МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.СТЕФАНИКА

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Дипломна робота

На тему: “Облік і аналіз стану та ефективності використання основних
засобів.”

(на прикладі ЗАТ “Прикарпаття”)

Виконала:

студентка V курсу групи ОА-52

Гуленчин Леся

Науковий керівник:

проф. Благун І.С.

Рецензент:

гол. бухгалтер ЗАТ “Прикарпаття”

Ліснянська М.В.

Робота допущена до захисту

“___“ _________________ 2001 р.

Завідувач кафедри обліку та аудиту

_____________ проф. Благун І.С.

м. Івано-Франківськ

2001 р.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.СТЕФАНИКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Завдання на дипломну роботу

студентки Гуленчин Лесі Петрівни

Тема дипломної роботи Облік і аналіз стану та ефективності використання
основних засобів.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку основних засобів.

Розділ 2. Стан обліку основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття”.

Розділ 3. Аналіз ефективності використання основних засобів на ЗАТ
“Прикарпаття”.

Об’єкт та предмет дослідження ЗАТ “Прикарпаття”. Стан обліку основних
засобів та аналіз їх використання.

Перелік основних таблиць Табл.1. “Наявність та рух основних фондів”.
Табл.2. “Наявність, склад і структура основних фондів”. Табл.3.
“Розрахунок фондоозброєності”. Табл.4. “Аналіз ступеня оновлення,
вибуття і приросту основних засобів”. Табл.5. “Аналіз зношеності
основних засобів”. Табл.6. “Аналіз вікового складу обладнання”. Табл.7.
“Аналіз використання обладнання за часом”.

Термін подання дипломної роботи на кафедру 28.05.2001 р.

Термін захисту _______________________________________

Науковий керівник проф. БЛАГУН І.С.

Студентка Vкурсу, групи ОА-52 ГУЛЕНЧИН Л.П.

Рецензія на дипломну роботу

“Облік і аналіз стану та ефективності використання

основних засобів на прикладі ЗАТ “Прикарпаття””

студентки V курсу групи ОА-52 Гуленчин Лесі

Ознайомлення з матеріалами вищезгаданої роботи показало високий рівень
теоретичних та практичних знань студентки та засвідчило грунтовну
підготовку при розкритті вибраної теми.

Вступ дипломної роботи є логічно послідовним, в якому всебічно охоплено
предмет, мету та об’єкт дослідження, а також завдання, які розв’язуються
відповідно до поставленої мети.

У першому розділі дипломної роботи здійснено огляд теоретичних основ
побудови обліку основних засобів. Зокрема, визначено поняття основних
засобів, їх класифікація, розкрито види оцінок основних засобів, а також
наведена характеристика рахунків, з допомогою яких здійснюється
відображення наявності та руху основних засобів. Даний матеріал у
дипломній роботі викладено з посиланням на законодавчу та
нормативно-інструктивну базу України.

В другому і третьому розділах викладені факти власного дослідження, які
базуються на документах, які винесені в додатки до дипломної роботи.
Відтворено схему документообігу по обліку основних засобів, а також
проаналізовано ефективність їх використання на ЗАТ “Прикарпаття”.

Результати дослідження з даної теми підсумовано у висновках дипломної
роботи, в яких, крім того, визначено пропозиції щодо покращення практики
облікової роботи з належним обгрунтуванням.

Отже, дипломна робота виконана з додержанням основних вимог і
стандартів.

Головний бухгалтер М.В. Ліснянська

ЗМІСТ

Ст.

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку основних засобів.

Критерії віднесення засобів праці до основних засобів. Задачі обліку
основних засобів ……………………………………………

Поняття, класифікація основних засобів …………………………..

Види оцінок основних засобів
…………………………………………..

Система рахунків по обліку основних засобів …………………..

Розділ 2. Стан обліку основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття”.

Облік наявності та руху основних засобів на підприємстві .

Організація складання звітності за даними обліку основних засобів
………………………………………………………………

Порядок розрахунку амортизації основних засобів, відображення
результатів в обліку ………………………………………

Розділ 3. Аналіз ефективності використання основних засобів на ЗАТ
“Прикарпаття”.

Аналіз стану та забезпеченості основними засобами ………..

Аналіз ефективності використання основних засобів ………..

Основні напрямки покращення використання основних засобів та
удосконалення організації їх обліку на підприємстві
………………………………………………………………
……….

Висновки

Література

Додатки

ВСТУП

В умовах переходу до ринкової економіки питання, пов’язані з
різноманітністю форм власності, повинні стати предметом глибокого
економічного дослідження. Цей перехід передбачає зміни в обліку і
контролі господарської діяльності підприємств. Особливо гостро стає
питання з використанням основних засобів. Покращення їх експлуатації є
одним з основних чинників прогресу економіки, в цьому випадку можливе
збільшення об’єму виробництва без додаткових капітальних вкладень.

Основні засоби (які часто називаються в економічній літературі і на
практиці основними фондами) є одним з найважливіших чинників будь-якого
виробництва. Їх стан та ефективність використання прямо впливають на
кінцеві результати господарської діяльності.

Значення основних засобів у виробництві визначається тим, яке місце
займають знаряддя праці у розвитку продуктивних сил і виробничих
відносин. З розвитком технічного прогресу посилюється залежність
суспільного виробництва від стану і рівня використання основних засобів.

Знаряддя праці, будучи важливою ланкою у науково-технічному прогресі,
все більш підкоряють собі не лише сам процес праці, але й весь процес
виробництва, його технологію й організацію. Якісний стан основних
засобів, ступінь їх розвитку і відповідність останнім досягненням
науково-технічного прогресу визначають рівень виробничих сил
суспільства, здатність його виробничого апарату розв’язувати поставлені
задачі.

Умови переходу до ринкової економіки спонукали трудові колективи до
постійного пошуку резервів підвищення ефективності використання усіх
матеріально-речових чинників виробництва, в тому числі й основних
фондів, зокрема, шляхом оновлення основних засобів через широке
впровадження передової техніки і новітніх технологічних процесів,
принципово нових видів конструкцій і моделей обладнання, що сприятиме
зниженню матеріалоємності і фондоємності продукції.

Предметом дослідження даної дипломної роботи є основні засоби, які
втілюють в собі частину активного, тобто діючого капіталу, який
забезпечує господарську діяльність функціонуючого відокремленого
підприємства, зокрема, теоретичні та практичні питання обліку і аналізу
основних засобів у сучасних умовах. Серед проблем, які висуваються
практикою переходу до ринкової економіки, особливої актуальності набуває
оцінка основних засобів, їх відображення в бухгалтерському балансі,
контроль за збереженням і їх наявністю у місцях використання, а також
методи нарахування амортизації.

Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових
цінностей, що використовуються як засоби праці і діють у натуральній
формі протягом тривалого часу у сфері матеріального виробництва і в
невиробничій сфері. Будучи частиною основного капіталу суб’єкта
господарювання, перебуваючи в обороті підприємства тривалий час, основні
засоби створюють матеріально-технічну основу і умови
виробничо-господарської діяльності підприємства.

Саме тому стан і використання основних засобів — один з найважливіших
аспектів аналітичної роботи, адже саме вони є матеріальним втіленням
науково-технічного прогресу — головного чинника підвищення ефективності
будь-якого виробництва.

Метою дипломної роботи є узагальнення, систематизація і чітке
викладення порядку обліку основних засобів у сучасних умовах з метою
полегшення проведення економічного аналізу їх використання на
підприємстві, результати якого дозволяють виявити резерви підвищення
ефективності використання основних фондів на ЗАТ “Прикарпаття”.

Об’єктом дослідження окреслених вище проблем є ЗАТ “Прикарпаття”,
основною діяльністю якого є виробництво металовиробів; розташоване дане
підприємство в місті Коломиї.

Відповідно до поставленої мети у дипломній роботі розв’язуються наступні
завдання:

визначено поняття основних засобів як предмету дослідження шляхом
виділення критеріїв віднесення засобів праці до основних засобів;

розкрито значення і завдання обліку основних засобів у сучасних умовах;

відображено класифікацію основних засобів по найважливіших економічних
і технічних ознаках;

наведена характеристика видів оцінок основних засобів;

наведена система рахунків по обліку основних засобів, яка дозволяє
наочно показати основи побудови синтетичного обліку основних засобів на
підприємстві;

викладена діюча практика синтетичного та аналітичного обліку наявності
та руху основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття”;

досліджено питання автоматизації бухгалтерського обліку основних
засобів на підприємстві;

викладено існуючий на підприємстві порядок нарахування амортизації
основних засобів та відображення її результатів в обліку;

на підставі попередньо зібраних даних бухгалтерського обліку і
звітності проведено економічний аналіз використання основних засобів.

Методологічною основою проведених досліджень є праці вчених: Ткаченко
Н.М., Білухи М.Т., Бутинця Ф.Ф., Малюги Н.М., Сопка В.В., Грабової
Н.М., Кривоносова Ю.Г., Чижевської Л.В. та ін.

Як вже було зазначено, об’єктом дослідження викладених проблем і
розв’язку поставлених завдань я вибрала ЗАТ “Прикарпаття” в м. Коломиї.

Чому саме? Однією з причин такого вибору є те, що завод є ветераном
виробництва металовиробів.

ЗАТ “Прикарпаття”:

здійснює виробництво та реалізацію металовиробів (сейфів, промислових
вентиляторів та ін.); кабельно-провідникових виробів, електропобутових
виробів;

має широкі можливості збільшення випуску продукції і підвищення
продуктивності праці при одержанні необхідних інвестицій;

виконує науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи по розробці
нових видів металовиробів та іншої продукції;

має досвідчений і кваліфікований керівний персонал;

надає послуги населенню;

здійснює зовнішньоекономічну діяльність за напрямами діяльності.

У виробничу структуру підприємства входять такі основні виробничі цехи:
металообробки, кабельний, транспортний.

Спеціалізація діяльності підприємства (перелік основних видів
діяльності) здійснюється за номенклатурою:

Металообробка:

посуд стальний оцинкований;

вентилятори;

сейфи, шафи металеві;

ліжка, карнизи металеві.

Кабельно-провідникове виробництво:

кабелі радіочастотні марки РК;

провід неізольований марки ПЦ;

авіапровід марки МГСГ;

стрічка кабельна.

Переробка пластмас:

відра, тази, вішалки та ін.

Електротехніка:

електропаяльники 65 Вт, 100 Вт;

електрорадіатори 800 Вт.

Надання послуг по цих видах.

Як працював завод в минулому році? План по випуску товарної продукції
на 2000 рік становив 7280 тис. грн., фактично виконано 8283 тис. грн.,
що становить 113,2%.

У 2000 році на ЗАТ “Прикарпаття” освоєно 10 найменувань нової
продукції. Загальний обсяг реалізації склав у 2000 р. 8205 тис. грн., з
них експортні поставки склали 1625 тис. грн. Враховуючи стан справ на
ринку України, об’єднання випускало тільки ту продукцію, за яку
надходила попередня оплата, або яка гарантовано могла бути реалізованою.

Негативним явищем є затовареність складів, що різко погіршує фінансовий
стан підприємства, сильно відчувається нестача обігових коштів. Ще одною
болючою проблемою заводу є невисокий рівень оснащення цехів сучасним
обладнанням, що забезпечило б виробництво металовиробів на якісно новому
рівні. Обладнання заводу морально й фізично застаріле. 40% обладнання
має вік більше 20 років, 36% — віком більше 10 років, і лише 10%
обладнання віком до 5 років.

Середня спрацьованість обладнання складає 55 %. В наявності є понад
1215 одиниць обладнання, спрацьованість якого складає 90-120%.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться у журнально-ордерній
формі рахівництва. Весь бухгалтерський облік ведеться централізовано.

На сьогодні ЗАТ “Прикарпаття” у зв’язку із загальною економічною кризою
переживає важкі часи, про що свідчать результати його роботи за 2000-й
рік. Через неповне використання виробничих потужностей підприємство
недоотримує значну частину прибутків.

Зрозуміло, що одним покращенням використання основних засобів ситуацію
на підприємстві не поліпшити. Необхідно покращувати цілий комплекс
показників, щоб домогтися стійкого фінансового становища, залучаючи і
зовнішні джерела фінансування. Покращення використання основних засобів
є одним з багатьох резервів підвищення ефективності виробництва в
цілому.

Ці та інші приклади свідчать про актуальність теми обліку і аналізу
використання основних засобів на підприємстві, необхідність дослідження
порядку обліку основних засобів у ринкових умовах, проведення аналізу їх
використання, результати якого дозволяють визначити резерви підвищення
їх використання, що в свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності
виробництва в цілому на підприємстві.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку основних засобів.

1.1. Критерії віднесення засобів праці до основних засобів.

Задачі обліку основних засобів.

Основні засоби — засоби виробництва — є однією з складових основного
капіталу суб’єкта господарювання, необхідні йому для здійснення
виробничо-господарської діяльності.

Під засобами праці розуміють матеріально-речову річ або комплекс речей,
яку працівник розміщує між собою і предметом праці так, щоб вона була
провідником його дій на цей предмет. Засоби праці за своєю сутністю
можуть бути двох видів: знаряддя праці і предмети праці, що забезпечують
умови праці.

Знаряддя праці — це засоби, при допомозі яких виробляються матеріальні й
духовні цінності (машини, обладнання, верстати, інструменти тощо). Вони
призначені діяти на інструменти праці і видозмінювати їх у процесі
виробництва.

Предмети, за допомогою яких на підприємстві створюються умови для
організації і нормального ведення процесу виробництва (будови, споруди,
транспортні засоби, господарський інвентар тощо) належать до другого
виду засобу праці — забезпечують умови праці на виробництві.

Побудова обліку засобів праці визначається особливим характером їх
функціонування у процесі діяльності. Особливістю засобів праці є те, що
вони протягом тривалого часу багаторазово використовуються в згаданому
процесі, поступово зношуються, зберігаючи при цьому свою натуральну
форму.

У бухгалтерському обліку України засоби праці поділяються на (див. табл.
1.1):

основні;

неосновні, які називаються ще малоцінними та швидкозношуваними.

Таблиця 1.1.

Ознаки поділу засобів праці в бухгалтерському обліку.

Призначення Ознаки поділу Основні засоби праці Неосновні засоби праці

Загальне Вартість придбання або спорудження установлений ліміт і вище
нижче від установленого ліміту

Термін служби один рік і вище до одного року

Спеціальне Прилади, засоби автоматизації, лабораторне обладнання
установлений ліміт і вище нижче від установленого ліміту

Спеціальні інструменти і спеціальні пристрої немає завжди МШП

Спеціальний одяг, взуття і постільні принадлежності немає завжди МШП

Окремі конструкції і деталі, частини і агрегати машин, обладнання,
призначені для ремонтних робіт немає запасні частини

Молодняк тварин і тварини на відгодівлі немає у складі оборотних

Багаторічні насадження, вирощувані у розсадниках як посадковий матеріал
немає у складі оборотних

Обладнання і машини, що обліковуються як готові вироби немає готова
продукція

Тимчасові, нетитульні споруди немає у складі оборотних

Характерна особливість засобів праці полягає ось у чому: вони не мають
тієї загальної взаємозамінюваності, яка характерна для потенційної
робочої сили. Тому ефективність їх різна за галузями, підприємствами,
окремими видами. Ця різниця для кожного конкретного засобу праці
залежить від його технічного і морального зносу.

Тепер зупинимось на детальному розгляді основних засобів праці.

До основних засобів належать засоби праці, що експлуатуються довше, ніж
один рік і мають вартість понад встановлений ліміт. До основних засобів
відносять будівлі, споруди, машини, обладнання та інші об’єкти, а також
капітальні витрати на поліпшення земель (меліоративні та інші роботи) і
в орендовані об’єкти основних засобів. У складі основних засобів
обліковують і земельні ділянки, які перебувають у власності організації.

Визначивши критерії віднесення засобів праці до основних засобів,
коротко зупинимось на задачах їх обліку.

Отже, бухгалтерський облік основних засобів дозволить:

правильно і обгрунтовано оформити документи і своєчасно відобразити в
них наявність та рух основних засобів (поступлення, переміщення,
вибуття) за місцями їх знаходження (експлуатації), а в необхідних
випадках — і в розрізі осіб, відповідальних за їх зберігання;

здійснити контроль за збереженням кожного інвентарного об’єкта основних
фондів;

визначити амортизацію у відповідності із встановленими нормами;

правильно нарахувати і своєчасно відобразити в обліку знос основних
засобів;

правильно нарахувати плату за виробничі основні фонди на основі даних
аналітичного обліку, які відображають необхідну і своєчасну інформацію
про величину фондів, що належать оплаті;

точно визначити виручку від реалізації та іншого вибуття основних
засобів, збитки, що виникають при їх продажі та списанні; точно
визначити результати при ліквідації основних засобів;

виявити надлишки основних засобів і виробничих площ, що не
використовуються чи неефективно використовуються у
виробничо-господарській діяльності підприємства;

посилити контроль за збереженням та ефективністю використання основних
засобів.

