КУРСОВА РОБОТА

Операції комерційного банку

по прийому готівки в каси банку в національній валюті

(на прикладі банку «Аваль»)

Зміст

Вступ 4

Розділ І. Теоретичні аспекти обліку касових операцій 6

1.1. Сутність касових операцій …… 6

Розділ II. Характеристика та облік операцій по прийому готівки

в каси
банку………………………………………………………….
……………….. 17

Порядок здійснення касових операцій прибутковими касами

та вечірніми
касами…………………………………………………………
………………………. 17

Організація і порядок роботи каси перерахунку ……. 26

Облік операцій по прийому готівки в національній валюті……………..
29

Висновки……………………………………………………….
……………………………………. 34

Список використаних
джерел…………………………………………………………
………. 36

Вступ

Банки є суб’єктами господарської діяльності, проте характер їхньої
діяльні є специфічним. З одного боку вони залучають тимчасово вільні
кошти фізичних та юридичних осіб, а з іншого боку задовольняють як
власні потреби, гак і потреби своїх клієнтів.

Банківські послуги потрібно продавати. Зрештою банки функціонують, щоб
задовольняти потреби клієнтів і забезпечувати власний дохід. Необхідною
умовою тривалої та успішної діяльності банку є оптимальна
продуктивність, економічність, рентабельність і ліквідність.

Банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії
Національного Банку України здійснювати сукупність таких операцій:

* Залучення у вигляді вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб
та прибуткове розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах
та на власний ризик;

* Відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Для сучасних банків серед багатьох факторів, які
визначають ефективність банківської діяльності важливе місце посідає
психологічний чинник довіри населення. Він складається з довіри
населення до національної грошової одиниці — гривні і довіри населення
до банків.

Довіра до національних грошей формується на основі державної політики
уряду та Національного Банку України. Якщо рівень довіри
високий то загальмовуються процеси доларизації заощаджень,
пожвавлюється капіталізація доходів населення, зростає попит на гроші
та пропозиція грошей і капіталів на фінансовому ринку, розширюється
ресурсна база банків.

За останні роки починаючи з 2000 року довіра до гривні значно зросла.

Довіра до банків хоч і тісно пов’язана з довірою до національної
грошової одиниці, Але є одним самостійним чинником впливу на
ефективність банківської діяльності.

Нині на руках довгострокові заощадження, включаючи валютні, обсягом від
двадцяти п’яти до тридцяти п’яти міліардів гривень. Це велика сума.
Гроші свою чергу, мають властивість зношуватися. Тому необхідно, щоб всі
готівкові кошти проходили через каси банків. Всі небанківські
установи не приймають готівку яка є занадто зношеною чи має якісь
пошкодження. Якщо ж готівка проходить через установи банків то вони ,
в свою чергу, випускають в обіг банкноти та монети які придатні до
використання, а отже не буде ніяких проблем з їхньою реалізацією.

За своїм характером касові операції, власне, є послугами, і за них банки
стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди. Одержання
таких доходів обходиться банкам відносно дешевої без значних ризиків для
їх фінансового стану.

Тому зростання обсягу касових операцій є надійним і вигідним способом
збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності.

В даній курсовій роботі я буду використовувати дані які я отримала в
комерційному банку „Аваль».

Мета, яку я намагалась досягти в даній курсовій роботі була якомога
повніше розкрити сутність операцій комерційного банку по прийому готівки
в каси банку в національній валюті.

Завданням даної роботи є характеристика операцій по прийому готівки
національній валюті в каси банку.

Дослідження проводились на основі комерційного банку „Аваль».

Розділ І. Теоретичні аспекти обліку касових операцій.

1.1. Сутність касових операцій.

Важливим напрямом діяльності банків є касові операції. Вони полягають у
прийманні готівки від клієнтів, зарахування її на рахунки, збереженні
прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів банку. Особливо
важливим і відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення
вимог клієнтів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до
банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, нормально
виконувати свої зобов’язання по заробітній платі та інших платежах, що
здійснюється готівкою.

Касові операції мають велике значення для самих банків, для їхніх
клієнтів і для банківської системи в цілому. Приймаючи готівку від
клієнтів – юридичних та фізичних осіб, банки збільшують свої резерви, за
рахунок чого розширюють активні операції та забезпечують зростання
доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка
поповнює їхні доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм
клієнтам чимало додаткових послуг (з інкасації, самообслуговування
тощо), які також дають додаткові доходи.

Банківська система, регулюючи касові операції, залучає
готівку у внутрішньобанківський оборот. Завдяки цьому вона
збільшує свої резерви і скорочує свої витрати на готівковий обіг,
поліпшує структуру грошової маси, підвищує урегульованість і
прозорість грошового обороту, обмежує використання грошей для
обслуговування тіньових доходів.

Для здійснення банками касового обслуговування клієнтів, згідно з
нормативними документами, ухваленими Національним Банком України,
визначені такі основні вимоги:

Дотримання норм чинного законодавства та вимог
нормативних актів Національного Банку України щодо організації
готівкового обігу;

Прогнозування установами Національного Банку готівкового обігу

відповідно до вимог основних засад грошово-кредитної політики та

контроль за дотриманням прогнозних показників;

Повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

Своєчасна видача установам банків готівки в межах наявних на

рахунках коштів на цілі, попередньо визначені клієнтами в
їх

грошових чеках;

Створення умов для залучення готівки до кас банків та сприяння

скороченню готівкових платежів у розрахунках за товари і послуги.

Для здійснення касових операцій установами банків організовують
прибуткові каси, в яких здійснюється приймання готівки від клієнтів, та
видаткові каси, з яких здійснюється видача готівки. В банках з
невеликими обсягами касових операцій можуть організовуватися об’єднані
прибутково-видаткові каси. Банки можуть організовувати також
вечірні каси для приймання від клієнтів виручки, яка
надходить після закінчення операційного дня банку. Видаткові операції
вечірні каси не здійснюють.

Банківські касові операції базуються на організаційних
заходах пов’язаних з регулюванням готівкового обігу. Це передусім:

складання прогнозних розрахунків касових оборотів та організація
контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень і видач
готівки;

розроблення календаря видач готівки по дням місяця і по окремих
клієнтах;

встановлення для кожного клієнта ліміту залишку готівки в касі;

визначення строків та порядку інкасації виручки для організацій торгівлі
та сфери послуг, тощо.

Згідно з цими заходами кожний клієнт для одержання касових послуг
повинен попередньо:

розробити і подати банку прогнозний розрахунок своїх касових оборотів
на квартал;

повідомити банк у визначений день одержання готівки на виплату
заробітної плати та інші платежі;

подати банку розрахунок ліміту і одержати встановлений йому ліміт
залишку каси;

подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки
з каси банку, та спосіб її транспортування.

