Випускна кваліфікаційна робота бакалавра

на тему:

Облік та Аудит безготівкових розрахунків

ЗМІСТ

Вступ……………….……………….……………….……………….………3

Розділ 1. Поняття, принципи і система безготівкових

розрахунків…………………………………………………………………..5

Сутність і принципи безготівкових розрахунків………………..5

Поняття системи безготівкових розрахунків…………………13

Аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та
аудиту безготівкових розрахунків……………………16

Розділ 2. Форми та облік безготівкових розрахунків…………………22

2.1. Форми безготівкових розрахунків……………………………….22

2.2. Облік безготівкових розрахунків………………………………54

Розділ 3. Аудит безготівкових розрахунків на підприємстві…….62

3.1. Методика аудиту безготівкових розрахунків на
підприємстві………………………………………………………………..62

3.2. Організація Аудиту. Робочі документи аудитора………………72

Висновки та пропозиції…………………………………………………83

Список використаної літератури………………………………………88

Вступ

Для здійснення будь-якої господарської операції підприемство повинно
здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків
між юридичними та фізичними особами – безготівкові. Банк в цих
розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі.

Безготівкові розрахунки – це переказування певної суми коштів із
розрахунків платників на рахунку одержувачів, а також переказування з
доручення підприємств, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки
одержувачів.

Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових
коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці
операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють
важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на
мікро — та макрорівнях.

Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання
грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату для
виробництва матеріальних ресурсів, оплата заробітної плати працівникам,
оплату зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами,
накопичення та використання заощаджень.

Об’єктом дослідження моєї роботи є форми та умови безготівкових
розрахунків підприємств. Щоб зрозуміти і осмислити безготівкові
розрахунки треба визначити кожен вид цих розрахунків, їх особливості,
реквізити та ін.

Актуальність цієї теми важко переоцінити: майже усі підприємства
здійснюють безготівкові розрахунки, мають різни види рахунків і
користуються різними формами безготівкових розрахунків. В умовах
ринкової економіки форми безготівкових розрахунків набувають нової
сутності: підприємство має само вибирати найефективніші та найкращі
форми розрахунків. Безготівкові розрахунки нерозривно пов’язані із
підприємницькою діяльністю і від правильності застосування тієї чи іншої
форми розрахунків підприємство може виграти або програти.

Метою моєї роботи являється вивчення форм безготівкових розрахунків в
системі народного господарства України і як вони здійснюються, їх облік,
організація та методика аудиту безготівкових розрахунків, ведення
робочих документів аудитора.

В першому розділі розглядаються поняття, принципи і система
безготівкових розрахунків, тобто теорію – те на чому базуються
безготівкові розрахунки між підприємствами, їх народногосподарське
значення, спосіб безготівкових розрахунків, визначення структурно —
функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків, аналіз
нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та аудиту
безготівкових розрахунків.

В другому вивчається практичне використання різних форм безготівкових
розрахунків, їх класифікація, оформлення, реквізити, особливості, схема
документообігу. їх облік, нормативно-правові акти, які регламентують
порядок здійснення безготівкових розрахунків, загальні принципи
організації безготівкових розрахунків та їх форми, стандарти документів
та порядок їх обігу. Також вивчається облік кожної з форм безготівкових
розрахунків.

Третій розділ роботи буде присвячений аудиторській перевірці операцій з
безготівковими розрахунками. Для того щоб установити законність і
доцільність використання різних форм безготівкових розрахунків та
правильність їх відображення в обліку.

Важливою складовою аудиторської перевірки підприємства є аудит грошових
коштів на рахунках в банках, який проводиться за такими напрямками:
аудит операцій на поточному рахунку, аудит операцій на валютному та
інших рахунках у банках.

1. Поняття, принципи і система безготівкових

розрахунків.

1.1. Сутність і принципи безготівкових розрахунків.

Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного
виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків
здійснюється у безготівковій формі.

Зобов’язання платника (покупця, замовника, і іншого споживача)
розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію
(виконану роботу, надані послуги) виникає в наслідок укладення
відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду , тощо).

Існування цього зобов’язання базується на відповідному виконанні
отримувачем засобів (постачальником, підрядчиком, виконавцем тощо),
свого зобов’язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до
зобов’язання платника.

В юридичній літературі періоду до кредитної реформи 1930-1932р.р. права
і зобов’язання сторін по здійсненню розрахунків за поставлену продукцію,
виконанні роботи, надані послуги ніколи не розглядались в якості
самостійних правовідносин, незалежних від договору, з якого вони
виникають.

В період після вказаної реформи в літературі з’явилось поняття
розрахункових правовідносин. Прихильники цієї точки зору доказували, що
безготівкові розрахунки, що здійснюються сторонами через банк,
відокремлюються від договору, з я кого вони виникли і набувають
самостійності, тобто перетворюються в самостійні правовідносини. Вони
пояснюють це слідкуючим чином. Так як банк не включається в
правовідношення по наданню відповідних послуг, то в той же час стає
одним із суб’єктів розрахункових правовідносин, суб’єктивний склад
розрахункових по наданню послуг, за які здійснюються розрахунки.

Розрахунки за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги
відокремлюються від своєї основи — відповідного договору і
перетворюються в самостійні розрахункові правовідносини тільки завдяки
посередництву банка. Якщо розрахунки здійснюються безпосередньо, минаючи
банк, особливих самостійних розрахункових правовідносин не виникає.

Теорія розрахункових правовідносин була народжена існуючими після
кредитної реформи 1930-1932р.р. адміністративно-командними методами
управління економікою, особливим правовим положенням банку, який є
одночасно органом управління і господарюючим суб’єктом, що об’єктивно
потребувало спеціального правового регулювання і виділення самостійних
розрахункових правовідносин.

Зараз, коли Україна стала ринковою державою, безготівковій формі
розрахунків і розрахункам взагалі стали приділяти багато уваги як в
юридичній літературі так і в законодавстві України.

Безготівковий грошовий обіг — це рух грошових коштів без використання
готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в
банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші
функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між
одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед
готівковим очевидні — прискорюється обіг грошових коштів господарських
суб’єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються
можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Безготівкові розрахунки — розрахунки, що проводяться без участі готівки,
тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки
поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують,
відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові
розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що
здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли
поставка передує оплаті, та акредитивним, — коли оплата передує
відправленню продукції. Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату
розрахункових документів. Інкасо — це банківська розрахункова операція,
завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці
гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових
документів. Акредитив — це розрахунковий документ, за яким один банк
доручає іншому здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього
грошових коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені
чи надані послуги.

Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими
потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге,
витрачання коштів з рахунку.

Велике значення має встановлення ринкових розрахунково-платіжних
відносин між господарськими суб’єктами. Суть таких відносин можна
передати формулою “Перш ніж продати продукцію, слід зважати, кому
продаєш”.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами
всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і
фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки
шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача
коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його
власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене
безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові
документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на
рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого
не допускається.

Господарські суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують
їх при укладенні договорів.

Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а
також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та
одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення
безготівкових розрахунків.

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у
прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в
максимально короткий час грошової компенсації виробникам — власникам
поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Прискорення
міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро -, так із
макроекономічної точок зору.

Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове
значення має правильне визначення її принципів — основних нормативних
положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально
сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Безумовно, що принципи організації безготівкових розрахунків на
макроекономічному рівні мають розглядатися у взаємозв’язку з
особливостями реформування фінансової сфери вітчизняної економіки. На
мікроекономічному рівні принципи організації безготівкових розрахунків
впливають із специфіки реалізації економічних інтересів трьох суб’єктів
сфери безготівкового обігу платника, одержувача грошових коштів банку.

Специфіка принципів безготівкових розрахунків відображає реальний стан
національної економіки (криза, депресія, пожвавлення, піднесення).

Принципи безготівкових розрахунків — це вихідні положення які визначають
конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру
реальних ринкових змін в економіці змінюється також принципи організації
безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи.

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і
залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних
та інших рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки
недотримання цього принципу призводить до відтоку грошей з легальних
каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового
характеру економіки.

2. Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм
власності здійснюється через установи банків, як правило, в
безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами
проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для
невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на
внутрігосподарські потреби. В кризовій економіці здійснення розрахунків
між господарськими суб’єктами готівкою (а часто й валютною іноземних
держав), минаючи установи банків і поза їхнім контролем, посилює
нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій,
призводять до розширення дефіциту реальних “живих” грошових коштів.

3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги
проводяться , як правило, після відпуску продукції або надання послуг.
Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску
товарів — необхідна умова забезпечення економічності безготівкових
платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження
(відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу
платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну
дисципліну в народногосподарському обороті країни.

4. Платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як
правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після
перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення
умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових
документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни,
непередбачені договором. Цей принцип організації безготівкових
розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі
ринкових відносин.

5. Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є
на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського
чи комерційного). Якщо на рахунку покупця немає достатніх грошових
коштів, платежі не можуть бути здійснені в принципі “Не постачати, не
маючи гарантій оплати” — правило ринкових відносин. Банком відкривається
і обслуговується картотека неоплачених вчасно розрахункових документів.
Платежі проводяться в міру надходження грошових коштів на рахунок
платника.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання
відповідних грошових сум з рахунка платника. Банк зобов’язаний
проконтролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце
під час оплати безтоварних документів. Якщо буде встановлено факт
подання в банк безтоварних розрахункових документів, то банк
зобов’язаний стягнути штраф з підприємства (організації), яке виписало
такий документ.

7. Постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору
форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при
укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається
у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу.
Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і
претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому
претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним
є використання більш раціональних форм і способів безготівкових
розрахунків у даних фінансово-господарських умовах.

Специфіка прояву принципів організації безготівкових розрахунків у
вітчизняній економіці виражається лише несприятливими кризовими
умовами господарювання.

Недотримання принципів організації безготівкових розрахунків призводить
до кризи всієї системи розрахунків (платіжної кризи).

В системі юридичних і економічних наук виділяється таке поняття, як
спосіб безготівкових розрахунків.

Спосіб безготівкових розрахунків у широкому розумінні — це економічно і
фінансово обумовлений порядок здійснення грошових відносин між
постачальником (продавцем) і платником (покупцем). Спосіб розрахунків
визначаються конкретними умовами виконання господарськими суб’єктами
своїх грошових зобов’язань один перед одним, різні форми економічної
організації сфери грошового обороту зумовлюють і різні способи платежу
за продукцію.

Спосіб платежу у вузькому розумінні характеризує порядок списання коштів
з рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб’єкти
використовують два основних способи платежу:

— перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача
коштів шляхом відповідних записів щодо них.

— зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів.

Призначення того чи іншого способу розрахунку полягає в погашені
грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб.

Критерії вибору способу платежу пов’язані з вимогами прискорення самих
розрахунків, їх терміновості, зниження витрат на проведення платежів,
нормалізації кругообігу коштів, забезпечення безперебійного ходу
реалізації продукції.

В умовах платіжної кризи розширюється практика застосування такого
неринкового способу розрахунків, як бартерні угоди, тобто взаємні
товарообміні операції з передачею права власності на товари (натуральний
обмін) без грошових розрахунків. Бартерні операції — це форми
натурального заліку взаємних вимог.

У сучасній кризовій економіці України на перший план виходить такий
спосіб платежу, як — попередня оплата (гроші перераховуються
одержувачеві до відвантаження товарів) на відміну від оплати фактично
відвантажених товарів і наданих послуг.

Спосіб попередньої оплати підкреслює аномальність економічних відносин,
що існують у вітчизняній економіці, не дає можливість на ділі
оптимізувати економічні інтереси суб’єктів системи безготівкових
розрахунків. Порядок попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей
та послуг застосовується як санкція відносно неплатоспроможних покупців
(несправних платників). Нормативними актами (чи договором)
передбачаються максимальні терміни від дня отримання оплати (як правило
не пізніше 3-х робочих днів), коли продавець (виробник) повинен
відвантажити (вивезти, надати) оплачені товари і послуги покупцеві
(замовнику).

Використання способу платежу на основі попередньої оплати — це наслідок
дисбалансу між товарними і грошовими потоками, монополізму
постачальників, нестачі обігових коштів на багатьох підприємствах,
зниження платоспроможності. У цих умовах попередня оплата розрахункових
документів певним чином дає змогу підтримувати господарський оборот в
належному стані. Відзначимо, що в колишній плановій економіці попередня
оплата товарно-матеріальних цінностей та послуг заперечувалась; за її
проведення до порушників застосовувались досить жорсткі санкції.

За своїм економічним змістом попередня оплата є своєрідною формою
примусового безплатного предмету, який одержує постачальник.

В умовах платіжної кризи зростає значення способу розрахунків на основі
здійснення — заліку взаємної заборгованості. Розрахунки. засновані на
заліку взаємні заборгованості платників, — це розрахунки, за якими
взаємні зобов’язання господарський суб’єктів один до одного погашаються
рівновеликих сумах, і лише за різницею здійснюється платіж прямим
перерахуванням грошей. Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом
зарахування зобов’язань між двома платниками або групами платників усіх
форм власності однієї та різних галузей народного господарства.

