Реферат на тему:

Якщо поведінка підлітка відхиляється від норми.

Проблема злочинності серед підлітків є однією з тих, що найбільше
турбують суспільство. Щороку кількість неповнолітніх злочинців зростає.
Так, за даними Головного управління юстиції Автономної Республіки Крим з
1991 по 2002 рік кількість учасників злочинів у віці 16 – 17 років
збільшилося на 55%, а кількість неповнолітніх злочинців, що не досягли
віку притягнення до кримінальної відповідальності, – на 14,6 % [8]. Нині
на обліку в МВС АРК перебуває близько двох тисяч дітей і підлітків, що
скоїли правопорушення.

Проблема поведінки підлітків, схильних до правопорушень, досліджувалася
Н. Максимовою, А. Личко, В. Васильєвим, В. Гіндікіним, В. Татенком, В.
Гур’євою та іншими вченими-психологами [4; 5; 6; 9; 10]. Традиційні
методи діагностики поведінки, що відхиляється від норми, які
використовувалися у цих працях, спрямовані на вивчення емоційно-вольової
сфери, рівня претензій, ступеня сформованості особистості підлітків. Ми
ж пропонуємо підійти до цієї проблеми з іншого боку: досліджувати у
підлітків, схильних до відхилення від норм поведінки, особливості
структури образів свідомості і самосвідомості. Д. Леонтьєв, описуючи
структуру свідомості, пропонує розглядати «образ світу» як відображення
майбутнього, що являє собою систему прогнозів та екстраполяцій [5]. Якщо
прийняти це положення, то треба погодитись, що уміння узгоджувати свою
поведінку з культурними нормами, соціальними правилами залежить від
уміння прогнозувати результати своїх дій, співвідносити свої цілі з
цілями іншого. Для підлітків же характерне невміння працювати у
внутрішньому плані свідомості. Особливо яскраво це проявляється в
підлітків з відхиленнями у поведінці. Відомо також, що рівень розвитку
самосвідомості є прогностичним чинником при девіантній поведінці. Саме
тому у своєму дослідженні ми особливу увагу приділяємо вивченню
структури образів свідомості, описові їх змін, а також дослідженню
образу «Я» у підлітків-правопорушників.

У нашому дослідженні ми вивчали три групи підлітків. Експериментальну
групу 1 склали підлітки, що перебували на обліку у відділі в справах
неповнолітніх Сімферополя – 20 осіб віком 12 – 14 років.
Експериментальну групу 2 склали підлітки з розладом особистості, що
проходили курс лікування у відділенні № 4 Кримської республіканської
психіатричної лікарні № 1 (20 осіб віком 12 – 14 років). Контрольну
групу склали 20 учнів загальноосвітньої школи № 2 міста Саки віком 12 –
14 років.

Для дослідження структури образів свідомості ми використовували схему,
запропоновану Ф. Василюком. Згідно з цією моделлю, в структурі образів
свідомості можна виділити предметний зміст, значення, особистісний
зміст, почуттєву тканину предметного змісту, почуттєву тканину значення,
почуттєву тканину особистісного змісту, а також знак і його почуттєву
тканину. Конкретним матеріалом нашого аналізу були малюнки. За допомогою
малюнків оцінювалися рисункові методи діагностики особливостей
свідомості і самосвідомості підлітків. Це рисункова методика «Минуле.
Сьогодення. Майбутнє» та малюнок «Я в 10 років. Я зараз. Я через 2
роки». Ми використовували нетрадиційну обробку виконаних малюнків за
допомогою розробленої Ф. Василюком моделі образів свідомості [1].
Застосування в клінічній психології такий нетрадиційний підхід до
опрацювання малюнків знайшов зовсім недавно, але вже неодноразово
використовувався для виділення особливостей структури образів свідомості
і самосвідомості у хворих різних нозологій [2; 4]. Так, у наркологічних
хворих «Я» чітко представлене в образі минулого, а в образі сьогодення і
майбутнього сприйняття себе розпливчасте і нечітке. У психопатичних
особистостей при побудові образу опора на зміст ситуаційна і в емоційно
напруженій ситуації може бути надмірно вираженою.

Для вивчення образу «Я» ми використовуємо семантичний диференціал
Фельдеса, а також аналіз малюнків «Я в 10 років. Я зараз. Я через 2
роки.» За допомогою семантичного диференціала випробовувані шкалували
«Я». Шкали активності, валентності і потентності утворять своєрідний
тривимірний семантичний простір, що дозволяє судити про емоційне
ставлення людини до будь-яких об’єктів, а в даному випадку – до самого
себе та інших людей .

При обробці результатів використовувалися математичні критерії:

c2 Пірсона, Q- критерій Розенбаума [11].

