БОГ – НАШ ОТЕЦЬ
Бог є наш Отець. Це головна Добра Новина Христового Євангелія.
Коли – згідно з практикою релігійних груп учнів у тих часах мати окрему
молитву, яку складав їхній учитель – учні Христа просили його дати їм
своєрідну, особливу молитву, Христос сказав: Моліться так:
Отче наш, що єси на небі!
Нехай святиться твоє ім’я;
Хай прийде твоє царство;
нехай буде воля твоя,
як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам днесь.
Прости нам довги наші,
як і ми прощаємо довжникам нашим.
Не введи нас у спокусу,
але визволь нас від лукавого.
(Лука 11:2 – 4, Мат. 6:9 – 13).
Христове благовіщення: “Бог бо так полюбив світ, що Сина свого
єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив
життям вічним” (Іван 3:16) – це суть християнської релігії. Св.Павло нам
це таїнство далі пояснює: Коли ж сповнився час, Бог послав свого Сина,
що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під
законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог післав у ваші
серця Духа Сина свого, який взиває: Авва – Отче! Тому ти вже не раб, а
син; і коли син, спадкоємець з Божої ласки. (До Галатів 4:4 – 7).
У Христовому Євангелію маємо драматичний образ нашого Небесного Отця в
оцій притчі про блудного сина:
В одного чоловіка було два сини. Молодший із них сказав батькові:
– Тату, дай мені частину маєтку, що мені припадає.
Батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший
зібрав усе й пустився в далекий край і там розтратив свій маєток, жив
розпусно. І як він усе розтратив, настав великий голод у тім краю, і він
став бідувати. Пішов він у найми до одного з мешканців того краю, і той
послав його на своє село пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт
свій стручками, що їли свині, але й тих ніхто не давав йому.
Опам’ятавшись, він сказав до себе: скільки наймитів у мого батька мають
удосталь хліба, а я тут з голоду конаю. Встану, піду до батька мого й
скажу йому: Отче, я згрішив проти неба й проти тебе. Я недостойний
більше зватися твоїм сином. Прийми мене за одного з твоїх наймитів.
Встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив
його батько і, змилосердившись, побіг, обняв і поцілував його. Син
сказав до нього:
– Отче, я згрішив проти неба і проти тебе. Я не достойний зватися твоїм
сином.
Батько ж кликнув до своїх слуг:
– Принесість швидко найкращу одіж, одягність його, дайте йому на руку
перстень і сандали на ноги. Приведіть годоване теля й заріжте його, і
їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і
найшовся. (Лука 15:11 – 24).
У цій простенькій притчі Христос ядерно з’ясував нам надзвичайно велику
любов і безмежне милосердя та ласкавість нашого Небесного Отця. Батько
біжить назустріч до свого марнотратного сина, обіймає й цілує його ще
заки той може вословити своє покаяння. Це дійсний образ батьківської
незбагненної любови нашого Небесного Отця.
У Святому Письмі ця Божа любов (aгапе по-грецьки) з’ясовується під
різноманітними аспектами безграничної й невирахованої щедрості,
ласкавости й абсолютної вірности.
Ця подиву гідна, безмежна любов нашого Небесного Отця завжди бере
ініціятиву в приверненні кожного грішника назад до Божого синівства. Як
каже Св.Євангелист Іван: “Бог – любов. Цим виявилася до нас любов Божа,
що Бог послав у світ свого єдинородного Сина, щоб ми жили через нього.
Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і
послав Сина свого як умилостивлення за гріхи наші.” (1 Посл. 4 : 9 –
10).
Дослівний переклад Арамейського слова Авва – це дитячий вираз: Татуню!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
