи і не дізнався б, якби не сягнув більшої мудрості, бо вчителі релігії з різних сект розуміли одні й ті ж уривки з Писань настільки по-різному, що руйнувалася впевненість у тому, що питання можна розв’язати через звертання до Біблії.
Нарешті я дійшов такого висновку: або я мушу залишитися у темряві й збентеженні, або ж мушу скористатися порадою Якова, а саме, звернутися до Бога. Зрештою, я вирішив звернутися до Бога. Якщо Він дає мудрість тому, кому не вистачає мудрості, і робить це просто, і не докоряє, то й мені вільно запитати.
Збираючись звернутися до Господа, я мав на меті дізнатися, яка саме з усіх сект правильна, щоб я міг знати, до якої приєднатися. Тож ледве зібравшись із силами і змігши говорити, я спитав у цих Осіб, що стояли наді мною у світлі, яка ж з усіх сект правильна (бо до того часу мені ніколи не спадало на думку, що всі вони були не правильні) – і до якої мені приєднатися.
У відповідь мені було сказано, що я не повинен приєднуватися до жодної з них, тому що всі вони неправильні; і Той, хто звертався до мене, сказав, що всі їхні віровчення мерзотні на Його погляд, що всі сповідники тих сект розбещені, що «вони наближаються до Мене своїми вустами, але їхні в серця далеко ухилилися від Мене; вони навчають заповідей людських як учення; мають тільки вигляд божественності, але заперечують саму силу її».
Основні положення віровчення мормонів
Основні положення віровчення такі:
- Віра в Бога-батька, Ісуса Христа і Святого Духа;
- Віра у те, що люди відповідатимуть тільки за свої гріхи, а не за гріхи предків аж до Адама;
- Віра в спокутування і порятунок завдяки жертві Ісуса Христа;
- Віра в необхідність здійснення таїнств як для живих, так і для мертвих (хрещення, конфірмація і ін.);
- Віра у те, що люди можуть вічно бути разом з своїми сім’ями;
- Віра у те, що будь-яка людина може одержувати одкровення за допомогою Святого духу;
- Віра в «слово мудрості» (рекомендація утримуватися від куріння і вживання спиртних напоїв, наркотиків, чаю, кави і інших продуктів і речей, які викликають звикання і заважають виконувати заповіді).
Згідно Книзі Мормона, Ісус Христос відвідав Америку незабаром після вознесіння. На задньому плані храм майя в Чічен-Ітці, збудований у 9 столітті
Мормони називають Богом, або небесним батьком, вищу істоту, що мешкає в нематеріальному світі, званому «небеса». Бог має досконале фізичне тіло, по образу якого були створені тіла людей. Строго кажучи, Бог не є творцем, він лише «улаштовувач» всесвіту. Він не створив, але «запросив» розуми приєднатися до його плану творіння. Розуми не були ніким створені, не можуть бути знищені і знаходяться в процесі постійного вдосконалення.
Розуми володіють свободою волі, але підпорядковані закону, якому підкоряється і сам Бог, тобто існує свобода вибору вчинку, але наслідки цього вчинку чітко визначені. Звідси виникають поняття гріха і чесноти. Добродійними є вчинки, що ведуть до подальшого розвитку, гріховними – вчинки, що ведуть до обмеження можливостей для подальшого розвитку. Але в той же час здійснення гріховного вчинку теж є однією з форм пізнання і розвитку.
Для того, щоб допомогти розумам розвиватися, Бог запропонував їм сформувати всесвіт по його плану і делегував їм для цього свою творчу силу – священство. Всесвіт складається з розумів, розуми – це не тільки елементи системи, але й сама система теж є розумом.
Розуми, які стоять на порівняно високому ступені розвитку, дістали можливість стать духами, які потім могли прийти на землю, одержати матеріальні тіла і нове знання, а потім продовжувати розвиватися після загибелі цього тіла, щоб в перспективі одержати досконале фізичне тіло, теж стать богами і сформувати свої всесвіти. Той же шлях, вірять мормони, пройшов і Бог нашого всесвіту.
