Дипломна робота

Розвиток та регулювання міжнародного лізингу в Україні

ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………..6

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ……………………………………………………10

1.1. Історичний розвиток міжнародного лізингу……………………10

1.2. Сутність і класифікація міжнародного
лізингу……………………..17

1.3. Оцінка стану, тенденцій та перспективи розвитку міжнародного

лізингу по регіонах
світу……………………………………………………..35

Висновки до розділу
1……………………………………………………………..
….49

РОЗІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО
ЛІЗИНГУ ПО РЕГІОНАХ СВІТУ ТА В
УКРАЇНІ………………………………………………………51

2.1. Державне регулювання та стан розвитку міжнародного лізингу в

Україні
………………………………………………………………
………………..51

2.2.Основні тенденції створення лізингових компаній в
Україні……………………………………………………….
…………………………58

Висновки до розділу
2……………………………………………………………..
…..76

РОЗДІЛ 3. АКТИВІЗАЦІЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ

ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ………………………….78

3.1. Методика оцінки вартості міжнародних лізингових угод в Україні на
сучасному
етапі……………………………………………………78

3.2. Порівняльний аналіз сучасних методик розрахунку ефективності
лізингових операцій……………………………………….96

3.3. Розробка рекомендацій по вдосконаленню регулювання та
розвитку міжнародного лізингу в
Україні………………………………………………………..
……………………..103

Висновки до розділу
3……………………………………………………….
………109

ВИСНОВКИ……………………………………………………….
………………………….112

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..118

ДОДАТКИ………………………………………………………..
……………………………..124

ВСТУП

Дослідження проблем розвитку та регулювання міжнародного лізингу в
Україні набуває важливого значення в умовах структурної перебудови
економіки і подолання кризових явищ. Міжнародний лізинг як один із видів
іноземних інвестицій та інструмент оновлення основних фондів формує
матеріальну основу суспільного виробництва, створює передумови для
розширеного відтворення, забезпечує впровадження у виробництво новітніх
досягнень науково-технічного прогресу і слугує джерелом підвищення
ефективності виробництва й економічного росту. Ефективне використання
операцій міжнародного лізингу сприятиме розв’язанню проблем
макроекономічної стабілізації, структурної перебудови, допоможе вивести
національну економіку на шлях стабільного економічного росту.

Результати фундаментального дослідження та аналізу праць українських та
зарубіжних вчених свідчать про те, що існує велика кількість невирішених
проблем та задач в галузі міжнародного лізингу. Необхідність розв’язання
цих проблем та активізація міжнародної лізингової діяльності в Україні
зумовлюють необхідність проведення досліджень.

Актуальність теми. В умовах сучасних глибоких соціально-економічних
перетворень та переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин
дослідження процесів розвитку та регулювання міжнародного лізингу
набуває особливої актуальності, що пов’язано не тільки з відносною
новизною проблеми, але й з тим практичним значенням, якого вона набуває
в умовах переходу України на траєкторію економічного зростання.
Міжнародний лізинг має особливе значення для вирішення цілої низки
складних завдань, що стоять перед нашим суспільством.

Актуальність дослідження обумовлена сукупністю чинників
техніко-технологічного, фінансового та соціально-економічного характеру.
По-перше, однією з основних сучасних тенденцій формування попиту в
Україні є переорієнтація споживачів на якісну продукцію, для виробництва
якої необхідне сучасне високотехнологічне обладнання. Підприємства
різних галузей вітчизняної промисловості не можуть забезпечити
українських товаровиробників таким обладнанням, бо рівень спрацьованості
їх основних фондів в середньому становить 70-90%. Міжнародний лізинг —
це унікальний інструмент оновлення та поповнення основних фондів
сучасним високотехнологічним імпортним обладнанням в умовах дорогих та
майже недоступних для вітчизняних підприємств банківських кредитів.

По-друге, для структурної перебудови народного господарства України
потрібні інвестиції. Міжнародний лізинг є високоефективним інвестиційним
інструментом, який допомагає оперативно використовувати у виробництві
досягнення науково-технічного прогресу.

По-третє, міжнародна лізингова діяльність вже певний час впроваджується
на практиці, але механізми її реалізації не мають відповідного
теоретичного обгрунтування. Тому вивчення питань розвитку та регулювання
міжнародного лізингу в Україні в сучасних умовах має не тільки
науково-теоретичне, але й практичне значення.

Мета дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та
розробка практичних рекомендацій і пропозицій щодо подальшого розвитку
та регулювання міжнародного лізингу в Україні.

У відповідності до поставленої мети були визначені такі завдання:

проаналізувати історичний розвиток та сучасний стан міжнародного лізингу
в різних регіонах світу;

розкрити теоретичні основи та виявити економічну сутність міжнародного
лізингу;

розкрити основні методи державного регулювання міжнародного лізингу в
Україні;

дослідити розвиток міжнародного лізингу в умовах трансформації
економіки;

обґрунтувати рекомендації по вдосконаленню регулювання та розвитку
міжнародного лізингу в Україні.

Об’єкт дослідження — процеси та відносини, що виникають при розвитку та
регулюванні міжнародного лізингу.

Предмет дослідження — міжнародна лізингова діяльність.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є
праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, законодавчі акти та
державні соціально-економічні нормативні документи з питань регулювання
та розвитку лізингової діяльності, об’єктивні закони економіки та
діалектики. Дослідження здійснювалося на основі системного підходу і
комплексного аналізу, а також таких методів пізнання як аналіз та
синтез, аналогія, порівняння, класифікація, спостереження, графічна
інтерпретація. Інформаційною базою є праці видатних вчених і
спеціалістів з проблем міжнародного лізингу та лізингу, статистичні та
методичні матеріали Держкомстату України, вітчизняна і зарубіжна
практика, матеріали звітності лізингових компаній та асоціацій
лізингових компаній, а також підприємств, що займаються лізингом, мережа
Internet.

РОЗДІЛ 1

МІСЦЕ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ
МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1.1.Історичний розвиток міжнародного лізингу

Сучасне розуміння лізингу сходить до класичних принципів римського права
про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та
існування його в якості особливого виду бізнесу базується саме на
можливості розподілу компонентів власності на використання речі, тобто
застосування її відповідно до призначення з метою одержання доходу, та
право власності як правове панування над об’єктом власності.
Багатовіковим досвідом доведено, що багатство полягає не просто у
володінні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.

У власності, як системі об’єктивних відносин між людьми з приводу
присвоєння засобів та результатів виробництва, провідну роль
відіграє власність на засоби виробництва. Вона визначає форму, шляхом
якої робоча сила з’єднується із засобами виробництва. Відносини
власності включать в себе користування, володіння та розпорядження
об’єктами власності. Повний власник може сам використовувати
корисність речі та здійснювати виробництво. Якщо власник
засобів виробництва сам не займається виробничою діяльністю, він
надає можливість іншим особам володіти його речами на певних умовах.
Тоді між власником та підприємцем виникають відносини використання
майна. Підприємець тимчасово одержує юридичне право володіння,
користування та розпорядження чужою власністю. Лізинг є прикладом таких
відносин. Володіння, користування та розпорядження — це не повна
власність. В системі власності вони є категоріями, які виражають
вторинні відносини між об’єктами власності та користувачами власності.

Відокремлення володіння від власності обумовлено практикою
господарювання та стало найважливішою умовою переходу до більш
розвинених форм економічного життя. Для крупного суспільного виробництва
характерна передача власності в користування господарюючими суб’єктами.

В цьому випадку одним й тим самим об’єктом власності володіють водночас
два суб’єкти, між якими має місце розподілення повноважень: власник
розпоряджається власністю, володар здійснює виробництво, використовуючи
корисність речі. Кожному з них власність приносить доход. Господарська
практика будується на розподіленні функцій між цими двома типами
власників. В умовах, коли виробництво прийняло суспільний характер,
головною фігурою господарської діяльності стає не власник, а володар,
який розпоряджається чужою власністю, що застосована ним у виробництві
через акціонування, кредит, оренду, лізинг. Застосування лізингу
засновано на розподілі функцій власності.

Лізинг — це спосіб реалізації відносин власності, який виражає певний
стан виробничих сил та виробничих відносин, з якими він має тісний
зв’язок. Саме через цю його особливість він має матеріально-речовинну
основу та соціально-економічну форму.

Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності
та спільної економічної діяльності по вертикалі та горизонталі (з
власником, суспільством і т.д.), а також умовами трансформації
власності. Матеріально-речовинна сторона лізингу характеризується
організаційно-правовими формами виробництва, найняттям всіх або частини
речовинних елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна
та умовами кредитування.

Лізинг має складну потрійну основу та містить в собі водночас суттєві
властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які
тісно сполучаються та поєднуються один з одним, створюючи нову
організаційно-правову форму бізнесу. В ньому реалізується комплекс
майнових відносин, які пов’язані з передачею засобів виробництва у
тимчасове користування шляхом їх купівлі та наступної передачі в оренду.

Виготовлення необхідних для людини засобів існування здійснюється в
процесі виробництва. Саме виробництво, як процес впливу людини на
речовину природи з метою створення матеріальних благ та послуг,
необхідних для розвитку суспільства, слугує задоволенню та розвитку
потреб.

Фактори виробництва — особливо важливий елемент або об’єкт, який має
вирішальний вплив на можливість та результативність виробництва.
Марксистська теорія в якості таких факторів виділяє: робочу силу,
предмети праці та засоби праці. Тобто робоча сила є особистим фактором,
а предмети та засоби праці виступають речовинним фактором. Особистий та
речовинний фактори складають складну систему, ефективність якої
визначається технологією та організацією виробництва.

Маржиналистська теорія виділяє чотири групи факторів: землю, працю,
капітал та підприємницьку діяльність. Серед всіх цих факторів нас
цікавить саме капітал, оскільки в цій теорії під капіталом розуміють
засоби та предмети праці. Це — інструменти, машини, обладнання,
приміщення, засоби зв’язку та ін. З визначенням капіталу як фактору
виробництва, економісти ототожнюють його із засобами виробництва.
Історично таке розуміння започаткували класики економічної теорії:
А.Сміт розглядав капітал як накопичену та вречовлену працю, Д.Рікардо
вважав, що капітал — це засоби виробництва. Фізіократи у Франції під
капіталом розуміли землю. Серед відомих економістів XX століття цю
концепцію підтримували У.Баумоль, А.Бліндер, Р.Дорнбуш та ін.

А.Сміт та С.Мілль та інші розрізняють капітал основний та оборотний.
Капітал, матеріалізований в будівлях, спорудах, станках, функціонує у
виробництві декілька років та свою вартість «переносить» на готовий
продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Лізинг як особлива форма господарювання має комплексний вплив на основні
складові виробничого процесу: на засоби праці та на живу працю людини,
на ступінь використання техніки та робочої сили. Ефект лізингу
складається з об’єктивної переваги оперативного використання досягнень
науково-технічного прогресу, збільшення масштабів діяльності, зменшення
питомих витрат та інтенсифікації всього виробничого процесу.

В методологічному відношенні ефект лізингу має три особливості:
мультиплікативність, емерджентність та соціальність.

Мультиплікативність передбачає, що виникнувши в результаті застосування
найновітнішої техніки та перетворення робітника на підприємця-власника в
момент доцільної діяльності, ефект лізингу розповсюджується на всі
стадії відтворення, збільшується по мірі переходу до
розподілу, обміну та споживання.

Емерджентність, якісна новизна ефекту лізингової діяльності,
передбачає, що величина ефекту значно перебільшує арифметичну суму
результату звичайної діяльності без залучення додаткових технічних
засобів. Це — інтегративний ефект, який виявляється локально та в
масштабі всієї виробничої системи та збільшує її виробничу силу.

Соціальність полягає в тому, що одержаний ефект виявляється не тільки в
процесі виробництва, але й в соціальній сфері життя та діяльності людей,
тобто має не тільки економічні критерії, але й соціальні цінності, які
виражаються в підвищенні змістовності праці, усвідомленні
робітником своїх творчих можливостей, рості індивідуальних
прибутків, незалежності та інше. У сукупності всі ці особливості
розкривають ефект лізингу як своєрідного економічного
мультиплікатора, який надає імпульс розвиткові всіх ланок
підприємницької діяльності.

В математичному контексті під мультиплікатором розуміється коефіцієнт,
який показує залежність змін доходу від змін інвестицій. Суть концепції
мультиплікатора полягає в тому, що між змінами автономних інвестицій та
ВНП існує стійка залежність. Ефект мультиплікатора в ринковій економіці
полягає в тому, що збільшення інвестицій призводить до збільшення
національного доходу, причому на величину більшу, ніж початковий ріст
інвестицій.

Кейнсианська теорія визначення оптимальних розмірів ВНП, при якому
економіка досягає стану рівноваги, показує, що при зростанні інвестицій
ріст ВНП буде проходити в значно більшому розмірі, ніж розмір початкових
інвестицій. Мультиплікатор розраховують за формулою (1.1). Таким чином,
інвестиції призводять до наростаючого ефекту. Крім первісного ефекту,
виникає вторинний, третинний і т.д. ефект, тобто відбувається вплив
витрат в одній сфері на поширення виробництва та зайнятості в інших.

Цей множинний, наростаючий ефект в розмірі ВНП називають
мультиплікаційним ефектом.

М = ПВНП/ПІ, (1.1)

де М — мультиплікатор,

П ВНП — приріст валового національного продукту,

ПІ- приріст інвестицій.

Теорія Кейнса дозволяє зробити висновок про необхідність стимулювання
інвестицій з боку держави. Стимулювання інвестицій, зокрема лізингу, як
одного із видів інвестицій, та використання мультиплікаційного ефекту
дає можливість викликати значне пожвавлення виробництва та ріст
зайнятості в державі.

Якщо розглядати міжнародні аспекти економічного розвитку, то експорт
капіталу сприяє поширенню лізингу обладнання, який виступає новою формою
міжнародних економічних зв’язків. Нові форми в певній мірі відбивають
еволюцію в засобах використання іноземних капіталів на території тих чи
інших держав, починаючи з володіння, повного чи часткового, закінчуючи
контрактними угодами, пов’язаними з передачею технологій, інформаційних
послуг, а також послуг пов’язаних зі збутом продукції.

Відносно нове для українського підприємництва поняття «лізинг» має майже
4000-річну історію. Орендні відносини були відомі ще у давній державі
Шумер приблизно у 2000 році до н.е. В ті часи в оренду здавали
сільськогосподарських тварин та знаряддя праці, землю, водні джерела.
Орендарями були місцеві фермери, орендодавцями — священики. Оренду землі
та тварин використовували й інші давні цивілізації, такі як греки,
єгиптяни та ін. Давні фінікійці здавали в оренду судна. Аристотель у
своєму трактаті «Риторика» розкрив сутність лізингової угоди, бо вважав,
що багатство полягає у змозі використання, а не в праві власності.
Закони Хамураппі, які датуються приблизно 1760 роком до н.е. та
Інституції Юстиніана (приблизно 483-565 роки) стали одними з перших
законодавчих актів, які регулювали відносини, близькі за своєю сутністю
до лізингових. Глибокі дослідження історії розвитку лізингових
відносин ми зустрічаємо в працях російського вченого
Є.В.Кабатової , а також у російського дослідника лізингових відносин
В.Д. Газмана.

Свідченням розвитку лізингу в середні віки є лізингова угода між
Вільгельмом Завойовником та нормандськими судновласниками на поставку
кораблів. У XI столітті венеціанці здавали в оренду якорі торговцям та
власникам суден. Але основними об’єктами лізингу в ці часи були коні та
сільськогосподарські знаряддя. До цього етапу відноситься й один з
перших законів про лізинг. Це був Закон Уельсу, прийнятий у 1284 році в
Англії.

В XIX столітті лізинг розвивався як у європейських країнах так і у
Сполучених Штатах Америки. Особливу роль для розвитку лізингових
відносин в Європі мав розвиток промисловості, зокрема кам’яновугільної
промисловості та залізничного транспорту. Власники кам’яновугільних
копалень брали в лізинг локомотиви, залізничні вагони. Лізингодавцями
виступали невеликі підприємства, які купували ці вагони, а потім здавали
їх в лізинг залізничним компаніям. Такі угоди отримали назву
оренда-купівля. А вперше термін «лізинг» був застосований у 1877 році,
коли телефонна компанія «Bell» вирішила надавати телефонні апарати в
лізинг, а не продавати їх.

Особливим моментом в розвитку лізингу, на мій погляд, став період другої
світової війни. В перший період війни СРСР необхідна була
військово-технічна, матеріальна та фінансова допомога. США та
Великобританія зобов’язалися поставляти щомісячно 100 бомбардувальників,
300 винищувачів, 800 танків та іншу військову техніку. Спочатку оплата
здійснювалася золотом, потім США надали СРСР безпроцентну позику на суму
1 млрд. американських доларів для їх фінансування. Ця операція відома в
історії як ленд-ліз, тобто система передачі Сполученими Штатами в лізинг
озброєння, боєприпасів та інших матеріальних ресурсів країнам
антигітлеровської коаліції.

Початок сучасного етапу розвитку лізингу був покладений у 1952 році у
США. У Сан-Франциско Генрі Шонфельд заснував компанію «United States
Leasing Corporation». 3 цього моменту лізинговий бізнес швидко
розвивається спочатку в межах кожної окремої держави, а потім
з’являються і операції міжнародного лізингу. У 1959 році компанія Генрі
Шонфельда відкрила свій перший філіал у Канаді, а потім і в інших
країнах.

Бурхливий розвиток міжнародного лізингу почався в 60-х — 70-х роках в
західноєвропейських країнах, а у 80-х роках в азіатських та
латиноамериканських країнах. Міжнародний лізинг став популярним в деяких
країнах наприкінці 70-х років та на початку 80-х років, коли стало
зрозуміло, що податкові стимули, які спрямовувалися на внутрішнє
інвестування, могли також використовуватися для лізингу літаків та
іншого обладнання за кордон. Але в усьому світі міжнародний лізинг
розвивався повільніше ніж внутрішній. Це було зумовлено низкою чинників,
таких як існування розбіжностей в законодавстві країни лізингодавця та
лізингоотримувача, більша ризикованість та дороговизна операцій
міжнародного лізингу порівняно з операціями внутрішнього лізингу.

Зараз у лізинговій індустрії спостерігається інтенсивний процес
інтернаціоналізації — поширення дій лізингових компаній за межі
національних кордонів. Сьогодні найбільшими лізинговими ринками в світі
є США, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Південна
Корея, Іспанія, Канада та Південна Африка. В останні роки
спостерігається зростання зацікавленості в лізингових операцій в таких
країнах, як Ботсвана, Бразилія, Китай, Греція, Індія, Індонезія,
Мексика, Філіппіни, Сінгапур, Венесуела, Зімбабве та інших країнах, що
розвиваються. Значення лізингу як каналу надходження технологій та
високотехнологічного обладнання між розвиненими країнами та країнами, що
розвиваються, зростає кожен день. Наприклад, японські лізингові компанії
грають провідну роль в азіатській лізинговій кооперації.

Тобто міжнародний лізинг для України має значення не тільки як
інвестиційний інструмент, або засіб придбання та збуту продукції, але й
як інструмент, за допомогою якого Україна могла б відновити та
налагодити виробництво якісних товарів, які могли б конкурувати з
іноземними аналогами не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому
ринках, зайняти своє певне місце у міжнародному розподілі праці,
встановити партнерські стосунки з іншими країнами.

1.2.Сутність і класифікація міжнародного лізингу

У світовій практиці немає єдиного визначення терміну «лізинг». Як в
іноземній так і у вітчизняній літературі визначення лізингу
відрізняються одне від одного. Спектр визначень лізингу містить його
розуміння і як товарного кредиту, і як довгострокової оренди машин,
устаткування, транспортних засобів і споруд виробничого призначення, і
як особливий вид інвестиційної діяльності, а іноді його вважають
завуальованою купівлею-продажем майна.

Новий оксфордський словник для бізнесового світу подає два трактування
терміну leasing (від англ, to lease — здавати або брати в оренду).
По-перше, воно означає надання або отримання майна за договором лізингу.
А договір лізингу в цьому ж словнику тлумачиться як контракт, за яким
володар майна дозволяє іншій особі використовувати це майно певний час,
і, як правило, отримує за це винагороду. По-друге, це наймання
(обладнання, в тому числі автомобілів та інших машин) для того, щоб
запобігти капітальних витрат, які з’являються при купівлі майна, або для
того, щоб запобігти купівлі обладнання, яке швидко застаріває. Це
визначення відразу ж висвітлює найважливіші переваги лізингу, через які
він набуває поширення. Тобто, лізинг використовується у двох випадках —
для того, щоб не купувати нове дороге обладнання, але мати змогу
використовувати його, та для того, щоб не купувати, а лише
використовувати, обладнання, яке швидко застаріває. На наш погляд, при
застосуванні лізингу та при розробці законодавчих актів щодо його
використання в сучасних умовах необхідно звертати увагу саме на ці його
особливості.

Європейська федерація національних асоціацій лізингових компаній дає
таке визначення: «Лізинг — це договір про оренду заводу, промислових
товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях
орендатором, у той час як товари купуються орендодавцем і він зберігає
за собою право власності».

Російський дослідник лізингових відносин Газман В.Д. дає наступне
визначення лізингу: «лізинг, як економіко-правова категорія, являє собою
особливий вид підприємницької діяльності, яка спрямована на інвестування
тимчасово вільних або запозичених фінансових коштів, коли за договором
фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується придбати у власність
обумовлене договором майно у визначеного продавця та надати це майно
лізингоодержувачеві за плату у тимчасове користування з метою здійснення
підприємницької діяльності».

У навчальному посібнику «Основи лізингу» українські вчені економісти
В.І.Міщенко, О.Г.Луб’яницький та Н.Г.Слав’янська зробили висновок, що
лізинг можна розглядати як особливий вид інвестиційної діяльності, який
полягає в наданні лізингодавцем лізингоотримувачеві на певний термін і
за певну плату предметів лізингу, визначених у відповідності до діючого
законодавства.

У статті 1 Закону України «Про лізинг» зазначається, що лізинг — це
підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи
залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне
користування на визначений строк лізингоодержувачеві майна, що є
власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і
погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови
сплати лізингових платежів.

Таким чином, можна виділити чотири основні характеристики лізингу:

Право власності на активи відокремлюється від права користування цими
активами. Лізингоотримувач придбає право використовувати актив без права
власності на нього.

Лізингоотримувач повинен зробити серію виплат лізингодавцю.

Строк лізингу — це певний період часу, протягом якого право
використовувати актив відокремлено від права власності на нього. Перед
або після цього строку право власності та право використовувати актив
об’єднані у лізингодавця або лізингоотримувача.

Лізинговий строк як правило співпадає з строком корисної служби
лізингованого майна.

