РЕФЕРАТ

з дисципліни “Кримінологія”

на тему:

“Кримінологічне планування боротьби

зі злочинністю” ПЛАН

Вступ

1. Поняття та основні складові планування боротьби зі злочинністю

2. Значення кримінологічного планування боротьби зі злочинністю

3. Взаємодія кримінологічного прогнозування злочинності

з плануванням боротьби

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На відміну від інших соціальних ідей і політичних орієнтацій
демократична правова держава при верховенстві правового закону і
пріоритеті прав людини і громадянина практично сприйнята суспільством як
майбутнє державного ладу України. Вирішення цієї задачі пов’язане не
тільки зі створенням сучасного законодавства, забезпеченням законності
діяльності держави і його органів, муніципальної системи і суспільних
формувань, надійної, швидкої і справедливої юстиції, незалежного
правосуддя, але з подоланням небезпечних меж правового нігілізму, який
знаходиться сьогодні практично не обмеженим у всіх сферах державного і
громадського життя, і, головне, формування високого рівня правової
культури суспільства і кожної людини.

Необхідною умовою розвитку цих процесів є їх правовий супровід і
забезпечення державою — єдиної на території країни політичної
організації, що здійснює суверенітет, джерело якого — народ України.
Але держава і право мають не тільки інструментальне значення і
самостійну цінність. Одночасно це право жити цивілізованим життям і
засіб забезпечити людині відповідні свободи. До цієї мети суспільство
прийде тільки через підвищення відповідальності, покладеної на
інститути державної влади, рішучі дії по економічному, політичному і
соціальному реформуванню, створенню якісної правової бази для таких
дій.

Усе вищесказане в особливій ступені стосується кримінально-правових
наук, у тому числі і кримінології — науки, що вивчає злочинність.

В даній роботі розглянемо такий напрямок кримінологічної науки як
кримінологічне планування боротьби зі злочинністю.

1. Поняття та основні складові

планування боротьби зі злочинністю

Боротьба зі злочинністю включає самі різноманітні цілі і методи впливу
на злочинність. Однак основним завданням повинно бути і є попередження
злочинності і злочинів. Успіх попередження злочинності багато в чому
залежить від цілеспрямованості і планомірності попереджувальної
діяльності. Впровадження в практику попереджувальної діяльності планових
початків є реальний поворот до її ефективності.

Планування попередження злочинності — це діяльність представницьких
органів влади по розробці і впровадженню системи заходів, спрямованих на
створення і розвиток позитивних об’єктивних і суб’єктивних умов, що
виключають чи нейтралізують можливість карного законодавства, що
відхиляється від норм, поведінки людей.

Метою планування попередження злочинності є досягнення або збереження
тенденції зниження злочинності і позитивна зміна її характеру і
структури в планований період.

Найбільшу результативність у сфері боротьби зі злочинністю можуть
приносити кримінологічні плани (або розділи), що є органічною частиною
соціально-економічного планування.

Відомо, що злочинність являє собою багатофакторний соціальний феномен,
обумовлений комплексом негативних суспільних явищ і процесів. Причому
кожне з цих явищ і процесів діє не ізольовано, а у взаємодії. Складові
частини взаємодіючих негативних явищ можуть відноситься до різних
областей соціальної дійсності. Відповідно кількісній і якісній
розмаїтості факторів, що обумовлюють злочинність, обов’язково повинен
бути науково обґрунтований комплекс заходів економічного, соціального
політичного, організаційного, соціально-психологічного й іншого порядку,
спрямований на усунення або нейтралізацію зазначених факторів. Звідси й
успіх боротьби зі злочинністю залежить від рішення комплексу соціальних
задач.

Способом вирішення соціальних проблем у житті різних соціальних спільнот
(трудові колективи, район, місто, область і т.д.) і є плани соціального
розвитку, у яких кримінологічні розділи складають їх органічну частину.

Удосконалювання процесу попередження злочинності в рамках і на основі
планування економічного соціального розвитку є одним з перспективних
напрямків істотного підвищення ефективності, раціональності і
гуманістичності попереджувальної діяльності.

Органічно сполучаючи в собі загальні і спеціальні заходи різного
характеру, плани економічного і соціального розвитку комплексно
вирішують задачу усунення і нейтралізації негативних явищ, що
обумовлюють злочинність, що забезпечує подальше зміцнення суспільних
відносин.

