Реферат на тему:

Несвідомі сімейні експектації заміжніх жінок.

В наш час все тривожнішою стає статистика розлучень. Як з’ясовується,
часто причиною розпаду сімей є елементарна психологічна неграмотність
молодого подружжя, незнання моральних принципів функціонування чоловіка
й жінки в родині. В соціально-демографічних умовах, які склалися на цей
час, украй необхідно вміти застосувати заходи, завдяки яким можна було б
уникнути негативних впливів на процес формування психологічних установок
і репродуктивної поведінки молодих людей. Раніше такий феномен, як
несвідомі сімейні експектації, практично в психології спеціально не
вивчався.

Новизна нашого дослідження полягає у вивченні згаданого феномена як
самостійного, спробі з’ясувати глибинні причини, що його породжують, та
наслідків, викликаних неадекватністю сімейних експектацій, а також у
віднайденні адекватних способів їх діагностики та корекції.

Об’єкт дослідження: несвідомі сімейні експектації заміжніх жінок.

Предмет дослідження: психологічні механізми функціонування неадекватних
несвідомих сімейних експектацій.

Мета дослідження: вивчення механізмів функціонування несвідомих сімейних
експектацій, їх природи, причин і наслідків їхньої нереалістичності.

Гіпотеза дослідження: нереалістичні сімейні експектації жінок є
наслідком впливу ідеалізованого імаго батька на реальні взаємини дружин
зі своїми чоловіками, що спричиняє неадекватність сприйняття жінкою
свого чоловіка. Виходячи з цілей дослідження і висунутої гіпотези, нами
були поставлені такі завдання:

1. За допомогою проективних методів дослідити сімейні експектації
заміжніх жінок.

2. Класифікувати психологічні проблеми заміжніх жінок, що виникають
унаслідок спотворених сімейних експектацій.

3. Вивчити механізми зміни неадекватних сімейних експектацій і знайти
способи їх корекції методами аналітичної і глибинної психології. З цією
метою провести серію терапевтичних сесій з жінками, що потребують
психологічної допомоги.

Теоретико-методологічною базою дослідження стали аналітична психология
К. Г. Юнга, психоаналітична теорія З. Фрейда, особистісно орієнтована
психотерапія Б. Карвасарського, сімейна психотерапія В. Сатир, сімейна
психотерапія парадоксів П. Пепп. За методичну основу дослідження було
взято колірний тест відносин (КТВ) у модифікації А. Еткінда.

В сучасній психології стало вже загальновідомим фактом, що отримані в
дитинстві досвід і пов’язані з ним переживання визначають майбутнє
доросле життя людини. У раннім дитинстві формуються наші уявлення про
майбутні роки, очікування, установки щодо подій, що у житті
відбуватимуться. Будучи глибоко неусвідомленими і укоріненими в нашій
особистості, ці експектації та уявлення дуже впливають на поведінку
людей.

Здебільшого очікування та уявлення формуються батьками, і дуже часто цей
інтроеційований досвід стає перешкодою для побудови зрілих, справді
дорослих відносин з людьми. Особливо це стосується відносин із
протилежною статтю. Безліч проблем у шлюбі виникає внаслідок надто
завищених, нереалістичних очікувань і вимог жінок стосовно чоловіка,
сформованих батьками, почерпнутих з батьківської родини і засвоєних як
непорушні вимоги, які, власне кажучи, є соціальними стереотипами та
інтроектами, що організують життя жінки і визначають її ставлення до
світу. Чимала кількість таких інтроектів не є властивими для жінок,
однак вони неусвідомлено регламентують їхнє життя, продовжуючи
здійснювати на них потужний вплив і в дорослому віці.

Сімейні експектації – це система установок, очікувань та вимог, що їх
жінка спрямовує на чоловіка. Це образ, модель сімейного життя,
неусвідомлений сценарій, що визначає плин життя двох людей. Відповідно
до теорії К. Г. Юнга, сімейні експектації визначаються існуючим у
несвідомому жінки архетипом Анимуса, який є набором не тільки якостей
батька, але й „бібліотекою” знань з колективного несвідомого попередніх
поколінь, їхніх нереалізованих можливостей і бажань, що немов тягар
тисне на жінку, змушуючи її робити ті чи інші вчинки. Усі ці якості
проектуються на партнера, створюючи певний образ ідеального чоловіка і
заважаючи внаслідок цього побачити реальну людину [9; 4].

У своєму дослідженні ми умовно виділили дві групи жінок на підставі типу
вибору об’єкта любові:

1. Ідентифікований тип жінок – жінки, що обирають об’єкт любові за
принципом ідентифікації з матір’ю. При цьому молода жінка майже повністю
повторює сімейний сценарій батьків, прагне бути схожою на матір, а
чоловіка сприймає схожим на батька.

2. Компенсаторний тип жінок – жінки, що у любові до чоловіка компенсують
недоотриману в дитинстві любов. Вони обирають чоловіка, який би нічим не
нагадував батька.

Ці очікування нереалістичні, завищені. Вони мають у своїй основі ранній
дитячий досвід. Жінкам різних груп властиві певні особистісні
особливості, типи психологічного захисту, поведінкові патерни, соціальні
стереотипи і специфічні психологічні проблеми.

