РЕФЕРАТ
на тему:
“Нещасні випадки на виробництві. Розслідування та облік. Запобігання
нещасних випадків”
ПЛАН
Вступ
1. Нещасні випадки, пов’язані з трудовою діяльністю
на виробництві
2. Основні причини травматизму і захворювань на виробництві
3. Основні заходи запобігання травматизму та професійним захворюванням
на виробництві
4. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, професійних
захворювань і аварій
Список використаної літератури
Вступ
Виробничий травматизм — це явище, що характеризується сукупністю
виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.
Виробнича травма — це травма, отримана працівників на виробництві
внаслідок недотримання вимог охорони праці.
Нещасні випадки — це травми, гострі професійні захворювання та отруєння,
теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним
струмом, блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного
лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і
флори.
Небезпечний виробничий фактор — це фактор, дія якого на працюючого у
відповідних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення
здоров’я.
Шкідливий виробничий фактор — це фактор, вплив якого на працівника
призводить до професійного захворювання.
Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може
стати небезпечним.
Патологічний стан людини, зумовлений роботою і пов’язаний з надмірним
напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих
факторів, називається професійним захворюванням.
Професійне захворювання виникає як наслідок дії на працівника
специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів, і якщо їх не
буде, виникнути не може. Наприклад, виникнення вібраційної хвороби
внаслідок роботи з недосконалою щодо вібрації бензопилкою.
Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на
органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару,
газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо.
До професійних захворювань належать також професійні отруєння. Отруєння
можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії
на людину шкідливих речовин, наприклад, парів ртуті тощо.
1. Нещасні випадки, пов’язані з трудовою діяльністю
на виробництві
Нещасний випадок на виробництві — це обмежена в часі подія або раптовий
вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що
сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких було
заподіяно шкоду його здоров’ю або настала смерть.
За кількістю потерпілих нещасні випадки бувають одиночні та групові
(одночасно з двома і більше працівниками).
Наслідком нещасного випадку може бути:
> переведення потерпілого на легшу роботу;
> одужання потерпілого;
> встановлення потерпілому інвалідності;
> смерть потерпілого.
Унаслідок низки особливостей побутовий травматизм меншою мірою, ніж
травматизм на виробництві, піддається організованим заходам
профілактики. Специфіка побуту, проведення більшої частини вільного часу
вдома, у дворі, в квартирі, на присадибній ділянці, на вулиці біля
будинку висувають на перше місце у профілактиці побутового травматизму
особисті фактори: розуміння необхідності запобігання можливому нещасному
випадку в домашній обстановці, дотримання певних правил поведінки в
побуті, під час експлуатації побутових електричних і механічних
приладів, опалювальних пристроїв тощо.
2. Основні причини травматизму і захворювань на виробництві
Для успішного вирішення питань зниження виробничого травматизму і
профзахворювань на підприємстві велике значення має знання причин їх
виникнення, що дозволяє розробляти конкретні плани щодо запобігання
нещасним випадкам.
Ці причини (рис. 3) можна поділити на дві групи: виробничо-технічні та
психофізіологічні (такі, що визначаються психологією та фізіологічними
особливостями працівників).
ОРГАНІЗАЦІЙНІ:
> порушення трудової та виробничої дисципліни;
> незадовільне утримання і недоліки в організації робочих місць;
> відсутність цільового інструктажу;
> хибну навчанні безпечних прийомів праці тощо
ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ:
> нервово-психічні навантаження;
> незадовільний психологічний клімат у колективі; антропологічна
невідповідність працівників умовам праці; алкогольне сп’яніння
ПРИЧИНИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ
САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ:
> невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам;
> підвищений вміст виробничого пилу, а також отруйних речовин у повітрі;
> незадовільний санітарний стан виробничих і побутових приміщень;
У незадовільне освітлення
ТЕХНІЧНІ:
> незадовільний технічний стан машин, механізмів, устаткування;
> порушення або недосконалість технологічного процесу;
> порушення вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів;
> неякісне проведення технічного обслуговування і ремонту машин і
механізмів тощо.
Виробничо-технічні причини поділяють на такі:
> організаційні;
> технічні;
> санітарно-гігієнічні.
