Реферат

на тему:

“Зовнішньоекономічна політика України”

План

Вступ

Правова та організаційна основа зовнішньоекономічної політики УКраїни

МЕХАНІЗМ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ: СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ
ФОРМУВАННЯ

СУЧАСНИЙ СТАН ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ. СТРУКТУРА ЕКСПОРТУ

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Кардинальні зміни в геополітичному становищі України, що відбулися після
здобуття нею незалежності, та ситуаційні особливості сучасного стану
трансформаційних процесів в економіці істотно підвищили роль
зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни. Посилення цього чинника
об’єктивно диктується здійснюваними ринковими перетвореннями, які
формують якісно нові засади подальшого економічного та соціального
розвитку країни. Тому вкрай важливим і актуальним є дослідження
зовнішньоекономічної політики України, визначення її головних
пріоритетів та проблем.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності проводиться з метою створення
сприятливих умов для економічного розвитку країни і захисту її
інтересів, збалансованого розвитку економіки, рівноваги внутрішнього
ринку, стимулювання прогресивних структурних змін у зовнішньоекономічних
зв’язках суб’єктами економічної діяльності і створення найсприятливіших
умов для залучення власної економіки в систему світового поділу праці.

Основними складовими політики в галузі зовнішніх економічних зносин
України є зовнішньоторговельна політика, що включає експортну та
імпортну політику), політика у сфері залучення іноземних інвестицій і
регулювання національних, капіталовкладень за кордоном, крім цього,
зовнішньоекономічна політика має виконувати завдання щодо географічної
збалансованості зовнішньоекономічних операцій з окремими державами та
регіонами, що пов’язане з економічною безпекою країни.

Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища
України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих
науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм
зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно
орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети у сфері
зовнішньоекономічної політики — інтеграцію народногосподарського
комплексу України у світову господарську систему.

У даній роботі ставлю перед собою мету дослідити такі питання: як
питання правової та організаційної основ зовнішньоекономічної політики
України, питання сутності та принципів формування механізму
зовнішньоекономічної діяльності України, сучасний стан
зовнішньоекономічних зв’язків України, структуру експорту, проблеми та
перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.

Гадаю, що дослідження цих питань сприятиме розкриттю загальної теми
роботи “Зовнішньоекономічна політика України”.

1. Правова та організаційна основа зовнішньоекономічної політики
УКраїни

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності проводиться з метою створення
сприятливих умов для економічного розвитку країни і захисту її
інтересів, збалансованого розвитку економіки, рівноваги внутрішнього
ринку, стимулювання прогресивних структурних змін у зовнішньоекономічних
зв’язках суб’єктами економічної діяльності і створення найсприятливіших
умов для залучення власної економіки в систему світового поділу праці.

Особливим завданням процесу регулювання зовнішньоекономічної діяльності
є підтримка загальнонаціональних пріоритетів у зовнішньоекономічної
сфері і досягнення наміченої мети за допомогою певних заходів.

Основними складовими політики в галузі зовнішніх економічних зносин
України є зовнішньоторговельна політика, що включає експортну та
імпортну політику), політика у сфері залучення іноземних інвестицій і
регулювання національних, капіталовкладень за кордоном, крім цього,
зовнішньоекономічна політика має виконувати завдання щодо географічної
збалансованості зовнішньоекономічних операцій з окремими державами та
регіонами, що пов’язане з економічною безпекою країни.

В теперішній час Україна здійснює всі види зовнішньоекономічної
діяльності, включаючи зовнішню торгівлю, на принципах правового
регулювання на взаємовигідній основі. Це визначило відповідну
інфраструктуру і систему регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю Україною як державою, в
особі її органів і державних інститутів, недержавними органами
управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами,
торговими палатами, асоціаціями, союзами), самими суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності. Регулююча роль Верховної Ради України
складається в прийнятті законів в області ЗЕД. Виробітком і здійсненням
зовнішньоекономічної політики України у відповідності з законодавством
займає Кабінет Міністрів України. В його функції входить координація
діяльністю міністрів, торгових представництв України за кордоном,
прийняття нормативних актів по управлінню ЗЕД, заключення і контроль за
виконанням міжурядових договорів, здійснення мір по раціональному
використанню засобів валютного банку України. Зберігання і використання
золотовалютного резерву і інших цінностей, які забезпечують платіжну
здатність країни, а також представлення інтересів України в
взаємовідношеннях з банками інших держав , ведення розрахункових
операцій з валютними ресурсами здійснює національний банк України.
Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України забезпечує
проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координацію діяльності
всіх її суб’єктів, контроль за дотриманням законів і умов міжнародних
договорів, реєстрацію окремих видів зовнішньоекономічної діяльності,
контрактів. Однією із сфер державного управління зовнішньоекономічною
діяльністю є регулювання митних справ, здійснюване вищими органами влади
і управління. Безпосереднім виконанням митної політики покладено на
митні органи України: Державний митний комітет України, митниці,
територіальні митні управління та інші митні організації. Галузеве
управління зовнішньоекономічної діяльності входить в функції
відповідних Міністерств і відомств.

