Дипломна робота

Види, механізм та здійснення безготівкових розрахунків в Україні (на
матеріалах ПриватБанку)

Зміст

Вступ………………………………………………………….
……………………………………….4

Розділ 1 Методологічна правова база здійснення безготівкових
розра-хунків в господарському обороті
України…………………………………………6

1.1 Суть, значення, принципи організації та способи здійснення платежів
при безготівковій формі
розрахунків……………………………………………….6

1.2 Характеристика видів безготівкових розрахунків та роль банківського
кредиту в їх
організації…………………………………………………….
………..10

1.3 Банківська платіжна картка, як інструмент безготівкових
розрахунків…………………………………………………….
……………………………………………19

Розділ 2 Технологія здійснення безготівкових операцій в платіжному
обороті суб’єктів
підприємництва………………………………..24

2.1Особливості розвитку безготівкових розрахунків в Україні на
сучасному
етапі………………………………………………………….
………………………..24

2.2 Порядок та організація здійснення безготівкових розрахунків в
Україні………………………………………………………..
…………………………………34

2.3 Особливості бухгалтерського обліку безготівкових
операцій…………44

Розділ 3 Проблеми та перспективи розвитку безготівкових розрахунків за
матеріалами
ПриватБанку…………………………………………………….
…….66

3.1 Особливості фінансово –господарської діяльності ПриватБанку за 2001
–2003
роки…………………………………………………………..
…………………66

3.2 Особливості розвитку безготівкового обслуговування юридичних та
фізичних осіб в
ПриватБанку…………………………………………………….
……73

3.3 Особливості та проблеми розвитку безготівкових розрахунків за
допомогою системи “ Клієнт -банк” та корткових платіжних
технологій……………………………………………………..
…………………………………………..85

Висновок……………………………………………………….
……………………………….99

Список використаної
літератури……………………………………………103

Додатки………………………………………………………..
………………………………106

Вступ.

За останні декілька років банківська система України зазнала глобальних
змін. Відбувся різкий перехід до дворівневої банківської системи, в якій
чітко визначені функції центрального та комерційних банків.
Комп‘ютеризація банківської системи, впровадження різноманітних
банківських технологій, різнома-нітність банківських послуг, дозволила
не тільки прискорити розрахунки та підвищити якість обслуговування
клієнтів, але й впроваджувати нові форми обслуговування та види
банківських продуктів. Тому, кожна банківська установа намагається
вдосконалювати своє обслуговування для того, щоб залучити більшу
кількість клієнтів, адже клієнт – ресурси, кошти та доходи банку.

Значним досягненням банківської системи стало впровадження системи
електронних платежів (СЕП), яка наближається до рівня відповідних систем
розвинених країн Європи і світу. В СЕП використовується нова форма
платіжних інструментів – електронні платіжні документи. Це дало змогу
прискорити та впорядкувати проведення розрахунків як між окремими
банками, так і в народному господарстві країни.

Розрахунки дуже різноманітні за видами та формами, що визначається як
рівнем господарського розвитку, банківської справи, методів регулювання
грошового обігу, так і традиціями, історично складеними платіжними
звичаями та стереотипами в різних країнах світу.

У сучасних умовах гроші є неодмінним атрибутом господарської діяльності.
Господарські зв‘язки між різними ланками економіки у процесі взаємного
постачання матеріальних цінностей, надання послуг та виконання робіт
супроводжуються грошовими розрахунками. Залежно від форми грошей, у якій
відбувається платіжний обіг, вони можуть бути готівково-грошовими та
безготівковими. Грошові розрахунки виникають також при виконанні
суб‘єктами господарювання фінансових зобов‘язань за платежами в бюджет,
позабюджетні фонди. Обслуговування платіжного обігу – одна з традиційних
сфер банківських послуг. За дорученням своїх клієнтів комерційні банки
виконують безготівкові платежі як за рахунок клієнтів, так і на
кредитній основі.

Специфіка здійснення українськими комерційними банками операцій з
розрахункового обслуговування клієнтів полягає в тому, що незважаючи на
інтенсивний розвиток сучасних платіжних технологій та форм безготівкових
розрахунків, все ж таки частка в грошовому забезпеченні господарського
обороту суб‘єктів підприємницької діяльності продовжує припадати на
готівкові кошти. Але банки, що прагнуть надавати комплексні банківські
послуги, повинні забезпечити якісне виконання всіх необхідних операцій
як з готівковим, так і безготівковим обслуговуванням фізичних та
юридичних осіб.

Усе це зумовлює вжиття заходів, спрямованих на нормалізацію платіжного
обігу, зменшення взаємної забор-гованості підприємств і підвищення
відповідальності суб‘єктів господарювання за стан платіжної дисципліни.
На сьогодні широко використовуються безготівкові операції комерційних
банків, які на мій погляд дуже зручні та актуальні. Ось тому, я обрала
таку тему дипломної роботи, як “Проблеми розвитку безготівкових
розра-хунків в Україні за матеріалами ПриватБанку ”.

Метою дипломної роботи є дослідження ринку безготівкових операцій в
Україні.

Об’єктом дослідження в дипломній роботі є види, механізм та здійснення
безготівкових розрахунків в ПриватБанку.

Предмет дослідження –методологічна, теоретична та правова база
функціонування ринку безготівкових розрахунків.

Основні завдання полягають у вивченні та дослідженні питань:

нормативного регулювання безготівкових операцій комерційних банків;

видів та порядку здійснення безготівкових операцій;

основ обліку безготівкових операцій;

розвитку безготівкового обслуговування на прикладі ПриватБанку .

При виконанні роботи були використані: Закон України “Про банки і
банківську діяльність”, Інструкція НБУ “ Про безготівкові розрахунки в
Україні в національній валюті” Затвердженно Постановою Правління НБУ від
21.01.2004р. №22, Положення “Про операції банків з векселями”, учбові
посібники, наукові статті, основні форми документації та інші матеріали.

Розділ 1

Методологічна та правова база здійснення безготівкових розрахунків.

1.1. Суть, значення, принципи організації та способи здійснення платежів
при безготівковій формі розрахунків.

У сучасних умовах гроші є неодмінним атрибутом господарської
діяльності. Усі операції, пов’язані з поставками товарно-матеріальних
цінностей, виконанням робіт чи наданням послуг, завершуються грошовими
розрахунками. Залежно від форми коштів, у якій їх використовують,
розрахунки поділяються на дві сфери:

Готівкові розрахунки, які здійснюються законними грошовими знаками
держави;

Безготівкові розрахунки, які здійснюються платіжними засобами в
депозитній формі та у формі комерційних боргових зобовязань(векселі,
чеки, банківські сертифікати тощо).

Безготівковий обіг грошей має певні переваги порівняно з готівковим:

прискорюється обіг грошових коштів субєктів господарювання ;

значно скорочуються витрати обігу;

збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової маси.

Тому в країнах з розвинутою ринковою економікою скорочується сфера
готівкових розрахунків, що значною мірою повязано з широким розвитком
електронної системи розрахунків.

Безготівкові розрахунки –розрахунки, що проводяться без участі
готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу.

Організаційно безготівкові розрахунки поділяються на
міжбанківські , що обслуговують відносини між банками, та
міжгосподарські, що обслуговують відносини між банківськими клієнтами.

Міжгосподарські безготівкові розрахунки здійснюються шляхом
запису за рахунками в банку, коли гроші списуються з рахунку платника й
записуються на рахунок отримувача.

Організація міжгосподарських безготівкових розрахунків
базується на єдиних умовах і правилах, визначених законодавчими та
нормативними актами. Насамперед це Інструкція НБУ “Про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті” Затверджена Постановою
Правління НБУ від 21.01.2004р. №22. Організація безготівкових
розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені
інтересами розвитку економіки. Головна з них –забезпечувати своєчасне
отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним
продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних
коштів .

Механізм організації безготівкових розрахунків при здійсненні
розрахункових операцій складається з

сукупності принципів їхньої організації;

із конкретних умов господарювання;

сукупності вимог що до їхньої організації, які випливають з форми
безготівкових розрахунків;

способів безготівкових розрахунків;

документообігу що, властивий певній формі безготівкових розрахунків.

Для зберігання коштів та здійснення безготівкових розрахунків банки
відкривають своїм клієнтам такі види рахунків:

1 у національній валюті

поточні — для юридичних та фізичних осіб

бюджетні –для юридичних осіб;

кредитні –для юридичних і фізичних осіб (крім нерезидентів);

депозитні –для юридичних і фізичних осіб;

вкладні –для фізичних осіб;

тимчасові поточні –для юридичних осіб.

2 в іноземній валюті

поточні –для юридичних і фізичних осіб;

розподільчі –для юридичних та фізичних осіб які займаються
підприємницькою діяльністю;

тимчасово поточні –для юридичних осіб;

кредитні –для юридичних осіб;

депозитні –для юридичних осіб;

вкладні –для фізичних осіб.

Кожне підприємство – резидент може відкрити по одному поточному
рахунку в національній та іноземних валютах(за кожним кодом валют
відповідно до класифікації НБУ), в тому числі в різних банківських
установах .

Представництва юридичних осіб – нерезидентів за ліцензією НБУ
можуть відкрити тільки по одному поточному рахунку в національній та
іноземній валютах.

Уразі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній
валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів після відкриття
рахунків визначає один із них як основний.

Основним вважають той рахунок , на якому обліковують
заборгованість, що списують безспірно.

Усі платежі проводять у межах реально наявних коштів на рахунку
платника, тобто в межах кредитного сальдо за цим рахунком. Це означає,
що платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого клієнта не
допускаються. Якщо на поточному рахунку (основному) клієнта коштів
недостатньо, банк обліковує заборгованість, що підлягає безспірному
списанню, після надходження коштів на основний поточний рахунок клієнта.

Кошти з рахунку власника не завжди списують за його
розпорядженням.

Існує практика безакцептного, безспірного списання сум з причин,
перед-баченим чинним законодавством (за рішенням суду, арбітражного
суду або за виконавчим приписом нотаріуса).

Рахунок відкривається в будь – якій установі банку на вибір
клієнта та за згодою банку.

Безготівковий платіжний оборот обслуговують розрахункові та
платіжні документи встановленої форми, що їх банки приймають за умови
дотримання всіх обов’язкових реквізитів.

Розрахунковим вважається складений в установленій формі
документ, який подає до банку юридична чи фізична особа з дорученням або
вимогою списати з її рахунку (або зарахувати на її рахунок вказану суму
грошей).

Такими документами є:

платіжне доручення;

платіжна вимога;

платіжна вимога –доручення;

акредитивна заява ;

інкасове доручення.

Платіжними вважають складені в установленій формі документ, які
одна юридична або фізична особа передає іншій із зобов’язанням сплатити
певну суму грошей пред’явникові цього документа. Такими документами в
платіж-ному обороті України є вексель і чек.

У вітчизняній практиці міжгосподарських безготівкових
розрахунків розрізняють такі способи платежу.

1 Залежно від терміну виконання:

строковий платіж, коли кожна надана послуга оплачується негайно;

з відстроченням платежу, коли товар продають у кредит;

достроковий платіж:

а) авансовий платіж, коли оплата перевищує відвантаженню товару;

б) попередня оплата, коли одержувачу перераховують усю суму до
моменту відвантаження товару;

прострочений платіж, тобто такий що несплачений вчасно;

пролонгований платіж, тобто такий, виконання якого за домовленістю
сторін перенесено на пізніший термін.

2 Залежно від джерел коштів, призначений для здійснення платежу:

за рахунок власних коштів платника, коли платіж здійснюють шляхом
списання коштів із поточного рахунку платника в банку;

за рахунок банківського кредиту;

за рахунок комерційного кредиту.

3 Залежно від способу перерахування коштів:

прямим перерахуванням з рахунку платника на рахунок бенефіціара;

Бенефеціар – юридична особа на користь якої виставлений акредитив.

заліком взаємних вимог, коли взаємні зобов’язання боржника й кредитора
полягають у рівновеликих сумах і лише за різницею здійснюють платіж на
загальних підставах;

періодичними перерахуваннями (плановими платежами), коли розрахунки
проводять не за окрему поставку, а періодично, в передбачені договором
терміни. У такому разі розмір платежу визначають з урахуванням плану
поставок та коригують залежно від результатів звірки розрахунків за
період передбачений договором.

Організація безготівкових розрахунків в Україні базується на
таких принципах:

Грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені)
підлягають обов’язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в
установах банків.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами
здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних
рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Розрахунки з постачальниками за товарно — матеріальні цінності і послуги
проводяться, як правило, після отримання продукції або надання послуг.
На практиці застосовується також попередня оплата.

Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженням їх
власника, крім випадків, у яких безспірне списання коштів передбачене
законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та
виконавчими приписами нотаріусів.

Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до
виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок
платіжного кредиту.

Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання
відповідних грошових сум із рахунків платника.

Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування
своїх клієнтів та виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із
рахунків.

Підприємство самостійно обирає форми розрахунків та вказує їх при
укладанні відповідних договорів або угод.

Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів
розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі
банку.

Перелічені принципи організації безготівкових розрахунків можна
знайти в Постанові правління НБУ від 21.01.2004 №22 про затвердження
інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті
”. Однак до них можна додати ще й принцип терміновості та принцип
забезпеченості платежу, виділені економістами .

Принцип терміновості означає здійснення розрахунків із суворим
дотриманням певних термінів, передбачених у господарських, кредитних ,
страхових, колективних, депозитних договорах та інструкціях Міністерства
фінансів.

Економічний зміст цього принципу полягає в тому, що одержувач
коштів зацікавлений у зарахуванні на свій рахунок коштів не стільки
взагалі, скільки саме в обумовлений термін.

Принцип забезпеченості платежу означає, що для забезпечення
терміновості платежу платник(боржник) повинен мати ліквідні кошти, які
він може використовувати для погашення зобов’язань перед бенефіціаром,
коли настане термін платежу.

Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із
рахунків платників.

У сучасний системі безготівкових розрахунків господарські
суб’єкти використовують такі способи платежу:

Перерахування грошових коштів(безпосередньо не пов’язане з банківським
кредитом) з поточного рахунку платника.

Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного
рахунку платника на банківський рахунок постачальника.

Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх
одержувачів, пов’язаних між собою поставкою товарів чи наданням послуг у
процесі обміну діяльності, з перерахуванням на відповідні рахунки
учасників заліку лише непокритої суми.

Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на
окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження
платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування
грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий
поточний рахунок.

1.2. Характеристика видів безготівкових розрахунків та роль банківського
кредиту в їх організації.

Відповідно до розрахункових і платіжних документів що
обслуговують платіжний оборот, безготівкові розрахунки в Україні
здійснюються в таких формах:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

векселями;

платіжними вимогами без акцепту платників та безмірного стягнення
коштів;

інкасовими дорученнями;

факторингом;

розрахунками при здійснені заліку взаємної заборгованості.

За будь-якої форми безготівкових розрахунків користуються тим
чи іншим способом платежу, який визначається порядком та умовами
виконання суб’єктами господарської діяльності грошових зобов’язань
одного перед одним .

1.2.1. Розрахунки платіжними дорученнями.

Платіжне доручення – документ який є письмово оформленим
дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування
визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Доручення застосовується в розрахунках за платежами товарного
та нетоварного характеру. Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись :

за фактично відвантажену продукцію(виконані роботи, надані послуги);

в порядку попередньої оплати ;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості
підприємств;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам на їх
рахунки, відкриті в установах банків;

в інших випадках за згодою сторін.

Доручення приймається до виконання від платника протягом 10
календарних днів. День заповнення доручення не враховується . Банки
приймають доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх
рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків
підприємств до бюджетів та державних фондів сум податків та зборів,
неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій. Доручення
застосовується також при розрахунках у порядку планових платежів на
підставі договорів та угод при рівномірних і постійних поставках між
постачальниками й покупцями.

При розрахунках за фактично відвантажену продукцію (виконані
роботи, надані послуги) в дорученні в порядку “Призначення платежу”
вказується назва відвантаженої продукції(виконаних робіт, послуг)
,номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує
відвантаження продукції (виконаних робіт, послуг).

У дорученні на перерахування платежів, утриманих із заробітної
плати працівників та нарахованих на фонд споживання податків до бюджету
та обов’язкових внесків до державних цільових фондів, у рядку
“Призначення платежу” вказуються підрозділи бюджетної класифікації та
строк настання платежу, а також те, що податки до бюджету або внески до
державних цільових фондів, утримані із заробітної плати та нараховані на
фонд споживання , перераховані повністю.

У разі, якщо на рахунках підприємств недостатньо коштів,
необхідних для видачі заробітної плати та одночасного перерахування вище
значених платежів, у дорученнях в рядку “Призначення платежу”
вказується, що податки та внески, утримані із заробітної плати та
нараховані у фонд споживання, перераховуються в сумах, пропорційних
залишку коштів на рахунку.

При рівномірних і постійних поставках товарів та надання послуг
розрахунки між постачальником і покупцем можуть здійснюватися
дорученнями, періодичними перерахуваннями коштів у строки і в розмірах
які обумовлені в договорах.

1.2.2. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжна вимога –доручення – це комбінований розрахунковий
документ, який складається з двох частин :

верхня – вимога постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість
поставленої йому за договором продукції ;

нижня –доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму
постачальникові .

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається
безпосередньо платникові. Доставку платіжних вимог-доручень може
здійснювати банк одержувача через банк платника.

З метою гарантованої прискореної доставки платником
вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті з розрахунковими
та відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором
продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо).

У разі згоди оплатити вимогу — доручення платник заповнює
нижню частину цього розрахункового документа та здає його в банк, що
його обслуговує.

Платіжні вимоги –доручення приймаються банком протягом 20
календарних днів із дня виписки. День заповнення вимоги-доручення не
враховується.

Банк приймає до оплати вимоги-доручення в сумі , яка може бути
сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

У разі відмови платника сплатити вимогу – доручення він про
мотиви відмови повідомляє безпосередньо одержувача коштів у порядку і в
строки зазначені в договорі .

1.2.3. Розрахунки чеками.

Чек –це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку в
установі банку, яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначену в
чеку суму коштів.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій
формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з
метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані
роботи та надані послуги. Не дозволяються розрахунки чеками між
фізичними особами.

При розрахунку чеками в економічні відносини між собою
вступають такі суб’єкти:

чекодавець – юридична або фізична особа , яка здійснює оплату за
допомогою чека та підписує його;

чекотримач – підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком;

банк-емітент – банк, що видає чекову книжку підприємству або фізичній
особі.

Потрібно зазначити, що у сфері безготівкових розрахунків
використовуються розрахункові чеки. Чеки, які використовуються для
одержання готівки з рахунків, відкритих у банках, називаються грошовими
чеками. Термін дії чекової книжки –один рік. За погодженням з установою
банку термін дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек містить такі елементи:

назву “розрахунковий чек” ;

назву власника чекової книжки та номер його рахунка;

назви банку емітента та його номер МФО;

ідентифікаційні коди чекодавця та чекотримача;

назву чекотримача;

доручення чекодавця банку – емітенту сплатити окрему суму;

призначення платежу;

число, місяць та рік складання чека, місце складання чека;

підписи чекодавця та відбиток печатки.

Чеки із чекової книжки виписується в момент здійснення платежу
і видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані послуги.
Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця
попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок
ліміту.

Чеки підписуються особою, яка має право підписувати
розрахункові документи, та повинні мати відбиток печатки чекодавця. Якщо
чек підписується службовою особою чекодавця за дорученням керівника
підприємства, право підпису чеків обумовлюється в цьому доручені.

Приймаючи чек в оплату за товари (виконані роботи, надані
послуги), чекодержатель перевіряє:

відповідність чека встановленому зразку;

правильність заповнення чека;

відсутність виправлень;

відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку;

строк дії чека;

наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назви
чекодавця.

Після чого чекодержатель переконується в особі пред’явника чека за
паспортом. Зробивши перевірку, чекодержатель приймаючи чек із чекової
книжки до оплати, відділяє його від корінця, проставляє на звороті чека
та корінці календарний штамп та підписує чек.

Чек на якому відсутній будь –який із зазначених реквізитів,
вважається не дійсним та повертається банку чекодавця без виконання чек.

Чек із чекової книжки пред’являться до виконання в банк
чекодержатель протягом 10 календарних днів .

1.2.4. Здійснення розрахунків акредитивами.

Акредитив –це форма розрахунків при якій банк – емітент за
дорученням свого клієнта зобов’язаний:

виконати платіж третій особі за поставлені товари виконані роботи та
надані послуги;

надати повноваження іншому банкові здійснити цю оплату.

При розрахунках акредитивами виконують економічні відносини між
чотирма суб’єктами:

заявник акредитива – платник який звернувся до банку для відкриття
акредитива;

банк – емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;

бенефіціар – юридична особа на користь якої виставлений акредитив;

виконуючий банк – банк що за дорученням банку – емітента виконує
акредитиви.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків
передбачаються у договорі між бенефіціаром та заявником акредитива

Банк – емітент може відкрити такі види акредитивів:

а) покритий – акредитив при якому для здійснення платежів завчасно
бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку –
емітенті або виконуючому банку;

б) непокритий –акредитив, оплата за яким гарантується банком – емітентом
за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні і безвідкличні.

Відкличний – акредитив, який може бути змінений або анульований банком –
емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром . Усі
розпорядження про змінення умов відкличного акредитиву заявник може
надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий
банк, а останній – бенефіціара.

Безвідкличний – акредитив, який може бути змінений або анульований
тільки за згодою бенефіціара.

В іншому банку(виконуючому) за дорученням банку –емітента
можуть виконуватися такі акредитиви:

депоновані –списання коштів з аналітичного рахунка “Розрахунки
акредитивами” ,відкритого у виконуючому банку;

гарантовані –наданням виконуючому банкові права списувати кошти з
кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого при встановленні
кореспондентських відносин між банками.

Відносини між банком –емітентом і виконуючим банком регулюються
кореспондентськими договорами, в яких передбачається розмір комісійних
за авізування та інші витрати, пов’язані з відкриттям і виконанням
акредитива, а також відповідальність сторін щодо оплати розрахункових
документів згідно з умовами акредитиву.

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним
бенефіціаром та не може бути переадресований. Строк дії акредитива в
банку – емітентів встановлюється у межах 15 днів з дня відкриття.

1.2.5. Вексельна форма розрахунків.

Вексель –безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа
зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений термін.
Правовий статус векселя регулюється законодавством про вексельний обіг.

Власник векселя має беззаперечне право вимагати від боржника
сплатити вказану у векселі суму в зазначений у ньому термін.

Розрізняють вексель простий і переказний.

Простий вексель –вексель, виданий у формі безумовного
зобов’язання здійснити платіж.

Переказний вексель (тратта) – вексель, виданий у формі
безумовної пропозиції здійснити платіж.

Платник переказного векселя стає боржником за векселем тільки
після того як акцептує вексель. Акцепт – засвідчена підписом трасата або
іншої особи згода оплатити переказний вексель у тому вигляді в якому він
пред’явлений до платежу

У процесі обігу вексель передається від одного тримача іншому
шляхом передатного надпису – індосаменту. Кожний індосант несе
відповідальність за акцепт та платіж за векселем. Вексельні зобов’язання
платника, векселедавця й індосанта можуть бути додатково гарантовані
повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля :

1 Напис про забезпечення платежу за векселем;

2 Забезпечення платежу за векселем.

Участь банків у безготівкових розрахунках за допомогою векселів
пов’язана з комісійними операціями з векселями:

а) інкасування векселів ;

б) доміциляція векселів.

Інкасування векселів – здійснення банком за дорученням
комітента операцій з векселями та супровідними комісійними документами
на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою отримання
платежу, передавання векселів і комерційних документів проти платежу та
інше.

Інкасування векселів і супровідних документів здійснються за
двома видами:

чисте інкасо — інкасування векселів без супровідних комерційних
документів;

документарне інкасо – інкасування векселів із супровідними комерційними
документами.

Чисте і документарне інкасо векселів банк здійснює на підставі
укладеного з векселетримачем договору про інкасування.

За здійснення операцій з інкасування банки можуть утримувати на
свою користь комісію, а за іногородніми векселями , крім того дамно і
порто.

Іногородній вексель –вексель, який підлягає оплаті в іншому,
ніж місце знаходження векселетримача, населеному пункті.

Дамно – особлива комісія за інкасування іногородніх документів,
яка включає в себе комісійну плату банку своєму кореспондентові і власні
витрати банку на організацію та проведення операцій з інкасуванням
іногородніх документів.

Порто – особливий збір на покриття поштових та інших витрат
банку на розсилку й одержання платежів за іногородніми документами.

Доміциляція векселів – здійснення банком за дорученням
довірителя – платника за векселем операцій з векселями на підставі
одержаних від довірителя інструкцій. Банк у такому разі виконує функцію
платника.

