БОГ — НАШ ОТЕЦЬ

Бог є наш Отець. Це головна Добра Новина Христового Євангелія.

Коли — згідно з практикою релігійних груп учнів у тих часах мати окрему
молитву, яку складав їхній учитель — учні Христа просили його дати їм
своєрідну, особливу молитву, Христос сказав: Моліться так:

Отче наш, що єси на небі!

Нехай святиться твоє ім’я;

Хай прийде твоє царство;

нехай буде воля твоя,

як на небі, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам днесь.

Прости нам довги наші,

як і ми прощаємо довжникам нашим.

Не введи нас у спокусу,

але визволь нас від лукавого.

(Лука 11:2 — 4, Мат. 6:9 — 13).

Христове благовіщення: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого
єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив
життям вічним» (Іван 3:16) — це суть християнської релігії. Св.Павло нам
це таїнство далі пояснює: Коли ж сповнився час, Бог послав свого Сина,
що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під
законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог післав у ваші
серця Духа Сина свого, який взиває: Авва — Отче! Тому ти вже не раб, а
син; і коли син, спадкоємець з Божої ласки. (До Галатів 4:4 — 7).

У Христовому Євангелію маємо драматичний образ нашого Небесного Отця в
оцій притчі про блудного сина:

В одного чоловіка було два сини. Молодший із них сказав батькові:

— Тату, дай мені частину маєтку, що мені припадає.

Батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший
зібрав усе й пустився в далекий край і там розтратив свій маєток, жив
розпусно. І як він усе розтратив, настав великий голод у тім краю, і він
став бідувати. Пішов він у найми до одного з мешканців того краю, і той
послав його на своє село пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт
свій стручками, що їли свині, але й тих ніхто не давав йому.
Опам’ятавшись, він сказав до себе: скільки наймитів у мого батька мають
удосталь хліба, а я тут з голоду конаю. Встану, піду до батька мого й
скажу йому: Отче, я згрішив проти неба й проти тебе. Я недостойний
більше зватися твоїм сином. Прийми мене за одного з твоїх наймитів.

Встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив
його батько і, змилосердившись, побіг, обняв і поцілував його. Син
сказав до нього:

— Отче, я згрішив проти неба і проти тебе. Я не достойний зватися твоїм
сином.

Батько ж кликнув до своїх слуг:

— Принесість швидко найкращу одіж, одягність його, дайте йому на руку
перстень і сандали на ноги. Приведіть годоване теля й заріжте його, і
їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і
найшовся. (Лука 15:11 — 24).

У цій простенькій притчі Христос ядерно з’ясував нам надзвичайно велику
любов і безмежне милосердя та ласкавість нашого Небесного Отця. Батько
біжить назустріч до свого марнотратного сина, обіймає й цілує його ще
заки той може вословити своє покаяння. Це дійсний образ батьківської
незбагненної любови нашого Небесного Отця.

У Святому Письмі ця Божа любов (aгапе по-грецьки) з’ясовується під
різноманітними аспектами безграничної й невирахованої щедрості,
ласкавости й абсолютної вірности.

Ця подиву гідна, безмежна любов нашого Небесного Отця завжди бере
ініціятиву в приверненні кожного грішника назад до Божого синівства. Як
каже Св.Євангелист Іван: «Бог — любов. Цим виявилася до нас любов Божа,
що Бог послав у світ свого єдинородного Сина, щоб ми жили через нього.
Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і
послав Сина свого як умилостивлення за гріхи наші.» (1 Посл. 4 : 9 —
10).

Дослівний переклад Арамейського слова Авва — це дитячий вираз: Татуню!

Похожие записи