Міжнародний лізинг є більш складною операцією ніж лізинг. Крім
відмінностей в юридичних та фінансових традиціях, фінансових звітностях
та практиці бухгалтерського обліку мають місце такі серйозні моменти як
юридичні бар’єри, операційні витрати, дискрімінуюче оподаткування. Крім
того в наших умовах до переліку перешкод додаються інфляційні процеси,
політичні проблеми, законодавство, яке постійно змінюється, та інші. До
того ж концептуальні непорозуміння, теоретична неузгодженість можуть
вплинути на подальше поширення та розвиток міжнародного лізингу.

Початковою формою міжнародного лізингу став cross-border (від англ.
cross — через, border — кордон) лізинг. Зараз деякі автори ототожнюють
поняття міжнародного лізингу та cross-border лізингу. Це можна побачити
в роботі Л.Прилуцького «Фінансовий лізинг». На наш погляд поняття
«міжнародний лізинг» ширше ніж «cross-border лізинг». Cross-border
лізинг — це одна з форм міжнародного лізингу. Українського аналога цьому
терміну не існує, тому, враховуючи сутність цієї операції та дослівний
переклад «лізинг через кордон», пропонуємо перекладати його як
закордонний лізинг. Так, якщо іноземна філія-лізингодавець знаходиться у
країні лізингоотримувача, вона виробляє майно і надає його в лізинг, але
це майно не перетинає кордон. Ця угода не є закордонним (cross-border)
лізингом, але вона є міжнародним лізингом, бо суб’єкти угоди знаходяться
під юрисдикцією різних країн. Різницю між міжнародним та закордонним
(cross-border) лізингом доводить ще один приклад. У 1997 році
Великобританія повернула Гонконг Китаю, але була проголошена політика
«одна країна, дві системи». В Гонконзі існує своя юридична система, яка
суттєво відрізняється від системи Китаю. Тому виникає питання, чи буде
лізингова угода між Китаєм та Гонконгом міжнародною. Якщо ототожнювати
поняття міжнародного лізингу та закордонний (cross-border) лізингу, то
звичайно ні. Майно не перетинає кордонів, але в угоді задіяні дві
юридичні, економічні, бухгалтерські та податкові системи, навіть дві
валюти. Тому така угода буде міжнародним лізингом. В роботах
В.Н.Кочеткова та ін. «Організація лізингових операцій», Міщенко В.І. та
ін. «Основи лізингу», Горемикіна В.А. «Лізинг», Кабатової Є.В. «Лізинг:
правове регулювання та практика» міжнародний (або зовнішній) лізинг
визначають як лізингову угоду, в якій сторони водночас знаходяться під
юрисдикцією різних країн. Цей вид лізингу включає також угоди,
що укладаються між лізингодавцем і лізингоотримувачем однієї країни,
якщо хоча б одна із сторін здійснює свою діяльність і має капітал
спільно із закордонною фірмою (є спільним підприємством).

Аналіз визначень міжнародного лізингу у закордонній літературі провів
С.С.Гао. Він вважає, що всі автори у своїх визначеннях вказують дві
основні умови щодо міжнародного лізингу. Одна полягає в тому, що
міжнародний лізинг вважається не тільки засобом міжнародного маркетингу,
але й важливим методом міжнародного фінансування та міжнародного
інвестування. Інша — в тому, що поняття «міжнародний лізинг» покриває не
тільки закордонний (cross-border) лізинг, але й операції закордонних
філій, а також експортний лізинг. Сам Гао дає таке визначення
міжнародного лізингу: це процес конструкції контракту міжнародного
лізингу, де використання активу передається прямо або опосередковано від
власника або лізингодавця в одній юрисдикції користувачу в іншій
юрисдикції без зміни права власності на цей актив протягом певного
періоду часу, який, як правило, співпадає з терміном корисної служби
активу, а користувач одержує право використовувати цей актив в обмін на
виплату серії платежів власнику.

По своїй сутності міжнародний та внутрішній лізинг збігаються. Коли
лізинг потрапляє у міжнародний контекст, він просто стає складнішою
категорією через відмінності в юридичному, бухгалтерському, валютному,
соціальному та політичному середовищах різних країн.

Закон України «Про лізинг» дає таке визначення: «міжнародний лізинг
-це договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають
під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі
перетинають державні кордони». На мій погляд, це визначення по
суті не відрізняється від попередніх, але є більш конкретним, тому у
своїй роботі будемо дотримуватись саме його. Сутність міжнародного
лізингу розкривають його основні, домінантні особливості. Серед них слід
виділити такі:

1) Відокремлення права власності від права користування активом протягом
певного періоду повинно здійснюватися в узгодженні як мінімум з двома
юридичними, бухгалтерськими та податковими системами;

2) Передача активу в лізинг може проходити в прямій або опосередкованій
формі. Пряма форма — це коли майно фізично перетинає кордон для того,
щоб потрапити в країну лізингоотримувача. Опосередкована — коли майно не
треба перевозити через кордон, бо воно вже знаходиться в країні
лізингоотримувача.

3) Період лізингового договору може бути або часом, протягом якого
лізингоотримувач користується майном без часу транспортування майна від
лізингодавця до лізингоотримувача, або часом, який покриває і
транспортування і користування майном.При внутрішньому лізингу час
перевезення активу, як правило, такий короткий, що його ігнорують при
прийнятті рішення. В міжнародному лізингу термін лізингу, як правило
включає й час доставки, якщо він довгий та витрати на доставку високі.
Так час перевезення, витрати на транспортування та страхування — це
важливі фактори при прийнятті рішення про укладання договору
міжнародного лізингу.

4) Термін лізингової угоди, як правило, співпадає з терміном корисної
служби активу.

5) Лізингові платежі при міжнародному лізингу можуть здійснюватися у
формі національної валюти лізингодавця, лізингоотримувача або третьої
країни, в формі колективної валюти або в формі товару, послуги або
природного ресурсу.

Джерелом розвитку міжнародного лізингу є закладені в ньому широкі
можливості та переваги для кожного учасника угоди, що показано в
табл.1.1.

Таблиця 1.1

Основні мотиви сторін міжнародної лізингової угоди

Переваги для лізингодавця Переваги для лізингоодержувача

Зменшення ризику неплатежів по угоді.

Засіб реалізації продукції на зовнішніх ринках. Оновлення основних
фондів без великих початкових внесків.

Використання амортизаційних та податкових пільг іншої держави.

Розвиток виробництва.

Впровадження науково-технічного прогресу.

Створення нових робочих місць.

Залучення приватних інвестицій.

Слід виділити цілий ряд привілей як для лізингоодержувача, так і для
лізингодавця. По-перше, міжнародний лізинг дозволяє прискорити технічне
та технологічне переоснащення виробництв, оновлення активної частини
основних фондів підприємств новим високотехнологічним обладнанням.
По-друге, ця операція не потребує великих початкових внесків. Здійснюючи
міжнародну лізингову операцію, інвестор зменшує ризик неплатежів з боку
лізингоодержувача, оскільки лізинговане майно виступає як застава.
Міжнародна лізингова угода гнучка, що дозволяє сторонам обрати зручну
схему виплат. Також існує можливість використання податкових та
амортизаційних пільг по міжнародному лізинговому контракту, які існують
в інших державах. Крім того, міжнародний лізинг є засобом реалізації
продукції на зовнішніх ринках, розвитку виробництва, впровадженню
науково-технічного прогресу, створенню нових робочих місць. Він сприяє
залученню приватних інвестицій, збільшенню податкових надходжень через
активізацію підприємницької діяльності. Інтересам держави також сприяє
той факт, що Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод
в національну заборгованість.

Тобто, переваги міжнародного лізингу формують джерела його
ефективності, які доцільно поділити на організаційно-економічні,
виробничо-технічні та соціально-економічні (табл.1.2). До
організаційно-економічних джерел слід віднести збільшення
масштабів виробництва, розширення господарчої самостійності,
підвищення матеріальної зацікавленості та відповідальності,
використання податкових пільг. Виробничо-технічні джерела ефективності
міжнародного лізингу включають використання досягнень НТП, застосування
іноземних технологій та ноу-хау, підвищення продуктивності праці,
зменшення витрат на одиницю продукції, вдосконалення виробничої
структури, налагодження партнерських зв’язків з іноземними компаніями.

А соціально-економічні джерела полягають у покращенні використання
творчого потенціалу, підвищенні індивідуальних прибутків, покращенні
змістовності діяльності та підвищенні впевненості підприємця.

Джерела ефективності

міжнародного лізингу

Організаційно- Виробничо-технічні Соціально-

економічні економічні — збільшення — використання —
покращення

масштабів досягнень НТП; використання

виробництва; — застосування творчого

розширення іноземних технологій потенціалу;

господарчої та ноу-хау; — підвищення

самостійності; — підвищення індивідуальних

підвищення продуктивності праці; прибутків;

матеріальної — зменшення витрат на — покращення

зацікавленості та одиницю продукції; змістовності

відповідальності; — вдосконалення діяльності;

використання виробничої структури; — підвищення

податкових пільг. — налагодження впевненості

партнерських зв’язків з підприємця

іноземними компаніями

Табл.1.2. Джерела ефективності міжнародного лізингу.

Оцінка іноземних інвестиційних можливостей — це аналіз складного
комплексу економічних, політичних, юридичних та стратегічних питань.
Ризик країни, визначений як елемент ризику по здійсненню бізнесу в
економічному, соціальному та політичному середовищі іншої країни, — це
один з основних факторів, що впливає на рішення по здійсненню іноземних
інвестицій. Немає сумніву, що іноземні інвестиції — важливий та
динамічний бізнес сьогодні. Відповідно до Закону України «Про режим
іноземного інвестування» іноземні інвестиції — це цінності, що
вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності з
метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

В широкому розумінні іноземні інвестиції поділяються на 3 категорії:
портфельні інвестиції, прямі інвестиції та лізингові інвестиції. Остання
категорія не дуже широко використовується в літературі, але у
відповідності до законодавства України міжнародна лізингова діяльність
підпадає під визначення іноземних інвестицій і потребує детального
дослідження.

Інвестиції у фінансові активи (акції, облігації, векселі) називають
портфельними. Іноземні портфельні інвестиції — це купівля іноземних
цінних паперів з метою отримання процентів, дивідендів та ін. При
портфельних інвестиціях, як правило, інвестори не беруть активної участі
в управлінні фірмою.

Пряме інвестування включає придбання вітчизняною компанією
іноземних операційних виробничих потужностей (фабрик, заводів, готелів,
фінансових компаній). Інвестори купують специфічні матеріальні активи і
виробляють товари або послуги за межами своєї країни. Прямі інвестиції
відрізняються від портфельних ступенем контролю компанії. Якщо
портфельні інвестиції можуть бути довгостроковими або короткостроковими,
то прямі лише довгостроковими. Так, остаточна купівля більше ніж 50%
іноземної компанії- це іноземне пряме інвестування. Ми вважаємо, що
доцільно ввести термін «міжнародне лізингове інвестування» для того,
щоб показати, що інвестор надає в лізинг активи іноземним фірмам,
інститутам або урядовим організаціям для того, щоб отримати прибуток в
формі лізингових платежів.

Типове міжнародне лізингове інвестування має місце, коли інвестор
(лізингодавець) закуповує активи та надає їх в лізинг іноземній
компанії, а також несе ризик непередбачених витрат, що пов’язані з
використанням активів та ризики всіх останніх можливих витрат.

На таблиці 1.3 порівняні портфельне, лізингове та пряме інвестування.
Лізингове інвестування за ступенем втручання в управління компанією
знаходиться між портфельним та прямим інвестуванням. У лізинговому
інвестуванні інвестори повністю не беруть участі в управлінні компанією,
але мають певний вплив на прийняття рішень тому, що вони є юридичними
власниками активів.

час

Довго,- Середньо- Довгострокове середньо-
та

та довгострокове інвестування

коротко- інвестування

строкове

інвестування

Портфельні Лізингові Прямі інвестиції

інвестиції інвестиції

Акції, облігації, Літаки, будівлі, Заводи, фабрики,

векселі, інші обладнання, банки, фірми, інші

фінансові кораблі, інші
виробничі

активи активи потужності

Ступінь втручання в управління компанією

Табл. 1.3.

Типи міжнародних інвестицій

Хоча лізингове інвестування до цього часу ще не було визначене в
літературі, воно відіграє певну роль в міжнародному інвестуванні.
Протягом останнього десятиріччя інвестиції в обладнання через механізм
лізингу в усьому світі зросли до $331 млрд. Певні переваги лізингу перед
іншими типами інвестицій можуть стати причиною поширення його
застосування.

Прийняття рішення про іноземне лізингове інвестування — це
комплексний процес, який багатьма аспектами відрізняється від процесу
прийняття рішення про внутрішнє лізингове інвестування. При міжнародному
лізингу крім ризиків необхідно приймати до уваги ширший та складніший
комплекс стратегічних, поведінкових, економічних, управлінських
та юридичних критеріїв. В більшості випадків баланс між
очікуваними надходженнями та ризиком важко визначити, а тим більше
досягти. Часто не вистачає інформації, на базі якої проводиться
оцінка можливостей і лізингодавець і лізингоотримувач повинні
розуміти, передбачати та мінімізувати ризики. Інвестуючи в іноземну
країну через лізинг, інвестор може зустрітися з: міжнародними
фінансовими, політичними, регулятивними та бізнес ризиками. Тому аналіз
ризиків стає невід’ємною частиною стратегічного планування та прийняття
рішень щодо міжнародного лізингового інвестування. Існує декілька шляхів
зменшення політичних ризиків. Один з них — це заздалегідь обумовити з
приймаючим урядом порядок здійснення лізингових операцій від самого
початку до кінця. Така угода має назву концесія. Вона має силу лише
доти, доки обидві сторони в хороших стосунках. Інший шлях -створити
спільне підприємство, що скоротить політичне втручання в його
діяльність. Третій — залучити капітал приймаючого уряду або інших
урядів, міжнародних агенцій розвитку, закордонних банків. Четвертий —
застрахувати політичний ризик. Це найлегший шлях уникнути політичного
ризику. Зараз багато компаній пропонує страхування політичного ризику
інвесторів. Хоча премія за таке страхування може бути досить високою,
особливо під час війни. Політичні ризики мають безпосередній вплив на
оцінку перспектив лізингового інвестування. При інших рівних
умовах інвестори надають перевагу інвестуванню в країну зі
стабільною валютою, здоровою економікою, мінімальним шансом
експропріації та максимальним рівнем платоспроможності
компаній.

Але жодна країна не може бути повністю вільною від ризиків, тому
інвестори повинні виділяти кошти для дослідження політичного середовища
потенціальної країни — одержувача інвестицій.

Під міжнародним регулятивним ризиком розуміють зміни податкового
законодавства, митних правил, комерційних кодів, бухгалтерських
стандартів.

Міжнародний фінансовий ризик поділяється на три типи: валютний,
кредитний та відсотковий.

Валютний ризик — це вимірювання потенціальних прибутків фірми, чистих
грошових потоків через зміну валютних курсів. Важливе завдання
фінансистів в міжнародному лізингу — виміряти валютний ризик і управляти
цим ризиком так, щоб максимізувати чисті грошові потоки, прибуток та
ринкову вартість фірми. Існує три основних види валютних ризиків:
трансляційний, операційний та економічний. Трансляційний ризик вимірює
потенціальні бухгалтерські зміни у звітності компанії через зміну
валютного курсу. Операційний валютний ризик виникає, коли фірма має
майбутні зобов’язання або вимоги в іноземній валюті. Як правило такий
ризик хеджується за допомогою форвардів (ф’ючерсів, опціонів) або на
ринку капіталів. Економічний ризик пов’язаний із зміною ринкової
вартості фірми та всіх її операцій через зміну валютних курсів.

Можливі шляхи хеджування валютних ризиків лізингоодержувача та
лізингодавця наведені в табл. 1.4.

В наших умовах використання методів купівлі опціонів та інвестування
іноземної валюти в країну лізингодавця виключено через те, що зараз
міжнародні лізингові операції використовуються саме для того, щоб
відстрочити розрахунок за обладнання. Крім того, продукти міжнародних
фінансових ринків часто важко застосувати при хеджуванні валютних
ризиків по міжнародних лізингових операціях, через те, що:

міжнародний лізинг, особливо міжнародний фінансовий лізинг, як правило,
— довгострокова угода;

є можливість дострокового закінчення лізингової угоди та це
закінчення може призвести до потенційних компенсаційних виплат;

витрати на деякі хеджингові методи надто високі, щоб
використовувати їх.

Таблиця 1.4.

Шляхи хеджування валютних ризиків при міжнародному лізингу

Для лізингоодержувача Для лізингодавця

Купівля іноземної валюти за

форвардним контрактом. 1.Продаж іноземної валюти за

форвардним контрактом.

Сплата боргів відразу ж. Купівля іноземної валюти за спот-курсом та
розрахунок за боргами заздалегідь. 2.Надання скидки
лізингоодержувачем за умов авансових платежів з його боку та продаж
іноземної валюти за спот-курсом зараз.

Купівля іноземної валюти за спот-курсом зараз, інвестування її в країну
лізингодавця до настання строку лізингових платежів 3.Одержання кредиту
в банку в і іноземній валюті та продаж її за спот-курсом.

Купівля опціона-кол з датою виконання в день виплати лізингових
платежів. 4.Купівля опціона-пут з датою виконання в день виплати
лізингових платежів.

Кредитний ризик — це ризик неплатежу по позичці, він є важливим фактором
в лізинговому аналізі з боку лізингодавця. Відсотковий ризик виникає
через те, що пропонується фіксована ставка по лізинговій операції, яка
фінансується позиками з ставками, що коливаються, на міжнародних ринках
капіталу.

Бізнес ризик — ризик, який з’являється через зміну економічного
середовища, управлінських рішень та інших факторів, які впливають на
прибуток від операцій.

Розуміння значення міжнародного лізингу як виду міжнародних інвестицій
дуже важливе зараз в Україні. Це, перш за все, сприяло б його розвиткові
та надавало певні привілеї іноземним інвесторам — лізингодавцям.

При дослідженні сутності міжнародного лізингу необхідно приділити увагу
його класифікації. У вітчизняній літературі зустрічається лише одна
класифікація міжнародного лізингу:

Експортний — коли виробник майна або посередницька фірма продає його
лізинговій компанії, а та, в свою чергу, укладає угоду з
лізингоодержувачем майна, що знаходиться за кордоном;

Імпортний — коли лізингодавець купує об’єкт лізингу в іноземної фірми, і
потім надає його вітчизняному лізингоодержувачеві;

Транзитний — коли майно продається лізинговій компанії з іншої країни, а
вона, в свою чергу, укладає угоду з лізингоотримувачем, що знаходиться в
третій країні;

Спеціальний — пов’язаний з реалізацією великих міждержавних проектів,
пов’язаних із здійсненням промислового будівництва.

В іноземній літературі, як правило, розрізняють закордонний
(cross-border) лізинг та лізинг закордонної філії. Крім того до
міжнародного лізингу можна також віднести міжнародний фінансовий та
міжнародний оперативний лізинг. Але на сучасному етапі питання
класифікації міжнародного лізингу все ще залишається предметом дискусій.

Відомий спеціаліст з лізингу Т.Кларк поділяє міжнародний лізинг на три
основні категорії: інвестиції у закордонне підприємство; міжнародна
кооперація між лізинговими компаніями та міждержавний бізнес.

Взагалі міжнародний лізинг можна класифікувати за рядом критеріїв:
мотиви здійснення операції, форма лізингових платежів, рівень
інтеграції, оподаткування, бухгалтерські стандарти, кількість сторін в
лізинговій угоді, обсяг обслуговування майна, об’єкт, наміри учасників,
які наведені у табл. 1.5.

Таблиця 1.5.

Класифікація міжнародного лізингу

Критерії класифікації Види лізингу

За мотивами операції Для лізингодавця: експортний, інвестиційний,
гарантований, збутовий

Для лізингоодержувача: імпортний, фінансуючий, пільговий

За видом платежів Валютний, бартерний

За рівнем інтеграції Одиничний, в межах міждержавних програм, в межах
інтеграційних угрупувань

За оподаткуванням Орієнтований на податкові пільги, неорієнтований на
податкові пільги

За бухгалтерськими стандартами Фінансовий (капітальний), оперативний

За кількістю сторін в угоді Прямий, левередж (Leverage)

За обсягом обслуговування Чистий, повносервісний, з частковим набором
послуг

За намірами учасників Дійсний, фіктивний

За об’єктом Лізинг нерухомості, лізинг рухомого майна

За мотивами здійснення операцій міжнародний лізинг для лізингодавця може
бути експортним, якщо метою є поширення експорту, реалізація товару за
кордон, інвестиційним, якщо метою є .інвестування за кордон,
гарантованим, якщо метою лізингодавця є забезпечення себе від неплатежів
з боку лізингоодержувача, та збутовим, якщо метою є розширення ринків
збуту лізингованої продукції. Для лізингоотримувача за мотивами
міжнародний лізинг може бути імпортним, якщо метою операції є імпорт
закордонного обладнання, фінансуючим, якщо метою є залучення іноземних
інвестицій, та пільговим, якщо метою є одержання податкових та
амортизаційних пільг по угоді.

За видом лізингових платежів міжнародний лізинг може бути валютним, якщо
лізингові платежі здійснюються в грошовій формі, або бартерним, коли
лізингові платежі здійснюються у формі товару або послуги. Як правило
лізингодавець із розвиненої країни вимагає, щоб лізингові
платежі здійснювалися в валюті його країни, а лізингодавці з країн, що
розвиваються, вимагають, щоб лізингові платежі здійснювалися у вільно
конвертованій валюті. Хоча зараз лізингові платежі за договором
міжнародного лізингу часто робляться у кошикових валютах. З іншого боку,
продукція, що виробляється лізингоотримувачем, може бути використана для
лізингових платежів. Така форма вигідна для лізингоотримувача, бо зникає
необхідність шукати додаткові канали збуту, товари відвантажують відразу
ж після виготовлення, не треба шукати кошти для сплати лізингових
платежів. Такий міжнародний лізинг називають бартерним.

За рівнем інтеграції міжнародний лізинг може бути одиничним, якщо угода
має одиничний характер. Якщо між країнами, що здійснюють міжнародний
лізинг, укладені певні міждержавні програми, в рамках яких здійснюються
ці угоди, то такий лізинг буде в межах міждержавних програм. Якщо
міжнародні лізингові угоди відповідають програмам інтеграції країн, то
такі угоди здійснюються в межах інтеграційних угрупувань. В Україні
зараз майже всі угоди міжнародного лізингу носять одиничний характер.