Вексель до оплати слід подавати в місці платежу платникові або
третій особі, якій платник за векселем доручає оплатити вексель, тобто
доміциліантові. Доміциліантом звичайно виступає банк, згодою якого треба
попередньо заручитися (уклавши відповідний договір).

Банк ні чим не ризикує, бо оплачує вексель тільки у тому разі,
якщо платник заздалегідь вніс до нього зазначену у векселі суму або якщо
на його поточному рахунку достатньо для оплати за векселем. У цьому
випадку банк не виступає відповідальною за векселем особою, якщо кошти
не за задепоновано або їх недостатньо на поточному рахунку, він
відмовляється в платежі, і вексель опротестовують, як звичайно, проти
векселедавця.

За доміцилювання векселів банки одержують дохід у вигляді
комісійної винагороди.

1.2.6. Факторингові операції.

Факторинг –це специфічна послуга, надана банком своїм клієнтам
в зв’язку з їх розрахунково –платіжним обслуговуванням.

Термін ”факторинг” від англійського –посередник, агент.

Головна ціль факторингу –забезпечити постачальнику своєчасну оплату
відвантажених товарів. Основним механізмом досягнення цієї цілі –надання
кредиту під боргові зобов’язання постачальника або зобов’язання
платника. Тому в факторингу з’єднується звичайно багато банківських
послуг: розрахунково –платіжні, кредитні, аудиторські, інформаційні,
ведення розрахунків та інші.

В країнах з розвинутою ринковою економікою факторинг широко
розвинутий. В Україні факторингові операції отримали свій розвиток в
1989-1991 роках при перших формуваннях комерційних банків. В подальшому
факторингові операцій, перш за все через інфляцію, була припинена.

Факторинговими операціями займаються факторингові відділи або
спеціалізовані фірми, які звичайно є дочірними компаніями банків.

В факторингових операціях беруть участь три сторони:

фактор –посередник, яким може бути комерційний банк або спеціалізована
факторингова компанія;

постачальник;

покупець.

Факторинг разом з кредитом може бути двох видів: відкритий та
закритий.

Відкритий факторинг – форма факторингових послуг, при якій
платник повідомлений про те, що постачальник передає розрахункові
рахунки факторинговій компанії.

Закритий або конфіденційний факторинг – скрите джерело коштів
для кредитування продажу постачальником товарів. В цьому випадку платник
веде розрахунки з самим постачальником , який після отримання платежу
повинен перерахувати відповідну його частину факторинговій компанії для
погашення кредиту.

Правовою основою взаємовідносин факторингових компаній з
клієнтом являється –договір, розподіляючий зобов’язання та
відповідальність сторін. Частково в ньому описується вид факторингу,
розмір факторингового кредиту та процентна ставка, величина комісійної
винагороди по всім видам комісійно –посередницьким послугам, гарантії
виповнення взаємних зобов’язань та матеріальна відповідальність за їх
невиконання, порядок оформлення документів та інші послуги.

Оскільки факторингові операції носять ризиковий характер , до
укладення договору з клієнтом факторингова компанія повинна вивчити
фінансовий стан потенційного клієнта для того, щоб переконатись в його
кінцевій платоспроможності.

На сьогодні факторингові відділи можуть надавати такі види послуг:

отримувати у підприємств –постачальників право на отримання платежу за
товарними операціями з певним покупцем, який раніше обговорений з
факторингом;

здійснення покупки у підприємств –постачальників дебіторської
заборгованості за товар відвантажений та надані послуги не сплачені в
термін покупцем;

придбати вексель у своїх клієнтів;

постійне надання консультацій господарюючим суб’єктам з питань
розрахунків, підвищення ефективності використання фінансових ресурсів та
за іншими економічними питаннями;

надання юридичних послуг;

ведення за дорученням клієнта облік відвантажених товарів, дебіторської
заборгованості та інше.

Факторингові операції зручні та вигідні як для банків, так і
для їх клієнтів. Тому вони мають хорошу перспективу розвитку в
господарюванні України по можливості ринкової трансформації економіки та
оздоровлення грошового обігу.

1.2.8. Розрахунки при заліку взаємної заборгованості.

До розрахунків , що базуються на заліку взаємної заборгованості
платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов’язання боржників
і кредиторів один перед одним погашаються в рівновеликих сумах і лише за
різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Кожна із сторін
сплачує або одержує лише різницю платіжної суми, яка не покривається
зарахуваннями.

Існують постійно діючі та разові зарахування вимог.

До постійно діючих належать періодичні розрахунки за сальдо зустрічних
вимог.

До разових розрахунків належать заліки зустрічних вимог між двома
підприємствами або між групою підприємств та організацій.

Розрахунки за сальдо можуть здійснюватися, коли два
підприємства перебувають у постійних господарських зв’язках і кожне з
них є одночасно і постачальником і покупцем, одне відносно до одного.
Розрахунки ведуться відносно угоди між учасниками, причому строки і
порядок розрахунків погоджується з установою банку. В угоді сторонами
передбачається періодичність звірення взаємної заборгованості із
складанням відповідного акта, строки та форма розрахунків.

Порядок проведення розрахунків при здійсненні разового заліку
визначається рішенням центральних органів влади .

Суть разового заліку між двома підприємствами зводиться до
того, що підприємство, котре бажає здійснити залік, подає в установу
банку заяву про залік. Залік проводять відкликанням розрахункового
документа, котрий підлягає заліку в повній сумі.

У разовому може брати участь і кілька підприємстві з одного чи
кілька регіонів країни, причому не обов’язково, щоб ці підприємства
мали одне до одного тільки зустрічні претензії. Вони можуть бути
зв’язані між собою лише послідовним ланцюгом грошових вимог і
зобов’язань.

1.2.9. Розрахунки платіжними вимогами без акцепту платежів та безспірне
стягнення коштів.

Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється
у випадках , передбачених чинним законодавством України.

Безакцептне списання коштів – це списання коштів з рахунка
платника без його згоди на підставі, поданих банкові одержувачем коштів.

Банк не має право безакцептного списання суми сплаченої пені з
установ, винних у перевищенні нормативного терміну платежу.

Згідно із Указу Президента України “Про заходи щодо
нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”
підлягають безакцептному списанню суми кредиторської заборгованості за
енергоносії та погашення кредитів, одержаних на їх оплату. Право
безакцептного списання таких сум поширюється на наявні у підприємства
поточні та строкові депозити у валюті України та іноземній валюті.
Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється на
бланку платіжної вимоги .

Платіжна вимога – розрахунковий документ, за яким кошти
списуються з рахунка без згоди його власника; це наказ одержувача коштів
про переведення йому коштів з рахунка платника.

Платіжна вимога подається стягувачем в банк, в якому він
обслуговується. Платіжні вимоги приймаються банком протягом десяти
календарних днів із дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не
враховується.

У платіжній вимозі зазначається призначення платежу та
відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного
стягнення та безакцептного списання коштів.

Відповідальність за обґрунтованість і правильність внесення
даних у розрахункові документи у разі безспірного стягнення та
безакцептного списання коштів несе стягувач .

1.3.Банківська платіжна картка як інструмент безготівкових розрахунків.

Враховуючи те, що світова практика інтенсивно скорочує застосування
в масових платежах не паперових безготівкових інструментів і запроваджує
електронні платежі за допомогою пластикових карток, Національний Банк та
Уряд України прийняли рішення запровадити безготівкові розрахунки у
сферу масових платежів із застосуванням пластикових карток , не вдаючись
до використання паперових інструментів.

Ключову роль у переведенні масових платежів на безготівкову
основу відіграють пластикові картки. Самі по собі вони не є грішми і не
здійснюють обігу. Вони лише є підтвердженням того, що їхні власники
мають на своїх рахунках певну суму грошей, яку можуть привести в рух з
допомогою карток і погасити свої зобов’язання . Тому емісія карток не
збільшує загальної маси грошей в обігу. Проте вона може прискорити їх
обіг, збільшити залучення готівки в банківський оборот, підвищити рівень
грошовокредитної мультиплікації, що може спричинити збільшення
пропозиції грошей та інфляційні процеси.

У світовій практиці вже існує багато видів пластикових карток,
які різняться за характером емітента (банки, небанківські установи),
характером власника (приватна особа, корпорація), Функціональним
призначенням (кредитна картка, дебетна картка), технологією
використання(карти з магнітною смугою, картка з мікросхемою, або старт —
картка), за ступенем пільг для користувачів (“стандартні”, “золоті”,
“платинові”).

Пластикова картка, ідентифікуючи свого власника використовується як
посвідчення особи або перепустка до службового приміщення. Пластикова
картка – загальний термін, який означає всі види карток, різних за
призначенням, за наданням з їх допомогою послуг, за своїми технічними
можливостями та організаціями. Пластикова картка, пов’язана з
банківським рахунком, дає згоду отримувати готівку та розраховуватися за
товари та послуги. Тому такі картки називають платіжними пластиковими
картками.

Банківські платіжні картки можуть виконувати багато
різноманітних функцій залежно від типу картки: від просто зняття готівки
з банкоматів чи в банківській установі до оплати послуг у системі
Internet та страхуванні. Банківську платіжну картку може бути видано
фізичній особі або працівникам будь – якого підприємства, юридичній
особі. Проте деякі з карток мають ще й інше призначення –забезпечують
кредитування власника картки. Тому цю групу карток прийнято називати
кредитними, а всі інші дебетними.

Кредитними називають картки, видача яких супроводжується
відкриттям їх власником кредитних лімітів, за рахунок і в межах яких
здійснюються платежі чи видача готівки за допомогою цих карток. Тому
власникам і відкриваються окремі позичкові рахунки, які функціонують
незалежно від інших їхніх рахунків. При видачі кредитних карток банк –
емітент уважно вивчає кредитоспроможність своїх клієнтів і тільки після
цього визначають, чи можливо реалізувати кредитну картку конкретному
клієнту та якого розміру ліміт кредитної лінії йому встановити. Тому
такі картки реалізуються звичайно найбільш надійним клієнтам, які мають
високу кредитоспроможність. Цей вид карток використовується вкрай
обмежено.

За кредитними картками їх власники можуть здійснювати платежі
за товари та послуги, одержувати готівку в банківських установах чи в
банкоматах, одержувати певні пільги від банків – емітентів,
використовувати як засіб само ідентифікації та інше.

Умови надання кредиту та порядок здійснення платежів за
кредитними картками визначають банки –емітенти. Вони можуть помітно
різнитися залежно від окремих емітентів. Конкурентна боротьба між
банками за клієнтуру примушує їх постійно вдосконалювати кредитні
картки, робити їх дедалі привабливішими для клієнтів.

Дебетними називають пластикові картки , за допомогою яких
платежі здійснюються списанням коштів безпосередньо з поточного рахунку
власника картки, а не за рахунок наданого кредиту.

Тому за своїм призначенням це суто платіжні картки.

Платіжна дебетна картка досить зручна і проста у користуванні:
її можна швидко оформити, за нею майже немає обмежень при одержанні
готівки з поточного рахунку, нею можна вносити готівку на рахунок, сума
платежів за цією карткою не обмежується лімітом кредитної лінії.

Дебетні картки бувають кількох видів. Залежно від спрямованості
операцій, що здійснюються такою карткою, виділяють:

— картки для операцій з готівкою, за допомогою яких власники можуть
отримати готівку зі своїх рахунків безпосередньо в банку, або через
банкомати, мережа яких може охоплювати всю країну та інші держави.

— Картки для оплати товарів , послуг через термінали в торговельних
залах. Наявність терміналу та мережі електронного зв’язку дає можливість
продавцеві товару швидко ідентифікувати платника, а останньому –негайно
переказати гроші з його рахунку на рахунок торгівельної організації. Ці
картки технологічно спроможні істотно витіснити готівку із сфери масових
платежів.

— Чекові гарантійні картки, що використовуються для ідентифікації
чекодавця і гарантування платежу за чеком. Гарантування забезпечується
наявними на поточному рахунку власника картки коштами та правом на
кредит, наданим йому банком у разі недостатності для оплати чека власних
коштів. Ці картки широко застосовуються в країнах з розвинутим чековим
обігом.

За технологією використання виділяються два види карток:

картки з магнітною лінією;

картки з мікросхемою(старт -картки).

Ці картки різняться за способом запису інформації , необхідної
для здійснення платежу, та обсягом її накопичення. З магнітною смугою та
з мікросхемою можуть бути як кредитні, так і дебетні картки.

Картки з магнітною смугою характеризуються тим ,що інформація, необхідна
для використання її в банкоматах та в електронних платіжних терміналах,
записана на магнітній смузі, розміщена на звороті картки. Важливим
елементом цієї інформації є персональний ідентифікаційний номер(PIN
код). Цей код має бути відомий власнику картки, і він його вводить у
банкомат чи термінал за допомогою спеціальної клавіатури. Коли карта
вводиться у зчитуючий пристрій банкомату чи терміналу, набраний код
порівнюється з ідентифікаційним кодом клієнта на магнітній смузі і, якщо
вони збігаються, відкривається доступ до комунікаційної мережі для
передавання команд щодо виконання платежу: власник набирає суму платежу,
яка передається до банку, що веде його рахунок, з якого вона списується
та переводиться на рахунок продавця товарів чи послуг або видається
готівкою.

Картки з магнітно смугою мають той недолік, що не несуть у собі
інформації про зміну залишку коштів на рахунку платника після кожної
трансакції. Тому при кожній операції потрібно звертатись до банку щоб
дізнатись інформацію про стан рахунку. Цієї вади позбавлена старт
–карта.

Сматр – картка характеризується тим, що замість магнітної смуги
в неї монтована мікросхема, тобто мікропроцесор який здатний самостійно
обробляти і запам’ятовувати зміну інформації, визначати вільний залишок
коштів на поточному рахунку чи залишок ліміту кредитної лінії на
позичковому рахунку платника. Поява старт –картки відкрила можливість
для створення “електронного гаманця”, за допомогою якого платник може
автономно здійснювати всі свої платежі в безготівковій формі, не
звертаючись кожного разу до банку.

Старт –картка має й інші переваги. У неї значно ширші
функціональні можливості, оскільки мікросхема спроможна утримувати
набагато більше інформації, оперативно її обробляти і поновлювати. Вона
значно надійніша, ніж карка з магнітною смугою.

Широко використовуються міжнародні платіжні системи. До
сучасних платіжних систем відносяться: VISA International, MasterCard
International, American Express, Diners Club International, JSB
International, які значно відрізняються по кількості банківських установ
та по кількості платіжних карток.

VISA International– в теперішній час являється найбільшою платіжною
систем як по кількості карток, так і по їх обігу. Міжнародна платіжна
система побудована за принципом асоціації фінансових організацій із
різних країн.

Україна відноситься до регіону Центральної та Східної Європи,
Ближнього Сходу та Африки. Штаб – квартира регіональної ради директорів
знаходиться в Лондоні.

MasterCard International – консорціум, складається з двох
компаній – американської MasterCard та європейської Europay . Платіжна
система являється друга на світовому ринку. Європейський центр
знаходиться в Бельгії.

American Express – третя по величині компанія на ринку
пластика. Компанія була організована більше 100 років тому. В даний час
компанія являється акціонерним товариством, акції якого продаються на
Нью — Йоркській біржі. Картки American Express приймаються в 3,5 млн.
підприємствами по всьому світі.

На фінансовому ринку все більш популярним стає новий продукт –
попередньо оплачені подарункові картки. Ці картки широко
використовуються між корпоративними клієнтами ПриватБанку. Подарункові
картки приймаються навіть замість платіжних чеків особливо компаніями
які наймають на роботу позаштатних працівників.

В теперішній час банки пропонують подарункові картки різним
клієнтам у відділеннях та по Інтернету, рекламує її як можливість участі
в акції та отримані призу. Початковий мінімальний вклад на подарункову
картку повинен складати не менше 100 грн. Розіграш подарункових карток
проходить що місячно на протязі 3 років.

Також ПриватБанком широко використовуються пенсійні, соціальні,
миттєві, зарплатні пластикові картки.

Пенсійні пластикові картки – це звичайні платіжні картки з
торговим знаком “Пенсійна картка”. Пенсійні пластикові картки призначені
для зачислення на них пенсій та грошових допомог. ПриватБанк пропонує
безкоштовно оформити пластикові картки таких платіжних систем як: VISA,
EUROPAY.

Щоб відкрити пенсійну картку потрібно: паспорт, пенсійне
посвідчення та ідентифікаційний код.

Соціальні картки – це картки для осіб отримуючих матеріальну
допомогу та соціальну – орієнтовані виплати, які можуть зробити це через
карткові рахунки відкриті ПриватБанком. Соціальні картки можуть бути
таких типів:
— для
отримувачів матеріальних допомог та соціально — орієнтованих виплат
пенсійного віку ( CIRRYS MAESTRO DOMESTIK PENSION, VISA ELEKTRON
DOMESTIK PENSION, MASTERCARD MASS PENSION, VISA CLASSIK PENSION ).

— для інших категорій отримувачів ( VISA ELEKTRON DOMESTIK,

VISA DOMESTIK, VISA CLASSIK ).

Всі картки випущені по технології “миттєвого” випуску – при
обігу в відділеннях банку карта надається клієнту зразу після заповнення
клієнтом документів. Існують такі види як :

VISA Plus – за рангом та своїми можливостями це сама проста та
економічно вигідна карта. Карта являється міжнародною та дає право на
повноцінне обслуговування як в Україні, так і за кордоном. Карта
розрахована на широке коло споживачів особливо яким необхідний
глобальний доступ до систем автоматів.

Privat Travel – передоплачена дебетна картка для зняття готівки вона
захищена персональним ідентифікаційним номером дозволяючи отримати
готівку в місцевій валюті по всіх кутках світу. Строк дії картки складає
3 роки. Поповнення картки неможливе. Картка використовується тільки в
банкоматах.

Maestro Prepaid – навий картковий продукт, пре доплачена розрахунково –
депозитна карта, об’єднуюча властивості звичайних платіжних карток та
строкового депозиту, Строк дії картки складає 3 роки, карта
неномінірована.

Зарплатна картка – це регулювання договором відносин між
підприємством та банком, частково розрахунково – касового обслуговування
при видачі заробітної плати та других видів виплат робітникам
підприємства.

Потенційними споживачами зарплатних платіжних карток є фізичні особи –
співробітники державних закладів та підприємств всіх форм власності. З
заробітної картки можна оплатити комунальні послуги , а також рахунки
любих організацій, втому числі витрати на навчання, лікування, ремонт
автомобілів.

Також ПриватБанк надає такі пластикові картки:

Ukrtelecom – пластикова карта платіжної системи VISA International,
емітуючи ПриватБанком , яка дозволяє оплатити послуги Укртелеком без
особливої участі власника в процесі оплати. Рахунок картки відкривається
в національній валюті України. Картка діє тільки в межах України.

STARCARD –Банківська платіжна карта міжнародної платіжної системи VISA
International емітуючи ПриватБанком на базі карти VISA CLASSIC .Рахунок
карти відкривається в доларах США або в національній валюті України.
Карта є спільним продуктом ПриватБанка та компанії “КИЇВСТАР GSM”.

У використані ПриватБанку є ще безліч різних міжнародних,
кредитних, та інших пластикових карток.

Розділ 2

Технологія здійснення безготівкових операцій в платіжному обороті
суб’єктів підприєм-ництва.

2.1.Особливості розвитку безготівкових розрахунків в Україні на
сучасному етапі

Як нам відомо, у сучасних умовах гроші є неодмінним атрибутом
господарської діяльності. Усі операції, пов’язані з поставками
товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт чи наданням послуг,
завершається грошовим розрахунком.

Проведення безготівкових розрахунків базується на єдиних умовах
і правилах, визначених законодавчими та нормативними актами.

Відмінною ознакою безготівкового платіжного обігу є те, що для
проведення платежів використовуються тільки безготівкові гроші. Це
можливо коли платник і одержувач мають поточні рахунки в будь-якому
банку на території України або за кордоном (для міжнародних
розрахунків). Зрозуміло, що безготівковий платіж здійснюватиметься
швидко та надійно лише за наявності розвинутої мережі міжбанківських
розрахунків та платіжних документів єдиного зразка. В Україні ці
передумови враховано в практичній сфері діяльності банківської системи.

Сьогодні можна без перебільшення стверджувати, що в 1994 році Україна
отримала зручну, надійну, продуктивну (і водночас дешеву) систему
електронних міжбанківських розрахунків, аналогів якій ще довго не було в
країнах колишнього Радянського Союзу та Східної Європи.

Рисунок1. Кількість учасників СЕП

Так із січня 1994 року Національний банк України запровадив
автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням
прогресивних технологій у банківській справі. Система обслуговується
комплексом програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін
електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від стороннього
втручання. Протягом 2003 року кількість учасників СЕП збільшилася на 31
одиницю і за станом на 01.01.2004 року їх налічувалося 1644(див. Рис.1).

Кількість платежів здійснюваних засобами СЕП, постійно зростає.
Так у 2003 році через СЕП виконано 191341 тисячу початкових платежів на
суму 1767678 млн. Грн.., що відповідно на 17 та 32 відсотки більше, ніж
2002 року (див. Рис. 2).

Рисунок 2. Підсумки роботи СЕП

Сьогодні неможливо уявити собі банківську систему України без
СЕП. Рік у рік зростає завантаження системи. Щодня через неї
здійснюється не менше 700 тисяч платежів, а загальна їх кількість за 10
років сягнула майже мільярда (див. Рис. 3).

На порозі другого десятиріччя існування системи електронних
платежів, коли вона багатьма вже сприймається як стала й одвічна, ті,
хто стяв біля витоків СЕП, замислюються над її перспективами. Бурхливий
процес розвитку системи, створення нових можливостей майже припинився, і
це певною мірою свідчить про стабільність та ефективність її роботи. З
іншого боку, за ці десять років інформатизація банківської справи
просунулася далеко вперед, сучасні системи базуються на принципах, геть
відмінних від старої СЕП — великі промислові СУБД, он-лайновий обмін
інформацією тощо.

Використовуючи сучасні технології, НБУ розробив і з 2001 року ввів у
дослідну експлуатацію. Систему термінових переказів для здійснення
міжбанківського переказу в он-лайновому режимі. Проте широке
впровадження цієї системи певним чином гальмується. І саме тому, що
банки-учасники, за їх відгуками, і без того цілковито задоволені
швидкістю здійснення міжбанківських переказів, рівнем надійності та
переліком послуг існуючої СЕП.

Можна сказати, що СЕП — колиска електронних платежів в Україні, але
прогрес не стоїть на місці. Дешева і зручна, вона слугуватиме ще багато
років. Проте водночас Національний банк розроблятиме і впроваджуватиме
системи електронних розрахунків, які відповідають сучасному рівню
розвитку інформатизації та банківської справи в розвинутих країнах.
Банки не зможуть зупинитися на досягнутому десятиліття тому, а мають
підтримати ініціативи НБУ, широко використовуватимуть новітні технології
(і не лише в галузі електронних міжбанківських розрахунків), вони

Рисунок 3. Завантаженість СЕП протягом робочого дня. Розподіл початкових
платежів за часом надходження до СЕП.

впроваджуватимуть системи безготівкових розрахунків населення за
допомогою карток, сучасні інформаційні технології з використанням
Інтернету, розвиватимуть електронну комерцію в Україні.

Постійно вдосконалюючись, система електронних платежів за
період функціонування неодноразово доводила свою спроможність
відповідати вимогам часу і потребам її учасників щодо здійснення
міжбанківських розрахунків. Пригадаємо такі пам’ятні події, як
запровадження гривні в ході грошової реформи у вересні 1996 року;
перехід банківської системи України на міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку та звітності у січні 1998 року; розробка та
впровадження моделей обслуговування консолідованого кореспондентського
рахунку; підключення до системи органів Державного казначейства України
тощо.

Система електронних платежів НБУ забезпечує проведення міжбанківських
розрахунків у пакетному режимі.

Кількість платежів, здійснюваних засобами СЕП, постійно зростає.
Банківськими установами виконано зокрема 173 345 тисяч початкових
платежів на суму 1 516 292 млн. грн., що відповідно на 17 та 31%
перевищує аналогічні показники 2002 року. Динаміку зростання здійснених
учасниками СЕП початкових платежів за 2002—2003 роки відображено на
рисунку 4.

Рисунок 4. Динаміка зростання кількості здійснених учасниками СЕП
початкових платежів у 2002—2003 роках.

Аналіз обсягу виконаних початкових платежів засобами СЕП у 2003 році
свідчить, що найбільше трансакцій припадає на банківські установи.
Загальний обсяг платежів, виконаних учасниками СЕП за 2003 рік, у
процентному відношенні такий:

91% — припадає на банківські установи;

7% — на органи Державного казначейства України;

2% — на установи Національного банку України.

Аналіз структури платіжних трансакцій за їх сумами свідчить, що
найбільше, а саме 75% — це платежі на суму до 1000 грн. (див. Рис. 5).