Методика дослідження

У практичній роботі ми обрали метод консультування, який полягає у
продовженні клієнткою казки, запропонованої терапевтом, і інтерпретації
цієї казки в рамках юнгіанської парадигми. При цьому до початку
терапевтичної сесії ми проводили з клієнткою психоаналітичне інтерв’ю і
діагностику за допомогою колірного тесту відносин. Список понять і
об’єктів, пропонованих учасницям досліду, був таким:

1. Мати.

2. Батько.

3. Взаємини між батьком і матір’ю.

4. Батьківська родина.

5. Я сама.

6. Мій чоловік.

7. Моя родина.

8. Взаємини з чоловіком.

9. Я ідеальна.

10. Ідеальний чоловік.

11. Ідеальна родина.

Після закінчення проводилося повторне тестування на предмет виявлення
передбачуваних змін, що відбулися з очікуваннями жінок за період
консультування. У середньому кількість терапевтичних зустрічей склала
від 7 до 10 тривалістю 50 – 60 хвилин протягом 1,5 – 2 місяців. У
дослідження брали участь жінки у віці від 20 до 25 років, що перебувають
у шлюбі від 1 до 5 років. Вибірка учасниць дослідження, які пройшли
консультування, склала 18 жінок із групи компенсаторного типу і 24 – з
групи ідентифікованого типу. Отримані результати були оброблені якісно
(тобто проаналізовано терапевтичний процес і зміни, які відбулися після
нього) і кількісно (статистично порівнювалися результати діагностики до
терапії і після неї).

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

Неадекватними, невротичними можна назвати очікування, що є частиною
певного сімейного сценарію, за рамки якого жінці важко вийти. Завищені
очікування змушують жінку відшукувати в чоловікові ті якості, які йому
можуть бути й непритаманні, але якими, на думку жінки, має володіти
кожен чоловік. Нереалістичні сімейні очікування заважають жінкам
побачити в партнері реальну людину, а не копію батька (як це роблять
жінки ідентифікованого типу) і не його протилежність (жінки
компенсаторного типу).

Дві виділені теоретично групи жінок відрізняються за тією ознакою, як
вони ставляться до своїх батьків, як оцінюють їхнє сімейне життя і як
будують своє власне. Для жінок цих двох груп характерні різні способи
побудови свого особистого життя, вибору партнера тощо. Однак у деяких
жінок вплив досвіду батьківської сім’ї викликає неусвідомлені проблеми,
а інші можуть успішно справлятися з труднощями, що виникають у сімейному
житті, не переносячи на нього поведінкові патерни своїх батьків.

У досить загальних рисах нами було виявлено механізми, а саме запозичені
патерни поведінки батьків у їхньому сімейному житті, характер взаємин
між батьками, ригідність чи рефлексивність самої жінки при побудові
власного сімейного життя, характер ставлення батька до дочки і багато
іншого, через що батьківські установки, норми і правила поведінки
впливають на особистість жінок і їхнє сприйняття власного сімейного
життя. Однак дослідження цих механізмів вимагає більш детального
підходу.

Неадекватні сімейні експектації піддаються корекції. Іноді досить
простого усвідомлення неконструктивності своєї поведінки з чоловіком, що
є результатом впливу негативного досвіду батьків, їхньої
нереалізованості в особистому житті, жорстких установок, які по суті є
не особистим досвідом людини, а думками і очікуваннями батьків. Іноді
простого усвідомлення мало, і необхідна тривала терапія, спрямована на
вирішення особистісних проблем і усунення проблем у шлюбі.

Механізм, що змінює нереалістичні експектації жінок – це співвіднесення
ідеалізованого образу батька (або, навпаки, сильно знецінюваного образу
батька) з образом реального чоловіка, що перебуває поруч. Таке
співвіднесення дає можливість зрозуміти, що є реально характерним для
людини, а що є лише проекцією на нього ідеальних якостей, що належать
батькові, або бажаним якостей, що приписуються чоловікові. Коли проекції
з’ясовані, стає зрозумілою і природа неадекватних сімейних експектацій,
що дає можливість їх скорегувати і зробити більш адекватними,
наближеними до дійсності.

Для двох груп жінок необхідна різна тактика проведення терапевтичної
роботи. Жінок ідентифікованого типу необхідно навчити розрізняти реальні
й приписувані чоловікові вади, що є наслідком ідеалізованого імаго
батька. А для жінок компенсаторного типу набагато важливіше розрізняти
реальні чесноти чоловіка і приписувані йому позитивні риси, тобто не
наділяти чоловіка тими рисами, які жінці хотілося б бачити, а цінувати
чоловіка за те, що він справді може дружині дати.