2. Значення кримінологічного планування

боротьби зі злочинністю

Планування дозволяє здійснювати попереджувальну діяльність не стихійно,
від випадку до випадку, а на базі глибоко продуманих, цілеспрямованих
заходів із урахуванням конкретних умов, можливостей і цілей того чи
іншого регіону. На основі планів поєднуються і координуються зусилля
всіх організацій і органів, що є передумовою значної активізації і
запобігання дублювання в їхнє діяльності.

У той же час, як показує аналіз практики, існує ряд загальних недоліків,
що негативно позначаються на ефективності цієї форми планування
попередження злочинності.

До них, зокрема, відносяться:

1) недооцінка кримінологічних проблем при розробці і здійсненні
економічних, політичних, ідеологічних і інших загальних планів;

2) невпорядкованість співвідношення відомчих, міжвідомчих планів і
кримінологічних планів соціального розвитку, що приведе до дублювання й
у ряді випадків до безвідповідальності при виконанні заходів планів;

3) відсутність систематичного контролю за реалізацією заходів
кримінологічного розділу плану з боку державних і громадських
організацій, права й обов’язки яких у цій частині нормативно не
регламентована;

4) розробка кримінологічних розділів планів без попередніх
(предпланових) досліджень злочинності шляхом простого зведення в рамках
одного документа малообгрунтованих заходів, що стосуються деяких сторін
діяльності адміністративних органів;

5) відсутність нормативного акта, що регламентує процедуру розробки,
узгодження і контролю за виконанням заходів кримінологічного розділу
плану.

Не вирішені дотепер і питання про суб’єкта соціального планування
попередження злочинності. Представляється, що цим суб’єктом можуть і
повинні бути державні органи влади (організації суспільства всіх
рівнів).

Послідовне скорочення злочинності неможливо забезпечити тільки зусиллям
органів прокуратури, міліції і судна (спеціальних суб’єктів), тому що
багато процесів і явища, що роблять прямий або непрямий вплив на
злочинність, знаходяться поза сферою діяльності цих органів (наприклад,
міграційні процеси, порушення статевовікової структури населення
регіону, створення сприятливих умов підвищення культурного й освітнього
рівня і т.д., що впливає на стані злочинності).

Органи державної влади на місцях і в центрі мають необхідні матеріальні,
фінансові, організаційні і правові можливості позитивного впливу на всі
сфери соціального життя різних рівнів організації суспільства.

Правовою основою діяльності органів по економічному і соціальному
плануванню, у тому числі і плануванню попередження злочинності, є
Конституція, що покладає на органи державної влади забезпечення
дотримання законів, охорону державного і суспільного порядку, прав
громадян.

Назріла потреба розробки методологічних і методичних основ визначення
ефективності попередження злочинності на основі й у рамках планів
соціального розвитку регіонів і трудових колективів, що дозволили б дати
конкретну й обґрунтовану відповідь на питання, які в якісному і
кількісному вираженні результати варто очікувати від реалізації плану і
його окремих розділів, зокрема від кримінологічного.

3. Взаємодія кримінологічного прогнозування злочинності

з планування боротьби

Кримінологічний прогноз злочинності — це ймовірнісне судження про
майбутній стан (рівні, структурі) злочинності, її детермінанти і
можливості профілактики через визначений період часу, що включає якісну
і кількісну оцінки передбачуваних змін і вказування їх термінів.

Необхідно знати, що кримінологічне прогнозування є:

— різновидом соціального передбачення;

— галуззю юридичного прогнозування і

— самостійним видом прогнозування.

Процес кримінологічного прогнозування по своїй суті повинен бути
безупинним, потребуючим постійного систематичного уточнення в міру
нагромадження нових даних. Тобто прагнення до закінчених, що не
потребують в уточненні, прогнозів може привести до ненадійних
результатів чи навіть до помилкових висновків.

Також необхідно знати, що існуюча «проблема невизначеності» дозволяє
прогнозу бути тільки приблизним, а не абсолютно точним. У самому слові
«прогноз» уже закладена неможливість точного «прогнозування». Але
важливо пам’ятати в цьому випадку, що «навіть поганий прогноз краще
гарної невизначеності».

