Курсова робота

на тему:

Статутний капітал підприємства –

важливе джерело формування його активів

ПЛАН

ВСТУП

І. ПОНЯТТЯ ПРО СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ ТА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

1.1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ, МІСЦЕ СЕРЕД НИХ
СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ

1.2. ПОНЯТТЯ ПРО СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ ТА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

1.3. ПОНЯТТЯ ПРО СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ ТА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РІЗНИХ
ФОРМ ВЛАСНОСТІ

2.1. ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.2. ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

2.3. ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ТОВАРИСТВА З
ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, ТОВАРИСТВА З
ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ І ПОВНОГО ТОВАРИСТВА

2.4. ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ В КОМАНДИТНИХ ТОВАРИСТВАХ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Тема даної курсової роботи: “Статутний капітал підприємства – важливе
джерело формування його активів”. Актуальність обраної теми випливає з
того, що рикова економіка являє собою розвиток підприємств різних
організаційно-правових форм, що засновані на різних видах приватної
власності, поява нових власників — як окремих громадян, так й трудових
коллективів підприємств. З’явився такий вид економічної діяльності, як
підприємництво — це господарська діяльність, тобто діяльність, пов’язана
з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, послуг або
продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має постійний характер та
відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів
деяльності, самостійностю у прийнятті рішень, по-друге, відповідальністю
за прийнятя рішень та їх виконання; по-третє цей вид діяльності не
виключає ризику, збитків, й банкрутств. На кінець, підприємництво чітко
орієнтовано на отримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції
досягається й задоволення суспільних потреб. Це важливіша причина
зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності.
Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої
підприємством самостійності але й необхідності фінансувати особисті
витрати бездержавної підтримки, але й від тієї долі прибутку, що
залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім
того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої
вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижати витрати.

Під фінансуванням підприємства розуміють притягання необхідного для
отримання основних та оборотних фондів підприємства капіталу, іншими
словами, покриття потреб в капіталі.

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої
організаційно-правової форми і власності розпочинається з формування
статутного капіталу.

Статутний фонд це виділені підприємству або залучені ним на засадах,
визначеним ним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових
коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи,
цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або
повного господарського відання. За рахунок статутного фонду підприємство
формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Порядок і джерела формування статутних фондів залежить від типу
підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні
права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному
законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про
підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.

В даній роботі ставлю перед собою мету дослідити місце статутного
капіталу в цій діяльності, окремим питанням стоїть розгляд природи
статутного капіталу, зокрема особливості формування статутного фонду на
підприємства різних форм власності, таких як: державні підприємства,
акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю,
командитні товариства тощо.

Під час написання роботи були використані різноманітні методи наукового
дослідження: літературний метод, метод аналізу та синтезу, порівняльний
метод, метод узагальнення.

Розділ І. Поняття про статутний капітал та його формування

1.1. Сутність і функції фінансів підприємств,

місце серед них статутного капіталу

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають
визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони
функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий
внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний
дохід — основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану
фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб,
поліпшення фінансового стану країни. Фінансове положення країни великою
мірою визначається стійкістю та надійністю фінансового стану підприємств
[6].

Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та
специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені
функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою
фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних
(грошових) відносин, пов’язаних із розподілом вартості валового
внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають
грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості
валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових
доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств,
зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки, розглянемо
далі [8].

Фінанси підприємств безпосередньо пов’язані з рухом грошових коштів.
Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з
грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи
фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з’ясувати
суті економічної природи останніх. Такими суттєвими загальними
властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності
відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між
учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення,
на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності.
Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини
перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно
самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу,
використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у
формі фінансових ресурсів. До фінансів належать такі групи фінансових
відносин:

• пов’язані з формуванням статутного капіталу суб’єктів господарювання;

• пов’язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки,
валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

• які виникають між суб’єктами господарювання у зв’язку з інвестуванням
у цінні папери та одержанням на них доходів у вигляді відсотків,
дивідендів, здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку
від спільної діяльності, одержанням та сплатою штрафних санкцій;

• які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у
зв’язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит
та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання
коштів, а також у зв’язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за
різними видами страхування;

• що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших
платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання
субсидій;

• що формуються в підприємств у зв’язку з внутрішньовиробничим
розподілом доходів та фондів [5].

Отже, об’єктом фінансів підприємств є економічні відносини. пов’язані з
рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб’єктами
таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські
установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди,
аудиторські організації, інші суб’єкти господарювання, які є юридичними
особами.

У процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання)
відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту (виручка
від реалізації продукції) за цільовим призначенням, а також розподіл
його між державою та суб’єктами господарювання, кожен з яких одержує
свою частку виробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші
створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових
відносин, як системи виробничих відносин.

Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси
первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту (с + v +
w), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с),
необхідного продукту (v), додаткового продукту (ні). При цьому
утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у
суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають
специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб’єктів
господарювання та в держави.

Таким чином, фінанси підприємств — це економічні відносини, які
відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і
доходів суб ‘єктів господарювання в процесі відтворення.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія
проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через
такі функції:

— формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської
діяльності;

— розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної
виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов’язань
перед фінансово-банківською системою та для соціально-економічного
розвитку підприємств;

— контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі
відтворення [4].

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час
формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових
надходжень за рахунок відновлення авансованих засобів в основні та
оборотні фонди і використання доходів на формування резервного фонду,
фонду споживання і фонду нагромадження. У зв’язку з цим поняття
«формування» та «розподіл» доцільно розглядати як єдиний процес у
суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає
розподіл валових доходів.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах — це
процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення
операційної і інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов’язань
перед державою та іншими суб’єктами господарювання [6].

Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення
через формування, розподіл та використання грошових доходів,
різноманітних цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором
виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів,
нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у
процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам
властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську
діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в
якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації
дійового фінансового контролю.

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з
притаманної фінансам здатності об’єктивно відображати кількісні й
вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг.
Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов’язані з
виконанням зобов’язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та
суб’єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між
підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів,
наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи
дотримано умови господарських угод.

За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно
вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної
виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль
фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить
забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це
досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу
національного доходу як на рівні підприємств, так і на
загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств
забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та
позабюджетні фонди.

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в
економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для
споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою
мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу,
стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього
валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і
грошових фондів, безпосередньо пов’язані з іншими економічними
категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним
розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути
важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом
економіки країни та управління нею [7].

Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою.
Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих
фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення,
стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову
економіки.

Обов’язковими передумовами ефективного функціонування фінансів
підприємств є:

— різноманітність форм власності;

— свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

— вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

— самофінансування підприємництва;

— правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб’єктів
підприємницької діяльності;

— обмеження і регламентація державного втручання в діяльність
підприємств.

Життя довело ефективність ринкового механізму в забезпеченні
збалансованості економіки, раціонального використання трудових,
матеріальних та фінансових ресурсів. Ринкова система сприяє створенню
гнучких виробництв, які здатні легко адаптуватись до запитів споживачів
та досягнень науково-технічного прогресу.

Грошові фонди — це частина грошових коштів, які мають цільове
спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд (капітал), фонд
оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), фонд
розвитку виробництва, фонд соціального призначення, фонд заохочення,
резервний фонд та інші.

Статутний капітал використовується підприємством для інвестування коштів
в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці — для виплати основної та
додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для
фінансування капітальних вкладень та капітального ремонту. Фонд
споживання — для фінансування відтворення робочої сили та
соціально-культурних заходів. Фонд нагромадження — для вдосконалення та
розвитку підприємства.

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так,
використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов’язань
перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими
організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі
підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що с в
розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать
усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в
нефондовій формі [7].

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні
та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні
відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — пайові та інші
внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку. (рис. 1.)

Рис. 1. Формування фінансових ресурсів підприємств

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження ко-мершиних засад
у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують
нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе
місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам
фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас-значно
скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих
структур обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади.
Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових
коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує
підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну
матеріальну відповідальність.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та
структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини
фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та
соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових
ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя
підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення
найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого
значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової
економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення
має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів
позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома
вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та
потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити,
дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу
підприємства. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально
продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів [4].

1.2. Поняття про статутний капітал та його формування

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої
організаційно-правової форми і власності розпочинається з формування
статутного фонду.

Статутний фонд — це виділені підприємству або залучені ним на засадах,
визначеним ним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових
коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи,
цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або
повного господарського відання. За рахунок статутного фонду підприємство
формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від
типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В
Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у
чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про
підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.

Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає
масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не
існує прямого зв’язку між розмірами статутних фондів підприємств різних
галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє
визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на
товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових
фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного фонду впливає на
можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

Початковий розмір статутного фонду підприємства фіксується в
статуті або установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються
до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі
державні органи (фінансові, податкові), а також банки у
взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного фонду кожного
підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже
замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного фонду,
треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи)
надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і
фізичних осіб, що мають частки в статутному фонді та є його власниками.
У статутні фонди також надходить майно (будівлі, машини, устаткування,
транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні
цінності) цінні папери, а також нематеріальні активи. До нематеріальних
активів належить вартість права користування:

результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, промислових
зразків, технологій, ноу-хау, звітів про науково-дослідницьки роботи і
іншими об’єктами інтелектуальної власності;

землею, водою або іншими природними ресурсами;

будівлями, обладнанням.

Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних
фондів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці
мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в
економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку.

Розмір статутного фонду підприємства в процесі його
господарської діяльності також змінюється, при цьому всі зміни розміру
статутних фондів на державних підприємствах у бухгалтерському обліку
знаходять відображення безпосередньо на однойменному рахунку, в той час
як на малих підприємствах, у господарських товариствах, підприємствах з
іноземними інвестиціями вони знаходять відображення лише після
відповідної державної перереєстрації зміни розміру статутного капіталу
[8 .

Додаткові кошти державному підприємництву на збільшення
обсягу виробництва можуть бути виділені з держ. Бюджету або за рахунок
перерозподілу коштів інш. підприємств даної галузі. Акціонерне
підприємство може випустити акції, товариство з обмеженою
відповідальністю і інші господарські товариства – збільшити суми внесків
усіх учасників до статутного фонду підприємства. Незалежно від типу
підприємства і форми власності статутний фонд може зрости за рахунок:

безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на
приріст власних фінансових ресурсів;

введення в дію об’єктів капітальних вкладень за рахунок власних коштів;

індексації основних засобів у зв’язку з інфляцією, а згідно з діючим
законодавством збільшує балансовий прибуток підприємства, який
спрямовується на капітальні вкладення;

до оцінки оборотних засобів.

На державних підприємствах сума статутного фонду може зменшуватися при
реалізації об’єктів 2-ї і 3-ї груп основних засобів [7].

Розділ ІІ. Особливості формування статутного капіталу

на підприємствах різних форм власності

2.1. Формування статутного капіталу державного підприємства

Статутний фонд державного підприємства, що перебуває у
загальнодержавній або комунальній державній власності, — це сума коштів
і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в
постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах
повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що
здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє,
користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до
них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності
підприємства. Розмір статутного фонду державного підприємства
визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.

Джерелом формування статутного фонду державного підприємства
є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного
бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у порядку
внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів –
за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню
держ. майном (Фонд державного майна, міністерства і відомства України).

В сучасних умовах державні підприємства, як правило
нарощують свої статутні фонди за рахунок власних нагромаджень –
прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток
виробництва – реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного фонду на
приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає у підприємства у
зв’язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів,
що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та
послуг. Статутний фонд приватизованого підприємства визначається в
процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з
положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.

2.2. Формування статутного капіталу акціонерного товариства

У відповідності з Законом України “Про господарські товариства”
акціонерні товариства формують свої статутні фонди за рахунок
реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи куплі-продіжу на
фондовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або
шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження
акцій через відкриту підписку і купівлю-продіж на біржі (у закритих
акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних
товариствах 100 відсотків статутного фонду належать засновникам.
Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних
товариств зобов’язані викупити 25 % всіх акцій, тобто їхня частка в
статутному фонді не може бути нижчою за 25 %.

На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного
товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції,
тобто стати акціонерами нового підприємства повинні внести на рахунок
засновників не менше 10 % вартості акцій, на які вони підписалися.

Загальний розмір статутного капіталу, а також номінальна вартість та
кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета
діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду акціонерних
товариств. Засновники визначають в установчих документах і види вкладів
до статутного фонду. В акціонерному товаристві це може бути майно в
прямому розумінні (будинки, споруди, устаткування, машини, інші
матеріальні цінності), грошові кошти в національній та іноземній валюті.
Такий висновок випливає із ст.8 Закону України ”Про цінні папери і
фондову біржу”, згідно з якою акції оплачуються в карбованцях (у зв’язку
з введенням національної валюти – гривні – варто було б до зазначеної
статті внести відповідні зміни), а у випадках, передбачених статутом
акціонерного товариства, також іноземній валюті або шляхом передачі
майна.

Вклади у статутний фонд АТ в натуральній та нематеріальній формах
підлягають оцінці в гривнях, а, отже, в акціях.

За загальним правилом, порядок оцінки вкладів визначається установчими
документами товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
Оцінку вкладів у статутний фонд АТ, внесення у натуральній формі,
затверджують Установчі збори товариства. Ці правила безпосередньо
стосуються вкладів фізичних і недержавних юридичних осіб-акціонерів.