Основним нормативним актом, що регулює даний вид діяльності в Україні, є
Закон “Про зовнішньоекономічну діяльність». згідно з яким
зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб’єктів господарської
діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності,
побудована на взаємовідносинах між ними. що має місце, як на території
України, так і за її межами.

Формами державного регулювання є:

встановлення режиму здійснення валютних операцій. Такий режим
встановлений Законом “Про порядок розрахунків в іноземній валюті».
Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і
валютного контролю» та іншими нормативно-правовими актами;

митне регулювання. яке здійснюється згідно із Законами “Про
зовнішньоекономічну діяльність”, “Про Єдиний митний тариф”. Митним
кодексом України тощо;

встановлення в окремих випадках, передбачених законодавством, режиму
ліцензування та квотування.

Відповідно до ст. 16 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність» в
Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій
(належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом
встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою
інвестицій та кредитування):

генеральна (відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному
товару (товарах) та/або з певною кращою (групою країн) протягом періоду
дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);

разова (індивідуальна) разовий дозвіл, що має іменний характер і
видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом
зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є
необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції;

відкрита (індивідуальна) (дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом
певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його
загального обсягу), причому по кожному виду товару встановлюється лише
один вид ліцензії. Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються
Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі на підставі заяв
суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Квотування здійснюється
шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліценцій, причому
загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен
перевищувати обсягу встановленої квоти.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється на підставі відповідних
договорів. які укладаються між суб’єктами даного виду діяльності. Усі
зовнішньоекономічні договори можна умовно об’єднати в такі групи:

купівлі-продажу (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт);

зустрічних поставок (бартер, холдинг);

торгово-посередницькі (доручення, комісія, консигнація),

змішані тощо.

Чинним законодавством України строго регламентовані питання укладання та
оформлення названих договорів. При їх укладанні сторонам слід
керуватись: Законами “Про зовнішньоекономічну діяльність», “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті”; Указом Президента України
“Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів
у редакції 1990р. (правила ІНКО-ТЕРМС)». Указом Президента України “Про
регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності”; постановою Кабінету Міністрів України
і Національного банку України “Про типові платіжні умови
зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних
застережень щодо зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що
передбачають розрахунки н іноземній валюті”; наказом Міністерства
зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі (МЗЕЗІТ) України тощо.

В даний момент з ціллю оперативного регулювання зовнішньоекономічних
зв’язків, оптимального задоволення потреб населення в різних групах
товарів, захисту вітчизняного виробника в Україні затвердженні Положення
про порядок ліцензування і квотуванню експорту і імпорту. Ці захисні
заходи прийняті в усіх країнах світу і вводяться на визначений період
часу і по окремим товарам у випадках порушення законів, невиконання
положень міжнародних договорів, експорту-імпорту неякісної продукції та
інше.

2. МЕХАНІЗМ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ: СУТНІСТЬ ТА
ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ

Серед комплексу невідкладних завдань щодо забезпечення ефективного
включення України у світове господарство і міжнародне співробітництво
першочергове значення має формування механізму зовнішньоекономічних
зв’язків, його теоретична розробка та практичне втілення в життя. При
цьому йдеться про створенні фактично нового механізму, який має
регулювати взаємовідносини України з навколишнім світом на принципово
нових засадах.

Під механізмом зовнішньоекономічних зв’язків розуміють сукупність
конкретних їх форм, а також систему правових,
організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які
забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських
комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил
країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища
України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих
науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм
зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно
орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети у сфері
зовнішньоекономічної політики — інтеграцію народногосподарського
комплексу України у світову господарську систему. Ця інтеграція
передбачає досягнення таких цілей:

• формування розвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б
на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та
економічних механізмах;

• використання можливостей світового ринку для структурної перебудови
національного господарства;

• перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного
та високоефективного економічного зростання.