Поняття, класифікація основних засобів.

При організації обліку основних засобів в Україні підприємствам, їх
об’єднанням, госпрозрахунковим організаціям (крім банків),
представництвам іноземних організацій, які здійснюють в Україні, а також
підприємствам, діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету,
необхідно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:

Указом Президента України “Про перехід України до загально-прийнятої у
міжнародній практиці системи обліку і статистики” № 303 від 23.05.92
р.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”,
затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000
р.

Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99
р.

Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств
та організацій № 291 від 30.11.99 р.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні
засоби”, основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство
утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання
товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для
здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний
строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного
року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Об’єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма
пристосуваннями і приладдями для нього або окремо конструктивно
відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних
функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів
однакового або різного призначення, що мають для обслуговування загальні
пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого
кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс — певну роботу
тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об’єкт основних засобів складається із частин, які мають
різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих
частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт
основних засобів.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність
того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його
використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Отже, до складу основних засобів відносяться:

земельні ділянки;

капітальні витрати на поліпшення земель;

будинки та споруди;

машини та обладнання;

транспортні засоби;

інструменти, прилади та інвентар;

робоча та продуктивна худоба;

багаторічні насадження;

інші основні засоби.

Основні засоби здійснюють безпосередній вплив на ефективність
виробництва, якість роботи і результати всієї фінансово-господарської
діяльності підприємства.

Не зараховують до складу основних фондів ті предмети, що їх придбано
(збудовано) із метою подальшого продажу, незалежно від вартості та
терміну служби.

Не належать до основних засобів та обліковуються на підприємстві як
засоби в обороті (п.47 Положення “Про організацію бухгалтерського обліку
і звітності в Україні” № 250):

предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

предмети вартістю нижчою за ліміт, який встановлено відповідними
нормативними актами за одиницю по ціні придбання незалежно від терміну
служби;

знаряддя лову незалежно від їх вартості та терміну служби;

бензомоторні пили, сучкорізи, сплавний трос, сезонні дороги, тимчасові
відгалуження лісовозних доріг, тимчасові будівлі в лісі терміном
експлуатації до двох років (пересувні будиночки, пилкозаточувальні
майстерні та ін.);

спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і
масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального
замовлення) незалежно від вартості;

спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно
від їх вартості і строку служби;

формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, а також
одяг і взуття в закладах охорони здоров’я, освіти, соціального захисту,
що утримуються за рахунок бюджету незалежно від вартості і терміну
служби;

тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для
здійснення технологічних процесів вартістю в межах ліміту за вартістю
придбання або виготовлення;

тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на
зведення яких включаються у собівартість будівельно-монтажних робіт;

предмети, призначені для видачі напрокат незалежно від вартості;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі,
сім’ї бджіл, а також піддослідні тварини;

багаторічні насадження, які вирощуються в розсадниках як посадочний
матеріал.

Підприємства постійно поповнюються новими засобами праці згідно з
досягнутим рівнем технологічного виробництва, характером і обсягом
виготовлюваної продукції.

Обізнаність щодо наявності основних засобів і постійний контроль за
ефективністю їх використання — важливий чинник в управлінні діяльністю
кожного підприємства. Цьому мають сприяти добре побудований і
організований їх облік. Важливими умовами для раціональної організації
такого обліку є науково обгрунтована класифікація основних засобів по
найважливіших економічних і технічних ознаках та їх оцінка.

Відповідно до діючої типової класифікації основні засоби групуються за
їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, речовим
натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За функціональним призначенням та видом діяльності розрізняють основні
засоби:

виробничі засоби — основні засоби, що безпосередньо беруть участь у
виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди,
силові машини, обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у
сфері матеріального виробництва;

невиробничі засоби — основні засоби, що не беруть безпосередньої або
побічної участі в процесі виробництва, призначені в основному для
обслуговування комунальних потреб робітників, які використовуються у
невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові,
будівельні, сільськогосподарські, транспортні тощо.

Більша частина основних засобів належить до галузі “Промисловість”.
Вона безпосередньо пов’язана з процесом виробництва продукції. Але
наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного
сільського господарства, будівельно-монтажні роботи тощо) зумовлює
необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей
господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які
перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі
“Будівництва”, підсобного сільського господарства — до галузі “Сільське
господарство” тощо.

У зв’язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових
підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні
засоби інших галузей народного господарства та невиробничі.

До промислово-виробничих основних засобів належать: будови, споруди,
передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та
обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади, лабораторне устаткування,
обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби,
інструменти, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар,
робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація
земель, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі в процесі
виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди
житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні
засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого
призначення для обслуговування житлових, комунальних та
культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні засоби поділяються на:

діючі — ці основні засоби, що використовуються у господарстві;

недіючі — ті, що не використовуються в даний період часу у зв’язку з
тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів;

запасні — різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для
заміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються.

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою
належності на власні та орендовані.

Власні засоби можуть складатися із статутного (пайового, акціонерного)
капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи
підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових
надходжень.

Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим
виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

В залежності від цільового призначення і характеру виконуваних функцій,
виробничі основні фонди поділяються у відповідності з підпунктом 8.2.2.
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р.
на наступні три групи:

Група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні
пристрої, в тому числі жилі будинки та частини (квартири і місця
загального користування).

Група 2 — меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні
прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші
машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи,
телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання,
устаткування та приладдя до них.

Група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Види оцінок основних засобів.

Серед проблем, які висуваються практикою переходу до ринкової
економіки, оцінка основних засобів набула особливої актуальності.
Точність показників об’єму, стану і руху основних засобів, а також
точність їхньої якісної характеристики в багатьох випадках залежить від
того, наскільки правильно і достовірно здійснена їх оцінка, враховуючи,
що неправильна оцінка основних засобів може не тільки перекрутити
загальну картину, але й сприяти таким наслідкам:

неточному обчисленню амортизації, а звідси — собівартості і відпускних
цін на продукцію;

перекрученню сум нарахованого податку як з майна, так і з прибутку;

неправильному відображенню в бухгалтерському обліку основних і оборотних
засобів;

неправильному обчисленню ряду техніко-економічних показників, які
характеризують використання основних засобів.

Основні засоби є основним продуктом минулої праці, їх облічують у
натуральній і вартісній формах. Натуральний облік дає змогу здійснювати
контроль за збереженням і використання кожного виду основних засобів.
Тому таким важливим є визначення поняття “інвентарний об’єкт”. Кількісна
характеристика основних фондів, якими володіє те чи інше підприємств в
цілому, виражається у вартісній оцінці, яка створює умови для виконання
ряду планових та аналітичних розрахунків. Зокрема, вона дозволяє
встановити видову і галузеву структуру основних фондів, здійснювати
розрахунки їх динаміки, величини зносу і ефективності використання.

Залежно від характеру стану основних засобів, часу оцінки розрізняють
такі види вартості:

первісна вартість;

переоцінена вартість;

залишкова вартість;

справедлива вартість;

вартість, яка амортизується;

ліквідаційна вартість.

Первісна вартість — це історична (фактична) собівартість необоротних
активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів,
сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних
активів.

Переоцінена вартість — це вартість необоротних активів після їх
переоцінки.

Залишкова вартість — різниця між первісною (переоціненою) вартістю та
сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість — це ринкова вартість, визначена шляхом експертної
оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується — первісна або переоцінена вартість
необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку
підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних
активів після закінчення строку їх використання за вирахуванням витрат,
пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства
за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт
основних засобів. Первісна вартість об’єкта основних засобів складається
з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів за виконання
будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються
у зв’язку з придбанням прав на об’єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням основних засобів, якщо
вони не відшкодовуються підприємством;

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до
стану, в якому вони придатні до використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до
первісної вартості основних засобів, придбаних повністю або частково за
рахунок позикового капіталу. Первісна вартість об’єктів основних
засобів, зобов’язання, за які визначені загальною сумою, визначаються
розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого
об’єкта основних засобів. Первісна вартість безоплатно отриманих
основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.
Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних
активів, товарів, готової продукції тощо, дорівнює її собівартості.
Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу
підприємства, визначається погоджена засновниками підприємства їх
справедлива вартість. Первісна вартість об’єкта основних засобів,
отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості
переданого об’єкта основних засобів.

Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу
вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в
обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з
включенням різниці до витрат звітного періоду. Первісна вартість об’єкта
основних засобів, придбаного в обмін на неподібний об’єкт, дорівнює
справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній
(зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквіваленту, що була передана
під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат,
пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова,
дообладнання тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних
вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Первісна вартість
основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта
основних засобів.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”
підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова
вартість значно (більш, як на 10%) відрізняється від справедливої
вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на
ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів з групи основних
засобів, до якої належить цей об’єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів
визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу
об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Звідси переоцінену
первісну вартість основних засобів (ППВоз) можна визначити за формулою:

ППВоз = ПВ х Іп, (1.1)

де ПВ — первісна вартість об’єкта основних засобів,

Іп — індекс переоцінки об’єкта основних засобів.

Переоцінену суму зносу об’єкта основних засобів (П?З оз) визначають:

П?З оз = ?З х Іп, (1.2)

де З — сума зносу об’єкта основних засобів.

Індекс переоцінки об’єкта основних засобів (Іп):

Іп = СВ / ЗВ, (1.3)

де СВ — справедлива вартість,

ЗВ — залишкова вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів
заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається
до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім
випадків, що наведені в п. 20 Положення (стандарту) 7.

Запис в обліку:

а) на суму дооцінки: Дт 10 “Основні засоби” Кт 42 “Додатковий капітал”

б) на суму уцінки: Дт 94 “Інші операційні витрати” Кт 10 “Основні
засоби”.

У п.20 Положення (стандарту) 7 вказано, що перевищення суми попередніх
уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта
основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об’єкта основних
засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображення
різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості
об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого
додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок
залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій уцінці
залишкової вартості цього об’єкта основних засобів спрямовується на
зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою
чергової останньої уцінки залишкової вартості і вказаним перевищенням до
витрат звітного періоду.

При вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені,
перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок
залишкової вартості включається до складу нерозподіленого прибутку з
одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Слід зазначити, що до первісної вартості не включаються:

витрати на сплату відсотків за користування кредитом при придбанні
основних засобів, повністю або частково за рахунок позикового капіталу;

адміністративні та інші витрати, які не відносяться безпосередньо до
придбання основних засобів або доведенням його до стану, придатного до
експлуатації.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є
розрахунковими, оскільки їх значення визначається на підставі приблизних
розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання
показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується,
дозволяє більш обгрунтовано визначити ту частину вартості об’єкта, яка
повинна бути віднесена протягом періоду його використання підприємством
(за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо
величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості,
що амортизується, її можна не враховувати.

Справедлива вартість об’єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою
актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними,
обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою
вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого
збереження способу господарського використання відповідних об’єктів,
тобто використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду
діяльності. При неможливості отримання інформації про ринкову вартість
будь-яких об’єктів через їх специфічний характер вони переоцінюються за
відновленою вартістю з урахуванням фактичного зносу.

Сума очікуваного відшкодування — це сума, яку підприємство очікує до
відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього
використання, включаючи його ліквідаційну вартість.

Сукупність показників первісної, відновної та залишкової вартості
використовують для показу динаміки стану і використання основних
засобів, за результатами якого приймаються відповідні управлінські
рішення.

Система рахунків по обліку основних засобів.

Для обліку основних засобів новим Планом рахунків призначені рахунки 10
“Основні засоби” та 13 “Знос необоротних активів”.

Бухгалтерський облік основних засобів, що використовується у виробничій
діяльності підприємств, за сумою витрат, пов’язаних із виготовленням,
придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, державною
реєстрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на
рахунку 10 “Основні засоби” із застосуванням субрахунків (рахунків
другого порядку).

Рахунок 10 “Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення
інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах
фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів,
які віднесені до складу основних засобів. До основних засобів належать
матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання у
процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду
іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних
функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких
більш одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про
основні засоби визначені в Положенні (стандарті) 7 “Основні засоби”.

Рахунок 10 “Основні засоби” має такі субрахунки:

101 “Земельні ділянки”

102 “Капітальні витрати на поліпшення земель”

103 “Будинки та споруди”

104 “Машини та обладнання”

105 “Транспортні засоби”

106 “Інструменти, прилади та інвентар”

107 “Робоча і продуктивна худоба”

108 “Багаторічні насадження”

109 “Інші основні засоби”

На субрахунку 101 “Земельні ділянки” ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102 “Капітальні витрати на поліпшення земель” ведеться
облік капітальних вкладень на поліпшення земель (меліоративні,
осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку 103 “Будинки та споруди” ведеться облік наявності та руху
будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв,
включаючи частини будівель.

На субрахунках 104 “Машини та обладнання”, 105 “Транспортні засоби”,
106 “Інструменти, прилади та інвентар” ведеться облік руху та наявності
автомобілів, включаючи вузли та запасні частини, якими вони
комплектуються (двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інструмента,
інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптичних,
електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та
інших машин для автоматичної обробки інформації, інформаційних систем,
телефонів, мікрофонів, рацій, іншого конторського (офісного) обладнання,
устаткування та приладдя до них.

На субрахунках 107 “Робоча та продуктивна худоба”, 108 “Багаторічні
насадження” здійснюється облік відповідно робочої та продуктивної худоби
і багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 “Інші основні засоби” ведеться облік руху та
наявності інших основних засобів, що не відображені на субрахунках
101-108.

За дебетом рахунку 10 “Основні засоби” відображається надходження
(придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс
підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка
пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова,
дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх
економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта, сума
дооцінки вартості об’єкта основних засобів. За кредитом — вибуття
основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або
невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової
ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Отже, на дебеті рахунка 10 “Основні засоби” відображається собівартість
основних засобів, що надійшли в звітному періоді, а не кредиті —
собівартість основних засобів, що вибули в звітному періоді. Дебетове (і
тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об’єктів
основних засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Бухгалтерський облік зносу необоротних активів ведеться на рахунку 13
“Знос необоротних активів”, на якому відкрито субрахунки:

131 “Знос основних засобів”,

132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”

133 “Знос нематеріальних активів”.

Детальний огляд відображення операцій по наведених рахунках
бухгалтерського обліку з обліку основних засобів буде викладено в
наступних розділах дипломної роботи.

Таким чином, у розділі 1 дипломної роботи завершено огляд теоретичних
основ побудови обліку основних засобів. Зокрема, розглянуто критерії, за
якими засоби праці відносяться до основних засобів підприємств, які,
будучи частиною основного капіталу суб’єкта господарювання, створюють
матеріально-технічну основу і умови виробничо-господарської діяльності
підприємств; визначено поняття основних засобів; їх класифікація за
найважливішими економічними і технічними ознаками; доведено необхідність
вартісної оцінки, яка створює умови для виконання ряду планових і
аналітичних розрахунків, дозволяє встановити видову і галузеву структуру
основних засобів, здійснювати розрахунки їх динаміки, величини зносу і
ефективності використання і є необхідною для відображення наявних на
підприємстві основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку. Крім
того, науково обгрунтована класифікація основних засобів та їх оцінка
сприяють правильній організації та чіткій побудові бухгалтерського
обліку основних засобів, без якого неможлива обізнаність щодо наявності
основних засобів на підприємстві і постійний контроль за ефективністю їх
використання — важливих чинників в управлінні діяльністю кожного
підприємства.

Розділ 2. Стан обліку основних засобів

на ЗАТ “Прикарпаття”.

2.1. Облік наявності та руху основних засобів на підприємстві.

В умовах переходу до ринкової економіки гостро стає питання використання
основних засобів, вартість яких безпосередньо впливає на кінцевий
результат діяльності підприємства. Внаслідок цього облік основних
засобів є одним з найважливіших розділів облікової політики
підприємства.

