Дипломна робота

на тему:

ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ ЗЕД НА ПІДПРИЄМСТВІ

ЗМІСТ.

Вступ.

I. Управління логістичною діяльністю на зовнішніх ринках.

I.1.Логістичні принципи організації ЗЕД .

I.2.Міжнародна логістична система в Україні.

II. Логістична діяльність на ринках Західної Європи та Сполучених
штатів.

II.1.Аналіз логістичного середовища.

II.2. Характеристика логістичних систем ЗАТ „ПКУ”.

II.3. Вплив логістичних процесів на операційну діяльність підприємства.

II.4.Організаційна структура та структура управління

ЗАТ „ Преттль-кабель Україна”.

III.Використання логістичних процесів в управлінні ЗЕД на
ЗАТ”Претль-кабель Україна” .

Висновки.

Список використаної літератури.

На сьогодні одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики
України щодо інтеграції у світову економіку є вступ до Світової
організації торгівлі (СОТ). У Посланні Президента України до Верховної
Ради (2002 р.) набуття членства в СОТ у 2002 — 2003 рр. визначено як
системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її
конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення
сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій.

Майже всі політичні сили в Україні визнають неможливість ефективної
діяльності в системі міжнародної торгівлі, якщо країна не є при цьому
членом СОТ. Україна як велика європейська держава з високим економічним
потенціалом, учасник багатьох міжнародних організацій не має іншої
(кращої) альтернативи вступу до СОТ.

До основних позитивних наслідків приєднання України до СОТ можна
віднести зростання обсягів експорту та пожвавлення виробництва у певних
галузях економіки. Таке зростання буде наслідком зменшення тарифних i
нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках і витрат
на транспортування товарів національного походження, враховуючи свободу
транзиту товарів територією країн — членів СОТ. При цьому буде
забезпечено кращі умови захисту українських виробників шляхом
справедливого вирішення торговельних спорів i відповідного скорочення
дискримінаційних заходів, що застосовуються до українських експортерів.

Іншим позитивним моментом є те, що вітчизняні підприємства будуть
учасниками міжнародної торгівлі на більш стабільних і передбачуваних
умовах, маючи при цьому доступну інформацію щодо законодавства та правил
у галузі торгівлі в інших країнах. Створення таких умов буде наслідком
поширення на вітчизняні підприємства принципів, норм i стандартів СОТ,
апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, та відповідної
трансформації українського законодавства. У подальшому ці умови
сприятимуть збільшенню іноземних інвестицій в економіку держави.

Крім того, вітчизняні виробники отримають полегшений доступ до світових
ринків товарів, послуг, технологій та капіталів, а іноземні компанії —
до ринків збуту в Україні. Все це буде додатковим стимулом для
підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств i впровадження
ними новітніх технологій.

Вступ.

На сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних
процесів у минулому переживає період нестабільності та встановлення (
вже протягом двох десятиліть ) економічної, правової та соціальних
структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних
затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення
капіталів колосального масштабу. Нажаль, наша економіка не може
забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції
гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом
банківської системи України. В результаті цього, питання залучення
інвестиційних ресурсів з-за кордону є досить актуальною вже протягом
довготривалого періоду часу. Незважаючи на це, ситуація з зовнішніми
капіталовкладеннями теж складається не кращим чином – внаслідок не
найсприятливішого інвестиційного клімату та нестабільністю
законодавства. Хоча спостерігається тенденція до збільшення об’ємів
зовнішніх інвестиційних потоків, все одно країна відчуває їх нестачу.

Досягти ефективності можна за допомогою проведення процесу
інвестування у вже сформовані організаційно-економічні структури.

Таки варіант розв’язку проблеми може запропонувати міжнародне спільне
підприємництво. А саме одна з його складових – спільні підприємства.
Й.С.Завадський розглядає спільні підприємства як угоду, за якою
об’єднуються дві або більше організацій по виробництву продукції або
послуг.( А тому метою дипломної роботи є вивчення ефективності
залучення іноземних інвестицій, зокрема німецьких , аналіз управління
зовнішньоекономічною діяльністю на спільному підприємстві „Преттль —
кабель Україна, вивчення процесу побудови логістичної системи ,
організаційної структури, намітити заходи по їх вдосконаленню, розробити
методику контролю за переміщенням матеріалу від постачальника до
замовника, викласти пропозиції щодо спрощення системи обліку готової
продукції з найменшою затратою часу, зробити висновки відносно
покращення внутрішніх зв’язків між окремими підрозділами виробництва з
метою досягнення вищих результатів якості готової продукції та
прискорення переробки планів замовника.

Для досягнення наміченої мети в роботі поставлені наступні завдання :

— проаналізувати логістичні підходи до управління ЗЕД ;

здійснити аналіз організаційної структури на „Преттль –кабель Україна”;

дослідити логістичну систему на виробництві, порівняти практичні аспекти
з теоретичними;

розглянути можливості покращення ведення обліку як комплектуючих так і
готової продукції;

розглянути проведення імпортно-експортних операцій на підприємстві;

проаналізувати позитивні і негативні сторони організаційної та
виробничої структури;

запропонувати шляхи вдосконалення організації матеріальних потоків з
найменшою імовірністю втрати даних ;

здійснити аналіз доцільності вкладення дальших інвестицій в існуюче
підприємство;

Теоретична і методологічна основа магістерської роботи базується на
основних положеннях зовнішньоекономічної діяльності, нормативних та
законодавчих актах уряду і влади.

Предметом дослідження є теорія і практика зовнішньоекономічної
діяльності спільного товариства і аналіз роботи всіх відділів, що мають
відношення до процесу здійснення ЗЕД .У якості об”єкта дослідження
обрано спільне підприємство ЗАТ „Преттль — кабель Україна”.

У процесі дослідження вивчені праці А. Сміхова, Й.С.Завадського,Т.
Павеллека, Кириченко О.А.

На сучасному етапі розвитку з усіх видів спільного підприємництва
основним джерелом надходження іноземних інвестицій в нашій країні
виступають спільні підприємства. Створення сприятливого інвестиційного
клімату в державі, галузі, регіоні або в окремій фірмі зв’язане з чітким
регулюванням інвестиційної діяльності.

Залучення в широких масштабах іноземних інвестицій в українську
економіку переслідує довготривалі стратегічні цілі створення
цивілізованого, соціально орієнтованого суспільства, що характеризується
високою якістю життя населення, в основі якого лежить економіка, що
передбачає не тільки спільне ефективне функціонування різних форм
власності, але і інтернаціоналізацію ринку товарів, робочої сили і
капіталу. Саме ці аспекти були поштовхом до обрання теми даної
магістерської роботи.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є інвестори ( в даному дослідженні
власник фірми Преттль та Western NIS Enterprise Found), замовники
(фірма ВОSCH, Kiekert, Behr), виконавці робіт (підприємство з іноземними
інвестиціями „Преттль — кабель Україна”), користувачі об’єктів
інвестиційної діяльності, а так само постачальники, юридичні особи (
банківські, страхові і посередницькі організації), і інші учасники
інвестиційного процесу.

Об’єктами інвестиційної діяльності в Україні є основні фонди, що
модернізуються, що створюються і оборотні кошти у всіх галузях і сферах
народного господарства, цінні папери, цільові грошові внески,
науково-технічна продукція, інші об’єкти власності, а так само майнові
права і права на інтелектуальну власність. Забороняється інвестування в
об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам
екологічних, санітарно-гігієнічних і інших норм, встановлених
законодавством, діючим на території України Підвищення інвестиційної
активності нині має стати ключовою проблемою інвестиційної політики як
окремої фірми так і держави вцілому. Таке підвищення потребує створення
певних передумов: зниження рівня (темпів) інфляції;

стабілізації національної валюти; вдосконалення системи оподаткування;
збільшення заощаджень населення; стабільності протягом тривалого часу
основних законодавчо-нормативних актів, що регулюють різні аспекти
інвестиційної діяльності.

Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів ,висновків,
списку використаних джерел і додатків.

У вступі обгрунтована актуальність обраної теми, визначена мета, основні
завдання, об”єкт дослідження, розкрита практична цінність розроблених
пропозицій і рекомендацій.

У першому розділі – „Управління логістичною діяльністю на

зовнішніх ринках ” висвітлено актуальність теми зовнішньоекономічної
діяльності в рамках росту української економіки , логістичного підходу
до управління зовнішньоекономічною діяльностю вцілому, доцільність
залучення іноземних інвестицій ,правова основа та принципи
функціонування ЗЕД. Показано торговельно-економічне співробітництво
України та Німеччини, доцільність продовження таких відносин.

У другому розділі розглянуто організаційні та виробничі процеси на
спільному підприємстві „Преттль — кабель Україна”,зокрема зосереджена
увага на процесі проведення експортно – імпортних операцій , побудові
логістичної ситеми взагальному та спеціалізація виготовлюваної
підприємством продукції, програмне забезпечення .

В третьому розділі висвітлені всі пропозиції, щодо вдосконалення
зовнішньоекономічних відносин на „Преттль — кабель Україна” та
підвищення покращення логістичної системи в межах всієї діяльності
підприємства з метою найменшої затрати часу і виключення можливості
втрати деяких даних.

I. Управління логістичною діяльністю на зовнішніх ринках.

I.1.Логістичні принципи організації ЗЕД .

Щодо таких категорій, як міжнародні фінанси, міжнародна логістика,
міжнародне право та ін., то кожна з них має власні функціональні основи
і закономірності. Міжнародні аспекти при цьому відіграють визначальну
роль.

Зміни в управлінській орієнтації стали причиною розробки нової концепції
управління матеріальними потоками, що одержала назву «логістики».
Сутність концепції полягає в інтеграції всіх функціональних сфер,
пов’язаних із проходженням матеріального потоку від виробника до
споживача в єдиний комплекс, який називається комплексом логістики.
Концепція містить у собі значні резерви економії корпоративних витрат.
Дослідження, що проводилися Національною радою з управління фізичним
розподілом (National Council of Physical Distribution Management, USA),
показали, що впровадження інтегрованої логістичної системи може привести
до економії в розмірі 10-20 % від загальних корпоративних витрат.

Сучасні методи підвищення ефективності управління матеріальними потоками
мають практичний інтерес для української економіки, їхнє використання
дасть можливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як на
внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Грецьке за походженням слово «логістика» (мистецтво враховувати) —
вживається в мовах багатьох народів (logistic — англ., logistik — нім.,
logistique — франц., logistica — італ. і т.д.). Наукою, на думку Т.
Павеллека, логістика стала завдяки військовій справі. Візантійський
імператор Леон VI (865-912 pp.) так визначав завдання логістики: платити
армії, озброювати її, забезпечувати військовим майном, своєчасно і
повною мірою піклуватися про її потреби, належним чином готувати кожну
дію військового походу і відповідно до цього управляти і розпоряджатися
рухом і розподілом власних збройних сил».

Тільки в 60-х роках XX століття ці принципи логістики стали
застосовуватися не тільки в системі постачання армій, але й у
промисловості деяких країн Західної Європи.

Інтенсивний розвиток логістики у невійськовій галузі пов’язується з
енергетичною кризою початку 70-х років. Саме тоді спеціалісти звернулися
до логістики як однієї з ефективних форм інтеграції виробництва,
транспортування, розподілу і збуту товарів із широким залученням
сучасних технічних засобів.

Існує багато визначень логістики, тому що вона — новий науковий
напрямок, що знаходиться в стадії формування. Крім того, труднощі з
визначенням поняття логістики пояснюються тим, що логістика має багато
розділів, про що свідчать її функції (рис. 1).

Рис. 1. Функції логістики.

Відповідно до одного із найзагальніших визначень, логістика є теорією і
практикою управління матеріальними потоками. З погляду менеджера,
логістика інтерпретується як організація управління цілеспрямованою
підготовкою і доцільним використанням коштів і послуг, необхідних для
вирішення конкретних завдань.

Ядром-концепції логістики є системний підхід до управління, що
передбачає інтеграцію всіх функціональних сфер, пов’язаних з
обслуговуванням матеріальних потоків, і врахування взаємозв’язків між
ними. Виходячи з цього, можна виділити дві групи взаємозв’язків, що
лежать в основі управління логістичною системою.

1. Взаємодії «поведінкового» характеру між організаціями і
організаційними структурами, що формують канал розподілу, тобто
кооперація або конфлікти між ними.

2. Взаємозв’язки між основними функціональними сферами, що складають так
званий комплекс логістики: запаси, інформаційне забезпечення,
складування, упаковування, перевезення.

Створити ідеальну для всіх підприємств логістичну систему неможливо. Для
кожного підприємства вона буде унікальною, оскільки її метою є
досягнення конкретних стратегічних завдань підприємства. Проте можна
виділити основні загальні етапи процесу планування і створення
логістичної системи: постановка цілей системи, визначення реального її
стану (шляхом зовнішнього і внутрішнього аудиту); створення і розгляд
альтернативних проектів системи, впровадження одного з них і контроль за
ним (див. рис. 2).

Рис. 2. Схема процесу створення маркетингової логістики.

Визначення цілей є першим і відповідальним кроком, від якого залежить
ефективність логістичної системи. Кожна ціль повинна мати якісну і
кількісну характеристики і часовий інтервал для її досягнення.