Юридичні особи та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в
банках, згідно з чинним законодавством повинні здавати одержану готівку,
не витрачену в той самий день на поточні потреби, в установи банків для
зарахування на їхні поточні рахунки. У себе вони мають право тримати
готівку лише в межах ліміту каси, встановленого відповідними установами
банків. Підприємства можуть витрачати частину готівкової виручки на
поточні платежі.

Ліміт каси встановлюється індивідуально для кожного підприємства
установою банку, яка веде його поточний рахунок. Розмір ліміту
визначається банком на підставі заяви-розрахунку, поданої клієнтом, з
урахуванням режиму роботи підприємства, його віддаленості від банку,
розміру касових оборотів, порядку здавання виручки в банк тощо.
Підприємствам, які мають постійну готівкову виручку із щоденним
здаванням її в банк, ліміт каси встановлюється на рівні, що забезпечить
йому нормальну роботу на початку наступного робочого дня. Усім іншим
підприємствам ліміт каси може встановлюватись на рівні середнього
надходження виручки або середньоденного витрачання виручки за три
попередніх місяці. Селянські (фермерські) господарства самостійно
визначають ліміт каси, повідомляють його обслуговуючим установам банків.
Якщо підприємство має кілька рахунків у різних банках, то ліміт каси
встановлюється за місцезнаходження основного рахунку.

Ліміт каси не встановлюється індивідуальним підприємцям.

Установи банків та податкові органи здійснюють контроль за дотриманням
підприємствами лімітів залишку грошей у касах та за своєчасним і новним
оприбуткуванням готівки в касах зі стягуванням штрафів за виявлені
порушення.

Наявна у підприємства готівка понад ліміт каси може бути здана в
установу банку, в якій відкрито основний чи додатковий поточний рахунок:

через прибуткову денну чи вечірню касу;

через інкасаторів НБУ чи комерційного банку;

через підприємство зв’язку, якщо установа банку розташована в іншому

населеному пункті.

Порядок та частоту здавання готівки в банк підприємство узгоджує з
установою банку, яка веде його основний поточний рахунок.

Приймання готівки через прибуткову касу банк здійснює протягом
операційного дня на підставі стандартного документа „Об’ява про внесення
готівки». У ньому вказується сума та характер внеску (торгова виручка,
плата за транспортні послуги тощо), на який рахунок вноситься готівка та
ін. Об’яву на внесення готівки спочатку перевіряє операційний працівник
каси, який обліковує її в спеціальному журналі, заповнює ордер до
об’яви, виписує квитанцію про прийняття готівки від клієнта. Всі ці
прибуткові документи операційний працівник передає касиру, який приймає
об’явлену суму від клієнта з поаркушним перерахуванням і видає йому
квитанцію.

Від фізичних осіб банк приймає готівку для:

зарахування на їхні рахунки (поточні, ощадні) на підставі стандартного

документа „Об’ява на внесення готівки» чи „Прибутковий касовий

ордер» із записом суми внеску в ощадній книжці;

здійснення платежів за зобов’язаннями клієнта на
підставі

„Повідомлення» та з видачею „Квитанції» про здійснення платежу.

При прийманні готівки касири банку перевіряють банкноти та монети на
справжність, виявляють фальшиві та ті, що втратили ознаки платіжності, і
вилучають їх з обігу. Решта готівки упаковується в установленому
порядку, оприбутковується до операційної каси банку, передається до
сховища або до видаткової каси та зараховується на відповідні рахунки
клієнтів. Якщо гроші були прийняті вечірньою касою, то на рахунки
клієнтів вони будуть зараховані наступного робочого дня. На суму
фактично одержаних від представника клієнта грошей, за винятком
фальшивих, йому видається квитанція про внесення готівки. Виявлені
фальшиві банкноти і монети клієнту не повертаються, а передаються
правоохоронним органам. На їх суму представнику клієнта видається
довідка про вилучення фальшивих грошей.

Якщо торгівельні та інші підприємства одержують готівкову виручку
регулярно і на значні суми, то здавати їх в установи банків доцільно
через спеціалізовану службу інкасації та перевезення цінностей. Ця
служба видає кожному клієнту достатню кількість сумок, в які їх касири
поміщають готівку виручку і довідку про суму вкладених грошей. За
встановленим графіком інкасатори забирають підготовлені сумки з грішми в
торгівельних організаціях і доставляють в установи банків. Передавання
грошей інкасаторам працівниками торгівельних організацій і приймання їх
у інкасаторів працівниками банків здійснюється за кількістю сумок без
поаркушного перерахування їх вмісту. Тому в інкасації важливо чітко
дотримуватись встановлених правил і процедур передавання і приймання
сумок.

Доставлені інкасаторами сумки з готівкою передаються
спочатку до прибуткових кас банків, де перевіряється їх цілісність,
правильність пломбування, правильність заповнення супроводжувальних
документів і відповідність фактичної кількості сумок указаній у цих
документах. Якщо зауважень з цих питань немає, сумки з готівкою
передаються в каси перерахунку, де вони розкриваються і перераховуються
поаркушне вміст кожної сумки. Вся : інкасована готівка оприбутковується
по оборотній касі, зараховується на рахунок клієнтів і передається до
сховища чи до видаткової каси.

Важливим моментом приймання готівки касами банків є експертиза банкнот і
монет та їх оброблення.

Метою експертизи є визначення справжності банкнот, їх платіжності та
ступеня зносу. Експертиза на справжність банкнот здійснюється за
допомогою спеціальних приладів, що дають змогу виявити особливі
ознаки справжніх та фальшивих грошей. Умінню здійснювати таку
експертизу касири періодично навчаються за спеціальними програмами.

Якщо банкнота виявлена справжнього та має певний знос та незначні
пошкодження, проте від неї залишилось не менше % початкового розміру і
видимий водяний знак, номінал, літери серії та номер, вона вважається
платіжною і залишається в обігу. Банкнота з істотнішими пошкодженнями
вважається неплатіжною і вилучається з обігу. Неплатіжні банкноти
підприємства не повинні приймати в платежі, але банки приймають їх для
обміну на платіжні за таких умов:

якщо не виникає сумніву в їхній справжності;

якщо видимий номінал банкноти;

якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну,

тобто вона не становить половини і більше загального розміру банкноти.

Метою оброблення готівки є формування банкнот у стандартну упаковку з
єдиним для всіх банків оформленням, на якому зазначається назва банку,
хто персонально формував упаковку, номіналу формуються в одну упаковку
по 100 штук, яка називається корінцем. 10 корінців одного номіналу
формуються в упаковку, яка називається пачкою. Сформовані пачки
обв’язуються шпагатом і пломбуються. Єдиний порядок оброблення грошових
знаків створює значні зручності для їх подальшого переміщення,
використання, зберігання, підвищує відповідальність касирів, оскільки
дає можливість швидко виявити винних у недостачі чи пропусканні
фальшивих грошей в упаковках.