Різні країни мають різні системи оподаткування, тому їх можна поділити
на ті, законодавство яких передбачає пільгове оподаткування лізингової
діяльності, ті, законодавство яких не передбачає ніяких пільг ні
для лізингодавця ні для лізингоотримувача, ті, законодавство яких
передбачає пільги тільки для лізингодавця, та ті, законодавство яких
передбачає пільги тільки для лізингоодержувача. Тому, якщо міжнародна
лізингова угода укладається для того, щоб використати певні привілеї в
оподаткуванні лізингової діяльності, то така угода називається
орієнтованою на податкові пільги. Більшість угод міжнародного
лізингу укладаються з метою використання податкових пільг. Але в
деяких країнах, наприклад, Німеччині, законодавство не передбачає
пільгового оподаткування міжнародного лізингу, тому такі угоди називають
неорієнтованими на пільгове оподаткування.

У вересні 1982 року міжнародний комітет з бухгалтерських стандартів
опублікував міжнародні бухгалтерські стандарти №17: бухгалтерський облік
лізингу. В жовтні 1997 року ці стандарти були переглянуті, поліпшені та
затверджені комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів.
У відповідності з цим документом лізинг визначається як угода, де
лізингодавець надає лізингоотримувачеві в обмін на лізингові платежі
право використовувати актив протягом узгодженого періоду часу. Цей
документ визначає 2 типи лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий
лізинг визначається як лізинг, який переносить всі можливі ризики та
прибутки, пов’язані з користуванням лізингованим майном на
лізингоотримувача не залежно від того передано вже майно чи ні. Решта
випадків — це оперативний лізинг. Тому міжнародний лізинг також можна
поділити на міжнародний фінансовий та міжнародний оперативний
лізинг.

У випадку звичайного двохстороннього міжнародного лізингу тільки
лізингодавець та лізингоотримувач задіяні в угоді. В такому випадку
лізингодавець прямо здає в лізинг майно лізингоодержувачеві. Такий
міжнародний лізинг має назву прямого. Всі невеликі та деякі середні за
обсягом лізингові угоди належать до прямого міжнародного лізингу. У
випадку, коли лізингодавець пропонує покрити тільки частину капітальних
витрат з своїх власних коштів для купівлі лізингованого майна, останні
кошти надаються іншими фінансовими інститутами фінансові інститути також
беруть пряму участь в лізинговій угоді. Такий лізинг отримав назву
левередж ( від англ. leverage — важіль) лізинг. Еквівалента в
українській лізинговій термінології цьому визначенню немає, тому
пропонуємо залишити первісну назву -міжнародний leverage лізинг. Цей
один з найбільш складних видів лізингових угод використовується для
фінансування купівлі дорогого майна, для великих за обсягом лізингових
угод (лізинг літаків, гелікоптерів, кораблів, супутників, нафтопроводів
та ін.). Тобто за кількістю сторін в міжнародній лізинговій угоді його
можна поділити на міжнародний прямий та міжнародний leverage лізинг.

За обсягом обслуговування лізингованого майна міжнародний лізинг можна
поділити на: чистий, тобто без будь-яких зобов’язань щодо сервісного
обслуговування майна з боку лізингодавця; лізинг з частковим
обслуговуванням майна з боку лізингодавця; та повносервісний або
«мокрий», який передбачає комплексну систему технічного обслуговування,
ремонту, страхування, поставки сировини, підготовки кваліфікованого
персоналу, маркетингу і навіть рекламу продукції, яка випускається на
лізингованому обладнанні, з боку лізингодавця.

За намірами учасників міжнародний лізинг поділяють на дійсний та
фіктивний. Фіктивний лізинг має місце, коли учасники укладають угоду
лише з метою одержання певних податкових переваг. Останнім часом
фіктивний лізинг став поширюватися, а це не призводить до розвитку
лізингової діяльності як такої, тому органи державного управління мають
законодавче обмежити використання лізингових угод, які здійснюються лише
з однією метою — отримати податкові пільги.

За об’єктом угоди міжнародний лізинг слід поділяти на лізинг рухомого
майна та лізинг нерухомості. Більше поширеним є лізинг рухомого майна, а
саме обладнання, автомобілів, машин, комп’ютерної техніки. Звичайно,
існують інші типи лізингу і більшість критеріїв класифікації лізингу
можна було б застосувати для класифікації міжнародного лізингу, але, на
наш погляд, принциповими критеріями класифікації міжнародного лізингу є
наведені вище. Саме ці критерії суттєво впливають на процес прийняття
рішення та механізм укладання міжнародної лізингової угоди, подальший
процес її розвитку, ефективність її застосування.

1.3. Оцінка стану, тенденцій та перспектив розвитку міжнародного лізингу
по регіонах світу.

Міжнародний лізинг стає одним з найбільших та швидко зростаючих джерел
впровадження капітальних інвестицій. Лізинг є пільговою галуззю
інвестиційної діяльності й особливим видом фінансування. Як система
фінансування, лізинг використовує елементи орендних відносин, кредитного
фінансування, розрахунки по довгострокових зобов’язаннях та інші
фінансові механізми. Крім того, лізинг — це особливий вид інвестиційної
діяльності. Він став ефективним фактором інтенсивного розвитку
національних економік західних країн, підвищення їх конкурентноздатності
на світовому ринку, лізинг стимулює експортну діяльність національних
виробників, прискорює обіг капіталу, підвищує ліквідність підприємств.

Світовий обсяг міжнародних лізингових операцій оцінюється приблизно в
$18-20 млрд, на рік, що становить 3% світового обсягу експорту-імпорту
техніки. А загальний обсяг лізингових операцій в світі становить
приблизно 400 млрд. дол. США.

Загальні риси сучасного розвитку лізингу в світі полягають у
наступному. По-перше, для розвинених країн характерний лізинговий
експорт, для країн з середнім та низьким рівнем економічного розвитку —
лізинговий імпорт. Так, підприємства таких країнах як Австрія та Бельгія
в основному виступають на світових ринках як лізингодавці. По-друге,
домінують у міжнародний лізингових операціях Сполучені Штати Америки з
обсягом міжнародних лізингових операцій $11 млрд., Японія — $4,4 млрд.,
Великобританія — $0,8-1 млрд. та Німеччина — $0,8-0,9 млрд. По-третє,
серед лізингованих товарів лідирує обчислювальна техніка, обладнання для
інформаційних мереж, копіювально-конторська техніка, їх частка в
лізинговому обігу розвинених країн зросла з 10 до 45%. По-четверте,
закономірністю також є збільшення в лізингових угодах товарів сервісної

групи. Наприклад, в Японії значна частка в лізинговому споживанні
належить медицині й харчовій промисловості, у Франції державна політика
в галузі сільського господарства зумовила зростання лізингових операцій
у фермерських господарствах, риболовецьких кооперативах, підприємствах
по виробництву харових продуктів та напівфабрикатів.

В більшості країн, де використовують лізингові операції, були створені
національні лізингові асоціації для захисту інтересів лізингових
компаній та розвитку лізингового бізнесу. В Україні — це «Укрлізинг» —
Українська асоціація лізингових компаній, яка була створена 24 квітня
1997 року.

На трьох континентах національні асоціації лізингових компаній для того,
щоб представляти лізингову галузь на міжнародному рівні, взаємодіяти з
іншими міжнародними організаціями, проводити форуми та дискусії,
накопичувати знання в галузі лізингу, заснували регіональні організації.
В Азії — це Asialease (Asia Leasing Associations) — Азіатська лізингова
асоціація — з секретаріатом в Сінгапурі, заснована в 1982 році. В
Південній Америці -Felalease (Latin-American Leasing Federation) —
Латиноамериканська лізингова федерація — з секретаріатом в Мексиці,
заснована в 1983 році. В Європі -Leaseurope (European Federation of
Equipment Leasing Company) — Європейська федерація компаній, що
займаються лізингом обладнання — з штаб-квартирою в Брюсселі, заснована
в 1972 році. В 1984 році ці три асоціації, а також лізингові компанії
США та Австралії заснували World Leasing Council — Світову лізингову
раду.

Укрлізинг з 1997 року стала членом Leaseurope. Leaseurope — це перша
регіональна асоціація лізингових компаній, яка зараз об’єднує
асоціації лізингових компаній 26 країн та більше ніж 1200 лізингових
компаній. Щорічно Leaseurope публікує річні звіти, в яких надається
інформація про ситуацію на лізингових ринках в країнах-членах, про події
та досягнення асоціації в звітному році, річні звіти технічних
комітетів, інформація про національні асоціації, а також статистичні
дані по лізингових операціях в країнах-членах. На табл.2.1. наводиться
динаміка зростання обсягів лізингу в країнах-членах європейської
асоціації лізингових Leaseurope.

Таблиця.1.1.

Динаміка обсягів лізингових операцій в Європі в 1984-1998 роках
(млрд.євро)

Обсяги лізингових операцій, що здійснювалися членами
Leaseurope, стабільно зростали до 1990 року включно. В період з 1991 по
1993 рік економічний спад в Європі вплинув на інвестиційну діяльність.
Але навіть у рік, коли були найменші обсяги лізингових операцій, їх
загальна сума складала 79,7 млрд. євро, що демонструє важливість та
ефективність цього фінансового інструменту в будь-який період
економічного розвитку держави. Приблизно 21%загальних інвестицій в
Європі фінансується через лізинг.

Із зникненням «залізної завіси» на початку 90-х pp. відкрилися
нові перспективи розвитку лізингу в Європі. Протягом останніх років були
створені асоціації лізингових компаній в країнах колишнього СРСР та
колишніх соціалістичних країнах. Деякі з них увійшли до Leaseurope,
наприклад, асоціації Чехії, Естонії, Угорщини, Польщі, Словакії,
Словенії, України, Узбекистану. Тому, незважаючи на економічний спад в
країнах колишнього СРСР та інших країнах Центральної та Східної Європи,
вважається, що саме цей європейський регіон має великий потенціал в
розвитку лізингової індустрії. За останні 15 років обсяг лізингових
операцій в світі зріс більше ніж в 5 разів. Як вже зазначалося вище,
батьківщиною лізингу вважається Америка, але зараз лізингова індустрія
розвивається на всіх континентах та по всіх регіонах світу.

Трактування сутності лізингових операцій та законодавство, що
регулює їх, відрізняється від країни до країни. На базі проведених
досліджень можна зробити наступний висновок: загальним для всіх регіонів
є те, що в кожному з них виділилась одна держава, яка є провідною у
здійсненні лізингових операцій та на долю якої припадає найбільший обсяг
лізингових операцій (від 70 до 90-95%). Так у Північній Америці такою
країною є США (93%), в Азії — Японія, в Африці — Південна Африканська
Республіка (95%), в Південній Америці -Бразилія (73%). В Європі ситуація
відрізняється від інших регіонів, тим що виділяється декілька провідних
лізингових держав, але на долю Німеччини та Великобританії припадає
більше ніж 50% загального європейського обсягу лізингових операцій.
Тобто становище лізингового бізнесу по регіонах світу характеризується
наявністю явного лідера, який знаходиться поза конкуренцією в своєму
регіоні (табл.2.3).

Таблиця. 1.3.

Питома вага країн-лідерів в обсягах лізингових операцій в регіонах світу
(у % від загального обсягу лізингових операцій регіону)

Слід зазначити, що сучасні процеси розвитку міжнародного лізингу
мають регіональні особливості.

Так, Північна Америка вважається батьківщиною сучасного лізингу. На
її долю припадає більше ніж 40% світових лізингових операцій. Безумовним
лідером в лізинговій індустрії в цьому регіоні є США, на їх долю
припадає 95% всього північноамериканського лізингового ринку. Лізинг в
США – це основний інвестиційний інструмент, на долю якого припадає
більше ніж 30% інвестицій в обладнання.

В число найбільших лізингових компаній входить “United States
Leasing International Inc” , яка була створена у 1952році Г. Шонфельдом.
Ця компанія зараз займається міжнародним лізингом. Більшість
американських лізингових компаній створена крупними виробниками
обладнання, однією з найбільших таких компаній є “General Electric
Capital”. Спочатку ця лізингова компанія надавала в лізинг лише
продукцію материнської компанії, а зараз вона лізингує й обладнання
інших компаній різних гаузей промисловості та торгівлі. В США лізингові
компанії, що створенї комерційними банками, називають “грошовими
центрами”. Іноді банки не створюють окрему лізингову компанію, а лише
організують лізинговий відділ.

Лізинговий бізнес набув великих обсягів в США тому, що податкове
законодавство США передбачає певні пільги у операціях лізингу, через які
господарюючим суб’єктам стає вигідно надавати ти брати в лізинг
обладнання.

Законодавство США виділяє фінансовий та оперативний лізинг.
Угода вважається фінансовим лізингом, якщо:

мінімальні інвестиції лізингодавця у лізинговане обладнання не менше ніж
20%;

лізингоодержувач не може викупити обладнання за ціною нижчою ні ринкова
вартість на момент викупу;

лізингоотримувач не може інвестувати у лізинговане майно (крім
вдосконалень, які можуть бути відокремлені);

період лізингу не перевищує 80% строку служби обладнання;

на прикінці строку лізингу обладнання повинно мати оцінену залишкову
вартість не менше ніж 20% від його початкової вартості;

лізингодавець повинен очікувати отримання позитивної величини грошових
потоків за договором лізингу не залежно від податкових пільг.

Ще дві країни цього регіону — Канада та Мексика — входять в 15 провідних
світових лізингових країн, але звичайно обсяги лізингових операцій в цих
країнах значно менші ніж в США. Також лізинг поширюється в країнах
Карибського моря (Панама, Барбадос, Коста-Ріка та ін.), хоч його обсяги
тут невеликі.

Азія з 1994 року вийшла на другу позицію за обсягом лізингових операцій
в світі. Найбільший обсяг лізингових операцій в Азії має Японія. Вона
займає друге місце за обсягом лізингу після США та залишається поза
конкуренцією по цьому показнику в Азії.

Перша лізингова компанія «Japan Leasing Corp.» була заснована у 1963
році. Всі лізингові компанії Японії об’єднані в Японську лізингову
асоціацію (Japan Leasing Association — JLA). Тут більш поширений
фінансовий лізинг обладнання та оперативний лізинг обладнання, що було
вже в експлуатації. Найбільші японські лізингові компанії «Orient
Leasing», «SB General Leasing», «Japan Leasing Corp.».

Відповідно до японського податкового законодавства, мінімальний термін
лізингу становить 70% від встановленого законом терміну експлуатації
даного виду обладнання та 60%, якщо цей термін 10 років та більше,
максимальний термін не встановлений. Якщо лізингоодержувачеві надається
право на купівлю, то виникає договір купівлі на виплат. Орендні платежі
не відносяться до виробничих затрат. Також в Японії лізинг поділяють на
фінансовий та оперативний. Угода фінансового лізингу повинна відповідати
двом основним вимогам: термін лізингу фіксований та загальна сума
лізингової плати визначена так, щоб приблизно дорівнювати сукупним
витратам.

В останні роки швидко розвивається лізинг в Гонконзі, Індонезії,
Тайвані, Сінгапурі. Південна Корея вийшла на п’яте місце у світовій
класифікації, Гонконг- на 13, Індонезія — на 17, Китай — на 25 місце.

У Китаї перша лізингова компанія «China Orient Leasing Company» була
заснована у 1981 році. Більшість лізингових угод в Китаї — це фінансовий
лізинг терміном від 1 до 5 років. Після закінчення терміну контракту
лізингоодержувач може викупити обладнання за залишковою вартістю.

У Південній Кореї перша лізингова компанія «Korea Industrial
Leasing

Company» була заснована у 1973 році. У 1982 році був прийнятий закон про

підтримку лізингу, після чого темпи зростання лізингових операцій значно

збільшились. Всього у Південній Кореї функціонує 14 лізингових компаній
– 8 спеціалізованих та 6 торгівельних банків. Якщо термін експлуатації
обладнання не більше 5 років, то термін договору лізингу має бути не
менше ніж 70% терміну експлуатації обладнання. Якщо термін експлуатації
устаткування 5 років та більше, то термін договору лізингу має бути не
менше ніж 60% терміну експлуатації устаткування. Купувати лізинговане
майно не обов’язково. Уряд Південної Кореї заохочує діяльність дрібних
та середніх підприємств через директиву, яка зобов’язує спеціалізовані
лізингові компанії не менше ніж 35% обсягу лізингових послуг надавати
дрібним та середнім підприємствам.

Частка Південної Америки трошки більша ніж 3% світових обсягів
лізингових операцій. Останнім часом лізингові операції все більше

поширюються та розвиваються. Найбільша лізингова країна цього регіону
-Бразилія, вона займає 8 місце у світовій класифікації провідних
лізингових країн. В своєму регіоні частка Бразилії в загальному обсязі
лізингових операцій становить 73%. Австралія в середині 90-х pp. вийшла
на 9 місце у світові класифікації провідних лізингових держав. Незалежна
Австралійська асоціація лізингодавців обладнання була заснована у грудні
1986 року. В Австралії популярний лізинг автомобілів та залізничних
вагонів, трайлерів, офісного обладнання для обробки даних, меблів,
торгівельного обладнання. Як правило, лізингові угоди укладаються на 2-5
років та мають фіксовані ставки лізингових платежів. Ці платежі
оподатковуються, але лізингодавець має право на пільги по амортизаційних
відрахуваннях. В лізинговий договір не можна включати право на купівлю.

У Новій Зеландії, як правило, використовують оперативний лізинг
автотранспортних засобів. Це пов’язано перш за все з тим, що тут існує
несприятливий податковий клімат у відношенні середньострокового та
довгострокового лізингу машин та обладнання.

Африканський лізинговий ринок в основному представлений однією країною —
Південна Африканська Республіка, на її долю припадає 95% цього ринку. В
ПАР лізинг, як внутрішній так і міжнародний, розвивається досить швидко
та активно останнім часом.

Ще дві африканські країни — Марокко та Малі — входять до списку 50
провідних лізингових країн світу. Лізингова індустрія існує ще в 8
африканських країнах.

Європа — один з найбільших лізингових регіонів світу. До 1992
року Європа була на другому місці після Північної Америки за обсягом
лізингових операцій. В 1992-1994 pp. Практично всі країни регіону були
охоплені лізинговою кризою. В 1993 році обсяг лізингових операцій
зменшився в Іспанії на 44%, в Швейцарії на 28%, в Італії на 22%. Ця
криза тривала два роки, після чого з’явилась тенденція до зростання
лізингових операцій.

Асоціація лізингових компаній Європи Leaseurope об’єднує 25 країн та
більше ніж 1200 лізингових компаній. Починаючи з 1986 року, ця асоціація
веде окремий облік лізингу обладнання та нерухомості. За даними цієї
організації основний обсяг лізингових операцій припадає на лізинг
рухомого майна.

Провідними лізинговими країнами в цьому регіоні є Німеччина,
Великобританія, Франція та Італія, їх частка в загальному обсязі
лізингових операціях регіону складає 75%.

Найбільшу питому вагу у структурі лізингованого обладнання мають
автомобілі, машини та промислове обладнання, комп’ютери та офісне
обладнання. Більшість контрактів лізингу устаткування укладаються на
термін від 3 до 5 років, іноді від 6 до 10 років. Контракти більше ніж
на 10 років укладалися лише у Великобританії, Німеччині та Франції.

Оскільки на ефективність міжнародних лізингових угод впливає на місце
розташування лізингоодержувача, лізингодавця та лізингованого майна, то
найбільш цікавим та перспективним регіоном для України є лізинговий
ринок Європи. Майно має розташовуватися якомога ближче до лізингодавця.
З точки зору розміщення Європейський лізинговий ринок найближчий регіон
світу для України. При укладанні міжнародних лізингових угод з
європейськими країнами вирішується відразу декілька проблем.
По-перше, витрати на транспортування устаткування будуть меншими ніж
при роботі з азіатськими та американськими компаніями. По-друге,
європейському лізингодавцю буде легше повернути своє майно в
разі неплатежів з боку українських лізингоотримувачів, ніж,
наприклад, повернути майно з африканських або азіатських країн. Тому,
необхідно детально дослідити особливості лізингового ринку європейських
країн. Австрія має сильну внутрішню лізингову індустрію та невеликий
обсяг міжнародного лізингу з іншими розвинутими країнами. За
статистичними даними 8-10% всіх лізингових операцій — це cross-border
лізинг. Австрія стала піонером в cross-border лізингу з країнами Східної
Європи.

Більшість міжнародних лізингових угод австрійські компанії укладають з
підприємствами Угорщини та Чехії. В таких угодах австрійські компанії
виступають лізингодавцями, головною причиною цього є те, що іноземні
компанії не зацікавлені у здійсненні великого бізнесу в невеличкій,
консервативній країні. Доля лізингу в загальному обсязі інвестицій в
Австрії становить 17%.

В Бельгії за допомогою лізингу фінансується приблизно 7% загального
обсягу інвестицій. Об’єктами cross-border лізингу в основному виступають
літаки, кораблі, потяги.

В Ірландії міжнародна лізингова індустрія характеризується як
large-ticket лізинг, який передбачає передачу в лізинг дорогого
устаткування на великі суми. В основному міжнародні лізингові угоди
здійснюються Центром міжнародних фінансових послуг та вільною зоною
аеропорту Шенон. Ця країна має міжнародні лізингові операції з країнами
Європейського Союзу та Дальнього Сходу. В Ірландії 29% загальних
інвестицій припадає на лізинг.

На лізинговому ринку Нідерландів важливу роль грають лізингові дочірні
компанії великих голландських та іноземних банків і фінансових компаній.
Поряд з ними існують лізингові компанії, які належать
підприємствам-виробникам комп’ютерів, машин, вантажівок та офісного
обладнання. Доля лізингу в загальному обсязі інвестицій відносно
невелика — 10%. Голландські лізингові компанії успішно поширюють свою
діяльність в інших країнах світу. Перевага Нідерландів у міжнародному
лізинговому бізнесі полягає в сприятливому оподаткуванні лізингових
операцій. Експортери лізингових послуг з Нідерландів розраховують на
одержання певних податкових пільг. Голландський лізингодавець, який
одержуватиме лізингові платежі, може отримати податкові кредити. Також
створені сприятливі умови для імпорту майна через лізинг в Нідерланди.

В Португалії міжнародний лізинг має невелику частку загальних обсягів
лізингових операцій. Його неефективність та недоступність пояснюється
податковими проблемами.

Швейцарія має всього декілька міжнародних лізингових контрактів. Як
правило, вони укладаються лізинговими компаніями, які належать
комерційним банкам. Міжнародні лізингові платежі здійснюються у валюті
іноземної держави.

Основні особливості розвитку міжнародного лізингу в деяких країнах світу
показані в табл. 1.4.

Таблиця 1.4.

Особливості розвитку міжнародного лізингу в деяких країнах світу.

