Реферат на тему:

Особистісні риси девіантного підлітка

Економічна нестабільність у країні, зростання суперечностей, які
неодмінно супроводжують перехідні періоди розвитку суспільства,
відсутність упевненості в майбутньому посилюють труднощі визначення
сенсу життя підростаючим поколінням. Це сприяє виникненню й засвоєнню
асоціальних та аморальних норм поведінки, втраті психічної стійкості до
впливу негативних факторів у соціально-інформаційній та міжособистісній
сферах, зростанню соціально неприйнятних (девіантних) форм поведінки у
підлітковому (й не тільки) середовищі.

Метою проведення нами експериментального дослідження було визначення
рівнів сформованості факторів девіантної поведінки та розробка на їх
основі моделі її корекції. Цим і була зумовлена необхідність більш
ретельного аналізу особливостей домінуючих сфер особистості девіантного
підлітка.

Ми провели дослідження групи школярів (480 осіб) за багатофакторним
опитувальником Кеттелла. Дослідженням були охоплені учні старших класів
загальноосвітніх шкіл Запорізької області як міської, так і сільської
місцевості у віці від 14 до 18 років (240 учнів, які демонстрували
просоціальну поведінку, та 240 учнів з девіантною поведінкою), для нього
були використані дані, отримані від шкільних психологів і педагогів про
те, хто з учнів відрізняється девіантною поведінкою, а хто –
просоціальною.

Виходячи з цього і ґрунтуючись на раніше отриманих результатах, як
основний інструментарій нами було обрано особистісний опитувальник
Кеттелла (форма З), діагностичні можливості якого підтверджені даними
інших дослідників, показані можливості використання його у вивченні
співвідношення між “узагальненими особистісними властивостями”, якостями
й особливостями саморегуляції, спрямованістю особистості, ціннісними
орієнтаціями [1; 2; 3; 4].

Тому ми вважаємо можливим розглядати результати, отримані за допомогою
опитувальника 16PF, як особливості особистості, що характеризують
девіантного підлітка.

Розглянемо з цих позицій дані про середні значення факторів у обстежених
вибірках.

Ми виходили з того, що розглянуті змінні належать до провідних
детермінант загальної активності та “психологічних новоутворень”
неповнолітніх. Відповідно до цього співвідношення між змінними можна
розглядати як досить імовірні аналоги співвідношень між усіма одиницями
системи “внутрішніх”, але об’єктивно-суб’єктивних детермінант поведінки
та діяльності цілісної особистості.

Таблиця 1.

Середньогрупові значення факторів за Кеттеллом

A B C E F G H I L M N Q Q1 Q2 Q3 Q4

Девіанти 5,5 5,8 4,7 5,5 4,4 4,2 5,8 5,7 6,3 5,6 4,8 6,8 6,5 5,6 5,6 5,5

Просоц. 6,4 6,2 5,3 7 5,7 4,2 7,2 5,9 7,2 4,4 5,4 6,0 7,2 4,8 4,8 5,3

(2 0,46 0,03 0,6 0,37 0,85 0,54 0,42 0,18 0,23 0,38 0,29 0,16 0,02 0,03
0,01 0,1

Розглядаючи відмінності досліджуваних на основі встановлення
середньогрупових значень, ми маємо відзначити, що таке порівняння
проходить не тільки в полюсах “девіанти” – “просоціальні”, але й за
окремими групами факторів. У свою чергу, коефіцієнт кореляції Пірсона
дає змогу визначити наявність чи відсутність відмінностей між окремими
факторами.

Розглянувши результати експерименту, ми прийшли до висновку, що
девіантні підлітки та підлітки з просоціальною поведінкою мають
розходження за наступними факторами тесту Кеттелла: A (замкнутість –
товариськість); C (емоційна стабільність – емоційна нестабільність); E
(підлеглість – домінантність); F (розсудливість – безтурботність); G
(низька нормативність поведінки – висока нормативність поведінки); H
(боязкість – сміливість); M (практичність – мрійність); N
(прямолінійність – проникливість). Це наштовхнуло нас на необхідність
проведення аналізу даних за такими блоками: емоційно-вольовий;
когнітивний; комунікативний. У даній роботі ми розглянемо комунікативний
критерій девіантної поведінки.

Згідно з принципами інтерпретації результатів, отриманими за допомогою
тесту Кеттелла, комунікативний блок включає в себе фактори А, Н, F, Q2,
N, L.