Національною валютою Україною є гривня. Вона була введена в обіг в 1996
році. Випуск грошей у обіг контролює Національний Банк України. Він же
має монополію на емісію грошей.

Емісія — це випуск державою або приватними юридичними особами цінних
паперів, банківських білетів, паперових грошей та монет.

Надруковані гроші зберігаються у центральному сховищі Національного
Банку України, але це ще не емісія. Для емісії Територіальним
управлінням Національного Банку України надсилає в Київ заявки на дозвіл
для емісії.

Залежно від номіналів банкноти мають різні кольори.

Паперові грошові знаки різного номіналу називаються банкнотами.

Кожний банк отримує зразок банкноти — контрольний примірник банкноти
певного номіналу, виготовлений на замовлення банку емітента, з повною
системою ознак платіжності та захисних елементів, який має нульову
нумерацію і на якій за допомогою перфорації або друку нанесено слово
«зразок» будь-якою мовою.

Банкноти Національного Банку України, щодо справжності яких не виникає
жодних сумнівів, повині прийматись для оплати та обліку організаціями
будь-яких форм власності без обмежень, навіть якщо на них є незначні
пошкодження.

З грудня 2003 року ввели в обіг нову двадцяти гривневу купюру. Вона
більш захищена від підробок. В 2004 році будуть вводитесь і інші нові
купюри, які будуть мати більш досконалу систему захисту.

Через швидке зношення одно гривневих купюр їх замінюють на металеві.
Також будуть замінюватись і двох гривневі купюри на металеві монети.

Крім обігових монет Національного Банку України випускає пам’ятні
та ювілейні монети номіналом 2 і 5 гривень. Також є монети які
виготовлені з дорогоцінних металів, їх можна побачити або
придбати в територіальних управліннях Національного Банку
України.

До прибуткових касових документів належить об’ява про внесення готівки,
яка містить в собі три частини: об»ява, квитанція та op/дер. В ній
повинна бути назва самого документа. Біля назви проставляться порядковий
номер документа. Записується дата здійснення операції. В об’яві
зазначається банк отримувача та номер рахунку на який повинно пройти
зарахування коштів. Поряд з цим проставляється сума внеску.

Після цього зазначається одержувач та сума літерами. Нижче записується
призначення платежу і підпис вносителя. Потім касир перевіряє
правильність заповнення об’яви, викликає людину, яка принесла готівку і
поаркушно перераховує її після чого підписує дану об’яву та передає
бухгалтеру на підпис.

В квитанції дублюються всі дані, які були зазначені в верхній частині
тобто в об’яві.

Від фізичних осіб гроші приймаються при оформленні прибуткового касового
ордеру. Прибутковий касовий ордер складається назви самого документа.
Біля назви проставляться порядковий номер документа. Записується дата
заповнення. Після цього зазначається особа людини яка вносить гроші,
номер рахунку, загальна сума. Також зазначається банк отримувача та код
цього банку номер рахунку на який повинно пройти зарахування коштів.
Записується кредит рахунку №. Також в прибутковому касовому ордері є
графи в яких записуються суми часткові і їх коди.

Після цього повинно бути зазначені такі реквізити, як:

вид операції;

призначення платежу;

сума літерами.

Підписується прибутковий касовий ордер:

платником;

контролером;

бухгалтером;

касиром.

Також готівка в установу банку приймається за повідомленням. Зазвичай це
платежі за комунальні послуги. Повідомлення подається в одному
примірнику. Повідомлення складається з двох частин: верхньої та
нижньої. Повідомлення заповнюється платником. Воно має містити такі
реквізити:

одержувач платежу;

установа банку;

рахунок одержувача;

поточний рахунок;

прізвище, ім’я, по батькові;

адреса;

вид платежу;

дата;

сума.

1.2. Коротка економічна характеристика бази дослідження

В даній роботі базою дослідження виступає ВАТ КБ „Надра» (надалі в
роботі „Банк»), який входить в десятку найбільших банків України за
основними показниками банківської діяльності (активи, зобов’язання,
капітал, кредитний портфель, інвестиційний портфель та ін.).

В своєму розвитку Банк пройшов певні етапи, які описано нижче:

1993 рік — Банк «Надра» зареєстрований Національним банком України

(реєстраційний номер № 205).

1994 рік — НБУ зареєстрував банк «Надра» як відкрите акціонерне
товариство

зі статутним фондом у розмірі 550 000 грн.

рік — Банк приєднав Луганський АБ “Углепрогресбанк” на правах

Луганського регіонального управління,

пік — аудит банку «Надра» уперше провела міжнародна аудиторська

компанія KPMG,

1997 рік — ухвалене рішення про універсалізацію банку.

1998 рік — Банк почав обслуговування кредитної лінії Європейського банку
реконструкції й розвитку (ЄБРР), спрямованої на підтримку малого й
середнього бізнесу, і кредитної лінії Міжнародного банку реконструкції й
розвитку (МБРР), спрямовану на реструктуризацію вугільної промисловості.
Банк «Надра» почав поширювати пластикові картки American Express.

рік — Банк одержав рекордні на той період оцінки по системі CAMEL (за
результатами спільної перевірки фахівцями НБУ й Міжнародного
валютного фонду). Банк почав здійснювати емісію карток VISA і
Eurocard/MasterCard. Банк прийнятий до складу організацій-партнерів
Міжнародної системи Western Union.

рік — Банк «Надра» одержав рейтинги міжнародних рейтингових
агентств Thomson Financial BankWatch і FITCH IBCA. До
банку “Надра”

приєдналися «Києво-Печерський АКБ» і АКБ “Слобожанщина”. Банк відкрив
своє представництво в столиці Угорщини — м. Будапешт.
Угорський Ексімбанк

установив на банк «Надра» ліміт для кредитування й підтвердження
документарних

операцій.

В 2001 році Міжнародне рейтингове агентство Moody’s присвоїло ренйттинг
банку «Надра». Банк «Надра» почав здійснення компенсаційних виплат
остарбайтерам. Банк одержав статус принципового члена Visa int. І почав
емітувати пластикові картки Visa Electron і Visa Electron Domestic, Visa
Virtuon.

В 2002 році міжнародне рейтингове агентство Moody’s підвищило рейтинг
банку «Надра» із Сааі до ВЗ, відзначивши, що рейтинг банку «Надра»
продовжує втримуватися верхнім значенням рейтингу країни.

Агентством СІЛА по Міжнародному розвитку й Банком «Надра» підписання
Угода про забезпечення кредитами власників земельних ділянок і фермерів
Development Credit Authority. У результаті 6-ї емісії акцій ВАТ КБ
«Надра» збільшив свій статутний капітал майже у два рази. Нормативний
капітал банку після проведеної емісії склав більше 210 млн. грн.
Commerzbank AG і страхова компанія «Hermes» почали співробітництво з
банком «Надра» по програмі довгострокового фінансування німецького
експорту в Україну. Банк «Надра» визнаний переможцем тендера,
проведеного Пенсійним фондом України серед українських банків, на право
здійснення виплат пенсій і грошової допомоги у всіх регіонах України.