За станом на 1 січня 2004 року СЕП налічує 1644 учасника:

1615 – банки та їх філії (у тому числі 161 юридичних осіб);

29 – органи Державного казначейства України;

1 – Операційне управління Національного банку України.

Рисунок 5. Розподіл кількості початкових платежів, здійснених учасниками
СЕП у 2003 році, за сумами платежів

Кількість початкових платежів, що виконана учасниками СЕП
протягом 2003 року, зросла у порівнянні з 2002 роком на 17 %, а сума на
32 %.

Банківськими установами виконано 173345 тисяч початкових платежів на
суму 1516292 млн. грн., що на 17 та 31 відсоток більше ніж за 2002 рік.

Сучасна система безготівкових розрахунків також передбачає, що
розрахунки між підприємствами проводять банки, а розрахунки між банками
здійснюються через мережу розрахункових палат з Центральною
розрахунковою палатою в Києві.

Банківські операції можуть проводитись через кореспондентські
рахунки, які банки відкривають один одному відповідно до
кореспондентських угод.

В Україні можуть застосовуватися акредитивна,
інкасова, вексельна, чекова форма розрахунків, а також розрахунки
платіжними пластиковими картками які знаходяться на сучасному етапі
розвитку.

Загальні тенденції розвитку карткового ринку України за останні
роки в цілому були позитивними. Зокрема, спостерігалося стійке зростання
обсягів безготівкових платежів із використанням карток і знятих із
карткових рахунків готівкових коштів, збільшувалася кількість активних
(діючих) карток і термінального обладнання. Дедалі більше банків стають
учасниками карткових програм, нарощують обсяги діючих карток.

Створені останніми роками платіжні системи або їх групи остаточно
сформовані й набули виразності. На нашу думку, вони здатні проіснувати
багато років без кардинальних змін. Отже, закладено основи карткового
ринку України, визначилися його учасники.

Внутрішньодержавні платіжні системи:

Національна система масових електронних платежів (НСМЕП);

Укркарт;

локальні одноемітентні платіжні системи (СБОН, ПІБ, МТ-Карт,
Металкарт інші);

Міжнародні платіжні системи:

МаsterCard;

VISA;

небанківські платіжні системи (American Express, Diners Club, JСВ);

інші платіжні системи («Золота корона», UnionCard, СТБ тощо).

20 травня 2003 року керівництво міжнародної платіжної системи VISA
International оголосило про дві важливі для цієї платіжної системи
події: випуск українськими банками більше трьох мільйонів карток VISA та
офіційне відкриття представництва VISA в Україні.

Основні завдання новозаснованого київського представництва – надання
підтримки українським банкам-членам VISA за всіма напрямами розвитку
карткового бізнесу, враховуючи подальше нарощування використання та
приймання пластикових карток, впровадження нових продуктів і технологій
VISA, а також освітніх, антишахрайських та маркетингових програм.

Відкриття представництва VISA в Україні свідчить про визнання
керівництвом платіжної системи певного ступеня зрілості українського
ринку. За кількістю випущених карток Україна посідає сьогодні четверте
місце в регіоні СЕМЕА і демонструє високі темпи зростання. На
прес-конференції з приводу відкриття представництва старший
віце-президент VISA СЕМЕА Лу Наумовський висловив переконання, що тісне
співробітництво місцевих експертів VISA з українськими банками-членами
VISA продовжуватиме ці тенденції і в майбутньому.

Нещодавно українські банки подолали тримільйонний рубіж із випуску
карток VISA. Керівництво VISA високо оцінює зроблене українськими
партнерами з 1996 року, коли ця міжнародна платіжна система прийшла в
Україну. Нині кожен сімнадцятий українець має картку VISA. Упродовж
останніх років у регіоні СЕМЕА Україна була одним із ринків VISA, які
найшвидше розвиваються.

Слід зазначити, що з появою на українському ринку міжнародних платіжних
систем і запровадженням внутрішньодержавних — НСМЕП та Укркарт — банки
практично припинили створення локальних одноемітентних систем. Протягом
двох останніх років Національний банк зареєстрував лише впроваджену
ОЛбанком внутрішньобанківську платіжну систему ОЛкарт.

Основний приріст карток відбувається завдяки зарплатним проектам.
Оскільки міжнародні картки потребують негайних і доволі значних
інвестицій, банкам економічно вигідніше втілювати зарплатні проекти з
використанням локальних карток, призначених для видачі готівки
співробітникам підприємств та організацій через банкомати й оплати
покупок у місцевих закладах торгівлі.

Результати емісії платіжних карток у 2003 році виявилися досить-таки
втішними. Станом на 01.01.2004р. 87 зі 158 українських банків, які мають
відповідну ліцензію, були емітентами або еквайрами платіжних карток. Рік
тому на ринку фінансових послуг із картками працювало лише 77банків.

Із 1 січня 2003р. по 1 січня 2004р. число карток, емітованих
українськими банками, майже подвоїлося – з 6150 тис. до 11529 тис штук
(Таблиця 1). Зазначимо, що в другому кварталі 2003 року Національний
банк шляхом внесення уточнень до порядку складання звітності зобов’язав
банки вказувати у відповідних формах лише реально діючі платіжні картки.

Таблиця 1.

Кількість та сума операцій за картками, емітованими українськими
банками.

Платіжні системи

Кількість операцій (млн.шт.)

Сума операцій (млн.грн.)

2002 р. 2003 р. Приріст за 2003 рік, % 2002 р. 2003 р. Приріст за 2003
р.,%

Усього 74.0 146.0 97.8 20047.9 34403.9 71.6

З них

НСМЕП

0.6

4.1

583.3

533.8

2334.3

337.3

Укркарт 0.1 3.7 36000.0 32.4 368.6 1038.0

Одноемі-тентні 17.4 18.8 8.0 3152.5 3506.0 11.2

MasterCard 20.9 51.6 146.9 5250.5 10903.6 107.7

Visa 3.5 65.4 95.2 10360.9 16100.5 55.4

Інші 1.5 2.8 86.7 718.3 1190.8 65.8

Найбільшу питому вагу на українському картковому ринку (42% від
загального обсягу карток) за станом на 01.01.2004 р. становить
міжнародна платіжна система MasterCard-42% (Рисунок 6).

Друге місце за кількістю емітованих карток посідає Visa – 39%. Частка
інших міжнародних систем — 1% .

Внутрішньодержавні платіжні системи охоплюють: міжбанківські
багатоемітентні платіжні системи — НСМЕП ( 4.1 млн.штук) та Укркарт (
3.7 млн.штук, у тому числі со-brand картки Укркарт/Маеstro), а також
локальні одноемітентні платіжні системи (18.8 млн. штук).

Протягом 2003року простежувалася виразна тенденція до зменшення питомої
ваги карток одноемітентних внутрішньодержавних платіжних систем і
водночас збільшення частки систем міжнародних, а також НСМЕП та Укркарт.

Рисунок 6. Частки платіжних систем в емісії карток за станом на
01.01.2004 р.

Скорочення частки одноемітентних систем відбувається внаслідок їх
міграції на міжбанківські платіжні системи шляхом паралельного
функціонування або заміни цих систем на НСМЕП, Укркарт і міжнародні.
Досвід свідчить, щойно витрати банку на модернізацію власної системи
сягають обсягів, вкладених в участь у міжнародних або національних
міжбанківських платіжних системах, він мігрує з однієї системи в іншу.
Стимулює до цього те, що в разі продовження розвитку власної
одноемітентної системи банк самостійно несе більшість витрат (оскільки
має вузьке поле дії для емісії карток і обмежені можливості для
отримання додаткових прибутків від еквайрингу), а беручи участь у
міжбанківських системах, він користується результатами колективних
фінансових та інтелектуальних вкладень. Щодо цього яскравим прикладом є
показники Промінвестбанку та Ощадбанку, які мали значну частку локальних
карток, а нині, розвиваючи власні платіжні системи, паралельно нарощують
темпи емісії карток міжнародних систем. Деякі банки, локальні проекти
яких базувалися на смарт-картках, припинили їх емісію і почали поступово
переходити на НСМЕП.

Загалом 2003 рік можна назвати роком становлення внутрішньодержавних
міжбанківських платіжних систем — НСМЕП і Укркарт. Протягом року вони
зайняли свою нішу на ринку: десятки банків, ставши їх членами, почали
досить швидко нарощувати обсяги емісії карток цих систем і розвивати
інфраструктуру їх приймання. Йдеться поки що здебільшого про невеликі
банки, які прагнуть реалізувати для своїх клієнтів зарплатні проекти,
одначе не готові платити навіть за асоційоване членство в міжнародних
платіжних системах. Показовим щодо цього є досвід Актив-банку,
зареєстрованого Національним банком лише наприкінці 2002 року. Вирішивши
працювати з платіжними картками, банк не

став винаходити велосипед, а зупинив вибір на міжбанківській системі
Укркарт.

Таблиця 2.

Банки-лідери з емісії платіжних карток станом на 01.01.2004 р.

№ п/п Назва банку На 01.01.2003р. На 01.01.2004р.

НСМЕП Master Card VISA Одноемітентні та інші Усього на 01.01.2004

1 ПриватБанк 2134325 — 2141874 2413131 — 4555005

2 Промінвестбанк 1094106 — 632085 29028 976827 1637940

3 “Аваль” 630259 — 405041 686642 97119 1188802

4 Ощадбанк 390587 — 200729 51599 296924 549252

5 “Надра” 369199 — 380570 405007 135 785712

6 ПУМБ 334662 — 310127 159067 — 469194

7 Правекс-банк 140398 — 53576 196138 16 249730

8 “Фінанси та кредит” 119261 — 35387 109048 — 144435

9 Укрексімбанк 100201 — 67427 90313 — 157740

10 Укрсиббанк 98095 — 54778 — 88562 143340

11 Укрсоцбанк 97522 — 74109 103252 — 177361

12 Експрес-банк 73745 245724 — — — 245724

13 Імексбанк 26405 164320 1079 — — 165399

14 Укргазбанк 26964 — 4070047 41625 11 82383

15 Морський транспортний банк 50441 — 1949 — 77249 79198

Що ж до діяльності конкретних банків, то за результатами
2003року лідерство з випуску карток залишається за ПриватБанком, який на
1 січня 2004 року емітував майже 4555005 штук карток (тоді як на
01.01.2003 року 2134325 штук) міжнародних платіжних систем MasterCard і
VISA.

Далі з великим відривом іде група з п’яти банків, що емітувала від 300
тис. до 2 млн. штук карток. Це — Промінвестбанк ( 1637940 штук) ,
«Аваль» (1188802 штук), Ощадбанк (549252 штук), «Надра» (785712) і ПУМБ
(469194). Усі банки цієї групи, емітували понад 300 тис. карток
міжнародних платіжних систем MasterCard і VISA.

Лідерами емісії карток системи MasterCard серед банків «великої шістки»
є ПриватБанк , Промінвестбанк , ПУМБ , а карток VISA — Приватбанк ,
«Аваль» і «Надр”.

Група банків перейшла 50-тисячний поріг: на 01.01.2004 року дев’ять
банків мали обсяги емісії карток у межах 50-150 тис. штук (Таблиця 2).

За рахунок яких же чинників українським банкам вдалося
практично подвоїти емісію своїх платіжних карток? Насамперед завдяки
запровадженню тих же традиційних зарплатних проектів, низки нових
продуктів і реалізації спільних (у тому числі бонусних) програм із
різними компаніями. Якщо раніше добровільно-примусово вчилися
користуватися карткою в основному виробничники, то особливістю 2003року
було залучення до цього процесу працівників бюджетної сфери, а також
студентів і пенсіонерів.

Зростання емісії карток, у тому числі й унаслідок реалізації
зарплатних проектів, стимулює розвиток ринку платіжних терміналів. Чим
більше людей володіє картками, тим ширші потреби їх обслуговування. У
нас же маємо парадокс: карток мало, тому що їх неохоче обслуговують, а
обслуговують неохоче, бо карток дуже мало. Досвід багатьох країн
свідчить, що змінити ситуацію можна, лише провадячи централізовану
політику розвитку інфраструктури приймання карток — або на рівні держави
чи окремих її регіонів, або на рівні платіжних систем.

На рівні держави поки що зроблено лиш перший крок: ухвалено Закон «Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні», який дозволив займатися
еквайрингом не тільки банкам, а й іншим юридичним особам. Але, на жаль,
за час, що минув після його прийняття, реально функціонуючі еквайрингові
компанії так і не з’явилися, не залучено й додаткових інвестицій
небанківських установ для розвитку інфраструктури приймання карток.
Певну організаційну підтримку стосовно впровадження НСМЕП і розв’язання
питань, пов’язаних із розрахунками за комунальні послуги, надавали хіба
що владні органи Одеської та Харківської областей.

Але для побудови повноцінної інфраструктури приймання карток лише
правових і організаційних рішень замало. Ринок почне реально зростати,
коли з’являться економічні стимули.

Якщо порівняти показники активності проведення безготівкових платежів та
вилучення готівки за платіжними картками, зауважимо, що для отримання
готівки картки використовуються майже в 12 разів частіше, ніж для
розрахунків за товари та послуги ( див. Рис. 7).

Загалом за однією карткою в Україні за рік отримано в середньому 3
944,12 грн. готівки (відповідно середня сума однієї операції становила –
276,29 грн.). Серед платіжних систем найбільші обороти за однією карткою
і найбільша середня сума операцій були у НСМЕП.

Рисунок 7. Співвідношення кількості операцій за платіжними картками в
Україні на 01.01.2004р.

Але, очевидно, це тимчасове явище, і з подальшим розвитком
торговельно-сервісної мережі та збільшенням кількості емітованих карток
середня сума готівки, знятої за однією карткою, певно, знизиться. В
інших платіжних системах показники активності використання карток для
зняття готівки були близькими до середніх (практично однаковими).

Реалізація передбачених програмних заходів сприятиме поліпшенню
структури грошового обігу в Україні за рахунок розбудови масових
безготівкових платежів з використанням платіжних карток і скороченню
частки готівкових розрахунків, створенню пропозиції фінансової системи,
залученню через банківську систему в загальногосподарський обіг значних
ресурсів ,забезпеченню поступового переходу населення на безготівкові
розрахунки, зменшенню витрат Національного банку та держави на підтримку
готівкового обігу.

2.2.Порядок та організація здійснення безго-тівкових
розрахунків в Україні.

Організація безготівкових розрахунків в Україні повинна сприяти
процесу відтворення, відповідати конкретним вимогам, які обумовлені
інтересами розвитку економіки. Головна з них — забезпечувати своєчасне
отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним
продукцію та надані послуги тим самим сприяти прискоренню обігу
оборотних коштів у розрахунках.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами
розрахункових документів як:

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

векселями;

платіжними вимогами без акцепту платників та безмірного стягнення
коштів;

інкасовими дорученнями;

факторингом;

розрахунками при здійснені заліку взаємної заборгованості.

Кожній формі безготівкових розрахунків властива своя схема
документообігу, що ґрунтується на технології проходження розрахункового
чи платіжного документа через банки від моменту його виписування до
моменту його оплати й зарахування коштів на рахунок бенефіціара.
Розглянемо процес розрахунків деяких з цих форм.

В основу розрахунків платіжними дорученнями покладено
розрахунковий документ “платіжне доручення” –письмове розпорядження
платника до банку, який його обслуговує, про списання з його рахунку
певної суми й зарахування її на рахунок одержувача, зазначеного в
дорученні.

Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і
нетоварного характеру.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

за фактично відвантажену продукцію;

в порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості
підприємств.

При розрахунках за фактично відвантажену продукцію
(виконані роботи, надані послуги) в дорученні в порядку “Призначення
платежу” вказується назва відвантаженої продукції(виконаних робіт,
послуг) ,номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що
підтверджує відвантаження продукції (виконаних робіт, послуг)

Технологія розрахунків платіжними дорученнями (див. Рис. 8).

Постачальник відвантажує товар, надає послуги чи виконує роботу й
надсилає покупцеві відповідний рахунок –фактуру та інші комерційні
документи згідно з договором.

Покупець, одержавши товар і перевіривши його якість, комплектність та
ін., виписує платіжне доручення й надсилає його до банку де відкрито
його поточний рахунок. Доручення банк приймає до виконання протягом 10
календарних днів з дня виписки. День заповнення доручення не
враховується.

Банк приймає до виконання доручення тільки в межах наявних коштів на
рахунку платника, за винятком доручення на перерахування до бюджету сум
податків, зборів, інших обов’язкових платежів та внесків до державних
цільових фондів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів
на рахунках підприємств. У разі недостатності коштів на рахунках
здійснюється часткова оплата таких доручень, яка оформляється
меморіальними ордерами за підписом відповідального виконавця, завіреного
відбитком штампа банку. Перший примірник меморіального ордера вміщається
в документ для банку, другий –видається платнику як підтвердження про
часткову оплату.

Постачальник

(бенефіціар)

1

Покупець

(платник)

2

Банк постачальника

(бенефіціара)

5

4

Банк покупця

(платника)

3

Рисунок 8. Схема документообігу при розрахунках платіжними
дорученнями.

3.Банк покупця списує суму, зазначену в платіжному доручені, з поточного
рахунку клієнта у межах кредитного залишку.

4.Банк покупця повідомляє банк постачальника(якщо постачальник й
покупець обслуговуються в різних банківських установах) про списання
коштів.

5.Банк постачальника зараховує кошти на поточний рахунок постачальника.

Переваги розрахунків платіжними дорученнями:

Досить проста схема документообігу, що значно пришвидшує розрахунки;

Покупець має змогу попередньо перевірити якість товарів, послуг чи
робіт;

Можливість використання цієї форми розрахунків у разі нетоварних
операцій.

Недоліки розрахунків платіжними дорученнями:

Відсутність гарантії платежу для постачальника;

Постачальник потрапляє в залежність від покупця, який може зволікати з
виписуванням платіжного доручення.

В основі розрахунків платіжними вимогами – дорученнями лежить
розрахунковий документ, що складається з двох частин:

Вимог постачальника до покупця оплатити надіслані йому комерційні
документи на відвантажений товар;

Доручення покупця своєму банку оплатити зазначені документи,
перерахувавши гроші постачальникові.

Технологія розрахунків платіжними вимогами –дорученнями (див.
Рис.9).

Постачальник відвантажує товар, виконує роботи чи надає послуги й
надсилає платіжну вимогу – доручення, заповнену в частині вимоги, разом
з комерційними документами безпосередньо покупцеві.

покупець у разі згоди оплатити цей розрахунковий документ заповнює другу
його частину –доручення і надсилає до свого банку. Платіжні вимоги
–доручення банк приймає протягом 20 календарних днів з дня заповнення.
День заповнення не враховується.

Постачальник

(бенефіціар)

1

Покупець

(платник)

2

Банк постачальника

(бенефіціар)

5

4

Повідомлення

про списання

Банк покупця

(платника)

3

Рисунок 9. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями

банк покупця приймає до оплати вимогу – доручення і списує відповідну
суму з поточного рахунку покупця в межах кредитного залишку.

банк покупця повідомляє банк постачальника –одержувача коштів(якщо
постачальника і покупця обслуговують різні банки) про списання коштів.

Банк постачальника зараховує кошти на поточний рахунок постачальника.

Переваги розрахунків платіжними вимогами –дорученнями:

Досить проста схема документообігу;

Можливість здійснювати оплату проти документів, а не проти товару, що
пришвидшує розрахунки.

Недоліки розрахунків платіжними вимогами –дорученнями:

Відсутність гарантії платежу;

Неможливість попередньо перевірити якість товару в разі проведення
оплати проти документів.

Розрахунковий чек –платіжний документ, що містить письмове розпорядження
власника рахунку (чекодавця) банківській установі (банку-емітенту), яка
веде його рахунок, сплатити чекоутримувачі (пред’явникові чека)
зазначену в чеку суму.

В Україні розрахункові чеки виготовляє на спеціальному папері
банкнотна фабрика НБУ, причому для юридичних осіб їх брошурують у чекові
книжки по 10, 20, 25 чеків, а для фізичних осіб випускають окремими
бланками.

Комерційні банки можуть виготовляти чекові книжки з
розрахунковими чеками самостійно за умови дотримання обов’язкових умов.
Такі чекові книжки повинні мати фірмову позначку банку – емітента.

Термін дії чекової книжки – один рік, розрахункового чека,
виданого фізичній особі для разового розрахунку –три місяці.

Постачальник (чекоутримувач) 4

5

Покупець

6
1 3

Банк постачальника

(банкчекоутримувача)

10 7

9

Банк покупця

(банк–емітент ) 2

8

Рисунок 10. Схема документообігу при розрахунках чеками.

Технологія розрахунків чеками (див. Рис. 10).

Покупець подає до свого банку заяву на одержання чекової книжки і
платіжне доручення для депонування коштів у розмірі ліміту чекової
книжки.

Банк покупця списує кошти з його поточного рахунку й зараховує їх на
рахунок ”Розрахунок чеками” відповідно до платіжного доручення.

Банк –емітент видає клієнтові чекодавцю чекову книжку.

Постачальник відвантажує товар, виконує роботи чи надає послуги.

Чекодавець виписує чек із чекової книжки і передає його безпосередньо
постачальникові – чекоутримувачу, підтверджуючи цим самим одержання
товару, виконання роботи чи надання послуг. Виписуючи чек чекодавець
переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець
виписаного й виводить новий залишок ліміту.

Перевіривши, чи правильно заповнено чек, а також термін його дії,
чекоутримувач здає чек разом із спеціальним реєстром до банку, що його
обслуговує. Розрахунковий чек із чекової книжки подають до оплати в банк
чекоутримувача протягом 10 календарних днів. День виписки чека не
враховується.

Банк чекоутримувача, перевіривши, чи правильно складено реєстр і
реквізити чека й чи своєчасно його подано до оплати, інкасує чек і
реєстр чеків до банку –емітента за допомогою спеціального зв’язку (якщо
розрахунки чеками проводяться між клієнтами різних банків).

Банк –емітент перевіряє, яке відношення має чек до цього банку, чи
відповідає номер рахунку, чи дотримано вимоги щодо чекових розрахунків,
а також підписи й відбиток печатки чекодавця і після цього списує
відповідну суму з рахунку чекодавця, на якому депоновано кошти для
розрахунків чеками.

Банк –емітент повідомляє банк чекоутримувача про списання коштів.

Банк чекоутримувача зараховує кошти на його поточний рахунок.

Переваги чекової форми розрахунків:

Постачальник має гарантію оплати, оскільки покупець заздалегідь депонує
кости на окремому рахунку;

Покупець має право й змогу попередньо перевірити якість товару,
виконаних робіт чи наданих послуг, так як чек виписують під час
здійснення товарної операції;

Максимально наближені в часі поставка товару і момент платежу;

Її можуть використовувати як юридичні, так і фізичні особи.

Недоліки чекової форми розрахунків:

Вилучення коштів з обігу платника(чекодавця) у зв’язку з необхідністю їх
депонування;

Досить ускладнений документообіг, особливо для банків які ще не стали
членами СЕП.

При акредитивній формі розрахунків банк–емітент за дорученням
свого клієнта –заявника акредитива зобов’язаний:

Виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлений товар,
виконану роботу чи надані послуги;

Надати повноваження іншому банку (виконавчому) здійснити цей платіж.

Основою акредитивної форми розрахунків є акредитивна заява
–розрахунковий документ, що являє собою письмове доручення платника
банку забронювати певну суму грошей для оплати документів конкретного
постачальника за відвантажений на його адресу і на певних умовах якийсь
товар.

Кожен акредитив призначено для розрахунків тільки з одним
певним бенефіціаром, і його не можна переадресовувати.

Термін дії акредитива в банку –емітенті –до 15 днів від часу
його відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження
документів спеціальним зв’язком між банками.

Банк – емітент має право за поданням заявника продовжити термін
дії кредитора до 10днів, якщо така потреба зумовлена зміною умов
поставки.

Технологія розрахунків акредитивами (див. Рис. 11).

Щоб відкрити акредитив, підприємство – заявник подає до свого банку
акредитивну заяву і платіжне доручення для депонування коштів.

Банк заявника перевіряє акредитивну заяву і в разі дотримання всіх
обов’язкових реквізитів відповідно до доручення клієнта перераховує
кошти з його поточного рахунку на рахунок “Розрахунок акредитивами.”

Банк – емітент повідомляє заявника й виконавчий банк про відкриття
акредитива(надсилаючи кожному по примірнику заяви).

Виконавчий банк зараховує суму акредитива на позабалансовий рахунок
“Акредитиви до сплати”.

Виконавчий банк повідомляє бенефіціара про відкриття та умови
акредитива.

Постачальник одержавши, повідомлення про відкриття акредитива в банк
покупця, відвантажує товар, виконує роботу чи надає послуги.

Постачальник подає до виконавчого банку разом із реєстром документів
папери, передбачені умови акредитування.

Виконавчий банк перевіряє документи та виконання усіх умов акредитива і
надсилає документи банку емітенту й бенефіціарові.

Постачальник

(бенефіціар)

6

Покупець

(заявник акредитива)

5 7 8 1
3 10

Банк постачальника

4

(виконавчий банк)

11 3

8

10

Банк покупця

(банк — емітент) 2

9

Рисунок 11. Схема документообігу при акредитивній формі розрахунків

Банк – емітент перевіряє виконання усіх умов акредитива й списує кошти з
рахунку “Розрахунки акредитивами”

Банк – емітент повідомляє покупця про оплату(надавши йому реєстр
документів), а виконавчому банку – про проведене списання коштів.

Банк бенефіціара, одержавши кошти від банку –емітента , зараховує їх на
рахунок бенефіціара і списує суму за акредитивом з позабалансового
рахунку “Акредитиви до сплати”.

Переваги акредитивної форми розрахунків:

Постачальник має гарантію оплати;

Можна проконтролювати товарну операцію, якщо умовами договором
передбачено відкриття акредитива з акцептом оплати уповноваженою особою.

Недоліки акредитивної форми оплати:

Відвернення коштів у разі відкриття усіх видів акредитивів з
господарського обігу покупця;

Досить ускладнена схема документообігу;

У разі затримки з відкриттям акредитива постачальник не відвантажує
товар, що негативно позначається на його фінансовому стані.

Здійснення комерційними банками операцій з векселями
регулюється “Положенням про операції банків з векселями”.

В основу вексельної форми безготівкових розрахунків покладено
платіжний документ – комерційний вексель.

Вексель – це вид цінних паперів , що являє собою безумовне
письмове боргове зобов’язання юридичної чи фізичної особи встановленої
законом форми сплати після настання терміну власникові векселя певну
суму грошей, що в ньому вказана.

Розрізняють вексель простий і переказний.

Простий вексель – вексель, виданий у формі безумовного зобов’язання
здійснити платіж.

Технологія розрахунків простим векселем (див. Рис. 12).

Покупець вручає вексель продавцю (векселетримачеві).

Продавець (векселетримач) відвантажує товар, продукцію, виконує роботи,
надає послуги покупцю, замовнику.

Векселедавець

(покупець ,

платник) 1

2

3

4

Векселетримач (продавець, одержувач платежу)

Рисунок 12.Процес обороту простого
векселя

3. Продавець пред’являє вексель до оплати.

4. Покупець оплачує вексель.

Переказний вексель (трата) – вексель, виданий у формі безумовної
пропо-зиції(наказу)здійснити платіж.

Технологія розрахунків переказним векселем (див. Рис. 13).

Векселедавець (трасант)направляє платнику (трасату, тобто
особі-боржнику) товар, а також трату.

Платник(трасат) повертає акцептований вексель векселедавцю(трасанту).

3
5 4

Трасант

1

2

Рисунок 13. Процес обороту
переказного векселя

Векселедавець направляє акцептований вексель ремітентові –одержувачу
грошей за переказним векселем.

Ремітент направляє вексель трасату до оплати.

Трасат оплачує і одночасно погашає вексель, роблячи відмітку про оплату
на його зворотній стороні.

У процесі розрахунково – касового обслуговування клієнтів
комерційні банки виконують такі операції з комерційними векселями:

інкасування(за дорученням векселеутримувача);

доміцилювання (за дорученням векселедавця або трасата).

Інкасування векселів – здійснення банком за дорученням
комітента (законного векселетримача) операцій з векселями та
супровідними комерційними документами , а також стягти з боржника
платіж.

Технологія інкасування векселів (див. Рис. 14).

Банк укладає з клієнтом договір про інкасування векселів.

Клієнт дає доручення банкові інкасувати вексель, роблячи на його звороті
надпис: “ Сплатіть за моїм наказом банку. Валюта на інкасо”, і передає
вексель банкові.

Банк векселеотримувача повідомляє платникові про надходження векселя на
інкасо.

Банк векселеотримувача пред’являє вексель до оплати в зазначений у ньому
термін.

Кошти списують з рахунку платника.

Банк векселеотримувача зараховує кошти на поточний рахунок клієнта
-векселеутримувача.

Банк векселеотримувача повідомляє його клієнта про виконання доручення.

Векселеотримувач

Платник

1 2 7 3,4

Банк векселеутримувача

6

5

Рисунок 14. Схема інкасування векселів

Доміцилювання векселів – виконання банком доручення клієнта
–векселедавця або трасата прийняти вексель до оплати та оплатити його за
рахунок довірителя. Банк у такому разі виконує функцію платника.

За доміцилювання векселів банки одержують дохід у вигляді
комісійної винагороди.

Технологія доміцилювання векселів ( див. Рис. 15)

Банк укладає зі своїм клієнтом –векселедавцем договір на доміцилювання
векселів.

2.Платник надає в розпорядження банку необхідні кошти.

Векселеутримувач

Платник

1

Банк платника

(банк-доміциліант) 2

4

5

3

Рисунок 15. Схема доміцилювання векселів

3. Векселеотримувач подає вексель на оплату доміциліанту, зазначеному у
векселі.

4. Відповідно до векселя банк –доміціліант списує кошти з рахунку свого
клієнта –платника.

5. Кошти перераховуються векселеотримувачу.

Факторинг – це специфічна послуга, надана банками своїм клієнтам в
зв’язку з їх розрахунково –платіжним обслуговуванням.

Факторинговими операціями займаються факторингові відділи
банків або спеціальні фірми.

Технологія розрахунків факторингом (див. Рис. 16).

Відвантаження продукції

Акцепт розрахункових документів за продукцію

Пред’явлення банку розрахункових документів.

Банк перевіряє платоспроможність покупця

Оплата розрахункових документів

Постачальник

1

2

Покупець

4.Перевірка платоспроможності

покупця

. 6

3

5

Фактор(банк або компанія)

Рисунок 16. Схема розрахунки факторингом

2.3. Особливості бухгалтерського обліку безготівкових операцій.

Організація грошових розрахунків — це одна із функцій комерційних
банків.

Як нам вже відомо під безготівковим обігом розуміють систему грошових
розрахунків, які провадять без участі готівки. У промислово розвинутих
країнах безготівковий грошовий обіг складає 80—90 % усього грошового
обігу. В Україні у зв’язку з кризовими явищами у сфері економіки і
платежів його частка зменшилась.

Клієнти мають право самостійно обирати банк для розрахун-ково-касового
обслуговування і за усіма видами операцій можуть користуватись послугами
одного або декількох комерційних банків. Наявність рахунку в банку — це
основа контрактних взаємовідносин між банком і клієнтом. Види рахунків,
які підприємства можуть відкривати в банку залежать від правового
статусу і характеру діяльності цього підприємства. Це можуть бути
поточні, бюджетні, депозитні (вкладні), позичкові та деякі інші рахунки.

Поточний рахунок — це основний рахунок суб’єкта госпо-дарської
діяльності. Без відкриття поточного рахунку підпри-ємство не має права
займатися ніякими видами господарської діяльності. Новостворене
підприємство для отримання свідоцтва про державну реєстрацію повинно
відкрити тимчасовий поточний рахунок, на який засновники перераховують
внески для формування статутного капіталу. Після перерахування
заснув-никами З0% від оголошеного розміру статутного капіталу банк надає
підприємству довідку для подання в органи державної реєстрації у складі
документів, необхідних для здійснення реєстрації.

Отже, поточний рахунок призначений для зберігання грошових коштів і
здійснення розрахунків за всіма видами діяльності підприємства. Види
діяльності, якими може займатись підпри-ємство перелічені у його статуті
або в документі, що його замінює.

Комплексне розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні
поточного рахунку клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх
розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, які
виникають у процесі його діяльності та передбачені чинним
законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурні питання, які
пов’язані з відкриттям, веденням і закриттям поточного рахунку.

Для підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджетів
різних рівнів, функції поточного рахунку виконує бюджетний поточний
рахунок. У випадку наявності у таких підприємств інших джерел
фінансування, поряд із бюджетним поточним рахунком, їм відкривається
поточний рахунок.

За своїм характером поточні рахунки належать до депозитів на вимогу або,
інакше кажучи, до депозитів до запитання. Тобто, обслуговуючи такий
депозит, банк зобов’язаний в будь-який момент забезпечити зняття коштів,
що здійснюється безпосередньо клієнтом чи третьою особою за дорученням
клієнта. У зарубіжній банківській практиці такі рахунки ще називають
транзакційні (платіжні) депозити. Термін «платіжні рахунки» (депозити)
досить чітко відображає суть поточних рахунків. За цими рахунками банки
або зовсім не нараховують відсотків, або нараховують їх залежно від
середнього залишку, або від дотриманого клієнтом встановленого
компенсаційного залишку.

Банки ретельно підходять до процедури відкриття поточного рахунку. Зміст
процедури залежить від категорії клієнта — суб’єкт господарської
діяльності або фізична особа.

Для відкриття рахунку підприємство надає банку такі документи:

1) заявку на відкриття поточного рахунку ;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої
влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну
реєстрацію;

3) копію належним чином зареєстрованого Статуту (положення);

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий
облік;

5) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного
законодавства чи установчих документів надано право розпоряджатися
рахунком та візувати розрахункові документи (у картку включається також
зразок відбитку печатки підприємства);

6) копію документа про реєстрацію в органах пенсійного фонду України.

Законодавством та інструкціями Національного банку України передбачено,
що кожне підприємство має право відкрити по одному поточному рахунку в
національній та іноземній валюті удвох установах банку. У разі відкриття
двох поточних рахунків у національній валюті один з них виступає в
якості основного, другий —додаткового.

Таким чином, підприємство в заяві має зазначити, який саме поточний
рахунок воно бажає відкрити в банку. Відмінності цих рахунків полягають
у наступному: якщо на поточних рахунках не вистачає коштів для
задоволення всіх претензій до підприємства, то заборгованість, що
стягується у безспірному порядку, обліковується за основним поточним
рахунком.

Бухгалтерія на підставі розпорядження керуючого реєструє поточний
рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну
позначку на документах і передає їх в юридичну службу для зберігання в
юридичній справі клієнта. Протягом трьох робочих днів з дня відкриття
рахунку (включаючи день відкриття) банк повинен повідомити номер рахунку
податковому органу, а у разі відкриття додаткового рахунку — також банк,
в якому відкритий основний рахунок.

Бюджетні поточні рахунки відкриваються на підставі платіжного доручення
фінансового органу, органу Державного казначейства, відповідного
розпорядника бюджетних коштів. Фізичній особі-підприємцю (без створення
юридичної особи) поточний рахунок відкривається на його ім’я.

Поточні рахунки, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому
якщо в статуті зазначено, що підприємство займається
зовнішньоекономічною діяльністю, банк може відкрити йому поточний
рахунок в іноземній валюті.

Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фізичним) особам.
Вони носять платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків
приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для
обслуговування руху грошових коштів, що виникає при надходженні доходів
приватної особи та їх використанні. Для відкриття рахунку приватна особа
подає:

1) заяву на відкриття рахунку;

2) картку зі зразком підпису;

3) паспорт або документ, що його замінює;

4) довідку про ідентифікаційний код платника податку.

Паспорт і довідка дозволяють банку ідентифікувати фізичну особу.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі
розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

Платіжні рахунки клієнтів розміщені у другому класі балансу «Операції з
клієнтами». Аналітичні поточні рахунки суб’єктам господарської
діяльності відкриваються до рахунку четвертого порядку № 2600 «Поточні
рахунки суб’єктів господарської діяльності». До суб’єктів господарської
діяльності належать усі юридичні особи, в тому числі організації та
установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без
створення юридичної особи.

Номер рахунку, до якого бюджетним установам відкриваються аналітичні
бюджетні поточні рахунки, залежить від рівня бюджету, з якого
відбувається фінансування:

№ 2520 «Поточні бюджетні рахунки клієнтів, які утримуються з Державного
бюджету України»;

№ 2540 «Кошти бюджету Автономної Республіки Крим»;

№ 2541 «Кошти обласних бюджетів»;

№ 2542 «Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів».

Аналітичні поточні рахунки для обліку коштів із не бюджетних джерел
бюджетним установам відкривають до наступних рахунків:

№ 2530 «Інші кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету
України»;

№ 2551 «Інші кошти клієнтів, які утримуються з бюджету Автономної
Республіки Крим»;

№ 2553 «Інші кошти клієнтів, які утримуються з обласних бюджетів»;

№ 2555 «Інші кошти клієнтів, які утримуються з районних, міських,
селищних та сільських бюджетів».

Аналітичні поточні рахунки приватним (фізичним) особам відкривають до
рахунку № 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб».

При виконанні операцій за платіжними рахунками, що пов’язані з
вилученням і наданням готівки, банк і підприємства повинні дотримуватись
правил здійснення касових операцій.

Розрахунки без участі готівки здійснюються через використа-ння
безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які
провадить банк перерахуванням грошових коштів з рахунку платника на
рахунок одержувача або заліком взаємних вимог підприємств. Для цього
використовують такі платіжні інструменти, як форми безготівкових
розрахунків, векселя і пластикові картки. Форми безготівкових
розрахунків і правила їх здійснення запроваджує Національний банк
України. Підприємства можуть застосовувати такі форми розрахунків:

— платіжні доручення;

— платіжні вимоги-доручення;

— чеки;

— акредитиви;

— платіжні вимоги.

Форма безготівкових розрахунків складається з двох основних елементів:
вид розрахункового документа і схема документообігу.

При здійсненні розрахунків використовуються стандартні форми
розрахункових документів. Розрахункові документи приймаються банком до
виконання при наявності підписів осіб, які мають право розпоряджатися
коштами на поточному рахунку. Прийняття документів від підприємств
здійснюється протягом робочого дня. Документи, прийняті в операційний
час, відображаються банком у балансі в той самий день. Списання коштів з
рахунку платника провадиться тільки за першим примірником розрахункового
документа.

Кожна форма має особливий документообіг, який включає етапи проходження
документів між учасниками розрахункової операції (платник, банки,
одержувач) і визначає порядок списання коштів з поточного рахунку
платника та їх рух до зарахування на рахунок одержувача.

При здійсненні розрахунків гарантованими платіжними дорученнями,
акредитивами, чеками передбачається гарантія платежу з боку банків.
Гарантію платежу у цих випадках банк вирішує через відокремлення частки
грошових коштів клієнта з поточного рахунку і депонування їх на
особовому рахунку, що входить до складу аналітичних рахунків, які
відкриваються до балансового рахунку четвертого порядку «Кошти в
розрахунках». У бухгалтерському обліку депоновані кошти обліковуються на
наступних аналітичних рахунках:

«Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями»;

«Розрахунки чеками»;

«Розрахунки акредитивами».

При розрахунках платіжними картками використовуються пластикові картки.
Кошти, що передбачені для розрахунків за платіжними, депонуються на
балансових рахунках:

№ 2605 «Кошти суб’єктів господарської діяльності для розрахунків
платіжними картками»;

№ 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками».

Рисунок 17. Схема платіжних розрахунків

Усі рахунки, що належать до групи рахунків «Кошти в розрахунках» —
пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і залишки за цими рахунками
використовуються як безкоштовні банківські ресурси. Схема платіжних
рахунків наведена в рис.17.

Залишки на платіжних рахунках формують залучені банком ресурси.
Ці рахунки пасивні і завжди мають кредитове сальдо. За поточними
рахунками розрахункові операції виконуються банком тільки в межах
наявності коштів.

За поточними рахунками виконуються операції, які вини-кають у
процесі поточної (основної), інвестиційної, фінасової діяльності
підприємства. Основні операції за поточним рахунком (див. Рис.18).
зарахування виручки за відвантажену продукцію, надані послуги і виконані
роботи; платежі за одержані сировину, товарно-матеріальні цінності й
послуги; отримання готівки на виплату заробітної плати та відрядження;
податкові та обов’язкові платежі до бюджету; зарахування сум отриманих
кредитів і сплата відсотків за кредит;

розміщення коштів у депозити, вкладення в цінні папери та ін.

Рисунок 18. Основні операції за поточним рахунком.

Приймаються банком тільки в межах наявності коштів на рахунку на початок
робочого дня. Виняток становлять тільки доручення підприємства на
перерахування до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і
зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій,
передбачених законодавством, документів на безспірне стягнення у
випадках, визначених законами України, а також за рішенням суду,
арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів. Такі документи
приймаються до виконання незалежно від наявності коштів на основному
поточному рахунку. У разі недостатності коштів на рахунку вони
поміщаються у картотеку документів, не сплачених у строк, і
обліковуються за позабалансовим рахунком № 9803 «Розрахункові документи,
не сплачені в строк через відсутність коштів у платника».

При надходженні коштів на рахунок документи вилучаються із картотеки і
сплачуються у календарній черговості їх надходження, якщо законодавством
не визначено цільової черговості їх виконання. Допускається часткова
оплата таких документів у разі неможливості їх повної сплати. Часткова
оплата оформляється меморіальним ордером.

Можлива також ситуація, що кошти на рахунку платника є, але їх
недостатньо на кореспондентському рахунку банку для сплати розрахункових
документів клієнтів. У цьому випадку розрахункові документи поміщаються
у картотеку до позабалансового рахунку № 9804 «Розрахункові документи,
не сплачені в строк через відсутність коштів у банку».

В обліку ці операції відображаються в таб.3

Таблиця
3.

Відображення обліку операцій.

№ Зміст операції Дебет рахунку Кредит рахунку

1. Поміщення документів платника у картотеку через відсутність коштів на
поточному рахунку № 9803 №9911

2 Вилучення з картотеки документів та їх сплата і водночас №9911

№ 2600 № 9803

№ 1200

3. При частковій сплаті документів №2600 № 1200

У зазначені в угоді на розрахунково-касове обслуговування або в
розпорядженні на відкриття рахунку строки банк надає підприємству витяг
з поточного рахунку. До витягу долучаються відповідні документи, що
підтверджують операції, проведені банком за рахунком.

У банківській практиці використовуються наступні умовні цифрові
позначення (шифри) виду операцій, що проставляються в особовому рахунку
підприємства(див.Таб.4):

Таблиця
4.

Цифрові позначення кожного виду операцій.

Умовні цифрові позна-чення виду операції Документи, що додаються до
витягу із особового рахунку за цим записом

1 Платіжне доручення

2 Платіжна вимога-доручення

3 Касовий чек

4 Акредитиви

5 Вексель

6 Меморіальний ордер

7 Платіжна вимога

8 Інкасове доручення

9 Платіжне гарантоване доручення

12 Чеки, видані фізичним особам

13 Розрахунковий чек

14 Рахунок до платіжної картки

На підставі цих документів і записів за рахунком підприємство відображає
банківські операції у своєму бухгалтерському обліку. Поточний рахунок
може бути закритий за таких умов:

— заява власника рахунку;

— рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або
реорганізації підприємства;

— відповідне рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію
підприємства чи визнання його банкрутом;

— умови, передбачені угодою, про розрахунково-касове обслуговування між
банком та власником рахунку.

Тимчасове припинення операцій за поточним рахунком відбувається за
розпорядженням органів податкової адміністрації у випадках, передбачених
законом.

За умов закриття рахунку згідно із законодавчими актами України та
нормативними актами Національного банку України сума з недіючого
поточного рахунку перераховується на рахунок № 2903 «Кредиторська
заборгованість клієнтів за недіючими рахунками». З цього рахунку
здійснюється погашення креди-торської заборгованості клієнтам або сума
перераховується за напрямками, скерованими чинним законодавством.

Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями.

Платіжне доручення — це документ, який являє собою письмово оформлене
доручення клієнта банку, що його обслу-говує, на перерахування
визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Це найбільш поширена форма розрахунків, що використо-вується в місцевих
і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального
захисту, позабюджетними структурами.

Платіжні доручення складаються за єдиною формою, встановленою
Національним банком України.

Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам
сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються в один
прийом; виправлення і підчистки заборонені.

Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10
календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До
виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на
рахунку платника, за винятком перерахування до бюджету сум податків,
зборів, інших обов’язкових платежів та внесків до державних цільових
фондів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на
рахунках підприємств. При їх відсутності такі доручення враховуються на
позабюджетному рахунку № 9803 «Розрахункові документи, не сплачені в
строк через відсутність коштів у платників».

При недостатності коштів на рахунках здійснюється часткова оплата таких
доручень, яка оформляється банком меморіальним ордером .

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і
нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані
роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення
розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств. Про це
зазначається в рядку «Призначення платежу» з посиланням на назву, номер,
дату товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує
відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).

Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі
банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на
обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи
штраф на користь клієнта. При проведенні розрахунків між клієнтами банк
відображає в своєму обліку:

1. Якщо клієнти в одному банку:

Д-т рахунка

№ 2600 «Поточні рахунки» клієнта або інші платіжні рахунки;

К-т рахунка

№ 2600 «Поточні рахунки» або інші платіжні рахунки.

1. Якщо клієнти в різних банках:

Д-т рахунка

«Поточні рахунки» та дебет інших рахунків клієнтів;

К-т рахунка

«Коррахунок у Національному банку України».

Облік операцій при розрахунках гарантованими дорученнями.

Розрахунки гарантованими дорученнями застосовуються тоді, коли одержувач
не має рахунку в установі банку або розрахунки безпосередньо з
одержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі та їх можна
перерахувати тільки через підприємства зв’язку.

При цьому до всіх примірників гарантованого доручення додається
відповідно оформлений список одержувачів переказів із зазначенням мети
переказу. Крім того, підприємство подає відділенню зв’язку заповнені
бланки переказів.

Після перевірки правильності оформлення такого доручення його сума
списується банком з рахунку платника і депонується на рахунку № 2602
«Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», аналітичний
рахунок «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями»,
бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунка

«Поточні рахунки суб’єкта господарської діяльності»;

К-т рахунка

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»,

рахунок

«Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями».

Установа банку передає підприємству зв’язку також зразки підписів своїх
службових осіб і відбиток гербової печатки.

Підприємство зв’язку одержане гарантоване доручення здає в установу
банку, що його обслуговує, а остання зараховує надходження коштів
записом в обліку:

Д-т рахунка

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»,

рахунок

«Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями»;

К-т рахунка

№ 2600 «Поточні рахунки суб’єкта господарської діяльності» (підприємства
зв’язку).

Якщо підприємство зв’язку обслуговується іншим банком, то банк, що
обслуговує підприємство зв’язку, надсилає банку платника дебетове
повідомлення. Одержавши його, останній списує раніше Депоновані кошти у
себе з рахунку № 2602 і перераховує банку підприємства зв’язку:

Д-т рахунка

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності».

рахунок

«Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями»;

К-т рахунка

№ 1200 «Коррахуноку Національному банку України».

Одержавши кошти, банк підприємства зв’язку зараховує їх на поточний
рахунок підприємства зв’язку:

Д-т рахунка

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;

К-т рахунка

№ 2600 «Поточні рахунки підприємства зв’язку», і списує реєстр
гарантованих доручень з позабалансового рахунку № 9831 «Документи і
цінності, відіслані на інкассо».

Невикористана сума гарантованого доручення при поданні платником його
першого примірника установі банку, в якому за депоновані кошти платника
на рахунку № 2602, відновлюється йому на поточний рахунок:

Д-т рахунка

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»,

рахунок

«Розрахунок гарантованими платіжними дорученнями»;

К-т рахунка

№ 2600 «Поточні рахунки суб’єкта підприємницької діяльності».

Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами дорученнями.

При цій формі в розрахунках беруть участь два суб’єкти:

— постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на
одержання платежу;

— платник (одержувач), що має право доручити банку здійснити платіж зі
свого розрахункового (поточного, бюджетного) рахунку.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що являє собою
вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми через банк
.

Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він
виконав свої зобов’язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними,
транспортними документами пересилається, поза банком, платнику. Останній
перевіряє відповідність цих документів договірним зобов’язанням,
заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його
згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для оплати.

Можливий варіант передачі постачальником платіжних документів платнику
через свій банк з пересилкою останнім у банк покупця.

В обліку, в обох випадках, здійснюються наступні записи.

Банком платника:

Д-т рахунка

№ 2600 «Поточні рахунки»;

К-т рахунка

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Банком постачальника:

Д-т рахунка

№ 1200 «Коррахуноку Національному банку України»;

К-т рахунка

№ 2600 «Поточні рахунки» (клієнта).

Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження
власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде
його рахунок, сплатити чекоотримувачу зазначену в чеку суму коштів.
Заповнена форма чека наведена у .

Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Вони
виготовляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці
Національного банку України.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між
юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою
скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та
надані послуги.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім’я чекодавця
(фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, що не
перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена
готівкою.

Строк дії чекової книжки — один рік; розрахункового чека, який видається
для разового розрахунку фізичній особі — три місяці. За погодженням з
установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути
продовжений.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з
використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та
використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекоутримувача протягом
10 календарних днів (день виписування чека не враховується).

Власнику заборонена передача чекової книжки будь-якій іншій юридичній
або фізичній особі.

Відображення в обліку операцій з розрахунку чеками здійснюється таким
чином.