До організаційних причин належать:
> низька виробнича дисципліна;
> неякісне навчання безпечних методів виконання робіт і проведення
інструктажів;
> відсутність інструкцій на робочому місці;
> порушення режиму праці та відпочинку працівників;
У незабезпеченість необхідною технологічною документацією;
> недостатній контроль за дотриманням норм і правил охорони праці тощо.
До технічних причин належать:
> відсутність устаткування і пристроїв на машинах, механізмах і
технологічному обладнанні, що забезпечують їх безпечну роботу;
> незадовільний технічний стан машин, механізмів та технологічного
обладнання;
> порушення технологічного процесу;
> низький рівень механізації та автоматизації різних виробничих
процесів;
> неправильний вибір технологічних режимів;
> неякісне проведення технічного обслуговування та ремонту машин і
механізмів.
До санітарно-гігієнічних причин належать:
> невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам;
> підвищений вміст виробничого пилу, а також отруйних речовин у
повітрі;
> незадовільний санітарний стан різного роду виробничих і побутових
приміщень;
> незадовільне природне та штучне освітлення тощо.
До психофізіологічних причин належать:
> незадовільний психологічний клімату колективі; У антропологічна
невідповідність працівників умовам праці;
> незадоволеність працею;
> алкогольне сп’яніння.
3. Основні заходи запобігання травматизму та професійним захворюванням
на виробництві
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» власник розробляє (за
участю профспілок) і реалізує комплексні заходи для досягнення
встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, профілактики
виробничого травматизму, профзахворювань.
До комплексних заходів належать такі заходи, як організаційні, технічні,
санітарно-виробничі, медико-профілактичні. Розглянемо їх докладніше.
Комплексні заходи є основою для складання розділу «Охорона праці» у
колективному договорі. У колективному договорі обов’язково повинна бути
передбачена сума коштів з фонду соціального страхування від нещасного
випадку на підприємстві на виконання цих заходів.
Організаційні заходи:
> проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої
санітарії, пожежної безпеки;
> робота щодо професійного добору;
> здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з
охорони праці.
Технічні закот:
> модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання,
перепланування, розміщення обладнання;
> впровадження автоматичного та дистанційного
керування виробничим обладнанням.
Санітарно-виробничі заходи:
> придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від
дії електромагнітного, радіоактивного випромінювання, пилу, газів, шуму
тощо;
> улаштування нових і реконструкція діючих вентиляційних систем, систем
опалення, встановлення кондиціонерів;
> реконструкція та переобладнання душових, гардеробних приміщень тощо.
Медико-профілактичні заходи:
> придбання миючих та знешкоджувальних засобів, спецодягу тощо;
> організація профілактичних медичних оглядів;
> видача молока, організація лікувально-профілактичного харчування.
4. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, професійних
захворювань і аварій
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (стаття 25)
роботодавець зобов’язаний проводити розслідування та вести облік
нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, які виникають на
підприємстві.
Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах (незалежно
від форми власності, виду економічної діяльності) чи у фізичних осіб —
підприємців, які використовують найману працю, визначається у Порядку
розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на виробництві, який затверджується Кабінетом
Міністрів України.
Цей Порядок поширюється також на осіб, які забезпечують себе роботою
самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання.
Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров’я
працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання
ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень,
заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого
професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку,
обмороження, у разі утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою
та іонізуючим випромінювання, одержання ушкоджень внаслідок аварії,
пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо),
контакту з представниками тваринного і рослинного світу. Підлягають
розслідуванню також нещасні випадки, що призвели до втрати працівником
працездатності на один день чи більше або до необхідності переведення
його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі
зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків, а також
у разі смерті працівника на підприємстві.
До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь
належать захворювання та отруєння, спричинені впливом небезпечних
факторів, шкідливих речовин не більше ніж протягом однієї робочої зміни.
Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив,
чи свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт
(майстра, бригадира) та у разі необхідності надати необхідну допомогу
потерпілому.
Цей керівник, у свою чергу, зобов’язаний:
> терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому;
> повідомити про випадок роботодавця, керівника профспілки, членом якої
є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу, якщо
потерпілий не є членом профспілки;
> зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому
місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події
(якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до
тяжких наслідків).