Вклади, які є майном державної власності, визначаються в нормативно
врегульованому порядку – згідно з методикою оцінки вартості майна під
час приватизації, затвердженою Кабінетом Міністрів України 22.07.1998 р.
№1114. це означає, що при створенні АТ у процесі корпоратизації й інших
випадках, діють загальні правила оцінки вкладів. Сума випуску акцій
товариства, яке створюється на базі державного підприємства, повинна
відповідати сумі статутного фонду підприємства, яка в даному разі
визначається відповідно до зазначеної методики.

Крім вкладів, товариство виступає власником й іншого майна, яке на
відміну від статутного фонду називається власним капіталом товариства.
Це виготовлена в процесі господарювання продукція, доходи від продажу
облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестицій під
державні контракти.

Особливістю формування статутного фонду АТ випуск акцій. Варто
зазначити, що загальне поняття “статутний фонд” ще недостатньо
розроблено юридичною наукою і законодавством. Єдине законодавче
визначення цього поняття можна знайти в п.65 Положення про організацію
бухгалтерського обліку та звітності в Україні, затвердженою постановою
КМУ від 3.04.1993 р. № 250: ”Сукупність вкладів (у грошовому виразі)
учасників (власників) в майно при створенні підприємства для
забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими
документами”[47;с.6](документ втратив силу з 1.01.2000 р.). Характерно,
що таке визначення статутного фонду співпадає з визначенням, розробленим
юридичною наукою.»

Статутний фонд є однією з майнових гарантій стабільності товариства як
ділового партнера. З цією метою ст.24 Закону України ”Про господарські
товариства” встановлено мінімальний розмір статутного фонду АТ як суму
еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки
мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення АТ. Статутний
фонд АТ поділений на визначену установчими документами кількість акцій
рівної номінальної вартості. Оскільки статутний фонд у певному розумінні
є неподільним майном АТ, закон імперативно регулює порядок його зміни –
збільшення або зменшення.

Збільшення статутного фонду можливе лише за умови певної оплати
акціонерам усіх раніше випущених акцій. Збільшується він у порядку,
встановленому ДКЦПФР, зокрема, шляхом випуску нових акцій і реалізації
їх за рахунок додаткових грошових, матеріальних або інших внесків
акціонерів. Це так звана додаткова підписка на акції. Вона здійснюється
у тому ж порядку, що і випуск акцій. Акціонери користуються переважним
правом на придбання акцій додаткового випуску перед іншими особами.
Збільшення статутного фонду можна здійснювати також завдяки збільшенню
номінальної вартості вже випущених акцій, а також шляхом обміну
облігацій на акції. Прийняття рішення про збільшення статутного фонду
належить до компетенції Загальних зборів. У голосуванні про затвердження
результатів підписки на додатково випущенні акції беруть участь особи,
які підписалися на ці акції.

Збільшення статутного фонду – це зміна статуту, тому це питання
вирішують спеціальні загальні збори ”з питань зміни статутного фонду
товариства”.

Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення номінальної вартості
випущених акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини
акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Зменшення статутного
фонду неможливе за наявності заперечень кредиторів. Рішення про
зменшення статутного фонду приймається в такому ж порядку, як і про
збільшення.

2.3. Формування статутного капіталу товариства з обмеженою
відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повного
товариства

Товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою
відповідальністю і повні товариства формують статутні капітали з внесків
учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку
учасників у статутному капіталі, причому у товариствах з обмеженою
відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його
відповідальності за зобов’язаннями товариства. В товариствах з
додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають
за їхні борги сумою своїх внесків у статутний фонд, а якщо сума
статутного капіталу недостатня для покриття боргів товариства, то
додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.

2.4. Формування статутного капіталу в командитних товариствах

Командитне товариство включає учасників, які формують
статутний фонд на засадах повного товариства, а а також вкладників, які
відповідають за зобов’язаннями товариства лише у межах свого вкладу до
його статутного фонду.

Визначений установчими документами розмір статутного фонду чи
то акціонерного товариства, чи то будь-якого іншого господарського
товариства у пасиві бухгалтерського балансу знаходить відображення у
повній сумі незалежно від розміру коштів, що фактично надійшли від
продажу акцій. Заборгованість акціонерів і учасників по внесках у
статутний фонд обраховується на окремому бухгалтерському рахунку в
активі балансу. Фінансова служба підприємства повинна слідкувати, щоб
кошти надходили до статутного фонду своєчасно і в повному обсязі.
Законом передбачено, що протягом одного року з дня проголошення і
реєстрації статутного фонду він повинен бути сплачений повністю.

Викуп акцій, а також внески часток у статутні фонди
акціонери і учасники товариств можуть здійснювати не лише перерахуванням
грошей чи готівкою, але й за рахунок натуральних внесків (майно,
матеріальні активи).