Країна

Особливості розвитку міжнародного лізингу

Австралія об’єкти лізингу – автомобілі, трайлери, та вагони

короткі терміни лізингових контрактів (2 – 5 років)

пільги по амортизаційним відрахуванням

Австрія основні партнери – підприємства Угорщини та Чехії

австрійські компанії виступають лізингодавцями

10% всіх лізингових операцій – це закордонний лізинг

Бразилія

провідна лізингова країна південної Америки

швидкий та динамічний розвиток лізингу

Великобританія на долю лізингу припадає 1/3 інвестицій в обладнання

поширений лізинг рухомого майна

Ірландія

великомасштабні лізингові операції

в основному в лізинг надається дороге обладнання

на долю лізингу припадає 1/2 інвестицій в обладнання

Італія 1) поширений лізинг промислового обладнання

2) більшість лізингових компаній належать банкам

Нідерланди лізингові компанії належать великим банкам

сприятливе оподаткування міжнародного лізингу

Німеччина перше місце по обсягу лізингових операцій в Європі

поширений лізинг рухомого майна

ПАР має 95% африканського лізингового ринку

обсяги міжнародного лізингу перебільшують обсяги внутрішнього лізингу

США США має 95% всіх лізингових операцій регіону

Лізинг складає більше ніж 30% інвестицій в обладнання

пільги при оподаткуванні міжнародного лізингу

більшість лізингових компаній створюється банками

Франція

законодавчо не встановлені податкові пільги

поширений лізинг техніки, яка морально швидко старіє

Японія поширений фінансовий лізинг обладнання

мінімальний термін лізингу 70% від встановленого законом терміну
експлуатації даного виду обладнання

Більшість розвинених країн світу має певний досвід використання
міжнародних лізингових угод. Вивчаючи та аналізуючи їх досвід в
організації, оподаткуванні, обліку міжнародних лізингових операцій ми
могли б уникнути багатьох помилок та адаптувати наше законодавство та
практику застосування лізингу до світових стандартів.

Висновки до розділу 1

В першому розділі було визначено місце міжнародного лізингу в загальній
системі міжнародних економічних процесів. А саме, проаналізований процес
його історичного розвитку, розкрита сутність та теоретичні засади
міжнародних лізингових операцій, розширені критерії класифікації
міжнародного лізингу, проаналізований стан досліджень в області
міжнародного лізингу.

Дослідження процесу історичного розвитку міжнародних лізингових відносин
показали, що операції міжнародного лізингу почали застосовуватися в усіх
країнах світу значно пізніше ніж операції внутрішнього лізингу. Операції
міжнародного лізингу складніші ніж операції внутрішнього лізингу через
відмінності в законодавстві, бухгалтерському обліку, оподаткуванні
країн, а також їх валютному, соціальному та політичному середовищі.
Виникнення лізингу пов’язано із відокремленням володіння від власності і
розумінням того, що багатство полягає не у просто володінні власністю, а
в ефективному її використанні. В Україні операції міжнародного лізингу
застосовуються лише з початку 90-х років XX століття.

Також була зроблена оцінка сучасного стану, тенденцій та перспектив
розвитку міжнародного лізингу в регіонах світу

Міжнародний лізинг швидко розвивається не тільки в розвинених країнах,
але й в країнах, що розвиваються, а також в країнах з перехідною
економікою. Загальними рисами сучасного розвитку лізингу в світі є:

1) щорічна зростання світового обсягу міжнародних лізингових операцій;

2) характерність лізингового експорту для розвинених країн, а
лізингового імпорту для країн, що розвиваються;

3) домінування у міжнародних лізингових операціях США;

4) лідируючі позиції обчислювальної техніки серед інших лізингованих
товарів;

5) збільшення в лізингових угодах товарів сервісної групи;

6) існування безперечних країн-лідерів по обсягу лізингових операцій в
кожному регіоні світу;

7) існування регіональних особливостей розвитку міжнародного лізингу.
Вивчення досвіду застосування міжнародних лізингових операцій в
іноземних державах сприятиме його впровадженню та активізації в Україні.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ В
УКРАЇНІ.

2.1. Державне регулювання та стан розвитку міжнародного лізингу в
Україні.

Державне регулювання міжнародного лізингу в Україні зараз здійснюється
через законодавче та податкове регулювання, а також через надання певних
пільг при здійсненні міжнародної лізингової діяльності.

Основним нормативним актом, який регулює лізингову діяльність зараз в
Україні, є Закон України «Про лізинг» прийнятий 16 грудня 1997 року. До
прийняття закону лізингова діяльність регулювалася сукупністю
нормативних актів, основним серед яких був Цивільний Кодекс. Прийняття
закону було своєчасним, бо лізингові угоди укладалися вже певний час, а
спеціального закону не існувало. Звичайно всіх проблем, пов’язаних з
лізинговою діяльністю, цей закон не вирішив, але він став узагальнюючим
нормативним актом. Завдяки прийняттю цього закону лізинг отримав
потужний поштовх для розвитку в Україні, бо правова невизначеність була
однією з причин, що стримували підприємницьку ініціативу. В законі
наводяться визначення лізингу, загальні правові та економічні засади
його здійснення, він регулює права та обов’язки лізингодавця та
лізингоодержувача та ін. У відповідності до закону об’єктом лізингу може
бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке може бути віднесене до
основних фондів відповідно до законодавства, не заборонене у вільному
обігу на ринкові і до якого немає обмежень на передачу його в лізинг.
Об’єктом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні
об’єкти. Об’єкт лізингу протягом всього терміну дії договору лізингу є
власністю лізингодавця, а право користування об’єктом
лізингу належить лізингоодержувачеві на умовах, визначених договором.
В разі банкрутства лізингоодрежувача, арешту чи конфіскації його майна
об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю. Також закон розділяє
ризики випадкового знищення чи пошкодження об’єкту лізингу.
Ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта фінансового
лізингу несе лізингоодержувач, а об’єкта оперативного лізингу-
лізингодавець, якщо інше

не передбачено договором лізингу. Закон поділяє лізинг на два види:
фінансовий та оперативний, та на три форми: зворотний, пайовий та
міжнародний лізинг.

Міжнародні лізингові операції здійснюються відповідно до Закону України
«Про лізинг», законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере
участь Україна, та договорів, укладених суб’єктами лізингу. Стаття 7 дає
перелік істотних умов договору лізингу. Але цей закон не містить
конкретних статей щодо оподаткування лізингових операцій, за винятком
статті 20, яка відсилає до чинного законодавства в разі міжнародного
лізингу. Оподаткування лізингу регулюється Законом України «Про податок
на додану вартість» та Законом «Про оподаткування прибутку
підприємств». Так, у відповідності до статті 3 Закону «Про податок на
додану вартість» операції по сплаті лізингових платежів за договором
фінансового лізингу звільнюються від податку на додану вартість. Статті
18 «Амортизаційні відрахування» та стаття 19 «Бухгалтерський облік та
звітність» також відсилають до чинного законодавства України.
Бухгалтерський облік лізингових операцій ведеться відповідно до
Інструкції по бухгалтерському обліку орендних операцій, затвердженої
наказом Міністерства фінансів України від 25.07.95 №128. При здійсненні
розрахунків в іноземній валюті застосовується Положення по
бухгалтерському обліку операцій в іноземній валюті, затверджене наказом
Міністерством фінансів України від 14.02.96 №29.

Положення щодо лізингу також містяться в Законі України «Про банки та
банківську діяльність», відповідно до якого комерційні банки України при
наявності ліцензії НБУ можуть здійснювати лізингові операції.

Тобто, на сучасному етапі для того, щоб проводити лізингові операції
необхідно вивчати та використовувати велику кількість інших нормативних
актів. Деякі положення закону гальмують розвиток лізингу в Україні. Так,
в усьому світі набула поширення операція сублізингу, а в нашому
законодавстві не визначено навіть це поняття. Введення його зумовило б
залучення іноземних лізингодавців, які поки що не зацікавлені у
відкритті постійних представництв для здійснення прямого фінансового
лізингу в Україні. Іноземна лізингова компанія могла б укладати угоду
фінансового лізингу з українським партнером, який потім передасть це
майно українським підприємствам у фінансовий чи оперативний лізинг.
Деякі фахівці вважають, що стаття 3 закону, також створює перешкоди для
розвитку лізингу. Відповідно до цієї статті тільки суб’єкти
підприємницької діяльності можуть укладати лізингові угоди, тобто
бюджетні установи (вузи, школи, лікарні) та органи влади (міністерства,
відомства) не можуть укладати лізингові угоди. Тому автори пропонують
дозволити цим установам також брати участь в лізингових операціях. Але
лізингова діяльність в першу чергу спрямована на відновлення
виробництва, поновлення основних фондів підприємств, розвиток
підприємницької діяльності. Положення статті 3 на сучасному етапі
відповідають стратегічній меті, яку поставила перед собою держава.

При реалізації міжнародних лізингових угод також важливим є митне
законодавство України, бо іноді величина ввізних мит перешкоджає
реалізації лізингових угод. Відповідно до статті 20 Закону України «Про
лізинг» мито при здійсненні операцій міжнародного лізингу сплачується
відповідно до законодавства України. Державна митна служба України
затвердила Тимчасовий порядок застосування митного режиму тимчасового
ввозу наказом №784 від 16 грудня 1998 року. Під «договором
короткострокового лізингу» в цьому Порядку розуміють договори лізингу,
за якими товари на митну територію України завозять на термін до 1 року,
та на них розповсюджується митне оформлення товарів у відповідності до
митного режиму тимчасового ввозу. А на договір лізингу, за яким товари
завозять на термін більше 1 року, розповсюджується загальний порядок
митного оформлення.

Розповсюдження лізингу на міжнародному рівні викликало необхідність
міжнародного регулювання лізингу. В Оттаві 26 травня 1988 року на
дипломатичній конференції при участі 55 держав, в тому числі СРСР, був

прийнятий текст Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг. Було
визначено, що успішне правове регулювання міжнародного лізингу може
здійснюватися тільки за умов визнання лізингу самостійним правовим
інститутом та розглядання двох контрактів — купівлі-продажу та
безпосередньо лізингу — як єдиної трьох сторонньої угоди. Стаття 1
Конвенції визначає, що угода фінансового лізингу — це угода, що включає
такі характеристики: а) користувач визначає обладнання та обирає
постачальника; б) обладнання придбається лізингодавцем за договором
лізингу; в) періодичні платежі визначаються з врахуванням амортизації
всієї або істотної частини вартості обладнання. Конвенція застосовується
до угод фінансового лізингу на будь-яке обладнання, за винятком
обладнання, що використовується для приватних, сімейних або домашніх
цілей. Крім того підприємства лізингодавця та користувача повинні
знаходитися в різних державах, які ратифікували цю Конвенцію. В
характеристику фінансового лізингу не включені право на купівлю
обладнання у лізингодавця, конкретний порядок розрахунку та виплат
лізингових платежів. У Конвенції чітко визначені обсяги майнової
відповідальності лізингодавця, лізингоодержувача та постачальника. В
деяких пунктах Конвенція передбачає застосування норм свого
національного права.

Україна поки що не приєдналася до цієї Конвенції. Але для подальшого
розвитку міжнародного лізингу в Україні ратифікація цього документу
необхідна.

Державне регулювання лізингу в Україні також здійснюється через
створення спеціальних фондів. Наприклад, з метою поліпшення
матеріально-технічного і сервісного забезпечення сільськогосподарського
виробництва Кабінет Міністрів України прийняв Постанову про створення
державного лізингового фонду для технічного переоснащення сільського
господарства. Ця Постанова передбачає створення державного лізингового
фонду та використання його коштів на придбання вітчизняної
сільськогосподарської техніки на засадах платності та повернення.

Під час свого існування Міністерство у справах науки та технологій
створило державне підприємство «Українська інноваційна
фінансово-лізингова компанія». Ця лізингова компанія придбає обладнання
за рахунок коштів Державного інноваційного фонду та надає його в лізинг
підприємствам. Також створюються регіональні фонди сприяння розвитку
лізингу, наприклад, Харківський лізинговий фонд, Херсонський лізинговий
фонд. Західноукраїнське регіональне об’єднання «Західлізинг» (м. Львів).
Завдання і функції фондів сприяння розвитку лізингу визначаються і їхніх
статутах, що затверджуються органами виконавчої влади, які уповноважені
створювати такі фонди. Контроль за використанням фондами коштів, що
виділяються з держбюджету, треба покласти на Казначейство. Це його
прерогатива, тим більше, що вже створена струнка вертикальна структура
Казначейства.

Тобто, державне регулювання лізинговою діяльністю здійснюється в
наступних напрямках:

По-перше, прийнято цілий ряд законів та інших нормативних актів, які
регулюють лізингову діяльність;

По-друге, законодавством України передбачаються певні пільги по
лізингових операціях;

По-третє, проводиться робота щодо ратифікації Отавської Конвенції по
міжнародному фінансовому лізингу;

По-четверте, створюються лізингові фонди та компанії з участю урядових
органів, а також з використанням коштів із держбюджету.

Таким чином, можна сказати, що основи системи державного регулювання
лізингової діяльності вже створені, але вона все ще знаходиться на
стадії становлення і має пройти певний час для того, щоб вона стала
налагодженою та ефективною.

Ринок лізингу в Україні знаходиться на початковій стадії розвитку.
Використання лізингових операцій у нас почалося в 1987 році в результаті
переходу підприємств на орендні форми господарювання. Зараз національна
промисловість та комерція знаходяться на тій стадії розвитку, яка
створює великий попит на фінансові інструменти. Національна банківська
система не задовольняє цей попит. Введення будь-якої інновації, яка б
могла частково задовольняти цей попит, заохочується. Лізинг — це саме та
форма фінансування, яка має потенціал грати важливу роль у ефективному
поєднанні цих розбіжностей.

Лізингова асоціація України була формально заснована в червні 1997 року.
Вона нараховує 16 лізингових компаній, загальна кількість членів
приблизно 100. Кількість компаній зростає, але тільки деякі з них
працюють ефективно. За характером становлення та спектру операцій, що
вони здійснюють, лізингові компанії можна розділити на:

1) холдінгові компанії, створені українськими та іноземними банками;

2) спеціалізовані комерційні лізингові компанії;

3) відділення промислових, транспортних та комерційних підприємств, що
реалізують лізингові проекти.

На лізинговому ринку України активно працюють українсько-швейцарське
спільне підприємство «Українська фінансова лізингова компанія» (Київ),
лізингова компанія «Лізинг-нерухомість» (Луцьк), фінансово-лізингова
компанія «Електрон-лізинг» (Львів), державне підприємство «Українська
інноваційна фінансово-лізингова компанія», «УКРАГРОЛІЗ» (Київ),
командитне товариство «Лізингова компанія «Укрінтерлізинг» (Львів),
лізингова компанія «Сокіл-транс-лізинг» (Львів), ТОВ «ОПТИМУС ЛІЗИНГ»
(Київ), а також лізингові компанії банків «Аваль-лізинг» та
«Укрексімлізинг». Існують регіональні лізингові компанії, наприклад,
Харківська регіональна лізингова компанія, яка була заснована 12
підприємствами, в тому числі АК «Реал-банк», ХТЗ, Київська страхова
компанія «Енергополіс» та інші. Особливою лізинговою компанією є
«Євро-Сиваш», вона діє в умовах експериментальної економічної зони
«Сиваш». «Євро-Сиваш» працює в рамках інвестиційного проекту по
технічному переоснащенню та модернізації виробничого та аграрного
комплексів регіону шляхом впровадження лізингу як капіталозберігаючого
засобу фінансування розвитку виробництва. Законом України «Про деякі
питання валютного регулювання та оподаткування суб’єктів
Північнокримської експериментальної економічної зони «Сиваш» надається
ряд податкових пільг.

Європейська асоціація лізингових компаній Leaseurope зробила оцінку
загального обсягу лізингу в Україні — 540 млн. грн. За словами
віце-президента асоціації Ю.Сосюрко, лізинг є найважливішим фінансовим
механізмом для подальшого розвитку економіки, тим більше, що існує
зацікавленість і з боку західних інвесторів і з боку українських
клієнтів. Лізинг для перших є найбільш безпечною формою вкладення
капіталу, яка дає реальну віддачу. Але, розвиток лізингу стримується в
Україні недосконалістю законодавчої бази, складною системою
оподаткування та високим рівнем податків. За оцінкою незалежного
американського експерта, Вши Туму, запрошеного Проектом технічної
допомоги Міжнародної Фінансової Корпорації “Поліпшення умов для розвитку
лізингу в Україні», численні перешкоди на шляху фінансового лізингу в
Україні призвели до виникнення лжелізингу. Він вважає, що фінансовий
лізинг в тому вигляді, в якому він існує в інших країнах світу, в
Україні неможливий, тому більшість лізингодавців застосовують лжелізинг
— наймання з викупом або продаж на виплат. Все це короткострокові
варіанти, які не можуть замінити повні, інституалізовані операції
лізингу в Україні. Аналогічної точки зору притримуються фахівці
Leaseurope, які вважають, що класичного лізингу в Україні зараз майже не
існує. У нас зараз працює 3 схеми, які підміняють лізинг:

1. Товарний кредит. Має аналогічну форму з лізингом, але відрізняється
по суті. Право власності відразу ж переходить до клієнта від
лізингодавця.

2. Продаж на виплат. В цьому випадку право власності залишається у
лізингодавця, тільки з останнім платежем підписується акт прийому-
передачі права власності. При продажу на виплат відсотки є об’єктом ПДВ,
але при цьому клієнт може виділяти ПДВ із основної частини платежу. При
операції фінансового лізингу клієнт не може виділити ПДВ із вартості
товару, для нього він просто дорожчає на 20% (в разі якщо до такої
операції не застосовується нульова ставка ПДВ).

3. Заміна оперативного лізингу. Протягом від двох тижнів до року клієнт
слачує якісь гроші, а по закінченню строку майно продається за
залишковою вартістю. При оперативному лізингу лізингоотримувач відносить
платіж в повному складі на свої витрати.

Але існує й інша точка зору. За твердженням представників компанії «OIL.
Otto International Leasing» чистий міжнародний фінансовий лізинг в
Україні існує. Так, німецькі лізингодавці пропонують чотирьох річний
лізинг, що підходить під українське законодавство. Працюючи з
українськими лізингоодержувачами, західні лізингодавці ризикують
через нестабільну економічну ситуацію, але їх бажання працювати в
Україні зумовлено тим, що лізингові відсотки в Україні вдвічі вищі ніж в
Європі. Наприклад, в Німеччині лізингова маржа становить 5-7%, а у нас
лізингодавець може заробити 12-15%. В операціях міжнародного лізингу
часто використовується європейська схема, коли клієнту не потрібні
банківські гарантії: постачальник обладнання розділяє ризики за проектом
з лізингодавцем. Якщо контракт розривається, обладнання
викуповується постачальником майна, бо лізингодавець, як
правило, не спеціалізується на продажі такого майна, а постачальникові
буде легше реалізувати його. Часто за такими схемами працюють виробники
та лізингодавці транспортних засобів, наприклад, Volvo, Scania, Renault,
Iveco та ін. Завдяки лізинговим угодам українські міжнародні перевізники
поновили свій парк на суму більше ніж $380 млн..

Традиційно працювати на запозичених коштах в Україні сьогодні можуть
переважно іноземні лізингові компанії, які мають доступ до дешевих
кредитних ресурсів, серед вітчизняних лізингових компаній — лише ті, які
створені при банківських структурах. Іноземні лізингові компанії
встановлюють проценти по лізингових операціях на рівні 12-20% річних в
валюті, а вартість послуг вітчизняних лізингових компаній значно вища.
Наприклад, «Укрексімлізинг» працює з клієнтами на умовах 22-30% річних в
валюті від вартості обладнання за імпортними контрактами.

Українська фінансова лізингова компанія пропонує сьогодні в лізинг млини
вітчизняного виробництва. Умови для лізингоодержувачів досить прийнятні.
Так авансові платежі становлять 40% від вартості млина (80 тис.грн.). В
цей платіж входять 30% погашення млина та ще 10% — вартість послуг
лізингової компанії, монтажних та пуско — налаштовувальних робіт,
майнового страхування та страхування фінансових ризиків. Щомісячні
платежі становлять 1/6 від решти 70% вартості млина плюс лізинговий
відсоток в розмірі 2,5% від залишкової вартості. В результаті через
півроку виплачується вартість млина та ще 16%.

Закордонні компанії працюють в Україні, як правило, з найбільш
ліквідними активами — транспортні засоби та сільськогосподарською
технікою іноземних виробників. Такі схеми придбання імпортної техніки в
лізинг пропонуються не тільки іноземними лізинговими компаніями, але й
самими зарубіжними товаровиробниками, які мають представництва в
Україні. Продаж автотранспорту за лізинговими схемами здійснюють такі
виробники як DAF, Scania, Renault, Mercedes, Volvo. Як правило, всі
компанії виробники надають машини в лізинг на 4 роки. Але пропоновані
ними схеми оплати транспортних засобів розрізняються. Розмір початкового
внеску становить від 15 до 30%. Представництво компанії Volvo вимагає
попередню оплату в розмірі 15-20% від вартості обладнання. Початковий
внесок при купівлі вантажних автомобілів DAF залежить від розміру
партії: до 10 машин — 30% від вартості, більше 10 машин- 10-15%.

Z

\

\

$a$

??

??&?

&

Oe0”yO

Oe0”yO

&

??&?

??&?

??&?

??&?

O

???

th ¤

yyyy]„

” – I

I

– I

??

???0???$?

????

???0???$?

??

?0???$?

??

?0???$?

??

?0???$?

???0???$?

??

@

??

??

@

@

@

@

y

держувача достатньо високий, то ця компанія може взагалі не вимагати
початкового внеску. За іншою схемою працює в Україні генеральний
імпортер компанії Deutz Fahr, який надає в лізинг комбайни через
німецьку лізингову компанію. Договір лізингу укладається на чотири роки,
щорічно виплачується 25% від вартості обладнання плюс проценти в розмірі
9,6% річних в валюті від залишкової вартості. Початковий внесок
відсутній, але обов’язковою умовою є виставлення лізинговій компанії
25%-ого депозиту терміном на чотири роки, що є своєрідною страховкою від
несплати чергового лізингового платежу. Проценти по депозиту становлять
4-4,5% річних, тобто лізинговий відсоток скорочується до 8,6%. Лізингова
компанія також укладає з лізингоодержувачем договір про надання
консультаційних послуг, вартість яких складає від 0,5% до 2,5% в
залежності від вартості обладнання.

Однією з найбільших лізингових угод в агропромисловому комплексі була
угода між «Фінансове лізинговим будинком банку «Україна» та компанією
New Holland (Бельгія) — однією з провідних світових компаній по
виробництву сільськогосподарської техніки. За цим контрактом було
поставлено на Україну 20 зернозбиральних комбайнів New Holland ТС-57 на
суму 3,5 млн. дол. СИТА в лізинг українським сільськогосподарським
підприємствам. По лізингу транспортних засобів одним із найбільших
договорів є договір між українсько-італійським підприємством Iveco-КРАЗ
та «Фінансово-лізинговим будинком банку «Україна» для надання в лізинг.
Лізингоодержувачем стало Київське AT “Транспортник», яке використовує
автобуси на міських маршрутах.