26 жовтня 2003 року банк «Надра» відзначив десятиліття діяльності на
фінансовому ринку. За 10 років банк зарекомендував себе як стійка
фінансова структура й зараз міцно втримує позицію в десятці найбільших
банків України. Агентство Moody’s Investors Service поліпшило
довгостроковий кредитний рентинг банку «Надра» в іноземній валюті.
Рейтинг банку підвищений до “В2” з “В3”. Прогноз рейтингу —
«стабільний». Президент Банку Ігор Гиленко ввійшов в трійку кращих
топ-менеджерів країни в розділі «Банки» щорічного рейтингу «ТОП-100.
Кращі топ-менеджери України». Відповідно до плану розвитку регіональної
мережі, протягом 2003 року було відкрито понад 100 нових площадок
продажів.

На протязі 2003 року банк «Надра» ставав переможцем тендерів, проведених
Українським фондом підтримки підприємництва (05.06.2003), Державним
центром зайнятості (18.06.2003), Фондом соціального страхування при
втраті працездатності (19.09.2003), Пенсійним фондом (12.10.2003),
Державним фондом сприяння молодіжному будівництву (22.10.2003).

У банку добре розуміють, що відповідно до вимог часу розвиток
банківських бізнесів повинен тісно переплітатися з активною роботою на
небанківских фінансових ринках. Банк активно співпрацює з підприємствами
по таких напрямках, як страхування ризиків, лізинг, накопичувальне
страхування життя, а також на ринку послуг фінансового консалтингу й
ріелтерських послуг.

Використання перехресних продажів пакетів продуктів дозволяє значно
збільшувати обсяги банківських операцій. Такий підхід істотно знижує
ризику одночасно для банку й для клієнтів.

Основними результатами такого партнерства стала побудова
єдиної фінансової й маркетингової політики, проведення
акцій спільних продажів банківських і страхових продуктів,
включення в стратегічний план банку показників розвитку основних
небанківських фінансових бізнесів.

Надалі банк планує продовжувати співробітництво з партнерами на ринку
фінансових послуг. Це буде освоєння нових сегментів фінансового ринку,
таких як недержавне пенсійне страхування, управління активами й інше;
побудова мережі регіональних продажів банківських продуктів і продуктів
підприємств суміжних ринків дозволить виконати планові показники по
збільшенню капіталів фінансових небанківських інститутів і росту обсягів
продажів.

Розділ II. Характеристика та облік операцій по прийому готівки в каси

банку.

2.1. Порядок здійснення касових операцій прибутковими касами та

вечірніми касами.

Готівка приймається за такими документами: об’ява про внесення готівки,
повідомлення, прибуткові касові ордери.

На підставі об’ява про внесення готівки приймаються гроші від суб’єктів
господарської діяльності для зарахування внесених сум на їхній поточний
рахунок, а також від громадян для оформлення вкладів (про що робиться
запис у вкладній книжці).

Платежі від населення приймаються за повідомленням. Решта надходжень, у
тому числі і від працівників банку, оформлюються прибутковими касовими
ордерами з видачею підписаних касиром копій прибуткових ордерів з
відбитком його печатки.

Найбільша сума готівки проходить через касу банку за об’явами про
внесення готівки. По суті, цей прибутковий документ складається з трьох
окремих документів: власне об’яви, квитанції й ордера.

Відповідальні працівники (операціоністи) перевіряють наявність
реквізитів (назва установи, що здає гроші, сума цифрами і словами, номер
поточного рахунка), після чого об’ява з квитанцією й ордером передається
до каси. Далі касир виконує свої контрольні функції, перевіряючи
наявність і тотожність підписів операційних працівників, звіряючи їх зі
зразками, що є в нього. Викликаючи особу, яка вносить гроші, з
поаркушним перелічуванням приймає їх.

В обов’язковому порядку касир звіряє суму, вказану в прибутковому
документі, з сумою, фактично виявленою під час перелічування. У разі
відповідності цих сум касир підписує квитанцію, ставить на ній печатку і
повертає її особі, яка здавала гроші, а об’яву залишає в себе як
документ, що засвідчує факт приймання грошей. Ордер повертається
відповідальному працівникові, який веде касовий журнал.

Після здійснення всіх записів відповідно до ордерів на особових рахунках
контрагентів об’яви передають власникам рахунків разом із виписками з
їхніх поточних рахунків. Наявність ордерів дає змогу клієнтам стежити за
правильністю записів. Суми прийнятих протягом операційного дня грошей
реєструються в касовому журналі.

З різних причин фактична сума готівки, пред’явлена до підрахунку і здачі
в установу банку, може не відповідати сумі, зазначеній в об’яві про
внесення готівки. За виявлення розбіжностей касир пропонує здавачеві
переписати даний прибутковий документ, указавши у ньому суму, що
фактично виявлена під час поаркушного перелічування. У такому разі
первісний документ касир перекреслює і на звороті квитанції записує
фактично виявлену суму. Повний документ (об’ява, квитанція і ордер)
передають назад операційному працівникові, який викреслює в касовому
журналі попередню суму і записує нову за умови, що здавач переписав
документ, котрий знову надсилається до каси.

Якщо клієнт, оформивши об’яву про внесення готівки, гроші до каси не
вніс, то документ також повертається операційним працівникам для
з’ясування. Причину вказують на квитанції за підписом керівника і
головного бухгалтера, що дає право викресати в касових
журналах відповідні суми, а прибуткові документи знищити.

Протягом дня касири згідно з прибутковими грошовими документами ведуть
облік прийнятих і зданих грошових сум в окремій книзі обліку прийнятих і
виданих грошей (цінностей), а наприкінці операційного дня складають
довідку касира прибуткової каси про суму прийнятих грошей та кількість
прибуткових документів, що надійшли до каси, звіряючи загальну суму за
довідкою з фактичною сумою наявних грошей. Елементом внутрішнього
банківського контролю за проведенням касових операцій є те, що довідка
не тільки підписується касиром, а й обороти звіряються із записами в
касових журналах операційних працівників. Важливість контролю додатково
підкреслює те, що звірка оформляється підписами касира в касових
журналах і, відповідно, операційних працівників на довідці касира.

Прийняті за операційний день гроші касир формує в пачки і разом із
прибутковими документами і довідкою касира прибуткової каси здає під
розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)
завідувачеві, який звіряє суму готівки і кількість прибуткових
документів із записами.

Гроші, що не сформовані у повні пачки (по 100 штук одного номіналу)
завідувач каси передає для комплектування одному з касирів також під
розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей).