1. Згідно заяви клієнта з його поточного рахунку банк депонує йому суму
на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги:

Д-т рахунка

№ 2600 «Поточні рахунки»;

К-т рахунка

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»,
аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т рахунка

№ 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування
клієнтів (на суму визначену за послугу)» і одночасно списується на
видаток з позабалансового рахунку № 9821 «Бланки суворої звітності».

У міру розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг
чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту
(граничної суми, що зазначена на зворотному боці чека) і передає його
постачальнику-чекоотримувачу. Останній перевіряє обов’язкові реквізити і
на зворотному боці чека завіряє його підписами посадової особи згідно з
карткою зразків підписів, та відбитком печатки.

Після надходження розрахункових чеків від іногородніх чекоотримувачів у
банк-емітент здійснюється їх оплата з аналітичного рахунку чекодавця
депонованих сум:

Д-т рахунка

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»,

аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т рахунка

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

У випадку, якщо чекодавець і чекоотримувач обслуговуються в одній
установі банку:

Д-т рахунка

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»

(відповідний аналітичний рахунок);

К-т рахунка

№ 2600 «Поточні рахунки».

При інкасовому варіанті розрахунків чеками банк чекоотримувача для
контролю за оплатою чеків прибуткує їх надходження на позабалансовому
рахунку № 9830 «Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо»,
що чекають акцепту до сплати. При повідомленні банком-емітентом про
відсутність коштів на спеціальному рахунку № 2602 «Кошти в розрахунках
суб’єктів господарської діяльності» або при наявності порушень в
оформленні чека (виправлення, факсиміле підпису, сума чека перевищує
задепоновану) банк чекоотримувача списує суму з зазначеного
позабалансового рахунку № 9830 «Розрахункові документи і цінності,
прийняті на інкасо» і повертає чек чекоотримувачу із зазначенням причин
його несплати.

Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, при наявності
невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його
дорученням (фізична особа — за заявою) залишок ліміту зараховується на
той рахунок, з якого депонувалися кошти:

Д-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»,
аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т рахунка

№ 2600 «Поточні рахунки».

Облік операцій при розрахунках акредитивами.

Акредитив — це грошове зобов’язання банку за дорученням свого клієнта
здійснити третій особі (постачальнику, бенефіціару), безпосередньо або
через інший уповноважений банк, платежі за поставлені товари, виконані
роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.

Банк платника в цьому випадку називають банк-емітент, тобто виконуючим
наказ платника, банк постачальника — банк-виконавець.

Необхідною умовою здійснення розрахунків за акредитивом є обумовленість
цього в угоді, що регулює взаємовідносини, укладені між покупцем і
постачальником. Акредитиви застосовують при міжміських розрахунках, а
також якщо постачальник переводить покупця на цю форму розрахунків, щоб
мати гарантію одержання оплати, або в порядку санкцій.

Залежно від того, де акумулюються грошові кошти або чиїми коштами
спочатку здійснюється сплата постачальнику, застосовують такі види
акредитивів:

покритий — за яким для здійснення платежів завчасно бронюються кошти
платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті, або
виконуючому банку;

непокритий — оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на
рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського
кредиту або гарантії.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві
повинно бути зазначено, чи є він відзивним, чи безвідзивним. При
відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідзивним.

Відзивний — акредитив, який банк-емітент має право змінити або відізвати
без погодження з постачальником (бенефіціаром).

Безвідзивний — акредитив, який може бути змінений або анульований тільки
за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Акредитив відкривається тільки для розрахунків з одним постачальником і
не може переадресовуватися. Умови його використання зазначаються
платником у заяві на відкриття акредитива, реквізитами якого є:

— номер угоди, за якою відкривається акредитив;

— строк дії (дата відкриття і закриття акредитива);

— назва постачальника;

— назва банку-виконавця акредитива;

— місце виконання акредитива;

— умови реалізації акредитива (документи, строки їх подання і порядок
оформлення, вид товару, спосіб відвантаження);

— вид акредитива;

— сума акредитива.

Акредитив закривається у таких випадках:

— після закінчення строку акредитива, про що виконуючий банк повідомляє
банк-емітент;

— згідно з заявою постачальника про відмову від подальшого використання
акредитива, про що виконуючий банк також повідомляє банк-емітент;
невикористана сума перераховується банку покупця за його вказівкою на
рахунок, з якого депоновані кошти;

— за заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково
закривається або зменшується вдень одержання повідомлення від
банку-емітента на суму, що не перевищує залишку на рахунку «Розрахунки
акредитивами».

Якщо претензії до постачальника виникли не з вини банку, вони
залагоджуються сторонами без його участі.

Розглянемо особливості обліку відкриття акредитива:

як покритого, з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті;

як покритого, з депонуванням коштів у виконуючому банку (тобто банку, що
обслуговує постачальника);

як непокритого, тобто без депонування коштів в одному з банків, але під
гарантію банка-емітента.

Банк депонує кошти на рахунку № 2602.

«Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», аналітичний
рахунок «Розрахунки акредитивами», бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунка

№ 2600 «Поточний рахунок суб’єкта господарської діяльності»;

К-т рахунка

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», рахунок
«Розрахунки акредитивами» (на суму заявленого акредитива);

К-т рахунка

№ 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування
клієнтів» (на суму, визначену за послугу);

Банк-емітент після перевірки сплачує реєстр-документів:

Д-т рахунка№ 2602;

К-т рахунка№ 1200;

Банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:

Д-т рахунка№ 1200;

К-т поточний рахунок № 2600;

Банк покупця звіряє одержані документи постачальника з умовами
акредитива і перераховує гроші банку постачальника бухгал-терською
проводкою:

Д-т рахунка№ 2602;

К-т рахунка№ 1200.

Д-т рахунка

№ 2600 «Поточний рахунок суб’єкта господарської діяльності»

(покупця);

К-т рахунка

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Авізо з доданою заявою на акредитив передається в банк постачальника,
який одержані гроші зараховує на рахунок № 2602 «Кошти в розрахунках
суб’єктів господарської діяльності» (рахунок «Розрахунки акредитивами»)
бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунка

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України»:

К-т рахунка

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»,

рахунок «Розрахунки акредитивами».

Банк постачальника перевіряє документи останнього на відповідність
умовам, передбаченим акредитивом, і сплачує їх:

Д-т рахунка

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», рахунок
«Розрахунки акредитивами»;

К-т рахунка

№ 2600 «Поточний рахунок суб’єкта господарської діяльності»
(постачальника).

У випадку відкриття непокритого акредитива (про це у заяві в рядку «вид
акредитива» повинен бути додатковий запис «гарантований) банк-емітент
(банк покупця) враховує це за дебетом позабалансового рахунку №9122
«Непокриті акредитиви». Банк постачальника, одержавши про це
повідомлення, враховує такий акредитив за дебетом позабалансового
рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати», окремо від депонованих.

Надалі, після відвантаження постачальником продукції, товару, робіт,
послуг і подання відвантажувальних документів своєму банку-виконавцю,
здійснюються облікові операції оплати і перерахування коштів за
методикою і послідовністю, як і при розрахунках покритими акредитивами,
з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті, що було розглянуто вище.

При неподанні гарантованого доручення до сплати протягом одного місяця з
дня його виписування сума цього доручення перераховується з кредиту
рахунку № 2602 на дебет балансового рахунку № 2909 «Інша кредиторська
заборгованість за операціями з клієнтами» і далі, після закінчення
терміну позовної давності, банк вчинює з нею згідно з чинним
законодавством України.

Розрахунки платіжними вимогами без акцепту платників та безспірне
стягнення коштів.

Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється у
випадках, передбачених чинним законодавством України: за результатами
розгляду претензій арбітражного суду, за штрафами і пенею митної служби,
при порушеннях ціноутворення, несвоєчасному проведенні підприємствами
розрахунків за енергоносії та, особливо, за санкціями податкової
адміністрації.

Суми фінансових санкцій згідно з наказами, виданими Держкомрезвом
України, та суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом,
штрафи, нараховані державними податковими адміністраціями, стягуються у
безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженнями) за формою.

В усіх інших випадках безспірне стягнення та безакцептне списання коштів
здійснюється на бланку платіжної вимоги яка із супровідним реєстром
подається стягувачем у банк, де обслуговується платник.

Як в інкасових дорученнях, так і в платіжних вимогах у рядку
«Призначення платежу» зазначається назва законодавчого акта, яким
передбачено право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і
відповідний пункт) і документ, на підставі якого здійснюється стягнення.

Стягувач також подає до установи банку розрахункові та виконавчі
документи (накази арбітражних судів, виконавчі листи, видані судами, та
інші, визначені чинним законодавством). Ці документи на безспірне та
безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від їх
наявності на рахунках підприємств. При їх відсутності ці документи
враховуються на позабалансовому рахунку № 9803 «Розрахункові документи,
несплачені в строк через відсутність коштів у платників» з якого їх
вартість списується в міру оплати.

Облік операцій з пластиковими картками.

В обліку для роботи з пластиковими платіжними картками застосовуються
рахунки:

1001 ”Банкноти та монети в касі банку”;

1002 “Банкноти та монети в касі без балансових установ банку”;

2809 “Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами
банку”;

2924 “Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками”;

3548 “Дебіторська заборгованість за фінансові послуги, які надані
банком”;

3578 “Інші нараховані доходи”;

3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”;

3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських
металів”;

2603 “Розподільні рахунки суб’єктів господарської діяльності”;

6119 “Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами”.

Під час операцій з картками VISA в обліку здійснюються такі
проведення:

Видача готівки на картку згідно з видатковим валютним ордером.
Наприклад:

Д-т рахунка

№ 2809 “Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку”

К-т рахунка

№ 1001 “Банкноти та монети в касі банку”

Виписка меморіального ордера на суму комісії, що підлягає стягненню з
карткового рахунка згідно з тарифами, затвердженими банком:

Д-т рахунка

№ 3578 “Інші нараховані доходи”

К-т рахунка

№ 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”

а крім того:

Д-т рахунка

№ 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських
металів”

К-т рахунка

№ 6110 “Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування
клієнтів”

Зарахування суми відшкодування:

Д-т рахунка

“Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності”

К-т рахунка

№ 2924 “Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками”

Д-т рахунка

№ 2924 “Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками”

К-т рахунка

№ 3578 “Інші нараховані доходи”

Д-т рахунка

№ 2924 “Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками”

К-т рахунка

№ 2809 “Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку”

Видача готівки держателям карток можлива через відділ вкладних операцій
за умови належного контролю, правильного документального оформлення
первинних документів та в присутності не менше ніж двох працівників
банку. Порядок операцій:

Отримання касиром у підзвіт валютних коштів:

Д-т рахунка

№ 1002 “Банкноти та монети в касі безбалансових установ банку ”

К-т рахунка

№ 1001 “Банкноти та монети в касі банку”

Виписка валютного видаткового ордера відповідальним працівником сектору
вкладних операцій на ім’я держателя картки з обов’язковим засвідченням
його контрольним підписом посадової особи банку:

Д-т рахунка

№ 2809 “Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами
банку”

К-т рахунка

№ 1002 “Банкноти та монети в касі без балансових установ банку”

Оформлення касиром платіжної квитанції з картки, що пред’явлено
держателем. Після видачі готівки виписується меморіальний ордер на суму
комісії:

Д-т рахунка 3578 К-т рахунка 3800

Д-т рахунка 3801 К-т рахунка 6110

Сума відшкодування в обліку показується аналогічно:

Д-т валютного рахунка клієнта К-т рахунка 2924

Д-т рахунка 2924 К-т рахунка 3578

Д-т рахунка 2924 К-т рахунка 2809

Видаткові валютні ордери щодо готівки, виданої касиром держателям
карток, є підставою для звіту касира наприкінці робочого дня.

Одержані виготовлені картки реєструються на рахунку 9821 “Бланки суворої
звітності” по ціні 1 гривня –1 картку:

Д-т рахунка

№ 9821 “Бланки суворої звітності”

К-т рахунка

№ 9910 “контр рахунок”.

На рахунку 9821 обліковуються також ПІН –коди пластикових карток.

Облік дорожніх чеків.

Значного поширення останнім часом набули операції банків з
реалізації дорожніх чеків. В Україні продаються три види цих чеків:
American Express (AmEx), Thomas Cook (TC), VISA.

Бухгалтерський облік зазначених операцій розглянемо за окремими їх
складовими.

Облік бланків дорожніх чеків:

Д-т рахунка

№ 9819 “Інші цінності і документи”

К-т рахунка

№ 9910 “Контррахунок”.

Продаж чеків приватній особі :

Д-т рахунка

№ 1001 “Банкноти та монети в касі банку”

К-т рахунка

№ 1919 “Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками”

(одночасно чеки списуються з позабалансових рахунків 9910, 9819).

Продаж чеків філії банку:

Д-т рахунка

№ 3901 “Рахунки, що відкриті для установ банку”

К-т рахунка

№ 1919 “Інша кредиторська заборгованість зо операціями з банками”

(одночасно чеки списуються з позабалансових рахунків 9910, 9819).

Переказ коштів отриманих від реалізації дорожніх чеків до іноземного
банку:

Д-т рахунка

№ 1919 “Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками”

К-т рахунка

№ 1500 “Кореспондентські рахунки які відкрито в інших банках”.

Розділ 3

Проблеми та перспективи розвитку безготівкових розрахунків за
матеріалами ПриватБанку.

3.1. Особливості фінансово – господарської діяльності ПриватБанку за
2001 –2003 роки.

Символічно, що 2002-й рік, рік 10-річчя роботи ПриватБанку на
фінансовому ринку, пройшов під девізом “10 років довіри”. Саме завдяки
довірі з боку клієнтів і партнерів, ПриватБанку вдалося в минулому році
зміцнити своє лідерство в усіх сегментах фінансового ринку, значно
збільшити клієнтську базу. Взаємна довіра та взаємовигідна співпраця з
клієнтами дозволяють банку постійно впроваджувати передові, унікальні
банківські технології та продукти, що дозволяють клієнтам ефективніше
вести свій бізнес. Висока динаміка розвитку банку в черговий раз
отримала визнання на міжнародному рівні — у 2002 р. ПриватБанк був
визнаний банком року в рейтингу журналу The Banker, і це свідчить про
високий рівень довіри до банку з боку свіового фінансового ринку.

У 2002 році банк забезпечив виконання основних завдань і
напрямів розвитку, серед яких нарощування чистих активів, кредитного
портфеля, залучених коштів і капіталу, а також подальший розвиток
клієнтської бази, інноваційних банківських продуктів і технологій. Темп
приросту чистих активів ПриватБанку в 2003 р. становив 29%, що дозволило
зберегти 2-ге місце серед українських банків. Активно розвиваючи ринок
послуг для фізичних осіб, ПриватБанк став лідером банківської системи
України за

обсягом споживчого кредитування (приріст з початку року — більше ніж у
3,7 рази).

Сьогодні ми можемо з упевненістю говорити, що ПриватБанк — це банк
загальнонаціонального масштабу. Поставивши серед головних своїх
пріоритетів розвиток національної мережі банківського обслуговування,
банк зробив доступними найпередовіші фінансові послуги жителям усієї
України, як великих міст, так і сільських районів. У 2003 році
ПриватБанк не тільки розширив свою присутність у “глибинці”, але й
впровадив найсучасніші стандарти обслуговування своїх клієнтів незалежно
від регіону проживання та розмірів їх бізнесу.

У сучасних умовах розвитку світової та вітчизняної економіки на перший
план виходять і такі аспекти роботи, як розвиток нових форм бізнесу на
основі сучасних електронних технологій, досягнення міцних лідируючих
позицій на всіх секторах фінансового ринку, форсування інвестиційної
діяльності банку та стратегічне партнерство з найбільшими суб’єктами
національної економіки. Велику увагу банк приділяє і підвищенню якості
традиційних послуг та продуктів. У подальшому ПриватБанк збирається
зміцнювати лідируючі позиції на ринку обслуговування фізичних осіб,
споживчого кредитування, наростити обсяг кредитного портфеля, у тому
числі й кредитування підприємств малого та середнього бізнесу. Стратегія
розвитку банку є чіткою та реальною, а головним пріоритетом роботи банку
завжди був і буде довгостроковий інтерес клієнтів.

Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал The Banker за
результатами проведеного у 2002 році дослідження, присвоїв ПриватБанку
звання “The Bank of Year” (також банк був названий “Банком Року” в 2000
році). Інший впливовий журнал — Euromoney чотири роки підряд — у 1999,
2000, 2001 та 2002 роках визнає ПриватБанк найкращим банком України. За
підсумками фінансового рейтингу, що проводиться українською газетою
“Бізнес”, ПриватБанк у 1999 і 2001 роках був визнаний переможцем у
найпрестижнішій банківській номінації “Банк, у якому Ви б розмістили
свій депозит”.

Розвиток мережі сучасного банківського обслуговування в Україні
є одним із пріоритетів роботи банку. Політика банку заключається в
прагненні забезпечити кожному клієнту повний комплекс і найвищий рівень
передових банківських послуг у будь-якій точці країни. Сьогодні в
національній мережі банківського обслуговування працює 1 367 філій та
відділень у всіх регіонах України, які надають широкий спектр послуг
корпоративним клієнтам і фізичним особам.

Володіючи генеральною ліцензією Національного Банку України на
проведення банківських операцій, ПриватБанк здійснює весь спектр
банківських послуг з обслуговування корпоративних і приватних клієнтів
відповідно до міжнародних стандартів. Довгостроковий інтерес клієнта —
головний пріоритет у роботі банку. Послідовно розширюючи спектр послуг,
що надаються, та якість банківських продуктів, ПриватБанк активно
нарощує свою клієнтську базу. При цьому, ПриватБанк — банк, що надає
комплексне вирішення завдань, що стоять перед клієнтом, засноване на
індивідуальному підході та підкріплене широким досвідом роботи банку на
фінансовому ринку України.

ПриватБанк вважає одним із пріоритетних напрямів своєї роботи розвиток
комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогодні банк
пропонує громадянам України більше 150 видів послуг, серед яких поточні,
вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого
кредитування, здійснювані в партнерстві з провідними вітчизняними
торговельними, ріелтерськими компаніями та автовиробниками. Банк є
уповноваженим Урядом України банком з виплати пенсій та соціальної
допомоги громадянам, виплати компенсацій жертвам нацистського
переслідування, та активно впроваджує програми обслуговування для
окремих найменш соціально захищених категорій клієнтів, зокрема,
пенсіонерів. Сьогодні рахунки в ПриватБанку мають близько 5 мільйонів
українських громадян, що свідчить про високий рівень довіри до банку з
боку населення.

Інноваційна політика ПриватБанку орієнтована на впровадження на
українському ринку принципово нових, передових банківських послуг, які
надають клієнтам нові можливості управління своїми фінансами. ПриватБанк
першим в Україні запропонував своїм клієнтам послуги “мобільного”
банкінгу, а також послуги з продажу через мережу своїх банкоматів і
POS-терміналів електронних ваучерів провідних операторів мобільного
зв’язку та IP-телефонії. Також ПриватБанк першим в Україні запропонував
своїм клієнтам класичний варіант системи Інтернет-банкінгу “Приват24”.
На сьогоднішній день ПриватБанк є визнаним лідером вітчизняного ринку
платіжних карток.

Приріст обсягів промислового виробництва, особливо в харчовій та
переробній промисловості, а також збільшення темпів розвитку сільського
господарства дозволило збільшити роздрібний товарообіг та наповнити
ринок товарами, переважно продовольчими. Зростання реальних грошових
прибутків населення (на 22%) і зниження заборгованості з виплати
зарплати дало можливість вкладати кошти в товари тривалого користування.
Це створило умови в банківській сфері для зниження кредитних ставок (у
середньому з 22% до 18%) і підвищення довіри суб’єктів господарювання та
населення до банківської системи України, внаслідок чого обсяг вкладів
населення виріс в 1,8 рази, обсяг кредитного портфеля — більше ніж у 3,5
рази, чистих активів — більше ніж в 1,3 рази.

Сприятливі макроекономічні тенденції розвитку економіки та правильно
вибрана стратегія розвитку в 2002 році дозволили ПриватБанку в повній
мірі реалізувати свої конкурентні переваги та посилити лідируючі позиції
на основних сегментах ринку фінансових послуг України.

Основними стратегічними пріоритетами розвитку банку в 2003 р. були:

концентрація зусиль щодо залучення юридичних осіб – підприємств малого
та середнього бізнесу, приватних підприємців;

подальший розвиток клієнтської бази фізичних осіб, передусім за рахунок
представників середньо- та мало-забезпечених категорій населення;

розвиток інноваційних банківських продуктів, Інтернет-технологій;

розширення послуг з фінансового менеджменту підпри-ємств.

Реалізація пріоритетних напрямів діяльності банку здійснювалася при
дотриманні принципів: раціонального поєднання надійності та
прибутковості банку; випереджального розвитку індивідуального бізнесу;
підвищення якості та комплексності надання послуг клієнтам; активного
формування попиту клієнтів на інноваційні види банківських послуг;
нейтральність відносно політичних партій і об’єднань та ін. Основні
фінансові показники діяльності ПриватБанку на протязі 2002-2003рр..
розглянуто в таблиці 5.

Як бачимо, за всіма позиціями прослідковується зростання показників, що
свідчить про правильно визначені пріоритети та впевнену реалізацію
обраної стратегії.

За станом на 1 січня 2003 року ПриватБанк займав лідируючі позиції в
рейтингах українських банків, зокрема в рейтингу Асоціації українських
банків (Таблиця 6).

Таблиця 5.

Основні фінансові показники діяльності.

Показники (аудировано за МСБУ) 2002 рік 2003 рік

Сумарні активи, тис. грн. 6 065 638 9842534

Капітал банку, тис. грн. 410 577 549446

Усього кредити клієнтам за вирахуванням резервів, тис. грн. 4 242 565
7288056

Інвестиції, тис. грн. 193 328 170967

Усього депозити клієнтів, тис. грн. 4 921 861 5759 140

Чистий процентний прибуток/Загальний прибуток, % 44,3 47,9

Непроцентний прибуток/Загальний прибуток, % 55,7 58,1

Ліквідні активи/Загальні активи, % 16,8 17,2

Коефіцієнт гірінгу (відношення залучених до власних коштів) 13,8 14,1

Коефіцієнт достатності капіталу (BIS capital ratio),% 9,6 9,3

Банківські депозити/Усього депозити, % 7,7 8,3

Сума резервів по кредитах/Усього кредити, % 12,1 11,2

Кількість рахунків клієнтів (включаючи рахунки реєстратора) 4 062 380
4521036

Кількість філій та відділень 1 229 1367

Таблиця 6.

Позиції ПриватБанку в рейтингу Асоціації українських банків.

01.01.03 01.01.02

Чисті активи 2 2

Кредитно-інвестиційний портфель 2 2

Капітал 2 2

Депозити фізичних осіб 1 1

Депозити юридичних осіб 2 2

Фінансовий результат 1 1

Асоціація українських банків щомісячно надає інформацію про основні
показники діяльності української банківської системи. За цими
показниками ПриватБанк впевнено знаходиться серед лідерів рейтингу
українських банків.

За станом на 1 лютого 2004 року дані показники ПриватБанку за
даними Асоціації українських банків були такими (Таблиця 7).

Асоціація українських банків щомісячно надає інформацію про основні
показники діяльності української банківської системи. За цими
показниками ПриватБанк впевнено знаходиться серед лідерів рейтингу
українських банків.

Розглянувши темпи зростання ПриватБанку і банківської системи загалом,
можна зробити висновок про те, що ПриватБанк йде в ногу з часом, а за
деякими позиціями – розміром кредитного портфелю, кількістю залучених
коштів як фізичних, так і юридичних осіб, навіть, випереджає загальний
рівень.

Таблиця 7.

Значення основних показників ПриватБанку за даними Асоціації українських
банків на 01.02.2004р.:

Показники Сума, млн. грн. Питома вага в банківській системі, % Позиція в
рейтингу

Чисті активи 9 501,97 10,77 1

Кредитно-інвестиційний портфель 7 343,23 11,16 1

Капітал 1 030,65 8,59 1

Депозити фізичних осіб 4 570,41 15,23 1

Депозити юридичних осіб 1 925,29 7,33 3

Фінансовий результат 5,03 4,80 2

У 2003 році основними напрямками розвитку банку були:

орієнтація на інтенсивний шлях розвитку банку виходячи з економічної
доцільності обраних напрямків;

раціональне сполучення прибутковості і надійності, при якому ріст
капіталу адекватний росту активів банку;

активне формування попиту клієнтів на інноваційні види банківських
послуг, у т.ч. таких, як віддалений доступ до рахунків, розширення
спектра карткових продуктів, подальший розвиток обслуговуючої
інфраструктури й ін.

пріоритетність підтримки малого і середнього бізнесу, середньо- і
малозабезпечених шарів населення, включаючи пенсіонерів і студентів;

підвищення якості і комплексності наданих клієнтам послуг, у т.ч.
цілодобової клієнтської підтримки;

Досягнення високих результатів обумовлено активним впровадженням нових
продуктів і послуг, подальшим розвитком карткового бізнесу.У серпні
2003р. ПриватБанк представив нову версію свого унікального сервісу, що
дозволяє власникам міжнародних пластикових карток проводити розрахунки в
мережі Інтернет максимально зручно і безпечно. Тепер клієнти банку
можуть не тільки купити в будь-якому відділенні і банкоматі передплачену
інтернет-картку PIVE, розроблену спеціально для безпеки платежів у
середовищі Інтернет, але й у режимі реального часу контролювати У рамках
реалізації програми банківського соціального обслуговування ПриватБанк
продовжував активну роботу з пенсіонерами. Так на 01.01.2004 відкрито
більше 1,2 млн. рахунків одержувачів пенсій і соціальних виплат. З них
біля 500 тис. — це рахунки пенсіонерів, а більш 600 тис. — одержувачів
виплат різних видів соціальної допомоги (допомога по безробіттю і
непрацездатності, субсидії малозабезпеченим родинам, державна
матеріальна допомога й ін.) При цьому 700 тис. клієнтів мають пенсійні і
соціальні платіжні картки, з них більш 310 тис. власники пенсійних
платіжних карток ПриватБанку мають можливість одержувати торгові знижки
в розмірі від 5 до 15% у 1 830 підприємствах торгово-сервісної мережі
України, що працюють у рамках дисконтної програми ПриватБанку.

На кінець ІІІ кварталу 2003 р. кількість пластикових карток міжнародних
платіжних систем VISA і MasterCard, емітованих ПриватБанком перевищувала
3,5 млн., у т.ч. більш 2,2 млн. карток VISA і 1,3 млн. карт MasterCard.
Частка ПриватБанку на ринку пластикових карток України склала 46%.

На сьогоднішній день інфраструктура обслуговування платіжних карток
ПриватБанку значно розширилась (Таблиця 8).

Таблиця 8.

Динаміка розвитку інфраструктури обслуговування пластико-вих карток
ПриватБанку.

01.01.2003р. 01.01.2004р.

Банкомати, шт. 582 1 158

POS-термінали, шт. 10 354 13 675

Філії і відділення 1 451 1514

Випущено пластикових карток, шт. 2 243 889 4 018 335

До речі, ювілейний – 1000 – банкомат був встановлений на початку жовтня
2003 року в центрі Львова на проспекті Шевченка. То була радість для
львів’ян – адже банк оголосив про акцію: кожен, хто скористається новим
банкоматом, стане учасником розіграшу призів. Але й для всієї України то
була не менш важлива подія – на сьогодні національна мережа
обслуговування пластикових карток ПриватБанка є найбільшою в СНД і
складає біля 1200 банкоматів та за рівнем доступності сучасних
банківських послуг банк вже наблизився до Європи. І те, що ювілейний
банкомат був встановлений майже біля кордонів об’єднаної Європи, вельми
символічне.

Таким чином, можна сказати, що в ПриватБанку є всі передумови для
успішного утримання лідируючих позицій у банківській системі України.

3.2. Особливості розвитку безготівкового обслуговування юридичних та
фізичних осіб в ПриватБанку.

Обслуговування приватних клієнтів з моменту заснування ПриватБанку є
одним з найприорітетніших напрямків діяльності. ПриватБанк першим з
вітчизняних банків надав серйозного значення роздрібним операціям, і
сьогодні в цій сфері банк займає провідні позиції завдяки ефективному
поєднанню якості розрахункових послуг з можливостями по управлінню
накопиченнями. Широка мережа філій і відділень робить банк ближчим до
фізичного клієнта, а його послуги — доступнішими.

ПриватБанк пропонує клієнтам великий набір інструментів для збереження і
накопичення грошей, що відповідає високим стандартам розвитку
фінансового ринку. В їх числі можна назвати гнучку систему депозитних
вкладів у гривнях та валюті терміном від 1 місяця до 1 року; спеціальні
види депозитів, що дозволяють об’єднати оперативність поточного рахунку
і дохідність строковового депозиту.

На сьогодні ПриватБанк надає клієнтам повний перелік можливих в Україні
банківських послуг на всіх сегментах ринку:

широкий спектр депозитних операцій (понад 80 типів вкладів в
національній та іноземній валюті)

У 2001 р. було досягнуто значного зростання обсягу операцій з вкладами
фізичних осіб. Сума коштів, додатково залучених банком на рахунки
фізичних осіб, становила 593,6 млн грн, а загальний розмір депозитного
портфеля приватних вкладів досяг 1405,1 млн грн (в еквіваленті), що на
73,1% більше, ніж на кінець 2000 р.

ПриватБанк за підсумками 2001 року залишається одним з лідерів на
фінансовому ринку, посідаючи 2Oе місце (після «Ощадбанку») за обсягами
депозитних операцій з приватними особами і охоплює 12,5% депозитного
портфеля всієї банківської системи України. В минулому році ПриватБанк
другим з усіх вітчизняних банків подолав бар’єр 1 млрд грн, залучених на
рахунки від громадян.

При цьому головну увагу спеціалісти банку приділяють не збільшенню
кількісних показників, а підвищенню якості обслуговування, розширенню
спектру послуг, переходу до надання не монопослуг, а комплексних
банківських продуктів.

Не менш ширший спектр розрахункових операцій.

В умовах жорсткої конкуренції банк зміцнив своє становище на ринку
переказів і розширив мережу пунктів обслуговування за системою
MoneyGram.

На 31.12.2001 року в системі переказів MoneyGram зареєстровано 423
пункти обслуговування фізичних осіб (388 пунктів за системою ПриватБанк
і 35 пунктів банківських субагентів). Порівняно з 2000 роком кількість
транзакцій в 2001 році збільшилась в 4,73 раза, а оборот — в 3,97 раза.

За терміновими переказами в Україні ПриватБанком за 2001 рік було
проведено 17302 транзакції. Оборот становив 12,8 млн грн і 1,2 млн USD.

Кількість транзакцій, порівняно з 2000 роком, зросла в 16,32 раза.
Оборот по переказах в гривні збільшився в 10,34 раза, в доларах США — в
7,9 раза.

Станом на 31.12.2001 р. послуга термінових переказів надається в 384
пунктах обслуговування фізичних осіб системи ПриватБанку.

Прийом платежів фізичних осіб. Більше 450 підрозділів ПриватБанку
забезпечували в 2001 році прийом комунальних, бюджетних й інших платежів
від населення в усіх регіонах України. Розвиток мережі пунктів прийому
платежів дозволило в 1,6 раза збільшити обсяг транзакцій і в 2,4 раза —
сумарний оборот по платежах фізичних осіб з подальшим зарахуванням
коштів на рахунки виробників товарів, робіт і послуг. Фактично кожен 40й
житель України скористався в 2002 році цією послугою ПриватБанку.

Виплати громадянам України, які постраждали від нацистських
переслі-дувань в роки Другої світової війни.

Виплати жертвам нацистських переслідувань з коштів федерального фонду
Німеччини «Пам’ять, відповідальність, майбутнє».

В даній програмі задіяно понад 250 філій і відділень банку. На кінець
року банком обслужено більш як 19 тис. отримувачів, виплачено понад 53
млн німецьких марок. Пропонований клієнтам комплекс послуг дозволяє
здійснювати достатньо ефективну діяльність в цьому напрямку, що
підтверджується позитивними відгуками самих отримувачів, а також
вдячними листами від регіональних представництв Українського
національного фонду «Взаєморозуміння і примирення», який забезпечує
організацію виплат в Україні.

Виплати жертвам нацистських переслідувань із коштів фонду громадської
організації Німеччини «МаксиміліанOколбео-Верк».

Виплати грошової допомоги Швейцарського Фонду допомоги жертвам
Холокосту.

Всіма філіалами банку активно проводились виплати І, ІІ, ІІІ траншів
грошової допомоги Швейцарського Фонду допомоги жертвам Холокосту.
Виплачено по всіх траншах $828400 (1706 отримувачів). Наявність
розвинутої мережі філій і висококваліфікованого персоналу дає можливість
ПриватБанку проводити виплати оперативно і в найбільш зручному для
клієнта місці.

Продаж дорожніх чеків, виплати готівки за чеками «Global Refund», прийом
на інкасо платіжних документів: іменні чеки, дорожні чеки, старі
банкноти.

На сьогодні у ПриватБанку широко застосовуються безготівкові розрахунки
та платежі як фізичних осіб так і юридичних.

Для того щоб банк міг здійснювати виплати, перерахунки,
розрахунки та інші безготівкові операції в взаємозв’язку з фізичними
особами, необхідно відкрити рахунки у цьому банку.

Фізичним особам відкриваються поточні (вклади до запитання) і вкладні
(депозитні) рахунки у національній валюті.

Поточні рахунки призначені для обліку коштів за вкладами фізичних осіб
до запитання і використовуються ними для зберігання коштів та проведення
безготівкових розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та
юридичними особами.

Поточні рахунки відкриваються на підставі:

заяви фізичної особи;

документа, що засвідчує особу (паспорт або документ, що
замінює його)

договору на відкриття й обслуговування рахунку між установою банку та
громадянином;

картки із зразком підпису, який ставиться у присутності працівника
банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником.

У договорі між установою банку та фізичною особою зазначається номер,
дата та ким виданий документ, що засвідчує фізичну особу, адреса
постійного місця проживання, а також ідентифікаційний номер фізичної
особи — платника податку, що вноситься в договір на підставі документа,
виданого податковим органом.

За довіреністю власника рахунку, засвідченого нотаріально або
уповноваженою особою банку, операції за рахунком може здійснювати інша
особа.

Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі
розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. У
документах зазначається підстава для перерахування коштів.

При проведенні операцій у безготівковій формі фізичні особи дотримуються
вимог, передбачених Інструкцією № 7 ІІБУ «Про безготівкові розрахунки у
господарському обороті України» й іншими нормативними актами НБУ.

На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб зараховуються:

оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за літературні
роботи, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну
діяльність, наукові роботи та винаходи;

виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого страхування,
страхове відшкодування за майновим страхуванням;

орендна плата за винайм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;

відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у
разі втрати годувальника;

кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

кошти за реалізоване власне майно та за здану сільськогосподарську
продукцію;

інші надходження — у випадках, що не суперечать чинному законодавству
України.

З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб за
розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:

розрахунки за надані послуги юридичними і фізичними особами;

розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари;

відрахування до державного та місцевих бюджетів обов’язкових та інших
платежів;

розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми власності;

розрахунки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому або
позабіржовому ринку;

розрахунки за куплену іноземну валюту;

інші операції — у випадках, що не суперечать чинному законодавству
України.

Поточний рахунок фізичної особи закривається на підставі її’ заяви або у
разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним
законодавством України.

У разі відкриття вкладного рахунка фізичними особами в договорі про його
відкриття на підставі відповідного документа податкового органу
вказується ідентифікаційний номер фізичної особи платника податку. При
цьому власникові рахунка видається вкладний документ. Таким документом
може бути ощадна книжка (іменна чи на пред’явника); інший, виданий
банком документ, що засвідчує укладення з, банком договору.

У договорі обумовлюються:

сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок;

строк зберігання та порядок повернення коштів після закінчення строку
зберігання (виплата готівкою, перерахування на поточний рахунок
вкладника та ін.);

розмір сплати відсотків, умови перегляду їх розміру;

відповідальність сторін;

умови розірвання договору;

інші умови за погодженням сторін.

Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб призначені

для обліку коштів, внесених на визначений у договорі строк.

Кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою,
перераховані з вкладного рахунка в іншому банку чи з поточного рахунка в
національній чи іноземній валюті.

Перерахування сум грошових доходів фізичних осіб на рахунки по вкладах
проводиться на підставі договору між підприємством і відділенням
комерційного банку із стягненням комісійної винагороди за виконання цієї
роботи. Бухгалтерія підприємства складає список, у якому вказуються:
номер філії, номер рахунка по вкладу, прізвище, ім’я та по батькові
вкладника і сума, що перераховується .На загальну суму списку і суму
комісійної винагороди, відповідно до укладеного договору, складається
доручення установі банку з вказівкою виду перерахування і періоду, за
який воно проводиться.

Підприємство складає контрольні іменні списки, вказуючи в них порядковий
номер заяви працівника, або закріплений за ним табельний номер чи номер
пенсійного листа, прізвище, ім’я, по батькові та номер особового рахунка
по вкладу. Контрольні списки складаються у двох примірниках по кожній
установі комерційного банку окремо, засвідчуються підписами керівника і
головного бухгалтера і відбитком печатки підприємства та направляються у
відділення комерційного банку.

Відділення комерційного банку направляє у відповідну установу
комерційного банку обидва примірники контрольних списків. В установі
комерційного банку контролер (оператор) перевіряє правильність вказаних
в списках номерів особових рахунків вкладників і одночасно на особових
рахунках проставляє порядкові номери заяв або табельні номери, присвоєні
працівникам, чи номери пенсійних листів. Другий примірник контрольного
списку з відміткою контролера про повну перевірку повертається у
відділення комерційного банку.

Підставою для зарахування сум на вклади в установах комерційного банку є
реєстр-ордер відповідної форми, виписаний бухгалтерією відділення
комерційного банку на загальну суму доданих до реєстра-ордера списків
або платіжних доручень.

При надходженні в установу комерційного банку реєстра-ордера з іменними
списками (платіжними дорученнями) контролер (оператор) зараховує суму
перерахування, що надійшла на особовий рахунок по вкладу, і направляє
реєстр-ордер, відомість, списки (платіжні доручення) й ордери
відповідної форми на зарахування у відділення комерційного банку в
складі денного звіту.

При пред’явленні ощадкнижки, в яку не було записано кілька операцій
зарахування сум на рахунок вкладника, кожна сума записується в
ощадкнижці окремим рядком і виводиться залишок вкладу, який вказується
тільки один раз після останнього запису сум, що належать вкладнику. За
згодою вкладника запис в ощадкнижку кількох операцій зарахування може
бути проведений однією загальною операцією; в цьому випадку залишок
вкладу в ощадкнижці вказується цифрами і прописом. На прохання вкладника
йому також може бути видана окрема довідка, де вказані всі зараховані
суми.

Сума, зарахована на рахунок по вкладу, не може бути повернена установою
комерційного банку підприємству, що перерахувало її, без письмової заяви
вкладника.

Для того щоб списати суму із рахунка вкладника за його
дорученням, платнику необхідно бути вкладником даної установи банку.

Безготівкові розрахунки по вкладу здійснюються тільки за
письмовим розпорядженням (дорученням) власника рахунка, які є разовими і
довгостроковими.

Разові і довгострокові розпорядження на списання сум із рахунків по
вкладах оформляються на бланках встановленої форми, у яких повинні бути
вказані:

номер рахунка по вкладу;

прізвище, ім’я та по батькові вкладника;

номер поточного рахунка організації, на користь якої перераховуються
кошти, її назва та ідентифікаційний код;

назва обслуговуючого банку;

вид платежу;

період платежу;

номер особового рахунка платника в організації – одержувача
платежу;

сума платежу;

дата здійснення платежу.

Разове розпорядження складається з двох частин — «Доручення вкладника»
та «Повідомлення». Зворотна сторона «Доручення вкладника» замінює ордер
на списання сум із вкладного рахунка, а «Повідомлення» призначається
організації, на користь якої списується платіж.

Довгострокове розпорядження вкладник оформляє власно-ручно.

Працівник установи банку, відповідальний за виконання довгострокових
доручень вкладників, у день строку платежу слідкує за своєчасним їх
оформленням та проведенням:

на підставі довгострокового доручення заповнює разове доручення окремо
за кожним видом платежу;

проводить операцію списання по особовому рахунку вкладника, вказує вид
платежу і дату здійснення операції;

проставляє на звороті «Доручення» разового розпорядження залишки по
вкладу та процент після списання платежу;

виконує операцію списання згідно з технологією, яка використовується для
оформлення операцій по вкладних рахунках фізичних осіб.

При разовому списанні вкладник самостійно заповнює бланк разового
доручення, в якому обов’язково вказує свою адресу. Отримавши заповнене
доручення, працівник установи банку перевіряє його, звіряє підпис зі
зразком підпису і виконує операцію, аналогічну з довгостроковими
розпорядженнями.

Після закінчення операційного дня контролер виводить суми списання із
вкладів по видах платежів:

сплата за товари;

квартирна плата і комунальні послуги;

інші списання за послуги нетоварного характеру;

платежі в бюджет (збори, штрафи, податки).

Відомості про операції зі списання сум із рахунка по вкладу,
які проведені за довгостроковими дорученнями вкладника, записуються в
ощадну книжку при першому її поданні або надаються вкладникові у вигляді
виписки по рахунку. За згодою вкладника кілька операцій можуть бути
записані в ощадну книжку загальною сумою.

При наданні вкладником доручення на перерахування суми на
користь організації, поточний рахунок якої знаходиться в даній установі
банку, на суму, яка списується по вкладу, складається разове доручення,
виписується меморіальний ордер на зарахування і сума зараховується на
поточний рахунок організації в установленому порядку. В цьому випадку
повідомлення разового доручення приєднується до поточного рахунка і
додається до виписки.

Також фізичні особи через ПриватБанк здійснюють розрахунки
розрахунковими чеками.

Чек — грошовий документ встановленої форми, що містить
беззаперечне письмове розпорядження власника рахунка (клієнта) банкові,
який обслуговує його, сплатити певну суму грошей пред’явникові чека
або іншій вказаній у чеку особі.

Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами при
здійсненні операцій, виготовляються самими банками, їх облік ведеться
окремо від чекових книжок.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім’я
чекодавця (фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на
суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму,
що внесена готівкою.

Строк дії розрахункового чека, який видається для разового розрахунку
фізичній особі, — три місяці. Чек включає:

а) назву «розрахунковий чек»;

б) прізвище, ім’я, по батькові чекодавця, дані його пас-порта
або документа, що його замінює, та номер його рахунка;

в) назву банку-емітента і його номер МФО;

г) ідентифікаційні номери;

д) назву чекотримача;

е) число, місяць та рік складання чека, місце складання чека;

є) підпис чекодавця.

Чек приймається чекотримачем в оплату безпосередньо від
чекодавця, на ім’я якого виписаний документ, що підтверджує отримання
ним товарів, виконаних робіт і наданих послуг.

За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може бути
виписаний на ім’я іншої особи, яка в цьому разі стає власником чека.
Видача розрахункових чеків на пред’явника не проводиться. У випадку
розрахунків фізичних осіб із підприємствами торгівлі та послуг
розрахунковим чеком дозволяється отримання чекодавцем здачі із суми чека
готівкою, але не більше двадцяти відсотків від суми чека. Якщо сума
здачі більша, ніж двадцять відсотків від суми чека, чекодавець має
звернутися до установи відповідного банку для переоформлення чека.
Невикористаний розрахунковий чек власник може повернути до банку, що
його видав, для зарахування суми на свій рахунок, або обміняти чек на
готівку.

Для отримання фізичною особою чекової книжки чекодавець подає
банку-емітенту заяву в одному примірнику У разі розрахунку фізичною
особою розрахунковим чеком працівник підприємства торгівлі або послуг на
зворотній стороні чека ставить свій штамп і календарний штемпель,
підписує його і робить відмітку у відомості про прийняті до оплати
розрахункові чеки.

Чек, оформлений із порушенням, до оплати не приймається.

У разі пред’явлення до установи банку дефектного чека, який був
прийнятий до оплати підприємством торгівлі або послуг, установа банку
робить запит по каналах зв’язку установі банку, яка виписала чек.
Дефектний чек до отримання підтвердження залишається на руках у його
власника. Отримавши відповідь, працівник установи банку може дооформити
чек (поставити печатку, підписи тощо), або виписати новий.

Комерційні банки виконують доручення вкладників про переказ вкладів
(повністю або частково), а також готівки в інші установи
комерційних банків для зарахування на рахунки по вкладах, або
для видачі готівки через внутрішню банківську платіжну систему.

За виконання переказів вкладів, залежно від терміну зберігання та суми
готівки, стягується плата в розмірі, установленому комерційним банком.

Установи комерційних банків здійснюють тільки іменні перекази.

Заява на переказ відповідної форми складається та підписується
вкладником, його представником, спадкоємцем або особою, яка вносить
готівку для переказу її в іншу установу комерційного банку.

При переказі з однієї установи комерційного банку кількох своїх вкладів
вкладник може скласти одну загальну заяву про переказ із вказуванням у
ній номера рахунка та суми кожного переказаного вкладу.

Вкладнику надається право дати установі комерційного банку, де
зберігається його вклад, доручення на тривалий час про переказ із цього
вкладу певних сум; такі перекази можуть виконуватися як на ім’я самого
вкладника, так і на ім’я інших вказаних ним осіб.

Строк дії доручення встановлюється комерційним банком.
Заява про переказ із вкладу сум протягом тривалого часу складається на
бланку відповідної форми, в якому вказуються строки виконання переказу.
Заява складається в двох примірниках, один із яких установа комерційного
банку передає у бухгалтерію свого відділення для здійснення контролю.
Н;І підставі другого примірника заяви контролер (оператор) заповнює
довгострокове доручення вкладника.

Довгострокові доручення вкладників зберігаються підібраними за строками
виконання; до них приєднуються другі примірники плив встановленої форми.
Періодично контролер (оператор) повинен переглядати довгострокові
доручення вкладників і слідкувати за своєчасним переказом вказаних сум.

Заява про переказ вкладу може бути представлена в установу комерційного
банку, де ведеться особовий рахунок по цьому вкладу, або в установу
комерційного банку, в яку повинен бути переказаний вклад, чи в одне з
відділень комерційного банку, якому підпорядковані установи комерційного
банку.

Разом із заявою про переказ частини або всієї суми вкладу повинна бути
подана ощадкнижка.

Одержавши із бухгалтерії заяву про переказ вкладу з розрахунком,
проведеним по документах наступного контролю, контролер (оператор)
установи комерційного банку, де ведеться особовий рахунок вкладника,
записує в особовому рахунку номер установи комерційного банку, в яку
переказується вклад, при переказі вкладу на ім’я іншої особи — прізвище
та ініціали особи, при переказі частини вкладу — суму переказу, суму
утриманої із вкладу плати за переказ, новий залишок вкладу, відсотки,
які відраховуються, і новий залишок відсотків; при переказі всього
вкладу — відсотки, що відраховуються, залишок відсотків, суму
перерахованих відсотків, залишок вкладу разом із нарахованими
відсотками, суму утриманої плати за переказ і суму, що переказується, а
потім робить відмітку про закриття вкладу.

При одержанні із бухгалтерії реєстра-ордера встановленої форми з
додатком до нього платіжного доручення контролер (оператор) зобов’язаний
впевнитися в наявності на реєстр-ордер

дозвільних написів і підписів керуючого та головного бухгалтера
відділення комерційного банку і дати дозвіл на зарахування суми, а на
платіжному дорученні — дати складання реєстра-ордера і підпису особи,
яка його склала.

Якщо в платіжному дорученні вказано, що на ім’я вкладника необхідно
відкрити новий рахунок, контролер (оператор):

відправляє його у встановленому порядку;

записує в особовому рахунку прізвище, ім’я та по батькові вкладника,
номер реєстра-ордера і платіжного доручення, номер установи комерційного
банку, звідки надійшов переказ, дату зарахування переказаної суми на
вклад, переказану суму;

нараховує на переказану суму відсотки з дати, вказаної в особовому
рахунку;

робить у платіжному дорученні і на реєстрі-ордері відмітку про
зарахування суми на вклад, вказує дату й підписує ці записи;

направляє реєстр-ордер, платіжне доручення й ордер встановленої форми в
складі, звіту в відділення комерційного банку.

При першій явці вкладника контролер (оператор) упевнюється в особі
вкладника за пред’явленим ним паспортом, дані якого записує на
повідомленні відповідної форми, забирає в нього квитанцію встановленого
зразка (якщо вона видавалась), дооформляє особовий рахунок, відкритий із
зарахування проведеної суми, й алфавітну картку відповідної форми,
виписує ощадкнижку, записує в ній операцію в тому ж порядку, що і в
особовому рахунку.

Особа, яка подала заяву про переказ, може дати протягом місяця з дня
оформлення заяви письмове доручення про його відміну.

У 2001 році ПриватБанк, підтверджуючи свою універ-сальність,
обслуговував підприємства всіх галузей народного господарства країни.
Банк орієнтується на роботу з широким колом клієнтів: крупними
промисловими підприємствами і багатогалузевими корпораціями, дрібними і
середніми корпоративними клієнтами з виробничої сфери, сфери
обслуговування й торгівлі. Основну частину корпоративних клієнтів, що
обслуговуються банком, становлять підприємства малого і середнього
бізнесу. При цьому значну частку споживання банківських продуктів
забезпечують крупні фінансові й промислові корпорації.