На відміну від раніше діючої системи державного адміністрування у
зовнішній економічній сфері сьогодні повинен забезпечуватися абсолютний
пріоритет товарно-грошових, тобто економічних важелів у регулюванні
даної сфери діяльності. Саме вони в країнах з ринковою економікою є
основними елементами механізму управління господарською діяльністю як на
національному, так і на міжнародному рівнях. Тому при розробці нового
механізму зовнішньоекономічних зв’язків необхідно відмовитися! від
старої методологічної основи регулювання цих процесів.

В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності
повинні бути покладені принципи демократизації, демонополізації
зовнішніх економічних зв’язків, які передбачають максимальне скорочення
адміністративних обмежень на експорт імпорт, підвищення ролі митного та
валютного регулювання народних господарських зв’язків, надання об’єктам
зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з
міжнародною практикою.

Водночас зовнішня економічна політика має відповідати національним
інтересам держави, забезпечувати взаємовигідне співробітництво з
іноземними партнерами, стимулювати конкуренцію між учасниками
зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та
послуг на українському ринку. Для створення нового дієвого механізму
зовнішньоекономічних зв’язків необхідне вирішення таких основних
проблем:

• формування необхідної законодавчої бази;

• створення відповідного економічного середовища;

• розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічні
зв’язки.

Важливою передумовою і водночас необхідною основою находження та
поглиблення економічного співробітництва із зарубіжними партнерами є
розвиток правової бази для такого співробітництва. Світова практика
свідчить про те, що у міру інтенсифікації міжнародних господарських
зв’язків, якісного та кількісного їх зростання надзвичайно ускладнюється
характер взаємовідносин між учасниками. А це потребує чіткого правового
регулювання як на національному, так і міжнародному рівні.

Важливими елементами механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах
розвитку ринкової системи господарювання є валютна, податкова, кредитна,
депозитна, цінова і митно-тарифна політика.

Одним з факторів підвищення ділової активності як серед національних
товаровиробників і експортерів, так і серед зарубіжних інвесторів є
формування сучасної податкової системи на експортно-імпортні операції та
прибуток спільних підприємств.

Дуже важливим інструментом державного впливу на зовнішні економічні
зв’язки є кредити та субсидії. Кредитування експорт-імпортних операцій,
великих будівельних проектів є невід’ємною частиною міжнародної ділової
практики, що прискорює процес кругообігу капіталу.

Складовою частиною механізму зовнішньої економічної діяльності є митна
політика держави, покликана передусім виконувати функцію захисту
внутрішнього ринку. Митна політика України повинна передбачати укладання
митних союзів із заінтересованими країнами, що посилять їх взаємну
довіру, приведе їхню митну політику до узгодженості.

Ставши на шлях лібералізації зовнішніх економічних зв’язків та побудови
відкритої економічної системи, Україна постійно відчуватиме зростаючий
вплив тенденцій світового розвитку на свої внутрішні господарські
процеси.

3. СУЧАСНИЙ СТАН ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ. СТРУКТУРА
ЕКСПОРТУ

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку Україна має тісні
зовнішньоекономічні зв’язки з більш ніж 100 країнами світу. Провідну
роль у розвитку зовнішніх економічних зв’язків України відіграють країни
близького зарубіжжя. Найважливішими торговельними партнерами України є
Росія, Туркменія, Білорусія, Азербайджан, Литва, Казахстан та інші
країни.

Структура зовнішньої торгівлі України зумовлена спеціалізацією її
економіки. В 2002 р. у структурі експорту переважали чорні метали та
вироби з них (38% всього експорту України у 2002 p.), продовольчі товари
(більше ніж 9%), руди і мінеральне паливо (8%), продукція хімічної
промисловості (більше ніж 10%) та машинобудування (майже 13%). В
імпорті переважали мінеральне паливо (майже 46% усього імпорту),
реактори ядерні, котли і устаткування для електроенергетики (більше ніж
11%), продукція інших галузей машинобудування (майже 9%), продукція
хімічної промисловості (більше ніж 8%) та ін.