Джерелами прогнозу є не тільки дані, відзначені як якісно-кількісні
характеристики злочинності, але і, так звана, «випереджальна
інформація». Наприклад, відстеження майбутньої зміни карного
законодавства, обов’язково внесення коректив у прогноз злочинності і
відповідно в систему її попередження.

Цілі кримінологічного прогнозування формулюються в такий спосіб:

— загальна мета — установлення найбільш загальних показників, що
характеризують розвиток (зміна) злочинності в перспективі, виявлення на
цій основі небажаних тенденцій і закономірностей і відшукання способів
зміни цих тенденцій і закономірностей у потрібному напрямку.

Загальна мета визначає основні цілі наступного рівня:

— забезпечення всіх обставин, що мають істотне значення для розробки
перспективних планів;

— прийняття триваючих управлінських рішень;

— вироблення загальної концепції боротьби зі злочинністю;

— вибір оптимального шляху удосконалювання діяльності органів, що ведуть
боротьбу зі злочинністю;

— встановлення можливих змін у стані, рівні, структурі і динаміку
злочинності в майбутньому;

— визначення можливостей появи нових видів злочинів і «відмирання»
наявних у сьогоденні, а також причин і умов, здатних уплинути на це;

— установлення можливої появи нових категорій злочинців.

Перераховані цілі кримінологічних прогнозів є основними. Інші мети
відповідають названим, випливають з них і співвідносяться з ними як
частка з загальним. Усі вони (мети) повинні постійно уточнюватися,
конкретизуватися, обновлятися в зв’язку з безперервністю самого процесу
прогнозування.

У залежності від цілей прогнозування, об’єкта дослідження і термінів
прогнозування визначаються і задачі прогнозування.

Основними задачами є:

— одержання інформації про досліджуване майбутнє;

— відповідна обробка цієї інформації;

— узагальнення всіх показників «майбутньої» злочинності; а саме основне
завдання полягає в тім, щоб на основі виявлених показників визначити в
прогнозованому періоді найбільш важливі й ефективні шляхи (засобу і
міри) боротьби зі злочинністю.

Висновок

Отже, криміналістичне планування боротьби зі злочинністю має на меті
впорядковувати складний та багатогранний процес попереджувального
впливу, зробити його цілеспрямованим, визначити найраціональніші шляхи
роботи з даною особою, обрати такі тактичні методи та прийоми, які
забезпечили б ефективне досягнення мети попередження злочинної поведінки
в конкретній ситуації, що склалась.

Загальний підхід до створення названих планів полягає у тому, що
планування заходів повинно відповідати таким основним напрямкам:

Ознайомлення з особистістю та середовищем, що її оточує: отримання
повної інформації про особу, виявлення всебічних даних про середовище, у
якому живе особа.

Реалізація поточних заходів індивідуального попередження: постійні
зустрічі з особами, які перебувають на профілактичному обліку та
здійснення постійного контролю за їх поведінкою.

Вжиття заходів щодо попередження правопорушень незлочинного характеру та
малозначних злочинів (заходи примусового характеру, притягнення до
адміністративної відповідальності тощо).

Вжиття заходів щодо профілактики задуманих та підготовлюємих злочинів
(схиляння осіб до добровільної відмови від злочинів, ізоляція лідерів та
організаторів тощо).

контроль ефективності заходів індивідуального попереджувального впливу:
направлення запитів про поведінку осіб за місцем роботи, опитування
оточуючих особу осіб тощо.

Підготовка матеріалів для зміни статусу особи, яка перебуває на
профілактичному обліку (зняття з обліку, направлення матеріалів до суду
для притягнення до відповідальності тощо).

Всі названі вище методи вивчення особистості використовуються в межах
стадії, що передує безпосередньому здійсненню профілактичному впливу.

Список використаної літератури

Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. / За заг ред
О.М.Джужи. — К., 2000. — Кн. 2: Особлива частина.

Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. / За ред. В.
Г. Лихолоба. — К, 1996. — Кн. 1: Загальна частина.

Кримінологія: Особлива частина: Навч. посібник для студентів юри-дичних
спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. І. М. Даньшина. — Харків,
1999.

Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / За заг.
Ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.

Курс кримінології: Підручник: У 2-х кн. / За заг. ред. О. М. Джужи. —
К., 2001. — Кн. 1-Загальна частина.

Криминология / Под ред. В.Н. Кудрявцева и профессора В.Е. Эминова, издат
“Юристъ” 1997.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи