ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: “Удосконалення обліку основних засобів та розробка системи
контролю і економічного аналізу ефективності використання
матеріально-технічної бази підприємства”

(на матеріалах “Заболотівський ринок”)

АНОТАЦІЯ

Дипломна робота написана на тему “Удосконалення обліку основних засобів
та розробка системи контролю і економічного аналізу ефективності
використання матеріально-технічної бази підприємства”. Для її написання
використано різні інформаційні джерела, а також дані бухгалтерського
обліку і звітності Заболотівського ринку.

Основна частина роботи складається з певних розділів, які висвітлюють ті
чи інші питання обліку, аналізу і аудиту.

Перший розділ, як правило, присвячено теоретичним питанням та прикладним
аспектам досліджуваної проблеми. Крім того надається економіко-правовий
аналіз діючих нормативних документів та огляд спеціальної літератури з
теми дослідження.

У другому розділі роботи відображена стисла організаційно-економічна
характеристика фінансово-господарської діяльності Заболотівського ринку,
проводиться аналіз фінансових коефіцієнтів ліквідності балансу.
Розкриваються особливості облікової політики.

Облік основних засобів, а саме система первинного обліку, фінансовий
облік руху, облік ремонтів, зносу, інвентаризація основних засобів та
облік її результатів відображено в третьому розділі роботи.

Четвертий розділ дипломної роботи присвячений питанням методики
проведення економічного аналізу та аудиту основних засобів.

Питанням автоматизації бухгалтерського обліку, економічного аналізу та
аудиту присвячений п’ятий розділ роботи.

Загальний обсяг дипломної роботи сторінок. Дана робота
містить таблиць та рисунків.

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Система управління ефективністю використання основних засобів
у роздрібній торгівлі.

1.1. Розробка і обґрунтування системи економічних показників наявності і
руху основних засобів.

1.2. Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної
літератури.

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика базового підприємства.

2.1. Мета, завдання та основні показники фінансово-господарської
діяльності підприємства.

2.2. Облікова політика.

Розділ 3. Облік основних засобів.

3.1. Система первинного обліку основних засобів.

3.2. Фінансовий облік руху основних засобів.

3.3. Облік ремонтів основних засобів.

3.4. Облік зносу основних засобів.

3.5. Інвентаризація основних засобів та облік її результатів.

Розділ 4. Економічний аналіз та аудит в системі управління ефективністю
використання основних засобів.

4.1. Система аналітичних показників, інформаційна база і основі методи
економічного аналізу.

4.2. Розробка і апробація методики загального аналізу основних засобів.

4.3. Методика факторного аналізу.

4.4. Основи концепції методики зовнішнього аудиту основних засобів.

Розділ 5. Система автоматизації обліково-аналітичних робіт в управлінні
основними засобами.

5.1. Принципи організація обліку основних засобі в інформаційних
бухгалтерських системах.

5.2. Програмні засоби для автоматизації обліку основних засобів на
підприємстві “Заболотівський ринок”.

5.3. Програмне забезпечення для проведення аналізу ефективності
використання основних засобів.

Висновки і пропозиції.

Список використаної літератури.

Додатки.

ВСТУП

Торгівля є однією з провідних галузей економічної діяльності сучасної
України, найрозвинутішою формою підприємницької діяльності. На
сьогоднішній день важко знайти підприємство одним із видів статутної
діяльності якого не була б торгівля товарами.

Торгівля – це свого роду каталізатор змін, що відбуваються у виробництві
та споживанні товарів в умовах ринку. В Україні кількість торговельних
підприємств – як оптових так і роздрібних зростає з кожним роком. В свою
чергу предметом торговельної діяльності виступають сукупність відносин,
що виникають в процесі надходження товарів від виробника до споживача,
між суб’єктами ринкової економіки, механізм і форми прояву економічних
законів розвитку суспільства в сфері обігу в умовах обмеженості ресурсів
і конкуренції за їх використання; сутність, закономірність і принципи
функціонування господарського механізму суб’єктів товарної мережі, що
здійснюють діяльність виходячи з потреб та рівня розвитку суспільства.

Будь-яке підприємство, незалежно від роду господарської діяльності має
своє майно завдяки якому і здійснює свою діяльність. Основною частиною
майна підприємства, як не дивно є основні засоби та малоцінні необоротні
матеріальні активи. Кожне підприємство має свої основні засоби саме
такі, які йому потрібні для виготовлення певного виду продукції, робіт
чи надання послуг. Основні засоби надходять на підприємство по-різному,
вони можуть бути придбані за грошові кошти з передоплатою чи без неї,
передані безплатно іншим підприємством або внесені до статутного фонду
одержані в результаті бартерних операцій, споруджені власними силами.

Методологічною основною формування в бухгалтерському обліку інформації
про основні засоби та розкриття інформації про них в фінансовій
звітності являється положення стандарт бухгалтерського обліку 7 “Основні
засоби” від 27 лютого 2000 року із змінами і доповненнями. Згідно цього
положення під основними засобами розуміють матеріальні активи, які
підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва чи
постачання товарів, надання послуг, надання в оренду іншим особам чи для
здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний
строк корисного використання при цьому більше одного року.

Вкладення в майно тривалого користування становлять значну, а в багатьох
випадках переважну частину інвестицій. Хоча основні засоби належать до
найменш ліквідної частини активів підприємства, питання їх реалізації є
істотним для фінансового маневрування підприємства.

Управління основними засобами тісно пов’язане з управлінням інвестування
яке відіграє не менш важливу роль. Успішне розв’язання завдань
управління основними засобами та обґрунтування інвестиційної політики
щодо них потребує ефективного обліку та різностороннього використання
інформації, що надається.

Основні засоби є важливою частиною матеріально-технічної бази
підприємства. Правильне використання є одним із шляхів підвищення
ефективності. Тому важливо є не лише придбати основні засоби, а й
дотримуватися певних умов їх збереження, розробляти і виконувати плани
по здійсненню ремонтів. В процесі виробництва основні засоби зношуються,
тобто настає їх фізичний знос, тому необхідно своєчасно і правильно
нараховувати амортизацію основних засобів, дотримуючись при цьому
встановлених норм, а також своєчасно замінювати зношені основні засоби
чи морально застарілі на нові більш ефективніші та продуктивніші.

На сьогоднішній день важливим є питання щодо обліку витрат на утримання
основних засобів, нарахування амортизації та визначення оцінки основних
засобів, які зазнали великих змін у зв’язку з реформуванням
бухгалтерського обліку в цілому.

Реформування системи бухгалтерського обліку і фінансової звітності
згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність
в Україні” потрібне як внутрішнім так і зовнішнім користувачам. Воно є
складанням заходів спрямованим на введення економічних відносин
ринкового спрямування. Адже, питання про потребу реформування
бухгалтерського обліку в Україні виникло відразу після переходу
української економіки на ринкові важелі управління. І це закономірно,
оскільки в усьому світі бухгалтерський облік та фінансова звітність, що
складається на його основі є однією з найважливіших підстав ухвалення
переважної більшості економічних рішень.

Від дієвості і оперативності бухгалтерського обліку основних засобів та
інших активів підприємства залежить фінансовий стан господарюючого
суб’єкта, що займається підприємництвом, а також своєчасне отримання
достовірної і повної інформації для прийняття управлінських рішень.
Практика реформування бухгалтерського обліку в Україні свідчить про його
постійне удосконалення. Зміни яких зазнає бухгалтерський облік основних
засобів та й не тільки їх, в сучасних умовах ускладнюють його сприйняття
особливо стосовно відображення нетипових господарських операцій в різних
галузях народного господарства України.

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливою функцією
ефективного управління виробничих і комерційних структур, знаряддям
контролю за раціональним і економним використанням ресурсів з метою
досягнення комерційних успіхів і виконання фінансових обов’язків перед
державою. Опанування знань бухгалтерського обліку, контролю і аналізу
господарської діяльності з метою виявлення слабких місць у роботі
підприємства та знаходження шляхів подальшого покращення їх роботи – є
головною метою керівництва підприємства. Бухгалтерський облік повинен
всебічно і повно охоплювати та систематизувати господарську діяльність
підприємства, забезпечувати управління інформацією здатною контролювати
і оцінювати їх господарську діяльність. Чітка побудова бухгалтерського
обліку є нескільки складанням звітності податкових інспекціям, скільки
представленням керівнику підприємства інформації для прийняття
відповідних управлінських рішень.

На сьогоднішній день всі господарські операції торговельної діяльності –
від купівлі товару до визначення фінансових результатів зазнали змін при
відображенні в бухгалтерському обліку, у зв’язку з впровадженням нових
положень і стандартів бухгалтерського обліку. Серед заходів реформування
бухгалтерського обліку в Україні найсуттєвішими є зміни щодо складу,
оцінки обліку основних засобів та їх амортизації. Передбачено основні
засоби оцінювати за справедливою, ринковою вартістю, що обумовлює
суттєві зміни щодо порядку нарахування їх зносу.

Реальна оцінка основних засобів, визначення реальних строків їх
корисного використання і відповідно розмірів амортизаційних відрахувань
– нагальне сьогодення. Власне такі заходи передбачені ПСБО 7 “Основні
засоби”, але поки що вони дуже повільно впроваджуються в практику,
оскільки неповною мірою висвітлені й не апробовані.

Отже, облік основних засобів підприємства, а саме система первинного
обліку фінансовий облік руху основних засобів, облік ремонтів, зносу та
інвентаризації основних засобів є одним із головних завдань сьогодення.
Не менш важливим є економічний аналіз та аудит в системі управління
ефективністю використання основних засобів, а також система
автоматизації обліково-аналітичних робіт в управлінні основними
засобами.

Розділ 1. Система управління ефективністю використання основних засобів
у роздрібній торгівлі

1.1. Розробка і обргунтування системи економічних показників наявності і
рухи основних засобів

На сьогоднішній день торгівля є чи не однією з провідних галузей
економічної діяльності сучасної України, а разом з тим і найрозвинутішою
формою підприємницької діяльності суб’єктів господарювання.

Торговельна діяльність – це свого роду ініціативна, самостійна
діяльність юридичних та фізичних осіб, тобто громадян, щодо здійснення
купівлі-продажу товарів з метою одержання прибутку.

Формування ринкового середовища та нових підходів до діяльності
торговельних підприємств передбачає активне використання концепції
маркетингу, як потужного інструмента за допомогою якого можуть успішно
виконуватися соціально-економічні функції торгівлі.

На сьогодні важко знайти підприємство одним із видів статутної
діяльності якого не було б торгівля товарами. В Україні кількість
торговельних підприємств – як оптових так і роздрібних зростає з кожним
роком. Будь-яке підприємство незалежно від роду господарської діяльності
має своє майно основною частиною якого є основні засоби, які
використовуються у процесі фінансово-господарської діяльності. Тому
важливо є не лише придбати певні об’єкти основних засобів , а й
дотримуватися певних умов їх забезпечення, використання та оновлення.
Для цього потрібно розробити та обґрунтувати систему показників, за
допомогою яких буде вивчатись стан основних засобів. Економічні
показники наявності і руху основних засобів є характеристикою кожного
конкретного об’єкта основних засобів, а також вираженням економічної
суті в числовому вираженні. Від того наскільки показники повно і точно
відображають суть досліджуваних явищ залежить реальність та
обґрунтованість висновків і пропозицій за результатами аналізу, а також
ефективність управлінських рішень.

Основними показниками, щодо визначення технічного стану основних засобів
підприємства є коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності основних
засобів, які розраховуються на основі даних балансу підприємства.
Коефіцієнт зношення розраховують за формулою:

(1.1)

де, Кз – коефіцієнт зношування;

Взн – вартість зношування основних засобів за певний період;

Вn – первісна вартість тих же основних засобів.

Коефіцієнт зношення характеризує частку зношених основних засобів у
загальній їх вартості, тобто ту частину вартості фондів, яка перенесена
на новостворену продукцію. В свою чергу коефіцієнт придатності основних
засобів відображає ту частину вартості основних засобів, що залишилася
до списання в наступному періоді, і розраховується за формулою:

або 1-Кз (1.2.)

Де Кпр – коефіцієнт придатності;

Вз – залишкова вартість основних фондів;

Вп – первісна вартість основних фондів,

Кз – коефіцієнт зносу.

Коефіцієнт зношення та коефіцієнт придатності рекомендується вивчати на
початок і на кінець звітного періоду. Що менша величина коефіцієнта
зношення і більша коефіцієнта придатності основних засобів, то кращий
технічний стан основних засобів підприємства.

Яке бачимо, коефіцієнти доповнюють один одного даючи в підсумку 1, тому
недоцільно обчислювати обидва показники. Ступінь зношеності основних
засобів більше чітко характеризує показник зносу, який і слід
обчислювати для оцінки стану необоротних активів. Проте аналіз одного
цього показника не відображає реального стану основних засобів
підприємства, тому необхідно обчислити показники, що характеризують рух
основних засобів, тобто коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття та
коефіцієнт приросту основних засобів.

Розрахувавши коефіцієнт оновлення, доцільно виявляти чи здійснюється
оновлення основних засобів за рахунок нового будівництва та
модернізації, заміни старого обладнання на нове більш продуктивне, а
також робити висновок наскільки ефективним є процес оновлення основних
засобів. Коефіцієнт оновлення основних засобів розраховують:

(1.3)

де Кон – коефіцієнт оновлення;

ОЗввед – вартість введення (що надійшли на підприємство) основних
засобів за звітний період;

ОЗ кін.р. – вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт оновлення відображає інтенсивність оновлення, тобто ту
частину основних засобів наявних на кінець звітного періоду, яка була
введена протягом цього періоду. На відміну від коефіцієнта оновлення
розраховують коефіцієнт вибуття основних засобів за формулою:

(1.4)

де Квит. – коефіцієнт вибуття основних засобів;

ОЗвиб – вартість основних засобів, що вибули за певний період;

ОЗпог.р.- вартість основних засобів на початок того ж періоду.

Коефіцієнт вибуття основних засобів відображає яка частина цих засобів з
якими підприємство почало діяльність у звітному періоді вибула через
знос та з інших причин. Якщо в динаміці коефіцієнт оновлення зростає,
це є позитивною тенденцією. Важливо також, щоб коефіцієнт вибуття був
меншим ніж коефіцієнт оновлення. Така ситуація свідчить про наявність
нормальної інвестиційної політики на підприємстві.

Наступним коефіцієнтом, що характеризує рух основних засобів
підприємства є коефіцієнт приросту основних засобів за певний період, що
розраховується за формулою:

(1.5.)

де Кпр. – коефіцієнт приросту основних

ОЗ введ – вартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді;

ОЗ поч..р. – вартість основних засобів на початок періоду.

Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує взаємні процеси
оновлення і вибуття основних засобів.

Для проведення аналізу ефективності використання основних засобів
розраховують наступні показники:

1.Фондовіддача – узагальнюючий показник, що характеризує використання
основних засобів на підприємстві і розраховується за формулою:

(1.6.)

де ЧД – чистий дохід від реалізації продукції, робіт, послуг;

Всер. – середньорічна вартість основних фондів підприємства.

В деяких джерелах пропонують інший розрахунок, а саме як відношення
виручки від реалізації до підсумку І-го розділу активу балансу [26. ст.
212] , або як відношення чистого доходу (р-035 Ф-2. Звіт про фінансові
результати) до середньорічної вартості основних фондів [18 cт. 32].

2.Фондомісткість – показник обернений до фондовіддачі. Він є
узагальнюючим показником, що визначає необхідну величину основних
засобів для виробництва продукції заданого обсягу.

Фондозброєність – визначає частку середньорічної вартості основних
засобів, що припадає на одного середньосписочного працівника і
розраховується за формулою :

(1.7.)

де Всер – середньорічна вартість основних фондів;

Ч – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу.

4.Рентабельність основних засобів – показує скільки прибутку в розрізі
на 1 гривню основних виробничих фондів отримує підприємство в процесі
господарської діяльності і розраховується за формулою:

(1.8.)

де П – чистий прибуток за звітний період;

Всер – середньорічна вартість основних фондів.

Крім вище перерахованих показників, що визначають технічний стан, рух та
ефективність використання основних засобів розраховують ще часткові
показники їх використання, а саме: коефіцієнт екстенсивного завантаження
основних засобів, коефіцієнт інтенсивного завантаження, коефіцієнт
інтегрального завантаження основних засобів та коефіцієнт змінності
робочого устаткування, всі показники взаємопов’язані та взаємозумовлені.

1.2.Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної
літератури

Перш ніж розпочати свою справу кожен підприємець-керівник повинен чітко
усвідомити і вивчити нормативні акти та документи, якими регламентується
торговельна діяльність будь-якого підприємства. Це необхідно для того,
щоб вже на початковому етапі правильно організовувати свою справу. А
також уникнути конфліктних ситуацій з державними податковими службами та
правоохоронними органами.

Таблиця 1.1.

Економіко-правовий аналіз чинної нормативної бази з обліку, аналізу та
аудиту основних засобів

№ п/п Нормативний документ (назва, коли і ким затверджений) Короткий
зміст Використання в обліку, аналізі, контролі та аудиті

1 Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України № 349 від
24.12.2002 року Визначає правові принципи, щодо обліку та оподаткування
господарської діяльності підприємства В обліку використовується для
правильного відображення руху основних засобів та амортизаційних
відрахувань, як в фінансовому так і податкову обліку.

2 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон
України № 996-ХІV від 16.07.1999 року (зі змінами і доповненнями)
Визначає правові принципи регулювання, організації, ведення
бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Підприємство
керується цим законом при відображенні всіх господарських операцій, що
відбуваються, а також при складанні регістрів бухгалтерського обліку.

Продовження таблиці 1.1.

3 Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів
затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561 Містять теоретичний
матеріал щодо обліку об’єктів основних засобів.

Використовується для правильного і достовірного обліку.

4 Про порядок визначення розмірів збитків від розкрадання, нестачі,
псування знищення МЦ Постанова Кабміну №116 від 22.01.96 р. (зі змінами
і доповненнями) Визначає порядок визначення розмірів збитків виявлених
на підприємстві Для правильного визначення і списання збитків від
розкрадання та псування на рахунках бухгалтерського обліку.

5 Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
ТМЦ, грошових коштів, документів… затверджена Держказначейством
України № 90 від 20.10.1998 р. Правила проведення інвентаризації та
відображення її результатів у регістрах бухгалтерського обліку
Використовується для правильного відображення результатів, та перевірки
первинних документів

Продовження таблиці 1.1.

6 План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств затверджений наказом Мінфіну України
№ 291 від 30.11.99 р.

(з змінами і доповненнями) Є переліком рахунків і схем реєстрації та
групування на них фактів фінансово-господарської діяльності у
бухгалтерському обліку В обліку використовується при реєстрації
господарських операцій за відповідними рахунками.

7 Інструкція “Про застосування плану рахунків від 30.1199 р. № 291 (з
змінами і доповненнями від 9.12.200 р. № 1012). Спрямована на
забезпечення єдності, відображення однорідних за змістом господарських
операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках Облік
господарських операцій ведеться з використанням рахунків
0,12,3,4,5,6,7,9 класів

8 ПСБО 7 “Основні засоби” затверджене мінфіном України від 27.04.2000 р.
№ 92 ( з змінами і доповненнями) Визначає загальні положення визнання та
оцінку, переоцінку, амортизацію, вибуття основних засобів
Використовується при відображенні господарської операції пов’язаних з
основними засобами підприємства.