Здійснення виробничо-господарської діяльності вимагає постійного
поповнення і оновлення основних засобів. Побудова обліку формування
основних засобів на підприємстві залежить від його форми власності.

Бухгалтерський облік основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття” ведеться
незалежно від того, використовуються основні засоби у господарській
діяльності заводу (основні виробничі фонди) чи не використовуються
(основні невиробничі фонди).

Бухгалтерський облік інвентарних об’єктів основних засобів ведеться із
застосуванням типових форм первинного обліку, затверджених наказом
Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 352. В обліку
основних засобів документи і документація відіграють велику роль, а
саме:

відображають фактичний стан основних засобів та їх змін;

забезпечують контроль за наявністю та рухом основних засобів;

є юридичним доказом здійснення операцій;

використовуються для економічного аналізу ефективності використання
основних засобів на підприємстві.

Основними операціями надходження основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття”
є:

прийом в експлуатацію завершених будівель і споруд;

установка обладнання;

придбання обладнання, яке не потребує монтажу, а також яке потребує
монтажу;

прийняття в оренду основних засобів;

придбання основних засобів, що були в експлуатації;

зарахування основних засобів, виявлених при інвентаризації.

Кошти, які вкладаються в основні засоби, ЗАТ “Прикарпаття” формує за
рахунок таких джерел:

статутний капітал;

власні фінансові ресурси (власний капітал), в тому числі прибуток,
одержаний від реалізації продукції, робіт, послуг, а також інших видів
господарської діяльності;

амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів.

Документально операції по надходженню основних засобів на ЗАТ
“Прикарпаття” виконуються працівниками підрозділів (цехів, відділів)
підприємства, що здійснюють прийом при обов’язковій участі облікового
апарату (бухгалтерії). У зв’язку з важким фінансовим становищем заводу,
значним скорочення чисельності працівників, зокрема, і в бухгалтерії
підприємства, облік операцій з основними фондами в бухгалтерії ведеться
одним працівником.

У разі надходження на підприємство основних засобів на кожний об’єкт
укладають спеціальний документ — “акт прийому-передачі основних засобів”
типової форми ОЗ-1 — первинний документ, який служить основою для вводу
в експлуатацію об’єкта основних засобів (див. дод.1). Акт складається
на підставі даних укладеного між ЗАТ “Прикарпаття” і продавцем договору
купівлі-продажу при надходженні будь-яких видів основних засобів, при
цьому на кожний об’єкт складається окремий акт. При отриманні (купівлі)
основних засобів акт складає комісія, яка призначається наказом
генерального директора заводу. Акт складається в одному примірнику на
кожний окремий об’єкт.

Предмет акта:

номер і дата складання акта;

вартість об’єкта основних засобів;

інвентарний номер об’єкта основних засобів;

норма амортизаційних відрахувань;

назва об’єкта, його коротка характеристика, місцезнаходження;

джерело фінансування придбання;

результати випробування об’єкта, його відповідність технічним вимогам;

висновок комісії;

підписи членів комісії і особи, що приймає об’єкт основних засобів на
своє відповідальне зберігання, а також директора заводу.

В тому випадку, коли на підприємство надходять основні засоби, що були
в експлуатації, в акті прийому-передачі основних засобів обов’язково
вказується суми зносу. У випадку, якщо приймається декілька об’єктів
одночасно, допускається складання загального акта, але лише при обліку
господарського інвентарю, інструментів, обладнання тощо, якщо ці об’єкти
однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному
місяці під відповідальність однієї і тієї ж особи. Для забезпечення
збереження основних засобів кожен об’єкт на заводі обов’язково
закріплений за матеріально-відповідальною особою за місцем знаходження і
експлуатації. До акта прийому-передачі обов’язково прикладається
технічна документація (паспорт, робочі інструкції і т.п.), яка потім
передається матеріально-відповідальній особі за місцем експлуатації
об’єкта. Акти прийому-передачі основних засобів після оформлення та
затвердження директором заводу передаються до бухгалтерії і зберігаються
в окремій папці протягом терміну експлуатації об’єкта основних засобів.
Бухгалтерія на основі цих документів відкриває необхідну інвентарну
картку, присвоює об’єкту порядковий інвентарний номер, який потім
проставляється в акті прийому-передачі.

Первинним документом, яким оформляється передача об’єкта зі складу в
експлуатацію, є вимога (див. дод.2), в якій вказується:

найменування об’єкта;

його інвентарний номер;

початкова вартість;

норма амортизаційних відрахувань;

номер складу і цеху одержувача;

підписи сторін і головного бухгалтера.

На підставі належно оформлених первинних документів бухгалтер щомісячно
складає відомість вводу обладнання (див. табл. 2.1.)

Таблиця 2.1.

Відомість вводу обладнання за березень 2000 р.

Назва об’єкта Цех Кількість Сума Шифр Код

1. Верстат різьбонакатний з 13 в 04 1 7500

гр.3

2. Холодильна камера 52 1 608,33

гр.3

3. Холодильник “Норд” 52 1 708,33

гр.3

Всього:

8816,66

Дана відомість разом із прикладеними первинними документами (акти
прийому-передачі, вимог) підшиваються в бухгалтерії заводу у спеціальну
папку, де зберігаються всі документи, що засвідчують рух основних
засобів за місяць. На кожний місяць заповнюється нова папка, яка служить
додатком до журнала-ордера № 13. На її титульній сторінці вказується
сума введених, списаних, реалізованих основних засобів, сума прибутку
від операцій з основними засобами за місяць з наведенням відповідних
кореспонденцій рахунків.

Перерахована вище документація і порядок її складання забезпечують
аналітичний облік основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття”. Розглянемо
побудову синтетичного обліку надходження об’єктів основних засобів на
підприємстві.

Бухгалтерський облік витрат заводу, пов’язаний з придбанням або
створенням інвентарних об’єктів основних засобів здійснюється на рахунку
15 “Капітальні інвестиції” в кореспонденції з кредитом рахунків 63
“Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, 68 “Розрахунки за іншими
операціями” тощо. Введені в експлуатацію на основі акта
прийому-передачі (ф. ОЗ -1) об’єкти за сумою витрат на виготовлення,
придбання враховуються на відповідний субрахунок активного інвентарного
рахунка 10 “Основні засоби”, на якому відображається облік наявності та
руху основних засобів.

Оприбуткування основних засобів, внесених засновниками в рахунок внесків
до статутного капіталу підприємства, відображають бухгалтерським
записом: Дт 10 “Основні засоби” Кт 46 “Неоплачений капітал” — на суму
справедливої вартості внесеного основного засобу, погодженої із
засновниками (акт прийому-передачі).

Надходження основних засобів в результаті будівництва, реконструкції і
придбання відображають так: Дт 10 Кт 152 “Придбання (виготовлення)
основних засобів” — на суму первісної вартості — акт введення в
експлуатацію (див. дод.3).

Основні засоби, що надійшли безоплатно, оприбутковуються проводкою: Дт
10 Кт 424 “Безоплатно одержані необоротні активи” — на суму справедливої
вартості отриманого основного засобу (акт прийому-передачі).

Прийняття в оренду основних засобів також є однією з операцій
надходження основних засобів на підприємство. Відображення в обліку
орендованих заводом об’єктів основних засобів має свої особливості.

У випадках виробничої необхідності ЗАТ “Прикарпаття” орендує основні
засоби, головним чином, обладнання. Орендовані основні засоби не
належать заводу, вони обліковуються окремо від його власних засобів і
відображаються за підсумком балансу на позабалансовому рахунку 01
“Орендовані необоротні активи”. Підставою для зарахування орендованих
заводом основних засобів на позабалансовий рахунок 01 є укладений між
сторонами договір оренди і складений на його основі акт прийому-передачі
основних засобів. У договорі оренди основних засобів визначають:

склад і вартість переданих в оренду основних засобів;

розмір орендної плати;

тривалість оренди;

обов’язки сторін по виконанню договірних умов.

Умови, на які слід звернути увагу управлінцю при укладанні договору
оренди, є наступні:

орендодавець повинен бути суб’єктом підприємницької діяльності;

повинен бути оформлений договір оренди та акт прийому-передачі
орендованих об’єктів;

договір оренди повинен обов’язково укладатися на платній основі, тобто
передбачати орендну плату;

об’єктом оренди повинні бути матеріальні цінності, які належать до
основних засобів окрім тих, вартість яких повністю погашається протягом
одного виробничого циклу;

основні засоби, які орендуються, повинні бути виробничого призначення.

У загальному порядку як на власні, так і на орендовані основні засоби
завод нараховує амортизаційні нарахування.

На ЗАТ “Прикарпаття” поширена оперативна оренда — це господарська
операція, що передбачає передачу орендарю право користування основними
засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації з
обов’язковим поверненням таких основних засобів їх власнику після
закінчення строку орендної умови. При цьому право власності на
орендовані основні засоби залишається в орендодавця протягом всього
строку дії договору оренди.

На орендовані заводом об’єкти основних засобів інвентарні картки не
відкриваються, а замість регістру аналітичного обліку служить копія
інвентарної картки орендодавця або витяг з інвентарної книги, що повинна
бути додана бухгалтерією орендодавця до акта прийому-передачі
орендованих об’єктів. Ці картки (витяги) зберігаються бухгалтерією
орендаря окремо. Прийняті в оперативну оренду основні засоби
обліковуються в орендаря за інвентарними номерами орендодавця.

На підставі документів, що засвідчують повернення об’єкта орендодавцю,
бухгалтерія орендаря списує його з позабалансового рахунку 01 та вилучає
з картотеки відповідну інвентарну картку (витяг) і зберігає разом з
актом прийому-передачі.

Належну до сплати суму орендної плати орендар щомісячно відображає
записом: Дт 23 “Виробництво”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92
“Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати
операційної діяльності”; Кт 68 “Розрахунки за іншими операціями” — на
суму орендної плати (довідка бухгалтерії).

На ЗАТ “Прикарпаття” ще одним джерелом надходження основних засобів є
оприбуткування лишків, виявлених інвентаризацією. На заводі
інвентаризація основних засобів проводиться щорічно перед складанням
річного бухгалтерського звіту, інвентаризація будівель і споруд — один
раз у три роки, бібліотечних фондів — один раз у п’ять років.
Інвентаризація основних засобів проводиться не раніше 1 жовтня.

Для проведення інвентаризації наказом генерального директора заводу
створюється спеціальна комісія, члени якої до початку інвентаризації
перевіряють наявність і стан інвентарних карток, технічної документації,
документів на дані і прийняті в оренду об’єкти, уточнюється перелік
основних засобів за місцями їх знаходження. Члени комісії в присутності
матеріально-відповідальних осіб фіксують фактичну наявність основних
засобів в інвентаризаційних описах, де вказують: інвентарний номер;
повне найменування об’єкта, головні технічні показники, призначення
основних засобів.

Після закінчення інвентаризації комісія подає один примірник до
бухгалтерії, де на підставі даних бухгалтерського обліку і фактичної
наявності засобів, зазначених в описі, складають звіряльну відомість, за
допомогою якої виявляють нестачі чи надлишки засобів. При виявленні
надлишків засобів до описів та звіряльних відомостей додають письмове
пояснення матеріально-відповідальної особи. Надлишки основних засобів
незалежно від причин їх утворення, підлягають оприбуткуванню за
балансовою вартістю. Якщо виявляють необліковані раніше об’єкти, їх
оцінюють за відновною вартістю, а знос визначають за дійсним технічним
станом об’єктів.

На підставі наведених вище документів у бухгалтерії заводу в обліку
роблять запис:

на суму виявлених надлишків основних засобів: Дт 10 Кт 746 “Інші доходи
від звичайної діяльності”;

на суму визначеного зносу: Дт 746 Кт 131 “Знос основних засобів”.

Облік наявності основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття” здійснюється
централізовано в бухгалтерії одним працівником.

Для побудови обліку, забезпечення контролю за збереженням основних
засобів і виконанням інших економічних функцій, кожному інвентарному
об’єкту, незалежно від того, знаходиться він в експлуатації, запасі чи
консервації, присвоюється відповідний інвентарний номер. Нумерацію
інвентарних об’єктів на ЗАТ “Прикарпаття” будують по порядковій
(серійній) системі, при якій для кожної класифікаційної групи основних
засобів по видах наперед виділяється певна серія порядкових номерів,
які послідовно присвоюються кожному об’єкту даної групи.

Інвентарними номерами автомобільного транспорту і причепів є знаки,
присвоєні їм автоінспекцією. Орендовані основні засоби відображаються на
ЗАТ “Прикарпаття” під інвентарними номерами, присвоєними їм
орендодавцем.

Важливим моментом відображення в бухгалтерському обліку є їх фіксація у
відповідних документах. Аналітичний облік основних засобів на ЗАТ
“Прикарпаття” ведеться по кожному інвентарному об’єкту за допомогою
“Інвентарної картки обліку основних засобів” для будинків і споруд
типової форми ОЗ-6 (див. дод.4) та “Інвентарної картки обліку основних
засобів” для машин, обладнання, інструментів, виробничого і
господарського інвентарю типової форми ОЗ-7 (див. дод.5). Дані картки
відкриваються бухгалтерією заводу на кожен об’єкт відповідного виду
основних засобів на підставі акта прийому-передачі технічної
документації на даний об’єкт. Якщо інвентарний об’єкт включає
відокремлені пристосування і приладдя, що складають з ним одне ціле, то
в карточці об’єкта наводиться перелік його частин.

На основі інвентарних карток об’єктів, що містять дорогоцінні метали й
каміння, ведуться групувальні відомості в розрізі видів дорогоцінних
металів і каміння в об’єктах основних засобів, що обліковуються на
балансі заводу на початок звітного періоду, поступивших і вибулих за
звітний місяць.

Рух основних засобів всередині підприємства оформляється накладною на
внутрішнє переміщення (див. дод.6), складання якої дозволяє здійснювати
контроль за місцезнаходженням і використанням основних засобів всередині
заводу. Виписується накладна у двох примірниках: перший — з поміткою
“Екземпляр бухгалтерії” передається в бухгалтерію, де роблять відповідні
записи в інвентарних картках, які потім переміщують в картотеці
аналітичного обліку за новим місцезнаходженням об’єкта, другий —
передається в цех одержувача. Обов’язково в інвентарній карточці
вказується номер і дата складання накладної. За даними накладних,
підписаних одержувачем і стороною, що передає, складають групувальну
відомість обліку руху основних засобів всередині підприємства. За даними
“Відомості наявності і руху основних засобів по цехах”, яку бухгалтер
складає щомісячно, а також за даними форм розрахунку амортизації в кінці
місяця бухгалтерія заповнює “Картку обліку руху основних засобів”
типової форми ОЗ-8 (див. дод.7). Форма ОЗ-8 застосовується при ручній
обробці облікової інформації для обліку руху основних засобів по
класифікаційних групах.

На ЗАТ “Прикарпаття” бухгалтерський облік основних засобів ведеться за
12-ма класифікаційними групами, кожна з яких має свій код:

— виробничі будівлі 1-00

— споруди 2-00

— передавальні пристрої 3-00

— машини та обладнання (зведена) 4-00

силові машини та обладнання 4-01

робочі машини та обладнання 4-02

вимірювальні прилади 4-03

обчислювальна техніка 4-04

— транспортні засоби 5-00

— інструменти 6-00

— інвентар, бібліотека, багаторічні насадження 7-00

— робочі коні 8-00

— невиробничі фонди 10-00

— житловий фонд 11-00

— інші галузі (їдальня) 12-00

Таким чином, на кожну групу бухгалтер в одному примірнику заповнює
окрему картку з указанням коду групи, а в кінці року виводить зведену
картку обліку основних засобів за рік. У картці вказується (у вартісних
показниках):

наявність основних засобів на 1 число звітної дати;

надходження — всього;

вибуття — всього;

сума амортизації;

затрати на капітальний ремонт.

Дані в картку заносяться щомісячно одночасно із занесенням даних із
журналу-ордера 13 у Головну книгу. Всі операції по рахунку 10 роблять у
журналі-ордері 13. Поєднання в одному журналі-ордері оборотів кредиту
декількох взаємопов’язаних рахунків дозволяє одержати потрібні відомості
про рух основних засобів за звітний період. Записи в журнал-ордер 13
роблять на підставі первинних документів (актів, накладних,
розрахунків). В кінці місяця підбивають підсумки дебетових оборотів
кореспондуючих рахунків і загальну суму кредитового обороту, яку
переносять у Головну книгу.

Вибуття основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття” відбувається в
результаті:

реалізації основних засобів, в т.ч. і в рахунок заробітної плати
працівників заводу;

часткової чи повної ліквідації і списання внаслідок непридатності для
подальшого використання.

У випадках реалізації основних засобів стороннім підприємствам між
сторонами також укладається договір купівлі-продажу основних засобів.
Інвентарні картки реалізованих основних засобів із картотеки бухгалтерії
вилучаються. Щомісячно на підставі заяв працівників, укладених
договорів, рахунків-фактур і прикладених інвентарних карток реалізованих
основних засобів у бухгалтерії складається відомість вибуття з поміткою
“продаж” (див. табл.2.2).

Таблиця 2.2.

Відомість вибуття основних засобів за березень 2000 р.

Назва об’єкта Цех ШЗВ Група Інвент.

номер Початкова вартість Знос Балансова вартість

1. Автомобіль ГАЗ-52 20 24-01 2-05 2365 1949,55 540,55 —

2. Електропіч ЕМ-3 22 24-01 3-00 7374 499,10 110,20 —

Всього

2448,65 650,75

Дана відомість разом із прикладеною документацією підшивається у
спеціальну папку, яка служить додатком до журналу-ордеру 13.

Реалізація основних засобів оформляється наступними проводками:

відображено дохід від реалізації основних засобів:

Дт 31 “Рахунки в банках”, 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”,

Кт 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

відображено суму ПДВ:

Дт 742 ,

Кт 64 “Розрахунки за податками і платежами”;

списано нарахований знос:

Дт 131 “Знос основних засобів”

Кт 10 “Основні засоби”

списано залишкову вартість відображено дохід від реалізації основних
засобів:

Дт 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”

Кт 10;

відображено фінансовий результат від реалізації основних засобів:

Дт 79 “Фінансові результати”

Кт 972;

Дт 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”

Кт 79.

Основні засоби вибувають не лише внаслідок реалізації, але й внаслідок
їх повного зносу, в результаті аварії та інших причин. З балансу заводу
списуються морально застарілі, зношені і непридатні для подальшого
використання обладнання, транспортні засоби, інвентар та інструменти,
якщо відновлення цього майна неможливе чи економічно недоцільне і якщо
воно не може бути реалізоване. Для визначення непридатності основних
фондів для подальшого використання, неможливості чи неефективності
відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації
на їх списання на ЗАТ “Прикарпаття” наказом генерального директора
створюється постійно діюча комісія. За результатами виконаної роботи
комісія складає “Акт про ліквідацію основних засобів” типової форми ОЗ-4
(див. дод. 8). При складанні акта використовуються дані наявної на
заводі технічної документації, яка прикладається до акта, в ньому
наводяться детальні дані про технічний стан основних частин, деталей,
конструктивних елементів об’єкта, обгрунтовують необхідність його
ліквідації (знос, передчасне вибуття внаслідок ненормальних умов
експлуатації, аварії тощо).

На звороті акта наводяться розрахунок результатів ліквідації. Акт
підписується всіма членами комісії і затверджується директором заводу.

На підставі даних актів ліквідації та прикладених до них інвентарних
карток бухгалтер щомісячно складає відомість вибуття основних засобів з
поміткою “списання”, аналогічно до відомості реалізації основних
засобів.

У відповідності з планом рахунків при вибутті основних засобів
показується фінансовий результат, який визначається як різниця між
доходом від вибуття і собівартістю (за вирахуванням непрямих податків і
витрат, пов’язаних з вибуттям) і залишковою вартістю основних засобів.
На підставі складених відомостей вводу, реалізації і списання основних
засобів бухгалтер щомісячно за допомогою комп’ютера одержує відомість
наявності і руху основних засобів по цехах.

На останньому етапі всі документи, що засвідчують рух основних засобів
на заводі за місяць, підшиваються в спеціальну папку, на підставі цих
документів заповнюється журнал-ордер 13, з якого у Головну книгу
переносять загальну суму кредитового обороту і роблять відповідний запис
у “Карточці обліку руху основних засобів”.

На ЗАТ “Прикарпаття” ліквідація основних засобів у системі рахунків
відображається записами:

списано знос ліквідованих основних засобів:

Дт 131 “Знос основних засобів”

Кт 10 “Основні засоби”;

відображено залишкову вартість ліквідованих основних засобів:

Дт 976 “Списання необоротних активів”

Кт 10;

нараховано заробітну плату робітникам за проведення ліквідації основних
засобів:

Дт 976

Кт 76 “Розрахунки з оплати праці”;

відображено доходи від ліквідації основних засобів у вигляді
оприбуткованих виробничих запасів:

Дт 20 “Виробничі запаси”

Кт 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”;

відображено фінансовий результат від ліквідації основних засобів:

Дт 79 “Фінансові результати”

Кт 976 “Списання необоротних активів”;

Дт 746, Кт 79.

При безоплатній передачі основних засобів:

на суму нарахованої на день вибуття Дт 131, Кт 10;

залишкова вартість переданих основних засобів Дт 972 “Собівартість
реалізованих необоротних активів” Кт 10;

відображення суми податкових зобов’язань, ПДВ Дт 972, Кт 64 “Розрахунки
по податках та платежах”.

Здача в оренду основних засобів є однією з операцій їх тимчасового
вибуття зі складу діючих. ЗАТ “Прикарпаття” здає в оренду приміщення і
обладнання, непотрібне заводу для здійснення виробничо-господарської
діяльності на даний час. При передачі майна в оренду проводиться
інвентаризація основних засобів інвентаризаційною комісією за участю
представників орендаря, якою встановлюється фактичний стан кожного
об’єкта, його знос та здійснюється оцінка об’єктів оренди на підставі
складених калькуляцій. За матеріалами інвентаризації складається
передаточний баланс, який підписується представниками заводу та орендаря
і додається до договору оренди.

Як процес вибуття основні засоби списуються і виявлені інвентаризацією
нестачі основних засобів, які мають бути відшкодовані винними особами. А
коли винуватець не встановлений, вони списуються за рахунок прибутку
заводу. На заводі роблять такі записи:

на суму амортизації (зносу):

Дт 131, Кт 10;

на балансову вартість основних засобів:

Дт 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”, Кт 10 “Основні
засоби”.

Висновки результатів інвентаризації, пропозиції і рішення
інвентаризаційної комісії оформляються протоколом, який затверджує
директор заводу.

Організація складання звітності за даними обліку основних засобів.

У процесі здійснення господарської діяльності відбувається постійний
рух облікової інформації про діяльність заводу між первинною
документацією, реєстрами синтетичного та аналітичного обліку, звітністю.

Цей інформаційний взаємозв’язок документів на ЗАТ “Прикар-паття”,
завершальним етапом якого є звітність, ілюструє рисунок 2.1.

Розрахунок амортизації основних засобів

(ф. ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16)

Картка обліку руху основних засобів

(ф. ОЗ-8)

Звітність: розділ 2 форми № 5 “Примітки до річної звітності”; Баланс
підприємства Ф.№ 1; “Звіт про наявність та рух основних засобів,
амортизацію (знос)” Ф. № 11-оф

Дані синтетичного обліку основних засобів, узагальнені в облікових
регістрах: відомість наявності і руху основних засобів, журнал-ордер 13,
Головна книга

Інвентарна картка обліку основних засобів

(ф. ОЗ-6)

Акт на приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та
модернізованих об’єктів

(ф.ОЗ-2)

Акт прийому-передачі основних засобів

(ф. ОЗ-1)

Відомість обліку в місцях експлуатації основних засобів

Опис інвентарних карток по обліку основних засобів

(ф. ОЗ-7)

Акт на списання основних засобів

(Ф. ОЗ-3, ОЗ-4)

Рис.2.1. Графік документообігу стосовно документального

оформлення обліку основних засобів

Звітність — це система узагальнених і взаємопов’язаних показників
поточного обліку, що відображають результати господарської діяльності
підприємства за звітний період.

Значення звітності полягає, передусім, у тому, що вона містить багатий
матеріал для аналізу господарської діяльності, дозволяє визначити
кількісні і якісні показники господарської діяльності заводу, з’ясувати
вплив факторів на результати діяльності на наступний період.

Бухгалтерська звітність складається за даними поточного синтетичного і
аналітичного обліку господарських операцій, систематизованими первинними
обліковими документами і результатами інвентаризації.

Основними формами звітності основних засобів на ЗАТ
“Прикарпаття” є:

Розділ 2 “Основні засоби” Примітки до річної звітності — ф. № 5;

Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) — ф. №
11-ОФ;

Баланс підприємства — ф. № 1;

Звіт про власний капітал — ф. № 4(див. дод. 9);

У балансі ф. № 1 (див. дод. 10) в розділі 1 активу містяться дані про
залишкову та первинну вартість основних засобів, а також про їх знос на
початок та кінець звітного періоду. Баланс заводу складається на
підставі даних Головно книги, заповненої за перевіреними показниками в
журналів-ордерів, які складаються на підставі нагромаджувальних
відомостей і первинних документів.

У розділі 2 “Основні засоби” Примітки до річної звітності ф. № 5 (див.
дод. 11) розшифровано і деталізовано дані про наявність та рух основних
засобів заводу за рік. Тут наведено підсумкові дані первісної
(переоціненої) вартості всіх основних засобів на початок року,
відображено надходження та вибуття основних засобів за рік і визначено
залишок основних засобів на кінець року за позиціями.

Однією з важливих форм звітності є “Звіт про наявність та рух основних
засобів, амортизацію (знос)” ф. № 11-ОФ (див. дод. 12), яка входить до
складу річного звіту.

У розділі 1 “Наявність та рух основних фондів” наведено дані початкової
вартості всіх основних засобів ЗАТ “Прикарпаття” на початок року. Також
відображено надходження і вибуття основних засобів, при цьому з тих, що
надійшли, виділяють ті, які надійшли у зв’язку з введенням в дію нових
основних засобів, а з вибулих виділяють основні засоби, що вибули в
зв’язку з їх ліквідацією.

За даними про надходження і вибуття основних засобів виводять дані про
їх наявність на кінець року, а також дані про наявність основних засобів
за відрахуванням зносу (залишкова вартість) та амортизацію основних
засобів за рік.

У розділі 2 “Склад основних фондів основного виду діяльності” даної
звітності показано наявність основних фондів основного виду діяльності
на кінець року.

Дані про вартість основних засобів на початок і кінець року
відповідають даним бухгалтерського балансу, а показники про надходження
і вибуття основних засобів — даним розділу 2 “Основні засоби” Примітки
до річної звітності ф.5.

Показники наявності руху основних засобів заповнюються у відповідних
формах бухгалтерської звітності на основі звірених підсумкових сум
карток обліку руху основних засобів і облікових даних.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів,

відображення результатів в обліку.

T

 

?

ue

„@

^„@

J

?

O

O

@ P R T ? o -

P

R

T

?

I

?

&

gd

&

&

&

gd

&

gd

4[\[”[?[o[&\`\¦]T`Uecaedoeig?jAmAmAem.n¦nen>pnUAUUA1/21/21/21/21/21/21/
21/21/21/2±±±1/2

$

&

&

&

&

&

&

gd

‰iYMMMMM

&

gd

&

F

&

&

F

gd

&

&

&

&

&

Z

?

E

&

R

T

Z

\

^

t

?

?

&

&

&

gd

/aaaaaa/aaa/U/aaaaaaaaa//

&

&

B

8

:

@

B

P

R

Ue

aey

)

ooooo7»kd7

aey

)

»kdo

aey

)

&

&

gd

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

&

&

akd

&

&

&

&

gd

&

&

&

Ue

„?

„?

AeUeeOOOOOOCCCµ©OOO

&

F

gd

&

&

ливом часу, дією сил природи та в процесі експлуатації основні засоби
поступово зношуються. Вони втрачають свої початкові властивості, фізичні
якості, понижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті
зменшується реальна балансова вартість основних засобів. Так виникає
необхідність заміни зношених основних виробничих фондів засобами праці.

Необхідність оновлення основних виробничих фондів визначається,
передусім, конкуренцією товаровиробників, яка спонукає підприємства
здійснювати прискорене списання основних виробничих фондів з метою
нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладення коштів у
придбання більш прогресивного устаткування та іншого поліпшення основних
виробничих фондів.

Як відомо, у процесі господарської діяльності кругообіг основних
виробничих фондів проходить три стадії ( див. рис. 2.2), причому в
кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих
фондів у попередніх обсягах та з однаковою якістю.

Продуктивне використання основних виробничих фондів і нарахування
амортизаційних відрахувань

Заміна зношених основних виробничих фондів новими засобами праці

Надходження амортизаційних відрахувань

Рис. 2.2. Обіг основних виробничих фондів на підприємстві.

Як видно із схеми, джерелом фінансування заміни зношених основних
виробничих фондів є нарахована сума амортизаційних відрахувань.

Необхідно чітко усвідомити різницю в поняттях “знос” і “амортизація”
основних фондів. Знос відображає процес втрати обладнанням своїх
початкових якостей. Саме на противагу неминучому процесу зношення (як
фізичного, так і морального) введено економічну категорію — амортизацію,
яка відображає відшкодування цих витрат. Тобто, економічний зміст
амортизації полягає у поступовому відтворенні зношених основних фондів
шляхом накопичення коштів. Таким чином, підприємство створює джерело, за
рахунок якого може придбати нові основні засоби взамін вибулих.

У перекладі з пізньолатинської “амортизація” — це “сплата боргів”.

Амортизація основних засобів — поступове систематичне списання вартості
основних засобів у процесі їх корисного використання, пов’язане з їх
фізичним та моральним зносом. До вартості основних засобів, що
підлягають амортизації, включаються витрати на їх придбання,
виготовлення і покращення (ремонт, реконструкція, модернізація тощо).

Об’єктом амортизації є окремі основні засоби, крім землі, продуктивної
худоби, житлових будинків, споруд благоустрою, автомобільних доріг
загального користування, видавничої продукції, сценічно-постановочного
інвентарю, експонатів музеїв, зоопарків, об’єктів мобілізаційного
призначення.

З 1 січня 2000 року всі підприємства України повинні були вибрати один
із нових методів нарахування амортизації, проте ЗАТ “Прикарпаття”
продовжує нараховувати амортизацію як і раніше, тобто на підприємстві
діють середньорічні норми амортизаційних відрахувань, розроблені
диференційовано за окремими видами і групами основних засобів у
відсотках до їх балансової вартості.

Амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємства. У
Законі “Про оподаткування прибутку підприємств” записано: “Під терміном
“амортизація” основних фондів слід розуміти поступове віднесення витрат
на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого
прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.”
Отже, Законом амортизаційним відрахуванням надається такий же податковий
статус, що і прибутку, проте втрачається економічний зміст поняття.

Відповідно до пп.8.1.2. Закону амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів для власного виробничого використання;

самостійне виготовлення основних фондів для власних потреб, включаючи
витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на
виготовлення таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонтів, реконструкцій, модернізацій та інших
видів поліпшення основних фондів;

поліпшення якості земель, не пов’язаних з будівництвом.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових
витрат звітного періоду витрати платника податку на (пп. 8.1.3 Закону):

придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

придбання основних фондів з метою їх подальшої реалізації;

утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Оскільки сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів
має покрити витрати підприємства на придбання і витрати на поліпшення
основних фондів — ремонти, реконструкції, модернізацію, то, виходячи з
цього, побудована система нарахування амортизації:

група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні
пристрої, в т.ч. жилі будинки та їх частини;

група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього,
меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та
інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичної обробки
інформації, телефони, мікрофони та рації, інше конторське обладнання,
устаткування та приладдя до них;

група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1 і 2.

Загальним для всіх груп є метод нарахування амортизації — не від
первісної вартості, що зазначена на дебеті рахунку 10, а від балансової
вартості, яка одночасно є залишковою.

На ЗАТ “Прикарпаття” встановлені такі норми амортизації у відсотках до
балансової вартості кожної з трьох груп основних засобів на початок
звітного періоду (в розрахунку на квартал):

група 1 — 1,25%,

група 2 — 6,25%;

група 3 — 3,75%.

Нарахування амортизації здійснюється за кожним інвентарним об’єктом
групи 1 і за сукупною балансовою вартістю відповідно груп 2 і 3
незалежно від балансової вартості кожного об’єкта і часу введення його в
експлуатацію.