За великих сум готівки касири можуть передавати гроші, що надійшли до
прибуткової каси, завідувачу каси кілька разів протягом операційного
дня, але завжди тільки під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих
грошей (цінностей). У цьому разі до передачі грошей касир особисто має
переконатися в тому, що фактична сума грошей відповідає загальній сумі,
указаній у відповідних прибуткових документах.

Наведена схема документообігу дає підставу вважати, що ведення книги
обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей) також є елементом
внутрішньобанківського контролю за здійсненням касових операцій.

Уся готівка, що надійшла до закінчення операційного дня,
оприбутковується операційною касою і зараховується на відповідні поточні
рахунки контрагентів або синтетичні балансові рахунки за балансом
комерційного банку того самого робочого дня.

Вечірні каси приймають гроші від підприємств, установ, організацій і
населення після закінчення операційного дня. Жодних видаткових операцій
(за винятком операцій з вкладами та з цінними паперами) працівники
вечірніх кас не проводять.

Функції операційного працівника за прибутковими операціями вечірньої
каси виконує бухгалтер-контролер, з яким укладається угода про повну
індивідуальну матеріальну відповідальність за зберігання грошей, що
надходять до вечірньої каси. Бухгалтер-контролер мас право контрольного
підпису від імені установи банку прибуткових документів, а також
супровідних відомостей до сумок з грошовою виручкою.

Порядок документообігу та приймання грошей вечірньою касою досить чітко
регламентовано. Спочатку особа, що здає готівку, заповнює прибутковий
документ на внесення готівки і передає його бухгалтеру-контролеру, який
після відповідної перевірки, у свою чергу, передає документ касиру.
Прийнявши готівку, касир підписує всі три частини об’яви про
внесення готівки (власне об’яву, квитанцію, ордер) і проставляє
па них штамп «Вечірня каса». Квитанція за двома підписами
(бухгалтера-контролера і касира), засвідчена печаткою вечірньої каси,
видається здавачу готівки.

Закінчивши приймання грошей, касир (разом із бухгалтером-контролером)
звіряють суму готівки з даними касового журналу і прибуткових документів
і підписують журнал.

Після закінчення оголошеного часу роботи вечірньої каси гроші, що
надійшли, прибуткові касові документи, касовий журнал і печатку
замикають на два ключі (касира і бухгалтера-контролера) у сейфі, який
опечатують їхніми печатками і здають під охорону з розпискою в
контрольному журналі осіб, що їх допущено до відмикання, замикання та
опечатування грошових сховищ.

На початку наступного робочого дня працівники вечірньої каси продовжують
виконувати свої функції. Вони приймають сейф від охорони, після чого
здають гроші і прибуткові документи завідувачу каси під розписку в
касовому журналі вечірньої каси. Після перевірки відповідності записів у
журналі фактичній сумі готівки бухгалтер-контролер передає касовий
журнал головному бухгалтеру.

Далі контрольні функції за проведенням касових операцій вечірньою касою
виконує головний бухгалтер банку, який одержує від завідувача каси
прибуткові документи вечірньої каси і підраховує за документами загальну
суму надходжень.

Елементом внутрішнього контролю є факт звірки суми за документами із
загальною сумою прибутку за касовим журналом Про відповідність цих сум
свідчить підпис головного бухгалтера в касовому журналі, який
передається для відображення в бухгалтерському обліку. Усі прибуткові
документи головний бухгалтер повертає завідувачу каси, а ордери передає
операційним працівникам для запису на поточних рахунках контрагентів
(клієнтів) банку.

Можна провадити операції у вечірніх касах і без бухгалтера-контролера. У
цьому разі касир приймає гроші з використанням касового апарата, а тому
печатка в нього вилучається.

Контрольний касовий апарат пломбує завідувач каси, який залишає собі
один ключ керування лічильником-суматором, а другий ключ від лічильника
видає

касиру.

Приймаючи гроші, касир видає квитанцію з відбитком штампа контрольного
касового апарата із зазначенням суми внеску. По суті, процедура
приймання грошей не змінюється.

Касир перевіряє заповнену клієнтом об’яву про внесення готівки.
Прийнявши гроші, підписує всі три документи, і на зворотному боці
квитанції та об’яви проставляє штамп контрольного касового апарата.
Відбиток штампа контрольного касовою апарата з неправильно набраною
сумою на прибутковому документі касир закреслює і за своїм підписом на
ньому робить надпис «Не враховувати». Усі прибуткові документи касир
залишає в себе.

Загальну суму прийнятих грошей касир записує цифрами та словами в
контрольній стрічці, попередньо викресливши з неї всі неправильно
занесені суми згідно із зіпсованими документами.

Підрахувавши фактичну суму грошей і звіривши її з даними контрольної
стрічки, касир проводить записи в книзі обліку
показників лічильників контрольного касового апарата та сум готівки,
прийнятої вечірньою касою.

Уранці наступного дня касир звітує перед завідувачем каси, який, у свою
чергу, виконує всі процедури контролю сум, що пройшли через касовий
апарат, і передає контрольну стрічку та прибуткові документи головному
бухгалтеру. Головний бухгалтер (або його заступник) підраховує за
документами загальну суму надходжень і порівнює її з результатами запису
в контрольній стрічці. Обов’язковою контрольною процедурою є перевірка
головним бухгалтером порядкових номерів контрольної стрічки від першої
до останньої операції. Контроль головного бухгалтера завершуються
підписанням контрольної стрічки і передаєш п та сіх прибуткових
документів до бухгалтерії для проведення записів у касовому журналі,
який підписує той самий працівник бухгалтерії, який провів записи, а
також головний бухгалтер.

Прибуткові документи повертаються завідувачу каси, а ордери передаються
операційним працівникам для зарахування внесених сум на відповідні
поточні рахунки контрагентів. Касовий журнал і контрольна стрічка
передаються для відображення в бухгалтерському обліку. Контрольні
стрічки підшиваються разом із прибутковими касовими журналами або з
касовими документами.

Вечірні каси створюються для поліпшення обслуговування клієнтів і для
залучення готівкових коштів. Саме тому банки значну увагу приділяють
питанням приймання вечірніми касами сумок (мішків) із готівкою від
інкасаторів Національного банку, залізничних станцій і підприємств
зв’язку.

Слід зазначити, що діяльність вечірніх кас прямо пов’язана з функціями
кас перерахунку, які функціонують як при вечірніх касах, гак і окремо.

Схема руху готівкових коштів, що поступають від інкасаторських бригад, у
вечірніх касах досить чітко визначена і відбувається за такими етапами.

1. Старший бригади інкасаторів здає касиру сумки (мішки) з готівкою в
присутності всіх інкасаторів цієї бригади: водій автомашини повинен
перебувати в приміщенні банку або в автомашині до
закінчення приймання сумок з цінностями.

2. Здаючи сумки (мішки) інкасатори пред’являють бухгалтера-контролеру
накладні до сумок з грошовою виручкою, а до сумок з валютними цінностями
— супровідні відомості та явочні картки.