9 ПСБО 16 “Витрати” затверджене наказом Мінфіну України від 31 грудня
199 року № 318 із змінами та доповненнями Визначає методологічні засоби
формування в бухгалтерському обліку інформації та розкриття її в
фінансовій звітності Визнання витрат, а також їх склад, облік та
розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності
здійснюються у відповідності з цим положенням.

Вивчивши та проаналізувавши нормативну базу з обліку, аналізу та аудиту
основних засобів, яка діє на сьогоднішній день в Україні, можна зробити
висновок, що підприємство “Заболотівський ринок” повністю в своїй
фінансово-господарській діяльності керується чинним законодавством.

Поряд із нормативними документами чинним законодавством,
використовується і спеціальна література з питань обліку, економічного
аналізу та аудиту основних засобів, за допомогою якої здійснюється
фінансового-господарська діяльність підприємства. Основна спеціальна
література, яка використовується на Заболотівському ринку наведена в
таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Спеціальна література з питань обліку та аудиту основних засобів

№ п/п Джерело Короткий зміст Використання для удосконалення обліку,
аналізу, аудиту

1 Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік Житомир ПП „Рута”, 201
18-25 ст. Побудований таким чином щоб охопити особливості обліку на
рахунках кожного класу, прокоментувати всі діючі ПСБО Допомагає
правильно і своєчасно відображати господарські операції на рахунках
відповідно до затверджених Мінфіном ПСБО. Використаний в розділі 3
„Облік основних засобів”

2 Бутинець Ф.Ф., Івахненко С.В., Давидюк Т.В., Інформаційні системи
бухгалтерського обліку: Підручник. – Житомир ПП „Рута”, 2002 – 303 ст. В
підручнику викладено основні теоретичні та практичні питання повязані із
впровадженням і використанням автоматизованих інформаційних технологій в
бухгалтерському обліку Використовується підприємством для ведення
бухгалтерського обліку на основі програми 1:С Бухгалтерія. Являється
основною при написанні пятого розділу роботи, тобто автоматизації обліку
підприємства.

3 Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Особливості бухгалтерського обліку в
торгівлі – Житомир, ПП „Рута”, 200 – 157-173 ст. Розкривається облікова
політика підприємств, дається характеристика діючого плану рахунків,
розкривається сутність підготовки і подання фінансової звітності
Використовується з метою правильного складання і подання фінансової
звітності та інших бухгалтерських засобів. Використаний при написанні
3-го розділ, а саме системи первинного обліку основних засобів.

4 Бутинець Ф.Ф., Чижевська Г.В. Бухгалтерський облік для менеджерів та
економістів: Житомир ПП „Рута”, 2000 р. – ст. 281-307 Розкриває основні
питання обліку необхідні при використанні та аналізу облікових даних.
Містить принципи розрахунку і обґрунтування системи економічних
показників наявності і руху основних засобів.

5 Бутинець Ф.Ф., Усач Б.Ф. Аудит і ревізія підприємницької
діяльності”:Житомир, 2001, 122 ст. Посібник враховує що аудит і ревізія
є методом контролю фінансово-господарської діяльності будь-якого
підприємства. На основі матеріалу викладеного у підручнику розроблено
методику проведення аудиту основних засобів у розділі 4 дипломної
роботи.

6 Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні, 2000
ст. 93 Дніпропетровськ Охоплює доступний облік усіх господарських
операцій та складання і подання фінансової звітності Підручник допомагає
розібратися у обліку основних засобів, тобто розділі 3, а саме у
фінансовому руху обєктів.

Продовження табл. 1.2.

7 Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними
стандартами. – К: Лібра. 2001 ст. 12 Висвітлює облік за міжнародними
стандартами, розкриває суть ПСБО, містить матеріали для практичного
здійснення обліку на підприємствах різних форм власності Підручник
використовується для удосконалення знань з питань обліку основних
засобів, проведення інвентаризації та визначенні і обліку результатів
інвентаризації об’єктів основних засобів

8 Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит – Львів, 2002 – ст. 168. В
підручнику викладено теоретичні основи аудиту, його сутність і види,
місце в системі економічного контролю. Удосконалює проведення аудиту
наявності та руху основних засобів підприємства

9 Гуляєва Н.М. Управління формуванням та використанням основних засобів
торгового підприємства Київ, 1999, ст. 43 Посібник охоплює особливості
формування використання матеріально-технічної бази підприємств,
характеризує діючі нормативні акти щодо обліку Допомагає правильно
сформувати та використовувати матеріально-технічну базу підприємства

10 Давидов Г.М. Аудит – Київ, 2002 ст. 140 Висвітлює особливості
проведення аудиту, його предмет, метод, нормативно-правове забезпечення
Використовується при розробці методики проведення аудиту на підприємстві

11 Дубій О. 12 уроків з 1 с: бухгалтерії – Львів, 2002, ст. 129-146
Посібник містить інформацію про використання бухгалтерської
інформаційної системи 1 с: Бухгалтерія, а також принципи її роботи. Є
основою при написанні 5-го розділу так як інформаційні системи є
основними при автоматизації обліку

Продовження табл. 1.2.

12 Должанський М.І., Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні –
Львів, ЛБІНБУ, 2003 ст. 82-98 Особлива увага приділяється використанню
ПСБО, як необхідного компонента в умовах реформування бухгалтерського
обліку до ринкових відносин Допомагає своєчасно відображати операції
щодо руху основних засобів, та результатів інвентаризації

13 Івахненко С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського
обліку і аудиту – Житомир, 2001, ст. 122 Підручник побудований таким
чином, щоб охопити всі існуючі інформаційні технології та відобразити
особливості кожної з них Використовується для автоматизованого обліку
основних засобів на основі програми 1с: Бухгалтерія версія 77

14 Івахненко В.М. Курс економічного аналізу – Київ „Знання-Прес”, 2002 –
81 ст. У навчальному посібнику розкрита методика економічного аналізу з
урахуванням нових ПСБО і звітності Розраховано та проаналізовано
показники наявності та руху основних засобів підприємства

15 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. – Київ „Каравела”, 2002
291 ст. У підручнику висвітлено всі основи проведення загального аудиту
підприємства, а також особливості проведення аудиту окремих активів і
пасивів Розроблено методику проведення аудиту основних засобів та
оформлення результатів і аудиторських висновків

Продовження табл. 1.2.

16 Лахтіонова А.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання – Київ,
КНЕУ, 2001 34 ст. Розкриває основні напрями аналізу субєктів
господарювання, методи, принципи та методику проведення У 4-му розділі
роботи наведено і розраховано основні показники ефективності
використання основних засобів

17 Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О. Економіка торгового підприємства Київ,
Хрещатик”, 1999 Містить практичні матеріали для визначення економічної
стабільності підприємств торгівлі У 2-ому розділі роботи проведено
аналіз стану підприємства, його платоспроможність та ліквідність на
основі вказаних формул

18 Пономаренко С.В. Інформаційні системи і технології в економіці –
Київ, 2001 Висвітлено принципи та способи автоматизації бухгалтерського
обліку в цілому, дається характеристика найпоширеніших інформаційних
систем Для удосконалення проведення аналізу основних засобів потрібно
створити власну програму Excel.

19 Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання –
Тернопіль „Економічна думка” ,2001, 96 ст. В підручнику розкрито основи
проведення аналізу фінансово-господарської діяльності у відповідності до
чинних нормативних та законодавчих актів Розраховано показники руху
основних засобів, які проаналізовані в 4-ому розділі даної роботи

Продовження табл. 1.2.

20 Романів Є.М., Хом’як Р.А. Контроль і ревізія. – Львів. Інтелект –
Захід”. 2002, ст. 112 Містить матеріали для практичного здійснення
ревізії на підприємстві з метою визначення достовірності бухгалтерських
даних Допомагає правильно проводити контроль наявності та руху основних
засобів нарахування зносу та віднесення витрат

21 Сельнов,

Лойко А.П. Автоматизовані інформаційні технології в економіці. Тернопіль
„Економічна думка”, 2000 Підручник приділяє увагу вивченню чинних на
20.07.2000 р. автоматичних інформаційних технологій, а також принципи та
методи їх роботи У п’ятому розділі роботи звертається увага на
автоматизацію обліку на підприємстві, а також створення і постановку
задач

22 Ситник М.І. Писаревська К.М. Основи інформаційних систем – Львів ЛБІ
НБУ, 2001 ст. 45 Висвітлено основні теоретичні питання пов’язані з
впровадженням і використанням автоматизованих інформаційних систем
обліку Інформаційна бухгалтерська програма 1с: Бухгалтерія є однією з
найкращих програм для автоматизації обліку на підприємстві

23 Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового
підприємства – Київ, 2000, ст. 115 Підручник побудований таким чином,
щоб охопити особливості аналізу діяльності промислового підприємства В
підручнику наведено основні показники руху основних засобів, які були
розраховані та проаналізовані а четвертому розділі роботи

Продовження табл. 1.2.

24 Усач Б.Ф. Аудит – Київ 2002, ст. 103 Вперше розкриває системі
організації і проведення аудиту умовах застосування нового плану
рахунків, ПСБО, національних нормативів аудиту Для удосконалення аудиту
нарахування зносу амортизації основних засобів та витрат на проведення
їх ремонтів

25 Хом’як Р.П, Кухаренко І.А., Устінова І.Г. Г.Бухгалтерський облік в
Україні – Львів „Інтелект-Захід”, 2001 ст. 66-88. Особлива увага
звернена на предмет, метод та особливості, обліку, розроблено практичні
матеріали щодо обліку господарських операцій. Допомагає правильно і
своєчасно відображати господарські операції на рахунках відповідно до
затверджених ПСБО

26 Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік –
Київ, „Академія”, 2002, ст. 95 Містить систематичне викладення
організації і методології бухгалтерського фінансового обліку на основі
узагальнення роботи підприємств різних галузей В третьому розділі роботи
визначено витрати на утримання основних засобів згідно п. 14 та п. 15
ПСБО 7 „Основні засоби”, які наведені в підручнику

27 Чернелевський Л.М.,

Беренда Н.І. Аудит – Київ Міленіум, 2002 ст. 97-196 Посібник розкриває
предмет, метод, способи та форми проведення аудиту, аудит різних
напрямків діяльності, аудиторські докази та документи Використаний при
написанні 4–го розділу, тобто при проведенні аудиту основних засобів
підприємства

28 Чумаченко М.Г. Економічний аналіз – Київ, 2001, ст.78 У підручнику
розкрито найважливіші проблеми сучасного економічного аналізу,
висвітлено методику вивчення господарських процесів Для удосконалення
аналізу розраховано і проведено аналіз показників ефективності
використання основних засобів рентабельність фондовіддача

Розділ 2.Організаційно-економічна характеристика базового підприємства

2.1. Мета, завдання та основні показники фінансово-господарської
діяльності підприємства.

Ринкове середовище створює основу для організації підприємницької
діяльності. Будь-яка підприємницька діяльність пов’язана з ризиком,
тобто з можливістю виникнення збитків, недоотримання доходів чи навіть
розорення. Ризик зазвичай вважають зворотною стороню свободи і
незалежності підприємства. Причини ризику – це непередбачуваність
ринкової ситуації і новаторський характер підприємництва. В свою чергу
ступінь ризику може мати три рівні: повна втрата прибутку (допустимий
ризик), недовідновлення витрат (критичний ризик) і банкрутство
(катастрофічний ризик). Підприємницька діяльність передбачає матеріальну
відповідальність за свою справу. Ця відповідальність може бути або в
межах усього майна, або в межах його частки, чи в обсязі пакету акцій.

Підприємницька діяльність має мету і спрямованість. В Законі України
“Про підприємництво” ця мета сформульована достатньо чітко, як
діяльність громадян і їх об’єднань, спрямована на отримання прибутку.
Конкретніше підприємницька діяльність немислима без отримання прибутку,
однак цілі підприємницької діяльності не можна зводити лише до отримання
прибутку: вона включає в себе, як комерційний успіх у всіх його проявах
так і соціальні аспекти.

Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в певних організаційних
формах. Ці форми досить різноманітні: це підприємства, які займаються
виробництвом, це торгові фірми, банки і навіть державні комерційні і
некомерційні установи. Але при всій різноманітності організаційних форм
підприємницької діяльності основною її формою залишається підприємство
чи фірма.

Підприємство “Заболотівський ринок” Снятинської райспоживспілки – це
господарюючий суб’єкт, який організований у відповідності з чинним
законодавством України, тобто є юридичною особою, займається
підприємницькою діяльністю і функціонує на принципах повного
господарського розрахунку.

Підприємство райспоживспілка Заболотівський ринок створене районною
спілкою спільних підприємств, яка є його засновником і власником майна.
Підприємство створене виділенням з райспоживспілки на базі майна Спільне
підприємство “Заболотівський ринок” реорганізованого приєднанням до
райспоживспілки відповідно до рішення Ради Засновників Спільних
Підприємств. Підприємство “Заболотівський ринок” є одним із торговельних
підприємств Снятинського району Івано-Франківської області. Вищим
органом державного управління є Укоопспілка. Видом економічної
діяльності, к уже зазначалося вище є торгівля. За правовим статусом і
формою господарювання підприємство є кооперативною власністю.

Як і всі інші підприємства “Заболотівський ринок” створене відповідно до
Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року,
який визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх
створення та ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької
діяльності, створює рівні правові умови для діяльності підприємств
незалежно від форм власності на майно і систем господарювання,
забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їх права і
відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює
відносини з іншими господарюючими суб’єктами та державою. Крім вище
вказаного підприємство керується ще Законом України “Про споживчу
кооперацію” та іншими законодавчими актами України, нормативними актами
Укоопспілки, рішеннями з’їздів споживчої кооперації України.

Заболотівський ринок являється юридичною особою, має відокремлене майно,
статут, баланс, фірмовий бланк, печатку, штамп, поточні і валютний
рахунок в банку. Основними атрибутами підприємства є його назва,
торговельний знак, банківський рахунок, гербова печатка та інші.

До основних напрямків діяльності можна віднести:

задоволення потреб у товарах, роботах. Наданні послуг членів товариства,
інших, громадян, підприємств, організацій, установ споживчої кооперації
України та позасистемних споживачів на основі раціонального використання
виробничих потужностей наявних ресурсів та доходів.

Ефективне використання в процесі господарювання фінансових, матеріальних
і трудових ресурсів з метою виконання завдань визначених Законом України
“Про споживчу кооперацію” та статутом.

Предметом діяльності підприємства є виробництво продукції
виробничо-технічного призначення, впровадження товарів народного
споживання, надання послуг виробничого призначення. Оптова і роздрібна
торгівля, заготівля, переробка, реалізація металобрухту і вторинної
сировини, транспортно-експедиційна діяльність, будівництво, проведення
пусконалагоджувальних робіт, монтаж і ремонт промислового обладнання, а
також зовнішньоекономічна діяльність.

Майно підприємства Заболотівський ринок складається з основних засобів
переданих райспоживспілкою в оперативне управління, та інших цінностей
набутих у процесі господарської діяльності вартість яких відображається
в балансі. Джерелами формування майна є грошові кошти і матеріальні
цінності передані підприємству, пайові внески, доходи від реалізації
товарів, виконаних робіт чи наданих послуг, а також благодійні внески.

До документів, що характеризують і регулюють внутрішню і зовнішню
діяльність підприємства Заболотівський ринок можна віднести насамперед
статут, тобто зведення правил, які регулюють зовнішню і внутрішню
діяльність юридичної особи, її права і обов’язки; колективний договір –
угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією, яка
переглядається не менше двох разів на рік і регулює їх виробничі,
економічні та трудові відносини. Паспорт – документ який характеризує
всі сторони діяльності підприємства і в якому вказані всі
техніко-економічні показники підприємства.

Вищим органом управління, як уже зазначалося є райспоживспілка,
правління якої затверджує статут підприємства, основні напрямки
діяльності, річний звіт і баланс, розподіляє прибуток, порядок списання
збитків, призначає і звільняє директора, приймає рішення, про передачу
основних засобів у заставу, оренду чи їх списання, а також ухвалює
рішення про списання дебіторської заборгованості, створення філіалів,
визначає обсяг інформації яка не підлягає розголошенню.

Заболотівський ринок може здавати в оренду, надавати за плату в
користування будівельні споруди, може приймати фізичних осіб в число
співвласників після сплати початкового внеску, самостійно планувати свою
діяльність на основі замовлень і попиту; організовувати
матеріально-технічне забезпечення виробництва, придбання ресурсів і
ринку товарів, виконувати роботи за цінами встановленими самостійно або
на договірній основі, забезпечувати бухгалтерський облік результатами
роботи і складанням фінансової та статистичної звітності, самостійно
встановлювати форми, системи і розмір оплати праці за погодженням з
профспілковим комітетом. Але поряд з правами перед підприємством стоять
і обов’язки, тобто нести майнову відповідальність по своїх діях,
дотримуватися, правил технічної безпеки, своєчасно подавати звітність в
контролюючі органи, своєчасно розраховуватися по своїх зобов’язаннях
правильно вести облік витрат пов’язаних з діяльністю підприємства.

В загальному підприємство працює нерентабельно і неефективно про що й
говорить основний документ діяльності підприємства – баланс на 1 січня
2003 року. За звітний, тобто 2002 рік баланс дещо змінився в позитивну
сторону, тобто зріс на 3000 гривень і на 31 грудня 2002 р. склав 57200
гривень (див. Додаток 1). Також в 2002 році збільшилися оборотні активи
на 4700 гривень в порівнянні з минулим 2001 роком за рахунок збільшення
виробничих запасів чистої реалізації вартості товарів, робіт чи послуг,
грошових коштів і їх еквівалентів в національній валюті та зменшенням
дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом. Статутний
капітал підприємства не змінився, але власний капітал зріс на 1000
гривень і становив на кінець 2002 року 32500 гривень за рахунок
зменшення отриманих збитків від фінансово-господарської діяльності. Не
змінилися і довгострокові зобов’язання підприємства – 22100 грн. Як
видно із балансу у звітному 2000 році на 2000 гривень зросли і поточні
зобов’язання за розрахунками з бюджетом, оплати праці та іншими
поточними розрахунками. В 2002 році підприємство отримало 1000 гривень
прибутку (див. Додаток 2) за рахунок якого було покрито частину збитків
2001 року, після чого підприємство має 900 гривень збитку.

З метою визначення реального фінансового стану підприємства
Заболотівський ринок доцільно провести аналіз ліквідності балансу, який
полягає в порівнянні коштів за активом згуртованими за ступенем їх
ліквідності і розміщеними у порядку зменшення ліквідності із
зобов’язаннями за пасивом, що згруповані за термінами їх погашення і
розміщені в порядку зростання термінів.

Баланс рахується абсолютно ліквідним, коли виконується співвідношення.

Таблиця 2-1.

Аналіз ліквідності балансу за 2001-2002 рік

Актив Період Пасив Період Платіжний надлишок “+” Недостача “-“

2001 рік

т.грн. 2002 рік

т.грн.

2001 рік

т.грн. 2002 рік

т.грн.

А1 600 5600 П1 600 2600 — +3000

А2 13200 12400 П2 — — +13200 +12400

А3 3100 3600 П3 22100 22100 -1900 -18500

А4 37300 35600 П4 31500 32500 +5800 +3100

Баланс 54200 57200 Баланс 54200 57200

З даних таблиці 2.1. випливає, що за звітній 2002 рік спостерігається
збільшення платіжного надлишку, найбільш ліквідних активів для покриття
найбільш термінових зобов’язань і на кінець періоду він склав 3000
гривень. В 2001 році надходження від дебіторів перевищують величину
короткострокових кредитів і позикових засобів на 13200 гривень, а в
2002 році вони зменшились до 12400 гривень.