При створенні статутного фонду акціонерного товариства,
тобто в процесі продажу емітованих ним акцій, товариство може отримувати
кошти, які являють собою різницю між продажною (ринковою), і номінальною
вартістю акцій. Зростання обсягу виробництва товарів і послуг потребує
нарощування статутних фондів господарських товариств.

Акціонерне товариство збільшує свій статутний фонд за
рахунок:

додаткового випуску акцій

спрямування прибутку на приріст статутного фонду шляхом збільшення
номінальної вартості акцій.

Частина статутного фонду підприємства будь-якої організаційно-правової
форми може формуватися за рахунок інвестицій іноземних юридичних або
фізичних осіб.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Статутний капітал — це виділені підприємству або залучені ним на
засадах, визначеним ним законодавством, фінансові ресурси у вигляді
грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності,
нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на
праві власності або повного господарського відання. За рахунок
статутного фонду підприємство формує свої власні (основні та оборотні)
кошти.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від
типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В
Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у
чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про
підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.

Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає
масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не
існує прямого зв’язку між розмірами статутних фондів підприємств різних
галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє
визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на
товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових
фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного фонду впливає на
можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

Початковий розмір статутного фонду підприємства фіксується в
статуті або установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються
до органів влади під час державної реєстрації підприємства.
Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних фондів,
нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці
мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в
економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку.

Статутний капітал державного підприємства, що перебуває у
загальнодержавній або комунальній державній власності, — це сума коштів
і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в
постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах
повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що
здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє,
користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до
них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності
підприємства. Розмір статутного фонду державного підприємства
визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.

Джерелом формування статутного капіталу державного
підприємства є кошти, які належать державі.

У відповідності з Законом України “Про господарські товариства”
акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок
реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи куплі-продіжу на
фондовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або
шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження
акцій через відкриту підписку і купівлю-продіж на біржі (у закритих
акціонерних товариствах). Товариства з обмеженою відповідальністю,
товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують
статутні фонди з внесків учасників.

Командитне товариство включає учасників, які формують статутний фонд на
засадах повного товариства, а а також вкладників, які відповідають за
зобов’язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного
фонду.

Вивчення особливостей формування статутного капіталу на підприємствах
різних форм власності залишається відкритим і потрібним і на майбутнє.
По мірі розвитку українського ринкового простору, потрібно корегувати
особливості формування статутних капіталів, згідно вимог часу та
загальносвітових підходів. Тільки при таких умовах можуть у повній мірі
розвиватися різноманітні форми власності та економіка держави в цілому.

Список використаної літератури:

Конституція України. – К., 1996.

Закон України ”Про власність” від 12.02.1991 р. № 697 – 12, ВВР, 1991, №
20 (із змінами і доповненнями).

Закон України ”Про господарські товариства” від 19.09.1991 р.№1576-12,
ВВР, 1991, № 49 (із змінами і доповненнями).

Акціонерне товариство, як основа розвитку ринкової економіки // Цінні
папери України.-2003.-№1.-с.7.

Основи економічної теорії. Політ-економічний аспект. Г.Н. Климка, В.П
Нестеренка.. – К., 2002.

Фінансова діяльність підприємства : О.М.Бандурка, М.Я.Коробов,
П.І.Орлов, К.Я.Петрова. Київ “Либідь” 1998

Чаковських А. Статутний фонд акціонерного товариства: суть, функції,
призначення та доцільність// Цінні папери України.- 2002.-№3,
20.-с.24-25.

Щербина В.С. Господарське право України. — Київ: Атіка .- 2001.-336с.

PAGE

PAGE 3

PAGE \# «‘Стр: ‘#’

Формуються під час заснування підприємств

Внески засновників у статутні фонди

Формуються за рахунок власних та прирівнених до них коштів

Мобілізуються на фінансовому ринку

Поступають в порядку розподілу грошових надходжень

Дивіденди, відсотки на цінні папери інших елементів

Фінансові ресурси, утворені з пайових внесків

Фінансові ресурси, які надійшли від галузевих структур, концернів,
асоціацій

Страхові відшкодування

Бюджетні субсидії

Інші види ресурсів

Надходження коштів від акцій, облігацій та інших видів цінних паперів

Кредитні інвестиції

Доходи

Валовий і чистий доход,прибуток від основної діяльності

Прибуток від іншої реалізації

Прибуток від фінансових інвестицій

Доходи від позареалізаційних операцій

Надходження

Амортизаційні відрахування

Виручка від реалізації майна, що вибуло

Цільові надходження

Стійкі пасиви

Цільові внески членів трудового колективу

Інші види надходжень

Фінансові ресурси підприємтств

Похожие записи