Таблиця 1

Товарна структура зовнішньої торгівлі України в 2002 р. (в %)

Групи товарів Експорт Імпорт

Мінеральне паливо 5,6 44,8

Руди 3.8 6,9

Метали 32,3 4.3

Машини та устаткування 14,6 17,7

Продукція хімічної промисловості 14,4 9,8

Продукція сільського господарства 10,2 3,0

Продукція легкої промисловості 3.9 . 3,4

Деревина та папір 1.4 2,9

Інші товари 2,8 2.5

Внаслідок впровадження режиму вільної торгівлі з країнами і Балтії
зовнішньоторговельний баланс з цими країнами істотно покращується. Нині
питома вага зовнішньоторговельного обороту з цими країнами перевищує 63%
від загального товарообігу, в тому числі по експорту цей показник сягає
60%, а по імпорту — більше ніж 65%. (Основним торговельним партнером
України залишається Російська Федерація, на яку припадає майже половина
загальних обсягів торгівлі України. Росія задовольняє майже 100% потреби
України в годинниках, швейних машинах; поставляє значну частину легкових
і вантажних автомобілів, радіоприймальних пристрої, програвачів,
відеомагнітофонів, персональних комп’ютерів, одягу, взуття, тканин,
целюлози, синтетичного каучуку, продукції кольорової металургії, риби і
рибопродуктів, задовольняє майже 4/5 потреби в лісоматеріалах, майже 90%
потреби в нафті і нафтопродуктах, понад 70% потреби в природному газі;
частково поставляє електроенергію і деякі сорти чорного прокату.

В експорті з України до Росії переважають чорні метали, які
задовольняють майже половину потреби в них з боку Росії, а також труби,
марганцева руда, трактори, сільськогосподарська техніка, прокатне
устаткування (в тому числі доменне і сталеплавильне), металорізальні і
деревообробні верстати, екскаватори, автомобільні крани, аміак, цемент,
автобуси, скло, телевізори, касетні магнітофони, холодильники, вироби із
золота, платини та срібла, цукор, олія, м’ясо і м’ясопродукти, молочні
продукти та ін.

В останні роки зростає експорт України до інших республік колишнього
Радянського Союзу, в тому числі за останні два-три роки експорт до
Білорусі зріс майже на третину, до Молдови —в 1,6 рази, до Грузії —
більше ніж у 10 разів, в Узбекистан -в 1,6 рази і т. д.

У цілому Україна має позитивне зовнішньоторговельне сальдо Білоруссю,
Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Молдовою, Таджикистаном,
Узбекистаном, Естонією. Разом з тим Україна має вели, від’ємне
торговельне сальдо з Росією, Туркменією, Казахстаном.

Крім країн СНД і Балтії, Україна розширює зовнішньоекономічні зв’язки з
багатьма розвинутими країнами світу. В останні роки найбільші експортні
поставки Україна здійснювала до Китаю (майже 1,5 млрд. дол., або 10%
загального обсягу експорту; Туреччини (майже 700 млн. дол., або близько
5%), Німеччини (майже 600 млн. дол., або 4%), Італії (близько 3%),
Польщі (майже 3%), Угорщини і США (більше ніж по 2%), Словаччини (майже
2%).

Найбільші імпортні поставки в Україну надходять з Німеччини (більше ніж
1,3 млрд. дол., або майже 8% загального імпорту), США (майже 700 млн.
дол., або 4%), Польщі (більше ніж 3%), Італії (більше ніж 2%), Франції
(майже 2%), Великобританії (1,5%), Чехії, Словаччини, Угорщини, Куби та
ін.

Структура експорту та імпорту України

з країнами далекого зарубіжжя

Сучасна зовнішньоекономічна політика України спрямована на формування
нового торговельного режиму з подальшою інтеграцією до світового
економічного простору шляхом поступового і зваженого збільшення ступеня
відкритості національної економіки. Перш за все передбачається:

• підтримка національних товаровиробників шляхом використання
можливостей міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів на
світовому ринку;

• прискорення економічних реформ шляхом гармонізації економічного
законодавства відповідно до світової системи торгівлі (ГАТТ/СОТ);

• зняття технічних бар’єрів у торгівлі з провідними країнами — членами
COT (США, ЄС), розширення торгівлі з якими забезпечує надходження
валюти, стимулює розвиток і технічне оновлення промисловості, сприяє
поглибленню виробничої кооперації, забезпечує істотне збільшення
іноземних інвестицій.

Одним з головних завдань щодо розвитку зовнішніх економічних зв’язків
України є забезпечення просування товарів українського виробництва на
нові зарубіжні ринки. Одночасно робитиметься все можливе для збереження
традиційних ринків України з державами, які утворилися на теренах
колишнього Радянського союзу. Саме ці країни в найближчій перспективі
повинні бути найбільш привабливими для українського експорту. Розвиток
гідного торговельно-економічного співробітництва з ними є одним з
пріоритетів України в зовнішньоекономічних зв’язках.