При заліку взаємної заборгованості використовуються постійно діючі та
разові зарахування вимог. До постійно діючих належать періодичні
розрахунки за сальдо зустрічних вимог. Розрахунки за заліком взаємної
заборгованості ведуться на основі угоди між підприємствами; сторони і
порядок розрахунків погоджуються з установами банків, що обслуговують
дані підприємства.

Таким чином, на основі заліку здійснюється взаємне скасування грошових
зобов’язань між господарськими суб’єктами. Залік взаємної заборгованості
у міжнародних розрахунках називають клірингом. Однак їх негативна роль у
грошово-фінансових відносинах очевидна. Заліки взаємної заборгованості
обмежують оборот реальних грошових коштів, що означає ненадходження
відповідної суми податків до бюджету.

Поняття системи безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки в своїй цілісності формують певну систему.
Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної
грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної
трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль
безготівкових розрахунків як важливого самостійного відособленого
об’єкта економічних відносин, а відповідно й окремого дослідження
економічної науки.

Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й
обґрунтовуючи практику безготівкових рахунків, одночасно впливати на
неї, виробляти правильні прикладні рекомендації щодо вдосконалення і
раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

Одна з актуальних наукових проблем — визначення структурно —
функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків, подано на
рис 1.1.

Рис 1.1. Структурно — функціональні компоненти системи безготівкових
розрахунків

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні
народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом
розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним
оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

Класифікація безготівкових розрахунків подана на рис 1.2.

У сучасних умовах досить чітко проявилися основні проблеми подальшого
розвитку системи безготівкових розрахунків у народному господарстві
України:

— оптимізацію форми і способів безготівкових розрахунків, їх
організації; вибір більш раціональних у певних економічних умовах форм
розрахунків, якій давали б найбільший ефект;

— підвищення самостійності господарських суб’єктів за умови
доскональної організації і здійснення безготівкових розрахунків у
господарському обороті, грошова відповідальність підприємств
недоодержанням грошових коштів після відправлення товарів чи надання
послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері
безготівкового обігу;

— постійний пошук нових механізмів організації безготівкових
розрахунків, які дозволили б на економічній основі подолати кризові
явища і процеси в грошовій сфері.

Система безготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов’язана з
реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься
безперебійний кругообіг коштів господарських суб’єктів і, як результат,
розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.

Рис 1.2. Класифікація безготівкових розрахунків.

Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме становленню
нормальних ринкових відносин. Проблема органічного зв’язку системи
безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у
вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої
актуальності.

Аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та
аудиту безготівкових розрахунків.

При організації бухглтерського обліку та аудиту безготівкових
розрахунків необхідно керуватися законоавчими та нормативними
документами, наведеними в табл. 1.1.

Табл. 1.1

Огляд нормативних документів з обліку та аудиту безготівкових
розрахунків.

№ Нормативний документ, ким і коли виданий Короткий зміст Використання у
випускній роботі

1 Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07.99 р. Закон визначає правові засади регулювання,
організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової
звітності і Україні Цей документ використовується при написанні
випускної роботи з метою висвітлення методик фінансового обліку та
аудиту.

2 Закон України

“Про обіг векселів в Україні” від 25 грудня 2002 року N 364-IV Цей Закон
визначає особливості обігу векселів в Україні. Закон використовується
для розкриття особливостей обігу векселів в Україні

3 Постанова Правління НБУ “Про впровадження пластикових карток
міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та
при видачі готівки” від 24 лютого 1997 року N 37  Постанова визначає
загальні вимоги, порядок ведення банківських платіжних карток, участь
банків у міжнароднгих платіжних системах. Цей документ використовується
при розкритті сутності безготівкових розрахунків за допомогою
банківських пластикових карток.

4 П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом МФУ від
31.03.99 р. №87 В цьому положенні визначається зміст і форма звіту про
фінансові результати та загальні вимоги до зміст статей звіту.

Цей документ використовується при написанні випускної роботи з метою
планування фінансової політики і для прийняття обгрунтованих
управлінських рішень.

5 П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджене наказом МФУ від
31.03.99 р. №87 Цим положенням визначається зміст і форма звіту про рух
грошових коштів та загальні вимоги до його статей Цей документ
використовується при написанні випускної роботи з метою планування
фінансової політики і для прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

6 П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, затверджене наказом МФУ від
08.10.99 р. №237 Цим положенням дається визнання й оцінка дебіторської
заборгованості, визначається резерв сумнівних боргів.

Цей документ використовується при аудиті безготівкових розрахунків –
дебіторської заборгованості і РСБ.

7 П(С)БО 11 “Зобов’язання”, затверджене наказом МФУ від 31.01.00 р. №91
Цим положенням дається визнання й оцінка зобов’язань.

Цей документ використовується при аудиті безготівкових розрахунків –
зобов’язань.

8 Інструкція “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті”.Затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. №22 В
інструкції розглядаються загальні положення, правила документообігу та
особливості застосування кожної із форм розрахунків. Цей документ
використовується для висвітлення особливостей кожної із форм
розрахунків.

9 Інструкція “Про порядок відкриття та використання рахунків в
національній та іноземній валюті”. Затверджена постановою правління НБУ
від 18 грудня 1998 р. №527 Інструкція регулює правовідносини, що
виникають при відкритті клієнтами банків поточних, депозитних (вкладних)
рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних
рахунків у національній валюті. Цей документ використовується при аудиті
підприємства, щодо правильності відкриття рахунків в національній та
іноземній валютах.

Безготівкові розрахунки в Україні розвиваються дотепер, прикладом є
банківські платіжні картки, які з’явилися в Україні досить недавно. Для
прийняття ефективних управлінських рішень та планування господарської
діяльності підприємства, керівнику підприємства слід вибирати та
застосовувати найефетивніши форми безготівкових розрахунків, які
найповніше задовільняють потреби підприємства.

Огляд спеціальної літератури з обліку і аудиту безготівкових розрахунків
наведено в табл. 1.2.

Табл. 1.2.

Основні поняття з обліку та аудиту безготівкових розрахунків, що
наведені в спеціальній економічній літературі.

Автор Назва статті, рік видання Основні положення

Сопко В.В,

Грабова Н.М. Бухгалтерський облік, 1999 р. Автори цього підручника
узагальнено розкривають всю сутність обліку безготівкових розрахунків.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, 2003 р. У цьому
підручнику наводяться первинні документи, порядок відкриття та закриття
рахунків в установах банків.

Кім Г.В., Сопко В.В. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок
їх заповнення, 2004 р. В цьому підручнику наводиться порядок заповнення
бухгалтерських документів.

Ефимова Л.Г. Банковское право. Учебное и практическое пособие, 1994 р.

Автор розкриває історичне підгрунтя безготівкових розрахунків.

Агарнов М.М.

Основы банковского права права.Курс лекций,

1994 р.

В цьому підручнику аналізуються загальні поняття проведення
безготівкових розрахунів.

Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: навчальний посібник, 1998.

Автор аналізує форми і способи безготівкових розрахунків.

Ворошилової Л.К.

Берської Д.А Фінансове право, 1995.

Автори аналізують способи платежу при використанні безготівкових
розрахунків.

под ред. Шимановой З.Е. Вексель. Сто вопросов и ответов. Методическое
пособие, 1994 р.

В цьому посібнику розкриваються особливості обігу векселів в Україні.

Чернелевський Л. М. Аудит: навч. посібник Цей посібник висвітлює
методику аудиту безготівкових розрахунків.

Савченко В.Я. Аудит:навч. посібник Автор розкриває загальні основи
аудиту безотівкових розрахунків.

Білуха М. Т. Теорія фінансово-госпожарського контролю і аудиту. В цьому
підручнику детально висвітлюється методика аудиту безготівкових
розрахунків.

Олег Згурський,

HYPERLINK \l «_Hlk73974617»
http://www.dtkt.com.ua/debet/ukr/2002/06/06sc7.html В статті наведені
всі форми безготівкових розрахунків і розкриті їх позитивні і негативні
сторони.

Ігор Лазепко

HYPERLINK \l «_Hlk73974815»
http://www.dtkt.com.ua/debet/ukr/2001/26/26pr10.html В статті детально
висвітлюється інформація про застосування акредетив.

Олег Згурський,

HYPERLINK \l «_Hlk73974989»
http://www.dtkt.com.ua/debet/ukr/2001/50/50sc5.html В статті детально
висвітлюється інформація про застосування банківські платіжні картки.

Таким чином можна зробити висновок, що в літературних джерелах питання
економічної сутності безготівкових розрахунків, їх облік, аудит,
розкриті достатньо повно. Найбільш широко це питання розкривають
наступні автори: Сопко В.В., Ткаченко Н.М., Ворошилова В.К., з аудиту –
Чернелевський Л.М., Савченко В.Я, Білуха М.Т.

2. Форми та облік безготівкових розрахунків.

2.1. Форми безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України регулюються
Інструкцією №377/8976 Національного банку України, яка затверджена
Постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. №22 і чинна з 9.04.2004 р.

Інструкцією визначено, що підприємства самостійно обирають форми
розрахунків та зазначають їх при укладенні між собою відповідних
договорів.

Формами розрахункових документів за якими можуть здійснюватися
безготівкові розрахунки наведено на рис 2.1.

Рис 2.1. Форми розрахункових документів

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних
інструментів регулюється законодавством України, у тому числі окремими
нормативно-правовими актами Національного банку.

Інструкцією визначені загальні принципи організації безготівкових
розрахунків та їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу.

Дія Інструкції поширюється на підприємства, установи та організації всіх
форм власності, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності,
банки та їх установи, фізичних осіб.

Інструкцією визначено, що кошти підприємств підлягають обов’язковому
зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їх касах у межах
встановленого банком ліміту.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами мають
здійснюватись через банки шляхом перерахування коштів з поточних
рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженням їх
власників, крім випадків, у яких безспірне списання коштів передбачене
законодавством України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та
за виконавчими написами нотаріусів.

Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування
своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з їх
рахунки.

Оформлення розрахункових документів:

Розрахункові документи, які подаються клієнтами до банку в паперовій
формі, мають відповідати встановленим стандартам.

Розрахункові документи за операціями, що здійснюються суб’єктами
підприємницької діяльності — юридичними особами, повинні мати відбиток
печатки та підписи відповідальних осіб, яким, відповідно до чинного
законодавства України та установчих документів підприємства, надане
право розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів і які
повідомлені банку в картці із зразками підписів та відбитком печатки.

Розрахункові документи, складені підприємцями без створення юридичної
особи, підписуються однією відповідальною особою, зразок підпису якої
зазначений в картці зразків підписів та відбитка печатки (за наявності
печатки).

Розрахункові документи від фізичних осіб приймаються банком до виконання
за підписом такої фізичної особи, що відповідає зразку вміщеного в
картку рахунка.

Клієнтам банку надано право подавати до банку розрахункові документи як
у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів
(електронних повідомлень) каналами зв’язку. Спосіб подання клієнтом
документів до банку має бути передбачений у договорі на
розрахунково-касове обслуговування.

Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження
максимального або мінімального розміру суми, однак в межах залишків
коштів на початок операційного дня.

Розрахунки за документами, що надійшли до банку платника протягом
операційного дня, виконуються банком того ж дня, а розрахункові
документи, які надійшли після операційного дня, банк виконує наступного
дня.

Банк одержувача зобов’язаний зараховувати кошти на рахунки клієнтів не
пізніше наступного дня після отримання інформації від розрахункової
палати.

Розрахунки в системі електронних платежів «клієнт-банк»

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему «Клієнт
— банк», яка забезпечує передачу повідомлень між клієнтом та банком у
зашифрованому вигляді та автоматичне ведення протоколу передавання
розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і клієнту.

Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів
«Клієнт — банк» і оброблення його електронних документів банком е
окремий договір між ним і банком. У такому договорі обумовлюються права,
обов’язки та відповідальність сторін у разі виникнення спірних питань і
порядок їх вирішення.

При використанні системи «Клієнт — банк» здійснюється звірення
(квитовка) файлів початкових і зворотних платежів між банком і клієнтом,
підготовка виписки за платіжними операціями клієнта в банку протягом
операційного дня та звірення цієї інформації з інформацією клієнта
наприкінці дня.

Платіжне доручення.

Найпоширенішою в господарському обороті є форма розрахунків із
застосуванням платіжних доручень. Приклад заповненого платіжного
доручення наведено на рис 2.2.

Рис. 2.2. Платіжне доручення

Платіжне доручення — це документ, який є письмовим дорученням клієнта
банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі
свого рахунка.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень можуть здійснюватись:

за фактично одержані товарно-матеріальні цінності (виконані роботи,
надані послуги);

в порядку попередньої плати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості
підприємств;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам
(заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо) на їх рахунки, відкриті в
установах банків;

в інших випадках за згодою сторін.

Платіжні доручення приймаються банками до виконання протягом 10
календарних днів з дня виписки, не враховуючи день виписки.

Банки приймають до виконання доручення від платників тільки в межах
наявних коштів на їх рахунках.

Платіжні доручення на перерахування з основних рахунків підприємств до
бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів,
неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених
законодавством, приймаються банками незалежно від наявності коштів на
цих рахунках.

У разі відсутності коштів на основному рахунку платника такі доручення
обліковуються банком на позабалансовому рахунку.