Активна банківська діяльність в лізинговій сфері стає все більше
актуальною в умовах стабілізації економіки. Переважна
більшість лізингових компаній створюється за участю комерційних банків,
такі лізингові компанії називають універсальними. Крім того, такі
лізингові компанії можуть бути спеціалізованими, якщо вони створюються
крупними виробниками машин та обладнання, та комбінованими, якщо вони
створюються крупними фірмами, що спеціалізуються на постачанні та
обслуговуванні техніки. Створення універсальних лізингових компаній має
переваги, тому що відразу вирішується дві проблеми: формування джерел
фінансування лізингових операцій та їх страхування. За кордоном за
рахунок залучених коштів формується приблизно 75% всіх ресурсів
лізингових компаній.

Кредитні стосунки комерційних банків та лізингодавців складаються
по-різному. Існує два основних методи участі банків у лізингових
операціях: непрямий, коли банк засновує самостійну лізингову компанію
або виступає в ролі кредитора лізингодавця (Табл. 2.4), та прямий, коли
банк сам є лізингодавцем, створюючи у своїй структурі спеціальний відділ
або групу спеціалістів (Табл. 2.5).

плата за кредит

кредит

обладнання обладнання

гроші лізингові платежі

Таблиця 2.5.

Непрямий метод участі комерційних банків у лізингових операціях.
В Україні в сучасних умовах як прямий, так і непрямий
методи участі банків у лізинговому бізнесі мають переваги та недоліки.
При непрямому методі участі банків в лізинговому бізнесі комерційні
банки надають гарантовані кредити окремо по кожній операції після
дослідження платоспроможності клієнта або негарантовані кредити, тобто
звичайні банківські кредити компанії, як всім іншим позичальникам. При
кредитуванні лізингових операцій банк може розглядати їх як звичайні
активні операції по наданню позик клієнтам, але може бути розроблений
спеціальний механізм видачі та погашення кредитів для цього типу
позичальників.

При непрямому методі участі банків лізингова фірма стає дуже залежною
від цього джерела, ефективність її діяльності залежить від можливості
отримання банківських кредитів, коливань позичкового процента та інших
обставин. Аналізуючи непрямий метод участі комерційних банків у
лізингових операціях, американський економіст X. Хейшел писав:
«Лізингова компанія діє як рука банку, який не може або не хоче брати
участь у прямому лізинговому кредитуванні, а через лізингові компанії
банки забезпечують собі контроль лізингових операцій». Крім того,
залучення банківських кредитів вітчизняними лізинговими компаніями має
іншу проблему на сучасному етапі розвитку економіки нашої держави. Зараз
найбільш поширеною формою кредиту комерційних банків є короткостроковий
кредит, а лізингові операції є довгостроковими по своїй суті.

Порівняно з непрямим методом участі комерційних банків у лізингових
операціях прямий метод має перевагу в тому, що банки вже організаційно
оформлені. Для проведення комерційними банками лізингових операцій
необхідно лише виділення в їх структурі спеціального відділу або групи
робітників з певним досвідом банківської роботи або знайомих із
специфікою даних операцій.

обладнання
обладнання

гроші
Лізингові платежі

Табл.2.5.

Прямий метод участі комерційних банків у лізингових операціях

Здійснюючи лізингові операції, комерційні банки користуються певними
перевагами. По-перше, лізингові операції мають реальне
матеріальне забезпечення, вони мають підвищену надійність за рахунок
інвестування у сферу матеріального виробництва. Банк, надаючи майно в
лізинг, таким чином страхує себе від неплатежів по кредитах. Надання
кредиту в сучасних умовах є дуже ризикованою операцією з точки зору
неплатежів, а майно, яке банк придбає для подальшого надання в лізинг, є
його власністю і в разі банкрутства лізингоотримувача або в разі
неплатежів буде йому повернене. Завдяки лізингу банк також поширює коло
своїх операцій і, як результат, поширюється коло клієнтів банку,
підвищується якість їх обслуговування та розширюється сфера впливу в
регіоні. Крім того, банк отримує плату за кредит та комісійну
винагороду, які обов’язково включаються у періодичні лізингові платежі.
Комерційний банк також може економити кошти за рахунок відносної
простоти обліку лізингових операцій та лізингових платежів порівняно з
операціями довгострокового кредитування. Інвестуючи кошти у придбання
майна та виконуючи функцію лізингодавця, комерційний банк може зробити
свій внесок у формування стратегії та тактики поновлення основних
фондів, визначення напрямків розвитку лізингу, контролювання ситуації на
лізинговому ринку. Також лізингові операції викликають зацікавленість у
банків, бо об’єкт лізингуможе виступати як застава.

Лізинг дає змогу уникнути ряду чинних законодавчих заборон.
Наприклад, ст. З ч. 4 Закону України «Про банки та банківську
діяльність» забороняє банкам проведення торгівельних операцій, а через
лізингові операції банк може купувати обладнання та машини і надавати їх
в лізинг.

При застосуванні лізингових операцій необхідно мати на увазі, що
оперативний лізинг для банків може бути неефективним. Ризик при
оперативному лізингу полягає в тому, що необхідно відшкодувати високу
залишкову вартість об’єкту лізингу, якщо попит на нього відсутній після
закінчення строку договору. Тому фінансовий лізинг більше відповідає
інтересам банку – лізингодавця.

Деякі фахівці з лізингу вважають, що прямий лізинг на Україні поширення
не отримає, що імовірнішим, перспективнішим є розвиток непрямої участі
банків у лізингових операціях. Але все, що було сказано вище, доводить
переваги застосування як прямого, так і непрямого методів участі банків
у лізингових операціях, тому розвиток обох методів необхідно заохочувати
в однаковій мірі.

В Україні поштовх для розвитку лізингової діяльності дав акціонерний
комерційний агропромисловий банк «Україна». За його ініціативою у
листопаді 1996 року в Києві був проведений перший тур міжнародної
конференції «Міжнародне фінансування та інвестування економіки України».
АКБ «Україна» створив спеціалізовану структуру — «Фінансово-лізинговий
будинок банку «Україна», який акумулює ризик, пов’язаний із проведенням
цих операцій. Банк сформував «Програму розвитку нових виробництв», що
передбачає його фінансову участь у придбанні вітчизняних та іноземних
технологій та устаткування цілісних виробничих комплексів. Зараз
лізингові операції комерційних банків на Україні поширюються, але доля
майна, що придбається для лізингу, не перебільшує 3-4% загальної
вартості основних коштів банків. Обмеженість участі українських
комерційних банків в лізинговому бізнесі пояснюється деякими проблемами.
Перш за все, це відсутність середньострокової та довгострокової
політики, низька прибутковість лізингових операцій в сучасних умовах,
кволий страховий ринок.

Аналіз розвитку лізингу, зокрема міжнародного лізингу, в Україні
ускладнений розбіжністю статистичних даних. Навіть оцінка загального
обсягу лізингових операцій в Україні в різних джерелах різна, іноді
цифри відрізняються одна від іншої в 10 разів. За його класифікацією
лізинг поділяється на фінансовий, оперативний та експлуатаційний. У
визначенні фінансового та оперативного лізингу розбіжностей з Законом
України «Про лізинг» немає. Під експлуатаційним лізингом розуміють
послуги по оренді без оператора. За даними Державного комітету
статистики України загальний обсяг експорту-імпорту лізингових операцій
становив у 1996 році — $1,5 млн., у 1997 — $5 млн., у 1998 — $40,5 млн.
та у 1999-$31,5 млн. (Табл. 2.6).

Табл. 2.6. Обсяги операцій міжнародного фінансового та оперативного
лізингу в Україні в 1996-1999 роках (млн.дол.США)

Тобто можна побачити, що у 1998 році обсяги міжнародних лізингових
операцій різко зросли, а у 1999 році їх обсяги трошки зменшилися. Частка
лізингу в загальному експорті-імпорті послуг України змінювалася
наступним чином: 0,1% у 1996 році, 0,2% у 1997 році, 0,7% у 1998 році та
0,6% у 1999 році.

Табл. 2.7.

Експорт-імпорт лізингових послуг України в 1997-1999 роках

У 1997 році загальний обсяг імпорту лізингових послуг перебільшував
загальний обсяг його експорту. Сальдо по лізингових послугах було
від’ємним та становило -$4,725 млн., експорт становив $75 тис., а імпорт
— $4800 тис.

У 1998 році сальдо було позитивним та становило $5,05 млн., імпортні
лізингові операції були здійснені на суму $17,5 млн., а експортні — на
суму $22,55 млн. У 1999 році сальдо також було позитивним та становило
$0,9 млн., при цьому імпортних операцій було здійснено на суму $15,2
млн., а експортних — на $16,1 млн. Наочно динаміка експорту-імпорту
лізингових послуг наведена на Тал. 2.7.

У 1997 році Україна здійснювала міжнародні лізингові операції з 32
країнами світу, серед них 7 країн колишнього Радянського Союзу.
Найбільші обсяги лізингових операцій Україна здійснювала з Польщею,
Бєларуссю, Росією, Мальтою та Ліберією. Картина в розрізі країн майже не
змінилася з 1996 року: серед 31 країни, які мали лізингові операції з
нашими підприємствами, найбільший обсяг мали Польща, Німеччина та Росія.
У 1998 році кількість країн-партнерів України в галузі міжнародного
лізингу збільшилася до 58, а у 1999 — до 72. Зараз найбільші обсяги
міжнародних лізингових операцій українські підприємства мають з
Білоруссю, Німеччиною, Японією, Польщею, Росією, Швейцарією,
Великобританією та США.

2.2. Основні тенденції створення лізингових компаній в Україні.

За даними Всеукраїнської Асоціації “Укрлізинг”, за період незалежності
України лізингові послуги надавались приблизно 130 компаніям, однак
через причини різноманітного характеру, насамперед законодавчого, їх
кількість скоротилась майже в 4 рази. Сьогодні в Україні є близько 30
офіційно зареєстрованих лізингових компаній, з котрих реально займаються
лізингом менше 10. Компанії, що ризикнули ввійти в цей бізнес, через
законодавство змушені постійно коректувати свої лізингові угоди, а за
таких умов працювати можуть небагато з них. Основні тенденції, за якими
створюються лізингові компанії в Україні, зважаючи на існуючий
економічний та законодавчий стан країни, такі.

Тенденція 1. Створення лізингових компаній при комерційних банках, що і
є їхніми основними засновниками. Така позиція пояснюється тим, що для
того, аби закріпитися на ринку, лізингодавцям потрібні виходи на дешеві
джерела ресурсів, які можуть надати їм комерційні банки-засновники. В
іншому разі кількох законодавчих змін буде не досить, щоб
компанія-лізингодавець стала банкрутом. З іншого боку, банкам необхідна
гарантія повернення вкладених коштів та контроль за їх цільовим
використанням, який вони можуть одержати, кредитуючи свої дочірні
структури.

Прикладом створення лізингових компаній за участю комерційних банків
можуть служити відомий “Фінансово-лізинговий Будинок” при АКБ АПБ
“Україна”, дочірня лізингова компанія “Інкомбанку-Україна”, лізингова
компанія “Укрсімлізинг” при “Укрексімбанку”, “Аваль-лізинг” при АППБ
“Аваль”. Протягом 1997-1998 рр. Обороти ФЛБ “Україна” були досить
високими. Також при АКБ АПБ “Україна” була створена й інша компанія –
“Лізинг-Україна”, що планувала обслуговувати фізичних осіб у питаннях
нерухомості та автотранспорту. У травні 1998 р. В Україні була
зареєстрована дочірня лізингова компанія “Інкомбанк-Україна”, заснована
як банк-нерезидент зі 100%-м російським капіталом. Компанія при
“Інкомбанк-Україна” мала наміри інвестувати кошти в розвиток і технічне
переозброєння українських підприємств із використанням механізму
лізингу. Державний експортно-імпортний банк України “Укрексімбанк”, який
входить до п’ятірки найбільших комерційних банків України, також створив
лізингову компанію, що має назву “Укрексімлізинг” зі 100%-ю участю в
капіталі компанії. На відміну від лізингової компанії
“Інкомбанку-Україна” ця лізингова компанія не є спеціалізованою,
“Укрексімлізинг” супроводжує проекти, направлені на модернізацію
експортних та імпортозаміщуючих підприємств. Однак сьогодні
“Укрексімлізинг” займається переважно тим, що надає в лізинг майно, яке
його материнський банк стягнув у рахунок неповернутих кредитів. Проте
сьогодні комерційні банки вважають лізингову діяльність не достатньо
привабливою дла себе. По-перше, щоб здійснити лізингову операцію, банку
необхідно видавати кредит на термін до 5 років. Ситуація, що ско\лалася
на фінансовому ринку, говорить не на користь довгострокового
кредитування. По-друге, відповідно до вимог НБУ, комерційні банки можуть
проводити лізингові операції тільки за рахунок власних коштів, тобто
немає можливості залучати дешеві кошти західних банків.

Тенденція 2. Створення лізингових компаній при вітчизняних заводах –
виробниках устаткування і створення державних лізингових компаній. Ця
тенденція стосується в основному виробників сільськогосподарського
устаткування і створення державних лізингових компаній. Ця тенденція
стосується в основному виробників сільськогосподарського устаткування.
До розпаду СРСР ланкою, що зв’язувала заводи — виробників
сільськогосподарського обладнання та його споживачів, було державне
підприємство “Укрсільгосптехніка”, яке займалося постачанням
сільгосптехніки. У 1992-1993 рр. Йому на заміну прийшло АТ
“Агротехсервіс” та його регіональні структури. Після 1994р. Кабінет
Міністрів України почав втілювати лізингові операції у відносини між
заводами та споживачами, і лізингові компанії стали створюватися на базі
регіональних структур “Агротехсервісу”. Але подальший аналіз показав, що
вигідніше і логічніше створювати лізингові компанії при
заводах-виробниках. Прикладом може бути створення протягом кількох
останніх років таких лізингових компаній, як “Харківагромашінвест”,
“Одесаагромашінвест” –підрозділів ВАТ “Украгромашінвест”, котре
безпосередньо займалося лізинговими операціями. Протягом 199701998 рр.
Було створено до 20 його регіональних підрозділів рпи великих заводах –
виробниках. Також у період 1995-1997 рр. Створювалося багато державних
лізингових компаній, що фінансувалися з бюджету. Державні лізингові
компанії переважно створювалися для підтримки вітчизняного виробника й
одержали законодавчу підтримку у вигляді чинного закону “Про лізинг”.

Тенденція 3. Надання лізингових послуг закордонними компаніями –
виробниками, що мають представництва в Україні. Ця тенденція насамперед
стосується транспортних компаній. Такі компанії, як “Scania-Украіна”,
“Volvo Truck Corporation”, IVECO, MAN реалізують свої машини ( причепи,
напівпричепи, фургони) в основному через інструмент фінансового лізингу.
Лізингові програми також пропонує СП “Daewoo — АвтоЗАЗ”, “Honda”,
“Opel”, “Pegaut”. Наприклад, за даним 1999 року, з 20 тис. нових
автомобілів, проданих офіційними дилерами (крім продукції СП
“Daewoo–АвтоЗАЗ” і машин виробництва СНД), у лізинг було реалізовано
300-350 легкових автомобілів, а в кредит і на виплат (разом) – 800-900,
що в сумі склало 1050-1200 машин, чи 5-6% усіх проданих в Україні нових
іномарок. За даними корпорації “УкрАвто”, у 199 році на виплат і в
кредит було продано 27% автомобілів СП “Daewoo–АвтоЗАЗ”, чи 3404
автомашини. Вже в кінці 2000 року в лізинг було продано на 7% більше
автомобілів в порівнянні з 1999 роком. По оцінкам операторів, до кінця
2002 року в лізинг, розстрочку і кредит буде проданий мінімум на 10 %
більше.

Тенденція 4. Спеціалізовані лізингові компанії, що створюються з
частиною іноземного капіталу, або цілком формуються за рахунок
українських засновників.

Це компанії, для яких лізинг є основним видом діяльності. Серед
найвідоміших можна виділити “Hansa Leasing & Fsctoring”, “Першу
лізингову компанію”, “Укрінкомлізинг”, “УкрДержЛізинг”.

Постачальниками устаткування для цих компаній є іноземні контрагенти.
Кожна компанія має визначену нішу на ринку і розробляє своє ноу-хау,
однак, схеми, використовувані в роботі, у цілому не відрізняються одна
від одної.

Тенденція 5. створення лізингових компаній у вільних економічних зонах
України.

Такі компанії вигідно відрізняються від інших,користуються податковими
пільгами (особливо при лізингу імпортного устаткування), передбаченими
законами у відповідних ВЕЗ. Ситуація стає ще більш привабливою, якщо ці
компанії мають відносно дешеві джерела фінансування під конкретні
програми. Лізинг може дуже швидко розвиватися у вільних економічних
зонах. В усьому світі лізинг має пільги і тому є настільки популярним
альтернативним джерелом інвестування. Спроби створення декількох
лізингових компаній проводилися у ВЕЗ “Яворів” і “Славутич”. Сьогодні
в Україні реально працює уповноважена лізингова компанія, зареєстрована
у Північно-Кримській Експериментальній Економічній Зоні “Сиваш” –
Лізингова Компанія “Евро-Сиваш”. Для українського підприємництва це
означає можливість одержати нове обладнання, значно скоротити плановані
інвестиційні витрати, провести модернізацію свого виробництва і
працювати при цьому в будь-якому регіоні України. Сьогодні в приблизній
структурі техніки та обладнання, що надавалися в лізинг протягом
1999-2000 рр., питома вага належить сільськогосподарській техніці.

Друге місце в структурі лізингової техніки посідає автотранспорт. Майже
всі організації з міжнародних перевезень протягом останніх років змушені
були повністю оновити свій парк. Найбільшою лізинговою клмпанією, що
займається лізингом саме автотранспорту, є дочірнє підприємство компанії
“Hansa Leasing & Fsctoring”. Компанія “Hansa Leasing & Fsctoring” була
зареєстрована в Україні 8 вересня 1997 р. Крім України, представництва
компанії в Росії, Литві та Латвії. Найбільша за обсягом угода “Hansa
Leasing & Fsctoring” у 1999 р. Полягала у фінансуванні 110 тягачів, а
загальна сума контракту складала 20млн. Німецьких марок. Протягом 1999 –
2000 р., основними об’єктами лізингу компанії були ягачи та причепи
(85%), меншу частку складали мікроавтобуси, фургони та легковий
транспорт і сруктура наданої в лізинг автотехніки має такий вигляд:
тягачи, причепи та напівпричепи – 64%, легковий транспортта
мікроавтобуси – 36%. Досить значне місце посідає лізинг нерухомості
(табл.2.8)

Таблиця 2.8.

Об’єкти нерухомості, що були передані в лізинг у 1999-2000 рр. В Україні

Назва Сума, млн. грн.. Частка, %

Промислові споруди 1,2 4,1

Магазин 2,6 9,0

Офісні 10,1 3,5

Готелі 9,4 32,0

Будівлі громадських послуг 3,0 10,0

Інші 2,5 8,6

Всього 28,8 100,0

Сьогодні дуже великим користується лізинг обладнання обладнання для
виробництва та переробки продуктів харчування. Промислові підприємства
беруть у лізинг млини, лінії з виготовлення макаронів, інших борошняних
виробів, морозива, консервів, лінії з виготовлення та розливу
мінеральних, солодких газованих вод та пива.

До категорії іншого обладнання належить поліграфічне, медичне (в
основному, стоматологічне), обладнання для автозаправних станцій тощо.

Що стосується строків лізингових угод в Україні, вони законодавчо
жорстко прив’язані до строків амортизації. Для нерухомсті строк
лізингової угод має бути більше 10 років, для машин та обладнання — 4-7
років.

Підприємства нашої країни не можуть поки що здійснювати операції по
експорту фінансового лізингу, а це стимулювало б розвиток виробництва, і
Україна за допомогою цього могла б зайняти своє місце в міжнародному
розподілі праці, що в свою чергу сприяло б ефективному інтегруванню
України у світове господарство. Зрозуміло, що через низьку
конкурентоспроможність наших товарів підприємствам України важко знайти
імпортерів фінансового лізингу нашої продукції у високорозвинених
європейських країнах, але ми могли б поширювати експорт фінансового
лізингу в країни СНД та деякі азіатські та африканські країни на
взаємовигідних умовах, про що свідчить досвід минулих років. Тобто,
необхідно поширювати географічну структуру міжнародного фінансового
лізингу, бо зараз підприємства нашої країни в цій сфері співпрацюють
лише з чотирма європейськими країнами.

Висновки до розділу 2

В другому розділі була зроблена оцінка сучасного стану, тенденцій та
перспектив розвитку міжнародного лізингу в регіонах світу,
проаналізований стан його розвитку та основні методи його державного
регулювання в Україні, проведений порівняльний аналіз методик розрахунку
ефективності лізингових операцій.

Міжнародний лізинг швидко розвивається не тільки в розвинених країнах,
але й в країнах, що розвиваються, а також в країнах з перехідною
економікою. Загальними рисами сучасного розвитку лізингу в світі є:

1) щорічна зростання світового обсягу міжнародних лізингових операцій;

2) характерність лізингового експорту для розвинених країн, а
лізингового імпорту для країн, що розвиваються;

3) домінування у міжнародних лізингових операціях США;

4) лідируючі позиції обчислювальної техніки серед інших лізингованих
товарів;

5) збільшення в лізингових угодах товарів сервісної групи;

6) існування безперечних країн-лідерів по обсягу лізингових операцій в
кожному регіоні світу;

7) існування регіональних особливостей розвитку міжнародного лізингу.
Вивчення досвіду застосування міжнародних лізингових операцій в
іноземних державах сприятиме його впровадженню та активізації в Україні.

Основи системи державного регулювання міжнародного лізингу в Україні вже
створені. Державне регулювання міжнародною лізинговою діяльністю
здійснюється в декількох напрямках, а саме, прийняття законів та інших
нормативних актів, надання певних пільг, створення лізингових фондів та
компаній, проведення робіт щодо ратифікації Отавської конвенції по
міжнародному фінансовому лізингу. Основним нормативний актом, який
регулює лізингову діяльність в Україні, є Закон України «Про лізинг».
Окремі аспекти міжнародної лізингової діяльності регулюються Законами
України

«Про режим іноземного інвестування», «Про податок на додану вартість»,
«Про оподаткування прибутку підприємств», «Про банки та банківську
діяльність», а також цілим рядом інструкцій та положень міністерств та
державних служб України.