Аналіз структури і обсягів зовнішньої торгівлі України за останні роки
свідчить про те, що саме з країнами СНД і Балтії найбільше зріс
товарообіг при випереджаючому збільшенні обсягів експорту.

Важливим для розвитку взаємовигідних торговельно-економічних зв’язків з
країнами СНД та іншими країнами світу є зміщення акценту з
співробітництва на державному рівні до співробітництва на рівні
господарюючих суб’єктів шляхом створення спільних підприємств,
транснаціональних промислово-фінансових груп, виробничих корпорацій та
інших господарських структур.

4. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держави
набувають на сучасному етапі виняткового значення.

Це пов’язано, по-перше, з рядом факторій внутрішнього характеру:
знаходженням економіки країни на перехідному етапі до ринкової системи
господарювання, яка перебуває в ситуації об’єктивної незбалансованості
структури економіки і її повільної структурної перебудови; надмірною
енерго- і ресурсоємністю галузей народного господарства; низькою
конкурентоспроможністю національного виробництва; поступовим занепадом
науково-технічного і високотехнологічного промислового потенціалів та
ін.

По-друге, це обумовлено системою зовнішніх факторів: надмірною (від 20
до 90%) залежністю економіки України від монопольних імпортних ринків
постачання стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв,
сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей
виробництва; наявністю тисяч українських підприємств, задіяних у
виробничих циклах, кінцева продукція яких виробляється за межами
України; високою) залежністю процесу структурного та технологічного
реформування економіки України від різних форм зовнішніх джерел
фінансування; відсутністю розвинутої зовнішньоторговельної
інфраструктури (інформаційної, законодавчої, маркетингової,
організаційної, трейдерської, біржової, виставочної, рекламної тощо);
зберіганням Україною статусу «торговельного аутсайдера» світовій
торгівлі через відсутність повного чи асоційованого членства у Світовій
організації торгівлі (COT), Європейському союзі (ЄС),
Центральноєвропейській асоціації вільної торгівлі (ЦЕФТА) та інших
торговельно-інтеграційних угрупованнях системи ГАТТ/СОТ, а через це
слабкою конкурентозахищеністю зовнішньоекономічної діяльності України в
умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товарів,
капіталів і послуг; певним тиском інших країн на зовнішньоекономічну
діяльність України через прямі та побічні форми різноманітних
торговельних, інвестиційних торговельно-стандартних, фітосанітарних,
технологічних і фінансових обмежень.

Перспективи та основні напрями подальшого розвитку зовнішніх економічних
зв’язків України з урахуванням їх світової і регіональної геополітичної
структури можуть бути визначені таким чином.

Країни СНД і Балтії

Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і
стабільних економічних зв’язків з країнами СНД, які утворили Економічний
союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних
торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення
стабілізації у вітчизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих
відносин не зменшуватиме значення розвитку економічних зв’язків з іншими
країнами світу.

Зовнішньоекономічні зв’язки з цією групою країн будуть розвиватися
переважно на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням
торговельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться
на:

• поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;

• продовження і вдосконалення різних форм торговельно-економічних,
коопераційних, інвестиційних двосторонніх стосунків з іншими країнами —
членами Митного союзу (Казахстан, Киргизстан, Білорусь);

• поглиблення торговельних та інших форм економічних відносин з
країнами, які не є членами Митного союзу (Узбекистан, Туркменистан,
Грузія, Вірменія); створення за участю цих країн товарно-транспортних
ліній з мінімальним використанням транзитних територій третьої країни
(через море — залізниця — автотранспортні шляхи);

• розвиток і поглиблення різнобічного торговельно-економічного
співробітництва з Молдовою шляхом обопільної реалізації усіх переваг
угоди про вільну торгівлю двостороннього Митного союзу;

• забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах
паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства.
З цією метою вживатимуться заходи для збільшення експорту українського
капіталу, насамперед у формі прямого інвестування відповідних
підприємств нафтогазодобувної та гірничодобувної промисловості країн
СНД, освоєння розташованих на їхніх територіях окремих родовищ на основі
концесій;

• створення спільних підприємств, транснаціональних компаній,
спеціалізованих і кооперативних виробництв на базі угод про спільну
діяльність;