Фактор А спрямований на визначення товариськості людини в малих групах
та її здібності щодо встановлення міжособистісних контактів.

Кількісні дані, отримані під час експерименту за фактором А (замкнутість
– товариськість) показують, що девіантні підлітки в цілому більше
схильні до встановлення міжособистісних стосунків у межах групи (85,8%),
ніж їх просоціальні ровесники (73,4%).

Таблиця 2

Кількісні дані, отримані під час експерименту по фактору А

Поведінка Фактор Кількість Рівні

Низький Середній Високій

Девіантна А 240 14,2 % 85,8 % 0%

Просоціальна А 240 26,6% 66,6% 6,8

Але при більш глибокому аналізі з’ясувалися певні суперечності в
розвитку девіантних підлітків. Аналізуючи показники значень за фактором
А, ми бачимо, що в групі підлітків з девіантною поведінкою показники
мають два піки: 5 стенів (100 осіб – 24%) та 6 стенів (88 осіб – 34%)
(див. діаграму 1).

Діаграма 1. Розбіжність значень по фактору А теста Кеттелла в групах
девіантів та просоціальних підлітків

Ці дані показують, що девіантні підлітки мають проблеми у встановлені
міжособистісних контактів, вони дещо замкнуті, недовірливі, відчужені, з
суворим ставленням до оточуючих. Виходячи з результату аналізу, можна
стверджувати, що кожен другий девіантний підліток має проблеми в цій
сфері, його важко віднести до товариських чи замкнутих людей, бо має
місце проявлення цих двох якостей відповідно до ситуації. Тому можна
зробити висновок, що девіантний підліток у спілкуванні проявляє
сміливість, але ставиться до свого партнера з підозрілістю, не сприймає
нічого на віру, схильний до хитрощів та, коли йому щось не подобається,
не стримує власних емоцій.

Підлітки з просоціальною поведінкою за цим фактором мають 4 піки: 4
стени (56 осіб – 23%), 5стенів (40 осіб – 16%), 6 стенів (52 осіб –
21%), 7 стенів (68 осіб – 28%).

Показники за цим фактором зосереджені в зоні середніх показників, що
вказує на наявність проблем у цій сфері і в цієї групи підлітків. У той
же час ми маємо відмітити наявність у цій групі (28%) підлітків, що
проявляють активність, демонструють готовність до співробітництва,
дипломатичність, знання правил поведінки, але які не сприймають нічого
на віру, виявляють незалежність у соціальній поведінці, обережність та
розсудливість.

Фактор H характеризує ступінь активності в соціальних контактах.

Кількісні дані, отримані під час експерименту за фактором Н
(сором’язливий – сміливий) показують приблизну рівну ступінь девіантних
і просоціальних підлітків:

Таблиця 3

Кількісні дані, отримані під час експерименту за фактором Н

Поведінка Фактор Кількість Рівні

Низький Середній Високій

Девіантна Н 240 20,0 % 70,0 % 10%

Просоціальна Н 240 21,0% 56,0% 23,0%

Девіантні підлітки з низькою оцінкою за фактором Н мають надчутливу
симпатичну нервову систему й гостро реагують на будь-яку погрозу. Для
них характерні боязкість, сором’язливість, невпевненість у власних
силах, вони здатні мучитися необґрунтованим почуттям власної
неповноцінності. Вони повільно та стримано виражають свої почуття, мають
одного-двох близьких друзів, виявляють турботу й увагу до оточуючих, але
не спроможні підтримувати контакти із широким колом людей, не бажають
працювати в контакті з іншими.

Отримані дані показують, що у девіантних підлітків пік стенів за
фактором H приходяться на показники: 5 (76 осіб – 31,6%) та 6 (60 осіб –
25%) (див. діаграму №2).

Підлітки з просоціальною поведінкою мають пік стенів на позначці 6 (92
особи – 38,3%), що вказує на їх нечутливість до погроз, сміливість,
рішучість, потяг до ризику і гострих відчуттів, такі підлітки не
губляться при зіткненні з несподіваними ситуаціями й швидко забувають
про невдачі, не роблять з них належних висновків. У них не виникають
труднощів у спілкуванні, вони легко вступають в контакти, люблять бути
на очах, не бояться публічних виступів, схильні швидко приймати рішення,
не завжди правильні.