Лізинговий ринок України знаходить на стадії становлення. У 1997 році
фахівці з лізингу об’єдналися в лізингову асоціацію України Укрлізинг,
яка зараз є асоційованим членом Європейської асоціації лізингових
компаній Leaseurope. Такі лізингові компанії як «Українська фінансова
лізингова компанія», «Лізинг-нерухомість», «УКРАГРОЛІЗ»,
«Укрінтерлізинг» та інші активно працюють на лізинговому ринку України.
Українські підприємства мають певний досвід в реалізації крупних
міжнародних лізингових проектів. Розвиток міжнародної лізингової
діяльності в Україні проходить за умов її активної підтримки банками.
Існує два основних методи участі банків у лізингових операціях: непрямий
та прямий. Обидва ці методи мають певні переваги, які зумовлюють
необхідність заохочення їх розвитку та стимулювання з боку держави.

Після проведення в Україні грошові реформи у 1996 році обсяги
міжнародних лізингових операцій різко збільшилися, уповільнення їх
розвитку у 1998-1999 роках було спричинено фінансовою кризою у
серпні-вересні 1998 року. Імпорт лізингових послуг перебільшував експорт
лізингових послуг з України протягом останніх років. Експортно-імпортні
операції здійснювалися з партнерами більше ніж із тридцяти країн світу.

РОЗДІЛ З

АКТИВІЗАЦІЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЛІЗИНГОВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

3.1. Методика оцінки вартості міжнародних лізингових угод в Україні на
сучасному етапі

Необхідність та привабливість міжнародного лізингу для Україні були
показані вище. А чи буде така угода економічно ефективною для
українського лізингоодержувача в сучасних умовах? Для відповіді на це
питання необхідно розрахувати лізингові платежі по міжнародній угоді та
порівняти їх з іншими можливими варіантами придбання обладнання. Тобто
необхідно зробити оцінку вартості міжнародної лізингової угоди з
вартістю обладнання або з вартістю кредиту під купівлю цього обладнання.

Вітчизняні та іноземні фахівці, які займаються проблемами лізингу,
аналізують існуючі та розробляють нові методики розрахунків лізингових
платежів. Лізингові платежі — це загальна сума, що сплачується
лізингоодержувачем лізингодавцю за приво користуватися майном — об’єктом
лізингу. Як правило, лізингові платежі здійснюються рівновеликими
частинами, бо таке рішення влаштовує і лізингоодержувача і лізнгодавця.

У відповідності із Законом України «Про лізинг» від 16.12.97 лізингові
платежі містять у собі:

суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості об’єкта
лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж
(АВ),

платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно (KB),

відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта
лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем (СП),

інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу (ІнВ).

В інші витрати лізингодавця можуть входити плата за кредит (ПК), що був
одержаний лізингодавцем на купівлю лізингованого майна, та інші
додаткові послуги лізингодавця (ДП).

Тобто, загальна сума лізингових платежів (ЛП) розраховується по

формулі (3.1):

ЛП = АВ + KB + СП + ПК + ДП (3.1)

Амортизація лізингованого обладнання — це одне з основних питань
проведення лізингових операцій. Комплекс питань начислення амортизації
складає амортизаційну політику, що проводиться учасниками лізингової
угоди. Амортизаційні відрахування формують амортизаційний фонд, який
використовується для оновлення основного капіталу. Якщо амортизаційний
фонд накопичується швидше, оновлення та модернізація устаткування будуть
проводитися швидше. Крім того це дозволяє в перші роки експлуатації
обладнання включати до витрат виробництва більшу частину його вартості,
що суттєво зменшує величину оподаткованого прибутку. Використання
амортизаційних пільг при лізингу (наприклад, прискореної амортизації)
виявляється економічно ефективним для всіх учасників угоди. Згідно з
Законом України «Про оподаткування прибутків підприємств» основні фонди
поділяються на 3 групи: група 1 — будинки та споруди; група 2 —
автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання; група 3 — спеціальне
технологічне обладнання. Норми амортизації встановлюються таким чином:
група 1 — 5%, група 2 -2-25%, група 3 — 3-15%. Прискорена амортизація
може застосовуватися тільки для групи 3 за такими нормами з 1 по 7 рік
експлуатації: 15%, 30%, 20%, 15%, 10%, 5%, 5% відповідно. Після другої
світової війни майже в усіх розвинутих країнах була введена прискорена
амортизація. При прискореній амортизації лізингоодержувачі повертають
лізингодавцю основну частину зроблених ним капіталовкладень в перші роки
експлуатації цього обладнання.

Існують такі методи амортизації: метод рівномірної амортизації вартості
устаткування, метод зменшення залишку, метод зменшення залишку з
переходом на рівномірний та метод суми. При розрахунку лізингових
платежів будемо використовувати перший метод. При рівномірному методі
амортизація нараховується за єдиними нормами амортизації, встановленими
в процентах до початкової вартості основних фондів [109, стор.58]. За
цим методом щорічні амортизаційні відрахування розраховуються за
формулою (3.2):

АВ = (Сав * ВО) / 100, (3.2)

Де Сав — ставка амортизації ВО — вартість обладнання

Процент комісійної винагороди лізингодавцю або лізингова маржа в
розвинених країнах становить 3-5% річних від суми лізингової операції, в
Україні — 12-15% річних. Саме така висока лізингова маржа приваблює
іноземних лізингодавців до здійснення операцій в Україні. Комісійна
винагорода може встановлюватися за домовленістю сторін в процентах від
балансової вартості лізингованого майна або в процентах від його
середньорічної залишкової вартості. Тоді розрахунок лізингової маржі
здійснюється за однією з двох формул:

KB = (Скв * БВ) / 100 ,
(3.3)

де Скв — ставка комісійної винагороди,

БВ — балансова вартість лізингованого майна.

KB = (СВ * Скв) / 100 ,
(3.4)

де СВ — середньорічна вартість лізингованого майна.

В нижченаведених розрахунках використовувалася формула (3.4).
Середньорічна вартість майна (СВ) розраховується за формулою:

СВ = (БВо + БВк) / 2 ,
(3.5)

де БВо — балансова вартість майна на початок року,

БВк — балансова вартість на кінець року.

Плата за кредитні ресурси, що використовуються лізингодавцем для
придбання майна, розраховуються за формулою:

ПК = КР*Ск/100,
(3.6)

де КР — сума використаних кредитних ресурсів,

Ск — річна відсоткова ставка по кредиту.

Плата за кредитні ресурси співвідноситься з середньорічною сумою
непогашеного кредиту в цьому році або середньорічною залишковою
вартістюмайна:

КР = q (БВо + БВк) / 2,
(3.7)

де q — коефіцієнт, що враховує долю позичених коштів в загальній
вартості майна. Якщо використовуються лише запозичені кошти, то q=l.

В Україні відсоткова ставка по доларових кредитах постійно змінюється.
На момент розрахунку вона становила 20%. В розвинених країнах відповідна
ставка вдвічі менша.

Іноземні лізингодавці працюють в Україні, у зоні підвищених ризиків
через економічну ситуацію в нашій країні. Тому вони здійснюють лізингові
операції з нашими підприємствами лише за умови їх страхування. Сума
страховки визначається за формулою (3.8):

СП = Сс * Вм / 100,
(3.8)

де Сс — відсоткова ставка страховки від загальної суми контракту,
Вм — вартість майна, що страхується.

Іноді лізинговий договір передбачає, що лізингодавець буде здійснювати
певні послуги по обслуговуванню лізингованого майна. Витрати по таких
послугах також покриваються лізингоодержувачем і включаються в лізингові
платежі. Загальна сума додаткових послуг рівномірно розподіляється на
весь період виплати лізингових платежів.

В бухгалтерському обліку операцій по міжнародному фінансовому лізингу
необхідно виділити такі основні моменти згідно розділу 3 Інструкції №
128:

майно, що передається по договору фінансового лізингу, зачисляється на
баланс лізингоодержувача з позначкою, що дане майно одержане в
фінансовий лізинг;

лізингоодержувач нараховує по встановленим нормам амортизацію по
одержаним в фінансовий лізинг основним фондам;

вартість об’єктів фінансового лізингу узгоджується в договорі лізингу;

по закінченню строку договору лізингу об’єкти фінансового лізингу
переходять у власність лізингоодержувача;

в разі, якщо вартість об’єктів фінансового лізингу не повністю
відшкодовується лізинговими платежами, лізингоодержувач викуповує його
по залишковій вартості.

В більшості країн при укладенні лізингових угод компаніям надаються
податкові пільги, тому що це надає можливість новим невеликим компаніям

ефективно розвиватися, маючи змогу відразу отримувати найновіше
обладнання та машини в лізинг, не використовуючи для цього великих
коштів. В Україні також існує державна програма розвитку малих та
середніх підприємств, бо саме вони є більш мобільними, можуть швидше
переорієнтовуватися на нові технології, пріоритетні напрямки розвитку
виробництва у сучасних економічних умовах, на їх модернізацію треба
значно менше коштів ніж на модернізацію великих підприємств.

Для ефективного розвитку лізингу в Україні необхідні значні податкові
пільги. Відповідно до Закону про прибуток витрати лізингодавця на
купівлю об’єктів фінансового лізингу не включаються в склад валових
витрат або в склад основних фондів такого лізингодавця. У лізингодавця
при цьому не виникає права на податковий кредит по ПДВ, сплаченому при
придбанні основних фондів. Як правило, лізингодавець включає вказану
суму ПДВ в вартість об’єктів лізингу, яку далі відшкодовує
лізингоодержувач при здійсненні лізингових платежів. Крім того,
відповідно до Закону України «Про ПДВ» (3.04.97) «об’єктом оподаткування
ПДВ є ввіз товарів на митну територію України та отримання послуг, що
надаються нерезидентами для використання або споживання на митній
території України за договором лізингу» (п.3.1.2.). До речі, цей
же закон передбачає, що можна використовувати простий вексель
при ввозі товару на митну територію України на суму податкового
зобов’язання з метою відстрочки оплати податкосїітатником
ПДВ, крім ввозу підакцизних товарів (п. 11.5.). Хоча самі лізингові
платежі звільнені від ПДВ, при перетині митної території, товар, що був
взятий у лізинг, все ж оподатковується цим податком. Але якщо об’єкт
лізингу потрапляє в список товарів критичного імпорту — за ст. 11.5
Закону «Про ПДВ», цей податок можна не сплачувати.

Для українських підприємств може бути застосований такий механізм
одержання сучасного нового обладнання (Табл.3.1).

2

3 4

1 5 6

Митний кордон України

Табл.3.1.

Оптимальний механізм одержання обладнання за міжнародною лізинговою
угодою українським лізингоодержувачем

1- надання заяви лізингодавцю лізингоодержувачем

2- одержання кредиту в банку лізингодавцем

3- купівля обладнання лізингодавцем

4- страхування лізингової угоди

5- надання обладнання в лізинг

6- сплата лізингових платежів

Українське підприємство укладає з іноземною лізинговою компанією
договір фінансового лізингу обладнання вартістю $10000. Лізингова
компанія одержує кредит в іноземному банку під 8% річних, купує це
обладнання у виробника та надає його у фінансовий лізинг українському
підприємству. Умовами договору передбачається, що майно надається в
лізинг на 10 років. Комісійна винагорода лізингодавцю становитиме 12%
річних. Норма амортизаційних відрахувань становить — 10%, бо
передбачається лізинг основних фондів групи 2 чи 3. Через 10 років
лізингодавець передає лізингоодержувачеві це майно. Відсоткова ставка
страховки — 7%. Договором також передбачаємо, що не будемо отримувати
ніяких додаткових послуг від лізингодавця.

Припустимо, що об’єкт нашого лізингового договору немає в списку товарів
критичного імпорту і на нього не поширюється дія статті 11.5 Закону «Про
податок на додану вартість».

Лізингоотримувач зобов’язується здійснювати лізингові платежі
лізингодавцю щорічно рівними частинами починаючи з першого року.

Для розрахунку лізингових платежів спочатку необхідно розрахувати
середньорічну вартість лізингованого обладнання (табл.3.1). Для цих
розрахунків ми використовуємо формулу (3.5).

Таблиця 3.1

Розрахунок середньорічної вартості майна Роки Балансова вартість об’єкта
на початок року Сума амортизаційних відрахувань Балансова вартість
об’єкта на кінець року Середньорічна вартість

1 10000 1000 9000 9500

2 9000 1000 8000 8500

3 8000 1000 7000 7500

4 7000 1000 6000 6500

5 6000 1000 5000 5500

6 5000 1000 4000 4500

7 4000 1000 3000 3500

8 3000 1000 2000 2500

9 2000 1000 1000 1500

10 1000 1000 0 500

Щорічний грошовий потік буде складатися з суми амортизаційних
відрахувань, комісійної винагороди, плати за кредит та страховку
(табл.3.2).

Таблиця 3.2

Розрахунок загальної суми платежів

Роки

Амортизаційні

Комісійна

Плата за

Плата за

Грошовий

відрахування

винагорода

кредит

страховку

потік

1

1000

1140

760

70

2970

2

1000

1020

680

70

2770

3

1000

900

600

70

2570

4

1000

780

520

70

2370

5

1000

660

440

70

2170

6

1000

540

360

70

1970

7

1000

420

280

70

1770

8

1000

300

200

70

1570

9

1000

180

120

70

1370

10

1000

60

40

70

1170

Всього

20700

Загальна сума лізингових платежів становить 20700 дол.США. Щорічні
платежі здійснюються рівновеликими частинами, тобто необхідно загальну
суму лізингових платежів поділити на 10 років. Лізингодавець протягом 10
років буде отримувати 2070 дол.США щорічно (табл.3.3).

Таблиця 3.3

Графік сплати лізингових платежів

Дата

Сума, дол.США

1.11.1999

2070

1.11.2000

2070

1.11.2001

2070

1.11.2002

2070

1.11.2003

2070

1.11.2004

2070

1.11.2005

2070

1.11.2006

2070

1.11.2007

2070

1.11.2008

2070

Крім того ми сплатимо 20% ПДВ, тобто 2000 дол.США, при перетині майном
митного кордону України.

Для того, щоб довести вигідність міжнародного фінансового лізингу в
даній статті використовуються фінансові таблиці теперішньої вартості
одного американського долара. Останнім часом українські фахівці стали
широко використовувати в своїх роботах сучасні фінансові методи оцінки
ефективності будь-якої угоди. Одним з таких методів є приведення
майбутніх грошових потоків до теперішньої вартості. В розрахунку
використовується коефіцієнт теперішньої вартості 1 долара під 20%
річних, оскільки це середньозважена ставка по доларових кредитах в
Україні (табл.3.4).

Таблиця 3.4 Розрахунок теперішньої вартості щорічних лізингових платежів

Дата

Сума

Коефіцієнт теперішньої

Теперішня вартість

вартості (20%)

платежів

1.11.1998

2000

1

2000

1.11.1999

2070

0,833

1724

1.11.2000

2070

0,694

1437

1.11.2001

2070

0,579

1199

1.11.2002

2070

0,482

998

1.11.2003

2070

0,402

832

1.11.2004

2070

0,335

693

1.11.2005

2070

0,279

578

1.11.2006

2070

0,233

482

1.11.2007

2070

0,194

402

1.11.2008

2070

0,162

335

Всього

20700

10680

Щоб довести вигідність міжнародної лізингової угоди, порівняємо її з

отриманням кредиту та купівлею майна на ці кошти. Для того, щоб прийняти
вірне рішення про одержання обладнання у міжнародний фінансовий лізинг
або його купівлю, вводимо коефіцієнт вартості міжнародного лізингу Kмл,
який визначається за формулою (3.9)

Kмл = (kpv*ЛПр) / ВО*(1+Спдв) (3.9)

де kpv — коефіцієнт теперішньої вартості майбутніх грошових потоків,
який відповідає сучасним умовам

ЛПр — щорічні лізингові платежі

ВО — вартість обладнання

Спдв — ставка податку на додану вартість для даного
обладнання

п — період дії лізингового договору

Якщо даний коефіцієнт менший одиниці, то це означає, що вартість лізингу
даного обладнання буде меншою за його вартість і в такому випадку
рекомендовано використовувати міжнародний лізинг обладнання. Якщо
коефіцієнт — більший одиниці, то міжнародний лізинг дорожчий за вартість
обладнання.

В нашому випадку Кмл = 10680/12000 = 0,89, що менше 1, тобто міжнародний
фінансовий лізинг даного обладнання дешевший за вартість цього
обладнання. Крім того при прийнятті рішення необхідно приймати до уваги,
що для купівлі обладнання необхідна відразу ж вся сума, а реалізація
міжнародного лізингового проекту потребує значно менших початкових
витрат.

Для порівняння вартості міжнародного лізингу обладнання з вартістю
кредиту під його купівлю пропонуємо такий механізм. Припустимо, що
українське підприємство може одержати доларовий кредит в сумі 12000
дол.США (10000 дол.США + 2000 дол.США ПДВ) під 20% річних на 10 років.
Підрахуємо вартість кредиту для купівлі цього об’єкта. Кредит буде
гаситися рівними порціями основної частини боргу. Величина щорічного
платежу складається з процента від початкового балансу боргу та основної
частини і боргу (табл.3.5).

Таблиця 3.5 Розрахунок щорічної величини платежів по кредиту

Дата

Початковий

Величина

Проценти

Основна

Кінцевий

баланс

платежу

частина

баланс

боргу

боргу

боргу

1.11.1999

12000

3600

2400

1200

10800

1.11.2000

10800

3360

2160

1200

9600

1.11.2001

9600

3120

1920

1200

8400

1.11.2002

8400

2880

1680

1200

7200

1.11.2003

7200

2640

1440

1200

6000

1.11.2004

6000

2400

1200

1200

4800

1.11.2005

4800

2160

960

1200

3600

1.11.2006

3600

1920

720

1200

2400

1.11.2007

2400

1680

480

1200

1200

1.11.2008

1200

1440

240

1200

0

Всього

25200

13200

12000

Загальна сума платежів по кредиту 25200 дол.США. За допомогою фінансових
таблиць теперішньої вартості майбутніх грошових потоків одержимо
теперішню вартість кредитних виплат (табл.3.6).

Таблиця 3.6 Розрахунок теперішньої вартості кредитних виплат

Коефіцієнт

Теперішня вартість

Дата

Сума

теперішньої вартості

кредитних виплат

(20%)

1.11.1999

3600

0,833

2999

11.2000

3360

0,694

2332

1.11.2001

3120

0,579

1806

1.11.2002

2880

0,482

1388

1.11.2003

2640

0,402

1061

1.11.2004

2400

0,335

804

1.11.2005

2160

0,279

603

1.11.2006

1920

0,233

447

1.11.2007

1680

0,194

326

1.11.2008

1440

0,162

233

25200

11999

Теперішня вартість кредиту становить 11999 дол.США. Порівнюючи
результати розрахунків теперішньої вартості лізингових платежів та
кредитних виплат, одержуємо цифри, які свідчать — міжнародна лізингова
угода дешевша за отримання кредиту та купівлі обладнання на 1319
дол.США, або на 11%. До того ж необхідно зауважити, що довгострокові
кредити в Україні зараз майже не надаються.

Для фінансово-економічної оцінки інвестиційних проектів використання
лізингового обладнання застосовуються стандартні методи промислових
техніко-економічних досліджень. «Методика ЮНІДО» є найбільш популярною,
вона базується на співставленні запланованих величин притоків та
відтоків грошових коштів. Спеціалісти використовують різні
програмні засоби. Найвідоміший — COMFAR — був розроблений Центром
промислових техніко-економічних досліджень ЮНІДО [23, стор.91]. Але
зрозуміло, що цей пакет не адаптований до наших умов і не може бути
застосований без переробки. Тобто для швидкого та ефективного розвитку
лізингового бізнесу в Україні, вітчизняним розробникам треба зосередити
увагу на створенні методики фінансово-економічної оцінки лізингових
проектів, яка була б пристосована до української системи оподаткування
та бухгалтерського обліку.

В даній роботі для визначення суми лізингових платежів та вигідності
лізингу використовувалися електронні таблиці Excel. Розроблена методика
оцінки вартості міжнародного фінансового лізингу порівняно з кредитом та
купівлею необхідного устаткування адаптована до сучасних економічних
умов та враховує особливості системи оподаткування України. Програма
була складена так, що можна змінювати умови договору та одержувати
результат оцінки ефективності конкретного лізингового проекту.

Міжнародний фінансовий лізинг вигідніший від одержаного під купівлю
обладнання кредиту та його поступового погашення.

Але на вигідність міжнародного фінансового лізингу впливають певні
чинники. Це, насамперед, — оподаткування лізингу. У всіх розвинених
країнах лізингові угоди підпадають під систему пільгового оподаткування.
У нас лізингоотримувач повинен сплатити 20%-вий ПДВ, коли товар
перетинає національний кордон, хоч цей товар не змінює власника, ним
залишається іноземний лізингодавець. Правда, передбачається те, що цей
податок не сплачується на товари критичного імпорту, але список цих
товарів швидко змінюється і товари, що на момент укладання міжнародної
лізингової угоди входили до цього списку, на момент ввезення в Україну
можуть вже бути відсутніми в цьому списку. В такому випадку при ввезенні
на митну територію України об’єкта лізингу з вітчизняного
підприємства-лізингоотримувача стягають 20%-вий ПДВ. Отже, необхідне
чітке законодавче врегулювання такого питання. Підприємства повинні
відстоювати свої права в такій ситуації. Всім відомо, що закон зворотної
сили не має. Тобто, якщо об’єкт лізингу входив у список товарів
критичного імпорту на момент укладення лізингової угоди, то така угода
повинна підпадати під пільгове оподаткування. Якщо таке право
підприємства порушується, необхідно звертатися до арбітражного суду.

По-друге, під час викупу товару за залишковою вартістю, з підприємства
знову будуть стягати 20%-вий ПДВ від залишкової вартості. Це вже буде
третій ПДВ на цей товар, бо перший був вже вкладений у ціну товару,
другий — сплатили при перетині товаром митного кордону України.
Законодавчо обумовлюється, що ПДВ на залишкову вартість не сплачується
лише у випадку наявності угоди про уникнення подвійного оподаткування
між країнами лізингодавця та лізингоотримувача.

Крім того, якщо між цими країнами не укладена така угода, це стає
невигідним ще й лізингодавцю, бо крім сплати податків на прибуток у
своїй країні, з нього відповідно до українського законодавства утримують
ще 15% від комісійної винагороди, так званий податок на репатріацію
доходів.