• відновлення і зміцнення виробничих зв’язків по кооперації на базі
традиційної внутрішньо та міжгалузевої спеціалізації; формування і
розвиток нових зв’язків на основі спільного використання прогресивних
технологій;

• розвиток прямих договірних економічних зв’язків з окремими суб’єктами
(регіонами) Російської Федерації, насамперед з такими, як Тюмень, Комі,
Карелія, Якутія, Башкортостан, Татарстан, Далекий Схід, де зосереджено
паливно-енергетичні ресурси, які становлять інтерес для традиційного
експорту України;

• забезпечення конкурентоспроможності традиційних вітчизняних товарів
(продукції агропромислового комплексу і чорної металургії, машин,
устаткування) на ринках країн СНД і Балтії; збільшення ступеня
інтеграції з країнами Балтії шляхом створення умов для ефективної
реалізації режиму вільної торгівлі та посилення через ці зв’язки
торговельно-економічних відносин з країнами Центральної і Північної
Європи.

Країни Європейського Союзу

Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з огляду на
геополітичний, геоекономічний і історичний європейський статус України,
має залишатися одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики
України. Метою розвитку зовнішньоекономічних відносин України з ЄС є
забезпечення економічної інтеграції господарства України у
загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від
реалізації положень про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною
та тимчасової угоди про торгівлю. Основними пріоритетами мають стати:

• розширення доступу українських товарів, зокрема таких важливих, як
текстиль, продукція металургійної промисловості та сільського
господарства на європейські ринки;

• підтримка ефективних національних товаровиробників шляхом
вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів,
зокрема через укладення відповідних галузевих угод; зняття існуючих
бар’єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації;

• гармонізація економічного законодавства відповідно до стандартів
Європейського Союзу та світової системи торгівлі ГАТТ/СОТ з урахуванням
національних економічних інтересів і специфіки економіки України.

Основним етапом на шляху набуття Україною повноправного членства в ЄС
має стати створення економічних і правових передумов для початку
переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Країни «Великої сімки»

Розвитку відносин з цією групою найбільш розвинутих країн
приділятиметься значна увага, оскільки саме вони є потенційно
найважливішими постачальниками нових технологій і високотехнологічних
виробів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія,
Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням стосовно країн ЄС.

Розвиток зв’язків з США і Канадою має бути спрямований насамперед на
реалізацію і розвиток тих угод і домовленостей, які були досягнуті
протягом 1994—1996 pp., а саме:

• трансформація політичного визначення України як країни з перехідною
економікою в юридичний статус з отриманням усіх преференцій, що
випливають з цього;

• отримання постійного і повноосяжного статусу найбільш сприятливої
нації (РНБ) з метою запобігання дискримінаційних обмежень у торгівлі;

• врегулювання питань щодо обмеження доступу ряду товарів українського
походження на північноамериканський ринок (метали, феросплави, ядерні
матеріали, текстиль тощо).

Співробітництво з Японією спрямовуватиметься в першу чергу на залучення
інвестицій у ті ефективні галузі, де Україна здатна брати участь у
загальносвітовій спеціалізації (зокрема, електрозварювальна техніка,
штучні алмази, надтверді матеріали, окремі рідкісноземельні метали), а
також на спільне проведення науково-технічних досліджень і впровадження
їх результатів у виробництво.

Доцільно активно розвивати співробітництво в рамках глобальних
науково-технічних проектів, які здійснюються «сімкою» на основі
міжнародної кооперації, в тому числі у сферах енергетики,
агропромислового комплексу, космосу, екології, охорони здоров’я,
транспорту, зв’язку, інформатики, фундаментальних наук.

Країни Центральної Європи.

Структуру економіки України та країн цього регіону (Польща, Словаччина,
Чехія, Угорщина, Болгарія, Румунія, Хорватія, Македонія, Словенія,
Албанія) сформовано відповідно до вимог колишньої РЕВ. Це обумовлює
необхідність співпраці між ними з подальшим створенням зон вільної
торгівлі з найбільш розвинутими країнами регіону, насамперед з країнами
Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі.

Зовнішньоекономічна політика України стосовно цієї групи країн повинна
передовсім передбачити відновлення таких пріоритетів:

• ефективних традиційних зв’язків, міжнародної спеціалізації
Кооперування, зокрема у металургії, транспортному і
сільськогосподарському машинобудуванні, хімічній та легкій
промисловості;

• раціональних контактів у сфері науки і техніки, особливо з проблем
розроблення нових матеріалів і технологій, біотехнологій, проблем фізики
низьких температур, ядерної фізики тощо.