Вивчення результатів

Вивчаючи образ «Я», ми одержали такі результати. Крапки в семантичному
просторі, що відображають оцінку «Я» групою делінквентів і групою
підлітків з розладом особистості дуже близькі. Розходження за кожним з
факторів (активності, валентності і потентності) статистично не
розрізняються. На підставі цього можна говорити, що уявлення про своє
«Я» і самооцінки цих груп підлітків подібні. Вони частіше, ніж звичайні
підлітки, дають негативні характеристики, оцінюючи власне «Я» за
допомогою семантичного диференціала, у той час як здорові підлітки
присуджують собі в більшості випадків позитивні оцінки (див. таблицю 1).
Віднесення себе до негативних полюсів свідчить про наявність негативних
самооцінок, унаслідок чого образ «Я» суперечливий: він має як позитивне,
так і негативне забарвлення. Підлітки з розладом особистості і
підлітки-делінквенти оцінюють себе за шкалами семантичного диференціалу
як невпевнених у собі, несимпатичних, відразливих, нерішучих,
невідвертих, нерозуміючих інших. В експериментальних групах розходження
оцінок себе не мають статистично достовірного характеру. Розходження
достовірні в групі норми і підлітків з розладом особистості при у групі
норми і підлітків-делінквентів при

Таблиця 1

Кількість учасників випробування, що дали позитивні і негативні оцінки
«Я» за шкалами семантичного диференціала

Групи випробовуваних А В П

+ — + — + —

Група норми 18 2 17 3 17 3

Психопатичні особистості 14 6 13 7 16 4

Група делінквентів 14 6 12 8 13 7

А – фактор активності

В – фактор валентності

П – фактор потентності

Схожість уявлень про своє «Я» проявилася в цих випробовуваних і в
рисункових методиках. Малюючи минуле, неповнолітні делінквенти та
підлітки з розладом особистості рідше, ніж здорові, спираються на полюс
особистісного змісту і частіше – на полюси предметного змісту (65 %) і
значення (див. таблицю 2). Розходження в опорі на особистісний зміст
достовірні при

Таблиця 2

Частота опори на утворюючі свідомості

в малюнках минулого і Я в 10 років (у відсотках)

Групи випробовуваних Пр Пр’ Зн Зн’ См Див’

I II I II I II I II I II I II

Група норми 45 35 — — — — — — 40 65 15 —

Психопатичні особистості 65 80 — — 10 — — — 25 20 — —

Група делінквентів 65 75 — — 15 — — — 20 25 — —

I – минуле II – Я в 10 років

Таблиця 3

Частота опори на утворюючі свідомості

в малюнках сьогодення і Я зараз (у відсотках)

Групи випробуваних Пр Пр’ Зн Зн’ См Див’

I II I II I II I II I II I II

Група норми 50 30 — — — — — — 40 70 10 —

Психопатичні особистості 35 55 — — 10 — — — 55 45 — —

Група делінквентів 20 45 — — 15 — — — 55 55 10 —

I – сьогодення II – Я зараз

Для них минуле – слабке відрефлексоване емоційне переживання, де “Я”
представлене неясно. Іншими словами, делінквенти і підлітки з розладом
особистості погано усвідомлюють, якими вони були раніше. У своєму житті
вони не використовують наявного минулого досвіду, бо він залишається для
них формальним і не належить до системи особистісних цінностей.
Усвідомлення минулого опосередковане образами предметів зовнішнього
світу. Для них минуле – це не історія розвитку їхньої особистості, а
зовнішні події. Минуле не розглядається крізь призму змістів. У той же
час здорові особи, змальовуючи минуле, спираються в основному на полюс
особистісного змісту.

Виконуючи малюнок сьогодення, усі три групи випробовуваних в однаковому
співвідношенні спираються переважно на полюс особистісного змісту і
полюс предметного змісту (див. таблицю 3). Підлітки-делінквенти і
підлітки з розладом особистості включають себе в образ сьогодення,
прискіпливо ставляться до актуальної ситуації. Сьогодення сприймається
ними крізь призму інтересів і мотивів; до сьогодення є значеннєве
ставлення. У малюнках досить яскраво представлене розуміння,
усвідомлення і уявлення про себе.