Створюючи умови для розвитку міжнародного лізингу держава могла б
вирішити цілий ряд макроекономічних проблем:

1) Створення нових робочих місць. Завдяки контракту на виробництво
міні млинів з «Фінансово-лізинговим будинком банку «Україна»
олександрійське підприємство «Штамп» забезпечує роботою 4,5 тисячі
чоловік. Через реалізацію лізингового контракту між Iveco-КРАЗ
-«Фінансово-лізинговим будинком банку «Україна» — AT «Транспортник» на
100 міні автобусів було створено 250 нових робочих місць [99].

2) Налагодження виробництва високотехнологічної конкурентоздатної
продукції. «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія» надала
в лізинг обладнання для рівненської фірми «Акватон» з метою випуску
мідного емальованого проводу з відповідним температурним індексом,
ресурс роботи якого значно перевищує аналогічний показник проводів, які
випускалися раніше. Також в цьому регіоні ТОВ «Верстатник» при допомозі
обладнання, одержаного в лізинг від тієї ж компанії, організувало
високотехнологічну безвідходну обробку природного каміння з одержанням
продукції, що відповідає міжнародним стандартам. Облицювальна плитка із
базальту та граніту має попит в Україні, країнах СНД та дальнього
зарубіжжя [110, стор.9].

3) Впровадження енергозберігаючих технологій. «Українська
інноваційна фінансово-лізингова компанія» надала в лізинг рівненській
фабриці нетканих матеріалів обладнання, на якому стало можливим
принципово нове виробництво декоративних матеріалів для меблевої та
автомобілебудівної промисловості з застосуванням ресурсозберігаючих
технологій.

Підводячи підсумок, можна сказати, що на даному етапі економічного
розвитку нашої держави вигідною угода міжнародного фінансового лізингу
буде лише за певних умов та обставин, що були наведені вище. А такі
угоди могли б бути серйозним поштовхом для розвитку малого та середнього
підприємництва. Бо саме через ці підприємства є реальний шанс
відбудувати вітчизняне виробництво. Крім того укладення угод
міжнародного фінансового лізингу сприятиме розвитку економічних відносин
між Україною та іншими країнами світу, які зараз вельми необхідні нашій
країні.

3.2. Порівняльний аналіз сучасних методик розрахунку ефективності
лізингових операцій

Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів використання
лізингованого обладнання займає важливе місце в процесі обгрунтування
вибору альтернативних варіантів розміщення коштів. Ключова задача
фінансово-економічної оцінки будь-якого лізингового проекту — довести
ефективність використання взятого в лізинг обладнання.

Як правило, для фінансово-економічної оцінки інвестиційних проектів
використання лізингованого обладнання застосовують стандартні методи
промислових техніко-економічних досліджень. В літературі подається
декілька різних методик розрахунку ефективності лізингу обладнання.
Системи основних показників, що використовуються в кожній методиці,
наведені в табл.2.2.

Таблиця 2.2.

Порівняння методик ефективності лізингових платежів.