При цьому платник зобов’язаний протягом трьох робочих днів надати
доручення на перерахування залишків коштів з інших поточних рахунків на
основний рахунок для забезпечення погашення заборгованості.

У разі недостатності коштів на основному рахунку підприємства для
виконання таких доручень здійснюється їх часткова оплата, яка
оформлюється меморіальним ордером.

При розрахунках за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані
роботи або послуги в платіжному дорученні в рядку «Призначення платежу»
зазначається назва товарно-матеріальних цінностей, номер і дата
товаротранспортного документа, що підтверджує отримання цінностей.

При попередній оплаті в рядку «Призначення платежу» робиться запис про
попередню оплату з посиланням на номер і дату договору.

У дорученні на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати
працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків і зборів до
бюджету та державних цільових фондів, у рядку «Призначення платежу»
вказуються підрозділи бюджетної класифікації, строк настання платежу, а
також те, що податки до бюджету або збори до державних цільових фондів,
утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці,
перераховані повністю.

У разі якщо на рахунках підприємств недостатньо коштів, необхідних для
видачі заробітної плати та одночасного перерахування вищезазначених
платежів, у дорученнях у рядку «Призначення платежу» зазначається, що
податки та збори, утримані із заробітної плати та нараховані на фонд
оплати праці, перераховуються в сумах, пропорційних залишку коштів на
рахунку.

Розрахунки платіжними дорученнями між постачальниками і покупцями можуть
здійснюватись також при рівномірних і постійних поставках товарів або
виконання робіт, надання послуг шляхом періодичного перерахування коштів
у строки і в розмірах, які обумовлені в договорах.

У двосторонньому договорі передбачаються розмір та строки перерахування
коштів, періодичність звернення розрахунків і порядок проведення
кінцевого розрахунку покупцем. Останній платіж за договором, як правило,
має врахувати взаємну заборгованість між постачальником і покупцем.

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями наведена на
рис 2.3.

3

4 2

1

Рис 2.3. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями.

відвантаження продукції(виконнання робіт, надання послуг) та отримання
товара і рахунок-фактуру від постачальника;

2) платник (покупець) направляє платіжне доручення в свій банк;

3) банк списує відповідні грошові кошти з рахунка покупця і направляє
документи про перерахування коштів на рахунок у банк постачальника;

4) банк постачальника зараховує відповідну грошову суму на рахунок
постачальника.

Рахунок-фактура — документ, який виписує продавець для оплати покупцем
товарно-матеріальних цінностей, що реалізуються (або виконаних робіт чи
поданих послу).

Рахунок-фактура містить опис та ціну товарів (робіт, послуг).

Ця форма безготівкових розрахунків застосовується для здійснення
попередньої оплати за отримання поставлених товарів, поданих послуг.
Підприємства за допомогою платіжних доручень, акцентованих банком,
можуть переказувати через підприємства зв’язку пенсії, аліменти,
заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар окремим
громадянам, а юридичним особам — на виплату заплати, за організований
набір робітників для заготівлі сільськогосподарської продукції у
населених пунктах, де немає банків.

Розрахунки платіжними дорученнями досить прості і зручні. Їхнім
недостатком є відсутність повної гарантії платежу постачальнику.

Платіжна вимога-доручення.

Платіжна вимога — доручення е комбінованим розрахунковим документом,
який складається з двох частин:

Рис 2.4. Платіжна вимога-доручення

верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до
покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором
продукції (робіт, послуг):

нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка
суму, яка проставлена в рядку «Сума до оплати літерами».

Зразок заповненої платіжної вимоги-доручення подано на рис. 2.4.

Платіжні вимоги — доручення приймаються банками протягом двадцяти
календарних днів з дня виписки.

Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами — дорученнями
подана на рис 2.5.

3

4 2

1

Рис 2.5. Схема документообігу при розрахунках платіжними

вимогами — дорученнями

Постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, надає послуги),
виписує вимогу-доручення і разом із товарно-транспортними документами,
передбачені угодою, надсилає платникові;

2) Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення та інші документи, при
згоді оплати її заповнює нижню частину вимоги-доручення і здає її в
обслуговуючий банк;

3) Банк платника перераховує кошти в банк постачальника в день їх
списання;

4)Банк постачальника проводить зарахування коштів на рахунок свого
клієнта у день їх надходження.

Строк, протягом якого платник повинен подати в свій банк акцептовані
платіжні вимоги-доручення, визначається самостійно сторонами в угоді і
банком не контролюється. У договорі може бути передбачена
відповідальність платника за невчасне подання в банк для оплати
платіжної вимоги-доручення.

Банк приймає до сплати платіжну вимогу-доручення в сумі, яка може бути
сплачена за наявними коштами на рахунку платника. При відсутності
достатніх коштів на рахунку платника платіжна вимога-доручення
повертається без виконання.

У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він повідомляє про
мотиви відмови безпосередньо одержувачеві коштів у порядку і строки,
зазначені в договорі.

Порядок сплати, строки проходження документів між покупцем і платником
визначаються сторонами господарських відносин у своїх договорах. Банк не
втручається в цей процес. Це вигідно для банка, бо він виконує тільки
доручення свого клієнта. Якщо платнику необхідно зробити платіж
терміново, він на документі робить помітку — телеграфом. Оскільки
витрати сплачуються клієнтом, банк без заперечень виконує його
доручення.

На мою думку, саме ця правова форма розрахунків найнадійніша для
підприємницьких стосунків і одночасно для банку. Справа не в тому, що
бланк, розроблений банком складається з двох частин, а тому, що виписана
вимога на оплату не подається в банк попередньо, бо це забирає час, а
подається безпосередньо платнику-покупцеві. Банківські правила
рекомендують для прискорення доставки вимог-доручень платникам
передавати їх у комплекті розрахункових та розвантажувальних документів
за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, передбачені
договором.

Позитивним моментом даної форми безготівкових розрахунків є те, що при
використанні вимог-доручень підвищується відповідальність суб’єктів
розрахункових відносин за організацію розрахунків у зв’язку з тим, що
розрахункові документи пересилаються постачальником платника, обминаючи
банк. Проте, незважаючи на переваги розрахунків платіжними
вимогами-дорученнями, ця форма безготівкових розрахунків є мало
поширеною.

Недоліком розрахунків за допомогою платіжних вимог-доручень є
відсутність гарантії платежу. Невчасна оплата рахунків платниками,
відмови від акцепту сповільнює рух грошових коштів.

Чеки.

З метою скорочення обсягів розрахунків готівкою в безготівкових
розрахунках за отримані товари, виконані роботи та надані послуги можуть
застосовуватись чеки. Зразок заповненого чека подано на рис. 2.6.
Зворотня сторона чека наведено на рис 2.7.

Рис. 2.6. Чек

Рис. 2.7. Зворотня сторона чека

Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами при здійсненні
разових операцій, виготовляються окремими бланками. облік їх ведеться
окремо.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім’я чекодавця
(фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не
перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена
готівкою.

Чекова книжка видається строком на один рік. Строк дії розрахункового
чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі,—три місяці.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з
використанням технічних засобів.

В Україні використовується строго фінансова уніфікована форма
розрахункового чека. Бланки чеків брошуруються в спеціальні чекові
книжки. Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному
папері на банкнотній фабриці НБУ за зразком, затвердженим НБУ. Чекові
книжки брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

З дозволу НБУ чекові книжки (розрахункові чеки) можуть бути виготовленні
комерційними банками самостійно з дотриманням усіх обов’язкових вимог і
мати фірмову позначку банку.

На чеках не допускається виправлень та використання факсиміле замість
підпису.

У чеку мають бути заповнені всі реквізити. Чек, в якому відсутній
будь-який із реквізитів, вважається недійсним і повертається банку
чекодавця без виконання.

Банківська практика здійснення безготівкових розрахунків чеками
утвердила такі їх обов’язкові реквізити:

назва банку;

наказ про сплату грошової суми;

отримувач грошей;

дата і місце виписки чека;

підпис чекодавця.

Чек із чекової книжки пред’являється до оплати в банк чекодержателя
протягом десяти календарних днів.

Чек приймається чекодержателем в оплату безпосередньо від чекодавця, на
ім’я якого виписаний документ що підтверджує отримання ним товарів,
виконання робіт надання послуг

За бажанням фізичної особи, розрахунковий чек може бути виписаний на
ім’я іншої особи, яка в цьому разі стає власником чека.

Видача розрахункових чеків на пред’явника забороняється. Обмін чека на
готівку і отримання здачі із суми чека готівкою юридичними особами не
дозволяється.

У разі розрахунків фізичних осіб з підприємствами торгівлі та послуг
розрахунковим чеком дозволяється отримання чекодавцем здачі із суми чека
готівкою, але не більше двадцяти відсотків від суми чека.

Схема документообігу при розрахунках чеками наведена ни рис 2.8.

9

7

6 5 3 1

4

Рис 2.8. Схема документообігу при розрахунках чеками

Платник подає до банку-емітента заяву для отримання чекової книжки, а
також платіжне доручення на депонування коштів.

Банк-емітент депонує кошти на окремому аналітичному рахунку “Розрахунки
чеками”.

Платник на основі заяви отримує в своєму банку чекову книжку.

Платник одержавшии рахунок постачальника на товар або послуги, виписує і
передає постачальнику чек.

Постачальник відвантажує покупцеві товар.

Постачальник здає в обслуговуючий банк чек разом із 3 примірниками
реєстрів.

Банк чекоотримувача, перевіривши правильність складання реєстру і
реквізитів чека та своєчасності перд’явлення його до оплати, приймає чек
із реєстром та разом із другим і третім примірником реєстру, інкасує чек
до банку емітента.

Банк-емітент спмсує суму чека з рахунка покупця, на якому вона була
депонована.

Банк-емітент перераховує кошти на рахунок чекоотримувача.

Банк постачальника зараховує суму, вказану в чеку, на рахунок
постачальника.

Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця
попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок
ліміту.

Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів,
якщо рахунки чекодавця і чекодержагеля знаходяться в одній установі
банку, і в чотирьох примірниках — на кожну установу банку окремо, якщо
рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в різних банках.

Відповідальність за неправильне використання чеків, за збитки, що
утворилися у разі передачі чекової книжки або окремих чеків іншій особі,
втрати або крадіжки, а також внаслідок зловживань з боку осіб,
уповноважених на підписання чеків, несе чекодавець, якому видана чекова
книжка або розрахунковий чек.

Залежно від того, на чию користь виписаний чек (легітимація
чекодержателя), розрізняють три їх види:

I. Чек на пред’явника . В чеку не зазначене найменування одержувача;
гроші видаються пред’явнику. Такий чек дуже зручний в умовах ринкової
економіки, бо він поруч з назвою “чек” має додатковий напис “на
пред’явника”. Він не має ніяких даних про чекодержателя, тому дуже
зручний для проведення різних угод, бо може бути переданий з рук в руки,
оплата йде без затримки, і тому такого виду чеки мають найбільше
розповсюдження. Однак чекодержатель, не вписуючи в лицеву сторону своє
прізвище, повинний розписатися на звороті, стверджуючи факт отримання
коштів.

II. Ордерний чек — переказ якого можливий лише шляхом індосаменту
(надпис на зворотньому боці чеку). Ордерний чек видається на ім’я певної
особи, але з застереженням, що його видано з “Наказу” цієї особи.
Переказний підпис може бути (меншим, коли надпис містить найменування
особи, який чек передано, і “бланкові”, який містить тільки підпис
переказуючої особи. Правильним держателем ордерного чеку визначається
будь яка особа, до якої чек перейшов за безперервною низкою надписів.
Право особи, яка одержала чек за індосаментом, не залежить від прав
попередника. Повноваження за кількома надписами не припиняються ні зі
смертю перепоручетеля, ні припиненням юридичної особи, від імені якої
був зроблений перепоручительний надпис, ні зміною правового статусу
перепоручителя (наприклад, оголошення неплатоспроможним). Ордерні чеки
повинні містити ім’я свого першого набувача. В країнах СНД ордерні чеки
не вживаються.

III. Іменні чеки виписуються на певну особу і містять застереження “не
наказу”. Іменні чеки передаються іншим особам тільки шляхом укладання
угоди про уступку права вимоги (цесії).

З точки зору інкасація (отримання коштів) чеки підрозділяються на:

1. Касовий чек, за яким кошти видаються або власнику рахунку або третій
особі готівкою. Будь-який касовий чек, на якому буде написано “тільки
для перерахування” або “розрахунковий” може бути перероблений у
розрахунковий.

2. Розрахунковий чек, на лицевій стороні якого по діагоналі однією або
двома рисами зроблено перекреслення (просування) або зроблені спеціальні
надписи “розрахунковий”. Банк не сплачує по розрахункових чеках готівку.
Оплата проводиться тільки в безготівковому порядку. Перекреслення такого
напису не береться до уваги.

3. В багатьох країнах застосовуються види розрахункових чеків, які мають
назву кросовані чеки. Кросування робиться двома паралельними лініями
на лицьовому боці чеку. Допустиме тільки одне кросування. Кросування
може бути загальним, якщо між лініями нема ніяких позначок або є
позначка “банк” або спеціальним, якщо між лініями вписано найменування
платника. За чеком, що має загальне кросування, можна сплатити кошти
платником тільки банку або своєму клієнту. Держатель чека, що має
спеціальне кросування може пред’явити його тільки банку, який вказаний
між лініями. Банк може приймати кросований чек тільки від свого клієнта
або від другого банка.

Акредитив.

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням
свого клієнта зобов’язаний виконати платіж третій особі за поставлені
товари (роботи, послуги) або надати повноваження іншому (виконавчому)
банку здійснити цей платіж.

В акредитивній формі розрахунків беруть участь:

заявник акредитива — платник, що звернувся до банку, що його обслуговує,
для відкриття акредитива;

банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;

виконуючий банк, що здійснює платіж за акредитивом;

бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків визначаються
договором між бенефіціаром і заявником акредитива.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

а) покритий — акредитив, для здійснення платежів при якому завчасно
бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку
емітента або виконавчому банку;

б) непокритий — акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності
коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок
банківського кредиту.

Акредитиви поділяються на відкличні та безвідкличні. На кожному
акредитиві має бути зазначено, відкличний він чи безвідкличний. Якщо
такого позначення немає, акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом
без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі
недотримання умов договору, відмови в гарантуванні платежу).

Усі розпорядження про зміну умов відкличного акредитива заявник передає
бенефіціару тільки через банк-емітент який повідомляє про це виконавчий
банк, а останній — бенефіцара.

Виконавчий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від
заявника акредитива.

Виконавчий банк зобов’язаний оплатити документи, які відповідають умовам
акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконавчим банком, до
отримання останнім повідомлення про зміни або анулювання акредитива.

Безвідкличний акредитив — це акредитив, який може бути змінений або
анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був
відкритий.

Відносини між банком-емітентом і виконавчим банком регулюються
кореспондентськими договорами, в яких передбачаються розміри комісійних
за авізування та інші витрати, а також відповідальність сторін щодо
оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива.

Умови акредитива мають бути складені таким чином, щоб, з одного боку,
вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, з іншого —
забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитивну форму
розрахунків.

Для відкриття акредитива, депонованого у виконавчому банку, платник
подає заяву в 4 примірниках, а при відкритті акредитива. депонованого у
банку — емітента — у 3 примірниках.

Схема документообігу при розрахунках акредитивами подана на рис. 2.9.

4

8

7 10

5 7 1
2

6

Рис 2.9. Схема документообігу при розрахунках акредитивами

Між постачальником і платником укладається договір

Платник подає банку-емітенту заяву для відкриття акредетиву

Банк-емітент на підставі заяви перераховує кошти з рахунка платника на
аналітичемй рахунок “Розрахунки акредетивами”.

Банк-емітент повідомляє банк бенефіціара про відкриття акредетива.

Банк бенефіціара повідомляє постачальника про відкриття й умови
акредетива.

Бенефіціар відвантажує платнику товар, виконує роботи, надає послуги.

Бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредетива, в
обслуговуючий банк.

Банк бенефіціара надсилає спецзв’язком реєстр документів разом з іншими
документами за акредетивом до банку-емітента.

Банк-емітент після перевірки виконання усіх умов акредетива на підставі
реєстру документів списує кошти з аналітичного рахунка “Розрахунки
акредетивами”.

Банк-емітент перераховує кошти на рахунок бенефіціара.

У разі отримання негативної відповіді або її ненадходження виконавчий
банк повертає всі документи за акредитивом бенефіціару з написом на
першому примірнику реєстру про причини їх повернення за підписами
головного бухгалтера і виконавця, засвідченими штампом банку.

У разі якщо умовами акредитива передбачений акцепт заявника акредитива,
то уповноважена особа заявника має подати виконавчому банку:

— паспорт або інший документ що його заміняє;

— зразок свого підпису, завірений заявником акредитива, якщо такого
немає у виконавчому банку;

— доручення, видані заявником, що відкрив акредитив, щодо його
повноважень.

На реєстрах або на товаротранспортних документах уповноважена особа
робить запис про акцепт за встановленою формою.

Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах 15
днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін проходження
документів спецзв’язком між банками.

Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника
акредитива продовжити строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано
зміною умов поставки продукції. Банк-емітент в такому випадку повідомляє
про це виконавчий банк, а останній — бенефіціара.

Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконавчим
банком документів за акредитивом.

У день закінчення строку дії акредитива, депонованого в банку
бенефіціара, в кінці операційного дня виконавчий банк списує кошти з
аналітичного рахунка «Розрахунки акредитивами» та перераховує
банку-емітенту.

Після отримання коштів банк-емітент зараховує їх на рахунок платника.

Акредитив закривається:

а) за заявою постачальника про припинення дії відзивного акредитива до
закінчення його строку. Банку-емітентові надсилається повідомлення
виконуючим банком. Невикористана сума перераховується банку платника на
рахунок, з якого депонували кошти;

б) після закінчення обумовленого строку акредитива. Про закриття
акредитиву банк-емітент повідомляє виконуючий банк;

в) за заявою покупця за відзивним акредитивом про відмову акредитива
повністю або частково акредитив закривається або зменшується у день
одержання повідомлення від банку-емітента. Про закриття акредитива
виконуючий банк надсилає повідомлення банкові-емітенту.

Розрахунки акредитивами широко використовуються в міжнародних
економічних відносинах.

Акредитивна форма розрахунків, з одного боку, гарантує вчасність і
повноту платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані
послуги; однак, з другого боку, вона сповільнює обіг (рух) грошових
коштів, тому що вимагає депонування покупцем певної грошової суму ще до
того, як здійснений сам акт куплі-продажу товарно-матеріальних
цінностей.

Вексель.

Прості і переказні векселі введено в обіг України Законом Верховної Роди
«Про обіг векселів в України» із змінами і доповненями, внесеними
Законом України від 25.12.02р. №364-IV.

При використанні векселів інують такі особливостей:

— використовувати векселі, а також виступати векселедавцями,
акцептантами, індосантами й авалістами можуть юридичні особи та фізичні
особи — суб’єкти підприємницької діяльності;

— векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію,
виконані роботи, надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, НБУ та
комерційних банків України;

— у господарському обігу можуть використовуватися простий і переказний
векселі;

— вексельний бланк може заповнюватися друкованим та надрукованим
способами;

— сума платежу за векселем обов’язково заповнюється цифрами та літерами;

— вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи
та засвідчується печаткою;

— індосамент виконується на звороті векселя або на додатковому аркуші. У
разі використання додаткового аркуша він повинен бути приєднаний до
векселя клейовим способом. При цьому індосамент що розміщується першим
на додатковому аркуші, повинен починатися на векселі і закінчуватися на
додатковому аркуші, а печатка має розміщуватися на з’єднанні векселя і
додаткового аркуша.

Класифікацію векселів наведено на рис 2.10.

Рис. 2.10. Класифікація векселів.

Вексель, у якому відсутній будь-який з обов’язкових реквізитів. не має
сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

— вексель, строк платежу за яким не вказано, розглядається як такий, що
підлягає оплаті після пред’явлення;

— за відсутності особливої позначки місце, позначене поруч з
найменуванням платника (місце складання — для простого векселя),
вважається місцем платежу й одночасно місцем проживання платника
(векселедавця — для простого векселя);

— вексель, у якому не вказано місце його складання, визнається
підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Реквізити простого і переказного векселя:

Вексель — це цінний папір, який посвідчує безумовний грошовий обов’язок
векселедавця сплатити до настання терміну визначену суму грошей
власникові векселя.

Бланк переказного векселя наведено на рис. 2.11.

Рис 2.11. Бланк переказного векселя

Простий вексель повинен мати такі реквізити:

найменування — «вексель»;

прості й нічим не обумовлені обіцянки сплатити визначену суму;

зазначення строку платежу;

вказівка місця, в якому повинен здійснюватися платіж;

найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути
здійснений;

дата і місце складання векселя;

підпис векселедавця.

Переказний вексель повинен мати такі реквізити:

найменування — «вексель»;

простий і нічим не обумовлений наказ сплатити певну суму;

найменування того, хто повинен платити;

зазначення строку платежу;

зазначення місця, де має здійснитися платіж;

найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути
здійснений;

дата і місце складання векселя;

підпис векселедавця.

Головні особливості векселя полягають у тому, що він є по-перше,
абстрактним борговим зобов’язанням. Тобто в тексті векселя немає
будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу; по-друге властива
беззастережність, обов’язковість оплати у відповідності з тими
положеннями, що містяться у векселі. Це означає, що фізичні та юридичні
особи, видавши вексель, беруть на себе безумовне абстрактне зобов’язання
сплатити власнику (векселедержателю) вказану в ньому суму у
встановлений строк; по-третє, вексель випускається на порівняно короткий
строк. Формально він може випускатись у межах одного року, але фактично
це робиться переважно на 1-3 місяці; по-четверте, предметом вексельного
зобов’язання можуть бути лише гроші, тобто суми коштів у формі
національної чи іноземної валюти; по-п’яте, виникнувши на основі
кредитної комерційної угоди (контракту, договору), вексель з часом
відокремився від неї.

Простий вексель — просте і нічим не зумовлене зобов’язання векселедавця
сплатити власнику векселя певну суму грошей у визначеному місці у
визначений час.

Спочатку векселедавець виписує вексель векселедержателю. Через
обумовлений час останній пред’являє його до оплати. Після оплати векселя
векселедержатель передає погашений вексель векселедавцю з обов’язковою
розпискою про отримання платежу.

Переказний вексель— це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату)
про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному місці у
визначений час. Причому отримувачем коштів може бути як перший
векселедержатель, так і кожний з наступних векселедержателів.

Будь-який переказний вексель може бути переданий шляхом індосаменту,
тобто передавального напису на векселі. Індосамент має бути простим і
нічим не обумовленим. Індосамент має бути написаним на переказному
векселі або приєднаному до нього аркуші та підписаний особою, що володіє
векселем на підставі індосаменту.

Переказний вексель може до настання строку платежу бути пред’явлений
векселедержателем для акцепту платнику за місцем його проживання. Акцепт
— це згода платника на оплату переказного векселя.

Кожний індосант (особа, що володіє векселем на підставі індосаменту)
може обумовити, що вексель повинен бути пред’явлений до акцепту з
призначенням строку або без його призначення, якщо тільки вексель не
оголошений векселедавцем таким, що не підлягає акцепту. Акцепт має бути
простим і нічим не обумовленим. Платник через акцепт бере на себе
зобов’язання оплатити переказний вексель у визначений строк.

Платіж за переказним векселем може бути забезпеченим повністю або в
частині вексельної суми через аваль. Аваль — це вексельне
поручительство, яке гарантує оплату векселя.

Аваль дається на переказному векселі або додатковому аркуші, проте він
може бути даний і на окремому аркуші із зазначенням місця його видачі.
Він виражається словами «Вважати за аваль» або будь-якою іншою
рівнозначною формулою і підписується тим, хто дає аваль. Для авалю
достатньо лише підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці
переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або
векселедавцем. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі
відсутності такої вказівки він вважається виданим за векселедавця.

Аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль. Оплачуючи
переказний вексель, аваліст набуває прав, що випливають з переказного
векселя, щодо того, за кого він дав гарантію.

Платник може, оплачуючи переказний вексель, вимагати, щоб він був
вручений йому векселедержателем з розпискою про одержання платежу.

Векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця
та інших зобов’язаних осіб, якщо при настанні терміну платіж не був
здійснений, а також у разі повної або часткової відмови від акцепту.

Усі ті, хто видали, акцептували, індосували переказний вексель або
постановили на ньому аваль, є солідарне зобов’язаними перед
векселедержателем.

Відмова від акцепту або платежу повинна бути засвідчена актом, складеним
у прилюдному порядку.

Інкасове доручення (розпорядження).

Статтею 381 Цивільного кодексу України, без згоди юридичних та фізичних
осіб — суб’єктів підприємницької діяльності списання коштів з їх
рахунків у банках не допускається, за винятком випадків, установлених
законами України, а також за рішеннями суду, арбітражного суду та за
виконавчими написами нотаріусів.

Кошти з рахунків фізичних осіб, що не є суб’єктами підприємницької
діяльності, без їх згоди можуть бути стягнені лише на підставі
виконавчих документів у випадках, передбачених законами.

Списання коштів з рахунків споживчих товариств, спілок та їх підприємств
може здійснюватись тільки за їх згодою або за рішенням судових органів.

Суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафи,
нараховані податковою службою, стягуються у безспірному порядку
інкасовими дорученнями за встановленою формою. Інкасові доручення
приймаються банками протягом 10 календарних днів з дня виписки.

Залежно від конкретного випадку безспірного списання коштів у рядку
«Призначення платежу» інкасового доручення вказується:

назва і відповідна стаття закону, якою передбачено безспірне стягнення
коштів; у разі необхідності — вид платежу і період часу, за який
здійснюється стягнення; акт ненормативного характеру, на підставі якого
здійснюється стягнення (постанова, рішення, наказ тощо).

Якщо законом передбачено безспірне стягнення пені, то в розрахунковому
документі сума основного боргу і сума пені вказуються окремо.

Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення на
безспірне стягнення коштів покладається на стягувача, який оформив
розрахунковий документ та надав його банку.

Документи на безспірне стягнення та безакцентне списання коштів з
основних рахунків підприємств приймаються банками незалежно від
наявності коштів на цих рахунках. У разі відсутності коштів на основних
рахунках вони враховуються на позабалансовому рахунку №9803.