При нарахуванні амортизації завод дотримується встановленого податковим
законодавством порядку визначення балансової вартості групи основних
фондів (а для першої групи — кожного інвентарного об’єкта на початок
звітного періоду — кварталу ). Вона визначається формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) — В(а-1) — А(а-1), (2.1)

де Б(а) — балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а-1) — балансова вартість групи на початок періоду, що передував
звітному;

П(а-1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів,
здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших
поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а-1) — сума виведених з експлуатації основних фондів протягом
періоду, що передував звітному;

А(а-1) — сума амортизації, нарахована протягом періоду, що передував
звітному.

У зв’язку із застосуванням при нарахуванні амортизації методу
зменшеного залишку (тобто нарахування амортизації з залишкової вартості)
постає питання про граничні значення вартості основних засобів, при яких
амортизація не нараховується. Щодо об’єктів основних засобів першої
групи встановлено, що при досягненні їх залишковою вартістю розміру 100
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян їхня балансова вартість
(для цілей нарахування амортизації) прирівнюється до нуля (тобто
амортизаційні відрахування з цього моменту не нараховуються) і
списується на валові витрати того звітного періоду, коли це відбулося, а
також на затрати виробництва.

Інших порядок встановлено для основних засобів другої і третьої груп.
Амортизація цих основних засобів здійснюється в цілому за відповідними
групами до моменту досягнення залишкової вартості групи нульового
значення (що може мати місце у зв’язку з ліквідацією і реалізацією
об’єктів, що входять до неї).

Різний підхід до нарахування амортизаційних відрахувань щодо трьох груп
основних засобів передбачений у випадку виведення з експлуатації окремих
об’єктів, яке може мати місце як у зв’язку з ліквідацією об’єкта, так і
у зв’язку з тимчасовим припиненням експлуатації на період капітального
ремонту, реконструкції, модернізації, консервації. Якщо у всіх таких
випадках йдеться про об’єкт основних засобів групи 1, його балансова
вартість для цілей амортизації (що не впливає на бухгалтерський облік
вартості основних засобів) прирівнюється до нуля аж до моменту
зворотного введення в експлуатацію. На відміну від основних засобів
першої групи при виведенні з експлуатації основних засобів другої і
третьої груп у зв’язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом,
реконструкцією, модернізацією, консервацією балансова вартість цих груп
не зменшується, тобто на них нараховуються амортизаційні відрахування.

Невиробничі основні засоби, тобто такі, які безпосередньо не
використовуються у господарській діяльності заводу, амортизації
підлягають, але облік руху вартості сум амортизації відокремлений від
обліку основних виробничих засобів і податкового обліку, тобто не
впливає на формування податкового зобов’язання на прибуток заводу.

На ЗАТ “Прикарпаття” бухгалтер складає відомість розрахунку амортизації
за квартал (див. дод. 13). Підсумки відомостей амортизаційний
відрахувань служать основою для записів на відповідних рахунках
бухгалтерського обліку операцій по нарахуванню амортизацій за звітний
період.

Для обліку нарахованої суми амортизації на підприємстві
використовується субрахунок 131 “Знос основних засобів рахунку 13 “Знос
необоротних активів”.

Нарахування зносу основних засобів здійснюється на підставі розрахунків
бухгалтерії та оформляється наступними записами:

Дт 23 “Виробництво”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92
“Адміністративні витрати”, 93 “ Витрати на збут”, 94 “Інші витрати
операційної діяльності”.

Кт 131 “Знос основних засобів”.

Таким чином, у розділі ІІ дипломної роботи детально охарактеризовано
стан обліку основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття”. Зокрема, розглянуто
порядок оформлення документів при надходженні основних засобів на
підприємство в розрізі операцій: купівля, одержання в оренду,
оприбуткування лишків, виявлених інвентаризацією; показано документальне
оформлення вибуття основних засобів в залежності від змісту операції
(реалізація, ліквідація основних засобів, здача в оренду), а також їх
наявності на заводі. В усіх випадках надходження чи вибуття об’єктів
основних засобів розглянуто особливості синтетичного обліку. Весь
порядок документального оформлення обліку основних засобів викладено з
посиланням на документи, винесені у додатки до дипломної роботи.

У розділі ІІ розглянуто і порядок складання звітності — завершального
етапу обліку основних засобів, яка містить багатий інформаційний
матеріал для аналізу господарської діяльності заводу, а також є вихідним
матеріалом для планування його фінансово-господарської діяльності на
наступний період. Крім цього, у розділі викладено порядок обліку витрат
по відшкодуванню вартості зношених основних засобів, зокрема,
встановлена різниця у поняттях “знос” і “амортизація” основних засобів,
викладено порядок аналітичного обліку нарахування амортизації і
відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, у розділі ІІ поряд з наведенням схеми кругообігу основних
виробничих фондів доведено необхідність їх оновлення за ринкових
відносин, що визначається конкуренцією товаровиробників, оскільки стан
основних засобів прямо впливає на кінцеві результати діяльності
підприємства.

Розділ 3. Аналіз ефективності використання

основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття”.

3.1. Аналіз стану та забезпеченості основними засобами.

Основні засоби є одним з найважливіших чинників будь-якого виробництва.
Їх стан та ефективність використання прямо впливають на кінцеві
результати господарської діяльності. Саме тому необхідним є проведення
їх аналізу з метою виявлення резервів подальшого росту виробництва на
ЗАТ “Прикарпаття”.

Показники стану й ефективності використання основних фондів
характеризують:

забезпеченість заводу основними виробничими фондами;

стан основних виробничих фондів;

ефективність використання основних виробничих фондів.

При проведенні аналізу забезпеченості основними засобами досліджено, чи
достатньо у заводу основних фондів, яка їх динаміка, склад, структура,
технічний стан, рівень виробництва, його організація.

Основні виробничі фонди неоднорідні, виконання ними різноманітних
функцій і різне їх цільове використання обумовили поділ основних фондів
на різні групи. В залежності від призначення у виробничо-господарській
діяльності вони поділяються на виробничі і невиробничі.
Промислово-виробничі фонди безпосередньо пов’язані з виробництвом
продукції і тому мають найбільшу питому вагу (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1.

Наявність та рух основних фондів

на ЗАТ “Прикарпаття” за 2000 рік ( тис. грн.).

Основні фонди

Наявність на початок

Надходження

за рік

Вибуття

за рік Наяв-ність на кінець року Переви-щення надхо-дження

Темп росту,

%

року всього в т.ч. введених всього в т.ч. лікві-дованих (гр.1 +

+ гр.2 —

— гр.4) над ви-буттям (гр.2 — гр.4) ((гр.6 /гр.1) *100)

А 1 2 3 4 5 6 7 8

1. Промислово-виробничі основні фонди, в т.ч.

29376

52

52

519

412

28909

— 467

98,4

1.1. Активна частина промис-лово-виробничих основних фондів

16760

49

49

384

362

16425

— 335

98,0

2. Виробничі основні фонди інших галузей

29

10

10

39

+ 10

134,5

3. Невиробничі основні фонди

456

1

1

7

4

450

— 6

98,7

ВСЬОГО: 29861 63 63 526 416 29398 — 463 98,4

Дані таблиці показують, що виробничі основні фонди зменшились за рік на
467 тис. грн., чи на 1,6 %, в тому числі питома вага їх у складі всіх
фондів зменшилась на 0,1 %, в тому числі питома вага активної частини
промислово-виробничих основних фондів зменшилася на 0,3 %, що негативно
вплине на показник фондовіддачі.

Зменшення промислово-виробничих основних фондів на 467 тис. грн.
склалося під впливом їх надходження на 52 тис. грн. (і введення на таку
ж суму) і вибуття на 519 тис. грн. (в т.ч. було ліквідовано на 412 тис.
грн.). Така ситуація свідчить про значний ступінь зношеності
промислово-виробничих основних фондів і недостатній рівень їх оновлення
новими основними засобами.

Рис. 3.1. Склад основних виробничих фондів ЗАТ “Прикарпаття”

Для вивчення змін, що відбуваються у складі основних фондів,
проаналізуємо їх структуру, яка відображає технічну озброєність заводу і
у значній мірі відповідає на питання, наскільки ефективно
розпоряджається завод фінансовими ресурсами, які є в його розпорядженні,
на формування фонду основних засобів. Одним з критеріїв визначення такої
ефективності вважається питома вага активної частини основних виробничих
фондів. До активних частини належать ті об’єкти основних засобів, які
безпосередньо беруть участь у переробці сировини, тобто діють на
предмети праці. В наступних розрахунках до активної частити фондів
віднесена вартість машин і обладнання, яка безпосередньо впливає на ріст
продукції, підвищення продуктивності праці і визначає динаміку
фондовіддачі.

Для аналізу структури основних виробничих фондів заводу використаємо
дані таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Наявність, склад та структура основних фондів на ЗАТ “Прикарпаття”

Найменування На початок

2000 року На кінець

2000 року Відхилення за період (+ , —)

основних фондів сума, тис.грн. питома вага, % сума, тис.грн. питома
вага, % сума, тис.грн. питома вага, %

1 2 3 4 5 6 7

1. Виробничі основні фонди 29376 98,4 28909 98,3 — 467 — 0,1

1.1. Будівлі 10573 35,9 10573 36,5 — + 0,6

1.2. Споруди 509 1,7 509 1,8 — + 0,1

1.3. Передавальні пристрої 193 0,6 193 0,7 — + 0,1

1.4. Машини та обладнання 16760 57,0 16425 56,7 — 335 — 0,3

1.5. Транспортні засоби 817 2,7 734 2,5 — 83 — 0,2

1.6. Інструменти, виробничий і господарський інвентар та інші види
основних фондів

1122

3,8

1023

3,5

— 99

— 0,3

2. Виробничі основні фонди інших галузей 29 0,1 39 0,2 + 10 + 0,1

3. Невиробничі основні фонди 456 1,5 450 1,4 — 6 -0,1

ВСЬОГО: 29861 100 29398 100 — 463 х

По заводу активна частина промислово-виробничих основних фондів
зменшилася за 2000 рік на 335 тис. грн., чи на 0,3 %, в т.ч. надійшло на
49 тис. грн., вибуло на 384 тис. грн., з яких ліквідовано на 362 тис.
грн. Наведені розрахунки свідчать про зменшення питомої ваги активної
частини промислово-виробничих основних фондів. Збереження такої
тенденції в майбутньому призведе до значного погіршення фінансового
становища заводу, оскільки зниження питомої ваги активної частини фондів
зумовлює зниження технічної озброєності, зменшення фондовіддачі тощо.

В той же час важливою є і пасивна частина, оскільки відсутність
нормальних умов праці веде до хвороб, виробничого травматизму, плинності
кадрів, зниження продуктивності праці. Наявність виробничих основних
фондів інших галузей і невиробничих основних фондів сприяє розширенню
сфери послуг, які надаються працівникам заводу, покращує їх добробут, що
в свою чергу впливає на ріст ефективності виробництва.

Аналіз структури основних фондів, яка визначає специфіку виробництва і
відображає особливості заводу, дозволяє визначити зміни, що відбулися у
складі промислово-виробничих основних фондів. Дані таблиці 3.2.
показують, що хоча вартість будівель не змінилася, питома вага їх
збільшилася на 0,6 %; не змінилася і вартість споруд, а питома вага їх
зросла на 0,1 %, що свідчить про зростання у 2000 р. у порівнянні з
минулим періодом питомої ваги пасивної частини промислово-виробничих
основних фондів. В загальному, згідно даних таблиці 3.1., питома вага
активної частини промислово-виробничих основних фондів у 2000 р. в
порівнянні з минулим періодом зменшилася на 0,3 % (з 57,1 % до 56,8%),
а питома вага їх пасивної частини збільшилася з 42,9 % до 43,2 %.

Іншим показником забезпеченості заводу основними виробничими фондами є
показник фондомісткості — величини, зворотної до фондовіддачі, який дає
можливість визначити вартість основних фондів на 1 грн. виробленої
продукції. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до
збільшення, а фондомісткість — до зменшення.

Розрахувати даний показник по заводу недоцільно, оскільки у зв’язку з
важким фінансовим становищем завод не використовує всіх наявних
потужностей, і обсяги випущеної продукції є значно нижчими за ті, які б
могли бути випущені заводом при використанні всіх наявних виробничих
фондів.

Забезпеченість заводу основними виробничими фондами визначається і
рівнем фондоозброєності праці — відношення вартості основних виробничих
фондів до кількості працюючих на заводі. Фондоозброєність праці визначає
обсяг виробничих фондів у вартісному виразі, що припадає на 1 робітника.
Порівняємо цей показник за 1999-2000 рр. (див. табл.3.3).

Таблиця 3.3. Розрахунок фондоозброєності на ЗАТ “Прикарпаття”

Назва показника 1999 р. 2000 р. Відхилення

1. Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

29376

28909

— 467

2. Чисельність промислово-виробничого персоналу

1944

1444

— 500

3. Фондоозброєність, тис. грн. 15,11 20,02 + 4,91

Збільшення рівня фондоозброєності є позитивним явищем, оскільки
зростання фондоозброєності праці відповідало зростанню продуктивності
праці (за 2000 р. виробіток на 1 працюючого склав 4809 грн. проти 2993
грн. у 1999 р.), а темп зростання фондоозброєності в 2000 р. у
порівнянні з 1999 р. становив 132,5 %.

Оскільки темпи зростання продуктивності праці випередили зростання
фондоозброєності, у 2000 р. зменшилася і фондоємність продукції.

Узагальнену оцінку руху основних фондів дають коефіцієнти оновлення,
вибуття, приросту і відтворення, які також характеризують технічний стан
основних засобів.

Коефіцієнт оновлення (Ко) відображає інтенсивність оновлення основних
фондів і розраховується як відношення вартості основних засобів, що
заново надійшли за звітний період (Фп) і до їх вартості на кінець цього
періоду (Фк):

Ко = Фп : Фк (3.1)

Коефіцієнт оновлення доцільно розраховувати по всіх
промислово-виробничих основних фондах активної їх частини, по їх
окремих групах і основних видах обладнання. Їх можна розраховувати
окремо по всіх основних фондах, що надійшли, і окремо по введених в дію.

Коефіцієнт вибуття (К виб) характеризує ступінь інтенсивності вибуття
основних фондів зі сфери виробництва і розраховується як відношення
вартості вибулих за звітний період основних фондів (Ф виб) до їх
вартості на початок цього періоду (Ф н):

К виб = Ф виб : Ф н (3.2)

Коефіцієнт вибуття доцільно розраховувати по всіх промислово-виробничих
основних фондах активної їх частини, по їх окремих групах. Їх можна
розраховувати по всіх вибулих основних фондах і окремо по ліквідованих.

Коефіцієнт приросту (Кпр) характеризує рівень приросту основних фондів
чи окремих їх груп за певний період і розраховується як відношення
вартості приросту основних фондів (Фпр) до їх вартості на початок
періоду (Ф н):

Кпр = Фпр : Ф н (3.3)

Методика аналізу коефіцієнта приросту аналогічна методикам аналізу
коефіцієнтів оновлення і вибуття.

Дані про ступінь оновлення, вибуття і приріст основних фондів
сформовані в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4.

Аналіз ступеня оновлення, вибуття і приросту

основних фондів на ЗАТ “Прикарпаття” за 2000 рік.

Коефіцієнти Розрахунок Рівень коефіцієнта

Оновлення всіх основних фондів:

— по всіх тих, що надійшли (Ко)

— по введених в дію (Кв)

63 : 29398

63 : 29398

0,0021

0,0021

Оновлення промислово-виробничих фондів:

— по всіх тих, що надійшли (Ко)

— по введених в дію (Кв)

52 : 28909

52 : 28909

0,0018

0,0018

Оновлення активної частини промислово-виробничих фондів:

— по всіх тих, що надійшли (Ко)

— по введених в дію (Кв)

49 : 16425

49 : 16425

0,0029

0,0029

Вибуття всіх основних фондів:

— по всіх вибулих (Квиб)

— по ліквідованих (Клікв)

526 : 29861

416 : 29861

0,0176

0,0139

Вибуття промислово-виробничих фондів:

— по всіх вибулих (Квиб)

— по ліквідованих (Клікв)

519 : 29376

412 : 29376

0,0177

0,014

6. Вибуття активної частини промислово-виробничих основних фондів:

— по всіх вибулих (Квиб)

— по ліквідованих (Клікв)

384 : 16760

362 : 16760

0,0229

0,0216

Приріст (Кпр):

— по всіх основних фондах;

— по промислово-виробничих основних фондах;

— по активній частині промислово-виробничих фондів

63 : 29861

52 : 29861

49 : 16760

0,0021

0,0018

0,0029

Порівняння коефіцієнта оновлення по активній частині з коефіцієнтом
оновлення по всіх промислово-виробничих основних фондах дає можливість
зробити висновок, що оновлення основних виробничих фондів у 2000 р.
більшою мірою відбулося за рахунок оновлення їх активної частини. Більш
високий коефіцієнт оновлення по активній частині (0,0029) ніж по всіх
фондах (0,0018) свідчить, що їх оновлення за інших умов сприятливо
вплине на

показник фондовіддачі. У 2000 році оновлення основних фондів
здійснювалося переважно за рахунок придбання нових, модернізація
основних фондів на заводі в даний період майже не проводилася.