Діаграма 2. Розбіжність значень по фактору Н теста Кеттелла в групах
девіантів та просоціальних підлітків

Фактор F (стриманість – експресивність) спрямований на вимірювання
емоційного кольору та динамічності в процесах спілкування.

Кількісні дані, отримані в ході експерименту за фактором F
продемонстрували, що девіантні підлітки дещо поступаються просоціальним:

Таблиця 4

Кількісні дані, отримані під час експерименту по фактору F

Поведінка Фактор Кількість Рівні

Низький Середній Високій

Девіантна F 240 46,0% 43,0% 10%

Просоціальна F 240 45,8% 48,3% 10%

Девіантні підлітки мають два піки стенів: 4 (84 особи – 35%), та 5 (64
особи – 26,6%) (див. діаграму 3).

Діаграма 3. Розбіжність значень по фактору F теста Кеттелла в групах
девіантів та просоціальних підлітків

Такі підлітки схильні все ускладнювати, постійно повні турбот: про
майбутнє, про наслідки своїх учинків, про можливі невдачі й нещастя. Їм
важко розслабитися, для захисту від можливих невдач вони старанно
планують власні вчинки, спільно, зв’язані звичками й повільно приймають
рішення в конкретній ситуації. Труднощі вибору партнера по спілкуванню
та встановленню міжособистісних контактів пов’язані з обережністю,
критичністю, підозрілістю, прямолінійністю девіантних підлітків, їх
бажанням домінувати над партнером.

Підлітки з просоціальною поведінкою мають теж два піки по стенах: 4 (76
осіб – 31,6%) та 5 (80 осіб – 33,3%).

Вони відрізняються сміливістю, дипломатичністю, оптимізмом, бадьорістю в
соціальних контактах, але в умовах конфліктних ситуацій у них часто
підвищується тривожність, невпевненість у собі, що може призвести до
дезорганізації діяльності. Їм притаманна оперативність у роботі,
зазвичай легкість переключення з однієї діяльності на іншу, але
одноманітна копітка робота досить швидко втомлює таких підлітків.

Фактор Q2 (конформізм – нонконформізм) визначає соціабельність
особистості та має зв’язок з критеріями реального життя.

Кількісні дані, отримані в ході експерименту за фактором Q2, свідчать
про переважання серед девіантних підлітків учнів з середнім та високим
рівнем (83,44%), на відміну від просоціальних (53,4%):

Таблиця 5

Поведінка Фактор Кількість Рівні

Низький Середній Високий

Девіантна Q2 240 16,6 % 80,0% 3,4%

Просоціальна Q2 240 46,6 % 50,0 % 3,4%

Піки показників стенів у девіантних підлітків за цим фактором
знаходяться на позначці 4 (84 особи – 35%) та 5 (64 особи – 26,6%), у
підлітків з просоціальною поведінкою теж домінують ці позначки: 4
(76 осіб – 31,6%) та 5 (64 особи – 26,6%) (див. діаграму 4).

теста Кеттелла в групах девіантів та просоціальних підлітків

У таких підлітків превалює потяг до домінування над групою, вони
проявляють сміливість у контактах, але в той же час проявляють
стриманість, недовіру та підозрілість, мають схильність досягати
лідерських позицій за допомогою хитрощів та нещирості у спілкуванні.

Схильність працювати і приймати рішення в групі, потреба та сміливість у
спілкуванні і в той же час нездатність належним чином висловити власну
думку, підвищена експресивність та імпульсивність відрізняють
просоціального підлітка від девіантного за цим фактором.

Фактор N (прямолінійність – дипломатичність) орієнтовано на вимірювання
ставлення підлітка до людей та оточуючої дійсності.

Таблиця 6

Кількісні дані, отримані в ході експерименту за фактором N

Поведінка Фактор Кількість Рівні

Низький Середній Високий

Девіантна N 240 31,7% 60,0% 8,3 %

Просоціальна N 240 31,7 % 63,3% 5,0 %

Максимальна кількість виборів припадає у девіантів на стени: 5 (76 осіб
– 31,6%) та 6 (60 осіб – 25%), у підлітків з просоціальною поведінкою на
4 (64 особи – 26,6%), 5 (52 особи – 21,6%), 6 (72 особи – 30%) (див.
діаграму 5).

Діаграма 5. Розбіжність значень по фактору N теста Кеттелла в групах
девіантів та просоціальних підлітків

Невміння аналізувати мотиви своїх співбесідників, підозрілість по
відношенню до них, підозра в тому, що вони ведуть себе нещиро та
зазіхають на їхню особисту незалежність, призводять до бурхливих
емоційних проявів у девіантних підлітків.