За підсумками 2001 року кількість рахунків юридичних осіб зросла до
91562.

Кількість рахунків приватних підприємств зросла до 32100.

Особлива увага протягом року приділялась персональному банківському
обслуговуванню корпоративних VIP$клієнтів. Станом на 31.12.2001 р. в
системі ПриватБанку обслуговувалось 149 корпоративних VIP-клієнтів.

Одними з найбільших підприємств, що знаходились на персональному
банківському обслуговуванні в 2001 р., є:

ДП ПО «ПМЗ ім. О. М. Макарова»; ВО «АЗОВ»; Новокра-маторський
машинобудівний завод; ПІІ «ТНК-Україна»; Марга-нецький ГЗК;
Орджоникідзевський ГЗК; Південний ГЗК; ВАТ «ДніпроАзот»; ЗАТ «Київстар
GSM».

ПриватБанк пропонує своїм корпоративним клієнтам повний спектр
якісних банківських послуг, присутніх на українському фінансовому ринку.
Концепція обслуговування корпоративних клієнтів у ПриватБанку передбачає
швидше всього представлення комплексу послуг, а не окремої послуги, що
дозволяє клієнту повністю використати технологічні, комерційні й
фінансові досягнення банку для ефективного розвитку свого бізнесу.

Нині ПриватБанком виконуються такі операції з векселями, як:

Авалювання векселів; оплата векселів клієнтів, за якими банк виступає
особливим платником; Інкасування векселів; Відкрите зберігання векселів.

У ПриватБанку функціонує «Вексельний торговий майданчик», на базі якого
проводяться будь-які операції, пов’язані з придбанням і реалізацією
векселів (в т. ч. операції за дорученням клієнтів): облік векселів;

облік векселів з реверсом; купівля-продаж векселів; обмін векселів;
купівля-продаж, обмін векселів за дорученням клієнтів.

Також ПриватБанком фінансування міжнародної торгівлі та документарні
операції –обслуговування розрахунків по експортно-імпортних контрактах
клієнтів, здійснюваних в формі: документарних акредитивів; чистого й
документарного інкасо; банківських гарантій та резервних акредитивів;
фінансування торгівлі.

У 2001 р. ПриватБанком укладені угоди про співробітництво з крупним
дилером автомобілів вітчизняних і зарубіжних марок: СП «АвтоЗАЗ — ДЕУ»,
Корпорація «Автоінвестстрой» (автомобілі ВАЗ, ГАЗ, УАЗ, ЗІЛ, Audi), ПІІ
ТОВ «Автохаус Київ» і ТОВ «Автохаус Кий» (автомобілі Opel, Nissan,
Renault).

З 2001 р. по сьогодні банк продовжує активну роботу з різними юридичними
особами, а також з підприємствами агропромислового комплексу.

3.3.Особливоті та проблеми розвитку безготівко-вих розрахунків з
допомогою системи “Клієнт-банк” та карткових платіжних технологій.

Пластикова картка, ідентифікуючи свого власника використо-вується як
посвідчення особи або перепустка до службового приміщення. Пластикова
картка – загальний термін, який означає всі види карток, різних за
призначенням, за наданням з їх допомогою послуг, за своїми технічними
можливостями та організаціями. Пластикова картка, пов’язана з
банківським рахунком, дає згоду отримувати готівку та розраховуватися за
товари та послуги. Тому такі картки називають платіжними пластиковими
картками.

Банківські платіжні картки можуть виконувати багато
різноманітних функцій залежно від типу картки: від просто зняття готівки
з банкоматів чи в банківській установі до оплати послуг у системі
Internet та страхуванні. Банківську платіжну картку може бути видано
фізичній особі або працівникам будь – якого підприємства, юридичній
особі.

Впровадження нових банківських технологій, зокрема, системи
безготівкових розрахунків з допомогою банківських карт, завжди було і
залишається одним з головних пріоритетів роботи банку. Приватбанк першим
в Україні приступив до масового випуску пластикових карт у 1996 році.
Сьогодні банк — визнаний лідер українського ринку пластикових карт. При
цьому, програма розвитку карткового ринку Приватбанку — це комплексна
програма, що містить у собі розширення мережі обслуговування карт і
можливостей карткових продуктів.

На сьогоднішній день Приватбанк став першим українським банком, що
переборов двохмільйонний рубіж емісії платіжних карт і міцно закрепили
за собою лідерство на ринку карткових продуктів. У 2002 р. частка
Приватбанку на даному сегменті ринку банківських послуг збільшилася з
38% (у 2001 р.) до 49%. Обсяг випуску карт у 2002 році виріс у 3 рази і
збільшився до 2,5 мільйонів. Приватбанк став першим банком у Східній і
Центральній Європі, що випустив більш 1 000 000 карт VISA і став членом
елітного «Клуба мільйонерів» VISA.

Приватбанк пропонує своїм клієнтам наступні типи пластикових
карт двох найбільших міжнародних платіжних систем VISA і MasterCard
International:

VISA Classic, VISA Business, VISA Gold, VISA Electron, Visa Platinum,
STARCard, InternetCard, VISA PLUS, Prepaid Internet VISA Evolution

Eurocard/MasterCar Mass, Eurocard/MasterCard Corporate,
Eurocard/MasterCard Standard, Eurocard/MasterCard Gold, Cirrus/Maestro.

Одним з активно розвиваються напрямків є карти миттєвого випуску.

Сполучаючи в собі простоту і швидкість оформлення, предоплачені
карти, колись усього, є ідеальним банківським продуктом для клієнтів, що
відправляються на чи відпочинок у відрядження, у тому числі і за рубіж.
До числа таких карт відносяться: Maestro Prepaid, Cirrus Maestro Direct,
Privat Travel.

Усім власникам пластикових карт також пропонуються додаткові
послуги: міжнародні дисконтні і сервісні карти, страхові поліси,
можливість установлення кредитного ліміту на пластикову карту за
бажанням клієнта. Корпоративні карти У 2002р.одержали широке поширення
корпоративні пластикові карти. Приріст корпоративних карт за 2002р.
склав більш 28 тис. карт, усього емітовано більш 37 тис. карт.
Корпоративними картами користається більш 40% юридичних осіб і приватних
підприємців, що відкрив рахунки в Приватбанкові.

Приватбанк постійно підвищує рівень сервісу для власників пластикових
карт. Пріоритетом банку було і залишається розвиток системи
безготівкових розрахунків, заснованої на адаптованих до вітчизняних
реалій передових закордонних технологіях.

Приватбанкові належить найбільша в Україні мережа обслуговування
платіжних карт, що включає більш 15 тис. торгово-сервісних крапок. За
2002 рік банкоматная мережа Приватбанку збільшилася в два рази до 582
штук (частка в загальній кількості встановлених в Україні банкоматів
складає 26%). Крім того, банк пропонує своїм клієнтам ряд додаткових
можливостей: послуги з продажу через мережа своїх банкоматів і
POS-терміналів електронних ваучерів ведучих операторів мобільному
зв’язку і IP-телефонії. У 2002 р. оборот із продажу пре доплачених
послуг зв’язку (Prepaid) виріс до 38 млн грн. Перспективи розвитку на
2003 рік утримання лідируючих позицій на ринку карткових продуктів і
електронних послуг України за рахунок надання повного спектра якісних
інноваційних послуг клієнтам банку при обслуговуванні по пластикових
картах, а також активного упровадження нових технологій розширення
спектра додаткових послуг для власників пластикових карт (розвиток
дисконтного полючи, розширення можливостей дистанційного керування
картковим рахунком за допомогою послуг вилученого доступу
Internet-banking і GSM-banking) регіональне розширення сфери діяльності
і реалізації карткових програм банку

активний розвиток інфраструктури по обслуговуванню карткових продуктів
(доведення кількості банкоматів у 2003 р. до 1 300 штук).

Широко використовуються міжнародні платіжні системи. До
сучасних платіжних систем відносяться: VISA International, MasterCard
International, American Express, Diners Club Interna-tional, JSB
International, які значно відрізняються по кількості банківських установ
та по кількості платіжних карток.

VISA Internationa l– в теперішній час являється найбільшою платіжною
систем як по кількості карток, так і по їх обігу. Міжнародна платіжна
система побудована за принципом асоціації фінансових організацій із
різних країн.

Україна відноситься до регіону Центральної та Східної Європи,
Ближнього Сходу та Африки. Штаб – квартира регіональної ради директорів
знаходиться в Лондоні.

MasterCard International – консорціум, складається з двох
компаній – американської MasterCard та європейської Europay . Платіжна
система являється друга на світовому ринку. Європейський центр
знаходиться в Бельгії.

American Express – третя по величині компанія на ринку
пластика. Компанія була організована більше 100 років тому. В даний час
компанія являється акціонерним товариством, акції якого продаються на
Нью — Йоркській біржі. Картки American Express приймаються в 3,5 млн.
підприємствами по всьому світі.

На фінансовому ринку все більш популярним стає новий продукт –
попередньо оплачені подарункові картки. Ці картки широко
використовуються між корпоративними клієнтами ПриватБанку. Подарункові
картки приймаються навіть замість платіжних чеків особливо компаніями
які наймають на роботу позаштатних працівників.

В теперішній час банки пропонують подарункові картки різним
клієнтам в відділенням та по Інтернету, рекламує її як можливість участі
в акції та отримані призу. Початковий мінімальний вклад на подарункову
картку повинен складати не менше 100 грн. Розіграш подарункових карток
проходить що місячно на протязі 3 років. Розглянемо використання
предоплачених подарункових пластикових карток на міжнародному ринку.

На американському фінансовому ринку усе більш популярним стає
новий продукт -предоплачені подарункові картки.

Предоплачені подарункові картки MasterCard і Visa, що недавно
з’явилися на ринку США, знаходять усе більше визнання як серед
корпоративних клієнтів, так і в населення, і цьому є маса причин. Багато
компаній як премії, заохочень і засобів мотивації для своїх
співробітників або клієнтів використовують останні версії MasterCard і
Visa, що у точності відповідають кредитним карткам, хоча, по суті, є
«носіями» фіксованої суми наявних засобів. На думку менеджерів страхової
компанії Guarantee Trust Life Insurance Co., «ніщо не висловить подяку
краще, ніж подарункова картка MasterCard». Як затверджує Кэрол Гудман,
що керує департаментом персоналу чикагської страхової компанії, з
початку використання методу заохочення співробітників видачею таких
карток компанія одержав колосальну віддачу у виді підвищення
ефективності роботи.

Подарункові картки застосовуються навіть замість платіжних
(зарплатних) чеків, особливо компаніями, що наймають позаштатних
співробітників, що не одержують регулярних виплат. Комерційні і торгові
представники використовують подарункові картки як засіб надання
невеликих додаткових послуг (товарів) у знак заохочення своїм кращим
клієнтам або для стимулювання збуту.

Тепер, нарешті, і банки приєдналися до даного нововведення.
Як розповідає Сара Гротта, віце-президент по роботі з клієнтами банку
KeyCorp, що почав продажу даного фінансового продукту в жовтні 2001
року, «усього за три тижні нами було продано більш 2000 подарункових
карток. Ми були здивовані віддачею, що одержали від цього. Компанії
покупаютподарочные картки великими партіями і використовують їхній як
своєрідні стимули для своїх кращих клієнтів».

В даний час банки пропонують подарункові картки роздрібним і
корпоративним клієнтам у відділеннях і по Інтернету, рекламуючи їхній як
кращий знак уваги в день народження, з нагоди закінчення навчальних
закладів і інших приводів. З наближенням новорічних свят деякі банки
активізували маркетингові кампанії, націлені на підвищення інтересу
клієнтів до даного продукту. Наприклад, Bank of America з метою реклами
розмістив биллборды, постеры й іншу рекламну продукцію в торгових
центрах у Північній Кароліні, Вірджинії і Техасі.

У цілому ідея подарункових карток далеко не нова. Наприклад,
предоплачені телефонні картки існують уже не один рік і широко
використовуються в багатьох країнах світу (включаючи й Україну).
Американські роздрібні торгові компанії, такі як Barnes&Noble,
Bloomingdale і The Gap, уже протягом декількох років пропонують своїм
клієнтам фірмові дисконтні картки аналогічного призначення.

Можливо, тому багато банків США, наприклад Bank One Corp. і
Fifth Third Bancorp., широко задіяли у своїх маркетингових і рекламних
кампаніях ведучі роздрібні фірми і компанії по виробництву споживчих
товарів. Цей ринок швидко розширюється: по попередніх підрахунках, у
2001 році споживачі витратили $32 млрд., використовуючи подарункові
пластикові картки.

Асоціації MasterCard, Visa і American Express об’єднали зусилля
для впровадження нового продукту й у корпоративному секторі. Працюючи
разом з маркетинговими компаніями, емітенти кредитних карток конкурують
тут з виробниками спорттоварів, готелями і курортами, виготовлювачами
годин і шкіряних виробів, що також активно представляють свої продукти
як кращий спосіб винагороди за гарну чи роботу призовий фонд при
проведенні різних маркетингових кампаній по просуванню товарів і послуг.
Наприклад, Bank One Corp. співробітничав із Coсa Cola у рекламній
кампанії 1998 року, коли подарункові картки пропонувалися як призи. У
кожнім сотому упакуванні «коли» знаходилася картка номіналом $25 чи $50.

Для банків емісія подарункових карток обертається чималими
вигодами. По-перше, оскільки вони є предоплаченими, банк одержує гроші
авансом і розпоряджається ними доти, поки картка не буде цілком
використана. По-друге, за вживання карток клієнти платять різні
комісійні. Приміром, за відкриття картки номіналом у $100 Bank of
America (Bof) і Citigroup стягують комісійні в розмірі $5.95. Банк
KeyCorp продає аналогічну картку за $3.95, при покупці предоплачених
карток вартістю від $300 до $600 Bof одержує $7.95.

Прибуток емітентів карток, середній термін дії яких складає від
трьох до шести місяців, цим не обмежується. Візьмемо як приклад
MasterCard банку KeyCorp: картка приносить по $1 за кожне її
використання в чи банкомату при одержанні з картки авансового платежу
наявними. Ще по $0.25 стягується за кожен запит про стан балансу в
банкомату і при оплаті на касовому терміналі з використанням PIN-коду.
Збір у $1 стягується за продовження простроченої картки, якщо на ній на
дату витікання терміну її дії залишається невитрачена сума. Якщо ж
власник картки бажає одержати невикористану суму у формі чека, тариф за
виконання даної операції складає $2.50. Аналогічна сума ($2.50) буде
знята з власника картки у випадку видачі дубліката, якщо оригінал був
загублений або украдений.

Крім того, багато споживачів, як правило, не продовжують свої
картки або не цілком використовують наявні на них суми до витікання
терміну ихдействия. А, з огляду на незначність сум, що зберігаються на
даних картках, у випадку їхньої втрати або пропажі, швидше за усе, про
це не буде заявлено. Багато компаній виходячи з цих розумінь, усе-таки,
дотримують думки, що простіше видавати з метою заохочення наявні або
виписувати чек. Можливо, це так. За словами Стефена Бробека, виконавчого
директора Consumer Federation of America, «подарункові картки — більш
дороге [для роботодавця] винагорода, чим виписка чи чека видача наявних.
Але, якщо споживачі розуміють і вітають продукт і дарувальник картки
вважає, що одержувач сприйме її з більшою радістю, чим традиційну чи
премію приз, то в цілому такий спосіб заохочення не можна вважати
накладним».

Прихильники карток затверджують, що споживачі настільки
захоплені новим продуктом, його зручністю, універсальністю й іншими
позитивними якостями, що не додають великого значення ціні. За даними
опитування, проведеного Bof серед 150 користувачів карток, у процесі
якого вони повинні були оцінити предоплачені подарункові картки по шкалі
від А до F, більш 90% кореспондентів дали найвищу оцінку «А».

«Картка можливостей банку КеуCorp» (Key`s Possibilities Card)
представляетсобой типову предоплачену картку. Її дія полягає в
наступному: за $3.95 плюс вартість (номінал) карти дарувальник одержує
блискучу пластикову картку, що виглядає точнісінько як звичайна
MasterCard з пересічними червоно-жовтими кулями — символами MasterCard,
пізнаваними в усьому світі. Пропоновані КеуCorp картки номіналами $25,
$50, $75 і $100 містять голограму і 12-значный номер, а також особистий
ідентифікаційний код, що дає можливість користатися ними на касових
терміналах, що вимагають PIN, наприклад у чи супермаркетах у ресторанах.
Як і кредитні картки, предоплачені подарункові картки мають на зворотній
стороні підпис власника, по якій дана картка ідентифікується, на них
також указується безкоштовний номер сервісної служби, по якому власник у
будь-який час доби може уточнити баланс, що залишився, або інформувати
про чи втрату крадіжці картки й ініціювати процес повернення суми, що
залишилася на ній. Додаткова перевага являє собою возможностьзаписать на
картці коротке (не більш 21 знака) персональне повідомлення (наприклад:
«Із удень народження, Джоан!»).

Картки банку КеуCorp можуть використовуватися не тільки в 21
млн. призначених для MasterCard терміналів по усьому світі,але й у
банкоматах мереж MAC, Cirrus, Maestro і Starr для одержання готівки.

Торгові компанії і банки також бачать додаткові переваги цих
карток у тім, наприклад, що пластик легше обробляти і він менш
подверженизносу, чим незручні і паперові вітальні сертифікати, що
зношуються, що були популярні раніш. Для банків це додатковий спосіб
залучити нових клієнтів. Адже, купити один раз вітальну картку в тім чи
іншому фінансовому інституті, споживач автоматично стає об’єктом
подальших рекламних кампаній даного банку.

Правда, лише деякі з ведучих американських банків, включаючи
KeyCorp., Citigroup і Bof, незважаючи на ці оптимістичні показники
впровадили в себе даний продукт. Більшість фінансових інститутів усе ще
залишаються осторонь від нового напрямку, як, наприклад, Fleet Boston
Financial Corp., предпочитая фокусировать свою діяльність на вже
існуючих продуктах. Інші в цілому підтримують предоплачені подарункові
картки, але поки займаються дослідженням ринку і не припускають їхньої
появи у своєму асортименті в найближчому майбутньому.

Також ПриватБанком широко використовуються пенсійні,
соціальні, зарплатні пластикові картки.

Пенсійні пластикові картки – це звичайні платіжні картки з торговим
знаком “Пенсійна картка”. Пенсійні пластикові картки призначені для
зачислення на них пенсій та грошових допомог. ПриватБанк пропонує
безкоштовно оформити пластикові картки таких платіжних систем як: VISA,
EUROPAY.

Щоб відкрити пенсійну картку потрібно: паспорт, пенсійне
посвідчення та ідентифікаційний код.

Соціальні картки – це картки для осіб отримуючих матеріальну
допомогу та соціальну – орієнтовані виплати, які можуть зробити це через
карткові рахунки відкриті ПриватБанком. Соціальні картки можуть бути
таких типів:

— для отримувачів матеріальних допомог та соціально — орієнтованих
виплат пенсійного віку ( CIRRYS MAESTRO DOMESTIK PENSION, VISA ELEKTRON
DOMESTIK PENSION, MASTERCARD MASS PENSION, VISA CLASSIK PENSION ).

— для інших категорій отримувачів ( VISA ELEKTRON DOMESTIK,

VISA DOMESTIK, VISA CLASSIK ).

Всі картки випущені по технології “миттєвого” випуску – при
обігу в відділеннях банку карта надається клієнту зразу після заповнення
клієнтом документів. Існують такі види як :

1. VISA Plus – по рангу та по своїм можливостям це сама проста та
економічно вигідна карта. Карта являється міжнародною та дає право на
повноцінне обслуговування як в Україні, так і за кордоном. Карта
розрахована на широке коло споживачів особливо яким необхідно глобальний
доступ до систем автоматів.

Privat Travel – передоплачена дебетна картка для зняття готівки вона
захищена персональним ідентифікаційним номером дозволяючи отримати
готівку в місцевій валюті по всіх кутках світу. Строк дії картки складає
3 роки. Поповнення картки неможливе. Картка використовується тільки в
банкоматах.

Maestro Prepaid – навий картковий продукт, пре доплачена розрахунково –
депозитна карта, об’єднуюча властивості звичайних платіжних карток та
строкового депозиту, Строк дії картки складає 3 роки, карта
неномінірована.

Зарплатна картка – це регулювання договором відносин між
підприємством та банком, частково розрахунково – касового обслуговування
при видачі заробітної плати та других видів виплат робітникам
підприємства.

Потенційними споживачами зарплатних платіжних карток є фізичні особи –
співробітники державних закладів та підприємств всіх форм власності. З
заробітної картки можна оплатити комунальні послуги , а також рахунки
любих організацій, втому числі витрати на навчання, лікування, ремонт
автомобілів.

Зарплатний проект це зручно для підприємства:

— Спрощення процедури видачі заробітної плати;

— Полегшення роботи бухгалтерії;

— Підвищення ефективності праці співробітників підприємства за рахунок
скорочення часу на видачу й одержання грошей;

— При наявності в підприємства мережі філій по Украинне можлива видача
зарплатних карт співробітникам усіх філій і зарахування зарплати
одночасно всім співробітникам з центрального офісу підприємства;

— Наявність міжнародної зарплатної пластикової карти дозволяє направити
Вашого співробітника у відрядження в будь-яку країну світу в максимально
короткий термін без видачі наявних під звіт

— Реалізація зарплатного проекту не вимагає обов’язкового відкриття
поточного рахунка в банку.

Більши 1 мільярда людей в усьому світі щодня користуються пластиковими
картками, у тому числі , більше 6 мільйонів –жителі України.

Для співробітників:

— Цілодобове одержання наявних;

— У Вас з’являється можливість замовити додаткові карти для родичів і
знайомих;

— Із зарплатної карти можна оплачувати комунальні послуги, а також
рахунка будь-яких організацій, у тому числі навчання, лікування і ремонт
автомобіля;

— Вам буде зручно і вигідно знімати наявні зі свого зарплатного рахунка,
тому що Приватбанк надає можливість цілодобового безкоштовного зняття
наявних у будь-якій філії/ чивідділенні банкомату Приватбанку в Україні;

— Інформацію про залишок засобів на карті можна одержати цілодобово по
чи телефоні через мережу банкоматів;

— Можна доручити поповнення карткового рахунка довіреній особі.

Клієнтами ПриватБанку по реалізації зарплатних проектів вже є більш
20000 підприємств і організацій України, а загальне число власників
зарплатних карт банку перевищує 2.000.000 чоловік .

Вигідно для підприємства :

— Значно скорочуються витрати на зарплату для касирів і устаткування для
кас;

— Зменшуються витрати на транспортування і збереження коштів;

— Можливе придбання на пільгових умовах додаткових пластикових карт для
членів родин;

— На зарплатні карти співробітників можуть бути встановлені кредитні
ліміти (торгові і фінансові);

— У Вас є реальна можливість стабілізувати виплату заробітної плати за
рахунок кредитування;

— Зберігається повна конфіденційність оплати праці співробітників Вашої
фірми.

Для співробітників :

— Ваші гроші працюють щодня! На залишок коштів на зарплатному рахунку
виробляється нарахування відсотків з підвищеним розміром процентної
ставки;

— Можливе одержання кредитного ліміту по пільгових процентних ставках
без забезпечення — під поручительство підприємства;

— У Вас є можливість відкриття різних видів внесків і одержання
додаткового доходу до особистого бюджету!

— Ви можете оплатити товари і послуги в торгово-сервісній мережі без
стягування комісії;

— Ви автоматично стаєте учасником розиграшів коштовних призів і грошових
внесків;

— Власники пластикових карт Приватбанку одержують знижки в
торгово-сервісній мережі.

Використання зарплатних карт безпечно:

— Схоронність засобів гарантована навіть при чи втраті крадіжці Вашої
карти! Рахунок блокується по дзвонику власника карти в будь-який час
доби;

— Не потрібно возити із собою всі наявні, набагато простіше і

безпечніше взяти із собою тільки пластиковий гаманець.

Виділяються такі типи зарплатних карт:

— VISA GOLD і EuroCard/MasterCard GOLD

Пластикові карти VISA GOLD і EC/MC GOLD — платіжні карти міжнародних
платіжних систем VISA International і Europay International для елітних
клієнтів, емітуючи Приватбанком.

Власники карт VISA GOLD і EC/MC GOLD застраховані по програмі для виїзду
за рубіж з максимальним страховим покриттям 30’000 доларів США, що, крім
широкого переліку ризиків, що покриваються, є достатнім страховим
забезпеченням при відкритті візи у всіх посольствах.

Карти класу GOLD дають власникам наступні вигоди:

— високий ступінь безпеки і якості обслуговування;

— додаткові послуги у виді оформлення безкоштовного страхового поліса
компанії СК «СГ «ТАС»;

— перелік додаткових послуг, що забезпечують всесвітні центри підтримки
VISA

— VISA CLASSIC і EuroCard/MasterCard MASS

Пластикові карти VISA CLASSIC і EC/MC MASS — банківські платіжні карти
міжнародних платіжних систем VISA International і Europay International,
эмитируемые Приватбанком. VISA CLASSIC і EC/MC MASS — найвідоміші і самі
розповсюджені у світі карти, рассчитаные на широкі шари користувачів для
здійснення платежів.

