РЕФЕРАТ

на тему:

Проблематика і спільні аспекти психології та педагогіки

ПЛАН

1. Поняття про психологію

Життєві психологічні відомості, джерелом яких є суспільний та особистий
досвід, утворюють донаукові психологічні знання. Вони можуть бути досить
широкими, можуть певною мірою сприяти орієнтуванню в навколишньому
середовищі та розумінню поведінки людей, відповідати дійсності.

Проте ці знання позбавлені систематичності, глибини і доказовості, а
тому не можуть бути підставою для справжньої роботи з людьми.

Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя,
що характеризуються якісно та кількісно. Наприклад, під час сприйняття
образ предмета зберігає свою відносну сталість навіть за змінених умов
сприйняття (книжкова сторінка буде білою і в напівтемряві, і в сонячному
світлі). Або ж тривалість часу реакції різних людей на той самий
подразник буде різною (звук, спалах тощо).

Однак наукова психологія не може обмежуватися самим лише описанням
психологічних фактів, хоч би якими цікавими вони були, їх треба
пояснювати.

Ось чому слід відкривати закони, за якими відбуваються ці явища, тобто
психологічні закони. Якщо виникнення психологічних фактів
спостерігається кожного разу, коли для цього виникають відповідні умови,
то кажуть про закономірний характер психічного явища.

Завданням психології, нарівні з вивченням психологічних фактів і
закономірностей, є встановлення механізмів психологічної діяльності. Це
означає вивчення роботи конкретних анатомо-фізіологічних апаратів, які
здійснюють той чи інший психічний процес. Тут психологія стикається з
рядом наук: медициною, фізіологією, біофізикою, біохімією, кібернетикою
та ін.

Отже, психологія, як наука, вивчає факти, закономірності та механізми
психіки.

Наведемо кілька визначень науки психології.

Психологія — наука про факти, закономірності й механізми психіки як
створюваного в мозку образу дійсності, на основі та з допомогою якого
здійснюється керування поведінкою і діяльністю, які мають у людини
особистісний характер.

Психологія (від грец. душа і слово, вчення) — наука про закономірності
виникнення і діяльність психіки у людини і вищих тварин, про психічні
процеси, які є складовими діяльності та спілкування людей, поведінки
тварин.

Об’єктом вивчення психології є психіка як функція мозку.

Вихідною категорією психології є відображення.

Вищою, хоча й не єдиною, формою відображення у людини є її свідомість.

2. Поняття педагогіки та педагогічних дисциплін

Завдяки розвиткові науки, техніки і культури відбувається диференціація
педагогічних знань.

Із педагогіки виокремилися галузі педагогічних знань, які визначаються
особливостями об’єкта виховання.

Основні напрямки системи педагогічних наук є такими.

Загальна педагогіка

Загальна педагогіка вивчає і формулює принципи, форми і методи навчання
й виховання, які є загальними для всіх вікових груп і навчально-виховних
закладів.

Ця галузь педагогічних знань досліджує фундаментальні питання навчання і
виховання, а саме:

• методологію науки;

• розвиток і виховання людської особистості;

• загальні закономірності процесу навчання і виховання;

• методи педагогічних досліджень. Складовими загальної педагогіки є:

• теорія виховання:

• теорія навчання (дидактика);

• теорія організації та управління в системі освіти.8.3.2. Дошкільна
педагогіка та педагогіка загальноосвітньої школи

Дошкільна педагогіка — галузь педагогічних знань, яка вивчає
закономірності виховання дітей дошкільного віку як у сім’ї, так і в
дошкільних виховних закладах.

Педагогіка загальноосвітньої школи — найрозвиненіша галузь педагогічних
знань, яка досліджує зміст, форми й методи навчання і виховання
школярів.

