Реферат на тему:
Політичні уподобання електорату «середнього міста» – уроки минулих
парламентських виборів
Визнаючи корисність Всеукраїнських опитувань громадської думки, що
здійснюють різноманітні служби та організації напередодні виборів,
відзначимо, що вони можуть дати лише усереднені результати, що не
відбивають багаторівневого характеру економічних інтересів і політичної
ангажованості населення України. Зовнішньо приваблива картина кипіння
політичних пристрастей у регіональних центрах часто являє собою лише
верхівку айсбергу, сила якого криється в його підводній частині. Саме в
ній, тобто в середніх і дрібних міських поселеннях, що є реальними
центрами тяжіння для переважної частини українського села, вирішуються
питання формування цінностей, орієнтацій, а в остаточному підсумку –
політичного вибору більш ніж двох третин населення країни.
Тому науковий і практичний інтерес представляє аналіз процесів, що
протікають на даному рівні поселенської структури країни.
Отже, Мелітополь. 171 тисяча жителів, 10 заводів і фабрик колишнього
«Союзного підпорядкування», більшість з яких знаходиться в стані
стагнації, центр зони зрошуваного землеробства Півдня України, місто, що
активно «старіє», із негативним демографічним балансом.
Соціально-фахова структура населення міста, раніше достатньо
розгалужена, має тенденцію до розмивання, оскільки в силу колапсу
промислового виробництва частина кваліфікованих робітників мігрує в
пошуках роботи за фахом, а інша частина змушена шукати будь-яку роботу,
гублячи при цьому кваліфікацію, тобто маргіналізуючись.
Таким чином, у середньому місті, яким є Мелітополь, поступово формується
особливий зріз суспільної свідомості, характерний для хитливого стану
суспільства з негативними статусними характеристиками.
Відомо, що на рівень політичної активності населення впливають його
статусні характеристики, до яких, зокрема, належать задоволеність життям
у цілому, задоволеність своїм матеріальним станом, оцінка макро- і
мікроекономічної ситуації, ставлення до влади і владних структур у
центрі і на місцях і т.ін.
Вивчення цього блоку питань у ході нашого дослідження показало наявність
деяких особливостей, характерних для населення середнього міста:
Оцінка респондентами задоволеності своїм життям Відсоток відповідей
Цілком задоволені 2,3
Скоріше задоволені, чим не задоволені 11,2
Утрудняються відповісти, ухилилися від відповіді 22,3
Скоріше не задоволені, чим задоволені 36,0
Цілком не задоволені життям 28,2
Індекс задоволеності життям – 0,383
Наведені в таблиці дані дозволяють зробити висновок, що при загальній
тенденції до незадоволеності життям, відзначеної соціологами, що
проводили Всеукраїнські опитуванння громадської думки, населення
середнього міста дає більш високий відсоток тих, хто ухилився від
відповіді на це питання.
Крім того, підрахунок індексу показує, що на відміну від багатьох
політизованих регіональних центрів, населення середнього міста
характеризує пасивно-негативний рівень задоволеності життям,
характерними рисами якого є невіра й апатія.
Безумовно, в основі такої оцінки життя в цілому лежить оцінка
респондентами свого матеріального стану:
Оцінка респондентами свого матеріального стану (групи суджень
респондентів) Відсоток відповідей
Ні в чому собі не відмовляють 1,7
Прибутків вистачає, але зайвих грошей немає 25,6
Важко дожити до зарплати, пенсії, стипендії 43,2
Матеріальний стан катастрофічний 28,3
Не відповіли 1,2
Отже, зіставлення цифрових даних двох таблиць показує, що пікові позиції
задоволеності життям навряд чи не ідентичні піковим позиціям оцінки
людьми свого матеріального стану. Немає сумнівів й у тому, що тенденція
до поляризації населення за рівнем прибутків спричинить за собою і ріст
соціальної напруженості, що має сьогодні місце насамперед в регіональних
центрах і міських промислових конгломератах.
Даний висновок підтверджується ще й тим, що населення середніх міст у
значній своїй частині не зуміло диференціювати причини погіршення свого
соціально-економічного стану, обмежуючись поточною конкретикою і лише в
тенденції визначаючи джерела і причини загальних бід.