Таблиця 4

Частота опори на утворюючі свідомості в малюнках майбутнього і Я через 2
роки (у відсотках)

Групи випробовуваних Пр Пр’ Зн Зн’ См Див’

I II I II I II I II I II I II

Група норми 35 35 — — — — — — 55 65 10 —

Психопатичні особистості 50 75 — — 25 — — — 25 25 — —

Група делінквентів 50 80 — — 20 10 — — 30 10 — —

I – майбутнє                    II – Я через 2 роки

Пр–предметний зміст; Пр – почуттєва тканина предметного змісту; Зн –
значення; Зн’ – почуттєва тканина значення; См – особистісний зміст; См’
— почуттєва тканина особистісного змісту

У малюнках майбутнього підлітки–делінквенти і підлітки з розладом
особистості рідше спираються на особистісний зміст, а частіше – на полюс
предметного змісту і значення (див. таблицю 4). Зниження ролі
особистісного змісту при усвідомленні індивідуального майбутнього,
очевидно, позбавляє делінквентів і підлітків з розладом особистості
інструмента, що робить майбутнє передбачуваним, визначеним, чітким і
усвідомленим. В усіх трьох часових відтинках простежується одна
тенденція: при введенні себе в контекст малюнка змінюється
світосприймання.

При введенні себе в контекст малюнка у делінквентів та підлітків з
розладом особистості відзначаються такі особливості. У малюнках “Я в 10
років” збільшується опора на предметний зміст у 80 % підлітків,
зменшується опора на особистісний зміст, зникає опора на значення. У
малюнках “Я зараз” збільшується опора на предметний зміст у 55 %
випадків, зменшується опора на особистісний зміст. У малюнках “Я через 2
роки” збільшується в 75% випадків опора на предметний зміст, зменшується
опора на особистісний зміст, зникає опора на значення. У здорових
підлітків у малюнках «Я в 10 років» і «Я через 2 роки» при введенні в
контекст малюнка себе збільшується опора на особистісний зміст у 65 %
підлітків, опора на предметний зміст не змінюється.

Висновки

1. Образ «Я» у підлітків-делінквентів і підлітків з розладом особистості
суперечливий: він містить у собі як позитивне, так і негативне
ставлення, що і проявляється на рівні самооцінки. Самооцінка в
досліджуваних підлітків хитка, нечітка, суперечлива.

2. Підліткам з розладом особистості і підліткам-делінквентам притаманні
подібні зміни при аналізі образів минулого, сьогодення і майбутнього.
Образи упереджені, якщо ситуація актуальна на даний момент. Так,
значеннєва утворююча спостерігається тільки в образі сьогодення. В
образах же минулого, так само, як і в уявлюваних образах майбутнього,
навпаки, упередженість образу редуцийована. Минуле і майбутнє не
розглядається крізь призму змістів, воно безлике, в образі минулого і
майбутнього представлена лише предметна утворююча.

3. При включенні “Я” у зміст образу у звичайних підлітків відбувається
істотна перебудова його структури: образ свідомості стає прискіпливішим,
значеннєва утворююча виходить на перший план у його побудові. У
підлітків з розладом особистості і делінквентів такої перебудови не
відбувається.

4. Виявлені особливості в організації свідомості частково розкривають
механізми відомих у психології та психіатрії фактів: підлітки з розладом
особистості не вміють планувати і прогнозувати свої дії, погано
використовують і мало враховують наявний соціальний досвід.

5. Виявлені особливості в структурі образів свідомості й образу «Я»
можуть бути використані в діагностиці, профілактиці і корекції поведінки
підлітків з девіантними її формами. Психологічна корекційна робота з
такими підлітками повинна бути спрямована (в тому числі) на поліпшення
усвідомлення себе, своїх можливостей та вчинків, формування адекватнішої
самооцінки, вироблення особистісного значеннєвого ставлення до свого
минулого і планів на майбутнє.

Література:

1. Василюк Ф. Е. Структура образа // Вопросы психологии. 1993, №5.

2. Гребенюк А. А. Психологическая зависимость от наркогенных
веществ.-Симферополь: Таврия, 1999, 186 с.

3. Гурьева В. А., Гиндикин В. Я. Клиническая и судебная подростковая
психиатрия.-М.: Триада-Х, 2000.

4. Зябкина И. В. Нарушение волевой регуляции деятельности у больных
шизофренией и психопатических личностей // Вопросы психологии. 1995. №5.
С. 116 – 127.

5. Леонтьев Д. А. Психология смысла. М.: Смысл, 1999.

6. Личко А. Е. Подростковая психиатрия (Руководство для врачей). 2-е
изд. Л., 1985.

7. Максимова Н. Ю. Диагностика и коррекция поведения трудных подростков
// Вопросы психологии. 1988. №3. С. 93-98

8. Главное Управление Юстиции в АРК. Отчет по осужденным
несовершеннолетним. 2002г.

9. Патологические нарушения поведения у подростков (сборник статей) /Под
ред. А. Е. Личко.-Л., 1975.

10. Ранняя профилактика отклоняющегося поведения/ Под ред. В. А.
Татенко, Т. М. Титаренко.- Киев.: Радянська школа, 1989.

11. Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологии. СПб.:
Изд-во Социально-психологический центр, 1996.

12. www.politik.org.ua

Похожие записи