Сатані, який у той час носив ім’я Люцифер, не сподобався цей план, тому що основний його складовою була свобода вибору: духи мали можливість вибирати свою земну долю відповідно до своїх переваг і рівня розвитку. Це означало, що далеко не всі з них зможуть протистояти спокусам матеріального життя і не прийдуть короткою дорогою до піднесення.
Сатана бажав привести всіх, нехай навіть і насильно, до піднесення. Він також зажадав, щоб Бог-батько дав йому “свою власну силу” (див. «Дорогоцінна перлина», Книга Мойсея 4:3). Таким чином, сатана повстав проти плану Бога, зазнав поразки, разом з своїми прихильниками був вигнаний з світу небес і позбавлений можливості одержати матеріальне тіло.
Він і його прибічники, будучи глибоко нещасними, мучаться заздрістю до тих духів, що залишилися вірні плану Бога, і будь-якими способами прагнуть спокусити їх з дійсного шляху. Бог допускає існування духів-спокусників, оскільки протистояння спокусі, здійснення гріха (що неминуче) і покаяння – що важливі елементи розвитку.
Але згідно вселенському закону гріх повинен мати певні наслідки, які розум, що погрішив, або дух повинні пережити. Тому ніхто з людей не може одержати піднесення, бо ніхто з них не небезгрішний. У цьому і полягає сенс спокутної жертви Ісуса Христа, на думку мормонів.
Ісус Христос, відомий в духовному світі як керівник духів, що створили цей світ, єдинонароджений син Бога, що був з нім раніше того, що влаштувало цього світу, без чийого-небудь примушення ухвалив рішення узяти на себе всі наслідки гріхів, які повинні були пережити духи, що погрішили, в зовнішності людей. Зробити це міг тільки абсолютно безгрішний дух.
Під час «моління про чашу» в Гефсиманськом саду і «пристрастей господніх», що завершилися загибеллю матеріальної оболонки Христа на хресті, Христос прийняв на себе всі наслідки гріхів і звільнив (врятував, спокутував, викупив) людей від влади закону.
Для того, щоб вийти з-під влади закону і дістати можливість покаяння і піднесення необхідно «узяти на себе ім’я Христа», тобто виразити свою згоду з навчанням мормонів, усвідомити свої гріхи, покаятися, хреститися і терпіти до кінця. Це справедливо не тільки для духів в зовнішності людей, але і для вже «померлих» духів. Сам обряд хрещення – це тільки частина процесу «ухвалення імені Христа».
Церковна організація
Церкву очолює президент-пророк. В даний час – Гордон Хинклі. Президент має двох радників. Утрьох вони складають Перше Президентство.
Далі слідують Дванадцять Апостолів, основне завдання яких – бути особливими свідками Ісуса Хріста для всього світу. Дванадцяти допомагають Сімдесят Апостолів, які керують регіональними представництвами Церкви.
Дрібніші регіональні підрозділи (коли) очолюються єпископами. Далі слідують приходи і невеликі приходи, якими керують президенти.
Адміністративний центр Церкви в Солт-Лейк-Сіті з її Фінансовим центром на задньому плані.
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів – найбагатша релігійна організація у США. Журнали «Arizona Republic» та «Time Magazine» оцінили її інвестиції та нерухоме майно в 30 млрд. доларів США. Основним джерелом надходжень «мормонської економіки» є насамперед обов’язкова церковна десятина (кожен адепт зобов’язаний жертвувати організації десяту частину свого загального прибутку).
Гроші вкладаються мормонською верхівкою в розташовані в різних країнах підприємства церкви, що працюють у галузях страхування, банківської діяльності, нерухомості та сільського господарства. При цьому мормони мають досить «пристойне» теологічне обґрунтування виправдання власної комерційної діяльності у словах одного із своїх пророків, який свого часу наголосив: «Царство боже не наступить доти, доки ми не навчимося виробляти все, що нам необхідно, самі».