У разі недостатності коштів на основних рахунках платників здійснюється
часткова оплата розрахункових документів на безспірне стягнення та
безакцентне списання коштів, яка оформляється меморіальним ордером.

Розрахункові документи на безспірне списання коштів з додаткових
рахунків приймаються банками до виконання тільки за наявності на цих
рахунках коштів.

У разі недостатності коштів на додаткових рахунках платників для повного
виконання розрахункових документів на безспірне списання коштів
здійснюється їх часткова оплата, про що робиться позначка на
розрахункових документах.

У разі відсутності коштів на додаткових рахунках платників розрахункові
документи на безспірне списання коштів повертаються банками без
виконання.

Розрахункові документи на безспірне списання коштів з рахунків фізичних
осіб, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, приймаються банком
до виконання лише в межах наявних коштів на цих рахунках на підставі
виконавчих документів, у випадках, передбачених законами. Якщо на
рахунку фізичної особи недостатньо коштів для виконання таких
розрахункових документів, то здійснюється їх часткова оплата.

Звернення стягнення на кошти боржників, що знаходяться на рахунках у
банках, на користь фізичних осіб здійснюється державними виконавцями.

Суми, стягнені з боржника на підставі платіжних вимог державних
виконавців, зараховуються на рахунок відповідного відділу Державної
виконавчої служби і видаються стягувачеві в установленому порядку.

Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а
також за станом розрахунків у підприємств.

Контроль здійснюється у процесі проведення операцій з безготівкових
розрахунків, а також шляхом періодичної перевірки розрахункових
документів, аналізу балансів та інших звітних матеріалів підприємств і
перевірену них на місцях.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового
документа, і всі суперечки, які можуть виникнути з цих питань між
підприємствами, мають вирішуватися в претензійно-позовному порядку.

Платіжна вимога.

Безспірне стягнення та безакцентне списання коштів здійснюється на
бланку платіжної вимоги, який подасться стягувачем у банк, в якому він
обслуговується, за встановленою формою у трьох примірниках із
супровідним реєстром у двох примірниках.

Платіжні вимоги приймаються банками протягом 10 календарних днів з дня
виписки.

Залежно від конкретного випадку безспірного списання коштів, у рядку
„Призначення платежу” платіжної вимоги стягувач має зазначити: назву і
відповідну статтю закону, якою передбачено безспірне списання коштів; у
разі необхідності — вид платежу і період часу, за який здійснюється
стягнення; акт ненормативного характеру, на підставі якого здійснюється
стягнення (постанова, рішення, наказ тощо). Якщо зі змісту закону
випливає необхідність посилання на інші документи (договір, митну
декларацію тощо), то в платіжній вимозі мають вказуватися реквізити
відповідного документа (назва, дата, номер).

Якщо безспірне стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчого
документа, оригінал (дублікат) якого додасться, посилання у
розрахунковому документі на законодавчий акт не потрібне.

Безспірне списання коштів з реєстраційних рахунків установ, оплата
видатків яких здійснюється з єдиного казначейського рахунка, проводиться
виключно органами Державного казначейства України.

Безспірне стягнення коштів з рахунків у банках може бути здійснено:

— за виконавчими листами, виданими судами;

за наказами арбітражних судів та іншими виконавчими документами,
визнаними законодавством України.

Схема розрахунків платіжними вимогами наведена на рис 2.12.

5

2

1 6 3

Рис 2.12. Схема розрахунків платіжними вимогами

1) Одержувач коштів виписує і здає в установу банку, що його обслуговує,
платіжну вимогу до платника і реєстр вимог;

2) Банк одержувача пересилає платнику вимогу і реєстр банку платника;

3) Банк платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про
платіж;

4) На основі перевіреної платіжної вимоги установа банку списує
зазначену суму з рахунка платника;

5) З банку платника надходять документи про перерахування коштів у банк
одержувача;

6) Банк одержувача зараховує зазначену суму на рахунок одержувача
коштів.

Пластикові картки

Розвиток електронної техніки дає змогу широко використовувати
безготівкові розрахунки у формі пластикових карток, що містять
зашифровану інформацію, яка дозволяє їх власникам здійснювати платежі та
отримувати готівкові кошти.

Банківські пластикові картки введено Положенням №37 “про впровадження
пластикових карток міжнародних платіжних систем в розрахунки за товари,
послуги та при видачі готівки” затверджене постановою правління НБУ від
24.02.97, зареєстрованим в Мінюсті України 24.03.97 №86/1890 із змінами
і доповненнями, внесеними постановами Правління НБУ.

Пластикова картка являє собою пластинку з нанесеною магнітною смугою або
вмонтованою мікросхемою, яка містить ключ до спеціального карткового
рахунка в банку. За паперової технології продавець за допомогою
спеціального терміналу зчитує інформацію з картки, здійснює авторизацію
(через особливу лінію зв’язується з процесинговим центром, у якому
зберігається докладна інформація про стан рахунка) і виявляє можливість
оплати покупки. Докладна інформація про купівлю фіксується на сліпі
(відбиток з картки) і направляється до центру платіжної системи або
банку. Підпис на сліпі означає наказ переказати кошти за покупку із
спеціального карткового рахунка на рахунок продавця.

Держатель картки в електронній системі напряму зв’язується з емітентом
через термінал. Замість підпису на рахунку він вводить за допомогою
клавіатури секретну комбінацію цифр, що за правильного набору санкціонує
дебетування його банківського рахунка.

За економічним змістом розрізняють кредитові та дебетові картки.

Кредитові картки пов’язані з відкриттям кредитної лінії у банку, що дає
можливість власникам користуватися кредитом при купівлі товарів і
отриманні касових позик.

Дебетові картки призначені для одержання готівкових коштів у банківських
автоматах або покупки товарів з розрахунком через електронні термінали.
Кошти при цьому списуються з Рахунка власника у банку.

Банківські кредитові картки призначені для покупки товарів з
використанням банківського кредиту, а також для одержання авансів у
готівково-грошовій формі.

Головна особливість цієї картки — відкриття банком кредитної лінії, яка
щоразу використовується автоматично при купівлі товару або одержанні
кредиту в грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах встановленого
банком ліміту. Банківська кредитна картка у деяких системах може
використовуватися для пільгової оплати деяких видів послуг (наприклад,
телефонних розмов), а також для одержання коштів у банківських
автоматах.

Існують індивідуальні та корпоративні картки.

Індивідуальні картки видаються окремим клієнтам банку і можуть бути
«стандартними» або «золотими» (призначені для .осіб з високою
кредитоспроможністю і передбачають значну кількість пільг для
користувачів).

Корпоративна картка видається організації (фірмі) ,яка на підставі цієї
картки може видати індивідуальні картки обраним особам (керівникам або
просто цінним співробітникам). Їм відкриваються персональні рахунки,
пов’язані з корпоративним картковим рахунком. Відповідальність перед
банком за корпоративний рахунок несе організація, а не індивідуальні
власники корпоративних карток.

Також існують приватні кредитні картки підприємств торгівлі та послуг.
Використання цих карток обмежено визначеною замкненою, мережею торгових
установ, наприклад, мережею універмагів або системою заправних станцій
визначеної компанії. Кредит надає сама компанія, вона ж одержує процент
за кредит. Набули поширення банківські приватні картки, за допомогою
яких можна здійснювати покупку у визначених магазинах зі скидкою, але
випуск карток, видачу кредиту по закупках і розрахунки по оплаті
торгових рахунків здійснює Банк — учасник угоди.

Картки для купівлі через термінали у торгових точках також належать до
розряду дебетових. Вони прив’язані до чекового або ощадного рахунка
власника карток і не передбачають автоматичного надання кредиту. Картка
виконує функції банківського чека, але її використання більш надійне,
тому що ідентифікація власника провадиться в момент укладення угоди і
кошти перераховуються на банківський рахунок торгового підприємства
негайно.

Картки для банківських автоматів — це різновид дебетових карток, які
дають можливість власникові рахунка в банку одержувати готівкові кошти в
межах залишку коштів на рахунку через автоматичне обладнання,
встановлене в банках, торгових залах, на вокзалах тощо. При наявності
картки гроші можна одержати в будь-який час, у святкові чи вихідні дні.
Крім цього, власник картки звільнений від необхідності відвідувати своє
відділення банку і може скористатися автоматами, розміщеними в торгових
центрах, на вокзалах тощо.

Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смугу, де записані
дані, необхідні для ідентифікації особи власника картки при її
використанні в банківських автоматах та електронних терміналах торгових
установ.

Магнітна смуга на картці має декілька доріжок для фіксації необхідних
даних у закодованій формі. На одній із доріжок записано персональний
ідентифікаційний номер (ПІН), який вводиться власником картки за
допомогою спеціальної клавіатури при використанні ним банківських
автоматів і терміналів. Набрані цифри порівнюються з ПІН-кодом,
записаним на смузі.

У картках із зустрічною мікросхемою охоронцем інформації, яка
записується раніше, а потім може поновлюватися в момент здійснення
операції, є мікросхема. Це збільшує функціональні можливості картки та
підвищує її надійність. На підставі записаних у мікросхемі даних
операція в картці може здійснюватися в автономному режимі, тобто без
посереднього зв’язку з центральним процесором банківської комп’ютерної
системи в момент здійснення операції.

Компанії, які спеціалізуються на обслуговуванні туризму, випускають
картки туризму і розваг (наприклад, «Амерікан експрес», «Дайнерс клаб»,
“Віза”), які приймаються сотнями тисяч торгових і сервісних підприємств
у всьому світі для оплати товарів та послуг. Вони також надають
власникам пільги з бронювання авіаквитків, номерів у готелях, одержання
скидок з ціни товару, страхування життя та ін. У цих системах також
існують індивідуальні та корпоративні картки.

Таким чином, у майбутньому більш перспективною формою безготівкових
розрахунків в Україні може стати форма розрахунків пластиковими
картками.

Облік безготівкових розрахунків.

Облік розрахунків з постачальниками і покупцями, підрядниками і
замовниками.

На рахунку № 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
відображаються безготівкові розрахунки між підприємствами й
організаціями за продукцію, товарно-матеріальні цінності, роботи і
послуги.

На дебеті цього рахунка відображаються суми сплачених рахунків, на
кредиті обліковується сума акцептованих рахунків на матеріальні
цінності, що надійшли, виконані роботи та послуги.

Аналітичний облік ведуть за окремими рахунками постачальників та
підрядників, фактами надходження невідфактурованих поставок або оплати
матеріальних цінностей, що не надійшли, в розрізі постачальників і
підрядників.

На рахунку № 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображають
розрахунки за відвантажену продукцію, виконані роботи і послуги лише на
тих підприємствах, у яких реалізація продукції планується в міру її
відвантаження, здавання замовникам робіт та надання послуг. Тут
обліковують також і заборгованість покупцям за одержану від них часткову
оплату продукції, що знаходиться у відвантажених товарах або в платежах,
що надійшли в оплату ще не відвантаженої продукції.

На дебеті рахунка № 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів,
виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних
контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші
податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до
бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації; на
кредиті — сума платежів, що надійшли на рахунки підприємства в
банківських установах, та інші види розрахунків. Сальдо рахунка
відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію
(робота, послуги).

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за
кожним покупцем та замовником за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

Синтетичний облік рахунка № 63 ведеться у журналі-ордері № 6; рахунків №
36 і № 37 — у журналі-ордері № 8;

При скороченій формі — всі три рахунки ведуться у журналі-ордері № 3.

Облік розрахунків з різними дебіторами здійснюють на рахунку № 37
«Розрахунки з різними дебіторами». Облік розрахунків ведеться за
поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами та авансами
виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням
завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими
операціями.

Субрахунок № 371 «Розрахунки за виданими авансами» використовують у
випадках, коли при надходженні матеріальних цінностей відсутні платіжні
документи на оплату. На дебеті цього субрахунка відображаються суми
виданих авансів під поставку матеріальних цінностей, виконання робіт.
Кореспонденцію рахунків з обліку розрахунків з постачальниками
і покупцями, підрядниками і замовниками наведено у таблиці 2.1.

Табл. 2.1.

Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків з постачальниками і
покупцями, підрядниками і замовниками (рах. № 36, 37, 63).