Довгострокові пасиви в 2001 році на 19000 гривень і в 2002 році в сумі
128500 гривень перевищують повільно реалізуючі активи, тобто запаси і
витрати. Негативно оцінюється і перевищення важкореалізуючих активів над
величиною постійних пасивів, так, як це свідчить про недотримання
мінімальної умови фінансової стійкості, тобто нестачу власних оборотів
засобів у підприємствах.

На основі балансу підприємств, так як він є основною формою звітності
можна проаналізувати такі показники:

Таблиця 2.2.

Основні показники діяльності, підприємства “Заболотівський ринок” за
2001-2002 рік.

№ п/п Назва показника Розрахункова формула Складові розрахункові формули
Період

2001 рік 2002 рік

1 2 3 4 5 6

Ліквідності та платоспроможності

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

А1– високоліквідні активи

П1 – найбільштермінові зобов’язання

А2 – швидкореалізуючі активи 23,0 7,0

Продовження табл.2.2.

ВК – власний капітал

ПЗ – поточні зобов’язання

ДЗ – довгострокові зобов’язання 1,39 1,32

Як бачимо, з даних таблиці 2.2. коефіцієнт абсолютної ліквідності в
порівнянні з 2001 роком зріс, а це говорить про те, що підприємство може
повністю погасити короткострокові позики банків. Також зріс і загальний
коефіцієнт ліквідності, який в 2002 році становив 1,4. Коефіцієнт
ліквідності критичний та поточної ліквідності зменшились в порівнянні з
2001 роком в три рази.

Розрахувавши коефіцієнт автономії можна сказати, що підприємство у 2001
році на 58% забезпечене власними коштами, а в 2002 році відбулося деяке
зменшення коштів, що призвело до збільшення боргових зобов’язань, тобто
в 2001 році боргові зобов’язання підприємства складали 42%, а в 2002
році збільшились до 43%.

2.2.Облікова політика

Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних
актів та надання її користувачам керівник будь-якого підприємства формує
облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку
таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати
діяльності підприємства та забезпечити зі ставність показників
фінансових звітів.

Визначення терміну “облікова політика” дається в статті Закону України
“Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та в пункті 3
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до
фінансової звітності”: облікова політика – сукупність принципів, методів
і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання
фінансової звітності. Тобто під “обліковою політикою” слід розуміти
сукупність способів ведення бухгалтерського обліку прийнятих
підприємством – первинного спостереження, вартісного виміру, поточного
групування та узагальнення фактів господарського життя.

Основна її мета – забезпечити одержання достовірної інформації про
майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності
необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття
відповідних рішень.

Облікова політика складається з двох рівнів: політика державних органів
щодо розвитку обліку в Україні тобто визнання країною міжнародних
бухгалтерських стандартів та впровадження їх у національну систему
обліку, розробку національного плану, форм звітності, вирішення питань
щодо рівня регламентації обліку та політика конкретного підприємства з
метою забезпечення надійності фінансової звітності (робочий план
рахунків, форми первинного обліку, документування, проведення
інвентаризацій, методи оцінки активів; зобов’язання, правила
документообігу і технології обробки облікової інформації, порядок
контролю за господарськими операціями).

Облікова політика підприємства розробляється на багато років і може
змінюватися лише в тому випадку, якщо: змінюються статутні вимоги:
змінюються вимоги органу що затвердив ПСБО тобто вимоги Міністерства
фінансів України, забезпечать більш достовірне відображення подій у
фінансовій звітності.

У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід
розкривати причини і сутність зміни, суми коригування нерозподіленого
прибутку на початок звітного року або обґрунтувати неможливість її
достовірного визначення.

Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом про облікову
політику, за розробку і формування якого несе відповідальність головний
бухгалтер. Керівник підприємства затверджує наказ і несе
відповідальність за його зміст, саме підпис керівника робить наказ
чинним. Наказ про облікову політику є одним з перших документів, які
використовуються податковими інспекціями, аудиторськими фірмами та
іншими службами при проведенні перевірки того чи іншого підприємства.

У законі “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та
п.18 ПСБО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” наведено десять
основних фактів якими керується підприємство при визначенні облікової
політики:

форма власності та організаційно-правова форма

вид діяльності чи галузь підпорядкування

обсяг виробництва середньоспискова чисельність працівників

відносини з системою оподаткування

можливість самостійних дій з ціноутворення

стратегія фінансового розвитку

наявність технічного оснащення функцій управління

наявність ефективної системи інформаційного забезпечення

рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів

система матеріального заохочення працівників та матеріальна
відповідальність за коло обов’язків.

Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій
щодо правил окремих фактів господарського життя. Якщо спосіб ведення
бухгалтерського обліку з конкретних питань не встановлено, то при
формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє
відповідний спосіб ведення обліку виходячи з діючих положень.

Правильна облікова політика, що враховує умови і можливості ведення
господарської діяльності повинна забезпечувати:

повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської
діяльності;

готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів ніж
можливих доходів і активів – не допускати створення прихованих резервів;

відображення в обліку виходячи не тільки з їх правової форми, але й
економічного змісту;

тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам по рахунках
синтетичного обліку на перше число кожного місяця, а також показників
бухгалтерської звітності даним синтетичного і аналітичного обліку;

раціональне ведення обліку виходячи з умов господарської діяльності та
величини підприємства.

Таким чином облікова політика є сукупністю конкретних елементів
організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на
підставі загальноприйнятих правил.

Способи ведення бухгалтерського обліку обрані підприємством при
формуванні облікової політики застосовуються з 1 січня 2000 року.
Розкриття інформації про облікову політику підприємства і її зміни у
фінансовій звітності є передумовою зіставлення фінансових звітів
підприємства за різні періоди, а також різних підприємств. Тобто
користувачі можуть оцінювати наскільки порівнювальними є дані окремих
статей фінансової звітності того чи іншого звітного періоду і
підприємства.

При формуванні облікової політики підприємства, слід орієнтуватися на
діючі стандарти та інші нормативні акти.

Розділ 3. Облік основних засобів

3.1.Система первинного обліку основних засобів

Для здійснення своєї діяльності підприємство мусить мати необхідні
засоби і матеріальні умови, що є найголовнішим елементом продуктивних
сил який детермінує їх розвиток. У бухгалтерському обліку засоби праці
виділяють в окремий об’єкт обліку, що має назву “основні засоби”
підприємства.

Вкладення в майно тривалого користування становлять значну, а в багатьох
випадках переважну частину інвестицій. Хоча основні засоби належать до
найменш ліквідної частини активів, питання їх реалізації є істотним для
фінансового маневрування підприємства. Управління основними засобами
тісно пов’язане з управлінням інвестуванням яке відіграє не менш важливу
роль. Успішне розв’язання завдань управління основними засобами та
обґрунтування інвестиційної політики щодо них потребує ефективного
обліку та різностороннього використання інформації, що надається.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про
основні засоби визначено в ПСБО 7 “Основні засоби”, згідно якого до
основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з
метою використання їх в процесі виробництва чи постачання товарів і
послуг, надання в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних
та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання
при цьому більше одного року.

Мета первинного обліку – збирання і обробка даних про факти
господарської діяльності, їх подальше перетворення на інформацію яка дає
можливість апарату управління розробляти та ухвалювати рішення та
уникати економічних прорахунків.

Змістом первинного обліку є первинне спостереження і сприйняття
господарського факту, вимір у натуральному і вартісному вираженні,
фіксування в носіях облікової інформації – документах.

Сприймання і вимірювання можливі лише тоді коли об’єкти обліку
конкретизовані у вигляді облікових номенклатур. Тому першим об’єктом
організації первинного обліку є облікова номенклатура. Організація
облікових номенклатур включає два види робіт: вибір або формування та
складання переліку.

Облікова номенклатура – перелік господарських фактів про форми
функціонування майна – засобів господарювання, капіталу – джерела
утворення зазначених засобів про господарські операції, а також
результати господарської діяльності, які мають знайти відображення у
бухгалтерському обліку.

Таблиця 3.1.

Перелік облікових номенклатур з обліку основних засобів на етапі
первинного обліку

№ п/п Характеристика даних необхідних для обліку Для чого потрібні дані
Вимірники Фіксування у носіях інформації

натуральні вартісні

1 2 3 4 5 6

1 Первісна вартість об’єкта Для обліку основних засобів на рахунку 10
шт. грн. Банківська виписка за субрахунками 311 “Поточні рахунки в
національній валюті”, 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті” статутні
документи касовий, товарний чеки, приймальна накладна

2 Сума нарахованої амортизації за звітний період Для ведення обліку
(аналітично-го) основних засобів — грн. При спрощеній схемі обліку
відомість форма № В-1

При повній формі обліку – типові форми № 03-14, 03-15, 03-16

3 Метод нарахування амортизації Для розрахунку норм амортизації — грн.
Наказ про облікову політику

4. Строк корисного використання Для розрахунку норм амортизації — грн.
Наказ про обліку політику

Продовження табл. 3.1.

5 Ліквідаційна вартість Для розрахунку норм амортизації — грн. Наказ
про обліку політику

6 Дата введення основних засобів в експлуатацію Для нарахування
амортизації — — Розпоряджувальні документи керівника підприємства про
передавання об’єкта в експлуатацію: наказ, акт 03-1, розпорядження,
службова записка

7 Інвентарний список основних засобів Для пооб’єктного обліку основних
засобів за місцем їх знаходження та за МВО — грн. Типова форма 03-9.
Дані пооб’єктного обліку мають бути тотожні записам в інвентарних
картках обліку основних засобів, які ведуть у бухгалтерії

Після визначення облікової номенклатури переходять до вибору носіїв
інформації. Одиницею обліку, основних засобів, як уже зазначалося є
окремий інвентарний об’єкт, яким вважається закінчена будова з усіма до
нього пристосуваннями відповідно до технічної документації або окремий
конструктивно відокремлений предмет, який виконує самостійні функції
згідно з паспортом чи іншою технічною документацією.

Для побудови обліку, забезпечення контролю і виконання інших економічних
функцій управління кожному інвентарному об’єкту присвоюють інвентарний
номер. Цей номер зберігається за об’єктом протягом усього періоду його
експлуатації на підприємстві. Його проставляють у всіх первинних
документах, якими оформляють наявність і рух об’єкта. Інвентарні номери
об’єктів, які вибули (передані безоплатно, реалізовані, ліквідовані як
зношені чи з інших причин), не можуть присвоюватись, іншим основним
засобам із нових надходжень.

Приймання основних засобів на Заболотівському ринку оформлюють актом
приймання – передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів типова
форма № 03-1, який складає в одному примірнику на кожний об’єкт
приймальна комісія, призначена розпорядженням (наказом) керівника
підприємства. Загальний акт, яким оформляють приймання кількох об’єктів
основних засобів складають лише при обліку господарського інвентаря,
інструменту, обладнання, якщо ці об’єкти однотипні, мають однакову
вартість та прийняті в одному календарному місяці. Акт після його
оформлення з доданою технічною документацією щодо цього об’єкта
передають до бухгалтерії підприємства. Його підписує головний бухгалтер
та затверджує керівник підприємства чи особи на те уповноважені.

При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт виписується
у двох примірниках працівником відділу (цеху) здавальника. Перший
примірник з розпискою одержувача та здавальника передають до
бухгалтерії. А другий – відділу (цеху) здавальника.

В разі безоплатного передавання основних засобів іншому підприємству акт
складають у двох примірниках (для підприємств: один – що здає, другий –
що приймає основні засоби.

Передачу основних засобів іншому підприємству за плату оформляють актом,
який складають у трьох примірниках: перші два – для підприємства, що
здає (де перший примірник додається до звіту, а другий до повідомлення
на передачу та для акцепту), третій примірник передається особі, яка
приймає основні засоби.

Типова форма № 03-2 “Акт приймання – завдання відремонтованих,
реконструйованих та модернізованих об’єктів” застосовується для
оформлення приймання-здавання основних засобів, що надійшли з ремонту,
реконструкції та модернізації. Акт підписаний працівником цеху, який
уповноважений на приймання основних засобів та представником цеху, що
виконував ремонт, здають до бухгалтерії підприємства. Акт підписує
головний бухгалтер та затверджує керівник. До технічного паспорта
відповідного об’єкта повинні бути внесені необхідні зміни до
характеристики об’єкта, пов’язані з капітальним ремонтом, реконструкцією
чи модернізацією. Якщо ремонт виконує стороннє підприємство, то акт
складають у двох примірниках.

Типова форма № 03-3 “Акт на списання основних засобів” використовують
при списанні об’єкта. Для помісячного та квартального обліку основних
засобів за видами класифікаційних груп протягом року ведуть “Картку
обліку їх знаходження використовують типову форму № 03-9 “Інвентарний
список основних засобів”.

При повній чи частковій ліквідації основних засобів складається “Акт на
списання автотранспортних засобів 03-4. Складають документ в двох
примірниках в складі комісії. При списанні об’єкта на звороті документу
обов’язково вказуються витрати та доходи одержані від ліквідації.

Аналітичний пооб’єктний облік основних засобів веде бухгалтерія
Заболотівського ринку в інвентарних картках у гривнях без копійок.
Інвентарна картка форми 03-6 використовується для обліку всіх видів
основних засобів , а також для групового обліку однотипних об’єктів
основних засобів, які прийняті в експлуатацію в одному календарному
місяці й мають однакове виробничо-господарське призначення, технічну
характеристику й вартість.

Інвентарну картку відкривають на кожний інвентарний об’єкт. Якщо до
інвентарного об’єкта належать окремі пристрої та прилади, що становлять
із ним одне ціле, в картці подають перелік цих частин. До інвентарних
карток не вносять усіх показників технічної документації. Характеристика
об’єктів і їхніх окремих конструктивних елементів має бути короткою і
відображати індивідуальні особливості об’єкта. Проіндексовані тобто
переоцінені об’єкти основних засобів записують за відновною вартістю в
розділі картки “реконструкція, модернізація”. Картки недіючих основних
засобів групують окремо.

Облік об’єктів основних засобів за місцем їхньої експлуатації, як уже
зазначалося вище, здійснюють в інвентарному списку Ф03-9. Дані
пооб’єктного обліку основних засобів за місцями їхнього знаходження
мають бути тотожні записам в інвентарних картках. В окремих випадках
облік об’єктів може здійснюватися на інвентарних картках, які
бухгалтерія виписує у двох примірниках. Другий примірник передається за
місцем знаходження об’єкта. У разі переміщення об’єкта інвентарна картка
разом із накладною на переміщення передається за новим місцем
експлуатації.

Кількість карток за об’єктом в місцях експлуатації має відповідати
їхній кількості в бухгалтерії, що досягається підрахунком та
зіставленням карток. Інвентарні картки, картки обліку руху основних
засобів є підставою для складання оборотної відомості із аналітичного
обліку основних засобів, яку сумарно звіряють з даними синтетичного
обліку основних засобів, яку сумарно звіряють з даними синтетичного
обліку по головній книзі за рахунками 10 “Основні засоби” та 11 “Інші
необоротні матеріальні активи”.

Регістром розрахунку амортизації основних засобів на невеликому
підприємстві є “Відомості обліку основних засобів, нарахування
амортизаційних відрахувань (зносу) типова форма № В-1, на великих
підприємствах використовують форми 03-14, 03-15, 03-16 “Розрахунок
амортизації основних засобів промисловості, будівництва, автотранспорту.

Отже, основним видом носіїв облікової інформації на етапі первинного
обліку є документ, тобто доказ.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про
основні засоби визначено в П(с)БО 7 “Основні засоби”.

Для синтетичного обліку та узагальнення інформації про наявність і рух
власних чи отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів основних
засобів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до
складу основних засобів, існує активний рахунок 10 “Основні засоби”. На
дебеті рахунка відображають надходження (придбання, створення,
безоплатне отримання) на баланс підприємства основних засобів, облікових
за первісною вартістю, суму витрат пов’язаних із поліпшенням об’єкта
(модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), яке
зумовлює збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних на початку
від використання об’єкта; суму до оцінки залишкової вартості об’єкта
основних засобів. По кредиту рахунка-вибуття основних засобів внаслідок
продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання
активом, а також у випадку часткової ліквідації об’єкта основних
засобів; сума уцінення основних засобів.

Рахунок 10 “Основні засоби” має такі субрахунки:

101 “земельні ділянки”

102 “Капітальні витрати на поліпшення земель”

103 “Будинки та споруди”

104 “Машини та обладнання”

105 “Транспортні засоби”

106 “Інструменти, прилади та інвентар”

107 “Робоча і продуктивна худоба”

108 “Багаторічні насадження”

109 “Інші основні засоби”

На даному підприємстві, тобто Заболотівськму ринку на практиці
використовують такі субрахунки, як: 103 “будинки та споруди”, 104
“Машини та обладнання”, 105 “Транспортні засоби”, 106 “Інструменти,
прилади, інвентар” та субрахунок 109 “Інші основні засоби”.

3.2.Фінансовий облік руху основних засобів

Порядок відображення надходження основних засобів на підприємство в
бухгалтерському обліку та формування їх первісної вартості залежить від
того яким чином і на яких умовах вони придбані.

Підставою для зарахування на баланс основних засобів є Акт приймання
(внутрішнього переміщення) основних засобів 03-1. На баланс об’єкти
зараховуються за первісною вартістю яка складається з витрат:

суми які сплачені постачальником, підрядчиком за оснащення інструментів,
інвентарю та інших нематеріальних активів, за виконання
проектно-вишукуваних і будівельно-монтажних робіт без непрямих податків;

реєстраційні збори, державне мито та інші платежі, що здійснювалися у
зв’язку з придбанням;

суми ввізного мита, непрямих податків, якщо вони не відшкодовуються
підприємству;

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів, на
транспортування, встановлення, монтаж, налагоджування і пуск основних
засобів;

інші витрати безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до
стану в якому вони придатні до використання із запланованою метою.

Не включають до первісної вартості загальногосподарські витрати,
понаднормативні витрати на заробітну плату та суми відходів, а також
витрати на сплату відсотків за користування кредитом.

Первісною вартістю об’єктів основних засобів зобов’язання за якими
визначається загальною сумою розподіляється дана сума пропорційно до
справедливої вартості окремого об’єкта. Первісна вартість придбаних чи
побудованих основних засобів за рахунок бюджетних асигнувань
визначається без суми непрямих податків, що відображається зменшенням
цільового фінансування та надходження.

Первісна вартість об’єкта може змінюватися у випадку поліпшення,
часткової ліквідації, переоцінки, зменшення корисності, а оцінена в
іноземній валюті – визначається в грошовій одиниці за курсом НБУ в
порядку встановленому П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”
затвердженому Міністерством Фінансів України від 10.09.200 року № 193.

Основні засоби підприємства можуть формуватися по-різному. Наприклад:
придбані за грошові кошти, що найчастіше зустрічаються. Первісною
вартістю таких об’єктів будуть витрати на придбання. Придбані за плату
основні засоби в бухгалтерському обліку відображаються на субрахунку 152
“Придбання (виготовлення) основних засобів”. Придбані за плату основні
засоби, які були в експлуатації оприбутковуються за вартістю об’єкта,
витрат на його доставку, монтаж, встановлення фундаментів. Всі інші
об’єкти поділяються на ті що потребують монтажу і ті, що не потребують
монтажу. В залежності від цього в бухгалтерському обліку робляться різні
записи, щодо оприбуткування основних засобів.

Таблиця 3.2.