Таблиця 7

Кількісні дані, отримані в ході експерименту за фактором L

Поведінка Фактор Кількість Рівні

Низький Середній Високій

Девіантна L 240 0% 78,8% 21,6%

Просоціальна L 240 1,6% 61,6% 36,6%

У підлітків з просоціальною поведінкою присутні схильність до наївності,
добрий баланс самостійності та потреби в підтримці групи, схильність до
лідерства, але в той же час недовірливість до оточуючих, замкненість.
Фактор L відображає емоційне ставлення до людей (довірливість –
підозрілість).

За цим фактором максимальні значення стенів у девіантних підлітків
припадають на 5 (84 особи – 35%), 6 (54 особи – 22,5%), у підлітків з
просоціальною поведінкою – на 7 (120 осіб – 50%), 8 (60 осіб – 25%)
(див. діаграму 6).

Діаграма 6. Розбіжність значень по фактору L теста Кеттелла в групах
девіантів та просоціальних підлітків

Девіантні підлітки обережні, егоцентричні, схильні до ревнощів та до
покладання відповідальності за свої дії на інших людей. Такі підлітки
відрізняються обережним ставленням до людей, недовірливістю та
підозрілістю, стриманістю в соціальних контактах, вони докладають усіх
зусиль до збереження самостійності та незалежності відносно групи,
застосовують при цьому різного роду хитрощі.

Просоціальні підлітки схильні до автономності, самостійності та
незалежності в соціальній поведінці. Вони відрізняються обережним та
підозрілим ставленням до людей, виявляють потяг до зайняття лідерських
позицій, при цьому залежать від думки та вимог групи.

Таким чином, проаналізувавши вищеназвані кількісні результати та
отримані стени за факторами тесту Кеттела, ми можемо зробити порівняльну
таблицю показників рівнів сформованості в учнів певних якостей,
зазначених згаданими факторами в межах комунікативного блоку.

Таблиця 8

Аналіз кількісних результатів та отриманих стенів за факторами тесту
Кеттелла

Рівень Девіантні Просоціальні

Низький 21, 6% 29%

Середній 70% 59,9%

Високий 9,4% 15,7%

Отже, ми розглянули первинні фактори комунікативного блоку. При такому
підході виникають певні протиріччя, тому необхідно розглядати всі ці
фактори у взаємозв’язку та загалом.

Таблиця 9

Первинні фактори комунікативного блоку

Рівні

Фактор Низькій рівень Середній рівень Високій рівень

(х1-х) д. (y1-y) пр. (х1-х)д. (y1-y) пр. (х1-х)д. (y1-y)пр.

А 1,05 0,1 0,42 -0,23 -6,9 -0,31

H 0,85 0,2 0,12 -0,23 1,1 -0,11

F 0,85 -0,1 0,12 -0,83 1,1 -0,01

Q2 0,35 -0,1 -0,78 1,17 1,1 0,69

N -0,15 0,1 -0,08 -0,33 2,3 -0,31

L -2,95 0,2 0,22 0,47 1,3 0,9

Якщо взяти до уваги показники підлітків, що виявили низький рівень за
комунікативним блоком, то виявляється, що в девіантних підлітків
позитивно корелюють між собою фактори A, H, F, Q2 та негативно – фактори
N, L. У підлітків з просоціальною поведінкою позитивно корелюють між
собою фактори А, H, М, L та негативно – фактори F, Q2 (див. діаграму 7).

Діаграма 7. Порівняльня діаграма кореляційних зв`язків між складовими
комунікативного критерію у девіантних підлітків до і після експерименту
(низький рівень сформованості)

На підставі отриманих результатів ми можемо сказати, що внутрішні
зв’язки щодо визначеного критерію одного рівня просоціальних та
девіантних підлітків суттєво відрізняються. Так, ми звертаємо увагу на
те, що замкнутість девіантних підлітків негативно корелює з підозрілістю
та практичністю. Це свідчить про те, що замкнутість у спілкуванні в
девіантних підлітків не пов’язана з їх підвищеною тривожністю та
практичністю, а прямо залежить від їх стриманості, боязкості та
конформізму. Проте замкнутість підлітків з просоціальною поведінкою
залежить від підвищеної підозрілості, сміливості та практичності.