№ п/п

Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1. Вартість товарно-матеріальних цінностей, що оприбутковані
підприємством 201, 203, 207, 28 ін. 631, 685

2. Сума заліку за попередньо виданим авансом 631 371

3. Оплата рахунка постачальника 631 311

4. Сума виданих авансів за поставку матеріальних цінностей 371 311

5. Сума виданих авансів, пов’язаних з оплатою часткової готовності робіт
по капітальних вкладеннях 371 313

6. Сума авансу, одержані підрядникам, що зараховується на зменшення
оплати пред’явленого замовникові рахунка за виконані роботи 371 361

7. Сума виданих авансів і оплата часткової готовності робіт, зарахованих
постачальником при оплаті закінчених робіт 631 371

8. Сума одержаних, авансів, зарахована на рахунок в банку підрядника
згідно з договором 31 371

9. Сума авансів, обігових коштів, одержаних у тимчасове користування,
зарахування підрядником в оплату за своїми рахунками, що пред’явлені
замовникові. 361 371

10. Суми, на які пред’явлені розрахункові документи замовниками 361 70

11. Перерахування покупцями і замовниками невикористаних сум 361 311

12. Кредиторська заборгованість з термінами позивної давнини, що минули
361 717

13. Оплата розрахункових документів замовниками 311 361

14. Зарахування одержаних авансів 371 361

15. Дебіторська заборгованість з простроченими термінами позикової
давності 944 361

16. Одержані векселі за відвантажену продукцію в міру пред’явлення
розрахункових документів 341 361

Облік розрахунків з бюджетом

У бухгалтерському обліку всі розрахунки з бюджетом (за рахунок прибутку,
по податках з робітників; і службовців та інших платежах) відображають
на рахунку № 64 «Розрахунки за податками й платежами». На кредиті цього
рахунка нараховують суми платежів до бюджету (податкові зобов’язання), а
на дебеті — належні до відшкодування бюджету податки, їх сплата,
списання тощо. Кредитове сальдо показує заборгованість підприємства
перед бюджетом, тобто суму, яку підприємство має перерахувати до
бюджету. Дебетове сальдо за рахунком № 64 означає переплату бюджету
(податковий кредит), тобто надлишкове перераховану суму до бюджету, яку
необхідно зарахувати в рахунок чергових платежів або повернути
підприємству.

Рахунок № 64 «Розрахунки за податками й платежами» має субрахунки за
видами платежів до бюджету.

На підприємствах застосовують такі субрахунки:

№ 641 «Розрахунки за податками»

№ 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»

№ 643 «Податкові зобов’язання»

№ 644 «Податковий кредит».

Аналітичний облік на рахунку № 64 здійснюють за видами платежів до
бюджету. Це має можливість перевірити правильність розрахунків за кожним
видом платежу.

Облік операцій за розрахунками з бюджетом наведено у таблиці 2.2.

Табл. 2.2.

Кореспонденція рахунків за розрахунками з бюджетом (рах. № 64)

№ п/п

Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1.

Нарахований податок на прибуток від звичайної діяльності 981

641.2

2. Нарахований податок на додану вартість 70 641.1

3. Нарахований акцизний збір 70 641.3

4. Вирахуваний із заробітної плати громадян прибутковий податок 66 641.7

5.

Збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття -0,5%
66

641.8

6.

Нарахований податок на прибуток від реалізації цінних паперів 981

641.2

7.

Перерахування податкових платежів (погашення кредиторської
заборгованості) до бюджету за відповідними субрахунками 641

311, 312, 60

8.

Повернення на рахунок підприємства зайвих перерахованих платежів до
бюджету 311, 312

641

Облік розрахунків з соціальними фондами

Облік розрахунків за страхуванням здійснюють на рахунку № 65 «Розрахунки
за страхуванням»

Рахунок № 65 «Розрахунки за страхуванням» має такі субрахунки:

№ 651 «За пенсійним забезпеченням»

№ 652 «За соціальним страхуванням»

№ 653 «За страхуванням на випадок безробіття»

№ 654 «За індивідуальним страхуванням»

№ 655 «За страхуванням майна».

На субрахунку № 651 «За пенсійним забезпеченням» ведеться облік
розрахунків з Пенсійним фондом України за

збором на обов’язкове державне пенсійне забезпечення.

На субрахунку № 652 «За соціальним страхуванням» ведеться облік
розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов’язкове
соціальне страхування.

На субрахунку № 653 «За страхуванням на випадок безробіття» ведеться
облік розрахунків з Державним бюджетом на обов’язкове соціальне
страхування на випадок безробіття.

На субрахунку N2 654 «За індивідуальним страхуванням» ведеться облік
розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню
персоналу підприємства, за Їх письмовими дорученнями, у разі
добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати страхових
внесків за

договорами та по обов’язковому страхуванню, що встановлюється
законодавством.

На субрахунку № 655 «За страхуванням майна» ведеться облік розрахунків
за страхуванням майна працівників підприємств. Такі страхові платежі
підлягають перерахуванню страховим організаціям.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів, по страхувальниках та
окремих договорах страхування.

Вирахувані із заробітної плати за заявами працюючих суми для
перерахування належних з них страхових внесків органам соцстраху:

Дебет рахунка № 66 «Розрахунки з оплати праці»

Кредит рахунка № 65 «Розрахунки за страхуванням» (за відповідними вище
переліченими субрахунками).

На субрахунку № 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» здійснюють
такі нарахування;

— пенсії згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення»;

— на санаторно-курортне лікування непрацюючим пенсіонерам;

— щомісячна допомога непрацюючим матерям по догляду за дитиною до
досягнення нею віку, визначеного законодавством України;

— щомісячна допомога на дітей від 3 до 6 років;

— допомога на дітей малозабезпеченим родинам;

— витрати на поховання непрацюючих пенсіонерів,

— пенсії, допомога й інші виплати згідно з Законом України «Про статус
та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи».

При перерахуванні коштів до Пенсійного фонду України:

Дебет субрахунка № 651 «За пенсійним забезпеченням»

Кредит субрахунка № 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Усі підприємства щоквартально подають звіти встановленої форми за
визначеним терміном у двох примірниках.

Кореспонденція рахунків з обліку відрахувань до Пенсійного фонду
наведена у таблиці 2.3.

Табл. 2.3.

Кореспонденція рахунків з обліку відрахувань Пенсійного фонду

№ п/п

Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування — 32% і 4% від
об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів 15, 82, 91, 23, 92, 93, 94
651

2.

Збір до Пенсійного фонду від сукупного оподатковуваного доходу фізичних
осіб — 1% — 5% та відрахування на додаткове пенсійне страхування 66

651

3.

Збір до Пенсійного фонду від торгівлі ювелірними виробами із золота,
платини і дорогоцінного каміння — 5% (включається до валових витрат) 92,
93, 94

651

4.

Збір до Пенсійного фонду від юридичних осіб при відчуженні легкових
автомобілів — 3% (включається до валових витрат) 92, 93, 94

651

5.

Збір до Пенсійного фонду від суми фіксованого податку — 10% 64

651

6.

Збір до Пенсійного фонду від юридичних і фізичних осіб, які здійснюють
операції купівлі-продажу валют, — 1% від суми операцій (включається до
валових витрат) 92, 93, 94

651

7.

Надходження страхових сум на рахунок підприємства від органів
соціального страхування (заборгованість органів) 311, 312

651

8.

Перерахування органам соціального страхування (забезпечення) 65

311, 312

9.

Нарахування працюючим допомоги з тимчасової непрацездатності,
вагітності тощо 65

66

10.

Відрахування до Пенсійного фонду для сплати премій та матеріального
заохочення 23, 91 та ін.

651

11.

Нараховані штрафи, пені за несвоєчасне перерахування внесків 948

651

12.

Нараховані штрафи на конкретного винуватця за порушення термінів
здавання звітів або їх перекручення 375

71

13.

Перерахована на рахунки в банках підприємства Пенсійним фондом
заборгованість 311

651

14.

Перераховані підприємством внески до Пенсійного фонду 651

311

15..

Нарахована допомога працюючим за рахунок Пенсійного фонду 651

661

16.

Видача з каси допомоги за. рахунок Пенсійного фонду 661

30

Нарахована сума збору на державне пенсійне страхування від винагород за
підсумками року на витрати виробництва продукції (робіт, послуг) не
відноситься. У податковому обліку ця сума збору включається до складу
валових витрат.

В слідуючому розділі розглядається аудит безготівкових розрахунків:
сутність, організація, методика, програма і робочі документи аудитора.

Обов’язковість аудиту визначається об’єктивними потребами реалізації
концепції підзвітності. Якісний об’єктивний аудит підвищує ефективність
і прибутковість інвестицій, сприяє захисту інтересів бізнесу та держави.

3. Аудит безготівкових розрахунків на підприємстві.

3.1. Методика аудиту безготівкових розрахунків підприємстві.

Операції по руху грошових коштів, як правило, досліджуються Аудитором
суцільним методом. Однак цей метод потребує дуже багато часу і тому
дозволяється в окремих випадках використання методу вибіркової
перевірки. При виявленні порушень в цьому сегменті аудитор повинен
застосувати аналітичні процедури і в разі необхідності збільшити обсяг
вибірки або перейти на суцільний метод перевірки.

Завдання аудиту грошових коштів у банках і розрахункових спецій полягає
у визначенні:

відповідності сум залишків і оборотів по виписках банку сумам поданих
первинних документах, облікових реєстрах та звітності;

правильності використання грошових коштів суворо за цільовим
призначенням;

своєчасності розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та іншими
контрагентами;

величини, характеру і динаміки дебіторської і кредиторської
за-бованостей та причин їх утворення.

Особливістю досліджень цього сегмента аудиту стосовно законодавчої та
нормативної баз є контроль дотримання підприємством статутних
документів:

Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні» від 16. 07. 1999 р. № 996-ХІУ;

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

П(С)БО 2 «Баланс»;

П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»;

П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал»;

П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»;

П(С)БО 11 «Зобов’язання»;

П(С)БО 15 «Дохід»;

П(С)БО 16 «Витрати».

Аналізу рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань,
господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом
Міністерства Фінансів України від 30. 11.99 р. № 291 і нормативних
актів, що впливають на розрахункові операції.

Джерела інформації аудиту грошових коштів та розрахункових операцій
наведено на рис 3.1.

Рис 3.1. Схема джерел інформації аудиту грошових коштів та розрахункових
операцій

Загальна схема проведення аудиту руху коштів у банку подана на рис
3.2.Вивчення банківських операцій розпочинається із з’ясування
аудитором питання, які рахунки відкрито підприємству в обслуговуючих
установах банку. Види рахунків підприємства в банках наведено на рис
3.3. Кожному підприємству для зберігання коштів відкривають поточний
рахунок, на який надходить виручка від реалізації продукції, ведення
робіт і надання послуг, здійснюються розрахунки за виконані роботи,
оплата товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг.

Рис 3.3. Схема видів рахунків підприємства в банках.

Незалежно від того, якими рахунками в банку користується підприємство,
аудит операцій, проведених по них на основі виписок банку та доданих до
них документів, доцільно здійснювати в такій послідовності.

Перевірка наявності виписок з кожного банківського рахунку і ланцюжок
перехідних залишків у них. Аудитори повинні впевнитись, що в бухгалтерії
є в наявності всі виписки банку і за всіма рахунками. Разом з цим
потрібно перевірити їх вірогідність.

Рис. 3.2. Схема аудиту руху коштів на рахунках в банку

Щоб впевнитись в наявності всіх виписок, необхідно звертати увагу не
тільки на нумерацію сторінок, але й на дати. Виписки банку за кожним
рахунком окремо слід підібрати за всі робочі дні, в які проводилися
операції. Неробочі дні можна визначити за календарем, а дні, в які
операції не проводились, — за послідовністю залишку.

Вхідні й вихідні залишки слід звіряти не лише за виписками, а й за
датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені
банківські виписки за конкретний день.

Перевірка якості і достовірності виписок банку, а також наявність
додатків до них. Виписка банку повинна бути без помарок, підчисток і
необгрунтованих виправлень.

При вивченні операцій за рахунками в установі банку перевіряється
наявність та достовірність виписок банку за кожним їх рахунком,
наявності штампів і підписів працівників установ банків і відповідності
зазначених у них даних даним бухгалтерського обліку — Головної книги.
При цьому виписки добираються за хронологічною послідовністю для того,
щоб перевірити, чи правильно перенесені залишки з попередньої до
наступної.Аудитор перевіряє також наявність усіх додатків та виписок, що
засвідчують здійснення тієї чи іншої операції і платіжних доручень,
платіжних вимог, заяв на акредитив. У тому разі, якщо не вистачає
якихось додатків або якщо у виписках є помарки та виправлення, аудитор
бере в банку копії таких документів.

Зустрічаються випадки, коли службові особи, одержуючи готівку з банку,
не здають її повністю або частково у касу підприємства. Такі зловживання
приховуються різними шляхами: в одних випадках не заповнюють корінці
чеків, а банківські виписки знищують; в інших — на корінцях чеків
зазначають меншу суму, ніж одержано насправді, а у виписках банку
роблять відповідні зміни. Викрити такі зловживання можна, одержавши в
банку справжню виписку і порівнявши її дані з оприбуткованими сумами в
касовій книзі і звіті касира. Особливу увагу слід звернути на заповнення
реквізитів документів.

Аудитор повинен також звіряти номери корінців грошових чеків з
банківськими виписками, пам’ятаючи про те, що три останні цифри номера
чека заносяться до виписки, а потім звіряти одержання і повноту
оприбуткування коштів за касовою книгою. Якщо у банківській виписці
відсутній номер корінця чека, а сам чек — у чековій книзі, бо нібито
зіпсований (що, ймовірно, свідчить про знищення банківської виписки,
отже — про можливі зловживання), то необхідно провести зустрічну
перевірку цього чека в установі банку.

Не менш важливо пересвідчитися і про відповідність сум оборотів по
дебету та кредиту. За умови, якщо бухгалтерські контировки за
банківськими операціями складено правильно, розбіжностей між залишками
коштів і сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку бути не може.
Кожну з виявлених розбіжностей аудитор уважно розглядає, аби впевнитися
в тому, чи не було зловживань при цьому з боку працівників бухгалтерії.