Кореспонденція рахунків щодо оприбуткування об’єктів основних засобів
придбаних за грошові кошти

№ п/п Зміст господарських операцій Сума грн. Кореспонденція рахунків

Згідно документів На підприємстві

Д-Т К-Т Д-Т К-Т

1 Придбано обладнання, яке потребує монтажу 11000 205 631 205 631

2 Відображено суму транспортних витрат без ПДВ 180 205 685 205 685

3 На суму ПДВ яка включена в рахунок постачальником 30 641 985 641 985

4 На вартість придбання під час передачі для монтажу 11180 152 205 152
205

5 На суму згідно рахунку підрядника за виконану роботу (монтаж) 500

100 152,

641 631

631 152

641 631

631

Продовження табл. 3.2.

6 На суму фактичних витрат з монтажу виробничого обладнання при
господарському способі 230 152 66 152 66

7 Оплачено транспортні витрати 210 685 311 685 311

8 Введено в експлуатацію основні засоби 11910 10 152 10 152

9 Придбано основні засоби, які не потребують монтажу 1000 152 631 152
631

10 Відображено суму ПДВ 200 641 631 641 631

11 Нараховано збір до ПФ під час купівлі об’єкта 150 152 651 152 651

12 Оплачено за послуги транспортним організаціям 320 685 311 685 311

13 Введено в дію основні засоби 1150 10 152

10 152

Первісною вартістю переведених до основних засобів з оборотних активів
товарів, готової продукції є собівартість, що визначається за П(С)БО 9
“Запаси” від 20.10.99 р. № 246 та П(С)БО 16 “Витрати” від 31.12.99 р. №
318 затвердженим Мінфіном України.

Первісною вартістю створених власними силами основних засобів є сума
прямих і накладних витрат пов’язаних з створенням активу.

При внесенні до статутного капіталу основні засоби відображаються за
погодженою засновниками підприємства їх справедливою вартістю. Узгоджена
засновниками вартість основних засобів відображається за дебетом рахунка
обліку заборгованості засновником щодо внесків до статутного капіталу у
кореспонденції з рахунками обліку статутного капіталу. Отримання
основних засобів відображається за дебетом рахунка 10 “Основні засоби” і
погашенням заборгованості засновників.

Безоплатно отримані – для цілей бухгалтерського обліку розглядаються, як
збільшення додаткового капіталу причому на суму що дорівнює справедливій
вартості безоплатно отриманого об’єкта без урахування інших обов’язкових
витрат і платежів. При безоплатному одержанні виникає дохід в сумі
амортизації таких об’єктів одночасно з її нарахуванням. У міру
виникнення доходу сума додаткового капіталу зменшується.

Відображено вартість безоплатно отриманих основних засобів Дт-152 К-т
424.

Зараховано до складу основних засобів Д-Т 10 К-т 152

Відображено дохід у сумі нарахованої амортизації Д-Т 424 К-т 745

Основні засоби на підприємство можуть надходити у результаті обміну на
подібні і неподібні активи.

Первісною вартістю отриманих в обмін на подібні – є залишкова вартість
переданого об’єкта. Якщо залишкова вартість більша від справедливої
вартості, то первісною вартістю отриманих в обмін на подібні є
справедлива вартість переданого з включенням різниці до витрат звітного
періоду. Подібними вважаються ті активи, що мають однакове
функціональне призначення і справедливу вартість. Для визначення
об’єктів, що мають однакове функціональне призначення – подібними,
різниця між собівартість об’єктів обміну не повинна перебільшувати 10%.

В бухгалтерському обліку це можна відобразити такими записами
господарських операцій які аналогічні записам щодо придбання основних
засобів, які не потребують монтажу (див. Табл. 3.2).

Неподібні – це ті, що мають різні справедливі вартості і функціональне
призначення.

Первісною вартістю основних засобів отриманих в обмін на неподібні
активи є собівартість переданого активу збільшена або зменшена на суму
коштів чи їх еквівалентів, що належать до сплати обмінними операціями. В
обліку це можна відобразити наступним чином:

Одержано основні засоби в обмін на готову продукцію Д-т 152 К-т 701

Зараховано об’єкт до складу основних засобів Д-т 10 К-т 152

Відображено собівартість відвантаженої готової продукції Д-т 90 К-т 26

Об’єкти основних засобів перестають визнаватися активом і списуються з
балансу підприємства у випадках його вибуття в результаті продажу за
плату в порядку реалізації майна, передачі за договором дарування,
стороннім юридичним фізичним особам, внаслідок морального чи фізичного
зносу, ліквідації при аварії, стихійних лихах – виникненні екстремальних
умов, у зв’язку з реконструкцією і новим будівництвом, передачі у
вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств, нестачі,
остаточного псування або інших причин.

Для визначення непридатних основних засобів до використання, керівник
підприємства створює постійно діючу комісію, яка здійснює безпосередній
огляд об’єктів, що підлягають списанню, встановлює причини
невідповіності критеріям, визначає осіб з вини яких відбулося передчасне
вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх
відповідальності, визначає можливість продажу іншим підприємствам чи
використання деталей, які можуть бути отримані при демонтажу,
розбиранні, встановлює їх кількість і вартість, складає і підписує акт
на списання основних засобів 03-3. В акті наводиться характеристика
об’єкта; рік виготовлення чи будівництва, початок експлуатації,
початкова (переоцінена) вартість, сума нарахованого зносу,
передбачуваний і фактичний строк корисного використання, проведені
ремонти, причини вибуття. У разі списання основних засобів в наслідок
аварій до акту додають копію акту про аварію із зазначенням обставин.
Регістри аналітичного обліку вибулих основних засобів додаються до
документів якими оформляються факти вибуття об’єктів. Складений акт на
списання основних засобів в бухгалтерському обліку відображається після
затвердження керівником.

Деталі, матеріали отримані при розбиранні, ліквідації основних засобів
оприбутковуються з визнанням інших доходів і зараховуються на рахунки
обліку матеріалів запасів включаючи матеріальні цінності.

Фінансовий результат від вибуття основних засобів визначають
вираховуванням з доходу від вибуття об’єктів їх залишкової вартості,
непрямих податків та витрат пов’язаних з вибуттям основних засобів.

У випадках часткової ліквідації об’єкта його початкова (переоцінена)
вартість і знос зменшуються на суму початкової вартості і зносу
ліквідної частини, а пропорційна до ліквідованої частини сума сальдо за
дооцінкою (індексацією) відображається зменшенням додаткового капіталу
і збільшенням нерозподіленого прибутку.

Прибуток чи збиток від вибуття відображається у “Звіті про фінансові
результати” у складі доходи і витрати звичайної діяльності. Якщо
причиною списання є надзвичайна подія то сума прибутку чи збитку
відображається як фінансовий результат від надзвичайних подій.

Таблиця 3.3.

Кореспонденція рахунків з обліку вибуття основних засобів

№ п/п Зміст господарських операцій Сума грн. Кореспонденція рахунків

Згідно нормам документів На підприємстві

Д-Т К-Т Д-Т К-Т

Реалізація основних засобів:

1 Відображено залишкову вартість реалізованих основних засобів 760 972
10 972 10

2 Списано знос 40 131 10 131 10

3 Відображено дохід від реалізації об’єктів 03 900 37 742 37 742

Продовження табл. 3.3.

4 Відображено витрати пов’язані з реалізацією

973 31, 685 973 31, 685

5 Відображено податкове зобов’язання 150 742 64 742 64

6 Визначено фінансовий результат від реалізації основних засобів

— списано собівартість 760 793 972 793 972

— списано дохід 720 742 793 742 793

Ліквідація:

7 Відображено залишкову вартість ліквідованих основних засобів 6400 976
10 976 10

8 Списано знос 1800 131 10 131 10

9 Відображено витрати пов’язані з демонтажем, ліквідацією 1440 976 66,65
976 66,65

10 Відображено дохід у вигляді матеріалів

209 746 209 746

Внесено в статутний капітал іншого підприємства:

11. Відображено балансову вартість 03 1000 14 10 14 10

12. Відображено різницю між багн совою і залишковою вартість 03 250 14
746 14 746

У фінансовому обліку за ПСБО 7 “Основні засоби” за кредитом будь-якого
субрахунку незалежно від причин вибуття основні засоби списують за
первісною вартістю об’єкта частково на субрахунок 131 “Знос основних
засобів”, а залишкову вартість на субрахунок 972 “Собівартість
реалізованих необоротних активів”, 976 “Списання необоротних активів”.
Проте це не означає, що суми за кредитом субрахунків 102-109 збігаються
із записами за кредитом груп 10/1,2,3,4 незважаючи на те, що в принципі
балансова вартість об’єкта мала дорівнювати б його залишковій вартості.
Якщо до впровадження ПСБО 7 “Основні засоби” і внесення змін до Закону
України “Про прибуток” балансова залишкова вартість збігались і могли б
вважатися синонімами то зараз сумарно відрізняються, що зумовлює
відмінність податкового і фінансового обліку викладеного вище, тому і
результати від продажу об’єкта будуть різними.

Зокрема за об’єктами групи 1 до валових доходів включають суми
перевищення виручки від продажу основних засобів над їх балансовою
вартістю. При перевищенні балансової вартості об’єкта основних фондів
групи 1 над виручкою від продажу у податковому обліку таку різницю
включають до валових витрат, у той час коли у фінансовому обліку усю
суму виручки від продажу будь-яких основних засобів відображають за
кредитом субрахунку 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”, а
залишкову вартість списують на субрахунок 972 “Собівартість реалізованих
необоротних активів”:

Таблиця 3.4.

Кореспонденція рахунків з обліку операцій основних фондів групи 1

№ п/п Зміст господарських операцій Сума грн. Кореспонденція рахунків

Згідно нормам документів На підприємстві

Д-Т К-Т Д-Т К-Т

1 Списано залишкову вартість реалізованого складу

972 103 972 103

2 Списано суму нарахованого зносу

131 103 131 103

3 Відображено виручку від реалізації

361 742 361 742

Продовження табл. 3.4.

4 Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ

742 641 742 641

5 Відображено валовий дохід

747 747 747 747

6 Відображено валові витрати

841 841 841 841

За об’єктами групи 2-4 сума перевищення виручки над балансовою вартістю
всієї групи основних фондів включають до валових доходів, а перевищення
балансової вартості над сумою виручки від продажу в податковому обліку
не відображають, хоча у фінансовому обліку в таких випадках виходить
збиток.

Отже за даними податкового обліку взагалі не визначають прибуток чи
збиток від продажу об’єктів основних фондів, тоді як у фінансовому – це
можна зробити за кожним окремим об’єктом у результаті закриття рахунків
з обліку доходів і витрат.

Суттєво ускладнився податковий облік ліквідації основних засобів.
Оскільки тут доводиться враховувати такі нюанси, як причини ліквідації –
вимушені чи ні; оформлення її додатковими документами – висновком
санітарно-епідемічної чи карантинної спроби, Держнагляду, із охорони
праці, Міністерства з надзвичайних ситуацій. Зокрема у разі ліквідації
основних засобів за рішенням підприємства або руйнуванням, викраденням
чи вимушеної відмови від їх використання з обставин загрози та наявністю
таких документів балансова вартість окремих об’єктів групи 1 списується
на валові витрати. Якщо таких документі немає, то балансова вартість на
валові витрати не відноситься хоча з групи 1 її виключають, прирівнюють
до нуля.

Однак це не стосується об’єктів груп 2-4 за якими не виникає валових
витрат, а балансова вартість цих груп не змінюється відповідно до п.п.
6.4.8 ст. 6 Закону “Про оподаткування прибутку підприємства”.

В податковому обліку дохід від ліквідації у вигляді матеріалів не
відображають за умови, що такі матеріали реалізовуються. Податковий
облік здійснюється у зворотному порядку, вартість продажу відносять до
валових доходів, виникає податкове зобов’язання за ПДВ.

Водночас певні витрати (нарахування ОП, відрахування на соціальні заходи
та ін.) з ліквідації основних фондів включають до валових витрат Д-т 841
К-т 66, 65.

Отже, під час ліквідації основних фондів груп 2-4 їх балансова вартість
у податковому обліку не списується, а тому сукупна вартість відповідної
групи не змінюється незалежно від того якими документами це оформлено. У
разі відсутності додаткових документів, які підтверджують неможливість
використання об’єкта за початковим призначенням нараховується податкове
зобов’язання з ПДВ від його вартості на дату ліквідації визначеної за
звичайними цінами.

3.3.Облік ремонтів основних засобів

Після отримання основних засобів кожне підприємство несе витрати
пов’язані з їх утриманням та експлуатацією. Відображення цих витрат в
бухгалтерському обліку залежить від їх впливу на майбутні економічні
вигоди.

Як відомо, витрати на утримання і експлуатацію основних засобів можуть
бути спрямовані на:

поліпшення стану об’єкта для продовження строку корисних експлуатації та
підвищення продуктивності нормативних показників його функціонування;

підтримання об’єкта в робочому стані для збереження чи відновлення
майбутніх економічних вигод, що очікуються.

Прикладом витрат з покращення стану об’єкту є витрати на модифікацію,
удосконалення машин і обладнання, а також впровадження нових виробничих
процесів, що забезпечують значне скорочення операційних витрат тобто
підвищення продуктивності основних засобів.

Окремі види засобів праці складаються з великої кількості конструктивних
елементів, деталей, вузлів, які виготовлені з різних за міцністю
матеріалів, виконують різні технологічні функції, мають неоднакове
експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються теж
нерівномірно. Звідси й виникає необхідність заміни або відновлення
спрацьованих конструктивних елементів устаткування та інших видів
засобів праці задовго до того, коли кожний з цих об’єктів у цілому стане
непридатним для дальшого використання у виробничому процесі. Таке
часткове відновлення засобів праці здійснюється за допомогою періодичних
ремонтів.

Ремонти основних засобів залежно від обсягу і характеру робіт бувають
поточні, середні, капітальні.

Поточні ремонти основних засобів здійснюються за необхідності і
виконуються в основному власними силами і на нього витрачаються
будівельні матеріали підприємства на балансі якого ці об’єкти
обліковуються, тобто підприємство не користується послугами сторонніх
організацій для виконання ремонту своїх об’єктів основних засобів.
Витрати на поточний ремонт є постійними і відносно рівномірними протягом
експлуатаційного періоду, а тому їх відносять на собівартість наданих
послуг. До поточних ремонтів належать дрібні роботи по зміні або
виправленні окремих зношених деталей, вузлів, машин, обладнання,
елементів, конструкції будов та споруд, а також профілактичні ремонти й
огляди.

Капітальні ремонти здійснюються з періодом понад один рік, при цьому
здійснюється повне розбирання, зміна, відновлення всіх зношених деталей
чи вузлів. Капітальний ремонт основних засобів може здійснюватися двома
способами: підрядним або внутрішньо підрядним.

Проведення капітального ремонту потребує порівно великих одноразових
витрат, що в свою чергу унеможливлює пряме включення таких до
собівартості продукції, і тому такі витрати, тобто на проведення
капітального ремонту визначають заздалегідь і відносять на собівартість
продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома
послідовними капітальними ремонтами.

Як уже зазначалося капітальний ремонт основних засобів підприємство може
проводити одним із довільно вибраних способів, а саме підрядним або
внутрішньо-підряним.

При підрядному способі до проведення капітального ремонту того чи іншого
основного засобу підприємство залучає сторонні спеціалізовані
організації або підрозділи цієї організації.

При внутрішньо-підрядному – ремонті роботи виконують спеціалізовані
структурні підрозділи.

Як при підрядному так і внутрішньо-підрядному способі виконання ремонту
основних засобів підставою для виконання робіт виступає договір в якому
зазначається:

по-перше найменування об’єкту, що підлягає ремонту;

по-друге строки виконання робіт;

по-третє умови і порядок розрахунку за виконаний ремонт.

Завершення ремонту основних засобів оформляється актом приймання – здачі
відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів основних
засобів. В акті вказується найменування об’єкта, дата прийняття, дати
початку і закінчення ремонту, вартість об’єкта основних засобів.

По закінченні ремонту бухгалтерія замовника робить відмітку в
інвентарній картці обліку об’єкту основних засобів, який ремонтується,
про дату виконання ремонту і фактичну суму витрат.

Наступні витрати, що ведуть до продовження строку корисної служби або до
підвищення продуктивності об’єкта основних засобів дозволяють отримати
додаткові економічні вигоди протягом більше одного звітного періоду і
включаються до балансової вартості основних засобів. В протилежному
випадку наступні витрати повинні бути визнані поточними витратами за
період, в якому вони були понесені.

Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є так званий
відновлюваний ремонт, необхідність у проведенні котрого виникає
внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені, землетрусу). Відновлюваний
ремонт фінансується за рахунок державного страхового (резервного) фонду
і за характером та обсягом робіт, що виконуються, відноситься до сфери
капітального будівництва.

За сучасних умов господарювання і формування ринкової економіки
важливого значення набуває економічна оцінка доцільності витрат на
капітальний ремонт виробничого устаткування. Це можна пояснити тим, що
на підприємстві діюче устаткування протягом фактичного строку
експлуатації капітально ремонтують кілька разів. Проте коли проведення
першого капітального ремонту в більшості випадків є економічно
вигіднішим за придбання нової машини (він здійснюється, як правило, до
настання техніко-економічного старіння, а фактичні витрати на нього не
перевищують 35-40 (балансової вартості), то наступні капітальні ремонти
часто коштують дорожче, ніж нове устаткування аналогічного призначення.

Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ремонт
порівнюють два альтернативні варіанти:

перший – капітальний ремонт фізично зношеної машини і продовження строку
її експлуатації на один ремонтний цикл;

другий – заміна машини, що потребує капітального ремонту на нову.

Для кожного з варіантів визначають загальну величину витрат і втрат.

Для першого варіанта – це будуть витрати, на очікуваний капітальний
ремонт і перевищення експлуатаційних витрат щодо капітально
відремонтованих машин над поточними витратами щодо нової машини.

Для другого варіанту – це вартість придбання, тобто ціна та встановлення
нової машини над втрати від недоамортизації діючої машини.

Ведення бухгалтерського обліку основних засобів завжди вимагав і вимагає
від бухгалтера підвищеної уваги. Такі зміни в законодавстві, як розподіл
обліку на бухгалтерський і податковий, ухвалення національних Положень
(стандартів) бухгалтерського обліку зумовило виникнення низки питань
щодо організації обліку основних засобів.

Однак з розділів основних засобів, що вимагає особливості уваги
бухгалтера є облік витрат на їх поліпшення і ремонт.

На сьогодні облік витрат на поліпшення і ремонт основних засобів
регулюється двома основними документами:

Положення бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби “ затверджене наказом
Мінфіну України від 27 квітня 2002 року № 92 із змінами та доповненнями;

Податковий облік – Закон України “Про оподаткування прибутку
підприємств”.

Із введенням у дію П(С)БО 7 “Основні засоби” вимоги, що ставляться до
бухгалтерського обліку витрати на поліпшення і ремонт основних засобів
стали принципово відрізнятися від вимог податкового обліку. Тому виникла
необхідність окремого ведення бухгалтерського і податкового обліку таких
витрат.

Бухгалтерський облік витрат на поліпшення і ремонт основних засобів
регулюється підпунктами 14-15 ПСБО 7 “Основні засоби” до пункту 14 ПСБО
7 “Основні засоби” первісна вартість основних засобів збільшується на
суму витрат пов’язаних з поліпшенням об’єкта, тобто модернізація,
модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція, що приводять до
збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від
використання об’єкта”. Згідно з пунктом 15 ПСБО 7”витрати що
здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані й одержання
первісно визначеної суми економічних вигод від його використання
включають до складу витрат”.