Якщо проаналізувати показники підлітків, що продемонстрували середній
рівень за комунікативним критерієм, то виявляється, що у девіантних
підлітків позитивно корелюють між собою фактори A, H, F, L та негативно
– фактори N, Q2. У підлітків з просоціальною поведінкою позитивно
корелюють між собою фактори Q2, L та негативно – фактори A, F, H, N
(див. діаграму 8).

Діаграма 8. Порівняльна діаграма кореляційних зв`яків між складовими
комунікативного критерію у девіантних підлітків до і після експерименту
(середній рівень сформованості)

На підставі отриманих результатів ми можемо сказати, що внутрішні
зв’язки у просоціальних та девіантних підлітків одного рівня суттєво
відрізняються. Так, замкнутість девіантних підлітків залежить від
боязкості, стриманості та підозрілості й негативно корелює з
прямолінійністю та конформізмом. Проте замкнутість підлітків з
просоціальною поведінкою в свою чергу залежить від підвищеної
підозрілості та нонконформізму.

Якщо виокремити показники підлітків, що мають показники комунікативному
критерію, то видно, що у девіантних підлітків позитивно корелюють між
собою фактори H, F, Q2, L та негативно – фактор A. У підлітків з
просоціальною поведінкою позитивно корелюють між собою фактори Q2, L та
негативно – фактори A, F, H, N (див. діаграму 9).

Діаграма 9. Порівняльна діаграма кореляційних з’язків між складовими
комунікативного критерію у девіантних підлітків до і після експерименту
(середній рівень сформованості)

На підставі отриманих результатів ми можемо стверджувати, що внутрішні
зв’язки у просоціальних та девіантних підлітків одного рівня суттєво
відрізняються.

Ми звертаємо увагу на те, що замкнутість девіантних підлітків негативно
корелює з підозрілістю, практичністю, стриманістю, конформізмом. Проте
замкнутість підлітків з просоціальною поведінкою насамперед залежить від
підвищеної підозрілості, сміливості та практичності.

Для об’єктивного доведення правильності отриманих даних за
комунікативним критерієм ми скористаємося непараметричним критерієм
Тспост для виявлення суттєвих відмінностей між результатами тесту
підлітків з девіантною та просоціальною поведінкою. Перевірялось
непідтвердження О-гіпотези (прийнятий рівень значущості (=0,01).

Якщо Тспост буде меншим за Ттабл (Тспост – критерій, вирахуваний на
основі даних, отриманих у девіантних підлітків та просоціальних
підлітків за цим критерієм, Ттабл – таблична величина критерію), то
нульова гіпотеза приймається, тобто розходження результатів, отриманих у
підлітків, зумовлене випадковими факторами. Якщо ж Тспост більше Ттабл,
то це дасть нам змогу стверджувати, що існують відмінності за цим
фактором у девіантних та просоціальних підлітків і його можна
рекомендувати для визначення відхилень у поведінці.

Обчислення критерію Тспост здійснювалося за формулою (1) [5]:

, (1)

– абсолютна кількість підлітків з просоціальною поведінкою, які
виявили певний рівень сформованості комунікативного критерію.

Із наведених розрахунків видно, що Тспост = 18,3. Порівнюючи цей
результат з табличним значенням [185, 419], який для ступенів вільності
? = с–1 = 2 та рівня значущості ? = 0,01 дорівнює 9,21, отже, Тспост >
Ттабл, можна стверджувати, що О-гіпотеза виділяється і сприймається як
гіпотеза, визначена нами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жемкочьян М.С., Палей И.М. Сопоставление некоторых коммуникативных
свойств личности с показателями интеллекта // Общение как предмет
теоретических и прикладных исследований / Под. ред. А.А.Бодалева. – Л.:
Наука, 1973. – С.46-57.

2. Кузьмин Е.С., Степкан Ю.П. Системное социально-психологическое
исследование сферы личности // Вестник МГУ. – 1981. – №11. – С.117-119

3. Русалинова А.А. Социальное самочувствие человека в современном мире
как научная проблема // Вестник СпбГУ. – 1994. – №6. – С.49-59.

4. Суходольский Г.В. Основы математической статистики для психологов. –
Л: Наука, 1972. – 118 с.

5. Шафранская К.Д., Суханова Т.Г. К вопросу о ценностных ориентациях
личности // Личность и деятельность. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. –
С.105-108.

Похожие записи