Сьогодні можна виділити чотири основні напрямки логістичної стратегії:
мінімальні загальні витрати; максимальний рівень обслуговування
споживачів; короткострокова максимізація прибутків; максимальні
конкурентні переваги.

Вирішальну роль у впровадженні концепції логістики відіграє логістична
інформаційна система, що є основним засобом забезпечення інтеграції і
координації діяльності функціональних підсистем у межах єдиної
логістичної системи підприємства.

При створенні логістичної інформаційної системи необхідно пам’ятати, що
потреби в інформації на різних рівнях ієрархічної структури підприємства
не однакові. Це означає, що інформаційна система має забезпечувати кожен
ієрархічний рівень необхідною інформацією для прийняття конкретних
управлінських рішень.

Нарешті, треба сказати, що впровадження логістичної системи потребує
часу і відповідних умов її побудови, за яких система вважатиметься
ефективною і надійною.

Тому менеджмент зовнішньоекономічної діяльності базується на
функціональних складових міжнародного бізнесу такою мірою, якою це має
відношення до операцій даного підприємства. Управлінська діяльність
завжди базується на основних правилах, яких дотримуються керівники і
спеціалісти апарату управління в процесі прийняття тих або інших рішень.
Ці правила можуть бути декларовані в спеціальних документах або ж бути
своєрідною традицією, нормою, звичаєм. Частіше усього має місце
поєднання і того й іншого.

Можна виділити три рівні логістичних принципів зовнішньоекономічної
діяльності: загальні, специфічні і національні.

Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності — це невелика
кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними
загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники
міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих
принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони
зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

Науковість означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до
об’єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу на практиці
управління міжнародними діловими операціями передбачає виявлення
організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін,
співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін. Знання
менеджерів підприємств існуючих теорій міжнародної торгівлі допомагає їм
уникати значних прорахунків, обгрунтовано прогнозувати зміни на
міжнародних ринках. Особливо важливе значення має цей принцип у
здійсненні міжнародних фінансових розрахунків, при яких потрібно
спиратися на зміни валютних курсів. Сучасна теорія пропонує чимало
корисних теоретичних моделей прогнозування валютних курсів. На базі
згаданих моделей практика виробила зручні й різноманітні інструменти
управління валютними ризиками: операційними, перерахунковими
(бухгалтерськими) і економічними. Використання зазначених та інших
інструментів в управлінні ЗЕД — безсумнівна ознака використання принципу
науковості.

Системність означає, насамперед, що між окремими її складовими існують
міцні взаємозв’язки. Самі складові ЗЕД можуть бути виділені за
різноманітними ознаками. Безсумнівно, одним із найбільш важливих є
контракт (договір) ЗЕД. Виходячи з цієї ознаки, необхідно забезпечувати
належний взаємозв’язок між всіма статтями контракту: якістю товару,
базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і
формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом
контракту та арбітражем і т.д. Системні взаємозв’язки існують і в період
між укладанням та виконанням контрактів. Принцип системності передбачає
також необхідність розуміння менеджерами компанії, що ЗЕД є лише
частиною її бізнесу. І якщо внутрішньонаціональний бізнес організований
недостатньо продуктивно, це загрожує і міжнародним операціям. Помилки,
прорахунки і втрати компанії в операціях на внутрішньому ринку будуть
серйозним сигналом для партнерів цієї компанії по міжнародному бізнесу.
Керівники повинні завжди пам’ятати, що закордонний партнер судить про
їхню діяльність, насамперед, з їхніх дій всередині країни. За інформацію
з цих питань відповідним спеціалістам виплачуються солідні суми згідно
зі статтею «консалтингові послуги».

Принцип системності включає також взаємозв’язок міжнародних операцій
даної компанії з міжнародним бізнесом у цілому. Оскільки самі по собі
операції навіть однієї великої фірми (не кажучи вже про невеличкі
українські компанії) займають у загальному обсязі міжнародного бізнесу
незначну частину, доводиться пристосовуватися до законів цього бізнесу.
Система ЗЕД фірми є лише незначною частиною міжнародного бізнесу як
більш вагомої мегасистеми.

Принцип взаємовигідності ЗЕД, на перший погляд, не має особливих
ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у
міжнародних операціях, одержує свій прибуток. Проте дотримуватися цього
принципу не просто через значну кількість часу, необхідного для
виконання угод, зміни валютних курсів, наявності різноманітних зв’язків
між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних
операцій та ін. Тому дотримання принципу взаємовигідності потребує
ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків
прибутків і витрат.

Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД, багато специфічних
принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД
закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов’язковими
для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. І хоча
терміна «зовнішньоекономічна діяльність» у зазначених документах може не
бути, за своїм характером більшість закріплених там принципів мають
пряме відношення до зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних
відносин є в «Хартії економічних прав і обов’язків держав», прийнятій IV
Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. Хартія була
прийнята разом із Декларацією про встановлення нового економічного
порядку та Програмою дій з його встановлення. В зазначеному документі
вказано такі принципи:

— суверенітет;

— територіальна цілісність і політична незалежність держав;

— суверенна рівність усіх держав;

— ненапад і невтручання у внутрішні справи;

— взаємна і справедлива вигода;

— мирне співіснування;

— рівноправність і самовизначення народів;

— мирне регулювання спорів;

— усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили
та позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;

— сумлінне виконання міжнародних зобов’язань;

— повага до прав людини та основних свобод;

— відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

— сприяння міжнародній соціальній справедливості;

— міжнародне співробітництво з метою розвитку;

— вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

Деякі з перерахованих принципів збігаються з загальними, наприклад,
пункт «взаємна і справедлива вигода». Він конкретизується у наступних
принципах.

В інших міжнародних документах принципи вільного пересування фізичних
осіб і господарських цінностей розглядаються не в цілому, як зазначалося
вище, а за основними галузями міжнародного права. Зокрема, Генеральна
угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) розглядає такі питання:

-в’їзд фізичних осіб;

-переміщення товарів;

-судноплавство і перевезення вантажів;

-переміщення капіталу;

-придбання власності;

-переказ коштів.

Так, у частині переміщення товарів як основної форми ЗЕД головне
значення належить принципу (режиму) найбільшого сприяння
(most-favored-nation — MFN). Суть режиму найбільшого сприяння (РНС)
полягає в тому, що зменшення митних бар’єрів для однієї країни означає
також зменшення цих бар’єрів і для всіх інших країн, що встановили з нею
режим найбільшого сприяння. Зазначений принцип поширюється також на
квотування і ліцензування.

Водночас ГАТТ ( — робить деякі винятки з цього принципу, до
яких,окрема, належать такі:- виробам обробної промисловості з країн, що
розвиваються, надається пільговий режим порівняно з аналогічною
продукцією промислово розвинених країн;

— поступки членам торгових союзів, наприклад ЄС, не поширюються на
країни, що не належать до них;

— країнам, що довільно вживають дискримінаційних заходів до товарів із
визначеної країни, остання не зобов’язана надавати РНС;

— країнам, що не підписали угоду, не завжди дається такий самий режим,
як країнам, що приєдналися до неї;

— країни іноді роблять винятки, виходячи зі свого законодавства, що діє
до моменту підписання ГАТТ;

Винятки вводяться також під час війни або посилення міжнародної напруги.

Слід також додати, що ГАТТ дала світу основний комплекс принципів, за
якими проводяться торгові переговори і контроль за їх реалізацією.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для
України особливий інтерес становлять принципи ЗЕД у Європейському Союзі
(ЄС). Вони містяться в так званій Білій книзі (1985 р.) Білі книги
містять стратегічні документи Європейської Комісії, які визначають план
дій ЄС в конретних сферах. Загальновідомими, наприклад є: Біла книга з
1985 року про завершення формування єдиного ринку ЄС, і включають:

— контроль і оформлення документів на товари, що перетинають національні
кордони;

— свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце
проживання в будь-якій країні;

— уніфікацію технічних норм і стандартів;

— відкриття споживчих ринків;

— лібералізацію фінансових послуг;

— поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

— лібералізацію транспортних послуг;

— створення сприятливих умов для промислового співробітництва з
урахуванням законодавства про права на інтелектуальну і промислову
власність;

-усунення фіскальних бар’єрів.

Принципи ЗЕД у рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД) у даний час
є предметом дискусії.

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних
країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми
державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких
дій.

Принцип суверенітету означає незалежне здійснення зовнішньоекономічної
діяльності народом України на території своєї країни, а також точне
виконання всіх міжнародних договорів і зобов’язань.

Свобода зовнішньоекономічного підприємництва включає добровільність дій
у цій сфері суб’єктів такої діяльності, розмаїтість форм дотримання
вимог законодавства і виключне право власності суб’єктів ЗЕД на всі
отримані результати.

Принцип юридичної рівності і недискримінації складається з таких правил,
як рівність перед законом усіх учасників ЗЕД, включаючи державу,
недопущення яких-небудь обмежень, не передбачених законодавством,
незалежно від форм власності, місця розташування та ін.

Верховенство закону покликане виключити будь-який вплив підзаконних
актів, що негативно позначаються на зовнішньоекономічній діяльності,
порівняно з законами України.

Захист інтересів суб’єктів ЗЕД полягає в тому, що держава охороняє ці
інтереси відповідно до національного законодавства як на території
України, так і за її межами згідно з нормами міжнародного права й
умовами усіх ратифікованих міжнародних договорів.

Принцип еквівалентності обміну виключає демпінг при ввезенні й вивезенні
товарів.

Теоретичні концепції управління зовнішньоекономічною діяльністю є
поєднанням управлінських ідей і теорій міжнародної торгівлі (бізнесу).
Практична спрямованість усіх поглядів на управління зовнішньоекономічною
діяльністю полягає в тому, щоб раціоналізувати дії менеджерів у сфері
міжнародного бізнесу, підняти ефективність інвестицій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності. Таке загальне сучасне розуміння теорії
управління міжнародним бізнесом.

Проте за багато років існування міжнародної торгівлі й бізнесу в цілому
погляди на цю діяльність зазнавали змін, виникало чимало ідей щодо
міжнародного бізнесу, які зберегли свою значимість і до наших днів.
Перед дилемою вибору характеру зовнішньоторговельної національної
політики рано або пізно постають усі держави. Вибір політики
фритредерства (вільної торгівлі) або протекціонізму в зовнішній торгівлі
в їхньому безкомпромісному варіанті був характерним для минулих століть.
У наш час ці два напрямки взаємозалежні й взаємообумовлені. Аналіз
української зовнішньополітичної діяльності свідчить про певне підвищення
її активності при відсутності змін в орієнтирах. Поряд з тенденцією
“динамізації” з’являються ознаки зростання змістовності завдань.
Особливо це стосується європейського виміру. Досить активно
опрацьовуються також південно–східний — Кавказ, Центральна Азія (участь
у ГУУАМ), північний — країни Балтії (участь в Раді держав Балтійського
моря (РДБМ) та південний — країни басейну Чорного моря (участь в ЧЕС)
напрями. Набуває більшої конкретики ідея поєднання північного і
південного напрямів співробітництва в рамках моделі Балто-Чорноморської
Співдружності (БЧС).

Проте процес утвердження міжнародного авторитету України, підвищення її
ролі та місця у міжнародних відносинах залишається поки що “в’язким”.
Його бажаний рівень і показники на сьогодні не можуть бути досягнуті
через об’єктивну обмеженість організаційних і ресурсних можливостей.
Подолати таку обмеженість, як доводить світовий досвід, можна через
“зосередження” або акумуляцію можливостей для розв’язання тих
визначальних завдань, виконання яких забезпечується наявним ресурсним
потенціалом.

I.2.Міжнародна логістична система в Україні.

Як відомо ,все існує в поєднанні ,тобто одному незалежному компоненту
важко витримати тривалий період бурхливого життя. Домінуючою тенденцією
світових господарських процесів є глобалізація світової економіки.

У ході розробки національної стратегії розвитку ,яка б
забезпечувала глобальну інтеграцію України в світові економічні
структури, необхідно повною мірою враховувати особливості процесу
глобалізації та її суперечливий характер. Так ,з одного боку,
глобалізація значною мірою розширює можливості окремих країн щодо
використання та оптимальної комбінації різних ресурсів, їх значно
глибшої і всебічної участі в системі міжнародного поділу праці, з іншого
– глобальні процеси значно загострюють конкретну боротьбу, призводять до
маніпулювання величезними фінансовими та інвестиційними ресурсами , що
становлять реальну загрозу для країн з низькими і середніми доходами .
При незаперечних перевагах глобалізації слід також ураховувати
неоднозначність і різноспрямованість її впливу на різні галузі сучасного
виробництва.

Вітчизняні та закордоні економісти виявляють підвищену увагу до
зовнішньоекономічної діяльності України . Ще не дивно, адже країна
займає одне з перших місць у світі щодо показника співвідношення обсягу
зовнішньоторгового обороту до валового національного продукту. Як і у
попередні роки , вагома частка українського бізнесу пов’язана із
зовнішньоекономічними операціями.

Зовнішньоторговий оборот України за 2003 рік зріс майже на
10%.Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами в 2003 році
становило 489,6 млн.дол.США (в 2002-616,5 млн. дол.) Коефіцієнт покриття
імпорту експортом -1,03 (у 2003 році -1,04).