VISA CLASSIC і EC/MC MASS карти можуть бути використані при оплаті
товарів і послуг у торгово-сервісних крапках. До Ваших послуг магазини,
бюро прокату автомобілів, авіакомпанії, туристичні фірми, готелі —
мільйони торгово-сервісних крапок в усьому світі. Ви можете одержати
наявні в будь-якому банку, де є символіка Visa і Eurocard/Mastercard, чи
через банкомати.

— Visa AutoCard Domestic і Visa AutoCard Classic

Vіsa AutoCard Domestic — діє тільки на території України. Розрахована
для здійснення будь-яких платежів і в першу чергу в торгово-сервісній
мережі AutoCard з наданням знижок при оплаті за автотовары, автоуслуги.
Приймається у всіх крапках обслуговування пластикових карт на Україні,
де є символіка Visa.

Visa AutoCard Classic — діє як на території України, так і за рубежем.
Обслуговується по усьому світі в крапках, де є символіка Visa.

— VISA CLASSIC DOMESTIC

VISA CLASSIC DOMESTIC — пластикова карта міжнародної платіжної системи
VISA International, эмитируемая Приватбанком, і розрахована на широке
коло споживачів.

Карта дозволяє тільки на території України оплачувати товари і послуги в
підприємствах сфери обслуговування, що приймають до оплати карти Visa, і
одержувати наявні в банкоматах і пунктах видачі наявних, де є символіка
Visa.

— VISA ELECTRON і CIRRUS/MAESTRO

VISA ELECTRON і CIRRUS/MAESTRO — пластикові карти міжнародних платіжних
систем VISA International і Eoropay International, емітуючи
Приватбанком. Розраховані на широке коло споживачів.

Карти дозволяють оплачувати товари і послуги в підприємствах сфери
обслуговування, що приймають до оплати карти Visa Electron і
Cirrus/Maestro, і одержувати наявні в банкоматах і банках в Україні і за
рубежем.

Однак варто знати, що дана карта не использется для оплати товарів і
послуг у торгово-сервісних крапках, обладнаних механічними пристроями
для зчитування карти — импринтерами. Виходячи з вищесказаного, для
КЛІЄНТІВ, що намеренны досить активно використовувати пластиковою карту
для оплати товарів і послуг у торгово-сервісній мережі, рекомендується
придбати карту більш високого класу, наприклад, Visa Classic і EC/MC
Mass. StudentCard

StudentCard — платіжна карта системи MasterCard Inc. Карта розроблена на
основі Cirrus/Maestro, тому як платіжний інструмент має всі її
властивості. Карта дозволяє оплачувати товари і послуги в підприємствах
сфери обслуговування, що приймають до оплати карти Cirrus/ Maestro і
одержувати наявні в банкоматах мережі MasterCard Inc., і банках, що
видають наявні власникам карт Cirrus/Maestro в Україні і за рубежем.
StudentCard має ексклюзивний дизайн і призначена для виплати стипендій і
інших соціальних платежів, передбачених законодавством України,
студентам Вузов, технікумів, училищ. StudentCard може бути емітована
студентам, учнем не тільки на бюджетній основі, для здійснення швидких і
дешевих грошових переказів родичами. Приватбанк безкоштовно випускає
студентські карти міжнародної платіжної системи Europay International S.
A. Картки забезпечують найвищий ступінь захисту від підробки і
виготовляються на високотехнологічному устаткуванні. На картку
наноситься: прізвище, ім’я, цифрова фотографія студента, назва
навчального закладу, термін дії.

Також ПриватБанк надає такі пластикові картки:

— Ukrtelecom – пластикова карта платіжної системи VISA International,
емітуючи ПриватБанком , яка дозволяє оплатити послуги Укртелеком без
особливої участі власника в процесі оплати. Рахунок картки відкривається
в національній валюті України. Картка діє тільки в межах України.

— STARCARD –Банківська платіжна карта міжнародної платіжної системи
VISA International емітуючи ПриватБанком на базі карти VISA CLASSIC
.Рахунок карти відкривається в доларах США або в національній валюті
України. Карта є спільним продуктом ПриватБанка та компанії “КИЇВСТАР
GSM ”.

У використані ПриватБанку є ще безліч різних міжнародних,
кредитних, та інших пластикових карток.

Кожна пластикова картка захищена своїм PIN – кодом.

Також ПриватБанк в своїй діяльності, для полегшення розрахунків,
передання потрібних документів іншому банку чи установі та надання
різних послуг, широко використовує програмний комплекс “Клієнт – Банк”.

Клієнт – Банк – це програмний комплекс який дозволяє клієнтам
максимально швидко здійснювати створення, шифрування та відправку в банк
платіжних документів, а також оперативний прийом банківських виписок по
рахункам та іншу довідну інформацію у вигляді телеграм НБУ, курсів
валют, процентних ставок по кредитам та депозитам банка та інше.

Система “Клієнт — Банк” призначена для організації повного
сервісу банківських послуг на робочих місцях клієнта, міжнародних
платежів та відсилка їх по системі модемного зв’язку в банк з отриманням
повідомлень про прийняття або “ забраковку ” платежів; отримання виписок
по своїм рахункам з періодичністю один раз в час плюс заключна виписка в
кінці дня або по запиту, з ініціативи клієнта; отримання клієнтом
оперативної цікавої йому інформації з банку; передача клієнту
конфіденційної інформації вільного формату в банк; ведення архіву
платіжних документів клієнта за вільний період часу з можливістю
перегляду, печаті, копіювання, отримання звітних форм.

Клієнтська частина системи “Клієнт — Банк” забезпечує
автоматичне ведення поточного стану рахунку клієнта в банку, враховуючи
проведені початкові та зворотні платежі. Електроні розрахункові
документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати формату
платіжних документів системи електронних платежів НБУ, із зазначенням
електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно
з установчими документами надане право підпису. Реквізити електронного
розрахункового елементу визначаються договором між банком та клієнтом,
але обов’язково цей документ має містити такі з них:

дату та номер;

назву, ідентифікаційний код платника та номер його рахунку;

назва та код банку платника;

назву, ідентифікаційний код одержувача та номер його рахунку;

назву та код банку одержувача;

суму цифрами;

призначення платежу.

Банківська частина системи “Клієнт — Банк” забезпечує перевірку
наведених електронних підписів на кожному електронному розрахунковому
документі клієнта та за платіжним файлом. Банківська частина системи
“Клієнт — Банк” є невідємною складовою частиною САБ та має забезпечувати
безперервний захист клієнтських електронних розрахункових документів під
час їх оброблення в САБ. При використані цієї системи здійснюється
звірення файлів початкових та зворотних платежів між банківською та
клієнтською частиною системи “Клієнт — Банк” , підготовка виписки за
платіжними операціями клієнта в банку протягом операційного дня та
звірення цієї інформації з інформацією з клієнтської частини системи
“Клієнт — Банк” наприкінці дня.

Програмне забезпечення клієнтської частини системи “Клієнт
-Банк” може розміщуватись на одному окремому комп’ютері або працювати в
локальній мережі клієнта.

Технологія опрацювання облікової інформації, додаткові регістри та форми
первинних документів, на підставі яких здійснюються операції банківської
частини системи “Клієнт -Банк” , мають вкладатися в “Положенні про
облікову політику банку”.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою системи
“Клієнт -Банк” і опрацювання його розрахункових документів в
електронному вигляді банком є окремий договір між ним і банком. У
договорі обов’язково мають обумовлюватися права, обов’язки та
відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення
тощо

Під час використання системи “Клієнт -Банк” клієнт має
дотримуватися всіх вимог, що їх встановлює банк, з питань безпеки
опрацювання електронних розрахункових документів, а банк періодично
перевіряти клієнта щодо виконання ним вимог захисту інформації та
зберігання засобів захисту в клієнтській частині системи «Клієнт—Банк» і
припиняти обслуговування клієнта за допомогою цієї системи в разі
невиконання ним вимог безпеки.

Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання
клієнтом системи «Клієнт—Банк» не виключає можливості опрацюваня банком
документів клієнта на паперових носіях.

Під час здійснення розрахунків через систему «Клієнт—Банк» користуються
розрахунковими документами в електронному вигляді.

Платник може формувати розрахункові документи в електронному вигляді за
допомогою клієнтської частини системи «Клієнт—Банк» на підставі належним
чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також
із використанням платіжних карток.

Коли на рахунку клієнта бракує коштів, банк повертає розрахунковий
документ в електронному вигляді без виконання, якщо інше не передбачене
угодою між банком та клієнтом.

Не дозволяється формування клієнтами розрахункових документів у
електронному вигляді на підставі розрахункових документів, які мають
додатки (реєстри чеків, реєстри документів за акредитивами тощо), а
також формування стягувачем розрахункових документів в електронному
вигляді на підставі платіжних вимог на примусове списання (стягнення)
коштів. Ці платіжні вимоги надсилаються клієнтом до банку в порядку,
передбаченому для розрахункових документів на паперових носіях.

Під час використання системи «Клієнт—Банк» здійснюється звіряння
(квитовка) файлів початкових і зворотних платежів між банківською і
клієнтською частиною системи «Клієнт—Банк», підготовка виписки за
платіжними операціями клієнта в банку протягом операційного дня та
звіряння цієї інформації з інформацією із клієнтської частини системи
«Клієнт—Банк» наприкінці дня.

Після звіряння реєстру він роздруковується, його підписує відповідальний
виконавець банку, засвідчує відбитком штампу банку і підшиває в
документи дня. Як первинний документ, що надійшов від клієнта в банк,
реєстр щоденно архівується і зберігається в банку протягом установленого
строку. Реєстр має обов’язково містити відомості про дату і час подання
власником рахунка розрахункових документів до виконання.

Якщо під час звірки реєстру не виявлено розбіжностей, то він
роздруковується, підписується відповідальним виконавцем банку,
засвідчується відбитком штампу та підшивається в документи дня. Реєстр
має обов’язково містити відомості про дату та час подання власником
рахунку електронних розрахункових документів до банку .

Після отримання від банку виписки з рахунку клієнт складає
реєстр електронних розрахункових документів, які відправленні в банк
каналами зв’язка та прийняті банком до оплати. Такий самий реєстр за
кожним клієнтом складається в банку після формування балансу
операційного дня.

Висновок.

Дослідження, проведене в дипломній роботі, показує, що на
сьогодні безготівкові розрахунки традиційно посідають важливе місце у
платіжній системі України та відіграють значну роль у здійсненні
фінансових операцій фізичними та юридичними особами. Саме зумовлені
трансформаційними процесами в економіці, надмірне розбухання готівкового
обороту та істотне підвищення розміру трансакцій найзаможнішого прошарку
населення викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових
інструментів. Незважаючи на невисокий рівень грошових доходів, а іноді
нерегулярний характер виплат, переважна частина населення все більше
продовжує використовувати безготівковий вид розрахунків. За цих умов,
банки проводять роботу з нарощуванням об‘ємів безготівкових перерахувань
заробітної плати та загалом платежів населення.

Економіка України, як і в інших країнах, з перехідною ринковою
економікою. Існуюча економічна ситуація та різні пропозиції комерційних
банків знов почали стимулювати до зберігання заощадження населення на
вкладах. Питома вага безготівкових перерахувань на вклади у загальній
грошовій масі доходів населення, в порівнянні з 80-ми роками значно
збільшилась.

Функціонування в нових умовах національної грошової системи, вимагає
вдосконалення організації безготівкового обігу, як складової платіжної
системи України, з приведенням його у відповідність до потреб ринкової
економіки. Необхідність раціоналізації безготівкового обслуговування,
потребує значного скорочення готівки на користь безготівкових форм
розрахунків як, наприклад, платіжні картки, чеки тощо.

Очевидно, що безготівкове обслуговування має задовольняти такі вимоги:

— своєчасне, в повному обсязі, забезпечення потреб суб‘єктів
господарювання виконання безготівкових розрахунків;

— оптимізація безготівкового обігу на користь безготівкових форм;

— впровадження прогресивних технологій, пов‘язаних з обробкою
безготівкових розрахунків;

— вдосконалення організації та порядку обліку безготівкових операцій.

Банки здійснюють безготівкові операції з обслуговування клієнтів на
основі єдиних правил, що встановлені Національним банком України. Ці
правила визначають порядок прийому, видачі, конфіденційності, зберігання
та обліку безготівкових операцій. Операції з безготівковими коштами дуже
трудомісткі. Зменшення витрат на їх проведення можна досягти шляхом їх
автоматизації, використання банківських банкоматів, POS–терміналів,
сучасних банківських електронних технологій тощо.

Банківська система, регулюючи безготівкові операції, залучає готівку у
внутрішньобанківський оборот. Завдяки цьому вона збільшує свої резерви і
скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшує структуру грошової маси,
підвищує урегульованість і прозорість грошового обороту, обмежує
використання грошей для обслуговування тіньових доходів.

ПриватБанк – комерційний банк з найбільшим іноземним капіталом в
державі. Входить в число великих системних банків країни та являється
визнаним лідером банківської системи України.

Банк успішно підтримує репутацію фінансової структури, яка динамічно
розвивається, розширює універсальність фінансової діяльності, зберігаючи
імідж безпечної, надійної, прозорої фінансової інституції, що
користується довірою клієнтів і партнерів, здійснює діяльність згідно з
чинним законодавством, підтримує економічний розвиток держави.

Банк успішно реалізував стратегію співпраці з 23 країн світу. Також банк
розвиває свою присутність за кордоном – сьогодні банк має філію на
Кіпрі, представництво в Москві, Молдавії, Казахстані, дочірні банки в
Росії (Москомпріватбанк) та Латвії (банк ”Парітате” ). Фактично,
сьогодні ПриватБанк являється транснаціональною корпорацією.

Виважена та цілеспрямована політика інвесторів, керівних органів та
колективу банку створюють добрі мотивації до активної співпраці з
українськими та закордонними підприємницькими структурами, зростанню
довіри до банку.

ПриватБанк вважає одним із приоритетних направлень своєї роботи розвиток
комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній
день банк пропонує громадянам України більше 300 видів послуг, серед
яких поточні ,вкладні операції, карткові продукти, різні програми
споживчого кредитування, здійсню вальні в партнерстві з ведучими
вітчизняними торговими, риєлтерськими компаніями та автовиробниками.
Банк являється зобов’язаним Правлінням України банком по виплаті пенсій
та соціальній допомозі громадянам, виплати компенсацій потерпілим
нациським переслідувань та активно впроваджують програми обслуговування
для окремих найменш соціально захищених категорій клієнтів ,частково,
пенсіонерів. Сьогодні рахунки в ПриватБанку мають більш ніж 3,5
мілліонів українських громадян , банк обслуговує більше ніж 700 тисяч
пенсіонерів та одержувачів соціальних виплат ,що свідчить про високий
рівень довіри до банку з боку населення.

Регіональна сітка ПриватБанка , включає вже себе більш ніж 1420 філій і
відділень по всій Україні, дозволяє любому клієнту отримати самий
високий рівень обслуговування практично в любій точці країни. Не
зважаючи на кількість філій ПриватБанк продовжує активно розвивати свою
філійну мережу і працювати над підвищенням її роботи. Метою розширення
регіональної мережі філій та відділень банку є наближення пунктів
банківського обслуговування до потенційних клієнтів банку, створення
зручних умов обслуговування для діючих клієнтів, вихід на нові
регіональні ринки та забезпечення випереджаючого росту банку порівняно
із основними банками-конкурентами.

Паралельно із розширенням філійної мережі, велика увага приділяється
забезпеченню високої якості банківського обслуговування всіма установами
банку, стандартизації зовнішнього вигляду та внутрішнього облаштування
філій та відділень банку у всіх регіонах України, розширенню переліку
банківських продуктів і послуг, що пропонуються клієнтам, розробці
максимально вигідних умов обслуговування клієнтів в системі банку.
Основним принципом управління філійною мережею є забезпечення
оптимального поєднання максимальної самостійності та оперативності філій
у прийнятті рішень з постійним ефективним контролем за їх діяльністю з
боку головного банку.

Сьогодні ПриватБанку належить більше 41% ринка пластикових карток. Об’єм
випуску карток в 2003році виріс в 4 рази до 3,5мілліона. ПриватБанк став
першим банком в Східній та Центральній Європі, який випустив більше
2000000 карток VISA та став членом елітного “Клуба мілліонерів ” VISA.

Серед основних завдань банку на найближчу перспективу – зміцнення
ринкових позицій в центральному та східному регіонах України шляхом
відкриття нових та реорганізації існуючих підрозділів банку.

Банк і надалі підтримуватиме статус універсального, який пропонує
фінансові продукти і послуги відповідної якості, що пристосовані до
фінансових потреб клієнтів. Тому значні зусилля банку будуть зосереджені
на створенні депозитної бази, структура і розмір якої відповідатимуть
напрямкам і розмірам кредитних вкладень, а також на розробці та
вдосконаленні управління кредитним ризиком.

З метою вдосконалення продажу продуктів планується впровадити активне
співробітництво банку з фінансовими організаціями щодо комплексного
обслуговування, включаючи нетрадиційні послуги, „ноу-хау”, надаючи
консультації в різноманітних сферах бізнесу.

ПриватБанк впевнено дивиться в майбутнє, основуючись як на фінансових
результатах своєї діяльності, так і на тій ролі , яку він відіграє в
економіці України. Його стратегія розвитку являється чіткою та реальною,
а головним приорітетом роботи банка завжди було і буде довгострокове
взаємовигодне партнерство с клієнтами.

Список літератури.

Банківські операції: Підручник /А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна
– К.: КНЕУ, 2002.- 476 с.

Банківські операції: Підручник /Мороз А.М., Савлу М.І., Пудовкіна
М.Ф. – К.:КНЕУ, 2000.- 384 с.

Банк и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф.
Жукова.-Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. –471с.

Банковское дело: Учебник /Под ред. В.И.Колесникова,
Л.П.Кроливецкой.- М.:Финансы и статистика, 1998. – 460 с.

Банковское дело: Учебник /Под ред. О.И.Лаврушина.- М.: Банковский и
биржевой научно-консультационный центр, 1992. – 431 с.

Банковское дело: Справ. пособиє / Под ред. Ю.А. Бабичевой.
–М.:Экономика, 1994.-396с.

Бирюкова И.К. Практический бухгалтерский учет в Украине/
И.К.Бирюкова, А.В.Кодрянский. – К.: Знання, 1998.- 96 с.

Благодєтєлєва-Вовк С. Інституційні зміни середовища діяльності
банків.// Актуальні проблеми економіки – 2003 – № 2(20) – С.33-36.

Бугулов В.М. Національний банк та його операції: Конспект лекцій;
Навч. пос. – К.: МАУП, 1997.- 44 с.

Бухвальд Б. Техника банковского дела: Справ. Книга – М.: АО»ДИС»,
1994.-234 с.

Бушуєва І. Основні шляхи забезпечення прибутковості комерційних
банків.// Банківська справа – 2002 — № 6 – С.30-39.

Васюренко О. Управління ліквідністю банку з погляду зміни швидкості його
фінансових потоків// Банківська справа – 2003 — № 1 – С.60-64

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч.пос. – К.: Знання, 2002.- 255
с.

Вігуру Ж. Банк очима економіста й бухгалтера – К.: Основи, 1997.- 293 с.

Вожжов А.П. Формування ресурсів комерційних банків.// Фінанси України –
2003 — № 1 – С.116-125.

Вступ до економічного аналізу комерційного банку. Тернопіль –ТАНГ,1998
–115с.

Долан Э.Д. и др. Денги, банковское дело и денежно –кредытная политика.
–СПб:Оркестр,1994.

Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000 № 2121 –
111 // Голос України – 2001 – 23 січня.

Іваницька О. Регіональні аспекти діяльності комерційних банків в
Україні.// Збірник наукових праць Української Академії державного
управління при Президентові України – 2003 — № 2 – С.130-137.

Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у комерційних банках України/:
Навчальний посібник –К.:КНЕУ, 1999. –432с.

Ковбасюк М.П.Економічний аналіз комерційних банків: Навчальний посібник.
–К.:Скарби,2001 –336с.

Калина А.К., Корнеев В.В, Корщеев А.А. Рынок ценных бумаг(теорыя и
практика): Учебное пособие. –2 –е изд., переработано и дополнено –К.:
МАУА, 1999 –256с –Библиогр.: с.253

Комерческие банки/ Э.Роди и др. –М.: Прогресс,1983.

Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник. – К.: Знання,
1998.- 169 с.

Остапишин Т.П. Основи банківської справи: Курс лекцій. –К.: МАУП, 1999.
–112с.: іл. –Бібліогр.: с. 103-105.

Основи банковского дела / Под ред. А.Н.Мороза. –К.: Либра, 1994. –330с.

Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у
розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки: Положення
НБУ. Затв. Постановою Правління НБУ від 24.02.97, №37 //Законодавчі
нормативні акти з банківської діяльності. –1997. –Вип.5. –с. 10-15

Про міжбанківські розрахунки в Україні: Положення НБУ. Затв.Постановою
Правління НБУвід 08.10.98., №414 // Законодавчі нормативні акти з
банківської діяльності. –1998. –Вип.11. –с. 36-92.

Постанова правління НБУ від 21.01.2004 №22 Про затвердження Інструкція
НБУ “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”
Затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22.

Примостка Л .О.Фінансовий менеджмент банку: Навч. Посібник. –К.: КНЕУ,
1999. –280с.

Річний звіт КБ “ПриватБанк” за 2001 рік.

Річний звіт КБ “ПриватБанк” за 2002 рік.

Річний звіт КБ “ПриватБанк” за 2003 рік.

Роуз П. Банковский менеджмент. –М.: Дело, 1997.

Рубанова Т. Технологічні аспекти обслуговування банківських платіжних
карток.// Банківська справа –2001.-№2 –47-50.

Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.А. Вступ до банківської справи. –К.:
Лібра, 1998. –347.

Слюсарчук Л. Аудит фінансової звітності підприємств.// Банківська справа
– 2003. -№2 –34 –48.

Усоскин В.М. Современный комерческий банк: операции и управление. –М.:
Все для Вас 1993.

Марченко В. Підсумки діяльності банків України на ринку платіжних карток
у 2003році. //Вісник НБУ -2004 -№4 –с.24-29.

Шаталович Т. Нове у відкритті та використанні банківських рахунків
клієнтів // Вісник НБУ – 2001 — № 7 – с.15-16.

Шевченко Р.І. банківські операції: Навчально-методичний посібник. –
К.:КНЕУ, 2000.- 160 с.

PAGE

PAGE 4

ВІДОБРАЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ЗА ПОТОЧНИМ РАХУНКОМ

Д К

5) 35000

Депозитні рахунки

Д К

6) 20000

Позичкові рахунки

Д К

7) 70000

Доходні бюджетні рахунки

Д К

11) 1500

виручка

повернення депозиту

видача кредиту

відсотки за депозитом

Д К

1) 12000 с. 140000

2) 25000

3) 8000 5)35000

4) 40000 6) 20000

8) 30000 7) 70000

9) 16000 11) 1500

10) 3000

Обіг за Обіг за

дебетом кредитом

134000 126500

с. 132500

оплата сировини, робіт, послуг

розміщення в депозит

погашення кредиту

податкові платежі

відсотки за кредит

Д К

1) 12000

2) 25000

3) 8000

Депозитні рахунки

Д К

4) 40000

Позичкові рахунки

Д К

8) 30000

Доходні бюджетні рахунки

Д К

9) 16000

Доходи банку

Д К

10) 3000

Поточний рахунок

Коррахунок банку або поточні рахунки ділових партнерів

Коррахунок банку або поточні рахунки ділових

Кошти в розрахунках № 2602, 2622, 2526, 2550, 2552, 2554, 2625

Поточні рахунки бюджетних підприємств для обліку не бюджетних джерел
фінансування

№ 2530, 2551, 2553, 2554

Поточні рахунки фізичних осіб № 2620

Бюджетні поточні рахунки підприємств, які утримуються з бюджетів різних
рівнів № 2520, 2540, 2541, 2542, 2543

Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності та їх відокремлених
підрозділів № 2600

ПЛАТІЖНІ РАХУНКИ

Зм.

Арк.

№докум.

Підпис

Дата

Арк.

ДР.ФБ 04.ФН.07.05.01.04

Зм.

Арк.

№докум.

Підпис

Дата

Виконав

Перевір.

Н.контр.

Затвер.

Ріпа Т.С.

Олійник А.В.

.

Шацька В.М.

Літера

у

Аркуш

Аркушів

ФН-99-2

ДР.ФБ.04.ФН.07.05.01.04

Проблеми розвитку безготівкових розрахунків за матеріалами ПриватБанку.

Похожие записи