Реферат
на тему:
Життєві кризи
Дисгармонійність розвитку життєвих ролей
Залежно від міри зв’язку рольової поведінки людини з базовими
особистісними утвореннями психологічні ролі можна поділити на ситуативні
та особистісні. У цій площині може трактуватися і проблема особистісної
дисгармонії, а саме: дезадаптивні і негармонійні особистості в парадигмі
теорії ролей можуть розглядатися як особистості з дезадаптивними і
негармонійними особистісними ролями.
Життєвими ролями ми називаємо такі особистісні ролі, які пов’язані з
важливими життєвими функціями людини і мають велике значення в її
життєвому шляху. Життєві ролі людини постійно розвиваються, змінюються,
виникають, зникають тощо. Зміна життєвих ролей відбувається протягом
усього життя людини, бо інакше вона не може розвиватись. Але це не
означає, що ця зміна обов’язково повинна відбуватися з великими
суперечностями. Якщо ці трансформації перебігають гармонійно, тобто без
надмірного загострення життєвих труднощів, без великих суперечностей,
або, принаймні, ці суперечності продуктивно розв’язуються людиною, то ми
говоримо про її гармонійний розвиток.
Але дуже часто зміна ролей здійснюється боляче, тому що людина не може
прийняти нову роль, що диктується логікою її психосоціального розвитку,
або відмовитися від старої ролі, яка втратила своє функціональне
значення і призводить до деформацій і дисгармоній у поведінці. Якщо
зміни психологічних ролей людини відбуваються з великими суперечностями,
які людина не може самостійно конструктивно розв’язати, то ми говоримо
про дисгармонійний розвиток. У цьому варіанті мають місце рольові
конфлікти особистості, серед яких можна розглядати і життєву кризу
особистості.
Життєва криза – це перехідний період життя, коли відбувається ламання і
активна зміна життєвих ролей особистості. Так, характерне для багатьох
особистісних криз прагнення “втекти від себе” – це не що інше, як
прагнення людини позбутися тієї ролі, що чомусь стала причиною її
дисгармонійного стану. Життєва криза характеризується неможливістю (або
труднощами) засвоїти нову життєву роль, або ускладненнями з можливістю
позбутися старої життєвої ролі. Іншим випадком дисгармонійного розвитку
особистості може бути нерозвинутість важливих психологічних ролей
людини, що пов’язане з нерозвинутістю її важливих соціальних функцій.
У попередньому розділі ми вже порівнювали життєву кризу зі зміною
захисного панцера равлика, що росте. Під захисним “панцером” людини
можна розуміти і систему особистісних ролей, що, крім інших, мають і
адаптивну, захисну функцію. Деякі ролі виступають як захисні механізми.
Кажуть, що людина “надягає на себе маску”, щоб сховати за нею своє
справжнє обличчя. Причиною цього дуже часто є прагнення людини захистити
деякі болісні сторони свого”Я”.
Прикладом можуть слугувати випадки рольової поведінки, пов’язані з
професійною діяльністю. За професійними ролями людина часто ховає більш
інтимні сторони своєї особистості. Цим можна пояснити таке явище, як
“трудоголізм”, тобто підвищену пристрасть до роботи (за аналогією з
терміном “алкоголізм” – пристрасть до алкоголю). Людина обирає
діяльність (а нею може бути і якесь захоплення чи хоббі), щоб поринути у
світ, створений цією діяльністю, і захиститись від реалій життя, які
можуть бути чимось травматичними для неї. До речі, не тільки роль
“трудоголика” а й роль “алкоголика” чи “наркомана” – це також прагнення
захиститись від життєвих негараздів, втеча від одних життєвих ролей і
спроба “заховатись” у рамках іншої ролі.
Руйнування ролі, що відбувається в процесі життєвої кризи, завжди
супроводжується руйнуванням її адаптивної, захисної функції: втратою
смислу життя, порушенням адекватного уявлення про себе, втратою звичних
форм поведінки, пов’язаної з необхідністю створювати нові поведінкові
моделі (в тому числі й адаптивні), яких перед тим ще не було, і т.д. Це
руйнування не може проходити безболісно, особливо якщо побудова нових
ролей чи прийняття їх ускладнені.
Життєва криза як рольовий конфлікт
Як людина переживає кризу? Загострення внутрішніх суперечностей, що
супроводжують кризу, стосується і загострення суперечностей у життєвих
ролях особистості. Зміни, що відбуваються з людиною, яка переживає
кризу, не обмежуються трансформацією її життєвих ролей. Але рольовий
аспект заслуговує на увагу, тому що дає змогу проаналізувати суттєві
закономірності протікання життєвої кризи і дає конкретні засоби
психологічної допомоги людині. Є всі підстави вважати, що криза – це
внутрішній рольовий конфлікт, що переживається людиною в переломні
моменти життя, коли необхідність зміни життєвих ролей наражається на
труднощі, які людина не здатна подолати сама.