3. Бухгалтер-контролер вечірньої каси перевіряє відповідність
записів у накладних (супровідних відомостях) і явочних картках та
реєструє пред’явлені інкасаторами сумки (мішки) в журналі
обліку прийнятих сумок, мішків з готівкою і порожніх.

4. У міру реєстрації бухгалтер-контролер передає касиру
накладні (супровідні відомості), а за даними записів у явочних
картках установлює кількість і номери порожніх сумок (що не були
використані в процесі інкасації), які підлягають поверненню до каси, і
перевіряє відповідність кількості сумок, що їх здають інкасатори до
каси, даним довідки про видачу інкасаторських сумок, мішків і явочних
карток. Завершивши первинні процедури контролю, бухгалтер-контролер
явочні картки повертає інкасаторам.

5. Касир, приймаючи сумки, проводить контролі» їхніх
зовнішніх параметрів (цілість пломб і їх відповідність засвідченим
зразкам, відповідність

номерів сумок, зданих інкасаторами, номерам, зазначеним у накладних).

6. Прийнявши за кожним заїздом (маршрутом) сумки
і мішки, бухгалтер-контролер і всі інкасатори
бригади підписують два примірники журналу прийнятих сумок і
мішків з готівкою та порожніх сумок і другий примірник, скріплений
печаткою вечірньої каси, видають старшому бригади інкасаторів.

7. Касир під контролем бухгалтера-контролера підраховує
кількість сумок, що їх здають у грошове сховище (сейф), і звіряє її
відповідність кількості, зазначеній у журналі обліку прийнятих сумок і
мішків з готівкою та порожніх. Сейф замикають двома ключами, один з
котрих зберігається в касира, другий -у бухгалтера-контролера.

8. Підсумковим документом проведеної роботи є складання довідки про
прийняті вечірньою касою сумки (мішки) з готівкою і порожні.

Під час виконання всіх зазначених процедур проводиться контроль
дефектності сумок і, якщо виявляються порушення (зовнішні дефекти або
невідповідність сум, указаних у накладних і явочних картках), касир у
присутності бухгалтера-контролера та інкасаторів, що здали ці сумки
(мішки), розкривають їх і перелічують гроші.

Після завершення роботи складається акт у трьох примірниках за підписами
всіх осіб, ідо були присутні під час підрахунку грошей із зазначенням
дати та часу розкриття сумки і її номера, описом дефектів і зазначенням
суми, що її виявлено підрахунком.

Перший примірник акта залишається у справах байку разом із супровідним
документом, другий — з повідомленням про факт недостачі і речовими
доказами (пошкодженою сумкою, пломбою, упаковкою і т. ін.) передається
правоохоронним органам (за умови виявлення недостачі), а третій
надсилається організації, яка здала готівку інкасатору.

Банки можуть установити порядок здавання готівки у вечірню касу без
участі інкасаторських бригад. У цьому разі кожному суб’єкту
господарської діяльності банк видає парну кількість інкасаторських
сумок. Зразки пломб банк засвідчує підписами службових осіб і печаткою
банку. На здачу готівки клієнти виписують до кожної сумки супровідну
відомість у трьох примірниках (перший вкладається в сумку, другий і
третій пред’являються бухгалтеру-контролеру вечірньої каси). Процедура
приймання готівки аналогічна тій, що виконується за участю
інкасаторських бригад. Після закінчення приймання сумок касир видає
представнику підприємства копію супровідних відомості, підписану касиром
та бухгалтером-контролером і засвідчену печаткою каси. Порожні сумки, що
їх не було використано, повертаються під розписку в окремій книзі.

Дещо інший порядок установлено для приймання сумок із виручкою залізниць
і підприємств зв’язку.

Представники цих організацій, доставивши в банк сумки з виручкою,
розкривають у присутності працівників вечірньої каси страховий мішок і
передають бухгалтеру-контролеру два примірники дорожньої відомості на
збирання виручки залізничних станцій (або реєстр підприємств зв’язку) і
конверт з накладними до сумок, а касиру — сумки з виручкою. Касир
перевіряє сумки на предмет дефектності, а бухгалтер-контролер встановлює
відповідність прийнятих сумок і накладних до них записам у дорожній
відомості або реєстрі. За фактом приймання сумок видасться розписка
банку на других примірниках дорожніх відомостей або реєстрів за
підписами бухгалтера-контролера і касира вечірньої каси, скріплених
печаткою банку.

Перші примірники зазначених документів використовуються як реєстраційні
журнали обліку прийнятих сумок з грошима і зберігаються в банку в
окремій справі.

Про загальну кількість прийнятих від станцій залізниць і підприємств
зв’язку сумок та об’явлену суму вкладених до них грошей робляться
відповідні записи в довідці про прийняті вечірньою касою сумки (мішки) з
готівкою і порожні сумки.

За підсумком роботи вечірньої каси вранці наступного дня касир і
бухгалтер-контролер здають:

1) сумки з проінкасованою грошовою виручкою, накладні й супровідні
відомості, а також порожні сумки — в касу перерахунку;

2) мішки (сумки) з готівкою кас банку при підприємствах і накладні до
них під розписку в довідці про прийняті вечірньою касою сумки з готівкою
і порожні сумки завідувачу каси. Зіставивши фактичну наявність грошей з
даними супровідної відомості. Завідувач каси підписує цю відомість та
накладну до неї і передає накладну в операційну касу для зарахування
грошей на рахунок контрагента, а супровідну відомість для включення до
касових документів дня.

Перелічування готівки, прийнятої вечірньою касою, проводиться касами
перерахунку.

2.2. Організація і порядок роботи каси перерахунку

До штату кас перерахунку входять лічильні бригади касирів, які очолює
контролер, що з ним укладається угода про повну індивідуальну
матеріальну відповідальність.

Сумки з готівкою і накладні до них контролери бригад, приймають від
працівників вечірньої каси (касира і бухгалтера-контролера) під розписку
в довідні про прийняті вечірньою касою сумки з готівкою і порожні сумки
і зберігають їх протягом робочого дня в спеціально обладнаному місці
(металевій шафі, візку або в шухляді столу, під замком).

Для перелічування контролер видає касирам по одній сумці, попередньо
записуючи її номер в контрольну або зведену відомість.

Увесь процес перелічування грошей потребує злагоджених дій касирів і
контролера лічильної бригади. Порядок виконання роби відбувається в
послідовності, визначеній інструкцією № І Національного банку України.

1. Касир під наглядом контролера розкриває сумку,
виймає і ропи і чеки, передає сумку контролеру, при ньому пломбу
разом зі шпагатом для наступного контролю залишає в себе.

2. Контролер дістає із сумки супровідну відомість,
попередньо переконавшись, що в сумці нічого не залишилось.

3. Перелічивши гроші, касир повідомляє контролеру фактично
виявлену суму, яку контролер звіряє із зазначеною па лицьовому і
зворотному боках супровідної відомості.