За даними , підготовленими на основі інформації Держмиткому України, за
січень–листопад 2003р. підприємствами та організаціями міста Кам”янець –
Подільський було здійснено експортно-імпортних операцій на суму: місто
-63 млн.885б4, район -12 млн.434,5 тис.доларів США. Співвідношення між
експорт та імпортом становить у місті : експорт-53б2,імпорт -46,8%,що в
сумарному виразі відповідно складає 34 млн.5,5 тис. і 29 млн.879,9
тис.доларів США. Експортні поставки в місті здійснювали 35 підприємств і
4 фізичні особи, а імпорт отримували 37 підприємств і 6 фізичних осіб.(

Відповідно до одного із найзагальніших визначень, логістика є теорією і
практикою управління матеріальними потоками. З погляду менеджера,
логістика інтерпретується як організація управління цілеспрямованою
підготовкою і доцільним використанням коштів і послуг, необхідних для
вирішення конкретних завдань.

Логістика виступає як певна виробнича інфраструктура економіки. Вона
базується на чіткій взаємодії попиту, поставок, виробництва,
транспортування і розподілу продукції. Логістика починається з первинних
джерел сировини або вироблення напівфабрикатів, продовжується в обігу
матеріалів і напівфабрикатів у рамках виробничого процесу підприємства і
завершується доставкою готової продукції споживачу для досягнення
економічних цілей підприємця.

З позиції маркетингу, логістика — процес управління виробництвом, рухом
і збереженням матеріалів і товарів, а також супутніми інформаційними
потоками за допомогою організації каналів товароруху, причому поточні й
майбутні витрати мінімізуються за умови високоефективного виконання і
доставки замовлень.

Основні функції макрологістики наступні:

— контроль за якістю, розподіл випуску виробів по виробничих підрозділах
підприємства;

— переробка транспортованих вантажів — урахування й управління запасами,
їхнє переміщення, зв’язок і організація інформаційних потоків;

— упаковування виробів, їхнє зберігання, складування,
вантажно-розвантажувальні операції;

маркетинг — фінансування і взаємні розрахунки, планування попиту на
основі вивчення ринку, організація служби постачання і збуту;

споживання

проектування замовлень на продукцію, складування запасів, забезпечення
споживачів, фінансування замовлень.

Отже, логістику на сучасному етапі варто розглядати як ключовий елемент
конкурентної ринкової стратегії підприємства, як ключову первинну
діяльність із забезпечення конкурентних переваг.

В умовах лібералізації економіки логістика повинна одержати своє
визнання і в Україні. На початкових стадіях формування логістичних
структур можна звернутися до міжнародного досвіду в цій галузі. В
багатьох країнах функціонують національні логістичні об’єднання,
створена Європейська асоціація логістики (ELA). Авторитетними
теоретичними джерелами є періодичні видання: «Logistics» (Велика
Британія), «Logistiques Magazine» (Франція), «Logistik Spektrum»
(Німеччина), «Production and Inventory Management» (США), «International
Journal of Physical Distribution and Logistics Management» тощо.

Досвід розвинутих країн у сфері підвищення ефективності матеріального
виробництва свідчить про те, що одним із основних інструментів зміцнення
позицій на ринку є використання концепції логістики в організації
економічної діяльності підприємства. В сучасному розумінні логістика
охоплює як безпосередньо виробництво, так і сферу планування і
управління всією діяльністю підприємства в ланцюжку «постачальник —
виробник — споживач».

Логістика проголошує пріоритет споживача, тобто 100 % виконання
договірних зобов’язань, високий рівень сервісу. Водночас застосування
логістичних рекомендацій вигідне постачальникам. Так, на підприємствах
«Форд» використання системи «точно в строк» (just in time) дало
можливість за два роки скоротити запаси на 40 %. За даними проф. А.
Смєхова, реалізація основних положень логістики дає можливість скоротити
витрати на транспортування і збереження продукції на 15-20 %, зменшити
рівень запасів на 50 %, знизити тривалість робочого циклу на 50-70 %.

Отже, логістика гармонізує інтереси постачальників і споживачів.
Концепція логістики базується на таких принципах.

1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до
кінцевого споживача як єдиного матеріального потоку. Елементи, що
формують матеріальний потік підприємства, технологічно пов’язані, а
витрати, обумовлені ними, економічно залежні. Це означає, що зміни в
одному із видів діяльності впливають на інші, а спроби зниження окремих
витрат можуть призвести до більш високих сукупних витрат.

Недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативно відбитися
на роботі виробничо-координаційного відділу, безвідповідальність якого,
у свою чергу, дезорганізує діяльність служби збуту. Прагнення
оптимізувати роботу виробничих підрозділів може призвести до
перевантаження складів одним видом продукції і невчасного забезпечення
іншим. Низькі витрати на транспортування можуть стати хорошою метою,
якщо транспортна служба намагається її досягти, не приносячи в жертву
швидкість і надійність доставки, якщо не буде потрібно збільшувати
витрати на утримання запасів. Чим більший обсяг партії деталей, що
запускаються у виробництво, тим менші витрати на переналагодження
устаткування. Проте витрати на збереження незавершеного виробництва
збільшуються. Навпаки, зі зменшенням обсягу партії витрати на збереження
запасу знижуються, а витрати на переобладнання збільшуються. Розміщення
виробничих потужностей, складів, пунктів технічного контролю впливає на
транспортні витрати.

Основною характеристикою матеріального потоку підприємства є
безперервність. Протягом усього технологічного циклу постачання
продуктів кожен його учасник повинен забезпечувати споживачів за
принципом «точно в строк», але ці дії мають супроводжуватися
мінімальними сукупними витратами, пов’язаними з рухом.

З огляду на зв’язок між стадіями, що формують матеріальний потік
підприємства, його міжфункціональний характер і беручи до уваги цільову
спрямованість, логістика передбачає використання
організаційно-управлінських механізмів координації — логістичних систем.

Організаційний механізм пов’язаний із досягненням достатнього рівня
інтеграції за допомогою відповідних перетворень у структурі управління
підприємством. Організаційна структура може бути різною і залежати від
характеру продукції, що випускається, кількості її споживачів,
матеріаломісткості, від розміру підприємства і т.д.

Управлінський механізм пов’язаний із впровадженням спеціально
розроблених управлінських процедур, основою яких є планування
постачання, виробництва, збуту, збереження і транспортування як єдиного
матеріального потоку.

2. Впровадження логістичних систем — організаційно-управлінських
механізмів координації дій спеціалістів різноманітних служб, які
управляють матеріальним потоком.

Поняття «логістична система» вживається щодо органів управління і
характеризується двома ознаками. З одного боку, логістична система — це
організована множина структурних елементів, що функціонують для
досягнення єдиної цілі, з іншого боку — план, за допомогою якого суб’єкт
управління прагне її досягти.

Логістична система — це організаційний механізм, що перетинає
функціональні межі підрозділів підприємства (за допомогою гнучкої
координації) і спрямовує їхні дії на досягнення мети логістики.
Підрозділ відповідає за виконання всього набору видів діяльності,
пов’язаних із матеріальним потоком і необхідних для задоволення попиту
споживачів, — від вибору постачальників до надання послуг. На чолі
підрозділу стоїть менеджер матеріального потоку, що формулює оперативні
цілі, усуває конфлікти, відповідає за вдосконалення системи і кінцеві
результати її функціонування. Як важливий елемент ієрархічної структури
управління він підпорядковується першому керівнику підприємства.

Поряд із поняттям «управління матеріальним потоком» спеціалісти
виділяють ще два терміни — «управління матеріалами» і «управління
розподілом». Перший стосується руху матеріалів у межах підприємства,
другий — розподілу готової продукції серед споживачів.

У рамках підрозділу з управління розподілом об’єднуються пов’язані з
рухом функції, які знаходяться в «економічному просторі» між крайньою
межею виробничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з
розміщених на території підприємства складів збуту, і сферою споживання
продукції, що постачається.

Таким чином, підрозділ з управління матеріалами — це організаційний
механізм зниження витрат, які виникають, в основному, на етапах
постачання і виробництва, а підрозділ з управління розподілом —
аналогічний механізм зменшення витрат, але вже в сфері збуту. Обидва
варіанти побудови інтегрованого підрозділу базуються на розчленуванні
матеріального потоку і є окремими випадками загального управлінського
рішення. Його доцільно рекомендувати підприємствам, які незалежно від
виробничого профілю стикаються з проблемами, пов’язаними з координацією
дій усіх підрозділів, через які проходить матеріальний потік.

Розглянуті організаційні форми успішно зарекомендували себе в
промислових корпораціях США та західної Європи. Перехід до ринкової
економіки й об’єктивні потреби виробництва зумовлюють можливість
створення аналогічних інтегрованих підрозділів на вітчизняних
підприємствах.

3. Використання агрегованого показника, який крім вартості самих
матеріалів, враховує також витрати, пов’язані з їхнім рухом. На підставі
співвідношення фактичних сукупних витрат із мінімальними при дотриманні
одного обмеження — якісного обслуговування споживачів — роблять висновок
про ефективність функціонування логістичних систем.

Витрати, пов’язані з рухом матеріальних ресурсів, по суті, є витратами
на створення і збереження запасів і досить легко піддаються
формалізації.

Управління логістикою спрямовано на координацію планування і поточної
діяльності в сфері матеріального забезпечення і розподілу в тісному
зв’язку з технологічним процесом (рис. 3).

ПОСТАЧАЛЬНИКИ

Потік

сировини

Ск

Управління матеріальним

потоком у процесі

постачання

Управління матеріальним

потоком у процесі

виробництва

Управління матеріальним

потоком на етапі

збуту

Потік готової

продукції

СПОЖИВАЧІ

Рис. 3. Схема управління матеріальним потоком

Впровадження концепції логістики на підприємстві може дати такі реальні
результати:

— скорочення кількості продажу, «втраченого» за відсутності запасів
необхідної продукції, завдяки більш точному розміщенню запасів і
контролю за ними. Тим самим досягається подвійна мета: збільшується
обсяг продажу і забезпечується більш високий рівень обслуговування
споживача;

— логістична система, яка спроможна швидко реагувати на ринкові зміни,
може забезпечити скорочення «циклу обслуговування споживачів» і,
відповідно, скорочення запасів у них. Це дає підприємству-постачальнику
переваги перед конкурентами в боротьбі за свою частку ринку;

засобів доставки продукції постачальника і засобів одержання її
споживачем.

ефективні методи «фізичного розподілу» дають істотну економію витрат, що
можна поширити і на споживача у формі зниження оплати за доставку
продукції .

— впровадження ефективної логістичної системи дає можливість
підприємству більш успішно і прибуткове конкурувати на окремих ринках.

Отже, концепція логістики — це спосіб мислення, що визначає цілі і
принципи виробничо-господарської діяльності підприємства, сама ж
логістика виступає при цьому засобом дій, засобом реалізації концепції.

Якщо концепція логістики — це спрямованість ділового мислення, то
логістика — це спрямованість дій у сфері бізнесу. Якщо концепція
логістики — це філософія підприємства, то логістика — це система
управління, об’єктивно необхідна для реалізації цілей підприємства.

Протягом останніх років Німеччина стабільно посідає друге
місце, після Російської Федерації, як зовнішній торговий партнер
України. Зважаючи на це, ми можемо зробити перший висновок щодо
структури і загальних обсягів експорту: зазначені товарні ресурси як
стаття експорту вже вичерпали себе і надалі необхідно орієнтуватися на
суттєве збільшення експорту торгових виробів.

Актуальне завдання збільшення експорту продукції значною мірою
залежить від пошуку нових форм і методів роботи на німецькому ринку.
Одним із таких напрямків , яким займається торгівельно-економічна місія
в складі посольства України в Німеччині, -є виявлення нових ніш і
сегментів німецького ринку, на які потенційно можуть орієнтуватись
українські експортери. Проте, в умовах жорстокої конкуренції, зайняти
нові позиції на цьому ринку, враховуючи його наповнення , можна лише за
рахунок наполегливої та кропіткої діяльності українських підприємств і
підприємницьких об’єднань Цього можна досягти , насамперед ,за рахунок
активізації маркетингової діяльності через чітку організацію роботи із
забезпечення експорту продукції , дотримання договірної та платіжної
дисципліни, підвищення та технічного рівня продукції, оптимізації
цінових параметрів.

Одним із завдань зовнішньоекономічних відносин є
удосконалення структури українсько-німецької торгівлі ,впроваджуючи нові
форми торгівельних звя’зків, зокрема виробничу кооперацію
,співробітництво на компенсаційній основі та організацію спільних
виробництв шляхом закупівлі ліцензій.

В Україні відбувається сьогодні багато комплексних перетворень , метою
яких є не лише виробити моделі та механізми побудови і послідовної
реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову інтеграцію
українських підприємств у міжнародні економічні зв’язки, з одного боку,
і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні, — з іншого.

