.

Біле царство в контексті етнічної історії Євразії: усуні – тохари – юе-чжі – кушани (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
241 2641
Скачать документ

Реферат на тему:

Біле царство в контексті етнічної історії Євразії: усуні – тохари –
юе-чжі – кушани

За “езотеричною” традицією під Біловоддям слід розуміти землі
Північно-Східного Тібету – Амдо (древня назва – Сумпа) зі столицею Сілін
(кит. Сініен), де розташоване Цо Нон (“Синє озеро”; монг. Кукунор; кит.
Цінхай). Власне через цю країну проходив Великий Шовковий шлях.

Назву “Біловоддя” ми співставляємо з монгол. “цаган усун”, тюрк. “ак су”
(”біла вода”; пор.: “… В районі м. Кучі немало річок на ім’я “акан”,
“акин”, “агин” — “потік води, річка” з “ак”… Аксу — велика ріка на
Тянь-Шані, одна зі складових р. Тарим, і місто на цій ріці — окружний
центр провінції. Старий Аксу китайці називають Веньсу — “теплий,
затишний нічліг; тепла, затишна стоянка, готель”…”), тобто землею
войовничого племені усунів (усуні – європеоїдні вихідці із степів на
захід від вигину ріки Хуанхе). Згідно з переказами, спершу жили в
Монголії і над ними царювала династія Нань-доу-мі. Вони в 160 р. до н.е.
під ударами хуннів пересилилися в Семиріччя та на Тянь-Шань, де
асимілювали частину північно-східних (туранських) іранських племен саків
(саків-ісседонів і саків-хаомоварга або амюргійські з значним тюркським
домішком, що в результаті призвело до утворення “західних тюрків”, а
етнонім “усунь” зберігся у племінному поділі казахів), а потім поглинули
і частину юе-чжів (масагетів–тохар), внаслідок чого постав єдиний
“сакоусунський” (“усунь-ісседонів”) етнос.

В 21 р. до н.е. сакоусуні завоювали північну Киргизію та
Південно-Східний Казахстан, розгромили Греко-Бактрійське царство.
Частина юе-чжів–тохар, на думку Дж. Шарпайтьє (Карпентьєр), була
асимільована сарматами (дахами ?), внаслідок чого постав іраномовний
етнос аорси (aorsi > asii > asiani > усуні), носії, за І.В. П’янковим,
прохорівської та сусловської археологічних культур (IV-II ст. до н.е. i
II ст. до н.е.-І ст. н.е.; поширені на півночі і на заході на Південному
Уралі, Нижній Волзі та Нижньому Дону, а на півдні під іменем дахів — до
Східного Прикаспію, Хорезму та Ніси), нащадками якого є осетини–дігорці,
а в Туркестані тохари асимілювали іраномовних саків і стали називати
себе arsi. Вважається, що ім’я “аорси”-“білі, світлі” нащадки сарматів
принесли у верхів’я Волги, де фіксуються етноніми з коренем “арс-/ерз-”
(комі “комі-ерзя”; чув. “ар”, татар. “арі” – “удмурт”), “арські князі”
(в руських літописах XV ст.).

Начебто саме сянбійська (прамонгольська) назва “усуні” – “білі” (*uosuen
черкес, де kaseg — “орел”), від
етноніму яких деякі дослідники виводять поняття “козак” (арабські
джерела свідчать, що в середовищі черкесів існував особливий військовий
стан “кашаки”, “кешаки”, “к-ш-к”); хеттська держава-місто Кушшар
(Куссар); напівкочові “каскіти”, які по-хеттськи називалися “гашгаш”,
по-ассірійськи — “каская”; місто тохар Куча; хіндустанські “кушії”, від
яких отримали назву гірський хребет Гіндукуш, Кашмір (по-грецьки
Каспейрія, а його жителі — “касперійці”). Останній, власне, входив до
держави вищезгаданих кушан.

Через сторіччя правитель Гайшуану Кіо-цзюкю (в першій частині імені
явно вчувається авестійське сакральне “каві/кай” — титул правителя;
вважається, що під цим іменем згаданий Кудзула Кадфіз монетних легенд:
kuj?la kadphises; кит. транскрип. “цюцзюці” бездомним
людям, які полишали суспільства, обширніші”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020