4.За тотожності сум контролер передає для підпису касиру супровідну
відомість, гроші касир ховає у шухляді свого робочого столу.

5. У разі розбіжності сум касир разом із контролером звіряє перелічену
суму грошей за номіналом і повторно перелічує грошові білети того
номіналу, де виявлено розбіжності. У разі підтвердження недостачі або
надлишку складається акт за підписами контролера і касира на лицьовій
стороні супровідної відомості, накладній і квитанції.

Недостачі і надлишки грошей, виявлені в такий спосіб, реєструються в
картках обліку прорахунку, виявлених у сумках . виручкою магазинів і
картках облік) прорахунків. виявлених стосовно торгових та інших
підприємств і організацій. Ведеться також індивідуальний (за кожним
касиром) облік виявлених надлишків чи недостач.

Після розкриття всіх сумок і перелічування готівки контролери бригад у
контрольних відомостях виводять суми переліченої грошової виручки і
передають супровідні відомості, накладні до сумок, а також зведені
відомості касиру (контролеру), який очолює касу перерахунку. Він,
попередньо проконтролювавши в супровідних відомостях і накладних записи
відносно виявлених фактів недостач, надлишків, неплатіжних фальшивих
білетів і монет, передає накладні обліково-операційним працівникам для
запису результатів перелічування в касовому прибутковому журналі або
контрольній відомості та відображення в бухгалтерському обліку.

Наприкінці дня касир зіставляє суми переліченої готівки з даними
зведеної відомості. Загальну суму зведеної або контрольної відомості, з
урахуванням надлишків і недостач, контролери лічильних бригад порівнюють
з об’явленою сумою вкладень грошей до сумок, прийнятих
ними до перелічування, і передають контрольні відомості, листки
касирів і порожні сумки касиру (контролеру), що очолює касу
перерахунку, який, у свою чергу, передає документи про перелічування
готівки завідувачу каси.

Остаточний контроль проведеної вечірньою касою роботи здійснює головний
бухгалтер, який перевіряє повноту надходження грошей до операційної каси
і підписує довідку про прийняті вечірньою касою сумки (мішки) з готівкою
і порожні сумки.

Супровідні контрольні та зведені відомості разом з довідкою про загальну
суму виручки, яку здали інкасатори за журналом обліку прийнятих сумок і
мішків з готівкою та порожніх сумок, і довідкою про видані сумки та
явочні картки підшивають до касових документів дня.

Для створення додаткових зручностей контрагентам можуть відкриватися
каси банку при підприємствах, їх очолює старший касир, призначений
керівником банку. Цей касир здійснює керівництво і контроль за роботою
касових працівників.

Гроші, що надійшли в ці каси, через інкасаторів банку того самого дня
доставляють до банку.

Здаючи виручку, касир підприємства пред’являє касиру каси банку
прибутковий документ, виписаний ним у двох примірниках під копірку на
бланках типової форми, установленої на підприємстві, а також готівку.
Касир банку після приймання грошей розписується на обох примірниках
документа з прославлянням іменного штампа. Другий примірник касир
скріплює печаткою установи банку і видає його особі, яка внесла гроші, а
перший залишає в себе.

Банк може також дозволити здавати виручку в касу в
опломбованих інкасаторських сумках.

2.3. Облік операцій по прийому готівки в національній валюті

Комерційні банки та їхні установи здійснюють касові операції і проводять
касове обслуговування клієнтів на підставі відповідної ліцензії
Національного Банку України.

Касове обслуговування підприємства банком здійснюється через касовий
підрозділ (вузол) банку. Касовий підрозділ банку чи каса забезпечує —
видачу, приймання і схоронність грошових знаків. Сукупність всієї
готівки, що знаходиться в банку, називається операційною касою банку (у
вузькому розумінні). У широкому розумінні операційна каса — це
структурний підрозділ установи банку, який виконує операції з касового
обслуговування своїх клієнтів.

До складу операційної каси банку, залежно від обсягів готівкових
операцій, можуть входити:

* прибутково-видаткова каса;

* прибуткова каса;

* видаткова каса;

* каса переліку грошей; v вечірня каса.

Банки укладають з підприємствами договори на касове
(розрахунково-касове) обслуговування.

Касове обслуговування включає два основних види операцій:

1. переведення в готівку платіжних коштів — списання коштів з
поточного рахунку підприємства і видача йому відповідної суми готівкою:

2. переведення готівки у безготівкові платіжні кошти — зарахування на
поточний рахунок коштів, отриманих від підприємства готівкою.

Касове обслуговування банком підприємства, як уже зазначалось, є
платним. Оплату послуг за касове обслуговування банк стягує, як правило,
самостійно меморіальним ордером.

Підприємство щоквартально до початку кварталу, що прогнозується, надає
банку заявку на касове обслуговування.

На підставі об’ява про внесення готівки приймаються гроші від суб’єктів
господарської діяльності для зарахування внесених сум на їхній поточний
рахунок.

Найбільша сума готівки проходить через касу банку за об’явами про
внесення готівки. По суті, цей прибутковий документ складається з трьох
окремих документів: власне об’яви, квитанції й ордера.

Відповідальні працівники (операціоністи) перевіряють наявність
реквізитів (назва установи, що здає гроші, сума цифрами і словами, номер
поточного рахунка), після чого об’ява з квитанцією й ордером передається
до каси. Далі касир виконує свої контрольні функції, перевіряючи
наявність і тотожність підписів операційних працівників, звіряючи їх зі
зразками, що є в нього. Викликаючи особу, яка вносить гроші, з
поаркушним перелічуванням приймає їх.

При прийманні готівки від юридичних осіб здійснюються наступні
бухгалтерські проведення:

> Приймання готівки в касу банку для зарахування готівки на поточний
рахунок юридичної особи

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2600 — АП Кошти на вимогу суб’єктів господарювання

> Клієнт здає готівку на короткостроковий депозитний рахунок

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

Д-т 2610 — П Короткострокові вклади (депозити) суб’єктів господарювання

> Клієнт здає готівку на довгостроковий депозитний рахунок

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

Д-т 2615 — П Довгострокові вклади (депозити) суб’єктів господарювання

> Клієнт здає готівку для перерахування в інший банк

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 1200 — А Кореспондентський рахунок в Національному Банку України.

> Здано готівку для зарахування готівки в державний позабюджетний
фонд

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2560 — П Державні позабюджетні фонди

> Здано готівку для зарахування готівки в галузевий позабюджетний
фонд

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2561 — П Галузевий позабюджетні фонди

> Здано готівку для зарахування готівки в регіональний
позабюджетний фонд

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2562 — П Регіональний позабюджетні фонди

> Здано готівку для перерахування її в інший банк в якому
обслуговується цільовий фонд

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 1200 — А Кореспондентський рахунок в Національному Банку України.