Перспективним напрямом співробітництва має стати участь у спільних
конференціях, програмах.

Державна політика в прикордонних областях стимулюватиме розвиток
пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної діяльності з метою
використання вигідного розташування прикордонних територій. Основним
напрямом транскордонного співробітництва стане здійснення обміну
товарами та робочою силою, координація робіт у сфері охорони
навколишнього природного середовища, спільного використання
інфраструктурних об’єктів, інформаційного обміну тощо.

Країни Чорноморської зони економічного співробітництва (ЧЕС)

Крім країн зони ЧЕС, що входять до СНД та ЄС, Україна активно співпрацює
з Туреччиною з метою виходу на ринки країн Близького Сходу для
забезпечення диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, а також
імпорту для легкої промисловості.

Завдання зовнішньої економічної політики України стосовно Болгарії та
Румунії переважно зберігатимуться згідно з визначеними завданнями щодо
відносин з країнами Центральної Європи.

Крім того, співробітництво з Болгарією та Румунією матиме важливе
значення для розвитку придунайської торгівлі.

Серед заходів, що сприятимуть створенню передумов для плідного
співробітництва в рамках ЧЕС є такі, як подолання або зниження митних
бар’єрів, укладення міждержавних угод про режим прибережної торгівлі,
створення багатосторонньої системи розрахунків з використанням спільного
міждержавного банку відповідних країн, створення ряду прибережних
спеціальних (вільних) локальних економічних зон.

Країни Близького та Середнього Сходу

Активізація економічних стосунків з Ліваном, Кувейтом, Туреччиною,
Єгиптом, Сирією, Саудівською Аравією, Об’єднаними Арабськими Еміратами
та іншими країнами регіону має велике значення з точки зору забезпечення
економіки України альтернативними джерелами енергоносіїв та фінансовими
«портфельними» інвестиціями. Регіон може стати також великим споживачем
інженерно-технічних послуг України по спорудженню промислових та
цивільних об’єктів, транспортної і комунальної структури. За певних умов
доцільно буде співробітничати у розвитку трансконтинентальної системи
транспорту та зв’язку. Виважена політика дозволить українським
підприємствам військово-промислового комплексу одержати необхідні для
конверсії кошти від торгівлі військовою технікою, озброєнням та
ремонтними послугами.

Індія, Китай

Індія та Китай є одним із головних суб’єктів міжнародної торгівлі для
України. Але подальше збільшення масштабів торгових операцій повинно
доповнюватися розвитком виробничої кооперації з ефективним використанням
фінансово-економічних можливостей Китаю, дешевої сировини для легкої,
харчової і хімічної промисловості — з Індії, а також науково-технічного
потенціалу України. Необхідним є пошук резервів для значного збільшення
експорту української продукції машинобудування і передових технологій на
взаємовигідній основі, насамперед для реконструкції об’єктів,
споруджених за часів колишнього СРСР.

В’єтнам, Індонезія та нові індустріальні країни Азії

В’єтнам, Індонезія та країни Південно-Східної Азії — потенційні партнери
для нашої економіки у XXI столітті. Вони можуть стати значними ринками
для торгівлі машинно-технічною продукцією, для надання
інженерно-технічних послуг, підготовки кадрів тощо. Україна може брати
участь у реалізації значного інвестиційного капіталу, що спрямовується
на будівництво великих об’єктів енергетичного та промислового
призначення.

Одним з напрямів розвитку економічних відносин повинно
ста-співробітництво, пов’язане із впровадженням у вітчизняне виробництво
сучасних науково-технічних досягнень з наступним спільним виходом на
ринки третіх країн з високотехнологічною продукцією.

Поширюватиметься залучення в Україну іноземних інвестицій,
збільшуватимуться обсяги експорту традиційної продукції української
промисловості (металопрокат, вироби важкого машинобудування, верстати
середньо технічного рівня, мінеральні (добрива, інша хімічна продукція)
та імпорту порівняно дешевих, але високотехнологічних виробів для
виробничого і невиробничого використання.

Бразилія, Аргентина, Чілі та інші країни Латинської Америки

Протягом багатьох років між Україною та країнами Латино- американського
континенту існували розгалужені економічні зв’язки (українська сторона
здійснювала поставки енерготурбін, тракторів, екскаваторів,
автонавантажувачів, кранів, українські фахівці брали участь у
будівництві різноманітних об’єктів). Надалі потрібно поновити і
розширити зв’язки, що існували раніше, для просування українських
товарів на латиноамериканському ринку. Враховуючи заінтересованість
Аргентини, Бразилії, Чілі в реалізації своїх національних космічних
програм, корисним вбачається співробітництво у сфері обміну ліцензіями
та «ноу-хау» в аерокосмічній галузі.