Порівнюючи коефіцієнти вибуття, робимо висновок, що вибуття
промислово-виробничих основних фондів відбулося переважно за рахунок
вибуття активної частини. Порівняння коефіцієнта вибуття
промислово-виробничих основних фондів і коефіцієнта їх оновлення
дозволяє зробити висновок, що у 2000 р. вибуття фондів значно
перевищувало їх оновлення, що не забезпечило необхідного відтворення
основних фондів. Негативним явищем є більш високий коефіцієнт ліквідації
основних виробничих фондів, ніж коефіцієнт оновлення по введених в дію
промислово-виробничих основних фондів (0,014 проти 0,0018). Це свідчить
про значний рівень зношеності промислово-виробничих основних фондів
заводу (питома вага ліквідації вища за питому вагу реалізації у
загальному їх вибутті) і недостатній рівень їх оновлення новими
основними засобами. Цей висновок підтверджують дані річної пояснювальної
записки, де говориться, що середня спрацьованість обладнання по заводу
на 01.01.2001 р. складає 55 %, що негативно впливає на весь виробничий
процес.

Показником, що характеризує рівень автоматизації машин або виробничого
процесу, є коефіцієнт автоматизації (Кавт), який певною мірою
характеризує рівень оновлення техніки:

Кавт = Фавт : Ф н , (3.4)

де Фавт — вартість автоматизованих засобів,

Ф н — загальна вартість машин і обладнання.

По заводу даний коефіцієнт становить 0,11 (1806750 : 16425000).
Враховуючи специфіку виробництва і сучасне становище заводу, на даному
етапі він є достатнім, проте для досягнення вищого рівня організації
виробництва, покращення умов праці слід вживати заходів для його
зростання в майбутньому.

Узагальнюючими показниками технічного стану основних фондів є
коефіцієнт зносу і придатності. Коефіцієнт зносу (Кз) визначається як
відношення суми зносу (З) до початкової вартості основних засобів (Ф):

Кз = З : Ф (3.5)

Коефіцієнт придатності (Кп) — це відношення залишкової вартості
основних фондів (Фз) до їх початкової вартості (Ф):

Кп = Фз : Ф = 1 — Кз (3.6)

Коефіцієнти зносу і придатності розраховуються як на початок періоду,
так і на його кінець (звітну дату). Чим нижчий коефіцієнт зносу (вищий
коефіцієнт придатності), тим кращий технічний стан, в якому знаходяться
основні фонди (див. табл. 3.5).

Таблиця 3.5.

Аналіз зношеності основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття” за 2000 рік.

Показники Од. виміру На початок року На кінець року Зміна за рік (+,—)

1. Початкова вартість основних засобів. тис. грн 29861 29398 — 463

2. Знос основних засобів за час їх експлуатації тис. грн 17780 17742 —
38

3. Ступінь зношеності основних засобів % 59,54 60,35 + 0,81

4. Ступінь придатності основних засобів % 40,46 39,65 — 0,81

Як видно з таблиці 3.5, процент зношеності основних засобів значно
перевищує процент їх придатності, що ще раз підтверджує попередні
висновки про недостатній рівень оновлення основних засобів новими. Крім
цього, негативним явищем є зростання коефіцієнта зносу на кінець 2000 р.
у порівнянні з початком, що свідчить про погіршення технічного стану, в
якому знаходяться основні засоби.

Технічний рівень основних фондів і ступінь їх морального зносу
характеризує віковий склад обладнання. Він дає можливість виявити
застаріле обладнання, яке вимагає заміни. Для аналіз обладнання
групується по видах, а всередині їх — по тривалості використання (див.
табл.3.6).

Таблиця 3.6.

Аналіз вікового складу обладнання

на ЗАТ “Прикарпаття” станом на 01.01 2001 р.

Види Вікові групи, роки Питома

обладнання, од. до 5 5 — 10 10 — 15 15 — 20 20 і більше всього вага,
%

1. Металорізальне 90 131 120 159 311 811 44,9

2.Ковальсько-пресове 40 57 36 21 47 201 11,1

3. Ливарне 10 7 5 5 7 34 1,9

4. Зварювальне 21 17 10 9 16 73 4,0

5. Деревообробне 1 3 6 — 9 19 1,1

Пресове

(для пластмас) 1 — 8 4 17 30 1,7

7. Інше 201 120 134 75 109 639 35,3

ВСЬОГО 364 345 319 273 506 1807 х

Питома вага 20,1 19,1 17,6 15,2 28,0 х 100

При проведенні аналізу виходимо з того, що строк коло 7 років (максимум
10 років) є найбільш оптимальним для заміни обладнання. З таблиці 3.6
видно, що металорізальні верстати зі строком служби до 10 років
складають 27,2 % ((90 + 131) * 100) / 811, ковальсько-пресове обладнання
— 48,2 % і т.д. Аналіз показує, що близько третини встановленого
обладнання (28,2 %) має строк служби вище 20 років і є явно застарілим,
що не забезпечує відповідного рівня фондовіддачі, негативно впливає на
технічний рівень основних фондів і весь процес виробництва, оскільки
застаріле обладнання не дозволяє оперативно впроваджувати нові сучасні
технології, випускати якісно нові види продукції і однією з причин
допущення браку у виробництві, вимагає частого проведення ремонтів, що
збільшує витрати на його утримання в робочому стані.

Технічний стан основних фондів залежить від своєчасного і якісного їх
ремонту. План ремонту по заводу на 2000 р. виконано наступним чином
(див. табл.3.7).

Таблиця 3.7.

Аналіз виконання плану ремонту основних фондів.

Показники За планом, тис. грн. Фактично, тис. грн. Відхилення від плану,
тис. грн. Виконання плану,

%

Затрати на ремонт

(всього по заводу)

100

103

+ 3

103,0

1.1. Затрати на ремонт промис-лово-виробничих основних фондів

96,5

94,7

— 1,8

98,1

Затрати на ремонт машин

і обладнання

74,8

77,3

+ 2,5

103,3

Як видно з таблиці 3.7, в цілому план по ремонту перевиконано на 0,3%,
а по ремонту промислово-виробничих основних фондів виконано лише на 98,1
%, перевиконано на 3,3 % план по ремонту машин і обладнання. Причинами
таких відхилень в окремих випадках є відсутність запчастин, необхідність
ремонтів, не передбачених планом, перевищення кошторису витрат тощо.

3.2. Аналіз ефективності використання основних засобів.

Покращення використання основних фондів є одним з важливих етапів на
шляху до підвищення ефективності виробництва в цілому по заводу.
Підвищення ефективності використання основних фондів означає ріст
виробництва без додаткових затрат на створення чи купівлю основних
фондів. Зменшення затрат на одиницю продукції в результаті росту
ефективності використання основних фондів забезпечує зниження
собівартості продукції і підвищення рентабельності. Саме тому аналіз
ефективності використання промислово-виробничих основних фондів є
важливою складовою всього процесу аналізу використання основних фондів.

Найважливішим узагальнюючим показником ефективності використання
основних фондів є показник фондовіддачі, який показує об’єм виробленої
за рік продукції, що припадає на 1 гривню промислово-виробничих основних
фондів, і розраховується як відношення випущеної за рік продукції (ВП)
до середньорічної вартості промислово-виробничих основних фондів (Ф):

ФВ = ВП : Ф (3.7)

Існує взаємозв’язок між показниками фондовіддачі, фондоозброєності і
продуктивністю праці. Щоб прослідкувати цей взаємозв’язок, розділимо
чисельник і знаменник формули 3.7 на середньоспискову чисельність
працюючих (Т):

, (3.8)

де ПП — продуктивність праці,

ФО — фондоозброєність.

Отже, фондовіддача прямо пропорційна продуктивності праці і обернено
пропорційна її фондоозброєності. Тому для підвищення фондовіддачі
необхідно, щоб темпи росту продуктивності праці випереджували темпи
росту її фондоозброєності.

У 2000 р. переоцінка основних фондів не проводилася, тому, взявши
об’єми випущеної заводом продукції у порівняльних цінах, розрахуємо
фондовіддачу за 1999 і 2000 рр. для порівняння. (див. табл.3.8).

Таблиця 3.8.

Аналіз фондовіддачі та ЗАТ “Прикарпаття”

Назва показника 1999 р. 2000 р. Відхилення (+, —)

1. Товарна продукція, тис. грн. 5663 6752 + 1089

2. Середньорічна вартість промислово-виробничих основних фондів, тис.
грн.

29627

26614

+ 3013

2.1. Машин та обладнання , тис. грн. 17182 15169 — 2013

3. Питома вага активної частини промислово-виробничих основних фондів

0,5705

0,5681

— 0,0024

4. Фондовіддача всіх промислово-виробничих основних фондів

0,191

0,254

+ 0,063

5. Фондовіддача активної частини промислово-виробничих основних фондів

0,329

0,445

+ 0,115

6. Зміна фондовіддачі за рахунок:

6.1. питомої ваги активної частини промислово-виробничих основних
фондів (гр.4 п.3. * гр.2. п.5)

— 0,0008

6.2. фондовіддачі активної частини промислово-виробничих основних фондів
(гр.4.п.5.* гр.3.п.3)

+ 0,0653

Розрахунки свідчать, що в 2000 р. у порівнянні з 1999 р. фондовіддача
промислово-виробничих основних фондів зросла майже у 1,5 раз. Таке
зростання було зумовлено збільшенням фондовіддачі активної частини
промислово-виробничих основних фондів (+ 0,0653), але негативно на
показник фондовіддачі вплинуло зменшення питомої ваги активної частини
промислово-виробничих основних фондів у загальній їх вартості (-
0,0008). Серед чинників другого порядку, які впливають на фондовіддачу
промислово-виробничих основних фондів, можна виділити: зміна тривалості
часу роботи обладнання, зміна середньорічної віддачі роботи одиниці
обладнання. Вплив цих чинників на фондовіддачу в економічному аналізі
розраховують за допомогою способу ланцюгових підстановок. Але цей спосіб
вимагає наявності значної кількості показників, які частково відсутні по
заводу, і є досить трудомістким. Тому при проведенні аналізу
фондовіддачі доцільно використовувати економіко-математичні методи і
електронно-обчислювальну техніку, без якої даний процес також стає
досить трудомістким.

Відносним показником ефективності використання основних фондів є
рентабельність (Рф):

РФ = Пб : Фк * 100, (3.9)

де Фк — балансова вартість основних фондів на кінець звітного періоду,

Пб — балансовий прибуток за звітний період.

По заводу даний показник збільшився у 2000 р. у порівнянні з 1999 р. —
з 1,1 % (330 тис. грн. : 29376 тис. грн.) до 4,5 % (1302 тис. грн. :
28909 тис. грн.).

На підвищення фондовіддачі великий вплив має покращення використання
машин і обладнання — активної частини промислово-виробничих основних
фондів.

Обладнання включає відповідно наступні головні складові: наявне,
встановлене, діюче.

До наявного відноситься все обладнання незалежно від того, де воно
знаходиться і в якому стані; до встановленого — змонтоване і
підготовлене до роботи обладнання (в резерві, в цехах, на консервації, в
плановому ремонті, модернізації). Діюче — це фактично працююче в
звітному періоді обладнання.

Для проведення аналізу забезпеченості заводу обладнанням і ефективності
його використання групуємо все обладнання за його участю в процесі
виробництва (див. рис. 3.3 ).

Рис. 3.3. Групування обладнання за його участю

в процесі виробництва на ЗАТ “Прикарпаття” (од.)

Задача найбільш повного використання обладнання полягає в тому, щоб
звести до мінімуму кількість невстановленого, недіючого обладнання.
Скорочення кількості невстановленого обладнання, прискорення вводу в дію
нових машин підвищує темпи нарощування виробничих потужностей, сприяє
кращому використанню засобів виробництва (див. табл. 3.9)

Таблиця 3.9.

Наявність обладнання на ЗАТ “Прикарпаття”

Показники За планом Фактично Відхилення (+, —)

1. Кількість наявного обладнання, од. 1807 1807 —

1.1. Встановленого, од. 1807 0807 —

1.1.1. Діючого, од. 1168 1168 —

1.1.2. Недіючого, од. 639 639 —

1.2. Невстановленого, од. — — —

2. Коефіцієнти використання наявного обладнання:

— по встановленому (п.1.1 : п.1) 1 1 —

— по діючому (п.1.1.1 : п.1) 0,6464 0,6464 —

3. Коефіцієнт використання встанов-леного обладнання (п.1.1.1 : п.1.1)

0,6464

0,6464

У 2000 році на заводі здійснювалися планові роботи по перемонтажу
діючого, монтажу обладнання, що надійшло, і демонтажу обладнання, яке
підлягало вибуттю. Невстановленого обладнання на заводі немає. Зі
встановленого обладнання (1807 од.) не працює 639 од., що передбачене
планом. Надлишкове для заводу обладнання, яке може бути реалізоване,
складає 340 од., підлягає списанню 299 од.

Підвищення ефективності використання працюючого обладнання
забезпечується двома шляхами: екстенсивним (за часом) та інтенсивним (за
потужністю).

Показники, які характеризують екстенсивний шлях використання обладнання
— кількість обладнання, в т.ч. недіючого, відпрацьований час (маш-год.),
коефіцієнт змінності роботи обладнання.

Інтенсивне використання обладнання характеризується показниками випуску
продукції за 1 маш.-год., тобто його продуктивністю.

Аналіз екстенсивного використання обладнання пов’язаний з розглядом
балансу часу його роботи, який включає наступні фонди часу: календарний,
режимний, можливий, плановий і фактичний. Календарний фонд часу одиниці
устаткування дорівнює кількості годин календарного часу звітного
періоду, тобто він розраховується як добуток числа календарних днів в
звітному періоді на 24 години і на кількість одиниць встановленого
обладнання. Режимний знаходиться множенням кількості одиниць
встановленого обладнання на кількість робочих днів у періоді і на
тривалість робочого дня в годинах. Можливий дорівнює режимному за
мінусом часу ремонту обладнання. Плановий — час, необхідний для
виконання плану виробництва продукції. Фактичний — час, дійсно
витрачений на випуск продукції, тобто кількість фактично відпрацьованих
машино-годин.

Дані про фонди часу роботи обладнання наведені в табл. 3.10.

Таблиця 3.10.

Аналіз використання обладнання за часом.

Показники План Фактично

1. Календарний фонд, маш.-год. 10231680 10231680

2. Режимний фонд, маш.-год. 2382720 2265340

3. Можливий фонд, маш.-год. 2298764 2163786

4. Плановий фонд, маш.-год. 2278360 х

5. Фактичний фонд, маш.-год. х 2089144

6. Коефіцієнт використання обладнання за часом:

6.1. до календарного фонду (п.5 : п.1) х 0,2042

6.2. до режимного фонду (п.5 : п.2) х 0,9222

6.3. до можливого фонду (п.5 : п.3) х 0,9655

6.4. до планового фонду (п.5 : п.4) х 0,9169

За даними таблиці 3.10 можна зробити висновок, що план календарного
фонду часу роботи обладнання за 2000 рік виконано, тобто на заводі не
було відхилень від плану вводу в дію обладнання як за кількістю
одиниць, так і за строками їх введення в експлуатацію.

Режимний час складає 95,1 % від планового (2265340 : 2382720). Різний
відсоток використання календарного (100 %) і режимного (95,1 %) фондів
часу роботи обладнання свідчить про те, що фактична кількість робочих
днів і коефіцієнт змінності були нижчими передбачених планом. Можливий
фонд часу роботи обладнання склав 94,1 % до плану (2163786 : 2298764 х
100). За планом на ремонт обладнання передбачалося затратити 83956
маш.-год. (2382720 : 2298764). Фактично ж затрачено 101554 маш.-год.
(2265340 — 2163786), чи на 17598 маш.-год. більше (101554 — 83956).