Бухгалтерські проведення операцій по прийому готівки від фізичних осіб

> Зарахування готівки на поточний рахунок фізичної особи

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2620 — АП Кошти на вимогу фізичних осіб

> Зарахування готівки на короткостроковий депозитний рахунок фізичної
особи

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2630 — П Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб

> Зарахування готівки на довгостроковий депозитний рахунок фізичної
особи

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2635 — П Довгострокові вклади (депозити) фізичних осіб

> Зарахування готівки на картковий рахунок фізичної особи

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

Д-т 2625 — АП Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з
використанням платіжних карток

> Перерахування коштів в інший банк для зарахування на рахунок
фізичної особи

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 1200 — А Кореспондентський рахунок в Національному Банку України.

Банки приймають готівку від населення за комунальні
платежі за повідомленням і при цьому здійснюються такі проведення

> Якщо рахунок одержувача знаходиться в даному банку

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2600 — АП Кошти на вимогу суб’єктів господарювання

> Якщо отримувач обслуговується іншою банківською установою

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 1200 — А Кореспондентський рахунок в Національному Банку України.

Банки здійснюють переказ коштів юридичних осіб. При здійсненні переказу
прийом готівки здійснюється і обліковується по таких кроках:

> 1 кошти в розрахунках

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2602 — П Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання

> 2 кореспондентський рахунок в системі першого банку

Д-т 2602 — П Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання К-т 3900 — АП
Рахунки філій, що відкриті в банку

> 3 інший банк отримав готівку

Д-т 3900 — АП Рахунки філій, що відкритті в банку

К-т 2602 — П Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання

> 4 видача готівки з каси

Д-т 2602 — П Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання

К-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

Переказ коштів фізичних осіб

> Зарахування переказуваних коштів

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2622 — П Кошти в розрахунках фізичних осіб

> Зарахування на внутрішній кореспондентський рахунок

Д-т 2622 — П Кошти в розрахунках фізичних осіб

К-т 3900 — АП Рахунки філій, що відкритті в банку

> Надходження коштів в банк отримувача

Д-т 3900 — АП Рахунки філій, що відкритті в банку

К-т 2622 — П Кошти в розрахунках фізичних осіб

> Видача готівкою переказу

Д-т 2622 — П Кошти в розрахунках фізичних осіб

К-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

Також кошти в касу банку можуть надходити від працівників банку.

> Надходження в касу від працівника банку невикористаних
сум на відрядження

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 3550 — А Аванси працівникам банку на витрати з відрядження

> Виплата нестачі

Д-т 1001 -А Банкноти та монети в касі банку

К-т 3552 — А Нестачі та інші нарахування на працівників банків

Проводяться бухгалтерські проведення і в касі перерахунку

> В касу перерахунку отримано готівку але ще не перерахували

Д-т 1005 — А Банкноти та монети інкасовані до перерахування

К-т 2600 — АП Кошти на вимогу суб’єктів господарювання

> Зараховуються всі кошти в касу

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 1005 — А Банкноти та монети інкасовані до перерахування

> Зарахування лишків

Д-т 1001 — А Банкноти та монети в касі банку

К-т 2600 — АП Кошти на вимогу суб’єктів господарювання

Висновки

У світовій практиці фінансова діяльність комерційних банків регулюється
за допомогою системи економічних нормативів, встановлених центральними
регулюючими органами з метою захисту клієнтів і вкладників банків, а
також забезпечення фінансової діяльності.

Фінансовий стан банку характеризується розміром і структурою капіталу і
зобов’язань та їх розміщення у його активах. Він проявляється у рівні
ліквідності, плато спроможності і фінансової стійкості і визначає
діяльність банку у короткостроковій і довгостроковій перспективі. Тому в
умовах ринкової економіки аналіз фінансового стану є об’єктивною
необхідністю ефективного управління формуванням та використанням
фінансових ресурсів банку.

Для сучасних банків серед багатьох факторів, які визначають ефективність
банківської діяльності важливе місце посідає психологічний чинник довіри
населення. Він складається з довіри населення до національної грошової
одиниці -гривні і довіри населення до банків.

Довіра до національних грошей формується на основі державної політики
уряду та Національного Банку України. Якщо рівень довіри високий то
загальмовуються процеси доларизації заощаджень, пожвавлюється
капіталізація доходів населення, зростає попит на гроші та пропозиція
грошей і капіталів на фінансовому ринку, розширюється ресурсна база
банків.

Довіра до банків хоч і тісно пов’язана з довірою до національної
грошової одиниці, але є одним самостійним чинником впливу на
ефективність банківської діяльності.

В цій курсовій роботі я прив’язувалась до банку „Аваль». На основі
даного банку ми бачимо що довіра до даного банку на досить високому
рівні. Населення довіряє свої кошти в великій кількості, що дає для
банку значну кількість грошових ресурсів. Наявні у банка ресурси він
використовує ефективно, тобто кількість доходних активів значно
перевищує кількість недоходних активів. Це дуже добре для банку тому що
чим більше активів задіяно в доходних операціях, тим більший банк
отримає прибуток. Але, як ми бачимо в балансі банку «Південний» то
більша частина доходних активів відноситься до кредитних операцій. Це з
однієї сторони добре, але з іншої сторони дуже ризиковане, тому що є
ймовірність неповернення кредитів або несплати по них нарахованих
доходів.

Але як ми бачимо, на основі двох балансів (дод.1,2), у даного банку іде
тенденція до зростання прибутку, отже він веде правильну політику щодо
роботи банку.

Я зі своєї сторони не маю ніяких зауважень щодо даного банку. Він
рухається у вірному напрямку і розширює мережу своїх філій, що збільшить
кількість клієнтів, а отже і доходів.

Немалу кількість операцій займають і розрахунково-касове обслуговування.
За своїм характером касові операції, власне, є послугами, і за них банки
стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди. Одержання
таких доходів обходиться банкам відносно дешевої без значних ризиків для
їх фінансового стану.

Тому зростання обсягу касових операцій є надійним і вигідним способом
збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III
від 07.12.2000.

Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999.

Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження
Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
комерційних банків України» від 21.11.97 № 388.

Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження
Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних
банків» від 14.04.98 №141.

Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження
Інструкції про порядок складання річного фінансового звіту в банках
України» від 03.12.2003 №518.

Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Плану
рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків» від 16.12.98 № 520.

Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження
Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в
банківських установах України» від 30. 12.1998 N 566.

Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Правил
бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» від 18.06.2003
№255.

Аналіз діяльності комерційного банку. Навчальний посібник для студентів
вищих навчальних закладів за спеціальністю «Банківський менеджмент» / За
ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. A.M. Герасимовича. — Житомир: ПП
«Рута», 2001. — 384с.

10. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках:
Навч. — метод, посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2000. — 404
с.

11. Кузьмінська О.Е., Кириленко В.Б. Організація обліку в банках: Навч.
–метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 282 с.

Похожие записи