Життєва криза – це переломний етап у житті особистості, рубіж між старим
і новим досвідом, якісний перехід із одного стану в інший. Він, як і
всяка зміна, має два види детермінації: внутрішню (обумовлену
поступовими внутрішніми змінами, що приводять до якісного стрибка, і
зовнішню, обумовлену обставинами життя, складностями міжособистісних
стосунків, якимись значущими життєвими подіями і т.ін.
Внутрішня детермінація пов’язана зі змінами в особистості людини, коли
формуються уявлення про себе як носія нових психологічних ролей, коли
формується потреба стати суб’єктом нової ролі, для якої ще не створилися
об’єктивні умови. Якщо нова життєва роль не може реалізуватись у
рольовій поведінці, це може стати причиною досить істотної життєвої
кризи, яка може мати найсерйозніші наслідки.
Прикладом може слугувати підліткова криза, яка пов’язана з протиріччям
між новим почуттям дорослості підлітка (підліток прагне грати “роль”
дорослого) і невизнанням цієї нової ролі оточуючими. Нереалізовані
потреби підлітка можуть стати причиною його негативізму, девіантної
поведінки тощо. Про це можна детальніше прочитати у 9 главі.
Зовнішня детермінація пов’язана зі змінами обставин життя людини, коли
існуючі життєві ролі людини вступають у суперечність з соціальними
рольовими очікуваннями, коли ці ролі втрачають значення в житті людини і
мають замінитися іншими.. Ситуація, коли виникає необхідність міняти
життєві ролі, які ще не віджили, також стає причиною життєвої кризи, що
полягає у труднощах народження нових життєвих ролей людини.
У романі Марка Твена “Принц і жебрак” ми бачимо приклад життєвої кризи,
яку переживає герой, потрапивши з волі обставин у вир простого життя,
опинившись серед людей, які не визнавали в ньому принца. Спроба грати
звичну для нього роль провалилася, бо наштовхнулася на зовсім інші
рольові очікування і спровокувала серйозний рольовий конфлікт. Ця криза
мала для принца благотворне значення, він вийшов з неї новою людиною.
Але реальне життя дає безліч прикладів, коли зовнішні обставини
(наприклад, такі, як війна, стихійне лихо тощо) просто ламають долі
людей.
Якщо рольовий конфлікт є важливою складовою життєвої кризи, то істотним
чинником психологічної допомоги людині, що переживає кризу, можуть стати
методи, спрямовані на відбудову, корекцію чи відтворення її
психологічних ролей. Методи рольової психотерапії (серед яких
найвідомішою є психодрама) спрямовані на допомогу людині в розв’язанні
численних життєвих проблем (Гройсман А.Л., 1979). Про це докладно можна
прочитати в наступній главі.
Використана література
Горностай П. П., Васьковская С. В. Теория и практика психологического
консультирования: Проблемный подход. – К., 1995.
Гройсман А. Л. Проблемы ролевой психотерапии // Психологические
механизмы регуляции социального поведения. – М., 1979.
Иоффе А. Ф. Встречи с физиками. – М., 1962.
Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама: Пер. с англ. – М.,
1993.
Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я.Л.
Морено: Пер. с нем. – М., 1994.
Максимов М. Как преодолевать кризисы // Физкультура и спорт. – 1986. – N
10-12.
Морено Дж. Театр спонтанности: Пер с англ. – Красноярск, 1993.
Психодрама: вдохновение и техника / Под ред. П.Холмса, М.Карп.: Пер. с
англ. – М., 1997.
Титаренко Т. М. Жизненный мир личности: этапы становления // Философ. и
социол. мысль. – 1991. -N 1.
Тойч Дж. М, Тойч Ч. К. Второе рождение, или Искусство познать и изменить
себя: Пер. с англ. – М.; Лос-Анжелес, 1995.
Толстых А. В. Возрасты жизни. – М., 1988.
Франкл В. Человек в поисках смысла: Пер. с англ., нем. – М., 1990.
Шибутани Т. Социальная психология: Пер. с англ. – М., 1969.
Шутценбергер А. А. Тяжелобольной пациент (15-летний опыт применения
психодрамы для лечения рака) // Вопр. психологии. – 1990. – № 5.
Sheehy G. Passages: Predicatable crisises of adult life. – New York,
1977.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