Як видно з змісту ПСБО 7 “Основні засоби” витрати на поліпшення і ремонт
основних засобів з позиції бухгалтерського обліку поділяються на дві
групи:

витрати на поліпшення основних засобів, що збільшують майбутні
економічні вигоди, первісно очікувані від використання;

витрати на технічне обслуговування і ремонт основних засобів, що
здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані й одержання
первісно визначених сум майбутніх економічних вигод.

Таким чином, ключовим у методиці бухгалтерського обліку витрат на
поліпшення і ремонт основних засобів є вид здійснюваних відбудованих
робіт від якого залежить куди варто відносити зроблені витрати. Якщо
проводиться поліпшення об’єкта основних засобів (модернізація,
модифікація, реконструкція та інше), то витрати на його проведення
збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів. Якщо проводиться
технічне обслуговування, ремонт основних засобів (поточний чи
капітальний) то витрати на їх проведення відносять до витрат поточного
періоду.

Слід зазначити, що із введенням нового Плану рахунків бухгалтерського
обліку дещо ускладнився порядок відображення на рахунок бухгалтерського
обліку витрат на поліпшення і ремонт основних засобів. Згідно з новим
Планом рахунків окремого рахунку для ведення обліку таких витрат не
передбачено. Витрати не поліпшення основних засобів, що збільшують
первісну вартість об’єкта слід відображати на рахунку 15 “Капітальні
інвестиції” з подальшим їх віднесенням на рахунок 10 “Основні засоби”. В
бухгалтерському обліку можна відобразити це такими записами
господарських операцій.

№ п/п Списано на роботи з модернізації обладнання матеріали Дебет Кредит

1 Списано на роботи з модернізації обладнання матеріали 152 201

2 Нарахована заробітна плата працівникам за виконання робіт по
модернізації обладнання 152 661

3 Проведено відрахування від заробітної плати працівників 152
651,652,653

4 Списано фактичні витрати по модернізації обладнання на збільшення
первісної вартості основного засобу 10 152

На рахунку 15 “Капітальні інвестиції” не передбачено відображати облік
витрат поліпшення основних засобів, однак цей рахунок найбільше
підходить для ведення обліку таких витрат, так, як дає можливість
згрупувати усі витрати на проведення поліпшення конкретного об’єкта
основних засобів і потім однією сумою списати їх у дебет рахунка 10
“Основні засоби”.

Для ведення обліку витратна поліпшення основних засобів на рахунку 15
“Капітальні інвестиції” підприємству потрібно відкрити до цього рахунку
субрахунок 156, який можна назвати “Капітальні витрати на поліпшення
основних засобів”.

Ведення обліку витрат на технічне обслуговування і ремонт основних
засобів здійснюється відповідно до ПСБО 16 “Витрати” затвердженого
наказом Мінфіну України від 31 листопада 1999 року № 318, такі витрати
згідно з ПСБО 16 відображаються на рахунок обліку витрат до яких
належать:

рахунок 23 “Виробництво” – для обліку витрат на ремонт основних засобів
задіяних в основному і допоміжному виробництві;

рахунок 91 “Загально-виробничі витрати – для обліку витрат на ремонт
основних засобів загально-виробничого призначення, тобто об’єктів
основних засобів задіяних в управлінні обслуговуванні підприємства;

рахунок 93 “Витрати на збут” – для обліку витратна ремонт основних
засобів пов’язаних з збутом продукції підприємства.

На відміну від фінансового податковий облік витрат на поліпшення
основних фондів, ведеться відповідно до Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” № 349-ІV від 24.12.2002 року. Згідно
з пп.. 8.7.1. п.8.7. ст. 8цього закону “платники податку мають включати
до валових витрат протягом звітного року будь-які витрати пов’язані з
поліпшенням основних фондів, у сумі що не перевищує 10%, сукупної
балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.
Витрати, що перевищують зазначену суму за всіма групами відносяться на
збільшення балансової вартості другої, третьої та четвертої груп або
окремих об’єктів основних фондів першої групи пропорційно до сукупної
балансової вартості таких груп та окремих об’єктів основних фондів
першої групи на початок розрахункового періоду. Звідси випливає, що
незалежно від того на якому об’єкті здійснювався капітальний ремонт,
реконструкція, модернізація та інші поліпшення у податковому обліку
збільшується балансова, тобто залишкова вартість всіх чотирьох груп
основних фондів.

Відповідно до пп.. 5.2.1. ст. 5 Закону про прибуток, до складу валових
витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою і організацією ведення
виробництва, продажу продукції, робіт, послуг та охорони праці з
урахуванням обмежень установлених законом. При цьому під “поліпшенням”
для цілей оподаткування слід розуміти усі види ремонту, реконструкції,
модернізації тощо, але разом з тим технічне обслуговування машин і
механізмів, утримання будинків і споруд між ремонтами під податкові
“поліпшення” не потрапляють. Отже, потрібно визначити, які витрати
відносять до витрат на утримання і експлуатацію основних фондів тобто
підпадають під дію пп.. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 і не є податковим
“поліпшенням”.

Джерелом такої інформації є технічна документація основних фондів,
галузеві інструкції, положення з питань технічного огляду,
обслуговування і ремонту машин та механізмів, виробничих корпусів та
споруд. У зазначених документах визначають переліки робіт, що відносять
до технічного огляду і обслуговування, тобто ті роботи, витрати на
проведення яких законно можна віднести на валові витрати.

Таким чином з позиції ведення податкового обліку принципове значення для
списання витрат на поліпшення основних фондів підприємства має сукупна
балансова вартість їх груп на початок звітного року. Отже, для
розрахунку суми витрат на поліпшення основних засобів, яку підприємство
може віднести протягом року до валових витрат потрібно розрахувати
балансову вартість.

Сукупна балансова вартість основних засобів на початок звітного пре іду
є сумою балансових вартостей окремих об’єктів груп на початок року
розрахованих за формулою зазначено в пп.. 8.3.2. п.8.3. ст. 8 Закону про
прибуток.

Б(а)=Б(а-1)+П(а-1)-А(а-1)

де Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду.

Б(а-1) – балансова вартість групи на початок періоду, що передував
звітному

П(а-1) – сума витрат понесених на придбання основних фондів, здійснення
капітального ремонту, реконструкції, модернізації та ін. Поліпшень
основних фондів протягом періоду, що передував звітному.

В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду,
що передував звітному.

А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань нарахованих у період, що
передував звітному.

Отримана сукупна балансова вартість основних фондів на “початок року
помножується на 10%. Дана величина буде граничною сумою у рамках якої
підприємство протягом року може відносити на валові витрати, витрати на
поліпшення і ремонт основних засобів здійснені протягом року, а ті що
перевищують отриману граничну суму відносять на збільшення балансової
вартості відповідної групи (конкретного об’єкта групи 1) основних
фондів.

Слід зазначити, що багатьом підприємства цілком достатньо встановлених
10% для того, щоб віднести всі здійснені витрати на поліпшення до
валових витрат. Однак існує також чимало підприємств яким цих відсотків
не вистачає. При цьому в багатьох підприємствах існує реальна можливість
відносити на валові витрати ряд витрат пов’язаних з змістом і
обслуговуванням основних виробничих фондів, що не відносяться з погляду
податкового обліку до поліпшення основних фондів.

Повертаючись до твердження про збільшення балансової вартості всіх
чотирьох груп основних засобів внаслідок проведення капітального
ремонту, реконструкції чи модернізації об’єкта незалежно від того до
якого групи він належить можна сказати що такий варіант непридатний для
цілей фінансового і управлінського обліку, оскільки він викривляє
залишкову і первісну вартість об’єкта і амортизаційні нарахування і знос
за кожним із них, а зрештою і витрати виробництва та фінансові
результати діяльності підприємства.

Зокрема при застосування податкового методу визначена балансова вартість
основних засобів у фінансову і управлінському обліку може дійти до
абсурду, коли внаслідок реконструкції приміщення цеху – об’єкту першої
групи збільшиться вартість мобільного телефону – об’єкта четвертої групи
основних засобів.

Логічно було б при реконструкції чи іншому поліпшенні будівель і споруд
чи їх структурних компонента 10% ліміт витрат які можна віднести до
валових витрат визначити за кожним об’єктом окремо, а суму перевищення
приєднувати до балансової вартості саме цього об’єкта, а не розподіляти
між усіма іншими тим більше приналежними до решти груп. Однак вимог
податкового законодавств треба дотримуватись незважаючи на їх
аналогічність, атому інший варіант можливий лише у фінансовому і
управлінському обліку. Оскільки за П(С) БО 7 “Основні засоби” їх
первісна вартість збільшується на суму витрат пов’язаних з поліпшенням
об’єкта за кожним окремо. Тому виникають розбіжності в кореспонденції
рахунків із списання витрат на ремонт та поліпшення об’єктів основних
засобів.

Кореспонденція рахунків податкового і фінансового обліку з відображення
витрати на ремонт основних засобів

№ п/п Зміст витрат Податковий облік Фінансовий облік

дебет кредит дебет кредит

1 Відображено витрати на поточний і капітальний ремонт, що не приводить
до поліпшення основних фондів — — 84,23,91,92,93 23,151

2 Витрати на поточний і капітальний ремонт що приводять до поліпшення
основних фондів 841,84 (23,91, 92,93) 23,841 — —

3 Витрати на модернізацію, модифікацію, дообладнання, що не приводять до
збільшення майбутніх економічних вигід первісно очікуваних від
використання об’єкта — — 103-106

108-109 151

Витрати на реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних
фондів

— 10% сукупної балансової вартості всіх групи

— решта суми

841,84 (23,91,

92,93)

10/1,2,3,4

151

841

151

Враховуючи, що витрати на ремонт, модернізацію, модифікацію включають до
балансової вартості основних фондів у податковому обліку не так, к до
первісної вартості основних засобів у фінансовому обліку, за окремими
аналітичними рахунками, тобто обліковуватись на субрахунках 102-1о9
будуть інші дані за чотирма групами основних фондів. Однак незважаючи на
це кореспонденція рахунків у податковому і фінансовому обліку має
здійснюватися за взаємопов’язаними схемами, інакше неможливо забезпечити
узагальнення обігів та сальдо за аналітичними рахунками на синтетичні,
хіба що взагалі вести на підприємстві паралельно дві Головні книги.

3.4. Облік зносу основних засобів

Під впливом часу, сил природи та і процесі експлуатації основні засоби
поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості,
знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, а в результаті
зменшується реальна балансова вартість основних засобів

Основні засоби підлягають фізичному зносу, як у процесі їх використання
так і при їх бездіяльності. На розміри фізичного зносу основних засобів
підприємства у процесі їх використання можуть впливати такі фактори, як:

ступінь навантаження виробничих засобів у процесі виробництва, що
залежить від кількості змін і годин роботи за добу, тривалість праці
впродовж року, інтенсивності праці;

якість праці;

якість догляду за основними засобами;

особливість технологічного процесу і ступінь захисту основних засобів
від впливу зовнішніх умов, тобто температури, вологості, опадів тощо;

кваліфікація робітників ставлення їх до основних засобів.

Основні засоби зношуються не тільки фізично, а й стають відсталими за
своєю технічною характеристикою, а також економічною ефективністю, тобто
підлягають моральному зносу.

Моральний знос основних засобів зумовлений двома факторами: ростом
продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Поява більш
досконалих зростів обладнання та інших видів основних засобів, веде до
морального зносу діючих основних засобів і зниження продуктивності
парці.

Правильне визначення ступеня зносу основних засобів має дуже важливе
значення для економіки виробництва, для визначення відновлюваної
вартості основних засобів і розміру амортизаційних відрахувань.

Фізичний знос може бути визначеним відповідно до терміну служби основних
засобів за допомогою такої формули:

де З – знос (х відсотки)

Тф – фактичний термін служби основних засобів (роки)

Тн – термін служби за встановленою нормою, тобто амортизаційний період.

Проте найбільш правильно можна визначити фізичний знос шляхом обстеження
технічного стану об’єкта в натурі (вузлів, частин та об’єктів в цілому).
Водночас доцільно визначити ступінь зносу і за терміном служби.

Як фізичний так і моральний знос основних засобів впливає на зменшення
їх відновлюваної вартості. Обліковують знос на рахунку 13 “Знос
амортизація необоротних активів”.

Згідно з Положенням бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”
амортизація це систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка
амортизується протягом строку їх корисного використання чи експлуатації.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, що амортизується
протягом строку корисного використання активу. Вона, відображає процес
поступового списання (погашення) вартості об’єкта протягом часу його
корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу
співвідношення витрат з доходами.

Знос основних засобів – це сума амортизації об’єкта основних засобів
накопичення з початку строку їх корисного використання.

Термін корисного використання активів може бути коротким ніж технічний
термін використання.

Термін корисного використання активів може змінюватися у разі;

зміни технології виробн7ицтва чи ринкового попиту на продукцію, що
виробляється за допомогою цього активу.

капіталізації наступних витрат пов’язаних з використання активу, який
покращує його стан.

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного
використання не є об’єктом амортизації.

Амортизаційні відрахування не нараховуються в разі виведення з
експлуатації окремого об’єкта основних засобів першої групи у зв’язку з
його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, консервацією за
рішенням платника податків або кабінетом Міністрів, балансова вартість
такого об’єкта дорівнює нулю.

Амортизація продовжує нараховуватися по об’єктах першої групи основних
засобів. Якщо підприємство з будь-яких причин простоювало і основні
засоби цього підприємства не використовувалися, але при цьому не були
виведені з експлуатації.

При виведенні окремих об’єктів основних засобів другої і третьої групи з
експлуатації балансова вартість групи не змінюється, а амортизація
продовжує нарахуватися.

Згідно з пп.. 8.3.1 ст. 8 Закону “Про прибуток” сума амортизаційних
відрахування груп основних засобів на початок звітного періоду.

В Заболотівському Ринку до першої групи основних засобів віднесено
будинок для приїжджих, контора – павільйон, молочний павільйон,
приміщення для худоби, садово-огородні будинки, під навіс базару,
павільйон “Ягода”. Норма амортизації для цієї групи – 5%.

До другої групи відносять: торгові столи, металеву огороджу, гірки,
триляж, холодильні камери, холодильний прилавок. Норма амортизації для
цієї групи – 15%.

Норма амортизаційних відрахувань для третьої групи – 25%. До неї
входять: ЕККА – Ера-101, нітратоміри, прилад “Бета”, магнітофон “Орень”.

Відповідь до ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств № 249-ІV від 24.12.2002 р. амортизації підлягають витрати
на:

придбання основних засобів для власного виробничого використання;

самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб,
включаючи витрати на нарахування заробітної плати працівникам, які були
зайняті на виготовленні таких основних засобів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших
видів покращення основних засобів.

Не підлягають амортизації і повністю відносяться до складу валових
витрат (у податкову обліку) звітні періодичні витрати платника податків
на:

придбання основних засобів чи нематеріальних активів з метою їх
подальшої реалізації іншим платником податку або використання у
виробництві інших основних засобів призначених для подальшої реалізації
іншим платникам податку;

утримання основних заході, що знаходяться на консервації.

Нарахування амортизації здійснюється щомісячно протягом строку корисного
використання який встановлюється підприємством при визначенні об’єкта
активом, тобто при зарахуванні на баланс і припиняється починаючи з
місця наступного за місцем вибуття об’єкта.

Суми нарахованої амортизації всі підприємства відображають як збільшення
суми витрат підприємства і зносу необоротних активів. Бухгалтерський
облік зносу необоротних активів ведеться на пасивному рахунку 3 “Знос
необоротних активів” на якому відкрито субрахунки.

131 “Знос основних засобів”

132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”

133 “Знос нематеріальних активів”

Нарахування зносу здійснюється за рахунок витрат виробництва, витрат
обігу в торгівлі. Документом, який підтверджує право на списування
нарахованого знову на витрати є акт введення в експлуатацію основних
засобів.

Для рахунку амортизації основних засобів промислові підприємства при
будь-якій формі ведення бухгалтерського обліку в умовах ручної обробки
інформації використовують типові форми № 03-14 “Розрахунок амортизації
основних засобів та 03-16 “Розрахунок амортизації по автотранспорту”.
При застосування журнально-ордерної форми обліку замість зазначених форм
для розрахунку амортизації можна застосовувати однойменну Розроблювану
таблицю № 6.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, що
характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до Балансової
вартості основних фондів. Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на
повне відновлення основних фондів здійснюються за централізованою
формулою

(3.3)

де Ф – балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів

П- ліквідаційна вартість основних фондів

Ан – амортизаційний період (нормативний строк функціонування0

За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходити з
економічно доцільних середній строків функціонування засобів праці,
необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів
і врахування техніко-економічного їхнього старіння.

Найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного
періоду, тобто доцільного строку використання конкретних видів засобів
праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів
зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального
ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, строків настання
техніко-економічного старіння, можливих темпів оновлення тощо.

У міру розвитку техніки, удосконалення технології та організації
виробництва змінюється тривалість і характер використання окремих видів
основних фондів, виникає об’єктивне необхідність скорочення нормативних
строків їх функціонування. У зв’язку з цим норми амортизаційних
відрахувань періодично треба перекидати та уточнювати.

Амортизацію основних засобів нараховують із застосуванням таких методів:
прямолінійно, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення
залишкової вартості, кумулятивного, виробничого.

Метод рівномірної чи лінійної амортизації є найпростішим при
використанні і передбачає перенесення балансової вартості основних
фондів на собівартість продукції, що виробляється чи послуг які
надаються підприємство протягом амортизаційного періоду, тобто
нормативного строку служби засобів праці за однаковими нормами
амортизаційних відрахувань.

Суть рівномірного методу полягає в тому, що витратами поточного періоду
визначається завжди однакова частина купівельної вартості активу (за
вирахуванням визначеної ліквідаційної вартості) впродовж цього
визначеного терміну корисного використання цього активу.

Нарахування зносу методом прямолінійного і рівномірного списання
пропорційно часу використання визначають за формулою.

Перевагами цього методу є простота розрахунку і рівномірність розподілу
суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зіставлення
собівартості продукції з доходом від її реалізації.

Недоліками методу вважають те, що він не враховує моральний знос різну
виробничу потужність основних засобів у різні роки їх експлуатації та
необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби, а
головне – в деяких випадках важко визначити виробіток окремих об’єктів
основних засобів.

При рівномірному методі нарахування амортизації сума зносу залишається
завжди постійною щороку і тому визначена таким чином сума зносу часто
має назву фіксованих витрат. Облікова вартість активу зменшується з року
в рік на таку саму суму. Метод – простий, раціональний, систематичний,
тобто логічний, стабільний, послідовний. Його використання особливо
доцільне, коли ступінь експлуатації активу в кожному обліковому періоді
залишається незмінним. Він передбачає майже рівномірний спад економічної
корисності активу з року в рік. Через це його використовують на практиці
найчастіше з усіх наведених вище методів.

Відповідно до змакну України. Про оподаткування прибутку підприємств
№349 –ІV від 25.12.2002 р. починаючи з 01.01.2003 р. передбачено чотири
групи основних фондів.

До першої групи входять будівлі, споруди, їх структурні компоненти, в
тому числі житлові будинки та передавальні пристрої. Її можна умовно
позначити 10/1 “Будівлі і споруди”.

До групи 2 належать автомобільний транспорт, меблі, інше конторське
обладнання, побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади та
інструменти. Цю групу можна позначити 10/2 “Автотранспорт, меблі,
прилади”.