Методика

Система показників

“Фінансового будинку банку “Україна” В<((Чпі / (Кліз)n Методика В.Масленнікова CФ = (ЛП-А) / 0,5*(Вn - Bз)*100 НП = ВД-(ЛП-П) / 0,5*(Вn+Вз) Зарубіжна методика (США) Вкр = В + (Пn/Ппод) - Пкр.ам. В.ліз = ((ЛПр-(Пкр.ін+З)/n) / Ппод) + Вз Сфл = А*ЛПр / 0,56*(Вn + Вз) НПк = ВД-Зек-А / Вn НП = ВД – (ЛП-П) / 0,5*(Вn+Вз) М.В.Карпа, Р.А.Махмутова, Є.М. Шабліна NPV =( ((Rt-Zt) / (1+ г)t) - KV PI = 1/KV * ((Rt-Zt)/(1+r)t Tок = Io / CFt Фінансово-лізинговий будинок банку "Україна" розробив методику, за якою оцінка лізингового проекту здійснюється на основі формули (2.1): В<((Чпі / (Кліз)n (2.1) де В - вартість об'єкта лізингу, ЧПі - чистий прибуток і-ого періоду, Кліз - лізинговий коефіцієнт, n - строк лізингу. Чистий прибуток визначається на основі "Балансу грошових надходжень і витрат", який розробляється у бізнес-плані при підготовці лізингового проекту. Нерівність показує ефективність лізингового проекту. Якщо значення лізингового коефіцієнту перетворює нерівність у рівність (гранична ефективність лізингового проекту), то в даному випадку необхідно враховувати ступінь ризику реалізації проекту, тобто укладати з лізингоодержувачем додатковий заставний договір. Оскільки оцінка ефективності лізингового проекту лише на основі нерівності є недостатньою, під час експертизи проекту також рекомендується використовувати показники, які застосовуються при оцінці ефективності інвестицій: чистий наведений доход, індекс дохідності, період окупності, внутрішня норма дохідності [107, стор.31]. Крім вітчизняного досвіду оцінки економічної ефективності лізингових операцій, необхідно приділити увагу іншим методикам. При підготовці економічного обгрунтування лізингової угоди В.Масленніков пропонує робити розрахунки за наступними формулами: 1. Розрахунок ставки фінансування лізингу робиться для порівняння фінансової ефективності лізингу із купівлею тих самих засобів в кредит - формула (2.2): CФ = (ЛП-А) / 0,5*(Вn - Bз)*100 (2.2) де СФ - ставка фінансування лізингу (в процентах до сплати податку); А - щорічна амортизація обладнання; ЛП - лізингові платежі: Вп - початкова вартість обладнання, Вз - залишкова вартість обладнання. 2. Розрахунок середньої норми прибутку від лізингу обладнання за формулою (2.3): НП = ВД-(ЛП-П) / 0,5*(Вn+Вз) (2.3) де НП - норма прибутку при лізингу, ВД - щорічний валовий доход, П - сума процентів. Деякі автори пропонують зарубіжну методику, яка застосовується учасниками лізингових операцій на ринку США [6]. Відповідно до цієї методики до числа основних показників відносяться: зіставлення вартості майна при продажу в кредит порівняно з його вартістю на умовах лізингової угоди; розрахунок варіантів ставок фінансування угоди; зіставлення надходжень від експлуатації об'єкту лізингу у власника даного майна з надходженнями від використання його на умовах лізингу та деякі інші. Порівняння вартості майна, що здається в лізинг, із його вартістю під час купівлі в кредит, дозволяє сторонам майбутньої угоди враховувати поряд з умовами надання кредиту і податкові пільги, які можуть бути одержані лізингодавцем та лізингоодержувачем. У цьому випадку розрахунок проводиться за формулами (2.4) та (2.5): Вкр = В + (Пn/Ппод) - Пкр.ам. (2.4) де Вкр - вартість закупки на умовах кредиту, Пп - платежі за процентами, Ппод - прибутковий податок, Пкр.ам. - податковий кредит на прискорену амортизацію В.ліз = ((ЛПр-(Пкр.ін+З)/n) / Ппод) + Вз (2.5) де Вліз - вартість за лізингом, ЛПр - щорічні лізингові платежі, Пкр.ін. - податковий кредит на інвестиції, З - знижки лізингоодержувача, n - строк дії лізингового договору. Розрахунок ставки фінансового лізингу здійснюється для зіставлення умов, що надаються кредиторами, з умовами лізингової пропозиції для визначення найбільш привабливого варіанту. Розрахунок здійснюється за формулою (2.6): Сфл = А*ЛПр / 0,56*(Вn + Вз) (2.6) де Сфл - ставка фінансового лізингу. Розрахунок очікуваної норми прибутку здійснюється з метою його порівняння з очікуваними надходженнями від його експлуатації на умовах купівлі. При розрахунку вводяться такі поправки: здійснюється оціночний розрахунок розміру вкладу капіталу для варіанту закупки майбутнього об'єкта лізингу, величина платежів за лізингом зменшується на величину оціночної вартості виплати процентів за залученою для купівлі майна позикою, сукупні доходи від використання майна при купівлі та при лізингу прирівнюються. Норму прибутку при купівлі майна розраховують за формулою (2.7): НПк = ВД-Зек-А / Вn (2.7) де НПк - норма прибутку при володіння майном, Зек - експлуатаційні витрати. Норму прибутку при лізингу розраховують за формулою (2.8): НП = ВД – (ЛП-П) / 0,5*(Вn+Вз) (2.8) Зіставлення одержаних результатів дозволяє зробити відповідну оцінку на користь того чи іншого варіанту. М.В.Карп, Р.А.Махмутов та Е.М.Шабалін пропонують проведення фінансово-економічної оцінки інвестиційних проектів використання лізингованого обладнання на основі основних методів оцінки економічної привабливості інвестицій. Найбільш відомі такі основні методи: визначення чистої поточної вартості, розрахунок рентабельності інвестицій, розрахунок внутрішньої норми прибутку, розрахунок періоду окупності інвестицій. Метод визначення чистої поточної вартості базується на визначенні чистої поточної вартості, на яку прибуток фірми може прирости в результаті реалізації інвестиційного проекту. При цьому виходять з двох передумов: будь-яка фірма прагне до максимізації доходів та різночасові витрати мають неоднакову вартість. Для визначення чистої поточної вартості використовують формулу (2.9): NPV =( ((Rt-Zt) / (1+ г)t) - KV (2.9) де NPV - чиста поточна вартість, Rt - відсоткові надходження за період t Zt - витрати періоду t г - ставка альтернативного вкладу, KV - сума інвестованого капіталу, t-період, Т - строк договору. Цей показник вимірює всю масу доходу, одержаного за період здійснення проекту, в сучасній вартості та відбиває не тільки вигоду, але й масштаб. Якщо NPV<0, то проект збитковий. Рентабельність інвестицій дозволяє визначити, в якій мірі збільшаться доходи фірми в розрахунку на 1 грн. інвестицій. При цьому методі загальний підхід до оцінки інвестицій проекту полягає у зіставленні поточної вартості щорічних грошових надходжень, звільнених від інвестицій, з поточною вартістю інвестованих коштів. Рентабельність інвестицій розраховується за формулою (2.10): PI = 1/KV * ((Rt-Zt)/(1+r)t (2.10) Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку. Цей показник часто називають внутрішнім коефіцієнтом окупності інвестиційних проектів. Він показує рівень окупності коштів, направлених на інвестування. Показник IRR -це значення дисконтування, при якому NPV=0, тобто він показує максимально допустимий відносний рівень видатків, які можуть виникнути за даним проектом. Як критерій фінансово-економічної оцінки інвестиційних проектів внутрішня норма прибутку використовується аналогічно показникам чистої поточної вартості та рентабельності інвестицій, що дозволяє встановити економічний кордон прийнятності інвестиційних проектів, що розглядаються, та розташувати їх за рівнем вигідності для інвестора. Методи оцінки інвестиційних проектів, що базуються на дисконтуванні грошових потоків, досить складні. Вони потребують застосування досить трудомісткого математичного апарату. Як правило для обчислення цих показників користуються електронними таблицями або спеціальними довідниками. Строк окупності - строк, при якому інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Для розрахунку періоду окупності використовують формулу (2.11): Tок = Io / CFt (2.11) де Ток - період окупності інвестиційного проекту, Іо - сума початкового інвестування, CFt - річна сума грошових надходжень від інвестиційного проекту. Основні переваги та недоліки кожної з наведених методик аналізуються в табл.2.3. Таблиця 2.3 Переваги та недоліки основних методик розрахунку лізингових платежів Методика Основні переваги Основні недоліки “Фінансово-лізингового будинку банку “Україна” - має простий механізм розрахунку - дозволяє робити відбір лізингових проектів - не є комплексною Методика В. Масленнікова - дає можливість враховувати і ставку фінансування лізингу, і норму прибутку при лізингу - не враховує умов інфляційної економіки Зарубіжна методика (США) - надає можливість оцінити вартість майна за умов його купівлі в кредит та за умов його лізингу - не враховує умов інфляційної економіки - вимагає досить широкої інформаційної бази Методика М.В. Карпа, Р.А. Махмутова, Є.М. Шабліна - дає змогу зробити комплексну фінансово-економічну оцінку інвестиційного проекту - є універсальною - не дає порівняння вартості майна за умов лізингу та за інших умов - потребує застосування досить складного математичного апарату Таким чином, для повної, комплексної оцінки ефективності лізингового проекту необхідно розраховувати її за декількома методиками. Методика "Фінансово-лізингового будинку банку "Україна" має досить просту систему розрахунків, але вона не є комплексною, тобто її необхідно доповнювати показниками ефективності інвестицій, що застосовуються у методиці М.В.Карпа, Р.А.Махмутова, Є.М.Шабаліна. В свою чергу метод оцінки економічної привабливості інвестицій на основі визначення чистої поточної вартості, рентабельності інвестицій та строку окупності є досить складним та потребує застосування складного математичного апарату. Методика В.Масленнікова та зарубіжна методика (США) не враховують умов інфляційної економіки. Тобто, однозначно універсальної та комплексної методики оцінки ефективності лізингового проекту в Україні не існує, але поєднання переваг наведених вище методик та врахування їх недоліків дає змогу зробити комплексну експертизу запропонованого лізингового проекту. 3.3. Розробка рекомендацій по розвитку та вдосконаленню регулювання міжнародного лізингу в Україні Міжнародний лізинг використовується як джерело фінансування та приваблює багато фірм та компаній із різних держав. Для України міжнародний лізинг має зараз такі переваги: 1. Міжнародний лізинг - одна з найдешевших, а іноді єдина можливість придбання права використовувати активи. 2. Міжнародний лізинг - це додаткове іноземне джерело фінансування. 3. Міжнародний лізинг в своїх різноманітних формах забезпечує лізингоодержувачів в усьому світі стабільною пропозицією довго- та середньострокового фінансування протягом періодів дефіциту кредитів та коливань процентних ставок. В наших умовах міжнародний лізинг - це єдина форма довго- та середньострокового фінансування основних фондів. 4. Міжнародний лізинг використовує податкові пільги через різницю податкових законодавств в різних країнах. Міжнародний лізинг відкриває багато можливостей в сфері податкового планування, що може скоротити вартість фінансування. 5. Міжнародний лізинг приваблює інвестора, оскільки він має матеріальне забезпечення. 6. Міжнародний лізинг зменшує політичний ризик лізингоодержувача. Наприклад, міжнародний лізинг може бути корисним, якщо лізингоодержувач розташований в політичне нестабільному регіоні, тому що власник майна знаходиться за межами цього регіону. Але, з іншого боку, саме це може стати причиною небажання іноземних лізингодавців інвестувати саме в цю країну. 7. Міжнародний лізинг може використовувати переваги в бухгалтерському обліку та оподаткуванні. 8. Міжнародний лізинг може зменшити інші витрати по придбанню основних фондів (наприклад, витрати, пов'язані з пошуком відповідного рішення, витрати на дослідження). Міжнародний лізинг звільняє користувачів від витрат пов'язаних з купівлею, а потім продажем майна. 9. У міжнародній лізинговій угоді може бути передбачено обслуговування та ремонт лізингованого обладнання, що звільнить лізингоодержувача від додаткових витрат. Всі ці переваги міжнародного лізингу зумовлюють необхідність його розвитку, стимулювання та регулювання з боку держави. Для цього доцільно приймати до уваги такі рекомендації: По-перше, законодавчі акти, що регулюють лізингову діяльність мають бути зрозумілими, чіткими, без двозначностей та посилань на інші нормативні акти. Наприклад, Закон України "Про лізинг" при регулюванні питань амортизаційних відрахувань, оподаткування, митного регулювання лізингових операцій відсилає на діюче законодавство України, що ускладнює роботу з ним. Одним з основних видів державного регулювання міжнародного лізингу є законодавче регулювання, тому розробка та формування пакета нормативних актів, які регулюють лізингову діяльність в Україні, значно сприятиме його розвиткові. По-друге, надавати іноземним інвесторам інформацію про Україну, її потенціал в галузі лізингу, її підприємства, існуючі лізингові проекти та їх реалізацію, законодавство. Таку інформацію необхідно зробити широко доступною: опублікувати в мережі Internet, перекласти іноземними мовами (обов'язково англійською, німецькою, російською, голландською та швейцарською), надрукувати бюлетені та розіслати по всіх асоціаціях лізингових компаній світу, а також перспективним потенційним партнерам. Все це сприятиме розповсюдженню позитивної інформації про український лізинговий ринок, його потенціал. Існування широко доступної інформації зменшить невизначеність та невідомість українського лізингового ринку, яка стримує інвестиційну активність іноземних інвесторів. По-третє, активно співпрацювати з Leaseurope, національними лізинговими асоціаціями. Оскільки до наших підприємств тільки придивляються, необхідно виступати з ініціативою по укладанню міжнародних лізингових угод та реалізації проектів. По-четверте, важливо чітко законодавче визначити та спрощити процедуру повернення лізингованого майна лізингодавцю в разі неплатоспроможності лізингоодержувача. Матеріальне забезпечення лізингової угоди - важливий момент для розвитку лізингової індустрії, який приваблює іноземних інвесторів. Але ризик експропріації цього майна в нашій країні все ще залишається актуальним для них. По-п'яте, необхідно централізувати систему реєстрації лізингових контрактів та створити центральний контролюючий орган за лізинговою діяльністю. Зараз лізингові контракти реєструються в місцевих нотаріальних конторах і є прецеденти, коли відсутність централізованого реєстру лізингових контрактів стає причиною правопорушень. В іноземних країнах, як правило, лізингові асоціації займаються реєстрацією таких контрактів, а в Україні такими установами можуть стати Укрлізинг, комерційні банки, Національний банк України. Також на базі Укрлізинг необхідно створити центральний контролюючий орган за діяльністю лізингових компаній в Україні. На сучасному етапі контролюючий орган має бути урядовим або включати урядові підрозділи, наприклад, Міністерство Фінансів України. Якщо лізингові компанії - це дочірні компанії або підрозділи банків, вони мають бути суб'єктами нагляду НБУ, оскільки він виконує роль банківського нагляду. По-шосте, вдосконалити практику бухгалтерського обліку лізингу, а також привести його до міжнародних стандартів. Існують Міжнародні бухгалтерські стандарти (International Accounting Standards, Accounting for Leasing.), якими керуються більшість країн при реалізації лізингових угод. Ці стандарти роблять бухгалтерський облік міжнародного лізингу простішим та зрозумілішим для всіх учасників угоди. По-сьоме, необхідно сприяти та стимулювати розвиток страхового бізнесу, ввести спеціальні страхові послуги по лізингових операціях. Розвиток страхового бізнесу на сучасному етапі в нашій державі безпосередньо впливає на розвиток лізингу, оскільки зараз всі лізингові контракти страхуються. По-восьме, розробити спеціальну систему надання гарантій з боку провідних фінансових установ України, найбільших комерційних банків, а також створити систему рекомендацій НБУ щодо проведення лізингових операцій. По-дев'яте, органи державного регулювання повинні вести зважену податкову політику щодо міжнародних лізингових операцій. Для цього їм необхідно переглянути податкове законодавство щодо лізингу. Наприклад, треба дозволити прискорену амортизацію в перші роки використання високотехнологічного обладнання, яке було одержане за міжнародним лізинговим контрактом. Фахівці світового банку говорять навіть про введення 50% амортизації на перші два роки лізингових операцій [ЗО, стор.35]. По-десяте, укласти двосторонні угоди про уникнення подвійного оподаткування з країнами, з якими українські підприємства здійснюють лізингові операції, а також з країнами, в яких знаходяться потенційні партнери України. Також, при перетині митного кордону України звільнити лізинговане обладнання від ПДВ. Товар не змінює власника, їм залишається іноземний лізингодавець. ПДВ доцільно стягувати з залишкової вартості майна у випадку продажу лізингованого майна [116]. Ці заходи зменшать надходження до бюджету від ПДВ, але це стимулюватиме розвиток національного виробництва. В майбутньому працюючі підприємства сплачуватимуть податки до державного бюджету, які компенсують та перебільшать цю нестачу. Міжнародний лізинг - це галузь економічних знань, яка для подальшого і ефективного розвитку в наших умовах потребує досліджень. Підсумовуючи вищевикладене, треба зазначити, що необхідним є подальше ретельне дослідження проблем міжнародного лізингу. Слід визначити такі пріоритетні та першочергові напрямки майбутніх досліджень. По-перше, необхідно розробити національну систему бухгалтерського обліку міжнародних лізингових операцій, яка була б пристосована до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (Бухгалтерський облік лізингу). Це значно полегшить роботу іноземних лізингодавців та лізингоодержувачів, що в свою чергу сприятиме поширенню їх діяльності в Україні. По-друге, для того, щоб зробити міжнародний лізинг максимально ефективним для економічного розвитку І України, необхідно зробити аналіз можливостей окремих регіонів нашої держави в міжнародних лізингових операціях, а також дослідити потенціал галузей промисловості України при міжнародному лізингу. Ці дослідження необхідні для виявлення тих регіонів та галузей промисловості, підприємства яких можуть стати найефективнішими лізингодавцями та лізингоодержувачами в Україні. На наступному етапі розвитку міжнародного лізингу в Україні, коли буде вже відпрацьований механізм укладання міжнародних лізингових угод, з'явиться практика їх реалізації, а також підприємства України зможуть виробляти конкурентноспроможну продукцію, необхідне буде дослідження переваг та визначення ефективності експорту лізингових послуг в іноземні держави, тобто угод міжнародного лізингу, де українське підприємство виступатиме лізингодавцем. В цей період міжнародний лізинг може стати одним з перспективних джерел реалізації продукції та виходу українських підприємств на світові ринки. Висновки до розділу З. Після проведення в Україні грошові реформи у 1996 році обсяги міжнародних лізингових операцій різко збільшилися, уповільнення їх розвитку у 1998-1999 роках було спричинено фінансовою кризою у серпні-вересні 1998 року. Імпорт лізингових послуг перебільшував експорт лізингових послуг з України протягом останніх років. Експортно-імпортні операції здійснювалися з партнерами більше ніж із тридцяти країн світу. В третьому розділі були розроблені методики та рекомендації, які сприятимуть активізації та ефективній організації міжнародної лізингової діяльності в Україні. Методика оцінки вартості міжнародних лізингових угод була узагальнена та вдосконалена на основі існуючих методик розрахунку ефективності і лізингових платежів. Порівняльний аналіз цих методик довів, що кожна з них має як переваги, так і недоліки, враховуючи які можна зробити комплексний аналіз та якісний відбір лізингових проектів. Методика оцінки вартості і міжнародних лізингових угод включає декілька кроків: розрахунок лізингових платежів за запропонованим контрактом, розрахунок теперішньої вартості майбутніх лізингових платежів, порівняння їх з теперішньою вартістю кредитних виплат та вартістю обладнання. В рамках цієї методики був введений новий коефіцієнт вартості міжнародного лізингу, який дозволяє порівняти вартість міжнародного лізингу даного обладнання з його вартістю без лізингу. Проведення розрахунків за цією методикою доводить, що в сучасних умовах угода міжнародного фінансового лізингу дешевша за одержання кредиту під купівлю цього обладнання і навіть за його вартість без лізингу, але на її вигідність можуть вплинути деякі фактори та перешкоди. Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів використання лізинговоного обладнання має значний вплив на подальший розвиток міжнародної лізингової діяльності. Зараз в літературі подається декілька методик розрахунку ефективності лізингових проектів. Серед них слід виділити найбільш поширені: методика "Фінансово-лізингового будинку банку "Україна", методика В.Масленнікова, зарубіжна методика (Сполучені Штати Америки) та методика, запропонована М.В.Карпом, Р.А.Махмутовим та Є.М.Шабаліним. Проведений порівняльний аналіз цих методик доводить, що всі вони мають як позитивні так і негативні сторони. В сучасних умовах в Україні для комплексного аналізу та якісного відбору лізингових проектів необхідно застосовувати переваги та враховувати недоліки всіх цих методик. При реалізації міжнародної лізингової угоди виникає можливість використовувати податкові пільги як в країні лізингоодержувача так і в країні лізингодавця. На базі аналізу режимів оподаткування міжнародного лізингу в різних країнах світу були виявленні лізингодавці та лізингоодержувачі, між якими угода міжнародного лізингу буде найефективнішою з точки зору оподаткування. Крім того, враховуючи особливості оподаткування міжнародного лізингу в Україні та інших країнах світу були виявлені найефективніші лізингодавці для українських лізингоодержувачів. Найефективнішою буде лізингова угода для українського лізингоодержувача, якщо лізингодавець буде з Ірландії, Нідерландів або Швейцарії. Як підсумок проведеного дослідження, були розроблені рекомендації по розвитку та вдосконаленню регулювання міжнародного лізингу в Україні. Основними із них є: 1) вдосконалення законодавства, що регулює лізингову діяльність; 2) забезпечення іноземних інвесторів повною інформацією про потенціал лізингового ринку України; 3) активна співпраця з іноземними лізинговими компаніями та асоціаціями; 4) вдосконалення практики бухгалтерського обліку міжнародних лізингових операцій; 5) сприяння розвиткові страхового бізнесу; 6) укладання двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування з країнами, резидентами яких є партнери українських підприємств Висновки. Питання регулювання та розвитку міжнародного лізингу в Україні є малодослідженою галуззю економічних знань. Дана дисертаційна робота - це одна з перших спроб теоретично обгрунтувати та дослідити ці питання. Задачі, поставлені на початку роботи, були виконані в повному обсязі, а через їх виконання й досягнута загальна мета роботи. В першому розділі були розкриті основи операцій міжнародного лізингу. На початку роботи були розглянуті історичний розвиток, визначення, сутність та теоретичні засади міжнародного лізингу, доведена необхідність теоретичного дослідження міжнародного лізингу, а також розроблена класифікація міжнародного лізингу, яка вельми необхідна для визначення пріоритетних напрямків розвитку та регулювання міжнародної лізингової діяльності. Зараз в більшості випадків підприємства України беруть участь в міжнародному лізингу як лізингоотримувачі і за мотивами операцій важливішим для нас є фінансуючий лізинг. За допомогою цього виду лізингу вирішується проблема пошуку додаткових джерел фінансування. Якщо українське підприємство виступає в ролі лізингодавця, то, як правило, воно використовує експортний лізинг. В цьому випадку міжнародний лізинг має значення як один з можливих варіантів збуту продукції. Через неконкурентоспроможність української продукції цей вид залишається перспективним, але не поширеним видом міжнародного лізингу. Для українських лізингоотримувачів за видом лізингових платежів вигіднішим та зручнішим є бартерний лізинг, бо частково вирішується проблема реалізації продукції. Здійснюючи міжнародні лізингові операції, українські лізингодавці та лізингоотримувачі прагнуть зменшити вартість контракту через податкові пільги. Якщо наша держава зменшить податки на лізингові операції, міжнародний лізинг швидко почне розвиватися і податкові-надходження до бюджету від лізингових операцій збільшаться незважаючи на їх пільгове оподаткування. Якщо лізинговане майно не має швидкий термін старіння, то фінансовий лізинг в більшості випадків відповідає інтересам лізингоотримувачів. Міжнародний левередж (leverage) лізинг - один з найбільш складних видів лізингових угод використовується для фінансування купівлі дорогого майна, для великих за обсягом лізингових угод. Україна для здійснення операцій такого плану не має належної фінансової інфраструктури. Тому у нас прямий міжнародний лізинг зараз більш поширений та прийнятний ніж левередж. Питання обсягу обслуговування лізингованого майна важливе при укладанні контракту міжнародного лізингу. Сучасне високотехнологічне обладнання, яке надає в лізинг іноземний лізингодавець, потребує належного догляду, обслуговування та ремонту. Тому міжнародні лізингові контракти передбачають повносервісний лізинг або лізинг з частковим набором послуг. В першому розділі також був проведений аналіз стану досліджень в галузі міжнародного лізингу, оскільки у вітчизняній літературі ця проблема майже не досліджується, в роботі наведений аналіз робіт іноземних авторів. Другий розділ присвячений аналізу та характеристиці сучасного стану міжнародного лізингу в Україні, а також обґрунтуванню необхідності сприянню його розвитку в Україні. В другому розділі був проаналізований досвід іноземних держав у здійсненні міжнародного лізингу, сучасний стан його розвитку. Досвід іноземних держав у міжнародному лізингу необхідно приймати до уваги для ефективного та успішного розвитку міжнародного лізингу в Україні. Особлива увага приділялась державному регулюванню міжнародного лізингу в Україні, основним його формам, аналізу законодавчої бази, пільгам, які надаються державою, іншим методам сприяння розвитку лізингу. Визначений ступінь державного регулювання міжнародної лізингової діяльності, а також роль органів державного управління в розвитку міжнародного лізингу. Був проаналізований стан розвитку міжнародного лізингу в Україні, діяльність українських лізингових компаній та асоціації Укрлізинг, типи існуючих лізингових компаній, найбільші міжнародні лізингові контракти, участь комерційних банків України у лізингових операціях. Також був проведений порівняльний аналіз сучасних методик розрахунку ефективності лізингових операцій, виявлені їх основні переваги та недоліки. В заключному розділі розробляються шляхи організації та активізації міжнародної лізингової діяльності в Україні. Результати проведеного дослідження дають можливість зробити такі висновки: В сучасних умовах міжнародний лізинг в Україні - це реальна форма довгострокового та середньострокового фінансування основних фондів. Міжнародний лізинг можна розглядати як одну з форм іноземних інвестицій, оскільки він полягає в тому, що інвестор надає в лізинг активи іноземним фірмам з метою одержання прибутку в формі лізингових платежів. На відміну від прямих та портфельних інвестицій у лізинговому інвестуванні інвестори повністю не беруть участі в управлінні компанією, але мають певний вплив на прийняття рішень через те, що вони є юридичними власниками активів. 2. На основі глибокого аналізу різних критеріїв була розроблена класифікація міжнародного лізингу, яка сприятиме виявленню пріоритетних напрямків підтримки державою міжнародного лізингу. Основними критеріями класифікації є мотиви операцій, види платежів, рівень інтеграції, оподаткування, бухгалтерські стандарти, об'єкт угоди, кількість сторін в угоді та обсяги обслуговування. Відповідно до розробленої класифікації на сучасному етапі потребам української економіки відповідають фінансуючий, бартерний, орієнтований на податкові пільги та повносервісний види міжнародного лізингу. 3. Відповідно до аналізу стану та перспектив розвитку міжнародного лізингу в регіонах світу серед американського, азіатського, африканського, австралійського та європейського лізингових ринків особливу увагу необхідно приділити європейському ринку лізингових послуг. Він є одним з найбільш перспективних ринків для України. Перспективність цього регіону визначається перш за все його географічним розташуванням, оскільки це - найближчий розвинений лізинговий ринок до України, що має суттєвий вплив на вартість та ефективність міжнародної угоди. Використання досвіду європейських країн в галузі міжнародного лізингу прискорить їх розвиток в Україні. 4. Основи державного управління міжнародною лізинговою діяльність в Україні вже закладені. По-перше, прийнятий Закон Україні "Про лізинг" та інші нормативні акти, що регулюють лізингову діяльність. По-друге, відповідно до чинного законодавства України при здійсненні міжнародної лізингової діяльності можуть бути використані певні податкові пільги. По-третє, створюються лізингові компанії та лізингові фонди за участю органів державного управління або із залученням коштів із державного бюджету. Тільки за умов державного сприяння та підтримки міжнародні лізингові операції набуватимуть подальшого розвитку та стануть ефективною формою інвестування. 5. Існує два методи участі банків у міжнародних лізингових операціях: прямий, коли банк створює в своїй структурі лізинговий відділ або групу фахівців, та непрямий, коли банк фінансує лізингодавця або створює самостійну лізингову компанію. В Україні в сучасних умовах і прямий і непрямий методи участі банків у міжнародному лізинговому бізнесі мають певні переваги, тому розвиток обох методів необхідно заохочувати в однаковій мірі. 6. Запропонована схема укладання угоди міжнародного фінансового лізингу. В цій схемі лізингоодержувачем виступає українське підприємство, а лізингодавець, банк та страхова компанія є резидентами іншої країни. Така схема дозволяє українському лізингоодержувачеві використовувати обладнання іноземного виробництва на довгостроковій основі, не купуючи його відразу, а виплачуючи щорічні лізингові платежі. Хоча ризики за міжнародною лізинговою угодою можуть бути застраховані українською або іноземною страховою компанією, але іноземні лізингодавці віддають перевагу страхуванню контракту страховою компанією із промислово-розвиненої країни. 7. Розрахунки, проведені відповідно до вдосконаленої методики оцінки вартості міжнародної лізингової угоди, дозволяють зробити висновок, що в сучасних умовах міжнародний фінансовий лізинг обладнання дешевший за одержання кредиту під купівлю обладнання. Коефіцієнт вартості міжнародного лізингу, розроблений в рамках методики оцінки вартості міжнародної лізингової угоди, дає можливість оцінити вартість міжнародного лізингу обладнання відносно вартості самого обладнання та прийняти вірне рішення щодо шляху придбання обладнання. 8. Для прийняття рішення про укладення міжнародного лізингового контракту необхідна комплексна експертиза міжнародного лізингового проекту. Для полегшення проведення цієї експертизи була розроблена методика організації та планування міжнародного лізингового проекту, яка включає чотири основні етапи. На першому етапі розраховуються лізингові платежі за міжнародною угодою фінансового лізингу та їх вигідність відносно одержання кредиту під купівлю цього обладнання. Другий етап -це оцінка окремих факторів, які впливають на ефективність міжнародної лізингової угоди. На третьому етапі проводиться аналіз можливих ризиків при реалізації міжнародної лізингової угоди. Четвертий етап полягає в розробці шліхів оптимізації податкових платежів. 9. Для активізації інвестиційної активності іноземних лізингодавців в першу чергу необхідне розповсюдження інформації про українських лізинговий ринок, його потенціал, українські лізингові компанії, досвід їх роботи на світовому лізинговому ринку, а також спрощення процедури повернення лізингованого майна іноземному лізингодавцю в разі неплатоспроможності лізингоодержувача, що зменшить ризик його експропріації, який стримує розповсюдження міжнародних лізингових операцій в Україні. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 p., №723/97-BP // Голос України, 13 січня 1998 p., №5(1755), C.I 1-12. 2. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року №93/96-ВР. Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. №283/97 - ВР // Все о бухгалтерском учете, №48 (351) (спецвыпуск 29) 24 мая 1999, С.4-17. Закон України "Про банки та банківську діяльність" № 872-ХІІ від 20.03-1991 //Закон України. - К., 1996. - T.I.-С.2 5. Положення по бухгалтерському обліку операцій в іноземній валюті, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 14.02.96 №29. 6. Закон України "Про податок на додану вартість" // Ведомости ВРУ, №21, 1997.-С.156. 7. Тимчасовий порядок застосування митного режиму тимчасового ввозу наказом №784 від 16 грудня 1998 року, затверджений Державною митною службою України. Інструкція по бухгалтерському обліку орендних операцій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.07.95 №128. 9. Статистичний збірник "Зовнішня торгівля України послугами з країнами світу в 1996 році". - Київ, 1997. - 212 с. 10. Статистичний збірник "Зовнішня торгівля України послугами з країнами світу в 1997 році". - Київ, 1998. - 208 с. 11. Статистичний збірник "Зовнішня торгівля України послугами з країнами світу в 1998 рощ". - Київ, 1999. - 212 с. 12. Статистичний збірник "Зовнішня торгівля України послугами з країнами світу в 1999 році". - Київ, 2000. - 212 с. 14. Белоус А. Лизинг в мировой экономике // МЭ и МО, 1998, №12, С.111-122. 15. Черевко Г.В., Калитка Г.Б. Лізинг: Реалії, проблеми, перспективи // "Фінанси України", №2, 1999. - С.40-46. 36.Аксенов И. Лизинг: налогообложение и учет // Бухгалтерский учет и аудит, №11, 1997.-С.22-24. 16. Грімметт Дж., Лізинг вигідний усім учасникам ринку // Вісник НБУ, лютий, 1997.-С.32-33. 17. Лізинг і розвиток фінансового сектора // "Фінанси України", №2, 1998. -С.109-112. 18. Старцев О.В. Розвиток лізингових операцій в Україні // "Фінанси України", №6, 1998.-С.70-74. 19. Палий В.Ф., Палий В.В. Учет лизинговых операций // Бухгалтерский учет, №9, 1996.-С.13-17. 20. Алексенко С. Спасительный лизинг // Бизнес №45 (304), 9 ноября 1998. -С.15. 21. Так относится ли лизинговый платеж на валовые расходы // Бизнес №10 (321) /8 марта 1999/ Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации. - С.103-109. 22. Лизинговые и факторинговые операции (методические разработки). М.: ЧП "Диамонд", 1992.-56с. 23. Холодный Г. Лизинг в промышленно развитых странах // БизнесИнформ, №6, 1997.-С.29-31. 24. Катан Л.І., Котюжинська Т.Г. Лізинг як один із шляхів фінансування потреб підприємств АПК // "Фінанси України", №7, 1998. - С.24-27. 25. Берлач A.I. Проблеми становлення лізингових відносин в АПК України // "Фінанси України", № 5, 1999. - С.73-79. 26. Цыбулько А.И. Лизинг автобусов, автомобилей, строительных и і сельскохозяйственной техники // Український інвестиційний журнал Welcome, січень, 1998. - С.26-31. 27. Шарф О.А. Развитие лизинга в сельском хозяйстве на Украине// Український І інвестиційний журнал Welcome, листопад 1-2, 1997. - С.54-54. 28. Н.Н.Внукова Возможен ли тройственный союз? // Welcome, листопад 1-2, 1997.-С.14-18. 29. Комаров В. Межгосударственный лизинг в СНГ // БизнесИнформ, №12, 1998.-C.60-63. 30. Комаров В."СНГЛИЗИНГ-98" // БизнесИнформ №13-14, 1998. - С.96-102. 31. Ольховиков О.В. "Организационно-экономические аспекты использования лизинга при переходе экономики Украины к рынку: Дис...канд.экон.наук.-Харьков, 1994. 32. Внукова Н. // Лизинговые отношения Украине: проблемы и перспективы // Welcome, 1997, січень 1-2,С.13-19. 33. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку // Фінанси України, №11,1998. -С.100-103. 34. Усенко Я. Об'єднуються фахівці з лізингу. // Янус недвижимость, №10(71), май 1997, с.11. 35. Харченко А. Учет и налогообложение лизинговых операций при осуществлении внешнеэкономической деятельности. // Все о бухгалтерском учете. Профессиональная бухгалтерская газета №110 (413), 24 ноября, 1999. -С.11-17. 36. Шрамко Е. Лизинг, кредит или продажа в рассрочку // Комп&ньон, №14(114), 5 апреля - 9 апреля, 1999. - С.43-47. 37. Слав'янська Н.Г. Впровадження лізингових відносин в Україні // Банківська справа, №4, 1999. - С.19-20. 39. Таможенное оформление лизинговых операций // Бизнестор. Документы, комментарии, консультации, №4(315), 1999. - С.49-50, 67-68. 40. Постанова Кабінету Міністрів України про створення державного лізингового фонду для технічного переоснащення сільського господарства від 18 вересня 1997, №1031 // Welcome, 1997, вересень 1-2. 41. Яковенко І. Основні напрямки розвитку лізингу в Україні // Вісник НБУ, лютий, 1997.-С.ЗО. 42. Сосюрко Ю. Развитие лизинга в Украине: проблемы и перспективы //Инвестиционный магазин, №9, 1998. - С.6-7. 43. 3агребельная СТОР.Ю. Специфика деятельности лизинговой компании в условиях экспериментальной экономической зоны // Welcome, №2, 1999. - С.48-50. 44. Черепухина Н., Рапп А. Иметь собственность не всегда выгодно // Рынок капитала, №13, 1999, С.14-17. 45. Стародуб В. "О лизинге бедном замолвите слово..." // деловая неделя, №14, 4 августа, 1997.-С.21. 46. Папуша А. Україна опановує лізинг // Вісник НБУ, 1997, №2, С.24- 25. 47. Курнаєв В. “Возможности, проблемы и перспективы лизинга в Украине”// Економіст. –2000. -№6. –С.28-29. 48. Коваленко Н. “Ситуаційне моделювання лізингових операцій” // Акционерное и бухгалтерское дело. –2000. -№40. С.2-10 49.Човник Ю. та Коваленко Н. “Тенденції розвитку лізингу: світовий досвід і реалії в Україні”// Банківська справа. –2001. -№1.-С.47 50. Гук О. “Лізингові операції в Україні”// Галицькі контракти, №10, 2000. С.5. Экономическая теория / Под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича: Учебник для вузов. 3-е издание. - СПб: Издательство СПбГУЭФ, Издательство "Питер Ком", 1999.-544с. Джабраилов И. Комментарии к Закону Украины "О лизинге" // Деловая Украина, 1998, №2, С.9-10. Усенко Я. Закон про лізинг: здобутки та недоліки // Янус, №3, лютий 1998. -С.6-7. 58.Гукасьян Г.М. Экономическая теория: ключевые вопросы: учебное пособие / Под ред. д.э.н., проф. А.И.Добрынина. - 3-е изд., доп. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 199с. 59. Казаков А.П., Минаева Н.В. Экономика. Учебный курс по основам экономической теории. Курс лекций. Упражнения. Тесты и тренинга.2-ое изд., испр. И доп. - М.: Издательство "ГНОМ-ПРЕСС", 1998 - 280с. 59. Камаев В.Д. и коллектив авторов. Учебник по основам экономической теории (экономика). - М.: "ВЛАДОС", 1995. - 384с. 60. Кабатова Е.В. Лизинг: правовое регулирование, практика. - М.: ИНФРА-М, 1998.-204 с. 61. Газман В.Д. Лизинг: теория, практика, комментарии. - М.: Фонд "Правовая культура", 1997. -416с. 62. Бердичевский Я.М. и др. Всемирная история 1918-1945 гг. - Запорожье: ООО РИА "Просвита", 1996. - С.512-513. 63. Мітенко В.І., Луб'яницький О.Г., Слав'янська Н.Г. Основи лізингу: Навчальний посібник / Серія "Бібліотечка банкіра". - К.: Товариство "Знання", КОО, 1997.-138с. И.Горемыкин В.А. Лизинг. Практическое учебно-справочное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1997.-384с. 64. Кочетков В.Н., Краева Е.В., Кочеткова О.В. Организация лизинговых операций. - К.: Украинско-финский институт менеджмента и бизнеса. 1998, 103. 65. Мир лизинга / Н.Н. Внукова, О.В. Ольховиков - X.: ОСНОВА, 1994. - 224с. 21.Чекмарева Е.Н. Лизинговый бизнес: (практическое пособие по организации и проведению лизинговых операций). - М.: Экономика, 1993. - 127с. 66. Аренда и лизинг. Издание 2-е, переработанное и ополненное. М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", 1998. - 160с. 67. Карп М.В., Махмутов Р.А., Шабалин Е.М. Финансовый лизинг на предприятии. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. - 119с. 68. Лизинг в вопросах и ответах (практическое руководство по лизингу для предпринимателей /С.А.Силинг, Л.А.Михайлова, Ю.Н.Тареева, Е.В.Захарьящева/ - Санкт-Петербург: ТОО Издательство "Гиппократ", 1999. -140 с. 69. Белоус А. Лизинг в мировой экономике // МЭ и МО, 1998, С.111-122. 70. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков//под редакцией Грязиновой А., Молчанова А., -М, 1996. 71. Annual Report of Leaseurope, Brussels, 1993. - 88 p. 72. Annual Report of Leaseurope, Brussels, 1994. - 96 p. 73. Annual Report of Leaseurope, Brussels, 1995. - 92 p. 74. Annual Report of Leaseurope, Brussels, 1996. - 88 p. 75. Annual Report of Leaseurope, Brussels, 1997. - 84 p. 76. Annual Report of Leaseurope, Brussels, 1998. - 88 p. 77. S.S. Gao International Leasing: Its Financial and Accounting Application. -Preston PR1 2HE, The UK: UCL Publications, 1994. - 302p. 78. New Oxford Dictionary for business World: article "Leasing". - Oxford, 1998. 79. Collins S., Marwood Ph., Maxwell D. Tax and Financial Aspects of Leasing. - London, Edinburg and Dublin: Butter-worths, KPMG, 1997. - 245p. 80. Leasing in Europe (A Survey of lease Accounting, Taxation and regulation in France, Germany, UK, Italy, Spain and Sweden). - London: Leaseurope and Arthur Andersen, McGraw - Hill Book Company, 1992. - 152p. 81. Leasing in the Ukraine (Feasibility Study of Leasing Market in Ukraine). - World Bank, Bank of Ireland International Services Ltd., 1998. - 55p. 82. Unidroit Convention on International Financial Leasing (Ottawa, 20 May, 1988) http: // www.inidroit/englisn/ conventions/c-leas.htm 83. Carpediem Consulting, Leasing, October 1998. World Leasing Yearbook: 2000.London. Leasing in Ukraine, Ukraine-today, Novemder,2000, HYPERLINK "http://www.ukraine-today.com.ua" http://www.ukraine-today.com.ua PAGE PAGE 4 PAGE PAGE 124 PAGE 1 PAGE 124 Азія Японія (74%) Північна Америка США (95%) Європа Німеччина, Великобританія, Франція, Італія (75%) Південна Америка Бразілія (75%) Африка Південна Африканська Республіка (95%) Лізингова компанія Виробник Лізинго- одержувач Банк Лізингова компанія Виробник Лізингоодержувач Банк Виробник майна Страхова компанія Банк Іноземний Інвестор - Лізингодавець Український Лізингоодержувач

Похожие записи