Наше світове співтовариство у переломний період перебуває на роздоріжжі.
Питання про його майбутнє знаходиться в центрі уваги багатьох
дослідників і політиків. Серед загальносвітових процесів вони
відзначають такі як формування транснаціональних корпорацій (ТНК) та
їхній значний вплив на розвиток світової економіки (приклад: 37000 ТНК
контролюють 80% торгівлі продукцією, виробленою на основі високих
технологій і 90% вивозу капіталів).Розглядають також формування нових
центрів економічного розвитку («японське диво», «китайський соціалізм»,
«азіатські тигри», успіхи латиноамериканських країн).Не залишаються поза
увагою питання про надзвичайне зростання рівня міжнародних кооперативних
зв’язків в економіці (за останні 20 років обсяги виробництва кінцевої
продукції зросли в 2-3 рази, тоді як обсяги торгівлі – у 10
разів).Процес загострення боротьби за володіння традиційними
сировинними ресурсами є чи не актуальнішим в області досліджень. В
зв’язку з світовими змінами зявляється небезпека небезпеки
загальносвітових фінансових криз.

Окремі дослідники прогнозують також завершення техногенного періоду в
розвитку світової спільноти, для якого була характерною провідна роль
США (світ «PAX AMERICANA»), й початок нового періоду, де визначальне
місце посідатиме масове виробництво на основі високих технологій.

У Європі поряд із загальносвітовими процесами також відбулися певні
революційні події (розпад СРСР , самоліквідація Варшавського Договору,
формування співдружності 15 європейських країн – Європейського Союзу).

Останнім часом відбулися й інші зміни, що також мають важливе значення
для геополітичного простору Старого світу:

ухвалення рішення щодо запрошення першої групи країн-претендентів
вступити до НАТО;

прийняття НАТО політики «відкритих дверей» щодо інших
країн-претендентів на вступ до Альянсу;

ухвалення та початок реалізації програми «Партнерство заради миру»
(ПЗМ);

ухвалення двосторонніх партнерських програм: Основоположний акт НАТО
–Росія, Хартія НАТО – Україна, Хартія США – Прибалтійські держави.

Через зазначені глобальні процеси світ перестав бути двополюсним і
розвивається у напрямі багатополюсності. У цьому багатополюсному світі
одним із полюсів сили та колективним лідером у світовому розвитку може
стати Велика Європа.

Аналізуючи зазначені загальносвітові та європейські процеси, можна дійти
таких загальних висновків, що кожна країна має стати учасником єдиної
світової економічної системи, інтегруватися у неї (тобто, з одного боку,
стратегічний курс України на інтеграцію в європейські структури
об’єктивно обумовлений загальними процесами «глобалізації» економічного
простору, а з другого – найбільш природний як шлях розвитку
центральноєвропейської країни).Також необхідно-необхідно відмовитися від
застарілих підходів та поглядів часів «холодної війни», перейти від
старої системи безпеки на основі балансу сили до нової архітектури
системи колективної безпеки в Європі на основі узгодження економічних і
політичних інтересів усіх її учасників. Зауважимо, що об’єднана Європа
може відігравати більш значну роль у світових процесах, стати
колективним лідером і одним з нових світових полюсів, для чого необхідно
вести спільний пошук найприйнятніших шляхів. 

Для поглиблення співробітництва між Україною та Західноєвропейським
Союзом слід виконати певну кількість передумов.

Виходячи з загальної мети, що постає перед учасниками
західноєвропейських процесів, і розглядаючи питання співробітництва між
Україною та Західноєвропейським Союзом (ЗЄС), його країнами-учасницями,
треба вказати об’єктивні передумови, що випливають з сьогоднішньої
ситуації в Європі й обумовлені зазначеними вище загальносвітовими
процесами.

Геополітичною передумовою є те, що Україна як центральноєвропейська
країна є природним мостом між Західною Європою і Закавказзям,
Центральною Азією і, нарешті, Росією як євразійською державою, і це має
значний вплив на європейську політику. Нині Україна має унікальні
політичні передумови для співробітництва:

В Європі до певного часу існувала лінія розподілу держав за
політико-ідеологічною ознакою. На сьогодні цю лінію ліквідовано. Усі
європейські країни йдуть шляхом побудови демократичних суспільств і
ринкових економік. Наявність спільної політичної мети – створення
Великої Європи як одного із світових центрів сили є однією з ланок
політичної передумови. Існує необхідність виключити можливість
відродження мілітаризму на теренах Європи.

Слід мати на увазі й економічні передумови співробітництва. Україна має
всі підстави посісти вагоме місце у розвитку економіки Об’єднаної Європи
як країна з важливим географічним положенням, значними досягненнями в
оборонній сфері та значним економічним потенціалом у промисловості,
сільському господарстві й науці. Це є досить привабливим для країн
Заходу.

Для зміцнення зв’язків у цій сфері автор вважає за доцільне членство
України у міжнародній організації ГАТТ/ВТО завдяки підтримці
європейських країн у цьому питанні. Надзвичайно важливого значення для
України набуває співробітництво з провідними європейськими банками та
активна участь західних країн в транс’європейських транспортних
проектах, що пропонуються Україною. Такими проектами є наступні:

— євразійський транспортний коридор;

— транспортний коридор між Чорним та Балтійським морями;

— нафтовий транзит з Каспійського регіону через Україну до Європи (Одеса
– Броди – Гданськ).

На сьогодні має місце негативний торговий баланс Україна – Європа, що є
наслідком одностороннього напрямку руху товарів до України. Дефіцит
торгового балансу з країнами ЄС у 2000р. становив близько 1 млрд дол.
США, зокрема з Німеччиною – близько 600 млн дол. Для досягнення більш
рівноправної торгівлі необхідно знаходити напрями, в яких Європа була б
зацікавлена також і в імпорті з України.

На рубежі другого і третього тисячоліття визначаючим чинником як
національного, так і міжнародного розвитку є глобалізація світової
економіки, що перетворюється у домінуючу тенденцію світових
господарських процесів.

У ході розробки національної стратегії розвитку, яка б забезпечувала
глобальну інтеграцію України в світові економічні структури, необхідно
повною мірою враховувати особливості процесу глобалізації та її
суперечливий характер. Так, з одного боку, глобалізація значною мірою
розширює можливості окремих країн щодо використання та оптимальної
комбінації різних ресурсів, їх значно глибшої і всебічної участі в
системі міжнародного поділу праці, з іншого – глобальні процеси значно
загострюють конкурентну боротьбу, призводять до маніпулювання
величезними фінансовими та інвестиційними ресурсами, що становлять
реальну загрозу для країн з низькими і середніми доходами. При
незаперечних перевагах глобалізації слід також ураховувати
неоднозначність і різноспрямованість її впливу на різні галузі сучасного
виробництва. Так, у процесі структурних глобальних трансформацій, що
поступово поширюються на світовий економічний простір, перевагу
отримують галузі переробної промисловості та сфери послуг.

Найважливішою якісною ознакою і показником, що характеризує розгортання
процесу глобалізації, є широкий розвиток сектора інформації,
інформаційних технологій. Сьогодні в умовах постіндустріальної економіки
виробництво і споживання знань стає найбільшим пріоритетом національних
економічних стратегій. Там, де країни створили і послідовно реалізують
стратегічні програми інформатизації економіки, темпи економічного
прогресу вражаючі.

При розробці національної стратегії інформатизації, інтелектуалізації і
наукового насичення економіки та суспільного виробництва необхідно
враховувати, що вирішувати цю проблему окремо неможливо. Це
загальноструктурна проблема генеральної економічної стратегії. Не
викликає сумніву, що системно-структурна трансформація економіки на
новій інформаційно-комп’ютерній основі – це єдиний шанс
індустріалізованих країн перехідної економіки (в тому числі й України)
наздогнати передові ринкові країни за рівнем економічного розвитку в
наступні 35–40 років. Ці країни потенційно готові до структурних
галузевих зрушень на користь наукомістких галузей, оскільки мають
великий науково-технічний потенціал та висококваліфіковану робочу силу.
Досвід показує, що нові ринкові країни при раціональному виборі
національних економічних стратегій можуть забезпечувати дуже високі
темпи зростання ВВП та особистого споживання на душу населення на рівні
10–15% щорічно. Приклади Китаю, «азіатських тигрів» та інших країн тому
підтвердження.

Очевидно, історія не дає додаткового часу на те, щоб одні країни
доганяли інших. Історичний виклик та імператив у тому, щоб національні
стратегії гармонізували та синхронізували свій розвиток з глобальними
процесами, селективно орієнтуючись на передові країни світу. Потенційні
можливості для цього в України є. Головне – не втратити часу в
реалізації наявного науково-технологічного потенціалу, інтелектуального
ресурсу.

Розв’язання вказаних та інших проблем розвитку зовнішньоекономічних
зв’язків (ЗЕВ) передбачає участь України в роботі Всесвітньої торгової
організації (ВТО) та інших міжнародних організацій: ГУУАМ (Грузія,
Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова), ЧЕС (Чорноморське економічне
співробітництво) тощо. Вітчизняні й зарубіжні економісти з року в рік
виявляють підвищену увагу до зовнішньоекономічної діяльності України. Це
не дивно, адже країна займає одне з перших місць у світі щодо показника
співвідношення обсягу зовнішньоторгового обороту до ВНП. Як і у
попередні роки, вагома частка українського бізнесу пов’язана із
зовнішньоекономічними операціями.

Ефективність господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних
підприємців у рамках правової системи конкретної держави визначається,
насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і
ліберальності її законодавства.

Україна не є винятком щодо регулювання законодавством дій іноземних
суб’єктів господарської діяльності. У зв’язку з цим зростає значення
правового регулювання питань функціонування різних суб’єктів
господарської діяльності в Україні, побудованої на взаємовідносинах, що
мають місце як на території України, так і за її межами і грунтуються на
законах зовнішньоекономічної Діяльності. Саме так це сформульовано в
Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність». З його прийняттям
зовнішньоекономічна Діяльність в Україні вперше одержала правовий
статус. Цей закон є нормативно-правовим актом, в якому пропонується
визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності, її суб’єктів, їхніх
прав і свобод; встановлюються принципи здійснення та організаційні форми
зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до чинного законодавства України суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності в нашій країні є:

— фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства, що мають цивільну правоздатність і дієздатність відповідно
до законів України і постійно мешкають на її території;

-юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і постійне
місцезнаходження яких — на її території;

об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є
юридичними особами відповідно до законів України, але які мають постійне
місцезнаходження на території України і яким законами України не
заборонено здійснювати господарську діяльність;

— структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності, іноземних
суб’єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами
відповідно до законодавства України (філії, відділення і т.ін.), але
мають постійне місцезнаходження на території України;

— інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України,
в тому числі держава в особі її органів, органів місцевого
самоврядування в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій,
що беруть участь у господарській діяльності на території України. Чинне
законодавство не дає вичерпного переліку можливих (дозволених) видів
зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваних її суб’єктами. З
урахуванням основної вимоги — відсутність прямої або непрямої заборони
на той чи інший вид діяльності — сьогодні більш-менш ефективно в Україні
здійснюються:

— експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

— надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним
суб’єктам господарської діяльності;

— наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та
інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;

— навчання і підготовка спеціалістів на комерційній основі;

— міжнародні фінансові операції та операції т цінними паперами у
випадках, передбачених законами України;

— кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності й іноземними суб’єктами господарської діяльності;

створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських,
кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними
суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території
України у випадках, передбачених її законом;

— спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності України та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що
включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення
спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на
території України, так і за її межами;

— підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням
ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних
об’єктів власності з боку суб’єктів господарської діяльності;

— аналогічна діяльність за межами України;

— організація і здійснення діяльності в сфері проведення виставок,
аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних
заходів, здійснюваних на комерційній основі, за участю суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності;

— організація і здійснення оптової, консигнаційної і роздрібної торгівлі
на території України за іноземну валюту у випадках, передбачених
законодавством України;

— товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на
формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

— орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської
діяльності;

операції із придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах,
валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

— роботи на контрактній основі фізичних осіб з України з іноземними
суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її
межами;

робота іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі із
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так
і за її межами та інші не заборонені законодавством України види
зовнішньоекономічної діяльності. Якщо ж іноземець прибув в Україну на
певний строк для працевлаштування, то варто керуватися «Тимчасовим
положенням про умови і порядок оформлення іноземним громадянам дозволів
на працевлаштування в Україні», затвердженим наказом міністра праці
України № 27 від 5 травня 1993 р. Відповідно до цього положення праця
іноземців може бути використана тільки при наявності дозволів на
працевлаштування, якщо інше не встановлюють закони України або
міжнародні договори. Такий дозвіл не потрібен для керівників спільних
підприємств та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що діють на
території України, а також представникам іноземного морського
(річкового) флоту та закордонних авіакомпаній, що обслуговують їх на
території України.

Для співробітників представництв іноземних суб’єктів господарювання,
офіційно зареєстрованих в Україні, Міністерством економіки та з питань
європейської інтеграції видається дозвіл на підставі оформлених належним
чином службових карток співробітників представництв та посвідчення про
реєстрацію представництва.

Крім заборони на втручання державних органів у зовнішньоекономічну
діяльність її суб’єктів, у випадках, не передбачених чинним
законодавством, аналізованих як обмеження права на здійснення
зовнішньоекономічної діяльності, встановлений цілий ряд інших гарантій
останньої. Зокрема, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, що одержав
від цієї діяльності у власність засоби, майно, майнові й немайнові права
та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися
ними за власним бажанням.

Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника в
будь-якій платній і безплатній формі без його згоди забороняється, крім
випадків, передбачених законодавством України.

Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності виникає у фізичної
особи з моменту придбання нею громадянської дієздатності, порядок,
терміни та інші умови виникнення якої регулюються законодавством
України, в першу чергу Цивільним кодексом. Фізичні особи, що мають
постійне місце проживання на території України, мають відповідне право,
якщо вони зареєстровані як підприємці відповідно до Закону України «Про
підприємництво». Фізичні особи, що не мають такого права, набувають
його, якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за законами
держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами
якої вони є.

Актуальне завдання збільшення експорту продукції значною мірою залежить
від пошуку нових форм і методів роботи на німецькому ринку. Один з таких
напрямків, котрим займається Торговельно-економічна місія в складі
Посольства України в Німеччині, – це виявлення нових ніш і сегментів
німецького ринку, на які потенційно можуть орієнтуватись українські
експортери. Проте в умовах жорсткої конкуренції зайняти нові позиції на
цьому ринку, враховуючи його наповнення, можна лише за рахунок
наполегливої та копіткої діяльності українських підприємств і
підприємницьких об’єднань. Цього можна досягти, насампред, за рахунок
активізації маркетингової діяльності суб’єктів зовнішньоторговельної
діяльності через чітку організацію роботи зі забезпечення експорту
продукції, дотримання договірної та платіжної дисципліни, підвищення
якості та технічного рівня продукції, оптимізації цінових параметрів.

Одним із завдань зовнішньоекономічних відносин є удосконалення
структури українсько-німецької торгівлі, впроваджуючи нові форми
торговельних зв’язків, зокрема виробничу кооперацію, співробітництво на
компенсаційній основі та організацію спільних виробництв шляхом
закупівлі ліцензій;

Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Німеччиною
регулює і регламентує відповідна договірно-правова база, що налічує
близько 50 документів. Переважна більшість з них регулює відносини між
нашими країнами в економічній сфері та включає як загальні обмежуючі
угоди щодо розвитку торговельно-економічного та інвестиційного
співробітництва, так і галузеві домовленості щодо специфічних питань
співпраці в окремих галузях економічної діяльності.

Зокрема, з 1993 p. діє українсько-німецький Договір про розвиток
широкомасштабного співробітництва у сфері економіки, промисловості,
науки та техніки, з 1996 p. набули чинності Угода про сприяння
здійсненню та взаємний захист інвестицій та Угода про уникнення
подвійного оподаткування податків на дохід і майно.

Галузеві угоди охоплюють основні напрямки українсько-німецьких відносин
у транспортних галузях, сільському господарстві та енергетиці.
Договірно-правова база українсько-німецьких відносин сприяє реалізації
стратегічних завдань української економіки шляхом надання з боку
Німеччини технічної допомоги нашій країні в підготовці кадрів, створенні
ринкової інфраструктури, розвитку регіональної співпраці.

Велике значення для розвитку торговельно-економічного та інвестиційного
співробітництва між Україною та Німеччиною має діяльність двохсторонніх
міжурядових комісій з питань торгово-економічного і науково-технічного
співробітництва, інших постійно діючих інститутів, робота економічних
форумів, виставок, презентацій. Важливим механізмом регулювання проблем
двосторонніх економічних відносин та розширення партнерських стосунків
між країнами є українсько-німецька коопераційна рада, завдання якої –
розширення перспектив для поглиблення українсько-німецького
співробітництва в енергетичній галузі, сільському господарстві,
промисловості, туризмі та інших сферах.

Слід зазначити, що в 2003 р. було посилено інтенсивність переговорного
процесу між обома країнами в напрямку поглиблення двохстороннього
торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва, вирішення
окремих проблемних питань.

Важлива форма роботи під час проведення цих заходів – коопераційні
біржі, де підприємці України могли ознайомити потенційних німецьких
партнерів зі своїми комерційними пропозиціями та презентувати
інвестиційні проекти. Висока активність їх роботи сприяє позитивним
результатом у перспективі.

Як один з ефективних методів роботи у налагодженні співпраці в сучасних
умовах визнано встановлення прямих контактів між підприємствами. Тому
значну увагу зараз приділяють саме розвитку міжрегіонального
співробітництва.

У даний роботі розглядаються логістичні ситеми, імпортно-експортні
операції на ЗАТ” Преттль- Кабель Україна”,що використовує імпортовану
сировину. Готова продукція-кабельні джгути –експортується. Головними
замовниками є BOSCH, OPEL, KIEKERT, MONDEVILLE.

II.Логістична діяльність на ринках Західної Європи та Сполучених штатів.

II.1.Аналіз логістичного середовища .

В останні роки галузь логістики демонструє дуже динамічний розвиток.
Дивуватися тут нічому — логістика вивчає весь процес просування
матеріалів і продуктів у фірму, через неї та від неї. Відомі прецеденти,
коли розрив у кілька діб, досягнений за рахунок вдаліших логістичних
схем, ставав ключовим чинником перемоги одного з
конкурентів-«близнюків».

На сучасному етапі розвитку з усіх видів спільного підприємництва
основним джерелом надходження іноземних інвестицій в нашій країні
виступають спільні підприємства. Створення сприятливого інвестиційного
клімату в державі, галузі, регіоні або в окремій фірмі зв’язане з чітким
регулюванням інвестиційної діяльності.

Залучення в широких масштабах іноземних інвестицій в українську
економіку переслідує довготривалі стратегічні цілі створення
цивілізованого, соціально орієнтованого суспільства, що характеризується
високою якістю життя населення, в основі якого лежить економіка, що
передбачає не тільки спільне ефективне функціонування різних форм
власності, але і інтернаціоналізацію ринку товарів, робочої сили і
капіталу.

Розвиток логістики стимулює необхідність швидкого реагування виробників
на кон”юктуру ринку,породжує прагнення за короткий термін адаптуватися в
нових умовах.У результаті створюється логістика підприємства . Але
основні цілі логістики коригуються у зв”язку з розвитком інтеграційних
процесів у світовому економічному просторі.Створюється простір для
впровадження міхнародних логістичних систем,характерною ознакою яких є
рух товарів через державні кордони.

Такий рух може виникати в ситуаціях, коли :

підприємство експортує частину виготовленого чи вирощеного продукту.

підприємство імпортує сировину;

часткове комплектування виробів здійснюється в одній країні, а
відвантажуються вони в іншу, де здійснюється їхнє складування і подальша
обробка. Наприклад, фірма штампує електроні компоненти в США,
відвантажує їх у зону вільної торгівлі на Далекому Сході, де їх збирає
дешева робоча сила, а зібрані таким чином компоненти повертаються в США,
де стають частиною готової продукції,

вироби комплектують за кордоном для розподілу в країні комплектування, в
інших закордонних країнах і в країні,де розташована фірма.

Особливим є випадок, коли внаслідок причин географічного характеру
внутрішня торгівля перетинає іноземні кордони , часто на безмитній
основі. Так, наприклад товари, що перевозяться вантажним автотранспортом
між Детройтом і Буффало або між Аляскою 48 іншими штатами через Канаду,
подорожують без мита ,а це означає, що перевізник, який опрацьовує їх
,дає окреме юридичне зобов’язання тримати їх упакованими і повинен
простежити за тим, щоб їх не розпаковували для продажу чи використання в
межах країни, через яку вони перевозяться.

Дистрибуційна структура успішно зв’язує в всі ланки руху матеріалів , в
тому числі закупівлю , управління запасами і активами, виробниче
календарне планування, управління запасами і транспортування.

Основними цілями управління такими логістичними системами є:

— цінова конкурентноздатність у кожному аспекті: придбанні,розподіліі
транспортуванні;

— неухильне дотримання стандартів якості, в тому числі якості,
гарантованої постачальниками і перевізниками;

— розвиток індивідуальних зв’язків із постачальниками матеріалів і
послуг;

— розвиток управління з метою найму, притягнення і розвитку людей на
будь-якій посаді з „чистим” відпливом в інші організаційні підрозділи.

Корпорація „Дженерал Моторе” використовує японську логістичну систему
„канбан”, за допомогою якої необхідні матеріали в необхідній кількості в
потрібний час доставляються в потрібне місце працівниками, які
знаходяться на наступних етапах виробничого процесу. При цьому засобом
для передачі замовлень на виробництво і постачання є картка(японською —
„канбан”). Споживач чи наступна за ним у технологічній ланці ділянка
диктує асортиментну програму виробнику. Конкретного графіка роботи
підприємства немає, і кожний попередній в технологічній ланці учасник
виробничого процесу, навіть співробітник закупівельної служби,
дізнається про завдання, коли з такої ланки надходять замовлення,
оформленні в картці. Таким чином, обумовлений планом постачань графік
роботи має тільки ділянку кінцевого складування ,що „розкручує клубок
інформації у зворотній бік”. Така система має багато переваг, серед яких
особливо виділяються дві:

розміри запасів зменшуються, і значною мірою зменшуються витрати на
збереження матеріальних запасів;

проблеми якості відразу ж виявляються, і їх можна швидко відкорегувати.

Глобальною метою логістичної системи є забезпечення прогнозованого,
стійкого і надійного обслуговування, відповідно, за доступними цінами, а
також створення високоякісної системи матеріально-технічного
забезпечення. Якість має визначатись як „відсутність необхідності
переробляти те, що було зроблено неякісним з першого разу”.

Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) ”Преттль-кабель-Україна”,
розташовано в місті Камянець-Подільському Хмельницької області, по
вулиці Північній,буд.81.Галузь виробництва–продукція промислового
призначення ,яка за номенклатурним переліком налічує більш ніж 350 видів
і типів джгутів та проводів.

ЗАТ ”Преттль-кабель-Україна”(„ПКУ”) було засноване 2 листопада 1998 року
і зареєстроване в міськвиконкомі Камянець-Подільської міської ради.

Засновниками ЗАТ ”ПКУ” є юридичні особи:

-товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ)”Кабельний завод
„Україна;

-„Преттль-кабель-Конфекціон”, Німеччина;

-”Вестерн ньюс Ентерпрайс Фонд”, США.

В хронологічному порядку історія виникнення організації набуває
такого вигляду:

-06.1994. у м.Києві був заключений договір між німецькою фірмою
„Преттль –кабель-Конфекціон” (Пфулінген) і заводом
„Камянець-Подільськ-кабель”, який визначав мету сумісного виготовлення
кабельних джгутів в Україні.

01.1995р. розпочато виготовлення перших зразків для заводу в
м.Сексарді (Угорщина) після чого німецька фірма „Бош” дає згоду на
виробництво визначеного типу кабельної продукції;

07.1996р. засновано спільне підприємство юридичними
особами:”Преттль-кабель-Конфекціон”(Німеччина),”Вестерн ньюс Ентерпрайс
Фонд”(США) і ТзОВ ”Кам”янець-Подільськ-кабель”(Україна).За
організаційною формою утворене спільне підприємство набуває форми
закритого акціонерного товариства і отримує назву
„Преттль-кабель-Україна”(„ПКУ”);

12.1998р. підприємством отримано перший міжнародний сертифікат
якості продукції ІSO-9002

04.1999р. підприємством отриманий дозвіл на виробництво

джгутів від німецької фірми –партнера „Фольксваген” (Борднетце), після
чого відбувся аудит ,за результатами якого підприємство успішно
зарекомендувало свою діяльність.

09.1999р.,підприємством отримано перший сертифікат якості
продукції від спілки німецьких автомобільних фірм VDA-6, частина 1 за
№70009193 строком дії 2 роки.

Цей документ висуває до виробників автомобільної продукції дуже
високі вимоги за трьома визначеними нормами:

-DIN-німецькі індустріальні норми ;

-EN- європейські норми;

-ISO-міжнародні норми.

03.2001р., за рішенням фірми „Преттль-кабель-Конфекціон” закінчено
співробітництво з фірмою „Фольксваген” і розпочато виготовлення
кабельної продукції під умовною назвою „Планар-зонд”на замовлення фірми
„Бош”, що у місті Нюрберг та Рутесхайм ,Німеччина;

11.2001р.,замовлення фірми „Бош” виконано і виробництво продукції
уповільнюється до мінімуму;

06.2002р.,розпочато організацію та підготовку робочих місць для
виготовлення моторних джгутів „Motor-KS”(за замовленням фірми „Опель”) і
в кінці місяця налагоджується їх виробництво;

12.2002р.,за рішенням фірми „Бош” та існуючим контрактом із ЗАТ
„ПКУ” дане підприємство стає единим виготовачем кабельної продукції цієї
фірми. Розпочато виготовлення продукції під умовною назвою
„Лямбда-зонд”;

02.2003р.,розпочато організацію та підготовку для виготовлення
кабельних джгутів нового типу на замовлення двох фірм –партнерів:
”Бош”-Мондевіль, що у Франції і німецької фірми „Кікерт”;

05.2004р.,налагоджено виробництво кабельних джгутів на
замовлення німецької фірми-партнера „Бер”(Behr”).