До групи 3 входять інші основні фонди, що не вийшли до груп 1 і 2,
включаючи прилади промислового призначення. Сільськогосподарські машини
та знаряддя, багаторічні насадження. Їх умовно позначають 10/3 “Інші
основні фонди”. До групи 4 включаються придбані після 01.01.2003 р.
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки
інформації, їх програмне забезпечення. Телефони, мікрофони, рації
вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів, а також витрати
на їх поліпшення. Таку групу можна умовно позначити 10/4
“Електронно-обчислювальні машини”.

3.5 Інвентаризація основних засобів та облік її результатів.

Інвентаризація – це один із прийомів бухгалтерського обліку, що є
способом виявлення фактичної наявності господарських засобів і їх джерел
на певний момент часу з наступним обліком неоформлених поточною
документацією, для забезпечення достовірності показників обліку і
звітності підприємства.

Це зумовлено тим, що існують господарські процеси, які не піддаються
щоденній реєстрації і документуванню в момент їх здійснення.

Порядок проведення інвентаризації регламентується Інструкцією з
інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових
коштів, документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженою
наказом Головного управління Державного Казначейства України від 30
жовтня 1998 року №90.

Згідно даної інструкції передбачено випадки коли проведення
інвентаризації є обов’язковим, в інших випадках інвентаризація
проводиться за рішенням керівника підприємства.

Обов’язково проводити інвентаризацію будівель, споруд і інших нерухомих
об’єктів не менше одного разу на три роки, бібліотечних фондів – один
раз в 5 років, інших основних засобів і МШП у міністерствах і
центральних органах виконавчої влади не менше одного разу на 2 роки, а в
інших не менше одного разу на 1 рік. Інвентаризація основних засобів
проводиться не раніше 1-го жовтня.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві створюється
постійно діюча комісія, яку очолює керівник підприємства.

До початку проведення інвентаризації у МВО беруть розписку, що всі
документи здані в бухгалтерію, і немає ніяких лишків чи нестач. Після
розписки ніякі оправдовуючі документи до уваги комісією не приймаються.

До початку інвентаризації необхідно перевірити: наявність і стан
інвентарних карток, описів та інших регістрів аналітичного обліку, а
також технічних паспортів, іншої технічної документації; наявність
документів на основні засоби, що були здані або отримані підприємством
на правах оренди (лізингу), на зберігання або у тимчасове користування.
При відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання та
оформлення.

Після детального вивчення зазначеної інформації члени комісії проводять
огляд об’єктів у натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у
місцях експлуатації та встановлення їх придатності для подальшого
використання за прямим призначенням.

При інвентаризації основних засобів слід чітко визначити, що є
інвентарним об’єктом.

Присвоєні об’єктам основних засобів інвентарні номери не повинні
змінюватись. Зміна номерів може бути проведена лише в тих випадках, коли
виявлено, що об’єкти помилково відображаються не в тій групі основних
засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим
призначенням, а також у випадках встановлення неправильної їх нумерації.

В ході проведення інвентаризації будинків, споруд та іншої нерухомості
комісія перевіряє наявність документів, які підтверджують знаходження
вказаних об’єктів у власності підприємства.

Також перевіряється наявність документів на земельні ділянки, водоймища
та інші об’єкти. Таким підтвердженням може бути квитанція про останню
орендну плату, якщо вона була складена не раніше встановленого договором
останнього терміну платежу.

При виявленні необлікованих основних засобів встановлюється коли і за
чиїм розпорядженням спорудженні невраховані об’єкти, виявлені при
інвентаризації, за рахунок яких джерел списані витрати на їх
спорудження. Ці відомості відображаються у протоколі засідання
інвентаризаційної комісії.

У разі неможливості встановлення первісної вартості за фактичними
витратами необліковані об’єкти оцінюються за їх справедливою вартістю на
дату їх виявлення. Знос визначають експертним шляхом залежно від
технічного стану відповідного об’єкта.

Орендовані основні засоби підлягають інвентаризації орендодавцем із
складанням окремого опису, в якому дається посилання на документи, які
підтверджують прийняття цих об’єктів на відповідальне збереження або в
оренду, та строк оренди. Один примірник опису до складання річного звіту
надсилається орендодавцю.

При інвентаризації основних засобів поряд з перевіркою їх фактичної
наявності встановлюється ступінь їх фактичного зносу за результатами
якого корегуються записи на рахунку необоротних активів.

Однотипні предмети господарського інвентарю, інструменти, верстати
однакової вартості, що надійшли одночасно в один із структурних
підрозділів підприємства та обліковуються в типовій інвентарній картці
групового обліку, в інвентаризаційних описах проводяться за
найменуваннями і зазначенням кількості цих предметів.

При порівнянні опису будівель і споруд з даними бухгалтерського
обліку, як правило, розбіжностей не повинно виникати. Якщо при перевірці
буде встановлено, що певна споруда протягом року була розібрана й акту
на її ліквідацію не було складено, то в цьому випадку складається
окремий акт на ліквідацію, вказується, яку кількість матеріалів було
отримано і ким, для яких потреб були використані ці матеріали, після
чого акт подається на затвердження власнику, керівнику підприємства.

Основні засоби, не придатні для експлуатації і до відновлення, до опису
фактичних залишків не включаються. На ці предмети інвентаризаційна
комісія складає окремі описи із зазначенням часу введення в експлуатацію
і причин, при яких вони стали непридатними для подальшого використання.
Списання таких об’єктів здійснюється у відповідності з діючим порядком,
щодо ліквідації основних засобів.

Основні засоби, які в момент інвентаризації знаходяться за межами
підприємства (в далеких рейсах морські та річні судна, залізничний
рухомий склад, автомашини; відправлені на капітальний ремонт машини та
обладнання) інвентаризуються до моменту їх тимчасового вибуття.

Основні засоби, що перебувають у лізингу, ремонті тощо, вносяться до
інвентаризаційного опису на підставі актів, накладних, квитанцій та
інших документів, які засвідчують приймання вказаного майна переробними,
ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами.

Інвентаризація незакінчених капітальних робіт (незавершеного
виробництва) проводиться по кожному об’єкту окремо. Інвентаризаційна
комісія повинна перевірити чи не обліковуються в складі незавершеного
виробництва обладнання, передане до монтажу, або монтаж якого фактично
не розпочатий, а також стан законсервованих об’єктів і тих, будівництво
яких тимчасово припинено, виявити причини і підстави для їх консервації.
У описі зазначається назва об’єкту, детальний опис стадії робіт, а також
обсяг виконаних робіт.

При інвентаризації витрат на незакінчені ремонти основних засобів
комісія вивчає первинна документи, на підставі яких здійснюється їх
ремонт, перевіряє відповідність фактично витрачених на ремонт деталей,
вузлів або витрат на їх відновлення плановим документам, які складаються
перед постановкою об’єктів основних засобів на ремонт; дає оцінку
ефективності проведених витрат на такі ремонти та контролює їх
відповідність існуючим нормативам; визначає ступінь готовності об’єкта,
що ремонтується; підраховує економію або перевитрати коштів, а в окремих
випадках перевіряє доцільність проведення таких ремонтів.

На незавершений ремонт складається акт інвентаризації, із зазначенням
назви об’єкту, який ремонтується, виду, відсотку виконання, а також
кошторисної і фактичної вартості виконаних робіт.

У випадку встановлення невідображених в бухгалтерському обліку
підприємства виконаних робіт капітального характеру (добудова поверхів,
прибудова нових приміщень) або часткової ліквідації будинків та споруд
(ліквідація окремих конструктивних елементів), інвентаризаційна комісія
визначає суму збільшення або зменшення первісної вартості об’єкта.

Інвентаризація основних засобів проводиться по місцях зберігання ТМЦ, а
дані інвентаризації заносяться в інвентаризаційні описи, які складаються
в двох примірниках, один здається в бухгалтерію, а інший залишається в
МВО. Інвентаризаційні описи в бухгалтерії звіряються з даними
бухгалтерських записів для виявлення фактів нестач чи надлишку.

Якщо виявлені розходження з даними бухгалтерського обліку то
складається порівняльна відомість, а МВО дають письмове пояснення.

Свої висновки інвентаризаційна комісія підтверджує протоколом, який
затверджує керівник. Керівник підприємства протягом п’яти днів повинен
прийняти рішення про оприбуткування надлишків і списання нестач.
Результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відображаються
протягом десяти днів.

Виявлені при інвентаризації надлишки оприбутковуються, а недостачі
незалежно від причин виникнення списуються на витрати. Після прийняття
рішення керівника, вартість недостачі може бути віднесена на рахунок
МВО, або списана на позабалансовий рахунок 072 “Невідшкодовані втрати
від псування цінностей”. Необліковані раніше об’єкти основних засобів
оцінюються за відновлюваною вартістю і зараховуються до складу інших
доходів.

Розмір нанесеного збитку підприємству від нестачі об’єктів основних
засобів, що підлягає відшкодуванню МВО визначається відповідно до Закону
України “Про визначення розмірів збитків нанесених підприємству
розкраданням, недостачею, знищенням і псуванням ТМЦ”.

Згідно цього документу розмір збитку від розкрадання, що підлягає
відшкодуванню МВО визначається виходячи з балансової вартості основних
засобів за мінусом зносу, але не менше 50% балансової вартості і
визначають його за формулою:

Р3=[(БВ-АВ) х Іінф+(ПДВ+Аз)] х 2 (3.4)

де РЗ – розмір збитку завданого підприємству

БВ – балансова вартість

АВ – сума амортизаційних відрахувань (знос)

Іінф – індекс інфляції

ПДВ – сума податку на додану вартість

Аз – акцизний збір

Різниця між обліковою вартістю недостачі і сумою збитку підлягає
перерахуванню в бюджет.

Таблиця 3.7

Відображення в бухгалтерському обліку результатів проведеної
інвентаризації

основних засобів підприємства.

№ п/п Зміст господарських операцій Сума

грн Кореспонденція рахунків

Д-т К-т

1 Оприбутковано основні засоби виявлені під час інвентаризації

на залишкову вартість об’єкта

на суму зносу

10

10

746, 716

131

2 Відображено нестачу основних засобів а) винна особа встановлена:

списано залишкову вартість основних засобів

на суму зносу

віднесена залишкова вартість об’єкта на рахунок МВО

б) винна особа не встановлена:

відображена залишкова вартість основних засобів яких не стає

віднесена залишкова вартість основних засобів яких не стає на
позабалансовий рахунок

976

131

375

947

10

10

746

10

072

3 Відображена різниця між залишковою вартістю нестачі основних засобів
віднесена на МВО і розміром збитку

375

716

Розділ. 4 Економічний аналіз та аудит в системі управління ефективністю
використання основних засобів.

4.1. Система аналітичних показників, інформаційна база і основні методи
економічного аналізу.

Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального
виробництва є основою суспільного відтворення ВВП. Відомо, що кожне
підприємство є складною системою взаємоз’язаних підрозділів і ланок, які
виконують різні функції в процесі своєї діяльності.

Господарська діяльність підприємства, як і інші явища суспільного життя
потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління
нею. Одним із способів вивчання діяльності підприємства є аналіз.

Слід підкреслити, що економічний аналіз проводиться на всіх рівнях
управління економікою на рівні держави, галузей, регіонів (на рівні,
підприємств і організацій). На макрорівні здійснюється
загальнотеоретичний аналіз, на мікрорівні — конкретний економічний
аналіз, який і ще називають аналізом господарської діяльності
підприємства.

Економічний аналіз широко застосовують у процесі проведення ревізій,
аудиторських перевірок і маркетингових досліджень. Це невід’ємна частина
системи планування підприємства, яка є складовою управлінського обліку.

Економічний аналіз є важливим елементом у системі управління
виробництвом діловим засобом виявлення внутрішніх невикористаних
резервів основою для вироблення оптимальних управлінських рішень щодо
успішної діяльності в умовах ринку.

За допомогою економічного аналізу досягається швидка адаптація до змін
ринкової кон’юктури, передбачає можливість змін партнерів, уникнення
невиправданого економічного ризику.

До найважливіших завдань економічного аналізу відносять: підвищення
наукової обгрунтованості в пані і нормативі, дослідження виконання
планів і дотримання нормативів, визначення економічної ефективності
використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів, контроль за
дотриманням вимог господарських розрахунків, виявлення і вимір
внутрішніх резервів, які ще не використані, випробування оптимальності
управлінських рішень.

Не менш важливими елементами є визначення об’єктів аналізу та системи
показників, за допомогою яких буде вивчать кожен з об’єктів аналізу.

Об’єктами економічного аналізу є всі сторони діяльності підприємства,
усі процеси, пов’язані з цією діяльністю. Так, наприклад, на
промисловому підприємстві об’єктами аналізу є виробництво продукції за
обсягом та асортиментом конкурентоспроможність продукції, ії реалізація,
використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, прибуток та
рентабельність, фінансовий стан підприємства тощо.

Усі господарські явища і процеси вимірюють и економічними показниками,
які є характеристикою конкретного об’єкта и процесу, а також його
економічної суті в числовому виразі. Від того, настільки повно і точно
відображають суть досліджуваних явищ, залежить реальність та
обгрунтованість висновків і пропозицій за результатами аналізу,
ефективність управлінських рішень.

На різних стадіях аналізу показники можуть виконувати різні функції:
результату роботи, фактора формування, ознаки зміни, кінцевої мети,
проміжного наслідку.

Економічні показники — важливий інструмент оцінки планування та
управління діяльність підприємств. В економічному аналізі використовують
показники: завдань договірних зобов’язань, прогнозованих даних, плану,
звітності, обліку, вибіркових спостережень, аналітичних досліджень. Усі
показники доцільно класифікувати за відповідними ознаками, а саме:

За економічним змістом досліджуваних явищ і процесів показники
поділяються на кількісні, що відображають розмір господарських явищ,
величину кількісних змін, що в них відбуваються, величину ресурсів.
Наприклад, обсяг реалізованої продукції, кількість працюючих, обсяг
продукції. Якісні показники характеризують суттєві особливості і
властивості досліджуваних явищ, рівень їх розвитку, використання
ресурсів, ефективність діяльності. Прикладом якісних показників є
продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.

За характером відображення аналізованих процесів розрізняють
натуральні-виражають розмір явища фізичних одиницях виміру (осяг,
довжина, вага);

Вартісні — показують величину економічних об’єктів і процесів у
вартісному виразі (ціна, собівартість, прибуток); трудові —
характеризують витрати праці та її ефективність (трудомісткість,
продуктивність праці) показники.

За способом виміру розрізняють абсолютні показники, що виражаються в
грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість (обсяг
випущеної продукції в гривнях, виробнича площа, витрати праці
людино-годинах).Відносні показники показують співвідношення абсолютних
показників і виражаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (відсоток
виконання договору щодо поставки продукції, коефіцієнт оновлення
основних фондів, індекс цін).

За ступенем охоплення виділяють загальні показники — використовують для
характеристики результатів роботи всіх галузей народного господарства
(вартість товарної продукції, продуктивність праці. Рентабельність).
Часткові є специфічним для окремих галузей (марка сталі, урожайність
сільськогосподарських культур. Калорійність кам’яного вугілля).

При вивченні причинно-наслідкових зв’язків показники поділяються на
результативні та факторні. Це групування не є постійним , воно залежить
від конкретних ситуацій, мети аналізу. Наприклад, при оцінці змін
прибутку від реалізації продукції показник собівартості товарної
продукції розглядають, як факторний. Водночас при вивченні витрат на
виробництво собівартість розглядають, як результативний показник ,що
залежить від багатьох факторів виробництва.

Тобто якщо показник розглядається як результат дії одного або кількох
чинників і він виступає як об’єкт дослідження, то при вивченні
взаємозв’язку він вважається результатним.

Показники які визначають стан результатного показника і виступають як
причини зміни його величини називають факторними.

За способом формування розрізняють показники нормативі — норми витрат
сировини, матеріалів, палива, норми амортизації; планові-дані планів
соціально-економічного розвитку підприємства, завдання підрозділам;
договірні-передбачені в угодах на поставку сировини, палива; облікові —
дані бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку; звітні — дані
бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності;
аналітичні(оціночні) які одержують у ході аналізу для оцінки результатів
та ефективності роботи підприємства.

Усі показники, що використовуються в аналізі, як уже згадувалось,
взаємопов’язані і взаємозумовлені. Вони вивчаються в комплексі і це
передбачає відповідну їх систематизацію.

Система показників — це впорядковані їх множена, в якій кожен показник
дає кількісну чи якісну характеристику сторони господарської діяльності.
Має властивості звітності і подільності, пов’язаний з іншими
показниками, але не дублює їх.

Виділяють певну систему показників, які в залежності від об’єкта аналізу
згруповані в 10 підсистем.

Тільки при комплексному і системному використанні показників можливе
всестороннє і об’єктивне дослідження господарської діяльності
підприємства чи його окремого структурного підрозділу.

Під методом економічного аналізу розуміють шляхи, способи пізнання
дійсності, дослідження господарських процесів у їх встановленні і
розвитку.

Характерними особливостями методу економічного аналізу є використання
системи показників, що всесторонньо характеризують господарську
діяльність підприємства, вивчення причини зміни цих показників,
виявлення і вимір взаємозв’язку між показниками.

Використання методу економічного аналізу виявляється через ряд
конкретних методик аналітичного дослідження.

В аналізі використовують ряд методів і прийомів щодо його проведення.
Використання тих чи інших методів залежить від цілі і глибини аналізу,
об’єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків.

Всі методи аналітичного дослідження поділяють на дві групи:
економіко-логічні або традиційні та економіко-математичні.

До першої групи відносяться методи і прийоми, використовуються з моменту
виникнення економічного аналізу, як окремої науки. До основних
традиційних методів відносять: абсолютні, відносні, середні величини,
метод порівняння, групування, елімінування, балансового пов’язання.

До першої групи відносяться методи і прийоми, що використовуються з
моменту виникнення економічного аналізу, як окремої науки. До основних
традиційних методів відносять: абсолютні. Відносні, середні величини,
метод порівняння, групування, елімінування, балансового пов’язання.

Економічний аналіз починають з використання абсолютних величин. Якщо в
бухгалтерському обліку абсолютні величини є основним вимірником, то в
аналізі вони є базою для визначення середніх і відносних величин.

Відносні величини забезпечують дохідливість, яскравість при
характеристиці господарських ситуацій чи процесів. Середні величини
узагальнюють сукупність однорідних показників і дозволяють не
враховувати випадкові значення і коливання.

Одним з найважливіших методів з якого починають аналітичне дослідження є
метод порівняння.

Існують різні форми порівняння, тобто порівняння з планом, з попереднім
періодом, з середніми результатами, з кращими результатами галузі.

Метод групування передбачає певну класифікацію явищ і процесів. А також
причин і факторів, що їх обумовлюють.

Одним з важливих завдань економічного аналізу є визначення впливу
часткових показників чи факторів на величину результативного показника.
Вирішити це завдання можна за допомогою методу елімінування.
Елімінування означає виключити вплив всіх факторів крім одного. До
цього методу відносять такі способи, як ланцюгових підстановок —
дозволяє визначити вплив часткових факторів на зміну величини
результативного показника шляхом послідовної заміни планової величини
кожного факторного показника фактичною величиною; абсолютних різниць —
величину впливу факторів розраховують множенням абсолютного відхилення
досліджуваного показника на планову величину показників, що стоять
справа від нього і не фактичну зліва; відносних різниць використовується
коли вихідні дані вже містять визначені раніше відносні відхилення
числових показників; індексний — базується на відносних показниках, що
виражають відношення фактичного рівня показника у звітному періоді до
його рівня у базисному періоді. Елімінування , як спосіб факторного
аналізу має суттєвий недолік. При його використанні виходять з того, що
фактори змінюються незалежно один від одного. Насправді вони змінюються
разом і від цієї взаємодії отримується додатковий приріст
результативного показника.