Трапляється також, що в бухгалтерії виправляють записи у виписці банку
по дебету і кредиту або додаток до виписки може бути фіктивним (без
банківського штампа). Такі операції, які викликають сумнів, слід вивчити
за допомогою зустрічної перевірки з банківською установою.

У виписці банку є лише цифрові дані, тому аудитору важливо знати
побудову та код умовних цифрових позначок змісту операцій. Необхідно
пам’ятати, що на особових рахунках відкритих у банку, записи у дебеті
означають зменшення (витрату) коштів, а у кредиті — збільшення
(надходження) коштів.

Звірка оборотів і залишків, відображених у виписках банку, із записами в
облікових регістрах. Для цього підраховують обороти за виписками в банку
в розрізі кожного рахунку за кожен місяць і ці дані порівнюють із
записами в журналі № 1, відомості 1.2 та Головної книга. Виписки банків
контролюють за такою формулою:

ЗД + ОК — ОД = ЗК, де

ЗД — залишок на початок дня;

ОК — кредитовий оборот;

ОД — дебетовий оборот;

ЗК — залишок на кінець дня.

Документальна перевірка записів за рахунками в банку. Її слід проводити
в трьох напрямках:

а) перевірити, чи повністю виправдані ці операції документами, доданими
до виписок банку;

б) чи правильно складені за ними бухгалтерські проводки. Для цього
необхідно провести суцільну перевірку банківських документів за період,
що вивчається, переглядаючи їх у порядку записів у журнал, відомість з
одночасною відміткою записів на виписках банку. Необхідно переконатися у
правильності оформлення документів і відповідності доданих до них
підстав, у наявності на копіях платіжних доручень штампів банку тощо;

в) провести систематизовану перевірку документів, згрупованих за
однорідністю операцій.

Документи, які викликають сумнів, уважно перевіряються як за формою, так
і за змістом. При цьому як правило, необхідно провести зустрічну
перевірку і взаємний контроль операцій.

Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними документами,
встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і
кінцевого сальдо особливо ретельно перевіряється сутність господарських
операцій. А саме — чи на законних підставах надійшла на відповідний
рахунок або була списана будь-яка сума коштів. Для цього необхідно
зіставляти дані бухгалтерського обліку, товарно-транспортні документи,
журнал реєстрації дорожніх листів тощо.

Крім взаємної звірки та порівняння сум, що записані у відповідних
документах, треба пересвідчитися також у реальності тієї чи іншої
операції.

Трапляється так, що підприємства перераховують гроші іншим підприємствам
начебто за придбані товари, які насправді не надійшли на склад або
надійшли, та не того асортименту, що зазначено у документах, або ж
перераховані за придбання матеріальних цінностей кошти були віднесені по
бухгалтерських контировках у дебет рахунків обліку витрат на
виробництво, а фактично одержані цінності оприбутковані контировкою в
дебет рахунків обліку матеріальних цінностей і в кредит рахунку 372
«Розрахунки з підзвітними особами». Створена таким чином нереальна
заборгованість незаконно виплачується з каси.

Особливо ретельно повинні перевірятися оплачені лімітованими чеками
залізничні накладні, рахунки та квитанції інших організацій.
Трапляється, що оплачені розрахунковими чеками документи знову додаються
до авансових звітів підзвітних осіб і вдруге оплачуються.

Під час перевірки розрахунків з використанням різних форм безготівкових
розрахунків аудитор повинен звернути увагу на наявність всіх
виправдовуючих документів, а в ряді випадків — провести зустрічну
перевірку в банку або в організації, з якої були здійснені розрахунки.
Особливу увагу слід приділити розрахунковим операціям, проведеним за
чеками, акредитивами або з використанням векселів. Тут іноді
зустрічаються помилки, порушення діючого порядку, а іноді – шахрайство.

При аудиті розрахункових операцій проводять звіряння залишку
заборгованості, яка обліковується в балансі на початок періоду з
кожного виду розрахунків, із залишком в облікових регістрах і з актами
взаємозвірки розрахунків з постачальниками і підрядниками.

Таку перевірку потрібно проводити з кожним рахунком і місяцем
послідовно, тобто кожен запис аналітичного рахунку кожної суми того чи
іншого виду розрахунків потрібно звірити з документами, а також із
записами в Головній книзі по відповідних кореспондуючих рахунках.

Також слід перевірити правильність підрахунків за дебетом і кредитом
облікового регістру за відповідними видами розрахунків і виведення
залишку на перше число наступного місяця. Підсумки оборотів та виведені
залишки з кожного виду рахунків звіряють з підсумками регістрів
аналітичного і синтетичного обліку.

При виявленні у місячних (квартальних) балансах і Головній книзі значних
відхилень у розмірах дебіторської заборгованості аудитор повинен мати на
увазі, що вони можуть бути результатом свідомого викривлення балансу:

об’єднання дебіторської заборгованості з кредиторською;

перенесення її на інші рахунки балансу;

сторнування проведених нарахувань;

необгрунтованого списання заборгованості на витрати виробництва

Аудитору необхідно впевнитись, чи справді відбулося погашення
заборгованості, чи вона знижена штучно. Це встановлюється за даними
аналітичного обліку і первинних документів.

При перевірці розрахунків з покупцями та замовниками необхідно
встановити, чи є в наявності всі договори на постачання продукції, чи
зареєстровані ці договори в журналі реєстрації договорів та гарантійних
листів.

При аналізі договорів та інших юридичних документів на постачання
готової продукції необхідно встановити достовірність, законність та
реальність заборгованості покупців та замовників на кожному субрахунку
рахунка 36. Важливою умовою організації обліку розрахунків з покупцями є
правильне оформлення документів на відпущену на місці або відвантажену
продукцію і вчасне подання цих документів до бухгалтерії для
пред’явлення покупцям рахунків. На підставі регістрів обліку аудитору
необхідно перевірити повноту і своєчасність оплати рахунків. Відмітки
про оплату рахунків-фактур покупцями порівнюються з виписками банку. При
цьому слід звертати увагу на організацію аналітичного обліку розрахунків
з покупцями за відвантажену їм продукцію. Організація обліку повинна
забезпечити виявлення оплаченої (включеної до обсягу реалізації) і
неоплаченоі продукції (по розрахункових документах, які не здані до
банку на інкасо:

по розрахункових документах, термін сплати яких не настав;

по неоплачених вчасно документах; по документах, які були передані на
інкасо для забезпечення позик з порушенням строку;

по продукції, яка знаходиться на відповідальному зберіганні у покупців
продукції через відмову від акцепту).

Аудитору слід також звернути увагу на законність проведених операцій
щодо кожної суми заборгованості, виявити строки і умови виникнення
заборгованості, а також винних у цьому осіб.

Перевіряючи розрахунки з покупцями та замовниками з використанням
векселів необхідно звернути увагу на своєчасність та правильність
відображення вексельного проценту по отриманих векселях. Крім того,
необхідно визначити причини неплатежів, якщо є факти простроченої
заборгованості, чи немає порушень строку позовної давності, чи правильно
проводилось ціноутворення при реалізації продукції (робіт, послуг) при
використання націнок (знижок), чи немає навмисних розрахунків з
покупцями та замовниками нижче собівартості відвантаженої продукції при
бартерних угодах, взаємозаліках, розрахунках з використанням чеків,
акредитивів, векселів.

3.2. Організація аудиту. Робочі документи аудитора.

ПРОГРАМА АУДИТУ БЕЗГОТІВКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Мета аудиту безготівкових розрахунків – з’ясувати, чи:

Кошти є в наявності і у володінні клієнта.

Залишок на рахунку коштів належним чином відбиває грошові надходження і
виплати протягом звітних періодів.

Залишки коштів, представлені в бухгалтерському балансі підприємства,
відповідним чином відбивають усі кошти на рахунках та в дорозі.

Залишки по рахунках коштів належним чином класифіковані у фінансовій
звітності.

Кошти на банківських рахунках у найіональній та іноземних валютах у
підприємстві враховуються на рахунках поданих на табл. 3.1,табл. 3.2,
табл. 3.3, табл. 3.4, табл. 3.5, табл. 3.6, табл. 3.7, табл. 3.8, табл.
3.9, табл. 3.10, табл. 3.11.

Табл. 3.1.

Номер балансового рахунку Опис рахунку Номер рахунка в банку

Табл. 3.2.

№ Перелік аудиторських процедур Виконавець Індекс робочого документа
Примітки

1 2 3 4 5

1. Рахунки в національній валюті.

1. Перевірка наявності прибуткових і видаткових документів, відображених
у банківських виписках по рахунку

2. Перевірка наявності банківських виписок

3. Перевірка вівдповідності дат платіжних доручень датам у банківських
виписках

4. Перевірка повноти оприбуткування коштів, зданих з каси на поточний
рахунок

5. Перевірка правильності заповнення платіжних доручень

6. Звірка відповідності контрагентів по платіжних документах і по
журналу – ордеру.

7. Таксування оборотів у виписках банку

8. Розрахунок залишків по рахунку на кінець дня

9. Перевірка правильності застосування кореспонденції рахунків і
повноти відображення операцій по рахунку в журналі-ордері

10. Звірення оборотів і залишків у виписках банку та головній книзі

11. Зіставлення сум, відображених у фінансовій звітності, з залишком у
регістрах бухгалтерського обліку і головній книзі

2. Рахунки в іноземній валюті.

1. Перевірка наявності банківських виписок

2. Перевірка наявності прибуткових і видаткових документів,
відображених у банківських виписках по рахунку

3. Перевірка відповідності даних виписок банку сумам, зазначеним у
прикладених до них первинних документах

4. Звірка відповідності контрагентів по платіжних документах і по
журналу – ордеру

5. Перевірка своєчасності зарахування вілютної виручки на транзитний
рахунок

6. Перевірка своєчасності відображення в обліку обов’язкового продажу
валюти

7. Перевірка правильності відображення в обліку доходів і витрат від
реалізації іноземної валюти

8. Перевірка правильності сплати банку комісійної винагороди за
проведення розрахунків в іноземній валюті і здійснення конверсійних
операцій

9. Перевірка правильгності застосування курсу валюти при відображенні
операцій у національній валюті

10. Перевірка правильності визначення курсових різниць на дату операції
і на кінець звітного періоду

11. Звірення оборотів і залишків у виписках банку та головній книзі

12. Зіставлення сум, відображених у фінансовій звітності, з залишком у
регістрах бухгалтерського обліку і головній книзі

13. Перевірка правильності застосування курсу валюти при відображенні
операцій у національній вілюті

14. Перевірка правильності визначення курсових різниць на дату операції
і на кінець звітного періоду

15. Складання переліку виявлених порушень

16. Направлення запиту на підтвердження залишків на рахунках

Виконав_______________________

Перевірив______________________

ТЕСТ ВИБІРКОВОГО КОНТРОЛЮ

банківських документів на відповідність

табл. 3.3.

№ Елемент вибірки (дата) Відповідальність дати в банківській виписці
даті додатка до неї Відповідність суми в банківський виписці сумі
додатка до неї Відповідність суми цифрами в платіжному дорученні сумі
прописом Відповідність суми отриманих коштів у касовому звіті і виписці
банку Відповідність суми зданого виторгу в касовому звіті і виписці
банку Разом відхилень по елементу вибірки

1 2 3 4 5 6 7 8

Разом відхилень за кожним рівнем контролю

Примітка: Якщо відхилень за одним з елементів більше трьох, варто
провести тестування за суттю.

Виконав_______________________

Перевірив______________________

ТЕСТ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАЛИШКІВ

у синтетичних і аналітичних регістрах обліку

у національній валюті

Рахунок 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

табл. 3.4.

№ Показники Значення на відповідну дату

31.01 28.02 31.03 30.04 31.05 30.06 30.07 31.08 30.09 31.10 30.11 31.12

1. Залишок по виписці банку

2. Залишок у журналі ордері

3. Залишок у головній книзі

Рахунок 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”

табл. 3.5.

№ Показники Значення на відповідну дату

31.01 28.02 31.03 30.04 31.05 30.06 30.07 31.08 30.09 31.10 30.11 31.12

1. Залишок по виписці банку

2. Залишок у журналі ордері

3. Залишок у головній книзі

Виконав_______________________

Перевірив______________________

ТЕСТ ВІДПОВІДНОСТІ ОБОРОТІВ

Синтетичних і аналітичних регістрів обліку в національній валюті

табл. 3.6.

№ Показники Період

Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.

1. Суми одержуваної з банку готівки в звітах касира і виписках банку

2. Суми зданої виручки в звітах касира і виписках банку.

3. Суми інших надходжень, що здані до банку

Система позначень:

“+” – дані відповідають

“0” – дані не відповідають

(додатково навести відхиленння та їх пояснення)

Виконав_______________________

Перевірив______________________

ТЕСТ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАЛИШКІВ

Синтетичних і аналітичних регістрів обліку в іноземній валюті валюті

Рахунок 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”

табл. 3.7.

№ Показники Значення на відповідну дату

31.01 28.02 31.03 30.04 31.05 30.06 30.07 31.08 30.09 31.10 30.11 31.12

1. Залишок по виписці банку

2. Залишок у журналі ордері

3. Залишок у головній книзі

Рахунок 313 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”

табл. 3.8.