Формальна структура організації – це офіційні документи
, які визначають розподіл і координацію видів діяльності в організації.
ЗАТ»ПКУ» існує у формі закритого акціонерного товариства на основі
статуту затвердженого 2 листопада 1998р. На зборах акціонерів , у повній
відповідності з діючими законами України.

Обрана організаційно-правова форма підприємства (ЗАТ),з
однієї сторони, забезпечує стабільність капіталу через неможливість
виділення частки , з другої-передбачає обмеження особисто-правового
характеру на рух учасників товариства. Дана організаційна форма не дає
можливості відкритої підписки на акції в процесі засновництва і обігу на
акції заснованого тоавриства.Цей факт особливо важливим є для тих
інвесторів ,які прагнуть зберегти ділові таємниці в закритому колі осіб
.Іноземні інвестори зацікавленні ,щоби акціонерами в кожному випадку
були би тільки бажані для них особи.

Основною метою створення ЗАТ Преттль-кабель-Україна» є отримання
прибутку .

Предметом діяльності товариства є:

-послуги по збиранню, виробництву,виготовленню та продажу(за
кордоном)джгутів,проводів,кабельно-провідникової продукції,інших
споріднених компонентів та різноманітної армарури,арматури для
автомобільної техніки,побутових приладів або для інших галузей
промисловості, а також надання усіх споріднених послуг у зв,язку із
перерахованою вище продукцією;

-надання послуг іноземним підприємствам;

-розробка технічної документації;

-надання інформаційної та технічної допомоги суб,єктам
підприємницької діяльності;

-зовнішньоєкономічна діяльність;

-здійснювати інші види діяльності ,що є допоміжними,необхідними,
або іншим чином ,прийнятими для досягнення будь-яких перерахованих вище
цілей та реалізації визначеного вище предмета діяльності ,за умови, що
такі види діяльності не суперечать чинному законодавству України.

Підприємсто виготовляє готові кабельні джгути для провідних
автомобільних компаній світу: BMW, Opel, VW, Porche, Volvo, Mercedes,
SAAB, Audi.

В даний період часу виробництво відбувається на шести дільницях: Ламбда,
Планар, Кікерт, Мондевіль, Бер, Опель. Назви дільниць походять від назви
імені замовника.

Кабельна продукція обліковується за окремими номенклатурними номерами і
нараховує понад 350 типів джутів і проводів, які можна визначити за їх
технічним призначенням:

— кабельний джут для регулювання паливно-повітряної суміші в двигунах
автомобілів SAAB;

— кабельний джгут для регулювання паливно-повітряної суміші в двигунах
автомобілів VW;

— кабельні джгути проводів управління центральним замком автомобіля
Mercedes;

— кабельний джгут для регулювання паливно-повітряної суміші в двигунах
автомобілів Audi;

— кабельний джгут для регулювання паливно-повітряної суміші в двигунах
автомобілів VW;

— джгут проводів для підключення електронної системи вприскування
томлива в двигун автомобіля Opel –Corsa ;

Об’єм виробництва за останній рік складав 6 679 408 штук, на суму
870 811,43

Можна зробити висновки, що підприємство виготовляє найбільше продукції
на ділянці Ламбда. Друге місце по об’єму виготовленої продукції займає
ділянка Планар. На 2004 рік планується збільшення обсягу виробництва на
ділянках Кікерт ,Опель та Мондевіль. При подальшому розширенні
виробництва необхідна закупівля нового обладнання для кожного виду
джгута, вивчення нових процесів з подальшим навчанням персоналу. При
наступному етапі розширені виробництва виникне необхідність переходу на
єдину інформаційно-забезпечувальну систему, постільки на даний час на
виробництві для переробки планів , обліку готової продукції, вхідного
контролю та переміщенню комплектуючих по складу застосовується одна
програма Microsoft Access ,а відділ логістики працює на іншій EDV System
WILL (вхід товару;товар, що в дорозі ;облік готової продукції;переробка
планів від замовника;контроль за термінами поставок; нові проектування
структурних листів(додаток 1) і т.д ).Тобто немає доцільності працювати
одночасно в двох програмах .Планується введення нових ліній, що
потребує також залучення нового персоналу з подальшим навчанням не
тільки технологічному процесу, а і обслуговуванню машин.

II.2.Характеристика логістичних ситем на „Преттль – кабель Україна.”

Першим пунктом для розгляду структури логістичної системи буде відділ
експорту-імпорту, тобто здійснення всіх операцій на вхід і вихід товару.

Митне оформлення здійснюється службовими особами регіональної митниці з
метою забезпечення митного контролю та із застосуванням засобів
державного регулювання ввезення чи вивезення товарів та інших предметів.
Безпосереднє оформлення документів: попереднє повідомлення, попередньої
вантажної декларації, безпосередньої вантажно-митної декларації,
проформа – рахунків. У разі ввезення на митну територію України товарів
, раніше вивезених з підприємства Преттль під зобов’язання про зворотне
ввезення ,попередня декларація не застосовується. Зворотне ввезення
таких товарів здійснюється на підставі копії ВМД на вивезення
зазначених товарів. Іноді потрібно відправити дрібнопакетний вантаж ,
тоді використовуються лінії служб прискореної доставки вантажів :
„DHL”,” TNT”,” UPS” ,в таких випадках не застосовується попередня
декларація.

Обов’язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларування,
тобто це заява за встановлення формою точних даних про мету переміщення
через митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари ,а
також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного
оформлення.

Декларування здійснюється безпосередньо відділом експорта- імпорта
Преттль- кабель Україна .

Попереднє повідомлення оформляється на одну партію товару і подається
у двох примірниках. ПП чинне протягом трьох місяців з дня прийняття його
митницею ,тобто з дня присвоєння попередньому повідомленню
реєстраційного номера та проставлення на його твердій копії відтисків
штампа «Під митним контролем» відповідно до загального порядку.

Заповнюється вантажно-митна декларація (ВМД),що використовується для
декларування для декларування і митного оформлення товарів та інших
предметів, які переміщують через кордон України.

Товари, або майно, вартість яких перевищує 100 дол. США ,ВМД не
заповнюється. Такий товар декларується на підставі відомостей про них в
супровідних та інших документах.

Вантажна митна декларація є уніфікованим документом, сформованим у
відповідності до міжнародних стандартів аналогічних документів інших
країн. Вона містить точні дані про мету переміщення через митний кордон
товарів та інших предметів, про самі товари та інші предмети, про
відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок
переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. Вносяться інші
відомості ,необхідні для митного оформлення, в тому числі і про
нарахування митних та інших обов’язкових платежів. Декларація виконує
також обліково-статистичну та правоохоронну функції.

Крім класичної ВМД існує два різновиди ВМД : попередня і загальна.

Якщо на момент надходження транспортних засобів, товарів та інших
предметів подання належним чином оформленої ВМД з об’єктивних причин
неможливе, оформлюється попередня ВМД і здійснюється випуск вантажів у
вільне використання під зобов”язання керівника підприємства про подання
ВМД, оформленої за правилами, у термін до 10 днів. ПД Оформлюється на
одну партію товарів. При цьому запобіжні заходи у вигляді попереднього
внесення платежів ,гарантій незалежного фінансового посередника ,
простого векселя тощо застосовується тільки до товарів, які входять до
Переліку товарів, що ввозяться за попередньою вантажно митною
декларацією. Попередня декларація , заповнена відповідно до порядку та
її електронна копія подаються у митницю за місцем державної реєстрації
суб’єкта.( Інспектор митниці в межах своєї компетенції перевіряє
фактичне надходження сум встановлених платежів на депозитний рахунок
митниці , правильність заповнення ПД та її електронної копії ,
проставляючи на ній потрібні штампи відповідно до загального порядку((.
Митниця у термін ,що не перевищує 4 години з моменту оформлення ,передає
інформацію за оформленою попередньою декларацією до
Інформаційно-аналітичного митного управління засобами електронного
зв’язку. Кошти підприємницької діяльності. перераховуються на депозитні
рахунки митних органів за місцем державної реєстрації суб’єкта
підприємницької діяльності. Суми платежів перераховуються до Державного
бюджету після оформлення у повному обсязі ВМД. При регулярному
переміщенні через митний кордон тією самою особою однорідних товарів за
одним контрактом в незмінному режимі видається загальна ВМД ,що діє
впродовж місяця. Після закінчення термінів поставок подається ВМД ,
оформлена в повному обсязі, на вантаж, випущений у вільне використання
за повний період або в рахунок цих ВМД.

Вантажна митна декларація складається з 4-х однотипних аркушів
зброшурованих аркушів встановленої форми. У необхідних випадках
використовують додаткові аркуші ,що дає можливість декларувати одночасно
до 100 найменувань товарів та інших предметів однієї партії і щодо яких
встановлено єдиний митний режим. Митний орган залишає

собі два аркуші декларації і відповідні додаткові аркуші до неї для
державного митного контролю.

Вантажно-митна декларація застосовується під час декларування суб’єктами
ЗЕД , в даному випадку ЗАТ „Преттль-кабель Україна” , товарів та інших
предметів, що переміщуються через митний кордон України, у порядку,
встановленому Митним Кодексом України, цим Положенням (додаток 2 ) та
іншими актами законодавства України. ВМД є документом суворого обліку.
Орган Державної митної служби не приймає ВМД для оформлення, якщо вона
подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення
митного оформлення товарів; якщо вона заповнена декларантом с порушення
Положення про вантажно-митну декларацію, Інструкції про порядок
заповнення ВМД.

Реєстраційний номер ВМД — це дванадцятизначний цифровий код, в якому (:

Перші п’ять знаків-код органу Державної митної служби;

шостий знак – остання цифра поточного року ;

останні шість знаків – порядковий номер декларації в журналі обліку
вантажно митної декларації.

Для розмитнення вантажу по експортно-імпортних операціях обов’язково
потрібно пред’явити документи ,що підтверджують проведення платежів по
отриманому або відправленому вантажу. До митних платежів ,які
справляються митними органами, належать:

мито;

плата за проведення митних процедур;

утримання акцизу при перетинанні кордону;

нарахування та сплата податку на добавлену вартість при імпорті
товарів, майна та інших предметів.

Після закінчення митного оформлення товару або після пропуску товару
через митний кордон Дозволи , ВМД та інші документи ,на підставі яких
здійснено митне оформлення товару або пропуск товару через митний
кордон ,передаються до архіву митного органу і зберігаються в
уставленому порядку.(

Всі матеріали, що поступають з експедиції Вайсхаупт , де проводиться
оформлення належних документів на імпорт, пропускаються через митний
кордон за умови відсутності пошкоджень тари, упаковки, накладених митним
органом або транспортною експедицією пломб, печаток, а також дотримання
інших вимог , передбачених чинним законодавством.

Розмитнення товару здійснюється безпосередньо інспектором регіональної
митниці в присутності декларанта „Преттль-кабель Україна”. Після
розмитнення всього товару проводиться перевірка на відповідність
заказаного до поставленого та на якість відповідно до встановлених норм.
Якщо виникають розбіжності, то оформляється формуляр підтвердження про
прийом товару (додаток 3),де вказуються всі розбіжності.

Далі товар поступає на склад та розприділяється по
складомісцям.(Рисунок 4)

Рисунок 4

Назва складомісця Кількість матеріалу на складомісці

Логістична система на ЗАТ „ Преттль – кабель Україна ” виглядає
наступним чином:

замовлення на виготовлення кабельних джгутів поступає у відділ логістики
в електронному вигляді, які перераховуються у програмі по обліку та руху
матеріалів і готової продукції

(додаток 4);

на основі даного замовлення проводиться перерахунок потреби одиничних
комплектуючих та плани поставок для виробничої дільниці (Рисунок 5);

Рисунок 5

1 2 3 4 5 6
7

1- актуальна робоча неділя;

2- кількість матеріалу на складі на даний робочий тиждень;

3 — номер матеріалу по структур-листу ;

4 – кількість заказаного матеріалу на даний тиждень;

5 – потреба даного матеріалу в перерахунку з замовлення від замовника на
джгути;

6 – залишок матеріалу на складі з можливим подальшим використанням на
наступні робочі тижні ;

7 – позначення комплектуючої частини;

виробнича дільниця розприділяє отримані плани відповідно по

кожному окремому сегменту (Ламбда, Планар, Мондевіль і т.д.);

відділ логістики в свою чергу одночасно відсилає своїм постачальникам
замовлення одиничних матеріалів (комплектуючих) у кількості, потрібній
для вчасного та коректного виконання замовлення. Замовлення має
наступний вигляд(додаток 6) ;

на протязі трьох днів постачальник має прислати письмове підтвердження
кількості та терміну поставки (додаток 7 ). При надходженні замовленого
товару в експедицію Вайсхаупт, оформляється повідомлення про надходження
товару (додаток), який надсилається знову до відділу логістики для
перевірки кількості та відповідності до замовлення, а також дозволу на
відправлення товару транспортом на Україну;

для здійснення імпорту, експедицією Вайсхаупт оформляються
проформа-рахунки (додаток 8 ) та пакувальні листи(додаток 9 );

перед відвантаженням кабельних джгутів в Німеччину, виробництво подає
накладну (додаток 10) на готову продукцію у відділ логістики для
відповідного списування комплектуючих у програмі та у відділ
експорту-імпорту для оформлення ВМД ;

Таким чином, важливу роль відіграє спільна робота та обмін інформацією
між багатьма відділами (експорту-імпорту, логістики, виробництва) для
покращення ефективності роботи підприємства.