Оцінка респондентами основних джерел і причин незадовільного положення
(групи суджень) Ранг відповіді
Хронічна невиплата і затримки заробітної плати 1
Злидарський рівень зарплати, пенсій, стипендій 2
Неконтрольований рівень цін 3
Непослідовні економічні реформи 4
Корупція чиновництва 5
Некомпетентність центральних органів влади 6
Загроза масового безробіття 7
Некомпетентність місцевих органів влади 8
Зростання злочинності 9
Особиста нерозторопність, невміння заробляти 10
Як наочно видно з даних таблиці, у думках респондентів плутаються
причини і наслідки, економічні і політичні чинники погіршення ситуації,
центральні і місцеві її аспекти.
Єдине, про що можна говорити однозначно – це, мабуть, про зростання
недовіри до влади. До виконавчої, законодавчої – отут пересічний
обиватель із середнього міста особливої різниці не робить. От як,
скажімо, відповідають респонденти нашого дослідження на питання: “Чи
враховує влада Ваші інтереси?”
Основні групи суджень респондентів Відсоток відповідей
Підтверджують однозначно, що враховує 1,3
Вважають, що взагалі-то враховує 4,3
Вважають, що скоріше не враховує 35,7
Однозначно підтверджують, що не враховує 37,5
Ухилилися від відповіді 21,2
При загальному неприяйнятті влади як такої, рядові городяни роблять
своєрідний бар’єр між місцевою і центральною владою. При цьому, як
свідчать дані досліджень за останні чотирьох року на тому ж масиві,
порівняння поки що не укладається на користь останньої.
Якщо в сусідньої Росії за рахунок двупалатного парламенту центральній
владі вдається часто брати реванш за ті ж проблеми, що й у нас, у
«регіоналів», то в Україні, особливо в результаті переходу від
регіонального (хоча б зовнішньо, по розміщенню депутатів) до партійного
принципу діяльності вищого законодавчого органу країни, владна вертикаль
«центр-регіони» практично випадає з поля зору обивателя, чим часто
користуються керівники місцевих виконавчих органів для підняття власного
іміджу.
Отже, як би це тривіально не звучало, на фундамент політичної активності
більшості не спокушеного в політиці населення провінційних середніх
міст, на його політичні орієнтації і пристрасті впливають гранично
прості статусні моменти, що можна звести до такої спрощеної схеми, яка
відбиває орієнтири і уподобання пересічного громадянина:
1. Життя переважної більшості людей незадовільне за усіма основними
елементарними параметрами і підлягає кардинальній зміні.
2. Більшість людей знаходиться у важкому матеріальному стані внаслідок
колапсу виробництва, відсутності дієвої системи соціального захисту
громадян, неможливості на практиці реалізувати свої сили, знання і
можливості.
3. Відбувається подальша поляризація населення по майнових параметрах,
причому середні класи, за рахунок яких, як правило, формується каркас
стабільності суспільства, усе більше зміщаються униз по
соціально-економічних сходах, поступово поповнюючи ряди декласованих
прошарків населення.
4. У основі кризової ситуації в країні, регіонах і на місцях лежить,
насамперед, некомпетентність центральної влади і корумпованість
чиновницького корпуса від верху до низу, унаслідок чого задумані реформи
терплять невдачі, а влада просто перестала враховувати інтереси простих
людей.
5. З центру недуги суспільства поширюються на місця, у результаті чого
«занедужують» регіональні і місцеві органи влади. Обласні владні
структури спонукають випрошувати бюджетні кошти, що виділяються для міст
та сел у законному порядку, як милостиню, чого не завжди добиваються в
цілому непогані, але слабкі органи місцевого самоврядування.
От така точка зору «провінційних обивателів». Але, може бути, вона не
так і далека від істини, інакше чому дану схему з тими або іншими
нюансами використовували численні партії і блоки у своїй передвиборній
боротьбі? Використовувалися і чинники політичної і правової
необізнаності значної частини населення в плані реалізації своїх
виборчих прав. І потрібно сказати, що «партії влади», як законодавчої
так і виконавчої, не одержали в цій боротьбі перемоги.
Література:
www.politik.org.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