Її основними розділами є розумове, моральне, трудове, фізичне та
естетичне виховання учнів на різних етапах навчання. Найважливіше
завдання цієї галузі педагогічних знань — розроблення питань
забезпечення учнів глибокими та міцними знаннями, формування у них
гуманістичного світогляду, забезпечення всебічного розвитку їхньої
особистості.

Спеціальна педагогіка

Спеціальна педагогіка (дефектологія) — наука про особливості розвитку,
закономірності навчання і виховання аномальних дітей, які мають фізичні
або психічні вади. Залежно від виду дефектів педагогічні знання цієї
галузі поділяються на такі напрямки:

• сурдопедагогіка, яка вивчає та розробляє закономірності навчання і
виховання глухих, глухонімих і дітей, котрі недочувають;

• тифлонедагогіка, що вивчає ті самі питання стосовно незрячих і дітей
зі слабким зором;

• олігофренопедагогіка, яка вивчає питання навчання і виховання розумово
відсталих дітей:

• логопедія, котра розробляє питання виправлення мовних вад у дітей.

У вирішенні складних питань навчання й виховання дітей, підлітків,
юнаків і дівчат з фізичними і психічними вадами та підготовки їх до
активної участі в сфері виробництва педагоги спираються на такі науки,
як анатомія й фізіологія людини, медицина, психіатрія.

Педагогіка професійно-технічної освіти

Педагогіка професійно-технічної освіти вивчає та розробляє питання
навчання і виховання учнів у ПТУ, технікумах. Ця галузь педагогічних
знань порівняно молода, але вимоги до неї значні. Вона покликана
досліджувати і розробляти важливі питання підготовки кваліфікованих
робітників і фахівців середньої ланки для різних галузей народного
господарства.

У розробленні питань педагогіки профтехосвіти фахівці спираються на
наукові досягнення загальної педагогіки, а також використовують
теоретичні дослідження педагогіки загальноосвітньої школи. У педагогіці
профтехосвіти наголошується на проблемах виховання підростаючої зуііни
фахівців народного господарства. Це пов’язано з більшим ступенем
об’єктивної самостійності учнів ПТУ, наявністю власних зароблених
коштів, усвідомленням свого статусу і т. д. За належності до тієї самої
вікової групи, що й учні загальноосвітних шкіл, вищевказані фактори
приводять до проблем виховного характеру, що й вимагає особливого
педагогічного підходу до виховання цієї категорії учнів.

Останніми роками починає розвиватися педагогіка середніх спеціальних
навчальних закладів-ліцеїв, гімназій, колегіумів тощо. В даному випадку
проблеми виникають не так із вихованням учнів, як із розробленням
системи навчання. Це обумовлено самим завданням цих закладів — бути
«стартовою площадкою» для опанування вищої освіти. Правильна організація
навчального процесу, вибір необхідних дисциплін і оптимальне дозування
розумового навантаження учнів стають пріоритетними заходами,

Педагогіка вищої школи та інші галузі

Педагогіка вищої школи розробляє способи і методи переважно самостійної
роботи. Основна мста навчання тут полягає у скеруванні студентів на
вибір і самостійне розроблення оптимальних та ефективних форм засвоєння
знань. Специфіка виховної роботи полягає в тому, що студентів нанчають
не лише гуманізму і моральним цінностям, а й умінню виховувати інших,
коли в майбутньому вони набудуть статусу вчителів викладачів,
керівників.

Останні десятиліття розвиваються такі галузі педагогічних знань, як
педагогіка виправно-трудових закладів, що займається питаннями
перевиховання правопорушників усіх вікових груп, та військова
педагогіка, чия сфера — виховання бійців в армії, проблеми стосунків
міжпідлеглими і командирами, вивчення способів і методів засвоєння
військових тем.

Слід зазначити, що паралельно з розвитком педагогіки, особливо теорії
навчання й освіти, розвинулись і виокремились у галузь педагогічних
знань методики викладання окремих навчальних предметів у
загальноосвітній школі, а надалі — в середній спеціальній та вищій.