Інші країни

Серед інших країн світу Україна співпрацюватиме і розширюватиме
економічні зв’язки з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс та ін.)
і Західної Африки (зокрема, Гвінейською Республікою), з іншими
арабськими державами Середземномор’я, а також з Ізраїлем.

Набуватимуть подальшого розвитку економічні зв’язки з Мексикою, з
нафтовидобувними країнами — Індонезією, Брунеєм, Нігерією,
Південно-Африканською Республікою.

Перспективи подальшого розвитку та вдосконалення зовнішніх економічних
зв’язків України пов’язані з проведенням єдиної зовнішньоекономічної
політики держави, реалізацією її економічних інтересів і безпеки,
проникненням та зміцненням позицій національного товаровиробника на
зовнішніх ринках товарів та послуг, посиленням конкурентоспроможності
української продукції, збільшенням її експорту, надходжень іноземних
інвестицій, здійсненням контролю за надходженням в Україну валютних
цінностей, захистом прав і законних інтересів України, вітчизняних та
зарубіжних суб’єктів господарської діяльності.

ВИСНОВКИ

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Серед комплексу невідкладних завдань зовнішньоекономічної політики
України першочергове значення має формування механізму
зовнішньоекономічних зв’язків, його теоретична розробка та практичне
втілення в життя. При цьому йдеться про створення фактично нового
механізму, який має регулювати взаємовідносини України з навколишнім
світом на принципово нових засадах.

Під механізмом зовнішньоекономічних зв’язків розуміють сукупність
конкретних їх форм, а також систему правових,
організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які
забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських
комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил
країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища
України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих
науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм
зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно
орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети у сфері
зовнішньоекономічної політики — інтеграцію народногосподарського
комплексу України у світову господарську систему. Ця інтеграція
передбачає досягнення таких цілей:

• формування розвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б
на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та
економічних механізмах;

• використання можливостей світового ринку для структурної перебудови
національного господарства;

• перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного
та високоефективного економічного зростання.

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держави
набувають на сучасному етапі виняткового значення.

Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і
стабільних економічних зв’язків з країнами СНД, які утворили Економічний
союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних
торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення
стабілізації у вітчизняному виробництві. Розвиток відносин з ЄС у
довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний і
історичний європейський статус України, має залишатися одним з
пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Розвитку відносин з
цією групою найбільш розвинутих країн приділятиметься значна увага,
оскільки саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових
технологій і високотехнологічних виробів, а також найпотужнішим джерелом
інвестицій.

Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія,
Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням стосовно країн ЄС.

Окрім цього варто сказати про важливість співпраці в області нових
технологій та поглибленні наукової інтеграції, в першу чергу з країнами
колишнього Союзу.

Гадаю, що саме ці напрямки в області зовнішньоекономічної політики
сприятимуть економічному зростанню і подальшій стабілізації України.

Список використаної літератури

Богорош О., Гриньов Б. Прогнозування міжнародного науково-технічного
співробітництва України з країнами СНД і ЧЕС // Вісн. НАН України, 2001,
№ 9-10. – С. 55-67.

Гаврилюк О. В., Румянцев А. П. Економічна інтеграція в сучасному світі.
— К.: Наукова думка, 1999. — 400 с.

Експортний потенціал України на російському векторі: стан і прогноз / За
ред. Пирожкова С.І., Сухорукова А.І. – К.: НІУРВ, 1998. – 168 с.

Лукінов І. Інтереси України в розвитку партнерських взаємовідносин з
країнами Центральної Азії та Кавказу // Економіка України. — 2001. — №5.
— С. 4—14.

Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних
економічних відносин / А. С. Філіпенко, І. В. Бураковський, В. С. Будкін
та ін. — К.: Либідь, 2001. — 254 с.

Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.:
Вища школа, 1998. — С. 359—373.

Рубський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири
макрополітики в кризових умовах // Економіка України. — 2002. —№4.—С.
4—15.

Семінков С. Єдиний ринок Європейського Союзу: деякі аспекти податкової
гармонізації // Економіка України. — 1999. — № 3. — С. 70-75.

PAGE

PAGE 5

%

Похожие записи