Реферат на тему:

Гуманістична теорія особистості А. Маслоу

А. Маслоу – американський психолог, один з основоположників
гуманістичної теорії особистості. Головною характеристикою особистості
вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, розкриття потенцій до
творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити
людям добро. Він стверджував, що людині, як і тварині, не властиві
природжені інстинкти жорстокості і агресії,як уважав З. Фрейд. Навпаки,в
них закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх
допомагати одне одному. Потреба в самоактуалізації своїх можливостей і
здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою – видатним
людям. Суспільство може процвітати, якщо воно знаходить шляхи розвитку
здорових, сильних, розумово повноцінних особистостей. Поступ суспільства
відбувається не революлюційним шляхом, не соціальним перетворенням, а
задоволенням гуманістичних потреб.

За А. Маслоу, ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в
добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які
вона може реалізувати в пених умовах. Однак ці потреби в
самоактуалізації задовольняються лише за умов задоволення інших потреб і
передусім фізіологічних. Більшості ж людей не вдається досягти
задоволення навіть нижчих потреб. Ієрархію потреб, згідно з Маслоу,
складають:

1) фізіологічні потреби;

2) потреби в безпеці;

3) потреби в любові й прихильності;

4) потреби в визнанні та оцінці;

5) потреби в самоактуалізації – реалізації здібностей і талантів.

Самоактуалізацію досягає лише невелика кількість людей, котрі
являють собою особистості. Маслоу називає такі їхні особистості,як
невимушеність у поведінці, ділову спрямованість, вибірковість, глибину
та демократичність у стосунках, незалежність, творчі прояви та ін.

А. Маслоу психологію розглядає як один із засобів, що сприяє
соціальному і психічному благополуччю. Вчений вважав,що поняття
самоактуалізації особистості – це повне використання людиною своїх
талантів, здібностей, можливостей тощо.

Особистісне зростання, за Маслоу, є задоволення чимраз вищих
потреб, якими в його ієрархії є потреби в самоактуалізації. Рух до
самоактуалізації не може початися, поки індивіт не звільниться від
домінування нижчих потреб, як-от потреби у безпеці та визнанні.
Прагнення до високої мети саме по собі є показником психічного здоров’я.
Процес особистісного зростання здійснюється шляхом сомоактуалізації, що
передбачає тривалість, безперервність процесу зростання і максимальний
розвиток здібностей.

Позитивні результати самоактуалізації матиме особистість із
наступними характеристиками:

ефективне сприймання реальності та комфортні відносини з нею;

прийняття ( себе, інших, природи );

спонтанність, простота. природність;

сконцентрованість на завданні ( на відміну від сконцентрованості на
собі );

деяка відстороненість і потреба бути насамоті;

автономія, незалежність від культури та середовища;

постійна свіжість оцінки;

містичність та досвід переживання вищих станів;

почуття єдності з іншими;

глибокі міжособистісні стосунки;

демократична структура характеру;

розрізнення засобів і мети, добра і зла;

почуття гумору;

самоактуалізована творчість;

протистояння акультурації, насадженню будь-якої часткової культури;

А. Маслоу зазначав,що самоактуалізовані люди не є досконалими,

вільними від помилок, їм можуть бути властиві й проблеми пересічних
людей: почуття провини, тривожність, сум, внутрішні конфлікти тощо. Але
разом з тим вони обирають складні творчі завдання, які потребують
великих зусиль.

Самоактуалізовані особистості постійно захоплені якоюсь
справою, і захоплені на стільки, що відмінності між роботою і
задоволенням для них зникають. Вони присвячують своє життя тому, що
Маслоу називає найвищими цінностями ( істина, краса, добро,
досконалість, цілісність

тощо ), або метапотребами.

Він описує вісім шляхів самоактуалізації:

1) повна віддача переживанням, коли людина цілком розкриває свою
сутність;

2) відмова від загальноприйнятої поведінки, вміння прислухатися до
внутрішнього голосу, голосу „ самотності”;

3) щомиттєвіпрогресивні вибори, які сприяють особистісному зростанню;

4) чесність, взяття відповідальності на себе;

5) готовність не подобатись іншим;

6) прагнення робити свою справу настільки добре, настільки це
можливо;

7) граничні, вищі переживання, моменти екстазу;

8) виявлення індивідом того, що йому подобається, а що ні, що для
нього добре, а що погано, куди він рухається й у чому полягає його
місія.

Самоактуалізаціявимагає відмови від захисного механізму
десакралізації (зневіри в існування справжніх цінностей та чеснот ) та
навчання ресакралізації як бачення кожної людини, за висловом Б.
Спінози,

„ в аспекті вічності „ , тобто бачення святого, вічного. Вона
досягається шляхом маленьких, послідовно накопичуваних досягнень.

А. Маслоу певною мірою ідентифікує поняття самоактуалізації з
поняттям креативності ( творчих здібностей ).

Л І Т Е Р А Т У Р А

1)Ю.Л. Трофімов, П.А. Гончарук „Психологі”

2) О.В. Скрипченко, Л.В.Долинська „ Загальна психологія”

Похожие записи