II.3.Вплив логістичних процесів на операційну діяльність підприємства.

На виробництві важливу роль відіграє сама побудова логістичного процесу.
Якщо розглядати з точки зору маркетологів, то логістика виглядає як сам
процес управління виробництвом, переміщення і збереження матеріалів та
товарів, управління супутніми інформаційними потоками ,що здійснюються
при допомозі організації каналів товароруху, причому поточні і майбутні
витрати зводяться до мінімуму. Саме останній пункт можливий ,якщо
своєчасно здійснюються виконання і доставка замовлень.

Кожне замовлення має підтверджуватись від постачальника на протязі 3
днів. Якщо немає письмового підтвердження від постачальника, то
автоматично вважається кількість і термін поставки підтвердженим. На
основі цих даних комплектуються плани замовника на відвантаження і
виготовлення готової продукції. Якщо постачальник не може в бажаний
термін виготовити матеріал і попереджає про це відділ планування і
замовлень підприємства, то відповідальна особа з відділу логістики
передає інформацію до замовника про те, що через неможливість
своєчасного отримання комплектуючих замовлення буде перенесено на
подальший термін, який прораховується наступним чином:

7 днів на транспорт комплектуючих зі складу в Німеччині до України

7 днів на виробничий процес

7 днів на транспорт готової продукції з України в Німеччину

Про всі можливі зміни попереджується замовник і якщо сировина з вини
постачальника не була поставлена вчасно, то всі витрати на швидку
доставку (літаком) бере на себе постачальник.

Процес контролю на відповідність якості здійснюється після розмитнення
всього комплекту товару. Якщо поставлені комплектуючі не відповідають
вказаним в замовленні та накладній кількості, то оформляється рекламація
постачальнику з позначкою на доставку недопоставленої продукції.
Звичайно, це буде мати вплив на кількість виготовлення кабельних джгутів
замовнику і зменшить продуктивність виробництва та вплине на оплату
робітників. Замовник інформується теж про неможливість своєчасного
отримання джгутів до вияснення запасної поставки.

Після проведення контролю на весь поставлений товар, актуальна кількість
матеріалів заноситься в систему обліку на складі і автоматично
проводиться перерахунок на забезпеченість виробництва матеріалами
відповідно до планів замовника. Кожен бригадир дільниці отримує плани
поставок і терміни відвантаження готової продукції, після чого
розраховує план виробки продукції на кожен день і потребу в
комплектуючих. Перед початком кожної зміни на склад подається список
потрібних для роботи матеріалів і кладівник видає комплектуючі
відповідно запиту. Якщо матеріали не були використані, то вони
повертаються на склад. На складі обов’язково при русі матеріалів
зберігається принцип FIFO ( в першу чергу видаються матеріали, що
прийшли пізніше). В свою чергу відділ експорту-імпорту контролює термін
перебування кожної деталі на території України , який складає 90 днів. В
разі використання строку матеріал( термін якого стік по векселю)
відправляється на склад в Німеччину і в разі подальшої потреби буде
знову відправлений на Україну. Якщо ж на матеріал не має в майбутньому
потреби, то він повертається постачальнику або продається іншим фірмам.
Цим самим забезпечується можливість постійного дотримання певного
балансу матеріалів на складі як в кількісному так і в грошовому
відношенні. Оптимізувати роботу всіх виробничих підрозділів потрібно
так, щоб не призвести до перевантаження складів одним видом продукції і
одночасно будуть відсутні інші важливі товари. Замовлення здійснюються
таким чином( в кількісному відношенні), щоб забезпечити потребу
виробництва і можливість оплатити партію товару.(Рисунок 6)

Рисунок 6

Кількість замовленого матеріалу.

Потреба матеріалу на даний робочий тиждень.

В разі замовлення одноразової великої партії виникають проблеми з
можливістю оплати і постачальник не поставить своєчасно комплектуючі, що
приведе до зриву плану замовника. З цього випливає, якщо змінюється один
із видів діяльності, то це впливає на інші і якщо зменшувати деякі
витрати, то збільшуватимуться витрати сукупні. Слід враховувати і
специфіку кожного матеріалу:

аналіз браку;

специфіка переробки;

взаємопозв”язансть операційної переробки з іншими комплектуючими;

Безперервність є основною рисою матеріального потоку, тому на протязі
усього виробничого циклу постачання матеріалів кожна ланка має
забезпечувати споживача своєчасно з мінімальними супутніми витратами,
які пов’язані з рухом.

Тому одним із завдань логістики є раціональне розміщення замовлень і
контроль над їх своєчасним постачанням, врахування і управління
запасами.

II.4.Органіцаційна структура та структура управління ЗАТ „Преттль-кабель
Україна”

Структура організації – це сукупність методів поділу праці на конкретні
робочі завдання і координацію їх виконання. Типова класифікація ЗАТ
„Преттль — кабель Україна „ – об’єднання капіталів. Засновницькі
документи: засновницький договір і статут . Відповідальність учасників –
обмежена в межах акцій. Розмір часток в статутному фонді-дорівнює
номінальній вартості акцій. Голосування на зборах відбувається за
принципом : одна акція-один голос. Акції розповсюджуються тільки
засновниками ЗАТ „ Преттль – кабель Україна ” між собою. Ведення справ
товариства здійснюється спеціально оформленим виконавчим органом –
дирекцією .Участь учасників в управлінні товариством не є обов’язковою.

Обов’язками засновників є скликання засновницьких зборів ,їх проведення
,реєстрація товариства .В свою чергу ,засновницькі збори прийняли
рішення про створення ЗАТ ,ствердили його статут, обрали раду
акціонерів ( ревізійну комісію ),виконавчі і контрольні органи
товариства ; вирішили питання щодо ухвалення угод ,які були засновниками
при створені товариства.

Органи управління: загальні збори є вищий орган , який розглядає питання
щодо визначення основних напрямків діяльності ЗАТ і ствердження його
планів і звітів про їх виконання , внесення змін в статут товариства,
обрання і відклику членів ради (ревізійної комісії ) , обрання і
відклику членів виконавчого органу , ствердження річних результатів
діяльності і ряду інших питань, передбачених ст.41 Закону України „Про
господарські товариства”(додаток 11)

Ревізійна комісія виконує контроль за фінансово-господарською діяльністю
товариства, обирається загальними зборами з метою захисту інтересів
акціонерів і функціонує у складі трьох чоловік.

Колегіальним виконавчим органом ЗАТ „ Преттль – кабель

Україна ” є дирекція, що керує поточною діяльністю товариства і вирішує
питання відносно діяльності ЗАТ, крім тих, які відносяться до
компетенції загальних зборів і ради товариства (ревізійної комісії).
Дирекція є функціональним органом управління і складається із семи
чоловік, які обираються строком на п’ять років і функціонують в складі
голови правління, його замісника і членів правління. Керівництво
організацією здійснює голова правління. Саме він своїми діями виявляє
вплив, формує і зміцнює зміни в організації і процеси, що мають напрямок
на вдосконалення і виконання програм розвитку, утворення нових
адміністративних механізмів і груп для опрацювання окремих проблем.

Універсального показника ефективності керівництва ,як ми знаємо, не
існує. Визначаючи результати вжитих керівником заходів, можна звернутися
до таких показників, як об’єм випуску продукції, ріст виробництва, ріст
інноваційної діяльності, здатність організації адаптуватися до змін або
відносин працівників і керівника – визначити дуже складно.

Голова правління ЗАТ „ Преттль – кабель Україна ” вправі без доручення
виконувати дії від імені ЗАТ, підписувати договори, представляючи
інтереси товариства в державних органах, висловлюватися від його імені в
суді.

Безпосереднє керівництво виробничим процесом здійснює технічний
директор. Він вирішує питання забезпечення виробництва потрібною
технічною документацією, контролює забезпечення технічним устаткуванням
,проводить виробничі засідання ,контролює запровадження та запуск нових
ліній. Керівництво виробничими підрозділами здійснює начальник
виробництва, якому підчиняються начальники дільниць. Управління
контролем якості здійснюється відділом контролю в Німеччині та
безпосередньо управляючим якістю на „Преттль-кабель Україна”. Одним з
основних завдань організації системи управління – є чіткий розподіл
функцій, прав і відповідальності структурних підрозділів і службових
осіб. Для раціональної діяльності працівників і організаційного
регламентування функціонування апарату управління, в товаристві
розроблено положення про структурні підрозділи ,складено службові
інструкції для всіх управлінських працівників ,включаючи генерального
директора і схеми функціональних взаємозв’язків працівників, в яких
чітко визначенні права, обов’язки, обсяги робіт підрозділів, відділів
,дільниць та працівників. Доцільно відмітимо, що управління в товаристві
побудовано за політичним принципом „Представницької демократії”. Правила
діяльності і форми контролю встановлюються обраними представниками ,які
повноважні діяти від імені електората. Обране коло займає посади
протягом визначеного часу, або до тих пір поки вони користуються
підтримкою зі сторони обираючих. Якщо проходять певні зміни в
організаційній структурі, то про це сповіщаються всі підрозділи. Чітке
збереження управлінської та організаційної структури дає змогу без збоїв
і високою ефективністю працювати виробництву.

III.Використання логістичних процесів в управлінні ЗЕД.

Дискусії про важливість прямих іноземних інвестицій в економіку України
в перехідний період залишились в минулому. Поряд з прибутком резидентів
вони залишаються єдиним джерелом трансформації економіки. Фондовий ринок
фактично знаходиться в заточеному стані. Заощадження населення залучити
не вдається. Комерційні банки практично не надають кредити реальному
сектору економіки. Кошти, отримані на ринку облігацій внутрішньої
державної позики, в повному обсязі використовуються на рішення проблем
фінансової стабілізації. Таким чином, питання стоїть лише в протистоянні
“тінезації” сфери іноземного інвестування з метою отримання незаконних
пільг в оподаткуванні, в диференціації підтримки іноземного інвестора в
залежності від галузі інвестування, від обсягу інвестицій, або
“вторинні” (реінвестиції отриманих доходів); інвестиції у формі грошових
коштів, або у формі рухомого майна.

Я вважаю, що з метою поступового нарощення зовнішньоторговельного
обороту на рівні регіонів, збільшення експорту продукції та завоювання
нових сегментів ринку Німеччини доцільно створити банк даних про
експортоспроможну продукцію підприємств області з коментарями виробника
щодо реального та потенційних зарубіжних ринків збуту, перспективою їх
використання чи освоєння, проблемами на цьому шляху. Це реалізовується
на даному підприємстві через запровадження механізму щоквартального
надання експортерами регіону (області) інформації про наявні для
реалізації обсяги експортоспроможної продукції та її поширення через
Торгово-економічні місії в складі посольств України за кордоном серед
потенційних іноземних партнерів (крім того, можливе використання мережі
Інтернет). Актуальним залишається питання впровадження заходів щодо
формування повноцінних кваліфікованих служб зовнішньоекономічної
діяльності та маркетингу на підприємстві, які є основними експортерами в
областях, із залученням до цієї роботи спеціалістів вузів, розташованих
на їх території.

Наступним кроком у процесі удосконалення логістичної системи є аналіз
реального стану системи реалізації продукції, що дає змогу виявити
потенційно сильні і слабкі сторони існуючої системи з погляду
поставлених цілей, а також визначити вплив зовнішніх чинників на
ефективність її функціонування.

Аналіз реального стану логістичної системи потрібно здійснювати через
внутрішній і зовнішній аудит.

Внутрішній аудит пов’язаний з аналізом відповідності структури існуючої
системи і поставлених перед нею цілей, причому цей аналіз здійснюється
для кожної «місії». Важливим елементом внутрішнього аудиту є аналіз
витрат, пов’язаних із реалізацією продукції. По-перше, це дає змогу
визначити структуру витрат системи і виявити основні резерви їх
економії.

Відповідно відділом закупок встановлено чітку суму( в грошовому
відношенні) стану комплектуючих на кожен тиждень з урахуванням випуску і
продажу готової продукції, яка не має бути перевищена. Якщо ж такі
відхилення наявні ,то проводиться перевірка зроблених на постачальника
замовлень і по можливості вони анулюються. Можливі розбіжності
трапляються , коли замовник міняє свої плани в кількісному відношенні і
відповідно відпадає потреба в одиничних матеріалах. Ще однією потребою в
проведенні внутрішнього аудиту є контроль і сам облік використаних
матеріалів в процесі виготовлення напівфабрикатів та можливості
виявлення помилок в поетапному виготовленні продукту на точно визначеній
ланці процесу, коли ці помилки виявленні на кінцевому контролі і навіть
через певний період часу.

Так на робочих дільницях на кожному операційному місці вивішена карта
перевірки, по якій робітник має здійснювати контроль виготовленого ним
напівфабрикату і дані записувати в карту. Там же вивішена карта
“бракованих деталей в процесі переробки”, на основі якої кожен тиждень
ведеться зписання непридатних комплектуючих, що теж важливо для
визначення реального стану одиничних матеріалів. Та при такій операції
,як різка захисного шлангу в картах не вказується тип і на який джгут
він йде ,а відмічається контролером після 5 проб тільки чи в порядку
була визначена довжина чи ні та дається дозвіл на серійну різку. Саме
тут потрібно розширити формуляр для уточнення даних.