Для двох груп жінок характерні різні психологічні проблеми. Ключовою
проблемою жінок ідентифікованого типу є невротичне порівнювання
ідеалізованого батька з чоловіком – зазвичай не на користь останнього.
Наслідок – агресія, спрямована на чоловіка, екстраполяція її на інших
чоловіків, почуття провини, яке доводиться активно придушувати,
внаслідок чого виникають бурхливі афективні стани. Проблема порівнювання
чоловіка з батьком супроводжується порівнюванням своєї сім’ї з іншими
родинами. Виникає проблема заздрості: у інших нібито краще. Основою
заздрості є знецінювання особистості свого чоловіка і відчуття власних
переваг.

Основною психологічною проблемою жінок компенсаторного типу є невротична
потреба в любові і схваленні. Фрустрування цієї потреби або неповне її
задоволення спричиняють зниження самооцінки і почуття неповноцінності,
прояви аутоагресії і почуття малоцінності і малозначимості для інших
людей, а також сильну залежність від оцінок інших людей і неадекватне
уявлення про себе як про жінку.

При кількісній обробці даних ми порівнювали різницю в оцінках жінок до
терапії і після неї. Вони виявилися значимими за критерієм Пірсона на
рівні значимості p > 0,05. Було також обраховано середні значення оцінок
найбільш значимих об’єктів (Я, чоловік, моя родина, взаємини з
чоловіком) до терапії і після. Результати подано в таблицях.

Таблиця 1

Таблиця усереднених оцінок за КТВ жінками до терапії і після неї

Оцінки жінок ідентифікованого типу

Я Моя родина Мій чоловік Взаємини з чоловіком

До терапії Після терапії До терапії Після терапії До терапії Після
терапії До терапії Після терапії

3,5 2,5 3,2 2,5 4 3,2 4 2

 

Таблиця 2

Оцінки жінок компенсаторного типу

Я Моя родина Мій чоловік Взаємини з чоловіком

До терапії Після терапії До терапії Після терапії До терапії Після
терапії До терапії Після терапії

4 2,9 2,1 2,5 1,9 2,4 3,2 2,5

 

З таблиць видно, що результати у двох групах різні. У жінок
ідентифікованого типу підвищилася самооцінка, а також оцінка родини,
чоловіка та взаємин з ним. А в жінок компенсаторного типу підвищилася
тільки самооцінка й оцінка взаємин з чоловіком. Тоді як оцінки родини і
самого чоловіка після терапії виявилися трохи зниженими. Такі зміни
відображають різну тактику консультування жінок. У першому випадку
важливо було поліпшити оцінку дружиною чоловіка і взаємин з ним,
оскільки ці два об’єкти були найбільше знецінюваними. А для жінок
компенсаторного типу важливо було підвищити самооцінку і трохи знизити
оцінку партнера та родини, оскільки вони, навпаки, жінками
переоцінювалися.

Резюме

Отже, насамкінець слід відзначити, що КТВ є досить чутливим і валідним
методом, що розрізняє емоційні аспекти ставлення жінки до сімейного
життя. Відповідно до отриманих результатів, поява проблемних ситуацій в
родині викликається вираженими невротичними тенденціями жінок наділяти
чоловіків нереалістичними, завищеними очікуваннями, прагненням будувати
своє сімейне життя за заздалегідь розробленим сценарієм, небажанням
будь-що змінювати і ригідністю стосовно установок батьківської сім’ї,
егоцентризмом та байдужністю до бажань партнера. В цілому ці результати
узгоджуються з психоаналітичними уявленнями про формування особистості і
патогенез неврозу, але дають їм експериментальну інтерпретацію. А
результати діагностики, у свою чергу, використовуються для коректування
системи нереалістичних очікувань жінок. Метою коректування є руйнування
старої системи установок і експектацій та конструювання нових поглядів
на чоловіка і сімейне життя, основою яких є реалістичне оцінювання
чоловіка і беззастережне сприйняття його як цінної і значимої
особистості.

Література:

1. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое
консультирование. — М.: Независимая фирма «Класс», 1999.

2. Джонсон Р. А. Она: глубинные аспекты женской психологии. М.:
Независимая фирма “Класс”, 1996.

3. Калина Н. Ф. Основы психоанализа. — К.: Изд-во «Рефл-бук», 2000.

4. Кембриджское руководство по аналитической психологии/ Под. ред. П.
Янг-Айзендрадт и Т. Даусона. — М.: Добросвет, 2000.

5. Райгородский Д. А. Психология и психоанализ любви. Хрестоматия. –
Самара: Бахрах-М, 2002.

6. Сермягина О. О., Эткинд А. М. Применение ЦТО при изучении
неврозогенной семьи// Вопросы психологии, 1991. — № 3. — С. 80 – 85.

7. Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологии. – Спб.:
ООО «Речь», 2000.

8. Сэмьюэлс Э. Юнг и постъюнгианцы. Курс юнгианского психоанализа. — М.:
ЧеРо, 1997.

9. Шуценбергер А. Синдром предков. Трансгенерационные связи, семейные
тайны, синдром годовщины, передача травм и практическое использование
геносоциограмм. М.: Издательство Института психотерапии. 2001.

10. Юнг К. Г. Метаморфозы и символы либидо. — Спб., 1994.

11. Юнг К. Г. Собрание сочинений. Конфликты детской души. — М.: Канон,
1994.

12. www.politik.org.ua

Похожие записи