№ Показники Значення на відповідну дату

31.01 28.02 31.03 30.04 31.05 30.06 30.07 31.08 30.09 31.10 30.11 31.12

1. Залишок по виписці банку

2. Залишок у журналі ордері

3. Залишок у головній книзі

Виконав_______________________

Перевірив______________________

ТЕСТ ВІДПОВІДНОСТІ ОБОРОТІВ

Синтетичних і аналітичних регістрів обліку в іноземній валюті

табл. 3.9.

№ Показники Період

Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.

1. Суми одержуваної з банку готівки в звітах касира і виписках банку

2. Суми, повернуті з каси, в звітах касира і виписках банку.

Система позначень:

“+” – дані відповідають

“0” – дані не відповідають

(додатково навести відхиленння та їх пояснення)

Виконав_______________________

Перевірив______________________

АНАЛІТИЧНИЙ РОЗРАХУНОК

Курсових різниць на дату звіту чи дату здійснення операцій

табл. 3.10.

№ Балансовий рахунок Сума в іноземній валюті Дата звіту Курс на дату
звіту Дата останньої операції Курс на дату останньої операції Курсова
різниця Відхилення

за даними аудитора за даними обліку

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Виконав_______________________

Перевірив______________________

ПЕРЕЛІК ПОМИЛОК І ПОРУШЕНЬ, ВИЯВЛЕНИХ ПРИ АУДИТІ БЕЗГОТІВКОВИХ
РОЗРАХУНКІВ

табл. 3.11.

№ Первинний документ, обліковий регістр Характер порушення

Найменування № Дата Сума

1 2 3 4 5 6

Виконав_______________________

Перевірив______________________

Висновки та пропозиції

В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств різних форм
власності в здійснені розрахунків усунено зайву централізацію,
регламентацію, уніфіковано порядок їх здійснення. Однак, здійснюючи
розрахунки, як підприємства, так і кредитні установи зобов’язанні суворо
дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, сприяти
прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни.

В сучасних умовах гроші є невід’ємним атрибутом господарського життя.
Тому всі угоди, які пов’язані з поставкою матеріальних цінностей і
наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останні можуть
приймати, як готівкову, так і безготівкову форму розрахунку.

Організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей є
більш переважаючою, на відміну від розрахунків із застосуванням
готівкових, грошей, оскільки в першому випадку досягається значна
економія на “издержках обращения”.

Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розгалужена гілка
банків, а також зацікавленість держави в їх розвитку.

Також більшість підприємств запровадило і використовую сучасну систему
електронних розрахунків „Клієнт-банк”, яка дозволяє оперативно і з
найменшими витратами отримувати інформацію зі своїх рахунків і
здійснювати платежі.

При аудиті безготівкових розрахунків аудитору слід керуватися
нормативно-правовою базою та приділяти найбільшу увагу первинним
документам, а саме платіжне доручення, платіжна вимога доручення,
платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив, вексель, тощо.

Таким чином безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки шляхом
запису по рахункам в банках, коли гроші списуються з рахунку платника і
зараховуються на рахунок отримувача. Безготівкові розрахунки в
господарстві організовані по визначеній системі, під якою розуміють
сукупність принципів організації безготівкових розрахунків, вимог, що
застосовуються до їх організації, визначених певними умовами
господарювання, а також форм і способів розрахунків і пов’язаного з ними
обігу документів.

У сучасних умовах використовуються різні форми безготівкових
розрахунків. Облік безготівкових розрахунків ведеться по субрахункам та
аналітичним рахункам.

Позитивні та негативні сторони кожної із форм розрахунків висвітлені в
таблиці 4.1.

Позитивні та негативні сторони форм безготівкових розрахунків.

Табл. 4.1.

Перелік безготівкових форм розрахунків

Позитивні сторони Негативні сторони

1. За допомогою платіжних доручень 1) можливість сплати податків і
зборів;

2) можливість попередньої оплати за товари (роботи, послуги);

3) можливість перерахування коштів безпосередньо на банківський рахунок
фізичних осіб.

2. За допомогою платіжних вимог-доручень

прискорення проходження оплати за відвантажені товари (роботи,
послуги).

3. За допомогою розрахункових чеків

1) зменшення обороту розрахунків готівкою;

2) відсутність санкцій за перевищення встановлених лімітів оплати
готівкою за одним платежем;

3) суми, які виписуються за розрахунковим чеком (далі — РЧ), не
впливають на суму ліміту каси підприємства;

4) у разі втрати чекової книжки (далі — ЧК) підприємство втрачає тільки
бланки розрахункових чеків, а не самі кошти;

5) можливість обміну РЧ на готівкові кошти для фізособи — не СПД
(юрособи і фізособи-СПД такого права не мають). відносно тривалі терміни
документообігу, проходження платежів;

вилучення коштів з обігу;

складності оформлення;

фізособа – не СПД не може продовжити термін дії РЧ;

низький рівень гарантій за платежами і відповідно високий ризик
неотримання коштів;

неприпустимий обмін чека з ЧК на готівкові кошти й отримання здачі з
суми чека готівковими коштами юрособами.

4. За допомогою акредитивів Постачальнику акредитив гарантує надходження
виручки після постачання товару, виконання робіт або надання послуг.

Покупцю гарантується списання коштів з його поточного рахунка тільки у
разі виконання постачальником умов акредитива. У разі депонування
покупцем коштів відволікає у себе з обігу кошти для оплати за
акредитивом.

У разі оплати за акредитивом банком своїми коштами — оплата покупцем
відсотків за послуги банку.

5. За допомогою векселів Відстрочення платежу за придбані товари
(роботи, послуги).

6. Розрахунки в порядку планових платежів дає можливість працівникам
фінансово-збутової служби і бухгалтерії підприємства-постачальника не
підраховувати точну суму заборгованості, яку повинен сплатити покупець
за кожну поставку.

9. За допомогою банківських платіжних карток картковий рахунок у
гривнях, доларах чи іншій валюті або у двох різних валютах одночасно —
економія витрат на конвертацію валют;

не треба постійно тримати при собі велику кількість грошової готівки (не
загубиш і не вкрадуть);

перевезення коштів через кордон без зайвих митних процедур;

нарахування відсотків на залишок коштів на картрахунку;

незалежність від режиму роботи банку (можливість здійснювати розрахунки
цілодобово);

знижки в торгових і сервісних мережах;

лімітовані розрахунки протягом дня (на суму понад 3000,00 грн);

можливість придбання товару в мережі Internet;

нелімітовані розрахунки протягом дня з одним або кількома продавцями;

робити покупки й оплачувати послуги там, де розрахунки відбуваються з
використанням платіжних карток;

— отримувати в банкоматі або банку будь-яку грошову готівку практично в
будь-якому кутку світу. немає можливості повсюдного їх використання
через відсутність відповідного обладнання, банкоматів та обслуговуючих
банків у всіх торгових точках і населених пунктах;

використання платіжних карток можливе тільки в певних банкоматах.

Безготівкові розрахунки в Україні розвиваються дотепер, прикладом є
банківські платіжні картки, які з’явилися в Україні досить недавно. На
мою думку саме ця форма безготівкових розрахунків є найпрогресивнішою.
Для прийняття ефективних управлінських рішень та планування
господарської діяльності підприємства, керівнику підприємства слід
вибирати та застосовувати найефетивніши форми безготівкових розрахунків,
які найповніше задовільняють потреби підприємства.

Форми безготівкових розрахунків розрізняють залежно від характеру і
змісту відповідних розрахункових документів.

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у
прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в
максимально короткий час грошової компенсації виробникам-власникам
поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Отже, питання розрахункових документів, є досить актуальним на
сьогоднішній час. Воно є дуже важливим для розвитку національної
економіки, і потребує більш чіткої законодавчої регламентації. На мою
думку в законодавстві треба більше уваги приділяти таким формам
безготівкових розрахунків як чеки, акредитив і вексель.

Стабільність фінансової системи України і національної економіки
безпосередньо пов’язана зі стабільністю розрахункової системи, тобто з
наявністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно
здійснювати розрахункові операції.

Список використаних джерел

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07.99 р.

Закон України “Про обіг векселів в Україні” від 25 грудня 2002 року N
364-IV.

Постанова Правління НБУ “Про впровадження пластикових карток міжнародних
платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі
готівки” від 24 лютого 1997 року N 37.

П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом МФУ від
31.03.99 р. №87.

П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджене наказом МФУ від
31.03.99 р. №87.

П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, затверджене наказом МФУ від
08.10.99 р. №237.

П(С)БО 11 “Зобов’язання”, затверджене наказом МФУ від 31.01.00 р. №91.

Інструкція “Про порядок відкриття та використання рахунків в
національній та іноземній валюті”. Затверджена постановою правління НБУ
від 18 грудня 1998 р. №527.

Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. Підручник для
студентів економічних спеціальностей навчальних закладів./Ткаченко Н.М.
-К:А.С.К., 2003 , -764с.

Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення.
Навчальний посібник. Університет Економіки та Права «КРОК»/ Кім Г.В.,
Сопко В.В., -К: ЦУП, 2004, -440с.

Банковское право.Учебное и практическое пособие./ Ефимова Л.Г., -К:
Издательство БЕК, 1994.

Основі банковского права. Курс Лекций. /Агарнов М. М., -М.:Издательство
БЕК,1994. 62-63с.

Фінансове право. Під редакцією Ворошилової Л.К. і Берської Д.А. -К.:
Вентурі, -1995.

Вексель. Сто вопросов и ответов. Методическое пособие / под ред. З.Е.
Шимановой — М.:1994.

Аудит : Навчальний посібник/ Л.М. Чернелевський, Н.І. Ботунець, -К.:
Міленіум, 2002, -466с.

Аудит:Навчальний посібник/ В.Я. Савченко, -К: КНЕУ, 2002, -322с.

Теорія фінансово-госодарського контролю і аудиту: Підручник/ М. Т.
Білуха, -К: ПП «Влад і Влада», 1996, -320с.

HYPERLINK \l «_Hlk73974617»
http://www.dtkt.com.ua/debet/ukr/2002/06/06sc7.html

HYPERLINK \l «_Hlk73974815»
http://www.dtkt.com.ua/debet/ukr/2001/26/26pr10.html

HYPERLINK \l «_Hlk73974989»
http://www.dtkt.com.ua/debet/ukr/2001/50/50sc5.html

PAGE

PAGE 2

— PAGE 1 -стр. PAGE 1 из NUMPAGES 89

PAGE 1

Возможно лучше содержание этого пункта поставить в Выводы, тем более что
суммарное кол-во страниц итак больше установленного в методичке

Банк постачальника

Банк платника

Постачальник

Платник

Банк постачальника

Банк платника

Постачальник

Платник

Банк постачальника

10

Банк-емітент

8 2

Постачальник

Платник

Платник

(заявник акредетива)

Постачальник

(бенефіціар)

Банк-емітент

(банк-емітент)

3 9

Банк постачальника

(банк бенефіціара, виконуючий банк)

Банк одержувача

Банк платника

4

Одержувач

Платник

Структурно — функціональні компоненти системи безготівкових розрахунків

Принципи безготівкових розрахунків

Вимоги до організації розрахунків

Форми розрахунків

Розрахункові документи

Способи безготівкових розрахунків

за об’єктом розрахунків

розрахунки за товарні операції — платежі за товарно-матеріальні
цінності, надані послуги і виконанні роботи

розрахунки за нетоварні операції — сплата податків та перерахування
інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок,
страхових сум тощо.

безготівкові розрахунки

за місцем проведення

внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного
пункту, і міжміські — за межами цього пункту)

міждержавні розрахунки (між господарськими суб’єктами, які знаходяться
на територіях різних держав)

форми розрахункових документів

платіжне доручення

платіжна вимога-доручення

чек

акредитив

платіжна

вимога

інкасове доручення (розпорядження)

гарантовані

негарантовані

за способом реалізації

прямі

транзитні

первинні документи (платіжне доручення, платіжна вимога доручення,
платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив, вексель)

рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, договори купівлі-продажу,
акти про закупівлю товарів (виконання робіт, надання послуг, кредитні
угоди, тощо)

облікові реєстри (журнали 1, 2, 3 та відомості до них, Головна книга,
журнали обліку придбаних матеріальних цінностей, відомості реалізації
готової продукції, тощо)

фінансова звітність (форми №1,2, 3, 4)

Джерела інформації аудиту грошових коштів та розрахункових операцій

інші

акредитивний

поточний

лімітованої чекової книжки

валютний

Види рахунків підприємства в банках

банківська платіжна картка

вексель

Переказні

Безвідсоткові

Відсоткові

Прості

Комерційні

(товарні)

Фінансові

Аудит журналів, відомостей та зіставлення даних з Головною книгою і
балансом

Аудит відображення кореспонденції рахунків в бухгалтерському обліку

Аудит виписок банку по розрахунковому та валютному рахунках

Аудит використання банківських позик

Аудит операцій по отриманню грошей із банку по чеку

Аудит операцій по перерахуванню коштів акцептованими дорученнями

Аудит первинних документів і реєстрів по обліку розрахунків з
постачальниками

Аудит розрахунку податків до бюджету та позабюджетних фондів

Аудит первинних документів по обліку безготівкових розрахунків

Аудит операцій з акредитивами

Аудит первинних документів і реєстрів по заборгованості

Аудит операцій з чеками

Аудит дотримання порядку відкриття рахунків в банку

Похожие записи