Стара форма:

Дата перевірки Стан перевірки Контролер(Ф.І.П) Дозвіл на різку

Нова форма:

Дата пер-ки Вид шлангу На який КЖ Контролер Стан пер-ки Дозвіл на різку

Такий контроль потрібен при вияснення певних некоректностей на готовому
виробі при 100% контролі з виявленням винуватого в допущенні помилки
,його повторному навчанню з ціллю виключення в дальнішому виробництві
схожих помилок.

По-друге, він дає можливість вищій ланці управління підприємства зробити
вибір між альтернативними проектами логістичних систем.

Впровадження логістичної системи потребує розроблення нового підходу до
обміну витрат, так званої логістичної калькуляції витрат, орієнтованої
на кінцевий результат. Така калькуляція передбачає розподіл витрат за
функціональними сферами, «центрами затрат»: опрацювання замовлень, рух
продукції в межах підприємства, складування, підтримка запасів,
управління.

Розподіл витрат у «центрах» забезпечує їхній зв’язок із рухом
матеріальних і інформаційних потоків через логістичну систему. Одночасно
витрати розподіляються за видами продукції і сегментами ринку, які
обслуговуються підприємством.

Інформація, отримана в результаті логістичної калькуляції витрат, є
основою для проведення аналізу витрат логістичної системи. Ключову роль
тут може відіграти концепція компромісів, що застосовується на різних
рівнях логістичної системи, внаслідок чого виділяють такі види
компромісів, як міжфункціональні, міжопераційні, міжвидові та ін.

Але такої інформації недостатньо для створення ефективної логістичної
системи. Тому зовнішній аудит охоплює аналіз структури ринку,
технологічних чинників, основних тенденцій в економіці, стану каналів
розподілу, а також положення конкурентів на ринку. Велику роль у
зовнішньому аудиті відіграє прогнозування. Такий аудит проводитимиться
представниками фірм-замовників:BOSCH,OPEL,

На підставі отриманої в результаті внутрішнього і зовнішнього аудиту
інформації керівництво підприємства розробляє альтернативні варіанти
логістичних систем, тому що вибір одного варіанта системи з ряду
можливих приводить до найкращих результатів.

У процесі вибору найбільш прийнятного проекту логістичної системи
проводиться оцінювання рівня відповідності розроблених проектів
запланованим цілям.

Ще одним пунктом до вдосконалення логістичної системи є впровадження
нової форми обліку готової продукції з найменшою втратою даних.Для цього
необхідно ввести в структурні листи зміни,а саме : розділити певні
процеси на групи,після виконання відповідного завдання в систему
вноситимуться дані і буде відбуватися зписування одиничних матеріалів
,коли ще не завершено виготовлення всього продукту. На даний момент
зписування одиничних матеріалів відбувається тільки при завершенні
виготовлення джгута і готовності до відправки, такий процес може бути до
двох тижнів і матеріали, які вже задіяні в ніпівфабрикатах і не внесенні
в систему як вже не існуючі, рахуться на складі в наявності. Тоді
диспонент ,отримуючи нові плани замовника,не бачить реальної потреби в
комплектуючих, постільки система показує їх наявність на виробництві, що
приводить до невчасного замовлення, так як кожен постачальник має певний
час виготовлення свого продукту. Трапляються випадки ,коли в процесі
виготовлення продукту виявляються пошкодженні деталі або такі ,що не
відповідають вимогам, та вони входять в загально кількість наявності
матеріалу, тоді частина готового продукту буде виготовлена і заблокована
до тих пір, поки не прийде заміна поставка на пошкодженні деталі.
Звичайно не будуть списані матеріали, що задіяні були при виготовленні
напівфабрикату. Саме тут бачимо доцільність поступового попроцесного
зписування комплектуючих. Таку роботу мають провести начальники
дільниць, поскільки вони знають весь процес роботи виготовлення джгута і
саме на якому ступені виготовлення можна буде вести облік. Це дасть
змогу диспоненту бачити актуальну потребу в деталях і своєчасно їх
заказувати.

Всі вищеописані пропозиції дадуть змогу покращити процес руху
комплектуючих в перетворенні на готову продукцію, посилити контроль
обліку сировини, що дасть змогу своєчасно і в достатній кількості
замовляти і отримувати одиничні матеріали. Звичайно тоді і постачання
замовника буде покращено, що може привести до збільшення об”єму
замовлень і дасть змогу підприємству вийти на вищий прибутковий рівень.

Висновки.

Поняття логістики включає планування, контроль та управління
транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними i нематеріальними
операціями, що здійснюються в процесі доставки сировини й матеріалів до
виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини,
матеріалів i напівфабрикатів, доставки готової продукції до споживача
відповідно до інтересів i вимог останнього, а також передачі, зберігання
й обробки відповідної інформації.

На сьогодні на практиці склалися три взаємопов’язані галузі логістики —
виробнича логістика (мікрологістика), транспортна логістика i логістика
руху товарів (макрологістика).

Логістичний підхід до організації зовнішньоекономічної діяльності
залежить від своєчасності функціонування всіх ланок логістичної системи
корпорації і визначається такими положеннями: гнучкими методами
перевезень; використанням спеціалізованого устаткування для перевезення
комплектуючих; послідовним прийманням;автоматичним
розвантаженням;приймання у місці використання;бездокументним
прийманням(електронний зв’язок);

застосуванням інтегрованих систем для переміщення вантажів. Всі ці
аспекти були розглянуті і проаналізовані у даній роботі; було внесено
конкретні пропозиції щодо покращення роботи логістичних ланцюгів при
організації та управлянні ЗЕД на підприємстві.З цього можемо зробити
висновок, щологістика — це не тільки транспортування;не можна просто
сказати ”відправте це”, і піти на обід. Головна ціль логістики —
передати товар в руки кінцевого замовника в місце використання, в тому
стані, який дозволяє це зробити. Все має бути виконано за розумну ціну
і в свій термін, які встановлює замовник. Це достатньо важко в умовах
внутрішньої торгівлі, а в випадку міжнародної, коли велика кількість
проблем добавляється однією лише географією, увага до деталей має ще
більше значення.

В логістиці товару велике значення має вибір найбільш підходящого
постачальника комплектуючих і напівфабрикатів, необхідних для
виготовлення кінцевої продукції. Традиційно рішення цієї задачі
починається вже після розробки кінцевої моделі виробу. Компанія отримує
значні переваги, зваблюючи своїх постачальників до процесу проектування
виробу. До цих переваг відносяться:

— зниження вартості товару, що закупляється;

— підвищення їх якості;

— скорочення часу і затрат на проектування і виробництво виробів;

— удосконалення технологій іх виготовлення.

Є багато специфічних факторів, які стимулюють менеджерів логістики
виробничих підприємств до біль тісного співробітництва з постачальниками
, починаючи із стадії проектування товару. Це є:

— намагання виробничої компанії повністю зосередитись на своїй основній
діяльності;

— всі основні види діяльності передати аусорсинговим( компаніям;

— постійно скорочувати час розробки і випуску товару.

Всі три фактори спонукають компанію звертати увагу на досконалість
процесу розробки виробу з тим , щоб зробити його біль ефективним.

Наприклад, максимально використовувати досвід і знання постачальника при
проектуванні кінцевого товару.

Важливу роль на фірмі відіграє розробка стратегії , яка допомогла б
визначити, який рівень інтеграції з постачальником є найбільш підходящим
.Їх можна сформулювати в такі положення:

визначення основної сфери діяльності компанії;

визначення перспектив розвитку продукції, яка виготовляється;

ідентифікація зовнішніх потреб для забезпечення виробництва товару в
процесі його розвитку.

У створенні логістичного ланцюжка міжнародного масштабу виникає ряд
специфічних проблем. Наприклад , складно уявити, яким чином логістичний
ланцюжок буду перетинати національні кордони,якщо ще не сформований
загальний економічний простір, наприклад загальний європейський ринок.

На даний час існують проблеми у побудові міжнародних логістичних систем:

регулювання і спрощення митних і технологічних процедур при переході
матеріальних потоків через кордон;

уніфікація стандартів, правил, тарифів, вимог до технологій і технічних
засобів перевезення;

при збереженні суверенітетів визнання державами пріоритетів міжнародних
угод, завдяки яким реалізуються принципи логістики;

акцентування на якісних показниках товарів при забезпеченні умов їхнього
збереження, одержання високого економічного ефекту ;

значне інвестування в розвиток транспортної інфраструктури, що пов’язана
з управлінням матеріальними й інформаційними потоками;

застосування правил захисту загального ринку;

лібералізація транзитних процедур при переході вантажів через кордони
країн — учасниць ринку ;

узгодження спрямованості магістрального транспорту і продуктивності
перевантажувального обладнання;

розвиток логістичних послуг;

застосування в міжнародному масштабі правил, норм і стандартів,
обов’язкових для користувачів міжнародної логістичної системи.

Дані вказані проблеми потрібно вирішувати ,щоб покращити економічні
показники як окремих підприємств, так і економіки в цілому.

Література.

Ингрид Гопферт. Состояние развития логистики и тенденции
будущего.//Логинфо №7-8, 2001

2. І.Ф. Рогач, Р.С.Рябий, Логістика в інформаційних системах управління:
проблеми упровадження та консалтингу на підприємствах України.//
http://nc.ufei.ukrsat.com/konf2000/txhtml/isbusynes/rogach_2/rogach_rjab
y.htm

3. Логистика / Учеб. пособие / Новиков О.А., «Бизнес-Пресса», 1999

4. Логистика / Учеб. пособие / Сивохина Н. П., Фирма «Издательство АСТ»,
2000.

5. Логистика в бизнесе / Учебник / Сергеев В.И., ИНФРА-М, 2001.

6. Логистика товародвижения / Монография / Гордон М.П., Центр экономики
и маркетинга, 1999.

7. Логистика. Учебник. Чудаков А.Д. РДЛ, 2001.

8. Логистика: Интегрированная цепь поставок / Бауэрсокс Д. Дж.,
Олимп-Бизнес, 2001.

9. Кириченко О.А.Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч.
посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 384 с.
ISBN 966-7767-51-5

10. Смехов А. Новое научное направление или новая панацея //
Материально-техническое снабжение. — 1990. — № 1.

11. Соколенка С.И. Современные мировые рынки и Украина. — К., 1995.

12.Новицкий В.Е. Внешнеэкономическая деятельность и международный
маркетинг. – К.: Либра, 1994. – 191 с.

13.Онищенко В. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності
України // Економіка України. – 1996. — № 2. – С.14-23.

14.Основы внешнеэкономических знаний : Словарь-справочник /
С.И.Долгов, В.В.Васильев, С.П. Гончарова и др. – М.: Высш. шк., 1990 –
432 с.

15.Соколенко С. Програма спецкурсу з основ ринкових відносин і
підприємництва. Теорія ринкової економіки і практика переходу України до
ринку. Тема 12. Зовнішньоекономічна діяльність // Економіка України. –
1993. – № 3. – С.75-82.

( Й.С.Завадський „Менеджмент”,-Київ,1999,ст529

( ГАТТ-генеральна угода по тарифам і торгвлі .

( Газета „Подолянин” № 08,2004

(Експорт.Імпорт.Транзит:митне оформлення товарів/упорядник
О.В.Старцев.-К.:Істина,2000.-168 с

(( Експорт.Імпорт.Транзит:митне оформлення товарів/упорядник
О.В.Старцев.-К.:Істина,2000.-190 с.

.

( Положення про вантажну митну декларацію.Від 9 червня 1997 р.N 574

( Порядок пропуску через митний кордон України та митного оформлення
товарів,що підлягають експортному контролю.

( autsorcing(англ.)- зовнішній пошук, в логістиці означає використання
спеціалізованої логістичної або іншої фірми для виконання певних
функцій(транспортування,складування і т.д.)

PAGE

Виробництво

Планування.Контроль якості.Виробничий дизайн. Проектування виробництва.
Розміщення виробництва. Контроль виробництва.Режим виробництва.
Закупівля товарів. Проектування складського господарства.

Рух і зберігання матеріальних

ресурсів у процесі виробництва

Міжфункціональний характер матеріального потоку

3

Склад готової продукції на

підприємстві

Склад зберігання сировини

Склад готової продукції за

межами підприємства

Маркетинг

Просування (реклама).

Ціноутворення товарів.

Транспортування товарів.

Дослідження ринку.

Обслуговування споживачів.

Пакування.

Розміщення складів.

Управлінський механізм.

Логістика

Матеріальне управління.

Складське господарство.

Шляхи транспортування.

Зв’язок

Контроль,управління

складськими запасами

Фінанси

Оперативний бюджет.

Основний бюджет.

Придбання устаткування.

Цілі

маркетингової

логістики

Дослідження

ринку

Зовнішній

аудит

Альтернативні

системи

маркетингової

логістики

Маркетингова

корпоративна

політика

Внутрішній

аудит

Логічна

калькуляція та

аналіз витрат і

прибутку

Створення

системи

Оцінювання

системи

Стандарти

системи

Існуюча

система

Впровадження

системи

Контроль за

системою

Похожие записи