На заводі мали місце простої обладнання. За планом на випуск продукції
передбачалось затратити 2278360 маш.-год., а фактично затрачено 2089144
маш.-год. (2089144 — 2278360). Це свідчить про втрачені можливості, тому
на заводі слід посилити контроль за раціональним використанням часу
роботи обладнання. Доцільно використовувати автоматизовані прилади
контролю і обліку часу його роботи, оперативно аналізувати причини і
винних у простоях обладнання.

Дані про використання обладнання за часом (табл. 3.10) також показують,
що завод домігся певної інтенсифікації виробництва і підвищення
інтенсивності використання обладнання. Якщо при плановій інтенсивності
роботи обладнання на фактично випущений об’єм продукції необхідно було
затратити 2278360 маш.-год., то в дійсності завод затратив 2089144
маш.-год., чи на 91,7 % (2089144 : 2278360 х 100), а виробіток продукції
за 1 маш.-год. склав 109,1 % від планового (100 х 100 : 91,7).

Коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм), який характеризує
інтенсивність його використання, розраховується як відношення суми
відпрацьованих машино-змін до всієї кількості встановленого обладнання:

Кзм = r : К , (3.11)

де r — сума відпрацьованих мащино-змін в добах,

К — кількість встановленого обладнання.

Цей коефіцієнт показує, скільки змін відпрацювала одиниця обладнання.
Чим він вищий, тим більше обладнання працює протягом доби і тим більше
на ньому випускається продукції. На заводі фактично діє 1168 од.
обладнання, яке працює в одну зміну. Фактичний коефіцієнт змінності
складає 1. Дана величина неточно відображає рівень зайнятості
обладнання, оскільки не враховує внутрізмінні простої обладнання. Тому
фактичний коефіцієнт змінності доцільно коректувати на внутрізмінні
простої. На заводі вони склали 5,49 % (98,2 : 1788,6), де 98,2 —
внутрізмінні середньогодинні простої одиниці обладнання в маш.-год.;
1788,6 — час роботи одиниці обладнання (2089144 маш.-год.), поділений на
кількість діючого обладнання (1168 од.)

Отже, скоригований фактичний рівень коефіцієнта змінності дорівнює
0,9451 (1 х (100 — 5,49) : 100). За планом коефіцієнт змінності дорівнює
1, а фактичний — 0,9451; випуск продукції за 2000 р. складав 8283 тис.
грн. Якби завод виконав план по коефіцієнту змінності, було б додатково
випущено продукції на 481,1 тис. грн. — з 8283 до 8764,1 тис. грн.
(8283 х 1 : 0,9451).

На основі показників таблиці 3.10 розраховуємо такі коефіцієнти:

екстенсивного використання обладнання (відношення фактичної кількості
відпрацьованих маш.-год. до планової — 0,9169 (2089144 : 2278360);

інтенсивного використання обладнання (відношення фактичного випуску
продукції за 1 маш.-год. до планового — 1,241 (3,965 : 3,195);

інтегрального використання (добуток попередніх коефіцієнтів) — 1,138,
який характеризує використання обладнання за часом і за потужністю.

Розрахунки показують, що на заводі були втрачені можливості збільшення
випуску продукції — плановий фонд часу використано лише на 91,7 ; Однак
втрати машинного часу були відшкодовані ростом випуску продукції за 1
маш.-год..

Вплив зміни часу роботи устаткування та його продуктивності на випуск
продукції знаходимо прийомом обчислення абсолютних різниць (див. табл.
3.11).

Таблиця 3.11.

Використання фонду роботи обладнання та фондовіддачі

на ЗАТ “Прикарпаття” за 2000 рік.

Показники План 2000 р. Факт. 2000 р. Відхилення (+, —)

1. Товарна продукція, тис. грн. 7280 8283 + 1003

2. Фонд часу роботи обладнання, маш.-год.

2278360

2089144

— 189216

3. Фондовіддача за 1 маш.-год. 3,195 3,965 + 0,77

Збільшення випуску продукції в 2000 р. порівняно з планом на 1003 тис.
грн. відбулося внаслідок:

зменшення фактичного фонду часу роботи обладнання порівняно з планом на
18216 маш.-год. : (- 189216) * 3,195 = — 604545;

збільшення фондовіддачі за 1 маш.-год. на 0,77: 0,77 8 2089144 =
1608641.

Баланс відхилень становить (- 604545) + 1608641 = 1003 тис. грн.

Розрахуємо також вплив на об’єм виробництва зміни вартості основних
виробничих фондів (кількісний фактор) і зміни рівня фондовіддачі
(якісний фактор), використовуючи дані таблиці 3.8 :

вплив зміни обсягу основних виробничих фондів:

(226614 — 29627) * 0,191 = — 567 тис. грн.

вплив зміни фондовіддачі:

(0,254 -0,191) * 26614 = 1656 тис. грн.

Сумарна дія факторів становить 10089 тис. грн. ((- 567) + 1656), що
відповідає абсолютному відхиленню випуску продукції за 2000 рік від 1999
року (продукція взята в порівняльних цінах).

За результатами проведеного аналізу ефективності використання
промислово-виробничих основних фондів на ЗАТ “Прикарпаття” виявлені
реальні можливості збільшення випуску продукції за рахунок:

збільшення питомої ваги активної частини промислово-виробничих основних
фондів у загальній їх кількості, що сприятиме зростанню фондовіддачі;

удосконалення організації виробництва, яке включає, зокрема, зменшення
кількості непрацюючого обладнання, покращення використання встановленого
обладнання, оскільки підвищення рівня використання промислово-виробничих
основних фондів — великий резерв зниження фондомісткості продукції і
підвищення показника фондовіддачі;

ліквідації внутрізмінних простоїв обладнання, що сприятиме підвищенню
коефіцієнта змінності його роботи, що означатиме більш високий рівень
задіяння обладнання у виробництві;

забезпечення максимальної експлуатаційної надійності обладнання,
збільшення ресурсів його роботи;

виконання плану використання фондів часу роботи обладнання, що сприятиме
покращенню всіх техніко-економічниих показників роботи обладнання.

Основні напрямки покращення використання основних засобів

та удосконалення організації їх обліку на підприємстві.

Підвищення наукового рівня управління економікою, необхідність
всестороннього обгрунтування планових і управлінських рішень вимагає
постійного удосконалення бухгалтерського обліку, контролю і аналізу
господарської діяльності, зокрема, одного з найважливіших розділів
облікової політики підприємства — обліку основних засобів, вартість яких
впливає на кінцеві результати діяльності підприємства.

Сучасний стан облікової політики такий, що задача визначення
ефективності використання основних фондів не є першочерговою. На першому
місці стоїть контроль за збереженням і їх наявністю у місцях їх
використання і правильне документальне оформлення при постановці на
облік. З цієї точки зору найбільш важливим питанням при організації
обліку основних фондів є визначення економічної ефективності їх
використання.

Хоча за останні роки в обліку досягнуті певні успіхи, однак його рівень
ще не в достатній мірі відповідає зростаючим вимогам.

Недостатньо проводиться робота по уніфікації первинної документації,
встановленні єдиної методики збору, переробки, обробки і передачі
облікової інформації і її структури для керівництва і відділів
управління.

Одним із напрямків удосконалення обліку основних засобів є
упорядкування первинної документації. В умовах широкого використання
комп’ютерної техніки можливе застосування бездокументного варіанту
обліку основних засобів, тобто коли необхідна інформація буде міститися
в комп’ютері і використовуватися за потребою, але чи буде це юридичним
доказом реальності факту здійсненої операції? Вирішення цього питання
можна розглядати лише на перспективу. А це означає, що документація на
сьогодні є одним з основних методів бухгалтерського обліку і
визначається як спосіб суцільного і безперервного спостереження за
здійснюваними господарськими операціями. Проте документообіг повинен
бути оптимальним, тобто слід уникати зайвих ланок в русі документів,
скорочувати час на виписування і оформлення їх. Затверджені типові форми
первинної документації з обліку основних засобів тепер у практичній
діяльності не виправдовують себе, і тому слід переглянути доцільність
ведення окремих із них взагалі.

Первинну облікову інформацію про наявність, склад, рух, капітальний
ремонт та інші операції з основних засобів відображають в чисельних
спеціалізованих реєстрах, постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє
якісному веденню обліку, збільшує трудоємність обробки і відображення
інформації, створює певні труднощі у формуванні документообігу і
забезпеченні необхідними видами бланків.

З часу, коли були затверджені ці форми, в самій організації
бухгалтерського обліку сталися зміни, внаслідок чого багато граф
затверджених форм на заводі не використовуються. Порівняння інвентарної
картки форми ОЗ-6 із формою ОЗ-1 “Акт приймання-передачі основних
засобів” показує, що в ній немає лишень інформації про висновки
приймальної комісії та підписів її членів. Проте сам факт складання акта
і відкриття інвентарних карток свідчить про висновки комісії, адже в
разі невідповідності технічним умовам об’єкт прийманню не підлягає й
інвентарна картка не виписується. Отже, доповнивши інвентарну картку
підписами членів комісії, можна скоротити форму ОЗ-1.

На ЗАТ “Прикарпаття” при наявності ф. ОЗ-1 використовують також
накладні на внутрішні переміщення і вимоги для одержання основних
засобів зі складу. Реквізити цих трьох форм ідентичні, тому їх одночасне
застосування “роздуває” обсяг документації, створює зайві ланки в русі
документів на заводі. Можна також не використовувати і ф.ОЗ-3 “Акт на
списання основних засобів”, якщо додати до згаданої ф. ОЗ-6 підписи
ліквідаційної комісії і відобразити окремим рядком результати ліквідації
об’єкта. Провівши ряд зазначених модифікацій, матимемо компактну
конструкцію практично універсальної форми типу “Інвентарна картка — акт
обліку руху основних засобів”.

Під знаком питання і ф. ОЗ-8 “Картка обліку руху основних засобів”, яка
відображає їх рух на заводі за рік, але ті ж дані щомісячно заносяться в
комп’ютер (відомість наявності руху основних засобів), ведуться в
журналі-ордері № 13, тому заповнювати її недоцільно. При величезній
кількості інвентарних карток на заводі недоцільно вести і ф.ОЗ-7 “Опис
інвентарних карток”, оскільки ці дані також заносяться в комп’ютер, а
форма лише наочно показує наявність інвентарних карток на заводі. Таке
скорочення облікової документації знизить трудомісткість робіт і
документообіг, а також посилить контроль завдяки підвищенню рівня
інформативності та наочності документів.

Створена таким чином конструкція нових форм обліку на практиці наочно
відображатиме всю різноманітність руху інвентарного об’єкта в одному
документі і у термінових випадках не потрібно буде шукати окремих
документів з підписами відповідних осіб. Можливо, це дасть певний
результат і для проведення економічного аналізу ефективності й
доцільності подальшого застосування даного об’єкта на заводі, коли
наочно в одному документі будуть відображені усі результати його
утримання.

Одним з напрямків удосконалення організації бухгалтерського обліку,
який в ринкових умовах набуває все більшої актуальності, є автоматизація
облікових процесів, яка на ЗАТ “Прикарпаття” розвинута недостатньо.
Господарська практика діяльності підприємств свідчить, що на сучасному
етапі більшість важливих рішень приймається в умовах гострого дефіциту
часу в неоднозначних ситуаціях, які зумовлені впливом значної кількості
неформалізованих чинників, ростом обсягу інформації, яку необхідно
переробити. Так, згідно з даними компанії ІВМ обсяг інформації, яка
надходить на підприємства, щорічно збільшується в середньому на 10 %, в
той же час ефективність роботи службовців має повільний ріст — 4-6 %. Це
вимагає розробки нових методичних підходів до проектування технологій,
здатних ефективно опрацьовувати великі масиви інформації.

Одним із шляхів вирішення інформаційних проблем на підприємстві є
створення автоматизованих робочих місць (АРМ) спеціалістів в
автоматизованій системі управління (АСУ). На ЗАТ “Прикарпаття”
функціонує ряд АРМ, зокрема, АРМ з обліку основних засобів, яке
забезпечує: ведення картотеки, коректування руху основних засобів, облік
їх руху (по цехах, групах, операціях). АРМ з обліку основних засобів на
ЗАТ “Прикарпаття” дозволяє одержати відомість інвентаризації, відомість
наявності руху основних засобів, відомість амортизаційних відрахувань.
Як бачимо, перелік операцій, які можна виконувати за допомогою АРМ з
обліку основних засобів, не досить широкий, що не забезпечує необхідного
рівня обробки інформації. Крім цього, аналіз розробок зі створення АРМ
на ЗАТ “Прикарпаття” показав, що основними чинниками, які стримують їх
ефективне використання, є такі:

вузькоспрямованість функціонування АРМ, що впроваджуються;

відсутність чіткої взаємодії АРМ спеціалістів із загальним заводським
управлінням;

слабка технічна оснащеність заводу сучасною комп’ютерною технікою;

насиченість локальними програмними засобами, які не орієнтовані на
багатоцільове застосування інформації;

відсутність методичних підходів до вибору програмних продуктів.

Враховуючи вимоги, які висуваються до сучасного бухгалтера, на ЗАТ
“Прикарпаття” доцільно було б застосовувати програми класу
“Бухгалтерський комплекс”, розраховані на великі підприємства, які
являють собою не одну програму, а цілий набір функціонально закінчених
взаємопов’язаних АРМ. Це програмні продукти з багаторівневим синтетичним
та аналітичним обліком, які дозволяють реалізувати функції
управлінського обліку. Один з пакетів даного комплексу “Облік основних
засобів” забезпечує:

ведення обліку надходження основних засобів і автоматичний запис на
рахунках бухгалтерського обліку;

фіксацію вибуття об’єктів основних засобів;

друк і заповнення первинної документації з обліку основних засобів;

відображення затрат і надходження від ліквідації об’єкта основних
засобів і проведення відповідних записів;

друк даних про амортизаційні відрахування за вказаний період;

автоматичну переоцінку основних засобів;

друк річної звітності з обліку основних засобів.

Впровадження запропонованої системи на ЗАТ “Прикарпаття” забезпечило б
весь цикл робіт по веденню синтетичного та аналітичного обліку,
зокрема, обліку основних засобів.

Отже, удосконалення організації АРМ бухгалтера призведе до підвищення
продуктивності його праці, посилення контролюючих і аналітичних функцій,
підвищення престижності і культури його роботи.

Результати проведеного економічного аналізу ефективності використання
основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття” дозволило виявити реальні
можливості збільшення випуску продукції за рахунок покращення
використання основних засобів шляхом усунення недоліків, виявлених в
процесі аналізу.

Отже, основними напрямками підвищення ефективності використання
основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття” є:

покращення структури промислово-виробничих основних фондів за рахунок
збільшення їх питомої ваги активної частини;

забезпечення необхідного рівня відтворення основних засобів за рахунок
придбання нових, більш продуктивних об’єктів основних засобів,
проведення модернізації діючих, що сприятиме покращенню їх технічного
стану, підвищенню фондовіддачі;

підвищення рівня автоматизації праці, що сприятиме зростанню
продуктивності праці, обсягів виробництва, якості продукції;

ліквідація застарілого обладнання з строком служби 20 і вище років,
введення в дію сучасного, більш продуктивного;

удосконалення організації виробництва, яке включає, зокрема, зменшення
кількості непрацюючого обладнання, покращення використання
встановленого;

ліквідація внутрізмінних простоїв обладнання;

виконання плану використання фондів часу роботи обладнання, що сприятиме
покращенню всіх показників роботи обладнання;

забезпечення максимальної експлуатаційної надійності обладнання,
збільшення ресурсів його роботи.

Таким чином, у розділі 3 дипломної роботи викладено результати
проведеного аналізу ефективності використання основних засобів на ЗАТ
“Прикарпаття”. Зокрема, охарактеризовано показники стану й ефективності
використання основних засобів, здійснено їх розрахунок за даними обліку,
проведено їх порівняння з аналогічними показниками за 1999 рік, а також
з плановими. Дана оцінка забезпеченості заводу основними засобами,
проаналізовано їх рух за рік, визначена структура основних фондів тощо.

Крім цього, наведено детальний аналіз використання обладнан-ня —
активної частини промислово-виробничих основних фондів, ефективність
використання якого впливає на об’єм випуску продукції, її якість, а
відтак і на кінцеві результати діяльності заводу. За підсумками
проведеного аналізу визначено резерви підвищення ефективності
використання основних засобів. Крім цього, за даними попередніх розділів
визначено основні напрямки удосконалення організації бухгалтерського
обліку на заводі, зокрема, наведена детальна характеристика одного з них
— необхідності автоматизації облікових процесів у сучасних умовах
господарювання.