Балансовий метод широко використовують в бухгалтерському обліку,
плануванні, статистичні, а в економічному аналізі тоді, коли є має місце
строго функціональна залежність.

Крім економіко-логічних використовують економіко-математичні методи, які
є важливим напрямком удосконалення аналізу, оскільки дає можливість
підвищити ефективність господарської діяльності. Перевагою цих методів є
скорочення термінів проведення аналітичного дослідження, більш повне
охоплення впливу факторів, заміна наближених чи спрощених розрахунків
більш точними, постановка і рішення нових багатомірних задач аналізу.

До економіко-математичних відносять: графічний метод пов’язаний з
геометричним зображенням функціональних залежностей за допомогою
лінійних площин.

Методи кореляції і регресивного аналізу — використовуються для
визначення тісноти зв’язку між досліджуваними показниками.

Метод динамічного програмування – використовується при вирішенні
оптимізаційних задач, умова яких характеризується нелінійним
залежностями.

Метод лінійного програмування — рішення екстремальних задач які
зводяться до знаходження крайніх значень деяких функцій.

Теорія ігор досліджує оптимальну стратегію в ситуаціях ігрового
характеру. Використовується при створенні раціональних запасів сировини
по питаннях якості продукції та інших виробничих ситуаціях.

Теорія масового обслуговування використовується для організації
нормального процесу обслуговування покупців на підприємствах торгового
профілю. Використання цього методу дає можливість визначити такі
показники: необхідна чисельність продавців, основних фондів, частота
завозу товару, потреба в товарах по асортименту.

Глибина і результативність проведення економічного аналізу багато в чому
залежить від наявності інформації, й обсягів, можливостей,
достовірності, своєчасності та якості подання.

У перші роки існування аналізу, як сфери наукових знань його головною
інформаційною базою був бухгалтерський баланс. І тільки в п’ятдесяті
роки відносно широко почали використовуватися дані бухгалтерського
оперативного, статистичного обліку, технологічна інформація, інформація
про організацію виробництва і праці, навіть даної соціального,
психологічного і правового характеру.

Сучасний стан обліку в достатній мірі забезпечує потреби економічного
аналізу, що розмірює можливості останнього щодо своєчасного виявлення
багатьох видів резервів.

Слід мати на увазі, що аналізуються не окремі показники, а їхня
сукупність, яка адекватно характеризує господарську діяльність суб’єкта
в цілому і окремі її сторони.

Інформація, що використовується в економічному аналізі має відповідати
певним вимогам, тобто якість і вірогідність даних, їх повнота і
різнобічність, оперативне своєчасне і безперервне надходження даних,
порівнюваність даних за складом у часі і просторі, а також їх
доступність і гласність. Якщо проводити аналіз в умовах певного браку
даних це не може не зашкодити якості роботи і висновків.

Проблеми з інформацією виникають не лише у разі ії відсутності,
перекручування, а й у зв’язку з обмеженнями щодо порядку її
використання, впровадження різного роду комерційних, службових,
державних таємниць.

Обмеження доступу до даних мають вагомі причини. В першу через це
перекручування даних обліку з метою ухилення від сплати податків.

У процесі аналітичного дослідження використовуються великі обсяги
різної інформації. Основними джерелами є:

планова — нормативна (матеріали бізнес-планів, норми витрат, законодавчі
акти та ін.).

дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку та звітності

внутрішня позаоблікова інформація – накази, виробниче листування,
довідки про перевірки і акти ревізій, протоколи нарад, доповідні
записки;

зовнішня інформація – звітні дані, споріднених підприємств, збірники
статистичних матеріалів, дані переписів і анкетних обстежень;

дані особистих спостережень – виробничі екскурсії, хронометраж робочого
дня, опитування працівників підприємства.

Економічна інформація може мати табличну, графічну, текстову форму.
Всю інформацію поділяють на внутрішню, початкову, базову, похідну,
розрахункову.

Більшість інформації, що використовується в аналізі має форму
показників. Причому глибина аналізу та обгрунтованість висновків і
заходів за його результатами значною мірою залежить від добору
показників які у своїй сукупності формують цілі системи. Уся система
показників дає кількісні і якісні характеристики сторін господарської
діяльності підприємства чи окремих економічних явищ і процесів.
Кількість показників може зростати залежно від мети і змісту аналізу,
глибини вивчення відповідних об’єктів і процесів.

4.3. Методика факторного аналізу.

Вимір впливу факторів на результати діяльності підприємства є
обов’язковим і надзвичайно важливим елементом методики економічного
аналізу.

Фактори – це умови, рушійні сили, необхідні для здійснення господарських
процесів, а також причин, що впливають на результати зміни даних за
окремими показниками діяльності.

Отже фактор – це одне з основних понять в економічному аналізі, яке
застосовується у двох взаємопов’язаних значеннях:

умов, які забезпечують здійснення операцій;

потенційні сили – причини зміни результатів діяльності.

Для того, щоб глибоко розібратися в причинах змін досліджуваних явищ,
процесів, визначити роль кожного фактора у формуванні результатного
показника а також для забезпечення достовірності і повноти аналізу, його
логічної послідовності, необхідно керуватися обґрунтованою класифікацією
факторів.

Під класифікацією факторів розуміють розподіл їх за групами залежно від
їх загальних ознак, що подаються ранжировано до значення цих ознак.

За економічним змістом фактори поділяються на виробничо-економічні, до
них відносять умови, що забезпечують здійснення господарської
діяльності, організаційно-технічні і господарські заходи, які впливають
на кінцевий результат та соціально-економічні, тобто потенційні сили, що
закладені в самих працівниках, в їхньому ставленні до виробництва, а
також умови їх життя, побуту, відпочинку. Тут дослідження охоплює низку
факторів: соціальний розвиток колективу, матеріальне стимулювання,
ставлення працівників до праці, власність на засоби виробництва,
психологічній клімат.

Щодо впливу на результати господарської діяльності розрізняють основні
тобто ті, що мають вирішальний вплив на результатний показник та
другорядні – які не здійснюють вирішального впливу на результати
господарської діяльності в даних умовах. Але необхідно мати на увазі, що
один і той же фактор залежно від обставин може бути як основним так і
другорядним. Тому для забезпечення правильності та об’єктивності
висновків за результатами аналізу важливо вміти з великої кількості
факторів виділити головні.

Для оцінки діяльності підприємства велике значення має поділ факторів за
ступенем залучення резервів на інтенсивні пов’язані найбільш ефективним
використанням ресурсів. Вони характеризують ступінь зусиль, напруженості
праці в процесі виробництва, наприклад, рівень продуктивності праці,
фондовіддача. До екстенсивних відносять фактори, які пов’язані з
кількісним розширенням ресурсів, їх додатковим залученням, наприклад –
збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості
робітників основних виробничих фондів. Домінуюче значення мають
інтенсивні фактори.

За внутрішнім змістом фактори поділяють на кількісні, які характеризують
абсолютний розмір, величину ресурсів, кількісну екстенсивну визначеність
явищ (вартість виробничих фондів) та якісні, які визначають внутрішні
якості, ознаки досліджуваних об’єктів, тобто їх фондовіддача,
продуктивність праці.

За терміном дії розрізняють постійні фактори, які визначають вплив
безпосередньо в процесі всієї діяльності безперервно, та змінні, які
проявляються періодично.

Оскільки більшість факторів що досліджуються в аналізі складаються з
кількох елементів, то за ступенем деталізації фактори поділяються на
прості – складаються з однієї причини і не розкладаються на складові та
складні, які об’єднують кілька причин і при необхідності кожна з них
може бути поділена окремо для глибшого вивчення. Наприклад,
продуктивність праці, рівень якої залежить від кваліфікації робітників,
запровадження нових технологій та ін.

За ступенем охоплення фактори можуть поділятися на загальні, тобто що
властиві для всіх галузей економіки та специфічні, які діють лише в
умовах певної галузі чи підприємства.

Досліджувані в економічному аналізі фактори розрізняють і за ступенем
дії на результативний показник. За цією ознакою виокремлюють фактори
першого, другого – ІІ-го порядків.

Фактори першого порядку безпосередньо впливають на показник збільшуючи
чи зменшуючи його. З них розпочинають розрахунок, через них визначається
вплив факторів другого порядку, а факторів третього – через фактори
другого і т.д.

Факторами першого порядку які впливають на фондовіддачу основних
промислово-виробничих фондів є : зміна частки активної частини фондів і
фондовіддачі активної частини фондів. Фондовіддача активної частини
змінюється під дією зміни структури устаткування, зміни часу його роботи
та середнього динного виробітку (фактори другого порядку). На зміну часу
роботи устаткування впливають цілоденні простої, коефіцієнт змінності,
внутрізмінні простої. А зміна виробітку устаткування залежить від
освоєння нового устаткування, впровадження заходів НТП з удосконалення
технології та організації виробництва, соціальних заходів.

SHAPE \* MERGEFORMAT Класифікація факторів за ступенем дії
необхідна для забезпечення логічної послідовності аналізу.

Для того, щоб дати об’єктивну оцінку діяльності підприємства за
характером дії факторів виділяють об’єктивні та суб’єктивні фактори.
Об’єктивні – не залежать від підприємства чи волі й бажання людей,
наприклад, стихійне лихо, ціни на вироблену продукцію, ринкові відносини
тощо. Суб’єктивні фактори залежать від підприємства, діяльності людей –
наявність ресурсів, їх використання організація виробництва та ін.

За ступенем кількісного виміру впливу розрізняють фактори, які
піддаються і які не піддаються кількісній оцінці. До групи кількісно
оцінюваних належать кількість обладнання і його виробіток за певний
період часу оскільки вплив зміни цих факторів можна обчислити, виразити
цифрами. Водночас неможливо виміряти вплив психологічного стану
робітників, зайнятих обслуговуванням обладнання вплив цього фактора
необхідно також враховувати.

За способом визначення впливу розрізняють прямі і розрахункові фактори.
Так, вплив зміни чисельності працівників, їх продуктивності праці на
обсяг випуску продукції можна визначити безпосередньо. Вплив ж віку
робітників, умов праці, рівня підготовки кадрів визначається за
допомогою відповідних розрахунків.

Як видно, для об’єктивної оцінки діяльності підприємств, забезпечення
послідовності проведення аналізу досліджується значна кількість факторів
наведена вище. До них слід ще додати групу факторів, які класифікуються
за ознакою об’єктів аналізу маркетингового середовища, тобто
демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні та
культурного порядку.

4.4. Основи концепції методики зовнішнього аудиту основних засобів.

Основні засоби є сукупністю засобів праці, які функціонують у
натуральній формі протягом кількох років у сфері матеріального
виробництва, які відповідно до бухгалтерських звітів включені до складу
основних засобів.

Основними завданнями і метою аудиту є встановлення:

правильності документального оформлення і своєчасного відображення в
обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнього
переміщення і вибуття;

перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу
основних засобів;

контроль за витратами на капітальний ремонт;

перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від
вибуття в тому числі і ліквідації основних засобів;

контроль за збереженням та перевірка правильності проведення індексації
основних засобів.

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є: баланс, звіт про
фінансові результати, звіт про фінансово-майновий стан, синтетичні
регістри обліку, тобто Головна книга, журнал-ордер № 13, первинні
документи з обліку основних засобів – інвентарні картки, акти приймання
–передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації
балансової вартості основних засобів, розрахунки амортизації та ін.

Методика проведення аудиту основних засобів Таблиця 4.4.

п/п Етап перевірки Реєстр обліку Процедура аудиту

1. 2 3 4

1. Перевірка надходження основних засобів Інвентарні карти обліку
основних засобів; акти приймання-передачі основних засобів; акти
введення в дію основних засобів; журнал-ордер № 13; Головна книга;
фінансова звітність підприємства Перевірка: відображення в обліку
надходження основних засобів; правильності бухгалтерського обліку
оприбуткування основних засобів залежно від форми власності підприємства

2. Перевірка вибуття основних засобів Інвентарні карти обліку основних
засобів; акти приймання-передачі основних засобів; журнал-ордер № 13;
Головна книга; дозволи на реалізацію; акти ліквідації основних засобів
Перевірка: дозволу та порядку ліквідації основних засобів, а також
бухгалтерських записів, які відображають ліквідацію, реалізацію,
безоплатне передання основних засобів тощо залежно від форми власності
підприємства

3. Перевірка нарахування зносу (амортизації) на основні засоби
Інвентарні карти обліку основних засобів; акти приймання-передачі
основних засобів; акти введення в дію основних засобів; журнал-ордер №
13; Головна книга; розроблюючи табличні розрахунки зносу, фінансова
звітність підприємства Перевірка: застосування підприємством норм зносу
основних засобів відповідно до чинного законодавства; порядку
нарахування зносу (амортизації) основних засобів, застосування норм
амортизації, правильності відображення в обліку зносу (амортизації)
основних засобів

4. Перевірка проведення індексації основних засобів Інвентарні карти
обліку основних засобів; відомості індексації основних засобів;
журнал-ордер № 13; Головна книга; баланс підприємства Перевірка:
наявності проведення індексації балансової вартості основних засобів;
правильності застосування коефіцієнтів індексації, використання
понижуючих коефіцієнтів амортизації основних засобів; порядку
відображення в обліку результатів індексації основних засобів

5. Перевірка порядку відображення ремонту основних засобів Акти
приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих
об’єктів (форма № 2; накази; накладні, рахунки-фактури) на виконання
капітального ремонту господарським способом; журнал-ордер № 13; Головна
книга; баланс підприємства Перевірка: порядку формування списання та
обліку витрат, пов’язаних є капітальними ремонтом основних засобів. При
цьому необхідно враховувати період, в якому відбулося списання витрат
пов’язаних з капремонтом основних засобів

6. Перевірка відповідності, повноти та достовірності обліку основних
засобів Інвентарні карти обліку основних засобів; відомості
інвентаризації; журнал-ордер № 13; Головна книга; фінансова звітність
Перевірка: відповідності даних звітності первинних документів, регістрів
синтетичного та аналітичного обліку основних засобів

Аудит основних засобів необхідно починати з перевірки збереження
основних засобів. Вона здійснюється шляхом проведення інвентаризації,
яка встановлює наявність та технічний стан об’єктів основних засобів.

Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток, своєчасність
заповнення всіх реквізитів у них. Якщо карток на окремі об’єкти немає
аудитор пропонує керівнику підприємства відновити аналітичний
пооб’єктний облік основних засобів. Достовірність даних про наявність і
рух основних засобів перевіряють зіставленням сум за інвентарними
картками і сум показаних в описі інвентарних карток.

Крім того встановлюють відповідність даних аналітичного обліку основних
засобів, їх залишку за рахунком 10. основні засоби на відповідні дати.
Якщо є розбіжності між даними синтетичного і аналітичного обліку то
аудитор з’ясовує причини, винних осіб пропонує усунути недоліки.

Повноту і своєчасність оприбуткування можна визначити шляхом порівняння
дати оприбуткування основних засобів за рахунком 10 з датами вказаними у
первинних документах.

Перевірка реалізації або безкоштовної передачі основних засобів
починається з ознайомленням з рішенням не вчинення підприємством
відповідних дій. Щалежно від підпорядкування підприємства цей документ
може бути протоколом загальних зборів засновників, дозволу Фонду
державного майна тощо. Після цього аудитор вивчає акти прийому –
передачі в яких повинен бути вказаний відповідний адресат, їх передачі.
Аудитор також перевіряє правильність переоцінки основних засобів за
відповідною вартістю, її відображення в бухгалтерському обліку.

Аудитом правильності проведення річної інвентаризації основних засобів
слід з’ясувати, чи реально відображені в балансі підприємства у статті
„Основні засоби” їх первісна (балансова) та залишкова вартість, а також
сума нарахованого зносу. Причому ця сума стосується як власних, так і
орендованих основних засобів.

Для відображення в обліку реальної вартості об’єктів основних засобів
періодично підлягають індексації, під час якої всі основні фонди
оцінюють за відновною вартістю при одночасному встановленні їх зносу.

Переоцінена первинна вартість та знос об’єкта основних засобів
визначається, як добуток первісної вартості або зносу та індекси
переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої
вартості об’єкта, який переоцінюється на його залишкову вартість. Сума
до оцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів відображається у
складі додаткового капіталу, а сума уцінки – у складі затрат звітного
періоду. У зв’язку з цим у бухгалтерському обліку записують: Д-т 10 К-т
42. додатковий капітал (423 „До оцінка активів”). Під час перевірки
правильності обліку затрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів,
враховують запис: Д-т 10 К-т 15.

Важливе місце займає перевірка вибуття основних засоьів внаслідок
ліквідації об’єктів, що стали непридатними через їх старіння і
зношеність. Аудитор перевіряє правильність оформлення і своєчасність
відображення операцій щодо списання основних засобів. Встановлюють
правомірність списання витрат щодо ліквідації основних засобів, повноту
оприбуткування цінностей, що надійшли від ліквідації та їх відображення
в обліку.

Документом на списування основних засобів у всіх випадках вибуття (крім
передачі іншим підприємствам) є акт про ліквідацію основних засобів, у
якому зазначають причини, вибуття, технічний стан, первинну вартість,
суму зносу, затрати на ліквідацію, найменування і вартість залишків від
ліквідації, вартість капітальних ремонтів за час експлуатації,
результати ліквідації, а також перевіряють бухгалтерські записи щодо
ліквідації об’єкта основних засобів (див. табл. 3.).

При проведенні аудиту основних засобів можливі такі випадки зловживань,
як продаж основних засобів по занижених цінах, збільшення вартості
окремих об’єктів основних засобів чи обліку неіснуючих основних засобів,
завищення суми зносу, неправильне відображення операцій щодо ліквідації
основних засобів, завищення вартості ремонтів.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Підприємство “Заболотівський ринок” є одним з торговельних підприємств
Снятинського району на матеріалах якого написана дана робота. Дане
підприємство займається реалізацією товарів, надання послуг виробничого
характеру, заготівлею і реалізацією металобрухту та вторинної сировини,
оптовою та роздрібною торгівлею товарів народного споживання.

Основним завданням, яке було покладено при написанні дипломної роботи є
облік основних засобів на підприємстві, аудит та аналіз використання
основних засобів у процесі фінансово-господарської діяльності
Заболотівського ринку.

За результатом проведених досліджень можна зробити наступні висновки:
облік необоротних активів, а зокрема основних засобів на підприємстві
ведеться згідно ПСБО7. Основні засоби: для цього всі господарські
операції щодо обліку основних засобів оформлені відповідними
документами.

Основні засоби будь-якого підприємства є його матеріально-технічною
базою, яку потрібно весь час поповнювати та підтримувати. На
Заболотівському ринку інвестицій для покращення матеріально-технічної
бази, тобто основних засобів підприємства майже не спостерігається.
Фінансовий облік руху основних засобів ведеться згідно нормативних
документів, але разом з тим цей рух є досить обмеженим, так як у
звітному 2002 році основні засоби не надходили на підприємство і не
вибували. У 2001 році з Заболотівського ринку вибуло основних засобів на
11300 гривень в результаті їх продажу іншому підприємству а надходження
основних засобів не було.

Розглянуто в роботі організацію обліку амортизації та зносу основних
засобів, правильність нарахування, визначення норм амортизаційних
відрахувань. Як бачимо підприємство “Заболотівський ринок” всі свої
основні засоби групує в три групи відповідно до яких застосовує такі
норми амортизації відрахувань, як 5%, 15%, 25%. Нараховують суму зносу
та амортизації основних засобів рівномірним або як його ще називають
лінійним методом.