Роботодавець, отримавши повідомлення про нещасний випадок, зобов’язаний
негайно:
1) повідомити про нещасний випадок з використанням засобів зв’язку:
> робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків;
> підприємство, де працює потерпілий, якщо він є працівником іншого
підприємства;
> органи державної пожежної охорони — у разі нещасного випадку, що
стався внаслідок пожежі;
> установу державної санітарно-епідеміологічної служби — у разі
виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);
2) утворити наказом комісію з розслідування у складі не менше ніж три
особи та організувати розслідування.
До складу комісії включаються керівник служби охорони праці та керівник
структурного підрозділу, у якому стався нещасний випадок. До комісії
залучається представник профспілки, членом якої є потерпілий, або
уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо
потерпілий не є членом профспілки, та представник Фонду соціального
страхування від нещасного випадку на виробництві. У разі гострого
професійного захворювання (отруєння) до складу комісії також включається
представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби за
місцем настання нещасного випадку.
До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо
відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний
випадок.
На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії
включається представник роботодавця.
У разі, коли нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе
роботою самостійно, розслідування організовує виконавчий орган дирекції
Фонду, для чого утворює наказом комісію у складі не менше ніж три особи.
До складу комісії включаються представники Фонду, місцевої державної
адміністрації, профспілки та потерпілий або особа, яка представляє його
інтереси.
Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб з моменту події:
> обстежити місце нещасного випадку, опитати очевидців і осіб, причетних
до нього, та отримати пояснення потерпілого (якщо це можливо);
> визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства
про охорону праці;
> з’ясувати обставини і причини нещасного випадку;
> визначити, чи пов’язаний цей випадок з виробництвом;
> установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про
охорону праці;
> розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
> скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох
примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов’язаний з
виробництвом, за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей нещасний
випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, або акт про
нещасний випадок, не пов’язаний з виробництвом, за формою НПВ, якщо цей
нещасний випадок визнано таким, що не пов’язаний з виробництвом, і
передати їх на затвердження роботодавцю;
> у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння),
пов’язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох
примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою
П-5.
Визнаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з
працівниками під час виконання трудових обов’язків, у тому числі у
відрядженні, а також ті, що сталися у період:
>> перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому
місці, пов’язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття
працівника на підприємство до його відбуття, які повинні фіксуватися
відповідно до вимог внутрішнього трудового розпорядку підприємства; г
підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи
знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів
особистої гігієни;
> проїзду на роботу чи з роботи на транспорті, що належить підприємству;
> використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з
дозволу роботодавця;
> виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий
(дії в інтересах підприємства — це дії працівника, які не входять у коло
його прямих обов’язків, зокрема надання необхідної допомоги іншому
працівникові у піднятті та встановленні важкого пристрою, дії щодо
запобігання аваріям, гасіння пожеж тощо);
> подання необхідної допомоги або рятуванні людей;
> надання підприємством шефської допомоги;
> прямування до місця відрядження. Не визнаються пов’язаними з
виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:
> за місцем постійного проживання на території польових вахтових селищ;
> під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів,
машин, устаткування, інструментів, що належать підприємству (крім
випадків, що сталися внаслідок їх несправності);
> унаслідок отруєння алкоголем або наркотичними засобами, а також
унаслідок їх дії (інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного
висновку, якщо це не пов’язане із застосуванням таких речовин у
виробничому процесі або якщо потерпілий, який перебував у стані
алкогольного чи наркотичного сп’яніння, до нещасного випадку був
відсторонений від роботи;
> під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком
суду.
Нещасні випадки, що сталися з вихованцями, учнями, студентами,
курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами,
докторантами під час проходження ними виробничого навчання, практики або
виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб
розслідуються і беруться на облік цим підприємством. У розслідуванні
бере участь представник навчального закладу.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з
вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами,
клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час
навчально-виховного процесу, у тому числі під час виробничого навчання,
практики на виділеній дільниці підприємства під керівництвом
уповноважених представників навчального закладу, визначається
Міністерством освіти і науки.
Проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися
з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на
громадському, власному транспорті, що не належить підприємству,
здійснюється згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків
невиробничого характеру.
На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова
комісії з розслідування нещасного випадку зобов’язаний ознайомити його з
документами, що містяться в матеріалах розслідування.
Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого
акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 – у разі
виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) протягом трьох
діб надсилаються роботодавцем потерпілому або особі, яка представляє
його інтереси.
Нещасні випадки реєструються роботодавцем у відповідному журналі.
Примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта форми Н-І (або форми
НПВ), карти форми П-5 — у разі виявлення гострого професійного
захворювання (отруєння), матеріалами розслідування підлягає зберіганню
на підприємстві протягом 45 років, у разі реорганізації підприємства —
передається правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок,
а у разі ліквідації підприємства — до державного архіву.
Контроль за розслідуванням нещасних випадків здійснюють органи
державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, Фонд
державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Громадський контроль здійснюють профспілки, а також уповноважені
найманими працівниками особи з питань охорони праці.
Уразі, якщо:
> роботодавець відмовляється скласти або затвердити акт форми Н-5, Н-1
(НПВ);
> потерпілий (особа, яка представляє його інтереси) не згоден зі
змістом акта Н-5, Н-1 (НПВ);
> виявилось приховання нещасного випадку, — представник органу
Держнаглядохоронпраці має право видавати обов’язкові приписи (додаток
19) для виконання їх роботодавцем або Фондом — у разі нещасного випадку
з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно.
Нещасні випадки зі смертельними наслідками, групові нещасні випадки, які
сталися одночасно з двома і більше працівниками, а також випадки смерті
працівників на підприємстві та зникнення їх під час виконання трудових
обов’язків підлягають спеціальному розслідуванню.
Про такі випадки роботодавець передає повідомлення за відповідною
формою:
> територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцем знаходження
підприємства;
> органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;
> робочому органу виконавчої дирекції фонду за місцезнаходженням
підприємства;
> органу, до сфери управління якого належить підприємство;
> установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує
підприємство, раді гострих професійних захворювань (отруєнь);
> первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий.
Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією зі
спеціального розслідування, що призначається наказом територіального
органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства або за
місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка
забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньої пригоди.
Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого
загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться
спеціальною комісією, яка призначається наказом Держнаглядохоронпраці
України.
Кабінет Міністрів України може прийняти спеціальне рішення й утворити
комісію з розслідування групового нещасного випадку (аварії, що призвела
до нещасних випадків).
При цьому головою спеціальної комісії призначається посадова особа
Держнагляд охорон праці, яка входить до складу комісії, утвореної
Кабінетом Міністрів України.
Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10
робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може
бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.
Розслідуванню та обліку підлягають також усі виявлені випадки хронічних
професійних захворювань і отруєнь.
Професійний характер захворювання визначається спеціалістами
лікувального закладу. Протягом трьох діб після встановлення діагнозу
роботодавцю або керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на
якому призвели до виникнення професійного захворювання, надсилається
повідомлення про професійне захворювання. Розслідування випадку
професійного захворювання проводиться роботодавцем протягом десяти
робочих днів після надходження повідомлення. Роботодавець зобов’язаний у
п’тиденний строк після закінчення розслідування причин професійного
захворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо
запобігання професійним захворюванням на подальше та притягнути до
відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і
правил, що призвели до виникнення професійного захворювання.
Комісія з розслідування зобов’язана:
> скласти програму розслідування причин профзахворювання;
> провести розслідування обставин та причин профзахворювання, скласти
акт за формою П-4.
У цьому акті повинні бути вказані заходи щодо запобігання розвиткові
професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також
визначена відповідальність підприємства і посадових осіб за виникнення
профзахворювання.
Громадський контроль за розслідуванням профзахворювань здійснюють
уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, а
також професійні спілки через свої виборні органи та представників.
Список використаної літератури
Єлисєєв А. Г. Охорона праці. — К., 1995.
Зарубежный опыт профилактики производственного травматизма и
профессиональных заболеваний. — М., 1990.
Ткачук К. Н., Халімовський М. О. та інші. Основи охорони праці. — К.:
Основа, 2003. — 471 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