Важливим завданням методики є розроблення змісту, форм і методів
вивчення цих предметів; вивчення, узагальнення і популяризація
педагогічного досвіду роботи кращих учителів; всебічне підвищення
ефективності педагогічного процесу, якості, знань, умінь, навичок учнів.

Педагогіка вирішує свої завдання не ізольовано, а в тісному
взаємозв’язку з іншими науками, використовуючи їхні досягнення в
суміжних із педагогікою галузях. Будучи наукою суспільною, педагогіка
тісно пов’язана з такими науками, як психологія, філософія, історія,
етика, естетика, економіка, соціологія, менеджмент та ін.

Щоб правильно вчити і виховувати учня, досягнути в цьому позитивних
результатів, необхідно знати біологічні закономірності росту і розвитку
людського організму. Тому педагогіка тісно пов’язана з анатомією і
фізіологію людини, особливо з фізіологією вищої нервової діяльності.
Містком між ними є вікова психологія, яка розкриває вікові особливості
формування і розвитку психіки людської особистості.

В останні роки Інститут психології України провів дослідження розвитку,
психологічної стабільності перебігу психічних процесів, адаптованості до
стрес-факторів, успішності навчання учнів у зоні радіологічного
контролю.

3. Зв’язок між психологією та педагогікою

У наш час зв’язок між психологією та педагогікою набуває особливого
характеру. Фактично протягом багатьох років ці зв’язки були багато в
чому пристосуванням психології до існуючої педагогіки і зовнішнім
урахуванням педагогікою «готових даних» психології. Наприклад, завданням
психології нерідко вважалося «психологічне обґрунтування» вже складених
і закріплених педагогічних методів і положень, їх поліпшення, а
педагогіка часто виходила з деяких, власне догматично витлумачених
«психологічних формул» (зокрема, твердження про те, що мислення
молодшого школяра начебто позбавлене абстрактності, а тільки і винятково
конкретне).

Останні дослідження дозволяють по новому зрозуміти можливості психології
та її участь у процесі навчання й виховання учнів.

Перше завдання передбачає таку побудову психологічних досліджень, яка не
стільки скеровувала б на обґрунтування готового і ствердженого, скільки
випереджала б існуючу педагогічну практику, торуючи для неї нові шляхи,
забезпечуючи широкий пошук нового у справі навчання й виховання.

Друге завдання обумовлене вимогами, що їх пред’являє педагогіці
науково-технічний прогрес. Маса інформації, обов’язкової для засвоєння,
виростає з великою швидкістю. Встановлено, що інформація швидко старіє і
вимагає оновлення. Звідси випливає, що навчання, зорієнтоване головним
чином на запам’ятовування і збереження матеріалу в пам’яті, тільки
частково може задовольняти сучасні вимоги,

На перший план виступають проблема формування якостей мислення, які
дозволили б учневі самостійно засвоювати постійно оновлював інформацію,
розвиток таких здібностей, які давали б можливість іти в ногу з
науково-технічним прогресом. Ось чому народна освіта ставить перед
психологією багато актуальних завдань:

• визначити загальні закономірності розвитку психіки в онтогенезі;

• дати психологічну характеристику діяльності та особистості людини на
кожному віковому етапі;

• вияснити психологічні механізми засвоєння людиною суспільного досвіду,
систематизованого в основах наук, у моралі;

• виявити психологічні основи формування особистості в процесі навчання
й виховання, розкривши взаємозв’язок виховання і психічного розвитку
людини;

• вивчити співвідношення між віковими та індивідуальними особливостями
людей;

• установити психологічні причини відхилень у психічному розвиткові
людей від загального напряму розвитку і розробити методи діагностики цих
відхилень.

Список використаної літератури

Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А.
Ромен-ця.-К.: Либідь, 1995.-632с.

Педагогика / Под общ. ред. проф. А. II. Кондратюка. — К.: Выща
школа,1976.-376с.

Похожие записи