Взаємодія з іншими християнськими конфесіями
Багато християнських конфесій відмовляються визнавати мормонізм християнським навчанням. Так, в 2000 році в журналі «Духовність на Сході та Заході», видаваним в Орхусі (Данія) організацією Dialog Center International, наголошувалося, що мормони не можуть вважатися християнами вже тому, що, по їх навчанню, люди після своєї смерті можуть стати богами. Цей висновок відродив інтерес до даної теми в європейських наукових кругах. Прихильники визнання за мормонами права називатися християнами апелювали до слів святого Іренея: «Христос, який став як ми, може зробити нас такими ж, як він сам».
Супротивники стверджували, що Іреней мав на увазі лише те, що в кожній з людей присутній Бог, але це не означає, що люди можуть стати богами. Цей висновок був підтриманий Римською католицькою церквою, хоча офіційних заяв з приводу мормонізму Святий престол не робив. В цілому більшість вчених схиляються до думки, що мормонізм, як і інші релігії Нового віку, є розвитком ідей гностиків, яких можна вважати християнами лише частково.
Мормони в Україні
В Україні сьогодні налічується 53 громади мормонів. З них офіційно діє одна місія в Києві, яка підпорядкована Президентству Центральної і Східної Європейської Території, розташованому у Франції. Церква має 214 священнослужителів, значна частина яких є іноземцями (72), причому більшість з них – це молодь віком від 19 до 23 років.
Діяльність мормонських місіонерів, які прибувають в Україну з-за кордону (переважно із США), неоднозначно оцінюється у суспільстві. Зокрема, негативну реакцію викликають практика жорсткого прозелітизму і спроби нав’язати українцям американські стандарти життя. Перші члени Церкви з’явилися в Україні в 1990 р.
У червні 1991 року президент Говард Л. Біддулф зі Східної Віденської місії Церкви (Австрія) відвідав зі своєю дружиною Колін Київ.
Протягом того місяця була створена перша офіційна громада, що налічувала близько 40 членів Церкви. На той час в країні перебувало 10 місіонерів, які служили під проводом Гельсінської місії (Фінляндія). У вересні 1991 року старійшини Бойд К. Пекер і Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, відвідали членів Церкви в Україні.
Через п’ять місяців у Києві була встановлена штаб-квартира місії в країні, а президентом місії став Біддулф. У країні з майже 52-мільйонним населенням служило 35 місіонерів. У липні 1993 року була організована ще одна місія в Україні із штаб-квартирою в Донецьку.
Членам Церкви в Києві надавалася гуманітарна допомога від святих з Німеччини і Сполучених Штатів. У 1991, 1992 і 1993 роках вона складалася з тисяч фунтів провізії і одягу, призначених як для членів Церкви, так і для тих, хто ними не є. У 1995 році Церква передала шість тон медичних пристроїв і матеріалів Київському інституту серцево-судинної хірургії.
Багато українських громад проводили богослужіння в орендованих залах, а хрещення проходили в закритих басейнах або на Дніпрі. Деякі українські члени Церкви почали їздити потягом до найближчого храму, розташованого у Фрайбергу (Німеччина), а у 1992 році Фрайберзький храм відвідала перша група святих з України.
Зараз релігійні громади Церкви зареєстровані в більшості областей України і в Автономній республіці Крим. В 1996 році також було зареєстровано Релігійне Управління Церкви в Україні, яке об’єднує ці громади.
У липні 1998 року було зроблено історичне оголошення, що в Києві буде побудовано храм – перший храм у Східній Європі. Вересень 2001 року приніс освячення перших двох будинків зборів, побудованих Церквою в Українській Київській місії.
Ці будинки зборів були капітально відремонтованими існуючими будівлями. У травні 2004 року в Києві було утворено перший на території Східної Європи кіл Церкви (внутрішньо церковна структура).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