ВИСНОВКИ.

Ринкове реформування економіки України зумовило необхідність дослідження
питань, пов’язаних з різноманітністю форм власності. Особливо гостро
постало питання стану і використання основних засобів, адже обсяги
виробництва товарів і послуг, кінцеві результати діяльності
підприємства, їх технічний рівень, умови праці значною мірою залежать
від того, яка частина їх власних і залучених фінансових ресурсів
вкладена в основні засоби. Хоч основною виробничою силою суспільства є
люди (кваліфіковані робітники і спеціалісти), продуктивність їх праці,
головним чином, залежить від їх озброєності найпередовішими і
найефективнішими засобами праці. Серед проблем, висунутих практикою
переходу до ринкової економіки, особливої актуальності набула оцінка
основних засобів, їх відображення в бухгалтерському балансі, контроль за
збереженням і їх наявністю у місцях використання, правильне
документальне оформлення, а також методи нарахування амортизації.

Більш повне і раціональне використання основних засобів підприємства
сприяє покращенню всіх його техніко-економічних показників: росту
продуктивності праці, підвищенню фондовіддачі, збільшенню об’єму випуску
продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень. Тому
обізнаність щодо наявності основних засобів праці і постійний контроль
за ефективністю їх використання — важливі чинники в управлінні
діяльністю кожного підприємства.

Відповідно до викладеного вище, в даній дипломній роботі було розглянуто
і проаналізовано питання обліку і аналізу використання основних засобів
в сучасних умовах, визначено основні напрями удосконалення організації
їх обліку і підвищення ефективності використання на прикладі ЗАТ
“Прикарпаття”.

1.У роботі розглянуто теоретичні основи обліку основних засобів,
викладення яких дозволити чітко усвідомити економічну природу предмета
дослідження — основних засобів, прослідкувати і відтворити організацію
їх обліку і аналізу використання на конкретному підприємстві. Саме тому
в розділі 1 визначено поняття основних засобів, їх класифікація,
визначено поняття оцінки основних засобів, від правильності і
достовірності якої залежить точність показників їхньої якісної
характеристики. В останньому пункті розділу наведена характеристика
рахунків, з допомогою яких здійснюється відображення наявності та руху
основних засобів в синтетичному обліку заводу.

В другому розділі дипломної роботи охарактеризовано стан обліку основних
засобів на ЗАТ “Прикарпаття”, одного з найважливіших розділі облікової
політики підприємства. Виходячи з цього, в роботі охарактеризовано
побудову синтетичного й аналітичного обліків основних засобів на
підприємстві, зокрема, розглянуто порядок оформлення документів при
надходження та вибутті в залежності від змісту операції. Весь порядок
документального оформлення обліку основних засобів викладено з
посиланням на документи, винесені в додатки до дипломної роботи. У
роботі також викладено порядок обліку витрат по відшкодуванню вартості
зношених основних засобів, зокрема, доведена необхідність нарахування
амортизаційних нарахувань з метою відтворення основних виробничих
фондів, викладено порядок аналітичного обліку нарахування амортизації і
відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку. Отже, в
роботі доведена необхідність оновлення основних засобів за ринкових
відносин, що визначається конкуренцією товаровиробників, оскільки стан
основних засобів прямо впливає на кінцеві результати діяльності
підприємства.

Третій розділ дипломної роботи присвячено аналізу ефективності
використання основних засобів на ЗАТ “Прикарпаття”, результати якого
дозволили виявити реальні можливості збільшення об’ємів виробництва без
здійснення додаткових капітальних вкладень. Аналіз ефективності
використання основних засобів на підприємстві проведено відповідно до
вимог економічного аналізу шляхом здійснення розрахунків необхідних
показників з метою їх порівняння і виявлення резервів підвищення
ефективності використання основних засобів. Зокрема, в роботі наведена
характеристика показників стану і забезпеченості основних виробничих
фондів, а також показників ефективності їх використання, проаналізовано
дані про наявність та рух основних засобів на підприємстві.

Аналіз структури промислово-виробничих основних фондів показав, що
зменшення активної частини негативно вплинуло на фондовіддачу —
узагальнюючий показник ефективності використання основних фондів. Тут же
доведена необхідність покращення структури промислово-виробничих
основних фондів за рахунок збільшення питомої ваги їх активної частини.
На наступному етапі проаналізовано зміни, що відбулися у складі фондів
за рік і як це вплинуло на їх структуру. Наведена також узагальнена
оцінка руху основних фондів шляхом розрахунку коефіцієнтів оновлення,
вибуття, приросту і відтворення основних фондів. За допомогою цих
коефіцієнтів проаналізовано і технічний стан цих засобів, на підставі
чого зроблені висновки: коефіцієнт вибуття основних фондів в 2000 році
значно перевищив коефіцієнт оновлення, крім цього, значно вищим є
коефіцієнт ліквідації від коефіцієнта оновлення по введених в дію
промислово-виробничих основних фондах, що свідчить про значний рівень їх
зношеності на заводі. Цей висновок підтверджують і розрахунки
коефіцієнта зносу і придатності основних засобів.

Аналіз вікового складу обладнання виявив, що близько третини
встановленого на заводі обладнання (28 %) має строк служби 20 років і
вище і є явно застарілим, що негативно впливає на технічний стан
основних фондів і весь процес виробництва.

У роботі детально проаналізовано фондовіддачу промислово-виробничих
основних фондів та їх активної частини. Зокрема, прослідковано
взаємозв’язок показників фондовіддачі, фондоозброєності, продуктивності
праці. Не менш важливим є аналіз інтенсивного і екстенсивного
використання обладнання, в процесі якого було розраховано й
проаналізовано використання фондів часу роботи обладнання, що дозволило
виявити непродуктивне використання часу на заводі. Результати
проведеного аналізу дозволили виявити реальні можливості збільшення
випуску продукції за рахунок покращення використання основних засобів.

У роботі розглянуто і основні напрямки покращення організації обліку
основних засобів, одним з яких є автоматизація облікових процесів.
Зокрема, критично оцінено стан автоматизації цих процесів на ЗАТ
“Прикарпаття”, доведена необхідність покращення ситуації, для чого
запропонована система пакетів програм, впровадження якої дозволило б
ввести бухгалтерський облік на якісно новому рівні відповідно до
сучасних умов організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Таким чином, у дипломній роботі проведено дослідження одного з
актуальних питань курсів “Бухгалтерський облік” і “Економічний аналіз” —
облік основних засобів та аналіз ефективності їх використання на
прикладі ЗАТ “Прикарпаття”. У роботі, крім перерахованих вище напрямків
дослідження, наведена характеристика теоретичної, методологічної бази і
предмету дослідження, наведено аналітичний огляд літератури, дана
характеристика об’єкта дослідження, розкрито значення і завдання обліку
основних засобів й аналізу в сучасних умовах господарювання, визначено
наявні недоліки та обгрунтовано вказано на вимоги до розвитку
бухгалтерського обліку в майбутньому.

Весь матеріал у дипломній роботі викладено з посиланням на законодавчу,
нормативно-інструктивну базу України, а також на документи, передбачені
для обліку основних засобів, що дозволило наочно відтворити схему
документообігу по обліку основних засобів, а також провести аналіз
ефективності їх використання на підприємстві.

ЛІТЕРАТУРА

Закон України від 22.05.1997 р. “Про оподаткування прибутку підприємств”
// Відомості Верховної Ради України .— 1997 р. — № 10. — С.18.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” № 92 від
27.04.2000 р. // Бухгалтерський облік і аудит.— 2000 р. — № 5. — С.8.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств та організацій. № 291 від 30.11.1999
р. // Нова бухгалтерія. — 2000 р. — № 12. — С. 36.

Коментар до нового плану рахунків, його побудова і застосування.//
Бухгалтерський облік і аудит. — 2000 р. — № 8. — С.13.

Бандурка О.М., Коробов М.А., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова
діяльність підприємств. Підручник. — К.:Либідь. — 1998 р. — С. 312.

Брага В.В. Компьютеризация бухгалтерского учета. — М.: Финстатинформ. —
1996 г. — С.93.

Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.А. Бухгалтерський облік.
Навчальний посібник. — Житомир: ЖІТІ.— 2000 р. — С. 672.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. Навчальний посібник.— К.:
АСК.— 2001 р. — С 272.

Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках. — К.: АСК.— 2001 р. — С.416.

Грабова Н.М., Добровский В.М. Бухгалтерский учет в производственных и
торговых предприятиях 2000. Учебное пособие.— К.: АСК.— 2000 г. — С.624.

Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності
підприємств. Навчальний посібник. — К.: Вища школа.— 1992 р. — С.191.

Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и
аудита. — К.:АСК.— 1998 г. — С.768.

Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине. Учебное пособие. — К.:
АСК.— 1999 г. — С.848.

Остапюк М., Десятнюк О. Щодо питання первинного обліку основних засобів.
//Бухгалтерський облік і аудит. — 1997 р. — № 4. — С.3.

Плєшанова Л. У чому відмінність МШП від основних засобів. // Баланс.
—1999 р.— № 5.— С.36.

Русак М.Я., Стражев В.И., Мигун О.Ф. Анализ хозяйственной деятельности в
промышленности. Учебник. — М. — 1998 г. — С.398.

Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины. Учебное пособие. — К.:
АСК. — 1999 г. — С.544.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. — К. — 2000 р. —
С. 578.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік. — К.: АСК — 2000 р. — С.
784.

Фурсов А. Чи старітимуть основні фонди. // Бухгалтерський облік і аудит.
— 1998 р. — № 9.— С.8.

“Новий” бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування).
Навчально-методичний посібник.— Тернопіль. — 2000 р. — С.288

Фінанси підприємств. Підручник /за ред. проф. Піддерьогіна/ — К.:КНЕУ.—
1998 р. — С. 368.

ДОДАТКИ

Таблиця

Наявність та рух основних фондів

на ЗАТ “Прикарпаття” за 2000 рік ( тис. грн.).

Основні фонди

Наявність на

початок

Надходження

за рік

Вибуття

за рік Наявність на кінець року Переви-щення надхо-дження

Темп росту,

%

року всього в т.ч. введених всього в т.ч. лікві-дованих (гр.1 +

+ гр.2 —

— гр.4) над ви-буттям (гр.2 — гр.4) ((гр.6 / /гр.1) *100)

А 1 2 3 4 5 6 7 8

1. Промислово-виробничі основні фонди, в т.ч.

29376

52

52

519

412

28909

— 467

98,4

1.1. Активна частина промислово-виробни-чих основних фондів

16760

49

49

384

362

16425

— 335

98,0

2. Виробничі основні фонди інших галузей

29

10

10

39

+ 10

134,5

3. Невиробничі основні фонди

456

1

1

7

4

450

— 6

98,7

ВСЬОГО:

29861

63

63

526

416

29398

— 463

98,4

Таблиця

Аналіз ступеня оновлення, вибуття і приросту

основних фондів на ЗАТ “Прикарпаття” за 2000 рік.

Коефіцієнти Розрахунок Рівень коефіцієнта

Оновлення всіх основних фондів:

— по всіх тих, що надійшли (Ко)

— по введених в дію (Кв)

63 : 29398

63 : 29398

0,0021

0,0021

Оновлення промислово-виробничих фондів:

— по всіх тих, що надійшли (Ко)

— по введених в дію (Кв)

52 : 28909

52 : 28909

0,0018

0,0018

Оновлення активної частини промислово-виробничих фондів:

— по всіх тих, що надійшли (Ко)

— по введених в дію (Кв)

49 : 16425

49 : 16425

0,0029

0,0029

Вибуття всіх основних фондів:

— по всіх вибулих (Квиб)

— по ліквідованих (Клікв)

526 : 29861

416 : 29861

0,0176

0,0139

Вибуття промислово-виробничих фондів:

— по всіх вибулих (Квиб)

— по ліквідованих (Клікв)

519 : 29376

412 : 29376

0,0177

0,014

6. Вибуття активної частини промислово-виробничих основних фондів:

— по всіх вибулих (Квиб)

— по ліквідованих (Клікв)

384 : 16760

362 : 16760

0,0229

0,0216

Приріст (Кпр):

— по всіх основних фондах;

— по промислово-виробничих основних фондах;

— по активній частині промислово-виробничих фондів

63 : 29861

52 : 29861

49 : 16760

0,0021

0,0018

0,0029

Таблиця

Аналіз вікового складу обладнання

на ЗАТ “Прикарпаття” станом на 01.01 2001 р.

Види

Вікові групи, роки

Питома

обладнання, од. до 5 5 — 10 10 — 15 15 — 20 20 і більше всього вага,
%

1. Металорізальне 90 131 120 159 311 811 44,9

2.Ковальсько-пресове 40 57 36 21 47 201 11,1

3. Ливарне 10 7 5 5 7 34 1,9

4. Зварювальне 21 17 10 9 16 73 4,0

5. Деревообробне 1 3 6 — 9 19 1,1

Пресове

Рис. Групування обладнання за його участю в процесі виробництва

на ЗАТ “Прикарпаття”

Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. — К.— 2000 р. —
С. 307.

Плєшанова Л. У чому відмінність МШП від основних засобів.// Баланс.
— 1999 р. — № 5.— С.36

Фурсов А. Чи старітимуть основні фонди.// Бухгалтерський облік і аудит.
— 1998 р. — № 9. — С.8.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” від
27.04.2000 р. // Бухгалтерський облік і аудит.— 2000 р. — № 5.— С.8.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік. — К. — 2000 р. — С.154.

Положення “Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в
Україні”.// Бухгалтерський облік і аудит. — 1998 р. — № 6. — С.12.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік. — К. — 2000 р. — С.155.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р.
// Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 10. — С. 18

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” від
27.04.2000 р. // Бухгалтерський облік і аудит. — 2000. — № 5. — С. 8.

Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік.
Навчальний посібник. — Житомир. — 2000 р. — С. 282.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” від
27.04.2000 р. // Бухгалтерський облік і аудит. — 2000. — № 5. — С. 10.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. — К.— 2000 р. —
С. 310.

“Новий” бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування).
Навчально-методичний посібник. — Тернопіль. — 2000 р. — С. 20

Остапюк М., Десятнюк О. Щодо питання первинного обліку основних
засобів. //Бухгалтерський облік і аудит. — 1997 р. — № 4. — С.3.

Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік.—
Житомир. —2000 р. — С. 294.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік. — К., 2000 р. — С.314.

C??ii O????i? “??i i?iae???oa?ii? прибутку підприємств” від 22.05.97
р. // Відомості Верховної Ради України.— 1997 р. — № 10. С. 20.

Житна І.П., Нескреба Н.М. Економічний аналіз господарської діяльності
підприємств. Навчальний посібник. — К.— 1992 р. — С. 191.

Русак М.Я., Стражев О.А. Анализ хозяйственной деятельности в
промышленности. Учебник. —М. — 1998 г. — 169.

Бандурка О.М., Коробов М.А. Фінансова діяльність підприємств.
Підручник. — К.— 1998 р. — С.218.

Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності
підприємств. Навчальний посібник. — К. — 1992 р. — С.191.

Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа
и аудита. — К.:АСК.— 1998 г. — С.169.

Брага В.В. Компьютеризация бухгалтерского учета. — М.: Финстатинформ. —
1996 г. — С.93.

Основні виробничі фонди

Обчислювальна техніка

Вантажно-розвантажувальні механізми

Вимірюючі та регулюючі прилади, лабораторне обладнання

Передавальні пристрої

Господарський інвентар

Споруди

Будівлі

Силові машини

та обладнання

Робочі машини

та обладнання

Машини та обладнання

Пасивна частина основних виробничих фондів

43,2%

Активна частина основних виробничих фондів

56,8%

Наявне обладнання

1807

Встановлене

1807

Невстановлене

Піідлягає установці на заводі

Непрацююче за планом

639

Призначене для роботи за планом

1168

Змонтоване, але не здане в експлуатацію

Знахо-диться в монтажі

Знахо-диться на складі

Не працююче

Фактично працююче (діюче)

1168

Підлягає списанню

299

Надлишкове для заводу

340

Наявне обладнання

1807

Встановлене

1807

Невстановлене

Непрацююче за планом

639

Підлягає установці на заводі

Призначене для роботи за планом

1168

Фактично працююче (діюче)

1168

Не працююче

Знаходиться на складі

Знаходиться в монтажі

Змонтоване, але не здане в експлуатацію

Надлишкове для заводу

340

Підлягає списанню

299

Похожие записи