Провівши аналіз загального фінансового стану підприємства
“Заболотівський ринок” за 2001-2002 роки, проаналізувавши фінансові
коефіцієнти та інформаційні джерела, що є основою для їх розрахунку
можна сказати, що підприємство працює не дуже ефективно та рентабельно.
Як видно із балансу підприємства та інших джерел, Заболотівський ринок
не отримує від своєї фінансово-господарської діяльності таких прибутків,
яких належало б такому торговельному підприємству.

Теж саме можна сказати і про стан основних засобів. Проаналізувавши
показники, що характеризують стан і рух основних засобів, а саме
коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту,
придатності та зношування основних засобів можна сказати, що більшість
об’єктів знаходяться на межі повного зношування. Крім вище наведених
коефіцієнтів в роботі розраховано показники ефективності використання
основних засобів, тобото фондовіддача, фондомісткість та рентабельність
основних засобів. За аналізуючий період тобто 2001-2002 роки значних
змін на підприємстві не відбулося, досить низька рентабельність основних
фондів, що говорить про недоцільне та неповне використання об’єктів.

На підприємстві “Заболотівський ринок” облік всіх здійснюваних
фінансово-господарських операцій ведеться вручну, тобто при застосуванні
паперових форм обліку, що є досить незручним та тривалим способом
відображення діяльності підприємства. Тому в роботі наведено принципи
організації обліку основних засобів в інформаційних бухгалтерських
системах, система автоматизації обліково-аналітичних робіт в управлінні
основними засобами.

Отже, в результаті вивчення обліку основних засобів, проведення їх
аудиту та аналізу, а також автоматизації основних засобів підприємства
можна зробити наступні висновки та пропозиції:

Закупити комп’ютерну техніку на кожного працівника бухгалтерії
Заболотівського ринку з метою взаємопов’язаного обліку господарських
операцій.

Автоматизувати всі сторони бухгалтерського обліку та закупити
універсальну на даний час систему “1С: Бухгалтерія”.

Створити власну програму в середовищі Excel – для проведення аналізу
ефективності використання основних засобів, яке б дозволяла отримувати
аналітичні показники за даними фінансової звітності з представленням
інформації в графічному вигляді, що є зручним для керівництва та
полегшує процес сприйняття вихідних даних.

Керівництво підприємства потрібно розвернути питання щодо ефективнішого
використання наявних об’єктів основних засобів з метою отримання
прибутків.

Також із першочергових завдань є розширення ринків збуту та реалізації
товарів, робіт, послуг, закупівля та введення в експлуатацію нових більш
ефективніших об’єктів основних засобів.

Замінити діючі на сьогодні прилади та інструменти, щодо виміру та
аналізу готової продукції, також методи здійснення перевірок на більш
простіші та доступніші.

Зменшити витрати на ремонт основних засобів, тобто довести до
раціонального мінімуму кількість ремонтів машин протягом усього періоду
їх функціонування, а також максимально зменшити витрати на проведення
одного ремонту.

Скорочення кількості ремонтів можна досягти збільшенням фізичної
довговічності устаткування та визначаючи раціональні строки його
експлуатації.

Головним напрямом зниження собівартості ремонтних робіт є істотне
підвищення організаційно-технічного рівня самого ремонтного виробництва,
тобто максимальне наближення процесу ремонту за характером організації і
технології до процесу виготовлення нових машин і устаткування.

Список використаних джерел:

Про аудиторську діяльність: Закон України прийнятий від 20.02.96 р.

Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України
від 16.07.99 р.// Урядовий кур’єр № 162 від 01.09.99 р.

Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 24.12.2002 р.

Постанова КМУ № 116 “Про порядок визначення розміру збитків від
розкрадання, нестач, знищення, псування ТМЦ” від 22.01.96 р.

Інструкція з інвентаризації затверджена Мінфіном України від 30.10. 98
р.

Інструкція № 291 “Про ведення обліку основних засобів” від 30.11.99 р.

Положення стандарт бухгалтерського обліку № 16 “Витрати” затверджена
Мінфіном України від 31.12.1999 р., № 318.

Положення стандарт бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”
затверджено Мінфіном України від 27.04.2000 р.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань,
господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом
Мінфіном від 9.12.2002 р., № 1012.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів,
затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.03 р., №561.

Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Житомир: ПП Рута. 2001
р., ст 18.

Бутинець Ф.Ф., Іваненко С.В. Інформаційні системи бухгалтерського
обліку/ Підручник. – Житомир,: Рута, 2002 р. – ст. 303.

Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Особливості бухгалтерського обліку в
торгівлі. – Житомир: Рута, 2000 р.- ст. 157.

Бутинець Т.А., Чижевські Л.В. Бухгалтерський облік для менеджерів та
економістів. – Житомир: Рута, 2000 р. – ст. 281.

Бутинець Ф.Ф., Усяч Б.Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. –
Житомир: 2001 р. – ст. 122.

Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. –
Дніпропетровськ: 2000 р. – ст. 93.

Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними
стандартами. – К: Лібра: 2001 р. – ст.

Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит. – Львів: 2002 р. – ст. 129.

Гуляєва Н.М. Управління формуванням та використанням основних засобів
торгового підприємства. – Київ: 1999 р. – ст. 43.

Давидов Г.М. Аудит. – Київ: 20002 р. – ст. 140.

Дубій О. 12 уроків з 1С: Бухгалтерії. – Львів: 2002 р. – ст. 129.

Должанський М.І., Должанська А.М. Бухгалтерського облік в Україні. –
Львів: ЛБ і НБУ, 2003 р. – ст. 82.

Іваненко С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського
обліку і аудиту. – Житомир: 2001 р. – ст. 122.

Іваненко В.М. Курс економічного аналізу. – К: Знання Прес: 2002 р. – ст.
81.

Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. – К: Каравела: 2002 р. – ст.
291.

Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання. – К: КНЕУ:
2001 р. – ст. 34.

Мазаракі А.А., Лічоненко Л.О. Економіка торгового підприємства. – К:
Хрещатик: 1999 р.

Пономаренко С.В. Інформаційні системи і технології в економіці. – К:
2001 р.

Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. –
Тернопіль: Економічна думка, 2001 р. – ст. 96.

Романів Є.М., Хом’як Р.А. Контроль і ревізія. – Львів: Інтелект – Захід,
2002 р. – ст. 112.

Семьонов, Лойко А.П. Автоматизовані інформаційні технології в економіці.
Тернопіль: Економічна думка, 2000 р.

Ситник М.І., Писаревська К.М. Основи інформаційних систем. – Львів: ЛБ і
НБУ, 2001 р. – ст. 45.

Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства.
Київ, 2000 р. – ст . 115.

Усач Б.Ф. Аудит. – Київ 2002 р. – ст. 103.

Хом’як Р.П., Кухаренко І.А. Бухгалтерський облік в Україні. – Львів:
Інтелект – Захід, 2001 р. – ст. 66.

Чабанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік. – К:
Академія, 2002 р. – ст. 95.

Чернелевський Л.М., Беринда Н.І. Аудит. – К: Міленіум, 2002 р. – ст. 97.

Чумаченько М.Г. Економічний аналіз. – Київ, 2001 р. – ст. 78.

Бухгалтерський облік і аудит: Ж.: Київ № 11, 2002 р. – ст. 22.

Бухгалтерський облік і аудит: Ж.: Київ № 2, 2003 р. – ст. 12,36.

Бухгалтерський облік і аудит: Ж.: Київ № 6, 2003 р. – ст. 21,23,26.

Бухгалтерський облік і аудит: Ж.: Київ № 9, 2003 р. – ст. 24.

Все про бухгалтерський облік: г.: Київ № 104, 2003 р. – ст. 4.

Спеціальна література з питань обліку та аудиту основних засобів

№ п/п Джерело Короткий зміст Використання для удосконалення обліку,
аналізу, аудиту

1 Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік Житомир ПП „Рута”, 201
18-25 ст. Побудований таким чином щоб охопити особливості обліку на
рахунках кожного класу, прокоментувати всі діючі ПСБО Допомагає
правильно і своєчасно відображати господарські операції на рахунках
відповідно до затверджених Мінфіном ПСБО. Використаний в розділі 3
„Облік основних засобів”

2 Бутинець Ф.Ф., Івахненко С.В., Давидюк Т.В., Інформаційні системи
бухгалтерського обліку: Підручник. – Житомир ПП „Рута”, 2002 – 303 ст. В
підручнику викладено основні теоретичні та практичні питання повязані із
впровадженням і використанням автоматизованих інформаційних технологій в
бухгалтерському обліку Використовується підприємством для ведення
бухгалтерського обліку на основі програми 1:С Бухгалтерія. Являється
основною при написанні пятого розділу роботи, тобто автоматизації обліку
підприємства.

3 Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.Мю Особливості бухгалтерського обліку в
торгівлі – М, ПП „Рута”, 200 – 157-173 ст. Розкривається облікова
політика підприємств, дається характеристика діючого плану рахунків,
розкривається сутність підготовки і подання фінансової звітності
Використовується з метою правильного складання і подання фінансової
звітності та інших бухгалтерських засобів. Використаний при написанні
3-го розділ, а саме системи первинного обліку основних засобів.

4 Бутинець Ф.Ф., Чижевська Г.В. Бухгалтерський облік для менеджерів та
економістів. Житомир ПП „Рута”, 2000 р. – ст. 281-307 Розкриває основні
питання обліку необхідні при використання та аналізу облікових даних.
Містить принципи розрахунку і обґрунтування системи економічних
показників наявності і руху основних засобів.

5 Бутинець Ф.Ф., Усоч Б.Ф. „Аудит і ревізія підприємницької діяльності”,
Житомир, 2001, 122 ст. Посібник враховує що аудит і ревізія є методом
контролю фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства. На
основі матеріалу викладеного у підручнику розроблено методику проведення
аудиту основних засобів у розділі дипломної роботи.

6 Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні, 2000
ст. 93 Дніпропетровськ Охоплює доокупний облік цих господарських
операцій та складення і подання фінансової звітності Підручник допомагає
розібрати у обліку основних засобів, тобто розділі , а саме у
фінансовому руху обєктів.

7 Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними
стандартами. – К: Лібра. 2001 ст. 12 Висвітлює облік за міжнародними
стандартами, розриває суть ПСБО, містить матеріали для практичного
здійснення обліку на підприємствах різних форм власності Підручник
використовується для удосконалення знань з питань обліку основних
засобів, проведення інвентаризації та визначенні і обліку результатів
інвентаризації об’єктів основних засобів

8 Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит – Львів, 2002 – ст. 168. В
підручнику викладено теоретичні основи аудиту, його сутність і види,
місце в системі економічного контролю. Удосконалює проведення аудиту
наявності та руху основних засобів підприємства

9 Гуляєва Н.М. Управління формуванням та використанням основних засобів
торгового підприємства Київ, 1999, ст. 43 Посібник охоплює особливості
формування використання матеріально-технічної бази підприємств,
характеризує діючі нормативні акти щодо обліку Допомагає правильно
сформувати та використовувати матеріально-технічну базу підприємства

10 Давидов Г.М. Аудит – Київ, 2002 ст. 140 Висвітлює особливості
проведення аудиту, його предмет, метод, нормативно-правове забезпечення
Використовується при розробці методики проведення аудиту на підприємстві

11 Дубій О. 12 уроків з 1 с: бухгалтерії – Львів, 2002, ст. 129-146
Посібник містить інформацію про використання бухгалтерської
інформаційної системи 1 с: Бухгалтерія, а також принципи її роботи. Є
основою при написанні 5-го розділу так як інформаційні системи є
основними при автоматизації обліку

12 Должанський М.І., Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні –
Львів, ЛБІНБУ, 2003 ст. 82-98 Особлива увага приділяється використанню
ПСБО, як необхідного компонента в умовах реформування бухгалтерського
обліку до ринкових відносин Допомагає своєчасно відображати операції
щодо руху основних засобів, та результатів інвентаризації

13 Іваненко С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського
обліку і аудиту – Житомир, 2001, ст. 122 Підручник побудований таким
чином, щоб охопити всі існуючі інформаційні технології та відобразити
особливості кожної з них Використовується для автоматизованого обліку
основних засобів на основі програми 1с: Бухгалтерія версія 77

14 Іваненко В.М. Курс економічного аналізу – Київ „Знання-Прес”, 2002 –
81 ст. У навчальному посібнику розкрита методика економічного аналізу з
урахуванням нових ПСБО і звітності Розраховано та проаналізовано
наявності та руху основних засобів підприємства

15 Кулаковська Л.П., Піга Ю.В. Основи аудиту. – Київ „Каравела”, 2002
291 ст. У підручнику висвітлено всі основи проведення загального аудиту
підприємства, а також особливості проведення аудиту окремих активів і
пасивів Розроблено методику проведення аудиту основних засобів та
оформлення результатів і аудиторських висновків

16 Лахтіонова А.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання – Київ,
КНЕУ, 2001 34 ст. Розкриває основні напрями аналізу субєктів
господарювання, методи, принципи та методику проведення У 4-му розділі
роботи наведено і розраховано основні показники ефективності
використання основних засобів

17 Мозаракі А.А., Лігоненко Л.О. Економіка торгового підприємства Київ,
Хрещатик”, 1999 Містить практичні матеріали для визначення економічної
стабільності підприємств торгівлі У 2-ому розділі роботи проведено
аналіз стану підприємства, його платоспроможність та ліквідність на
основі вказаних формул

18 Пономаренко С.В. Інформаційні системи і технології в економіці –
Київ, 2001 Висвітлено принципи та способи автоматизації бухгалтерського
обліку в цілому, дається характеристика найпоширеніших інформаційних
систем Для удосконалення проведення аналізу основних засобів потрібно
створити власну програму Excel.

19 Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання –
Тернопіль „Економічна думка” ,2001, 96 ст. В підручнику розкрито основи
проведення аналізу фінансово-господарської діяльності у відповідності до
чинних нормативних та законодавчих актів Розраховано показники руху
основних засобів, які проаналізовані в 4-ому розділі даної роботи

20 Романів Є.М., Хом’як Р.А. Контроль і ревізія. – Львів. Інтелект –
Захід”. 2002, ст. 112 Містить матеріали для практичного здійснення
ревізії на підприємстві з метою визначення достовірності бухгалтерських
даних Допомагає правильно проводити контроль наявності та руху основних
засобів нарахування зносу та віднесення витрат

21 Сельнов,

Лойко А.П. Автоматизовані інформаційні технології в економіці. Тернопіль
„Економічна думка”, 2000 Підручник приділяє увагу вивченню чинних на
20.07.2000 р. автоматичних інформаційних технологій, а також принципи та
методи їх роботи У п’ятому розділі роботи звертається увага на
автоматизацію обліку на підприємстві, а також створення і постановку
задач

22 Ситник М.І. Писаревська К.М. Основи інформаційних систем – Львів ЛБІ
НБУ, 2001 ст. 45 Висвітлено основні теоретичні питання пов’язані з
впровадженням і використанням автоматизованих інформаційних систем
обліку Інформаційна бухгалтерська програма 1с: Бухгалтерія є однією з
найкращих програм для автоматизації обліку на підприємстві

23 Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового
підприємства – Київ, 2000, ст. 115 Підручник побудований таким чином,
щоб охопити особливості аналізу діяльності промислового підприємства В
підручнику наведено основні показники руху основних засобів, які були
розраховані та проаналізовані а четвертому розділі роботи

24 Усач Б.Ф. Аудит – Київ 2002, ст. 103 Вперше розкриває системі
організації і проведення аудиту умовах застосування нового плану
рахунків, ПСБО, національних нормативів аудиту Для удосконалення аудиту
нарахування зносу амортизації основних засобів та витрат на проведення
їх ремонтів

25 Хом’як Р.П, Кухаренко І.А., Установа і Г.Бухгалтерський облік в
Україні – Львів „Інтелект-Захід”, 2001 ст. 66-88. Особлива увага
звернена на предмет, метод та особливості, обліку, розроблено практичні
матеріали щодо обліку господарських операцій. Допомагає правильно і
своєчасно відображати господарські операції на рахунках відповідно до
затверджених ПСБО

26 Ебенова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік – Київ,
„Академія”, 2002, ст. 95 Містить систематичне викладення організації і
методології бухгалтерського фінансового обліку на основі узагальнення
роботи підприємств різних галузей В третьому розділі роботи визначено
витрати на утримання основних засобів згідно п. 14 та п. 15 ПСБО 7
„Основні засоби”, які наведені в підручнику

27 Чернелевський Л.М.,

Беренда Н.І. Аудит – Київ Міленіум, 2002 ст. 97-196 Посібник розкриває
предмет, метод, способи та форми проведення аудиту, аудит різних
напрямків діяльності аудиторські докази та документи Використані при
написанні 4–го розділу, тобто при проведенні аудиту основних засобів
підприємства

28 Чумаченько М.Г. Економічний аналіз – Київ, 2001, ст.78 У підручнику
розкрито найважливіші проблеми сучасного економічного аналізу,
висвітлено методику вивчення господарських процесів Для удосконалення
аналізу розраховано і проведено аналіз показників ефективності
використання основних засобів рентабельність фондовіддача

29 Бухгалтерський облік і аудит, науково-практичний журнал, Київ, № 11,
2002 ст. 17-22 Журнал висвітлює основні поняття бухгалтерського обліку
фінансово-господарських операцій, що мають місце на будь-якому
підприємстві На підприємстві за допомогою журналу обрано та розглянуто
метод нарахування амортизації в бухгалтерському та податково обліку

30 Бухгалтерський облік і аудит, науково-практичний журнал, Київ,

№ 2, 2003, ст. 12, 36 Журнал містить коментарі до Закону „Про
оподаткування прибутку” та судження і рекомендації з приводу фінансового
та податкового обліку Являється основним орієнтиром ведення фінансового
і податкового обліку основних засобів та амортизації

31 Бухгалтерський облік і аудит, науково-практичний журнал, Київ № 6,
2003 , ст. 21, 23, 26 Висвітлює основні пропозиції та уточнення щодо
організації первинного обліку, обліку зносу та амортизації, застосування
п. 14, 15 ПСБО7 „Основні засоби” Використовується у 3-ому розділі
роботи, при обранні методу нарахування амортизації по групах основних
засобів та віднесення витрат пов’язаних з їх ремонтом

32 Бухгалтерський облік і аудит, науково-практичний журнал, Київ, № 9,
200, ст. 24 Розкриває аспекти неузгодженості та відмінності фінансового
і податкового обліку, що є наслідком неузгодженості і перекручування
звітності На основі журналу на підприємстві поєднується податковий і
фінансовий облік основних засобів

33 Все про бухгалтерський облік, бухгалтерська газета, Київ, № 104
4.11.2003, ст. 4 Журнал містить методичні рекомендації з бухгалтерського
обліку основних засобів, а також правильність заповнення форм річної та
квартальної звітності. Методичні рекомендації щодо обліку основних
засобів використані при написанні третього розділу роботи „Облік
основних засобів на Заболотівському ринку”

Зміна частки активної частини фондів

Фондовіддача основних промислово-виробничих фондів

Фондовіддача активної частини фондів

Фондовіддача активної частини фондів

Зміна виробітку устаткування

Зміна структури устаткування

Цілоденні простої

Коефіцієнт змінності

Внутрізмінні простої

Освоєння нового устаткування

Впровадження заходів НТП з

удосконаленням технології та

організації виробництва

Соціальні фактори

Похожие записи